УДК 070:82-92

Піскорська Галина,
ORCID iD 0000-0002-0897-354X
кандидат історичних наук,
доцент кафедри реклами та зв'язків з громадськістю,
Факультету журналістики,
Київський університет імені Бориса Грінченка,
вул. Левка Лук'яненка, 13-Б, 04212, Київ, Україна
Email: h.piskorska@kubg.edu.ua

Рижова Дар’я,
ORCID iD 0009-0008-9345-2669
cтудентка III курсу
ОПП «Реклама і зв’язки з громадськістю»,
Факультету журналістики,
Київський університет імені Бориса Грінченка,
вул. Левка Лук'яненка, 13-Б, 04212, Київ, Україна
Email: doryzhova.ij20@kubg.edu.ua

СПІЛЬНІ ЗУСИЛЛЯ МЕДІА, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА

ДЕРЖАВИ В БОРОТЬБІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

У цій статті розглянуто проблеми інституційного забезпечення

інформаційної безпеки в умовах повномасштабної війни Росії проти України.
Досліджено стратегії та інструменти, які використовує українська держава та
громадянське суспільство у сфері інформаційної політики з метою протидії
дезінформації.
1. Цивілізований світ визнав глобальний характер загрози дезінформації
та необхідність протидії ворожим наративам, що використовуються Росією
проти України та Заходу.
 2. Шляхом разових точкових кампаній дезінформацію не подолати.
Дезінформацію не перемогти винятково закриттям каналів чи сторінок у
соцмережах. Для успіху потрібні спільні зусилля медіа, громадських організацій та
держави.
3. Найбільш дієва стратегія протидії дезінформації має будуватися на
поєднанні технологічних прийомів щодо вилучення небажаного контенту і
забезпеченні домінування панівних магістральних наративів держави у власному
інформаційному просторі та в інформаційному просторі іноземних держав.
4. Автори провели дослідження щодо стійкості молодого покоління
українців до дезінформації та визначили перспективи України в інформаційній війні.
Ключові слова: засоби масової інформації; державне регулювання; війна;
воєнні дії; свобода слова.

Піскорська Галина, Рижова Дар’я, 2023

Вступ
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими
науковими чи практичними завданнями. Всесвітній економічний форум ще
2013 р. включив поширення неправдивої цифрової інформації (цифрової
дезінформації) до списку ключових глобальних викликів. Цей виклик отримав назву
«Цифрова пожежа в гіперз’єднаному світі». Поняття «дезінформація» вже давно не є
новим для сучасного суспільства, що функціонує в умовах високих темпів розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій, які несуть не лише позитивний, а й
негативний характер, обумовлюючи появу нових проблем людства, пов’язаних з
ними. Дезінформація та боротьба з нею стали повсякденним явищем і фактором,
який необхідно постійно враховувати при роботі з інформацією, незалежно від її
джерела, щоб вона не стала причиною добре спланованої інформаційної атаки.
Дезінформація, згідно з визначенням Європейського Союзу, – це «спростовна
фальшива чи оманлива інформація, яка створена, представлена і поширена з метою
отримання економічної вигоди або навмисного обману громадян і може нанести
суспільної шкоди» (Балан, 2022, с.6)
 Основними критеріями дезінформації є систематичне і регулярне створення та
поширення неправдивої інформації. Тобто її поширення є повторюваною діяльністю
з прямим умислом з метою бажаних наслідків. Екстериторіальність є однією з
визначальних рис дезінформації: розвиток інтернет-технологій надав можливість
для швидкого та кросмультимедійного поширення неконтрольованої передачі
неправдивої інформації. Вона стала об’єктивним атрибутом часу, що у свою чергу
призводить до необхідності протидіяти пропаганді шляхом об’єднань зусиль всіх
держав, які знаходяться на шляху дотримання демократичних цінностей і чий
інформаційний простір піддається численним зовнішнім втручанням з метою
поширення дезінформації. [2]
Актуальність статті полягає в необхідності аналізу наявних механізмів
протидії інформаційним операціям країни-агресора в умовах сучасної
повномасштабної війни в Україні, частиною якої є дезінформаційні кампанії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості російської
дезінформації та засоби протидії з боку української влади та міжнародної спільноти
вперше у 2022 році узагальнено фахівцями Інституту інформаційної безпеки у
Зеленій книзі протидії дезінформації.
Мета: проаналізувати російську дезінформацію як глобальний виклик для світу
і України та методи боротьби з нею; показати, що поширення дезінформація з боку
Російської Федерації, а також дії, вжиті у відповідь українським урядом, урядами
союзників і міжнародними організаціями є важливим уроком та набутим досвідом
того, як протидіяти неправдивій та оманливій інформації.
Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені наступні завдання:
1. проаналізувати сучасний стан та особливості поширення дезінформації;
2. дослідити джерела російської пропаганди та ворожі наративи в
медіапросторі;
3. визначити основні напрямки стратегії інформаційної політики та
інструменти протидії дезінформації в Україні;
4. сформувати перелік інститутів із забезпечення інформаційної безпеки та
проаналізувати їхню діяльність у контексті протидії російським фейкам;
 5. провести дослідження щодо стійкості молодого покоління українців до
дезінформації;
6. визначити перспективи України в інформаційній війні.
Методологія дослідження: під час роботи над статтею були використані такі
методи, як аналіз та синтез нормативно-правових актів, інформаційних джерел,
наявних теоретичних положень, наукових досліджень і статистичних даних.
Автори статті проаналізували фахові дослідження та індекси організацій
громадянського суспільства таких, як Інститут масової інформації, що є українським
партнером «Репортерів без кордонів», «Детектор медіа» та інші. Також відзначимо,
що організації, редакції видань та окремі журналісти мали чисельні спецпроекти,
щодо поширення фейків та їх вплив на громадян України та світу (Балан, 2022).
Для авторського дослідження щодо вразливості молоді до дезінформації
використано метод опитування цільових груп.
Виклад основного матеріалу. Усвідомлення масштабу небезпеки від
дезінформаційних кампаній для світового демократичного устрою прийшло з
початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, яке
супроводжувалось численними атаками з поширення фейкової інформації в
українському та міжнародному медіапросторі. Глава європейської дипломатії Жозеп
Боррель зазначає, що в умовах повномасштабної війни в Україні Росія «мобілізувала
всі свої інструменти» для проведення дезінформаційних кампаній та
«систематичного спотворення реальності». [3] З огляду на високий ступінь
поширення російської пропаганди та низку ризиків, що вона спричиняє, ЄС та
НАТО були вимушені визнати Росію світовим лідером дезінформації 2022 року,
хоча до цього міжнародна спільнота відстоювала позиціі свободи слова та
наполягала на тому, що з ворожими наративами треба боротися тільки шляхом
створення власного якісного контенту. [3] Недієвість такої інформаційної стратегії
та необхідність запровадження нових радикальних методів боротьби країни-члени
цих організацій усвідомили тільки після початку повномасштабної війни Росії проти
України.
 24 лютого 2022 р. через військове вторгнення та масовані інформаційні атаки
Російської Федерації, перед Україною постала реальна загроза не лише позбутися
своїх конституційно закріплених територій, а й втратити легітимність влади.
Ситуація ускладнювалася із втручанням російських медіа в наш медіапростір
напередодні війни з метою дестабілізації суспільства та створення негативного
міжнародного іміджу України у світі. Дезінформаційні кампанії ворога були
спрямовані на те, аби дискредитувати президента та уряд, змусити українців
повірити в неможливість нашої держави боротися та вистояти проти російської
агресії, а також виставити Україну перед світом, як таку, що винна у розв’язанні
війни. За даними міжнародної організації «Репортери без кордонів» у перші дні
повномасштабного вторгнення аналітики української громадської організації
«Детектор медіа» щодня фіксували понад 30 унікальних вкидів інформації з Росії в
український медіапростір (Балан, 2022, с.10)
Зазначимо найпопулярніші та актуальні наративи російської пропаганди, які
супроводжували напад на Україну та час від часу продовжують з’являтися в
інформаційному просторі. [4]
1. «України нема». «Ми один народ» - цим наративом Путін прикрив
початок повномасштабної агресії. «На прилеглих до нас, зауважу, наших територіях
створюється ворожа антиросія», — сказав він у зверненні 24 лютого.
2. «НАТО нас змусило», «У нас не залишилося іншого виходу для
захисту» – перекладання відповідальності, базовий наратив російської пропаганди,
який має давню історію, але особливого значення набув після більш ніж року
повномасштабної агресії проти України.
3. «Усе йде за планом»: росіяни виграють, українці програють». Цілями
повномасштабного вторгнення російська влада назвала «денацифікацію» та
«демілітаризацію» України, а також анексію Донбасу, який Москва оголосила
«звільненням». Таким наративом Росія намагалася штучно прикрити свої втрати та
поразки в очах росіян, українців та міжнародної спільноти. Але якісні та оперативні
протидії України на всіх фронтах не змогли поширити цей меседж.
 4. «Санкції не працюють, і Європа через них бідніша» - наратив, що
активно просувається російською пропагандою у вітчизняному медіа-просторі, але
головною мішенню є Захід. Пропагандисти хочуть довести шкоду антиросійських
санкцій для країн, які їх запровадили.
5. «Українці – нацисти». Російська пропаганда почала активно розвивати
тезу про прихід нацистів до влади в Україні в 2014 році. «Ми зіткнулися з
націоналістичними угрупованнями», — заявив Путін 25 лютого 2022 року.
6. «Українські біженці шкодять тим, хто їх приймає» - це один із головних
наративів російської пропаганди, який з’явився під час повномасштабної агресії. Ця
теза має варіації в різних країнах, але її можна назвати «парасольковою»: росіяни
переконують європейців, що українські біженці живуть на їхні гроші та
користуються соціальними пільгами.
7. «США тиснуть на Європу». Звинувачення США в тиску на Європу (яка
не хоче воювати, але перебуває під впливом США) і розпалюванні війни шляхом
постачання зброї Києву.
8. «Допомога Україні тільки погіршує ситуацію» і ядерний шантаж.
Москва шантажувала ядерною зброєю із самого початку вторгнення. Путін
пригрозив «небаченими наслідками» для тих, хто намагатиметься втручатися в
Росію.
9. «Росія готова до переговорів, а Україна – ні» - цей наратив посилюється
на тлі військових невдач і виснаження російської армії. Російська пропаганда все
частіше переконує у необхідності мирних переговорів на умовах РФ.
Тривалий час в Україні дезінформація не набувала належного усвідомлення і
концептуалізації, не було створено розгалуженої інфраструктури її протидії. З
початком війни наша держава, як ніхто інша, стикнулася на полі інформаційного
бою з цим поняттям обличчя до обличчя. Відтепер медіа, громадським організаціям
та державі приходиться не тільки теоретично займатися дослідженням цього
поняття, розробляти проєкти для протидії поширення ворожих наративів тощо, а й
практично втілювати в життя все це, захищаючи розуми українців і міжнародної
спільноти від впливу відверто брехливих наклепів і цинічно сфабрикованих фейків
проти України.
Складність боротьби з дезінформацією полягає в тому, що вона поширюється
тими ж каналами, що й інформація, що носить достовірний характер, а також імітує
звичайні інформаційні повідомлення. Як слушно зазначають експерти, виявлення
дезінформації – це лише мала частина боротьби з нею. Необхідно визначити, хто
проводив дезінформаційну кампанію, як вона розвивалася, які інструменти
комунікації використовувалися та скільком людям вдалося отримати до неї доступ.
[5] За рахунок одноразових, локальних кампанії не можливо подолати
дезінформацію, це можна зробити лише спільними зусиллями, що
супроводжуватимуться масштабним використанням різних інструментів, методів,
програмних забезпечень. Це вимагає тісної співпраці між партнерами, які поділяють
ті самі цінності: установами ЄС, державами-членами, громадянським суспільством,
приватним сектором і особливо онлайн-платформами.
У міжнародному контексті протидії дезінформації проблема зловмисного
інформаційного впливу міцно закріпилася у порядку денному всіх глобальних
акторів і набула значної актуальності (Балан, 2022, с.150). Уже сьогодні, розуміючи
цей глобальний виклик сучасності, велика кількість держав і міжнародних
організацій спрямовують зусилля на дослідження природи дезінформації та
вироблення інструментів протидії їй. Витрачаються на це значні ресурси, які, на
щастя, дають певний успіх. [6]
Як мінімум у країнах, що поділяють демократичні цінності, з’явилося
повноцінне розуміння масштабу цього феномену, технік і середовищ його
поширення, а також виявлені прогалини у соціальній структурі, що сприяють
активному розповсюдженню дезінформації та пропаганди.
У доповіді про дезінформацію та маніпуляцію фактами у світовому
інформаційному просторі у 2022 році, в якій зовнішньополітична служба Євросоюзу
назвала Росію головною країною-дезінформатором року, були також наведені
показові приклади пропаганди, що виходили з-під пера російських медіакомпаній
Sputnik і Russia Today (RT). Як зазначив Жозеп Боррель: «ЗМІ для дезінформації та
пропаганди сьогодні є зброєю Кремля», - і ця зброя вбиває реальну картину подій,
пропагуючи потрібні Росії наративи. [7] У відповідь на неспровоковану та
невиправдану військову агресію Росії проти України, що супроводжувалась
поширенням фейків через прокремлівські медіа - Sputnik і Russia Today, ЄС 5
березня 2022 р. призупинила мовлення цих ЗМІ на території ЄС, а також звернулася
до Google і YouTube щодо видалення акаунтів, які пропагують війну. [8] Платформи
соціальних мереж регулярно оновлюють свою політику, щоб зменшити поширення
дезінформації. Але попри це дезінформація знаходить шпаринки для
розповсюдження, і тепер уже в соціальних медіа, де наразі сфокусувалася
наймасштабніша битва наративів. (Piskorska Galyna, 2023)
Однією з найбільших проблем у контексті боротьби з дезінформацією є
неможливість повністю перекрити роботу джерел її розповсюдження.
Дезінформацію неможливо перемогти лише закриттям каналів чи сторінок у
соціальних мережах. Усвідомлюючи цю глобальну проблему та поширену
небезпеку, Європейська комісія заявила, що боротьба з дезінформацією вимагає
політичної волі та спільних дій, мобілізації всіх державних органів (включно з тими,
що відповідають за протидію гібридним загрозам, кібернетичній безпеці, розвідку,
стратегічні комунікації, захист інформації, вибори, забезпечення порядку, засоби
масової комунікації). (Балан, 2022)
Стратегія інформаційної безпеки України, затверджена 28 грудня 2021 року,
зазначила актуальні виклики та загрози національній безпеці України в
інформаційній сфері, стратегічні цілі та завдання, спрямовані на протидію таким
загрозам. Згідно документу основними напрямками забезпечення інформаційної
безпеки України є стабільність і співпраця, для досягнення яких необхідно виконати
сім стратегічних цілей, серед яких першою є протидія дезінформації та
інформаційним операціям. [10]
В умовах воєнного стану держава визнала необхідність проведення єдиної
інформаційної політики. Українські медіа зайняли консолідовану та проукраїнську
позицію, зосередились на об’єктивному висвітленні новин 24/7, що стало ще й
психологічною підтримкою населення, використовували інформацію лише з
перевірених офіційних джерел, завдяки чому зменшили ризики поширення фейків, і
зосередились також на роботі з іноземною аудиторією, формуючи правильну думку
міжнародної спільноти про події в Україні. З початку повномасштабного вторгнення
найбільші мовники («1+1», «UA: Перший», «Рада», «ICTV», «СТБ» та «Україна 24»)
об’єдналися у спільний телемарафон «Єдині новини», щоб показати офіційну
позицію держави. В ефірі звучала найважливіша інформація про гуманітарні
коридори, зведення з фронту, звернення президента, і саме тут люди чули випуски зі
спростуванням ворожої дезінформації. Це дозволило громадянам не тільки
отримувати правдиву інформації, а й відчувати підтримку влади, яка постійно з
ними на зв'язку. [11] Проте формат єдиного марафону, що відображає виключно
провладну позицію, вже не задовольняє українців, які потребують на більш
глибокий контент. Адже українське громадянське суспільство звикло до конкуренції
думок та точок зору. Українська влада у сфері своєї інформаційної політики не може
діяти як РФ, що повністю монополізувала свій інформаційний сектор. (Сологуб,
2022).
Базою протидії дезінформації є саме і винятково правдива, перевірена,
об’єктивна інформація. В Україні у вільній зоні, попри дезорганізацію роботи
редакцій і складнощі в країні в стані війни, зокрема й обмеження на висвітлення
подій, які в цілому пропорційні ситуації, журналісти мають більшу свободу.
Свобода слова є найважливішим інструментом протидії дезінформації. Відповідно
до рейтингу World Index of Freedom of Speech, Україна у 2023 році спромоглася
піднятися на 27 позицій. [13]
Реалізована в Україні модель інституційного управління інформаційною
безпекою є досить складною і включає низку органів державної влади, компетенції
яких часто перетинаються. Серед них центральні органи виконавчої влади, до яких
входять координаційна рада з реалізації стратегії комунікації у сфері європейської
інтеграції на 2018-2021 роки, Міністерство культури та інформаційної політики,
Міністерство цифрової трансформації, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово
окупованих територій, Державний комітет телебачення і радіомовлення,
Адміністрація державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації.
Архітектура інституційної моделі також включає державні регулятори: Національна
рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна комісія, що
здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій,
радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку; державні центри:
Центр протидії дезінформації, Ради національної безпеки і оборони України, Центр
стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, ДП «Український державний
центр радіочастот»; а також інформаційні агенції та медіа: Українське Національне
інформаційне агентство «Укрінформ», АТ «Національна суспільна
телерадіокомпанія України». (Балан, 2022, с.74-111)
В Україні, що стоїть на шляху досягнення найвищого рівня демократії, важливу
роль відіграє функціонування громадянського суспільства та його інститутів. З
початком війни громадські організації першими опинилися на передових позиціях
інформаційного фронту, яку розпочала проти України Російська Федерація,
мобілізуючи всі зусилля на захист нашого медіапростору. Серед них найвідомішими
є «Детектор медіа», Український кризовий медіа-центр, StopFake.org, VoxCheck,
Texty.org.ua, InformNapalm, Інститут масової інформації. З метою протидії
дезінформації поступово починають з’являтися все нові і нові організацій,
інститути, програми, проєкти, що покликані акумулювати зусилля на виявлення,
аналіз та боротьбу з фейками та маніпуляціями в медіа.
Громадська організація «Детектор медіа»
Представники ГО «Детектор медіа» активно включені в процес вироблення
політик у сфері протидії дезінформації: працюють у складі робочих та експертних
груп, дорадчих органів, які займаються протидією пропаганді.
«Детектор медіа» у режимі реального часу збирає та документує хроніки
Кремлівської дезінформації навколо військового наступу на Україну, створює
онлайн-проєкти, спрямовані на нівелювання фейків та підвищення рівня
медіаграмотності серед українців. [14]
Український кризовий медіа-центр
Громадська організація «Український кризовий медіа-центр» охоплює
унікальний медіа-центр, виняткові проєкти у сфері реформування урядових
комунікацій, медіа підтримку великим іноземним ініціативам з допомоги Україні,
глибинну роботу з регіональними журналістами, комунікацію реформ, що тривають,
події та заходи у сфері культури, поширення медійної грамотності молоді,
комплексний аналіз дезінформаційної діяльності у медійному просторі. [15]
StopFake.org
Одночасно з УКМЦ розпочав свою роботу сайт StopFake.org, який був
утворений на базі громадської організації «Центр медіареформи» викладачами,
студентами і випускниками Могилянської школи журналістики та редакторами
Digital Future of Journalism. Наприкінці 2020 року між StopFake і Національною
радою України з питань телебачення і радіомовлення було підписано Меморандум
про взаєморозуміння, співпрацю та обмін інформацією з метою протидії
розповсюдженню необ’єктивної, неточної та недостовірної інформації
(дезінформації). У межах реалізації Меморандуму Нацрада StopFake проводить
аналіз достовірності оприлюдненої інформації, перевіряє її правдивість. Результати
такої роботи стають основою для публічного спростування фейків Нацрадою. [16]
VoxCheck
VoxCheck є першим в Україні проектом з перевірки заяв і виступів впізнаваних
політиків на предмет достовірності. У березні 2018 року VoxCheck приєднався до
Кодексу етики Міжнародної мережі фактчекерів інституту Poynter (IFCN), взявши
на себе низку зобов’язань в частині незалежності та прозорості. VoxCheck входить
до International Fact-Checking Network – Міжнародної мережі факт-чекінгу, а разом з
сотнею інших факт-чекерів з 90 країн світу VoxCheck входить до #UkraineFacts –
коаліції факт-чекінгових організацій, які спростовують фейки про війну в Україні.
Також у співробітництві з освітньою онлайн-платформою EdEra VoxCheck розробив
і запустив онлайн-курс з фактчекінгу. [17]
Texty.org.ua
Texty.org.ua – це поєднання аналітичного центру та незалежного видання,
представники якого для протидії неправдивим новинам розробили нейромережу, що
здійснює аналітику сайтів із сумнівною репутацією та формує на основі цього
рейтинг. Завдяки нейромережі звичайні інтернет-користувачі мають можливість
перевіряти достовірність і доброчесність джерел інформації. Співробітники проєкту
проаналізували майже 25 тис. новин з російських державних ЗМІ та маніпулятивних
сайтів, що системно проводять дезінформаційні кампанії проти України. [18]
InformNapalm
InformNapalm – міжнародна волонтерська спільнота, заснована у березні 2014
року на самому початку збройної агресії Росії проти України у Криму. Спільнота
займається збором доказів та інформування світового співтовариства про реальну
роль Росії в гібридних конфліктах та спецопераціях. Вони створили найбільшу
онлайн-базу даних, де можна знайти викриті приховані факти військової агресії
Росії. На основі цих даних міжнародні організації і дослідники Bellingcat
неодноразово створювали власні інформаційні продукти. [19]
Інститут масової інформації (ІМІ)
Інститут масової інформації (ІМІ) – незалежна українська громадська
організація, що робить єдиний в Україні системний моніторинг свободи слова
(«Барометр свободи слова»), який є основним показником розвитку медіасектора
для аудиторії всередині та за межами України, а також моніторинг провідних
онлайн-медіа на предмет дотримання професійних стандартів та матеріалів з
ознаками замовності. [20]
Зауважимо, що незважаючи на солідні успіхи, робота вітчизняних громадських
організацій все ще орієнтована переважно на спеціалістів та зацікавлених осіб.
Основним завданням, яке вирішується, є інформування про факти дезінформації,
виявлення тенденцій і каналів розповсюдження, переконання широкої громадськості
у свідомому поширенні неправдивої інформації. Фейки поширюються через
телеканали, акаунти в соцмережах і групи месенджерів з десятками мільйонів
глядачів і користувачів, тоді як медійні зусилля фактчекерів і слідчих обмежуються
сотнями тисяч.
Головним інструментом боротьби України з російською дезінформацією під
час воєнного стану є правда, яку необхідно доносити не лише до вітчизняної, а й до
російської аудиторії. Серед успішних інформаційних кампаній з метою протидії
дезінформації стало створення Україною інтернет-ресурсу «200rf.com»,
цілеспрямований на російську аудиторію, зокрема родичів солдат, що були
відправлені на війну в Україну. Ганна Маляр, заступниця міністра оборони України,
про цю акцію розповіла в одному із інтерв’ю для телеканалу «1+1», зазначивши: «У
перші дні війни ми прорвали інформаційну блокаду Росії і закликали матерів
російських солдат пошукати їх в Україні. І якщо вони тут загинули, чи потрапили у
полон, ми пообіцяли допомоги: знайти, де дитина чи чоловік, та навіть зв’язатися з
ними. І завдяки цій інформаційній акції росіяни дізналися, що насправді тут
відбувається». [21]
Однією з переваг над ворогом стало вміле використання відео з полоненими
військовими, які говорили зі своїми родичами в Росії. Таким чином Україна мала
змогу донести хоч якусь інформацію про війну, за умови, що вона буде почута, до
російського населення.
Ще однією успішною інформаційною кампанією стало правдиве висвітлення
реальних втрат російського війська, що зіграло деморалізуючу, демотивуючу роль у
самих солдат і цивільного населення країни-агресора, яка марно намагалась
«прикрити» свої невдачі. [22]
Медіаосвіта: авторське дослідження вразливості молоді до дезінформації
Боротьба з дезінформацією в цивілізованому світі активно переходить до
використання автоматизованих програм і методів, деякі з яких знаходяться у
вільному доступі для всіх зацікавлених. З початком війни в Україні також було
створено низку спеціальних чат-ботів для того, щоб кожен з українців на
побутовому рівні міг швидко та якісно перевіряти інформацію, якої наразі є велика
кількість, на правдивість та достовірність. Серед найпопулярніших – «Перевірка»
від Gwara Media. [23] Подібні актуальні інструменти, які пропонує населенню
державне керівництво України, є важливими складовими у процесі протидії
дезінформації, проте всі вони залежать від ключового елементу комплексної
політики у цій сфері – підвищення медіаграмотності та медіаосвіти населення.
Наразі в Україні це питання є дуже актуальним з причин, описаних вище, і з
огляду на таку тенденцію постійно з’являються різноманітні проєкти, курси та
програми стосовно підвищення рівня обізнаності щодо дезінформації, способів її
протидії та набуття умінь і навиків розпізнавати ворожі наративи. Також
проводяться численні дослідження на цю тему. Одним із таких проєктів є «The
Distortion Test» – тест на стійкість до дезінформації, яким починається масштабна
міжнародна комунікаційна кампанія «Nations Against Disinformation», ініційована
Міністерством закордонних справ України та громадською організацією BRAND
UKRAINE. [24] У рамках цієї кампанії Україна об'єднує зусилля держав, бізнесу та
громадянського суспільства в усьому світі для розбудови стійкості та протидії
дезінформації.
Мета «The Distortion Test» – візуалізувати, як дезінформація спотворює
дійсність, залишаючись невидимою та невловимою для жодного з органів чуття
людини. Він демонструє здатність фейків впливати на нас, приховано впливаючи на
нашу індивідуальність, буквально знищуючи її.
«The Distortion Test» став основою для проведення авторського дослідження
вразливості молоді дезінформації. Дослідження передбачало залучення студентів 3
курсу Факультету журналістики кафедри реклами та зв’язків з громадськістю до
персонального проходження цього тесту з метою виявлення здатності представників
молодого покоління України розпізнавати фейкову інформацію.
Участь в експерименті взяли 48 студентів, з них:
1. 2 % - набрали 49 балів, що свідчить про схильність вірити
дезінформації;
2. 2 % - набрали 61 бал, що демонструє відносну можливість студента
розрізняти фейки;
3. 11 % - набрали 79-80 балів, показує достатньо непогане вміння
розпізнавати ворожу пропаганду;
4. 17 % - набрали 86 - 89 балів, що свідчить про вищий рівень стійкості до
дезінформації;
5. 69% - набрали 93 - 99 балів - найвищі показники серед 30 опитаних
студентів, які продемонстрували достатньо високий рівень уміння відрізнити
неправдиву інформацію (Рисунок 1).
 Рисунок 1 - Результати дослідження медіаосвіти серед студентів 3 курсу
Факультету журналістики кафедри реклами та зв’язків з громадськістю
На жаль, серед 45 студентів жоден не набрав 100 балів. Це говорить про те, що
дезінформація здатна маскуватися під правдиві повідомлення, нести суперечливий
характер і впливати на нашу можливість розпізнати її і критично осмислити.
Проведене дослідження демонструє необхідність подальшого розвитку програм
медіаосвіти та медіаграмотності серед молоді та старшого населення України, які
розвивають навички розпізнавати фейки, що становлять основу формування
інформаційної політики в контексті протидії дезінформації.
Висновки. Війна пришвидшила темп роботи фахівців в інформаційній сфері та
актуалізувала необхідність вироблення інструментів протидії дезінформації.
Цивілізований світ визнав глобальний характер загрози дезінформації та
необхідність протидії ворожим наративам, які використовує Росія проти України та
Заходу.
Українське суспільство зуміло об’єднатися навколо політичних інституцій та
спільних цілей, почало більш відповідально ставитися до споживання інформації та
загалом продемонструвало національну стабільність, до якої прагне більшість
західних демократій.
Найефективніша стратегія боротьби з дезінформацією має базуватися на
поєднанні технологічних прийомів видалення небажаного контенту та забезпечення
домінуючих основних наративів держави у власному інформаційному просторі та в
інформаційному просторі іноземних держав.
Основою боротьби з дезінформацією є саме та виключно правдива, перевірена,
об’єктивна інформація. Свобода слова є найважливішим інструментом боротьби з
дезінформацією. Водночас свободу слова слід зміцнити масштабною кампанією з
підвищення рівня медіаграмотності суспільства, яка дозволить людям критично
сприймати інформацію, отриману в Інтернеті, особливо без зазначення джерел її
походження, перевіряти факти та самостійно виявляти дезінформацію.
Медіаграмотність і медіаосвіта як взаємопов’язані процеси також покликані
зменшити простір для можливих кампаній дезінформації, позбавивши їх соціальної
бази, рівня впливу та здатності руйнувати критичне мислення, заповнивши вакуум
довіри до ЗМІ та демократичних інституцій.
Література
1. Зелена книга протидії дезінформації / Упоряд. і заг. ред. С. Балан. – ГО
«Інститут інформаційної безпеки». – К., 2022. – 178 с. URL:
https://drive.google.com/file/d/1VzRXvQrAuDG91_ofbkpCoSGrSyjgyYNk/view?
fbclid=IwAR0HzwpI134I5R7Dh7MUA7x4nsn4O7yW10LTXfpOV8nVnFZs1KTSI1Nab
XQ (дата звернення: 25.03.2023).
2. Russia's «Firehose of Falsehood» Propaganda Model. RAND Corporation
Provides Objective Research Services and Public Policy Analysis | RAND.
URL: https://www.rand.org/pubs/perspectives/PE198.html (дата звернення: 25.03.2023).
3. 2022 Report on EEAS Activities to Counter FIMI. 2022. 19 p. URL:
https://www.eeas.europa.eu/sites/default/files/documents/EEAS-AnnualReport-
WEB_v3.4.pdf (дата звернення: 25.03.2023).
4. UPDATED. Provocation and Disinformation Overview. VoxUkraine.
URL: https://voxukraine.org/en/provocation-and-disinformation-overview/ (дата
звернення: 22.07.2023).
5. Disinformation: Opening speech by High Representative/Vice-President
Josep Borrell at the EEAS Conference on Foreign Information Manipulation and
Interference | EEAS. The Diplomatic Service of the European Union | EEAS. URL:
https://www.eeas.europa.eu/eeas/disinformation-opening-speech-high-representativevice-
president-josep-borrell-eeas-conference_en (дата звернення: 27.04.2023).
6. Disinformation and Russia’s war of aggression against Ukraine: Threats and
governance responses. OECD iLibrary.
URL: https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/37186bde-en.pdf?
expires=1690032204&id=id&accname=guest&checksum=93E87658E9CB
157D6B9AB98D69F8F8B7 (дата звернення: 27.04.2023).
7. RT in Europe and beyond. Centre for Democratic Integrity. URL:
https://democratic-integrity.eu/rt-in-europe-and-beyond/ (дата звернення: 27.04.2023).
8. EU imposes sanctions on state-owned outlets RT/Russia Today and Sputnik's
broadcasting in the EU. Council of the EU. URL:
https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2022/03/02/eu-imposes-
sanctions-on-state-owned-outlets-rt-russia-today-and-sputnik-s-broadcasting-in-the-eu/
(дата звернення: 27.04.2023).
9. Piskorska Galyna. Why Ukraine is winning the media war. 360info. 2023.
URL: https://360info.org/why-ukraine-is-winning-the-media-war/. (дата звернення:
27.04.2023).
10. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України: Указ
Президента України від 28.12.2021 р. № № 685/2021. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#n7 (дата звернення: 09.03.2023).
11. Ukrainians Consume More News, Are More Resilient to Disinformation, and
Trust Their Media More During Russia’s War in 2022 - Information Saves Lives |
Internews. Information Saves Lives | Internews. URL: https://internews.org/ukrainians-
consume-more-news-are-more-resilient-to-disinformation-and-trust-their-media-more-
during-russias-war-in-2022/ (дата звернення: 27.04.2023).
12. Ілона Сологуб. Боротьба за розум: що зробила влада у сфері культури та
медіа з 24 лютого. VoxUkraine. URL: https://voxukraine.org/borotba-za-rozum-shho-
zrobyla-vlada-u-sferi-kultury-ta-media-z-24-lyutogo/ (дата звернення: 27.04.2023).
13. Детектор медіа. Всесвітній індекс свободи преси 2023 року: загроза
індустрії симулякрів. URL: https://detector.media/infospace/article/210803/2023-05-03-
vsesvitniy-indeks-svobody-presy-2023-roku-zagroza-industrii-symulyakriv/ (дата
звернення: 27.05.2023).
14. Детектор медіа. URL: https://detector.media/ (дата звернення: 27.04.2023).
15. Uacrisis.org. URL: https://uacrisis.org/uk/pro-nas (дата звернення:
27.04.2023).
16. StopFake. URL: https://www.stopfake.org/ru/glavnaya-2/ (дата звернення:
27.04.2023).
17. VoxUkraine. URL: https://voxukraine.org/voxcheck (дата звернення:
27.04.2023).
18. Texty.org.ua. URL: https://texty.org.ua/ (дата звернення: 27.04.2023).
19. InformNapalm. URL: https://informnapalm.org/ua/ (дата звернення:
27.04.2023).
20. Інститут масової інформації. URL: https://imi.org.ua/ (дата звернення:
27.04.2023).
21. «Демотивує війська боротися з «фашизмом»: Маляр заявила, що
Україна виграла інфовійну в Росії. ТСН. Війна. URL: https://tsn.ua/ato/demotivuye-
viyska-borotisya-z-fashizmom-malyar-zayavila-scho-ukrayina-vigrala-infoviynu-v-rosiyi-
2031307.html (дата звернення: 09.03.2023).
22. «МВС запустило вебресурс з інформування про втрати російських
загарбників». Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3697699-mvs-
zapustilo-vebresurs-z-informuvanna-pro-vtrati-rosijskih-zagarbnikiv.html (дата
звернення: 27.04.2023).
23. «ПЕРЕВІРКА» – бот, який виявляє фейкові новини. Gwara Media:
ситуація в Харкові, соціальні зміни в Україні. URL: https://gwaramedia.com/perevirka-
razom-smozhemo/ (дата звернення: 27.04.2023).
24. Nations Against Disinformation. The Distortion Test. URL:
https://ua.nationsagainstdisinformation.org/distortion-test (дата звернення: 25.03.2023).
References
1. Zelena knyha protydii dezinformatsii / Uporiad. i zah. red. S. Balan. – HO
«Instytut informatsiinoi bezpeky». – K., 2022. – 178 s. URL:
https://drive.google.com/file/d/1VzRXvQrAuDG91_ofbkpCoSGrSyjgyYNk/view?
fbclid=IwAR0HzwpI134I5R7Dh7MUA7x4nsn4O7yW10LTXfpOV8nVnFZs1KTSI1Nab
XQ (data zvernennia: 25.03.2023).
2. Russia's «Firehose of Falsehood» Propaganda Model. RAND Corporation
Provides Objective Research Services and Public Policy Analysis | RAND. URL:
https://www.rand.org/pubs/perspectives/PE198.html (data zvernennia: 25.03.2023).
3. 2022 Report on EEAS Activities to Counter FIMI. 2022. 19 p. URL:
https://www.eeas.europa.eu/sites/default/files/documents/EEAS-AnnualReport-
WEB_v3.4.pdf (data zvernennia: 25.03.2023).
4. UPDATED. Provocation and Disinformation Overview. VoxUkraine. URL:
https://voxukraine.org/en/provocation-and-disinformation-overview/ (data zvernennia:
22.07.2023).
5. Disinformation: Opening speech by High Representative/Vice-President
Josep Borrell at the EEAS Conference on Foreign Information Manipulation and
Interference | EEAS. The Diplomatic Service of the European Union | EEAS. URL:
https://www.eeas.europa.eu/eeas/disinformation-opening-speech-high-representativevice-
president-josep-borrell-eeas-conference_en (data zvernennia: 27.04.2023).
6. Disinformation and Russia’s war of aggression against Ukraine: Threats and
governance responses. OECD iLibrary. URL:
https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/37186bde-en.pdf?
expires=1690032204&id=id&accname=guest&checksum=93E87658E9CB
157D6B9AB98D69F8F8B7 (date of access: 22.07.2023). (data zvernennia: 22.07.2023).
7. RT in Europe and beyond. Centre for Democratic Integrity. URL:
https://democratic-integrity.eu/rt-in-europe-and-beyond/ (data zvernennia: 27.04.2023).
8. EU imposes sanctions on state-owned outlets RT/Russia Today and Sputnik's
broadcasting in the EU. Council of the EU. URL:
https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2022/03/02/eu-imposes-
sanctions-on-state-owned-outlets-rt-russia-today-and-sputnik-s-broadcasting-in-the-eu/
(data zvernennia: 27.04.2023).
 9. Piskorska Galyna. Why Ukraine is winning the media war. 360info. 2023.
URL: https://360info.org/why-ukraine-is-winning-the-media-war/.
10. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy: Ukaz
Prezydenta Ukrainy vid 28.12.2021 r. № № 685/2021. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#n7 (data zvernennia: 09.03.2023).
11. Ukrainians Consume More News, Are More Resilient to Disinformation, and
Trust Their Media More During Russia’s War in 2022 - Information Saves Lives |
Internews. Information Saves Lives | Internews. URL: https://internews.org/ukrainians-
consume-more-news-are-more-resilient-to-disinformation-and-trust-their-media-more-
during-russias-war-in-2022/ (data zvernennia: 27.04.2023).
12. Ilona Solohub. Borotba za rozum: shcho zrobyla vlada u sferi kultury ta
media z 24 liutoho. VoxUkraine. URL: https://voxukraine.org/borotba-za-rozum-shho-
zrobyla-vlada-u-sferi-kultury-ta-media-z-24-lyutogo/ (data zvernennia: 27.04.2023).
13. Detektor media. Vsesvitnii indeks svobody presy 2023 roku: zahroza industrii
symuliakriv. URL: https://detector.media/infospace/article/210803/2023-05-03-vsesvitniy-
indeks-svobody-presy-2023-roku-zagroza-industrii-symulyakriv/ (data zvernennia:
22.07.2023).
14. Detektor media. URL: https://detector.media/ (data zvernennia: 27.04.2023).
15. Uacrisis.org. URL: https://uacrisis.org/uk/pro-nas (data zvernennia:
27.04.2023).
16. StopFake. URL: https://www.stopfake.org/ru/glavnaya-2/ (data zvernennia:
27.04.2023).
17. VoxUkraine. URL: https://voxukraine.org/voxcheck (data zvernennia:
27.04.2023).
18. Texty.org.ua. URL: https://texty.org.ua/ (data zvernennia: 27.04.2023).
19. InformNapalm. URL: https://informnapalm.org/ua/ (data zvernennia:
27.04.2023).
20. Instytut masovoi informatsii. URL: https://imi.org.ua/ (data zvernennia:
27.04.2023).
 21. «Demotyvuie viiska borotysia z «fashyzmom»: Maliar zaiavyla, shcho
Ukraina vyhrala infoviinu v Rosii. TSN. Viina. URL: https://tsn.ua/ato/demotivuye-
viyska-borotisya-z-fashizmom-malyar-zayavila-scho-ukrayina-vigrala-infoviynu-v-rosiyi-
2031307.html (data zvernennia: 09.03.2023).
22. «MVS zapustylo vebresurs z informuvannia pro vtraty rosiiskykh
zaharbnykiv». Ukrinform. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3697699-mvs-
zapustilo-vebresurs-z-informuvanna-pro-vtrati-rosijskih-zagarbnikiv.html (data
zvernennia: 27.04.2023).
23. «PEREVIRKA» – bot, yakyi vyiavliaie feikovi novyny. Gwara Media:
sytuatsiia v Kharkovi, sotsialni zminy v Ukraini. URL: https://gwaramedia.com/perevirka-
razom-smozhemo/ (data zvernennia: 27.04.2023).
24. Nations Against Disinformation. The Distortion Test. URL:
https://ua.nationsagainstdisinformation.org/distortion-test (data zvernennia: 25.03.2023).

JOINT EFFORTS OF MEDIA, PUBLIC ORGANIZATIONS AND THE STATE IN

THE FIGHT AGAINST RUSSIAN DISINFORMATION
Galyna Piskorska,
PhD (history)
Associate Professor of the Advertising and Public Relations Department,
Faculty of Journalism
Borys Grinchenko Kyiv University (Kyiv, Ukraine)
13-B, Levka Lukianenka Str, 04212, Kyiv, Ukraine
Email: h.piskorska@kubg.edu.ua

Daria Ryzhova
3rd year student of the Advertising and Public Relations Department
Faculty of Journalism
Borys Grinchenko Kyiv University (Kyiv, Ukraine)
13-B, Levka Lukianenka Str, 04212, Kyiv, Ukraine
Email: doryzhova.ij20@kubg.edu.ua
 This article examines the problems of institutional provision of information security
in the conditions of a full-scale war between Russia and Ukraine. The strategies and tools
used by the Ukrainian state and civil society in the field of information policy in order to
counter disinformation have been studied. The global awareness of the need to counter the
hostile narratives used by Russia against Ukraine and the Western world is a real way out
of the threatening situation caused by massive Russian disinformation campaigns.
Disinformation cannot be defeated solely by closing channels or pages in social networks.
Success requires the joint efforts of the media, public organizations and the state. The
authors of the article come to the conclusion that the most effective strategy for countering
disinformation should be based on a combination of technological techniques for
removing unwanted content and ensuring the dominance of the dominant mainline
narratives of the state in its own information space and in the information space of foreign
countries. The authors conducted a study on the resistance of the young generation of
Ukrainians to disinformation and determined Ukraine's prospects in the information war.
Key words: mass media; state regulation; war; military operations; freedom of
speech.
Надіслано до редакції дата