ПРАВОЗНАВСТВО

педагогічний факультет
4 ДОПП
Сухоребра Катерина Віталіївна

Держава і політична
система суспільства.
Література:
1. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА
СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВА
Режим
доступу:https://studies.in.ua/krestovska-nm-
teorija-derzhavy-i-prava/1521-rozdl-6-
poltichna-sistema-susplstva-
derzhava.htmlhttps://studies.in.ua/
krestovska-nm-teorija-derzhavy-i-prava/
1521-rozdl-6-poltichna-sistema-susplstva-
derzhava.html
Дата: 04.11.22
2. Політична система суспільства
Режим доступу:http://kpeklntu.at.ua/e-
book/philosofija/page57.html
Дата: 04.11.22
План

1. Політична система
суспільства: поняття,
структура, функції
2. Типологія політичних
систем
3. Місце держави в
політичній системі
суспільства
Політична система
суспільства — це система
об'єднань (організацій)
людей, що виражають
інтереси соціальних
спільнот та реалізовують
політичну владу або
борються за її здійснення
та утримання, зокрема —
за посередництвом
держави.
 Структура політичної системи:

1) інституційний блок — суб'єкти політики:

громадяни, партії, громадські організації та
рухи, профспілки, держава;
2) нормативний блок — система політичних
і правових норм і принципів, що регулюють
відносини між суб'єктами політичної
системи. Вони містяться в законодавстві, у
програмних і статутних документах партій,
політичних деклараціях і договорах;
3) функціональний блок — політичні
відносини, політичний процес, політична
діяльність, політичний режим, що визначає
ступінь участі суб'єктів політичної системи у
формуванні та функціонуванні політичної
влади;
4) ідеологічний блок —
5) комунікативний блок — інтеграційні
політична ідеологія, зв'язки між усіма елементами
політична свідомість і політичної системи суспільства, а також
політична культура, між партіями, суспільством і державою,
політичні погляди; між політичною та іншими системами
— економічною, правовою тощо.
 Основні функції політичної системи:

1) цілепокладальна. Полягає у визначенні цілей та завдань суспільства,

виробленні програми його життєдіяльності;
2) організаторська. Полягає в мобілізації людських, матеріальних і духовних
ресурсів для досягнення поставленої мети;
3) інтеграційна. Означає об'єднання громадян та їх колективів навколо
загальних соціально-політичних цілей і цінностей панівної ідеології та
культури, узгодження різноманітних інтересів держави і соціальних спільнот;
4)регулятивна. Полягає у встановленні «правил гри», тобто норм, на основі
яких функціонує політична система та окремі її суб'єкти;
5) дистрибутивна. Передбачає розподіл матеріальних і духовних цінностей у
суспільстві відповідно до інтересів збереження існуючої системи власності та
влади;
6) ідеологічна. Означає формування політичної свідо­мості, залучення членів
суспільства до політичної участі та діяльності.
 Існує безліч підходів до типології політичних систем.
1) залежно від типу культурної Найбільш поширені з них:
диференціації та куль­турної
секуляризованості суспільства (Габріель 3) за типом легітимності політичної влади —
Алмонд, Пауелл) — примітивні, традиційні традиційні, легальні і харизматичні (Макс Вебер,
та сучасні. Л.Саністебан).
2) за характером взаємодії із середовищем 4) за змістом і формами управління — ліберально-
— відкриті та закриті (Норберт Вінер, Карл демократичні, комуністичні, традиційні, такі, що
Поппер). переживають становлення, авторитарно-
консервативні (Жан Блондель).

5) залежно від способів здійснення

функцій політичної системи —
адміністративно-командні,
змагальні та соціо-примирні
системи (В.Є.Чиркін).
Місце і роль держави в політичній системі суспільства
визначаються такими основними мо­ментами:

1) держава організує та формалізує політичну систему. Конституційному регулюванню

піддається або вся політична система, або, як мінімум, головний її елемент — держава;

2) держава має у своєму розпорядженні розгалужену систему юридичних засобів, що

впливають на найбільш значущі суспільні відносини. Держава не тільки видає нормативно-
правові та індивідуальні акти, а й забезпечує їх реалізацію. Інші суб'єкти політичної
системи теж можуть мати у своєму розпорядженні юридичні важелі впливу (на­ приклад,
політичні партії володіють правом контролювати виборчий процес). Проте такі засоби
впливу виникають не із природи суб'єктів політики, а в результаті того, що держава
наділила їх відповідними правами;

3) державна влада є центром, навколо якого обертається світ політичних явищ. Сучасна
держава є одночасно й ареною політичної боротьби за владу, і метою цієї боротьби;

4) держава є політичною самоорганізацією всього суспільства. Якщо партії та громадські

організації представляють інтереси окремих соціальних груп, то держава виражає загальний
інтерес;
5) держава здійснює узгодження таінтеграцію
різнорідних інтересів шляхом видання
нормативно-правових актів, які встановлюють
загальнообов'язкові правила поведінки.
Індивіди, соціальні групи, громадські
організації у своїх взаєминах керуються цими
правилами поведінки;
6) вплив держави на суспільство здійснюється
за допомогою спеціального апарату управління:
законодавчих, виконавчих, судових,
контрольно-наглядових органів. Політичні
партії та громадські організації також мають
свої постійно діючі апарати, покликані
забезпечувати їх нормальне функціонування.
Проте на відміну від державного апарату вони
не мають у своїй структурі органів легального
примусу;
7) держава представляє суспільство на
міжнародній арені, від його імені проводить
зовнішню політику, є його офіційним
представником у міжнародних справах.
Будучи ядром політичної системи, держава
активно взаємодіє з іншими її суб'єктами:
політичними партіями, громадськими
організаціями, профспілками, церквою, засобами
масової інформації, гарантує їх нормальну діяль­
ність. Ці недержавні організації покликані
виражати і за­хищати інтереси соціальних
спільнот: класів, професійних, статевих та вікових,
етнічних і національних груп. Вони формулюють
вимоги цих спільнот, представляють їхні ін­тереси
в органах державної влади.
Кінець.