Тема 3. Інформаційні бази наукових досліджень (2 год.

1. Роль інформації в наукових дослідженнях та класифікація

наукових документів.
2. Види джерел інформації.
3. Структура та призначення наукових документів.
4. Принципи збору інформаційного матеріалу

1. Роль інформації в наукових дослідженнях та класифікація

наукових документів.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли темпи накопичення і

передачі інформації зростають, виникло протиріччя між виробництвом
інформації та можливостями її споживання, переробки і використання.
Потрібні відповідні методики орієнтації наукових працівників на найбільш
продуктивний пошук і використання відповідних інформаційних матеріалів.
Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз'яснення.
Роз'яснення - це відомості про довкілля, про процеси, які здійснюються в
ньому, про події і стан, що сприймаються людьми, які керують машинами та
системами. Це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості,
сукупність якихось даних, знань, детальна, систематизована подача певного
відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу.
Наукова інформація - це логічна інформація, яка отримується в
процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об'єктивного світу і
використовується в суспільно-історичній практиці. Основні ознаки
науковоїінформації:
- вона отримується в процесі пізнання закономірностей об'єктивної
дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;
- це документовані або публічно оголошувані відомості про
вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в
процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та
громадської діяльності.
при опрацюванні інформації її можна поділити на дві групи.
 Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом
безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення
практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і
перевірка).
Вторинна інформація — це результат аналітичної обробки та
публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд
інформації з теми). Це:
- інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні
журнали, експрес-інформація, огляди);
- довідкова література (енциклопедії, словники);
- каталоги і картотеки;
- бібліографічні видання.
Ця інформація служить теоретичним та експериментальним
підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової
обґрунтованості роботи її, достовірності та новизни.
Достовірність - це достатня правильність, доказ того, що названий
результат (закон, сукупність фактів) є істинним, правильним. Достовірність
результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним
доказом,аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці.
Є три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні,
підтвердження практики.
До найважливіших методів наукового пізнання належать аналітичні
методи. їх суть - доказ результату через логічні, математичні перетворення,
аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублікованих документів
(облікових, планових, аналітичних, анкетних).
У процесі експерименту проводяться наукові дослідження
порівнюються теоретичні та експериментальні результати. При зіставлені
наукового результату з практикою необхідний збіг теоретичних положень з
явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях. Тому для вивчення
теоретичного підґрунтя теми дослідження потрібне глибоке опрацювання
джерел інформації.
Знання опублікованої інформації дає змогу глибше осмислити
науковий і практичний матеріал інших вчених, дослідників, виявити рівень
дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми.
Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах
науково-технічної інформації.
Класифікація наукових документів
Залежно від способу подання вся інформація, що міститься в
науковому документі, поділяється на сигнальну, релевантну (виправдану),
бібліографічну, нову (основну).
Сигнальна інформація допомагає досліднику орієнтуватися у змісті
документа і включає титульний лист, анотацію, заголовок, зміст та ін.
Релевантна (виправдана) інформація міститься у тексті, в примітках,
авторських поясненнях і має на меті уточнити основну інформацію або дати
певні тлумачення.
Бібліографічна інформація – це дані про використання дослідником
літературних джерел із зазначенням автора, назви його праці, місця видання,
видавництва, і рок видання.
Новою (основною) інформацією є зміст роботи, подані автором нові
положення, система доказів, правила, формули.
Пошук літературних джерел зазвичай розпочинається з вивчення таких
форм сигнальної інформації, як реферат, анотація, тезис, резюме.
Реферат – це короткий виклад змісту наукової роботи або її частини.
Техніка реферування близька до логіки наукового дослідження і передбачає
відображення погляду автора роботи, що реферується. Реферат, як правило,
передбачає висвітлення таких позицій:
- проблема або тема дослідження;
- сфера дослідження;
 - мета і завдання дослідження, метод дослідження, вид дослідження
- фундаментальне, пошукове, прикладне;
- отримані результати та їх значення для науки і практики.
Згідно з вимогами до реферату як стислого викладу суті наукової
роботи мова вторинного документа має бути досить лаконічною, мати велику
інформативну насиченість.
Анотація – це коротка характеристика книги, статті або рукопису, в
якій викладається зміст першоджерела, перелік ключових питань і дається
його оцінка. В анотації як і в авторефераті, викладаються основні положення
оригіналу, що вказують на значення та наукову новизну роботи, на основі
якої підготовлена анотація
Теза – основна думка або ключове положення доповіді, лекції, статті
чи іншого авторського первинного документа. Теза може бути короткою або
розгорнутою. Вона відрізняється від повного тексту оригіналу тим, що в ній
відсутні деталі, пояснення, ілюстрації.
Резюме – це анотація з елементами попереднього рецензування.
Резюме як і анотація, має акцентувати увагу на ключових моментах роботи,
що розглядається, а також відображати її композицію. Оскільки резюме
носить оціночний характер, воно може бути позитивним і негативним.
Рецензія – це вид наукової, літературної і художньої критики, науково-
критична стаття, що дає оцінку досліджуваному твору. Як правило рецензія
відображає: актуальність теми; повноту розкриття поставлених питань;
новизну і оригінальність рішень їх обґрунтованість; практичне значення
розробок і можливість їх використання; ступінь оволодіння методами
наукового дослідження тощо.

2. Види джерел інформації.

Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в

такому вигляді:
 1. Монографія - це наукова праця, присвячена глибокому викладу
матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця
одного або декількох авторів. Це наукове видання, що містить повне й
вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.
2. Збірник - це видання, яке складається з окремих робіт різних
авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику
публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.
3. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з
різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись
праці і їх результати.
4. Навчальна література - це підручники, навчальні посібники,
навчально-методична література.
5. Надруковані документи - це дисертації, звіти про науково-дослідну
роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються
науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичні та
опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.
Документи, що є джерелами інформації у науковому дослідженні,
поділяються на первинні і вторинні.
Первинні містять безпосередньо результати наукової, виробничої,
творчої діяльності, відображають факти, які були отримані а процесі
проведених досліджень. Первинні документи створюють автори – науковці,
письменники, журналісти, педагоги, композитори, художники і т. д.
Результати своєї діяльності вони представляють у формі монографій,
статей, підручників, літературних, музичних та інших творів.
Первинні документи безпосередньо відбивають факти, події, явища
реальної дійсності або думки автора. У первинних документах
розкриваються безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові
наукові відомості, або нове осмислення відомих ідей і фактів.
Більшість документів, що функціонують у суспільстві – первинні.
 Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні
документи, які називають вторинними. Вторинний документ – це результат
певної обробки (аналітико-синтетичної та логічної) одного чи кількох
первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних
потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять
систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані чи
неопубліковані) або результат аналізу і синтезу даних, що містяться у
першоджерелах. У вторинних документах інформацію, що мала місце в
одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях
про них. Вторинні документи призначені для інформування про інші
документи, чим значно полегшують дослідникам орієнтування у складі
певного фонду чи у змісті тієї інформації, що міститься в його виданнях.
Завдяки цьому у дослідника може відпасти потреба у зверненні до деяких
первинних документів, що дозволить значно зекономити час.
Первинні документи часто називають вихідними тому, що вони
служать для створення документа похідного, тобто вторинного.
Носіями первинної інформації є книги (підручники, посібники,
монографії), періодичні друковані видання (журнали, наукові збірки,
бюлетені), оптичні компакт-диски (СD-RОМ), а також неопубліковані
матеріали: депоновані рукописи, дисертації, наукові звіти, матеріали нарад,
доповіді з різних напрямів наукових досліджень та ін.

3. Структура та призначення наукових документів

Залежно від способу подання вся інформація, що міститься в
науковому документі, поділяється на сигнальну, релевантну (виправдану),
бібліографічну, нову (основну).
Сигнальна інформація допомагає досліднику орієнтуватися у змісті
документа і включає титульний лист, анотацію, заголовок, зміст та ін.
 Релевантна (виправдана) інформація міститься у тексті, в примітках,
авторських поясненнях і має на меті уточнити основну інформацію або дати
певні тлумачення.
Бібліографічна інформація – це дані про використання дослідником
літературних джерел із зазначенням автора, назви його праці, місця видання,
видавництва, і рок видання.
Новою (основною) інформацією є зміст роботи, подані автором нові
положення, система доказів, правила, формули.
Пошук літературних джерел зазвичай розпочинається з вивчення таких
форм сигнальної інформації, як реферат, анотація, тезис, резюме.
Реферат – це короткий виклад змісту наукової роботи або її частини.
Техніка реферування близька до логіки наукового дослідження і передбачає
відображення погляду автора роботи, що реферується. Реферат, як правило,
передбачає висвітлення таких позицій:
- проблема або тема дослідження;
- сфера дослідження;
- мета і завдання дослідження, метод дослідження, вид дослідження -
фундаментальне, пошукове, прикладне;
- отримані результати та їх значення для науки і практики.
Згідно з вимогами до реферату як стислого викладу суті наукової
роботи мова вторинного документа має бути досить лаконічною, мати велику
інформативну насиченість.
Анотація – це коротка характеристика книги, статті або рукопису, в
якій викладається зміст першоджерела, перелік ключових питань і дається
його оцінка. В анотації як і в авторефераті, викладаються основні положення
оригіналу, що вказують на значення та наукову новизну роботи, на основі
якої підготовлена анотація.
Теза – основна думка або ключове положення доповіді, лекції, статті чи
іншого авторського первинного документа. Теза може бути короткою або
розгорнутою. Вона відрізняється від повного тексту оригіналу тим, що в ній
відсутні деталі, пояснення, ілюстрації.
Резюме – це анотація з елементами попереднього рецензування.
Резюме як і анотація, має акцентувати увагу на ключових моментах роботи,
що розглядається, а також відображати її композицію. Оскільки резюме
носить оціночний характер, воно може бути позитивним і негативним.
Рецензія – це вид наукової, літературної і художньої критики, науково-
критична стаття, що дає оцінку досліджуваному твору. Як правило рецензія
відображає: актуальність теми; повноту розкриття поставлених питань;
новизну і оригінальність рішень їх обґрунтованість; практичне значення
розробок і можливість їх використання; ступінь оволодіння методами
наукового дослідження тощо.

3. Принципи збору інформаційного матеріалу

Першим етапом виконання будь-якого дослідження є збір матеріалів –

цифрових, фактичних, літературних, – що в сукупності складають інфор-
маційну базу дослідження. Повнота і якість зібраного матеріалу справляють
вирішальний вплив на результати дослідження.

Під час збору матеріалів для наукового дослідження слід керуватись такими
принципами:

1) матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань

наукового дослідження;

2) склад і структура матеріалів має відповідати структурі дослідження. Отже,

у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповідно до плану
роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення,
тобто виявитись необхідними для підготовки різних розділів роботи. У
такому випадку згадані матеріали поміщають у перший з розділів, а в інших
роблять помітки про їх місце розташування;

3) процес збору матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріал

накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація або
відбір істотних, необхідних елементів та виключення зайвих чи дублюючих.
Для будь-якої науково-дослідницької роботи важливими є літературні
джерела. У науковій літературі містяться підсумки раніше проведених
досліджень, викладаються різні концепції, формулюються теоретичні,
методичні або практичні проблеми, накопичуються і трактуються факти.
Тому літературу має вивчати кожен дослідник незалежно від галузі знань, в
якій він працює.

Вивчення літературних джерел і збір матеріалів мають свою логічну

послідовність.

Перший крок у цьому напрямку полягає у перегляді джерел, які дають

найбільш загальне уявлення про проблему. Необхідно звернутись до
енциклопедій, довідників, словників і т. п. Але при цьому слід враховувати,
що у подібній літературі містяться лише загальні відомості про проблему та
назви джерел, з яких вони отримані.

Отже, дослідник отримує інформацію про джерела, з яких можна почерпнути

більш детальні відомості про предмет та об'єкт дослідження, основні
теоретичні і методичні засади його вивчення.

Однією з найбільш поширених помилок молодих дослідників є намагання

зібрати максимальний обсяг інформації без врахування власних можливостей
та резервів часу, відведеного для роботи. У такому випадку збір матеріалів
перетворюється на самоціль, а сама наукова робота, по суті, відкладається на
невизначений термін.