Семінар 1.

Поняття, методи та функції міжнародної інформації

1. Поняття та структура міжнародної інформації
На сьогодні терміном “Міжнародна інформація” позначають 3 поняття:

 МІ – це процес глобальної комунікаціі між суб”єктами міжнародних відносин, які виникають у

всіх сферах життедіяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні
інформації.
 МІ – це докоментовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнародному
товаристві (міжнародному інформаційному просторі) зафіксоні на матеріальних носіях з
реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості. Коли ми говоримо про сукупність
якихось явищ , то ці явища можуть стаівати суб”єктами міжнародного права. Та коли вони зафіксовані
на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного права.
Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як
із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація – це не матерія,
а з іншого боку інформація може бути об”єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний
характер власності інформації, на те що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими
масивами інформаціі, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І
тому держава в спеціальному законодавстві контролює ті інформаційні масиви, які перебувають на
території певної країни. Це стосується як фінансової інформації, а також інформації яка має
конфіденційний або закритий характер. Є такі масиви інформації. Які відносять до державної
таємниці. Тому в міжнародних економічних відносинах є 5 пунктів, за якими інформація яка надається
підлягає кримінальному переслідуванню, або належить до такої інформації, яка захищається
законодавством держави. Наприклад, такю інформацією може бути інформація про найнищій рівень
цін, за якими може бути проданий той чи інший товар.
 МІ визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про
структуру, загальні властивості інформації і питання, пов”язані з пошуком, збиранням.
Аналізом та розповсюдженням інформації у системі міжнародних відносин.
Міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, мета якої з”ясування закономірностей взаємодії
суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на
забезпечення зовнішної та внутрішньої політики держав. Економічної стратегії країн, на забезпечення
національної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права.
Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики. В якій визначаються усі аспекти
інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад, в США інформаційна політика держави
спрямована на забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі, вона входить
до воєнної доктрини США та американської стратегії безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект
інформаційної політики США орієнтована на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на
забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних
прав певних верств суспільства.
Країни Європи та Америки розглядають міжнародні інформаційні процеси як об”єктивну реальність і
шукають можливості співпраці з монопольними інформацйними центрами, які володіють 85% міжнародної
інформації.
МІ концентруються в міжнародних інформацйних потоках з беспрецендентним рівнем контролю над
проходженням інформації, пропагандою ідей і створення іміджів. Цей контроль дає можливість формувати
зміст МІ: добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку,
культивуючи певні ідеї.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних

відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов’язані із
пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та поширенням інформації у системі міжнародних
відносин.
Міжнародна інформація – це документовані або публічно оголошені відомості та явища в
міжнародному співтоваристві (міжнародний інформаційний простір), зафіксовані на
матеріальних носіях з реквізитами, які дають змогу ідентифікувати ці відомості.
Властивості інформації:
 Об’єктивність: інформація не повинна залежати від чиєїсь думки методу фіксації
 Достовірність: відображає справжній стан речей, може відбуватися умисне спотворення –
дезінформація, неумисне спотворення інформації суб’єктивного характеру (інформація має
бути правильною, правдивою), спотворення внаслідок ряду перешкод (технічні засоби) –
загальніше поняття
 Повнота: коли інформації достатньо для розуміння завдання та прийняття рішення
 Точність: визначається ступенем близькості інформації до реального стану об’єкта, процесу,
явища (інформація має бути близька до об’єкта чи процесу, але може бути не настільки
достовірною (правдивою, точною), бо інформація ще не така близька до об’єкта) – треба
копати глибше, аніж достовірність
 Актуальність: важливість інформації для теперішнього часу
 Цінність: інформація забезпечує вирішення поставленого завдання
 Зрозумілість: якщо текст подати знаково або іншою мовою, то вона буде незрозумілою і
некорисною
Види інформації:
за способом сприйняття:
 Візуальна (сприймання на слух)
 Аудіальна (добре сприймається на слух)
 Тактильна

 Кінестетики (сприйняття відчуттями)

 Діскрети (сприйняття інформації логічно: цифрова подача)
За формою подання:
 Текстова
 Числова (статистика, графіки)
 Графічна
 Звукова (аудіальним шляхом)
За призначенням:
 Масова (розрахована для всіх, доступна всім)
 Спеціальна (специфічні поняття, відомості, терміни, які зрозумілі лише деяким категоріям)
Хвилі розвитку суспільства: Елвін і Хайді Тофлери – американські футурологи: інформаційні
технології перетворюють суспільства другої хвилі (індустріальні) на суспільства третьої хвилі –
інформаційні суспільства.
Аграрне => індустріальне
Третя хвиля цивілізації почала підніматися в середині XX ст. Вона призведе (а в деяких країнах вже
призвела) до формування постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. Суспільство третьої хвилі
характеризується такими ознаками:
 суттєво знижуються темпи економічного зростання, але воно стає більш рівномірним;
  різко знижуються темпи зростання населення, а в окремих країнах, наприклад в Україні та
інших пострадянських державах, навіть є від'ємні;
 рівень споживання передусім у високорозвинених країнах характеризується переходом від
«кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів
якісного вдосконалення умов життя людини;
 знижується рівень спеціалізації, і дедалі більший попит мають спеціалісти «широкого
профілю»;
 основний вид енергії поки що важко визначити, але зрозуміло, що це буде один із
нетрадиційних, альтернативних видів — ядерна (а можливо й не обов'язково), сонячна,
геотермальна, енергія вітру, хвиль, припливів-відпливів або ще будь-яка інша, поки що
невідома;
 головним засобом виробництва стають наукові знання, інформація, де буде зайнято від 55 до
75 відсотків працездатного населення;
 основний конфлікт — між знанням та некомпетентністю;
 паралельно змінюються і соціальна структура суспільства — на місце класового поділу
приходить професійний;
 соціальна та просторова мобільність багаторазово зростає.
Роль інформації в МВ дуже важлива. Вона дозволяє отримати дані про стан держави, її
геополітичні наміри, можна прогнозувати, що буде далі.
2. Підходи, методи і функції міжнародної інформації.

Методи МІ – прийоми і способи дослідження зовнішньополітичної дійсності, а також вивчення

закономірностей і технологій для
Підходи МІ:
 Соціологічний – дозволяє з’ясувати залежність ЗП і МВ від суспільства і соціальної
зумовленості зовнішньополітичних явищ. Цей метод яскраво виражений і в теорії
зацікавлених груп А. Бентлі, котрий розглядає зовнішню політику як сферу суперництва
різноманітних суспільних груп, що переслідують власні інтереси. Соціологічний метод по
праву посідає одне з центральних місць у міжнародній інформації. Одним із його проявів є
культурологічний підхід, який орієнтує на виявлення залежності зовнішньополітичних
процесів від політичної культури. Найбільш відомим представником цього підходу є С.
Хантінгтон, який свого часу наполягав на зіткненні цивілізацій саме через культурні,
релігійні, цивілізаційні відмінності.

 Нормативно-ціннісний. Він припускає з’ясування значення зовнішньополітичних явищ

для суспільства і особистості, їх оцінку з погляду загального блага, справедливості, волі,
поваги людської гідності та ін. Цей підхід орієнтує на розробку ідеалу міжнародного
політичного устрою і шляхів його практичного втілення. Він вимагає виходити з належного
чи бажаного, етичних цінностей і норм та відповідно до них будувати політичні інститути і
поведінку. Нормативний підхід зазнає критики за ідеалізацію політичної дійсності,
відірваність від реальності, споглядальність багатьох побудованих на його основі політичних
конструкцій. Його певна слабкість виявляється в релятивності, відносності ціннісних
суджень, їх залежності від світогляду, соціального стану та індивідуальних особливостей
людей. Однак, незважаючи на певну обмеженість, цей підхід є необхідним для міжнародної
інформації, оскільки він у поєднанні з антропологічним та іншими методами додає зовнішній
політиці етичного, людського виміру, вносить у неї моральне начало.

 Функціональний - потребує вивчення залежностей між зовнішньополітичними

явищами, що виявляються на практиці, наприклад, у взаємозв’язках між геостратегічними
інтересами тих чи інших держав та їх діями на міжнародній арені, економічним рівнем
держави та її ролі на міжнародній арені тощо. Цей метод припускає абстрагування від етичної
оцінки зовнішньої політики і ґрунтується на позитивістській орієнтації дослідника.

 Біхевіористський - претендує на максимальну науковість у політичних дослідженнях

порівняно з іншими методами. Його сутність полягає у вивченні ЗП за допомогою
конкретного дослідження різноманітної (вербальної і практичної, усвідомленої і
підсвідомої) поведінки окремих особистостей та груп. Цей метод вимагає ясності
вираження і чіткості визначення дослідницької процедури та верифікації знань досвідом.

Він виходить, щонайменше, із трьох найважливіших принципів:

1) сталості фундаментальних родових якостей людини як істоти біологічної, соціальної та
розумної (духовної), що споконвічно володіє волею;
2) універсальності людини, єдності людського роду незалежно від етнічних, расо¬вих, соціальних,
географічних та інших розходжень, рівноправності всіх людей;
3) невід’ємності природних, основних прав людини, їх пріоритету стосовно принципів устрою,
законів та діяльності держави.
Стосовно дослідження реальних зовнішньополітичних дій антро-пологічний підхід вимагає не
обмежуватися вивченням впливу со¬ціального середовища чи розумної, раціональної мотивації, а
виявля¬ти також ірраціональні, інстинктивні, біологічні та інші мотиви поведінки, спричинені
людською природою.
 Психологічний подібний антропологічному методу щодо вимоги йти в дослідженнях
міжнародних відносин від людини. Однак на відміну від антропологізму він має на увазі не
людину взагалі, не людину як представника роду, а конкретного індивідуума, що вимагає
врахування його специфічних якостей, соціального оточення та особливостей індивідуального
розвитку. Цей метод орієнтує на вивчення суб’єктивних механізмів зовнішньополітичної
поведінки, індивідуальних якостей, рис характеру, несвідомих психологічних процесів, а
також типових механізмів психологічних мотивацій.
Сучасний психологічний підхід є багатоваріантним. Одне з центральних місць у ньому
належить психоаналізу, основи якого розробив Зигмунд Фрейд. Психоаналіз ставить у центр
дослідження природи людської свідомості несвідомі психічні процеси і мотивації. Він
виходить з того, що гострі афективні переживання людини не зникають із психіки, а
витісняються у сферу несвідомого і продовжують впливати на політичну поведінку, у тому
числі у сфері міжнародних відносин.
Психологічний підхід не претендує на винятковість і дає змогу виявити один із важливих
аспектів міжнародного життя.

 Його специфічним продовженням виступає соціально-політичний метод, що орієнтує на

вивчення залежності зовнішньополітичної поведінки індивідів від їхнього включення в
соціальні групи, а також на дослідження психологічних характеристик соціальних
об’єднань (націй, класів, малих груп тощо).

 Діяльнісний підхід малює динамічну картину міжнародних відносин. Він припускає її

розгляд як специфічного виду живої та опредметненої діяльності, як циклічного процесу, що
має визначені стадії (етапи). Це визначення цілей діяльності, прийняття рішень;
організація мас і мобілізація ресурсів на їх здійснення, регулювання діяльності; облік і
контроль за реалізацією цілей; аналіз результатів і постановка нових цілей і завдань.
Діяльнісній підхід слугує методологічною базою теорії зовнішньополітичних рішень.
Розглянуті під цим кутом зору міжнародні відносини виступають як процес підготовки,
прийняття та реалізації рішень, обов’язкових для всього людського співтовариства.

 Своєрідним розвитком і конкретизацією діяльнісного підходу є критично-діалектичний

метод. Він орієнтує на критичний аналіз стану міжнародних відносин, вияв
суперечностей як джерел їх саморуху, невпинних змін. Зазначений метод широко
використовується в марксистському аналізі міжнародних відносин, неомарксизмі (Юр- ген
Габермас, Теодор Адорно та ін.), ліволіберальній та соціал-демократичній думці, низці інших
ідейно-політичних течій. Ефективність цього методу визнається, власне кажучи, всіма
прихильниками плюралістичної демократії і плюралістичної організації суспільства в цілому,
оскільки плюралістична теорія ґрунтується на принципі суперечностей, конкурентного
суперництва різноманітних ідей, ціннісних орієнтацій, політичних, економічних та
культурних інститутів, індивідів і соціальних груп у світовому співтоваристві.

 Порівняльний широко застосовується в міжнародній інформації. Він припускає зіставлення

однотипних зовнішньополітичних явищ з метою виявлення їхніх загальних рис і
специфіки, визначення оптимальних шляхів вирішення зовнішньополітичних завдань.
Застосування порівняльного методу розширює кругозір дослідника, сприяє ефективному
використанню досвіду інших країн і народів.
  Субстанціальний (онтологічний) підхід вимагає виявлення і дослідження тієї
першооснови, що становить специфічну, якісну визначеність міжнародних відносин.
Такою першоосновою звичайно вважають відносини панування і підпорядкування в їхніх
різноманітних проявах чи поділ світового співтовариства на друзів і ворогів (Карл Шмітт).

 Історичний здавна використовується в міжнародній інформації. Він вимагає вивчення явищ

міжнародних відносин в їхньому послідовному часовому розвитку, виявлення зв’язку між
минулим, сьогоденням та майбутнім. Цей метод досить добре відомий і навряд чи потребує
спеціальних коментарів.
Ще є група методів, в основному запозичених із соціології, кібернетики, деяких інших наук. До них
належать:
 використання статистики;
 аналіз документів;
 анкетне оптування;
 лабораторні експерименти;
 теорія ігор, особливо плідна при прийнятті рішень;
 спостереження, здійснюване дослідником, який є безпосереднім учасником реальних
зовнішньополітичних подій;
 спостереження за поведінкою людей, що перебувають в умовах експериментальної ситуації,
тощо.
Функції МІ:
 Методологічна полягає у виробленні способів і прийомів аналізу явищ і процесів у сфері
МВ. Результатом такого пошуку є система соціально апробованих принципів і способів
раціонального пізнання зовнішньополітичної дійсності, правил і нормативів побудови теорії
МІ та зразків організації зовнішньополітичної діяльності.

 Гносеологічна (пізнавальна) припускає накопичення, опис, вивчення фактів

зовнішньополітичної дійсності, аналізу конкретних явищ і процесів міжнародних
відносин, виявлення найважливіших зовнішньополітичних проблем і суперечностей
розвитку світового співтовариства. Міжнародна інформація покликана раціонально
пояснити політичну дійсність міжнародних відносин, відповідаючи на запитання: як, чому,
через які причини з’явилися дані явища і процеси у сфері міжнародних відносин, чому їм
притаманні саме ці особливості? Гносеологічну функцію міжнародної інформації спрямовано
на адекватне відображення зовнішньополітичної реальності, розкриття притаманних їй
об’єктивних зв’язків, тенденцій та закономірностей розвитку.

 Інструментальна. Характерною рисою міжнародної інформації є її тісний зв’язок з

політичним життям суспільства, політичною практикою. Міжнародна інформація,
розкриваючи політичною діяльністю. Сюди входять підготовка зовнішньополітичних рішень,
аналіз проблемної ситуації, оцінка співвідношення сил, рівень сили (впливу) учасників
політичних подій, політичний ризик і стратегія «невразливості», зовнішньополітичний
моніторинг, реалізація зовнішньополітичних рішень і протидія деструктивним силам.
Інструментальна функція виражається у тому, що МІ безпосередньо використовується в
розробці практичних рекомендацій з питань підвищення ефективності управління
зовнішньополітичними процесами та політичними подіями у сфері міжнародних
відносин.
  Прогностична ф-ія МІ припускає визначення найближчих і віддалених перспектив
політичного розвитку суспільства, вироблення прогнозів, моделювання майбутніх
зовнішньополітичних процесів та міжнародних відносин. Прогнози мають спиратися на
розкриті об’єктивні закономірності і тенденції суспільно-політичного розвитку.
Прогнозування — одне з найважливіших і найскладніших завдань міжнародної інформації.
Останнім часом можливості прогнозування дещо розширилися завдяки використанню
новітніх наукових досягнень, обчислювальної техніки, сучасних методик та ін.

 Світоглядна ф-ія виражається в пошуку відповіді на запитання: яке місце посідають

зовнішньополітичні явища в системі уявлень людини про суспільство, світ у цілому, своє
місце в системі суспільних відносин і власну роль у політичних процесах. Результатом
такого пошуку є розвиток політичної свідомості від повсякденного до науково-теоретичного
рівня, формування ціннісних орієнтацій, допомога у визначенні політичної позиції
громадянина, групи, партії.

Функції міжнародної інформації полягають в наданні узагальнень та професійній оцінці інформації, в

прогнозуванні міжнародних правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обгрунтованих
рекомендацій для їх реалізації. Через обмін та інтерпретацію інформації аналізуються і плануються політичні
дії.
Кожна країна розглядає міжнародні інформаційні процеси як об'єктивну реальність і шукає можливості
співпраці з монопольними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації.
Міжнародна інформація концентрується в міжнародних інформацйних потоках з безпрецедентним рівнем
контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей і створенням іміджів. Цей контроль дає
можливість формувати зміст міжнародної інформації: добирати інформацію за певними напрямками і
впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї. Найбільшими корпораціями, які
розповсюджують інформацію через інформаційні потоки, є: CNN, BBC, Rater, France Press, Acosiation Press.
3. Інформація у системі міжнародних відносин.
Розгляд такого питання, як роль нових інформаційних технологій у сучасних міжнародних відносинах є
актуальним як з теоретичного, так і з практичного погляду. Інформаційні технології, що все ширше
застосовуються, кардинальним чином змінюють повсякденне життя мільйонів людей. Вони привносять зміни
не тільки до внутрішньої політики різних за рівнем розвитку країн світу, але і у відносини між цими країнами,
змінюючи роль, яку відіграють у світовій системі міжнародні організації, суспільні рухи, фінансові групи,
злочинні організації та окремі особи [1,с.245] .
Змінюється сам предмет теорії міжнародних відносин. Теоретичне осмислення сучасних міжнародних
відносин без урахування ролі нових інформаційних технологій стає просто неможливим. Подібні якісні зміни
знаходять відображення в процесі вироблення зовнішньополітичних рішень.
Зараз аналітики, що розв'язують конкретні зовнішньополітичні проблеми, зустрічається з наслідками
інформаційної революції не тільки при вивченні того або іншого питання міжнародною життя. Інформаційні
технології змінюють саму працю дослідників-міжнародників. Усвідомлення природи цих змін - необхідна
передумова для вирішення практично будь-якої прикладної задачі. По-перше, потрібно розглянути вплив
нових інформаційних технологій на сучасні міжнародні відносини (включаючи зміну ролі держави в
міжнародних відносинах, у формах міжнародного конфлікту). По-друге, потрібно ясно усвідомити, які зміни
нові інформаційні технології вносять до процесу дослідження міжнародних відносин [2, с.187]. У наш час
інформація в основній своїй масі є продуктом даних, зібраних електронними сенсорами.
Електронні засоби зв'язку розширили зону, в якій можна своєчасно обмінюватися інформацією. Програмне
забезпечення для обробки даних і апаратна частина також розвивалися швидкими темпами. Internet створив
безпрецедентну потребу в постійному і швидкому обміні інформацією у військовому, урядовому і приватному
секторах. Подібні якісні зміни в процесах збору даних, їх переробки в інформацію і поширенні цієї інформації
складають основу так званої інформаційної революції. Інформація зараз є стратегічним ресурсом, який має
використовуватися ефективно для того, щоб досягнути переваги. Унаслідок того, що інформація відіграє таку
ключову роль, будь-яка дія, зроблена в інформаційній сфері, може мати наслідки для фізичної області
(матеріали, персонал, фінанси) і для області абстракцій (система переконань). Технології інформаційної епохи
роблять оточення, в якому ведуться бойові дії, більш динамічним і непередбачуваним. Це робить національні
економіки більш чутливими до глобального розвитку, підвищує культурну і політичну свідомість частини
світового населення і підживлює радикальні рухи, які підштовхують світову фрагментацію і дестабілізацію.
Технології інформаційної ери можуть представити результати військових дій (малих або великих) глобальної
аудиторії майже негайно. Образи війни і миру - реальні або створені - можуть впливати на національну волю
та громадську думку ще до того, як аудиторія перевірить їх автентичність [2, с.24].
Уже розпочала виникати нова економіка, що засновується на інформаційних службах. Вона руйнує ієрархію
промислового світу. Пізня промислова епоха - олігархічна суміш корпоративно-бюрократичних товариств.
Влада нинішньої еліти засновується на системі плебісцитарної демократії, яка суворо обмежує суспільну
участь, вибори і знання. Великі корпорації - як приватні, так і державні - складають правлячу мережу нашого
часу, мають контролювати інформацію, щоб утримувати стабільну систему [3].
Інформаційна революція істотно знизила, якщо не повністю усунула здатність урядів контролювати
інформацію, що отримується населенням.
Наявність інформаційної технології є таким важливим чинником, адже той, хто використовує цю технологію,
має також змиритися з величезними соціальними змінами. Той же, хто відкидає цю технологію, зіткнеться із
ризиком фізичного знищення. Internet став дуже популярним джерелом інформації та каналом зв'язку. Він
показав, як важко здійснювати контроль над інформацією. Зміст друкованих видань ЗМІ і телебачення
набагато легше контролювати - кількість продуктів обмежена, а аудиторія є пасивною. В Internet ж кожний є і
споживачем, і виробником. Інформаційна революція змінює вигляд інститутів. Вона усуває ієрархії, розпилює
і перерозподіляє владу (часто у бік менших елементів), перетинає і перекроює кордони, розширює горизонти
часу і простору. Інформаційна революція посилює важливість мереж (наприклад, соціальної або
комунікаційної). Вона дає можливість різним дійовим особам зв'язуватися, консультуватися, координувати
один з одним дії на великих відстанях і з кращою інформацією, ніж до того. Інформаційна революція буде
причиною зрушень у конфлікті між суспільством та методами військових дій - конфлікти на рівні суспільства
і бойові дії у сфері управління та контролю на військовому рівні.
Обидва типи пов'язані з інформацією, вони також є лише формами війни за інтелект суспільства або військові
таємниці. Інформаційна технологія є "великим зрівнювачем" для держав, як в мирний час, так і під час війни.
Ця технологія не знає державних кордонів і розповсюджується по всьому світу.
Багато які компоненти і системи доступні на міжнародному ринку. Інформаційна революція створила
оточення, в якому державний суверенітет зазнає перегляду. Тому конфлікт між державами і недержавними
об'єднаннями так само вірогідний, як і конфлікт між двома державами [4].
Під міжнародною інформацією в широкому змісті слова розуміють інформацію, що циркулює між державами
і використовується у керуванні міжнародними процесами. У вузькому змісті - це інформація, що відбиває
взаємовідносини держав. До головних видів міжнародної інформації відносяться: економічна, політична
(дипломатична), правова, науково-технічна, естетична, історична і спортивна [1, с.301].
Розходження видів міжнародної інформації визначається розходженням джерел її виникнення, що знаходяться
в політичній, ідеологічній та інших сферах діяльності держав. Наприклад, політична інформація є відбитком
політичної сфери життя держав, сукупністю повідомлень про явища і процеси, що протікають у цій сфері.
Завдання політичної інформації - формування в суспільстві глибоких і тривалих політичних переконань. Ця
інформація виконує управлінські, комунікативні (забезпечення спілкування держав), науково-пізнавальні,
навчально-виховні та агітаційно-пропагандистські функції [4].
Кількісні характеристики і якісний склад міжнародної інформації, що використовується державними,
громадськими організаціями для координації їхньої різнобічної діяльності, визначаються рівнем розвитку
суспільства.
Отже, міжнародна інформація є важливою складовою міжнародних відносин, вищим, найбільш складним і
різноманітним видом інформації, що має забезпечувати злагоджене функціонування всієї сукупності
державних, господарських і громадських організацій.
4. Джерела міжнародної інформації.
Джерела інформації – це встановлені законом база і банки даних із широким типом представництва, які
використовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнародних організацій, у врегулюванні
міжнародних конфліктів, у передачі особистої інформації.
Усі джерела інформації поділяються на:

 Відкриті;
 Закриті.
До (1) відносять:

 Міжособистісні – це джерела інформації, до яких належать міжособисті контакти на різних рівнях

представництва, тобто міжочобисті контакти представників завнішньої політики, відомств, керівництв
відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дипломатичні контакти і контакти
представлені в держав в рамках міжнародних форумів (організацій). Міжособисті джерела виконують
спеціальні структури для одержання конфіденційної інформаціії.
 Опосередковані – це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом
інформації та суб”єктами міжнародних відносин.
До них відносять:

 Засоби масової комунікації;

 Електронні засоби комунікації;
 Інформаційні центри;
 Архіви;
 Бібліотеки та інши джерела збереження інформації.
Опосередковані джерела в свою чергу поділяються на:

 Офіційні;
 Неофіційні.
Опесередковані офіційні джерела – це органи державної влади, спеціалізовані науково-розслідні інститути
та відомчі установи (МЗС), силові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою
зору.
Джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 2 особи:

 Президент.
 Міністр закордонних справі.
До офіційних джерел відносять також:

 Органи державної статистики;

 Інформаційно-аналітичні структури із окремих сфер міжнародного співробітництва;
 Установи соціальної політики і праці;
 Демографічні відомства;
 Промислові концерни (представництва);
 Окремі відомства, які відносяться до джерел конфіденційної інформації.
Неофіційні опосередковані джерела – це громадські організації та рухи, політичні партії, політичні стуктури,
соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалежні інформаційно-аналітичні
центри, які створюють суб”єктивні оцінюючі прогнози.
Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:

 Джерела загального характеру (політичні, економічні, військові джерела інформації, які

використовують для оцінки економічного та політичного потенціалу держави, їх використання для
складання прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень
на рівні економічних, політичних та воєнних відомств).
  Джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин.
Вони призначені для вузького поля спеціального моделювання та прогнозування окремих стратегій та
економічних кроків.
 Джерела персональної інформації – особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також
розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також неконституційних
методів ( підслуховування, стеження, різні технічні засоби).
До закритих джерел належать:

 Дипломатичні джерела;
 Розвідувальні;
 Військово-стратегічні;
 Статистичні.
Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту державної інформації, що
становить державну таємницю. Додаток до таких законів публікуються в офіційних органах, звіт відомостей
віднесених до держаної таємниці, такий перелік оновлюється кожного року відповідно до приорітету і
інтересів держави.
Конфіденційні джерела інформації – це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і
охороняються засобами держави.
Під конфіденційними джерелами розуміють:

 Технічні носії інформації

 Документовані
 Інформаційні продукти
 Технічні засоби обробки інформації
 Джерела розвідки і закриті джерела специфічних міністерств та відомств
Є три режими секретності. Конфіденційні джерела розкриваються лише у випадку судового слідства і
санкцією прокурора, або у випадку коли конфіденційна інформація свідчить про екстремальні ситуації, які
стосуються життєдіяльності людства.
Ще один різновид інформації – дезінформація. Є специфічні прийоми розповсюдження інформації – “пробні
шари” для з”ясування суспільної реакції на політичні рішення. Дезінформацію використовують для
з”ясування напрямків діяльності військово-промислових відомств або інших відомств для з’ясування
важливих проблем.
Всі джерела використовують для впливу на громадську думку для свідомого перекручення інформації.

Важливе значення для функціонування інформації у системі між-народних відносин мають джерела
інформації. Джерела міжнародної інформації— це встановлені законом бази і банки даних із
широким типом представництва, які використовуються у дипломатичній прак¬тиці, діяльності
міжнародних організацій, регулюванні міжнародних конфліктів, передаванні особистої інформації.
Усі джерела інформації поділяють на відкриті та закриті. До відкритих джерел міжнародної
інформації відносять: міжособистісні джерела та опосередковані джерела.
Міжособистісні джерела — це джерела міжнародної інформації, до яких належать міжособистісні
контакти на різних рівнях представництва, тобто міжособистісні кон¬такти представників
зовнішньої політики, відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямами співробітництва,
а також дипломатичні контакти і контакти, представлені в державі в рамках міжнародних форумів
(організацій). Спеціальні структури викорис-товують для отримання конфіденційної інформації.
Опосередковані джерела — це джерела міжнародної інформації, які виступають посередником між
конкретним джерелом інформації та суб’єктами міжнародних відносин. До них відносять: засоби
масової комунікації, електронні засоби комунікації, інформаційні центри, архіви, бібліотеки та інші
джерела зберігання інформації. Опосередковані джерела у свою чергу поділяються на офіційні та
неофіційні.
Опосередковані офіційні джерела — це органи державної влади, спеціалізовані науково-дослідні
інститути та відомчі установи (наприклад, Міністерство закордонних справ), силові структури та
інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору. Офіційним джерелом інформації про
стан країни на міжнародній арені є Президент країни та Міністр закордонних справ. До офіційних
джерел відносять також органи державної статистики, інформаційно-аналітичні стуктури з окремих
сфер міжнародного співробітництва, установи соціальної політики і праці, демографічні відомства,
промисло¬ві концерни (представництва), окремі відомства, які належать до джерел конфіденційної
інформації.
Опосередковані неофіційні джерела — це громадські організації та рухи, політичні партії, політичні
структури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалежні
інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб’єктивні оціночні прогнози.
З точки зору С. Кудрявцевої та В. Колос офіційні та неофіційні джерела поділяються на:
 джерела загального характеру. Політичні, економічні, військові джерела інформації, які
використовуються для оцінки економічного та політичного потенціалів держави, складання
прогнозів на довготривалий період, планування зовнішньої політики і прийняття рішень на
рівні економічних, політичних та воєнних відомств;
 джерела спеціальної інформації. Стосуються конкретної сфери суспільних відносин.
Призначені для вузької сфери спеціального моделювання і прогнозування окремих стратегій
та кроків;
 джерела персональної інформації. Особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а
також розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також
неконституційних методів (підслуховування, стеження).До закритих джерел міжнародної
інформації належать дипломатичні джерела, розвідувальні, військово-стратегічні, статистичні.
Так, до закритої інформації у сфері міжнародних економічних відносин входять:
 інформація, що міститься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють
державу на переговорах, консультаціях та парадах з питань зовнішньої політики.
Розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей
Кримінального кодексу країни;
 інформація про стратегію та планування зовнішньої політики;
 відомості про номенклатуру;
 обсяги фінансування операцій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки,
стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з
іншими державами.
Наприклад, до закритої інформації у сфері зовнішньоекономічних відносин належить інформація про
обсяги фінансування, формування рівня індикативних цін, формування валютних надходжень.
До закритої інформації входять також інформація про майно воєнного призначення, маршрути, час
руху військово-транспортних засобів, місця розташування військової техніки, відомості про
діяльність, маршрути і завдання депешної служби (дипкур’єри, перевезення цінностей тощо).
Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту державної
інформації, що становить державну таємницю. Доповнення до таких законів публікуються в
матеріалах офіційних органів, звітах відомостей, віднесених до державної таємниці. Перелік
документів, який входить до доповнення, оновлюється кожного року відповідно до пріоритету та
інтересів держави.
Конфіденційні джерела інформації — це джерела спеціального призначення, які захищаються
законом і охороняються засобами держави.

Найбільш цінною інформацією про фірми є та, що надається спеціалізованими кредитно-

інформаційними бюро.
Вони збирають інформацію за різними напрямками і надають таку інформацію тільки за умов
перевірки запиту для уникнення шантажу, провокацій і нечесної конкуренції. У довідках на фірми,
які видаються кредитно-інформаційними бюро, містяться неопубліковані відомості про фінансовий
стан фірми, її обороти, акціонерний капітал, характер та основні напрямки діяльності, а також
короткі біографічні довідки всіх керівників.
Найбільше кредитно-інформаційне бюро у світі — американська компанія Dan and
Bradstreetcorporation. Ця корпорація заснована в XIX столітті, має найбільшу приватну базу даних. У
70-х роках XX століття ця фірма придбала німецьку компанію з усіма дочірніми філіалами, кредитне
бюро Італії, англійське кредитно-довідкове бюро, інформаційні фірми скандинавських країн. Ця
корпорація збирає інформацію через мережу дочірніх компаній, через усі наявні потоки зв'язку.
Компанія публікує щорічно понад 60 різновидів міжнародних і національних довідників по фірмах і
є монополістом у сфері програмного забезпечення довідок про країну, надає фінансову інформацію
по галузях високих технологій, аналіз стану ринків та інформацію про страхування фірми.
Другим монополістом в цій галузі є кредитно-довідкова організація Creditshutverband. На
вищезгадані дві фірми припадає 85% світового ринку інформації про фірми.

https://studfile.net/preview/6343738/