НОРМИ І

ПРИНЦИПИ
М І Ж Н А Р ОД Н О ГО
П РА В А

Л Е К Ц І Я
 ПЛАН
1. Норми міжнародного права
2. Поняття та особливості принципів міжнародного права
3. Характерні риси і зміст основних принципів міжнародного права
4. Кодифікація норм міжнародного права
Д Я К У Ю З А У ВА Г У !
 4. КОДИФІКАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО
П РА В А

Кодифікація — це процес систематизації діючих норм міжнародного права, яка здійснюється

шляхом встановлення та точного формулювання змісту діючих норм, узгодження їх одна з
одною та усунення наявних протиріч, скасування застарілих положень та заміну їх новими, а
також заповнення прогалин у міжнародній правовій системі.
Прийнято вирізняти кодифікацію офіційну, яка здійснюється державами, їх організаціями, а
також неофіційну, яка виконується без участі держав міжнародними неурядовими
організаціями, приватними особами.
 1 . Н О Р М И М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА В А
Норма міжнародного права — це створене за згодою держав та інших суб’єктів міжнародного права формально визначене
правило поведінки, що регулює міжнародні відносини шляхом запровадження прав та обов’язків для суб’єктів і
забезпечується юридичним механізмом охорони.
До характерних рис, що вирізняють міжнародно-правові норми від інших суспільних норм поведінки (будь то моральні,
політичні, релігійні чи інші норми) належать:
1) об’єкт регулювання;
2) метод регулювання;
3) координаційний характер цих норм;
4) обов’язковість тільки для сторін, які добровільно їх визнали;
5) форма існування (міжнародні договір, звичай, акти міжнародних міжурядових організацій тощо);
6) забезпечення реалізації здійснюється суб’єктами міжнародного права;
7) структурна особливість.
 М ОЖ Н А З АП Р О П О Н У ВАТ И Н АС Т У П Н У
К Л А С И Ф І К А Ц І Ю М І Ж Н А Р О Д Н О - П РА В О В И Х
НОРМ:
• 1) за сферою дії — універсальні, регіональні, локальні, партикулярні;
• 2) за змістом і місцем у системі — цілі, принципи, норми;
• 3) за юридичною силою — імперативні, диспозитивні та рекомендаційні;
• 4) за функціями у системі — матеріальні та процесуальні;
• 5) за способом створення та формою існування, тобто за джерелом, — загальні, договірні,
норми рішень міжнародних організацій;
• 6) за характером нормативних приписів — зобов’язальні, заборонні, уповноважувальні,
відсильні;
• 7) за терміном дії — строкові та безстрокові.
Н О Р М И « J U S C O G E N S » Є І М П Е РАТ И В Н И М И
НОРМАМИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ЧІТКІ,
КОНКРЕТНІ МЕЖІ ПЕВНОЇ ПОВЕДІНКИ.

НОРМА «JUS COGENS» «ПРИЙМАЄТЬСЯ ТА

ВИЗНАЄТЬСЯ СВІТОВОЮ СПІЛЬНОТОЮ ДЕРЖАВ У
ЦІЛОМУ ЯК НОРМА, ВІДХИЛЕННЯ ВІД ЯКОЇ Є
НЕДОПУСТИМИМИ І ЯКА МОЖЕ БУТИ ЗМІНЕНА
Л И Ш Е Т А К О Ю Н О Р М О Ю З А ГА Л Ь Н О Г О
М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА В А , Щ О М А Є Т А К И Й С А М И Й
Х А РА К Т Е Р » ( С Т. 5 3 В І Д Е Н С Ь К О Ї К О Н В Е Н Ц І Ї П Р О
П РА В О М І Ж Н А Р О Д Н И Х Д О Г О В О Р І В 1 9 6 9 Р. ) .
П І Д Н О Р М А М И « М ’ Я К О Г О П РА ВА » ( « S O F T L AW » )
РОЗУМІЮТЬ ІНСТИТУЦІЙНІ, РЕКОМЕНДАЦІЙНІ
НОРМИ, ЯКІ МІСТЯТЬСЯ У ВІДПОВІДНИХ ДЖЕРЕЛАХ –
ПЕРШ ЗА ВСЕ, В АКТАХ МІЖНАРОДНИХ МІЖУРЯДОВИХ
О Р ГА Н І З А Ц І Й ( Р Е З ОЛ Ю Ц І Ї , Д Е К Л А РА Ц І Ї Т О Щ О ) .

В И З Н АЧ А Л Ь Н О Ю О З Н А К О Ю А К Т І В « М ’ Я К О Г О П РА В А » З -
П О М І Ж І Н Ш И Х Д Ж Е Р Е Л П РА ВА Є Т Е , Щ О В О Н И У
БУД ЬЯ КО М У В И П А Д КУ С К Л А Д А ЮТ ЬС Я В И Н Я Т КО В О І З
РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ НОРМ І НЕ МІСТЯТЬ ЖОДНИХ
ОБОВ’ЯЗКОВИХ ДО ВИКОНАННЯ ПОЛОЖЕНЬ І САНКЦІЙ
З А Ї Х Н Е В И К О Н А Н Н Я . Н О Р М И « М ’ Я К О Г О П РА ВА » , Н А
В І Д М І Н У В І Д Н О Р М « Ж О Р С Т К О Г О П РА ВА » ( « H A R D
L AW » ) , Н Е П О Р ОД Ж У Ю Т Ь Ч І Т К И Х П РА В ТА
О Б О В ’ Я З К І В , А Д А Ю Т Ь Л И Ш Е З А ГА Л Ь Н У У С Т А Н О В К У,
ЯКО Ї П О В И Н Н І Д О Т Р И М УВАТ И СЯ СУБ’ЄК Т И
М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА ВА . У Н И Х В И К О Р И С Т О ВУ Ю Т Ь С Я
Ф О Р М УЛ Ю ВА Н Н Я « Н А М А ГАТ И С Я Д О С Я Г Т И » ,
«ДОКЛАСТИ ЗУСИЛЬ» ТОЩО.
 2 . П О Н Я Т Т Я ТА О С О Б Л И В О С Т І П Р И Н Ц И П І В
М І Ж Н А Р ОД Н О Г О П РА ВА

Основні принципи міжнародного права – це історично обумовлені основоположні загальновизнані

норми, що виражають головний зміст міжнародного права, його характерні ознаки та володіють
вищою, імперативною юридичною силою.
Це керівні правила поведінки його суб’єктів, що виникають як результат суспільної практики,
юридично закріплені засади міжнародного права. Вони являють собою найбільш загальне
вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб’єктів на міжнародній арені в
межах міжнародних відносин.
 Х А РА К Т Е Р Н И М И Р И С А М И О С Н О В Н И Х П Р И Н Ц И П І В
М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА ВА Є :
• 1. Вони є базисом міжнародного права і мають перевагу над іншими нормами цієї системи права. Це положення
закріплено у ст. 103 Статуту ООН та ст. 53 Віденських конвенцій 1969 та 1986 років.
• 2. Вони є загальновизнаними як основні принципи сучасного міжнародного права.
• 3. Основні принципи формулюють права, обов’язки й законні інтереси безвідносно до суб’єктів міжнародного права,
якщо останні володіють необхідною міжнародною правосуб’єктністю, що випливає з певного принципу.
• 4. Формально немає ієрархії принципів. Хоча більша частина основних принципів мають імперативний характер.
• 5. Передбачена особливий характер відповідальності за порушення більшості основних принципів.
• 6. Вони застосовуються для подолання прогалин у міжнародному праві, хоча цей інститут є ще не досить розробленим.
• 7. Основні принципи не тільки констатують відповідний стан міжнародних правовідносин, але й визначають головні
напрями їх розвитку.
• 8. Усі принципи повинні застосовуватися у взаємодії.
 О С Н О В Н И М И ФУ Н К Ц І Я М И П Р И Н Ц И П І В М І Ж Н А Р ОД Н О Г О
П РА ВА Є ТА К І :

− зміцнення існуючої системи міжнародних відносин і сприяння її передбачуваному розвиткові;

− сприяння становленню та розвитку системи міжнародного права як безпосередньо, так і
шляхом об’єднання норм, інститутів і галузей навколо власних загальнообов’язкових правил;
− закріплення основних прав, обов’язків і законних інтересів суб’єктів міжнародного права,
визначення основ їх взаємодії шляхом установлення правових статусів;
− забезпечення основних засад правотворчого і правозастосовного процесів;
− визначення системи й напрямів розвитку міжнародного правопорядку;
− заповнення прогалин у міжнародному праві;
− формування і розвиток міжнародної правосвідомості.
 О С Н О В Н І П Р И Н Ц И П И М І Ж Н А Р ОД Н О Г О П РА ВА М А Ю Т Ь
С В О Є Ю Р И Д И Ч Н Е З А К Р І П Л Е Н Н Я І , В І Д П О В І Д Н О ,
К ОД И Ф І К У Ю Т Ь С Я . З О К Р Е М А , Ї Х З А К Р І П Л Е Н О У:

– Статуті ООН 1945 р.;

– Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та
співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р.;
– Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.
3 . Х А Р А К Т Е Р Н І Р И С И І З М І С Т О С Н О В Н И Х П Р И Н Ц И П І В
М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П Р А В А

Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки

До цієї групи принципів належать:

• а) співробітництво держав;
• б) суверенна рівність держав;
• в) добросовісне виконання міжнародних зобов’язань,
• г) невтручання у внутрішні справи держав.
ПРИНЦИПИ, ПОВ’ЯЗАНІ З МІЖНАРОДНИМ
СПІВРОБІТНИЦТВОМ ДЕРЖАВ
• До цих принципів відносяться такі:
• а) заборона застосування сили і загрози силою;
• б) мирне розв’язання спорів;
• в) непорушність кордонів,
• г) територіальна цілісність.
П Р И Н Ц И П И , Я К І Р О З РА Х О В А Н І Н А
З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я І З А Х И С Т ГЛ О Б А Л Ь Н И Х
ЦІННОСТЕЙ
До цієї групи принципів входить повага прав та основних свобод людини, а також рівноправ’я і самовизначення народів і націй.
Принцип поваги прав і основних свобод людини покладає насамперед на держави такі основні права та обов’язки: 1) обов’язок поважати права
людини та основні свободи незалежно від статі, раси, мови, релігії; 2) обов’язок сприяти і розвивати ефективне здійснення громадянських,
політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод; 3) обов’язок поважати право людини на об’єднання з іншими, свободу
особистості сповідатися одноособово або спільно з іншими; 4) обов’язок поважати право національних меншин на рівність перед законом,
надавати їм повну можливість користуватися правами людини та основними свободами і захищати їхні законні інтереси в цій галузі; 5) обов’язок
визнавати право людини знати свої права та свободи і захищати їх; 6) обов’язок дотримуватися міжнародних пактів, декларацій та угод з прав
людини, якщо вони ними пов’язані; 7) обов’язок приймати законодавчі акти і вживати інших заходів, які є необхідними для забезпечення
визнаних світовою спільнотою основних прав і свобод людини; 8) обов’язок гарантувати людині, права якої порушено, ефективні засоби захисту.
На сьогодні принцип рівноправності і права народів розпоряджатися власною долею — а саме така назва закріплена у Заключному акті НБСЄ
1975 року — передбачає за суб’єктами міжнародного права такі права та обов’язки: 1) обов’язок поважати рівність народів і націй; 2) обов’язок
поважати право самостійно розпоряджатися власною долею; 3) право народів жити в умовах повної свободи; 4) право визначати, коли захочуть і
як захочуть, свій внутрішній і зовнішньополітичний статус; 5) право здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний і
культурний розвиток; 6) право кожного народу, нації вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсам; 7) прав просити і
отримувати підтримку відповідно до цілей та принципів Статуту ООН, у разі позбавлення їх права на самовизначення насильницьким шляхом.
 4. КОДИФІКАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО
П РА В А

Кодифікація — це процес систематизації діючих норм міжнародного права, яка здійснюється

шляхом встановлення та точного формулювання змісту діючих норм, узгодження їх одна з
одною та усунення наявних протиріч, скасування застарілих положень та заміну їх новими, а
також заповнення прогалин у міжнародній правовій системі.
П Р И Й Н Я Т О В И Р І З Н Я Т И К ОД И Ф І К А Ц І Ю О Ф І Ц І Й Н У , Я К А
ЗД І Й С Н Ю Є Т Ь С Я Д Е Р Ж А ВА М И , Ї Х О Р ГА Н І З А Ц І Я М И , А
ТА К О Ж Н Е О Ф І Ц І Й Н У , Я К А В И К О Н У Є Т Ь С Я Б Е З У Ч АС Т І
Д Е Р Ж А В М І Ж Н А Р ОД Н И М И Н Е У РЯ Д О В И М И
О Р ГА Н І З А Ц І Я М И , П Р И ВАТ Н И М И О С О Б А М И .

Новий етап в історії кодифікації відкриваються с прийняттям Статуту ООН, в якій

говориться, що Генеральна Асамблея ООН організують дослідження та роблять рекомендації
у цілях, зокрема, заохочення прогресивного розвитку поставлено на перше місце.
На сьогодні загальновизнаним є те, що кодифікація міжнародного права неможлива без його
прогресивного розвитку. На виконання ст. 13 Статуту ООН Генеральна Асамблея створила
механізм для такої кодифікації. Центральне місце у ньому займає Комісія міжнародного
права ООН, яка складається тепер із 34 експертів, які обираються за особисті якості, що
майже у три рази більше, ніж раніше.