Одеський ліцей №16

«Партія влади». Особливості багатопартійної

системи.

Виконав:

Учень 11-Б классу

Фомін Максим

1
 Партія влади — політична сила, політична партія, яка за
умов парламентської республіки і пропорційної виборчої системи здобула
право на формування уряду.

У політичному лексиконі це визначення часто застосовується для

позначення політичних інтересів державно-бюрократичного апарату, які не є
формально оформленими в окрему партію, однак можуть здійснювати (і
здійснюють) істотний вплив на політичний процес.

«Партія влади» формується, як правило, із правлячої еліти, котра в умовах

неконсолідованих демократій чи обмеженого плюралізму з метою
збереження контролю влади використовує засоби політичної боротьби,
відмінні від програмної конкуренції. Створені згори, ці партії не покликані
стати автономними політичними силами, натомість використовуються
правлячими елітами в якості інструментів різного роду політичних махінацій
з метою збереження політичної гегемонії. Почнемо з того, що вони просто
служать режиму для підтримки мережі патрон-клієнтальних відносини з
основними соціально-політичними, економічними і адміністративними
суб’єктами країни. За допомогою патрон-клієнтальних зв’язків режим прагне
забезпечити своє існування шляхом надання цим суб’єктам доступу до
системи влади в обмін на їх лояльність до існуючого режиму. Оскільки ми
маємо справу з перехідними режимами, не завжди гарантованим є
проведення чесних багатопартійних виборів, а також контроль правлячої
еліти в парламенті. Сприяючи формуванню роздробленої більшості в
парламенті, правлячі партії, отже, служать для підтримки політичної
гегемонії правлячої еліти в парламенті і уряді .

2
 БАГАТОПАРТІ́ЙНА СИСТЕ́ МА – форма суспільного управління, за
якої боротьба політичних партій за державну владу виступає як механізм
використання розбіжностей у політичних програмах, що відображають
реальні соціальні інтереси й цілі суспільного розвитку, для політичного
прогресу суспільства. Це найбільш розвинута форма політ. плюралізму,
система, де боротьбу за владу веде кілька політ. партій.

Процес побудови сучасної багатопартійної системи почався наприкінці

80-х років. Він має прямий зв’язок з започаткованою в той час
“перебудовою” і потім з розпадом Радянського Союзу. Які ж особливості
складання багатопартійної системи в Україні? В чому її специфіка?
По-перше, процес проходив в умовах, коли розпочалася й постійно
продовжувала поглиблюватися еконмічна криза, результатом якої стало
різке зубожіння переважної більшості населення країни і його
негативного ставлення як до політиків, так і до політики взагалі.
По-друге, перехід до ринкових відносин пов’язаний з різким соціальним
розмежуванням суспільства: стара соціальна структура зламана,
формування нової ще не закінчено. У багатьох партій, що виникли в
останні роки, фактично відсутня соціальна база- не має тих верств, класів,
інтереси яких вони представляли на політичній арені.
По-третє, (і це витікає із попереднього) народження політичних партій
пов’язане не з інтересами певних верств населення (якою і повинна бути
партія у розуміння цього слова), а з долею політично активних і
амбіційних особистостей або невеликих соціальних груп (угрупувань) з
вузькокорпоративними інтересами.
По-четверте, відсутність протягом тривалого часу традиції
політичного плюралізму, багатьох прав і свобод, що притаманні
демократичному суспільству.
У невеликій за часом історії становлення сучасної багатопартійної
системи України можна виділит и декілька періодів (етапів).

3
 Перший розпочався наприкінці 80-х років перебудови демократії і
гласності в масштабі всього Радянського Союзу. На цьому етапі в Україні
активно розгорнула роботу Українська Хельсінська Спілка, виникла
Українська демократична спілка. В 1989 році була створена
багаточисленна суспільно- політична організація “Народний рух
України” (Рух), що витсупила проти тоталітаризму, за демократичний
розвиток України. Після скасування 6-ї статті Конституції СРСР, що
означала кінець монополії на владу однієї партії- КПРС, почався бурний
процес формування партій в Україні: у Мінюсті України були
зареєстровані Українська республіканська партія, Українська селянська
демократична партія, Партія зелених України, Демократична партія
України та інші. До кінця 1991 року уже налічувалося 12 партій, з яких 11
(крім КПУ) виступали за суверенітет, ринкові відносини, плюралізм,
проти комуністично ідеології.
Другий період пов'язаний з проголошенням незалежності України і
тією якісно новою ситуацією, що склалася. В Україні почала формуватися
нова політична система суспільства і політичні партії отримали
офіційний статус повноцінних, повноправних суб?єктів політичної
системи. Хронологічно цей період охоплює термін від грудня 1991 року
до початку 1993 року, коли в Мінюсті було зареєстровано ще біля 15
партій. Характерною рисою цього періоду було розмежування партій на
прихільників політики президента і опозиції щодо нього. Національно-
радикальний блок партій виступив з тезою “підтримка всенародного
обрання Президента України- це підтримка форування незалежної
держави ”. відповідно: “опозиція до президента- це руйнування
незалежної держави”. Бувший президент Л. Кравчук значно спростив
механізм правового регулювання реєстрації партій: для цього, крім
програми й документів про створення, треба прикласти список з однією
тисячою членів партії. Тим самим було створено правове поле
стимулювання малочислених партій, амбіційних, псевдополітичних
4
лідерів.
Третій період (1993, 1994 роки і по теперешній час) характерізується
стрімким зростом кількості партій. Так, у травні 2000 року у Мінюсті
було зареєстровано 98 партій, що і давали весь спектр багатопартійності в
Україні.
Сучасні політичні партії в державі в залежності від їхніх ідеологічних
та політико- соціальних концепцій можна розділити на такі групи:

-ліві партії (комуністи- соціалісти)- Комуністична партія України,

Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України,
Партія захисників Батьківщини та інші.
-лівий центр (соціал- демократи)- Соціал- демократична партія, Соціал-
демократична партія України (об'єднана), Партія слов’янської єдності
України , Партія праці, Партія регіонального відродження України,
Всеукраїнська партія праці, Українська партія справедливості тощо.
-центристські партії (ліберали)- Ліберально- демократична партія
України, Ліберальна партія України, Конституційно- демократична
партія, Партія економічного відродження, Всеукраїнське об?єднання
“Громада”, Міжрегіональний блок реформ, Народно - демократична
партія, Аграрна партія України, Партія “Жінки України” тощо.
-правий центр (націонал - демократи)- Народний рух України,
Українська республіканська партія, Партія зелених України,
Християнсько - демократична партія України, Християнсько - ліберальна
спілка , Християнсько - народна спілка , партія “Реформи і порядок” та
інші.
-праві партії (націонал - радикали)- Українська національна асамблея,
Соціал - національна партія України, Українська консервативна
республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Організація
українських націоналістів - державників, Всеукраїнське політичне
об’єднання “Державна самостійність”, Українська національна
5
консервативна партія.
Із всіх партій, що формально існують в Україні, лише дві - КПУ і Рух
мають чітку ідеологію: вони відносно впізнані і впливові. Про переважну
більшість масам нічого не відомо, бо вони не мають свого “політичного
обличчя “, чітких ідеологічних позицій і осмислених програм. Жодна
партія не має достатнього впливу в загальноукраїнському масштабі. Ряд
партій посідають непримиримі позиції і діють за давно не авторитетним
принципом - “Хто не з нами – той проти нас”.

Із наведеного вище можна зробити висновок про те, що в Україні

створюється багатопартійна система, яка відповідає перехідному періоду
суспільства від тоталітаризму до демократії. З поглибленням економічних
реформ і складанням ринкових відносин, позитивної зміни і стабілізації
соціальної структури суспільства відбудуться і якісні зміни у партійній
системі. Можна сказати з вірогідністю, що більшість існуючих сьогодні
партій об’єднаються в блоки або припинять своє існування. Поступово
формуватимуться партії впливові і стабільні, з певним політичним
спектром, що мають підтримку конкретних соціальних верств і класів.

6
7