Словник ключових термінів з теми "Основи політичного

маркетингу та менеджменту"

1. Маркетинг — це діяльність, спрямована на досягнення цілей

підприємств, установ, органі-зацій шляхом формування попиту та
максимального задоволення потреб споживачів. У широкому сенсі
призначення маркетингу полягає в «визначенні та задоволенні людських і
суспільних потреб».
2. Маркетинг в політичній сфері — діяльність, спрямована на
створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо певних
політичних ідей, явищ, подій, організацій, лідерів. Тобто, суть
політичного маркетингу полягає в тому, аби дослідити суспільство,
зрозуміти його, щоб потім можна було «продати» певні «риси»
політиків/політики так, щоб різні соціальні групи населення готові були
"купити" їх за певну соціальну ціну.
3. Макросередовище — глобальні чинники (економічні, соціальні,
політичні, психологічні, демографічні та ін.), але ці чинники прямо не
пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної
атмосфери бізнесу. Розрізняють такі основні компоненти
макросередовища: політичні, економічні, природні, соціальні,
технологічні. Макросередовище – уряд, економіка.
4. Політичний менеджмент — полягає у безпосередньому
розгляді, прийнятті і втіленні у практичне життя політичних рішень, тобто
у здійсненні управлінських функцій планування, організації, мотивації і
контролю. Ці управлінські функції здійснюються політичною елітою,
організованою в певні групи, або “правлячі кабінети” (тобто уряд,
структури президентської влади, колегії міністерств і відомств,
держадміністрації тощо).
5. "Правляча команда" — такі центри приймання рішень, як
адміністрація президента, національний або регіональний уряд (кабінет
міністрів, міністерство, відомство, виконком тощо).
6. Політична свідомість — форма суспільної свідомості, яка
відображає політичну буттєвість, надає суб'єктивний зміст інститутам та
практикам влади та власній ролі у них (політична самосвідомість).
7. Макромакетинг — вирішення глобальних політичних проблем,
проблем дефіциту держбюджету, ефективного використання природних
ресурсів тощо.
8. Мікромаркетинг — електоральний маркетинг, маркетинг
громадської думки тощо.
9. Соціотехніка — сукупності форм, методів і засобів, які
використовують суб'єкти управління для досягнення поставлених цілей.
Соціотехніка охоплює і стиль управління, що є суб'єктивно-особистісною
формою реалізації тих чи інших методів. Через це один і той самий метод
дає різні результати, якщо він використовується різними суб'єктами
управління.
10. Контент-аналіз — метод вивчення документів, який
характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури та
полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією
результатів.
11. «Брудні технології» — невідповідність методів, які
використовують у політичній боротьбі, нормам моралі і права. У
суспільстві склалася думка, що в кращому разі політичні технологи
балансують на межі етично допустимого, в гіршому — діють всупереч
нормам моралі, слугуючи особистій вигоді або політичній кон'юнктурі.
12. Політичний технологічний процес — послідовність взаємодій
суб'єкта управління, який переслідує певну мету, з об'єктом, від дій якого
залежить досягнення поставленої мети.
13. Політичне маніпулювання — це система засобів ідеологічного
та духовно-психологічного впливу на масову свідомість з метою
нав'язування певних ідей, цінностей, цілеспрямований вплив на
громадську думку та політичну поведінку задля спрямування їх у
заданому напрямку.
14. Сase-study (вивчення випадку) — відносно тривале «занурення»
дослідника в об'єкт, що вивчається, всебічний розгляд «випадку» в єдності
його взаємозв'язків і динаміці розвитку, вивчення групових норм і
цінностей, структури ролей, системи владних відносин. Послуговування
цим методом допомагає одержати всебічну інформацію про об'єкт.
Використовуючи його у політичному менеджменті, вивчають політичні
рухи, партії, окремих осіб, які є об'єктами управлінської дії.
15. Політична реклама — це будь-яка реклама як система методів
психологічної дії на масову аудиторію з метою управління їх політичною
поведінкою, направлена на зміну або закріплення тих або інших
політичних переконань.
16. Політичні PR — установка зв'язків з громадськістю з боку
політика, політичної групи. Зазвичай під політичним PR мають на увазі
рекламу політичного діяча перед майбутніми виборами, але насправді це
поняття може включати в себе в цілому встановлення відносин, що
припускає двосторонній рух: активний і грамотний політик не тільки
поширює рекламну інформацію про себе, а й максимально чуйно реагує
на очікування від нього з боку різних зацікавлених груп , встановлює
тісний контакт з різними представниками громадськості.
17. Іміджмейкінг — образ, що цілеспрямовано формується й
покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з
метою популяризації, політичної реклами і т.ін. Населення формує своє
уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, як при
звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах
суспільних комунікацій.
18. Політична еліта — це сукупність осіб, які виділяються з
політичного середовища на основі більш вищого ступеня розвитку
окремих політичних якостей. Політична еліта складається з правлячої
еліти та контр еліти (перебуває в опозиції до правлячої верхівки).
19. Електоральна поведінка — сукупність дій, які виражають
політичні орієнтації виборців щодо делегування їх повноважень
представницьким органам влади. Виявляється в участі або не участі
електорату (громадян, що мають право голосу) в голосуванні.
20. Політичний ринок — це простір, на якому відбувається обмін
голосів виборців на передвиборчі обіцянки кандидатів, лояльності та
підтримки громадян – на проектовані політиками та управлінцями
рішення. При цьому всі учасники політичного ринку діють заради
досягнення власних цілей.