Лекція 4

Загальна характеристика теорії походження держави і права. Теорія сучасної держави.

План:
1. Різноманітність поглядів на поняття держави. Теорія сучасної держави;
2. Основні закономірності виникнення держави та формування держави у різних народів світу;
3. Теорії походження держави і права.

1. Різноманітність поглядів на поняття держави. Теорія сучасної держави

Держава як продукт суспільного розвитку, є складним соціальним явищем, тісно пов’язаним і

багато у чому залежним від економічного, політичного і культурного розвитку суспільства.
Держава – це форма організації політичної влади, що покликана упорядкувати суспільні відносини
на певній території. Держава, займаючи особливе місце у політичній системі громадянського
суспільства, має характерні ознаки, що відрізняють її від інших політичних інститутів влади. Вона
виникла на певному етапі розвитку людства і зберігається до теперішнього часу. Багато мислителів
намагалися зрозуміти, що є таке держава, чому вона виникла, яка її природа та, що відрізняє
останню від інших соціальних організацій. На ці питання існують різноманітні відповіді. Деякі
мають ознаки тотожності, інші виглядають ідеологічно несумісними, оскільки містять принципові
методологічні розбіжності щодо предмета дослідження. Різноманіття поглядів на державу
обумовлене тим, що держава – це надзвичайно складне, історично мінливе явище. Пізнання ознак
держави є складним, оскільки залежить від постійної зміни економічних, соціальних, класових,
духовних, релігійних, національних та інших чинників, що визначають її сутність і зміст.
Науковість цих поглядів на державу визначаються ступенями зріслості людської думки в той чи
інший період розвитку суспільства. Досить часто поняття про державу базувалися не на історичній
діяльності, а на деякому ідеальному уявленні. Замість того щоб визначити що таке держава часто
лише йдеться про те якою вона має бути. Визначаючи поняття держави ми не повинні вкладати в
нього те, що реально не існує, але водночас ми маємо охопити всю діяльність, уникаючи
довільного вибору.
Характеристика держави повинна відповідати на питання: «Що таке держава в її історичній
дійсності, в усіх її історичних виявах».
Визначення держави зустрічається майже у всіх мислителів стародавніх часів. Арістотель вбачав
у ній зосередження всіх розумових і моральних інтересів громадян. Ціцерон визначав державу як
союз людей, об'єднаних загальними основами права і загальної користі.  Т. Гоббс назвав державу
«природним тілом». І. Кант вважав, що держава — це об'єднання людей, підвладних правовим
законам. Г. Гегель писав про державу як про «плин бога у світі». З часом характеристики держави
поглиблюються, стають ширшими і точнішими. Відомий російський юрист М. Коркунов вважає,
що держава — це громадянський союз, де вчиняється примус над вільними людьми. Близьким є
визначення держави російського юриста В. Хвостова: держава — це одна з форм людського
спілкування, один з видів громадянських союзів; держава — це союз вільних людей, що живуть на
певній території і підкоряються примусовій і самостійній владі. Своє визначення держави
запропонував Б. Кістяківський: держава є правовою організацією народу, що володіє у всій повноті
своєю власною, самостійною і первинною, тобто ні від кого не залежною, владою. У цьому
визначенні є деякі засади народного суверенітету, думки про правову державу, що для того часу
було прогресивним кроком у розумінні держави.
Після Жовтневої революції у радянській юридичній літературі на довгі роки утвердився
однобічний підхід до даного питання. Держава визначалася тільки як політична організація
економічно пануючого класу, що має такий апарат примусу, як класова диктатура, апарат
класового насильства. Така характеристика походила з ленінського положення про державу як
машину для підтримання панування одного класу над іншим. Це визначення на довгі роки стає для
юридичної науки радянського періоду керівним і спрямовуючим. Нові можливості для всебічного
аналізу в усвідомленні дійсного змісту державної організації суспільства і розуміння держави
з'являються у 90-і pp.  Поряд з класовим підходом до визначення держави (який є слушним для
визначення типів держав), пропонується загальноконцептуальний підхід, що обумовлює
можливість ширшої і загальнішої характеристики суспільних ознак держави. Досить природно
виглядає більш широке визначення держави, а саме, як особливої організації публічної влади
одного класу, блоку класових сил, соціальної групи, всього народу, що має спеціальний апарат
управління та примусу, є офіційним представником суспільства і забезпечує його інтеграцію.
Державний апарат, проте, відокремлений від суспільства і не збігається з ним, у певній ситуації є
антиподом суспільству, що може породжувати серйозні протиріччя між суспільством і владою. У
інших обставинах суспільство є системою, у яку державний апарат вписується досить природно,
діє адекватно суспільним потребам й інтересам. Це суспільство вважається сильним
громадянським суспільством, а держава — правовою. На жаль, прикладів такої взаємодії ще
небагато.
В наведених визначеннях увага звертається на таку важливу якість держави як її
загальносоціальна визначеність, що, безумовно, робить їх більш змістовними і точними:
керівництво й інтеграція суспільства у першому визначенні і забезпечення нормальної
життєдіяльності суспільства — у другому. Аналізуючи попереднє визначення держави, не можна
не висловити заперечень проти визначень, у яких відсутня така її якісна ознака, як наявність
апарату управління і примусу. Як би не хотілося мати гуманну державу, що відповідає інтересам
усіх, вона не може існувати без апарату управління і примусу, без цієї іманентної якості державної
влади.
2. Основні закономірності виникнення держави та формування держави у різних народів світу

Тема виникнення і формування держави у різних народів світу є однією із найбільш суперечливих
як для сучасності та і в минулому. Розвиток первіснообщинного суспільства в усіх регіонах земної
кулі спочатку відбувався однаково. Держава виникає внаслідок розпаду первісно суспільного
устрою, поступового відокремлення від суспільства верств вождів, та осіб наближених до них осіб,
зосередження в них управлінських функцій, ресурсів влади та соціальних привілеїв. На стадії
переходу до держави шляхи людства розійшлися. В більшості регіонів світу, зокрема Азії і в
Африці, перші держави виникли в зонах поливного землеробства на межі IV-III тис. до н.е. на
берегах Нілу, у долині Тигру і Євфрату, пізніше – в Індії, Китаї.
Розрізняють два основних шляхи виникнення держави : Східний (Азіатський) та Європейський.
Східний (Азіатський) шлях виникнення держави: характеризується географічними умовами
середовища існування, коли умовою виживання окремих родинно-племінних утворень було
здійснення грандіозних суспільних робіт, які перевищували можливості окремих общин. Східний
(Азіатський) шлях виникнення держави – це плавний перехід, переростання первісно – общинного
суспільства на державу. До основних причин виникнення держави на зазначених територіях ми
відносимо такі:
1) Потреба в здійсненні будівництва інтеграційних систем у зв’язку з розвитком поливного
землеробства;
2) Необхідність єдиного централізованого курівництва цими масами;
3) Державний апарат виникає із апарату управління.
Європейський шлях виникнення держави: європейський шлях виникнення держав значною мірою
відрізняється від східного, оскільки державотворчим фактором на території Європи був класовий
розподіл суспільства. Виділяють основні причини та передумови виникнення держави:
1) Три великі розподіли праці: землеробство, скотарство, ремесло.;
2) Зростання продуктивності праці та появи надлишкового продукту;
3) Виникнення патріархальної сім’ї, приватної власності та майнової нерівності, формування
класу купців.
4) Утворення великих груп людей із протилежними інтересами, з протилежним ставленням до
засобів виробництва, виникнення між класових конфліктів.
5) Утворення спеціальних організацій людей, які професійно здійснюють керівництво в
суспільстві, формування держави як організації публічної влади.
Ці причини і передумови є найбільш загальними для європейських держав. Значною мірою вони
характерні і для виникнення держав східного. Для деяких інших європейських держав
виникнення державності характеризувалось певними специфічними особливостями зокрема: у
стародавньому римі процес формування держави відбувався на підставі вище перелічених
причин і умов з ускладненнями які були викликані боротьбою плебеїв і патриціїв. Виникнення
держав у давньо германських народів прискорилось із завоюванням величезних територій
римської імперії для правління якою органи влади племінного устрою не були пристосовані.
Деякі автори виділяють специфічні особливості виникнення держави у слов’янських племен.
Найбільш яскраво вираженою особливістю був фактор переростання органів військової
демократії в державні органи. Своєрідність факторів які зумовили виникнення державності у
різних народів надалі відобразилися на формальних і типологічних особливостях держав, які
з’явилися.
 Якщо первісна община організація влади базувалась на родинних зв’язках всіх членів
родоплемінного обєднання, то держава базувалась на територіальній спільності своїх
громадян.
 Якщо суспільна влада первісно общинного устрою виражала інтереси всього суспільства, а
в її формуванні брало участь все доросле населення, то політична державна влада
представляє в першу чергу корпоративні інтереси певної частини населення.
 У державі реалізація політичної влади здійснюється особливим апаратом державних
службовців. Які виділенні від суспільства, і не будучи залученні безпосередньо до
суспільного виробництва і професійно виконують управлінські функції одержуючи за це
грошову винагороду.
 У державі для утримання численного апарату держ. службовців які від імені держави
представляють її владу необхідні податки різноманітні стягнення і інші джерела поповнення
державної казни.
  На відміну від первісно общинного суспільства у державі забезпечення рішень влади
здійснюється за допомогою спеціально створених карального апарату і апарату
насилля(армія, поліція, в’язниці тощо).

3. Теорії походження держави і права

Теологічна теорія (Тома Аквінський, XIII ст.) пояснює походження держави волею Бога, висуває
ідеї її непорушності, вічності та залежності від божественної волі. Влада, вкладена в руки
правителя Богом, покликана захищати благо всіх.

Патріархальна теорія (Р. Філмер, XVII ст.) представляє державу продуктом природного

розвитку, результатом розростання сім'ї. В основі виникнення держави – природне прагнення
людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, декілька сімей складають рід
(селища), а із селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської впади в
сім'ї, влади домовласника. Як результат, держава – найвища форма політичного спілкування
людей.

Представники договірної теорії (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, XVII-XVIII ст.) вважають, що
державі передує "природний стан", який вони характеризують по-різному: як царство необмеженої
особистої свободи, загального благоденства або "війни всіх проти всіх". Кожна людина мала
невід'ємні права, однак у природному стані неминуче постає проблема їх забезпечення та охорони.
Тому люди домовилися встановити над собою специфічну інституцію – державу, яка б відповідала
за дотримання порядку, захищала загальні інтереси, забезпечувала невід'ємні права. У договірній
теорії іноді розрізняють первинний договір (договір-об'єднання) і вторинний договір (договір-
підпорядкування народу і державних органів правителям). Таким чином, держава створюється
внаслідок розумної волі людей.

Органічна теорія (Г. Спенсер, XIX ст.) порівнює суспільство з біологічним організмом. У

розвитку суспільства виявляються закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання й
ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їхня диференціація). Об'єднання
людей (племена, союзи племен, імперії, міста-держави) Г. Спенсер називав "агрегатами", які
змінюються під впливом соціального розшарування суспільства, спеціалізації праці, утворення
органів політичної влади.
У межах теорії насильства (XIX ст.) розрізняють теорії внутрішнього та зовнішнього
насильства. Згідно з першою (Є. Дюрінг) власність, класи та держава виникли внаслідок
насильства однієї частини суспільства над іншою. Прихильники другої теорії (К. Каутський, Л.
Гумплович) серед найважливіших чинників державотворення виокремлювали війни та
територіальні завоювання. Для закріплення влади переможців над завойованими народами
утворюється держава.
Згідно з марксистською (класовою) теорією походження держави (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.)
виникнення держави було зумовлено переважно економічними чинниками – суспільним поділом
праці, появою надлишкового продукту, приватної власності і наступним майновим (класовим)
розшаруванням суспільства. Тим самим обгрунтовувалася ідея про класову природу держави, про
боротьбу класів між собою як основну причину її виникнення. Держава визначається як засіб, що
забезпечує панування одного класу над іншим.