Практичне заняття №14

Тема: Логічні та мовностилістичні засади редагування академічного

тексту
Дайте відповідь на питання:
1. Дотримання логічних засад створення академічного тексту.
Логічність викладу є однією з найважливіших умов якісного видання газет,
журналів, книг. Важливим у роботі редактора є оцінка багатьох якостей тексту.
Авторський рукопис може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати
певним вимогам, навіть форма може не викликати критики, але якщо роздуми автора
нелогічні, висновки будуть не достатньо переконливими. Подібні публікації стають
причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння конкретної ситуації,
спотворення сенсу того, що відбувається, якщо автор тексту - журналіст, публіцист, який
впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в
науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен
редактор має пам'ятати про це.

Логічність, тобто відповідність законам правильного мислення, притаманна

людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу
логіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у
загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для нього логіка
повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти. Виховати у собі здатність
професійно оцінювати текст з логічного боку важливо для кожного журналіста. Але не всі
здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх в категорії, виконувати складні
мисленнєві операції, абстрагуючись від практичного досвіду. Однак навчитися цьому
необхідно. Журналісту слід чітко уявити роль логічних зв'язків у тексті, володіти
прийомами і методами логічного аналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на
порушення логічної норми. Літературний текст - явище складне, і логічні зв'язки в ньому
завжди мають в своїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В
уявленні журналіста - логіка думки і логіка подій, існують як нероздільна єдність. Крім
того, логіка викладу принципово відрізняється від формальної логіки тим, яке значення
надається способам вираження думки.

Знання логіки завжди було одним із найважливіших обов’язків письменника.

Перше місце займали рекомендації з галузі цієї науки в "Риториці" М. Ломоносова.
Старовинні керівництва з риторики і теорії словесності стверджували, що без знання
логіки твір не буде мати зв'язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю
істини від помилковості. У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки
привертає увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до такої проблеми - вияв
можливих порушень правил логіки які стосуються різних мисленнєвих операцій,
відображених у тексті. Інформатика розглядає логічні помилки тексту як різновид
інформаційних перешкод. На закономірності, які виведені логікою, спираються лінгвісти,
аналізуючи синтаксичні зв'язки (логічний синтаксис). У результаті зближення логічних і
синтаксичних критеріїв оцінки тексту виникло таке поняття як "логіко-стилістичні
помилки". Плеонастичні конструкції, відношення роду і виду, точність слововживання,
широке коло питань, пов'язаних з розробкою і вживанням термінів, - такий далеко не
повний перелік тем, які входять в цей розділ практичної стилістики.

2. Логічні закони (закон тотожності, закон суперечності, закон вилучення

третього, закон достатньої підстави). Види логічних помилок.
 До сфери логічної науки, крім форм мислення, входять також закони
мислення. Це прості і очевидні вимоги, що були окреслені в давні часи у
формі правил, яких повинні дотримуватися ті, хто прагнуть коректно
мислити. Пізніше ці закони у математичній логіці почали тлумачитися як
тотожно істинні формули, тобто такі формальні структури, які за будь – якої
підстановки замість символів звичайних речень, завжди дають значення
істинності.

Закон тотожності – цей закон вимагає визначеності мислення,

забороняє розпливчастість, хаотичність виразу думок, сприяючи тим самим
дотриманню точності і ясності. Закон тотожності має практичне значення в
усіх випадках, коли йдеться про коректність дискусії, результативність
обговорення важливих питань, правильний виклад думок в тексті.

Закон суперечності – в цьому законі відображену фундаментальну рису

буття предметів і явищ. Ніщо не може в одному і тому ж смислі мати дані
ознаки і протилежні. Отже даний закон виражає надзвичайно важливу рису
правильного мислення – його несуперечливість. Він забороняє суперечність,
вважає її грубою логічною помилкою. В логіці прийнято говорити, що
суперечність є носієм необхідної хиби. Тому люди, що мислять суперечливо,
незалежно від свого наміру, послуговуються хибними думками.

Закон виключного третього – з двох суперечних думок, висловлених

щодо одного й того ж і в одному й тому ж смислі, одна обов’язково істинна.
Для уточнення змісту даного закону слід підкреслити, що він, на відміну від
закону суперечності, не передбачає жодного третього висловлювання, яке
могло би зайняти середнє положення і бути істинним.

Закон достатньої підстави – у відповідності із законом достатньої

підстави будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими
думками, істинність яких доведена. На відміну від трьох попередніх законів
конкретне формулювання і докладне тлумачення цього закону належать
видатному німецькому логіку, філософу і математику Готфрігу Лейбцігу. У
відповідності з цим законом жодне явище не може існувати, жодне
твердження не може вважатися істинним безпідставно.

Логічні помилки бувають досить різноманітними, та насамперед це такі

міркування, в яких порушуються закони логіки або використовуються
неправильні схеми міркувань, які не гарантують отримання достовірного
висновку за умови наявності істинних засновків. Виділяють такі основні види
логічних помилок: паралогізми, софізми, парадокси.
1. Паралогізм — це логічна помилка, яка виникає внаслідок не-
свідомого порушення правил або законів логіки. Для прикладу розглянемо
два міркування, побудовані за схемою неправильного різновиду умовно-
категоричного силогізму, і переконаємось, що в таких міркуваннях висновок
іноді може бути як істинним, так і хибним, навіть за умови наявності лише
істинних засновків.

2. Софізми — це логічні помилки в міркуваннях, які виникають

внаслідок свідомого порушення правил або законів логіки. Софізми
використовували ще в античну добу для того, щоб перемогти суперника,
позбавити його впевненості у своїх силах і розумових здібностях. Існує
велика кількість софізмів, розглянемо для прикладу лише деякі з них.

3. У широкому сенсі парадокс - це положення, що різко розходиться із

загальноприйнятими, усталеними, ортодоксальними думками

3. Прийоми, що допомагають перевірити правильність логічних зв’язків.

Усунення логічних недоліків.

Після того, як був зафіксований логічний зв'язок, ми аналізували його, щоб

оцінити його правильність.
Це завдання спрощують прийоми:
а) схематизація логічних зв'язків;
б)відновлення випущених ланок;
в)співвідношення логічно зв'язаних ланок;

а) схематизація логічних зв'язків:

Це чітке виділення думок і згортання їх до простіших. Завдяки такому
спрощенню, логічні зв'язки легко перевіряти.

б) відновлення випущених ланок:

Цей прийом виділяє логічну помилку, якщо вона допущена автором, оскільки
в силогізмі, одна з думок якого опущена, помилки менш помітні.
СИЛОГІЗМ - умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують
зумовлене ними третє судження – висновок.

в) співвідношення логічно зв'язаних ланок:

Співвідношення логічно зв'язаних ланок — це ціла група прийомів:

– співвідношення думок про один предмет упродовж всього тексту. Воно
допомагає помічати порушення закону суперечності.
співвідношення членів одного рядуз узагальнювальним або загальним
словом.
- співвідношення членів ряду між собою. Цей прийом необхідний для того,
щоб не прогавити порушення автором правила взаємовиключення понять, за
яким кожен член ряду повинен виключати інший.
- співвідношення конкретних фактів з узагальнювальним положенням або
навпаки:
Якщо загальне положення роз'яснюється або ілюструється конкретними
прикладами, то між ними повинна бути відповідність. Якщо такої
відповідності немає, то або приклади не підтверджують загального
положення і не підлягають меті або неправильно сформульовано загальне
положення. Щоб такого не траплялося, звужують або розширюють загальне
положення або замінюють конкретний факт іншим, відповідним загальному
положенню.
— співвідношення тези і аргументів. Докази і спростування — невід'ємна
частина багатьох текстів. Автори обгрунтовують істинність або помилковість
заздалегідь висунутого положення за допомогою аргументів (посилань).

Логічні помилки — один із видів немовленнєвих помилок, яких учні

припускаються у зв'язних монологічних (усних і письмових)
висловлюваннях; це порушення законів логіки.
Видами помилок цього виду є:

повтори фактів і подій;

пропуски суттєвих фрагментів тексту або деталей, якщо вони спричиняють

порушення зв'язності тексту;

порушення причинно-наслідкових зв'язків;

порушення часової послідовності;

необґрунтовані висновки;

хибні судження;

висновки, що суперечать висловленому раніше;

висловлювання, які виникають у результаті поєднання незіставлених понять.

Логічні помилки виправляються, головним чином, в індивідуальній роботі на
основі смислового аналізу тексту твору або переказу.

4. Редагування словосполучень і речень. Вибір нормативних лексико-

семантичних та фразеологічних мовних засобів для створення
академічного тексту.
5. Граматичні мовні засоби в академічному тексті (різновиди
граматичних порушень; морфологічні варіанти; словотворчі та
відмінкові особливості; дієслівне та прийменникове керування;
активні й пасивні дієприкметники; вибір синтаксичної побудови;
порядок слів; однорідні члени речення; дієприслівникові звороти;
вставні та вставлені конструкції).
Література
1. Колоїз Ж. В. Основи академічного письма : практикум. Кривий Ріг :
ФОП Маринченко С. В., 2019. – С. 109 – 111; 117 – 119; 124.

Завдання
1. Виконайте вправи №1 – 2 на с. 111, вправи 1 – 3 на с. 119 – 121,
вправу №2 на с. 125, наведені в посібнику: Колоїз Ж. В. Основи
академічного письма : практикум. Кривий Ріг : ФОП Маринченко С.
В., 2019. 178 с.