Поради щодо написання

курсової роботи

з української мови
 Поради щодо бібліографування
Бібліографічні записи найбільш зручно робити на спеціальних (каталожних чи бібліографічних)
картках, придбаних або виготовлених самостійно із цупкого паперу розміром 7,5 на 12,5 см. У зошиті
робити такі записи не бажано, бо це завдасть зайвого клопоту під час кінцевого оформлення курсової
роботи, коли необхідно буде подати список літератури, складений за алфавітом.
Послідовність запису у бібліографічній картці така:
1. Прізвище та ініціали автора (авторів, якщо їх кілька).
2. Із нового рядка записується без скорочень і змін назва праці.
3. Після назви з нового рядка подаються вихідні дані (місто видання,
назва видавництва, рік видання, кількість сторінок).
Під час написання курсової найчастіше доводиться мати справу із книжками, збірниками,
журналами. Особливості їх бібліографічного опису подано у Додатку 3.

Вимоги до карткування
1. Мовні факти (слова, словосполучення, речення) треба подавати у мінімальному контексті —
реченні, іноді для правильного визначення мовного явища слід зафіксувати ширший контекст—
кілька речень.
2. Необхідне слово, словосполучення чи конструкція обов'язково виділяється (іншим кольором,
шрифтом, підкресленням).
3. На кожній картці зазначається сторінка, на якій виписане явище подано у творі. Назва твору, його
бібліографічні дані наводяться у вступі чи в списку літератури. Якщо ж мовний матеріал
виписується із різних джерел, на картці зазначається назва твору і сторінка (за творами одного
автора) чи прізвище, назва твору і сторінка (за творами кількох авторів). Прізвища авторів та
назви творів можна скорочувати, але при цьому у курсовій необхідно подати список скорочень.
4. При карткуванні треба дотримуватись абсолютної точності: не можна переставляти, замінювати,
скорочувати слова в реченні; варто зберігати наголоси, якщо вони позначені; записуючи
речення, потрібно дотримуватися авторської пунктуації; після виділених якимось
чином у тексті слів чи словосполучень у дужках зазначається, що це виділення авторське і
вказується на його характер (напр., виписуючи метафори у поезіях Платона Воронька, у картці
фіксуємо:
Тільки у слові — мама (розрядка — авт.),
В любому слові —м ила (розрядка — авт.) Чує своє безсмертя наш балакучий
світ).
5. Якщо аналізоване мовне явище знаходиться у дуже великому за обсягом реченні, то його при
переписуванні на картку можна скоротити, позначивши двома крапками місце розриву, пропуску.
Але таке скорочення припустиме лише за умови, якщо зміст скороченого речення буде достатнім
для осмислення необхідного мовного факту.

Слід також висловити окремі зауваги щодо викладу зібраного матеріалу в тексті курсової.
1. Обов'язково потрібно відмежовувати загальновідоме від власних суджень, результатів
самостійної дослідницької роботи.
2. Неприпустимо подавати чужі думки без посилань. У тексті роботи можливі такі
застереження: за твердженням ... (назвати ім'я та прізвище, якщо можливо, то й наукове
звання); за словами ...; на думку...; як відзначає, наголошує...; у такій-то роботі
висловлюється думка про те, що...; у загальних курсах із сучасної української лі -
тературної мови відзначається, що...; відомо, що... і под.
3. Цитування має бути точним і повним (не можна вилучати ту частину висловлювання, без
якої думка спотворюється або стає незрозумілою).
4. Треба знати міру у використанні цитат, їх надмір у роботі свідчить проте, що автор курсової
не здатен самостійно викласти суть питання.
5. Недостатньо розроблені та дискусійні питання варто оцінювати обережно.
Неприпустимим є категоричне і беззастережне засудження поглядів опонента. Щодо
положень, із якими автор курсової не погоджується, більш прийнятними є такі
висловлювання: важко погодитися з думкою... (назвати ім'я та прізвище, якщо можливо,
то й наукове звання); не можна погодитися із поглядами...; це твер
дження викликає заперечення, тому що...; із цим не можна погодитися, тому що...;
це положення видається не зовсім точним,тому що... і под.
У реферативних роботах, як і у роботах дослідницького типу, для повноти розкриття теми необхідно
стисло подати історію досліджуваного питання.
ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Успішне виконання курсової роботи залежить значною мірою і від техніки письмового викладу
студентом результатів власного дослідження. Тому перед безпосереднім написанням курсової
автор повинен глибоко продумати план, композицію викладу матеріалу, а також ознайомитися із
вимогами щодо змісту і технічного оформлення курсових робіт з української мови.
3.1. Структура й зміст роботи
Курсова робота повинна містити:
- титульний аркуш,
- зміст,
- перелік умовних позначень (за необхідності),
- вступ,
- основну частину,
- висновки,
- список використаної літератури,
- список використаних джерел,
- додатки (за необхідності).
Вимоги до змісту
3.1.1. Титульний аркуш
Титульний аркуш курсової роботи містить назву міністерства, найменування наукової організації
або вищого навчального закладу, а також кафедри, на якій виконувалась робота, повну назву теми
курсової роботи, прізвище, ім'я та по батькові студента із зазначенням факультету, на якому він
навчається та спеціальності, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового
керівника, місто і рік.
3.1.2. Зміст
Зміст подають на початку роботи. У ньому зазначаються назви та номери початкових сторінок
усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до
розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури тощо.
3.1.3. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності)
Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові
символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у роботі окремим списком, який
розміщують перед вступом.
Перелік треба подавати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа —
їх детальну розшифровку.
Якщо ж спеціальні терміни, скорочення, символи і т. ін. повторюються менше трьох разів, перелік
не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
3.1.4. Вступ
Розкриває сутність і стан вивчення наукової проблеми та її значущість, підстави для розробки
теми, обґрунтування необхідності дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи у
такій послідовності:
Актуальність теми
Характеризуючи стан проблеми (на основі критичного аналізу літератури, вивчення практики її
розв'язання), визначають актуальність теми курсової роботи.
Причому, щоб занадто не розширювати обсяг вступу, в ньому зосереджується увага передовсім на
основних питаннях; повний огляд літератури і характеристику стану вивчення досліджуваної
проблеми зазвичай включають у перший розділ.
Об'єкт, предмет, джерело дослідження
Предметом дослідження у курсових роботах із української мови, як уже зазначалося, можуть бути
мовні явища різних рівнів: фонеми, морфеми, лексеми, синтаксеми, способи словотвору,
граматичні форми, категорії тощо.
Об'єктом дослідження є писемне і (рідше) усне мовлення різних стилів, у якому функціонують ті
мовні факти, що є предметом дослідження.
Назвати джерела мовного матеріалу для аналізу.
Мета і завдання
Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно виконати для її досягнення (з’ясувати,
встановити, описати, скласифікувати, проаналізувати, дослідити, порівняти тощо).
Методи і прийоми дослідження
У курсових роботах найчастіше використовують описовий, структурно-семантичний та
семантико-стилістичний методи, а також прийоми контекстуального, компонентного,
статистичного (кількісного) аналізу, зіставлення, класифікації та систематизації.
Приклад вступу, а також стислий виклад змісту курсової роботи наводиться у додатках.
3.1.5. Основна частина
Основна частина курсової роботи складається із розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний
розділ починають із нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати
передмова з коротким описом обраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів дослі-
джень. У кінці кожного розділу формулюють короткі висновки, що дає змогу вивільнити загальні
висновки від зайвих подробиць.
У першому розділі курсової роботи викладаються теоретичні основи і коротка історія поставленої
проблеми. Студент шляхом огляду літератури окреслює основні етапи становлення й висвітлення
проблеми, визначає своє місце у її розв'язанні, виявляючи ті питання, які залишилися
нез'ясованими.
У наступних розділах із вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора
із виділенням того нового, що він вносить у розробку проблеми.
3.1.6. Висновки
У цій частині роботи викладають найбільш важливі результати, одержані під час самостійного
дослідження.
3.1.7. Список використаної літератури
Список використаної літератури, який наводиться у роботі, свідчить про обсяг опрацьованих
автором курсової наукових джерел, рівень вивчення ним досліджуваної проблеми та навички
роботи із мовознавчою літературою. Усі використані джерела нумеруються і розміщуються у
списку в певній послідовності (більш детально про це йтиметься далі).
3.1.8. Список використаної джерел
Список використаних джерел – це словники, художня література, засоби масової інформації,
зокрема інтернетні видання, соціальні мережі, звідки вибираються приклади з мовним матеріалом
для аналізу. Усі використані джерела нумеруються і розміщуються у списку в певній
послідовності (більш детально про це йтиметься далі).
3.1.9. Додатки
За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти
сприймання роботи : — таблиці допоміжних цифрових даних;
- ілюстрації допоміжного характеру;
- картки;
- списки слів чи конструкцій, що вивчаються в роботі тощо.
3.2. Правила технічного оформлення курсової роботи
3.2.1. Загальні вимоги
Курсову роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу
формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці.
Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.
Обсяг її повинен становити 25—30 сторінок.
Усі сторінки мають бути зброшуровані й вкладені у папку.
Текст роботи необхідно друкувати або писати, залишаючи поля таких розмірів: лівий — не менше
25 мм, правий — не менше 10 мм, верхній та нижній — не менше 20 мм.
Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.
Заголовки структурних частин "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ", "ВСТУП",
"РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують
великими літерами симетрично до тексту або пишуть маленькими (крім першої великої) і
підкреслюють. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з
абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або
більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім
першої великої) з абзацного відступу.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту й підпункту) та текстом повинна
дорівнювати 3—4 інтервалам.
Кожну з указаних структурних частин роботи треба починати із нової сторінки.

3.2.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць тощо подають
арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок
курсової. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер
проставляють вгорі посередині сторінки або ж у правому верхньому куті.
Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового
рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і
порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу також
ставиться крапка, потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, наприклад:
РОЗДІЛ2
Характеристика мисливської лексики,
її стилістичних функцій у гуморесках Остапа Вишні
2.1. Класифікація мисливської лексики

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів
розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера також повинна бути
крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж
рядку йде заголовок пункту.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.
Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти тощо) і таблиці необхідно подавати у роботі
безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і
таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової, включають до загальної нумерації сторінок.
Примітки до тексту і таблиць, у яких подають довідкові і пояснювальні дані, нумерують
послідовно у межах відповідної сторінки.
Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку,
наприклад:
Примітки: І....
2....
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
3.2.3. Ілюстрації
Кожна ілюстрація, яка подається безпосередньо у роботі чи додатках до неї, повинна мати точну і
коротку назву, що вказується після номера ілюстрації. В окремих випадках ілюстрації
доповнюють необхідними поясненнями.
3.2.4. Таблиці
Цифровий матеріал зазвичай повинен оформлятися у вигляді таблиць. Усі таблиці у роботі треба
оформляти однотипне.
Приклад побудови таблиці:
Таблиця (номер). Назва таблиці
Головка
Заголовки
граф
Підзаголовки
граф
 Рядки

Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують чи записують
симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають із великої літери.
Заголовки граф повинні починатися також із великої літери, підзаголовки — із маленької, якщо
вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо є самостійними.
Запис цифр у таблицях виконується за такими правилами:
а) у кожній із граф класи чисел повинні знаходитися один під іншим,
б) частини цілого повинні виражатися десятковими дробами,
в) в одній і тій же графі усі числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків (
на місці відсутніх значущих цифр ставляться нулі, наприклад: "5,38", "4,80" і под.),
г) якщо цифрові або інші дані у якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять
прочерк.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Якщо вона складається із великої
кількості рядків, то її можна переносити на інший аркуш. При перенесенні назву вміщують тільки
над її першою частиною.

3.2.5. Покликання і приклади

Під час написання курсової роботи студент повинен подавати покликання на наукові джерела, на
ідеях, висновках яких ґрунтується дослідження, або на матеріали, окремі результати з яких
наводяться у роботі. Якщо використовують відомості з монографій, оглядових статей тощо з
великою кількістю сторінок, тоді в покликанні необхідно точно вказати номери сторінок джерела,
на яке дано посилання.
У тексті роботи покликання потрібно зазначати порядковим номером за переліком у списку
використаної літератури. Цей номер, а також через кому номер сторінки, на якій знаходитися
цитований матеріал, подається у квадратних дужках, наприклад [14, 48]. Якщо якась робота
описується повністю, то у дужках зазначається тільки її порядковий номер, наприклад, " ... у
працях [1 — 4]...".
Приклади паспортизуються в круглих дужках, де вказують порядковий номер джерела за списком
або прізвище письменника і після коми сторінку, з якої взято приклад: (3, с.58) або (Забужко, с.75).

3.2.6. Список використаної літератури

У список включаються усі використані автором курсової роботи джерела незалежно від того, де
вони надруковані: в окремому виданні, у збірнику, журналі, газеті тощо, а також без уваги на те,
чи є у тексті роботи посилання на праці, що були використані автором під час роботи над темою,
чи таке цитування відсутнє.
Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів: у порядку появи посилань
(найбільш зручний для користування) і в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або
заголовків. Якщо наводяться кілька праць одного автора, то їх треба подавати за хронологією.
У списку використовується загальна нумерація використаних джерел, а не нумерація за розділами.
Відомості про праці, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного
стандарту з обов'язковим наведенням назв джерел.

3.2.7. Список використаних джерел

Це список джерел (художня література, словники, ЗМІ), з яких вибираються приклади з мовним
матеріалом для аналізу.
3.2.8. Додатки
Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку
посилань у тексті.
Кожен додаток повинен починатися із нової сторінки, обов'язково мати заголовок, розміщений
симетрично до тексту і надрукований чи написаний угорі малими літерами із першої великої
букви. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої розміщують слово
"Додаток" і його порядковий номер.

Приклади оформлення змісту курсових робіт із української мови

Діалектна лексика у романі Уласа Самчука "Марія"

ЗМІСТ
Вступ.....................................................................................................................3
Розділ 1
Характеристика діалектної лексики, її стилістичних функцій
у творі У. Самчука "Марія"..................................................................................7
1.1. Класифікація діалектизмів...............................................................7
1.2. Стилістичні функції різних груп діалектної лексики...................14
Розділ 2
Особливості включення діалектних слів у текст роману.................................20
Висновки...............................................................................................................26
Список використаної літератури........................................................................28

Мовні засоби контрасту у зображенні персонажів повісті

Богдана Лепкого "Батурин"

ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................................................3
Розділ 1
Мовні засоби створення контрасту і їх застосування у повісті
Богдана Лепкого "Батурин"..................................................................................8
1.1. Теоретичні засади дослідження мовних засобів контрасту у художньому
мовленні..................................................................................................................8
1.2. Творення контрасту на різних мовних рівнях
у тексті твору..............................................................................................13
Розділ 2
Контраст як основа зображення персонажів у повісті Б.Лепкого
"Батурин"................................................................................................................22
2.1. Протиставлення в межах двох націй...............................................22
2.2. Антитетичність персонажів..............................................................26
Висновки................................................................................................................32
Список використаної літератури.........................................................................34

Додаток З
Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у курсовій
роботі

(Див. окремий файл)

 Зразок оформлення титульної сторінки

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Факультет української філології та літературної творчості імені А. Малишка

кафедра української мови

Історизми в романі Павла Загребельного «Диво»

Курсова робота
з сучасної української літературної мови
студентки 306 ур групи
Литвиненко Оксани Петрівни
Науковий керівник:
ст. викл. Конєєва О. О.

Київ ‒ 2018