КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС

ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇНАХ

Лектор: к.ю.н., доцент Рудь Ю.М

 ПЛАН:

1.Держава як суб'єкт конституційного права, її характерні риси та види.

2.Форма державного устрою у зарубіжних країнах.
3.Основні форми правління в зарубіжних країнах та їх види.
4.Політичний режим, як спосіб(метод)здійснення державної влади.
 1.Держава як суб'єкт конституційного права, її характерні риси та види.
Держава– це суверенна, політико-територіальна організація влади суспільства, яка виражає, узгоджує і забезпечує інтереси
населення шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки за участю спеціальних органів управління та правового
примусу, вирішує загальносуспільні справи і виступає суб’єктом міжнародно-правових відносин.

Ознаки (основні):
• наявність території, під якою традиційно розуміють простір, у межах якого здійснюється державна влада.
• населення –пов’язана однаковим походженням і мовою культурна спільність людей, яка знаходиться під юрисдикцією держави
та на котру поширює свій вплив національне законодавство;
• суверенітет,тобто політико-правова властивість влади, що закріплена нормативним актом та характеризує державну владу як
верховну, незалежну, неподільну та єдину.
• наявність системи органів та інших організацій, які створюються державою для виконання її завдань і здійснення функцій і
охоплюються поняттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень
охоплюється поняттям апарат держави;
• здатність розробляти загальнообов’язкові правила поведінки,що визначаються як норми права. За допомогою норм
об’єктивного права держава визначає зміст прав і обов’язків учасників суспільних відносин, а також забезпечує обов’язковість
своїх рішень;
• державна влада як здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою
різних засобів (авторитету, права, примусу тощо).
 Ознаки держави (факультативні,суттєві):

– наявність конституції;– наявність державних символів (прапор, герб, гімн, а для держави, що за формою правління
є монархією, додатковим символом вважається монарх);
– наявність громадянства;

– наявність грошової одиниці;

– участь держави в міжнародних органах і організаціях.

Держава, що відповідає
певним вимогам, які прийняті
міжнародним
співтовариством, а саме:
Держава, що існує в принципам демократії,
Сучасна держава теперішніх умовах верховенства права, поділу
влади, політичного та
ідеологічного плюралізму,
соціальної справедливості
тощо.

нейтральними територіями.
або є спірними чи
мають постійного населення;
більш як 20 територій, які не
поза межами цих держав є
особливий статус. Окрім того
незалежними чи мають
громадянство, але не є
населення і власне
мають постійне, корінне
частково; 38 володінь, що
членами ООН або визнані
декількома державами-
які офіційно визнані однією ч
невизначеним статусом, тобт
( Палестина); 6 держав із
держава-спостерігач
193держави-члени ООН, одн
В сучасному світі існує
• Пріоритет прав і свобод особи. Правова
• Верховенство правового закону.
• Демократичний спосіб формування влади. держава:
• Розподіл влади.
• Високий рівень загальної та правової культури громадян.
• Взаємна відповідальність держави та особи..
• Могутній економічний потенціал, що дає змогу здійснювати заходи із перерозподілу доходів, не притісняючи
становище власників. Соціальна
•
Соціально орієнтована структура економіки, що виявляється в існуванні різних форм власності зі значною держава:
часткою власності держави в потрібних галузях господарства.
•
Яскраво виражена соціальна спрямованість в розробці різноманітних програм і пріоритетності їх реалізації.
•
Наявність в державі цілей встановлення загального блага, утвердження соціальної справедливості, забезпечення
кожному гідних умов існування, соціальна захищеність. Нерідко соціальна орієнтованість держави
закріплюється конституцією(ФРН).
• Плюралізм у всіх сферах суспільного життя. В економіці –різноманітність форм власності, у політиці – Демократична
багатопартійність, у сфері ідеології –вільний вираз різноманітних думок, ідей та концепцій.
• Свобода слова, в т.ч. гласність діяльності всіх субєктів політики, свобода слова. держава:
• Виборність органів державної влади в органів м/с.
• Підпорядкування меншості більшості при ухваленні рішень.
• Урахування думки меншості. Гарантії прав національних меншин, корінних народів, недопущення дискримінації,
вільне існування політичної опозиції.
 • Взаємної незалежності держави і церкви, повага до автономії віросповідних союзів.(К.Македонії,Філіппіни ст.6,Японія ст.19,20.)
• Свобода совісті.
держава: • Рівноправність всіх церков і конфесій у суспільстві.
Світська • Релігійний плюралізм.

Важливий інститут політичної системи –церква.

Теократична держава(від грец. tueos –бог,kratos –влада) –особлива форма організації державної влади, за якої влада повністю
належить церковній ієрархії.(Ватикан –держава-місто. К 2000р, вступила в силу 22.02.01.Система влади заснована на
принципах: пріоритет релігійного начала в організації влади; єдність влади й її уособлення верховним понтифіком(Папою
Римським);виборність глави держави (конклавом –колегією кардиналів) та безстроковість влади.

Клерикальна(лат.Clericalis – церковний) -держава вирізняється домінуючим становищем релігії і духовенства,

їх політичними, правовими, економічними та соціальними привілеями. Релігія отримує статус
офіційної(державної) ідеології, а відповідна їй релігійна організація(церква, духовне управління)бере участь у
вирішенні державних питань.(К.Ісламської Республіки Афганістан ст.2 «Релігія», ст. 3 «Закон і
релігія»),Йорданія (ст.14),Катар(ст.35)
Атеїстична(атеїзм –світогляд, що характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів,
духів)-Республіка Албанії 1976 р. –ст.37(«Держава не визнає жодної релігії й підтримує і розвиває
атеїстичну пропаганду, щоб укоренити в людях матеріалістичний науковий світогляд»).Свобода
совісті формально гарантувалася в соціалістичних країнах: (К. СРСР 1977 р.ст.52, Югославія 1974
р.ст.174.)
 Форма держави –комплексний інститут конституційного права, яка становить
систему норм, що регулюють у своїй сукупності структуру і взаємовідносини
основних органів держави, політико-територіальний устрій, головні методи
діяльності державного апарату і форми його зворотнього зв'язку.

Причини розмаїття форм держави:

історичні особливості;

національні традиції;

соціально-економічний рівень розвитку.

Форма держави –структурна та територіальна організація державної

влади, методи її здійснення та способи взаємодії органів публічної влади і
населення країни.
 Полікратична державна форма протилежна монократичній і характеризується такими ознаками: діє поділ державної влади
та існує місцеве самоврядування; в державно-правовому режимі домінують демократичні методи управління;
самоуправління територіальних колективів; система стримувань і противаг;не обмежується певною формою правління, існує,
наприклад, при парламентській монархії в Японії або президентській республіці США.,Польща,Чехія.

и
жав Сегментарна державна форма – перехідна від монократичної форми до полікратичної. Передбачає: формальний поділ державної
влади; зосередження влади в руках глави держави або уряду (монарха в дуалістичних монархіях або президента в
дер «суперпрезидентських» республіках); відсутність або самостійність самоврядних органів суб’єктів федерації; у державно-правовому
режимі домінують авторитарні методи управління (заборони, обмеження). Ця форма має свої різновиди: до держав, що тяжіють до
ма монократичної форми, належать Йорданія, Марокко, Таїланд.

Фор
Монократична державна форма характеризується єдиновладдям, де повнота державної влади може знаходитися в руках однієї особи
(теократичного монарха в державі Оман, фюрера в нацистській Німеччині), належати колегії (колегіальному монарху – Раді Емірів в
ОАЕ) або конституцією може бути проголошено, що вся влада належить радам (на справді – партійній номенклатурі в СРСР). Для
такої форми притаманно також: відсутність поділу державної влади; декларування федеративного устрою, але фактична централізація
влади (наприклад, СРСР або Чехословаччина); невизнання законом, із-за ідеологічних міркувань, місцевого самоврядування або
фактична його відсутність; наявність недемократичного державно-правового режиму (Індонезія,Іран,Пакистан).
 2.Форма державного устрою у зарубіжних країнах

Форма держави

Форма державного устрою - Форма державного правління

це встановлений у К порядок поділу Форма державного режиму- це
–це закріплений у конституції
території держави на частини з форми та методи здійснення
спосіб організації, діяльності
визначенням статусу центральних державної влади, взаємовідносини
та взаємодії вищих органів
органів влади та складових частин між органами державної влади.
державної влади.
країни.

Унітарна
Федерація Республіка Монархія Демократичний Антидемокра
держава

Конфедерація
 Унітарна (від лат.unitus- єдиний) –це держава, територія якою складається з адміністративно-територіальних
одиниць.(Польща,Чехія,Франція,Великобританія,Японія, Італія,Нідерланди,Таїланд)

Ознаки унітарної держави
Існують органи
входять в систе
Виконавчу владу здійснюють
Існує тільки один Судова система є єдиною. державної влад
центральні органи виконавчої
законодавчий орган з Вона є самостійною й може делегува
Існує єдина Конституція
нормотворчою компетенцією з
влади і створені ними
незалежною від будь-якої повноважень тер
територіальні адміністративні
усіх галузей законодавства іншої влади органів держав
органи
здійснюють кон
виконанн

Унітарні держави поділяють на:

Централізовані Відносно децентралізовані Децентралізовані

Підпорядкування регіональних органів

центру здійснюється за допомогою
посадових осіб, яких призначають з
центру на засадах
централізації .Відсутня місцева
автономія, а функції влади на місцях
здійснюють тільки призначені зверху
адміністратори. Виборні місцеві
представницькі органи не створюються.
(Болгарія, Індонезія,КНДР, Казахстан .
На місцях є і виборні органи(мери і ради в
департаментах) й призначені
чиновники(префекти), які з одного боку, мають
свою сферу діяльності(забезпечення
правопорядку)а іншого здійснюють
адміністративний контроль за законністю
діяльності місцевих представницьких органів.
(Франція,Нідерланди)
На всіх рівнях адм-тер. поділу є виборні
органи(ради і мери).Існує чіткий поділ повноважень
між центральною і владою місцевих територіальних
органів.(Великобританія,Ізраїль,Японія – К розділ 8
+Закон «Про місцеву автономію»).
 У Конституціях Азербайджану, Іспанії,Італії,Фінляндії передбачена можливість утворення автономних
формувань. Така держава вважається складною!!!! Конституції Польщі,Казахстану таких положень не
закріплює.

Автономія – це політично-національне утворення в межах єдиної держави, що має право широкого

внутрішнього самоврядування, проте не має державного суверенітету і права вільного виходу зі складу
держави, до складу якої вона входить.

Адміністративна автономія –не має права видавати

Політична автономія –має ознаки державності; їй притаманна
місцеві закони,хоча її представницькі органи видають
наявність власного законодавства з місцевих питань; є місцевий
нормативні акти в межах своєї компетенції;в управлінській
парламент та органи місцевої виконавчої влади; суди розташовані
сфері їх права досить широкі порівняно із звичайними
на території автономії та входять до єдиної системи
адм.одиницями. Може створюватися у федераціях.
держави(Аландські острови у Фінляндії, в Іспанії -17 автономій, 20
(Нікарагуа 2 округи, Уельс у Великобританії).
в Італії, Корсика в Франції.)

Федерація(від лат. foedus – об’ єднання, союз)– це єдина держава, до якої входить кілька територіальних
утворень (суб’єктів федерації –кантони,штати, провінції, землі), що володіють суверенітетом або мають певні
ознаки державності. У сучасному світі близько двадцяти федерацій. У цих державах проживає фактично
третина населення Землі (Бельгія, Бразилія, Індія, США, ФРН ,Мексика ,Канада,тощо).
 Ознаки •подвійна організація державного апарату: дві системи вищих органів влади (органи федеральні та суб ’єктів федерації), а також відповідно дві системи інших державн
(судових, контрольно- наглядових тощо);
•федеративна система законодавства (законодавство федеральне і законодавство суб’єктів федерації);
•наявність спільної території та спільних державних кордонів;
•спільні збройні сили;

федерації:
•можливість подвійного громадянства (громадянин федерації та суб’єкта федерації);
•суб’єкти федерації не мають права сецесії(право вільного виходу зі складу федерації);
•притаманне існування двопалатного парламенту(бікамералізм),де нижня палата –формується шляхом виборів, а верхня –забезпечує представництво суб’єктів федерац

Залежно від юридичних підстав договірні (договору між незалежними державами, які конституційні (створені шляхом закріплення в конституції
об'єдналися для реалізації своїх спільних інтересів принципу розподілу країни на суб’єкти федерації з відповідним
федерації поділяються на: (Танзанія 1964,Швейцарія); розподілом повноважень (наприклад, США, Канада,Бразилія,ОАЕ)

Симетричні(до складу федерації

входять тільки суб'єкти з Асиметричні (правовий статус суб’єктів феде
На підставі статусу
однаковим конституційно- неоднаковий. Наприклад, у Індії територія поділя
суб’єктів:
правовим статусом(землі в штати і союзні території)
Австрії,емірати в ОАЕ)

Конфедерація являє собою державно-
правовий союз суверенних держав,
створений для досягнення певних цілей
шляхом утворення одного або кількох
спільних органів.
Унія – це об’єднання
декількох монархічних
держав, очолюваних єдиним
монархом.
•вона не створює будь-якої нової держави;
•члени конфедерації зберігають свій суверенітет і не втрачають права виходу з конфедерації будь-коли;
•конфедерація утворюється на основі договору, укладеного між двома або кількома державами, тобто конфедерація –
це об’єднання міжнародно-правового характеру; конфедерація не має єдиного законодавчого органу (кожний член
конфедерації здійснює законодавчі функції в межах суверенної території), єдиної території створюваного об’єднання,
громадянства, фінансової системи (хоча можуть за домовленістю об’єднуватися митниця, оборона, управління
транспортом, зовнішня торгівля тощо);
•конфедерація не має єдиної централізованої влади: органи конфедерації утворюються лише з представників держав,
що входять до союзу, і не здійснюють прямої влади над громадянами держав – членів конфедерації; рішення органів
конфедерації забезпечуються тільки урядами держав-членів конфедерації, але вони також мають право нуліфікації,
тобто право скасовувати рішення загальноконфедеративного органу;
•в конфедерації відсутня єдина податкова система: її фінансові ресурси формуються з надходжень – внесків держав;
конфедерація – союз тимчасовий: вона або перетворюється на федеративну державу, або розпадається на окремі
унітарні держави.
конфедерації, які існували до переростання їх у федерації на території
США (1776 – 1787рр.), конфедерація земель Німеччини (1815 –
1867рр.), а також конфедерація, яка складалась із кантонів Швейцарії
(1815 – 1848рр.). Одною з останніх конфедерацій була Сенегамбія
(1982 – 1989рр.), яка розпалась на Сенегал і Гамбію. У сучасний
період конфедерацією з формально-юридичної сторони вважається
лише Швейцарія. Хоча реально за своєю формою територіального
устроювона є федерацією.
 3.Основні форми правління в зарубіжних країнах та їх види.

державного правління – це спосіб (порядок) організації і здійснення державної влади, що характеризує формальний
мативний) та одночасно фактично діючий порядок формування та взаємодії вищих органів державної влади (глави
держави, парламенту та уряду) між собою та народом.

хія – це форма державного правління, при якій глава держави очолює
вищих органів державної влади та повністю або частково зосереджує в
ках державну владу, яка передається у спадок представникам правлячої
Титул монарха в різних країнах називають по-різному: султан (Бруней,
апа (Ватикан), емір (Кувейт), герцог (Люксембург), імператор (Японія),
князь (Монако, Ліхтенштейн).
Республіка – це форма державного правління, в якій державна влада
належить виборним органам, які обираються на певний строк
громадянами-виборцями або формуються загальнонаціональними
представницькими (виборними) установами.

Президентська республіка – це форма правління, де президент одноособово або з наступним

онарх є головою держави і здійснює від її імені представництво;
є носієм державної влади за правом крові (спорідненості) й отримує її
згідно процедури престолонаслідування;
– монарх здійснює державну владу безстроково;
– монарх офіційно непідлеглий будь-яким іншим суб’єктам;
арх юридично безвідповідальний (відсторонити монарха від влади
неможливо).
схваленням парламенту формує уряд, яким сам керує (США, поширена в Латинській Америці:
Бразилія, Аргентина, Мексика, Еквадор).
– президент об’єднує повноваження глави держави і глави уряду (виконавчої влади);–
позапарламентський метод обрання президента, він обирається шляхом загальних виборів; –
позапарламентський спосіб формування уряду (його очолює або призначає президент);– відсутніст
інституту парламентської відповідальності уряду (він несе відповідальність перед президентом, а н
перед парламентом). У зв’язку з цим парламент (наприклад, Конгрес США) не має права відкликанн
уряду: можливий навіть протилежний партійний склад парламенту й уряду;– президент не має прав
розпустити парламент і призначити нові вибори;– президент має право накладати вето на законодав
рішення парламенту, однак воно може бути скасоване (переборене) більшістю голосів у парламент
(як правило, двома третинами голосів)
Джамахірія – форма громадського (деякі фахівці також вважають - державного) устрою,
відмінна від монархії і республіки, обгрунтована в Третій Всесвітній Теорії Муаммара Каддафі.
«Джамахірія» — неологізм, утворений шляхом заміни в корені слова «джумхурія» (республіка)
однини «джумхур» (народ) на множину «джамахір» (маси).
Лівія була проголошена Джамахірією з 2 березня 1977 року по 2011 рік.
Джамахірія є частковим втіленням уявлень Муаммара Каддафі про ідеальний людське
суспільстві та про ідеальну державу.
У Джамахірії традиційні інститути влади скасовуються. Повсюдно формуються народні
комітети і народні конгреси. Держава поділяється на безліч комун, що представляють собою
самоврядні міні-держави в державі, котрі володіють всією повнотою влади в своєму окрузі,
включаючи розподіл бюджетних коштів. Управління комуною здійснюється первинним
народним конгресом. У народний конгрес входять всі члени комуни (тобто, її жителі ). Кожна
людина має право висловити свою позицію на засіданні народного комітету. Кожен бере участь
у прийнятті рішень і реалізації влади. Держава являє собою федерацію комун. Кожен
первинний народний конгрес обирає своїх представників у міській народний комітет і
Загальний Народний Конгрес.
У державному управлінні Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахірією бере
участь все доросле населення країни, об'єднане в первинні (основні) народні конгреси. Народні
конгреси обирають свої виконавчі органи (народні комітети), члени яких автоматично стають
делегатами народних конгресів провінцій.
 За способом передачі верховної влади, монархії поділяються на:–
традиційні (династичні),де престол передається у спадок представникам правлячої династії згідно закону або конституційного звичаю. Основні сис
престолонаслідування такі: 1)салічна система – наслідування престолу здійснюється лише особами чоловічої статі в порядку первородства (Бельгія, Т
Японія); 2)кастильська система – при наслідуванні престолу перевага віддається чоловікам, хоча визнається право і за жінками, тобто молодший б
виключає з черги престолонаслідування старшу сестру (Великобританія,Данія, Іспанія,Монако,ран.Португалія); 3)удосконалена кастильська (шведс
система – надає однакові права на престол спадкоємцям чоловічої і жіночої статі, тобто монархом стає більш старша за віком дитина, незалежно від т
син чи донька (Норвегія, Швеція); 4)австрійська (габсбурзька) система – право наслідування в жінок виникає лише в разі, коли відсутні законні спадк
на престол по чоловічої лінії, в тому числі двоюрідні брати, племінники тощо (Нідерланди)
електоральні (виборні),де посада глави держави є виборною (наприклад, влада давньоримських царів – рексів була довічна, але не спадкова). Н
теперішній час класична виборна монархія існує лише в трьох країнах світу:• Камбоджа, де король обирається Королівською радою трону з числа чл
монаршої родини;• Малайзія, де Верховний правитель (Янг-ді-Пертуан-Агонг) обирається на п’ятирічний термін правителями султанатів Малайзії зі
числа. При цьому в малайзійському штаті Негері-Сембелан правитель також обирається Правлячою радою;• Мальтійський орден, де Князь і Велик
магістр обирається пожиттєво.
змішані, поєднують у собі механізми правонаступництва престолу властиві традиційному (династичному), виборному (електоральному) і персональн
вольовому характеру визначення законного глави держави (за мусульманської системи престол наслідує не певна особа, а правляча сім’я (частина дин
яка на сімейній раді сама визначає, хто саме з найближчих родичів покійного монарха (осіб чоловічої статі, але не обов’язково синів) вступить на прес
(такими є Катар, Оман, Саудівська Аравія).

За обсягом і характером повноважень монарха монархії поділяються:.

Необмежена монархія – це така форма правління, де влада Обмежена монархія–це така форма правління, де вл
монарха не обмежується якимись органами чи законом: монарха обмежена конституцією, або ж традицією
монарх відіграє роль єдинодержавного правителя. повноваженнями інших державних органів. Має т
різновиди: станово-представницька і конституцій
 Констит
монархія(парламе
форма правління,
монарха суттєв
Деспотична монархія – історичний представницьким о
Абсолютна монархія характерна для Станово-представницька це обмеження
попередник розвиненої необмеженої
останнього етапу існування феодальних монархія – це форма конституцією, за
класичної монархії, її перший етап.
держав, коли відбувається концентрація правління, при якій влада парламе
Влада монарха-деспота спирається
влади в руках монарха: вона є глави держави обмежена на (Великобританія,
на могутній військово-
необмеженою, поділ влади відсутній, а підставі традиції формування Швец
бюрократичний апарат. Головна
станово-представницькі установи є органів за критерієм
легітимаційна підстава влади в таких
фактично безправними. Усі європейські приналежності до певного
монархіях – обожнювання
монархії пройшли період абсолютизму. стану (духовенства,
харизматичного лідера-монарха,
Донині збереглося вісім абсолютних дворянства), тобто станово-
наділення його особливими рисами,
монархій: Бахрейн, Бруней, Ватикан, представницьких органів, які,
сакралізація, непорушний авторитет
Катар, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія. як правило, відіграють роль Дуалістична мон
його сили. Монархії типу східної
дорадчих органів (наприклад, правління, при якій
деспотії характерні для стародавніх
Кортес в Іспанії, парламент в влада розділена між
держав рабовласницького типу
Англії). Такі монархії монархом, і парл
(Єгипет, Вавилон, Ассирія, Китай)
характерні для феодальної належність за
держави. На теперішній час парламенту;– зд
подібних монархій у світі функцій глави вик
немає. монарха форму
накладення абсол
Особливе значення в системі парламенту;– пра
управління має сімейна рада та укази, що мають си
мусульманська релігія монархії характерн
Сходу, існують в
Непал, Л
 Республіка

Президентська Парламентська Змішана Суперпрезидентська

Домінуючу роль відіграє

парламент(Австрія,Італія,Індія, Має ознаки як
Португалія). парламентської так і
це форма правління, де президентської Життя країни в цілому
-Президент обирається шляхом непрямих
президент одноособово або виборів(парламентом, особливою республіки(Франція). замикається на особистості глави
з наступним схваленням виборною колегією); -Президент є главою держави, мають місце моменти
парламенту формує уряд, -Президент має право розпуску держави,обирається його обожнювання,
яким сам керує (США, парламенту, підписує закони та інші громадянами; обґрунтування його влади певною
державні акти; -Президент володіє правом
поширена в Латинській ідеологією чи релігією.
-Усі акти повинні бути контрасигнованими вето,правом розпуску
Америці: Бразилія, парламенту,право (Венесуела,Сирія).
главою уряду чи відповідальним міністром;
Аргентина, Мексика, -Парламент формує уряд; законодавчої ініціативи;
Еквадор). -Уряд відповідальним перед парламентом. -Уряд призначається
Президентом, потребує
довіри
парламенту,відповідальний
перед Президентом та
підзвітний парламенту.
 4.Політичний режим, як спосіб(метод)здійснення державної влади.

Державний режим – це форми та методи здійснення державної влади,

взаємовідносини між органами державної влади.

Демократичний державний режим – це

стан політичного життя суспільства, за
якого державна влада здійснюється на
основі принципів широкої і реальної
участі громадян та їх об’єднань у
формуванні державної політики,
утворенні та діяльності державних
органів, дотримання прав і свобод
людини
Антидемократичний режим -це вид державного
режиму, який характеризує такий порядок (стан)
державно-політичного життя суспільства, за якого
не реалізується принцип розподілу влади, певною
мірою (повністю або частково) порушуються
права громадян, забороняється діяльність
політичних партій, інших об'єднань громадян,
існує можливість політичних репресій.

Ознаки:
а) утиск прав особи, перешкода її вільному розвитку;
б) повний контроль держави над всіма сферами суспільного життя;
в) концентрація влади в руках однієї особи або групи осіб;
г) фактичне одержавлення всіх громадських організацій (профспілок, молодіжних тощо);
д) ігнорування інтересів національних меншин, релігійних поглядів населення тощо.
 Авторитарний режим
осередженням влади в руках однієї особи або групи осіб;
 безстроковим характером влади глави держави;
ям політичних прав і свобод громадян та громадсько-політичних
єднань, приниженням ролі представницьких органів влади;
 недопущенням політичної опозиції;
п розподілу влад не існує. Забезпечення існування авторитарного
ежиму здійснюють армія та каральні органи(Чилі 1973 р.).
–диктаторський(влада зосереджена в руках армії, воєнних;
ія відмінена чи призупинена; права і свободи не гарантуються;
ються політичні партії; може створюватися воєнно-громадський
уряд( Ліберія, Малі, Нігерія,Чилі (1973-1988).
чний(формально існує К. та закріплені права й свободи громадян;
лад стоїть над законодавчою; влада повністю в руках політичного
ива інтеграція правлячої партії в державний механізм і створення
партійно-державної структури.
( Габон, Малаві, Камерун).
ий(притаманне панування релігії; влада в руках духовенства; глава
рається довічно ; представники духовенства займають пости в
жавному апараті. (Бахрейн, Оман, Саудівська Аравія,Іран).
Тоталітарний режим
 відсутністю реальних прав і свобод громадян, всеохоплюючим репресивним п
громадян до виконання владної волі, яка не спирається на закон та контролю
суспільного життя;
 суворий контроль держави над усіма сферами суспільних відноси
 нав'язування єдиної офіційної державної ідеології; відсутністю принципу розп
органів місцевого самоврядування;
 ігноруванням інтересів національних меншин;
 здійсненням диктатури однієї партії та забороною опозиції;
 монополії держави у сфері економіки, мілітарізація громадського жи
 широко затосовується політичний терор.
Тоталітарна демократія (імітаційна демократі, керована демократія, англ. guided
маніпульована демократія, декоративна демократія, квазідемократія, псевдодемок
політичного режиму, при якій, формально наявне демократичне законодавство та д
виборчих правил та процедур, в той час як участь громадянського суспільства в упра
і вплив суспільства на владу реально відсутній або мінімальний. Тоталітарна демокр
має псевдо плюралістичну політичну систему, в якій домінуючою є правляча парті
Федерація (з «адаптованою демократією» В.В. Путіна), Казахстан (з режимом Н.А
Білорусія («з вільним вибором» О.Г. Лукашенко), Грузія (за часів правління Е. Ш
Типовою тоталітарною демократією серед Африканських держав, якій подібні реж
Пакистані, Тунісі, а також Білорусії та Казахстані є Зімбабве. За Конституцією від 18
Зімбабве є президентською республікою, президент обирається шляхом прямого
голосування на 6 років, при цьому може бути переобраним необмежену кількість ра
до того, що Роберт Мугабе правив країною 30 років(1987-2017рр).