ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7

Тема: Концепти як носії культурно значущої інформації певного етносу

План
1. Концепти як складники свідомості, носії культурно значущої інформації
певного етносу.
Концепти є важливими складниками свідомості, оскільки вони
представляють собою основні ідеї, уявлення та цінності, що формують
культурну картину світу конкретного етносу. Вони є носіями культурно
значущої інформації, оскільки відображають особливості мислення, способу
життя, традицій, вірувань та цінностей певної культури.
Основні риси концептів як складників свідомості та носіїв культурно
значущої інформації етносу:
 Унікальність: Кожна культура має свої власні концепти, які
відображають її унікальність і специфіку.
 Історичність: Концепти формуються впродовж історії культури та
відображають її еволюцію та зміни.
 Ідентифікація: Концепти допомагають людям визначати себе та своє
ставлення до світу, вони є важливим елементом ідентичності.
 Співвідношення з мовою: Концепти відображаються в мові кожного
народу і відіграють важливу роль у формуванні мовної культури.
 Культурна цінність: Концепти передають культурні цінності, традиції
та норми, які підтримуються та передаються з покоління в покоління.
 Вплив на поведінку: Концепти впливають на спосіб мислення та
поведінку людей, вони детермінують уявлення про правильне та
неправильне, прийнятне та неприйнятне.
 Культурний діалог: Концепти є ключовим елементом культурного
діалогу між різними народами, сприяючи взаємному розумінню та
толерантності.
2. Концепт і поняття.
У значенні «концепт, поняття» цей термін почали вживати активно під
впливом англійської мови лише з 1960-их років. Спочатку він був лиш
модним терміном і вживався як синонім до слова Begriff. Проте з часом набув
певної своєрідності [9]. «У сучасному розумінні слово Konzept часто означає
не просто «поняття», а лиш попереднє, уривчасте, незавершене, іноді
туманне, тільки відносно справедливе, ціннісне і несуперечливе уявлення про
світ» [там же].
Що стосується розмежування термінів «концепт» і «поняття» у російсько- і
україномовному просторах, то тут також спостерігається різнобій думок. Так
А.П. Бабушкін говорить про тотожність цих термінів. Окрім того він вважає,
що один із них (а саме, поняття) практично витіснене із наукового оббігу:
«сьогодні мовознавство майже не оперує терміном «поняття» в його
класичному значенні і надає перевагу розмовам про мисленнєві конструкти,
які називаються концептами» [2, с. 14]. Ю.С. Степанов вважає, що концепт і
поняття – явища одного порядку. «Концепт можна визначити як поняття, але
поняття розширене в результаті всієї сучасної наукової ситуації» [21, с. 33].
Ми важаємо, що ці терміни насправді дещо схожі, але не тотожні. Передусім
вони є термінами різних наук. Так «поняття без такого розширення – це
предмет наукової логіки, опис найбільш загальних і суттєвих ознак
предмета». [там же] А концепт є терміном математичної логіки,
культурології, лінгвістики. Поняття – це одиниця семантичного простору
логосфери, елемент упорядкованої сукупності значень конкретної мови.
Ю.А. Корнєєва висловила думку про те, що концепти відрізняються від
поняття складністю структури і ступенем їх суб’єктивного значення для
кожної окремої людини [16, с. 251].
М.Ф. Алефіренко дотримується думки, що однією із найголовніших
властивостей концепту є його амбівалентна структура [1, с.156]. А понятю
притаманна моноаспектна будова. Він вважає, що поняття – це набір
необхідних і достатніх суттєвих ознак, які відповідають вимогам істини і
позбавлені будь-якого емоційно-оцінкового змісту за рахунок його
абстрагування від нашого предметно-чуттєво досвіду [1, с. 152].
На думку В.І. Карасика культурний концепт – це багатовимірне смислове
утворення, в якому виділяються ціннісна, образна і поняттєва сторони [12, с.
91]. Образна сторона концепта – це релевантні ознаки практичного значення
[12, с. 107]. Сюди належать усі можливі емпіричні знання про певні
предмети, явища, події тощо, а саме зорові, слухові, нюхові, смакові,
тактильні характеристики. Під поняттєвою стороною ми розуміємо мовну
фіксацію концепту, дефініцію, певне позначення, а також його порівняння з
іншими концептами, адже вони ніколи не існують ізольовано один від одного.
Проте найважливішою, і фактично визначальною, для виділення концепту як
такого, є його ціннісна сторона. «Концепт повинен поєднувати в собі
предметну і символічну образність. Висловлювати ціннісно-оцінковий сенс»
[1, с. 154]. Але для того, щоб стати концептом, чуттєвий образ предмета
повинен також наповнитись «подієвим» сенсом, бо концепт – це також і подія
[там же].
Але що ж таке поняття? Наведемо декілька дефініцій цього терміна.
В класичному розумінні цього терміна під поняттям розуміють утворення, в
якому узагальнюються дані досвіду.
Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в
їхніх істотних ознаках [11].
Поняття – це така форма мислення, яка відображає предмети і явища у
вигляді сукупності їх суттєвих ознак [14].
Поняття як форма (вид) думки, або як мисленнєве утворення, є результатом
узагальнення предметів деякого класу і мисленого виділення самого класу за
певною сукупністю загальних для предметів цього класу — і сукупність
відмінних для них — ознак [5, с. 91]. Якісна відмінність поняття від інших
форм абстракцій полягає в необразному (в сенсі наочності) відображенні [5,
с. 7].
Поняття – це форма мислення, яка відображає предмети в їх загальних та
істотних ознаках [23].
Поняття – це думка, яка вказуванням на певну ознаку виділяє з універсуму й
узагальнює в клас предмети, яким притаманна ця ознака [24, с.35].
Поняття – це форма мислення, в якій відображаються суттєві ознаки
одноелементного класу чи класу однорідних предметів [7, с. 28] Під
суттєвими ознаками О.Д. Гетьманова розуміє такі, кожна із яких, взята
окремо, є необхідною, а всі разом є достатніми, щоб з їхньою допомогою
можна було відрізнити (виділити) даний предмет від усіх інших і обєднати
однорідні предмети в один класс. [там же]
На думку М.І. Кондакова поняття – це цілісна сукупність суджень про якийсь
об’єкт, ядром якої є судження, які відображають суттєві ознаки об’єкта [15, с.
271].
Хоча ці визначення дещо відрізняються, в одному вони все ж є дуже схожими.
Об’єднуючою, спільною ознакою є те, що у кожному в них є вказівка на
«істотну, суттєву, загальну для певного класу» ознаку поняття, що
нехарактерне для концепту. Поняття – це загальне відображення предметів і
явищ в нашій свідомості. Поняття є мисленнєвою категорією і реалізується у
слові. А концепт – «це вся сукупність мовних і немовних засобів, які прямо
чи опосередковано ілюструють, уточнюють і розвивають його зміст» [12, с.
91]. Тобто слово є мовною оболонкою поняття.
Таким чином слово і поняття є нерозривними. Якщо не існуватиме мовної
вербалізації поняття, то значить і саме поняття як таке не існуватиме, чого не
можемо сказати про концепт. Адже словесна номінація не є обов’язковою
умовою його існування. Проте єдність поняття і слова не означає їх повного
збігу. У різних національних мовах одне і те ж поняття виражається різними
словами. Але і в одній мові слово і поняття нерідко не збігаються, адже не
всяке поняття виражається одним словом. Багато понять виражаються
сукупністю слів. Також не всяке слово виражає поняття, наприклад, вигуки,
які виражають, але не називають різні почуття і спонукання.
3. Підходи до визначення поняття «концепт» у сучасній лінгвістиці.
У сучасній лінгвістиці існує багатогранність підходів ло обгрунтування
сутності терміну «концепт». У процесі дослідження виявлено, що у науковій
літературі застосовуються як лінгвофілософський підхід, так і мисленнєвий
та кількісний (квантовий) підходи до вивчення особливостей понятійно-
термінологічного апарату поняття «концепту». Досліджуваний термін
розглядається науковцями-лінгвістами як мисленнєве утворення, дискретне
ментальне утворення, концептуальна система, «згусток» найрізноманітніших
смислів, оперативно-змістова одиниця мислення людини тощо.

Стосовно багатогранності підходів до розуміння сутності «концепт»

наголошує І. Гайдук, акцентуючи увагу на відсутності єдиного тлумачення
поняття концепту, що пов'язано з його складною, багатовимірною
структурою. яка включає, крім понятійної основи, соціо-психокультурну
частину, яка не стільки мислиться носієм мови, але переживається ним: до її
складу входять асоціації, емоції, оцінки, національні образи й конотації,
притаманні даній культурі [І]. Саме відмічений науковець-лінгвіст
обґрунтовує, що концепти представляють світ в голові людини, утворюючи
концептуальну систему, а знаки людської мови кодують у слові зміст цієї
системи.

С. Аскольдов-Алєксєєв подає визначення концепту як «мисленнєвого

утворення, яке заміщує нам у процесі думання, неозначену множинність
предметів того самого роду» [2. с. 269]. При цьому зазначаючи сутнісну
відмінність і концепту як культурологами, так і когнітологами, де
культурологи наголошуть на нечисленності концептів культури, а
когнітологи зазначають, що всі чи майже всі слова є знаками існування
концепту, тобто смислу, довкола якого організуються категорії [2, с. 318].

Водночас, О. Мельничук виокремлює два напрями розуміння сутності

концепту, зокрема: 1) у логіці – смисл така (імені); 2) загальна думка,
формулювання. Окреслені підходи мають загальнофілософське значення і не
розкривають глибини тлумачення цього ноняітя [3, с. 360]. До прикладу. В.
Івашенко окреслює концепт як «згусток» найрізноманітніших смислів, які
цінуються в системі значень окремо взятої мови і виникають у процесі
пізнавальної (відображальної) діяльності людини [4. с. 205]. Концепт як
будь-яку оперативну одиницю мислення, що може передбачати або не
передбачати наявність чіткої логічної форми розглядає С. Жаботинська [6, с.
34]. Це ж відмічає О. Кубрякова наголошуючи, що концепт несе комплексну
інформацію про відображений у свідомості предмет дійсності, як
оперативно-змістова одиниця мислення людини, має смислове підґрунтя як
«певна ідея, що є в нашій свідомості, але головне – що така ідея існує як
операційна одиниця в мисленнєвих процесах» [5. с 90, 316]. Вона ж розглядає
термін «концепту» і через призму парасолькового ефекту, оскільки він
зумовлює предметні сфери поєднуючи кілька наукових напрямів передусім
когнітивної психології та когнітивної лінгвістики, що займаються
проблемними питаннями мислення та пізнання, зберіганням та обробленням
інформаційних даних, слугують для роз’яснення ментальних і психічних
ресурсів людської свідомості та тієї інформаційної структури, яка відображає
знання і досвід людини; оперативно-змістова одиниця пам'яті, ментального
лексикону, концептуальної системи та мови мозку (lingua mentális), усієї
картини світу, що відображена в людській психіці.

Сутнісні особливості концепту як дискретного ментального утворення

розглядають 3. Попова та И. Стернін закцентовуючи увагу на тому, що
концепт є «базовою одиницею розумового коду людини, володіє відносно
впорядкованою внутрішньою структурою, являє собою результат
пізнавальної (когнітивної) діяльності особи і суспільства та несе комплексну,
енциклопедичну інформацію про відображуваний предмет чи явище, про
інтерпретацію конкретної інформації суспільною свідомістю і ставлення
суспільної свідомості до певного явища чи предмета» [7, с. 34]. Вони також
розглядають концепт і через призму мисленнєвого та кількісного
(квантового) підходу, зокрема як глобальну мисленнєву одиницю, що «являє
собою квант структурованого знання, ідеальну сутність, яка формується у
свідомості людини із її безпосередніх операцій з предметами, із її предметної
діяльності, із мисленнєвих операцій людини з іншими, уже наявними в її
свідомості концептами» [8, с. 48].

Науковий інтерес у сучасній лінгвістиці викликає підхід до трактування

дефініції концепту як ментального утворення, тобто способу мислення,
налаштованості думки, певної установки, або ж призми через яку людина
дивиться на світ і власне місце в ньому. Зокрема, лінгвісти його формулюють
як «дискретне ментальне утворення, що є базовою одиницею розумового
коду людини, володіє відносно впорядкованою внутрішньою структурою,
являє собою результат пізнавальної (когнітивної) діяльності особи і
суспільства та несе комплексну, енциклопедичну інформацію про
відображуваний предмет чи явище, про інтерпретацію конкретної інформації
суспільною свідомістю і ставлення суспільної свідомості до певного явища
чи предмета» [7, с. 34].

Отже, мовне і мисленнєве концептуальне бачення в контексті світоглядних

знань сформоване системою поглядів на світобачення та окреслення місця і
ролі людини в них, а також відношенням індивіда до дійсності та власне до
себе, що найбільш глибоко виражає світоглядні орієнтації і зумовлює
формування багатогранних концептів
4. Загальнокультурні й етнічні концепти.
Загальнокультурні концепти - це ідеї, цінності, уявлення та поняття, які є
характерними для певної культури або навіть для всього світу, і вони
відображають загальні аспекти людського існування і спілкування. Вони
відображають загальні людські цінності, які можна зустріти в різних
культурах.
Етнічні концепти - це ідеї, цінності, уявлення та поняття, які є характерними
для конкретної етнічної групи або національності. Вони відображають
унікальні аспекти культури, традиції, спосіб мислення та життя, що є
специфічними для певного етносу.
Основні відмінності між загальнокультурними та етнічними концептами
полягають у їхній сфері застосування та унікальності:
 Застосування: Загальнокультурні концепти мають загальне
застосування і можуть бути спільними для багатьох культур, тоді як
етнічні концепти є характерними для конкретної етнічної групи.
 Унікальність: Етнічні концепти відображають унікальні аспекти
культури та традиції певного етносу, тоді як загальнокультурні
концепти можуть бути загальними для різних культур.
 Контекст: Загальнокультурні концепти можуть мати більше
універсальне значення та застосування, тоді як етнічні концепти
зазвичай відображають контекст конкретної культури і можуть бути
важливі для самоідентифікації етнічної групи.
 Традиції і цінності: Етнічні концепти відображають традиції, цінності
та уявлення, що є специфічними для певного етносу, тоді як
загальнокультурні концепти можуть відображати більш загальні
аспекти людської культури.
5. Соціально-політичні концепти
Соціально-політичні концепти відображають ідеї, цінності, уявлення та
поняття, що стосуються організації суспільства, влади, політичних відносин
та соціальних структур. Ці концепти формуються на основі культурних,
історичних, економічних та політичних факторів і можуть бути різними для
різних країн та соціальних груп. Ось деякі приклади соціально-політичних
концептів:
 Демократія: Ідея громадянської участі в управлінні суспільством,
включаючи вибори, свободу слова та право на обрання.
 Тоталітаризм: Форма політичного режиму, в якому влада
централізована, а індивідуальні свободи обмежені.
 Соціальна справедливість: Ідея рівного розподілу ресурсів та
можливостей у суспільстві для забезпечення рівних умов для всіх
громадян.
 Лібералізм: Політична та соціальна філософія, яка підтримує
індивідуальні свободи та обмеження влади держави.
 Капіталізм: Економічна система, в якій заснована на приватній
власності, конкуренції та ринкових механізмах.
 Соціалізм: Економічна та політична система, яка прагне до
колективного власності на засоби виробництва та соціальної рівності.
 Права людини: Принципи, які захищають індивідуальні свободи та
права кожної людини, включаючи право на життя, свободу виразу та
рівність перед законом.
Ці концепти впливають на формування політичних систем, законів, правил і
норм у різних країнах та громадянських групах. Вони також визначають
дискусії, конфлікти та розвиток суспільства.
Ідеологічні концепти
Ідеологічні концепти представляють собою систему ідей, цінностей,
переконань і поглядів, які визначають політичні, соціальні та культурні
переконання індивіда чи групи людей. Ці концепти слугують основою для
розвитку і втілення політичних програм, стратегій та практик. Ось деякі
приклади ідеологічних концептів:
 Лібералізм: Ця ідеологія підтримує індивідуальні свободи і права,
включаючи свободу слова, право власності і право народження.
 Консерватизм: Консервативні ідеології підтримують збереження
традиційних цінностей і інституцій, а також обмеження змін у
суспільстві.
  Соціалізм: Ця ідеологія прагне до колективної власності на засоби
виробництва та соціальної рівності, зокрема через громадську власність
або державне втручання.
 Комунізм: Комуністична ідеологія ставить за мету створення класового
суспільства без приватної власності, де ресурси спільні для всіх.
 Націоналізм: Ця ідеологія підкреслює важливість національної
ідентичності, культури та суверенітету, а також захищає права і
інтереси власної нації.
 Фемінізм: Феміністичні ідеології прагнуть до рівності статей та
борються з гендерними нерівностями та дискримінацією.
 Екологізм: Ця ідеологія ставить за мету захист довкілля та природних
ресурсів, а також підтримку сталих способів життя.
Ці ідеологічні концепти впливають на формування політичних партій,
розвиток суспільних рухів, а також на прийняття рішень у сферах політики,
економіки та культури.
Філософські концепти
Філософські концепти представляють собою систему ідей, принципів і
теорій, що стосуються фундаментальних питань життя, знань, існування та
моралі. Ось деякі з них:
 Метафізика: Філософська дисципліна, що вивчає загальні принципи
реальності, включаючи поняття про існування, простір, час, причини та
мети.
 Епістемологія: Філософська область, що досліджує природу та обсяг
знань, а також процеси їхнього отримання і обґрунтування.
 Етика: Філософська галузь, що вивчає моральність, добро і зло, а також
принципи правильної поведінки та прийняття рішень.
 Політична філософія: Дослідження принципів, цінностей та ідеалів, які
лежать в основі політичних систем і структур, а також роль людини в
політичному житті.
 Онтологія: Філософська галузь, що вивчає поняття буття, існування та
реальності, включаючи аналіз різних категорій існування.
 Логіка: Філософська та наукова дисципліна, що вивчає принципи
дедукції та індукції, а також правила вірного мислення і аргументації.
 Гносеологія: Філософська галузь, що досліджує можливість та
обмеження знань, а також методи їхнього отримання та перевірки.
 Філософія науки: Аналіз принципів, методів та філософських аспектів
наукового пізнання та дослідження.
Ці концепти формують основу філософського мислення і дозволяють
відповідати на загальні та фундаментальні питання про природу світу і
людської існування.
Культурні концепти
Культурні концепти відображають сукупність ідей, цінностей, вірувань та
норм, які є характерними для певної культури або спільноти. Вони
включають в себе різноманітні аспекти життя і діяльності людей, такі як
мистецтво, мораль, релігія, традиції, звичаї, мова, освіта та багато інших. Ось
деякі типові культурні концепти:
 Мистецтво і естетика: Відображають уявлення про красу, творчість,
вираження почуттів і емоцій через різні мистецькі форми, такі як
малюнок, скульптура, музика, література, танець тощо.
 Релігія і духовність: Охоплюють вірування, обряди, обряди,
святкування та практики, пов'язані з вірою в вищу силу або існуванням
духовного світу.
 Мова і комунікація: Включають мовні норми, способи спілкування,
лінгвістичні особливості, а також важливість мови як засобу передачі
культурних цінностей та ідентичності.
 Традиції і обряди: Спадкові звичаї, події та обряди, які відображають
історію, цінності та ідентичність культури.
 Освіта і навчання: Відображають систему навчання, цінності, які
приділяються знанням та вихованню, а також підходи до навчання та
розвитку.
 Сім'я і суспільство: Описують ролі та взаємовідносини у сімейному
житті, структуру суспільства, соціальні норми та цінності.
 Історія і традиції: Відображають сприйняття минулого, історичні події,
легенди, міфи та історії, які формують ідентичність та світогляд.
Ці концепти сприяють розумінню та вивченню культурної спадщини,
ідентичності та цінностей різних спільнот і народів.
Ментальні концепти
Ментальні концепти відображають спосіб мислення, сприйняття світу та
організацію знань в межах певної культури або спільноти. Вони формуються
на основі історії, традицій, вірувань і цінностей цієї культури. Ось деякі
типові ментальні концепти:
 Час і простір: Відображають уявлення про час та простір, а також
способи їх організації і сприйняття.
  Індивідуалізм і колективізм: Відображають відношення до
самостійності та незалежності проти спільності і колективних
цінностей.
 Відношення до природи: Відображають сприйняття і взаємодію з
природним середовищем, включаючи ставлення до природних явищ і
ресурсів.
 Співжиття з іншими: Відображають підходи до взаємодії з іншими
людьми, включаючи уявлення про взаємність, допомогу і соціальні
взаємовідносини.
 Відношення до знань і навчання: Відображають цінності, пов'язані з
освітою, вивченням і розвитком особистості.
 Відношення до авторитету: Відображають підходи до влади, лідерства і
поваги до старших.
 Духовність і релігія: Відображають уявлення про духовність, релігію,
вірування і практики духовного зростання.
Ментальні концепти є ключовими для розуміння світогляду, цінностей і
способу життя певної культури або спільноти. Їх вивчення допомагає
розкрити особливості мислення та сприйняття світу різних народів і культур.
Міфологічні концепти
Міфологічні концепти відіграють важливу роль у формуванні світогляду,
культурних цінностей та ідентичності певного народу або спільноти. Вони
базуються на міфах, легендах, епосах та інших культурних наймогутніших
уявленнях, що передаються з покоління в покоління. Ось деякі приклади
міфологічних концептів:
 Створення світу: Міфи про появу світу розкривають уявлення про
початок існування, включаючи розподіл ролей серед божеств та
створення різних аспектів природи та життя.
 Боги і герої: Міфологія включає багатство божеств і героїв, кожен з
яких символізує певні якості, цінності або аспекти людського досвіду.
 Космологія: Міфологічні концепти можуть включати уявлення про
космос, небо, пекло та інші світові реалії, а також процеси взаємодії
між ними.
 Міфи про створення людини: Ці міфи описують, як боги або інші
надприродні сили створили першу людину або перші людські пари і як
вони отримали різні якості та здібності.
 Міфи про потопи, піднесення та катастрофи: Ці міфи відображають ідеї
про зміну світу через потопи, піднесення або інші катастрофічні події, а
також про зв'язок між людством і божествами.
  Міфи про вічність і смерть: Міфологічні уявлення про післясмертний
світ, реінкарнацію, ад і раю можуть впливати на ставлення до смерті та
післясмертного життя.
Ці міфологічні концепти є важливими для розуміння культурної спадщини та
ідентичності народу або спільноти, а також для аналізу впливу міфології на
мистецтво, літературу, релігію та інші аспекти культури.
6. Культурні концепти та культурно-історичні.
Культурні концепти та культурно-історичні концепти є ключовими
елементами культурного досвіду та сприйняття світу певною культурною
спільнотою. Однак вони мають деякі відмінності у своїй сутності та змісті:
Культурні концепти: Це уявлення, символи, цінності та норми, які
передаються від покоління до покоління в рамках певної культури. Вони
можуть включати в себе різноманітні аспекти життя, такі як моральність,
релігія, мистецтво, традиції, звичаї та інше. Культурні концепти
відображають спосіб мислення та сприйняття світу в межах певної культури.
 Цінності: Основні принципи, що визначають те, що важливо та цінне
для певної культури. Наприклад, для деяких культур важливі родина,
дружба, віра, свобода.
 Символи: Предмети, образи або знаки, які мають специфічне значення
для певної культури. Наприклад, національні символи, символи релігії,
символи щастя або долі.
 Традиції та обряди: Сукупність звичаїв, ритуалів та подій, які
передаються від покоління до покоління і відображають культурну
спадщину. Наприклад, святкування свят, весілля, похоронні обряди
тощо.
 Мова та література: Уявлення, цінності та ідеї, втілені в мові та
літературі певної культури. Наприклад, унікальні фразеологізми,
прислів'я та приказки, літературні шедеври.
Культурно-історичні концепти: Це уявлення та ідеї, які виникають
внаслідок взаємодії культурних та історичних факторів. Вони відображають
специфічний культурний контекст певної епохи, історичного періоду або
соціально-культурного середовища. Культурно-історичні концепти можуть
включати в себе політичні, соціальні, економічні та інші аспекти культури, які
є характерними для певного історичного часу або культурного контексту.
  Політичні концепти: Ідеї, уявлення та цінності, пов'язані з політичною
системою, правами та свободами людини, формуванням держави.
Наприклад, концепція демократії, тоталітаризму, прав людини.
 Соціальні концепти: Уявлення, що визначають соціальні відносини,
роль особистості в суспільстві, етику та мораль. Наприклад, концепція
сім'ї, рівності, справедливості.
 Економічні концепти: Ідеї та цінності, пов'язані з економічним
розвитком, структурою економіки, власністю та ринковими
відносинами. Наприклад, концепція капіталізму, соціалізму,
підприємництва.
 Філософські концепти: Уявлення про природу, сенс життя, буття та
існування. Наприклад, концепції буття, істини, добра, краси.
 Ментальні та міфологічні концепти: Уявлення про світ, космос, природу
та взаємозв'язки між ними. Наприклад, уявлення про космос, час,
природні явища, богів та героїв.
Отже, культурні концепти є загальними та відображають основні цінності та
уявлення культури в цілому, тоді як культурно-історичні концепти
відображають специфічні особливості культурного розвитку у певний
історичний період чи в певному соціально-культурному контексті.
Проблемні питання та завдання
1. З’ясуйте погляди мовознавців на трактування поняття «концепт».
Проаналізуйте підходи до тлумачення цього поняття. Проаналізуйте
теорії виникнення концептів.
Термін "концепт" в мовознавстві має різні тлумачення в залежності від
підходу та наукової школи. Ось деякі погляди мовознавців на трактування
поняття "концепт" та їхні підходи до тлумачення цього терміну:
Когнітивний підхід:
Концепт розглядається як основна одиниця пізнавальної системи людини, що
відображає її знання про світ.
Термін "концепт" використовується для позначення смислових структур у
свідомості, що організовані навколо певної ідеї або поняття.
Концепти є базовими будівельними блоками культури, які формуються в
процесі сприйняття та інтерпретації людиною оточуючого світу.
Семантичний підхід:
Концепт розглядається як ментальна структура, яка відображає смислову
інформацію про об'єкти та явища світу.
Термін "концепт" використовується для опису смислових моделей або карти
світу, що створюються в мовленні та мисленні людини.
Лінгвістичний підхід:
Концепт розглядається як смислове ядро, що відповідає певному слову або
фразеологізму в мові.
Термін "концепт" використовується для опису того, що позначається
лексичними одиницями та сполученнями слів.
Соціокультурний підхід:
Концепт розглядається як складова культурної системи, що відображає
особливості мислення та сприйняття світу у певній культурі.
Термін "концепт" використовується для опису ідеологічних, культурних та
етнічних понять, що впливають на мовну та культурну практику.
Теорії виникнення концептів включають різні підходи, такі як емпіричні
спостереження, когнітивні процеси, лінгвістичний детермінізм та
соціокультурні фактори. Деякі вчені вважають, що концепти формуються на
основі індивідуального досвіду та взаємодії з оточуючим світом, тоді як інші
акцентують роль мови та культури у формуванні концептів.
2. Які шляхи формування концептів виокремлюють мовознавці?
Мовознавці виділяють кілька шляхів формування концептів:
 Емпіричний шлях: Концепти можуть формуватися на основі
спостережень та досвіду взаємодії з оточуючим світом. Людина
виробляє концепти, спираючись на свої сенсорні сприйняття та досвід.
 Лінгвістичний шлях: Мова грає ключову роль у формуванні концептів.
Слова та конструкції мови відображають концепти, що існують у
свідомості людини, та сприяють їхньому утвердженню та розвитку.
 Соціокультурний шлях: Культурні та соціальні чинники впливають на
формування концептів. Спільна культурна спадщина, традиції,
вірування, цінності та історичний досвід визначають концепти, що
притаманні певній групі людей або спільноті.
 Когнітивний шлях: Концепти можуть формуватися через когнітивні
процеси, такі як узагальнення, класифікація, асоціація та уявлення.
Людина активно обробляє інформацію про оточуючий світ, створюючи
смислові структури та моделі.
Етнокультурний шлях: Формування концептів може відбуватися в контексті
певної етнокультурної спільноти. Учасники спільноти спільно діляться
значеннями, уявленнями та віруваннями, що впливає на формування
концептів в їхній свідомості.
3. Що таке концептуальна система людини? Дайте їй характеристику.
Концептуальна система людини - це сукупність концептів, які вона має в
своїй свідомості і які використовуються для сприйняття, опису, розуміння та
організації оточуючого світу. Ця система включає в себе загальні та
специфічні концепти, що формуються на основі досвіду, культурного
контексту, мовної практики та інших чинників. Основні характеристики
концептуальної системи включають:
 Ієрархічність: Концепти організовані у структурованій ієрархії, де
загальні концепти розгалужуються на більш конкретні та специфічні.
 Асоціативність: Концепти можуть бути пов'язані між собою
асоціативними зв'язками на основі подібностей, контрастів, причинно-
наслідкових зв'язків тощо.
 Контекстуальність: Значення концептів може змінюватися в залежності
від контексту, у якому вони використовуються, такого як соціальна
ситуація, комунікативний контекст, культурний фон тощо.
 Динамічність: Концептуальна система може змінюватися з часом
внаслідок нових досвідів, зміни соціокультурного середовища або
інших факторів.
 Індивідуалізація: Концептуальна система кожної людини є унікальною і
відображає її особистісні особливості, досвід та інтереси.
4. Схарактеризуйте фрейм як компонент концептосистеми.
Фрейм - це концептуальна структура, яка представляє собою внутрішню
організацію знань про певну ситуацію, об'єкт або подію. Введений в
когнітивну лінгвістику в 1970-х роках, фрейм використовується для
пояснення того, як люди організовують, інтерпретують та сприймають
інформацію.
Основні характеристики фрейму:
 Структурованість: Фрейм включає в себе основні компоненти, такі як
ролі, події, характеристики об'єкту, умови тощо, які організовані у
внутрішній структурі.
 Активуємість: Фрейм може бути активований певною ситуацією або
контекстом, ініціюючи процес розуміння та інтерпретації інформації.
 Асоціації: Фрейми можуть бути пов'язані між собою асоціативними
зв'язками, утворюючи мережу концептів.
  Змінність: Фрейми можуть змінюватися в залежності від досвіду,
контексту або інших факторів.
 Ролі: Кожен фрейм може містити різні ролі, які відображають дії,
функції або характеристики об'єктів чи ситуацій.
 Комплексність: Фрейм може включати в себе як явні, так і неявні
знання, а також суб'єктивні оцінки та переконання.
Фрейми є важливим інструментом для вивчення когнітивних процесів та
розуміння того, як люди організовують світ навколо себе. Вони
використовуються в багатьох областях, включаючи лінгвістику, психологію,
штучний інтелект, соціологію та інші.