Масова комунікація як явище.

Засоби масової інформації

та засоби масової комунікації – спільне та відмінне.
Психологія ЗМІ та її місце серед інших дисциплін.

Виконала студентка 3 курсу Анастасія Егорова

Масова комунікація — це "процес
поширення інформації (знань, духовних
цінностей, моральних і правових норм
тощо) за допомогою технічних засобів
(преса, радіо, кінематограф, телебачення)
на кількісно великі, розміщені у різних
місцях аудиторії".
ХАРАКТЕРНИМИ ОЗНАКАМИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ Є:

публічність, яка досягається тим, що технічні засоби

роблять інформацію доступною для великих груп
людей;
швидкість передачі інформації, що забезпечується
різнома- нітними технічними засобами;
скороминучий характер інформації, пов’язаний зі
швидкою зміною повідомлень, подій, які цікавлять
людей.
Умови функціонування масової комунікації (за В. П. Конецкая):
масова аудиторія (вона анонімна, просторово
розосереджена, але ділиться на групи за інтересами тощо);
соціальна значимість інформації;
наявність технічних засобів, що забезпечують регулярність,
швидкість, тиражування інформації, передачу її на відстань,
зберігання і багатоканальність (в сучасну епоху усіма
відзначається переважання візуального каналу).
На думку американського вченого Д.Клаппера, масова комунікація, як правило,
не впливає на людину безпосередньо. Цей вплив опосередкований численними
факторами. Учений називає їх “факторами-посередниками”. Серед них:

схильність людини до сприйняття тієї чи іншої інформації;

належність людини до певної соціальної групи з її
моральними, політичними та іншими нормами;
тиражування різними людьми повідомлень, отриманих зі
ЗМІ;
вплив соціально активних людей (лідерів думок) на
поширення та оцінку повідомлень ЗМІ.
 Є цікава думка у дослідниці масових комунікацій Зернецької О. В. про
специфічну природу масової комунікації. Природа її — у виробництві
інформації за допомогою найновітніших технічних засобів, яке спричинене
передусім середовищем поширення та функціонування цінностей, моделей
поведінки для мас, уособленим, зокрема, в масовій культурі .

Соціальна значущість масової комунікації полягає у відповідності певним

соціальним запитам і очікуванням (вмотивованість, очікування оцінки,
формування громадської думки), впливі (навчання, переконання,
навіювання і т.п.). При цьому краще сприймається очікуване повідомлення,
коли для різних цільових груп готуються окремі повідомлення з урахуванням
інтересів цільової аудиторії.
 Масова комунікація характеризується наступними ознаками:

опосередкованість спілкування технічними засобами (забезпечують

регулярність і тиражоване);
масовість аудиторії, спілкування великих соціальних груп;
яскраво виражена соціальна орієнтованість спілкування;
організований, інституційний характер спілкування;
відсутність безпосереднього зв'язку між комунікатором і аудиторією в
процесі спілкування;
соціальна значимість інформації;
Взаємовідносини джерела й одержувача в масовій комунікації також набуває якісно
новий характер. В якості відправника повідомлення виступає суспільний інститут
або міфологізований індивід. Одержувачем є цільові групи (target groups), що
об'єднуються за деякими соціально значущих ознаками.

Завдання масової комунікації - підтримка зв'язку всередині груп і між

ними в суспільстві. Фактично такі групи можуть створюватися в
результаті впливу масових повідомлень (електорат нової партії,
споживачі нового товару, клієнти нової фірми).
 В. П. Конецкая виділяє три групи теорій, орієнтованих на переважання
тієї чи іншої провідної функції масової комунікації:

Функція політичного контролю;

Функція опосередкованого духовного контролю;
Культурологічна функція.

У сучасну епоху масової комунікації властива многоканальность: застосовуються

аудитивний, візуальний, аудитивно-візуальний канал, письмова або усна форма
комунікації і т.д. Виникли технічні можливості двобічної комунікації, як відкритого
типу (інтерактивність), так і прихованого типу (реакція глядача або слухача,
поведінка), взаємного пристосування одержувачів і відправника.
Таким чином, залишаючись процесом встановлення і підтримання контактів у
суспільстві, процесом його консолідації, масова комунікація сьогодні — це:

виробництво інформації як продукції;

використання технічних засобів для виробництва інформації;
масова культура (масові цінності, типові для мас моделі поведінки), яка
обумовлює цілі виробництва інформаційної продукції, її призначення;
специфічне суспільне середовище, для якого властива масова культура і яке є
замовником та споживачем інформаційної продукції.
 Засоби масової комунікації (ЗМК) - це спеціальні канали і
передавачі, завдяки яким відбувається поширення
інформаційних повідомлень на великі території.

Технічні засоби в масовій комунікації включають ЗМІ (преса,

радіо, телебачення, Інтернет), засоби масового впливу (СМВ:
театр, кіно, цирк, видовища, література) і власне технічні засоби
(пошта, телефон, телефакс, модем).
Масова комунікація виконує роль регулятора динамічних процесів соціальної
психіки; роль інтегратора масових настроїв; каналу циркуляції
псіхоформірующей інформації. Завдяки цьому органи масової комунікації є
потужним засобом впливу і на особу, і на соціальну групу.

Умови функціонування масової комунікації: масова аудиторія (вона анонімна,

просторово розосереджена, але ділиться на групи за інтересами тощо);
соціальна значущість інформації;;наявність технічних засобів, що
забезпечують регулярність, швидкість, тиражованість інформації, передачу її
на відстань, зберігання і багатоканальність (в сучасну епоху усіма
відзначається перевага візуального каналу).
Масова комунікація як процес спілкування з великою кількістю людей
здійснюється через природні та технічні засоби масової комунікації.
Приклади усних форм масової комунікації: лекція, проповідь, мітинг, нарада,
збори. Приклади масової комунікації за допомогою технічних засобів: листівка,
газета, журнал, теле-, радіопередача, комп’ютерна газета, документальний
кінофільм, книга.
Засоби масової інформації – це організаційно-технічні комплекси, що дозволяють
здійснювати швидку передачу, масове тиражування великих обсягів словесної,
образної та музичної інформації. Це розгалужена мережа установ, що займаються
збором, обробкою, поширенням інформації.

У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства,

кінодокументалістика. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої
публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію
різноманітних відомостей будь-яким особам.
 Характерними ознаками ЗМІ є:

• публічність, яка досягається тим, що технічні засоби роблять

інформацію доступною для широких груп людей;
• швидкість передачі інформації, що забезпечується різноманітними
технічними засобами;
• скороминучий характер інформації, пов’язаний зі швидкою
зміною повідомлень, подій, які цікавлять людей.
 Функції засобів масової інформації:

1) Інформаційна функція — отримання й поширення відомостей про

найбільш важливі для громадян та органів влади події. На основі цієї
інформації формується громадська думка щодо діяльності органів влади,
об'єднань громадян, політичних лідерів тощо.
2) Освітня функція — донесення до громадян певних знань
дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості,
отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися в
суперечливому потоці інформації.

3) Функція соціалізації — засвоєння людиною політичних норм,

цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до
соціальної дійсності.
 4) Функція критики й контролю. Критика ЗМІ характеризується
необмеженістю свого об'єкта. їх контрольна функція ґрунтується на
авторитеті громадської думки. ЗМІ не можуть застосовувати санкцій до
правопорушників, але вони дають юридичну й моральну оцінку подій та
осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій
ЗМІ спираються як на громадську думку, так і на закон;

5) Мобілізаційна функція виявляється у спонуканні людей до

певних політичних дій чи соціальної бездіяльності громадян.

6) Оперативна функція — обслуговування ЗМІ

політики певних об'єднань
 Відмінності між ЗМК та ЗМІ

1.Термін “засоби масової комунікації” не ідентичний терміну “засоби масової

інформації””. До останніх відносять пресу, радіомовлення й телебачення. Поняття
ЗМК – набагато ширше. Це не тільки технічні засоби – кінодокументалістика,
телебачення, радіомовлення, преса, інтернет-сайти, мережі, відео, а й природні
ЗМК – різні знаки, ритуали, обряди, збори та інше.

2.ЗМК мають особливий комунікативний наголос, який відсутній у ЗМІ. ЗМІ ж

мають на меті лише інформування пасивної авдиторії з боку держави

3.Система ЗМІ – це лише складова комплексу ЗМК

 Таким чином , можна зробити висновок , що реклама як
соціальний феномен має значення для суспільства . Рекламні
повідомлення , зображені в них люди , які є інтерпретаторами
існуючих норм та цінностей , та ідеальні сюжети , що
відображаються в рекламі стають соціально значимими.
Дякую за увагу