1.Перший етап – формулювання проблеми.

На основі аналізу протиріч

формулюють основне питання – проблему та окреслюють очікуваний
результат.
Другий етап – розробка структури проблеми. Виокремлюють тему,
підтему, мету, завдання. У кожній темі визначають орієнтовний напрям
дослідження.
На третьому етапі окреслюють актуальність теми. Для цього проводять
дискусію, визначають протиріччя. Після такої «чистки» остаточно
визначають структуру проблеми. Після обґрунтування проблеми й
структури науковий колектив або окремий науковець вибирають
конкретну тему наукового дослідження.
Наукова робота є кваліфікаційною працею, тому її оцінка проводиться не
тільки за теоретичною науковою цінністю, актуальністю та практичним
значенням, а й за рівнем загальної методологічної підготовки, що
відображається в композиції.
Композиція роботи – це послідовне розташування її основних частин.
Науково-дослідницька робота – це чітко організований комплекс дій,
спрямованих на отримання нових знань, шо розкривають суть процесу і
явищ у природі і в суспільстві з метою використання їх у практичній
діяльності.
Послідовність наукового дослідження
1. Визначення актуальності, новизни і значення для
конкретної проблеми.
2. Відповідність профілю наукових організацій, які будуть
здійснювати дослідження, джерела фінансування та
впровадження результатів, наукові дослідження будь-
якого виду організовують за схемою, яку можна
представити так:
а) вивчення стану об'єкта дослідження, обґрунтування
актуальності теми;
б) вивчення мети і конкретних завдань дослідження;
в) вибір методики проведення дослідження;
г) опис процесу дослідження;
ґ) обговорення результатів;
д) формулювання висновків результатів дослідження, їх
оцінка і впровадження.

2. Оформлення бібліографії відповідає певним стандартам, зазвичай визначеним у

встановлених наукових стилях (наприклад, APA, MLA, Chicago, Harvard тощо). Ваш вибір стилю
буде залежати від вимог вашого наукового часопису чи установи.

Проте, основні елементи бібліографічного опису включають:

1. **Автор:** Перше ім'я та прізвище автора чи авторів.

2. **Назва роботи:** Точна та повна назва наукової роботи.

3. **Видання:** Інформація про видання, така як назва журналу, книги, конференції тощо.

4. **Дата публікації:** Рік, місяць та день, якщо можливо.

5. **Сторінки:** Для статей у журналах чи розділів у книгах, вказівка на конкретні сторінки.

6. **DOI (Digital Object Identifier):** Якщо доступно, вказання унікального ідентифікатора

цифрового об'єкта.

7. **URL:** Якщо джерело доступне онлайн, вказання його URL.

Важливо слідкувати за правилами форматування для обраного наукового стилю та

дотримуватися їх при оформленні бібліографії.

Бібліографічні покликання – це сукупність бібліографічних відомостей

про цитовану працю, згаданий чи аналізований у тексті інший документ
(його частини або групи документів), необхідних для загальної
характеристики, ідентифікації та пошуку.
Дослідник зобов’язаний подавати покликання на всі джерела чи
матеріали, які згадуються в науковому тексті, ті ідеї чи висновки, на
підставі яких розробляються проблеми, завдання чи вирішуються питання,
поставлені у статті, монографії, дисертації тощо. Це дає змогу відшукати
подібний документ і перевірити точність указаних даних, з’ясувати
інформацію, обставини виникнення ідеї чи контексту.
Покликання в науковому тексті найчастіше позначаються з
використанням квадратних дужок із вказівкою порядкового номера за
переліком посилань: „ У працях [1-5]”.
Якщо в науковому тексті наводиться конкретна цитата, то в
квадратних дужках зазначається номер позиції у списку використаних
джерел і вказується конкретна сторінка: [5, с. 55].
Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в
дослідженні, вказують відповідно до їхнього порядкового номера: „рис.
1.1”, „див. табл. 1.1.”, „у формулі (1.1)” тощо.

3. Картотека фактичного матеріалу - це система упорядкування та зберігання інформації за

допомогою карток. Філологічна картка використовується в галузі філології (вивчення мов та
літератури) для систематизації фактів, даних чи конкретних аспектів мовознавства та
літературознавства.

Особливості складання картотеки та роботи з нею:

1. **Зміст картки:** Картка містить фактичний матеріал, наприклад, цитати, аналізи, додаткові
пояснення або власні спостереження.

2. **Структура:** Зазвичай картка має структурований формат і включає в себе розділи для
автора, назви твору, джерела, дати, або інших параметрів, які важливі для конкретної галузі.

3. **Нумерація:** Картки можуть бути занумеровані для полегшення пошуку та посилань між
ними.

4. **Система класифікації:** Важливо використовувати систему класифікації, щоб картотека

була організованою та легкою для користування.
5. **Актуалізація:** Регулярне оновлення та доповнення інформації на картках для
відображення нових відомостей або власних досліджень.

Робота з картотекою допомагає дослідникові ефективно вести аналіз та отримувати доступ до

збереженої інформації

4.. Цитати – дослівні уривки з використаних джерел, за допомогою яких обґрунтовують,

підтверджують або доповнюють власну думку.
Текст цитати береться у лапки і наводиться без жодних змін, зі збереженням
особливостей авторського написання, зокрема орфографії, пунктуації і шрифтових виділень.
Якщо доводиться цитувати не все речення, а лише окремі слова чи фрази, то такі вислови
беруться в лапки, пропуск позначається трьома крапками, вказується джерело, звідки
запозичена думка. Іноді може змінюватися відмінок у слові чи словосполученні, якщо цитата
неповна і підпорядковується синтаксичній будові фрази, частиною якої вона стає.
Під час цитування використовують такі словосполучення: Як твердить...; Згідно з
уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначає...; Учений так характеризує
(описує)...; Можна навести такі слова вченого...; Автор наголошує на...; З погляду автора...;
Дослідник виокремлює (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює)...
”
тощо.
Цитати мають подаватися лише з першоджерел. Якщо першоджерело недоступне,
можна скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні; перед бібліографічним
джерелом вказують: (цит. за...).
Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні виокремлення (курсив,
розрядка, жирний шрифт тощо), аби акцентувати увагу на понятті чи фразі, то в дужках
зроблять відповідну вказівку із зазначенням ініціалів: (виокремлено мною. – Н. С.), (курсив
наш. – Н. С.), (переклад наш. – Н. С.).
Кожну цитату супроводжуют поклиланням на використане джерело. Недотримання цієї
обов’язкової умови призведе до плагіату.
Якщо текст дослідження перевантажений цитатами і поклиланнями на авторитетів, то
виникає підозра у відсутності авторських міркувань і знань самого дослідника; робота
набуває характеру компіляції, перетворюється на „дайджест” чи хрестоматію „розумних
ідей” попередників.

5. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що

містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і
подається після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим
(архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і
бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів,
недоцільних скорочень тощо.
Джерела розміщують одним із таких способів:
у порядку появи покликань у тексті (вважають найбільш зручним для
користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій);
в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Відомості про джерела, унесені до списку, варто подавати відповідно
до вимог міждержавних і державного стандартів із обов’язковим
наведенням назв праць.
Оформлення посилань залежить від конкретного наукового стилю (APA, MLA, Chicago, Harvard і
т.д.), яким користуєтеся. Тут я надам загальні правила для кількох популярних стилів:

1. **APA (American Psychological Association):**

- Книга: Прізвище автора, І. І. (Рік). Назва книги. Місце видання: Видавництво.
- Стаття: Прізвище автора, І. І. (Рік). Назва статті. Назва журналу, Том(Номер), Сторінки.

2. **MLA (Modern Language Association):**

- Книга: Прізвище автора, Ім'я. Назва книги. Місце видання: Видавництво, Рік.
- Стаття: Прізвище автора, Ім'я. "Назва статті." Назва журналу, Том.Номер (Рік): Сторінки.

3. **Chicago:**
- Книга: Прізвище автора, Ім'я. Назва книги. Місце видання: Видавництво, Рік.
- Стаття: Прізвище автора, Ім'я. "Назва статті." Назва журналу Том (Рік): Сторінки.

4. **Harvard:**
- Книга: Прізвище автора, І. І. (Рік) Назва книги. Місце видання: Видавництво.
- Стаття: Прізвище автора, І. І. (Рік) "Назва статті." Назва журналу, Том(Номер), Сторінки.

Пам'ятайте, що для кожного конкретного джерела, ви повинні враховувати усі необхідні

елементи та дотримуватися внутрішньотекстового та бібліографічного формату стилю, яким ви
користуєтеся.

6. Робота з науковими першоджерелами вимагає систематичного та критичного підходу. Ось

кілька ключових особливостей:

1. **Визначення першоджерела:** Першоджерело - це оригінальний документ чи матеріал, що

містить первинні дані чи інформацію, не перероблену чи неінтерпретовану іншими авторами.
Це може бути наукова стаття, книга, дослідження, документ, запис, тощо.

2. **Оцінка авторитетності:** Перевірка автора чи джерела наукової інформації є критичним

кроком. Де автор отримав свої дані? Яка його експертність у відповідній галузі?

3. **Розуміння контексту:** Важливо розуміти контекст, в якому було створено першоджерело.

Часові рамки, соціальна обстановка та інші фактори можуть впливати на тлумачення
інформації.

4. **Критичний аналіз:** Аналізуйте не тільки факти, але і методологію, використовану для

отримання даних. Виявлення слабкостей чи можливих обмежень дослідження важливо для
об'єктивності.

5. **Інтеграція в дослідження:** Наукові першоджерела слід використовувати для

підтвердження, уточнення чи розширення вашого власного дослідження. Їх можна
використовувати для створення основи або обгрунтування вашого аналізу.

6. **Правильне цитування:** При використанні наукових першоджерел слід правильно

цитувати їх, дотримуючись стандартів відповідного наукового стилю.

Загальною метою роботи з науковими першоджерелами є забезпечення достовірності та

наукової обґрунтованості вашого дослідження.
7. Конспектування - це процес узяття коротких записів чи витягів із тексту для подальшого
використання у власних дослідженнях. Етапи конспектування включають:

1. **Ознайомлення:** Прочитайте текст уважно для отримання загального уявлення про його
зміст та основні ідеї.

2. **Визначення основних тем:** Визначте основні теми чи проблеми, які розглядає автор. Це
допоможе вам структурувати ваші конспекти.

3. **Визначення ключових термінів та понять:** Зрозумійте ключові терміни, концепції чи

теорії, які використовуються у тексті.

4. **Створення структурованого конспекту:** Розподіліть ваш конспект на розділи, відповідні

основним темам тексту. Записуйте короткі, але інформативні фрази.

5. **Цитування ключових моментів:** Позначте цитати чи важливі фрази, які ви хочете

використовувати безпосередньо в своєму дослідженні.

6. **Оцінка авторської позиції:** Рефлексія щодо того, як автор висловлює свої думки чи
підтримує свої твердження, допоможе вам краще розуміти джерело.

7. **Додавання власних коментарів:** Доповнюйте конспекти власними висновками,

коментарями та можливими шляхами подальших досліджень.

8. **Створення системи індексації:** Вказуйте ключові слова чи терміни, щоб легко знаходити
потрібні вам інформацію під час подальшої роботи.

Конспекти допомагають узагальнити та зберегти інформацію з літератури, роблячи

дослідницький процес більш ефективним.

8. Існує кілька видів конспектів, і вибір конкретного типу може залежати від ваших цілей та
особистого підходу. Основні види конспектів включають:

1. **Систематичний (логічний) конспект:**

- Основна ідея тексту та підтеми у вигляді систематизованого списку або структури.

2. **Текстовий конспект:**
- Витяги з тексту, в яких основні ідеї та ключові факти відзначені чи підкреслені.

3. **Схематичний (графічний) конспект:**

- Використання діаграм, мап або інших графічних зображень для візуального представлення
інформації.

4. **Ключове слово (словниковий) конспект:**

- Запис ключових термінів, понять або ключових слів, щоб швидко отримувати доступ до
необхідної інформації.

5. **Схема-конспект (кластерна карта):**

 - Використання графічних схем для показу зв'язків між ідеями та підтемами.

6. **Календарний (хронологічний) конспект:**

- Впорядкування подій чи ідей за хронологічним порядком.

7. **Реферативний конспект:**
- Короткий перегляд основних ідей та результатів тексту, часто включає висновки автора.

8. **Тезовий (за пунктами) конспект:**

- Висвітлення тексту за пунктами, основні ідеї викладаються у вигляді коротких тез.

Вибір конкретного виду конспекту залежить від вашого стилю роботи та вимог конкретного
дослідження чи завдання.

9. Загальноприйняті скорочення (до н. е. – до нашої ери, НДІ – науково-

дослідний інститут) і спеціальні, характерні для певної галузі (вид. –
видання, техред – технічний редактор). Скорочення можуть відповідають
різним словам (с. – село, сторінка (коло цифри); р. – річка, рік (коло
цифри); ст. – станція (назва), стаття, століття (коло цифри).
Способи скорочення: усічення, видалення голосних (стягування),
утворення абревіатур.
У процесі усічення ставиться крапка (гр. – грецький, ред. – редактор),
а в разі видалення голосних – не ставиться (млн – мільйон).
У складних словах, що пишуться разом, скорочують першу або
останню частину слова та залишають перші літери слів, які утворюють
складне слово: дф – діафільм, мф – мікрофіша. Ініціальна абревіація
записується початковими літерами без крапок: ІРА – інформаційно-
рекламне агентство, ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю.
Маловідомі скорочення пояснюють при першому згадуванні (записати
повністю, а поряд у дужках вказати скорочену назву).
Часто в дисертаціях після змісту подають список умовних скорочень.
Скорочення мають бути однаковими в усій роботі.

У процесі підготовки рукопису дотримуються правил переносу відповідно до

„Українського правопису”
. Не можна:
1) переносити прізвище, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або умовні
скорочення (проф., акад. тощо)(Т. Г. Шевченко, а не Т. Г. // Шевченко; акад. В. Глушков, а не
акад. // В. Глушков). Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища можна
переносити (Тарас // Григорович Шевченко, академік Агатангел // Кримський).
2) роз’єднувати умовні (графічні) скорочення: та ін., вид-во, т-во тощо.
3) відривати скорочені назви мір від цифр (2005 р., а не 2005 // р.).
4) Переносити в інший рядок граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс (2-й, а
не 2- // й; 5-го, а не 5- // го; 10-му, а не 10- // му);
5) розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані
абревіатури (НАН України, АЕС, МАГАТЕ, пед-рада, а не пе-драда);
6) залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф (‘);
7) розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук (ра-джу, а не рад –
жу);
8) відривати одну букву від кореня, префікса (роз-вивати, а не ро-звивати);
9) залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну букву (опи-тування,
а не о-питування);
10) залишати в попередньому рядку одно-
, дво- або трибуквений прийменник (в, по, при), з
якого починається речення;
11) переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що
заривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або
відкриті лапки.

Завдання

2.
План наукової діяльності на перший семестр для підготовки курсової роботи може виглядати
приблизно так:

1. **Травень-червень: Вибір теми та формулювання проблеми**

- Перегляд літератури для визначення актуальних тем.
- Вибір конкретної теми та формулювання проблеми дослідження.

2. **Липень-серпень: Аналіз літератури та складання бібліографії**

- Детальний аналіз наукових робіт, пов'язаних із обраною темою.
- Складання бібліографії та створення бази даних з нею.

3. **Вересень-жовтень: Постановка мети і завдань дослідження**

- Формулювання мети та завдань курсової роботи.
- Визначення теоретичного та практичного аспектів дослідження.

4. **Листопад-грудень: Збір і аналіз матеріалів**

- Збір первинних та вторинних даних для дослідження.
- Проведення аналізу отриманих матеріалів та виявлення основних тенденцій.

5. **Січень: Написання першого абзацу вступу та формулювання гіпотези**

- Створення загальної структури вступу.
- Формулювання гіпотези та обґрунтування її важливості.

6. **Лютий-березень: Написання теоретичної частини та методології**

- Розробка теоретичного фундаменту роботи.
- Формулювання методології дослідження та обґрунтування вибору методів.

7. **Квітень: Проведення дослідження та аналіз результатів**

- Застосування обраної методології та збір даних.
- Аналіз результатів та формулювання висновків.

8. **Травень: Написання висновків, редакція та форматування**

- Складання висновків на основі отриманих результатів.
- Редакція та оформлення курсової роботи згідно вимог вищого навчального закладу.

9. **Червень: Захист курсової роботи**

- Підготовка до захисту, включаючи вивчення основних тез та відповідей на можливі питання.
- Участь у захисті та представлення результатів своєї роботи.
Цей план може піддаватися коригуванню залежно від конкретних умов та вимог вашого
навчального закладу.

3. ### Книга (Монографія):

Автор: Smith, John A.

Назва: "Understanding Quantum Mechanics: A Comprehensive Guide"
Місце видання: New York
Видавництво: Academic Press
Рік видання: 2019
Обсяг: 320 сторінок
ISBN: 978-0-12-345678-9

### Стаття з журналу:

Автор: Johnson, Emily B.

Назва статті: "The Impact of Climate Change on Biodiversity"
Назва журналу: Environmental Science and Technology
Рік видання: 2020
Том: 45
Номер: 3
Сторінки: 201-215
DOI: 10.1234/est.2020.56789

Ці зразки оформлені в стилі APA. Важливо враховувати конкретні вимоги стилю (APA, MLA,
Chicago тощо), які ви обираєте для вашого наукового документу.

4. нар., народний, народ., літ., літ., вид., 2-ге вид., вид. доп. і виправл., англ. мова, укр. мова,
мовозн., перекл. з нім. мови, р., рр., ст., т., обл., с., м., філол., філол., іст., істор., філос., ім.,
прикм., док. вид., сусп., сусп., розв., розвив., політ., політ.

5.

**Приклад абзацу:**
У мовознавстві велика увага приділяється вивченню мовної структури, а саме фонетиці,
морфології та синтаксису. Один із ключових аспектів цього дослідження — аналіз звукової
системи мови та вивчення правил її складання. Морфологія розглядає будову слів, а синтаксис
— структуру речень та текстів.

**Скорочений варіант:**
У мовознавстві вивчається мовна структура, зокрема фонетика, морфологія та синтаксис.
Аспекти цього дослідження включають аналіз звукової системи, будову слів та структуру
речень.

6.
1. Загальний приклад цитати:
 Якщо цитата із книги:
> "Найважливіша умова розвитку мови - це активне використання нею в різних сферах
суспільного життя" (Автор, Рік, сторінка).

Якщо цитата із статті:

> "Дослідження показали, що ефективність навчання мови збільшується при використанні
інтерактивних методів" (Автор, Рік, сторінка).

2. Виберіть конкретну тему чи область, і я можу надати уявні цитати, використовуючи свої
знання.