Титулка

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У
ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ МОВИ............................................................................6
1.1. Поняття художнього стилю та його стилістичні особливості....................6
1.2. Діалектизми та просторіччя в англійській мові та їх класифікація...........9
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТИЛІСТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТНОЇ
ЛЕКСИКИ У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ МАРКА
ТВЕНА «ПРИГОДИ ГЕКЛЬБЕРРІ ФІННА»....................................................13
2.1. Стилістичні особливості використання діалектизмів у романі Марка
Твена «Природи Гекльберрі Фінна».....................................................................13
2.2. Стилістичні засоби використані в романі «Пригоди Тома Сойєра»..........17
ВИСНОВКИ.............................................................................................................23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................25
 3

ВСТУП

У сучасному літературознавстві вивчення стилістичного використання

діалектної лексики у художній літературі стає особливо актуальним завдяки
його здатності розкривати глибинні аспекти мовленнєвого мистецтва та
культурні особливості епохи. У цьому контексті особливо важливо вивчення
творчості великих класиків літератури, таких як Марк Твен, який надавав
особливий колорит своїм творам, використовуючи діалектну лексику. В даній
роботі аналізується стилістичне використання діалектної лексики у двох творах
Твена - "Пригоди Тома Сойєра" та "Пригоди Гекльберрі Фінна".
Актуальність дослідження полягає у розкритті мовно-стилістичних
аспектів діалектизмів у творчості Марка Твена, які зберігають свою вагомість у
сучасному літературознавстві. Створення образів і виведення їхніх мовних
особливостей через діалектну лексику стає ключовим елементом для розуміння
індивідуального стилю автора та вираження культурних відмінностей.
Таким чином, недостатній рівень наукової розробленості проблеми, а
також врахування актуальності теми дослідження для сучасного розвитку
термінології, лексикології та філології в Україні зумовили вибір теми курсової
роботи – «Стилістичне використання діалектної лексики у художній
літературі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: вибір
напрямку дослідження пов’язаний з ініціативною науковою темою кафедри
іноземної філології та перекладу «Мовні різноманіття лінгвістичної підготовки
як ресурс у цифровому та очному навчанні: розробка цифрового інструменту
навчання та викладання і його гнучкого використання за спеціальністю
підготовки майбутніх фахівців перекладу» Національного транспортного
університету.
Мета даної роботи полягає в аналізі та розкритті стилістичного
використання діалектної лексики у творах Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра"
та "Пригоди Гекльберрі Фінна". Дослідження спрямоване на виявлення
 4

особливостей мовленнєвого вираження, відтворення локальних особливостей та

створення неповторної атмосфери в творах письменника.
Відповідно до мети роботи нами було сформульовано наступні завдання:
- визначити поняття художнього стилю та його особливостей;
- охарактеризувати діалектизми та просторічну лексику в системі мови;
- проаналізувати стилістичне використання діалектної лексики у
художньому творі Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна".
Об'єктом дослідження є стилістичне використання діалектної лексики у
художніх творах.
Предметом дослідження є конкретні діалектизми використані у романі
"Пригоди Гекльберрі Фінна".
У ході роботи нами було використано такі методи дослідження:
- лінгвістичний аналіз текстів;
- стилістичний аналіз текстів;
- порівняльний метод;
- лінгвокультурний аналіз;
- семіотичний аналіз.
Наукова новизна дослідження. Наше дослідження відрізняється від
попередніх тим, що ми застосовуємо комплексний підхід, поєднуючи
лінгвістичний, стилістичний, порівняльний та культурний аналіз. Ми
розглядаємо використання діалектної лексики в контексті часу та
соціокультурного оточення, розкриваючи його роль у формуванні
мовленнєвого світу того періоду.
Теоретична значимість дослідження. Наше дослідження вносить
вагомий внесок у розвиток теорії стилістики, розглядаючи як діалектна лексика
впливає на стилістичний аспект літературного тексту.
Практична значимість дослідження. Дослідження може
використовуватися у вивченні американської літератури та стилістичного
аналізу, розширюючи методичні підходи до аналізу художніх текстів.
Результати можуть бути корисні в контексті міжнародного культурного обміну,
 5

поглиблюючи розуміння літературних традицій та їхнього впливу на

мовленнєвий аспект.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 26 сторінок (22
сторінки – основний текст). Список використаних джерел складає 25 позицію.
 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У

ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ МОВИ

1.1. Поняття художнього стилю та його стилістичні особливості

Специфічність художнього стилю мовлення, як функціонального стилю

полягає вже в тому, що він знаходить застосування у художній літературі, яка
виконує образно-пізнавальну та ідейно-естетичну функцію. На відміну,
наприклад, від абстрагованого, об'єктивного, логіко-понятійного відображення
дійсності в науковому мовленні, художній літературі властиво конкретно-
образне уявлення про життя. Для художнього твору характерні сприйняття у
вигляді почуттів та перетворення дійсності, автор прагне передати передусім
свій особистий досвід, своє розуміння чи осмислення того чи іншого явища.
Але в художньому тексті ми бачимо не лише світ письменника, а й
письменника у цьому світі: його переваги, засудження, захоплення,
неприйняття тощо [3, c. 56]. З цим пов'язана емоційність та експресивність,
метафоричність, змістовна багатоплановість художнього стилю мовлення.
Основна мета художнього стилю - освоєння світу за законами краси,
задоволення естетичних потреб, як автора художнього твору, і читача,
естетичний вплив на читача з допомогою художніх образів.
Основою художнього стилю мовлення є літературна українська мова.
Слово у цьому функціональному стилі виконує номінативно-образотворчу
функцію. До слів, що становлять основу цього стилю, передусім, входять
образні засоби української мови, і навіть слова реалізують у тих своє значення.
Це слова широкої сфери вживання [7]. Вузькоспеціальні слова
використовуються незначною мірою, тільки для створення художньої
достовірності при описі певних сторін життя.
Художній стиль відрізняється від інших функціональних стилів тим, що в
ньому використовуються мовні засоби всіх інших стилів, проте ці засоби (що
дуже важливо) виступають тут у зміненій функції – в естетичній. Крім того, в
 7

художній мові можуть використовуватися не тільки суворо літературні, а й

позалітературні засоби мови - просторічні, жаргонні, діалектні і т. д., які також
використовуються не в первинній функції, а підпорядковуються естетичному
завданню.
Слово в художньому творі ніби двоїться: воно має те саме значення, що й
у спільній літературній мові, а також додаткове, прирощене, пов'язане з
художнім світом, змістом даного твору. Тому в художній мові слова набувають
особливої якості, якоїсь глибини, починають означати більше, ніж вони
означають у звичайній мові, залишаючись зовні тими самими словами [13].
Так відбувається перетворення звичайної мови на художній, такий, можна
сказати, механізм дії естетичної функції у художньому творі
До особливостей мови художньої літератури слід зарахувати надзвичайно
багатий, різноманітний словник. Якщо лексика наукової, офіційно-ділової та
розмовної мови дещо обмежена тематично та стилістично, то лексика
художнього стилю принципово необмежена [3]. Тут можуть використовуватись
засоби всіх інших стилів - і терміни, і офіційні висловлювання, і розмовні слова
і звороти, і публіцистика. Зрозуміло, всі ці різноманітні засоби зазнають
естетичної трансформації, виконують певні мистецькі завдання,
використовуються у своєрідних комбінаціях. Проте принципових заборон чи
обмежень, що стосуються лексики, немає. Може бути використане будь-яке
слово, якщо воно є естетично мотивованим, виправданим.
Можна сміливо сказати, що у художньому стилі всі мовні засоби, зокрема
й нейтральні, використовуються для висловлювання поетичної думки автора,
до створення системи образів художнього твору.
Широкий діапазон у використанні мовних засобів пояснюється лише тим,
що на відміну від інших функціональних стилів, кожен із яких відбиває один
певний бік життя, художній стиль, будучи своєрідним дзеркалом дійсності,
відтворює всі сфери людської діяльності, всі явища життя. Мова художньої
літератури принципово позбавлена будь-якої стилістичної замкнутості, вона
 8

відкрита для будь-яких стилів, будь-яких лексичних пластів, будь-яких мовних

засобів. Така відкритість визначає різноманітність мови художньої літератури.
У цілому нині художній стиль зазвичай характеризується образністю,
виразністю, емоційністю, авторською індивідуальністю, конкретністю викладу
та специфічністю використання всіх мовних засобів [9].
Він впливає на уяву та почуття читача, передає думки та почуття автора,
використовує все багатство лексики, можливості різних стилів,
характеризується образністю, емоційністю, конкретністю мови. Емоційність
художнього стилю значно відрізняється від емоційності розмовно-побутового
стилю, оскільки емоційність художньої мови виконує естетичну функцію.
Більш широким поняттям є мова художньої літератури: художній стиль
зазвичай використовується в авторській мові, а в мові персонажів можуть бути
й інші стилі, приклад розмовний.
На перший план у художньому тексті виходять емоційність і
експресивність зображення. Багато слів, які у науковій мові виступають як
чітко визначені абстрактні поняття, у газетно-публіцистичній мові - як
соціально-узагальнені поняття, у художній мові несуть конкретно-чуттєві
уявлення. Таким чином, стилі є доповненням один до одного [11]. Наприклад,
прикметник "свинцевий" у науковій промові реалізує своє пряме значення -
"свинцева руда", "свинцева куля", у художній утворює експресивну метафору -
"свинцеві хмари", "свинцева ніч". Тому в художній мові важливу роль
відіграють словосполучення, які створюють певну образну виставу.
До засобів словесної образності відносять насамперед тропи: метафору,
метонімію, синекдоху, уособлення, образне порівняння, епітет, гіперболу та ін.,
а також синтактико-поетичні фігури: анафору, епіфору та ін.
Таким чином, мова художньої літератури – своєрідне дзеркало
літературної мови. Багата література - означає багата і літературна мова. Великі
поети і письменники створюють нові форми літературної мови, якими потім
користуються їх послідовники і всі, хто розмовляє і пише цією мовою. Художня
 9

мова постає як вершинне досягнення мови. У ній можливості національної

мови представлені у найповнішому та найчистішому розвитку.

1.2. Діалектизми та просторіччя в англійській мові та їх

класифікація

Діалектизми, окремі діалектні слова та висловлювання проникають у

деякі мовні стилі національної мови та в художньо-літературну мову. Це
пов’язано з тим, що у сучасній літературній мові лексика діалектного
походження поділяється на групи: 1) стилістично марковані слова; 2) терміни;
3) слова, що позначають локальні реалії [4]. Усі три групи дозволяють
використовувати діалектизми у різних стилістичних цілях у художньому творі.
Це пов’язано з тим, що у художньому творі і натомість в літературній нормі
діалектизми дуже яскраво виділяються, що дозволяє надати колорит опису. Це
стосується всіх трьох груп діалектизмів, особливо стилістично маркованих слів
та слів, що позначають локальні реалії. Що стосується термінів, то вони мають
досить вузьке вживання в мові художньої літератури, характеризуючи людей,
що належать до певних професійних верств.
Діалектизми, що проникають у розмовну мову, далеко не завжди
усвідомлюються мовцями, як відхилення від літературної норми. Проте зовсім
інше значення набувають діалектизму в розмовно-фамільярній мові художнього
твору [1]. Насамперед, це пов'язано з тим, що всі засоби художнього твору
спрямовані на передачу авторського задуму. Відповідно вживання діалектизмів
у художньому тексті служить певним завданням автора, таким, як опис
місцевості, мовна характеристика персонажа, і таким чином, у контексті
діалектизми набувають конотативного значення. Понад те, яскравість
діалектизмів служить створенню розмаїття у розповіді, протиставляючи мову
діалекту літературній нормі. Особливо це стосується стилістично маркованих
слів.
 10

За останні майже двісті років значення діалектизмів у мові художньої

літератури значно змінилося. Якщо раніше вони використовувалися лише для
створення місцевого колориту, нині існує цілий спектр значень, притаманних
діалектизмам. Це можна відобразити в такий спосіб: для початку слід звернути
увагу на те, що діалектизми вживаються так само як у словах автора, так і у
промові персонажів. Можна виділити дві основні підгрупи діалектизмів,
залежно від їх вживання - як засіб створення місцевого колориту і як засіб
характеристики персонажів. Далі роль діалектизмів у художньому творі можна
зобразити схематично.
Діалектизми як характеристики персонажів:
• приналежність до певної території; соціальна характеристика;
• психологічні особливості мешканців цієї місцевості.
Діалектизми як опис місцевості:
• віднесення місця дії твору до певного району;
• опис звичаїв та культурних традицій, що служать створенню місцевого
колориту;
• історична характеристика місцевості [5, c. 72-78].
Ця схема є відображенням основної характеристики діалекту і відповідно
діалектизмів як реальності, яка залежить від певних історичних, географічних,
психологічних та соціальних причин. Це все знаходить своє відображення у
мові художнього твору сучасної літератури.
Літературне просторіччя – дуже продуктивний розряд стилістично
маркованих засобів, постійно поповнюваний із різних джерел. Просторіччя –
слова, висловлювання, форми словотвору та словозміни, риси мови, що
відхиляються від літературної норми і мають відтінок стилістичної зниженості.
Закономірності процесів взаємопроникнення просторічної та діалектної
лексики вивчені поки що недостатньо, але все ж таки можна з упевненістю
сказати, що складність їх розмежування стосується далеко не всіх лексико-
семантичних розрядів просторіччя. «Відмежування багатьох розмовно-
 11

просторічних слів від діалектних, – пише Б.В. Кобилянський, – не викликає

жодних труднощів» [5, с. 26].
Під англійським лексичним просторіччям розуміється складна лексико-
семантична категорія – певний фрагмент національного складу мови, тобто
відомим чином упорядковане і що володіє загальною структурою ієрархічне
ціле, що представляє сукупність соціально детермінованих лексичних систем
(жаргони, арго) і стилістично знижених лексичних пластів («низькі»
колоквіалізми, сленгізми, вульгаризми), які характеризуються суттєвими
відмінностями і розходженнями в прагматичному, функціонально-
семантичному та стилістичному аспектах [11].
З іншого боку, крім вищевказаних лексичних пластів виділяються форми
існування просторіччя, у яких знаходять статус мовні мікросистеми, що
входять до макросистем, наприклад, соціальні діалекти, арго (кент), професійні
та корпоративні жаргони, міські напів-діалекти типу «кокні» і «снауз»,
«позалітературне просторіччя», під яким розуміють фонетично, граматично та
лексично «неправильну» з погляду літературного стандарту мова неосвічених
чи малоосвічених людей.
До стилістично маркованих утворень у літературній мові ми відносимо
той фрагмент лексики, який у традиційній англо-американській термінології
визначаються як сленгізми («whistle stop» – глухе містечко, dough – гроші)
загального сленгу та «низькі» колоквіалізми (to kick him out – вигнати його, nit
picking – дріб'язкові причіпки, rough neck – хуліган, skedaddle – втеча), – два
фіксовані в словниках лексичні пласти з розмитою межею між ними.
Обидва пласти відрізняються від нейтральної лексики літературного
стандарту етико-стилістичною зниженістю різної якості: від жартівливо-
іронічної невимушеної експресії повсякденного спілкування до зневажливої
експресії та різкості негативної емоційної оцінки суто фамільярного
спілкування. Зближує їх із лексикою літературного стандарту, передусім те, що
вони також загальноприйняті та загальнозрозумілі в межах певного часового
відрізку, у межах певної комунікативної спільності [1]. Протистоять вони
 12

літературному стандарту як особливі засоби зниженої мови, характерні для

розмовно-побутового стилю літературної мови та інших повсякденно-
розмовних форм національної мови. Слова, що входять до цієї групи, якісно
відрізняються від лайливих чи непристойних слів і не сприймаються як
вульгарні утворення, а надають мові колорит фамільярності, хоча існують і
інші випадки.
Таким чином, лексика експресивного англійського просторіччя та
діалектної лексики підкреслює особливості функціонально-стилістичної
варіативності у межах літературної мови. Дана варіативність якісно
відрізняється від соціально-функціональної варіативності арготизмів та
жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають
загальновживаність та етико-стилістична зниженість. Відповідно до свого
комунікативного статусу, мовної природи та конкретних соціальних ситуацій
спілкування, лексика експресивного просторіччя зазвичай функціонує в
повсякденно-розмовному та фамільярно-розмовному різновидах мови.
 13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТИЛІСТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТНОЇ

ЛЕКСИКИ У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ МАРКА
ТВЕНА «ПРИГОДИ ГЕКЛЬБЕРРІ ФІННА»

2.1. Стилістичні особливості використання діалектизмів у романі

Марка Твена «Природи Гекльберрі Фінна»

Сучасна художня література надає читачам унікальну можливість

споглядати різноманітні аспекти життя через призму мови, стилю та лексики,
які використовують письменники для створення своїх творів. Одним із
захоплюючих явищ у літературі є використання діалектної лексики, що вносить
особливий колорит та глибину в літературний текст. В цьому контексті
особливо цікавим є дослідження творів великих класиків, таких як Марк Твен,
чий стиль і виразність використання діалектної лексики стали предметом уваги
для численних літературознавців.
Один із найбільш відомих творів американського письменника Марка
Твена, "Пригоди Гекльберрі Фінна", привертає увагу своєю яскраво вираженою
індивідуальністю та унікальністю мовного стилю. У даній курсовій роботі ми
спробуємо розглянути аспекти стилістичного використання діалектної лексики
у творі Твена, аналізуючи, як цей літературний засіб допомагає письменникові
створити автентичне зображення своїх персонажів та поглибити змістовий
наповнення твору.
Використання діалектної лексики у літературному творі може бути
обумовлене різними метою та стилістичними задачами, особливо на лексико-
семантичному рівні. Нами було проаналізовано 14 речень в яких було помічено
лексико-семантичні особливості використання діалектизмів:
1) I knowed mighty well that a drownded man don’t float on his back, but on
his face [17, c. 177].
2) I says to the people, why ain’t this nigger put up at auction and sold? [17, c.
188].
 14

3) He said his father laid mighty sick once, and some of them catched a bird,
and his old granny said his father would die, and he did [17, c. 202].
4) She was a-visiting there at Booth’s Landing, and just in the edge of the
evening she started over with her nigger woman in the horse-ferry to stay
all night at her friend’s house… [17, c. 223]
5) The hare-lip she got to pumping me about England, and blest if I didn’t
think the ice was getting mighty thin, sometimes [17, c. 298].
Використання діалектної лексики в даних відрізках допомагає авторові
створити реалістичне зображення мови, яку вживають персонажі,
відображаючи особливості їхнього соціокультурного походження та розмовної
мови. Це надає твору аутентичність та природність. В деяких випадках
використання діалектної лексики може викликати комічний ефект або
гумористичний заряд. Вона може слугувати для створення контрасту між
"правильною" лексикою та діалектом, викликаючи сміх читача.
У своєму творі Марк Твен використає значну кількість ділектичних змін
на фонетичному рівні зокрема у "Пригодах Гекльберрі Фінна", з декількох
основних причин. Спочатку продемонструємо приклади використання і потім
надамо стилістичне пояснення даному явищу:
6) ‒Here’s Huck Finn, he hain’t got no family; what you going to do ‘bout
him? [17, c. 174]
7) ‒ Well, I don’t know. But per’aps if we keep them till they’re ransomed, it
means that we keep them till they’re dead [17, c. 175].
8) ‒ Do you reckon you can learn ‘em anything? [17, c. 175]
9) I didn’t see no di’monds, and I told Tom Sawyer so [17, c. 178].
10) ‒ You lemme catch you fooling around that school again, you hear? [17,
c. 183]
11) ‒ Now looky here; you stop that putting on frills [17, c. 183].
12) He took up a little blue and yaller picture of some cows and a boy and
says: What’s this? [17, c. 183]
 15

13) …so he said courts mustn’t interfere and separate families if they could
help it;said he’d druther not take a child away from its father… [17, c. 184]
14) ‒ Call this a govment! [17, c. 187]
Твори Марка Твена, включаючи "Пригоди Гекльберрі Фінна", часто
фокусуються на реалістичному зображенні життя в південних штатах Америки
та соціокультурних особливостях того часу. Використання діалектної фонетики
дозволяє Твену автентично відтворити мовлення персонажів та передати їхні
індивідуальність і походження. Діалектні зміни на фонетичному рівні
допомагають характеризувати персонажів, надаючи їхньому мовленню
особливий колорит. Кожен персонаж має свої власні особливості діалектного
висловлення, що додає індивідуальності його образу.
Твен у своїх творах часто висвітлює взаємодію різних соціокультурних
шарів, зокрема афроамериканського та білого населення. Використання
діалектної фонетики дозволяє відобразити різницю в мовленні та сприяє
глибшому розумінню соціокультурного контексту. В деяких випадках
використання діалекту може бути іронічним засобом або формою критики.
Така мова може вказувати на соціокультурні нерівності, ставити питання про
владу та стандарти мовлення.
У даному творі нами також була помічена граматично спотворена
діалектична лексика, що зазвичай використовується для створення більш
виразного, аутентичного та реалістичного образу мовлення персонажів, а також
для досягнення художніх та стилістичних ефектів, які сприяють глибшому
розумінню тексту та емоційному відгуку читача:
15) She got mad then, but I didn’t mean no harm. All I wanted was to go
somewheres; all I wanted was a change, I warn’t particular [17, c. 170].
16) There was a place on my ankle that got to itching, but I dasn’t scratch it;
and then my ear begun to itch; and next my back, right between my
shoulders [17, c. 171 ‒172].
17) ‒ But go ahead, I ain’t got nothing to say [17, c. 175].
 16

18) I knowed mighty well that a drownded man don’t float on his back, but
on his face [17, c. 177].
19) ‒ Well, ‒ says I, ‒ I think they are a pack of flat-heads for not keeping
the palace themselves ‘stead of fooling them away like that.
20) I looked over my shoulder every now and then, but I didn’t see nobody
[17, c. 180].
21) Think’s I, maybe it’s pap, though I warn’t expecting him [17, c. 194].
Використання граматично спотвореної діалектичної лексики може
викликати гумористичний ефект, особливо коли порівнюється з "правильною"
лексикою. Це дозволяє авторові створити комічні ситуації та робити твір
легшим для читача. Також, як і в минулих випадках, діалектизми дозволяють
авторові точніше передати специфіку мовлення конкретного соціокультурного
середовища чи регіону.
Наступне що було помітно найбільше при прочитанні твору "Пригоди
Гекльберрі Фінна" – використання діалектизмів афроамериканців. Твен мав за
мету створити реалістичне зображення життя під час рабства та після його
скасування в південних штатах Америки. Використання діалекту
афроамериканців дозволяло йому відтворити аутентичність мовлення цієї
соціальної групи та висловлювати їхні індивідуальні особливості. Приклади
даного діалектичного мовлення можна навести такі:
22) ‒ Yo’ ole father doan’ know yit what he’s a-gwyne to do. Sometimes he
spec he’ll go ‘way, en den agin he spec he’ll stay. De bes’ way is to res’
easy en let de ole man take his own way. Dey’s two angels hoverin’ roun’
‘bout him. One uv ‘em is white en shiny, en t’other one is black. De white
one gits him to go right a little while, den de black one sail in en bust it all
up [17, c. 181].
23) ‒ Doan’ hurt me ‒ don’t! I hain’t ever done no harm to a ghos’. I alwuz
liked dead people, en done all I could for ‘em. You go en git in de river
agin, whah you b’longs, en doan’ do nuffn to Ole Jim, ‘at ‘uz awluz yo’
fren’ [17, c. 199].
 17

24) ‒ What’s de use er makin’ up de camp fire to cook strawbries en sich

truck? But you got a gun, hain’t you? Den we kin git sumfn better den
strawbries [17, c. 199].
25) ‒ Ole missus ‒dat’s Miss Watson ‒ she pecks on me all de time, en treats
me pooty rough, but she awluz said she wouldn’ sell me down to Orleans
[17, c. 200-201].
26) ‒ I tuck out en shin down de hill, en ‘spec to steal a skift ‘long de sho’
som’ers ‘bove de town, but dey wuz people a-stirring yit, so I hid in de ole
tumble-down cooper-shop on de bank to wait for everybody to go ‘way [17,
c. 201].
27) ‒ I laid dah under de shavin’s all day. I ‘uz hungry, but I warn’t afeard;
bekase I knowed ole missus en de widder wuz goin’ to start to de camp-
meet’n’ right arter breakfas’ en be gone all day, en dey knows I goes off
wid de cattle ‘bout daylight, so dey wouldn’ ‘spec to see me roun’ de place,
en so dey wouldn’ miss me tell arter dark in de evenin’ [17, c. 201].
Марк Твен використовував діалектизми афроамериканців як засіб
висловлювання критики системи рабства та расизму. Через відтворення
особливостей мовлення, він акцентував увагу на нерівності та неправді, що
існували в американському суспільстві. Враховуючи ці фактори, використання
діалектизмів у мовленні афроамериканців в "Пригодах Гекльберрі Фінна" не
тільки робить твір більш реалістичним, але і сприяє розкриттю важливих
соціальних, історичних та етичних аспектів в суспільстві того часу.
Аналізуючи використання діалектизмів у вибраних фрагментах з твору
"Пригоди Гекльберрі Фінна" Марка Твена, можна зазначити, що ці лінгвістичні
особливості глибоко впливають на структуру та стиль тексту. Вони відіграють
важливу роль у створенні аутентичного зображення персонажів, висвітленні
їхнього соціокультурного походження та реалістичного відтворення часових
умов.
 18

2.2. Стилістичні засоби використані в романі «Пригоди Тома Сойєра»

Особливого значення щодо особливостей використання стилістичних

засобів у романі відводять метафорі, як засобу вираження гумору, яка
привносить у текст експресивне забарвлення і служить посилення комічного
ефекту, крім того, вона збагачує наше уявлення про щось, набуває нового сенсу
у художньому тексті, де автор намагається досягти максимальної
індивідуалізованої конкретизації. Метафора має пізнавальне значення,
залучаючи для предмета особливості нових явищ.
Наприклад, щоб з найбільшою точністю та яскравістю передати
первозданну красу тимчасового притулку «піратів» - ліс, Марк Твен створює
метафору, що образно характеризує побачену втікачами картину.
They tramped gaily along, over decaymg logs, through tangled underbrush,
among solemn monarchs of the forest, hung from their crowns to the ground with a
drooping regalia ofgrapevines.
Застосування слів monarchs, crowns, regalia у метафоричному
переосмисленні розширює смисловий обсяг слів, приєднуючи до них новий
відтінок значення.
Значно рідше образне уявлення у свідомості людини виникає у просторі
та у часі. Такі явища знаходять своє вираження у мові у вигляді метонімічних
словосполучень. А загалом метонімія як словесний образ грає у мові роману не
менш важливу роль, ніж порівняння чи метафора. Наприклад:
...and they reflected a little upon what a sauce open-air sleepmg, open-air
exercise .
Найбільш простим мовним засобом образності вважається порівняння,
образна сутність якого «полягає у зіставленні двох чи кількох названих словами
об'єктів, явищ, дій, якостей, мають близькі чи однакові ознаки. Найбільш
образними є порівняння, що базуються на метафорі, наприклад
...then a shrill jay swept down, a flash of blue flame
 19

Наступний мовний засіб - це каламбур, мовна гра, що включає численні

значення слова, або різні слова, в одному відрізку тексту, схожих за звучанням.
Каламбур створює гумористичний ефект, оскільки ґрунтується на
багатозначності слова, і надає репліці неоднозначність.
While Tom was eating his supper, and stealing sugar as opportunity offered
…
Комічний ефект цієї фрази виражається у використанні за допомогою
багатозначності дієслова «steal», що має кілька значень, як «красти», «робити
щось непомітно, потай або без дозволу», «добиватися чогось, опановувати щось
хитрістю, зухвалістю».
Поруч із каламбурами виділяють парадокси – судження чи
висловлювання, що значно відрізняються від загальноприйнятої традиційної
думки чи здорового глузду. Він часто може бути вбраний у дотепну форму, за
рахунок чого набуває властивостей комічного. Наприклад, знаменита глава про
вибілювання паркану Тома Сойєра:
"Well, maybe it is, and maybe it ain't. All I know, is, it suits Tom Sawyer."
"O, come, now, you don't mean to let on that you like it?"
The brush continued to move. "Like it? Well I don't see why I oughtn't to like it.
Does a boy get a chance to whitewash a fence every day?"
That put the thing in a new light. … Ben watching every move and getting
more and more interested, more and more absorbed.
Том Сойєр надав поняттю робота інший емоційний відтінок, що і є
ефектом пародії.
Антитеза – стилістична фігура художньої мови, заснована на
протиставленні понять, положень, образів, станів, пов'язаних єдиною
конструкцією чи внутрішнім змістом. Вона є основним засобом вираження
гумору Марка Твена.
Глава A The Glorious Whitewasher показує нам протиріччя понять
улюблена робота і ненависна робота. Том Сойєр не любив фарбувати паркан,
 20

пізніше він показав, як він любить працювати і побачив купу охочих йому
допомогти.
"Like it? Well I don't see why I oughtn't to like it. Does a boy get a chance to
whitewash a fence every day?"
Гумор є ставленням свідомості до об'єкта, до окремих явищ і до світу в
цілому, що поєднує зовні комічне трактування з внутрішньою серйозністю, що
налаштовує людину на більш вдумливе, серйозне ставлення до предмета сміху.
Головні риси гумору - його двозначність та критичність.
Гіпербола – стилістична фігура явного та навмисного перебільшення, що
має на меті підвищення виразності та виділення сказаної думки. Наприклад:
…She's awful particular about this fence; it's got to be done very careful; I
reckon there ain't one boy in a thousand, maybe two thousand, that can do it the way
it's got to be done."
But if you was to go to Europe you'd see а гай of 'em hopping around.
Комічний ефект цього уривка полягає у перебільшенні «один хлопчик із
тисячі, а то й із двох тисяч». Перебільшення тут засноване головним чином на
взаємодії двох типів лексичних значень слів. Предметно-логічні значення слова
thousand обростає емоційним значенням.
Підкреслена гіперболізація образів - одна з найбільш характерних рис
оповідань Марка Твена. Твен робить знаряддям його оборони західного
фольклору. Використовуючи їх, письменник вдається до гротеску,
гіперболізації, до "кривавих" ефектів.
Отже, вже в другому абзаці оповідання ми зустрічаємо яскравий приклад
контекстуальної гіперболи, утвореної реченням «… advertising one when there
wasn't any», що в перекладі звучить як «урочисто сповістивши про наявність
такої, коли про неї й гадки не було». На перший погляд, ми не бачимо виразних
ознак гіперболи, але, звертаючись до контексту, до особи, яка виконує цю дію,
розуміємо, що немовля не може урочисто заявляти про наявність шпильки.
У цьому ж абзаці ми зустрічаємо ще одну гіперболу, виражену цілим
реченням "It is the cradle application of conversion by fire and sword…", яка
 21

перекладається як "У даному випадку є колисковий варіант звернення в істинну

віру вогнем і мечем". Перше, що відразу впадає у вічі - невідповідність
емоційної забарвленості частин гіперболізованого речення. Так, перша частина
речення, the cradle application несе в собі забарвлення чогось неоформленого,
несерйозного, в той час як of conversion by fire and sword навмисно надає
реченню зайву тривожність. У результаті сприймаємо нездатність дітей брехати
про шпильки як небесну кару. Таким чином ми отримуємо контекстуальну
гіперболу, в даному випадку засновану на протиставленні емоційного
забарвлення двох різних частин, що в результаті призводить до характерного
для цього прийому спотворення сприйняття властивостей, що передаються, і
явищ.
У наступному абзаці твору виявляється черговий приклад, поданий
реченням "... another liar had been added to the world's supply", що означає "... до
всесвітнього легіону брехунів додався ще один". Розглядаючи структуру цієї
гіперболи, неважко виявити, що кожне зі слів надає власний смисловий
відтінок, важливий для розуміння значення цієї гіперболи загалом. Усередині
утворючого сенсу словосполучення «world's supply» кожне з двох слів слід
розуміти не тільки як складову частину загального виразу, а й як самостійні
структурні одиниці гіпербол, які в контексті цього речення посилюють
значення один одного.
Відразу за цим прикладом був знайдений ще один «…all people are liars
from the cradle onwards, they lie without exception, and that they begin to lie as
soon as they wake in the morning, and keep it up without rest or refreshment until
they go to sleep at night…» - «…всі люди без винятку - брехуни, і до того ж з
колиски, що люди брешуть з ранку, як тільки прокидаються, і продовжують
брехати, без пауз і перепочинків, аж до ночі, коли вкладаються спати…».
Продовжуючи аналізувати розповідь на наявність у ньому гіпербол, ми
стикаємося з досить простою, але в той же час цікавою з погляду класифікації
за способом утворення гіперболою "pay fancy prices" - "платити скажені
гроші". У цьому випадку словом, що несе гіперболічний відтінок, стає
 22

прикметник fancy, яке було використане автором для того, щоб читач розумів,
що це були справді великі гроші.
Ближче до кінця твору ми помічаємо ще одну гіперболу: «Not so very
many perhaps but say a billion - just so as to keep within bounds» - "Не трохи,
можливо, ну, скажімо, щоб не перебільшувати, - з мільярд". Це прекрасний
прийом, що так вміло використаний автором для демонстрації величини
масштабів описуваного явища. Можна відразу віднести цей вид гіперболи до
числової, оскільки гіперболізуючим фактором тут є, якраз, перебільшене
числове значення a billion, що показує абсурдність висловлювання.
Наведені приклади показують, що розмовні відповідності здебільшого не
мають загальних семантичних компонентів і мають різну внутрішню форму і в
той же час передають один і той же зміст засобами різних мов.
 23

ВИСНОВКИ

Здійснене науково-філологічне дослідження дозволило зосередитись на

стилістичному використанні діалектної лексики у художній літературі та
зробити такі висновки.
Визначено, що при аналізі специфічності художнього стилю мовлення
важливо підкреслити, що цей стиль відзначається високим ступенем
естетичності, образності та емоційності. Мовлення в художньому стилі не
обмежується стандартними мовними формами, а, навпаки, відкрите для
різноманітних лексичних, синтаксичних та стилістичних виразів. Художній
стиль відтворює світ через призму краси, сприяє задоволенню естетичних
потреб як автора, так і читача. Використання образності, метафор, анафори та
інших стилістичних засобів робить мовлення художнього твору багатошаровим
і виразним, а слово набуває нових, глибших значень, перетворюючись на засіб
вираження не лише конкретної думки, а й естетичного досвіду.
Нами було досліджено, що діалектизми та лексика просторіччя займають
важливе місце в мові художньої літератури, додаючи текстам колорит, живість
та реалізуючи стилістичні цілі. Сучасна літературна мова використовує
діалектизми як ефективний засіб для створення місцевого колориту та
характеризації персонажів. Крім того, діалектизми в сучасній літературі
отримали нові значення, виступаючи як спосіб вираження соціальних,
психологічних та індивідуальних особливостей персонажів. Ми також
підкреслили важливість розрізнення між діалектними та просторічними
елементами в мові, розкриваючи їхню різноманітність та роль у літературному
виконанні.
У другому розділі нами було проаналізовано стилістичні особливості
використання діалектизмів у художньому творі Марка Твена «Пригоди
Гекльберрі Фінна" та зроблено такі висновки:
 24

- Застосування діалектизмів не тільки додає автентичності мовленню

персонажів, але й глибше характеризує їхній стан душі, соціальний
статус та особливості комунікації.
- Діалектизми використовуються для створення гумористичних
ситуацій та іронічного забарвлення окремих епізодів.
- Твен у своїх творах часто висвітлює взаємодію різних соціокультурних
шарів, зокрема афроамериканського та білого населення.
Використання діалектної фонетики дозволяє відобразити різницю в
мовленні та сприяє глибшому розумінню соціокультурного контексту.
- Використання діалектизмів у "Пригодах Гекльберрі Фінна" підкреслює
не лише літературний талант Марка Твена, але й його бажання
висловлювати соціальні погляди, критикувати соціокультурні норми
та наголошувати на важливості рівноправ'я та гідності всіх людей.
- Відображення діалектизмів відбувається на декількох рівнях
одночасно: на фонетичному, граматичному та лексико-семантичному
рівнях.
Проаналізувавши три перші розділи твору, ми дійшли висновку, що
основними стилістичними засобами вираження в романі Марка Твена «Пригода
Тома Сойєра» є метафора, епітети, змішання стилів, алюзія, сприяючи
неймовірно виразному стилю автора. Також нами було визначено гіперболу як
найчастіше використовуваний прийом у даному романі. Рідше автор
використовував такі прийоми як літота, порівняння, повтор, деформація ідіом,
парадокс, ономатопія або звуконаслідування, антономазія, іронія.
 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бевзенко С. Ф. (1980) Українська діалектологія / С. Ф. Безенко. ‒ К. :

Вища школа. ‒ 247 с.
2. Дубенко О.Ю. (2005) Порівняльна стилістика англійської та
української мов: [навчальний посібник] / Олена Юріївна Дубенко. –
Вінниця: Нова книга. – 224 с.
3. Єфімов М.П. (2004) Стилістика англійської мови та дискурсивний
аналіз. Учбовометодичний посібник / Єфімов М.П., Ясінецька О.А.
Вінниця: НОВА КНИГА, 240 c.
4. Зеленько А. С. (1982) Про деякі функції діалектизмів у мові художньої
літератури / А. С. Зеленько // Культура слова. Вип. 22. – С. 39.
5. Кобилянський Б.В. (1960) Діалект і літературна мова / Б. В.
Кобилянський. К.: Радянська школа. ‒ 276 с.
6. Копистянська Н. Х. (2005) Жанр, жанрова система у просторі
літературознавства: [монографія] / Нонна Хомівна Копистянська. –
Львів : ПАІС. – 368 с.
7. Лотоцька К. (2008) Стилістика англійської мови : навч. посібник / К.
Лотоцька. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. 254 с.
8. Поплавська Є. Ф. (2016) Роман Марка Твена "Пригоди Гекльберрі
Фінна": відтворення діалектів в українських перекладах / Є. Ф.
Поплавська, О. В. Мазур // Іноземні мови у сучасному
комунікативному просторі: Матеріали VII Всеукраїнської студентської
науково-практичної конференції. Х. : Вид. ХНТУ. ‒ 207 с.
9. Ребрій О. В. (2012) Сучасні концепції творчості у перекладі :
[монографія] / О. В. Ребрій. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна. – 376 с.
10.Семенюк О. А. (2019) Художній дискурс як відображення авторської
картини світу (лінгвокультурологічний підхід). Вип. 30. С. 7—10
11.Струк І. В. (2016) Відтворення мовних аномалій у художньому
перекладі (на матеріалі мовлення персонажів романів Марка Твена та
 26

їх перекладів): автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.16

"Перекладознавство" / І. В. Струк, Х. ‒ 24 с.
12.Berezowski L. (1997) Dialect in Translation [Text] / L. Berezowski. ‒ W. :
Wydawnictwo Uniwesytetu Wroclawskiego. ‒ 153 p.
13.Coupland N. (2007) Style: language variation and identity / Nikolas
Coupland. – Cambridge: Cambridge University Press. – 263 p.
14.Simpson P. (2004) Stylisitcs: [a resource book for students] / Paul Simpson.
– London: Routledge. – 247 p.

Джерела ілюстративного матеріалу:

15.Твен М. (2013) Пригоди Гекльберрі Фінна / Марк Твен (Cемюел

Клеменз) / перекл. І. Л. Базилянської. ‒ Х. : ШКОЛА. 544 с.
16.Твен М. (2002) Пригоди Тома Сойєра / Марк Твен (Cемюел Клеменз) /
перекл. В. І. Митрофанов. - К. : Школа. 281 с.
17.Twain M. (1992) Tom Sawyer & Huckleberry Finn (Wordsworth
Classics) /Mark Twain (Samuel Langhorne Clemens). – H. : Wordsworth
Editions. – 390 p.