МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЗВА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Факультет

Кафедра

РЕФЕРАТ

на тему:

«Науковий стиль мовлення. Його особливості»

Виконав: студент курсу,

Групи

ПІБ

Викладач:

ПІБ
вчене звання, науковий ступінь (за наявності)

МІСТО – 2023
 1

ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................................................................2
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ..........................................................................................................3
ВИСНОВОК......................................................................................................................................................8
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................................................................9
 2

ВСТУП

З розвитком науки та техніки, розширенням царини наукової діяльності, з

появою необхідності регулярного спілкування (чи дискусії) в науковій галузі
виникає потреба у використанні певних мовних засобів, які б відповідали
вимогам комунікації саме у сфері науки. Наука фіксує результати досліджень,
експериментів, аналізу у окремих поняттях (чи в системах понять), тому її
стрижнем є виклад матеріалу у науковому стилі.
Об’єкт дослідження: науковий стиль мовлення та особливості його
використання.
Завдання, поставлені на виконання у ході роботи:
- охарактеризувати науковий стиль мовлення у загальних рисах;
- визначити особливості наукового стилю мовлення.
Методи дослідження: описовий, порівняльний, діалектичний,
узагальнення та класифікація.
Практичне значення роботи: матеріали, викладені у роботі, є корисними
для мовознавців, філологів та студентства, яке вивчає ділову українську мову
чи українську словесність.
Структура роботи: титульна сторінка, зміст, вступ, виклад основного
матеріалу, висновок та список використаної літератури.
 3

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Науковий стиль мовлення – це різновид мови, який використовують у

сфері освіти і науки. А основними його функціями: є пізнавально-інформативна
(дозволяє ознайомити читача/слухача з певною цариною науки); пояснення
(з’ясування змісту того чи іншого явища за чітко встановленими межами);
тлумачення досягнутих наукових результатів чи відкриттів (виклад матеріалу
на основі проведених експериментів, досліджень). Періодом найбільш
активного розвитку наукового стилю мовлення можна вважати 20-ті – початок
30-х років 20 століття [Error: Reference source not found]. Українська наукова
термінологія розпочала свій тернистий розвиток у Інституті української
наукової мови Академії наук. Його робота ґрунтувалась на доробках
українських лінгвістів, письменників, учених. Основним завданням цієї
установи було щонайшвидше розробити наукову мову та термінологію для
нагальних потреб ще молодої української науки. Було встановлено теоретичні
та практичні принципи розбудови термінологічних систем.
Від 20-30-х років 20 століття в Україні поступово розширювалась
активність наукових досліджень: зростала кількість наукових праць
(монографій, нарисів, дослідних робіт) у царинах техніки, математики,
машинобудування, механіки та ін. З початком розвитку інформатики та
телекомунікаційних технологій, біотехнологій, генної інженерії і т.д. (в Україні
з 70-х років 20 ст. і до сьогодні) наукові доробки простежувалися і у цих
сферах. Крім того, у процесі свого генезису, науковий стиль української мови
поступово удосконалювався: проходили активні дискусії щодо унормування
наукової мови за орфографічним, граматичним та лексичним спрямуванням.
Загалом, науковий стиль мовлення є одним з найбільш поширених у
інформаційному просторі. За допомогою нього різні верстви населення можуть
«поглинати» наукову інформацію у доступній формі [Error: Reference source not
found]. Адже без проведених досліджень, висунутих гіпотез, фахового
 4

тлумачення явищ часто буває складно розібратися в тій чи іншій царині, та, на
думку багатьох мовознавців, вчених, неможливо розвиватися, пізнавати
навколишній світ чи робити революційні відкриття, які можуть змінити світ на
краще. Крім, власне, наукової діяльності, цей стиль мови використовується у
освіті: від матеріалів, поданих у підручниках, посібниках, до написання до
написання кваліфікаційних робіт та дисертацій у закладах вищої освіти.
Перейдемо до виділення характерних ознак наукового стилю мовлення та
представимо їх на рисунку 1. Принагідно зазначимо, що текст у такому стилі
має бути чітким і доступним, розмежованим на логічні блоки, які мають бути
змістовними (інформативними) та послідовними (з плавним переходом між
мікротемами та мають доповнювати один одного).
Рисунок 1. – Ознаки наукового стилю мовлення

Ознаки наукового стилю мовлення

Зрозумілість – інформація має бути когнітивно доступною для кожної зацікавленої

сторони

Логічність та послідовність – інформація не має бути хаотично представленою та

бути плавною і злагодженою за певними критеріями викладу, не повинно бути
суперечностей між фактами, явищами, подіями, що використовуються у певній
науковій роботі/дослідженні.

Точність – не повинно бути вигадування/перекручування фактів, поданих у тексті,

вся інформація має бути достовірною.

Абстрагованість та узагальненість – є ознакою довершеності матеріалу, що

викладений з обов’язковим підбиттям підсумку написаного.

Об’єктивність – наведена інформація має бути відстороненою від власних

уподобань, вигід, не повинно бути тексту з розряду «подобається/не подобається» і
т.д.
Джерело: складено автором самостійно
5