НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ

ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО”
КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ ТА ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
“ПЕРЕКЛАД ТА РЕДАГУВАННЯ ФАХОВИХ ТЕКСТІВ”

на тему: МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ

СТЕРЕОТИПІВ У ФРАНКОМОВНОМУ ПОБУТОВОМУ АНЕКДОТІ ТА
ЗАСОБИ ЇХ ПЕРЕДАЧІ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЮ

Студентки 4 курсу групи ЛФ-71

спеціальності 035 “Філологія”
Шмат Лілії Сергіївни
канд. філол. н., доцент Буць Ж.В.

Кількість балів: ______________ Оцінка ECTS

Члени комісії __________________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та
ініціали)

_________________________________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та
ініціали)

_________________________________________________________________________
(підпис) (вчене звання, науковий ступінь, прізвище та
ініціали)
 1
Київ–2021
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………...………………………………..
РОЗДІЛ І ДОСЛІДЖЕННЯ ГУМОРУ В ФРАНКОМОВНОМУ ПОБУТОВОМУ
АНЕКДОТІ
1.1Проблема комічного
1.1.2 Мовні засоби репрезентації комічного
1.2. Анекдот як об'єкт філологічного вивчення
.2.1. Анекдот та його характерні риси
1.3 Побутовий анекдот та його ознаки
1.4 Стереотип як фрагмент мовної картини світу
1.5 Особливості етнокультурних стереотипів у текстах побутових анекдотів
РОЗДІЛ ІІ МОВНІ ЗАСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У
ПОБУТОВИХ ФРАНКОМОВНИХ АНЕКДОТАХ
2. 1. Засоби вербалізації етнокультурних стереотипів
2.2. Мовні засоби створення комічного ефекту в етнокультурних стереотипах у
франкомовному анекдоті
2.3. Труднощі перекладу та репрезентації гумористичних текстів
2.4. Засоби відображення гетеростереотипів в міжнаціональних анекдотах при
перекладі
 2

ВСТУП

Комічне, будучи невід’ємною частиною національної культури є

невичерпним джерелом та широким поприщем для досліджень мовної картини
світу. Анекдот вважають одним із найбільш продуктивних жанрів сучасних
комічних текстів. У ньому виражається національно-культурні особливості
мовно-культурного середовища, він є популярним засобом взаємодії між
представниками різних культур та засобом формування точок дотику різних
етнічних спільнот. Він відображає систему цінностей народу, його унікальне
сприйняття довколишнього світу та ставлення до оточуючих речей та явищ. Як
результат розумової діяльності людини анекдот, у сучасному трактуванні,
розглядають у якості найпопулярнішого способу репрезентації стереотипного
бачення культури окремої нації, її мови і характеру. Зі свого боку,
етнокультурний стереотип відображає характерні для повсякденної свідомості
судження про свою власну націю та різні етноси світу, виокремлює особливі
культурні риси та висловлює характерне емоційне ставлення до явищ чи об’єктів
культури, відтворюючи світову картину цінностей окремої етнічної спільноти.

Етнокультурні стереотипи в національній свідомості інших народів

виступають у ролі репрезентативних форм, які є породженням уявлення про
представників інших мовно-культурних спільнот у контексті норм власного
світосприйняття, таким чином виступаючи в ролі орієнтиру у глобальній картині
світу й зводу правил норм комунікативної поведінки. [1]

Актуальність обраної теми зумовлюється необхідністю вивчення

етнокультурних стереотипів з точки зору мовних та позамовних засобів створення
комічного ефекту у франкомовних побутових анекдотах, які в свою чергу є
цінними об’єктами етнокультурної та лінгвістичної спадщини. Таке дослідження
уможливлює проведення аналізу мовних засобів, що застосовуються при їх
перекладі, визначення основних труднощів при перекладі франкомовних
 3
побутових анекдотів, з огляду на недостатню вивченні суть цього питання на тлі
дрочить численних досліджень проведених на матеріалах німецької та англійської
та інших мов.

Аналіз етнокультурних стереотипів у франкомовному побутовому анекдоті

має на меті проведення синергетичного аналізу системних характеристик
когнітивно-прагматичного, лінгвокультурологічного та структурно-семантичного
підходів у їхній органічній єдності з метою мовно-культурного прояву категорії
комічного у текстах франкомовних побутових анекдотів для подальшого
виокремлення засобів передачі комічного на перекладі.

Гумор, як окремий вид комічного, за своєю природою є універсальним та

багатоаспектним, складним та специфічним явищем. Він входить до переліку
вивчення багатьох наукових дисциплін та є об’єктом великої кількості
досліджень.

У характеристиці культури національного гумору важливу роль відіграє

соціокультурний аспект, адже що розуміння та сприйняття гумору тісно пов’язані
з національним психологічним характером, цінностями та поглядами народу, їх
ідеалами, сформованими на тлі історичного минулого, географічних особливостей
розташування країни, тощо.

Тематика анекдотів є надзвичайно різноманітною, позаяк анекдот є

неповторною формою гумору, що стосується майже всіх сфер соціального життя.

Серед дослідників гумору та його форм прояву варто згадати імена С.

Аттардо, С. Вапірова, Ю. Лотмана, О. Підгрушну, С.Бассай, Й. Телушкіна, А.
Демичева, Є. Копилкову та багатьох інших авторів, що різнопланово розкривають
тему гумору. Останніми роками можна було спостерігати сплеск загального
інтересу до застосування гумору на практиці. Найбільш активно вдаються до
обговорень питання його використання в засобах медіа, управлінні, освіті.
 4
Анекдот став об'єктом наукових досліджень не так давно. Дослідженням
анекдоту як жанру займалися такі науковці, як Є.Курганов, П.О.Бородін,
В.Руднєва, І.Каспе та інші.

Мета дослідження полягає у визначенні засобів мовної репрезентації

етнокультурних стереотипів у франкомовному побутовому анекдоті та засобів їх
передачі при перекладі українською

Відповідно до визначеної мети передбачено вирішення таких завдань:

– з’ясувати й систематизувати наукові здобутки сучасних науковців з

вивчення етнокультурних стереотипів;

– визначити поняття побутового анекдоту;

– встановити особливості мовної репрезентації міжнаціональних

стереотипів у франкомовних анекдотичних текстах;

– визначити засоби передачі франкомовних текстів при перекладі

українською

Об’єктом дослідження є етнокультурні стереотипи у франкомовному

побутовому анекдоті

Предметом дослідження є засоби передачі стереотипів у побутовому

анекдоті.

Матеріалом дослідження слугували 200 одиниць франкомовних побутових

анекдотів.

Методи дослідження. Дослідження передбачає комплексний аналіз, який

охоплює методику дослідження, що передбачає системне поєднання методів
структурної семантики і перекладознавства, зокрема, семіотичного підходу до
інтерпретації категорій перекладацької еквівалентності та адекватності. В цілому
дослідження спирається на описово-евристичні методи, що дозволяють виявити
причини і способи перетворення анекдотичного твору в різних культурах,
 5
встановити вплив, який чиниться специфікою жанру на перекладацький процес і
результат.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснюється

системний аналіз мовних засобів передачі текстів франкомовного побутового
анекдоту, установлюється частота вживання найтиповіших перекладацьких
трансформацій, як засобів що використовуються для передачі репрезентації
етнокультурних стереотипів у французьких побутових анекдотичних текстах.

Практичне значення дослідження визначається можливістю застосування

його результатів у лекційних курсах теорії та практики перекладуі французької
мови (розділ “Перекладацькі трансформації”) та стилістики французької мови
(розділ “Функціональні стилі”), а також у дослідженнях студентів і магістрантів.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на ІІІ Всеукраїнській

студентській науково-практичній онлайн конференції “Реалізація наукового
потенціалу студента вищої школи: виклики, перспективні напрями” (Київ, 29
березня 2021 року).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у

тезах науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів із

висновками до кожного з них, загальних висновків, резюме, списку використаної
літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг
роботи складає 46 сторінок. Обсяг текстової частини складає ….. сторінки.
Список використаної літератури налічує … джерел.
 6

РОЗДІЛ І ДОСЛІДЖЕННЯ ГУМОРУ В ФРАНКОМОВНОМУ

ПОБУТОВОМУ АНЕКДОТІ

1.1. Проблема комічного

Проблема комічного є однією з найскладніших проблем загального

гуманітарного характеру, що цікавить вчених багатьох наукових сфер уже давно.
Суть комічного перетинається з науковим полем лінгвокультурології, стилістики,
когнітивної та прагмалінгвістики. Саме всезагальна спрямованість наукових
інтересів на комунікативну й прагматичну діяльність людини стала причиною
розвитку когнітивного напрямку в лінгвістиці та породила попит на дослідження
методів вербалізації комічного [4, с. 40].

1.1.2 Мовні засоби репрезентації комічного

Звертання до засобів вербалізації форм комічного передбачає вивчення й

опис мовних явищ, які містять у собі прояви національної культури. Згідно з
розподілом С.М. Бассай, мовні засоби комічного поділяються на фонографічні,
лексико-семантичні, граматичні (морфологічні і синтаксичні) та текстово-
дискурсивні засоби.

Мова - це найбагатше джерело засобів комізму й висміювання. У

текстовому потоці кожна мовна одиниця може набути стилістично значущої ролі
та стати засобом художньої виразності і зображальності. Особливу роль як
«засобу комічного» у мистецтві жарту відводять слову, а точніше приділяють
увагу функціонально-стилістичній ролі загальновживаних слів, діалектизмів,
іншомовних запозичень, неологізмів, жаргонізмів, власних назв прізвиськ, тощо.
[3]. Використання можливостей, якими потенційно володіє одиниця мови, проте
які не проявляються у ній без створення певних умов її функціонування з певною
прагматичною заданістю - називають актуалізацією створення комічного ефекту.
 7
Таким чином, лінгвістичні та ситуаційні умови а також засоби передачі
комічнорго стають актуалізаторами сміхового ефекту.

Дослідження комізму у французькій мові у рамках наукової роботи,

дозволило виявити зв’язок теми з феноменом когнітивної парадигми, що свідчить
про наступне - когнітивні параметри, що ґрунтуються на людському емпіризмі й
«занурені» у середовище реального контексту є головними засобами мотивування
та регулювання аспектів мови. У дослідженнях проблеми реалізації комічного за
рахунок використання мовних засобів, у сучасній лінгвістиці розрізняють два
методологічні підходи. Структурно-семантичний підхід, який є домінуючим,
пов’язаний із виокремлення словесно-ситуаційних засобів комічного, а також
окресленням ролі слова, його модифікацій на рівні семантики та емоційної
експресивності, що спрямовані на створення гумористичного ефекту. У другій
половині ХХ ст. до аналізу гумористичного тексту стали застосовувати
когнітивно-прагматичний підхід. Обидва напрямки дослідження
характеризуються виділенням способів інтеграції позитивних та протиставних
відношень між мовними одиницями та їхніми смислами, а також контрастуванням
систем семантико-синтаксичних та лексико-семантичних компонентів
мовленнєвої одиниці, у яких перебудовується та чи інша мовна одиниця,
відбувається її актуалізація комічного ефекту за умов наявності навколишніх
контекстуальних обставин, та відбувається мобілізація ресурсів для вираження
нового змісту. Проте, у мовному вивченні гумору, саме другий напрямок тісно
пов’язаний з визначенням, так званої, «сміхової картини світу», який вважають
одним із різновидів образів світу, що є домінуючим у людській свідомості, є
проявом національно-культурних особливостей, і вербалізується, у першу чергу, у
відповідній дискурсивній формі. [4] Отож, якщо розглядати гумористичний
дискурс у якості «тексту, зануреного у ситуацію сміхового спілкування», можна
виділити його фольклорний різновид, що позначається терміном «побутовий
анекдот» [6, с. 150].

1.2. Анекдот як об’єкт філологічного вивчення

 8
1.2.1. Анекдот та його характерні риси

Анекдот (від грец. anecdotes - невиданий, не підлягає широкому розголосу) -

коротка усна розповідь з дотепною кінцівкою. Анекдоти можуть мати сатиричне
та грайливе забарвлення [12, 153]. Термін «анекдот» вперше з’явився в книзі
«Таємна історія (550 р.), автором якої став візантійський літописець Прокопій
Кесарійський. Книга була присвячена скандальній хроніці імператорського двору.
Із плином часу героями анекдотів ставали історичні постаті та видатні
особистості, а також їхні судження та курйозні ситуації, у які ті потрапляли.
Анекдот набував усе більшої популярності, адже дозволяв передавати знання у
загальнодоступній, жартівливій формі. [7]
Сьогодні під поняттям «анекдот» розуміється фамільярне спілкування,
коротка дотепна розповідь про вигадану подію з несподіваною смішною
кінцівкою, у якій, залежно від тематики жанру, дійовими особами виступають
одні і ті самі персонажі, відомі всім носіями мови [8].
У французькій мові аналогом слова «анекдот» виступає une histoire
amusante («кумедна історія»), blague («жарт»), у арсеналі англійської мови наявні
такі слова, як a joke («якась розповідь чи поведінка, спрямована на те, аби
розмішити людей»), a funny story («кумедний випадок, історія»), an anecdote
(«коротка, цікава чи или захоплююча історія про реальну подію чи людину») [9, с.
12].
Проте, не варто вважати анекдот просто короткою усною комічною
розповіддю, анекдот є повноцінним явищем культури мовлення, що має високу
лінгвістичну цінність, роль якого у комунікативному спілкуванні є применшеною
та недооціненою. В анекдотах порушуються злободенні теми і насущні проблеми,
а також відображається світосприйняття, властиве більшості людей у певний
відрізок часу, залежно від місця їх проживання, адже почуття гумору, нехай
навіть і з практичної точки зору, завжди є суто індивідуальною рисою, що носить
національний колорит. [10]
 9
Так, до окремої групи можна віднести так звані «blague ethnique» -
анекдоти, у яких розповідається про представників різних народностей чи
етнічних груп. [5, с. 99]. Анекдоти про представників різних національностей, у
яких піддають висміюванню характерні риси, що приписуються тій чи тій тій
нації або народності, користувались популярністю завжди, тому не дивно, що в
умовах глобалізації та тісних міжкультурних контактів дослідницький інтерес до
них лише зростає. [1, 120]. Тож актуальність дослідження анекдоту зумовлена
збільшенням інтересу у сучасному мовознавстві до національно-культурних
особливостей текстів малої форми комічного жанру, у яких особливе місце
відведено знанням інтертекстуального характеру, тобто взаємовпливу і
взаємопроникненню елементів культури загалом, коли референція відбувається до
знань про прецедентні феномени. [13]
Згідно з гіпотезою, що затверджує гумористичний дискурс як сферу
функціонування концептів прецедентних текстів, анекдот слід розуміти як
короткий текст прецедентного жанру, що відповідає критеріям граматичної,
синтаксичної та смислової зв'язності, що реалізується суб'єктом мовленнєвого
жанру з ціллю розмішити адресата. [14]
Для текстотипу «анекдот» смислоформуючими є реалії про реальну
дійсність, у той час як інтертекстуальні знання мають переважно стилістичне
навантаження.
Як було зазначено вище, гумористичний ефект у будь-якому випадку
досягається за наявності в адресата певної когнітивної бази. Анекдоти, що містять
прецедентні феномени, реалії, певні стереотипні відсилки на основі
інтертекстуальних посилань збагачують когнітивну базу адресата. Особливу
категорію ситуативних анекдотів становлять анекдоти, що містять в собі
інтертекстуальні явища [3, 108].

1.3 Побутовий анекдот та його ознаки

 10
Побутовий анекдот є складним жанровим утворення, що яскраво відображає
особливості національного менталітету й найбільш злободенні проблеми
сучасного життя, включаючи уявлення народу про комічне, сучасні й історичні
реалії, характерні ситуації спілкування тощо. Досліджуваний мовленнєвий жанр
відноситься до розмовного спілкування, для якого є характерним поєднання
ситуації-теми із ситуацією спілкування, що розгортається в даний момент.
Розглядаючи анекдот як мовленнєвий жанр, науковці виділяють такі його
системоутворюючі ознаки, як розмитість хронотопу (різкі повороти сюжету та
інверсія подій), специфічний набір жанрових прийомів, що підпорядковуються
принципам контрасту, принципам лаконізму, законам конверсії й трансмутації
сюжету (тобто згортання і розгортання), а також використання пародіювання як
основного засобу інтертекстуальних зв’язків анекдоту. Деякі мовознавці
відносять побутовий анекдот до фольклорного тексту, оскільки його основними
рисами є анонімність, вмотивованість, наративність, референтність до
етнокультури. [15] У сучасному мовознавстві анекдот функціонує як самостійний
розмовний жанр, з певними особливостями. Зокрема в анекдоті завжди
здебільшого йде мова про неможливу або малоймовірну у дійсності ситуації,
тобто завжди присутнє поєднання реальності та вимислу, а самі події або герої
виявляються не просто вигаданими, а навмисно іронічними, жартівливими або
глузливими імітаціями різноманітних реалій громадського життя [11, с. 240].

Побутовий анекдот є способом вираження соціальних і морально-етичних

цінностей соціуму. Він, перш за все, базується на різних уявленнях,
гетеростереотипів, які відображають суб'єктивне бачення, особливе сприйняття
представників лінгвокультурного середовища. [17] У цих анекдотах дуже часто
висміюються різні недоліки, такі як жадібність, скупість, боягузтво, дурість,
неробство, подружня зрада тощо, які суперечать соціальним, моральним або ж
етичним цінностям соціуму окремого лінгвокультурного середовища [15, с. 69].

1.4 Стереотип як фрагмент мовної картини світу

 11
На рубежі тисячоліть почав формуватись новий культурологічний напрямок
дослідження мови: мова усе активніше розглядається у взаємозв'язку та взаємодії
з історією, етногенезом, суспільством, національною психологією, культурою.
Спираючись на результати досліджень, в основу яких лягли філософські та
культурологічні спостереження, мові починають поступово відводити роль засобу
залучення мовної особистості до неперервної культурної традиції певного народу.
Мова не лише зберігає накопичену етнічним колективом інформацію, але й фіксує
та відображає особливий спосіб світогляду носіїв мови, погляд на світ крізь
призму національно-культурних уявлень та образів [13, с. 82].
Предметом уваги дослідників стає феномен стереотипу як фрагменту
мовної картини світу. Розглядаючи стереотип у рамках дослідження мовної
картини світу, представники лінгвістичної науки зосереджують свій науковий
потенціал на вивченні національних особливостей, що знаходять відголос у мові
тієї чи іншої нації. [20] Такий зв'язок мови і культури був зумовлений вивченням
мовних явищ на тлі широкого екстралінгвістичні контексту. Кожен народ членує
світ по-своєму, має свої особливі уявлення про навколишній світ, про себе, про
представників інших націй, інших культур. Таким чином, кожен народ формує
свої стереотипні уявлення щодо дійсності, що його оточує. При цьому пізнання
навколишнього відбувається за допомогою процесів категоризації об'єктів, під час
якого і створюються стереотипи. Стереотипи нав’язуються людині культурою
його етносу, це означає, що кожен представник будь-якої культури володіє
певним базовим набором стереотипів, засвоєних ним ще в дитинстві, які не
залежать від самої людини. [21] Таким чином, можна навести наступне
визначення стереотипу: «Стереотип є стійким фрагментом картини світу, який
існує в масовій свідомості. [22] Це певний тип мислення, ментальна картинка,
визначене постійне, мінімізовано-інваріантне, зумовлене національно-культурною
специфікою уявлення про предмет або ситуації; Певний стійкий образ,
детермінований культурою за допомогою «установки», що входить до системи
світогляду людини як один з її елементів і впорядковує процес сприйняття
дійсності [10, с. 177].
 12

1.5 Особливості етнокультурних стереотипів у текстах побутових

анекдотів
Міжнаціональні анекдоти є найбільш популярним джерелом стереотипних
уявлень про національні характерах, такі тексти будуються на шаблонному
сюжеті: у таких анекдотах представники різних національностей потрапляють в
одну і ту ж ситуацію, у міру того як розвиваються події, головні герої реагують на
неї по-різному, характер їхніх вчинків базується відповідно до тих рис
національного характеру, які їм приписують на батьківщині анекдоту.
У подібних текстах, національно-культурна специфіка лінгвокультурного
середовища реалізується, перш за все, на базі етнічних стереотипів, які
відображають суб'єктивне бачення світу, особливе сприйняття дійсності
представника лінгвокультурного середовища крізь призму відносин «свій-
чужий». [24]
Етнокультурний стереотип - це систематизований спосіб будь-якого народу,
етнічної спільності, зазвичай спрощений, іноді неточний або навіть спотворений,
що виражає знання або уявлення про особливості характеру, поведінки,
психології, побуту, що є традиційними для представників будь-якої іншої нації.
Стереотипна специфіка групи, водночас з соціально-політичними й економічними
умовами розвитку етнічної групи, та зокрема тривалість та глибина історичних
контактів є тими визначальними факторами, що безпосередньо впливають на
зміст етнічного стереотипу [25]. Протиставлення позитивних характеристик, що
приписуються своєму народові й негативних якостей, яким наділяються
представники інших націй, пов’язане із прагненням захистити групові цінності та
продемонструвати свою індивідуальність.
Говорячи про взаємодію етносів і етнічних груп, звертаються до
дослідження етнодиференціюючих і етноінтегруючих факторів. У контексті
етноінтегруючих ознаках етносу основну роль відводять етнічній самосвідомості,
що має і об'єктивне і суб'єктивне зміст. Важливим пунктом в усвідомленні етносу
як «свого», «відмінного від інших» є, перш за все, сукупність безпосередньо
 13
спостережуваних звичаїв, «повадок». У етнічних анекдотах відбувається
представлення особливих героїв: у британських анекдотах ззвичай висміюються
ірландці і шотландці, у американців об'єктами глузувань виступають мексиканці,
португальці і поляки, а у французів - бельгійці, канадці, англійці, американці,
тощо. Найчастіше в анекдотах з етноніму можна спостерігти за пародією на
дурість, жадібність, зайву емоціональность або, навпаки, стриманість, а також всі
нетипові для лінгвокультурного соціуму особливості національного характеру
[14, c.176]. У той же час побутовий анекдот є перевіреним поприщем для
вживання гендерних стереотипів. Даний вид анекдотів може вважатися засобом
культурної ідентифікації, так як тут при звичайному висміюванні персонажа при
жартівливому перекручуванні загальноприйнятих норм і глузуваннях з
стандартної логіки, можна відразу визначити про яку культуру йдеться. [27]
Сімейні стосунки - одна з найяскравіших тим в анекдотах будь-якої країни світу,
проте з огляду на різноманітність стереотипів, специфіку національного
характеру і особливу лінгвоментальність анекдотів представників різних спільнот,
такі анекдоти мають чітко виражені національно-культурні особливості, хоча в
той же час вони є досить універсальними. [18, 69]
Часом універсальний стереотип проявляється по-різному завдяки,
наприклад, відчайдушності французького гумору. Тож анекдот може бути
зрозумілим для «своїх» і незрозумілим для «чужих». [28]
 14

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

Як об’єкт філологічного вивчення, анекдот розглядається дослідниками у

ролі феномену, що є фрагментом окремої мовної картини світу, та знаходить
відображення у мові того чи іншого етносу. Вивченням мовних явищ анекдоту
відбувається на тлі широкого екстралінгвістичного культурного контексту.
Анекдот визначають як коротку смішну розповідь про вигадану подію з
неочікуваною, кумедною кінцівкою, інверсією подій, у якому важливу роль
відіграє соціокультурний аспект. Гумор зав'язується на національному
психологічному світосприйнятті, тож анекдот розцінюють як повноцінне явище
культури мовлення, що має високу лінгвістичну цінність та відображає
суб'єктивне бачення, особливе сприйняття представників мовного й культурного
середовища.

Етнокультурний стереотип є стійким образом світосприйняття, визначеним

культурою за рахунок соціальної установки, що зумовлена національним
баченням картини світу, та виражається у специфічному вираженні ставлення до
інших етнічних спільнот через спрощені, неточні чи спотворені образи.
Етнокультурні стереотипи є закріпленими у суспільстві та ґрунтуються на
інформаційних контактах, історичних, соціально-політичних й економічних умов
взаємодії різних етнічних груп.

Висловлення національних стереотипів через гумор можна розглядати як

засіб культурної ідентифікації. У таких анекдотичних текстах відбувається
 15
активна взаємодія автостереотипів та гетеростереотипів, яка не лише зводиться до
жартівливого перекручування загальноприйнятих норм і глузування над
персонажами інших національностей. З метою захисту групових самобутніх
цінностей, гумор у подібних текстах, зазвичай вибудовується на протиставленні
позитивних якостей, яким наділяють персонажів власної народності та
негативних рис, що при глузливому перебільшенні, властиві персонажам іншої
етнічної спільноти. Таким чином, перш за все реалізується національно-культурна
специфіка лінгвокультурного середовища, яка транслює суб'єктивне бачення світу
окремого етносу, його особливе сприйняття дійсності, що розглядається через
призму відносин «свій-чужий».
 16

РОЗДІЛ ІІ МОВНІ ЗАСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ

СТЕРЕОТИПІВ У ПОБУТОВИХ ФРАНКОМОВНИХ АНЕКДОТАХ

2. 1. Засоби вербалізації етнокультурних стереотипів

Упорядкування найважливіших і найбільш повторюваних ідей дозволяє
виділити центральні місця, навколо яких концентрується сміх, і таким чином
виділити типи етнокультурних стереотипів, які активно функціонують. Стереотип
етнічних спільнот формується на основі стійкого змісту ментального стереотипу
при відносному збереженні вербальної форми.
Спираючись на дослідження С. М. Бассай «Мовна репрезентація
етнокультурних стереотипів у німецькомовному побутовому анекдоті» у нашій
роботі було виділено такі функціональні типи етнокультурних стереотипів, як
стереотипи-образи та стереотипи-ситуації. Стереотип-образ як вид
лінгвоментального стереотипу є результатом типізації та спрощення уявлень про
певних представників інших етнічностей: бельгійця, американця, китайця.
Стереотип-ситуація – це вид лінгвоментального стереотипу, заснований на
спрощеному типізованому уявленні про певну ситуацію, що відбувається в
реальності або створює її. Засадниче ментальне уявлення формується стійкою
сукупністю найбільш типових, передбачуваних асоціацій і пропозиційних
зв’язків, що фіксує образ відповідної ситуації в анекдоті. Стійкість змісту та
словесного вираження дозволяє простежити певну закономірність та відповідно
виокремити функціональні типи та структури мовної репрезентації побутових
анекдотів.
 17
Дискурс комічного представляє собою когнітивний процес, пов’язаний зі
створенням мовленнєвої поведінки. Основою формування тексту анекдоту є
передтекстова база семантики, що містить комічну ситуацію та комічний образ:
пропозиційну форму комічної ситуації та комічного образу, а кінцевим продуктом
– предметно-референтна ситуація та ситуативно-референтний образ. Стереотипи,
в свою чергу, тісно пов'язані з мовою: наприклад, вони можуть репрезентувати в
мовній формі, у вигляді окремих стереотипних висловлювань, що мають певну
повторнювану структуру. Визначення таких структур відбувається відповідно до
типу етнокультурних стереотипів.
Вивчивши форми мовної репрезентації етнокультурних стереотипів за
матеріалами франкомовних Інтернет-сайтів, ми з'ясували, що стандартні формули
вираження етнокультурних стереотипів-образів та стереотипів-ситуацій можуть
бути представлені за допомогою двох мовних типів висловлювальних структур.
Перша структура, що є формулою стереотипу-образу, представлена у вигляді
наступного ланцюжка:
1) номінація-етнонім (ім'я, назва) + модифікатор (завжди, тільки, дуже, дуже
рідко тощо) що вказують на особливості прояви ознак + атрибут (спрощене
уявлення та характеристики). Наприклад "Les Anglais et les Irlandais sont toujours
pompette" (1).
У випадку зі стереотипами ми говоримо про приписуванні певному суб'єкту
(в цій функції може виступати, наприклад, етнонім) тих чи інших характеристик.
Перед ім'ям суб'єкта можуть бути так звані кванторні слова - всі, кожен, будь-
який тощо. Їх поєднання з найменуванням суб'єкта являє собою номінацію ("Tous
les français c'est comme les crocodiles, ils ont de petites pattes et une grande gueule"
(2). Наприклад, Tous les Américains (номінація) croient (атрибут) toujours
(модифікатор) qu'ils tous seuls sur terre (атрибут) (3)..
З точки зору семантичної системи речення, номінація виступає як суб'єкт
речень, атрибут як зміст предикативних ознак або властивостей суб'єкта. Таким
чином, ми вважаємо, що стандартна формула вираження етнокультурних
стереотипів дозволяє нам отримати зміст етнокультурних стереотипів.
 18
Такі форми мовної репрезентації етнокультурних стереотипів є типовими,
хоча і допускають варіативність своїх компонентів.
З точки зору етнології, розбіжність культур надає «тих чи інших елементах
культури статус диференціальної ознаки», характеристики іноземців для носіїв
французької мови (тобто в гетеростереотипах) засновують на диференціації -
виділенні декількох основних відмінних ознак. Наприклад, з точки зору носіїв
французької мови, усіх бельгійців характеризує дурість, такі приклади як "Tous
les hommes intelligents en Belgique sont des touristes" - Усі освічені люди у Бельгії це
туристи" (3) є багаточисельними.
Стереотип-ситуація – це вид лінгвоментального стереотипу, який
заснований на стійкому спрощеному типізованому уявленні про певну ситуацію,
що відбувається в дійсності або створює її. Оскільки стереотип-ситуація є
референтною ситуацією анекдоту, то їхній аналіз включає вичленовування й опис
«елементів ситуації, її основних учасників, тих відносин, які їх пов’язують», а
також тла цих відносин і необхідних атрибутів. Стереотип-ситуація розгортається
за такими параметрами як дії героїв, атрибутів та тла.
З метою вербалізації стереотипу-ситуації в тексті використовуються
стереотипні мовні засоби, так як ментальний і вербальний стереотипи нерозривно
пов’язані. Стереотипи-ситуації реалізуються в тексті анекдоту за активної участі
стереотипів-образів, які в поєднанні зі стереотипом-ситуацією створюють
стереотипні моделі.
Відштовхуючись від даних проведеного дослідження, у ході нашої роботи
було визначено другий тип структури мовної репрезентації, що є формулою
вираження стеретипу-ситуації. Цей функціональний тип знаходить своє
відображення у міжнаціональних анекдотах. У таких анекдотах представники
різних національностей потрапляють в одну і ту ж ситуацію. Сюжет та структура
таких анекдотів є шаблонною, відповідно до цього було розроблено наступну
структуру:
 19
2) кількісний числівникі (два, три) номінація-етнонім (французи, бельгійці,
американці) + модифікатор (якось) + дієслово-активатор ситуації (зустрілись,
їдуть, потрапили) + обставина місця (на відпочинку, у потязі).
Наприклад: "Un français, un belge et un américain achètent une voiture…" -
"Француз, бельгієць та американець купують автомобіль…" (1).
Отож, вербальна складова стереотипу проявляється у стійкості змісту, як
основному параметрі спрощених уявлень та стійкості їхнього словесного
вираження, що є типовою вербалізацією. Стереотип-образ та стереотип-ситуація
розглядаються як функціональні типи етнокультурних стереотипів, що є
закономірними лінгвальними стереотипами, що будуються за типовою
структурою, мають стійкий зміст та зберігають вербальну форму.

2.2. Мовні засоби створення комічного ефекту в етнокультурних

стереотипах у франкомовному анекдоті

Мовна природа комічного зумовлює труднощі, з якими зіштовхуються

дослідники останні роки, оскільки комічне як таке не є суто мовною категорією.
Вивченню етнокультурних стереотипів з точки зору дослідження мовних засобів
їхнього прояву на матеріалі текстів етнічних анекдотів дотепер не приділялось
достатньої уваги, що зумовлює актуальність такого підходу.
Різноманітний і багатий матеріал для вивчення етнокультурних стереотипів
у лінгвістичному аспекті представляють собою різні мовні одиниці на різних
рівнях мови. У своєму дослідженні «Мовна репрезентація етнокультурних
стереотипів у німецькомовному побутовому анекдоті» С. М. Бассай приводить
детальний розподіл мовних засобів репрезентації стереотипів відповідно до таких
рівнів, як:
- фонографічний (асонанс, графон, капіталізація, ономатопея
(звуконаслідування), шиболет, омофони);
- лексико-семантичний (омоніми, пароніми, антономазія, катахреза,
каламбур, метафора, метонімія, оксиморон, гіпербола, полісемія, оказіоналізм),
 20
синтаксичний (порівняння, антитеза, градація, мейозис, хіазм, паралелізм, повтор,
еліпс);
- текстово-дискурсивний (алогізм (нелогічність), гротеск, іронія, парадокс,
невідповідність передумови та наслідку). У процесі дисертаційної роботи було
виділено та класифіковано базові лінгвостилістичні (мовні) засоби, за допомогою
яких відбувається репрезентація етнокультурних стереотипів німців, австрійців та
швейцарців у німецькомовних побутових анекдотах
Серед мовних засобів створення комічного ефекту вчена вирізняє
фонетичні, семантичні, словоутворювальні, стилістичні, граматичні і
фразеологічні.
Опрацювавши 200 одиниць досліджуваного матеріалу було визначено
частотність використання мовних засобів, у яких репрезентовано етнокультурні
стереотипи на різних рівнях. Так, найбільш продуктивним у цьому плані виявився
лексико-семантичний рівень (53%), меншою мірою – текстово-дискурсивний
(34%) та синтаксичний рівні (10%), найменш продуктивним є фонографічний
рівень (3%).
На лексико-семантичному рівні найчастотніше зустрічається каламбур
(15%). Як наприклад у наведеному анекдоті: "Quel est le pays qui est jamais
d'accord pour rien ? – Le Pakistan (pas question)" (4) – "Яка країна ніколи ні про що
не домовляється? - Пакистан (немає питань)". Такі жарти часто втрачають сенс
при перекладі, адже мова перекладу не дозволяє використовувати засоби омонімії
іншої мови.
Текстово-дискурсивний рівень реалізації етнокультурного складника в
комічному тексті характеризується використанням алогізму (52%). Як у прикладі
"Pourquoi les policiers chinois vont toujours par trois ? – Parce que le premier sait
lire, le second sait écrire, et qu’il en faut un troisième pour surveiller ces deux
intellectuels". – "Чому китайські поліцейські завжди ходять по троє? - Тому що
перший вміє читати, другий вміє писати, а третій потрібен, щоб спостерігати
за цими двома інтелектуалами".
 21
Синтаксичний складник лінгвістичних засобів актуалізації категорії
комічного в текстах німецькомовних анекдотів репрезентовано антитезою (19%)
як у прикладі "Pourquoi dit-on en Belgique : "je vais à la toilette" et en France : "je
vais aux toilettes"? – Parce qu’en France il faut en visiter plusieurs pour en trouver
une qui est propre. » – Чому в Бельгії говорять: "Я ходжу до туалету", а у
Франції: "Я ходжу до туалетів"? - Тому що у Франції вам доведеться відвідати
декілька вбиралень, щоб знайти чисту" (7). Анекдоти в яких комізм полягає у
протиставленні є одними з найпоширенішими, адже етнокультурні стереотипи
базються на вираженні протиставленні "свій-чужий".
Репрезентація комічного на рівні синтаксису відбувається також за рахунок
дослівного розумінням фразеологічних одиниць (14%). Приміром "Pourquoi les
Belges lèchent-ils les vieux murs ? – Parce qu’ils s’effritent ?" – Чому бельгійці
облизують старі стіни? - Тому що вони руйнуються?" (8), у цьому випадку суть
анекдоту полягає у грі слів, що створює значні труднощі для перекладача. Комізм
полягає у стереотипному баченні бельгійців як народу, що обожнює смажену
картоплю. Дієслово "s'effriter" має у своїй основі прикметник "frit", що означає
"смажений", що відповідно і робить таке заняття привабливим для бельгійців. В
українській мові, жарт втрачає всій сенс, передати анекдотичну ситуацію
неможливо.
Отож нами було встановлено, що у франкомовних анекдотах комічний
ефект досягається шляхом вживання різноманітних мовних засобів на лексико-
семантичному рівні (53%), текстово-дискурсивному (34%) та синтаксичному
(10%), та фонографічному рівні (3%).

2.3. Труднощі перекладу та репрезентації анекдотів

Ефективність міжмовної комунікації передбачає забезпечення високої
точності перекладу, повноти і вірогідності передачі оригіналу. Ця проблема
перебувала в центрі уваги вчених-філологів протягом тисячоліть, і наразі
формулюється в інших наукових термінах, центральними з яких є терміни
 22
«перекладацька еквівалентність» і «перекладацька адекватність», які традиційно
використовуються для опису процесу і результатів перекладу. [29]
Одним з таких факторів є жанрова приналежність твору. Саме жанрово-
стилістичний аспект, на думку перекладознавців, є одним з визначальних
чинників перекладацького процесу. «Приналежність оригіналу до певного
функціонального стилю вихідного мови, на думку В.Н. Коміссарова, визначає
його домінантну функцію, яка повинна бути передана в перекладі, і, як правило,
зумовлює вибір функціонального стилю в перекладі» [7, с. 122].
Жанр анекдоту безпосередньо пов'язаний з непростою проблемою комізму,
сміху та гумору. До того ж сучасний анекдот - складне жанрове утворення.
Багатошаровість змісту його текстів передбачає і найрізноманітніші аспекти їх
розгляду. Французький дослідник А. Петіжан зазначає, що вивчення анекдоту є
непростим завданням; на його думку, далеко не завжди серйозне дослідження
того, що має здатність викликати сміх, буде «кумедним» і «легким» [2, 152].
Переклад не може бути абсолютним аналогом оригіналу, а це означає, що
головне завдання перекладача полягає в тому, щоб створити текст максимально
наближений до оригіналу з точки зору семантики, структури та потенційного
впливу на користувача цього перекладу. [32]
Основна проблема міститься в тому, що між мовами оригіналу та перекладу
не завжди можна знайти мовні паралелі – семантичні та структурні аналоги:
однакові моделі речень чи словосполучень, повний збіг семантичних значень слів
тощо. Саме тут перекладач має застосовувати перекладацькі трансформації. [33]
У проведеному дослідженні було встановлено, що найчастіше при перекладі
анекдотичних текстів доводиться вдаватися до граматичних семантичних, та
рідше лексичних трансформацій. Семантичні трансформації здійснюються на
основі різноманітних причинно-наслідкових зв’язків, що існують між елементами
тих ситуацій, що описуються. Лексичні трансформації становлять собою
відхилення від прямих словникових відповідників та виникають, головним чином,
тому, що об’єм значень лексичних одиниць вихідної та перекладної мов не
 23
співпадає. Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури
речення у процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу. [34]
Однією з авторитетних думок щодо перекладацьких трансформацій є думка
В. Н. Комісарова, він поділяв їх в залежності від характеру перетворень на
лексичні (перекладацька транскрипція, транслітерація та перекладацьке
калькування), граматичні (дослівний переклад, розчленування речень, об’єднання
речень та граматичні заміни) та лексико-граматичні (прийом антонімічного
перекладу, прийом описового перекладу та прийом компенсації) [8, с. 6-7].
Анекдот, як жанр, представляє особливі труднощі при перекладі. З одного
боку, ці труднощі мають екстралінгвістичний і культурологічний характер; вони
пов'язані з тим, що анекдот є яскравим відображенням національного менталітету
і найбільш злободенних проблем сучасного життя, включаючи уявлення народу
про комічному, сучасні та історичні реалії, характерні ситуації спілкування, тощо.
[36]. З іншого боку, це труднощі лінгвістичного характеру, так як в анекдотах
широко представлена розмовна і знижена (ненормативна) лексика, нерідко
основним елементом в анекдоті виступають каламбури, гра слів. [37] Усі ці та
інші особливості ускладнюють переклад анекдоту на іншу мову і, як наслідок,
його розуміння іноземцями та переклад іншою мовою. Велика роль в таких
анекдотах відводиться порушенню носіями інших мов граматичних і орфоепічних
правил мови оповідача. [38]

«La Portugaise : «Bonchour, je fiens me «Португалка: «Добжого дня, я фочу

plaindre que che meu chuis fait fioler поскаржитися, що мене намагалишь
dans le buche...» жґвалтувати в автобуші...»
Le Flic : «Comment ? Vous vous êtes fait Мент: "Як? Вас зґвалтували в
violer dans le bus?» автобусі? "
La Portugaise : «Oui, Il y en a un qui a Португалка: «Так, був там один, який
commenche à me carrécher, puis il a пошав мене гладжити, а потім він ввів
abuche de moi, et ...» мене в оману, і...»
Le Flic : «Et personne ne vous a aidé Мент: «І ніхто вам не допоміг поки це
 24

dans le continué?» продовжувалось?»

La Portugaise : «Oui, che vous chure, Португалка: «Так, я ваш жапевняю, я
che criai: Léchez-moi, léchez-moi...» кришала: Оближите мене, оближите
мене».

У цьому анекдоті обігрується діалог між дівчиною з Португалії і

французьким поліцейським. Португалка пояснює поліцейському (при цьому вона
сильно перекручує слова, наприклад каже: «Bonchour» замість «Bonjour» або
«chuis» замість «suis», «buche» замість «bus» тощо). Вона скаржиться, що її
намагались зґвалтувати, і ніхто з пасажирів не допоміг їй. Але все це сталося
через те, що вона замість того аби кричати « Laissez-moi ! » (облиште мене), а «
Léchez-moi ! » (оближите мене). У наведеному прикладі обігрується особливості
мовлення головного персонажа, тож для передачі комічного ефекту нами було
використано прийом компенсування (compensation), що застосовується для
адаптації засобів мови-джерела для їх кращого сприймання при перекладі. При
перекладі нами було навмисно спотворено граматичні форми таких слів як
"Добжого", "намагалишь", "оближите" тощо, аби максимально наблизитися до
мови оригіналу та передати особливу артикуляцію (шипелявлення) дійової особи,
завдяки чому і створюється комічний ефект. Таке компенсування
використовується з метою адаптації засобів мови-оригіналу для їх наближеного
еквівалентного сприймання при такому варіанті перекладу, який на наш погляд є
найбільш вдалим, так як в такому разі, як і в оригінальному тексті зберігається
наближеність шиплячих звуків та робиться акцент комічності, що завязана на
недотриманні правил орфоепії.
Окрім того, найбільш популярним джерелом побутових анекдотичних
текстів, що будуються на стереотипних уявленнях про національні характери є
так звані міжнаціональні анекдоти, тобто тексти, побудовані на шаблонному
сюжеті.
У таких ситуаціях представники різних націй, потрапивши в одну і ту ж
ситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис національного
 25
характеру, які їм приписують на батьківщині анекдоту. В етнічних анекдотах
представлені особливі герої: у французів це найчастіше бельгійці, канадці,
англійці, американці тощо. Найчастіше в анекдотах з етноніму пародіюється
дурість, жадібність, зайва емоційність або, навпаки, стриманість, а також всі
нетипові для лінгвокультурного соціуму особливості національного характеру.
Загалом, характерною особливістю міжнаціональних анекдотів є навмисне
перебільшення позитивних характеристик представників власного етносу і
висміювання особливостей поведінки, властивих іншим етносам. Ці особливості
суб'єктивно сприймаються як відхилення від норми, а значить, як прояви
уявлення про них - «смішні і дурні».
Як вже було зазначено, у французькій культурі існує велика кількість
анекдотів, що пародіює дурість, наприклад:

«Deux Belges louent une barque pour «Два бельгійця взяли в оренду човен,
aller à la pêche. щоб порибалити. І ось під час
Pendant la partie de pêche, le premier dit риболовлі один каже:
: – У цьому місці багацько риби, треба
– Cet endroit est très bon pour la pêche, намалювати хрест на дні човна щоб
on devrait faire un X dans le fond de la позначити його. А другий відповідає:
barque pour marquer l’endroit ! – Ти що, з глузду з'їхав? Ми ж не
Le deuxième répond : знаємо чи дістанеться нам цей човен
– Tu es fou où quoi? Si ça se trouve, on наступного разу!).»
n’aura pas la même barque la prochaine
fois !»

У цьому анекдоті ми можемо спостерігати стереотипне уявлення французів

про дурість бельгійців, своїх найближчих сусідів. Уся абсурдність ситуації
полягає у нелогічності умовиводів персонажів. Зокрема, у наведеному прикладі
досягнення ефекту комічності відбувається за рахунок семантичного прийому
відхилення від норми, непередбачуваності поведінки головних персонажів
анекдоту, інверсії подій та невідповідності очікуваних результатів. У зачині герої
 26
опиняються в повсякденній ситуації (риболовля на човні), але наприкінці вони
роблять нелогічні висновки (зазначити місце, де повно риби хрестом на дні човна,
яке вони використовують як засіб переміщення, а отже при русі човна, що буде
рухатись, хрест також змінить своє положення, і ділянку з гарним клюванням
буде загублено), тим самим показуючи свою недалекість і дурість. Таким чином,
ми бачимо, що в міжнаціональних анекдотах відображаються риси національного
характеру героїв гумористичних текстів, а також ставлення до них представників
лінгвокультурної середовища, в якій народжується анекдот.
З точки зору граматики, у вищенаведеному прикладі було застосовано
велику кількість перекладацьких трансформацій, зокрема таких, як функціональна
заміна (remplacement fonctionnel), зокрема відбулася заміна форми дієслова
"louer", що в мові оригіналу було вжито у формі теперішнього часу; з огляду на
доцільність, в українському перекладі форму було змінено на минулий час, що є
більш властивим для формату розповіді «Deux Belges louent une barque!» – «Два
бельгійця взяли в оренду човен!». Окрім цього, було замінено неозначено-особовий
зворот умовного способу у теперішньому часі "on devrait faire un X" на безособову
структуру з модальним значенням "треба намалювати хрест".
Граматичної трансформації також зазнав фрагмент "Pendant la partie de
pêche", який був перекладено завдяки прийому опущення (omission) додатку
"partie"- під час риболовлі", зважаючи на надлишковість такого уточнення.
Під час перекладу анекдотичного текста було також застосовано лексико-
граматичні трансформації, зокрема такі, як прийом антонімічного перекладу у
випадку заміни стійкого виразу у тексті-оригіналі "Si ça se trouve" на заперечну
конструкцію у першій особі множини "Ми ж не знаємо чи" при перекладі
українською, а також антонімічний переклад граматичної форми "on n'aura pas"
на "чи дістанеться".
Було вжито ряд лексико-семантичних замін, наприклад "le premier dit" при
перекладі було замінено на "один каже", замість "перший каже" - така форма
подачі персонажів при переліку є більш звичною для української мови. Окрім
того, прикметниковий зворот "très bon pour la pêche" було замінено на
 27
прислівниковий зворот "багацько риби" з огляду на семантичну адаптацію.
Також, з метою адаптації було використано непрямий еквівалент дієслова "avoir",
що при перекладі фрагменту "on n’aura pas" було замінено на дієслово
"дістанеться".

2.4. Відображення гетеростереотипів в міжнаціональних побутових

анекдотах
Етнічні стереотипи вчені поділяють на автостереотипи (думки, судження,
оцінки, що відносяться до власної етнічної спільноти, що містять в основному
позитивну оцінку) і гетеростереотипи, що включають в себе сукупність оціночних
суджень про інші народи (бувають як позитивними, так і негативними) в
залежності від історичного досвіду взаємодії даних народів. [39] Окрім анекдотів,
що висміюють представника якої-небудь однієї національності, існують
мультинаціональні анекдоти, в яких присутні представники кількох
національностей і пародіюється відразу кілька етнічних стереотипів.
Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національні
характери є так звані міжнаціональні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані на
шаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну й ту ж
ситуацію, реагують на неї по-різному, у відповідності з тими рисами
національного характеру, які їм приписують на батьківщині анекдоту. [40]
У ході нашого дослідження було виявлено, що найчастотнішими за своїм
використанням є універсальні стереотипні уявлення: в міжнаціональних і
мультинаціональних анекдотах переважають стереотипні уявлення про
винахідливість і дурість різних національностей, особливо американців.
Стереотипні уявлення про американців є досить поширеними внаслідок того, що
американці часто є предметом обговорення в засобах масової інформації. [41]
Французи ж тут виступають завжди надзвичайно винахідливими, що, в свою
чергу, відображає їх стереотипи про себе (автостереотипи).
Таким чином у представленому далі французькому анекдоті спостерігається
вираження гетеростереотипів у контексті опитування громадської думки.
 28
Вихідців з Африки, Східної та Західної Європи, Південної Америки і США
попросили наступне:

« S'il vous plaît, quelle est votre opinion
sur la pénurie d'aliments dans le reste du
monde? Cette enquête fut un échec total
car: En Afrique, personne ne savait ce
qu’étaient des «aliments». En Europe
occidentale, personne ne savait ce
qu'était une «pénurie». En Europe de
l'Est, personne ne savait ce qu’étaient une не знали, що таке «нестача», жителі
"opinion". En Amérique du Sud personne
ne savait ce que signifie «s'il vous plaît».
Aux Etats Unis, personne ne savait ce
qu’étaient le «reste du monde»!
«Будь ласка, дайте відповідь на
питання: яка ваша думка з приводу
нестачі продуктів харчування в інших
країнах світу?». Це опитування було
приречене на повний провал, адже
жителі Африки не знали, що таке
«продукти», мешканці Західної Європи
Східної Європи не знали, що означає
слово «думка», представники
Південної Америки не знали, що
означає «будь ласка», а американці не
знали, що значить «інші країни світу».

У даному анекдоті зібрані стереотипні уявлення про економічний і

політичний стан країн різних континентів: голод в Африці, загальний добробут в
країнах Західної Європи, відсутність свободи слова в країнах Східної Європи,
грубість і невихованість жителів Південної Америки, егоцентричність і
неосвіченість американців. Такий мультинаціональний анекдот, як і інші анекдоти
з етнонімами, слугує засобом вираження сформованих й укорінених в суспільстві
гетеростереотипів. Ці стереотипні уявлення суб'єктивні і не завжди можуть бути
підтверджені сучасною ситуацією в світі. Потрібні десятиліття, щоб внести
поправки в сформовані стереотипні уявлення. Наприклад, думка про те, що в
країнах Східної Європи (колишній блок СРСР) людям заборонено висловлювати
власну думку, застаріло, як мінімум, років на десять. Що стосується узагальнення
«усі американці дурні й не освічені», то воно дещо перебільшено.
З метою уникнення повторення іменника "personne", який був
використаний у невеликому відрізку тексту п'ять разів, при перекладі фрагментів
 29
"En Afrique, personne…", "En Europe occidentale, personne…" , "En Europe de l'Est,
personne…", En Amérique du Sud personne…", "Aux Etats Unis, personne…" було
вжито лексико-семантичну заміну. Відповідно до цієї трансформації, було додано
ряд синонімів, що не є прямими відповідниками наведеному слову, проте
лаконічно вписуються до загального змісту тексту: "жителі Африки" , "мешканці
Західної Європи…", "жителі Східної Європи…", "представники Південної
Америки…".
Граматичні трансформації, застосовані під час перекладу цього
анекдотичного тексту є наступними: аби уникнути переривчатості речень в
усьому тексті, було використано прийом об'єднання речень (assemblage). Окрім
того, граматична форма простого минулого часу "fut un échec" при перекладі була
замінена на дієприслівниковий зворот "було приречене на провал" - що є більш
звичною для української мови. Прийом додавання (addition) було використано
при перекладі фрази "S'il vous plaît, quelle est votre opinion sur…" , що в
українському варіанті було передано як "Будь ласка, дайте відповідь на питання:
яка ваша думка з приводу…", з додаванням навідного прохання, яке слугує
уточненням того, що йдеться про опитування. Окрім того, у фразі "dand le reste du
monde…", що була перекладена як "у інших країнах світу…" з метою адаптації
було додано слово "країнах". Також було змінено граматичну форму дієслова
"être" вжиту у минулому не завершеному часі "ce qu'était une «pénurie»" на
теперішню форму дієслова "що таке «нестача»" при перекладі українською.
Отож, проаналізувавши результати дослідження, можна прийти до
висновку, що основні засоби передачі особливостей франкомовних побутових
анекдотичних текстів ґрунтуються на лексико-семантичних, граматичних і
лексичних трансформаціях початкового тексту. Засоби мовлення у побутовому
анекдоті характеризуються широким використанням засобів виразності на рівні
лексики, граматики та семантики. Перекладацькі заміни відіграють важливу роль
у процесі досягнення адекватності перекладу, завдяки ним, як засобам передачі
сенсу і форми тексту, дається досягнути адаптації тексту до мовних реалій
 30
цільової мови, та, головним чином, донести комічний ефект, наявного у тексті
мови-джерела.
Етнокультурні стереотипи у франкомовних побутових анекдотах
традиційно реалізуються за рахунок приписування різним народам характерних
рис. Згідно з нашим дослідженням, вдалось з'ясувати, що найчастіше висміюється
дурість американців та бельгійців.
Для збереження сенсу гумору в репліках дійових осіб та гумористичному
тексті загалом, під час перекладу ми вдавалися до прийомів таких перекладацьких
замін як компенсування, функціональна заміна, опушення, антонімічний
переклад, об’єднання речень, додавання тощо.
Крім загального аналізу перекладацьких трансформацій на прикладах
досліджуваного матеріалу ми зробили відсоткове обчислення частотності
вживання трансформацій. Відповідно до цього обчислення ми отримали наступні
підсумки: граматичні трансформації посідають перше місце – 47% випадків; до
лексико-семантичних трансформацій довелося вдаватися у 31% випадків;
лексичні трансформації вживалися менш за все – 22%. За цими підсумками
одержали наступну візуальну діаграму, що подана у Додатку 1.
 31

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

Сучасний анекдот є складним, багатошаровим за змістом, жанровим

утворенням, переклад якого пов'язаний з непростою проблемою розуміння та
передачі комізму, сміху та гумору. Труднощі, що виникають при перекладі
анекдоту, мають як екстралінгвістичний, так і культурологічний характер.
Складнощі лінгвістичного характеру, пов’язані з особливостями анекдоту, як
жанру, в якому наявна розмовна і знижена (ненормативна) лексика, зокрема, у
деяких випадках, основним елементом створення комічності може виступати гра
слів. Труднощі, що виникають на культурному рівні пов’язані з неповторністю
національно-культурної сміхової картини світу, особливостями національного
гумору, колориту, загальноприйнятих норм комунікативної поведінки, що
існують у людській свідомості як соціальна установка, та відповідно до якого
відбувається вербалізація комічного згідно з відповідною дискурсивною формою.
У ході дослідження було визначено, що побутовий анекдот є одним із
найбільш продуктивних джерел формування етнічних стереотипів, що склалися в
процесі міжкультурної комунікації представників етнічних спільнот. Вивчення
мовних засобів репрезентації етнокультурних анекдотів є малодослідженою
темою, лексико-семантичний рівень рівень є найбільш продуктивним засобом
передачі комізму, на нього припадає 53% усіх засобів. У франкомовних анекдотах
комічний ефект також досягається шляхом вживання різноманітних мовних
засобів на текстово-дискурсивному (34%), синтаксичному (10%) та
фонографічному рівні (3%).
 32
Перекладацькі трансформації, за допомогою яких відбувається передача
змісту й форми комічного, набувають ролі актуалізаторів сміхового ефекту. При
використанні прийомів граматичних, лексико-семантичних та лексичних замін
відбувається перебудова лексико-семантичних та семантико-синтаксичних
компонентів мовленнєвих одиниць з метою їх подальшої мобілізації для
вираження нового змісту.
У проведеному дослідженні було встановлено, що при перекладі
етнокультурних стереотипів, найчастіше доводиться вдаватися до граматичних
трансформацій, їхнє вживання виявилося найбільш частотним, і становило 47%
випадків. Граматичні прийоми трансформації передбачають перетворення
структури речення відповідно до правил нормативності мови перекладу. Великий
відсоток використання таких засобів передачі на перекладі зумовлюється
невідповідністю правил ситуативного використання мови - незбігом узусу,
діючого у франкомовному та україномовному середовищі. Оскільки
анекдотичний текст є короткою, фолькльорною, інколи усною розповіддю,
граматика такого тексту відображає мовні звички та традиції окремого мовного
колективу. У нашому випадку, відмінності узусу характеризуються різною
формою подачі анекдоту, як розповідного твору, зокрема виникають розбіжності
у використанні системи часів, граматичному оформленні речень тощо. Лексико-
семантичні трансформації використовувались у 31% випадків, їх використання
пояснюється різноманітністю причинно-наслідкових зв’язків, що наявні між
компонентами словесно-ситуаційних засобів. Лексичні трансформації, що
виникають у випадку неспівпадіння мовних засобів мови джерела та цільової мов,
становили 22% від загального вживання засобів перекладу.
Перекладацькі трансформації, що вживаються з метою досягнення
адекватності перекладу, є основними засобами збереження змісту та відносно
еквівалентного передачі форми оригінального тексту, завдяки яким відбувається
прагматична адаптація тексту відповідно до ситуаційних лінгвокультурних реалій
цільової мови, та трансмісія комічного ефект, поданого у тексті мови-джерела.
 33

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження було встановлено, що анекдотом є коротке усне

висловлювання, прагматичною метою якого є гумористичний ефект. Разом з тим,
його можна розглядати як носія національно-культурної інформації, що піднімає
характерні тому чи іншому народу питання й теми. Зокрема, побутовий анекдот
описує найзлободенніші проблеми та реалії життя народу, виражає соціальні й
морально-етичні цінності. Однією зі складових побутового анекдоту є стереотип,
стійкий образ, зумовлений особливостями менталітету, фрагмент мовної картини
світу. Тексти побутових анекдотів мають свої характерні етнокультурні
стереотипи: зображення відмінностей національних характерів, звичаїв, постатей,
сімейних стосунків.
Було доведено, що міжнаціональні анекдоти відображають
гетеростереотипи різних народів: шаблонні уявлення про представників певних
етносів. Найпоширенішими серед них є теми стереотипного бачення характерів
представників інших національностей (винахідливість французів, дурість
американців і бельгійців). Частотними є випадки автостереотипів, тобто
вираження уявлень про народ безпосередньо його представниками, що зазвичай
носять позитивний характер
Багата культурна інформація, що міститься у анекдоті, ставить перед
перекладачем відповідальне завдання її відтворення мовою перекладу, із
врахуванням комізму, гумору та сміху. Для цього використовуються семантичні,
семантичні та граматичні трансформації, використання яких у процесі перекладу
дозволяє подолати екстралінгвістичні й лінгвістичні труднощі. Граматичні
трансформації застосовуються насамперед у зв’язку з невідповідністю систем
 34
двох мов. Лексичні та семантичні трансформації слугують засобами передачі
лігвосоціокультурних особливостей анекдоту. Найбільш вживаними мовними
засобами, що застосовуються для передачі етнокультурних стереотипів є
граматичні трансформації (47%); за ними йдуть лексико-семантичні
трансформації (31%); найменше вживання припало на лексичні трансформації
(22%).
 35

РЕЗЮМЕ

Курсову роботу присвячено вивченню етнокультурних стереотипів на

матеріалі франкомовних побутових анекдотів та засобів їх передачі при перекладі
українською. Мета дослідження полягає у дослідженні методів мовної
репрезентації етнокультурних стереотипів у французьких побутових анекдотах та
визначенні засобів їх передачі при перекладі українською за домогою
перекладацьких трансформацій. Для досягнення мети було виконано низку
завдань : з’ясування й систематизація наукових здобутків сучасних науковців з
вивчення етнокультурних стереотипів, визначення поняття побутового анекдоту,
встановлення особливостей мовної репрезентації міжнаціональних стереотипів у
франкомовних анекдотичних текстах, визначення засобів передачі франкомовних
текстів при перекладі українською.

У ході дослідження було застосовано комплексний аналіз, що охоплює

методику системного поєднання методів структурної семантики і
перекладознавства, зокрема, семіотичного підходу до інтерпретації категорій
перекладацької еквівалентності та адекватності. У цілому дослідження спирається
на описово-евристичні методи, що дозволяють виявити причини і способи
перетворення анекдотичного твору в різних культурах, встановити вплив, який
чиниться специфікою жанру на перекладацький процес і результат.

За результатами дослідження було встановлено, що при перекладі

етнокультурних стереотипів у франкомовному побутовому анекдоті українською
мовою, найчастіше вживаються граматичні перекладацькі трансформації, Такі
прийоми прийоми, як перебудова синтаксичної структури французького речення
у структури, властиві українській мові, заміна морфологічного порядку, частин
мови і членів речення (функціональна заміна), додавання і вилучення слів
 36
слугують для досягнення адекватності перекладу всупереч розбіжностям у
формальних і семантичних системах обох мов.

Ключові слова: етнокультурні стереотипи, франкомовний побутовий

анекдот, засоби передачі при перекладі, перекладацькі трансформації в анекдотах.
 37

RÉSUMÉ

Ce travail de cours est consacré à l'étude des stéréotypes ethnoculturels sur le

matériau des blagues ménagères de langue française et des moyens de leur transmission
dans la traduction en ukrainien. L'objectif de la recherche est d'étudier les méthodes de
représentation linguistique des stéréotypes ethnoculturels dans les blagues ménagères
françaises et de déterminer les moyens de leur transmission dans la traduction en
ukrainien par le biais des transformations de la traduction. Pour atteindre cet objectif,
les tâches suivantes ont été accomplies : clarifier et systématiser les réalisations
scientifiques des scientifiques modernes dans le domaine de la recherche sur les
stéréotypes ethnoculturels, définir le concept d'anecdote, déterminer les particularités de
la représentation linguistique des stéréotypes ethniques dans les textes anecdotiques en
langue française, déterminer les moyens de traduction des textes en langue française en
langue ukrainienne.

Au cours de l'étude, une analyse complète a été appliquée, couvrant la

méthodologie de la combinaison systématique de la sémantique structurelle et des
méthodes de traductologie, en particulier, l'approche sémiotique de l'interprétation des
catégories d'équivalence et d'adéquation de la traduction. En général, la recherche est
basée sur des méthodes descriptives-heuristiques, qui permettent de révéler les raisons
et les modes de transformation du travail anecdotique dans différentes cultures, d'établir
l'impact que les spécificités du genre ont sur le processus de traduction et le résultat.

Selon les résultats de l'étude, nous avons constaté que la traduction des
stéréotypes ethnoculturels dans les anecdotes domestiques en langue française en
ukrainien utilise le plus souvent des transformations de traduction grammaticale, telles
que des techniques de restructuration de la structure synyaxiale de la phrase française
dans les structures inhérentes à la langue ukrainienne, le remplacement de l'ordre
 38
morphologique, des parties du discours et des termes de la phrase (remplacement
fonctionnel), l'ajout et la suppression de mots sont utilisés pour obtenir une traduction
adéquate malgré les différences dans les systèmes formels et sémantiques.

Mots clés : stéréotypes ethnique, blague de la vie courante en français, outils de

traduction, transformations de la traduction.
 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адёр А.Н. УрФУ Вербализация национально-культурных стереотипов в

британских анекдотах. Уральский федеральный университет. Екатеринбург, 2018.
– С. 119-127

2. 31. 31. Александрова Е.М. . Перевод анекдота: проблемы адекватности и

эквивалентности (На материале французских и русских анекдотов) : Дис. ... канд.
филол. наук : Москва, 2005. – 246 с.

3. Бассай С.М. Мовна репрезентація етнокультурних стереотипів у

німецькомовному побутовому анекдоті. – Рукопис. Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності. Запорізький
національний університет. – Запоріжжя, 2016. – 299 с.

4. Вапіров С.Ю. Анекдот як об’єкт філологічного вивчення. Нова філологія.

- № 39. – Запоріжжя, 2010. – С. 38-42

5. Герасимчик А.О., Татарникова И.В. К вопросу о некоторых жанровых

особенностях анекдотического текста // Культура народов Причерноморья. №
271. – 2014. – С. 98-104.

6. Карасик В.И. Ритуальный дискурс // Жанры речи : сб. науч. ст. – Саратов,
2002. – Вып. 3. – С. 157–171;

7. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. М.: Изд-во “ЭТС”, 2000.

– 424 с.

8. Полюк І.С., Бондар Л.В. Особливості перекладу текстів різних стилів.

Французька мова. – Навч. посіб / І.С. Полюк, Л.В. Бондар. – К.: НТУУ «КПІ»,
2011. – 396 с.
 40
9. Романов А. С. Языковые средства экспликации этнических стереотипов в
картине мира американских военнослужащих. – Москва, 2015. – 215 с.

10. Семашко Т.В. Стереотип как фрагмент языковой картины мира,

2014. – с.176-179 URL : http://scjournal.ru/articles/issn_1997-2911_2014_2-2_47.pdf
(дата звернення 14.03.2021)

11. Стасюк Г.В. Соціальні та етнокультурні стереотипи в німецькому

анекдоті. Проблеми гуманітарних наук. Серія : Вип. 37. Психологія. Камянець-
Подільський – 2015. – С. 237–246

12. Тимофеев Л.И., Тураев С.В. Словарь литературоведческих терминов. —

М.: Просвещение, 1974. – 509 с.

13. Толстой Н. И. О предмете этнолингвистики и ее роли в изучении языка и

этноса // Ареальные исследования в языкознании и этнографии. Язык и этнос.:
Наука: Л, 1983. – С. 74-117

14. М. О. Шаповалов Особенности этнокультурный стереотипов в

юмористических текстах (на материале французского и итальянского языка) С.
176-179

15. 18. Шаповалов М. О. Реализация этнокультурных особенностей

стереотипов в текстах французских «бытовых» анекдотов. Языкознание. Lingua
mobilis №5 (24), 2010. – С. 69-71

16. 8. Шмелева Е. Я., А. Д. Шмелев А. Д. Рассказывание анекдота как жанр

современной речи: проблемы вариативности. – Саратов: Колледж, 1999. – 146 с.
стр.2

17. 39. Сереотипы этнические [Электронный ресурс]. URL:

https://psychology_lexicon.academic.ru/289/ (дата звернення 12.02.2021)
 41
18. 17. Denis M. Une certaine vision de la culture // Vers la compétence
interculturelle. Chapitre 2 // Dans Apprentissage d'une langue étrangère/seconde. Vol. 4
– 2005. – p.39-58

19. 24. Dervin F. Regards virtuels sur le soi et l’Autre // Dans Migrations Société
Centre d'Information et d'Etudes sur les Migrations Internationales // « Migrations
Société » 2009/2 (N° 122), p. 11-24 URL : https://www.cairn.info/revue-migrations-
societe-2009-2-page-11.htm (дата звернення 07.03.2021) (12)

20. 20. Descamps M.-A. L’étude des stéréotypes corporels // Dans Le langage du
corps et la communication corporelle. – 1993. – p. 17-24 URL :
https://www.cairn.info/le-langage-du-corps-et-la-communication-corporelle--
9782130452072-page-17.htm (дата звернення 19.03.2021)

21. 22. Dorai M. Qu'est-ce qu'un stéréotype? // Enfance, 1988. – p. 45-54 URL :
https://www.persee.fr/doc/enfan_0013-7545_1988_num_41_3_2154?q=St%C3%A9r
%C3%A9otype+ (дата звернення 02.02.2021)

22. 32. Fabrice A. Le dictionnaire bilingue peut-il avoir de l'humour ? // Ateliers

n 15, Traduire l'humour, in Cahiers de la maison de la recherche, Université Charles de
Gaulle, Lille. – 1998 p. 69-72

23. 29. Fabrice A. Lexiculturel, traduction et dictionnaires bilingues // Ateliers n

19, Humour, culture, traduction(s), in Cahiers de la maison de la recherche, Université
Charles de Gaulle. – Lille, 1999. – p. 11-18.

24. 27. Glevarec H. Stéréotypie, objectivité sociale et subjectivité. La sociologie

face au tournant identitaire : l’exemple du genre // Hermès, La Revue 2019/1 (n° 83), p.
54-60

25. 10. Gendrel B., Moran P. L'humour: panorama de la notion // Humour,

culture, traduction(s). Ateliers n° 19, in Cahiers de la maison de la recherche. Université
Charles de Gaulle. Lille. – 2006. URL : http://www.fabula.org/atelier.php?Humour
%3A_panorama_de_la_notion (дата звернення 27.02.2021)
 42
26. 1. Henri B. La place du stéréotype dans la pensée sociale et les médias.
Hermès, La Revue 2019/1 (n° 83), p. 68-73 URL : https://www.cairn.info/revue-
hermes-la-revue-2019-1-page-68.htm (дата звернення 05.02.2021)

27. 15. Lotman I. La Structure du texte artistique. – Paris, Gallimard, 1973, p.

346.

28. 34. Martin G. Paraphrase (Transcription/traduction; approche lexico-

sémantique // Cahiers d'Études Hispaniques Médiévales. – 1997. p. 69-105 URL :
https://www.persee.fr/doc/cehm_0180-9997_1997_sup_11_1_2183?
q=Traduction+lexico-semantique (дата звернення 28.03.21)

29. 37. Mejri S. Traduire les jeux de mots : approche linguistique // Traduire au
20 siècle // Actes du colloque organisé par l'Université de Thessalonique en
collaboration avec RLM, 2008. – p.71-84

30. 21. Munoz M.-C. Le développement des stéréotypes ethniques chez l'enfant //
Approche psycho- sociologique. EPHE, thèse 3° cycle.,Paris. – 1973, 266 p. (199-200)
URL : https://www.persee.fr/doc/enfan_0013-7545_1980_num_33_4_3346?q=St
%C3%A9r%C3%A9otype+ethnique+ (дата звернення 21.02.2021)

31. 4. Razafimandimbimanana E. Les micro-agressions linguistiques Fabrice

Wacalie C.N.R.S. Editions. Hermès, La Revue. 2019/1 n° 83 | p. 156-157 URL:
https://www.cairn.info/revue-hermes-la-revue-2019-1-page-156.htm (дата звернення
08.03.2021) 156

32. 13. Renard J.-B. De l'intérêt des anecdotes // Dans Sociétés 2011/4 (n°114), p.
33-40 URL : https://www.cairn.info/revue-societes-2011-4-page-33.htm#re18no18
(дата звернення 07.03.2021)

33. 25. Renard J.-B. La construction de l’image des hommes politiques par le
folklore narratif // Anecdotes, rumeurs, légendes, histoires drôles », in Mots. Les
langages du politique, n° 92, 2010. – p. 11-22.
 43
34. 7. Sfar I. Traduire les blagues : jouer par/avec les mots // Jeux de mots et
traduction. Équivalences. – 2008. – p. 85-101 URL :
https://www.persee.fr/doc/equiv_0751-9532_2008_num_35_1_1432 (дата звернення
01.02.2021)

35. 38. Soulier A.-M. Traduire entre les lignes, ou les aventures du non-dit dans
la traduction du texte humoristique // Ateliers n° 15. Université Charles de Gaulle, Lille,
1998. – p. 11-18.

36. 41. Veyrat-Masson I. Les stéréotypes nationaux et le rôle de la télévision //

Hermès, La Revue 1989/2 n° 5-6. p. 237-253 URL : https://www.cairn.info/revue-
hermes-la-revue-1989-2-page-237.htm (дата звернення 24.02.2021) (238)

37. 40. Wolton D. Quatre stéréotypes dominants dans le champ de l’information

et de la communication // Hermès, La Revue 2019/1 (n° 83), p. 20-24 URL :
https://www.cairn.info/revue-hermes-la-revue-2019-1-page-20.htm (дата звернення
18.03.2021)

38. 33. Zribi-Hertz A. La démarche explicative en grammaire générative : autour

du concept de transformation // Langue française. – 1980. – p. 8-31 URL :
https://www.persee.fr/doc/lfr_0023-8368_1980_num_46_1_5051?
q=Transformation+grammaticale (дата звернення 20.03.2021)

39. 36. Cultures connection Les difficultés liées à la traduction. URL :

https://culturesconnection.com/fr/les-difficultes-liees-a-la-traduction/ (дата звернення
29.03.2021)
 44

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. https://ua-referat.com/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE
%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD
%D1%8F_%D0%B5%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD
 45
%D0%B8%D1%85_%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BE
%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%B2_%D0%B2_
%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B0%D0%BD
%D0%B5%D0%BA%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%83
2. https://phortail.org/blagues/internationales-0154.html
3. https://vic.bg/blagues/2-belges-louent-une-barque-pour-aller-%C3%A0-la-p
%C3%AAche-pendant-la-partie-de-p%C3%AAche-le-premier-dit
4. (https://www.topito.com/top-blagues-pays-villes-stupides)
5. 1. https://europeisnotdead.com/fr/blagues-europeennes/
6. http://www.une-blague.com/blagues-nationalites.html?
page=2&cat=2&p=4&call=1).
7. 3. http://www.une-blague.com/blagues-nationalites.html
8. https://www.liberation.fr/debats/2019/11/09/pourquoi-les-policiers-chinois-vont-
toujours-par-trois_1762088/
9. 7. https://www.topito.com/top-blagues-belges-sur-les-francais
https://www.onsemarre.com/1125_blague_histoire_drole_pourquoi_les_belges_l
__chent_ils_les_vieux_murs_____parce_qu.html
10.
 46

ДОДАТКИ
Додаток А
 47

Рис.1 Частота використання перекладацьких трансформацій (за В. Н.

Комісаровим)