Заняття № 4

Тема: Мовний стиль. Функціональні стилі сучасної української

літературної мови. Призначення, сфера використання, основні ознаки
та мовні засоби офіційно-ділового, наукового, публіцистичного,
художнього та розмовного стилів, їхні підстилі.
Мета: Ознайомити студентів з поняттям стилю, навчити розрізняти основні
функціональні стилі мовлення; визначити особливості офіційно-ділового, наукового,
публіцистичного, художнього та розмовного стилів, їхні підстилі; виробити вміння і
навички правильного володіння засобами різних стилів.

ПЛАН
1. Мовний стиль. Функціональні стилі сучасної української літературної мови.
2. Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби офіційно-ділового
стилю, його підстилі.
3. Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби наукового стилю,
його підстилі.
4. Призначення, сфера використання, основні ознаки, мовні засоби публіцистичного
стилю, його підстилі.
5. Призначення, сфера використання, основні ознаки, мовні засоби художнього стилю,
його підстилі.
6. Призначення, сфера використання, основні ознаки, мовні засоби розмовного стилю,
його підстилі.

ПОПЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА
Опрацювати літературу:
9 [21 – 24], 12 [22, 25 – 26], 13 [110, 114, 115, 117 – 119]
4 [67, 71], 9 [24 – 32, 41 – 47], 12 [27 – 31], 13 [100 – 111, 113, 536 – 547], 14 [84 –
85, 311 – 316]

АУДИТОРНА РОБОТА

1. Актуалізація вивченого матеріалу.

Перевірка СРС: Основи культури української мови. Комунікативні ознаки культури
мови. Гендерні аспекти спілкування. Культура мовлення в житті професійного
комунікатора. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Правопис префіксів і
суфіксів. Становлення та розвиток наукового стилю української мови.
Опитування за темою попереднього заняття.
2. Робота над вивченням нового матеріалу.

І Мовний стиль. Функціональні стилі сучасної української літературної

мови
Бесіда
- Які норми літературної мови регулюють правильне використання мовних засобів
відповідно до стилю мови? (стилістичні).
- Наведіть приклади порушення стилістичних норм в офіційно-діловому стилі.
- Що ви розумієте під поняттям стиль?
Лекція
 Мовний стиль (з англ.- загострена паличка для письма) – це сукупність
мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю
висловлювання.
Кожний стиль має:
- призначення;
- сферу використання;
- систему мовних засобів;
- стилістичні норми;
- підстилі;
- жанри реалізації.
В українській мові виділяють традиційно 5 функціональних стилів
(залежно від критеріїв класифікації – різна кількість).
В усній формі лише один стиль (який?) - розмовно-побутовий. У
писемній мові виділяють 4 функціональних стилі. (Назвіть).
Запам’ятайте! Функц. стилі не існують окремо один від одного. У будь-
якому з них переважають загальномовні, міжстильові засоби, але кожен з
них відрізняється специфічними елементами, властивими лише йому.

ІІ Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби

офіційно-ділового стилю, його підстилі
Лекція
Призначення. ОДС обслуговує юридично-правові, державно-адміністративні,
виробничі, торговельні та ін. галузі суспільного життя.
Сфера поширення. Офіційно-ділові стосунки, спілкування в державно-політичному,
громадському, економічному житті.
Основні ознаки. Для ОДС характерний високий ступінь стандартизації висловлення,
документальність (кожен папір повинен мати характер документа), лаконічність,
стислість, чіткість, стабільність (довго зберігаються традиційні форми), сувора
регламентація тексту.
Мовні засоби. Характеризується насиченістю ділової, стандартної, канцелярської
лексики (доводжу до вашого відома, згідно з наказом, нижчепідписаний); мовні кліше
(зважаючи на, справа, повістка, рухоме майно, вхідний папір). Часто використовуються
нейтральна лексика. Безособові і наказові форми дієслів, складні речення. Чітко
регламентовані розміщення і будова тексту, обсяг основних частин. Відсутність мовної
індивідуальності автора.
Підстилі:
- інформаційний (повідомлення-комюніке);
- дипломатичий (міжнародні угоди, протоколи, ноти та ін.);
- законодавчий (закони, укази, статути, постанови та ін.);
- адміністративно-канцелярський (накази, розпорядження, довідки, заяви, звіти
тощо).
Жанри, в яких реалізується: міжнародні угоди, договори, закони, накази, протоколи,
акти, заяви, розписки тощо.

ІІІ Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби

наукового стилю, його підстилі
Лекція
Призначення. НС виконує функцію подачі наукової інформації, повідомляє про
результати наукових досліджень, доводить теорію, обґрунтовує гіпотези, роз’яснює
явища, систематизує знання.
 Сфера поширення. Наука, техніка, освіта.
Основні ознаки. Науковому стилю притаманні логічна послідовність, понятійність,
узагальненість, точність, стислість, чіткість, лаконічність, однозначність, конкретність,
переконливість, об’єктивність висловлювання, аргументація, висновки у висвітленні
фактів.
Мовні засоби. НС характеризується широким використанням науково-
термінологічної і абстрактної лексики, вживанням слів у прямому (а не переносному)
значенні. Виразна композиційна структура тексту (поділ на розділи, підрозділи, частини,
пункти, параграфи). Також широко використовуються складні синтаксичні конструкції,
повні речення, часто ускладнені зворотами; схеми, таблиці, графіки, математичні, фізичні,
хімічні знаки та позначки, наукова фразеологія, цитати та покликання на першоджерела. У
наукових текстах багато іменників, у т.ч. абстрактних, із суфіксами -ість, -нн(я), -ств(о), -
ок: сучасність, походження, розвиток, виробництво тощо; мало дієслів, використання
безособових, узагальнених чи неозначених дієслів, як правило, теперішнього часу, що
констатують певні явища й факти.
Підстилі:
- власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, тези);
- науково-популярний (статті в неспеціальних журналах);
- науково-навчальний (підручники, лекції).
Власне науковий підстиль обслуговує вчених, спеціалістів. Він має своїм завданням
якнайповніше, якнайточніше, обгрунтовано повідомити наукову інформацію і довести її
новизну. Цей стиль відрізняється від інших:
• насиченістю термінів;
• використанням довгих складних слів, іншомовної лексики;
• тематично однорідні слова вживаються досить часто.
Науково-популярний підстиль
У другій половині ХIХ століття між власне науковим і науково-популярним
текстами не було суттєвої різниці. Науково-популярні твори були, по суті, на той час
єдино можливими, вони мали вимушений характер, що пояснювалося відсутністю
сформованого наукового стилю. Популярна форма сучасного наукового твору є
вторинною, бо їй передує власне наукова форма викладу (вона стала надто
вузькоспеціалізованою, передбачає складність термінології, специфіку об’єктів
досліджень, зрозумілу лише фахівцеві). Отже, виникає необхідність широкої пропаганди
досягнень науки, а також – потреба в літературі, яка б у зрозумілій, доступній формі
знайомила масову аудиторію (неспеціалістів) з досягненнями науки і техніки,
зацікавлювала, залучала до активної діяльності в тій чи іншій галузі. Саме таку функцію і
виконує сучасна науково-популярна література. привернути увагу нефахівця до
актуальних проблем тієї чи іншої науки. Привернути увагу – це значить, що автор має
викласти нові наукові дані у доступній, дохідливій і цікавій формі. Д. І. Писарєв
підкреслював: «Хороший популяризатор... може принести суспільству значно більше
користі, ніж обдарований дослідник».
Науково-навчальний підстиль виконує специфічну функцію – навчальну. Він
займає проміжне місце між власне науковим інауково-популярним підстилями. Від
першого його відрізняє трохи менша строгість викладу, менша докладність у посиланнях
на джерела, більш спрощена система доведень, що спрямоване на більшу доступність
інформації, обсяг якої визначає програма. Від другого – менша художність, більша
послідовність у викладі, строгість. Науково-навчальний стиль має за мету активізувати
логічне мислення читача (слухача). Звичайно, важливу роль відіграє те, кому адресовано
наукову інформацію – студентові, слухачеві курсів тощо. Навчальні підручники для учнів
школи, особливо для учнів молодших класів написано популярно, тому цю літературу
можна зарахувати до науково-популярної.
 Жанри, в яких реалізується: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція,
відгук, анотація, рецензія тощо.

IV Призначення, сфера використання, основні ознаки, мовні засоби

публіцистичного стилю, його підстилі
Лекція
Призначення – формування громадської думки. У публіцистичному стилі
потрібно не тільки подати інформацію, а й пояснити її з певних позицій, переконати
читача в правильності цих позицій.
Сфера поширення. Цей стиль тісно пов’язаний із суспільно-політичним життям
народу, з поширенням періодичних видань. Різновиди його можуть наближатися або до
стилю художнього (фейлетон, нарис), або до стилю наукового (стаття, лекція, доповідь,
виступ, дискусія).
Загальні ознаки. Публіцистичний стиль – це мова газет, журналів, радіо і
телебачення, він розрахований на велику аудиторію. Визначальна риса публіцистичного
стилю – вдале поєднання логіки викладення з емоційно-експресивним забарвленням, які
повинні бути взаємно врівноважені. Публіцистичний стиль повинен бути одночасно і
впливовим, і інформативним.
Мовні засоби. Для публіцистичного стилю характерні:
а) різноманітна загальновживана лексика, яка охоплює всі сторони життя народу:
означає предмети, явища, пов’язані з життям людини. У публіцистичному стилі, крім
загальновживаної лексики, широко використовується суспільно-політична лексика:
демократизація, депутат, парламент, криза влади, парламентська більшість, свобода
слова, страйк, біржа; економічна: товарообіг, експорт, кредит і таке інше.
б) емоційно забарвлена лексика, у якій крім елементів характеристики й оцінки є
елементи відбиття почуттів мовця – його симпатії, незадоволення, обурення, відраза:
красуня, красень, любий або нелюб, горе, нещастя, збіговисько, чвалати позаду цивілізації,
плентатися, лихий поплутав, злодіячка, мракобіс. Тон мовлення пристрасний (іронія,
сарказм, гнів, захоплення). Лексика має бути образна, здатна привернути увагу слухача
(читача); вплинути на нього.
в) штампи: чорне золото (нафта), біле золото (бавовна), зелений змій (алкоголь),
блакитне паливо (газ), цукровий Донбас (Поділля);
г) синтаксичні особливості: окличні, питальні, спонукальні речення, багато
закликів, заголовки мають привернути увагу читача. Будьмо разом! Нас багато – нас не
подолати! Нам потрібна тільки перемога! Нові технології – у нове століття! У третє
тисячоліття – без ядерної зброї! Ти записався добровольцем?
ґ) художні засоби: вогняний ураган, запеклий ворог, земне пекло, хвороба віку (про
тероризм), флагман індустрії (головне підприємство) – епітети, метафори, порівняння.
д) фразеологізми: сідати не в свої сани, (займатися не своїми справами), де згода,
там і вигода (про користь дружби), накрити мокрим рядном (накинутись з докорами на
когось), ні пари з уст (мовчати).
Підстилі: стиль засобів масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо);
художньо-публіцистичний (памфлети, нариси, фейлетони); науково-публіцистичний
(літературно-критичні статті).
Жанри реалізації: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон,
дискусія.

V Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби

художнього стилю, підстилі
Лекція
 Художній стиль можна розглядати як узагальнення і поєднання всіх стилів, бо
письменники вплітають різні стилі до творів для переконливості, достовірності.
Призначення – впливати засобами художнього слова на думки і почуття людей,
змалювання життя за допомогою художніх образів, втілених у слова, формувати ідейні
переконання, моральні якості, естетичні смаки мовців.
Сфера поширення. Художня література, творча діяльність, різні види мистецтва,
культура, освіта.
Основні ознаки.
• Образність (образ-персонаж, образ-символ, образсловесний, зоровий);
• Естетика мовлення – викликає почуття прекрасного;
• Відсутня регламентація висловлювання;
• Суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне, авторське
світобачення) та ін.
Мовні засоби. У художньому стилі застосовуються всі мовні засоби, особливо
широко використовуються слова в переносному значенні, емоційно-експресивна лексика,
синоніми, антоніми, омоніми, фразеологізми, історизми (кольчуга, кріпак, поміщик, князь,
земство, бондар, дігтяр, лакей,), архаїзми (Отчий – батьківський. Ректи – говорити.
Боян – співець. Отверзтися – розкритися. Глаголити – говорити, промовляти. Град –
місто (архаїзми старослав’янського походження). Вікторія – перемога (архаїзм-
запозичення).), діалектизми: бунда (вовняна накидка), ходоки (постоли), субітка
(вогнище), журиця (журба), вінкель (теслярський інструмент), кельня (лопатка у
штукатурів), либак (робітник на нафтових промислах), дараба (пліт), “токує готур
(глухар) навесні” (М. Рильський); авторські новотвори, різні типи речень.
Підстилі:
• епічні твори (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис, ін.);
• ліричні (поема, балада, поезія, пісня, гімн, ін.);
• драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
• ліро-епічні або комбіновані (драма-феєрія, усмішка).
Жанри реалізації: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання,
поема, вірш, байка, епіграма.

VІ Призначення, сфера використання, основні ознаки та мовні засоби

розмовного стилю, підстилі
Лекція
Призначення – обмін інформацією, думками, враженнями; прохання про
допомогу; виховний вплив; з’ясування виробничих стосунків.
Сфера поширення – усне повсякденне спілкування в побуті, на виробництві,
побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими.
РОЗРІЗНЯТИ: формальне (регламентоване, зумовлене соц.функцією мовців),
неформальне спілкування (нерегламентоване, зумавлене особистими стосунками).
Загальні ознаки. Розмовний стиль є найдавнішим стилем будь-якої національної
мови. Ним користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному
спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах
життя. У цьому стилі використовуються позамовні чинники (ситуація, рухи, жести,
міміка, лаконізм).
Мовні засоби: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені та
просторічні (вільні, грубуваті), слова-звертання, вставні слова, вигуки, можливі
діалектизми, фольклоризми, скорочені слова. Часом у розмовному стилі спостерігається
вживання суржику.
Довідка:
 а) суржик. 1. Суміш зерен пшениці і жита, жита і ячменю, ячменю і вівса. 2. Нечиста мова, яка
складається з елементів кількох мов.
б) емоційно забарвлені слова: дощичок, худющий, тонесенький, щастячко, спатоньки, височенний,
дитинонька, татусь, злодюга, хлопчисько, місяченько, криниченька, парубійко. До цього ж шару лексики
входять і всі лайливі слова: телепень, бовдур, недотепа, дурень.
в) просторічні (вільні, грубуваті) слова, жаргонізми: крутий, шкапа, скупердяга, вилупити баньки,
чортяка, чортзна-що, сюдою, тудою (сюди, туди), мо (замість може), тепера (замість тепер), тута (замість
тут), монаття, уторопати, давати прочухана, намилювати чуба (сварити)
г) скорочені слова: телевізор – телик, велосипед – велик, багатоповерховий будинок –
багатоповерхівка, електричний потяг – електричка, маршрутне таксі – маршрутка, бібліотека імені К. А.
Тимірязєва – Тимірязєвка.
ґ) звертання: панове, пане, пані, добродійко, Вітько!
д) вигуки: О, ох, ой, ай, гей, ех, тьху, агей, геть, тю-тю, о, Господи; о, Боже; ой мені лихо велике;
ех, і щука; ух-ти! Як зуби вишкірив. Тю-тю, дурний! Ой, рятуйте, мене. Ох, як ми напрацювались, ох, як я
стомилась.
е) вставні слова: по-перше, по-друге, кажуть, мабуть.
є) діалектизми: тра (треба), файний (гарний), копач ( лопата).
ж) обірвані речення:
з) фольклорні елементи: приказки, прислів’я, народні побажання: Наївся, аж лоб твердий. Гарна, як
свиня в дощ. Бодай ти скис. Дай, Боже, щоб усе було гоже. Бодай вас Бог любив, а мене молодиці!
и) фразеологізми: Як сіль в оці (постійна перешкода). З дощу та під ринву (з великої біди та ще в
більшу). Пасти задніх (бути останнім). У цьому він собаку з’їв (досвідчений у справі). Збити з пантелику
(заплутати когось). Розводити антимонії (говорити багато зайвого). Тримати камінь за пазухою (затаїти
злобу). Зелена вулиця (рухатися без перешкод).
Підстилі: - розмовно-побутовий;
- розмовно-офіційний.
Жанри, в яких реалізується розмовний стиль: бесіда, приватний лист.

VII Підбиття підсумків заняття. Відповіді на запитання. Оцінювання.

VIII Завдання додому. СРС: Спрощення груп приголосних у словах. Становлення та
розвиток наукового стилю української мови.
Опрацювати теоретичний матеріал лекції.