Когнітивна лінгвістика.

Калашнікова Аліна
Група 8.0351-1a-з
Когнітивна лінгвістика як нова галузь
мовознавства. Об'єкт, предмет і завдання
когнітивної лінгвістики.

Когнітивна лінґвістика —
мовознавчий напрям, який розглядає
функціонування мови як різновид
когнітивної, тобто пізнавальної,
діяльності, а когнітивні механізми та
структури людської свідомості
досліджує через мовні явища.
 Об'єкт, предмет і завдання
когнітивної лінгвістики.
Об’єктом когнітивної лінгвістики є мова як
експонент когнітивних структур і процесів свідомості,
а предметом – співвідношення когнітивних
механізмів свідомості з природною мовою і її
мовленнєвою реалізацією.

Когнітивна лінгвістика як мовознавча галузь

ґрунтувалася на теоретичному доробку когнітивної
науки, яка зародилася у США після другої світової
війни. Виникнення когнітивної науки саме в цей
період було зумовлене нагальною потребою вирішення
проблем швидкісної обробки інформації, ефективного
зв’язку, створення потужних обчислювальних машин.
 Історія становлення цієї галузі мовознавства.
Засновники когнітивної лінгвістики та їхній внесок у розвиток цієї галузі.

Когнітивна лінгвістика як мовознавча галузь ґрунтувалася на теоретичному доробку

когнітивної науки, яка зародилася у США після другої світової війни. Виникнення
когнітивної науки саме в цей період було зумовлене нагальною потребою вирішення
проблем швидкісної обробки інформації, ефективного зв’язку, створення потужних
обчислювальних машин.

Початок когнітивної лінгвістики пов'язують із симпозіумом у Німеччині в Луйсбурзькому

університеті, організованим Р. Дірвеном у 1989 р. Когнітивна лінгвістика є частиною
когнітивної науки. Датою народження когнітивної науки вважають 1956 рік, її засновником
називають Дж. Міллера, а базовою гіпотезою — гіпотезу про те, що мисленнєві процеси
можна трактувати як процеси оброблення та перетворення ментальних репрезентацій.
Метою когнітивних досліджень є побудова
інтегральної картини процесів мовлення,
мислення та інтелектуальної поведінки
людини . Когнітивній лінгвістиці
відводиться пріоритетна роль у
когнітивній науці, тому що когнітивний
підхід ототожнюється саме з пізнанням
через мову, в центрі дослідження стоїть
людина, а мовна здатність є частиною
людської когнітивної діяльності.
 Категоризація і концептуалізація як механізми пізнання світу.

Говорячи про принципи аналізу та комплексність сучасних методів лінгвістичних досліджень В.В. Левицький та
його співавтори зазначають, що «для мовних явищ, як відомо, притаманні діалектично пов’язані між собою план
вираження та план змісту, який здебільшого суб’єктивності дослідника, варто звернутися до формалізації сторін
об’єкта, безпосе- редньо пов’язаних планом змісту (синтагматика, парадигматика), завдяки чому перевіряються
інтуїтивні припущення та об’єктивно встановлюються змістовні характеристики. Певні формальні та змістовні
характеристики можуть при цьому позначатися відповідними символами, що створює ефект наочності, який
простежується при моделюванні».
Серед методів, що застосовувались для дослідження когнітивно-семантичних універсалій у сучасних лінгвістичних
парадигмах були:
Категоризація, як головний спосіб надання світу, що сприймається впорядкованого характеру, дозволяє
систематизувати спостерігаєме та побачити в ньому схожість одних явищ на противагу відмінності інших [11, с.
85]. Здійснюючи категоризацію дійсності, свідомість людини «зводить безліч різних своїх відчуттів та об’єктивну
безліч форм матерії і форм її руху в певні рубрики, тобто класифікують їх та підводить під такі об’єднання – класи,
розряди, групування, категорії тощо».
Історія вивчення явища категоризації налічує багато століть. Класична теорія категоризації була розвинена ще
Плато- ном та Аристотелем. Платон у діалозі «Кратил» говорить про принцип класифікації об’єктів, базуючись на
їх загальних властивостях.
Концепт, фрейм, гештальт як головні поняття когнітивної лінгвістики.

Термін «концепт» останнім часом набув дуже широкого розповсюдження, що

спричинило появу його

трактувань із позицій різних наук та їхніх галузей. Як відомо, концепт –це

складне багатовимірне утворення, яке виступає об’єктом дослідження водночас
таких наук, як логіка, філософія, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика,
лінгвоконцептологія, лінгвокультурологія, дискурсологія та ін. У межах кожної з
цих дисциплін сформувалися свої підходи до аналізу багатогранного явища.
Внаслідок цього існує певна неоднозначність, а

інколи навіть виникають дискусії та з’являються протиріччя щодо розуміння та

витлумачення терміна.
Уперше цей термін ужитий російським філософом С.А.Аскольдовим-Алексєєвим у 1928 р. Вінвважав, що «концепти
–це ембріони мисленнєвих операцій: коли вимовлене ким-небудь слово розуміється у власному значенні, то це
значить, що той, хто це розуміє, здійснює деякий миттєвий акт, який стає зародком цілої системи мисленнєвих
операцій»

На думку О.С.Кубрякової, концепт як лінгвокогнітивне явище –це одиниця «ментальних або психічних ресурсів
нашої свідомості чи тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна змістова
одиниця пам’яті, ментального лексикону,концептуальної системи та мови мозку (lingua mentalis), усієї картини світу,
відображеної у людській психіці»

М.М.Полюжин зауважує, що концепт –це сукупне, категоризуюче знання про дійсність, про її елементи та
перспективи. Концепт
–це ментальна одиниця, елемент свідомості, який відіграє роль посередника між культурою і мовою. Саме у
свідомість надходить культурна інформація, там вона фільтрується, переробляється, систематизується та формується
у вигляді
концепту, відповідає за вибір мовних засобів, що передають інформацію в конкретній комунікативній ситуації
для реалізації певної комунікативної мети.
Фрейм- як головне поняття когнітивної лінгвістики
Уведення терміна фрейм на початку 70-х рр. ХХ ст. до
концептуального апарату досліджень зі штучного інтелекту
належить М. Мінському. Фрейм (у перекладі з англійської ‘рамка’)
дослідник визначає як сформовані у пев- ний спосіб інформаційні
дані, які відтворюють набуті досвідним шляхом знання про певну
стереотипну ситуацію (поняття “ситуація” має узагальне- ний
зміст, оскільки може позначати дію, образ, розповідь тощо). На
думку вченого, графічно фрейм можна представити
багаторівневою мережею, яка складається з вузлів і зв’язків між
ними. Верхні, суперординаційні вузли ме- режі чітко визначені,
оскільки сформовані поняттями, зміст яких завжди відповідає
ситуації, яку цей фрейм представляє.
Гештальт-як головне поняття когнітивної лінгвістики
Термін «гештальт» когнітивна
лінгвістика запозичила із
нейропсихології. Одним із перших
розглянув це життєве явище в
науковому контексті, застосувавши
його для аналізу культурологічної
реальності, В. Гете. Пізніше він
вивчав гештальт як аналітичний
інструмент, необхідний для розуміння
розвитку і сутності всіх природних
тіл і явищ.
У лінгвістику поняття гештальту
ввів Дж. Лакофф (праця
«Лінгвістичні гештальти». У цьому
дослідженні вчений виділив базові
принципи опису гештальтних
структур, уважаючи, що думки,
сприйняття, емоції, процеси
пізнання, моторна діяльність і мова
організовані з допомогою одних і
тих же структур – гештальтів.
1. Гештальти є одночасно цілісними і аналізованими. Вони
складаються з двох частин, але не зводяться до сукупності
цих частин.

2. Частини гештальту пов'язані внутрішніми відношеннями,

що поділяються на декілька типів. Спосіб співвідношення
частин у межах гештальту входить до змісту самого
гештальту.

3. Гештальт може бути пов'язаний зовнішніми відношеннями

з іншими гештальтами. Він може становити частину іншого
гештальту або проектуватися на інший гештальт. Результатом
проектування буде «наслідування» частинами другого
гештальту властивостей і відношень першого.
4. Процеси самі по собі можна розглядати як гештальти.
5. Аналізуючи гештальти, не висувають вимоги необхідності
поділу аналізованої сутності на елементарні частини. Аналіз,
що його здійснює людина, обмежений можливостями,
намірами і поглядами людини.
Вище зазначене дає змогу дійти висновку, що
у когнітивній лінгвістиці
немає загальноприйнятого розуміння поняття
гештальту. Дослідники наводять авторські
дефініції, що ґрунтуються на
фундаментальних працях, зокрема роботі Дж.
Лакоффа «Лінгвістичні гештальти». Аналіз
літератури засвідчив, що детально висвітлено
характеристики та ознаки гештальту, проте
структура, склад і базові компоненти
означеної когнітивної одиниці залишаються
малодослідженими.
Джерела:

• http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/9536/Tepla_Babych_Heshtalt.
pdf?sequence=1&isAllowed=y

• http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/51266/15-Koliadenko.pdf?sequ
ence=1

• https://apiph.vnu.edu.ua/index.php/apiph/article/view/81/75
• https://referatss.com.ua/work/konceptualni-metodi-doslidzhennja-ih-zagalna-harakteri
stika/

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Когнітивна_лінгвістика