Вправа 1

Крім реферування, важливим засобом наукової комунікації є анотування, що

також часто використовуються в референтській справі. Анотування – це
повторна обробка письмової інформації. Для того, щоб зафіксувати короткий
зміст книги, статті, документа, пишеться анотація.

Анотація – це стисла характеристика твору друку (їх сукупності або частин) з

точки зору змісту, призначення, виду, форми та інших особливостей. Вона,
як правило, складається на видання в цілому (книгу, журнал, збірник).
Метою анотації є інформування користувачів стосовно основного предметно-
тематичного змісту документа, аспектів розгляду теми, матеріалу, на базі
якого проведено дослідження, його географічних аспектів та хронологічних
рамок. Крім того, зазначається, що нового несе в собі дане видання в
зіставленні з іншими, спорідненими за тематикою та цільовим призначенням.
У разі необхідності наводяться відомості про автора. Анотація сприяє
орієнтуванню користувачів інформації у документальних потоках, у системі
документальних комунікацій у цілому, вона допомагає відібрати потрібну
літературу, заздалегідь націлити читача на особливості змісту й форми
документа, висвітлює його позитивні якості та своєрідність. Середній обсяг
анотації 600 др. знаків.

У фаховій літературі існує безліч класифікацій анотацій залежно від:

– видів анотованої літератури (художня чи наукова література, публікації

документів тощо);

– цілей та функцій анотацій (видавнича, для масових бібліотек тощо);

– інформативності та глибини розкриття змісту документа.

Найвдаліша спроба типізації анотацій належить В. П. Леонову. Її головним

критерієм є функціональний підхід, який дав змогу відрізняти анотації з
урахуванням їх суспільного призначення. Згідно з вищевказаним, анотації
поділяються на рекомендаційні та довідкові.

Рекомендаційна – дає характеристику й оцінку документа з огляду на його

цільове та читацьке призначення, служить пропаганді та рекламі кращої
літератури й покликана зацікавити, привернути увагу, активізувати процес
читання. Як правило, вона має дидактичну спрямованість і може вмішувати
педагогічні рекомендації, методичні поради тощо.
Довідкова анотація стисло уточнює незрозумілий заголовок і повідомляє
розширені відомості про автора, а також форму, зміст, жанр, призначення й
інші особливості документа, відсутні в бібліографічному описі. Довідкові
анотації не містять критичної оцінки документа.

Структура анотування Зміст анотування

1. Про що? Стаття присвячена питанню про
анотування та його види. У тексті
розповідається про мету та зміст
документа.
2. Як? У статті докладно описана
класифікація анотування. Автор
аналізує типізацію, розкриває суть
документів, якими вони бувають, дає
характеристику рекомендації та
довідки.
3. Для кого Може бути використаним для
вчителів та учнів.

Вправа 2

У різних текстах використовуються любі прийом передачі інформації. Два

тексти є універсальний спосіб, так як слова і словосполучення вже відносять
до способу передачі інформації. Кожен текст логічний, але в першому
використовується засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-
історичного досвіду, а в другому засіб інтелектуальної діяльності
(сприйняття, мислення, уява).

Вправа 3

Вправа 4
1. Книга Козлова Миколи Івановича «Підручник для
психолога» присвячена дослідженню психіки людини на підсвідомому рівні.
У своїй книзі психологпрактик дає відповіді на безліч людських «Як?», описує найрі
зноманітніші життєві ситуації і вказує шлях до їх вирішення (Підручник теорії та
практики психології)
2. Віддаючи належне позитивній ролі козацтва в історії України, авторка не обмину
ла і чорних сторінок її: пересторогою для нащадків звучать у романі згадки про
Байду Вишневецького, Наливайка, Павлюка, Марусю Чурай, що стали
жертвами зради співвітчизників (Підручник Історії)
3. У посібнику наведено класифікацію ділових паперів та вимоги до їх складання, 
зразки оформлення різних видів документів, а також пов'язаний з
темою теоретичний матеріал із сучасної української літературної мови (Збірник
ділового мовлення)
 4. Цей навчальний посібник розрахований на всіх, хто прагне поглибити знання з ук
раїнської мови, удосконалити свою грамотність, опанувати ділове мовлення
(Підручник укр. Мови) 
5. Приємно відзначити, що йпрактична частина посібника відповідає загальному висо
кому рівню роботи. Вправи підібрано вдало, речення й тексти змістовні, цікаві, піз
навальні, завдання до вправ спонукають до творчого мислення (Посібник
практики мови)
6. У збірнику автор розглядає прадавню символіку української хати,
писанок, церковної архітектури, одягу тощо. Оригінальна загальна концепція й сьог
одні може вважатися новим словом у дослідженні духовного життя українців
(Підручник мистецтва та архітектури)
7. Для вченихісториків, етнологів, мистецтвознавців; студентів та учнів шкіл, коледжі
в, ліцеїв; усіх,хто цікавиться духовною історією України (Мистецтво України,
підручник)
Вправа 5
1. Конспект лекцій з історії держави та права зарубіжних країн (рабовласницька (Прикм.
до рабовла́сник рабо+власник) і феодальна держава та право)
для студентів спеціальності 0601 „Правознавство" /Уклад.: І.І.Гузенко. - Донецьк: ДонНУ,
2001.-152 с.  
Містить стислий конспект лекцій з історії рабовласницької та феодальної держави та
права зарубіжних (зару+біж) країн.  
Розглядається історія рабовласницької держави і
права Стародавнього Сходу, виникнення і розвиток афінської рабовласницької держави та
права й виникнення держави Стародавнього Риму,
а також виникнення та розвиток феодальної держави та
права Німеччини, Англії, Франції та Росії.  
2. Про внесення змін до статті 72-12 Закону України „Про Державний бюджет України на
2003 рік". Закон України від 11.12.2003 р. №1391.//Урядовий кур'єр від 18.12.03, №239.  
Змінами дозволено закупівлю (ЗАКУПІ́ВЛЯ, і, ж. Дія за знач. закупо́вувати 1. Всі гроші, які в них
були, пішли на закупівлю різнихречей, закуп)  імпортного зерна за кошти загального фонду
Державного бюджету України.  
3. Шило П І. Російсько-український словник. Термінологічна лексика. - К.: Просвіта, 2004.
- 212 с.  
Пропонований Словник містить понад 10 тисяч найживаніших (най (префікс)
+важливих) термінів і термінологічних словосполучень (Найпростіша синтаксична одиниця
мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів слово+сполучення (Дія за знач. сполучи́ти,
сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися)) з різник галузей науки
і техніки, перекалдених українською мовою.
З масиву сучасних термінів вилучено кальковані й транслитеровані російські лексеми, пов
ернено багато власне українських термінів. На всіх термінах проставлено наголос (на
(прийменник)+ голос), дано граматичну характеристику слів.  
Словник зорієнтовано на широке коло користувачів студентів, учнів, викладачів, науковці
в, інженерів, виданичих працівників.  
Вправа 6
Глущик С. В. та інші  
Сучасні ділові напери: Навч. посіб. для вищ. та серед, спец, закладів (треба додати рік,
авторів)  
У посібнику подаються основні ознаки офіційно-ділового стилю
та розглядається писемна форма його реалізації — ділові напери.
Наведено зразки документів,
правила їх оформлення, вправи різного ступеня складності Виклад основного матеріалу до
повнюють словник ділової людини, правила орфографії та пунктуації в таблицях.  (додати
номер з права та з ліва, також номер та рік) Приклад !

Визначте, який це документ: а) за походженням; 6) за призначенням; в) за

формою; г) за складністю
Це: службовий, що стосується діяльності підприємства (організації, установи,
фірми, університету). організаційний (положення, статут, інструкція),
стандартний, складний.
Вправа 7

У зв'язку з (надбанням, набуттям, нагромадженням) українською мовою

статусу державної (постійною, безперервною, обов'язковою, неодмінною) є
потреба в (орфоепічних, лексикографічних) працях, які б
(впорядковували, представляли, регламентували) написання слів. Словник,
який (базується, опирається, ґрунтується) на четвертому виданні
«Українського правопису», (являє собою, репрезентує, представляє)
написання слів разом, окремо, через дефіс, що є однією з (нелегких,
нерозв'язаних, найскладніших) проблем української (пунктуапії,
орфографії, лексики).

(Реєстр, склад) словника охоплює не тільки загальновживану, а й спеціальну

різногалузеву лексику. (Нехтування, витіснення, знищення) української
мови з багатьох сфер (контактування, порозуміння, спілкування) призвело
до нехтування (рольових, функціональних, обов'язкових) можливостей, до
«завмирання» багатьох (натуральних, штучних, справжніх, природних) форм
вираження, на зміну яким за умов (потужного, міцного, всевладного) тиску
приходили форми (скалічені, спотворені, знівечені), аж до так званого
суржику. (Відмітимо, зауважимо, відзначимо) як позитивне, що саме цей
словник (покликаний, спрямований, орієнтований) на нормативну
термінологію, а тому автор (запроваджує, вводить, пропонує) до реєстру
дефініції, (записані, зареєстровані, зафіксовані) у державних стандартах або
нещодавно введені в (оборот, циркуляцію, обіг) мовленнєвою практикою.