Мова і суспільство.

Семінар 6
1.Робота з глосарієм

•Соціолінгвістика-мовознавча наука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні

функції, взаємодію мови і суспільства.

•мовна ситуація-сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх

територіально-соціальному взаємовідношенні у межах певних адміністративно-
політичних утворень.

•диглосія – білінгвізм-мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві
форми однією мови, що виконують відмінні функції.

•мультілінгвізм-the ability to speak multiple languages

•мова і діалект – регіональні і соціальні діалекти-різновид певної мови, який є

засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно
(територіальний діалект, соціальний діалект).

•піджини і креольскі мови- (франц. Creole, від ісп. сгіоііо — людина мішаного походження,
від батьків двох рас) — мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для
певного колективу їх носіїв. Піджини(від спотвореного англ. business — справа) — змішані
мови зі спрощеною структурою, які використовуються як засіб міжетнічного спілкування.

•національна політика-це сукупність ідей, законів, положень, правил і практик,

спрямованих на досягнення запланованих мовних змін у суспільстві, групі або
системі"

•національна мова-Мова, якою розмовляє значна частина населення країни, яка

може бути або не бути визнана офіційною мовою

•літературна мова-це форма мови, що використовується під час письма формальним,

академічним або особливо ввічливим тоном; коли говорять таким тоном, його також
називають формальною мовою. Це може бути як нестандартний діалект, так і
стандартизований різновид мови.

•літературна норма і узус- Окремим випадком мовної норми є літературна

норма.Літературна норма вирізняється низкою властивостей: вона єдина і
загальнообов'язкова для всіх тих, хто розмовляє цією мовою; вона консервативна і
спрямована на збереження засобів і правил їхнього використання, накопичених у
цьому суспільстві попередніми поколіннями. Водночас вона не статична, а, по-
перше, мінлива в часі і, по-друге, передбачає динамічну взаємодію різних способів
мовного вираження залежно від умов спілкування.Узус (від лат. usus - застосування,
звичай, правило) - загальноприйняте носіями даної мови вживання мовних одиниць
(слів, стійких зворотів, форм, конструкцій).

•функціональний стиль-різновид літературної мови, у якому мова виступає в тій чи

іншій соціально значущій сфері суспільно-мовленнєвої практики людей та
особливості якої зумовлені особливостями спілкування в цій сфері.

•регістр-Форма мови, що використовується для певної мети або в конкретній

комунікативній ситуації

•соціолект-- це конкретна мовна варіація або варіетет мови, яка використовується в

певному соціальному середовищі або групі. Соціолект відображає вплив соціальних
факторів, таких як соціальний статус, професія, освіта, вік, та інші на використання
мови. Наприклад, професійний соціолект може включати спеціалізовану
термінологію та фразеологію, яка властива певній професійній групі)

•гендерлект-варіації мови, пов'язані зі статевою приналежністю чи соціокультурними

ролями статей у суспільстві. Гендерлект вивчає, як статеві ролі впливають на мовні
засоби, вживання та сприйняття мови. Він включає аналіз, як чоловіки і жінки можуть
відрізнятися відносно виразності, лексики, синтаксису, жаргону та інших мовних
аспектів.)

•соціолінгвістичні коди-засіб, система мовного спілкування;

•престижні і непрестижні варіанти соціолектів-Престижні соціолекти: Це різновиди

мови, що асоціюються із соціально-економічно вищими класами або освіченими
групами. Вони часто вважаються "правильними" або більш "культурними" в даному
суспільстві. Ті, хто розмовляє престижними соціолектами, можуть мати легший доступ
до соціальних, освітніх і професійних можливостей.

Непрестижні соціолекти: Це різновиди мови, які часто асоціюються з менш

освіченими або менш привілейованими верствами суспільства. Вони можуть бути
оцінені як "неправильні" або "грубі" в даному суспільстві. Ті, хто розмовляє
непрестижними соціолектами, можуть стикатися із соціальними й економічними
обмеженнями та дискримінацією.

•прихований престиж-концепція, яка описує явище, коли деякі мовні форми або
елементи мови можуть бути сприйняті як менш престижні або "грубші" в контексті
стандартного мовлення, але при цьому вони можуть мати певний соціальний
престиж або прийматися в певних соціальних групах або спільнотах.

•кооперативний принцип і максими кооперації -Кооперативний принцип: Цей

принцип стверджує, що в мовленні спілкуючі сторони припускають, що їх
спілкування буде базуватися на спільному зусиллі для досягнення ефективного та
гладкого обміну інформацією. : Максими кооперації - це чотири загальні принципи,
які лежать в основі кооперативного принципу і визначаються Грісом Грайсом. Ці
максими включають:

Максима ясності: Уникайте виразів, які можуть викликати непорозуміння.

Максима точності: Намагайтеся говорити те, що ви вважаєте за правду, на основі

своїх знань.

Максима обсягу: Намагайтеся надавати стільки інформації, скільки необхідно для

зрозуміння.

Максима відповідності: Уникайте виразів, які можуть вводити інших в оману або
приховувати ваші істинні наміри.

•стратегії ввічливості-positive politeness, negative politeness,

•мовленнєвий акт-це цілеспрямована мовленнєва дія, котра здійснюється у відповідності

з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві;
одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах
прагматичної ситуації.

2.форми національноі/державної мови

•Національна мова- це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації.

Поняття національна мова охоплює всі мовні засоби спілкування людей: літературну мову,
територіальні й соціальні діалекти, просторіччя.Форми існування національної мови:
літературна мова, мова фольклору, діалекти соціальні та територіальні.Українська
національна мова існує у двох формах:СУЛМ (вища форма); територіальні діалекти (нижча
форма). Для стилістики під загальнонародною мовою розуміємо сукупність усіх
граматичних форм, слів, усіх особливостей вимови і наголосу людей, що користуються
українською мовою як рідною. У результаті із загальнонародної мови витворюється
відшліфований варіант – літературна мова. Літературна мова – це вища форма
загальнонародної національної мови, яка характеризується унормованою
граматичною організацією, розвиненою системою стилів, що обслуговує різні сфери
суспільної діяльності людей. Ознаки:

унормованістю;

^ уніфікованістю (стандартністю);У плані уніфікованості (стандартності) літературна мова

зберігає свою цілісність і єдність, хоча має різноманітні мовні засоби та їх варіанти.

^ наддіалекгністю,Наддіалектність полягає в тому, що літературна мова, на відміну від

територіальних діалектів, функціонує без будь-яких обмежень на всій території України.
Наддіалектність літературної мови допускає її регіональне варіювання.

^ поліфункціональністю; Маючи усну й писемну форму вираження, літературна мова

охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомоги мовнови-ражальних
засобів. Це і є її поліфунаціональність.

^ стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).

Найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених

мовних норм,- найбільш поширених, уніфікованих зразків репрезентації мовної системи.

•Державна мова - "це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої
обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та
організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та
інформатики".

—Завдання:

Державна мова

- Гендерлект (Гендерлект у мовознавстві - це варіації мови, пов'язані зі статевою

приналежністю чи соціокультурними ролями статей у суспільстві. Гендерлект вивчає,
як статеві ролі впливають на мовні засоби, вживання та сприйняття мови. Він
включає аналіз, як чоловіки і жінки можуть відрізнятися відносно виразності, лексики,
синтаксису, жаргону та інших мовних аспектів.)

- Соціолект (Соціолект у мовознавстві - це конкретна мовна варіація або варіетет

мови, яка використовується в певному соціальному середовищі або групі. Соціолект
відображає вплив соціальних факторів, таких як соціальний статус, професія, освіта,
вік, та інші на використання мови. Наприклад, професійний соціолект може включати
спеціалізовану термінологію та фразеологію, яка властива певній професійній групі)

Діалект-особлива форма мови, притаманна певному регіону чи соціальній групі.

- Наріччя-Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

- Говір-Конкретний спосіб вимови або вимовленя та властивий певній регіональній

групі.

- Говірка-Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

- Лект-найменша одиниця мови,яка може бути розрізнена на більш дрібні фонеми і

має значення

Мовна ситуація і мовна політика (не менше 10 речень – починайте звизначень). Які закони
з впровадження мовної політики в Україні ви знаєте?

Завдання: Назвіть приклади проведення мовної політики в Україні.

• Мовна ситуація – функціональна сукупність форм існування (і стилів) однієї мови

або кількох мов, які обслуговують етнос/народ/соціум у певному географічному
регіоні чи адміністративно-політичній освіті. Компоненти мовної ситуації можуть бути
або функціонально рівнозначними, або можуть бути у відносинах ієрархічної
залежності.

ознаки що визначають характер мовної ситуації:

-Форми існування мови та їх кількість у даному регіоні (літературна мова,

територіальні діалекти, соціальні жаргони та ін.).

-Число розмовляючих кожної з форм існування мови.

-Комунікативні сфери, що обслуговуються тією чи іншою формою існування мови.

-Функціональне домінування чи інших форм існування мови (розподіл функцій між

різними формами існування національної мови).

•Мовна політика - система заходів і законодавчих актів, що проводиться владою та/або

громадськими інститутами країни, які ставлять перед собою певні соціально-мовні цілі.
Мовна політика залежить від:

-мовної ситуації,

-політичних цілей держави,

-владних інституцій, які можуть 1) нав'язувати певну мову підкореним народам (Римська
імперія, Арабський халіфат); 2) у зв'язку з ідеєю формування національних держав, а відтак
і нормалізування мови, створення літературної мови, починають організовувати
національні академії, що займаються розробкою словників, граматик. При цьому може а)
обмежуватися використання мов національних меншин, і, навпаки, б) може розвиватися
ідея мовного плюралізму.

Мовна політика виражається:

-у створенні писемності та алфавіту для безписемних мов,

-у розвитку младописьменних літературних мов,

-у розробленні та вдосконаленні спеціальної термінології,

-у кодифікаторській діяльності вчених (створення необхідних довідників, словників,

підручників, що відображають норми літературної національної мови),

-у навчанні рідною мовою,

у широкому застосуванні рідних мов у ЗМІ, в офіційному листуванні та діловодстві.

Від 16 січня 2022 року в Україні набула чинності 25-а стаття закону «Про
забезпечення функціонування української мови як державної»
 4. Графіка і орфографія (не менше 10 речень – починайте звизначень).

Завдання. Розташуйте ці терміни в хронологічній послідовності розвитку письма:

ідеографічне, піктограми, звукове, предметне.

•Графіка (rp. graphike від grapho "пишу, креслю, малюю") - 1)сукупність усіх засобів письма
(всіх букв і допоміжних знаків); 2) розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між
графемами і звуками.Букви певної мови складають її алфавіт.

Алфавіт - сукупність букв якогось фоногра- фічного письма, розташованих у історично

усталеному порядку. Нині існує чотири сім'ї алфаві- тів: латинська (ЗО відсотків), слов'янська
(10 відсотків), арабська (10 відсотків) та індійська (20 відсотків). До ла- тинської сім'ї належать
70 алфавітів: ЗО європейських, 20 азіатських і 20 африканських. Ідеальний алфавіт повинен
мати стільки букв, скіль- ки є звуків у мові, причому кожна графема (буква) повин- на позначати
тільки один звук, а кожен звук — мати одну графему. Однак ідеальних алфавітів немає. Це
пояснює- ться тим, що, по-перше, 24 буквами грецького і 25 латин- ського алфавітів неможливо
передати усі звуки сучасних мов; по-друге, в усіх мовах відбуваються фонетичні змі- ни, а
орфографія залишається традиційною (в англійсь- кій мові, скажімо, 46 фонем, а 26 букв). Цю
суперечність якоюсь мірою усуває складовий принцип графіки. Так, зокрема, в українській мові
немає спеціальних букв для м'яких приголосних, однак вони позначаються голосни- ми я, ю, є, і,
які йдуть після них.

•Орфографія (ВІД гр. orthos "правильний" і grapho "пишу") - 1) сис- тема однакових
написань, що історично склалася, яку використову- ють в писемному мовленні; 2) розділ
мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові
написання. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, мор- фологічний, історико-
традиційний та ідеографічний.

Завдання: піктограми(найперші форми письма,які відображали предмети ),ідеографічне

письмо( більш абстрактні ідеографічні символи що представляли поняття чи ідеї а не
тальки предмети),звукове письмо(фонетичні системи письма, де символи відображають
звуки мови,це дозволяло передавати мовлення а не тільки предмети) предметне письмо(
системи письма де символи відтворюють слова чи групи слів більш складні та
структуровані)

5.Принципи орфографії: фонетичний, орфографічний, історико-традиційний,

ідеографічний. Схарактеризуйте кожен з них трьома реченнями. Завдання. Поясніть, які принципи
орфографії задіяні у написанні цих слів: компаніяі кампанія; night; impossible; братський; daughter; Білорус. стіл – стали.

–ФОНЕТИЧНИЙ ПРИНЦИП. Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. За
цим принципом в українській мові пишуться префі- кси з- і с- (зробити, здерти, зняти, але
спитати, стиха- ти, схопити), а також слова гарячий (пор. горіти), чорний (пор. черниця), чеський
(пор. чех), серце (пор. сердечний), тижневий (пор. тиждень) та ін.

–МОРФОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП. ДЛЯ НЬОГО характерне однакове написання однієї й тієї

самої морфеми незалежно від її ви- мови в тій чи іншій позиції. За морфологічним
принципом пишуться слова бороть- ба, сміється, братський, пісня, агентство, де
однакове написання морфем зберігається, незважаючи на вимову [бо- род'ба], [с'м'ііец'а],
[брац'киі], [п'іс'н'а], [агёнство].

–ІСТОРИКО-ТРАДИЦІЙНИЙ ПРИНЦИП. Він полягає в тому, що збе- рігаються такі

написання, які на сучасному етапі втрати- ли свою мотивованість, тобто слова
пишуться так, як во- ни писалися колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню
слова, ні його морфемній структурі. До традиційних написань в українській мові
належать написання я, ю, є, ї, щ на позначення двох звуків, збереження подвоєння
приголосних в іншомовних власних назвах (Голландія, Руссо, Уатт) і написання без
подвоєння іншомовних загальних назв (каса, клас, колектив), а також написання є та и в
ненаголошених позиціях та- ких слів, як левада, леміш, лиман, кишеня тощо

–ІДЕОГРАФІЧНИЙ, або символічний, ПРИНЦИП (його ще називають диференційними

написаннями). Опирається на смислові відмінності подібних написань. Так, наприклад, в
українській мові є слова компанія і кампанія. Слово компанія вживається тоді, коли
потрібно виразити значення "товариство", а кампанія, коли слово має значення
"сукупність заходів для здійснення в певний пе- ріод якогось важливого громадсько-
політичного або госпо- дарського завдання"..

Завдання. Поясніть, які принципи орфографії задіяні у написанні цих слів: компаніяі
кампанія(ідеографічний); night; impossible; братський(морфологічний); daughter; Білорус. стіл – стали.

6 .До яких із розглянутих вище питань належать такі терміни:

Диглосія, білінгвізм, соціолект, мови національних меншин, мовна норма, мовнийузус.

7. Ідеї про походження мови.

Існує безліч припущень щодо походження мов та теорії:

•ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНА (ономатопоетична) ГІПОТЕЗА

Мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи.

Започаткували Демокріт (460 до н.е. – ?) і Платон (427-347 р. до н.е.). У XIX ст. її підтримував Вільям Уїтні
(1827-1894).

Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му,
гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт', капати,
капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля
– чес. кукачка, франц. куку, іспан. куко, румун. кук, болгар. кукавіца, словац. кукавіца, польськ. кукулка, рос.
кукушка. Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних мовах не збігаються.

Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею мова виникла випадково, а не за необхідністю, тому
існування суспільства для її виникнення не є обов'язковим. Слів, утворених шляхом звуконаслідування, дуже
мало, причому в розвинених мовах їх значно більше, ніж у нерозвинених. І звучать вони в різних мовах, як
було зазначено, неоднаково.

•ЗВУКОСИМВОЛІЧНА ГІПОТЕЗА
Між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок. Звуками людина передає свої
враження про навколишній світ. Близька до звуконаслідувальної. Деякі вчені навіть ототожнюють їх. Але
оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування, а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим
явищем, то цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати.

ГІПОТЕЗА СОЦІАЛЬНОГО ДОГОВОРУ

Її основоположником вважають Діодора Сицилійського (90-21 pp. до н.е.), який писав "Спочатку люди вели
невлаштований спосіб життя, подібно до звірів, поодинці виходили на пасовища і живились смачною травою і
плодами. Біда навчила їх захищатися від звірів, допомагати один одному. Вони почали поступово впізнавати
один одного. їх звуки були ще неосмисленими і нечленороздільними, але поступово вони перейшли до слів і
встановили символи для кожної речі, створили зрозуміле для них самих пояснення всього, що їх оточує".

ГІПОТЕЗА ТРУДОВИХ ВИГУКІВ

Інстинктивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово
перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набором дієслівних коренів.

Виникла в другій половині XIX ст. Висунув її Людвіг Нуаре (1829- 1889), підтримував Карл Бюхер (1847-1930).

ГІПОТЕЗА ЖЕСТІВ

Спочатку виникла мова жестів, а потім на її основі звукова мова.

Її обстоював російський учений Микола Якович Марр (1864-1934). За цією гіпотезою,

Про можливість виникнення звукової мови на основі жестів твердили представники й інших гіпотез. Прибічник
вигукової гіпотези німецький учений Вільгельм Вундт (1832-1920), зокрема, вважав, що із самого початку
існувало дві мови – мова жестів і мова звуків. За допомогою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів
– уявлення про предмети. Як доказ цієї гіпотези наводять факт існування мови жестів у наш час.

ТЕОРІЯ МОНОГЕНЕЗУ (від гр. monos ‘один’ і genesis ‘народження, походження’) – вчення про походження
всіх мов світу від однієї мови. Ця теорія пов'язана з біблійним ученням, з ідеями італійського мовознавця
Альфредо Тромбетті (1866-1929) про спорідненість деяких сімей мов і правомірність їх об'єднання в
макросім'ї, з ученням М.Я. Марра про 4 елементи (сал, бер, йон, рош), від яких нібито походять усі слова
сучасних мов, з методом глотохронології американського мовознавця Морріса Сводеша (1909-1967), який
довів існування великих макросімей мов і наявність між ними споріднених зв'язків.

Нині зроблено перші вдалі спроби об'єднання сімей у макросім'ї, як, наприклад, НОСТРАТИЧНА макросім’я,
до якої входять індоєвропейські, картвельські, уральські, дравідські й алтайські мови. Вважають, що до
ностратичних мов належать і ескімосько-алеутські мови. Генетична спорідненість ностратичних мов доведена
наявністю в них великої кількості споріднених морфем. Низка подібних рис, зокрема в займенникових
позначеннях осіб у всіх мовах світу, також підтверджує єдність походження всіх мов світу.

ТЕОРІЯ ПОЛІГЕНЕЗУ (від гр. poly "багато" і genesis "народження, походження") – протилежний моногенезові
погляд. Пов'язана з ідеєю декількох різних центрів походження людини і відповідно різних мов. Цей погляд
зараз вважається менш імовірним.

ГІПОТЕЗА ХВИЛЬ - Теорія німецького мовознавця Йоганес Шмідта згідно з цієї теорії всі мови розвиваються
спільно, кожна мова непомітно переходить в іншу тому відмінною межі між сусідніми мовами не існує вони
завжди близькі. Кожна мова по обидва боки є ніби мостом до сусідньої. За цією теорією, сусідні мови завжди
мають багато спільного між собою, наприклад, українці близькі своєю мовою до поляків і навпаки.

ГІПОТЕЗА БОЖЕСТВЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ МОВИ. ЛОГОСИЧНА ТЕОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ МОВИ.

На ранніх етапах розвитку цивілізації виникла логістична теорія походження мови яка існує в декількох
різновидах: ведичний, біблійний, конфуціанських. За Біблією носієм слова є Бог, створюючи світ Бог вдається
до акту говоріння, потім він встановлює імена створеним єствам таких імен Бог встановлює трохи:день, ніч,
небо, земля, море ,доручаючи все інше назвати Адамові. отже за Біблією Бог наділяв людей здібністю до
мови яку вони використовували для найменування речей

9. Мовні контакти:

•••До основних процесів розвитку та взаємодії різних мов відносять диференціацію та

інтеграцію, процеси різноспрямовані та за своїми результатами протилежні. Диференціація (від
лат. differentiatio - розрізнення), або дивергенція (від лат. divergo - відхиляюся) - процес взаємодії мов,
унаслідок якого в мові виникають діалекти, що за певних умов перетворюються на споріднені мови.
Це основний шлях утворення сім'ї мов після розпаду спільної для них прамови - перетворення
діалектів або говірок колись однієї мови на самостійні мови. Інтеграція (від лат. integratio - з'єднання
в ціле), або конвергенція (від лат. convergo - наближаюсь) - процес, який призводить до взаємодії,
змішання або злиття мов (або діалектів) унаслідок тісного їхнього контакту. Інтеграція може
бути:

- добровільною - у разі втрати діалектних відмінностей у рамках тієї чи іншої національної мови;

- насильницькою - у разі поглинання мови переможених мовою переможців.

❗️За конвергентним розвитком мов виникають явища схрещування мов субстрат,

суперстрат і адстрат.

Субстратом (від лат. sub - під, stratum - шар, пласт) називається сукупність елементів
мовної системи, які не пов'язані із законами розвитку даної мови, а висхідні до мови,
розповсюдженої раніше на даній території; тобто своєрідні "сліди" переможеної мови в
системі мови переможця (романські мови розвинулися з народної латині, яка накладалася
на різні субстрати).

Суперстратом (від лат. super - над, stratum - шар, пласт) називається сукупність
елементів мовної системи, не пов'язаних із законами цієї мови, а таких, що вводяться з
мови прийшлих етнічних груп, асимільованих споконвічним населенням, тобто це
своєрідні "сліди" зниклої мови прибульців, що прийняли мову місцевого населення
(елементи французького суперстрату в англійській мові, що проникли до неї після
норманнського завоювання). Субстрат і суперстрат - елементи переможеної мови в
мові-переможці.

Адстратом (від лат. ad - при, біля, stratum - шар, пласт) називається сукупність
елементів мовної системи, що відображають результат впливу однієї мови на іншу в
умовах тривалого існування контактів носіїв цих мов. Виникає за тривалої двомовності в
прикордонних районах. Адстрат - нейтральний тип мовної взаємодії: мови не
розчиняються одна в одній, а утворюють прошарок між двома самостійними мовами

Частина 3 узагальнювальні питання:

2. Назвіть основні критерії відмежування літературної мови іпросторіччя. Чи можна припустити, що в

певній ситуації просторіччя абодіалект може бути випадком диглосії? Якщо ні, аргументуйте вашу точкузору.
Якщо так, то опишіть таку ситуацію.

Відмежування просторічної мови (просторечия) від літературної мови часто ґрунтується

на таких критеріях:

1.Просторіччя може містити нестандартні слова, жаргонізми, арго, сленг, а також місцеві
або регіональні вирази, які можуть бути незрозумілими для людей, які говорять
стандартною літературною мовою. Літературна мова зазвичай використовує стандартний
набір слів, більш формальну та загальнозрозумілу лексику.

2.У просторіччі можуть спостерігатися аберації в граматиці та синтаксисі, такі як

неправильне використання граматичних часів, порушення правил узгодження та інші
формальні помилки. Літературна мова дотримується стандартних правил граматики та
синтаксису.

3.Просторіччя може мати особливості у вимові, такі як акцент або діалектні особливості,
які відрізняються від літературної вимови. Літературна мова має більш нейтральну та
стандартизовану вимову.

4. Просторіччя найчастіше використовують у неформальних обстановках, у розмовної

промови чи серед певних соціокультурних груп. Літературна мова застосовується в
офіційних, освітніх та громадських контекстах.

Так, у деяких випадках просторіччя чи діалект може бути частиною диглосії. Диглосія - це
ситуація, коли всередині однієї мови існують два або більше різновиди, кожна з яких
використовується у певних контекстах чи серед певних груп людей.

Просторіччя чи діалект може вважатися різновидом мови, яка використовується у

повсякденному спілкуванні серед певної соціокультурної групи або у певному
географічному регіоні. У той же час існує офіційний або літературний стандарт мови, який
використовується в офіційних документах, літературних творах та освітніх закладах.

Диглосія має на увазі, що в різних ситуаціях або сферах життя однієї й тієї ж мови
використовуються різні різновиди. У такому разі використання просторіччя або діалекту
може бути зумовлене соціальними, культурними чи географічними факторами.

Важливо відзначити, що диглосія може бути ієрархічною, де один різновид мови

вважається престижним і використовується в офіційних ситуаціях, а інший різновид -
менш престижним і використовується в неофіційних ситуаціях.

прикладом диглосії може бути використання китайської мови. У Китаї існує офіційна
літературна китайська мова, яка ґрунтується на писемності та граматиці класичної
китайської. Ця мова використовується в офіційних документах, освіті та медіа. Однак у
повсякденних розмовах багато китайців використовують свій регіональний діалект.
Наприклад, які говорять на кантонському діалекті в Китаї або Гонконгу можуть
використовувати його в неофіційних ситуаціях, таких як спілкування в сім'ї або серед
друзів, але при цьому доводиться знати і використовувати літературну китайську в освіті
та офіційних документах.