Практичне заняття №10

Тема: Структура академічного тексту

1. Абзац як структурний елемент академічного тексту і засіб реалізації
категорій зв’язності й цілісності.

Абзац — одна з основних (за своїм характером — комплексних) одиниць

синтаксису тексту. Він є складником словесних масивів, що можуть належати до
різних функціональних типів мови. У прийомах організації, структурі та обсязі
абзацу відображають як загальностильові особливості тексту, так і риси
індивідуальної, авторської манери викладу.
Абзаци окреслюють послідовність думок автора, їх завершений характер.
Кожний наступний абзац розвиває думку попереднього, випливає з нього і
пов'язаний із наступним. Важливу роль відіграє перше речення. Щоб головна
думка, сформульована в ньому, розвивалася й далі, в наступних реченнях варто
застосувати повтор одного й того самого слова, словосполучення, відповідних
займенників тощо.
Абзац - відступ вправо на початку першого рядка кожної частини тексту.
Абзац - це частина тексту, що являє собою структурну, тематичну і змістову
завершеність.

Цілісність наукового тексту – це внутрішня організованість й оформленість

змісту, цілісне оформлення початку і кінця твору, зв’язки і переходи між
частинами тексту, що забезпечується визначеними принципами відбору мовних
одиниць. Цілісність тексту виявляється також й у визначеній логіко-смисловій
структурі, компонентами якої є тематика, проблематика, ідеї тексту.
Архітектонічною одиницею тексту виступає абзац, більш або менш
закінчена одиниця як у комунікативному, так і в структурному відношенні,
відзначається єдністю змісту і логічною послідовністю викладу. Кожний наступний
абзац розвиває думку попереднього, випливає з нього і пов’язаний з наступним.
В абзаці реалізується певна мікротема. Сукупність таких мікротем формує
тему всього тексту. Візуально абзац — це словесний масив між двома відступами
(двома абзацами в першому значенні). Синонімами терміна «абзац» у цьому
розумінні є поняття «надфразова єдність», «довгий період», «складне синтаксичне
ціле», «великі синтаксичні сполуки».

Основні вимоги до абзацу як структурного елементу

1. Цілісність: забезпечується якістю ключової (контрольної) думки,

висловленої в заголовковому реченні: якщо ця думка надто специфічна або надто
загальна, то, вочевидь, отримаємо надто довгий короткий чи незрозумілий абзац.

2. Зв’язність: забезпечується доцільним використанням займенників,

вказівних слів або лексичних повторів ключових слів і т. ін., так званих сигналів
переходів.

3. Логічність: логічність розвитку думки залежить від зв’язності, однак

досить тісно пов’язана зі змістом: абзац повинен бути ретельно спланований і
продуманий.
 2. Структура абзацу. Роль першого речення в абзаці.

Абзац - це група взаємопов'язаних пропозицій, в яких обговорюється одна

основна думка. Число пропозицій в абзаці не має принципового значення, однак їх
повинно бути досить, щоб цю думку ясно висловити.
Абзац має свою структуру з трьох елементів: заголовної пропозицію , що
підтримують пропозиції , а також заключне пропозиція.

Заголовне пропозицію передає основну думку абзацу. Воно не тільки

називає тему абзацу (про що в ньому піде мова), а й обмежує цю тему рамками того
специфічного аспекту або аргументу, який може бути повністю розглянуто в
одному абзаці. Та частина заголовного пропозиції, в якій формулюється цей
специфічний аспект, називається контрольної думкою.
Підтримують пропозиції розвивають тему, тобто пояснюють або
підтверджують заголовної пропозицію, пропонуючи більш детальну інформацію в
напрямку, заданому контрольної думкою.
Заключне пропозиція вказує на кінець абзацу і залишає читачеві важливі
моменти для запам'ятовування або підводить підсумок, перефразовуючи заголовної
пропозицію.

Дослідники підкреслюють особливу роль початкового речення, “зачину”,

визначаючи, наприклад, окремі сталі синтаксичні ознаки, які виділяють це речення
з-поміж інших (інверсія, використання “починаючих сполучників, вставних слів та
ін.). Зачин визначає структуру, рух думки всередині абзацу або складного
синтаксичного цілого, а іноді й характер внутрішньої структури тексту. Абзац,
таким чином, може вбирати в себе всі синтаксичні особливості стилю певного
автора. При цьому особливо важливі початок і кінцівка абзацу; зв’язок між
реченнями в абзаці; форма зв’язку між абзацами; внутрішня структура самостійних
речень, що складають абзац.

3. Логіко-смисловий аналіз побудови речень та абзаців. Типи зв’язків

речень в абзацах

Абзац - це група взаємопов'язаних пропозицій, в яких обговорюється одна

основна думка. Число пропозицій в абзаці не має принципового значення, однак їх
повинно бути досить, щоб цю думку ясно висловити.
Абзац має свою структуру з трьох елементів: заголовної пропозицію , що
підтримують пропозиції , а також заключне пропозиція.
Заголовне пропозицію передає основну думку абзацу. Воно не тільки
називає тему абзацу (про що в ньому піде мова), а й обмежує цю тему рамками того
специфічного аспекту або аргументу, який може бути повністю розглянуто в
одному абзаці. Та частина заголовного пропозиції, в якій формулюється цей
специфічний аспект, називається контрольної думкою.
Підтримують пропозиції розвивають тему, тобто пояснюють або
підтверджують заголовної пропозицію, пропонуючи більш детальну інформацію в
напрямку, заданому контрольної думкою.
Заключне пропозиція вказує на кінець абзацу і залишає читачеві важливі
моменти для запам'ятовування або підводить підсумок, перефразовуючи заголовної
пропозицію.
Заключне пропозиція пишеться не завжди, проте буває особливо корисно в
тих випадках, коли абзац насичений деталями, текст складний за змістом або
перехід від однієї думки до іншої вимагає особливої уваги. Воно також необхідно,
коли абзац представляє собою окремий текст (наприклад, анотацію або резюме).

4. Доцільність / недоцільність використання лексичних повторів.

Лексичний повтор - це літературний прийом, при якому в тексті навмисно

повторюється якесь слово або фраза, мовна конструкція. Поети і письменники
використовують цей прийом для надання тексту більшої експресивності.
Повторами переважно називають різні явища, до яких відносять:
1) рівнорядні словоформи з посилювальним значенням (тихо-тихо, довго-
довго);
2) певного типу речення, побудовані на основі повтору з метою посилення
певного модального плану (Спати так спати. Наказ є наказ);
3) повторення прийменників в атрибутивному словосполученні, властиве
діалектному мовленню: біля самої біля хати; у. будинку у _ новому;
4) різні синтаксичні фігури художньо-белетристичного мовлення, особливо
поширені у поетичному різновиді.
Не всі з названих типів повторення виступають показниками членування
речен- нєвої структури, водночас окремі з них засвідчують вплив усно-роз- мовної
стихії на писемне мовлення (другий і третій тип лексичного повтору). Хоча з
певною натяжкою можна всі повтори віднести до усно-розмовних формул,
первинним закріпленням у літературній практиці можна вважати їх вживання у
мовленні героїв художніх творів. Повтор словоформи, словосполучення або
речення являє собою порушення синтагматичного ланцюжка і вже цією своєю
структурною особливістю спрямований на перетворення в експресивний прийом
синтаксису. Повторюваними слід вважати конструкції, які вживаються не менше
двох раз.
Розрізняють декілька видів лексичного повтору:
• Анадіплозіс. Коли на початку наступної фрази повторюється кінець
попередньої.
• Лексична анафора. Коли повторюється початкова частина двох або більше
відрізків тексту (часто використовується в віршах).
• симплока. Повтор йде як в початковій частині відрізка мови, так і в кінці.
• Епіфора. Повторення слів в кінці суміжних відрізків мовлення (у віршах).

Лексичний повтор (як контактний, так і дистантний) не слід розглядати лише

як формальну надлишковість. Він несе експресивно-емоційне навантаження, і
будь-яка компресія чи звичайне вилучення елементів повтору призводить до втрати
як смислового, так і стилістичного компонентів цього відрізка мовлення.
Відповідно, ЛП виділяється в системі повторів за такими критеріями:
1) стилістикоструктурним (неускладненість, різнорівневість);
2) розташування (контактність).
Онтологічна сутність ЛП визначається його функційними властивостями ─
це рекурентне відтворення одиниць певного мовного рівня у дискурсі з метою
реалізації прагматичної настанови висловлювання.
Сутність ЛП та його місце в системі повторів ми виділяємо за двома
основними критеріями:
1) кількість елементів у структурі повтору;
2) лінійне розташування елементів повтору (або його частин) у єдиному
синтаксичному цілому або тексті.
Відповідно, під лексичним повтором ми розуміємо неодноразове повне або
часткове відтворення одиниць, які належать до лексичного рівня, що не є
ускладненим іншими фігурами повтору. Повторювані одиниці у складі ЛП
слідують одна за одною та відокремлюються на письмі розділовими знаками
(комою, крапкою, трьома крапками, тире, знаками питання чи оклику) або
з’єднуються службовими частинами мови – сполучниками й прийменниками.
На цій підставі розрізняємо дві основні моделі контактних лексичних
повторів:
повний лексичний контактний повтор (без з’єднувального елемента);
напівконтактний лексичний повтор (із з’єднувальним елементом –
сполучником чи прийменником).
У межах останнього виділяємо два основні підтипи:
а) напівконтактний лексичний повтор з факультативним елементом,
вилучення якого не призводить до втрати стилістичного ефекту чи смислового
компонента, не порушує відповідності між планом денотації та планом конотації;
б) напівконтактний лексичний повтор з обов’язковим елементом, вилучення
якого в силу клішованості виразу є неможливим, оскільки призводить до
суперечності лексико-граматичним нормам побудови та втрати смислового й
стилістичного компонентів даного відрізка мовлення.

5. Способи і засоби досягнення точності, послідовності, зрозумілості

Точність – одна з найважливіших ознак культури мовлення. Вона тримає нас

від зайвого говоріння.
Ця ознака складається з двох компонентів:
а) адекватне мовне вираження дійсності, тобто не суперечливе життю;
б) вживання слів і виразів, узвичаєних для мовців, що володіють нормами
літературної мови.
Точності можна досягти, виконуючи дві вимоги:
1. Оформляти й виражати думку треба відповідно до предметів і явищ
дійсності, відповідно до понять про них. Слід пам’ятати, що точність пов’язувалася
з умінням чітко мислити, умінням зіставити слово з особою, предметом, дією,
явищем.
2. Обов’язковою умовою досягнення точності мови є увага до стилю і жанру
текстів, умов, середовища й колориту спілкування, культурно-освітнього рівня
мовців.

У науковому та офіційно-діловому стилях точність досягається через

систему термінів, а в художньому – через систему образних засобів мови.
Точність передбачає граматичну правильність
 Зрозумілість мовлення визначається як її ясність і забезпечується точністю
та логічністю. Зрозумілості усного мовлення сприяють чітка дикція, логічне й
фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений
ритм, спокійний і ввічливий тон.
На письмі зрозумілість досягається послідовністю лінійного викладу
матеріалу, що відображає логічне розгортання думки, точним називанням,
членуванням тексту на абзаци відповідно до тем, підтем і сегментів думки,
повтором основних, ключових слів.

Послідовність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно

правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке
відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.
Вміння дисциплінувати своє мислення, міркувати послідовно, спиратись на
попередні етапи думання, розвивати наступні, шукати джерела і причини явищ,
висувати положення (тези), давати обґрунтування і пояснення фактам,
вмотивовувати висновки – все це необхідні умови послідовності мовлення, а
значить, і високої культури його.
Другою умовою послідовності мовлення є знання мовцями мовних засобів,
за допомогою яких можна точно передати предмет думання і саму думку про
нього, якими можна забезпечити смислову зв’язність мовлення, уникаючи, таким
чином, суперечливості у викладі матеріалу.

6. Аналіз і синтез матеріалу.

Аналіз – розкладання цілого складного явища на його складові, більш

прості елементарні частини і виділення окремих сторін, властивостей,
зв’язків. Проте аналіз не є кінцевою метою наукового дослідження. Ця мета
досягається таким методом дослідження, який полягає у поєднанні,
відтворенні зв’язків окремих елементів, сторін, компонентів складного явища
і тим самим у осяганні цілого в його єдності його компонентів. Аналітичний
метод – інструмент пильного дослідження особливостей і специфіки
внутрішньо-системної взаємодії, і він неодмінно містить у собі результати
абстрагування, спрощення, формалізації. Просто все це не самоціль, сутнісне
завдання аналітичного методу полягає тому, що він спрямований на
виявлення внутрішніх тенденцій і можливостей розвитку об’єкта.
Синтез – навпаки з’єднання компонентів складного явища. Синтетичні
знання – знання, що розширює попередній досвід, конструює щось нове.
Відмітною власт. Синтезу є те, що цей метод реалізує себе виходячи за рамки
наявної основи(н.д. людина, аналізуючи пересування риб дельфінів у воді
застосовувала отримані висновки для створення спочатку примітивних
човнів, потім вітрильників, пароплавів і теплоходів)
Форми аналітичного знання у науці на емпіричному рівні:
емпіричні наукові поняття; аналітичні судження та ін.
Форми синтетичного знання у науці на емпіричному рівні:
синтетичні судження; емпіричні закони та ін.
Форми аналітичного знання на рівні теоретичного пізнання:
категорії; наукові абстракції; класифікації тощо.
Форми синтетичного знання на рівні теоретичного пізнання:
логічна систематизація знання; моделі об’єкта пізнання; принципи
пізнання; теоретичні закони; теорії; дослідницькі програми та ін.
Аналіз та синтез — універсальні, протилежно спрямовані способи
осягнення об’єкта. Вони використовуються як у теоретичних розвідках, так і
на практиці, особливо в експериментальній діяльності. Шляхом аналізу
здобувають знання про окремі елементи об’єкта пізнання у різних гранях їх
існування. На рівні синтезу формується уявлення про його структуру й
системні ознаки, взаємозв’язок його істотних характеристик.

Література
1. Колоїз Ж. В. Основи академічного письма : практикум. Кривий Ріг :
ФОП Маринченко С. В., 2019. – С. 76 – 79.
2. Горяний В. Д. Стилістична роль абзаца / В. Д. Горяний // Українська
мова і література в школі. – 1971. – № 10. – C. 47-48.
3. Лосева Л. М. Структурно-семантическая организация целых текстов
/ Л. М. Лосева. – Одесса, 1973. – 214 с.
4. Семеног О. М. Культура наукової української мови : навчальний
посібник / О. М. Семеног / за ред. Л. І. Мацько. – Суми : СумДПУ
ім. А. С. Макаренка, 2008. – С. 93–95.
5. СУТНІСТЬ ЛЕКСИЧНОГО ПОВТОРУ В АНГЛІЙСЬКОМОВНОМУ ТА
УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСАХ, Кобзєв М.В.

6. Поліщук О. П. Аналіз і синтез // Велика українська енциклопедія.

Завдання
1. Виконайте вправи №1 – 4 на с. 79 – 84, наведені у посібнику: Колоїз
Ж. В. Основи академічного письма : практикум. Кривий Ріг : ФОП
Маринченко С. В., 2019. 178 с.

1.Основні ознаки абзацу:

1) Ідеальний абзац складається не менше ніж із трьох речень,
2) абзаци треба пов’язувати між собою логічно – за смислом і за
допомогою слів зв’язок.
У представлених абзацах дуже добре реалізується категорія
цілісності тексту, так як перші речення абзаців влучно передають
його зміст. Зв'язність тексту реалізується через доцільність
займенників, яких також і не занадто багато, вставні слава ( окрім
того, наприклад, нарешті, очевидно); також тут існує образна
зв'язність, так як у тексті є наведення прикладів, асоціацій.
Логічність — кожен абзац ретельно продуманий і направлений на
те, щоб поступово розкрити його суть.
2. Я згодна з тим, що автор порівнює написання тексту з
будівництвом споруд. Написання тексту - це довга робота, яка
потребує чіткого плану за яким потрібно обов'язково слідувати, щоб
не відходити від основного поставленого питання, щоб читачеві
було легко розуміти суть написаного, щоб він міг чітко слідувати за
думкою автора і дійти разом з ним до висновків. Писати текст
потрібно обов'язково дотримуючись його структури. У тексті
повинен бути вступ, який має передати основну суть написаного,
для того, щоб читач зміг зрозуміти, чи варто йому працювати з
текстом надалі. Абзаци мають нести різну інформацію, яка у
поєднанні допоможе авторові дійти до висновків, а читачеві їх
зрозуміти.