МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ
КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Самостійна робота 4.2

з дисципліни
«Аналітико-синтетичне опрацювання документів
на тему: «Універсальна десяткова класифікація (УДК) як міжнародна
інформаційно-пошукова мова»

Студентки ІІ курсу
групи ДМ–51
Квач Альони

Київ – 2023
 Перелік питань для самостійної роботи здобувачів освіти:
1. Внесок Поля Отле та Анрі Лафонтена в розвиток світової
класифікаційної думки.
Практичні завдання:
1.Ознайомитись з особистим внеском у створення УДК П. Отле та А.
Лафонтена.
2. Інформаційне повідомлення оформити у вигляді реферату обсягом до
5 сторінок.
Хід роботи:
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ
КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Реферат на тему:
«Особисті внески у створення УДК П. Отле та А. Лафонтена»

Студентки ІІ курсу
групи ДМ–51
Квач Альони

Київ – 2023
 Поль Отле (1868-1944) – автор декількох сотень праць про проблеми
теорії та практики бібліографії, бібліотекознавства і документації. Один з
засновників міжнародного бібліографічного інститута в Брюселі (1895), який
в наші дні має назву МФД (Міжнародна федерація з інформації та
документації) [1].
Анрі Лафонтен (22 квітня 1854, Брюссель, Бельгія – 14 травня 1943,
Брюссель) – бельгійський юрист, голова Міжнародного бюро миру з 1907 по
1943 рік, лауреат Нобелівської премії миру 1913 року [2].
У другій половині XIX – на початку ХХ століття виникла потреба у
створенні класифікаційних систем, які давали б змогу відображати нові науки,
теми, поняття тощо. Однією з таких систем стала Універсальна десяткова
класифікація (УДК).
У 1895 році з ініціативи бельгійських вчених Поля Отле й Анрі
Лафонтена відбулась Міжнародна бібліографічна конференція (Брюсель), в
якій взяли участь делегати з різних країн. Згідно з її підсумками в основу
новостворюваної класифікаційної системи було вирішено покласти Десяткову
класифікацію Дьюї (ДКД), яка вже широко застосовувалась у бібліотеках
США та Англії й стала відомою в багатьох країнах світу. ДКД як найбільш
деталізована система, здатна до подальшого розгалуження, з досить високим
науковим рівнем, зі зручною та зрозумілою нотацією, не залежною від мови,
мала безумовні можливості розвитку.
Перетворення ДКД на комбінаційну систему (якою мала стати УДК)
забезпечувалось за допомогою введення в нотаційний апарат
ряду математичних і пунктуаційних знаків, відомих в усьому світі й тому
настільки ж зрозумілих, як і арабські цифри, використовувані в системі. За
допомогою нових позначень типові та повторювані поняття було згруповано в
самостійні таблиці визначників, які не належали до основних класів (розділів).
Саме П. Отле висунув пропозицію щодо застосування знаків, спеціально
призначених для комбінування класифікаційних індексів (навскісна риска,
плюс, двокрапка тощо). Окрім цього, було прийнято ще одне рішення: якщо
подальше ієрархічне підрозділяння стає неможливим або недоцільним, до
класифікаційних індексів можна приєднувати алфавітні позначення.
Перше видання таблиць класифікації під назвою «Manuel du
répertoirе bibliographique universel» («Посібник з універсального
бібліографічного репертуару») було випущено в період 1905—1907 років
Таблиці налічували 33 тис. класів.
Назва »Універсальна десяткова класифікація» вперше з'явилась з
виходом у світ другого видання таблиць французькою
мовою »Classification décimale universelle» (1927—1933). Відтоді саме під
цією назвою таблиці почали вдосконалювати і регулярно
перевидавати, завдяки чому вони набували міжнародного поширення.
Вважалось престижним розміщувати індекс УДК на титульному аркуші
книги, демонструючи тим самим її місце в упорядкованому за допомогою
УДК «світовому репертуарі».
Обсяг таблиць збільшувався від видання до видання: 1907 рік – 33 тис.
рубрик, 1927–1933 роки – 70 тис. рубрик. Згодом повні таблиці налічували
100–120 тис. рубрик, а для більшості бібліотек було розроблено середні (35–
40 тис. ) і скорочені (10–12 тис. рубрик) варіанти таблиць.
Упродовж ХХ століття розробленням і вдосконаленням УДК займався
Міжнародний бібліографічний інститут (МБІ). У 1924 році після чергової
реорганізації у складі МБІ залишилось лише п'ять держав (Нідерланди,
Франція, Німеччина, Швейцарія і Радянський Союз). Після переїзду з Брюселя
до Гааґи в 1931 році його перейменовано на Міжнародний інститут
документації (МІД), у 1937 році – на Міжнародну федерацію з документації
(МФД), а згодом – на Міжнародну федерацію з інформації та
документації (МФІД), діяльність якої завершилась уже у наші дні.
У 1991 році було створено Консорціум УДК (УДКК), до складу якого
увійшла МФІД і видавці УДК. Одним з основних напрямів діяльності УДКК
стало розроблення у 1993 році електронної бази даних еталона УДК
англійською мовою (Master Reference File, MRF), який, на відміну від повного
видання німецькою мовою, є стандартною (середньою) версією УДК.
Удосконалення і розповсюдження УДК здійснюється Консорціумом
донині і стало міжнародною справою. Подальший розвиток системи
Консорціум пов'язує з її фасетизацією та пристосуванням до потреб
автоматизованих інформаційних систем [3].
Отже, зараз УДК є універсальним міжнародним засобом систематизації,
індексації і пошуку документів у фондах, каталогах і картотеках передусім
завдяки її десятковій індексації, оскільки вона також побудована за
десятковою ознакою. УДК належить до ієрархічних інформаційно-пошукових
мов комбінаційного типу з елементами фасетної структури у вигляді загальних
та спеціальних ознак.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 1. Документознавство: історія документознавства в персонах. URL:
https://sites.google.com/site/dokumentoznavstvanet/istoria-dokumentoznavstva-v-
personah/pol-otle
2. Юніонпедія : сайт. URL:
https://uk.unionpedia.org/%D0%90%D0%BD%D1%80%D1%96_%D0%9B%D0
%B0%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BD
3. Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана
Федорова» : сайт. URL: http://www.ukrbook.net/udc/UDC_ist.html