Історія філософії

Антична філософія - докласичний (некласичний) період – натурфілософія, мислителів

турбує походження людини, всесвіту тощо.
-класичний період
-еліністичний/римський/посткласичний період – поняття віри, питання Бога

Докласичний період
Мілетська школа – Фалес заснував
Солон, Віант, Піттак , Хілон, Клеобула, Перінд, Фалес
Фалес – астрономія, передбачення сонячного затемнення, якась геометрія, першим
виміряв висоту єгипетських пірамід, морська астрономія, Земля – шматок деревини, що
плаває на воді, вода є початком всього
Анаксімандр (учень Фалеса , 610-546 рр. до н.е.) – вважав, що не вода є початком, а якесь
вічне загальне нескінченна невизначена першоречовина, суміш усіх елементів з яких
складається світ – апейрон. Рух є вічним, тому світи народжуються. Заперечував існування
бога, без втручання надприродних сил.
Анаксімен ( 588-525 до н.е.) – всі речі і сам всесвіт виникає з повітря. Повітря –
першоречовина. Концепція руху – повітря рухається і спричиняє зміни, рух повітря вічний.

Ефеська школа – в місті Ефес засновала Гераклітом (544-488 до н.е.)

Геракліт погоджувався з ідеєю Мілетської школи про матеріальне начало, однак виступав
проти Елейської і піфагорської школи
«Про природу» Геракліт – три глави - Про всесвіт - Про державу - Про богослов’я
Геракліт – першоелемент вогонь, стихійна діалектика у вченні про рух. Світ плинний, світ
плинний, світ і речі навколо у постійному русі. Питання існування і боротьби
протилежностей. «Все тече, все змінюється» «Неможливо двічі увійти в одну річку»
Кожна річ – єдність протилежностей.

Елейська школа та Піфагорійська школи

Піфагорійська школа – Піфагор (570- 490 до н.е.)
Першооснова Всесвіту – число. Число – гармонія чисел і їх відносин, завдяки числам
утворюється космічний порядок. «Числу всі речі подібні». Одиниця – основа всіх чисел,
матір богів, основа всіх природних явищ. Межа і безмежжя, спокій рух, пряме криве,
добро зло, прямокутник квадрат.
Елейська школа – Ксенофан (565 -473 до н.е.)
Близька до Піфагорійської школи
Ксенофан – уявлення про бога як нескінченне вічне єдине ціле. Бог – один, і спростовував
ідею того, що їх багато. Божество – не терпить над собою панування. Бог є і має бути лише
один. Ксенофан заперечує рух. Все є одне і воно не змінюється, не рухається.
Парменід ( 6-5 ст. до н.е) – поема «про природу» активно виступає проти ідеї руху. Буття
рівне думці, тотожне їй.
Зенон (490-430 до н.е.) – учень Парменіда. Апорія - отруднення у розв’язанні проблем
руху простору і часу. Рух – це абсурд , він не є істинним.
Демокріт – не відносився до шкіл – (460-370 до н.е.) – видатний матеріаліст античності.
Перший енциклопедичний розум Греції, один із засновників атомістики. Демокріт разом із
Лепкіпом розробили атомістичну теорію побудови матерії. Атоми – вічні і незмінні, вони
рухаються, бо є пустота і вони відрізняються один від одного. Заперечує існування
бога.Все в природі знаходиться у взаємозв’язку і взаємодії.

Класичний період
Сократ (469-399 до н.е) – перший крупний мислитель, родоначальник об’єктивного
ідеалізмі. Автор Сократичного методу. Не написав жодної роботи. Його стратили за
розтління молоді вільнодумством. Відмовився від дослідження природи. Ярий противник
матеріалістих школ. Природа і світ речей не мають цікавити філософа. Душа і духовне
начало мають бути предметом філософії. «пізнай самого себе».самопізнання – головне
завдання мислителя і філософії
Сократичний метод – дискусія між ним і його учнями. Учень має дійти сам до істини.
Завдання вчителя – направляти учня. «я знаю, що я нічого не знаю»
Платон (427-347 до н.е) – учень Сократа. написав «діалоги» - діалог вчителя з учнями –
передавав ідеї Сократа.
Філософська академія Платона – центр боротьби проти матеріалістичних ідей. Ідея
подвоєння світу. Світ речей, у якому ми живемо, непостійний, рухомий. Світ ідей. Речі
виникаюьб і зникають, а ідеї – вічні. Ідея про річ – поняття про річ. Поняття з’вяляється
раніше ніж річ. Ідея (назва) – сутність речі. Немає ідеї – немає сутності речі – немає речі.
Арістотель (384 -324 до .н.е) – енциклопедичне філософське вчення. Учень Платона.
Ставить під сумнів ідею подвоєння світу. « хоч Платон і істина мені дорогі, треба віддати
перевагу істині». Визнавав об’єктивне існування матеріального світу.