Самоврядування в моїй школі

Учнівське самоврядування – це спосіб залучення до учнів до

систематичної участі у навчально-виховному процесі. Самоврядування –
самостійна діяльність учнів, яка відбувається за координації відповідального
педагога. Відповідно до Закону України “Про освіту”, громадське
самоврядування в закладі освіти – це право учасників освітнього процесу як
безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно
вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі
освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення,
брати участь у громадському нагляді та в управлінні закладом освіти у межах
повноважень, визначених законом та установчими документами закладу
освіти. Учнівське самоврядування є однією з форм громадського
самоврядування в школі.
Одним із напрямів реалізації комплексного підходу до навчання та
виховання учнів є діяльність створеного учнівського самоврядування
(шкільний парламент, кабінет міністрів, президент), яке відіграє значну роль:
це і розширення діяльності дорослих і дітей, можливостей для їх об'єднання,
творчого пошуку, виявлення ініціативи, також можливість навчитися жити й
працювати за законами демократичного суспільства, де існують гуманістичні
відносини між людьми.
Учнівським самоврядуванням ініційовано конкурс-змагання між
класами, яке уже п'ять років поспіль проводиться між учнівськими
колективами гімназії. Учасниками конкурсу є учні 5-11 класів гімназії №315.
У кінці конкурсу підводяться підсумки по всіх напрямках і визначається
кращий клас гімназії, який в нагороду отримує можливість здійснити
екскурсію чи похід до театру
Парламент має представників Міністерства освіти, Міністерства
культури та дозвілля, Міністерства актуальних справ, Міністерства
інформації та преси, Міністерства внутрішніх справ, які скеровують роботу
колективу за такими напрямками:
 - формування свідомого бажання здобуття знань (Міністерство освіти);
- формування активної позиції та вміння плідно проводити дозвілля
(Міністерство культури та дозвілля);
- формування активної громадської позиції та небайдужості до сучасних
проблем (Міністерство актуальних справ);
- формування комунікативних навичок та вмінь цивілізованого обміну
інформацією (Міністерство інформації та преси);
- формування свідомого бажання дотримуватися правил внутрішнього
розпорядку гімназії (Міністерство внутрішніх справ).
Кожне міністерство оцінює той напрямок роботи, за який відповідає.
Міністерство освіти організовує конкурси з різних навчальних дисциплін;
традиційно проводить День Наума; займається підведенням підсумків
успішності учнів; перевіряє стан підручників. Міністерство культури та
дозвілля організовує проведення вечорів, дискотек, роботу клубу КВК,
виставок, змагань, спортивних свят, різних конкурсів, тощо. Міністерство
актуальних справ організовує дискусії, круглі столи та рольові ігри на
актуальні проблеми сучасного суспільства, інформує учнів, вчителів та
батьків про найгостріші глобальні проблеми, які стосуються гімназії та
поширюються за її межами. Міністерство інформації та преси інформує
учнів, вчителів про всі події, які відбуваються у школі різними засобами
інформації; досліджує громадську думки учнів та вчителів про шкільне
життя; інформує про діяльність органів учнівського самоврядування.
Міністерство внутрішніх справ слідкує за порядком та чистотою в кабінетах,
коридорах школи, зберіганням шкільного майна. Веде боротьбу з
порушниками дисципліни та з учнями, які безпідставно не відвідують уроки.
Здійснює чергування під час шкільних заходів.
 Вплив мас-медіа на сучасну людину
Сьогодні нас повсюди оточує інформація. У ЗМІ новинна стрічка
оновлюється щохвилини, а кожен новий день приносить свої сенсації. Те, що
було мега-новиною вчорашнього ранку, завтра може взагалі не афішуватися.
Коли інформації забагато, вона не лише швидко забувається, а й
розмиває наші ціннісні орієнтири. Ми перестаємо співпереживати жертвам
катастроф боа втрачаємо вміння аналізувати дані. Ми вже фізично не здатні
(хоча б мінімально) перевірити кожну прочитану новину. Тому й піддаємося
на маніпуляції та віримо фейкам.
Захиститися від цього допомагає медіаграмотність. І коли значення
терміну «грамотність» ні в кого не викликає суперечок, то з першою
частинкою – медіа – ситуація складніша. Тому давайте почнемо з того, які ж
власне інституції ми називаємо гордим словом «медіа»?
Дійсно, медіа – доволі широке поняття. Воно виходить далеко за межі
звичних нам телебачення, газет, Інтернет-сайтів чи радіо. Медіа –
інформаційні засоби та прийоми, що допомагають передавати повідомлення
конкретному споживачеві. Тобто шляхи та інструменти, що поширюють
інформацію, – від преси до фільму.
Які типи медіа існують?
1. Мас-медіа або засоби масової інформації. Це добре знайомі нам
телебачення, періодична преса (газети та журнали), радіо, Інтернет-ЗМІ.
2. Директ-медіа – комунікаційні системи, що допомагають передавати
інформацію. Себто інтернет (загалом, як явище), телефон, пошта, рекламні
конструкції (борди, листівки).
3. Медіа-носії (окремі носії інформації). До них відносять листи, записи на
аудіо- та відеоносіях, мультимедійні презентації.
4. Соціальні медіа – засоби комунікації людей та груп між собою,
інформацію в яких творять самі користувачі. Це соціальні мережі, блоги,
персональні сайти.
 Нижче я наведу 4 реальних факти про те, як медіа впливають на наше
життя. Звісно, це далеко не вичерпний список. Більше – я впевнена, кожен з
вас має подібний особистий приклад. Сподіваюся розвиток медіаграмотності
допоможе вам мінімізувати деструктивні впливи медіа та навчить, як ними
користуватися з розумом.
ФАКТ 1: Результати виборів залежать від медійного іміджу
політиків
Про людей, яких ми обираємо в президенти чи народні депутати,
здебільшого ми знаємо з телебачення та політичних агіток. А це означає, що
ми віддаємо голос тому образу, який нам транслюють з екрану, а далеко не
тій особистості, якою політик є насправді. Цю тезу доводить блискавичний
успіх партії «Народний фронт» на останніх парламентських виборах. У
результаті «Народний фронт» на формування медійного іміджу витратили
близько 79% всього свого бюджету.
ФАКТ 2: Молодь калічиться, повторюючи трюки з фільмів
«Усі трюки виконані професіоналами!» або «Трюк виконаний
професійними каскадерами. Не намагайтеся повторити в домашніх умовах!».
Пам'ятаєте такі застереження з фільмів чи реклами? Але є ті, кому
каскадерська слава не дає спокою. Саме з медіа сформувалися субкультури
руферів, що незаконно видираються на верхівки хмародерів, та зачеперів, що
полюбляють пересуватися громадським транспортом з вітерцем (себто на
його даху). Чому вони цим займаються? Зазвичай причини до безумства
банальні – аби зробити гарне фото чи стати зіркою Інтернету, зібравши лайки
та перегляди. Але в житті не так, як на екрані. Тут далеко не кожен подвиг
завершується хеппі ендм. За даними «Укрзалізниці», минулого року на
залізниці загинуло 16 дітей у віці до 16 років, які вилізли на вагон заради
інтернет-слави. Ще 15 отримали травми. За інформацією РБК-Україна, в 2016
році у київському метрополітені 19 зачеперів звалилися на рейки з вагонів,
три з них закінчилися смертю.
ФАКТ 3: Смертельне зловживання соціальними мережами
 Продовжуючи роздуми про молодь та Інтернет неможливо упустити з
виду тематику соціальних мереж. Батьки все частіше виражають
стурбованість тим, скільки часу сучасні діти проводять за комп'ютером чи з
телефоном. Але не варто забувати і про те, чим саме молодь займається в
соцмережах? Що вони бачать? Як на це реагують? Які емоції викликає
побачене? На що наштовхує ця інформація? Бо те, що ми бачимо в соцмереах
немає нічого спільного з відображенням реальності, це реальність
сконструйована.
Чому так? В соцмережам ми показуємо кращу сторону себе.
Наприклад, роблячи селфі, обираємо більш вдалий ракурс: щоб щоки
меншими були, сховався другий підборідок чи були менш помітні темні
круги під очима. Та іноді бажання тримати марку чи видавати себе за того,
ким ти не є насправді, може вбити. Із нещодавніх прикладів трагічна
автокатастрофа в Ізюмі Харківської області. Вночі двоє сестер їхали в BMW з
гучною музикою, щось пили з бокалів, сміялися й транслювали свої розваги
онлайн в Інстаграмі. Одна з них була в цей момент за кермом, друга – на
передньому пасажирському сидінні. Водійка не впоралася з керуванням та
врізалася в опору електромережі, а потім – дерево. На цій трансляції в
соцмережі були записані останні хвилини їхнього життя.
ФАКТ 4: Медіа можуть бути й гарним інструментом, наприклад,
для поширення інформації
Звісно, є у медіа світла позитивна сторона. Засоби масової інформації є
ефективним інструментом підтримки суспільної рівноваги, а самі медіа
допомагають нам взаємодіяти врешті-решт. І дууууже швидко передають
інформацію. Можливо без медіа Євромайдан не зібрався б так швидко.
Можливо було б набагато менше учасників. І вже однозначно – ми би менше
знали про те, що там відбувалося.
Якби не було ЗМІ та Інтернету, чи могла б бути результативною
Українська біржа благодійності, що збирає кошти на лікування важкохворих
і вирішення соціальних проблем? І вже однозначно вона не змогла б
акумулювати більше 130 686 000 гривень.
Мені здається, це далеко не риторичні питання.
Так чи інакше, засоби масової інформації перетворилися на могутній
соціальний інститут, що виховує соціально-громадянські, національно-
духовні почуття, звички, спонуки, наміри, тощо. Вони беруть активну участь
у формуванні та розвитку особистості, мають величезний вплив на духовне
вдосконалення аудиторії, виховання високих моральних якостей та духовних
принципів.