МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ
КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Самрстійна робота № 6.1

з дисципліни
«Аналітико-синтетичне опрацювання документів»
на тему: «Теоретичні основи реферування документів»

Студентки ІІ курсу
групи ДМ–51
Квач Альони

Київ – 2023
 Перелік питань для самостійної роботи здобувачів освіти:
1. Реферування документів
2. Реферат: поняття, функції, сфера поширення.
Хід роботи
1. Реферування (нім. Referat, від лат. referre – доповідати, повідомляти)
– вид аналітико-синтетичного опрацювання документа (АСОД) або його
частини з метою створення вторинного документа (реферату), що містить
необхідну кількість вихідної інформації у стислому викладі і має специфічну
мовностилістичну форму.
Необхідною умовою кваліфікованого Р. є попереднє розуміння
первинного тексту в цілому, завдяки чому можливе виділення головної,
суттєвої інформації та ігнорування вторинної, другорядної.
Тому Р. розглядається і як вид спеціалізованої діяльності, безпосередньо
пов’язаної із читанням і письмом.
Процес Р. передбачає обов’язкове скорочення (згортання) фізичного
обсягу первинного документа із збереженням сутності його основного змісту.
Мета Р. – скорочений виклад у тексті вторинного
документа фактографічної інформації у вигляді ключових аспектів змісту
вихідного документа.
Результатом Р. документів є вторинні документи – реферати, які
використовують для початкового ознайомлення з первинним документом та
визначення доцільності його читання в цілому, наповнення реферативних
ресурсів: баз даних, реферативних видань, у т. ч. реферативних
журналів (РЖ), реферативних збірників, в навчальних, пізнавальних та інших
цілях.
Р. передбачає: науковий аналіз та оцінювання інформації первинного
документа – монографії, статті, доповіді тощо (визначення її цінності);
рекомендування (просування) через ті чи інші реферативні ресурси соціально
важливої інформації, потрібної користувачам для певної суспільної діяльності.
Згортання змісту первинного документа у процесі Р. ув’язується з
поглибленим аналізом його тексту і відбором з нього найважливішої змістової
інформації: основних положень, фактичних даних, результатів, висновків,
рекомендацій, прогнозів тощо.
Критеріями відбору документів для реферування є: актуальність,
цінність, наукова значущість, оригінальність і новизна інформації, що
міститься в них.
Здійснюючи аналітико-синтетичне опрацювання (Р.)
документів (інформації), фахівець, який виконує цю роботу (референт,
інформаційний аналітик, бібліотекар, бібліограф), повинен бути достатньо
обізнаним у конкретній предметній галузі; розуміти інформаційні
потреби користувачів, для яких, власне, створюється реферативна інформація;
знати вимоги до реферату як вторинного документа; мати практичні навички
у сфері інформаційного аналізу і синтезу.
Процес Р. охоплює три основні етапи (ознайомлювальний, аналітичний,
синтетичний) та низку логічних операцій, послідовність і правила виконання
яких визначаються відповідними методичними настановами:
перший етап – загальне ознайомлення з текстом першоджерела
(реферативне читання) та ухвалення рішення про його опрацювання;
другий – уважне читання та поглиблений аналіз змісту документа й
виділення з нього найсуттєвіших відомостей;
на третьому етапі виконуються такі операції: 1) визначається вид
реферату – розширений чи короткий, загальний чи спеціалізований;
2) визначаються структура реферату залежно від його виду, а також вибір
мовно-стилістичних засобів відображення змісту первинного документа;
3) реферативне читання змінюється реферативним викладом – фахівець
синтезує інформацію й компонує текст реферату згідно з вимогами до
структури й стилю цього різновиду вторинних документів; 4) редагування
тексту реферату, мета якого – зв’язний і лаконічний виклад інформації;
5) оформлення реферату відповідно до нормативних вимог.
 2. Реферат (від. лат. refero – повідомляю, доповідаю) – це стислий виклад
у письмовому вигляді наукової літератури з теми, вчення, змісту книги тощо.
При використанні рефератів реалізується ціла низка різноманітних
функцій. Основними функціями реферата вважаються такі: інформаційна,
індикативна, пошукова, адресна, довідкова, науково-комунікативна,
сигнальна, прогностична і функція індексування. Зрозуміла суть
інформаційної функції – реферат містить цілісну, узагальнену інформацію про
зміст первинного документа. Суть індикативної функції полягає в тому, що
реферат дає користувачам інформацію про невідомі, але відповідні їхнім
запитам документи, вказує на їхнє існування, характеризує певні їхні ознаки.
Оскільки реферат є моделлю первинного документа, його можна розглядати
як пошуковий образ цього документа і здійснювати бібліографічний пошук,
тобто реферату притаманна пошукова функція. З пошуковою пов'язана
адресна функція, яка виконується завдяки наявності в рефераті
бібліографічного опису. Реферат містить конкретні фактичні відомості, тому
за його допомогою можна одержати потрібну довідку. Так реалізується
довідкова функція. Ознайомлення з рефератами з певної галузі знання,
проблеми може допомогти одержати відомості про результати наукових
досліджень, винаходи, про проблеми, над якими працюють учені, тощо, і це
становить суть науково-комунікативної функції. Сигнальна функція
реалізується, коли реферат повідомляє про публікацію або надходження до
фонду нових документів. Здійснивши аналіз за допомогою рефератів змісту
основного потоку документів з певної галузі науки або галузі практичної
діяльності, можна прогнозувати їхній подальший розвиток, виникнення нових
проблем, напрямів досліджень тощо, тобто реферати виконують прогностичну
функцію. Функція індексування – як правило, ключові слова вибираються не
з тексту первинного документа, а з тексту реферата, що дає змогу значно
скоротити час і зусилля при написанні.
Реферування як процес найчастіше відноситься до сфери науково-
технічної інформації.
 Особливо важливу роль відіграють реферативні журнали.
В цілому ж реферативний документ – це упорядкована сукупність
бібліографічних записів, що містить реферати.
Реферативні журнали містять велику кількість рефератів вітчизняних і
зарубіжних первинних документів певної тематики.
У країнах з розвиненою інформаційною інфраструктурою реферати
реферативних журналів є свідченням оприлюднення результатів наукових
досліджень, а, отже, і маркером високого інтелектуального потенціалу нації.
Окремий вид наукових документів становлять автореферати дисертацій.
Вони представляють собою видання у вигляді брошури, що містить
укладений здобувачем певного наукового ступеня реферат проведеного
наукового дослідження з характеристикою методології, методики проведення
та аналізом результатів (висновками).
Особливу роль в інформаційному забезпеченні науки, бізнесу, всіх сфер
виробництва, культури мають реферативні бази даних, які становлять собою
бібліографічні бази даних, що містять бібліографічні записи, які, окрім базової
формальної інформаційної моделі, включають анотацію, реферат чи інші
відомості щодо змісту документа.
Ще один вид реферативних документів – реферативний переклад, тобто
це підготовлений українською мовою реферат, складений на підставі
іншомовного документального джерела шляхом перекладу чи скорочення
змісту першоджерела.
Практичні завдання:
1. Пояснити поняття «Реферат».
2. Класифікація рефератів.
Хід роботи
1. Реферат (від. лат. refero – повідомляю, доповідаю) – це стислий виклад
у письмовому вигляді наукової літератури з теми, вчення, змісту книги тощо.
Реферат також передбачає наявність доповіді на дану тему, що включає огляд
наукових та інших джерел з обраної теми або виклад змісту пошукової роботи.
Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну
інформацію, а й показати своє ставлення до неї.
Реферат демонструє ерудицію дослідника, його вміння самостійно
аналізувати, систематизувати, класифікувати й узагальнювати суттєву
наукову інформацію.
Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом матеріалу,
кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням.
2. За глибиною розкриття змісту реферати поділяють
на інформативні та індикативні. Інформативний реферат може виконувати
весь комплекс властивих рефератам функцій, оскільки він максимально повно
розкриває зміст первинного документа. У такому рефераті здебільшого
наводять відомості про предмет дослідження і мету роботи, про методи, умови
й основні результати дослідження; подають пропозиції автора щодо
застосування результатів дослідження, основні характеристики розглянутих
технологічних процесів, технічних виробів; ознайомлюють з новою
інформацією про відомі явища, предмети тощо.
Головне завдання індикативного реферату звернути увагу користувача
інформації на певний документ і допомогти прийняти рішення про
необхідність звертатися до нього. Тому такий реферат містить лише відомості
про головні аспекти змісту первинного документа. Тут немає детальної
фактографічної інформації, практичних і теоретичних результатів, висновків.
Індикативні реферати складають здебільшого на документи великого обсягу,
наприклад, на монографії, звіти про науково-дослідні роботи й т. ін.
Деякі фахівці виділяють ще аспектні реферати або реферати-резюме. їх
складають на основі переробки інформації, що стосується не первинного
документа загалом, а лише кількох або навіть одного змістового аспекту, який
є цікавим для певної групи користувачів.
За кількістю охоплених джерел реферати можуть
бути монографічні (одноджерельні) і зведені (багатоджерельні,
оглядові). Монографічним є реферат, у якому міститься згорнута інформація з
одного первинного документа. Зведений (багатоджерельний, оглядовий)
реферат містить інформацію з кількох первинних документів, присвячених
одній темі.
За призначенням реферати можна поділити на загальні (універсальні)
та цільові (спеціалізовані). Загальний реферат призначений для використання
широким колом користувачів. Такий реферат орієнтує на задоволення не
конкретного інформаційного запиту, а інформаційних потреб з певної галузі
науки, практичної діяльності. Цільові реферати складають для задоволення
конкретних інформаційних запитів, вони мають чітку читацьку адресу.
Залежно від методу викладу матеріалу реферати поділяють на реферати-
екстракти і перефразовані (інтерпретивні). Перші складено із запозичених з
тексту першоджерела речень, а другі – це текст, який референт написав
самостійно шляхом перефразування і скорочення тексту першоджерела.
За формою розрізняють текстові і бланкові реферати. Абсолютна
більшість рефератів мають текстову форму, тобто це зв'язний текст, до якого
можуть входити ілюстрації, таблиці, графіки, формули. Бланкові поширилися
завдяки виникненню формалізованих методик складання рефератів. Вони
можу ть бути анкетними, табличними, телеграфного стилю. Анкетний реферат
– це відповіді на заздалегідь сформульовані запитання. Якщо запитання
стосуються кількох об'єктів, а відповіді розміщено у відповідних колонках
(графах) таблиць, реферат
називають табличним. Реферати телеграфного стилю – це коротке
повідомлення про зміст документа, яке схоже на текст телеграми.
Крім того, реферати розрізняють за обсягом (короткий і розширений), за
укладачем (авторський і не авт Орський – референтський), за використанням
засобів автоматизації (ручний – підготовлений людиною) і автоматичний (з
використанням ЕОМ).
Висновок. На цій самостійній роботі ми з’ясували що означає
реферування документів та дізналися про поняття, функції і сферу поширення
реферату, пояснили поняття «Реферат» та прокласифікували реферат.