політика

і
політична система
1. Політика як суспільне явище.
2. Історичні парадигми осмислення політики.
3. Структура, функції та рівні політики.
4. Поняття та функції політичних систем.
 ПРАВИЛА НАШИХ ЗУСТРІЧЕЙ

Поважаємо один одного:

❏ приєднуємося вчасно
❏ тримаємо візуальний контакт (вмикаємо камери)
❏ питання не зависають у повітрі
❏ критика має бути конструктивною (аргументи, пропозиції)
❏ не забуваємо про чат
❏ питання артикульовані всім стосуються кожного, а не нікого))

Ціль - не прослухати курс, а - збагатитися знаннями, навичками ті цінностями

ВАШІ ПРОПОЗИЦІЇ:
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1. План лекцій (доступ до теки на диску)

2. Оцінювання (лекції + семінари + С/Р + тестове опитування)
3. Доступ до літератури (маркованні блакитним)
4. Присутність на заняттях (“+” в чаті)
5. ???
6. Мої контакти: innet@online.ua; 067 294 1111; 066 435 2929
З чим у Вас асоціюється політика?
 ціни/податки
пільги/стипендії

локдаун/порядок
вакцинування

Я і ПОЛІТИКА
ЯК ДАЛЕКО ПОЛІТИКА ВІД МЕНЕ?

війна/ кордони
сортування сміття/
тютюн та алкоголь...
 ПОЛІСЕМАНТИЧНІСТЬ ПОЛІТИКИ
ПОЛІТИКА охоплює всі види діяльності з
самостійного керівництва
Говорять про: валютну політику банків
політику профспілок під час страйку
ПОЛІТИКА охоплює всі аспекти, пов'язані з управлінням
суспільством:
прийняття рішень, законодавство, вибори, соціальні
програми, економіку, цінності та стратегії тощо.
Політика визначає правила та норми, за якими ми
живемо.

Впливає на наші права та обов'язки, свободи та на наші

шкільну політику міської та сільської можливості й обмеження (Законодавство про свободу
громад слова, права людини, гендерну рівність, податки, пенсії,
охорону здоров'я та освіту…)

політику правління корпорації Впливає на якість нашого життя через рішення, прийняті
урядом (наприклад, політика в галузі охорони здоров'я
визначає, які медичні послуги та процедури доступні для
політику розумн
ої дружини, котр нас…).
керувати своїм а прагне
чоловіком
Політика визначає наше довкілля. Вона впливає на
розвиток наших міст та сіл, інфраструктуру, екологію та
Макс Вебер культурний ландшафт.
 Політика, значною мірою, є

політика і процесом визначення

колективно значимих потреб

потреби ❏ Визнані суспільством потреби

стають певним курсом політики

в спільноті ❏ Характерні певному суспільству

потреби є маркером його
культури

Про що можуть сказати потреби? ❏ Потреби ілюструють, що для

цього суспільства є цінністю і як
це суспільство уявляє людську
гідність та справедливість
 ПОЛІТИКА - сфера принципової невпорядковуваності суспільного життя
(особливий “механізм” забезпечення потреб життєдіяльності людини)

Політика відсутня на первіснообщинному Розростання первісних соціальних спільнот (сім’ї,

етапі розвитку людства. Взаємодія родини, племені) та ускладнення соціального життя
налагоджувалася через «природні» механізми (кревна, культурна та соціальна неоднорідність)
регулювання взаємин у кревнородинних потребували нових механізмів регулювання інтересів
спільнотах: заборони (табу), вірування, звичаї, різних груп людей. Так з’являються - система права,
традиційні норми. бюрократія, громадські та політичні організації...

ТРАДИЦІЙНІ ЗАСОБИ ПОТРЕБИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ

ВПОРЯДКУВАННЯ: ЛЮДИНИ (ускладнення потреб): ВПОРЯДКУВАННЯ:

● норми моралі ● безпека ● державні закони

● звичаї ● обмін ● ідеологічні норми
● традицій ● власність ● інституційний
● релігійні норми ● емоційні контакти порядок
● культурні норми ● знання/навчання ● легітимована
спільноти ● доступ до необхідних благ державою релігія
● ….. ● моральний кодекс
 Політика існує там, де суперечки між людьми набувають
суспільно значущого характеру
Політика - це засіб подолання суперечок у Політика – техніка завоювання, утримання і
суспільстві. Політика сприяє встановленню примноження влади.
порядку, який визнається всіма членами
суспільства.

Політика – процес, в рамках якого

люди створюють, зберігають і збагачують норми власного співжиття
Ендрю Гейвуд

Політика – керівництво державою

чи чинення впливу на державне
управління. "Політичне" "охоплює такі категорії як влада і
владні відносини, державно-політична
організація суспільства й увесь комплекс її
інститутів: державно-правовий, партійний,
Політика – розподіл цінностей, виборчий, механізм прийняття рішень
здійснюваний владними
структурами.
 Капсульне (об’єднувальне) визначення може бути таким:
Гейґ Род, Гарроп Мартін (Hague Rod, Harrop Martin) 2004. Comparative Government and Politics. An Introduction

ПОЛІТИКА — це діяльність, за допомогою якої групи досягають обов’язкових колективних рішень,

намагаючись примирити відмінності між своїми членами.

співдіяльність груповий інтерес

шляхи узгодження

Чотири значущі складники цього тлумачення (Міллер, 1991):

❏ Політика — це колективна діяльність, в якій беруть участь люди, котрі визнають

спільне членство або принаймні визнають спільну долю.
Робінзон Крузо не міг займатися політикою.

❏ Політика припускає початкову різноманітність поглядів на цілі чи засоби чи на те й

інше. Якби ми весь час були згодні, політика була б зайвою.

❏ Політика передбачає можливість примирення таких розбіжностей шляхом

обговорення та переконання. Тому комунікація займає центральне місце в політиці.

❏ Політичні рішення стають авторитетною політикою для групи, зобов'язуючи її членів

до угод, які за потреби виконуються силою.

Політика навряд чи існує, якщо рішення приймаються виключно за допомогою

 Політика – це набір практик та інститутів, відповідальних за підтримку порядку та
забезпечення співіснування людей в умовах,
породжуваних флуктуаціями (коливаннями) політичного (Шанталь Муфф)

Вузький сенс
Етатистський підхід (фр. etate - держава)
Політика - сфера державного управління
Політика – керівництво державою чи чинення
впливу на державне управління (Макс Вебер)
Широкий сенс
Кратологічний підхід (гр. кратос - влада)
Політика - сфера владних відносин
Політика – процес, в рамках якого люди
створюють, зберігають і збагачують норми
власного співжиття (Ендрю Гейвуд)

Основні інститути: Основні інститути:

● вертикаль державної бюрократії ● публічні органи влади (особливо -
● поліція виборні)
● пенітенціарна система ● громадський сектор
● судова вертикаль ● партії
● партії (від XVIIIст.) ● ЗМІ
● судова гілка
 Історичні парадигми осмислення політики:
Державоцетристська
V-IV ст. до н.е. - XVII ст.
(Платон, Аристотель,
Н.Макіавеллі, Т.Гоббс)
Політика - державна
справа
Верховна влада державця
грунтувалася на
теологічному чи
природному поясненні
походження влади та
держави.
Політична сфера
нерозвинута;
функції не виокремлені;
Суб’єктність носить
вузький елітарний
характер
Перехідна Соціоцентрична Космополітична
XVII -ХІХ ст. від кінця ХІХ ст. (на етапі формування)
(Б.Спіноза, Дж.Локк, (Р.Даль, Д.Істон, Г.Алмонд) Глобалізація розмиває межі
Г.Геґель, К.Маркс) держав-націй
Політика - царина Політика - тип міжкласових Політика - широка царина
утвердження та підтримки (соціальних) відносин, розширеного самоуправління
суспільної угоди між орієнтованих на людину, а не та/чи форм впливу на владу
державою та громадянським спільноту.
суспільством. Політична сфера
Політична сфера поширюється на
Політична сфера уподібнюється ринку, де позанаціональний рівень -
професіоналізується та здійснюється раціональний ТНК/міжурядові
інституалізується. обмін, мотивований інтересом. організації(ООН,
ЄС…)/міжнародні неурядові
Суб’єктність Суб’єктність організації (Freedom House,
розширюється на нові мультиплікується на різні Міжнародний Олімпійський
прошарки і класи та групи людей, що вирізняються комітет, Greenpeace…)
виявляється у включенні до за ідентичнісними чи
політики політичних ситуативними Політичними суб’єктами
партій, профспілок, (інтерес/ідеологія/світоглядні стають міжнародні актори -
протестних рухів та переконання…) ознаками міжнародні організації та рухи
- ДЕРЖАВА
- СУСПІЛЬСТВО
 РІВНІ ПОЛІТИКИ
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА
ФЕДЕРАЛЬНА
(у федеративних державах)
НАЦІОНАЛЬНА
(в унітарних державах);
РЕГІОНАЛЬНА, під якою розуміється політика
в регіонах і для регіонів,
що проводиться центральною владою даної
країни;
ЛОКАЛЬНА, яка включає політичні заходи
місцевої влади та заходи місцевого
самоврядування
Економічна Національна Соціальна Міжнародна
Демографічна Культурна Аграрна Науково-технічна
Екологічна Військова Антропологічна
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
ГЛОБАЛЬНИЙ рівень;
КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ рівень (особливо він
характерний для американського і африканського
континентів);
РЕГІОНАЛЬНИЙ рівень (йдеться про регіони
міжнародної політики, такі, наприклад, як Південно-
Східна Азія, Східна Європа, арабський світ тощо);
МІСЦЕВИЙ, або ЛОКАЛЬНИЙ, рівень міжнародної
політики, який визначає відносини двох або
декількох близько
розташованих країн
Двостороння - Україно-польські відносини
Блокова - НАТО, ЄС, Вишеградська четвірка (Польща, Чехія,
Угорщина, Словаччина)
Світова - Кіотський протокол (191 країни -підписанти)
 ФУНКЦІЇ ПОЛІТИКИ

❏ інтегруюча, що забезпечує консолідацію суспільств

❏ керівництво та управління суспільством
❏ збереження організованості й загального порядку
❏ забезпечення захисту основних прав людини
❏ регулятивна, що сприяє упорядкуванню, регламентації політичної поведінки та політичних
відносин
❏ теоретико-прогностична (вироблення концепції, курсу розвитку суспільства)
❏ нормативна(вироблення системи норм і цінностей)
❏ соціалізації особистості
❏ забезпечення суспільства дієвим принципом розподільчої справедливості
❏ безпека для всіх груп і верств суспільства
 СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ

ЗМІСТ ФОРМА ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС

(усталені структурні зв’язки)
Мета, цінності, мотиви і
механізми ухвалення Інститути (держава, партії, уряд,
політичних рішень неурядові організації, ЗМІ,
церква, закони)
Послідовні події та явища, сукупно з
діями окремих суб’єктів політики,
направлених на завоювання,
утримання та примноження влади

СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ

СОЦІАЛЬНІ: соціальні верстви, нації, класи, корпоративні групи (сім’я, клан…), ІНДИВІДИ
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ: держави, політичні партії, ЗМІ, громадські об’єднання
Середовище існування -
спільнота
Умова виживання - об’єднання
зусиль і піклування
СПІЛЬНОТА РОЗВИВАЄТЬСЯ У СУСПІЛЬСТВО
(СКЛАДНОСТРУКТУРОВАНУ СПІЛЬНІСТЬ ЛЮДЕЙ НА
ОСНОВІ ЦІЛЕМОТИВОВАНОЇ ВЗАЄМОДІЇ)

СОЦІАЛІЗАЦІЯ -ПРОЦЕС РОЗВИТКУ

СОЦІАЛЬНОЇ ПРИРОДИ ЛЮДИНИ

Політична соціалізація - процес засвоєння та

адаптації індивідом політичних знань норм і
цінностей суспільства
 ЛЮДИНА - zoon politikon
Ми уповні реалізуємо свою людську
природу тільки якщо живемо у
політичній спільноті та беремо участь у
політичному житті
Аристотель. Політика

Здатність мовлення - диференційна

людська ознака

Мовлення дозволяє артикулювати

уявлення про справедливе і
несправедливе, правильне і
неправильне
Ἀριστοτέλης, фреска Рафаеля
Мова, отже, - шлях до доброчинного
життя, що і є ціллю політики
ЕТАПИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ:
- первинна Громадянами не
народжуються, Девід Істон та Джеймс Денніс
- вторинна (подовжена)
ними стають??? “Діти і політична система”
Easton D ., Dennis J. Children in the Political System. NY: Macgraw-Hill, 1969.
АГЕНТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ:
- індивіди (батьки та ін. референтні особи) ФАЗИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
- групи та колективи (навчальні та робочі (від 3 до 13 років):
колективи, колективи спорту та дозвілля,
- політизації (формується усвідомлення того,
неформальні групи…)
що політична влада важливіша, ніж влада
- інституційні (школа, університет, армія, батьків)
церква, ЗМІ, держава, традиції та цінності як
- персоналізації (влада набуває конкретних
ціннісні патерни усталеної політичної
рис, уособлюваних фігурами можновладців)
культури)
- ідеалізації (ключовим політичним фігурам
приписуються виключно позитивні якості)

МЕТОДИ ПОЛІТИЧНОЇ - інституціоналізації (сприйняття влади

СОЦІАЛІЗАЦІЇ: через знеособлені інститути: партії, суд, парламент,
- армія і т.д.)
прямі
- непрямі (латентні)
 СТРУКТУРА
ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ
М.ВЕБЕР

❏ ПОЛІТИКИ ЗА ВИПАДКОМ

❏ ПОЛІТИКИ ЗА
СУМІСНИЦТВОМ

❏ ПРОФЕСІЙНІ ПОЛІТИКИ

Активність участі людини в

політичному житті змінюється
в різні періоди
як
індивідуального життєвого циклу
так і
життєвого циклу спільноти
 Теоретичні моделі політичних систем (1950-ті роки)

Системна модель Структурно-функціональна Інформаційно-кібернетична

модель модель

Девід Істон. Карл Дойч

Габріель Алмонд
«Політична система» (1953),
«Концептуальна структура для «Нерви управління: моделі політичної
«Політична теорія і політична
політичного аналізу» (1965), комунікації та контролю»
наука»(1966)
«Системний аналіз політичного (1963)
життя» (1965)
ль політичної системи за К.Дойчем

ична думка XX – початку XXI століть: методологічний і доктринальний підходи:у 2-х т. Львів, 2016. Т. 1. ‒ С.52.
ПІДСИСТЕМИ
політичної системи
СИСТЕМА – сукупність елементів, що
перебувають у відносинах і зв’язках
один із одним, яка утворює певну
цілісність, єдність.

ПОЛІТИКА РЕАЛІЗУЄТЬСЯ В РАМКАХ

ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА - сукупність

політичних інститутів, громадських
структур, норм і цінностей, а також їх
взаємодія, в якій реалізується
політична влада і здійснюється
політичний вплив
 ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА
(і як вона функціонує)
Цілісна сукупність державних і недержавних інститутів й організацій, стосунків і процесів, політико-правових
норм, що забезпечують політичну самоорганізацію суспільства, стабільність і соціальний порядок у його
життєдіяльності

ДОВКІЛЛЯ
(ЕКОНОМІЧНА, КУЛЬТУРНА, СОЦІАЛЬНА, МІЖНАРОДНА СИСТЕМИ)

В В
Х ПОЛІТИЧН
И
І ВИМОГИ А
СИСТЕМА
РІШЕННЯ Х
ПІДТРИМКА ДІЇ
Д конверсія
І
Д

ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК (feedback loop)

Модель Д.Істона
 Функції входу (Г.Алмонд)
(здійснюють недержавні формування - політичні партії, групи тиску, ЗМІ):

❏ політична соціалізація й залучення до участі в політичному житті;

❏ артикуляція інтересів, тобто формування вимог, які відповідають реальним або уявним інтересам;
❏ агрегування, тобто поєднання інтересів;
❏ політичне рекрутування (процес відбору персоналу/виконавців політичних ролей)

Функції виходу (здійснюють державні органи):

❏ розробка норм/правил (органи законодавчої влади);

❏ застосування норм/правил (органи виконавчої влади);
❏ контроль за їх дотриманням (судові органи);
❏ четверта влада - ЗМІ та громадський сектор
 Типологія політичних систем Габріеля Алмонда
(за характером пануючих цінностей)
❏ Англо-американська політична система з гомогенною культурою.
Більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми (прагматизм, раціоналізм, свобода
особистості, індивідуалізм, добробут,безпека);
Громадяни і політичні еліти толерантні одні до одних. Багатоманітність інтересів представлена в політичній
системі незалежними політичними партіями, групами інтересів і ЗМІ.
Політичні системи цього типу стабільні, ефективні.
Велика Британія, США, Канада, Австралія…);

❏ Континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в

політичній культурі елементів старих та нових культур/традицій з модернізованими
інститутами. Стабільність невисока.
ФРН, Італія, Франція;

❏ Доіндустріальна та/або частково індустріальна система передбачає поєднання різних

політичних культур і відсутність виразного розподілу владних повноважень.
Країни Азії, Африки, Латинської Америки;

❏ Тоталітарна система з гомогенною політичною культурою визначається відсутністю

плюралізму та можливості реалізації власного інтересу (концентрація влади в руках
бюрократичного апарату, монополія правлячої партії, заідеологізованість).
Фашистська Італія, нацистська Німеччина, СРСР.
 ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ (режимів) ЖАНА БЛОНДЕЛЯ

Режими Закриті Закриті Відкриті

(системи) з монолітною елітою з диференційованою
елітою
включеність населення в (ступінь висхідної (ступінь висхідної (ступінь висхідної
політичне життя мобільності) мобільності) мобільності)

Ексклюзивні Традиційна Авторитарно- Конкуруюча

(населення виключене з (Імперії, поліси, феодальні бюрократична (Новонароджені буржуазні
Саудівська Аравія, Бутан…) (Військові й популістські системи)
політичного життя) режими всіх часів)

Інклюзивні Егалітарно-авторитарна Авторитарно- Ліберальна демократія

(населення включене в (комуністичні режими з НЕегалітарна (сучасні розвинені демократії
мобілізованими масами - (фашизм/нацизм - Італія, - США, Британія, Німеччина,
політичне життя) Канада…)
СРСР, Куба, Китай) Німеччина)
Література:

1. Денисенко Вадим, Вишневський Юрій. Поілтики не брешуть. 110 законів взаємодії політиків і
виборців. Київ: Наш формат, 2020. -296 с.
2. Політична думка XX – початку XXI століть: методологічний і доктринальний підходи:
підручник : у 2-х т. / за заг. ред. Н. М. Хоми ; [Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкіна, В. П.
Горбатенко та ін.]. – Львів : «Новий Світ-2000», 2016. ‒ Т. 1. ‒ 516 с .
3. Політична думка XX – початку XXI століть: методологічний і доктринальний підходи : підручник : у
2-х т. / за заг. ред. Н. М. Хоми ; [Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкіна, В.П. Горбатенко та ін.]. – Львів :
«Новий Світ-2000», 2017. ‒ Т. 2. ‒ 535 с.
4. Політологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [В. Ф. Цвих та ін. ; за ред. В. Ф. Цвиха,
О. В. Батрименка] ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : Київ. ун-т, 2010. - 671 с.
5. Політологія. Посібник для студентів вузів. За ред. Бабкіна В.Д., Бабкіної О.В., Горбатенко В.П. – К.:
Видавничий центр “Академія”, 2006. – 568 с.
6. Політологія. Хрестоматія. Автори – упорядники: проф.Кремень В.Г., проф. Кулагін Ю.І., доц.
Латигіна Н.А., проф. Полуріз В.І. та ін. – К.: „Альтерпрес”, 2004. – 827 с.
7. Хейвуд Эндрю. Политология. Учебник для студентов вузов. – М., 2005
8. Hague Rod, Harrop Martin (2004). Comparative Government and Politics. An Introduction. 6th Edition. Palgrave
Мacmillan.
9. Tansey, Stephen D., Nigel Jackson (2008). Politics: the basics. 4th ed. Routledge is an imprint of the Taylor &
Francis Group.
 ПОЛІТИКА - сукупність принципів полісної
культури
ПОЛІТИКА -характерна ознака громад, які намагаються досягти чогось як спільноти

ОСНОВНІ РИСИ ПОЛІСНОЇ КУЛЬТУРИ:

ІДЕЯ ГРУПОВОЇ ЄДНОСТІ. Це спільнота з КУЛЬТУРА ЧЛЕНСТВА. Кожна спільнота

ідеями, образами, волею та зусиллями, має певний спосіб визначення належності до
доволі відмінними від цілей і поведінки цієї спільноти. ЧЛЕНСТВО (а не родинні
окремих індивідів зв’язки) визначає соціальні, економічні та
політичні права;

СПІЛЬНІСТЬ МЕТИ. Зібрання індивідів стає ПОШИРЕННЯ ЦІННОСТЕЙ КОЛЕКТИВІЗМУ:

спільнотою значною мірою завдяки меті. Тут - ВЗАЄМОДОПОМОГА є благом, що зміцнює і
виробляється спільний громадський інтерес, захищає спільноту. Це спільне
а спільні злигодні та радощі зґуртовують взаємозобов’язання
людей; - СПІВПРАЦЯ так само значима як і конкуренція;
- ВІДДАНІСТЬ є нормою;
ВПЛИВ важливіший за СИЛУ, але межа між ними завжди суперечлива

Політична діяльність більше нагадує вибір пожружжя, ніж здійснення покупок у крамниці дешевих
речей. На ринку люди - покупці і продавці, в політиці - вороги і друзі
 Двоє підозрюваних арештовані
ВАРІАНТИ ДІЙ:
● Обидва мовчать
● Обидва свідчать проти іншого
● Один мовчить, другий свідчить проти іншого
ДИЛЕМА В’ЯЗНЯ
Прагнення максимізації власного
виграшу без урахування інтересу іншого

В’язень Б В’язень Б
зберігає надає
мовчання свідчення
проти іншого

В’язень А Обидва А - 10 років

зберігає отримують Б - вільний
мовчання ПІВ року

В’язень А А - вільний Обом

надає Б - 10 років 2 роки
свідчення ув’язнення
проти іншого
 ВЛАДА

в політичному життя суспільства

1. Влада як соціальний
феномен
2. Ресурси влади
3. Типи легітимності влади
Сейли Бенгабіб: «Щоб зберегти відкрите
суспільство та демократичні
свободи, ми повинні рухатися шляхом
міжкультурного діалогу
і взаємного притирання культур.
Альтернатива цьому — політика смерті,
що своєю чергою означає смерть
політики».
 ВЛАДА як СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

ДЖЕРЕЛО ВЛАДИ - природна і соціальна нерівність людей

ВЛАДА - асиметричні відносини суб’єкт-об’єктної взаємодії
РУШІЙ ВЛАДИ - воля і здатність окремих індивідів нав’язати її іншим

Спроможність
окремих осіб або Контроль, який Здатність
груп змусити здійснюється скеровувати
інших рахуватися людиною над поточні або
зі своїми
свідомістю і діями майбутні дії інших
інтересами чи груп чи індивідів
справами, навіть за інших людей
або запобігати їм
умови протидії
інших сил Наїм Мойсес
Ґ. Морґентау
Ентоні Ґіденс

МЕТА ВЛАДИ - забезпечення підкорення об’єкта волі суб’єкта

 СУБ’ЄКТ
ВЛАДИ НАКАЗ
та ВЛАДИ
ОБ’ЄКТ
ВЛАДИ

СТРУКТУРИ
ВЛАДНИХ
ВІДНОСИН
(Єжи В’ятр)

СУСПІЛЬНІ
НОРМИ, ЩО
ФАКТ НАДІЛЯЮТЬ
ПІДКОРЕННЯ СУБ’ЄКТА
ПРАВОМ
НАКАЗУВАТИ
ГОТОВНІСТЬ ДО ПІДКОРЕННЯ
залежить від:

● індивідуальних якостей
об’єкта впливу
● характеру висунутих до
об’єкта вимог
● індивідуальних якостей
суб’єкта владарювання
● засобів впливу які є в
розпорядження суб’єкта
Авраам офірує сина Ісаака
Лоран де Ла Гір, 1650
 А має владу над В тією мірою, якою А здатний змусити В робити щось,
що інакше В не робив би (Роберт Даль)

Поведінка А є причиною поведінки В

ВИДИ ВЛАДИ
(або як досягти
підкорення)
❏ СИЛА - А досягає своїх цілей, позбавляючи В вибору між згодою та незгодою.
❏ ПРИМУС - А забезпечує згоду В, загрожуючи В санкціями.
❏ СПОНУКАННЯ - здатність А змусити В діяти у відповідності до своїх інтенцій (намірів)
шляхом забезпечення В тим, що для нього є привабливим (винагорода).
❏ ПЕРЕКОНАННЯ - Здатність А досягнути підкорення В за допомоги раціональних
аргументів.
❏ МАНІПУЛЯЦІЯ - здатність А змусити діяти В у відповідності до своїх бажань, в умовах
неусвідомлення В намірів А здійснити прихований на нього вплив
❏ АВТОРИТЕТ - В погоджується, оскільки вимоги А є розумними в межах ціннісної системи В.
Вимоги А розумні й законні або змістовно, або процедурно.
 ОЗНАКИ ВЛАДИ

❏ Влада – це відношення між людьми, а не властивості індивідів.

❏ Влада предметно обумовлена. Границі влади визначаються сферою компетентності

та повноважень, що може бути виражено через формулу:
«А» має владу над «В» з питань «А», а не з питань «В».

❏ Влада ситуаційна, тобто залежна від умов, обставин «ситуації» влади.

❏ Влада відносна: «А» має над «В» більше влади ніж «С».

❏ Влада передбачає загрозу застосування сили, проте її реалізація руйнує владу.

Влада є «символічним» інструментом підкорення, оскільки вона є впливом
на свідомість індивіда.
Сила в руках тих, кого вважають
сильними.
Це фокус. Тінь на стіні.
Дуже маленька людина може
давати дуже велику тінь.

Джордж Мартін. Пісня льоду й

полум’я

З діалога лорда Варіса з Тіріоном

Ланістером
 ВЛАДА і НАСИЛЬСТВО

ВЛАДА - відстроковане насильство

(Еліас Канетті)
https://youtu.be/K5lQA3bipHc (англ.)

ВЛАДА - ЦЕ КОЛИ МИ МАЄМО ПІДСТАВИ ВБИТИ,

АЛЕ МИ ЦЬОГО НЕ РОБИМО
“Список Шиндлера”

https://drive.google.com/file/d/
1KzJqg1ACxST_NX69qbRj5FTzWY8UVjPf/
view?usp=sharing

Оскар Шиндлер
капітан СС- Амон Гет
 ЕКОНОМІЧНІ
Матеріальні цінності, гроші, земля, корисні
копалини
СИЛОВІ
Зброя і апарат фізичного примусу, спеціально
підготовлені для цього люди
ІНФОРМАЦІЙНІ
Знання і інформація, а також засоби їх РЕСУРСИ ВЛАДИ
отримання та розповсюдження засоби за допомоги яких один
ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ актор може чинити вплив на
Конституція, закони, програмні документи інших акторів
політичних партій
СОЦІАЛЬНІ
Здатність підвищення соціального статусу або
рангу, місця у соціальній структурі
ДЕМОГРАФІЧНІ
Людина як універсальний ресурс, що створює
інші ресурси
 ЯК ВЛАДА ПРАЦЮЄ АБО ЗАСОБИ/КАНАЛИ ВЛАДИ (Мойсес Наїм)
1. М’язи (прямий примус робити те, чого б без примусу не робили)
2. Кодекс (влада моральних зобов’язань)
3. Реклама (влада переконування)
4. Винагорода (влада спокуси)
Традиційна модель влади не здатна використовувати ефективно ці засоби, адже відбуваються
революції збільшення, мобільності, ментальності

Революція збільшення
● Сучасна епоха - епоха достатку: більше людей, країн, партій, армій.., більше товарів і послуг…,
більше зброї і більше ліків…, більше студентів і більше комп’ютерів…

● З 1950 року рівень світової економіки зріс у п’ятеро, а дохід на душу населення - у 3,5 рази; 84%
населення світу письменні порівняно із 75% у 1990 р.;

● Людське життя стає довшим і здоровішим. З 2000 по 2010 рр. лише Зімбабве мала зниження
індексу людського розвитку

● Коли люди краще харчуються, мають краще здоров’я, кращу освіту, краще поінформовані й
сильніше пов’язані між собою, традиційні важелі утримування влади вже не мають
належної ефективності.
Коли людей більше, а їхнє життя більш повноцінне, їх стає важче регламентувати й
контролювати. Мільйон людей сьогодні легше вбити, ніж контролювати.
Збігнєв Бжезінський
 Революція мобільності
● Люди набагато частіше переміщуються по світу (За останні 20 років - на 2013 р. - кількість мігрантів у
Європі збільшилася на 41%, а в Північній Америці - на 80%. У США іспаномовне населення виросло з
22 мільйонів у 1990 р. до 51 мільйона у 2011, тож кожний 6-й американець має іспаномовне походження.
● Іммігранти переказують мільярди доларів до своїх рідних країн, стимулюючи там економічне зростання: у
2010 році було переказано 449 мільярдів доларів проти 37 у 1980. Ці перекази у п’ять разів більше ніж
сукупна світова іноземна допомога.

● Прискорюється урбанізація (внутрішня міграція): у 2007 вперше кількість містян перевищила кількість
селян.

● Зростає рух товарів, послуг, грошей, інформації та ідей. Кількість короткотермінових

подорожей (відпустки та відрядження) зросли в чотири рази з 1980 р.

НАСЛІДКИ:
● Щойно кордони стають проникними, а піддані - мобільнішими у організацій (від корпорацій до держав)
виникають проблеми із підтриманням свого домінування.
● “Мігрантські анклави” здатні переформатовувати коаліції й розподіл голосів, змінювати стратегію бізнесу і
навіть конкуренцію між церквами за вірян.

● Запозичена в країнах-реципієнтах мігрантів динамічна й конкурентна культура бізнесу

захитує практики кланово-сімейних форм ведення бізнесу в країнах, що розвиваються.
Отже, мобільність людей, товарів/послуг, ідей та цінностей полегшуює життя тим, хто кидає
виклик владі та створює проблеми владоможцям
 Революція ментальності

● Революція збільшення і мобільності спричинили “революцію очікувань”

(зростання світового середнього класу (в країнах, що розвиваються) призводить до
зростання очікувань, котрі жоден уряд не здатний задовольнити)

● Згідно дослідженням цінностей (Інґлгарт) у світі зростає консенсус щодо важливості автономії
індивіда, ґендерної рівності та нетерпимості до авторитаризму

● Водночас, у розвинених демократіях, продовжує знижуватися публічна довіра до

лідерів та інститутів демократичного правління (парламентів, партій, системи
правосуддя)

● Найхарактернішим проявом змін цінностей стало зростання важливості прагнення як

мотиватора наших дій і поведінки

● Змінюються цінності щодо стандартів і норм, зокрема - важливість для людей права власності,
прозорості державної діяльності, справедливість у відношенні до різних міноритарних груп та
спільнот…

Зміна цінностей у поєднанні з посиленням прагнень кидають виклик моральним

основам влади.
Тобто зростає недовіра до існуючого розподілу влади як чогось даного від Бога.
 ДЕРЖАВНА і ПОЛІТИЧНА ВЛАДА
(здійснення влади за допомоги правових і політичних засобів)

Державна влада - ядро політичної влади Політична влада - організаційно-управлінський та

регулятивно контрольний механізм здійснення
Форма політичної влади, що спирається на політики
спеціальний управлінсько-владний апарат і
володіє монопольним правом на застосування Здатність певних груп акумулювати свої інтереси
апарату примусу та видання законів, інших (досягти цілей, припинити небажане втручання,
розпоряджень і актів, обов'язкових для всього вселити повагу, контролювати розподіл благ...) і
населення визначеної кордонами території. завдяки цьому впливати на різні процеси в політичній
системі (Т.Парсонс)
ОЗНАКИ:
ОЗНАКИ:
● усезагальність (право розподілу цінностей)
● імперативність (наказ - влада закону) ● корпоративна частковість
● суверенність ● влада впливу
● межі - зовнішня (державний кордон) і ● екстериторіальність
внутрішня (громадянське суспільство) межі - сфера впливу інших політичних
● безособовість суб’єктів
● легальність
● суб’єкти - державні управлінці ● особистісність
 Монопольне право на застосування сили не
означає права владарювати силою

ЛЕГІТИМНІСТЬ ВЛАДИ

“Здатність системи позасиловими методами

породжувати і підтримувати переконання
громадян у правомірності існуючих політичних
інституцій” (С. Ліпсет)

ОЦІНЮВАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ЛЕГІТИМНОСТІ

❏ Рівень примусу, необхідний для впровадження

політики
❏ Наявність спроб повалення уряду чи його
лідера
❏ Сила прояву громадянської непокори
ВИСНОВОК: легітимність зворотно пропорційна
 Криза легітимності
зниження реальної підтримки органів державної влади чи
правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їхніх
ролей і функцій

Криза легітимності розвивається в результаті:

● втрати чутливості до потреб суспільства
● нездатності давати адекватні відповіді на зовнішні вимоги

ВИБОР
И
демократичний механізм
подолання об’єктивних
криз (перезавантаження
“штучні кризи” системи)
легітимності
➢ Харизматична влада (з грецької мови —
милість, “ласка Божа”, винятковий дар) — “це
панування в силу відданості особі володаря
та його ласці (харизмі”). Якості харизматика:
героїзм, екстраординарні здібності, мудрість,
військова доблесть, демагогічний дар.
Важливий не факт володіння “дарами”, а
факт віри в це обдаровання.

➢ Традиційна влада спирається на авторитет

“вічно вчорашнього” - святість традицій і ТИПИ ЛЕГІТИМНОСТІ
право володарювати тим, хто здобув владу ВЛАДИ
згідно з цією традицією; (М.Вебер)
Важливо дотримуватися усталених звичаїв
та норм, цінностей і переконань.

➢ Легальна (раціональна) влада,

ґрунтується на вірі у необхідність виконання
вимог, що говорять від імені закону,
регламенту, кодексу тощо. Авторитет
репрезентується не особами, а інституціями.
Важливий факт дотримання раціонально-
легальних процедур функціонування влади.
 ІДЕОЛОГІЧНА

СРСР

СРУКТУРНА
БРИТАНІЯ

ТИПИ
ЛЕГІТИМНОСТІ
(Д.Істон)
ОСОБИСТІСНА
США
ДЕМОКРАТІЯ
Країни, в котрих є
McDonald's, не воюють
між собою.
Томас Фрідман

Я не згодна з Вашими
переконаннями, але
готова померти за Ваше
право їх виказувати
Евелін Гол, «Друзі
Вольтера»

Думайте самі і
дозволяйте іншим 1. Поняття демократії
думати також
2. Історичні типи демократії
Вольтер, “Трактат про
терпимість” 3. Сучасні концепції
демократії
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та
органи місцевого самоврядування
Конституція України, стаття 5

Стаття 21 Загальної декларації прав людини (10.12.1948):

❏ Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або
через вільно обраних представників.

❏ Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

❏ Воля народу повинна бути основою повноважень уряду;

ця воля повинна виявлятися у періодичних і не фальсифікованих виборах, які

повинні проводитись на основі загального і рівного виборчого права шляхом
таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу
голосування.
 Демократія
(demos - народ + kratos - влада)
влада народу (правління народу)

Демократія - це врядування «іменем народу, силами

народу і для народу». Авраам Лінкольн (1863)

?
?
?
«Демократичне мислення
не є природним…
егоцентричність та
етноцентричність є головною
рушійною силою в історії
людства. Вони, як і дихання,
не потребують особливої
підготовки.

З іншого боку, демократію

становлять звички та вміння,
які необхідно плекати. Без цієї
копіткої роботи неможливе їх
існування»

Уолтер
Паркер, 1996
Британський політичний діяч,
губернатор Фолклендських
островів
(1977—1980)
 Зло чи добро?
Зброя чи інструмент?

Демократія має
інструментальне
значення, вона
функціонує досить добре
та, як правило,
забезпечує відносно
справедливі результати.

Тому….демократія
цінна принаймні в
тому розумінні як
цінний молоток.
Демократія – це ніщо
інше, як молоток
Джейсон Бреннан. Against Democracy
 ДЕМОКРАТІЯ лл і
Ті
(підходи до тлумачення поняття) льз
Ч ар

Конституційний Процедурний
Декларовані законодавчі норми Засоби здійснення урядової
як критерій визначення форми політики: конкурентні вибори,
правління/режиму багатопартійність, вільні ЗМІ...

Процесуальний
Сутнісний
Сума демократичних
Умови життя і політики:
процесів:
добробут, безпека, рівність,
активна участь, рівність
свобода особистості,
голосів, інформоване
правосуддя…
розуміння, контроль над
порядком денним
1 Стаття. “Республіка… стверджує себе демократичною, світською, правовою КАЗАХСТАН
та соціальною державою, вищими цінностями якої є людина, її життя, права
та свободи”

Стаття 1. «...є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова

держава».
Стаття 3. «…Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за УКРАЇНА
свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов’язком держави».

1 Стаття. “… - є демократична федеративна правова держава з

республіканською формою правління.”
2 Стаття. “... Людина, її права та свободи є вищою цінністю. Визнання,
дотримання і збереження прав і свободи людини і громадянина - обов’язок
держави”. РОСІЯ
3 Стаття. “Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в … є її
багатонаціональний народ”....
 ДЕМОКРАТІЯ - рівний доступ до процесу вироблення політики та процесу прийняття
рішень, що мають суспільну значущість

ОЗНАКИ ДЕМОКРАТІЇ:
● Формальне визнання народу джерелом влади (активне і пасивне право). Стаття 5 Конституції України -
“Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”.
● Рівне виборче право, здійснюване через процедури альтернативних періодичних виборів.

● Пріоритетне право більшості щодо прийняття політичного рішення та підкорення меншості прийнятим
рішенням. Гарантія прав опозиції.

● Функціонування системи стримувань і противаг: розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

● Гарантія прав і свобод особистості.

Отже, ДЕМОКРАТІЯ — це не стільки ідеальний устрій, який, не зважаючи ні на що, потрібно

впроваджувати в суспільному житті, скільки система принципів і норм, які мають бути покладені в його
основу.
 Принципи функціонування демократії

1. Участь громадян 8. Права людини

2. Рівність 9. Незалежна судова система
3. Політична толерантність 10.Багатопартійна система
4. Економічні свободи 11. Підзвітність
5. Періодичні, справедливі й вільні 12. Запобіжники проти зловживань
вибори повноваженнями
6. Прозорість 13. Верховенство права
7. Правова держава 14. Прийняття результатів виборів
 Методи участі в громадському житті
1. Участь у виборах
2. Безпосередні звернення та комунікація з органами влади: пропозиції (зауваження),
заяви (клопотання), скарги та електронні петиції.
3. Консультації з громадськістю: конференції, форуми, громадські слухання, круглі столи,
зустрічі з громадськістю, Інтернет-конференції, публічні електронні консультації та опитування
громадської думки.
а) Місцева ініціатива: проекти рішень громадськості до розгляду місцевої ради.
б) Громадські слухання: зустрічі з депутатами та посадовими особами органів місцевого
самоврядування.
4. Участь в організаціях: громадські об’єднання та благодійні організації, об’єднання
співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), загальні збори громадян за місцем
проживання, органи самоорганізації населення…
5. Моніторинг діяльності органів влади та посадових осіб: громадська експертиза,
радники міського голови, ознайомлення з проектами рішень та вільне відвідування засідань
рад...
6. Одержання інформації та моніторинг поточних подій: запити про надання публічної
інформації.
7. Економічні заходи: придбання або бойкотування товару чи послуги.
8. Волонтерські послуги або діяльність
9. Проведення інформаційної кампанії
 Методи участі в політичному житті
➢ пошук інформації в газетах, журналах і довідкових матеріалах та оцінка її
достовірності;
➢ голосування на місцевих і загальнодержавних виборах;
➢ участь у політичній дискусії;
➢ підписання петиції;
➢ носіння значка або розміщення на машині наклейки, яка засвідчує
підтримку актуального питання;
➢ написання листів виборним посадовим особам, які представляють
громадян;
➢ пожертвування коштів партії або кандидату;
➢ відвідування зустрічей для отримання інформації, обговорення питань або
надання підтримки;
➢ сприяння кампанії кандидата (допомога з мобілізацією підтримки
кандидата);
➢ лобіювання законів, що стосуються важливих для вас питань;
➢ демонстрації у формі маршів, бойкотів, сидячого чи інших форм протесту;
➢ діяльність у ролі посадової особи;
➢ участь в актах громадянської непокори
 ДЕМОКРАТІЯ

ПРЯМА ПРЕДСТАВНИЦЬКА

ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТ
РЕФЕРЕНДУМ ПАРЛАМЕНТ
ВІДКЛИКАННЯ
УРЯД
ЗВЕРНЕННЯ/ПЕТИЦІЇ
СУДИ
ЗБОРИ ГРОМАДЯН:
ОРГАНИ МІСЦЕВОГО
громадські слухання, місцеві САМОВРЯДУВАННЯ
ініціативи, зібрання
домоуправлінь, мітинги,
 ІСТОРИЧНІ ФОРМИ ДЕМОКРАТІЇ

Первіснообщинна Колективістська
Атенська Ліберальна
та військова (ідентитарна)

Первіснообщинна демократія

низька
кровно-споріднені малочисельність продуктивність колективне
зв'язки населення праці володіння землею

Риси первіснообщинної демократії

❏ Основа соціальної організації - родова община і союз декількох родів — плем'я.

❏ Вищий орган самоуправління - збори всіх дорослих членів роду.
❏ Рівність прав общинників на предмети, засоби і результати праці та управління.
❏ Відсутність прошарку людей, котрі б займалися лише справами управління.
❏ Єдність особистих і суспільних інтересів.
 Атенська демократія
V-IV ст. до н.е.

Риси античної демократії:

Агора в Ефесі
● пряма (партисипаторна) форма організації
управління

● невідокремлюваність прав та обов’язків

(ідіоти)

● патріархальність

● ексклюзивність громадянства (корінне

вільне населення чоловічої статі)

● виборність і жеребкування як форма

обрання на посади

● остракізм і засудження фракційності

 Трансформація політичних інститутів у
Середньовіччя
● з'являються станово-представницькі збори — прообрази
майбутніх парламентів
● перші парламенти (з лат. "parlare" — говорити) виникають в
Європі в XI—XII ст. — це кортеси в Іспанії (1137, 1188),
генеральні штати у Франції (1337), парламент в Англії (1215).

Середньовіччя започаткувало нову форму участі народу у

владних відносинах — систему представництва

Кортеси в Кадісі
1810 - встановлена ​свобода слова та
друку
1811 - закон про знищення
сеньйоріальних прав і привілеї
1812 - прийняття Конституції
(Кадіська конституція)
Генеральні штати (1337-1789) 1813 - скасована інквізиція; скасовано
цехи та гільдії
 Ліберальна демократія Нового часу:
(кінець XVIII — поч. XIX ст. в Західній Європі та США)
❏ Класовість і патріархальність Довгий парламент
(1640-1653)
❏ Визнання особистості первинним джерелом влади.
Невідчужувані права на життя, свободу і приватну
власність.

❏ Негативне розуміння свободи (як відсутності певних

обмежень і примусу)

❏ Парламентаризм, представницька форма влади

❏ Держава - “нічний вартовий”. Звуження функцій

держави до охорони суспільного порядку,
забезпеченням безпеки громадян і т.д

❏ Розподіл влади, створення системи противаг і

стримувань для попередження зловживання владою.

❏ Обмеженість влади більшості над меншістю (гарантія

прав опозиції)
Жан-Жак Руссо
 СУЧАСНІ ПЛЮРАЛІСТИЧНІ МОДЕЛІ ДЕМОКРАТІЇ

консенсусна теорія елітарна теорія

теорія "поліархії" Р. Даля
демократії А. Лейпхарта демократії

Дж. Медісон: "Чим більше в суспільстві різних груп, тим менше в суспільстві можна
хвилюватись за те, що одна з них стане домінуючою за рахунок інших"

ОЗНАКИ ПЛЮРАЛІСТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

● свобода самовираження та організації

● партії (мінімум - двопартійність) - основа конкурентності виборчої системи
● громадські об’єднання - основа максимальної репрезентативності інтересів людей та контролю
влади
● уряди - посередники в системі різних вимог
● наявність ціннісного консенсусу, визнання різними групами основних принципів державного
устрою.
 Елітарна теорія демократії
(Р. Міхельс, Г. Моска, В. Парето, Й. Шумпетер, Р.Арон, Дж. Сарторі)

Джованні Сарторі Йозеф Шумпетер

Концепція вертикальної демократії.
Демократія - селективна поліархія, де влада
належить меншості, але вона є відкритою і
допускає опозицію
Концепція конкуруючих еліт
Суть демократії - конкуренція еліт за владу
Не “правління народу”, а - “правління,
схваленим народом”
Контроль влади - вибори (непролонгування
терміну перебування на посаді)

БАЗОВІ МЕСЕДЖІ

ЕЛІТА - носій і гарант дієвості демократичних цінностей

Народ - пасивна, некомпетентна маса людей
Масова громадянська участь - джерело дестабілізації політичної системи
Шлях ефективізації системи управління - створення належних механізмів рекрутування
результативної еліти
 Партисипаторна теорія демократії
(К.Пейнтман, Б.Барбер, Г.Алмонд і Верба)

«Партисипативна демократія» (participate, англ. – брати участь) – режим прямої

демократії, за якої посилюється роль громадянської участі в процесі прийняття
управлінських рішень, зокрема й на місцевому рівні
ПРИНЦИПИ ПАРТИСИПАТИВНОСТІ - УНІВЕРСАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
(на виробництві, в школі, в університеті, в партіях)

Б.Барбер. Концепція сильної демократії (strong democracy)

Демократія - пряме правління освічених громадян

Методи досягнення прямої демократії:

● політичне просвітництво (теледемократія)
● Е-демократія (референдуми, петиції, обговорення)
● Громадянська ініціатива
● Відкликання ( дострокове припинення повноважень посадової особи)
Демократизація — процес, в результаті якого відбувається перехід від недемократичних режимів до
демократії. Даний процес відбувається нерівномірно — з припливами і відпливами. Така нерівномірна хвильова
пульсація демократизації у світовій практиці дала поштовх розвиткові концепції "хвиль демократизації", яка була
викладена в роботі американського політолога С. Гантінгтона "Третя хвиля: Демократизація наприкінці XX сторіччя"
(1991 p.).

Перша хвиля демократизації (1820—1926) означала поширення парламентаризму, багатопартійних систем і

загального виборчого права, насамперед у країнах Західної Європи та Північної Америки. Зворотна хвиля (1926—1942)
принесла тоталітаризм у різних його формах: фашизм, сталінізм, нацизм і повернення низки країн до авторитарного
правління. У період першої хвилі налічувалось 29 демократій, у період зворотної хвилі 12 країн відійшли від
демократії.

Друга хвиля демократизації (1942—1962) характеризувалася перемогою над фашизмом, антиколоніальним рухом
і розвалом колоніальної системи, модернізацією країн, що звільнились від колоніальної залежності, включно з
процесом цілковитої демократизації у деяких з них. У той час існувало 36 демократій. Зворотна хвиля (I960—1976)
означала встановлення авторитарних диктатур у низці країн. Від демократій відійшли 6 країн.

Третя хвиля демократизації (розпочалася у 1975 р. і триває дотепер) ознаменувалася падінням авторитарних
режимів у Греції, Португалії, Іспанії (відповідно 1974, 1975, 1977 рр.). Потім вона охопила Латинську Америку та низку
країн Азії. Тут на шлях демократії стали Домініканська Республіка, Гондурас, Перу, Туреччина, Філіппіни, Південна
Корея. Нарешті черга дійшла до країн радянського блоку. Комуністичні режими зазнали краху спочатку в Південній та
Центрально-Східній Європі, а потім в республіках Радянського Союзу.
ВИБОРИ представників − це процедура здійснення одного з основних прав
− права брати участь в управлінні своєю країною та призначати державну
владу і впливати на політику разом зі своїми співгромадянами.

❏ У представницькій демократії люди обирають своїх представників і наділяють

їх владними повноваженнями. Передача цього права базується на принципах
ефективності та дієвості.

❏ Люди не завжди здатні безпосередньо приймати важливі політичні чи соціальні рішення на

щоденній основі. Тому обрані представницькі органи повинні, з одного боку,
підтримувати зв’язки з джерелом влади – народом, − а з іншого боку забезпечувати
своєчасне та ефективне прийняття рішень.
Виборчий кодекс України — визначає гарантії права громадян на участь у формуванні
складу представницьких органів, регулює підготовку та проведення різних типів виборів.

Прийнятий парламентом VIII скликання (за президентства П.Порошенка) 11 липня 2019

року і після подолання вето Президента (В.Зеленського)— 19 грудня 2019 р. вже
парламентом IX скликання.

❏ За кодексом вибори до парламенту відбуваються за пропорційною системою з відкритими

регіональними списками, що дає змогу виборцям впливати на те, хто від партій потрапить до
Ради.
❏ На початку виборчої кампанії партії розподіляють усіх своїх кандидатів на 27 регіональних
списків. Територія України ділиться відповідно на 27 виборчих округів.
❏ У бюлетені дві порожні графи: одна для номера партії, друга — номер кандидата від цієї
партії. Виборець в одному рядку має вписати номер партії, яку підтримує, а в другому
(опційно) — номер кандидата з її регіонального списку.
❏ До Ради потрапляють лише партії, що долають п'ятивідсотковий загальнонаціональний
бар'єр. Гарантовано місця отримують перші 9 кандидатів з партійного списку.
 ТИПИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ
порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування)

мажоритарна пропорційна
змішана
ГОЛОСУВАННЯ ЗА ГОЛОСУВАННЯ ЗА ПОЄДНАННЯ ДВОХ СИСТЕМ
КАНДИДАТІВ
ПАРТІЙНІ СПИСКИ
КАНДИДАТІВ

Місця в парламенті ❏ представницький орган

❏ ПЕРЕМОЖЕЦЬ МАЄ
НАБРАТИ БІЛЬШІСТЬ розподіляються між обирається одночасно за
(ПРОСТУ АБО політичними партіями двома виборчими
АБСОЛЮТНУ) ГОЛОСІВ пропорційно до кількості системами (парламент
ВИБОРЦІВ голосів, отриманих України - 50/50)
партійним списком. ❏ або
❏ ЗА ВИМОГИ АБСОЛЮТНОЇ
БІЛЬШОСТІ ВВОДИТЬСЯ Зчаста встановлюється поєднуються елементи
“ДВОТУРОВА СИСТЕМА” виборчий бар’єр - мажоритарного і
ГОЛОСУВАННЯ, ДЕ У мінімальна кількість голосів пропорційного принципу
ДРУГОМУ ТУРІ ПРАЦЮЄ виборців, яку партія в одній виборчій системі
ПРИНЦИП ПРОСТОЇ повинна отримати для (пропорційна система з
БІЛЬШОСТІ
представництва. відкритими списками)