2

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТОЛОГІЇ
ЯК ГАЛУЗІ ЛІНГВІСТИКИ……………………………………………….6
1.1. Поняття концепту як засобу утворення картини світу у
лінгвістиці……………………………………………………………………..6
1.2. Тлумачення концепту ЖІНКА у лінгвістичному дискурсі……..9
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ЖІНКА» У
ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ІЗДРИКА ТА
ЖАДАНА…………………..13
2.1. Смислові домінанти концепту ЖІНКА, відтворені у творчості
Іздрика та Жадана…………………………………………………………….13
2.2. Особливості мовного відображення концепту ЖІНКА у
поетичних творах Іздрика та Жадана……………………………………….17
ВИСНОВКИ…………………………………………………………26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..28
 3

ВСТУП
Говорячи про сучасні тенденції в літературознавстві, не можна не
згадати про тенденцію літературознавства до "інтеграції" з іншими
нелінгвістичними науками. У сучасному літературознавстві природа
літератури як науки про художню мову та питання її міждисциплінарності
починають розглядатися під зовсім іншими кутами зору. Старі акценти
літературознавчої дисципліни змінилися і були замінені абсолютно
новими ідеями, пов'язаними з психологією, біологією та соціологією.
Літературознавство більше не ставить на перший план дослідження
слова, словосполучення і речення та їхнє смислове навантаження в
літературних текстах. Надалі однією з головних цілей літературознавства
буде сприйняття читачем літературних текстів і когнітивних образів, що
генеруються цими текстами в мозку людини, на що значною мірою
вплинуло становлення когнітивної науки.
Однією з нових наук, що виникла на основі інтеграції
літературознавства та лінгвістики, зокрема когнітивної лінгвістики, є
когнітивна поетика, яка займається питаннями співвідношення
лінгвістичних і культурних аспектів образної мови та концептуального
профілювання, художнього планування лексичних засобів вираження,
інтерпретації суб'єктом художньої мови, художніх образів та художнього
ірреального світу, В її основі лежить виявлення та характеристика
особливостей продукування художніх концептів та мовних засобів
автором англомовного художнього тексту.
Когнітивна поетика, всупереч своїй традиційній назві, охоплює не
лише корпуси поетичних, але й прозових текстів. Художні концепти в
когнітивній поетиці є "дзеркалом" усталених мовних і культурних
стереотипів, особистих уявлень, знань і концептуальних образів сучасних
письменників і поетів.
 4

Актуальність цього дослідження зумовлена зростаючим інтересом

до виявлення глибинних основ художніх концептів і художніх
стереотипів. Науковці відзначають, що багато питань ще не до кінця
досліджені, висновки суперечливі і потребують подальшого аналізу та
теоретичного осмислення.
Метою цього дослідження є виявлення лінгвістичних особливостей
художнього концепту ЖІНКА крізь призму аналізу.
Завдання дослідження зумовлюють вирішення наступних питань:
1. Дослідити поняття концепту як засобу утворення картини
світу у лінгвістиці;
2. Пояснити значення концепту ЖІНКА у лінгвістичному
дискурсі;
3. Окреслити смислові домінанти концепту ЖІНКА, відтворені у
творчості Іздрика та Жадана;
4. Проаналізувати особливості мовного відображення концепту
ЖІНКА у поетичних творах Іздрика та Жадана.
Об'єктом дослідження є особливості репрезентації концепту
ЖІНКА; предметом - особливості профілювання концепту ЖІНКА у
творах С. Жадана та Ю. Іздрика.
Використано такі методи: метод суцільної вибірки для відбору
субконцептів як матеріалу дослідження; метод лінгвістичного опису та
спостереження для систематизації й класифікації матеріалу та
інтерпретації отриманих даних; аналіз словникових дефініцій для опису
значення мовних одиниць та їх подальшого дослідження; елементи
кількісного аналізу для визначення частотності асоціацій між частинами
мови та ЖІНКА; елементи кількісного аналізу для визначення частотності
асоціацій між частиною мови та ЖІНКА; метод критико-аналітичний
аналіз наукових праць для вивчення стану досліджуваної проблеми.
 5

Новизна дослідження зумовлена стрімко зростаючою потребою у

вивченні способів генерування та інтерпретації концептів у свідомості
авторів художніх творів та виявленні закономірностей стереотипного
вживання лексики в художньому дискурсі, а також стрімким поширенням
феміністичних досліджень у лінгвістиці, що аналізують гендерну
релевантність в англійській мові. у зв'язку зі стрімким поширенням цих
досліджень.
Практичне значення отриманих результатів полягає в потенціалі для
подальшого поглиблення досліджень з цієї тематики.
Результати дослідження можуть бути використані для підготовки
підручників, теоретичних лекцій з когнітивної лінгвістики,
лінгвокультурології та когнітивної літератури, а також для написання
кваліфікаційних робіт.
 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТОЛОГІЇ

ЯК ГАЛУЗІ ЛІНГВІСТИКИ
1.1. Поняття концепту як засобу утворення картини світу у
лінгвістиці
У сучасній лінгвістиці використовуються різні підходи до розкриття
сутності терміна "концепт".
У ході дослідження було виявлено, що в науковій літературі для
вивчення особливостей поняттєво-термінологічного апарату концепту
"концепт" використовують як лінгвістичний і філософський підходи, так і
ментальний та квантитативний (квантовий) підходи. Досліджувані терміни
розглядаються лінгвістами як ментальні утворення, індивідуальні
ментальні утворення, концептуальні системи, різноманітні "шматки"
смислу, оперативно-смислові одиниці людського мислення тощо.
Науковці відзначають різноманітність підходів до розуміння
природи "концепту" та акцентує увагу на відсутності єдиного тлумачення
концепту через його складну та багатовимірну структуру. Окрім
понятійної основи, він включає соціальні, психологічні та культурні
аспекти, які швидше переживаються, ніж мисляться носієм мови [2].
Водночас і дослідники культури, і когнітивісти звертають увагу на
суттєву різницю між концептами та поняттями.
Дослідники культури наголошують на невеликій кількості
культурних концептів, тоді як когнітивісти зазначають, що всі або майже
всі слова є знаками існування концепту, тобто значення, за допомогою
якого організовується категорія [11].
При цьому О. Мельничук виокремлює два напрями розуміння
сутності концептів, зокрема:
1) у логіці - значення понять (імен);
2) загальна ідея, формулювання.
 7

Окреслений підхід має загальнофілософське значення і не розкриває

глибини тлумачення поняття [3].
Наприклад, В. Іващенко визначає концепт як "масу" різноманітних
смислів, що оцінюються в межах семантичної системи певної мови і
виникають у процесі пізнавальної (рефлексивної) діяльності людини [4].
С. Жаботинська вважає концептом будь-яку оперативну одиницю
думки, що має або не має певної логічної форми [6].
На це ж вказує й інші дослідники, які розглядають концепти як
оперативно-смислові одиниці людського мислення, що несуть комплексну
інформацію про відображені у свідомості об'єкти дійсності, і як "певні
уявлення, що існують у нашій свідомості, але головне - такі уявлення, які є
оперативними одиницями в процесі мислення"[7].
Вони також розглядають термін "концепт" крізь призму ефекту
парасольки. Вони визначають 69 предметних областей, які об'єднують
кілька наукових дисциплін, переважно когнітивну психологію та
когнітивну лінгвістику, що займаються питаннями мислення та пізнання,
зберігання та обробки інформаційних даних і слугують для пояснення
ментальних та психологічних ресурсів людської свідомості та
інформаційних структур, які відображають людські знання та досвід;
пам'ять, ментальний словник, концептуальна система, оперативно-
семантична одиниця мови мозку (lingua mentális), цілісна картина світу,
відображена в людській психіці.
3. концепт - це "основна одиниця ментального коду людини, що має
відносно впорядковану внутрішню структуру, результат пізнавальної
(когнітивної) діяльності індивіда і суспільства, комплексна й
енциклопедична інформація про відображувані об'єкти і явища,
інтерпретація конкретної інформації масовою свідомістю, тлумачення
конкретних явищ і предметів. Вона несе в собі інформацію про установки
масової свідомості" [12].
 8

Також крізь призму ментально-кількісного (квантового) підходу

розглядається глобальне ментальне, яке, зокрема, є "квантом
структурованого знання, ідеальною сутністю, що утворюється у свідомості
людини з її безпосереднього оперування з об'єктом, з її суб'єктивної
діяльності, з її мисленнєвого оперування з іншими поняттями, що вже
існують у її свідомості" [12].
Науковий інтерес у сучасній лінгвістиці становить підхід, який
трактує дефініцію концепту як ментальне утворення, тобто спосіб
мислення, умонастрій, певну установку або призму, крізь яку людина
бачить світ і своє місце в ньому.
Лінгвісти, зокрема, визначають його як "основну одиницю
ментального коду людини з відносно впорядкованою внутрішньою
структурою, результат когнітивної (пізнавальної) діяльності людини або
суспільства, що несе в собі складну й енциклопедичну інформацію про
відображувані об'єкти та явища, інтерпретацію конкретної інформації
масовою свідомістю, а також ставлення масової свідомості до певних
явищ та об'єктів, як дискретне Він визначається як "ментальне утворення,
що має психічну природу" [12].
Таким чином, мовна та ментально-концептуальна картина світу в
контексті світоглядних знань формується під впливом системи поглядів на
світобудову та визначення місця і ролі людини в ній, а також ставлення
індивіда до дійсності та самого себе, що найглибше виражає
спрямованість світогляду та зумовлює формування багатовимірних
концептів.
Сучасні лінгвістичні дослідження - це вивчення мовних одиниць з
урахуванням світоглядних знань людини, накопичених протягом еволюції
лінгвістики, та вивчення ментальних підходів до виявлення явищ і
процесів, зумовлених процесом називання, за допомогою якого мовні
 9

елементи поєднуються з об'єктами, які вони представляють, тобто типів

мовного називання.
Отже, взаємозалежність наукового підходу до виявлення природи
"концепту" в сучасній лінгвістиці, зокрема лінгвофілософського підходу,
який характеризується системністю, оскільки поєднує низку розумових
операцій і сприяє утворенню слів, і лінгвістичного підходу, який
переважно формується у свідомості людини через її предметну діяльність.
ментально-кількісний (квантовий) підхід, який демонструється як
глобальна ментальна одиниця.
Вивчення цих підходів дає змогу обґрунтувати власне сутнісне
розуміння терміна "концепт" як операційної одиниці мислення, що
розглядається крізь призму багатовимірності. По-перше, як ментально-
мисленнєвого утворення, що ґрунтується на розмаїтті значень у
лінгвістиці, а по-друге, через синергетику на основі поєднання
взаємозалежних теоретичних підходів у галузях когнітивної психології та
когнітивної лінгвістики, які вивчають питання когнітивно-мисленнєвої
природи, що формують і що використовується в процесі когнітивної
(пізнавальної) діяльності людини та її опрацювання.

1.2. Тлумачення концепту ЖІНКА у лінгвістичному дискурсі

Здійснення міждисциплінарних досліджень із залученням
психології, культурології, філософії та багатьох інших антропологічно
орієнтованих наук є ключовою особливістю сучасної лінгвістики.
Тому розуміння нелінгвістичних чинників разом з лінгвістичними є
дуже перспективним, оскільки вони впливають на процес, за допомогою
якого людська думка і міркування вербалізуються крізь призму соціальних
змін.
У цьому випадку мова розглядається як важливий компонент
свідомості, світогляду та ментальності людини. Вона є найважливішим
 10

засобом формування та збереження людських знань про світ. У процесі

своєї діяльності людина відображає об'єктивний світ і фіксує результати
свого сприйняття в словах. Вся система знань, набутих особисто або через
навчання, зберігається в довготривалій пам'яті людини за допомогою
концептів, або ментальних архетипів.
Концептуалізація, або концептуальна категоризація, є одним з
найважливіших процесів когнітивної діяльності людини, який призводить
до формування концептів, концептуальних структур і цілих
концептуальних систем у свідомості та психіці людини.
Тому актуальність концептуальних досліджень не викликає сумнівів.
Опозиція чоловіче/жіноче є однією з найдавніших опозицій у мовній
свідомості різних народів, адже вона сягає своїм корінням міфічного
світогляду наших предків [2].
У свідомості древніх вищезгадані опозиції сприймалися як дві
гіпотетичні репрезентації людського буття, що лежать в основі
світобудови [там само].
Протягом тисячоліть обидві статі розумілися як дві сторони одного
явища, як взаємодоповнюючі протилежності, що уособлюють добро і зло,
силу і слабкість, праведність і гріховність; науковці вважають, що в
патріархальних суспільствах жінки сприймалися як атрибути чоловіків, а в
матріархальних - навпаки [2].
Погляд на цей конфлікт як на аксіологічну опозицію, що
складається з двох частин - свого і чужого - вважається дуже традиційним
і характерним для архаїчної буденної свідомості та колективного
несвідомого (чужий - це людина, яка не належить до свого роду) [2].
Чоловіче начало беззастережно асоціювалося зі своїм світом, тоді як
ставлення до жіночого було амбівалентним, як і ставлення до сім'ї, в яку
брали майбутню дружину, щоб створити нову родину. Через певні ритуали
 11

дівчина об'єднується зі своїм родом і таким чином стає своєю, поступово

звільняючись від чужого.
Вивчення цих базових понять вважається надзвичайно важливим.
Водночас поняття "жінка" і "чоловік" розглядаються в межах когнітивного
напряму як сукупність психологічних, соціальних і поведінкових
особливостей, як культурний феномен. Наприклад, дослідження Т.
Сукаленко про метафоричну репрезентацію концепту "жінка" в
українській мові [19].
У сучасній науці концепт "жінка" визначається як базовий
культурний феномен і розглядається в психології, педагогіці, філософії,
культурології, міфології, лінгвістиці та літературі, що свідчить про
багатогранність проблеми, роль і призначення жінки в суспільстві та
важливість питання. Це один із найважливіших пластів мовної картини
світу певного етносу; зазначають, що "національний образ жінки є одним
із ключових елементів національної ідентичності"[3].
Національний образ жінки є одним із чинників, який необхідно
враховувати при вивченні деталей гендерних відносин у суспільстві,
оскільки структура гендерних стереотипів містить певні риси, спільні для
будь-якої культури" [3, с. 365].
Слід відзначити два основні міфологічні гіпотетичні образи
концепту "жінка": берегиня та Божа Матір. Саме на основі міфологічного
світогляду лексема "берегиня" відображає міфологічну персоніфікацію
одвічного українського жіночого начала. У дохристиянських віруваннях
Берегиня була водяною істотою, русалкою.
Емоційно-оцінна характеристика поняття "жінка" відображена в
іменнику Богородиця. В етнопсихології символіка української Богородиці
є "втіленням материнства, мудрості, любові та святості".
Семантичне наповнення іменника Богородиця вказує на природний
дар жінки до дітонародження, тому етимологія слова має значення
 12

"життя", "материнство", "покоління", "продовження роду" та "святість",

які можна вважати архетипними [4, с. 10].
Таким чином, існує безліч підходів до визначення поняття "жінка"
як у вітчизняному гуманітарному просторі, так і за кордоном. Концепт
"жінка" може функціонувати як універсальна категорія, оскільки
виражається практично в кожній мові та культурній концепції і
формується в надрах певної культури, а отже, має неповторну специфіку.
Тому цілком закономірно, що концепт "жінка" є предметом вивчення
багатьох сучасних гуманітарних наук.
 13

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ЖІНКА» У

ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ІЗДРИКА ТА ЖАДАНА
2.1. Смислові домінанти концепту ЖІНКА, відтворені у творчості
Іздрика та Жадана
З кінця минулого століття і до сьогоднішнього дня розпочався новий
напрям наукових досліджень: вивчення концептів як базових одиниць
мислення, мови та культури.
Оскільки мова є найчіткішим і найдоступнішим засобом вираження
ментальної інформації, такі питання, як зберігання і передача інформації
за допомогою концептів, концептуалізація знань у картинах світу та
закономірності мовного і позамовного відтворення концептів, стали
частиною порядку денного когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології,
психолінгвістики та етнолінгвістики.
Концепти "чоловік" і "жінка" є фундаментальними та
універсальними для всіх людей і відображають базові фрагменти
світогляду людини - її знання про саму себе.
Інтерес науковця спрямований на природу статей - чоловічої та
жіночої - та уявлення людини про відмінності й подібності між ними, які
проявляються на мовному рівні за допомогою різних засобів Як прозові,
так і поетичні тексти С. Жадана відповідають на виклики сучасних
тенденцій. Пошук власної ідентичності як особистості, як чоловіка, як
письменника, як громадянина, апелює до жіночого образу і призводить до
переосмислення стереотипних ролей, що передаються рудиментарними
соціальними умовами та вимогами.
Образи жінок, відтворені в кожній поетичній збірці поета,
супроводжуються особливою індивідуальною лексикою і стилем
художнього вираження. Вони дають багатий матеріал для дослідження
сучасних репрезентацій жіночності в українській мові.
 14

Концепт "жінка" в поезії С. Жадана розглядається з перспективи

пострадянської історії, дотримуючись конвенцій семантико-когнітивного
аналізу. За визначенням лінгвістів, концепт - це "індивідуальне ментальне
утворення, основна одиниця мисленнєвого коду людини, що відображає
результати індивідуальної та суспільної пізнавальної (когнітивної)
діяльності, комплексну та енциклопедичну інформацію про предмет чи
явище, а також інтерпретацію цієї інформації масовою свідомістю та
ставлення масової свідомості до явища чи предмета Має відносно
впорядковану внутрішню структуру, що містить інформацію" [15].
Аналіз концепту починається з виявлення найменших мовних, або
вербалізованих одиниць, які його формують. Ці одиниці визначаються як
когнітивні ознаки. Виявлення цих ознак є першим кроком у
дослідницькому шляху від "мови до концепту", моделюванні концепту та
формуванні його структури.
Когнітивні ознаки передаються значеннями (семемами) лексичних
одиниць, які є будівельними блоками концепту. Вони всебічно
характеризують концепт у різних контекстах, в яких він виражається. Ці
когнітивні ознаки можна поділити на образні, енциклопедичні та
інтерпретаційні, залежно від типу відтворюваної інформації.
Найпоширеніший компонент образних ознак пов'язаний із
візуальним сприйняттям жіночої постаті автором тексту С. Жаданом. Було
виділено такі візуальні риси: прозора шкіра (2), світла шкіра (2), тьмяна
шкіра, засмагла шкіра, чорне волосся, мідне волосся, довге волосся, цупке
волосся, міцне волосся, важке волосся, печальне обличчя, злякане
обличчя, здивовані очі, допитливі очі, криваві губи, криваві пальці, рани
на тілі, стигми на тілі, порізи на тілі, порцелянові литки, солодкі коліна,
сукня (5), шкільна форма, джинси, ліфчик, спідня білизна, хустка, гетри,
куртка, светр, макіяж, помада, фарба довкола очей, коштовності, прикраси
(3), намисто, срібло.
 15

Інші перцептивні риси поділено відповідно до розуміння інформації

про денотат концепту за допомогою сенсорної системи особи. Звукові
ознаки: голос (5), спів (5), шепіт (2), стогін (2), галас (2), зітхання.
Нюхові: пахощі, запах бензину, запах зірок, запах нафти, запах
чужого шампуню, запах дощу.
Смакові: присмак асфальту, солона шкіра, гіркуваті уста. Тактильні
ознаки: тепла шкіра (2), теплі стопи, теплий живіт, холодні пальці, тверді
пальці, суха шкіра.
У межах образного поля досліджено також когнітивні образи,
відтворені за допомогою концептуальних метафор.
Результати показали, що концепт "жінка" в контексті поетичних
творів С. Жадана представлений такими прикладами концептуальних
метафор:
 жінка – Сонце («Ті жінки, що ховали під одягом кожна своє /
впольоване темне сонце, / ступали колючими ковдрами, / мов
птахи жовтневими полями» [6, c. 112]),
 жінка – Місяць («Тоді вона собі не знаходить місця, / й слухає
птахів голоси крикливі, / і животом, наче теплим місяцем, /
відчуває, як надходять припливи» [5, c. 95]),
 жінка – водна стихія («Вона схожа навіть на цю воду чимось, /
чимось вони подібні з темною течією. / Мені здається, вона
багато чого в неї навчилась – / зникає разом із нею, /
повертається разом із нею» [5, c. 96]),
 жінка – погодні явища (Зливи, мов жінки у вежах, засинають,
ридаючи» [7, c. 97]),
 жінка – птах («Офіціантки ходять / довкола, мов чаплі, і діти
ховаються під столом» [5, c. 59]),
 16

 жінка – риба («Ловити її, мов рибу, не відходити від води, /

дивитись, як море викочує піску вогку руду» [7, c. 102]),
 жінка – рослина («Це ось чорні дерева в холодних снігах, /
ніби африканки на білих простирадлах» [5, c. 42]).
Дослідження енциклопедичного поля концепту дало змогу віднести
ознаки до категорійної, диференційної, описової та ідентифікаційної зон.
Категорійне поле концепту «жінка» утворюють дві риси дівчинка (20) та
дівчина (7).
Найчастотніші диференційні ознаки, виокремленні у поетичних
текстах С. Жадана – мати (14), сестра (9), дружина (4).
Описові риси характеризують жінку за віком (юність, старість),
національністю (американка, африканка, китаянка, чеченка), професією
(снайперка (5), медсестра (4), прибиральниця (4), провідниця (2),
акробатка, акторка, вчителька, друкарка, молочниця, офіціантка, покоївка,
радіоведуча) та характерною діяльністю (прибирання, торгівля,
приготування їжі).
До ідентифікаційної зони даного концепту увійшли ті риси, які
відсилають до певних прототипів реальності: Ірина, Натаха, Тереза,
Урсула, Діва Марія, Лілі Марлен, Мати Тереза, Марія Магдалина.
Міфологічні елементи у складі енциклопедичного поля відсилають до
слов’янського та античного міфологічного поля: сирена (5), відьма (3),
амазонка, муза, русалка.
Кількість елементів, що репрезентують позитивні оцінки, є відносно
високою (кохана (5), приваблива).
Ознаки з негативною конотацією представлені лексикою на кшталт
безсоромний, хтивий, розпусний.
У досліджуваних текстах інтерпретаційна сфера концепту
представлена елементами з позитивною та негативною конотацією, що
репрезентують особисте ставлення автора до імплікацій концепту.
 17

Характерною особливістю поетичного мовлення є його здатність

відображати світогляд нації, групи чи окремої людини.
Поетичне мовлення розуміють як "унікальний вияв мовної картини
світу, мовно-зображальний витвір мистецтва, реалізований за допомогою
одиниць загальнонародної мови різних рівнів у спеціальному
функціональному використанні з метою створення естетичної єдності"
[Дишлюк, 2005].
Поетична словесність виражається за допомогою різноманітних
художніх засобів. Метафора, епітет, метафора, порівняння - все це
вирізняє твір митця з-поміж інших і робить його особливим.
Варто зазначити, що образ жінки в поетичній мові Юрія Іздрика
відрізняється від традиційних образів української поезії, таких як
дружина, мати, дочка, батьківщина, кохана.
За нашими спостереженнями, у вибраній для аналізу збірці поезій
Юрія Іздрика присутній лише образ коханої жінки, об'єкта пристрасті та
любові ліричного героя. Поет дає як негативну, так і позитивну
інтерпретацію цього образу.
Художній образ жінки в інтерпретації Ю. Іздрика здобуває
особливого осмислення. Більш детальніше про відображення концепту
жінки у творчості цього автора ми поговоримо у наступному підрозділі.

2.2. Особливості мовного відображення концепту ЖІНКА у

поетичних творах Іздрика та Жадана
Усі поети української літератури звертаються до образу жінки. Це
пов'язано з тим, що жінка, представлена в образі матері, коханої,
батьківщини, природи та загального жіночого космологічного начала,
відіграє важливу роль в ідентифікації та становленні особистості, а також
у розумінні світу. Ця тенденція є визначальною для постмодерністської
поезії. Тому не дивно, що лексико-семантичне поле "жінка" у творчості
 18

сучасної поетеси С. Жадан стало досить продуктивним джерелом аналізу.

Це пояснюється тим, що вона є одним з елементів, які відображають
навколишню дійсність.
Матеріалом для аналізу лексико-семантичного поля "жінка"
слугували близько 300 одиниць із ядерної та периферійної зон.
Погляди багатьох науковців на тлумачення поняття лексико-
семантичного поля сходяться на тому, що це цілісна й упорядкована
структура, елементи якої об'єднані спільною семантикою.
Ядро лексико-семантичного поля в поезії С. Жадана найповніше
реалізується в лексемі жінка. Крім того, варто зазначити, що часто у
віршах автора ядро досліджуваного лексико-семантичного поля
репрезентоване займенником вона як у прямому, так і в непрямих
відмінках: Неможливо не звернути на неї увагу - вона сміялася уві сні [6].
До зони перикоа входять слова, які мають тісний семантичний
зв'язок з ядром і між собою, утворюючи пари або групи синонімів і
гіпернімів.
Зокрема, у досліджуваних текстах лексема жінка представлена: 1)
власними іменами (Марія, Магдалина); 2) позначеннями за національністю
або місцем проживання (чеченка, золота китаянка); 3) лексичними
термінами на позначення занять і професій (медсестра, снайперка,
прибиральниця, продавчиня троянд, квіткарка дівчина, художниця,
господиня, блудниця, відьма, повія); 4) лексика на позначення родинних
стосунків (мати, матінка, дружина, наречена, сестра).
Важливо також згадати позначення, які підкреслюють вік жінки
(дівчина, стара жінка). Як у традиційній, так і в сучасній культурі образ
жінки нерозривно пов'язаний з її тілесністю. Тому закономірно, що в
поезії С. Жадан ми знаходимо багатогранну лексику і тематику, яка
репрезентує різні частини жіночого тіла:
 19

 Під теплим металом таке піддатливе полотно жіночої шкіри

[6; с. 54];
 І не пробитися крізь цей морок, що впав на плечі, / і
передпліччя її - ніби озерна вода надвечір [8; с. 58];
 иї в жінок беззахисні, як мармур узимку [6; с. 87];
 І губи в неї при цьому такі болючі й криваві, / ніби вона цілу ніч
плакала чи цілувалась [6; с. 82].
Серед групи компонентів, поєднаних за семантикою тілесності,
привертають увагу слова та словосполучення, які можна об’єднати за
наявністю у будові їхнього значення семи біль:
 Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
/ її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран [6; с.
91];
 Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах [6;
с. 92];
 Цілу ніч вона співає в своїй кімнаті. / Пальці у неї в крові та
цукровій ваті [6; с. 84].
Парадигму лексико-семантичного поля доповнює мікросистема
конструктів, що деталізують фізичний та емоційний стан жінки. Для неї
характерна часта поява лексичних одиниць і конструкцій зі спільним
значенням 'сон’:
 Хай спить. Хай розбереться зі снами. / Хай її нинішні сни
перетечуть у колишні [6; с. 45];
 Світло холодне серед кімнати, / і вже коли їй потрібно
вставати, / починають снитися сни [8; с. 61].
Серед компонентів лексико-семантичного поля, які поетеси
використовують на позначення почуттів та емоцій, пережитих жінками,
 20

переважають афективні та інтегративні семантичні вирази з негативною

конотацією яких є ‘страх ’, ‘самотність ’:
 Навіть якщо закінчиться осінь і почнеться зима, вона все
одно найбільше боїться лишатись сама [6; с. 40];
 Півроку вона тримається. / Півроку розглядає смерть, як
носорога в зоопарку: / темні складки, / важке дихання. /
Боїться, але не відводить погляду, / не заплющує очей [6; с.
74];
 І коли вона не отримує від нього листів, / і починає нити і
рахувати втрати, / вона ненавидить все, що він їй говорив, /
себто, ненавидить взагалі усе, що може згадати [8; с. 66].
Компонентів цієї групи з позитивною конотацією порівняно менше:
 Навіть в її неправді була своя міра, / Її чекали попереду
радість і вірність [6; с. 81].
Жіноча постать у світогляді поета вирізняється динамічністю.
Цей висновок було зроблено за допомогою багатокомпонентного
групування елементів, у яких "рух" є інтегральним значенням.
До цього групування увійшли компоненти, які за лексичною
репрезентацією здебільшого входять до складу дієслівної метафори і
показують переміщення жіночого тіла в просторі:
 Тоді починається вечір. Саме тоді жінки лишають домівки і
виходять на берег [8; с. 54];
 Довго її розшукував. Номер вона змінила, з міста втекла,
соціальними мережами не користувалась [6; с. 44];
 Світло таке легке. / Вона четвертий день у дорозі. [6; с. 44].
Атрибути матеріальної культури також деталізують образ жінки в
поезії С. Жадан. Це і лексика на позначення одягу, і елементи побуту.
Оскільки матеріалом для аналізу стали поетичні збірки останніх двох
 21

років, не дивно, що, зважаючи на складні та загрозливі умови рідного

східного регіону поета, С. Жадан реалізував такі групи лексики та
сюжетів, а також образи жінок «зброя»:
 Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах
[6; с. 92];
 Пише про її віру, / пише про її сумніви, / пише про її
вразливість, / робить зарубки на її прикладі [6; с. 60].
На периферії лексико-семантичного поля є група номінацій
природних явищ, які автор також порівнює з образом жінки, долучаючи їх
у склад метафоричних утворень:
 Коли вона остигає, ніби вогонь, / коли вона уповільнюється
мов ріка [8, с. 48];
 ...тримаючи небо в очах і повітря в руці, / боронячи навіть
тоді, коли не лишається сил, / мову своєї ніжності, які
розуміють усі, / межі своєї свободи, бачені звідусіль [8, с. 25].
Іздрикова жінка постає перед нами в різних образах:
 «ах ти ж відьма яка! ах яка ж королева відьом!» («Dog
style»),
 «я пропадаю в тобі сучко» («Solvere»),
 «ти така фантастично ніяка!/ ти така усіляка жінко»
(«Very»),
 «ти – термінатор,… ти – шик і шанель» («In colour
technology»),
 «ти наче грушка медового золота» («Латентне») тощо.
Погляньмо на конфлікт образів. Жінка - і відьма, і королева-відьма,
фантастична і нереальна водночас.
Цікавою є також інтерпретація образу ліричного героя. Чоловічий
образ розкривається через жіночий. Вони тісно пов'язані та об'єднані.
 22

У вірші "Be like bee" автор створює багатогранний і недосяжний для

ліричного героя жіночий образ. Вона - непідкорена і бажана територія, на
яку він все ж таки вступає. Це відображено і в наступному риторичному
запитанні:
 «ти стіна? я в тобі пробиваю вікно, ти вікно? я твої
розбиваю шиби» [Іздрик, 2020, с. 10].
Спільнокореневий предикат пронизувати, ламати надає стосункам
між ліричним героєм та його коханою певної доленосності та драматизму.
Чоловіки ніби руйнують бар'єри, з якими стикається кожен, але
саме ліричному герою вдається їх зламати.
Жінки також мають владу над ліричним героєм, що
підтверджується метафорою про те, що ти називаєш мене, брешеш мені,
записуєш мене, я твій наречений, твій мед на мені, твоє жало в мені.
Порівняння твого погляду з вибухом вогняних куль лише
підкреслює руйнівний вплив жінки. Ця метафора вводить граничні
значення та семантику пристрасті у зображення стосунків.
Тавтологія нареченого і нареченої посилює неминучість їхньої
приреченої близькості. У вірші "Poison sun" Іздрик створює войовничий
образ жіночності. Як вірш загалом, так і аналізований образ наповнені
далекосхідним настроєм через метафору "Ти не гейша, а самурай".
Ми відчуваємо, що ця жінка має потужну, сильну, бойову енергію, з
якою ліричний герой не може боротися, і метафора ніби передає: "Я
віддаюся твоєму п'янкому далекосхідному раю".
Епітет терпке кураре (міцна рослинна отрута [Режим доступу:
http://sum.in.ua]) наповнює образ жінки смаковими забарвленнями, надає
йому кольору їдучості та гостроти.
Цікаво, що світ, у якому живе героїня, здається чоловікові раєм, і
хоча автор говорить про її вдачу як про отруйну, він, здається, із
задоволенням занурюється в нього. Назва вірша, що означає "отруйне
 23

сонце", натякає на те, що для ліричного героя жінка є джерелом світла і

життя, але також і тим, що може привести до смерті. Метафори листів,
написаних кров'ю і вином, та алюзія на чаювання роблять їхні ритуальні
стосунки у вірші надзвичайними, пов'язаними з ритуалом і магією, а їхню
пристрасть - нескінченно фаталістичною.
Крім того, автор використовує лексику крові, воїна, куратора та
отрути, що можна інтерпретувати як прояв семантики смерті.
Її сила та енергія настільки вражають, що з нею немов ходиш по лезу
ножа. Використовуючи метафору, що ти - воїн честі, а я - самотній вовк,
авторка показує, наскільки різні жінки і чоловіки. Вона - воїн честі, тобто
має рішучий характер, непохитні моральні якості та принципи, а він -
самотній вовк, тобто хижак, який завжди в пошуках здобичі.
Пейоративний термін "самотній вовк" характеризує настрої
ліричного героя. Він - чоловік, одинак, інтроверт і кохає "вогняну" жінку,
що для нього незвично. Образ жінки поет порівнює з потаємною кімнатою
у вірші «Cerebrum room».
Образ жінки окреслено за допомогою територіально обмеженого
простору кімнати. Як наслідок, з'являється відчуття недоступності,
закритості її внутрішнього світу.
Меланхолійний і водночас моторошний настрій вірша створюється
лексикою привидів, поламаних іграшок, заляпаних кавою зошитів,
вицвілого обгорткового паперу та прокурених штор. Іздрик використовує
такі метафори, як завішені вікна, зламані ключі, скарби, про які навіть
вона не знає, і горе, про яке навіть він не знає, щоб зобразити жінку,
сповнену таємниць і секретів. Ліричному герою подобається атмосфера
цієї кімнати, але він ніби боїться порушити цей порядок.
Лексика тиша, втеча та зникнення одночасно виконують функцію
присудків у реченні, надаючи віршу певної динамічності та чітко
окреслюючи місце чоловіка у світі жінки.
 24

Ліричний герой є прибульцем у її просторі і не має права

порушувати ці межі. Метафори - я - нейрон, я - гормон, я - раб, я - ніхто, я
- тінь завіси - вказують, з одного боку, на важливість чоловіка для жінки, а
з іншого - на певний комплекс меншовартості, втрату індивідуальності для
ліричного "я".
Семантику залежності ілюструє лексика раб, не втекти, що
характеризує образ ліричного героя як духовного бранця жінки: він - раб,
тінь за завісою, ніхто.
Образ жінки є перед нами на слуховому, чуттєвому, емоційному
рівнях у поезії «Пристрасно»: слуховий – голос чистий, відкритий;
чуттєвий – дотик легкий, субтельний; емоційний – утопічний настрій
поезії, що переплітається з відчуттям щастя.
У цьому вірші ми бачимо зміну в оцінці та репрезентації жінки. Це
пов'язано з тим, що автор спочатку змальовує жіночий образ позитивно за
допомогою лексики чиста, відкрита і світла, а потім зображує негативні
характеристики, такі як смертельна, небезпечна і зловісна. Така мінлива
оцінка наповнює образ жінки фатальним змістом. Вона майже несумісна з
життям, але сумісна зі щастям.
Життя і щастя постають як контекстуальні антоніми, і використання
цих антонімів викликає в уяві образи стосунків між чоловіком і жінкою на
"краю прірви". Порівнюючи жінку з Джокером, який не носить ні маски,
ні костюма, поет створює образ непередбачуваності та несподіванки.
Ліричний герой вважає душевний неспокій, злети і падіння настрою
нестерпними. Найпростіший спосіб вижити для ліричного героя - вбити
свого опонента (метафора про те, що легше вбити себе).
Але він продовжує існувати в цій утопічній державі,
характеризуючи її метафорами, які не мають жодного значення, статі,
теми чи сенсу. Ми вважаємо, що повторення прийменника без несе в
 25

цьому творі певне смислове навантаження. Він описує емоційний стан

ліричного "я" - відчай, безнадію, марність.
Метафора вбивства майже м'яко пов'язує фатальну руйнацію
почуттів чоловіка та його кохання до жінки. Очевидно, що цей художній
прийом передає (як випливає з самої назви) семантику пристрасті,
інстинктивного потягу та бажання між статями.
Таким чином, аналіз досліджуваного лексико-семантичного поля
виявляє складність його структури, багатство зв'язків з іншими лексико-
тематичними групами, а також змальовує цілісну картину жіночої постаті
в поетичній мові письменника.
 26

ВИСНОВКИ
Формування антропоцентричної парадигми призвело до того, що
лінгвістичні питання стали орієнтовані на людину та її культурне
позиціонування. У межах цієї парадигми з'явилися нові галузі, які
зосереджуються на культурних елементах у мові. Однією з таких галузей є
лінгвокультурологія, основним завданням якої є розкриття духовності та
культури народу через його мову.
У сучасній науці поняття "жінка" визначається як фундаментальний
компонент культури і розглядається в психології, педагогіці, філософії,
культурології, міфології, лінгвістиці та літературознавстві, демонструючи
різноманітність становища, ролі та призначення жінки в самому
суспільстві і важливість цього питання.
Концепт "жінка" в художньому дискурсі розкривається через
численні описи жіночих психічних та емоційних станів, спілкування тощо.
Крім того, зміст цього концепту реалізується через мовні засоби, які
показують зовнішні риси жінки, що також виконують функцію
відображення внутрішнього портрету жінки, оскільки зовнішній вигляд є
проявом психологічних характеристик людини.
На основі проаналізованого матеріалу можна стверджувати, що
структура концепту "жінка" має такі компоненти Мікроконцепт "зовнішні
ознаки", в якому враховується концептуальний аспект "зовнішність";
мікроконцепт "біологічні ознаки", в якому виокремлюється
концептуальний аспект "вік"; мікроконцепт "соціальні ознаки чоловіка".
Репрезентація концепту "жінка" у творах сучасних українських
письменниць є мовним засобом відображення зовнішніх характеристик
жінки. Об'єктами опису зовнішніх ознак жінки є погляд, очі, обличчя,
усмішка тощо.
 27

Встановлено, що важливими характеристиками жінки є вік,

соціальний статус (заміжня/незаміжня) та соціальна роль (дружина,
донька, мати).
Таким чином, концепт "жінка" в сучасному мистецькому дискурсі є
багатовимірним і багатокомпонентним явищем, яке потребує подальшого
дослідження на ширшому текстовому матеріалі.
 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Білодід І. Словник української мови: В 11 томах. Київ, 1980. URL :
http://sum.in.ua
2. Горошко О. І. Гендерні аспекти інтернет-комунікацій: автореф.
дис. ... д-ра соцiол. наук : 22.00.04 / О. І. Горошко ; Харк. нац.
ун-т ім. В.Н. Каразіна. — Харків, 2010. — 33 с.
3. Дишлюк І. М. Сучасні аспекти вивчення поетичного мовлення.
Матеріали конференції молодих учених «Культура та інформаційне
суспільство ХХІ ст.». Харків, 2005. С. 172–173.
4. Загнітко А.П. Основи дискурсології. Донецьк : ДонНУ, 2008. 194 с.
5. Жадан С. В. Вогнепальні й ножові / С. Жадан. – Харків : Клуб
сімейного дозвілля, 2012. – 157 с.
6. Жадан С. Життя Марії. Книга віршів і перекладів / Сергій Жадан. -
Чернівці : Meridian Czemowitz; Книги - ХХІ, 2015. - 184 с.
7. Жадан С. В. Ефіопія / С. Жадан. – Харків : Фоліо, 2009. – 119 с.
8. Жадан С. В. Тамплієри : нові вірші / С. Жадан ; іл. О. Ройтбурда. –
Чернівці : Meridian czernowitz : Книги-XXI, 2017. – 117 с.
9. Іздрик Ю. Ліниві і ніжні: [вибрані вірші, видання 4-те]. Київ: А-БА-
БАГА-ЛАМА-ГА, 2020. 384 с.
10. Історія світової культури : [навч. посібник] / [кер. авт. кол. Л. Т.
Левчук]. — [3-тє вид., перероб. і доп.] — К. : Центр учбової
літератури, 2010. — 400 с.
11. Історія світової культури. Культурні регіони : [навч. посібник] / [кер.
авт. кол. Л. Т.]. — К. : Либідь, 2000. — 520 с.
12. Кагановська О. М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі
французької романістики середини ХХ сторіччя) : [монографія] /
Олена Марківна Кагановська. — К. : Вид. центр КНЛУ, 2002. — 292
с.
 29

13. Марчук У.Б. Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів у

різносистемних мовах : дис.. … канд. філол. наук : 10.02.15. К., 2009.
233 с.
14. Мінаєва Е. В. Гендерна концептологія: мовна репрезентація
концептів "Дім" і "Любов" у жіночій поезії: автореф. дис... канд.
філол. наук: 10.02.02 / Е. В. Мінаєва ; Тавр. нац. ун-т ім.
В.І.Вернадського. — Сімф., 2007. — 23 с.
15. Проблеми зіставної семантики : доповіді та повідомлення Міжн.
наук. конф. з проблем зіставної семантики, (28—30 верес. 1995 р.) /
НАН України. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні ; відп. ред. М. П.
Кочерган. — К., 1997. — 486 с.
16. Приходьмо А. М. Концепти і концепто-системи в
когнітивнодискурсивній парадигмі лінгвістики / Анатолій
Миколайович Приходько. —Запоріжжя : Прем‘єр, 2008. — 331 с.
17. Пузиренко Я. В. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в
лексикографічному описі та узусі 2005 года Автореф. дис... канд.
філол. наук: 10.02.15 / Я. В. Пузиренко; Київ. нац. ун-т ім.
Т.Шевченка. Ін-т філол. — К., 2005. — 21 с.
18. Рудюк Т. В. Вербалізація концептів ЧОЛОВІК, ЖІНКА в
українській фразеології: автореф. дис. ... канд. філол. наук :
10.02.01 / Т. В. Рудюк ; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. — К.,
2010. — 20 с.
19. Сукаленко Т. М. Метафоричне вираження концепту ЖІНКА в
українській мові: автореф. дис. ... канд. філол. наук 10.02.01. Київ,
2009. 20 с.