МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ
Кафедра бібліотекознавства та інформології

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Інформаційно-бібліотечне обслуговування користувачів»

на тему: «Архітектура бібліотек України»

Виконав:
Студент другого курсу
група ІБА(б)-1-18-4.0д
Панчук Богдан Олександрович
Науковий керівник:
Доцент кафедри
бібліотекознавства та інформології
Стамбол Ігор Іванович

Київ 2020
 2

Зміст
Вступ

Розділ 1. Світові стандарти та архітектурні рішення в побудові бібліотек

1.1 Особливості архітектурно-образної організації сучасних публічних

бібліотек.

Розділ 2. Архітектура найстарішої української бібліотеки, доби класицизму

та епохи неокласицизму, епох бароко та необароко.

2.1 Архітектура будівель найстарішої української бібліотек.

2.2 Архітектура будівель доби класицизму, неокласицизму.
2.3 Архітектура будівель епохи бароко та епохи необароко.

Розділ 3. Архітектура будівель бібліотек епохи ренесансу та епохи

неоренесансу раннього та пізнього модерну.

3.1 Архітектура будівель епох ренесансу та неоренесансу.

3.2 Архітектура доби раннього та пізнього модерну .

Розділ 4. Архітектура будівель бібліотек епохи радянського модерну.

Розділ 5. Архітектура будівель бібліотек за часів незалежності України.

Сучасні тенденції в архітектурі українських бібліотек.

5.1 Архітектура будівель за часів незалежної України

Висновок

Джерела

Вступ
 3

Потреба інформаційного забезпечення особистих бажання рано чи пізно

приводить людину в бібліотеку. І якщо "обличчям" електронної бібліотеки є
її діджитал-макет на екрані монітору, то поза межами інтернету нас
зустрічають перш за все будівлі книгозбірень. Місце положення бібліотек у
населеному пункті не є суворо обмежене територіальним, близьким
сусідством до закладів освіти, шкіл, науково-дослідницьких центрів. Їх ціль
у забезпеченні населення знаннями диктує їхнє безпосереднє
місцеперебування у серці міського ландшафту. Вони давно стали
невід'ємними учасниками створення унікального неповторного вигляду міст
України.
Деякі бібліотеки удостоєні звань "перлин міста", образотворчих споруд та
архітектурних пам'яток за свою естетичну цінність. Натомість деякі будівлі
не мають взагалі ніякого естетичного значення і виконують лише первинні
функції книгозбірні. Кожне велике місто України може похизуватися
будівлями різноманітних стилів та епох. Серед них є і представники
бібліотек. Різноманітність архітектурних стилів будівель представлені
повним спектром історичних епох і тенденцій. Наразі вік бібліотек в Україні
знаходиться не просто у дистанції десятирічь, а інколи досягає не одного
стріча. У різні часи над спорудами наших бібліотек працювали вітчизняні та
іноземні архітектори у своїх персоніфікованих, унікальних стилях.
Територіальний колорит місцевостей, менталітет населення, політичні
погляди громад також вплинули на утворення цієї різноманітності.
Таке різноманіття чинників зумовило існування сьогодні загалом
неопрацьованої теми організації та групування будівель за певною
класифікацією. Взагалі інформацію про історію сучасних будівель певного
міста можна дізнатися із історичних краєзнавчих книг та наукових робіт.
Звичайно там приділено увагу і будівлям в яких знаходились чи знаходяться
великі бібліотеки міста. Проте об'єм інформації представленої в подібних
роботах не є вичерпним та повністю задовільним. Так, наприклад, опис
 4

приміщень харківських бібліотек можна знайти в роботах Касьянова,

Астахова та Асєєва. У Києві подібну дослідницю роботу виконували
Кобзаревський, Дятлов та Дворьський. А Львівські бібліотеки досліджували
Бєлоус та Дятлов. Жодне місто України не є виключенням і в краєзнавчих
фондах міських або обласних бібліотек ми зможемо знайти схожі роботи.
Але вони здебільшого прагнуть вивчити загальні події історії архітектури на
певній території. Звісно, ніхто не вимагав цього і не мав інтересу до
поглибленого інтересу саме на будівлях бібліотек.
Саме тому ми зараз маємо лише одну їх класифікацію в більшості
комплектуючих робіт (таких як "Будівлі українських бібліотек" П'яскіної) -
територіальну. Багато інформації про свою історію та нинішній стан
бібліотеки викладають на особисті електронні ресурси. Але й ця інформація є
обмеженою та ніяк не допомагає у дослідженні саме архітектурного питання.
Тому актуальність теми визначається важливістю створення вичерпної
класифікації будівель бібліотек України не за територіальною схожістю, а за
більш важливим культурним чинником. Саме за хронологією культурних
епох та архітектурних стилів притаманних території України.
Метою цієї курсової роботи є розробка нової класифікації будівель
українських бібліотек за відповідністю їх культурним епохам історії та
архітектурними стилями. А також вирішення питання про те чи відповідають
будівлі, в яких зараз знаходяться бібліотеки, світовим стандартам
архітектурної естетики та спеціалізованої організації простору бібліотек.

Об'єктом дослідження виступають українські бібліотеки на всьому шляху

свого існування.
Предметом дослідження стали будівлі в яких знаходилися або знаходяться
тепер бібліотеки України. А саме їх зовнішній вигляд та організація
приміщень всередині.
Через перебіг на час опрацювання інформації в Україні карантину
 5

спричиненого пандемією вірусу COVID-19 робота була обмежена в методах

роботи та ресурсах. Але отримана інформація була опрацьована в повному
обсязі. Методи дослідження обрані для написання цієї курсової роботи:
спостерігання, пошуковий метод, аналіз та синтез, робота з електронними
джерелами, історичний та хронологічний методи, класифікаційний метод.

Розділ 1. Світові стандарти та архітектурні рішення в побудові бібліотек

1.1 Особливості архітектурно-образної організації сучасних публічних

бібліотек.

У двадцятому столітті нашої ери виникло велика кількість типів споруд,

що забезпечують різні потреби людини. Починаючи з античності й до наших
днів, диференціація цих типів біла поступовою і порівняно рівномірною.
Нові типи виникають не часто, а їх розмежування на підтипи та види ще в
 6

1979 р. описав у своїй фундаментальній праці «Історія типів будівель» М.

Певзнер.

Завдяки встановленню можливих наборів функцій будівель сьогодні

склалася певна типологія їх видів. Проте науково-технічний прогрес чинить
вплив на зміну встановлених норм. Коли він торкнувся бібліотек, які почали
втрачати інтерес потенційних користувачів, їх образ почав змінюватися.
Дослідження показали, що крім фізичного зношення будівель (кінця XIX
ст.), бібліотечних фондів та меблів, застаріло і моральне обличчя
архітектурного образу публічних бібліотек. Це спонукало деяких
архітекторів задуматися про роль бібліотечної будівлі, яка має не тільки
повністю відповідати функціональній діяльності, а й бути засобом її
вдосконалення та вираження.

Прекрасним втіленням бібліотеки, в основі якої лежить ідея створення

відповідного образу, що відповідав вимогам часу, є Бостонська публічна
бібліотека (рис. 1). У наш час ця бібліотека є однією з найбільших
загальнодоступних бібліотек світу. Основною будівлею бібліотеки є старий
корпус головний читальний зал, який є чудовим прикладом неоренесансної
архітектури у США. Стильові тенденції її образу спрямовані на вираження
форми та її елементів. Цікавою є архітектура «нового» корпусу Бостонської
публічної бібліотеки Johnson building, яку було споруджено в 19671971 рр. і
відкрито для читачів у 1972 р. В архітектурного об’єму ті самі пропорції і
набір елементів, які є в композиції фронтальної площини старого корпусу.
Проте маленькі вікна порівняно з великими площинами стін створюють
контраст масштабів споруди, підкреслюючи сувору масивність і
монументальність основного об’єму. Критики називали його мавзолеєм.
Архітектурно-образна організація старого і нового корпусів бібліотеки
просторовим і об'ємним рішенням, формами, виразністю пропорцій
 7

розкриває світогляд і втілює ідеї епохи, зберігаючи своє символічне

значення просторість та доступність.

Так, на сучасному рівні особливість архітектурного формотворення

полягає у тому, що визначальним фактором є внутрішній простір. Він
“цінна пустота”, яка зумовлює функціональне і художнє значення споруди.
Архітектурна форма не замикає свій внутрішній простір як самоцінність,
демонструючи сполученість із середовищем життєдіяльності людини. Вона
закріплює на земній поверхні певну цінну для людини сферу діяльності,
виражаючи у своїх межах її характер. Архітектурна творчість організовує
простір, виявляє часову динаміку, що є виміром становлення людського
буття: воно є, водночас, і відображенням внутрішніх переживань людини, і
логічною конструкцією, яка оформлює екзистенційний жест змістом.

Еталоном бібліотечної споруди на початку ХХ століття вважалася

бібліотека, яку спроектував Алвар Аалто у Виборзі (тодішня територія
Фінляндії) у 1927 р. Ця споруда займає значне місце в історії сучасної
архітектури. Тут автор втілив перехід від неокласицизму до строгого
функціоналізму. Цінністю цієї архітектури вважається акустична стеля
лекційного залу. У своїй роботі архітектор розглядав будівлю як
продовження простору, а природу і архітектуру як єдине ціле. В результаті
Алвар Аалто органічно вписав архітектуру в навколишній ландшафт, а
форма споруди точно відповідає її призначенню. Під впливом сучасних
тенденцій розвитку інформаційно-комунікативних технологій сформувалась
концепція сучасних публічних бібліотек. Такою концепцією є модель
бібліотечно-інформаційного центру “медіатека”, яка одночасно виконує
цілий спектр різноманітних функцій і поступово трансформується в
установи, в яких саме “бібліотечно-інформаційна” частина є лише базовою, а
факультативні структури (музеї, архіви, виставкові та навчальні центри,
 8

книгарні, театри тощо) додають особливого змісту їхньому

соціокультурному та інформаційному простору.

Вираження об’єму сучасних бібліотек досягається і способом

перетворення простої форми на складнішу зі збереженням ідентичності
первинній геометричній фігурі. Трансформуючись та виражаючи особливості
організації об’єму, поєднуючи різнохарактерні суміжні площини за
кольором, фактурою та матеріалом, форми утворюють велику кількість
різноманітних інтерпретацій. Тому головними засобами вираження об’ємної
форми сучасних бібліотек є використання простих геометричних прийомів.

Будівля Філологічної бібліотеки Вільного університету Берліну схожа на

покладене на бік величезне скляне яйце. Воно, фактично, порожнє всередині,
а поверховість створюється чотирма ярусами хвилеподібних галерей, у
малюнку яких за певної часточки уяви можна вловити натяк на «мозкові
звивини».

Простою і водночас оригінальною є форма нової бібліотеки Університету

Деусто в Більбао, що в Іспанії. Їй притаманні виразні властивості
формотворчих площин колір, світлотіньові ефекти, фактура. Будівля має
п'ять надземних і п'ять підземних поверхів, і всі вони оснащені новітньою
електронною технікою. З самого початку проектування головним завданням
іспанського архітектора стало узгодження своєї будівлі з оточенням, а саме з
музеєм Гуггенхейма. Щоб будівля бібліотеки не сперечалася з новою
деконструктивістською динамічною формою музею, будівля бібліотеки
вирішена як монолітна кубічна форма з застосуванням на фасадах
склоблоків, які за денного світла виглядають досить скромно порівняно з
«блискучим титаном». У сприйнятті лаконічної форми споруди велику роль
відіграв новий парк.
 9

Сучасне трактування архітектури публічних бібліотек вражає своєю

сміливістю і прогресивністю. Для оцінки їх архітектурно-образної організації
використано ознаки, які поєднували загальноприйняті в теорії архітектурної
композиції закономірності та прийоми. Особливістю нових бібліотечних
будівель є рух до оновленої форми інформаційного простору та відмова від
глибинно-просторової композиції, лаконічне формоутворення основних
об’ємів, просте поєднання об’ємних, лінійних і площинних форм. Форма та її
складові, незважаючи на спільну функціональну та часову приналежність,
мають певний символічний зміст, особливий характер та конкретні
композиційні характеристики. В архітектурі сучасних публічних бібліотек є
дві композиційні схеми вирішення об’ємно-просторової структури будівлі:
фронтальна з об’ємною пластикою та об’ємна, в якій переважно зберігається
ідентичність первинній простій геометричній формі куб, паралелограм,
півсфера, циліндр, форма «яйця» тощо.
Засоби композиції, які проявляються у зовнішніх ознаках форми -
протиставлення різних за матеріалом та кольором площин, вказують на
символічне значення форми, а саме на ідею просторості та
загальнодоступності. Ритм як традиційний засіб поєднання елементів
композиції в цілісну структуру об’єктивно наявний в кожному з прикладів.
Осьові ж принципи організації форми практично не властиві цьому типу
споруд.
 10

Розділ 2. Архітектура найстарішої української бібліотеки, епох ренесансу та

неоренесансу, епох бароко та необароко.

2.1 Архітектура будівель найстарішої української бібліотеки.

Якщо встановити історичний вік бібліотек України, стане видно, що

найстарішою з нині існуючих читалень, є Наукова бібліотека Львівського
національного університету імені Івана Франка. Хоча зараз вона існує як
університетська бібліотека, її поява попереджала народження самого
навчального закладу. Бо її заснування датується 1608 роком, а університет, як
відомо, засновано тільки у 1661 році. Саме на початку 17 століття у
львівського Єзуїтського колегіуму виникла потреба у власній книгозбірні.
Розміщена у будівлі колегіуму на головній площі міста Івано-Франківська,
вона стала просвітницьким та інтелектуально виховним апаратом колегіуму.
Дана пам’ятка архітектури будовою повторює форму витягнутого
 11

прямокутника. Колегіата ордену єзуїтів вівтарем спрямована на захід, а

північним бічним фасадом виходить Майдан Шептицького. У головному
фасаді легко пізнаються риси класицизму. Вікна і двері будівлі обрамлені
накладними планками – наличниками. Вікна другого поверху оточені
прямокутними підвіконними нішами. Північний і західний фасади
спроектовані зовсім без декору. Нажаль первісний вигляд будівлі не зберігся,
бо у 1734 році вона згоріла.
Пізніше, у 1784 році, разом із відновленим Львівським Університетом,
бібліотека переїжджає до будівель монастиря Тринітаріїв, де і продовжувала
свою діяльність аж до 1848 року. Нова оселя книгозбірні також була
виконана у стилі класицизму, Незважаючи на минуле релігіозне служіння
будівлі, вона виглядає як впевненій представник тогочасної міської
адміністративної архітектури. Підвищений над більшою частиною споруди,
передній фасад мав дах з шарнірним покуття посередині і підперезаний
колонами з центру та всіх боків. Віна не буди прикрашені багатим декором
чи навіть якось обрамлені. Вони базувалися у спеціально відведених нішах і
мали арочний верх. Бокові фасади не були так прикрашені й спільною рисою
були лише аркові вікна. Загалом усі фасади разом утворювали форму
прямокутника.

Надалі бібліотеку чекали багато переміщень у різні будівлі. Доки вона не

знайшла свою остаточну оселю в спеціально збудованій в 1904 році у Львові
споруді.

2.2 Архітектура будівель доби класицизму, неокласицизму.

Класицизм, як напрям в європейському мистецтві, вперше заявив про себе

в італійській культурі 16 століття. А перші згадки про нього у західній
Європі датуються вже наступним, 17 століття, під впливом розвитку
монархічної форми влади в цих державах. У своїх канонах він спирається на
ідеї античної культури. В архітектурі класицизм відомий як стиль, що
 12

потребує раціонального сприйняття всього буття, логіки та суворої ієрархії,

ясності та чіткості ліній. Одним словом – оспівує урочистість розуму.
Набував популярності, загалом, через потребу у показному звеличуванні
держави за допомогою створення помпезних споруд. А класицизм впорався з
цією задачею на відмінно.
Основними характерними рисами цього стилю є велична простота,
лаконізм (як в зовнішньому так і у внутрішньому оформленні), строгість,
відсутність зайвих деталей. Також відзначають природну м’якість кольорів
притаманних спорудам епохи класицизму. Будівлі, оформлені відповідно до
нормами класицизму, зазвичай виконані в кремових, бежевих, молочних і
блідо-жовтих кольорах.
Стиль опирається на гармонійність, надійність і комфорт. Як і будь-який
інший стиль, класицизм володіє власними ключовими рисами. Всередині —
високі стелі, прикрашені ліпниною чи розписані особливим орнаментом.
Ззовні – елліністичні колони, довершені арки, ажурні поруччя та балюстради.
Ніші в стінах, сходи, головні входи та вікна зазвичай обрамлені наличниками
та світильниками. У всьому вбачається принцип розумної простоти. Складно
не помітити навмисно спрощені деталі: камінні решітки, найлегші штори
простого крою, меблі без особливо виразного декору. Окрасою меблів
найчастіше виступають скляні елементи, природні малюнки деревини та
каменю. Тобто, це прості геометричні форми, функціональність.
Проте, класицизм — це не стиль аскетичного митця, а вишукана і
ненав'язлива розкіш. Величну атмосферу створюють мармурові скульптури,
диванні подушки, дзеркала в золотих рамах, фарфор, класичні картини,
гобелени. Однак деталей не повинно бути занадто багато, адже класицизм —
це, перш за все, відсутність химерності. Декоративні елементи гармонійно
вписуються в загальну картину. Різні деталі доповнюють і взаємодіють один
з одним.
Найдавнішим відомим представником стилю класицизму серед
 13

бібліотечних побудов можна вважати будівлю в якій знаходиться Корпус

№85 Національної історичної бібліотеки України. Перший поверх споруди
збудований в 1746- 1751 рр. як Трапезна кухня. Майже квадратна споруда
злегка витягнута із заходу на схід, пов’язана критим переходом з Трапезною
палатою. Споруда двоповерхова, без підвалу. Перекриття цегляні,
склепінчасті. Виразними елементами класицизму виступають
горизонтальний ярус, що оперізує перехід між першим та другим поверхом
ззовні та напівколони, що видаються геть зі стін та вікна в порталах арочного
типу. Карниз також виконаний у дусі цього стилю – витончено і скромно.
Своїм дизайном він схожий на вище згаданий ярус, повторює його форму і
утворює вигляд «нашарування» поверхів.
Прикладом масштабного виявлення класицизму є Гостинний двір у Києві.
Саме там після реконструкції 1893 року розмістилася Державна наукова
архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного. Збудований за
проектом Луїджі Руска у 1808 році, він спочатку виконував роль
торгівельного залу. Цю споруду часто реконструювали та відновлювали.
Гостинний двір – прямокутна будівля з внутрішнім двором. Два поверхи
відділяються один від одного ярусом. Згори другого ярусу звисає зубчатий
карниз. У кутах будівлі – чотири парадні сходи. Портальні арки знаходяться
по всьому внтрішньому та зовнішньому периметру будівлі. Дах – двосхилий,
залізний. Арки відділяються одна від одної колонами з простими капітелями
під карнизом. Особливий орнамент чи декор відсутні. У 2013 році бібліотека
переїхала в іншу споруду.
З 1925 по 2007 рік Кримський республіканський заклад «Універсальна
наукова бібліотека ім. І.Я. Франка» знаходився в будинку колишнього
Дворянського зібрання. Збудована у 1848 році ця споруда також є яскравим
представником класицизму. Тут пізнаються уже типові риси стилю: аркові
вікна, але вже без порталів; напівколони (дуже скромні і не надто виразні) на
першому і другому поверсі окремо; горизонтальний ярус і карниз оформлені
 14

однаково, карниз згори увінчаний балюстрадою. Колір споруди – молочно-

жовтий, що цілком вписується в контекст класицизму.
Двома століттями потому датуються роботи наступника класицизму –
неокласицизму. Взагалі в європейській історії цей термін використовується
для описання культурних подій 18-19 століть. На теренах України він набув
значення у перших трьох десятиліттях 20 століття. Тут його часто називали
олександрійським класицизмом або ампіром.
Як і будь-який «нео»-стиль, він не мав наміру відкрити досі невідомий
погляд на архітектуру, чи зруйнувати догми попередніх тенденцій. Тож цей
стиль використовував, той же самий архітектурний словник, що і класицизм
та пізнє бароко. Що ,насправді, дивно, бо останній підкреслював свій
скульптурний об'єм, на відміну від пласких якостей неокласицизму. Проекції
та ніші, а також їхнє освітлення стало дещо плоскішими. Не відставали й
барельєфи – все більше зрівнювалися з рівнем стіни. Часто обрамлялися
фризами, табличками чи панелями. В найдальших кутках сходу Європи зміни
зазнали й використовувані матеріали та методи їх обробки. Так, наприклад,
замість білих поштукатурених колон, тут набули популярності колони з
натурального каменю. На наших землях неокласицизм пройшов змішування
мотивами з Ренесансом та античною класикою, хоча й увібрав у себе
національні риси. Його чітко сформульовані індивідуальні особливості були
ізольованими, а не взаємо проникними, автономними і завершеними самі по
собі. Задля більшої конкретики головними відрізняючими аспектами між
неокласицизмом та його прабатьком можна вважати історичні рамки (різниця
в майже 2 століття) та використання нових знань та матеріалів, що спростило
побудову та урізноманітнило зовнішній вигляд споруд.
У 1897 році завдяки коштам меценатів Херсонщини була збудована нова
будівля Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся
Гончара. Саме тоді завершилося будівництво за проектом одеських
архітекторів Толвінського та Гонсіоровського. Виконана за всіма канонами
 15

неокласицизму споруда довго служила потребам бібліотеки. Її фасади

вирішені в іонічному ордені. Споруда прямокутна, з виступаючим на
головний вхід чотириколонним портиком корінфського ордену. До нього
прямують масивні сходи з обох боків. Над ними підіймаються балюстрадні
перила з каменю. Вікна майже без порталів, довершені арками. Присутній
розділовий ярус на лінії суміжності напівпідвальної частини будови з єдиним
наземним поверхом. Цоколь будівлі пофарбована в темний колір, а верхня
частина – білосніжна. Будівлю увінчують карниз та балюстрада, ідентична до
сходової.

Портик також обрамлений зубчатим карнизом. Присутні напівколони між

вікнами з невеликою кількістю декору. Рівно через 90 років бібліотека
переїхала в іншу споруду.
Будівля, в якій знаходиться Державно науково-педагогічна бібліотека
України ім. Сухомлинського, також стала учасником пошуку архітектурного
рішення в стилі неокласицизму для українських бібліотек. Збудована в 1949
році. Основа споруди – цегляна прямокутна будівля без наявної
архітектурної цінності. Неокласичне нутро в ній видає шестиколонний
портик, хоча самі колони – паралелепіпеди, з оперізуючими прямокутними
кільцями вдовж них. Капітель, ніби намагається довершити химерність
портика – не відповідає жодному ордену класицизму. В них відчуваються
нотки популярного на той час радянського модерну. Дах – залізних,
двосхилий. Крайні колони поєднані невисокою балюстрадою. В цілому,
будівля намагається видати себе за споруду в стилі неокласицизму,
порушуючи при цьому один з основних канонів – відсутність химерності.
Одна з окрас Києва – будівля Наукової бібліотеки ім. Максимовича
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Збудована
впродовж 1914 – 1940 рр. за проектом архітекторів Осьмака та Альошина.
Бібліотечна споруда отримала фасад із вправно окресленими та
 16

врівноваженими масами центрального підвищеного об’єму ризаліту і дещо

нижчих коротеньких крил. Окрасою інтер’єру стали вестибюль, балюстрада,
оформлена фігурними балясинами з білого мармурі, просторі читальні зали,
наукові кабінети. Подекуди – аркові вікна, на третьому поверсі в фасад
встановлено напівколони. Дах двосхилий, тримається на зубчатому карнизі.
Бібліотека разом з головним «червоним» корпусом університету складає
цілісний архітектурний ансамбль.
Цікавим прикладом неокласичної будівлі є філія Вінницької ОУНБ ім.
Тімірязева, що розташована навпроти головної споруди бібліотеки.
Збудована протягом 1936-1940 рр. Цікава вона тим, що знаходиться на розі
двох вулиць і утворює своїми частинами цілий ансамбль різноманітних
форм. Основа – циліндрична ротонда, підперта зі сторін двох вулиць
прямокутними прибудовами. Ротонда прикрашена шістьма колонами
виконаними в іонічному ордері, бокові частини ансамблю – прямокутними
напівколонами з ідентичними капітелями у формі двох валют. Лише найвищі
вікна – аркові. Карниз не видається з основної поверхні будівлі. На ротонді –
три вікна з балконами. Балкони утворені балюстрадами. Балюстради
присутні й на інших вікнах, а також над карнизами.
На сході України неокласицизм знайшов своє втілення в будівлі Донецької
обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Крупської. Сучасний вигляд
бібліотека набула в 1956 році в добу післявоєнної реконструкції. Кутова
частина бібліотеки, яка виконана у формі барабана, обрамлена
напівколонами коринфського ордера, який надає будівлі вивірену
граціозність і гармонійну пропорційність. Вінчає чотириповерхова будівля
сталевий купол.
Фасади вирішені пластично з використанням класичної ордерної системи
архітектурних деталей: масивний карниз, напівкруглі пілястри з капітелями
на простінках між вікнами від другого до четвертого поверху. Дизайн
першого поверху, візуально відокремленого від решти будівлі, стилізований
 17

під кам'яну кладку. На рівні другого поверху в напівкруглих нішах розміщені

горельєфи російських і українських письменників, діячів науки. Цегляна
будівля оброблено (інноваційно для того часу) різними видами декоративної
штукатурки. Як і на інших будівлях сталінської епохи, на фасадах і в
інтер'єрах бібліотеки присутня радянська символіка. Прямокутний
внутрішній двір бібліотеки, в якому зараз проходять культурно-масові
заходи, замкнутий декоративними металевими решітками.
Довершеним ідеалом неокласицизму в архітектурі серед бібліотечних
споруд сміливо можна назвати будівлю Одеської національної наукової
бібліотеки, споруджену у 1907. Тут уже характерні риси стилі зведені в
абсолют. Бібліотека складається з декількох приміщень сумарною площею
приблизно 9 тис. м2. Фасад головного корпусу виконано у стилі «неогрек» з
ампірними мотивами та елементами модерну. Наявний портик виконано у
вигляді храму в антах. Капітелі іонічних колон завершуються балюстрадою.
Між антами портика розташований пронаос. У типмані фронтону
розташований горельєф – симетричний рослинний орнамент, у центрі якого
знаходиться малий герб України. На фризі надпис «Державна наукова
бібліотека». Над портиком розташований барельєф у вигляді гірлянд. Над
ними архітектор розмістив 6 каріатид, які тримають у руках книги та вінки –
символи мудрості і знань. З обох боків від ряду каріатид розміщено так звані
арматури (елементи архітектурного оформлення з військового обладунку, у
центрі якого розташована анкила – символ щита Марса).
2.3 Архітектура будівель епохи бароко та епохи необароко.
Художній стиль бароко зародився в кінці 16 століття в Італії. Історію назви
пов'язують з португальськими моряками, які словом barocco позначали
браковані перлини неправильної форми. Італійці охоче перейняли термін,
об'єднавши їм чудернацькі і дивні прояви нової культурної течії. Протягом
17-18 століть бароко в архітектурі, мистецтві та музиці широко поширилося
по Європі та Америці, прийшло в Росію. Розквіт стилю збігся зі зміцненням
 18

абсолютних монархій, освоєнням колоній, посиленням католицизму.

Логічно, що і в містобудуванні він проявився масштабністю і
монументальністю.
Головною особливістю бароко є створення викривленого простору, де
площини і обсяги - криволінійні і перетікають одна в одну, в планах
переважають еліпси і прямокутники. У дизайні фасадів широко
використовується пристінки, коли частина стіни виставляється трохи вперед
або навпаки заглиблюється разом з усіма елементами. Отримується
чергування опуклих і увігнутих секцій з ефектом просторової ілюзії. Ще
більш виразною фасадну композицію роблять всілякі еркери, башти і
балкони.
Одна з ознак барокових будівель - свідоме порушення пропорцій в
античній ордерній системі. Частини ордера (база, антаблемент, капітель)
розтягуються, накладаються один на одного, скручуються. Минула
гармонійна структура набуває масивності и рваного ритму. До основних рис
бароко відносять також надмірне прикрашення, що давало чимало приводів
для звинувачень у відсутності смаку.
Коштовно оздоблені лиштви обов'язково оснащені замковим камінням.
Вікна виконуються у вигляді овалів, півсфер, прямокутних прорізів. Замість
колон для підтримки балкових перекриттів, балюстрад і склепінь даху
встановлюють статуї каріатид і атлантів.
Стіни практично зникають під ліпниною, розписом, різьбленими панелями,
скульптурами, колонами, дзеркалами. Прагнення до гігантизму проявляється
в у надмірній масивності меблів, величезних шафах, сходах. Якщо говорити
про бароко коротко, то це стиль надмірностей. За рахунок чергування
освітлених і затінених зон, що створюються завдяки бічному освітленню,
майстри втілювали в реальність оптичні ефекти розширення простору.
Золотисті, блакитні, рожеві кольори задавали урочисту атмосферу.
Яскравим прикладом бібліотечної будівлі збудованої в стилі бароко є
 19

будинок адвоката Богдана Стахевича, в якому зараз знаходиться

Тернопільська обласна універсальна бібліотека. Збудована споруда в 1815
році, а приміщенням для бібліотеки стала з 1951 року. Фасад будівлі
прикрашений скромно, проте в ньому чітко відображені основні риси стилю.
На ньому знайшли своє місце прямокутні врізані вікна з обрамленням
лиштвою. Присутній й аркові вікна, оточені напівколонами та
прикрашені вгорі прямокутними та дуговими пілястрами. Останні
мають на собі різьбленні та випуклі прикраси.
В цьому ж стилі була виконаний Митрополичий будинок у Києві в якому
протягом 1944-1985 рр. знаходилась Державна наукова архітектурно-
будівельна бібліотека ім. В. Г. Заболотного. До сучасного вигляду споруда
дійшла з надбудованим другим поверхом та мансардою. Будинок
митрополита в плані має форму прямокутника, витягнутого по осі північ-
південь, з двома гранчастими ризалітами на східному фасаді. Напівциркульні
вікна першого поверху, глибко посаджені в товщу стіни, підкреслюють
монументальність будинку. Вікна другого поверху прикрашені наличниками
і трикутними фронтонами, заповненими ліпним орнаментом. Між
фронтонами розміщено ліпні вікна, над якими суцільною стрічкою
простягнувся квітковий орнамент. Споруда увінчана складними профільними
карнизами. По вертикалі фасади розчленовані пілястрами. Інтер’єр
приміщення прикрашений чудовими фресками 18 століття.
Дух бароко живе і в приватному будинку поміщика І. Марущака, де з 1920
року знаходилась Одеська універсальна наукова бібліотека ім. Д. І.
Чижевського. Будівля зведена в 1880-1890 рр. за проектом невідомого
архітектора. Важливою рисою архітектурного рішення для цієї споруди
стало поєднання двох стилів для створення єдиного особливого гармонійного
мотиву. Це не поодинокий випадок для бібліотечних будівель, що стане
видно у наступних розділах цієї роботи. Тут невідомий архітектор
використав еклектику для поєднання з бароко.
 20

Основний об’єм будівлі двоповерховий. План має складну форму, яка

нагадує літеру «П» зі зрізаним кутом. Об’ємно-просторова композиція
будівлі створена за допомогою двох рівнозначних за архітектурним
рішенням фасадів, які розміщені перпендикулярно один до одного та
поєднуються циркульним у плані еркером. Міжповерховий карниз ділить
будівлю на два яруси. Перший ярус будівлі дещо стриманий за своїм
декоративним вбранням: вертикальне членування – рустовані лопатки –
підкреслюють наявність декількох входів у будинок, ритмічні прямокутні
вікна, міжвіконні простори заповнені пілястрами з рівною площиною.
Другий ярус більш насичений. Прямокутні двері та віконні отвори у вигляді
біфорія, об’єднані декоративними розрізаними трикутними сандриками з
картушами, підкреслені лиштвою у вигляді пілястр зі стилізованими
коринфськими капітелями. У підвіконні ніші вставлені прямокутні плитки,
оздоблені орнаментом. Балкони огороджені балюстрадою.
У кутовій частині на перехресті двох головних фасадів влаштовано
круглий еркер. В еркері вікна із завершенням у вигляді попружних арок,
оздоблені лиштвою та стилізованим замковим каменем у вигляді голови лева.
Еркер завершує високий купол у вигляді шолому зі шпилем. У куполі
влаштовані вікна у формі овалу, оздоблені лиштвою та стилізованими
лавровими вінками. Під еркером, у зрізаному куті, влаштовано один з
парадних входів, підкреслений масивними фігурними рустами. Вінчає
будівлю профільований карниз великого виносу, який підпирає ліпні
декоративні кронштейни та парапет у вигляді цегляних стовпчиків. Особливу
виразність силуету будівлі надають аттики з напівциркульними
завершеннями. Декоративне оздоблення дворового фасаду просте й
лаконічне: над віконними отворами перемички прикрашають замкові камені
та карниз, оздоблений зубчиками, що завершує будівлю.
За своє декоративне оздоблення будівля потрапила до списку художних
цінностей міста Кропивницький. Проте в 1982 році бібліотека переїхала в
 21

іншу споруду.
Зрозумілим та логічним буде сказати, що наслідником бароко на теренах
України стало необароко, але насправді справа полягає в дещо іншій
класифікації цього стилю. На відміну від центральної Європи, східні країни
винайшли власного продовжувача ідей бароко. Це цегляний або
неоросійський стиль. Цей стиль прийшов до нас в середині XIX століття
після переходу до раціоналізації в архітектурі. Стояло питання про рішення
наболілих функціональних потреб, в будівництві зручних для народу
будівель і споруд. Засновником цього напрямку в архітектурі прийнято
вважати А. Красовського, викладача будівельного училища в Петербурзі.
Ліпні прикраси стали замінюватися більш розумним цегляним декором.
Завдяки практичності та економічності такий декор стали застосовувати в
будівлях як готичних, так і бароккових стилів, в промислових спорудах, в
навчальних і лікувальних установах
Більшість архітекторів вважали вибір цегли в якості основного матеріалу
найбільш органічним і правдивим прикладом, що використовується при
будівництві. Цегляний стиль розкриває широкі можливості для створення, в
тому числі і складних декоративних форм. Але також вимагає високого рівня
майстерності та будівельного мистецтва.
Прикладом використання цегляного стилю в Україні є, наприклад, будівля
корпусу № 35 Національної історичної бібліотеки. Споруда збудована у 1902
році для потреб чернечих келій та аптеки. Архітектором став Є. Ф. Єрмаков.
Двоповерховий Г-подібний у плані корпус у центрі східного крила над
покрівлею підіймається чотиригранна башта з усіченими кутами – лікарняна
дзвіниця. На схід і захід від башти в основу покрівлі вбудовані трикутні
трикутні фронтони з датою будівництва корпусу. Цегляний стиль яскраво
виступає на фасаді будівлі. Композиція побудована на поєднанні
горизонтального (карниз, фриз) і вертикального (ризаліти і лопатки,
декоровані по першому поверху рустом). Кути будівлі по всій висоті
 22

декоровані рустом. Фундаменти – стрічкові, цегляні. Цоколі – цегляні.

Цоколь і фасад – пофарбовані. Фасадний геометричний декор виконаний із
цегли, пофарбований. Внутрішні стіни-перегородки також виконані із цегли
й потиньковані. Міжповерхові та горищі перекриття – плоскі на дерев’яних
балках. У коридорах – цегляні склепіння. Парадні сходи одномаршеві та
облицьовані плиткою. Підлога у більшості приміщень паркетна.
Майстерність Єрмакова можна побачити й в корпусі № 24 цієї ж
бібліотеки. Споруда збудована того ж 1902 року для розміщення іконної та
книжкової лавки. Стіни змуровані із жовтої цегли на вапняно-глиняному
розчині під розшивку «валиком». Перекриття – цегляні склепіння на
металевих балочках. Система планування – коридорна з однобічним
розташуванням приміщень. Декор головного північного та бічного східного
фасадів виконано в уже звичному для цього архітектора стилі – у
цегляному. Архітектура фасаду ритмічна за композицією, з аактивним
вертикальним та горизонтальним членуванням і складається з розвиненого
вінчаючого і міжповерхового карнизів, лопаток, фільонок, сухариків та
інших деталей. Віконні проріз першого поверху прямокутні , другого – з
лучковими перемичками.
Цегляний стиль використовував в свої роботі й архітектор М. І. Дашкевич.
Саме під його керівництвом зводили в 1903 році будівлю, в якій пізніше, в
період з 1921 по 1964 рр. знаходилася Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук
України. Будівля прямокутна в плані видовжена над дорогою. Споруда
увінчана складними профільними карнизами. Між фронтонами по вертикалі
розміщно ліпні вінки, по горизонталі фасаду простежуються зразки цивільної
кам’яної архітектури у вигляді статуй. Будівля монументальна, велична.
Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка з
1983 по 1996 рр. також знаходилась у будівлі, що стала памяткою історії та
архітектури. Споруда поєднала в собі риси багатьох стилів, серед яких:
 23

романський, візантійський, козацьке бароко та звичайно цегляний стиль.

Збудована у 1912 та добудова у 1938 році, вона вражає своїм головним
фасадом. Велична триповерхова будівля з баштою та двосхилим високим
дахом. Простий вінчальний карниз, аркові та прямокутні вікна. Перший
поверх з цоколем майже не прикрашені, а другий та третій оздоблені цеглою
та пілястрами (білого кольору). Центральний фасад прикрашений оздобою з
використанням національних українських мотивів.

Розділ 3. Архітектура будівель бібліотек епохи ренесансу та епохи

неоренесансу раннього та пізнього модерну.

3.1 Архітектура будівель епох ренесансу та неоренесансу.

Епоха Відродження прийшла на зміну готиці на початку 15 століття і

домінувала аж до початку 17 століття. Епоха стала символом відродження
інтересу до цінностей Стародавнього Риму і Древньої Греції. Симетрія,
логіка і гармонія стали головними елементами для архітектурного стилю.
Крім того, саме в цей час будівництво і архітектура перестали бути
анонімними. З'являються відомі архітектори, зі своїми власними стилями і
впізнаваними рисами.
Будівлі епохи Відродження відрізняються від готичних своєю життєвістю,
затишком, вони надійно стоять на землі, мають правильні і приємні для ока
обриси, прості правильні геометричні форми, чітку поверховість.
Вплив античності відображено у використанні ордерної системи і всіляких
видів колон. Будівлі Ренесансу симетричні, мають приємний
життєстверджуючий колір фасадів, прикрашені ліпниною, заштукатурені.
Ренесанс в українській культурі був своєрідним і як історичний етап
хронологічно не співпадав з італійським або західноєвропейським
Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже
на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. і в перші роки XVII
ст. прояви Ренесансу стали дуже помітними. Причина такого відставання
 24

була насамперед пов'язана із занепадом в результаті монголо-татарської

навали однієї з найрозвинутіших держав Середньовіччя - Київської Русі. На
українських землях була на довгий час загальмована культурна еволюція.
Були знищені головні культурні центри, втрачена культурна еліта. Протягом
всього XV ст., коли в Західній Європі розцвів Ренесанс, українська культура
із заходу зазнавала асиміляції, з півдня ж - відвертого геноциду.
Саме через історичні несприятливі умови та недоцільність розміщення
бібліотек у будівлях збудованих у стилі Відродження, ми зараз не маємо
ясравих прикладів подібних випадків в історії бібліотечної справи. Час йшов
і на зміну занепаду прийшли нові архітектурні стилі. Тож складається
враження, що ренесанс ніби «випав» із хронік бібліотечних споруд України,
як стиль взагалі.
Чого не можна сказати про його стильового наслідника – нео-ренесансу.
Рух неоренесансу почався у Франції. Його пов'язують з ідеологією
романтизму і, зокрема, з успіхом роману В. Гюго "Собор Паризької
Богоматері" (1831), що викликав інтерес до так званого «стилю трубадура».
Інтер'єри, вперше оформлені в цьому стилі, стали називати «французьким
неоренесансом».
Прототипом неоренесансних будівель стали витончені споруди з
великими вікнами, урочистими сходами, карнизами і лиштвами, характерні
для італійського пізнього середньовіччя. Однак будівлі в стилі неоренесанс
далекі від ренесансного канону - архітектори часто вибудовують
асиметричний, більш виразний і своєрідний фасад, який оброблений рустом,
виконаним штукатуркою, а не каменем. Також знаходить своє застосування
металева конструкція.
У країнах Західної Європи і архітектурний стиль неоренесансу знайшов
себе в різних формах в залежності від місцевих традицій середньовічного і
ренесансного мистецтва. Зазвичай виділяють дві течії, умовно званих
"італійським" і "німецьким". Для першого найбільш характерні симетрія,
 25

раціональне пропорціональність, пілястровий ордер, рустика, венеціанське

або брамантовоевікно. Для другого течії типові «вертикальність» (на
противагу італійської «горизонтальності»), шатрові вежі, кутові ризаліти,
високі покрівлі зі щипцями, еркери. Колірна гамма визначається поєднанням
червоної цегли і білого каменю, який нерідко утворював білі смужки, звані
«шарами сала» (нід. Speklagen).
Однією з перших бібліотек, що оселилася в споруді виконаній у стилі нео-
ренесансу стала вже відома нам Івано-Франківська ОУНБ ім. І. Франка.
Прямокутна в плані будівлі була збудована у 1899 році, а бібліотека туди
заїхала вже у 1940 році. Має два поверхи, на які ділиться широким
між’ярусним карнизом зі спеціальними ліпними прикрасами під кожним
вікном другого поверху. Верхній карниз масивний, зубчатий, з сухариками.
Ці вікна – прямокутні - з класичними наличниками та масивними виносними
прикрасами зверху (птахоподібні скульптури та увігнуті всередину волюти).
На першому поверсі вікна високі, аркова, з геометричними прикрасами вгорі.
Також є цоколь прикрашений під камінь. Фасад першого поверх
почленований горизонтальними жолобами, другого – рівний. В центрі
будівлі знаходиться балкон зі скульптурними опорами та балюстрадою. В
кутовій частині на перехресті доріг встановлено башту, що підіймається над
поверхнею даху. Вона контрастує кольором з основою будівлі – темно-сіра
проти блідо-жовтої. Виконана ніби в натхненні від зразків барокових башт.
Восьмигранна основа прикрашена круглими фальшивими віконними
отворами. Над нею «подушка» з каменю і витончена ротонда з арковими
фальш-отворами. А на ній шпиль у вигляді переплетіння ліній сфер та
завитків. Під баштою в стіну вмонтовано еркер, з перевернутим куполом під
ним. Трохи нижче – біла мармурова табличка.
Пощастило побувати в стінах неоренесансної споруди й Полтавській
ОУНБ з 1934 по 1943. Виконана в суміші стилів останнього та еклектизму,
будівля стоїть відсторонено від інших елементів міського масиву. Збудована
 26

у 1901 році. Двоповерхова споруда пофарбована в рожевий колір, поділена

між’ярусним карнизом навпіл. Нижній ярус горизонтально почленований
прорізями. Аркові вікна прикрашають обидва поверхи. Між вікнами другого
поверху встановлені прямокутні рами з квітковими орнаментами в центрі.
Центральний фасад прикрашають три портики – центральний та два бічних,
які дивляться в одну сторону від парадного вході. Центральний портик
опирається на чотири колони іонічного ордену з подвійними волютами згори.
На даху встановлені різні за розміром прямокутні невисокі колонки, які
підпирає простий карниз. А під ним встановлені прямокутні горизонтальні
панелі з декором.
Основна частина Чернівецької ОУНБ ім. М. Івасюка у 1959 році переїхала
в колишній житловий будинок збудований у стилі нео-ренесансу. Ця будівля
була збудована впродовж 1891-1894 рр. і є пам’яткою архітектури місцевого
значення. Фасад будівлі оздоблений архітектурними деталями. Перший
поверх рустований виразними порталами, другий і третій поверхи
прикрашені пілястрами. Віконні отвори увінчуються мандриками трикутної,
напівциркулярної та прямокутної форми. Поперечні карнизи розділяють
поверхи фасаду, під дахом – великий карниз тосканського ордену.
Цікава й історія споруди в якій знадиться Національна наукова медична
бібліотека України. Вона була збудована у 1901 році за проектом
архітектора Петра Бойцова на замовлення родини Терещенків. У розробці
проектів інтер’єру, ліпних прикрас і кольорового вирішення брав участь
відомий архітектор Павло Голандський. У 1969 році будівля перейшла у
власність бібліотеки. Споруда стоїть на розі вулиць, тому має кутову будову,
літерою «Г». Перший поверх являє собою напівцоколь з прямокутними
вікнами та дверима, горизонтально почленований широкими смужками
контрастних кольорів. В головному куті стоїть ротонда з куполом. Купол
прикрашають мініатюрні портики з круглими вінами під ними. Другий
поверх прикрашений арковими вікнам, почленований тонкими смужками
 27

білого та широкими рожевого кольорів. Ліве й праве крило, та ротонда

увічнені карнизом.
У 1901 році Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
стала власницею власної профільної споруди, збудованої за проектом
академіка О. М. Бекетова. Її фасад вирішено було виконати у стилі
неоренесансу. Ліпні статуї, що прикрасили фасад будівлі, створив скульптор
О. О. Якобс. Головною особливістю будівлі стала її максимальна
пристосованість до призначення бібліотеки, внутрішнє облаштування,
розподіл приміщень та їх оздоблення. Функціональна організація приміщень
майже не змінилася до наших днів. Широкі мармурові сходи, оздоблені в
новогрецькому стилі у світло-салатових з білим тонах, з ажурними
металевими перилами. На другому поверсі - велика читальна зала, освітлена з
двох сторін високими вікнами, та вирішена у блакитно-сірих тонах з білими
ліпними прикрасами. Вишукане оздоблення стелі, прикрашеної ліпниною з
великим дзеркальним плафоном посередині, кольорів слонової кістки та
фісташкового. Стіни зали оздоблені пілястрами з гербами та медальйонами, у
які згодом були вставлені портрети письменників і поетів. Головну частину
будівлі складає суміжне з великою читальною залою та абонементною залою
книгосховище з металевими кроквами. Книгосховище ХІБ побудоване за так
званою магазинною системою за типом бібліотеки Страсбурзького
університету. Приміщення розділене металевою колосниковою підлогою на
сім поверхів загальною площею близько 250 сажнів". По середньому проходу
кожного поверху підлога покрита суцільними металевими плитами. Поверхи
книгосховища з'єднані металевими сходами. Через усі поверхи проходять
шість рядів залізних відкритих етажерок-стелажів для книг з окремими
бетонними фундаментами.
А в 1904 році й НБ ЛНУ ім. І. Франка переїхала в профільну, спеціально
збудовану будівлі у Львові. Створена за проектом Г. Пежанського, вона стала
окрасою Львову у 20 столітті. Споруда цегляна, тинькована, триповерхова.
 28

Використана "кулісна" асиметрична схема планування головного фасаду.

Центральний блок і ліве крило будинку відсунуті в глибину від червоної лінії
забудови і відгороджені від тротуару металевою решіткою. У лівому крилі
розміщений головний вхід з порталом, оздобленим колонами доричного
ордеру, півциркульним фронтоном і ліпниною. Праве крило будинку на рівні
другого поверху прикрашене чотирма каріатидами, які підтримують іонічні
півколони. Праве крило увінчує аттик, з картушем посередині. Фасад
почленований на горизонтальні яруси карнизами. Перший поверх
прикрашений масивним рустом. Прорізи вікон третього поверху - аркової
форми. В інтер'єрі багатством оздоблення виділяється головний читальний
зал, в якому збереглися автентичні книжкові шафи та розписи (авторства Ю.
Макаревича).
Довершеним зразком неоренесенсу в архітектурі серед українських
бібліотек є новозбудована споруда Національної бібліотеки ім. Ярослава
Мудрого. За допомогою зібраних коштів серед жителів Києву у 1911 році,
з’явилася можливість виконати проект архітектора З. Кляве. Архітектурне
рішення будівлі вирізнялося функціональною художньо-естетичною
єдністю. Надзвичайно вдалим стало своєрідне «острівне» розташування
будинку, що дало змогу забезпечити у великій читальній залі природне
освітлення одразу з трьох сторін. Асиметричне розташування корпусу
підкреслило його головний об'єм, у якому розміщено вхід, вестибюль і
велику читальну залу. До головного об'єму примикає допоміжний, із скляним
ліхтарем верхнього природного світла над розміщеними в центрі сходами,
малою читальною залою, триповерховим книгосховищем і службовими
приміщеннями. Центральний і бічний фасади головного об'єму будівлі
прикрашають іонічні колони, що обрамовують великі вікна з арочними
завершеннями. Нижній поверх трактовано як високий подіум. Будинок
вінчають могутній карниз і аттик. Вдало розв'язано головний вхід у
приміщення, до якого ведуть оригінальні сходи, що розширюються донизу.
 29

Заглиблення за «червону лінію» забудови дало змогу організувати невеликий

курдонер з високою кованою фігурною огорожею. Будівля бібліотеки
визнана пам'яткою архітектури та перебуває під охороною держави.

3.3 Архітектура доби раннього та пізнього модерну .

Стиль модерн має умовні хронологічні межі: кінець 1880-х - 1914 рік -
початок Першої світової війни, що обірвала природний розвиток мистецтва в
більшості країн Європи. У період модерну відбувалося переосмислення
старих художніх форм і прийомів, зближення і злиття різних видів і жанрів
мистецтва.
У кожній країні цей стиль має власну назву: в США - Тіффані, у Франції -
ар-нуво, в Німеччині - югендстиль, в Австрії - стиль сецессион, в Англії -
модерн-стайл, в Італії - стиль ліберті, в Іспанії - модернізмом , в Нідерландах
- Nieuwe Kunst (нове мистецтво), в Швейцарії - ялиновий стиль, в Росії -
модерн. Він відмовляється від традиційних класичних архітектурних
принципів - симетрії, ордера та античного декору фасадів - на користь
природних плавних текучих форм. Крива вигнута лінія - головна риса в
декорі фасадів і інтер'єру.
Кожна споруда епохи модерну володіє індивідуальним архітектурним
образом, кожна по-своєму унікальна. Зникає розподіл на конструктивні і
декоративні елементи будівлі. Фасади перетворюються в живі організми з
рослинними орнаментами, фантастичними тваринами або маскаронами в
формі жіночих голів. Вони результат вільного польоту фантазії художника.
Архітектура і образотворче мистецтво зближуються, впливають і
доповнюють один одного. Будівля - це полотно, на якому важливі навіть
найдрібніші деталі, форма сходових перил, малюнок дверей і вікон, тощо.
Архітектурно-художній образ будівлі обов'язково враховує функціональне
призначення будівлі. Будівельні матеріали модерну - залізобетон, сталь, скло,
кераміка, бронза, мідь, цегла. Основні кольори в модерні - пастельні
 30

приглушені відтінки: тютюнові, зів'ялої троянди, перлинно-сірі, пильно-

бузкові. В оформленні будівлі часто використовується дерево і ковані вигнуті
елементи для дверей, сходів, решіток балконів і огорожі будівлі. Двері й
вікна, як правило, прямокутні, часто арочні. Двері - іноді на всю стіну,
розсувні, орні або поворотні з багатим рослинним орнаментом. Стрічкові - на
всю стіну вікна або «магазинні» - широкі, на зразок вітрин.
За свою довгу історію існування Дніпровська обласна бібліотека для дітей
встигла побувати у будівлі виконаній у стилі модерну. Це був міський
особняк збудований в період 1880-1890 років. 3 1943 по 1958 там
розміщувалася бібліотека. Фасад виконаний ніби замок з баштами в кутах,
що виходили за периметр основної частини споруди. Двоповерхова будівля
пофарбована у персиковий колір має два карнизи – міжповерховий та
вінчаючий (обидва прикрашені зубцями та сухариками. Деякі башти
прикрашені металевими куполами. На обидвох поверхах встановлені
прямокутні вікна. В центрі стін другого поверху та башт – аркові.
Встановлено також декулька балконів із залізними парапетами. Вздовж
горизонту будівля почленована трисмужковими жолобами. Фасад в деяких
місцях прикрашений сітковим декором та фальшивими віконними отворами.
В модерновій споруді зараз знаходиться й Івано-Франківська ОУНБ ім. І.
Франка. Будинок зданий в експлуатацію 1913 року, а бібліотека почала там
свою роботу в 1999 році. Він став одним з перших зразків конструктивізму.
Архітектором був Ф. Януш. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого
значення. Фасад виконаний у максимальній простоті, але повністю відповідає
естетичним потребам споруди того часу. Чотириповерхова будівля ділиться
на поверхи протяжним балконом між першим і другим (на балконі
встановлений залізний парапет) та між’ярусним карнизом над другим
поверхом. В центрі між двома бічними виступаючими блоками другий
поверх прикрашений напівколонами з канелюрами та ліпними круглими
прикрасами. Перший поверх пофарбовано у вигляді цегли. Всі вікна
 31

прямокутні.
А в 1913 році завершилось будівництво профільної споруди для
Чернігівської обласної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка.
Архітектура будинку відзначається єдністю функціонально го і художнього
вирішення. Ця єдність вбачається у пластичній структурі плану і фасаду з
використанням прямокутних, гранчастих і округлих форм, різноманітних за
розмірами і формою віконних отворів та матеріалів для оздоблення —
звичайна цегла, полив’яний «кабанчик», шліфований і грубо тесаний граніт.
Верхню зону фасаду прикрашали оригінальні орнаментальні композиції з
майоліки. Загальну композицію будинку увінчувала монументальна,
квадратна у плані, вхідна вежа із шатровим верхом, укритим лускоподібним
дахом зі спеціально виготовлених штампованих деталей. Звернений
головним фасадом на північний схід дво-триповерховий асиметричний за
архітектурною композицією і у плані будинок, розташований з невеликим
відступом від червоної лінії неширокої вулички, що з єднувала вул.
Шосейна-Шевченкову (нині — просп. Миру) і вул. П'ятницьку, нагадував
фігурну літеру «Е». По червоній лінії перед фасадом будинку було
влаштовано невисоку оригінальну огорожу модернового стилю. Завдяки
асиметричному розміщенню вхідної вежі, яка нагадувала оборонні вежі
фортець і мала три яруси, при підході до будівлі виникає враження
поступового наростання об'ємів і ускладнення їх форм. Композицію
головного фасаду з північна-східного боку вежі через площину стіни з
трьома гранчастими вікнами другого поверху завершував широкий ризоліт
з трапецієподібним балконом і гостроверхим трикутним фронтоном над
широким віконним отвором коробчастої форми. Між вежею і південним
ризолітом органічно вписався головний об'єм будинку з великим
операційним залом (нині тут розташована головна читальна зала бібліотеки).
 32

Оздоблені майоліками трикутні декоративні фронтони бокових ризолітів і

вхідної вежі складають цілісне врівноважене художнє рішення, надаючи
будинкові мальовничо-святкового вигляду. Увесь об'єм будинку міцно
тримає високий, облицьований світло-сірими гранітними плитами цокольний
поверх, що своїм спокійним колоритом підсилює мальовничість вежі, стін
головних поверхів, майолікових прикрас фронтонів та інших архітектурних
деталей будівлі.
Серед модернових будівель була й одна дерев’яна в якій з 1946 по 2003 рр.
знаходилась Долинська центральна районна бібліотека. Приміщення
масової бібліотеки району знаходилося у старій частині міста на вул.
Міцкевича, 13. Це дерев’яний, у плані майже квадратний одноповерховий
будинок, поштукатурений, збудований на початку XX ст. Перед
центрального частиною фасаду є невеликий дерев’яний ґанок, обшитий
вертикальною шалівкою з мотивом рослиноподібного орнаменту. Ганок має
двосхилий дах, накритий оцинкованим залізом. Вікна прямокутні, декоровані
штукатурними фільонками. Фундамент будинку збудовано на дерев’яних
стільцях, стіни також дерев’яні. Дах будинку чотирисхилий, накритий
оцинкованим залізом.
Зразком будівлі збудованої у стилі модерну є й споруда Святинської
центральної районної бібліотеки. Вона стала пам’яткою архітектури,
будувалася впродовж кінця 19 – початку 20 століть. Будівля Снятинської
ЦРБ — це двоповерхова споруда з підвальним приміщенням та великим
внутрішнім двором. При вході в бібліотеку відкривається великий хол з
колонами. На головному фасаді лише один карниз – вінчаючий. По обидві
сторони від входу розташовані класичні портики. Під ними тягнуться по дві
напівколони з волютами. Над картузом головної арки встановлено балкон з
кованими металевими прикрасами.
 33

Розділ 4. Архітектура будівель бібліотек епохи радянського модерну.

Функціональна і позбавлена зайвих прикрас модерністська архітектура
з'явилася ще в 1920-ті роки: поки Вальтер Гропіус будує будинок школи
Баухаус в Дессау, в Москві з'являються конструктивні будинки-комуни
Мойсея Гінзбурга і ДК Костянтина Мельникова. Але вже на початку 1930-х
розвиток конструктивізму в Радянському Союзі обривається, архітектори
втрачають творчу свободу і під тиском влади повертаються до класичної
архітектури. Після завершення Другої світової війни модернізм з його
інтернаціональним і анти-тоталітарним пафосом стає чільним архітектурним
стилем в світі.
Днем народження післявоєнного радянського модернізму можна вважати 4
листопада 1955 року, коли було опубліковано постанову «Про усунення
надмірностей у проектуванні і будівництві»; але розмови про відмову від
неокласики почалися вже після смерті Сталіна, в 1953-му. Сталінський ампір
не був призначений для вирішення накопичених соціальних проблем:
розкішні неокласичні будинку були житлом суто елітарним, і вже до кінця
сталінської епохи більше половини жителів Москви мешкали в комуналках і
бараках. Житлова криза могли дозволити сучасні збірні будинки з типових
елементів; до того ж партійному керівництву потрібно було відокремити свій
 34

образ від подій попередньої епохи, і нова естетика підходила для цього
якнайкраще.
Для характеристики архітектури модернізму як в радянському, так і в
світовому контексті, застосовується позначення «брутальна». Термін ввели в
обіг в 1953 році британські архітектори, основоположники стилю
«бруталізм», Елісон і Пітер Смітсоніт, як похідне від французького «béton
brut» ( «необроблений бетон»). Так Ле Корбюзьє назвав монолітний бетон з
рештою слідами від опалубки, який вперше використав в післявоєнних
проектах (Марсельної одиницю).
Тому для опису основних, найбільш характерних художніх прийомів
стилю «радянський модернізм», до них можна застосувати визначення
прийомів бруталізму, а саме: підкреслена масивність форм і конструкцій;
сміливість і складність композиційних рішень, що відображають «складність
життя»; інтернаціональний і підкреслено демократичний характер.
Відмінність зрілого стилю архітектури радянського модернізму в тому, що
для нього характерна наявність облицювальних матеріалів, в якості яких
найчастіше використовувався натуральний камінь. Також характерні
художньо-декоративні елементи, виконані в стилістиці модерну, зокрема,
великі мозаїчні панно, сграфіто, якими замінено традиційний архітектурний
декор.
Тобто основні ознаки радянського модернізму:

 Функціональність
 Відсутність архітектурного декору
 Відмова від історичних ремінісценцій
 Чисті геометричні форми
 Складність композиції

Одним з перших зразків переходу тенденцій від конструктивізму до

радянського модерну є будівля основного філіалу Вінницької ОУНБ, а саме її
 35

реконструйований після Другої світової війни фасад. Його виконали в

строгому ритмі з прямокутними вікнами, площинним за пластикою фасадом і
загальним раціональним вирішенням. Прямокутна в плані та утворююча
собою літеру «Г» будівля має поворот на розі вулиць, тому своєю кутовою
частиною утворює невідривну з бічними крилами ніби ротонду.
Чотириповерхова будівля майже позбавлена декору та максимально
спрощена – наслідки післявоєнної відбудови. На стінах серед прикрас:
декілька прямокутних напівколон з прямокутними капітелями без ордеру,
почленування першого поверху жолобками та його кольорова контрастність
на фоні інших поверхів. Останній поверх обрамлений двома карнизами –
масивним виступаючим далеко за поверхню стіни між’ярусним та дещо
скромнішим вінчаючим (без жодних прикрас). Над головним входом
встановлено піддашок на декорованих кріпленнях. Декоровані частини
викрашені в білий колір, частина простору в тілесний, а перший поверх у
світло-сірий.
На 15 рокі пізніше збудували споруду Державної науково-технічної
бібліотеки України. Збудована впродовж 1964-1971 рр., вона вражає своїм
футуристичний дизайном. Ціла група архітекторів та інженерів створювали
проект цієї будівлі. Візуально вона ділиться на три окремі частини – кожна
має свій прості і різко перетікають одна в іншу. Вони ніби складені в купу
поруч і навіть не стосуються одна одної. Але одного погляду досить, щоб
зрозуміти що будівля – цілісний ансамбль пізнього модернового стилю.
Перша частина – виростаюча із землі, двоповерхова, протягнута вздовж
дороги основа всієї споруди. На обидвох поверхах встановлені панорамні
вікна у всю довжину стін. Не засклені елементи декоровані масивними
гранітними плитками. Над кутом що стоїть на розі вулиць здіймається
величава друга частина – дванадцятиповерховий витягнутий куб. Цікавим в
його вигляді є те, що більшість вікон являють собою панорамний кут, що
виходить лише на одну сторону. Всю іншу площу займають панельні
 36

пластини – типові для тогочасного будівництва матеріали. Така масивність

служить не засобом монументального звеличення, а функціонального
призначення, що відповідає одній з головних ідей радянського модерну –
раціональності використання простору. Постійні поповнення фонду
бібліотеки потребували об’єму та систематизації. Ця частина будівлі
ідеально служить йому постійним сховищем. Остання частина –
дископодібний сплюснутий еліпс – являє собою довершеним декоративним
елементом. По всьому його периметру вмонтоване панорамне вікно. Диск
знаходиться трохи збоку від візуального центру фундаменту і більше ніж на
половину виступає за площу першої частини споруди. Верхня і нижня стулки
диску зроблені з цементу. Третя частина служить приміщенням для
конференцій, лекцій та семінарів, що дає бібліотеці додатковий простір для
проведення масових заходів.
В 1970 році Національна наукова сільськогосподарська бібліотека
Національної академії аграрних наук України переїздить в новозбудовану
споруду з Харкова до Києва. Вона виглядає як два приставлених один до
одного куба облицьованих плиткою тілесного кольору. Більший куб вкритий
великими вікнами без порталів, розмежованими пілястрами вдовж всіх
поверхів. Менший має звичайні вікна лише на першшому поверсі, інші два –
без вікон. Декор на будівлі відсутній.
Свою власну будівлю в 1974 році отримала й Широківська районна
бібліотека. Нею стала двоповерхова споруда, що будувалася як меблевий
магазин. Будівля уявляє собою прямокутну «коробку» з широкими вузько
посадженими вікнами. Збудована з цегли, не облицьована нічим.
Архітектурної цінності не несе. Суб’єктивна оцінка: ні чим не виразна
споруда цінність якої лише в її функціоналі.
Подібна доля спіткала й ОУНБ ім. Д. І. Чижевського. Ця бібліотека
переїхала у власну будівлю в 1982 році, а сама споруда була збудована в
1970-их. Надземна частина в чотири поверхи має широкі віконні отвори
 37

сховані в досить широкі заглиблення. Між віконними блоками, завдяки

прямокутним порталам, утворилися пілястри почленовані вузькими
вертикальними смужками в центрі. Ще один поверх розміщенно в половину
фасаду нижче першого поверху. Присутні й підвальні приміщення. Стіни
бібліотеки цегляні, облицьовані інкерманською плиткою.
Яскравим прикладом модернової архітектури стала будівля збудована в
1970 році у Львові для потреб другого корпусу бібліотеки Львівської
політехніки. Створена за проектом архітектора Мар’єва у відповідності до
сучасних умов. Витягнута, прямокутна у плані будівля стоїть над дорого. На
неї і виходять й усі панорамні вікна, що тягнуться вдовж всієї фасадної стіни
усіх п’яти поверхів. У куті з права від парадного входу побудоване
витягнуте розширення будівлі. Головний будівельний елемент – панельні
плити. Там де в інтер’єрі заплановані міжповерхові сходи стіни виступають
на крок із основи будівлі. Ці частини споруди – повністю засклені. На фасаді
парадних дверей стіни прикрашені панелями у вигляді бджолиних сот.
В будівлю радянського модерну переїхала в минулому й Запорізька
обласна універсальна наукова бібліотека. Споруда збудована в 1977 році.
Вона являє собою паралелепіпед трохи витягнутий в ширину. На фасаді
помітно: шість поверхів, глибокі заглиблення, що поєднують вікна у
вертикальні блоки й утворюють пілястри, що розділяють ці блоки. Над
парадним входом розташовано масивний піддашник. До будівлі ведуть три
плоскі ряди сходів з коротким кроком, а з боків створені зелені зони.
Цікавим прикладом радянського прикладу стала новозбудована споруда
Національної бібліотеки України для дітей, в яку вона переїхала в 1978.
Уваги варте зовнішні прикраси будівлі. Під час будівництва використано
найкращі оздоблювальні матеріали: з Вірменії надійшли рожеві плитки (туф)
для оздоблення стін, з Узбекистану — мармур, єраванські майстри
виготовили вітражі для вікон, а прикарпатські мебляри зробили читацькі
столики спеціальної конструкції.
 38

Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського

побудована в 1989 році на ділянці площею 3 гектари за проектом
архітекторів «Київпроекту» В. І. Гопкала, В. М. Гречини і В. П.
Песковського. Вертикальна частина споруди (книгосховище) налічує 27
поверхів, у горизонтальній частині розміщені читальні зали та службові
приміщення бібліотеки. Інтер'єр основного приміщення оздоблений
витворами образотворчого мистецтва значної художньої цінності.

У вестибюлі Бібліотеки розташоване монументально-декоративне панно

«Болі землі» (автори В. І. Пасивенко та В. М. Прядка), фоє перед читальними
залами прикрашає гобелен-триптих «Витоки слов'янської писемності»
(автори М. Т. Литовченко та І. С. Литовченко). Автори обох робіт 1998 року
стали лауреатами Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Установки для кондиціювання повітря дозволяють підтримувати в

приміщеннях оптимальну температуру та вологість. У читальних залах
протягом години тричі проводиться обмін повітря. Завдяки обладнанню стелі
цих залів скляними ліхтарями поліпшено освітлення робочих місць.
А в 1986 році отримала власну будівля й Центральна спеціалізована
бібліотека ім. М. Островського. В побудові здебільшого використовували
залізобетонні блоки. Вікна встановлені в рівні горизонтальні ряди та
компонуються з балконами. Візуальним центром споруди стала барельєфна
композиція, на якій зображені радянські мілітаристичні мотиви.
У другій половині 20-го століття сталося масове переселення бібліотек в
новозбудовані споруди спеціально під потреби книгосховищ. Так сталося з
Центральною бібліотекою для дітей ім. Т. Шевченка, Волинською ДОУНБ,
ЦМПВ міста Краматорська, Житомирську ОУНБ, Науково-педагогічну
бібліотеку міста Миколаїв, Полтавську ОУНБ, СОУНБ, ОУНБ ім. Гончара,
Черкаську ОУНБ.
 39

Перехід до максимально продуктивного використання робочого простору

спонукав архітекторів до використання в своїх роботах простих форм,
здебільшого прямокутників. Популярним стало використання дахових та
панорамних вікон для досягнення здорового природного освітлення в
читальних залах. За допомогою бетонних панелей будування будь-яких
споруд стало більш економічно вигідно. Зовнішні стіни будівель стали
тоншими і зовнішніх прикрас стало менше, що дозволило зводити споруди
будь-яких форми та висоти. Саме бібліотеки виконані у стилі радянськими
стали найефективнішим рішенням для економії матеріальним рішенням.

Розділ 5. Архітектура будівель бібліотек за часів незалежності України.

Сучасні тенденції в архітектурі українських бібліотек.

5.1 Архітектура будівель за часів незалежної України

В архітектурі XX ст. тривалий час переважала еклектика, тобто комбінація

елементів різних стилів. Чимало архітекторів заперечували як еклектику, так
і архаїзацію, наслідування давніх витворів. У своїх пошуках сучасного стилю
вони йшли різними шляхами, що визначалося національними особливостями,
 40

орієнтацією на смаки тієї чи іншої соціальної верстви й особистими

поглядами, особливостями таланту. "Сучасний стиль" було все ж знайдено -
єдиний, але з певними національними варіаціями стиль модерн (від франц.
"сучасний"). Стиль модерн народився з поєднання двох тенденцій: прагнення
архітектора раціонально використати нові матеріали (сталь, скло,
залізобетон) і тяжіння до певної міри малозмістовної, але вишуканої
декоративності (А.Гауді, Ч.Макінтош).

Другий напрям в архітектурі XX ст. - функціоналізм - виявив Потребу

створити не просто відхилені форми, а предметно-естетичне середовище для
життєдіяльності людей (Ле Корбюзье, Ф.Райт). Було навіть висунуто п'ять
принципів функціоналізму: будинок на стовпах, сад на плоскій покрівлі,
вільне планування інтер'єру, горизон-гально-протягнуті вікна, вільна
композиція фасаду. З середини XX ст. складаються дві теорії будівництва -
урбаністична й дезурбаністична. Урбаністична теорія відбиває ідею
створення мегаполісних,міст майбутнього, а дезурбаністична - ідею
будівництва 'невеликих міст-садів. Зараз немає якогось одного напряму в
архітектурі. Сучасні архітектори прагнуть використовувати "істинні
традиції" (національні, інтернаціональні) і "живі портрети сьогодення".

Сьогодні є чудові приклади трансформації ібліотек, але є й успішні кейси

створення нових сучасних бібліотечних центрів. Так, 2017 рік запам’ятався
нам відкриттям двох нових бібліотек. Навчально-бібліотечний комплекс
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

У березні 2017 року розпочав свою роботу новий навчально-бібліотечний

комплекс Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
(м. Харків), відкривати який приїхав Президент України П. О. Порошенко.

Новий комплекс – це не просто бібліотека, а також: навчальні аудиторії,

лекційні зали, картинна галерея, музей, конференц-зали, читальні зали та
 41

бібліотечні відділи як класичні (сховища, відділи рідкісних видань,

дисертацій тощо), так і сучасні, обладнані технікою нового покоління,
інтернет-комунікаційними мережами для роботи з електронними
навчальними ресурсами країни та світу. Зовнішній вигляд нової будівлі
відрізняється дизайном, що являє собою відкриту книгу. Центральний
елемент композиції – атріум, який займає третій-сьомий поверхи, а скляний
фасад дозволяє милуватися красивою панорамою міста. Третій, четвертий,
п’ятий, шостий поверхи бібліотечної частини – це читальні зали бібліотеки з
відкритим доступом до книг, приміщення для індивідуальної роботи
студентів і викладачів. Сьомий поверх – бібліотечні відділи, а восьмий –
фонди рідкісних видань та дисертацій. На 10-му поверсі розташований
телецентр та зона для проведення конференцій.

З вересня 2017 р. розпочав свою роботу Центр Митрополита Андрея

Шептицького у Львові – новітній інформаційно-ресурсний центр та
бібліотека, розташований на території студмістечка Українського
католицького університету. Будівництво п’ятиповерхової бібліотеки
Українського католицького університету тривало два роки і вартувало понад
5 мільйонів доларів. Збір коштів на будівництво Центру Шептицького був
частиною великої промоційної кампанії УКУ, що тривала 7 років. Площа
Центру Шептицького – 6027 м2. Окрім бібліотеки, тут є навчальні аудиторії,
конференц-зал, кав’ярня, дитяча кімната, адміністративні приміщення та
сувенірна крамничка. Загалом вражає людиноцентричність простору,
сучасний стиль та функціонал. А справжнім дивом стала бібліотека, в якій діє
принцип відкритості і доступності. Вона є не лише науковим, навчальним чи
культурним центром. Її творці обіцяють слідкувати за соціальною складовою
цього проекту. Простір Центру є безбар’єрним, а заходи, що тут
відбуватимуться, мають бути доступними для людей з вадами зору.

Чим має стати Центр:

 42

• науково-культурним та інформаційним центром для інтелектуальних

ініціатив Львова та регіону;

• місцем більшим, ніж книгарня та ширшим, ніж місце для роботи

науковців чи студентів;

• мостом між гуманітарними та природничими дисциплінами, а також

центром, де «народжується цікавість»;

• місцем, де буде повноцінно реалізована концепція «learning

commons»;

• акселератором ідей, ініціатив та осередком створення стартапів;

• місцем неформального спілкування студентів з викладачами;

• одним із центрів розвитку спільноти.

Висновок

Як стало відомо під час досліджень зібраної інформації тема яскраво та

доцільно розкрита лише в ресурсах окремих бібліотек, або в бібліотеках, що
мають наукову базу для роботи архітекторів. Найбільше інформації
накопичилось про так звані “перевалочні пункти” - споруди в яких бібліотеки
працювали в минулому та колись переїхали у власні будівлі. Не дивно, бо
зараз вони стали пам'ятками архітектури місцевого значення і привабили до
себе дослідників різних стилів. Самі ж бібліотеки (окрім виняткових
ситуацій) не викладають на своїх електронних сайтах описи власних
будівель. Здебільшого там представлена лише історична довідка про
книгозбірні. Це ускладнювало пошук потрібної інформації. Не зважаючи на
це бібліотечні споруди у різні часи були представлені майже усіма
хронологічними епохами архітектурних стилів ( окрім готики та ренесансу).
Щоправда будівель ранніх стилів майже не збереглося, а ті які все ще
прикрашають міста України давно вже перестали служити бібліотечними
 43

приміщеннями. Першим стилем використаним для створення бібліотеки став

класицизм. Та й взагалі цей стиль до появи радянського модерну являв собою
домінантне рішення для архітектурного питання бібліотек. Наразі ці споруди
вже майже не містять в собі фонди українських книгозбірень. Ренесанс
також відіграв важливу роль у формуванні загального образу зовнішнього
вигляду бібліотек. А точніше його нащадок — неоренесанс. В будівлях цього
стилю розміщувались бібліотеки Києва, Одеси, Харкова і Львова. Наразі
лише НБУ ім. Я. Мудрого перебуває в споруді виконаній у стилі
неоренесансу. Декілька бібліотек були зведені в стилі бароко та вкоренили
цей стиль в архітектурному баченні споруд України взагалі. Були й споруди,
які не наслідували аналоги європейських споруд. Це яскраві приклади
необароко, що в Україні було представлено цегляним чи неоросійським
стилем. Модерн вніс свої корективи в бачення ідеальної бібіліотечної
споруди. За часів його існування вперше стала популярною ідея
максимально ефективного використання простору приміщень. Логічним
довершенням цієї ідеї став радянський модерн. Після Другої світової війни
гостро стало питання недостача спеціалізованих споруд та й вже існуючі
бібліотечні будівлі були зруйновані або не могли більше вміщувати увесь
фонд останніх. Також, за радянських часів пропаганда інтелектуального
розвитку впливала на темпи забудови бібліотечних приміщень. Взагалі
більшість книгозбірень України зараз перебувають у спорудах збудованих у
стилі радянського модерну. Просторовий метод дозволив зробити читання
більш масовим та доступним. З плином часу популярність бібліотек падала і
рішення радянських архітекторів вже не відповідало потребам читачів.
Важливим фактором успішності їх стала поліфункціональність. Перехід до
медіапростору створив можливість для сучасних архітекторів до
увіковічування своїх ідей про те як повинна виглядати бібліотека. Сучасні
мотиви нерідко перетворюють форму внутрішнього символу споруди в
образний вигляд зовнішнього фасаду будівлі (стос книг, розгорнута книга).
 44

На жаль темпи сучасного переформатування бібліотек не встигають за

світовими нормами, які роблять з книгозбірень простір для комфортного
проведення часу з книгою. Лише декілька бібліотек в України оновили свої
споруди у відповідності до сьогоденних норм. Це пов'язано з недостатньою
популяризацією фізичного, просторово-присутнього читання. Ця проблема
спонукає всі бібліотеки урізноманітнити свої послуги. За прогнозами
провідних вчених бібліотеки з масивними фондами рано чи пізно все ж
приймуть нові тенденції та переформують свою роботу.

Джерела

https://cyberleninka.ru/article/n/arhitektura-obschestvennyh-zdaniy-perioda-
sovetskogo-modernizma-kak-aktualnaya-tema-issledovaniya-regionalnogo-
naslediya-60-80-gg-20-v/viewer

https://www.google.com/url?
sa=t&source=web&rct=j&url=http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/21532/1/13-
Idak-80-88.pdf&ved=2ahUKEwj-
i5f4yIjpAhUfAxAIHaEBDjUQFjAAegQIARAB&usg=AOvVaw0P3rPHD1s2qW
M-WSYAaO_w

https://www.google.com/url?
sa=t&source=web&rct=j&url=http://www.dnabb.org/files/any/pd.pdf&ved=2ahU
KEwj-
i5f4yIjpAhUfAxAIHaEBDjUQFjAEegQIAhAP&usg=AOvVaw3K58DC1hRLSN
qzh3auUVmd

https://ru.calameo.com/books/00557288030fc38e0360c

https://www.google.com/amp/s/vsiknygy.net.ua/neformat/42427/amp/

https://photo-lviv.in.ua/universytetska-biblioteka-scho-starisha-za-sam-universytet/

https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/novi-biblioteky-novi-mozhlyvosti
 45

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=http://www.irbis-
nbuv.gov.ua/cgi-

https://www.the-village.com.ua/village/city/city-guide/263047-gid-bibliotekami-
kieva

https://sites.google.com/site/glossaryarchitecture/home/zarodzenna-
arhitekturi/klasicizm