Наукова стаття - це текст, який містить оригінальні результати наукового

дослідження, що має бути опублікований в науковому журналі. Оформлення

наукової статті детально регулюється вимогами видань, в яких планується її
публікація. Однак, загалом можна виділити декілька важливих елементів, які
повинні бути включені в будь-яку наукову статтю:

Заголовок статті - повинен коротко відображати зміст статті, бути

лаконічним і інформативним.

Авторська інформація - повинна містити імена авторів, їхні наукові ступені,

афіліації, контактну інформацію та інші деталі.

Анотація - короткий опис змісту статті (до 250 слів), який дозволяє читачу
швидко ознайомитися з основними результатами дослідження.

Вступ - опис проблеми, яка досліджується, а також мета дослідження.

Методи дослідження - опис методів, які були використані в дослідженні.

Результати дослідження - опис отриманих результатів.

Обговорення результатів - аналіз отриманих результатів і їхнє порівняння з

результатами інших досліджень, висновки.

Список літератури - список всіх джерел, які були використані при

написанні статті.

Крім того, важливо дотримуватися правил оформлення наукової статті, які

зазвичай включають:

Використання наукового стилю письма, включаючи термінологію та поняття,

що використовуються в області дослідження.
Використання наукового формату документації, включаючи нумерацію
розділів

Структура наукової роботи передбачає наявність таких елементів:

1) титульний аркуш;
2) реферат (для курсової та дипломної робіт);
3) зміст;
4) скорочення та умовні познаки (якщо необхідно);
5) вступ;
6) основна частина;
7) висновки;
8) перелік джерел посилання;
9) додатки (якщо необхідно).

Заголовки структурних елементів роботи (РЕФЕРАТ, ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК

УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, ПЕРЛІК ДЖЕРЕЛ
ПОСИЛАННЯ, ДОДАТКИ) не нумерують, друкують прописними літерами,
без лапок, симетрично до тексту. Прописними літерами в середині роботи
також друкують назви розділів. Відстань між заголовком і текстом має бути
два міжрядкові інтервали.

Оформлення титульного аркуша

Титульний аркуш повинен містити такі відомості:

• повна назва міністерства;
• повна назва навчального закладу;
• назва кафедри, під керівництвом якої виконується робота;
• тема роботи (посередині, прописними літерами, дозволяється
напівжирним шрифтом);
• далі у стовпці праворуч зазначають:
– жанр роботи: реферат, курсова;
– вихідні дані автора: курс, факультет, спеціальність, прізвище, ім’я, по
батькові;
– для наукових робіт на правах рукопису друкується словосполучення
«Науковий керівник» і відомості про нього: посада, прізвище, ініціали; для
рефератів, контрольних робіт – слово «Перевірив (-ла)», посада, прізвище,
ініціали викладача;
• рік виконання роботи.

Нумерація сторінок

Листи наукової роботи нумеруються наскрізно арабськими цифрами без

крапки та знака «№». Номер сторінки проставляють у правому верхньому
куті аркуша, охоплюючи додатки. Титульний аркуш входить до загального
нумерування сторінок роботи, але на ньому номер не зазначають.

Реферат (використовується у курсових та дипломних проектах) є коротким

описом наукової роботи, який містить основні ідеї та висновки. Його ціль -
ознайомити читача з основними положеннями дослідження. Розмір - від 0,5
до 1 сторінки. Реферат повинен включати таку інформацію в такому порядку:

• назва та тип роботи;

• детальна інформація про обсяг роботи, включаючи сторінки, таблиці,
рисунки, додатки та джерела;
• ключові слова / словосполучення (від 5 до 15) написані великими літерами;
• короткий опис роботи, який може включати наступні елементи: об'єкт
дослідження, мета роботи, методи дослідження, результати роботи, значення
дослідження для галузі застосування, висновки та пропозиції щодо
доцільності дослідження.
Заміни деякі слова на синоніми до цього тексту.

Оформлення скорочень та абревіатур

У роботі можуть бути використані нестандартні скорочення та абревіатури,

які потребують пояснення. Це зазвичай здійснюється на окремій сторінці, яка
може мати назву залежно від змісту переліку. Абревіатури – це спеціальна
термінологія, яку автор роботи вважає доцільним надавати в скороченому
вигляді. Перелік скорочень та абревіатур подається у вигляді двох колонок:
ліворуч вказують скорочення, а праворуч – його повну назву.

У вступі стисло зазначають:

• Актуальність теми, цікавість її вивчення для розвитку певної галузі науки;
• Оцінка стану досліджуваної проблеми з вказівкою на вчених (ініціали та
прізвища, відсортовані за алфавітом) відповідної галузі;
• Мета та завдання роботи (3-7 завдань);
• Об'єкт та предмет дослідження (для курсових та дипломних робіт).

Об'єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію та

досліджується в науковій роботі.
Предмет - те, що знаходиться в межах об'єкта, більш конкретна його
властивість.

Наприклад, об'єктом дослідження може бути інтернет в умовах формування

інформаційного суспільства, а предметом - особливості впливу мережі
Інтернет на формування інформаційного суспільства.

Оформлення основної частини

Текст основної частини поділяють на розділи, якщо потрібно – підрозділи,
пункти, підпункти. Кожний розділ необхідно починати з нової сторінки. У
кінці розділів стисло формулюються висновки (1–2 абзаци).
Перший розділ курсової та дипломної роботи є теоретичним. Аналізуючи
літературу з теми, окреслюються основні етапи розвитку наукової думки з
обраної проблеми, з’ясовуються питання, що залишилися невирішеними.
Необхідно залучити достатню кількість наукових робіт.
Цей розділ роботи не повинен зводитися до суцільного цитування або
переказу джерел. Завдання першого розділу – виробити власний погляд на
досліджувану проблему.
Загальний обсяг огляду літератури не має перевищувати 20 % обсягу
основної частини роботи.
У наступних розділах обґрунтовується вибір напряму дослідження,
наводяться методи розв’язання завдань, розробляється методика проведення
спостережень, викладаються нові результати досліджень автора щодо
проблеми.
Для розділів і підрозділів заголовок є обов’язковим. Заголовок розділу
друкується прописними літерами напівжирним шрифтом, без лапок, з
абзацного відступу або посередині рядка. Заголовки підрозділів, пунктів,
підпунктів оформляються рядковими літерами (крім першої прописної), без
лапок, з абзацного відступу. Крапки в кінці таких заголовків не ставляться.
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.
Міжрядковий інтервал між заголовками є таким, як у тексті роботи (1,5).
Відстань між заголовком (заголовками) та текстом має бути два інтервали.
Між номером розділу та підрозділу (також пункту, підпункту) і заголовком
крапку не ставлять.
Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера
підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприклад: 2.3 (третій підрозділ
другого розділу). Номер пункту складається з порядкових номерів розділу,
підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера крапка не
ставиться, наприклад: 1.3.2 (другий пункт третього підрозділу першого
розділу).
Наведемо зразок розміщення на сторінці назв розділу, підрозділу роботи.
 Оформлення висновків

У висновках подаються важливі наукові та практичні результати роботи,

узагальнюються власні спостереження, зазначається ступінь досягнення
поставленої мети, виконання завдань, формулюються рекомендації щодо
практичного використання здобутих результатів.

Оформлення переліку джерел посилання

– інформація про джерело, наведена відповідно до вимог ДСТУ. Нині є

чинними два стандарти, відповідно до яких укладають бібліографію: ДСТУ
7.1:2006 «Бібліографія Система стандартів з інформації, бібліотечної та
видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні
вимоги та правила складання» та ДСТУ 8302:2015 «Інформація та
документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила
складання». Бібліографія подається мовою оригіналу. Правила оформлення
однакові для вітчизняних та іноземних джерел.
У наукових роботах джерела розміщують у порядку появи посилань у тексті.
В усіх елементах бібліографічного опису, крім назви документа та
інформації, що містить одне слово (наприклад, підручник), дозволено
скорочувати окремі слова відповідно до ДСТУ 3582:2013 «Інформація та
документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень
українською мовою. Загальні вимоги та правила». Для російськомовних
джерел застосовується ГОСТ Р 7.0.12–2011 «Система стандартов по
информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая
запись. Сокращение слов и словосочетаний на русском языке. Общие
требования и правила».

Послідовність розміщення та правила оформлення елементів

бібліографії за ДСТУ 7.1:2006

1. Бібліографічний опис починається із зазначення прізвища, ініціалів

(ініціалу) автора, якщо джерело має одного, двох або трьох авторів. Якщо їх
двоє або троє, то на початку опису вказується тільки перший автор. Якщо
авторів чотири та більше або вони відсутні, тоді опис починається з назви
джерела.
2. Назва джерела подається без скорочень і без лапок. Окрім заголовка
можуть бути відомості про вид, жанр, призначення книги, вказівка, що
документ є перекладом з іншої мови. Така інформація подається з рядкової
літери після заголовка й двокрапки, якій передує пробіл.
Наприклад. Мови програмування: С++, Visual Basic, Lua, Java : довідник
3. Відомості про відповідальність містять інформацію про осіб і
організації, які брали участь у створенні джерела. Інформації про
відповідальність передує скісна риска, після якої зазначаються ініціали та
прізвища авторів, укладачів, редакторів, перекладачів.
Спочатку подається інформація про авторів або укладачів. Якщо авторів
(укладачів) один, двоє, троє або четверо, вони записуються через кому, як
представлено в книзі.
Наприклад. Москаленко А. З. Масова комунікація : підручник / А. З.
Москаленко, Л. В. Губернський, В. Ф. Іванов. –
Якщо авторів (укладачів) п’ятеро і більше, то після скісної риски подаються
перші три й додається скорочено фраза та ін.
Наприклад. Основы геоинформатики / сост. : Е.Г. Капралов, А. В. Кошкарев,
В. С. Тикунов и др. –
Наступні групи відомостей (про перекладачів, редакторів, упорядників тощо)
відділяються від попередньої групи знаком «крапка з комою», якому передує
пробіл. Якщо прізвища перекладачів, редакторів, автора передмови й
коментаря, упорядника ілюстрацій та художнього оформлення відсутні на
титульній сторінці, вони подаються у квадратних дужках.
Наприклад. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій ; [авт.
передм. і комент. В. В. Кравченко ; ред. І. К. Піменова, Т. В. Кушнірук]. –
4. Відомості про номер видання записуються арабськими цифрами з
додаванням закінчення за правилами граматики відповідної мови. Якщо вони
не зазначені на титульній сторінці, вони подаються у квадратних дужках.
Наприклад.
. – [10-е вид., допов.]. –
. – Вид. 10-е, випр. –
. – 3-е изд., испр. –
. – 5th ed. –
5. Місце публікації (місто й найменування видавця). Назви міст Київ,
Харків, Москва, Санкт-Петербург подаються скорочено (К., Х., М., СПб., але
Дніпро, Одеса, Львів тощо). Назви двох міст відокремлюються одна від одної
знаком «крапка з комою».
Наприклад. . – К. ; Львів :
Найменування видавця зазначається після двокрапки, якій передує пробіл.
Наприклад. . – К. : Навчальна література,
. – М. : Глобус,
Якщо видавцем є фізична особа, то в описі подається її прізвище з ініціалами
у відмінку, зазначеному в книзі.
Наприклад. . – К. : Іваненко О. О.,
. – Х. : у М. П. Сорокіна,
6. Рік публікації зазначається арабськими цифрами, йому передує кома.
Наприклад. , 2016. –
7. Відомість про кількість сторінок подається після крапки і тире. У
бібліографічному описі книг подають загальну кількість сторінок.
Наприклад. . – 360 с.
В описі статей зазначають сторінки, на яких розміщена публікація.
Наприклад. . – С. 15–21.

Елементи бібліографічного опису подаються, як і за ДСТУ 7.1:2006, але з

урахуванням певних особливостей.
1. Якщо джерело має одного, двох або трьох авторів, тоді їх записують на
початку опису. У відомостях про відповідальність авторів не повторюють.
2. Якщо джерело має чотирьох і більше авторів, то подається прізвище
першого автора разом зі скороченням та ін. після назви публікації у
відомостях про відповідальність.
Наприклад: Управління персоналом в умовах економіки знань: монографія /
Г.М. Азаренкова та ін.
3. Відомості, що не містяться на титульній сторінці, брати в квадратні
дужки не обов’язково.
4. Замість знака «крапка й тире», що розділяє зони бібліографічного
запису, можна застосовувати крапку.
5. Усі назви міст пишуться повністю (Київ, Харків тощо). Дозволено не
подавати найменування видавця.
6. Для позначення адреси електронного ресурсу віддаленого доступу
словосполучення [Електронний ресурс] або його іншомовний еквівалент не
зазначається.
Замість словосполучення Режим доступу чи його еквівалента іншою мовою
перевага надається абревіатурам URI або URL.
7. Хоча ДСТУ 8302:2015 дозволяє певну варіативність оформлення
бібліографії, у межах однієї наукової роботи вживання розділових знаків та
деяких елементів (наприклад, найменування видавця) необхідно
уніфіковувати.

Оформлення додатків

Додатки дозволяють уникнути переобтяження тексту роботи, унаочнити

проведене дослідження, його результати. Це можуть бути рисунки й таблиці,
документи, опис пристроїв тощо.
Правила оформлення:
• кожний додаток має заголовок, що друкується рядковими літерами з
першої прописної симетрично до основного тексту;
• над заголовком посередині рядка друкується прописними літерами
слово «ДОДАТОК» і відповідна літера української абетки. Наприклад:
ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо). Для нумерації не використовуються
літери Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь;
• текст кожного додатка має починатися з нової сторінки;
• текст додатка можна поділити на розділи й підрозділи. Їх потрібно
нумерувати таким чином: А. 3 – третій розділ додатка А; В. 3.1 – перший
підрозділ третього розділу додатку В.

Оформлення посилань на джерела

 1. Кожна цитата повинна неодмінно супроводжуватися посиланням на
використане джерело.
2. Цитата береться в лапки й наводиться без змін, зі збереженням
особливостей авторського написання.
3. У випадку непрямого цитування (якщо думка автора подається своїми
словами) лапки не вживаються.
4. Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших
авторів. Якщо першоджерело недоступне, можна скористатися
цитатою, опублікованою в іншому виданні. Тоді перед джерелом
зазначається: цитується за…
5. Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні
виділення (курсив, жирний шрифт тощо) для наголошення на певному
понятті або думці, то варто в дужках вказати власні ініціали.
6. Наприклад: (виділено мною. – Н. С.), (курсив наш. – Н. С.).
7. Якщо в цитаті є слова (словосполучення, фрази), що взяті в лапки, то
останні мають бути іншого вигляду, ніж лапки, що відкривають і
закривають цитату. Основні лапки, як правило, мають такий вигляд: «
», а внутрішні – “ ”.
8. Для цитування й переказування джерела найчастіше використовуються
такі словосполучення: як стверджує...; за словами...; на думку...; як
справедливо зазначає...; учений так описує (подає)...; можна навести
таку думку вченого...; з точки зору автора...; автор пропонує
(наголошує на, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює).
9. Розділові знаки у випадку прямого цитування ставляться, як і для
прямої мови:
слова автора перед цитатою: А. Єршова стверджує: «Розвиток прикладної
інформатики …» [17, c. 54];
слова автора після цитати: «Інформаційна компетентність майбутнього
економіста …», – такої точки зору дотримується А. Борисов [4, c. 126];
слова автора всередині цитати: «Інформатика, – на думку К. Коліна, – це
наука про закономірності …» [9, c. 12];
цитата вводиться в речення за допомогою підрядних сполучників типу що,
бо, якщо, тому що та ін.: Н. Вірт наголошував, що «в Паскалі зведені до
мінімуму синтаксичні неоднозначності …» [11, c. 27].