1.

Дайте визначення поняттям “функціональна стилістика”,

“стиль”, “функціональний стиль”. Диференціація
функціональних стилів китайської мови.

Функціональна стилістика - це галузь лінгвістики, яка вивчає використання

мови в різних ситуаціях та функціональних контекстах. Вона досліджує, як
мовні засоби змінюються в залежності від комунікативних потреб та мети
спілкування. Функціональна стилістика аналізує, які мовні засоби
використовуються для досягнення певних комунікативних цілей та як вони
впливають на сприйняття повідомлень отримувачем.

Стиль (грец. stylos – паличка для письма) (у лінгвістиці) – різновид

літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу
суспільної діяльності мовців і має особливості добору й використання
мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речень тощо).

Функційний стиль – це різновид літературної мови, що має певне функційне

призначення, систему мовних елементів, способи їх добору, вживання,
взаємного поєднання та зв'язку.

Китайська мова володіє складною й багатогранною системою

функціональних стилів, що розрізняються набором лексичних, граматичних,
синтаксичних та інтонаційних засобів. Кожен стиль використовується в
певній сфері життя, маючи чітко визначені характеристики.

Основні функціональні стилі китайської мови:

Офіційно-діловий стиль: використовується в офіційних документах,

законах, наказах, ділових листах тощо. Цей стиль відрізняється чіткою
структурою, нейтральною лексикою та складними граматичними
конструкціями. Основними рисами офіційно-ділового стилю є наступні:

 Простота: вживання слів точне, доречне, єдине значення слів, що не

може породжувати двозначності. Вираження значення слова,
ретельне і чітке, з практичною функцією ведення офіційних справ.
 Офіційність: не можна вживати розмовні слова, не можна вживати
літературні звороти, не можна допускати жартівливості.

Науковий стиль: використовується в наукових статтях, монографіях,

підручниках тощо. Цей стиль характеризується точністю, логічністю та
об'єктивністю викладу інформації. Його функція - узагальнювати й
описувати явища та закони природи, суспільства й мислення, а також
служити дослідженню, розвитку й популяризації науки.
Публіцистичний стиль: використовується в газетах, журналах, на радіо
та телебаченні. Цей стиль має на меті емоційний вплив на аудиторію,
використовуючи образність та переконливі аргументи. Для
висловлювання характерне переплетення логіки й раціональності наукової
аргументації з образно-емоційним характером художнього зображення.
Лексика здебільшого суспільно-політична, узгоджено використовуються
різні інші лексичні компоненти. Окрім декларативних речень, вживаються
речення з питаннями та окличні речення, звертається увага на імпульс і
тональність висловлювань.

Художній стиль: використовується в літературі, драматургії та поезії.

Цей стиль характеризується багатством лексики, образністю та
експресивністю.

Його основні риси такі:

 Образність. Він будується на основі образного мислення і є

характерною особливістю формування художніх образів у мові. У
ньому використовується багато багатозначних слів і слів із сильною
експресивною силою в описі персонажів, сюжетів, середовища чи
вираженні емоцій; багато описових доповнень; широкий спектр
таких засобів, як порівняння, метафори, запозичення, гіперболи,
імітації та комедія.
 Різноманітність. Вона ґрунтується на широті, глибині та
суб'єктивності літературного відображення життя і обмежується
статусом, талантом і темпераментом автора. На відміну від
наукового стилю мови, саме в ньому не обмежується структура
розділу, мовний стиль який відображається в повній мірі. Він також,
може використовувати всі матеріали дискурсу, граматичні та
риторичні засоби.
 Унікальність. Стиль у тональності, виборі мовних засобів, побудові
речень, малюнку, плануванні та інших аспектах виконання набуває
виразної неповторності, відображаючи творчий потенціал автора та
його особистісні характеристики.

Розмовний стиль: використовується в усному спілкуванні. Розмовний

стиль характеризується природністю, простотою, жвавістю, відчуттям
життя. Цей стильовий різновид відображає якості мови всіх людей, а його
формування ґрунтується на потребах усного спілкування і постійно зазнає
впливу з боку писемного стилю, збагачуючи його виражальні засоби.
Факторами, що впливають на диференціацію функціональних стилів
є:

Мета мовлення: інформація, переконання, емоційний вплив тощо.

Сфера спілкування: офіційна, наукова, публіцистична, художня,

побутова.

Адресат мовлення: фахівці, широка аудиторія, друзі, родина.

Функціональна стилістика
- це галузь лінгвістики, яка
вивчає використання мови
в різних ситуаціях та
функціональних
контекстах. Вона
досліджує, як мовні засоби
змінюються в залежності
від комунікативних потреб
та мети спілкування.
Функціональна стилістика
аналізує, які мовні засоби
використовуються для
досягнення певних
комунікативних цілей та як
вони впливають на
сприйняття повідомлень
отримувачем.
Стиль (грец. stylos –
паличка для письма) (у
лінгвістиці) – різновид
літературної мови (її
функціональна
підсистема), що
обслуговує певну сферу
суспільної діяльності
мовців і має особливості
добору й використання
мовних засобів (лексики,
фразеології, граматичних
форм, типів речень тощо).
Функціональний стиль – це
суспільно усвідомлений
внутрішній цілісний
(звідси гармонія стилю)
спосіб використання мови,
принцип вибору і
комбінування мовних
засобів, який забезпечує
реалізацію функції
суб’єктивно-духовного
впливу.
Китайська мова володіє
складною й багатогранною
системою функціональних
стилів, що розрізняються
набором лексичних,
граматичних,
синтаксичних та
інтонаційних засобів.
Кожен стиль
використовується в певній
сфері життя, маючи чітко
визначені характеристики.
 Основні функціональні
стилі китайської мови:
Офіційно-діловий
стиль: використовується в
офіційних документах,
законах, наказах, ділових
листах тощо. Цей стиль
відрізняється чіткою
структурою, нейтральною
лексикою та складними
граматичними
конструкціями. Основними
рисами офіційно-ділового
стилю є наступні:

 Простота: вживання слів

точне, доречне, єдине
значення слів, що не може
породжувати двозначності.
Вираження значення слова,
ретельне і чітке, з
практичною функцією
ведення офіційних справ.
 Офіційність: не можна
вживати розмовні слова, не
можна вживати літературні
звороти, не можна
допускати жартівливості.
Науковий
стиль: використовується в
наукових статтях,
монографіях, підручниках
тощо. Цей стиль
характеризується точністю,
логічністю та
об'єктивністю викладу
інформації. Його функція -
узагальнювати й описувати
явища та закони природи,
суспільства й мислення, а
також служити
дослідженню, розвитку й
популяризації науки.
Публіцистичний
стиль: використовується в
газетах, журналах, на радіо
та телебаченні. Цей стиль
має на меті емоційний
вплив на аудиторію,
використовуючи
образність та переконливі
аргументи. Для
висловлювання характерне
переплетення логіки й
раціональності наукової
аргументації з образно-
емоційним характером
художнього зображення.
Лексика здебільшого
суспільно-політична,
узгоджено
використовуються різні
інші лексичні компоненти.
Окрім декларативних
речень, вживаються
речення з питаннями та
окличні речення,
звертається увага на
 імпульс і тональність
висловлювань.
Художній
стиль: використовується в
літературі, драматургії та
поезії. Цей стиль
характеризується
багатством лексики,
образністю та
експресивністю.
Його основні риси такі:

 Образність. Він будується

на основі образного
мислення і є характерною
особливістю формування
художніх образів у мові. У
ньому використовується
багато багатозначних слів і
слів із сильною
експресивною силою в
описі персонажів, сюжетів,
середовища чи вираженні
емоцій; багато описових
доповнень; широкий
спектр таких засобів, як
порівняння, метафори,
запозичення, гіперболи,
імітації та комедія.
 Різноманітність. Вона
ґрунтується на широті,
глибині та суб'єктивності
літературного
відображення життя і
 обмежується статусом,
талантом і темпераментом
автора. На відміну від
наукового стилю мови,
саме в ньому не
обмежується структура
розділу, мовний стиль який
відображається в повній
мірі. Він також, може
використовувати всі
матеріали дискурсу,
граматичні та риторичні
засоби.
 Унікальність. Стиль у
тональності, виборі мовних
засобів, побудові речень,
малюнку, плануванні та
інших аспектах виконання
набуває виразної
неповторності,
відображаючи творчий
потенціал автора та його
особистісні
характеристики.
Розмовний
стиль: використовується в
усному спілкуванні.
Розмовний стиль
характеризується
природністю, простотою,
жвавістю, відчуттям життя.
Цей стильовий різновид
відображає якості мови
всіх людей, а його
формування ґрунтується на
потребах усного
спілкування і постійно
зазнає впливу з боку
писемного стилю,
збагачуючи його
виражальні засоби.