Тема 5.

Діяльність міжнародних організацій в міжнародній інформаційній

сфері.
Науково-технічна революція призвела до трансформації ролі та значення
інформаційно-телекомунікаційних технологій та засобів зв’язку в житті
суспільства. Однак інформатизація в конкретній країні має значні відмінності, що
зумовлені їх культурними, соціально-економічними, правовими, політичними
особливостями, інформаційно-технічним потенціалом, а також економічними
можливостями впровадження інноваційних моделей даних технологій в життя
країни.
Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян,
державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною
документованою або публічно оголошуваною інформацією про
зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а
також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й
об'єднаннями громадян, засобами масової інформації та громадянами всебічної
інформації про Україну.
Однією з глобальних проблем сучасності є інформаційний дисбаланс між
окремими країнами чи регіонами, що актуалізує необхідність діяльності
міжнародних організацій в даному контексті, зокрема розроблення та ухвалення
міжнародно-правових стандартів у сфері інформатизації.
Є. А. Макаренко акцентує: «… у більшості розвинених країн за участі
політичних лідерів, прогресивних урядів та фінансової підтримки
транснаціональних корпорацій реалізуються Програми становлення
інформаційного суспільства; концепції переходу до інформаційної доби, плани
участі у трансформації суспільних інститутів, прийняті міжнародними
організаціями ООН/ЮНЕСКО, Світовим банком, Світовою Організацією
Торгівлі, Організацією економічного співробітництва і розвитку, Радою Європи,
Європейським Союзом, Європейським банком реконструкції і розвитку, ОБСЄ,
Центральноєвропейською Ініціативою та іншими міжнародними і регіональними
урядовими і неурядовими інституціями. В основу Концепцій покладено
визначення стратегії інформаційного суспільства, основних положень, умов і
пріоритетів міжнародної, регіональної та національної інформаційної політики,
формулюються політичні, правові, соціально-економічні, культурні та
технологічні передумови переходу до інформаційного суспільства,
обґрунтовуються специфіка і мета глобальних трансформацій» .
Єдиною глобальною впливовою міжнародною інституцією є Організація
Об’єднаних Націй, що покликана розроблювати політику реагування на
найбільш значні виклики та загрози міжнародному співтовариству в будь-якій
сфері. Але події в Україні поставили під сумнів ефективність даної організації
щодо швидкого та ефективного вирішення конфліктів нового покоління, так
званих гібридних війн.
Поряд з гуманітарними, політичними, економічними, екологічними,
культурними глобальними проблемами, предметом діяльності ООН стала й
інформаційна сфера.
Провідну роль у реалізації глобальних інформаційних проблем у межах ООН
виконують такі інституції:
- Економічна та Соціальна Рада ООН;
- Цільова група ООН з питань інформаційного суспільства;
- Цільова група ООН з питань інформаційно-комунікаційних технологій.
Поряд із цими інституціями не менш важливого значення мають і
спеціалізовані установи ООН, діяльність яких пов’язана з окремими аспектами
інформаційної проблематики:
- Міжнародний союз електрозв’язку;
- ЮНЕСКО;
- Всесвітня організація інтелектуальної власності;
- Всесвітня поштова спілка;
- Світова організація торгівлі тощо.
Так, Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) – спеціалізована установа
ООН у сфері глобального електрозв’язку, покликана здійснювати законодавчі,
управлінські, виконавчі та консультативні функції, надавати технічну підтримку,
розробляти стандарти і правила у сфері електрозв’язку та формулювати
рекомендації, спрямовані на активізацію розвитку телекомунікацій та підвищення
якості послуг.
Основною метою МСЕ з різними країнами залишається вдосконалення та
раціональне використання інформаційно-комунікаційної інфраструктури, а також
долання «цифрового розриву» в телекомунікаційних технологіях на
національному та міжнародному рівнях, а також розробка та використання
відкритих, функціонально сумісних, недискримінаційних міжнародних
стандартів, що визначаються споживчим попитом. Важливого значення
набувають й дослідні комісії МСЕ, які розробляють засади технічного прогресу
телевізійного, звукового та мультимедійного мовлення, створення нових методів
цифрової обробки, передавання та відтворення аудіовізуальної інформації,
прогресу методів оцінки якості аудіовізуальної інформації, планування частотно-
територіального ресурсу для наземних та супутникових мовленнєвих служб,
використання нових підходів до стиснення аудіовізуальної інформації для
подальшого підвищення ефективності її обробки та передачі.
У рамках співробітництва України та МСЕ здійснюється міжнародний
правовий захист сумісного використання в Україні радіомовних аналогових і
цифрових систем, служб і технологій на весь перехідний період від аналогового
до цифрового мовлення, врахування національних інтересів України під час
розроблення міжнародних нормативних документів, що стосуються стратегії
впровадження цифрового мовлення, подолання цифрового розриву, а також
створення цифрових служб нових поколінь.
Особливе місце в структурі ООН посідає ЮНЕСКО. Серед основних завдань
ЮНЕСКО в інформаційній сфері є:
- сприяння свободі вираження думок та доступу до інформації;
- зміцнення вільних, незалежних та плюралістичних засобів інформації та
комунікації в інтересах сталого розвитку;
- сприяння загального доступу до інформації і знань;
- розвиток інформаційної інфраструктури тощо.
Одним із перших концептуальних правових актів, що визначав стратегію
побудови інформаційного суспільства, є прийнятий на 29 сесії Генеральної
Конференції ЮНЕСКО в 1996 році документ під назвою «Інформаційне
суспільство для всіх». Згідно з ним побудова глобального інформаційного
суспільства є магістральним напрямом міжнародного співробітництва. Особливу
роль в даному процесі належить ЮНЕСКО. У цьому документі задекларовано, що
забезпечення кожній людині міжнародного співтовариства широкого та вільного
доступу до інформаційних ресурсів є необхідним для рівноправної участі у житті
нової суспільної формації, а також що інформація і знання мають важливе
значення для подолання інформаційної нерівності та є глобальним суспільним
надбанням як запорука глобальної демократії.
Серед основних проблем побудови глобального інформаційного суспільства
виокремлюються такі:
1) інформаційно-технологічний дисбаланс та інформаційна ізоляція окремих
регіонів і країн;
2) негативний вплив комунікаційних та інформаційних технологій;
3)загроза інформаційним правам та свободам людини (громадянина),
включаючи право на доступ до інформації і конфіденційність, заборону
інформації расистського, агресивного та дискримінаційного характеру;
інформаційна неосвіченість окремих осіб (громадян), різниця у володінні
інформаційними навичками окремих людей тощо.
Задля цього ЮНЕСКО пропонує такі головні напрями міжнародної діяльності:
1) створення механізму міжнародного співробітництва, міжрегіонального та
національного партнерства в інформаційній сфері;
2) захист інформації шляхом здійснення заходів у галузі збереження
інформації та обговорення на міжнародному рівні етичних, правових і
соціокультурних проблем інформаційного суспільства;
3) розвиток інформаційних освітніх мереж на місцевому, національному,
регіональному та міжнародному рівнях.
Отже, ЮНЕСКО у сфері побудови інформаційного суспільства, формує
міжнародну інформаційну політику, сприяє вільному обміну ідеями, забезпечує
формування глобальної інформаційної інфраструктури та міжкультурної
комунікації.
Слід наголосити, що особливе занепокоєння для міжнародного співтовариства
викликає така загроза становленню глобального інформаційного суспільства, як
дисбаланс між «інформаційно багатими» та «інформаційно бідними» країнами.
Для вивчення інформаційних потреб регіонів та окремих країн ЮНЕСКО
здійснила проект «Допомога регіонам» (ІДАМС) основною метою якого стало
проведення широкомасштабних досліджень про особливості кожного регіону,
шляхи адаптації програм ЮНЕСКО з урахуванням екстремальних потреб,
можливості створення науково-дослідницьких центрів як об’єднання
інтелектуальних регіональних ресурсів.
ЮНЕСКО розробила й інші міжнародно-правові норми у інформаційній сфері:
- Угода про сприяння розповсюдження в міжнародному плані наочно-звукових
матеріалів освітнього, наукового та культурного характеру;
- Конвенція про міжнародний обмін виданнями;
- Конвенція про розповсюдження програми сигналів, які передаються через
супутники;
- Декларація про керівні принципи використання мовлення через супутники для
вільного розповсюдження інформації, розвитку освіти і розширення культурних
обмінів;
 - Декларація про основні принципи, що стосуються внеску засобів масової
інформації у зміцненні миру та міжнародного взаєморозуміння, у розвитку прав
людини і боротьбу проти расизму і апартеїду та підбурення до війни;
- Хартія про збереження цифрової спадщини тощо.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) здійснює діяльність,
спрямовану на формування глобальної політики у сфері інтелектуальної
власності, узгодження національних законів і процедур у цій сфері, надання
послуг міжнародним заявникам щодо отримання прав на об’єкти промислової
власності, обмін інформацією у цій сфері, надання технічної, організаційної та
консультативної допомоги державам-членам ВОІВ, сприяння у розв’язанні спорів
у сфері інтелектуальної власності між суб’єктами приватного права тощо.
Метою діяльності цієї міжнародної організації є сприяння охороні
інтелектуальної власності в усьому світі шляхом забезпечення співробітництва
між державами та забезпечення адміністративного управління багатосторонніми
договорами, що регулюють правові та адміністративні аспекти інтелектуальної
власності.
Серед основних завдань ВОІВ в інформаційній сфері є:
- захист прав інтелектуальної власності на комп’ютерні програми та передачу
даних через інформаційні мережі;
- вплив розвитку Інтернету та інформаційно-телекомунікаційних технологій на
систему інтелектуальної власності;
- вплив Інтернета на авторські та суміжні права, торгівельні марки, доменні
імена, патенти, розв’язання міжнародних спорів у цій сфері тощо.
Серед основних нормативно-правових актів, що розробила ВОІВ слід
виокремити такі:
- Всесвітня конвенція про авторське право;
- Паризька конвенція про охорону промислової власності;
- Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;
- Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації
знаків;
- Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;
- Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації
знаків;
 - Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного
відтворення їхніх фонограм;
- Договір ВОІВ про авторське право;
- Договір ВОІВ про виконання і фонограми;
- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників
фонограм і організацій мовлення;
- Договір про патентне право тощо.
Отже, процес інформатизації не може не впливати й на діяльність міжнародних
організацій. Так, міжнародні інституції розробляють та ухвалюють численні
правові акти, де визначаються основні інформаційні права і свободи людини та
громадянина, організаційно-функціональний, правовий механізм їх реалізації та
захисту, випадки обмеження, гарантії забезпечення тощо, а також інші стандарти
побудови інформаційного суспільства.
Серед основних наслідків впливу інформатизації на міжнародні організації слід
виділити такі.
 Посилена увага різних міжнародних організацій до інформаційних проблем.
 Наявність в центральних інституціях ООН підрозділів, що займаються
різними аспектами інформаційної проблематики.
 Поява спеціалізованих міжнародних організацій, тобто створення відповідних
інституцій, діяльність яких безпосередньо пов’язана з розробкою,
впровадженням, дослідженням та контролем міжнародно-правових стандартів
у різних напрямах інформаційної сфери.
 Розроблення та ухвалення міжнародно-правових актів, що закладають
правовий фундамент, певні стандарти у різних напрямах інформаційної сфери.
 Універсалізація нормативно-правового регулювання інформаційних
правовідносин у різних сферах з метою подолання інформаційного розриву
між країнами чи регіонами.
 Створення вузькоспеціалізованих міжнародних інституцій за конкретними
напрямами в інформаційній сфері.

Джерела:
1. Кафтя Андрій Діяльність міжнародних організацій в умовах інформатизації
https://goal-int.org/diyalnist-mizhnarodnix-organizacij-v-umovax-informatizacii/
2. Кісілевич-Чорнойван, О. М. Міжнародне інформаційне право: навч. посіб. /
О. М. Кісілевич-Чорнойван. — К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. — 160 с.
— Бібліогр.: с. 150–157.