Роль електронних медійних засобів у житті людини

Складно уявити сучасне життя без телебачення, електронної пошти, сайтів

обміну відеоінформацією, інтернет-порталів новин або блогів та ін. Їх традиційна
роль своєрідного вікна у світ постійно зростає. Засоби масової інформації набули
нових функцій і виступають як форум, що сприяє соціальній взаємодії та
спілкуванню.
Доступність ЗМІ, зокрема Інтернету, сприяє підвищенню обізнаності людей,
розширенню доступу до інформації. Нині з метою отримання інформації
надається перевага інтернет-виданням, супутниковому телебаченню, блогам і
соціальним медіа.

Традиційні засоби масової інформації (ЗМІ) називають «четвертою

владою»— за аналогією з трьома традиційними гілками влади (законодавчою,
виконавчою та судовою). Сьогодні «п’ятою владою» можна вважати Інтернет.
Саме ці ресурси конкурують зі ЗМІ в обговоренні проблем, створюючи нові
можливості для організації громадської діяльності.
 Глобальні мережі телекомунікацій виступають не лише як засоби надання
та отримання інформації, вони перетворюють інформацію на один із
найдорогоцінніших активів і базу нової глобальної інформаційної економіки. Ті,
хто володіє більшим обсягом цих активів разом із відповідною інфраструктурою,
мають величезні економічні важелі.
Розвиток комунікаційних технологій і розповсюдження мереж змінили
спосіб життя людей, які значну частину робочого часу проводять перед
моніторами комп’ютерів та екранами смартфонами, а дозвілля — за відеоіграми
та в соціальних мережах. Швидкими темпами світом шириться дистанційне
навчання та віддалене працевлаштування.
У майбутньому суспільство все більше спиратиметься на ІТ: веб-технології,
хмарні обчислення і bigdata, смартфони й Інтернет речей, штучний інтелект та ін.
У цих умовах медіаосвіта є фундаментальною складовою інформаційної безпеки
країни: для кожної людини важливо розуміти функції медіа й уміти критично
оцінювати їх контент, а також приймати обґрунтовані рішення.
Медіаосвіта — частина освітнього процесу, спрямована на формування в
суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної
взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані
видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно-опосередковане
спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку ІТ.
На початку 2017 року Міжнародна організація ЮНЕСКО опублікувала
головні положення п’яти запропонованих нею правил щодо медійно та
інформаційної грамотності.
1. Інформація, комунікація, бібліотеки, медіа, технології, Інтернет мають
використовуватися суспільством критично. Вони однакові за статусом, і жодне з
цих джерел не варто вважати важливішим за решту .
2. Кожен громадянин є творцем інформації/знань. Кожен має право на
доступ до інформації/знань та право на самовираження. Медійна й інформаційна
грамотність має бути для всіх — і для чоловіків, і для жінок, — і тісно пов’язана з
правами людини.
 3. Інформація, знання та повідомлення не завжди є нейтральними,
незалежними чи неупередженими. Будь-яка концептуалізація, використання та
застосування MIL має зробити це твердження прозорим і зрозумілим для всіх
громадян.
4. Кожен громадянин хоче отримувати й розуміти нову інформацію,
знання та повідомлення й мати можливість спілкуватися з іншими, навіть якщо
він не висловлює це прагнення. Його право на це ніколи не має порушуватися.
5. Медійна й інформаційна грамотність не набувається одномоментно.
Це постійний та динамічний досвід і процес. Його можна вважати завершеним,
якщо він складається зі знання, уміння й установки з використання, створення та
передачі інформації щодо медіа та технологічного контенту.

Незважаючи на численні позитивні результати, використання електронних,

цифрових та інтернет-ЗМІ може й зашкодити (мал. 1).
Сьогодні однією з найважливіших навичок, яку необхідно розвивати, є
критичне мислення, спроможність відрізнити правдиву інформацію від фейку
(англ. Fake — підробка, фальсифікація) — неправдивої інформації, що
розповсюджується навмисно, щоб дезінформувати аудиторію.
Медіаосвіта спрямована на те, щоб зробити всіх громадян обізнаними про
силу ЗМІ і забезпечити для них можливості відрізняти інформацію від фейку,
навчити бути невразливими для реклами, а також підтримувати онлайн-безпеку та
належний рівень конфіденційності.
Мал. 1. Можливі негативні наслідки