Практичне заняття № 1

Тема: Предмет психології

(2 години)
Мета: ознайомлення з предметом психології як науки та її базової галузі -
загальної особистості, знання етапів її становлення, місця в системі наук та
методів дослідження
Теоретична частина:
План обговорення
1. Предмет психології як науки та її галузі загальної психології, їх основні
завдання та актуальні проблеми.
2. Система галузей психологічної науки, місце загальної психології в цій
системі.
3. Історія розвитку психології: основні етапи.
4. Основні категорії загальної психології та методологічні принципи.
5. Методи психологічних досліджень, їхня класифікація.

Практичні рекомендації до заняття

Перше та друге питання плану занять студенти готують на основі лекції
№1 й використанням підручника, а також проводять творчу пошукову
роботу з метою осмислення актуальних питань психології особистості..
Пропонується здійснити ознайомлення та короткий виступ на парі (2-3
хвилини) з актуальних проблем сучасної психології на основі підготовки
коротких анотацій (по 0,5 сторінки українською мовою) до двох наукових
статей за вибором студента (з різних галузей психології у їх дотичності до
проблем загальної психології). Обрані студентом статті мають відображати
його зацікавлення у сфері загальної психології осібно або на межі інших
галузей, в них також піднімаються, на його думку, актуальні проблеми
загальної психології в сучасних умовах.
Студент має змогу усно презентувати на парі одну з підготовлених
презентацій, за його вибором й отримати оцінку за відповідь на парі. Зголом
два тексти анотацій та перші сторінки двох статей додаються до пакету його
самостійних завдань для перевірки й оцінювання з погляду якості написання
анотації, вміння аналізувати матеріал, висловлювати своє бачення й ставлення
до проблем, які розглядаються в статті.
Перша анотація готується на основі аналізу тексту наукової статті українських
або зарубіжних авторів українською мовою, для другої анотації береться за
основу наукова або популярна стаття з актуальних проблем психології
особистості французькою мовою.

Основна література
1. Бенеш Г. Психологія: dtv-Atlas; Довідник: Пер з нім./ Худож. Герман і
Катаріна фон Заафельд; Наук. ред.. В.О. Васютинський. К.: Знаня-Прес, 2007.
510 с.
2. Москалець В. Психологія особистості. К.: Центр наукової літератури. 2019.
262 с.
3. Мясоїд П.А. Загальна психологія В 2-томах. – К.: Основи, 2004. 345 с.
4. Основи психології: Підручник / За заг ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. К.:
Либідь, 1995. 632 с.
5 Психологія: Підручник / за ред. Ю.Л. Трофімова. Київ, Либідь, 2001. 557 с.
5.. Gleitman H. Psychology W.W. 5-t edition. Norton Compani, New York, London,
1994 – 796 p.
6. Gross R. Rolls Geoff Essential as Psychology (for A QA). Hodder Arnold. 2003.
210 p.

Анотування
Анотація (від лат. annotatio - зауваження) – коротка характеристика змісту матеріалу
у друкованому чи рукописному видах.
Вона являє собою гранично стислу описову характеристику першоджерела. У ній в
узагальненому виді розкривається тематика публікації без повногорозкриття її змісту.
Анотація дає відповідь на питання, про що говориться в первинному джерелі
інформації.Анотації по змісту й цільовому призначенні можуть бути довідкові й
рекомендаційні. Довідкові анотації розкривають тематику документів і повідомляють які-
небудь відомості про нього, але не дають критичної оцінки. Рекомендаційні анотації містять
оцінку документа з погляду його придатності для певної категорії читачів. По охопленню
змісту анотованого документа й читацького призначення розрізняють загальні й
спеціалізовані анотації. Загальні анотації характеризують документ у цілому й розраховані
на широке коло читачів. Спеціалізовані анотації розкривають документ лише в певних
аспектах, що цікавлять вузького фахівця. Вони можуть бути зовсім короткими, що
складаються з декількох слів або невеликих фраз, і розгорнутими до 20-30 рядків, але й у
цьому випадку, на відміну від реферату, дають у стислій формі тільки самі основні
положення й висновки документів. В анотації вказують лише істотні ознаки змісту
документа, тобто ті, які дозволяють виявити його наукове й практичне значення й новизну,
відрізнити його від інших, близьких до нього по тематиці й цільовому призначенню. При
складанні анотації не слід переказувати зміст документів (висновки, рекомендації,
фактичний матеріал). Потрібно звести до мінімуму використання складних зворотів,
уживання особистих й вказівних займенників.
Загальні вимоги до написання анотацій, є наступними:
1. Призначення анотації. Від цього залежить повнота охоплення й зміст заключної частини.
2. Обсяг анотації коливається від 500-2000 друкованих знаків.
3. Дотримання логічності структури, яка може відрізнятися від порядку викладу в оригіналі.
4. Дотримання мовних особливостей анотації, що містить у собі наступне:
- виклад основних положень оригіналу просто, ясно, коротко;- запобігання повторень, у тому
числі й заголовка статті;
- дотримання єдності термінів і скорочень;- використання загальноприйнятих скорочень;-
уживання безособових конструкцій типу «розглядається..., аналізується..., повідомляється...»
і пасивного стану;
- запобігання використання прикметників, прислівників, які не впливають на зміст;-
використання деяких узагальнюючих слів і словосполучень, що забезпечують логічні
зв'язки,між окремими частинами висловлень типу «як показано...», «..., однак», «отже...» і
т.д.
Склад анотації:1. Вступна частина - бібліографічний опис.
2. Основна частина - перелік основних проблем у публікації.
3. Заключна частина - коротка характеристика й оцінка, призначення роботи, яка анотується
(кому адресується дана публікація).
Отже, анотація - це короткий, узагальнений опис (характеристика) тексту книги, статті.
Перед текстом анотації даються вихідні дані (автор, назва, місце й час видання) у
номінативній формі.Ці дані можна включити й у першу частину анотації. Анотація звичайно
складається з двох частин