РОЛЬ МЕДІАОСВІТИ ТА СПОСОБИ

ЗАХИСАТУ ДЕМОКРАТІЇ ЗА
ДОПОМОГОЮ
МЕДІАГРАМОТНОСТІ В УКРАЇНІ
ТА ЗА КОРДОНОМ
ПІДГОТУВАЛА
ЧЕРНЕНКО ТАІСІЯ
УЧЕНИЦЯ 10(6)В КЛАСУ
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ

Одні з найвиразніших ознак демократії – свобода слова та волевиявлення – в епоху

цифровізації стали й одними з найбільших вразливих місць демократичних
суспільств. Цьому сприяло застосування широкого спектру інструментів
інформаційного впливу, які уможливлюють досягнення значних результатів у сфері
інформаційної війни через використання психологічних особливостей людей.
 ФЕЙК
• Важливою проблемою стає те, що якість та масштаби впливу фейкових новин істотно
відрізняються для різних цільових груп, які можуть бути сегментовані як за соціальним
становищем, так і за віком. Результати досліджень виявили, що, зокрема, людям літнього віку
бракує навичок для розпізнавання неправдивих онлайн-новин. У середньому, американський
користувач Facebook, що старший за 65 років, поширює у сім разів більше публікацій з видань
із фейковими новинами, аніж це роблять американці віком 18-29 років. Якщо порівняти з
іншою віковою групою (45-65 років), то літні люди поширюють удвічі більше фейків. Ця
ситуація додатково ускладнюється зменшення з віком стійкості до протидії ефекту «ілюзія
правди» 
 МЕДІАГРАМОТНІСТЬ
• У такій ситуації медіаосвіта (важливою складовою якої є медіаграмотність) набуває все
більшого значення, адже дає практичні вміння та навички оцінки медійного процесу, формує у
громадян навички критичного мислення, культуру споживання медійного продукту та вміння
орієнтуватися у новому мультимедійному просторі, а також основні знання про способи впливу
ЗМІ на свідомість аудиторії. Медіаграмотність є обов’язком і правом споживача інформаційного
продукту (за визначенням ЮНЕСКО у Паризькій програмі-рекомендаціях з медіаосвіти від 22
червня 2007 р.), як частини прав на самовираження та інформацію та такого, що належить до
основних прав та свобод людинию.
 ВИСНОВКИ
• Медіаосвіта та медіаграмотність є стратегічним інструментом протидії ворожим дезінформаційним кампаніям впливу.
Це визнається як міжнародними документами, так і підходами західних держав до процесу побудови систем
інформаційного захисту від деструктивних інформаційних впливів на власне населення.
• У той час, як медіа освітні програми орієнтовані на школярів та студентів розвиваються ефективно та за відповідної
допомоги державних структур, медіаграмотність окремих категорій громадян (передусім, літніх осіб) залишається
складним питанням, що не має загальновизнаного шляху вирішення.
• Досвід Швеції у вирішенні цього питання акцентується на розвитку тематичних порталів із адаптованими для
особливих цільових груп контентом.
• В Україні, незважаючи на наявність суспільного запиту, державна політика багато в чому сконцентрована на
впровадженні цілісної медіаосвіти у школах та, частково, ВНЗ. Водночас інші цільові аудиторія майже не охоплені
відповідними програмами навчання.