В. І. ТИХОША, С. О.

КАРАМАН

РІДНА МОВА
Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв
та шкіл з поглибленим вивченням
української мови
За редакцією доктора філологічних
наук, професора М. Я. Плющ

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Видання перероблене і доповнене

ЗсаппесІ Ьу “Раїгіск"
З ііе: Ніір :/Л т ю . ріск. пеїаи. пеї

КИЇВ
«О С В ІТА»
2004
ББК81.2 У К Р — 922
Т46

Зат вердж ено М ін іст ер ст вом освіт и і науки України

(Р іш ен н я К о л е гії М іністерства освіти і науки Україн и ,
протокол № 7/5— 19 від 25.07. 2002 )

АВТОРИ РОЗДІЛІВ

B. І. Тихош а — «Розв и ток україн ської м ов и », «Систематизація та

узагальнення вивчен ого», «Синтаксис і п ун к ту а ц ія », «Двоскладне
просте речення. Головн і члени р еч ен н я», «Д р угор я дн і члени речен­
н я », «П ря м а і непряма мова. Д іа л о г », «П овторення вивченого в кінці
року*.
C. О. Караман — «С ловосп олучен н я і реч ен н я», «О дноскладні ре­
ч ен н я », «П о в н і й неповні реч ен н я», «Реч ен н я з однорідними ч лен а­
м и », «Речен н я із звертаннями, вставними слов а м и », «Р еч ен н я з від­
окремленими ч лен а м и ».
В. І. Тихош а, С. О. Карам ан — «К у л ь т у р а м о в лен н я », «З в ’ язне
м овлен н я ».

Права авторів та видавничі права ДСВ «Освіта» захищені Законом

України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. (зі зміна­
ми від 11.07.2001 р.).
Друковане копіювання книги або ї ї частини, будь-які інші контра-
фактні видання тягнуть за собою відповідальність згідно зі ст. 52 цього
Закону.

'Гихоша В. І., Караман С. О.

Т16 Рідна мова: Підруч. для 8 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з
поглиб, вивч. укр. мови/ За ред. д-ра філол. наук, проф.
М. >1. П л ю щ .— 2-ге вид., перероб. і доп.— К.: Освіта,
2004.— 240 с.
ІКІІМ 906-04-5646
ББК 81.2 У К Р — 922

© В . І. Тихош а, С. О. Караман, 2000

© В. І. Тихош а, С. О. Караман, 2004,
зі змінами
© Видавництво «О світа», художнє
I8ВN 966-04-5646 оформлення, 2004
 Ю НІ Д РУ ЗІ!
Для успішного розвитку нашої культури й науки
потрібні фахівці, які добре володіли б рідною мовою.
Поглиблене вивчення мови дасть можливість повніше
виявити себе, розвинути власне мислення, виховати
творче ставлення до навчання. Вдосконалюючи мов­
лення, ви вдосконалюватимете себе, адже саме мова
відчиняє двері до духовної скарбниці рідного народу й
людства в цілому.
Готуючи матеріал до підручника, автори ставили
своїм завданням створити таку навчальну книжку, яка
давала б ґрунтовні знання з розділів науки про мову,
передбачених програмою для 8 класу, і водночас бага­
то уваги приділили повторенню та узагальненню знань
з розділів, вивчених у 5— 7 класах.
Поряд із вивченням синтаксичних понять, визначе­
них програмою основного курсу, розглядатимуться
інші теоретичні поняття (предикативність, інфіні­
тивні, вокативні речення). Ви ознайомитеся з відомостя­
ми, важливими для практики спілкування (відокрем­
лення другорядних членів, лексичні, лексико-морфо-
логічні й синтаксичні засоби зв’ язку в тексті тощо).
Враховуючи труднощі в розрізненні членів речення,
виражених однаково (додаток і обставина, означення і
додаток), у підручнику подано рекомендації, що допо­
можуть правильно визначати їх.
Чимало часу відведено вдосконаленню культури та
розвит ку зв'язн ого мовлення (після кожного розділу),
роботі над науковим і публіцистичним стилями. Адже
вам, майбутнім студентам, потрібно добре володіти
вмінням складати конспекти, анотації, реферати, готу­
вати і виголошувати доповіді на лінгвістичні,
політичні, дискусійні морально-етичні теми.
Вправи з написання власних художніх творів та ви­
конання дослідницьких робіт допоможуть вам виявити
природні літературні здібності, виробити власний
стиль. Адже саме серед вас — майбутні письменники,
журналісти, вчені-філологи.
Уважно поставтесь до узагальнення знань з того чи
іншого розділу. Це допоможе вам усвідомити систем­
ний характер мови, сприятиме глибокому засвоєнню
теоретичних знань про мову і її закономірності. Пропо­
нуємо ряд вправ і завдань, розрахованих на самостійну
роботу з підручниками, посібниками, словниками та
іншою навчальною і довідковою літературою, а також
т ест и і за вда н ня для т ем ат ичного конт ролю,
вміщені наприкінці підручника. Мовний матеріал роз­
поділено за трьома рівнями складності. Тести і завдан­
ня охоплюють основні теми з синтаксису простого
речення.
Від того, наскільки повно, свідомо й міцно засвоїте
матеріал підручника, значною мірою залежить ваша
підготовка до майбутньої професії. Отже, дорогі друзі,
на вас чекає велика і напружена праця.
Бажаємо успіхів!
Авт ори
 ВСТУП

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ м ови

1. І. П рочитайте. П ерекаж іть. Визначте основну д ум ку тексту,

* гильову приналеж ність.

До найкоштовніших надбань кожного народу належить

мова. Тому й називаємо це надбання — рідна мова. Рідна, як
мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова —
найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе твор­
цем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і сла­
ну, культуру і традиції, думи і сподівання. Рідним словом
ипрод збагачує також світову культуру. Слово — наше повно-
ировне життя, невмируще джерело поступу. З цього невичерп­
ного джерела мовець здобуває не тільки знання про навко-
іпшній світ, а й моральні і естетичні оцінки та уподобання
народу.
Український народ творив свою мову впродовж віків, зано-
• мчи до мовної скарбниці добірний нектар слова, невтомно
шпалював у слові незгасний вогонь думки і почуття, вічність
праці і мрії. Колективна пам’ ять народу-творця береже слово,
н к ньому — і своє безсмертя. У слові рідної мови захована не­
мовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні
іпуків несе чарівну мелодію мови і називає щось зрозуміле
не їм. І не тільки називає, а й передає найтонші відтінки пере-
мівань і мислі. Мова — дивосвіт, духовна планета, на якій
■•шве виплекана людиною незліченна кількість слів.
Скільки ж слів створив наш народ? Чи спроможні ми пораху-
имти усі слова?.. На жаль, ніхто не відповість на запитання:
' кільки ж слів у сучасній українській мові? Не відповість навіть
тшталановитіший мовознавець. Це важко зробити з багатьох
причин. Хоча б тому, що мова формувалась упродовж віків,
імвжди відгукуючись на зміни в житті. Кожне покоління отри­
мує цей неоціненний скарб від своїх попередників, збагачує
мого і передає нащадкам. Ота предивна рівновага відносно
стабільності і вічного руху витворює з мови найдосконаліше
знаряддя нашого мислення й почуття, найвитонченіший інстру­
мент зростання. То хіба ж спроможні ми порахувати усі слова,
наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова
5
Г

літературної мови, і терміни різних наук, і діалектні та за­

старілі слова... До того ж повсякчас народжуються нові слова.
Ні, бажання перелічити усі слова нездійсненне! (І. Вихованець).
II. Пригадайте висловлю вання україн ськи х письменників про
роль слова в їхн ьом у особистому ж и тті та прокоментуйте їх .

Формування української національної літературної мови на

основі усно-розмовної почалося ще в X V I ст. Іван Котляревсь­
кий (X V III ст.) дав українському слову першу літературну об­
робку: мова «Енеїди» цілком ґрунтується на розмовній основі,
хоч у ній є чимало елементів старокнижної — в лексиці, мор­
фологічних формах. Очищення національної літературної
мови від них продовжувалося у творчості Віктора Забіли,
Амвросія Метлинського, Левка Боровиковського, Григорія
Квітки-Основ’ яненка. Значно поповнив словниковий запас
літературної мови, удосконалив її синтаксичний склад Тарас
Шевченко. Поява праць із різних галузей науки зумовила
потребу в відповідній термінології. Наукові терміни бралися з
грецької, латинської та інших мов буквально або в перекладі
українською.
Хоч і повільно, але вироблялися український алфавіт і пра­
вопис. У 1818 р. колишній вихованець Київської академії
професор Олексій Павловський видав «Грамматику малорос -
сийского наречия», яка була першою науковою працею про
українську мову. У 50-х роках X IX ст. письменник Пантелей­
мон Куліш уклав правопис, названий «куліш івкою », особли­
вості якого виклав у «Граматці» 1861 року.
Загальновідомо, що орфографія може успішно виконувати
свої функції лише тоді, коли її норми для всіх членів
суспільства єдині й законодавчо обов’ язкові. «Український
правопис» удосконалювався і перевидавався в 1929, 1933,
1945, 1960 та 1993 роках (п ’ять видань).
Сучасна українська літературна мова є однією з найрозви­
неніших у світі.
2. Прочитайте уривки, визначте їх сти лі, обґрунтуйте свою дум ку.
П оясніть значення виділених слів. Я к і з них є науковими термінами?
Я к і ще теорії про походж ення української нації та української мови,
крім поданих, вам доводилося чути?

1. До початку X IX ст. робилися спроби віднайти історичну

прабатьківщину слов’ян, зокрема українців, в А зії. Гіпот ези
азіатського походження особливо поширені серед західноєвро­
пейських учених. Походження українців пов’ язувалось із сар-
матсько-аланськими, скіфськими, тюркськими, кавказькими
племенами. Зокрема, топонім «Р у сь» вважався іранського по­
ходження.
6
 2. У деяких к он ц еп ц ія х визнавалося, що українці, на
відміну від інших слов’ян, вийшли з «праукраїнського субст ­
рат у -основи» семи «українських племен» (полян, древлян,
сіверян, волинян, тиверців, білих хорватів та уличів, які
згадуються у «Повісті временних л іт »). Місцеві діалекти були
покладені в основу української мови.
3. Концепцію етногенезу українського народу, засновану
на ідеї його авт охт онност і (від гр. аутос — сам, хт онес —
земля; належний за походженням до даної території, місце­
вий), висував академік Михайло Грушевський.
Історію українського народу він починав від IV ст., ототож­
нюючи східнослов’ янські племена антів з українцями. Факт
існування давньоруської народності ним заперечувався (3 жур­
налу).

3. Спиш іть, вставляю чи, де треба, пропущ ені букви. П оясніть

поняття «літератур н а мова*. У чом у відм інність м іж «літератур н ою
мовою» та «загальнонародною м овою »? Х то є основополож ником
української літературн ої мови?

Процес формування української нації та української мови

супроводжувався зміцненням національної самосвідомості,
ві..чут..ям права на розвиток власної культури. Вища форма
націонал..ної мови — літературна мова. Вона є мовою
нормативною, тобто характеризується наявніст..ю певних
мовних норм і застосовується в усіх сферах спілкуван..я. За­
гальнонародна (національна) мова включає в себе не тільки
літературні слова, а й лексику обмежен..ого вжитку: про­
фесійні, діалектні просторічні та жаргонні слова. Основопо­
ложником української літературної мови вважається Тарас
Григорович Шевченко (3 журналу).
4. П рочитайте висловлю вання про мову. Я ке значення мови в
ж итті і розвитку народу, нації? Я к ви зрозум іли висловлю вання
грецького філософа Сократа?

1. Рідна мово материнська, ти — душа мого народу (Д. Коно

ненко). 2. Я знаю: мова мамина — свята. В ній вічний, незни­
щенний дух свободи (М . Адам енко). 3. Мова народу, народ­
ності чи діаспори — то генетичний код національної культури,
запорука самобутності та самозбереження (Д. Овсянико-Кули-
ковський). 4. Найбільше і найдорожче добро у кожного наро­
ду — це його мова, ота жива схованка людського духу, його
багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя,
і свої сподіванки, розум, досвід, почування ( П а на с М и р н и й ).
5. Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франка).
6. Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив ( Сократ ).
7
 Культура мовлення

Мовні норми

5. Прочитайте. Н азвіть ознаки культурн ого м овлення.

Людина створила культуру, а культура — людину. Людина

реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мо­
ви. Культура — це не тільки все те, що створено руками й розу­
мом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного пово­
дження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у
ставленні один до одного, до праці, до мови.
Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалеж­
ності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні
діяльного справжнього патріотизму. Культура мови передба­
чає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування,
які характеризують загальну культуру нашого сучасника
(В. Руса н івський ).

6. Прочитайте. Я к і мовні норми вам відомі? Щ о таке мовленнєва

помилка?

З культурою мови насамперед пов’язують уміння пра­

вильно говорити й писати, тобто відповідно до мовних норм.
Мовна норма — це сукупність мовних засобів і правил їх
відбору й уживання. Мовленнєва помилка — це порушення
мовної норми.
Розрізняють такі літературні норми: л е к с и ч н і
(розрізнення значень і семантичних відтінків слів, зако­
номірності лексичної сполучуваності); г р а м а т и ч н і
(вибір правильного закінчення, синтаксичної форми);
с т и л і с т и ч н і (доцільність використання виражальних
засобів відповідно до ситуації спілкування); о р ф о е п і ч н і
(вимова); о р ф о г р а ф і ч н і (написання); п у н к т у а ц і й н і
(постановка розділових знаків).
Мовленнєві помилки мають ті самі назви, що і мовні нор­
ми. Помилки трапляються як в усному, так і в писемному мов­
ленні.

7. І. Користую чись матеріалом табли ці «М ов лен н єв і п о м и лк и »,

розкаж іть про пом илки, як і м ож уть виникати в мовленні. Спробуйте
з ’ ясувати причини таких пом илок.
II. О хар ак тери зуй те п о м и лк и , д оп ущ ен і вами в роботах із
розвитку зв’ язного мовлення за попередній навчальний рік. Який
матеріал вам необхідно повторити?

8
 Мовленнєві помилки
Умов­
Ф орма Вид по­ При­ Я к у мовну Як
ний
мовлення м илки клад норму поруш ено правильно
знак
Усна П ом и лка одинад­ Н орм у н а голош у­ одинад­
в н аголо­ цять вання: в цьому цять
шуванні слові наголос па­
дає на склад -на-

Вимовна на р ічц і Вимовну: в цьому на [р 'іц :і ]

слові сполучення
букв чц вимов­
ляється як ц

Усна й Л ексична Через Л е к с и ч н у :с л о в о Через

письмова неділю вжито не в його т иждень
М дім збу­ значенні дім збуду­
дували вали

Ф разео­ Х лопець Ф разеологічн у: Х лопець

логічн а м овчав, зм іш ування зна­ мовчав як
я к риба чень двох подіб­ риба
М об л ід них стали х зворо­
тів: м овчат и як
риба; бит ися як
риба об лід

М орфо­ В ін уже М орф ологічну В ін уже

логічн а зв и к до (граматичну): не­ зви к до
птаиі- правильно утворе­ пт аш ок
Г
к ів но форму родового
відмінка множини
іменника
Синтак­ З гідн о Синтаксичну (гр а ­ З гідн о з
сична повір'ю м атичну): непра­ повір'ям на
Г на Ів а ­ вильно побудовано Ів а н а К у ­
на К у ­ словосполучення пала цвіт е
пала... папороть
Орфо­ М овча Орфографічну: в М овч а л и
графічна ли сти- корені слова треба ст епи
І пи писати букву е,
перевірне слово —
степ
П у н к т у­ Які П ун ктуац ій н у: у Які
аційна новини. кін ц і питального новини?
V речення треба ста­
вити знак питання

<1
 8. Знайдіть пом илки в реченнях, визначте їх види. Вкаж іть, я к і
мовні норми поруш ено. Виправте пом илки.
I. Веселе сонечко ховалось в веселих хмарах висняних.
2. Мишко тікав без задніх ніг. 3. Я відправив листа по адресу.
4. Пройшло чотернадцять днів. 5. Мені подобаються твори цьо­
го писателя. 6. Я вибачаюсь перед вами. 7. Де мої турботи.
9. Поставте наголос у словах. Перевірте за словником.
Дочка, шофер, комбайнер, ненависть, горошина, рукопис,
приятель, кропива, столяр, придане, показ, решето, маляр,
кидати.
10. Запиш іть і запам ’ятайте наголош ення слів, щ о часто вжива­
ються з помилковим наголосом.
Завдання, дошка, діалог, загадка, дефіс, випадок, вираз­
ний, перепустка, урочистий, показ, допізна, низький, середи­
на, сантиметр, мережа, експерт, глядач, квартал, вільха, ди­
хання, розлад, кроїти.
I I . 1. С кладіть речення з поданими ф разеологізмами.
Розбити глек; як Пилип з конопель; прийде коза до воза;
жданиками годувати; передати куті меду; видно пана по халя­
вах; кебету мати; чуба нам’ яти.
11. Прочитайте текст, перекажіть. Випиш іть з нього самостійні ча­
стини мови. З ’ ясуйте, за якими ознаками визначаються самостійні
частини мови.
Назавжди в історію України вписано 28 червня 1990 року.
Напередодні п ’ ятої річниці незалежності України сесія
Верховної Ради прийняла Основний Закон Української держави.
Віднині ця дата — всенародне свято, бо головний законодав­
чий акт визначатиме подальший поступ нашої країни на бага­
то років. Ми йдемо до суспільства відкритого, демократичного.
У кожного громадянина України це викликає законну
гордість, бо ми свідомі того, що все краще з надбань вітчизня­
ної державності знайшло продовження і розвиток у Консти­
туції України.
III. Розберіть за будовою виділене слово.
 С И С ТЕ М А ТИ ЗА Ц ІЯ Т А У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я
ВИВЧЕНОГО

§ 1. Частини мови
1 2 .1. На основі як и х ознак слова розподілено на групи?

Калина, дуб, сонце, зайченя. Вона, ти, ніхто, цей. Високий

весела, зелене, мужній. Вчити, читає, писав, працювати. Гар­
но, яскраво, чудово, добре.
II. Визначте спільн е в лекси чн и х значеннях к о ж н о ї групи слів.
Я к і граматичні значення характерні д ля кож ної групи слів? Я к и х ще
ознак набирають слова кож ної групи у складі речення?

III. Ч и можна визначити належ ність поданих слів до певної части­

ни мови ли ш е за допомогою питання?

1 3 .1. Слово як частина мови має певне значення, граматичні озна­

ки і в реченні виступає певним його членом . Ч и всі слова мають такі
ознаки? Виконайте морф ологічний розбір ви ділени х слів.

П рийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі і дочки, й сини!
Л . Забашта

II. Н акресліть таблицю «Ч асти н и м ови ». Д оберіть і запиш іть при­

клади до кож ної частини мови.
III. Усно сф ормулю йте визначення кож ної частини мови.

1 4 .1. Прочитайте текст. У сно визначте самостійні й служ бові час­

тини мови, обґрунтуйте своє твердження.

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з

любистку, м ’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської во­
ди, від зорі і місяця народжена.
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному
вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі воле­
любності, слави і гордого духу! ( К . М от ри н ).
II. Випиш іть складні слова і зробіть морфемний розбір.
ІІ
Ні
 15. Д оберіть до поданих слів спільнокореневі, як і належ али б до
різн и х частин мови.
9 У 0. Ч V
Зразок. Троїт ися — т рійка, т ричі, три, пот рїинии, утрьох,
т рет ій, третина.
Ночувати, морозний, чарівний, двоїтися, десять, плата, мо­
ре, виділитися, мрія.
16. Прочитайте вірш. Випиш іть ім енники, розподіливш и їх за
відмінами.
РУС Ь
З глибин віків і гордо, й величаво
Встає легендами овіяне ім ’я.
Минуле — сон, але сліпа змія
Не отруїла доблесті і слави.

Коли була Європа в забутті

Та істина у вогнищах палала,
Антична мудрість гордо оживала
В твоїм, о Русь, допитливім житті.
В. Симоненко
1 7 .1. Поставте ім енники в орудному в ідм ін ку однини.
Взуття, степ, мужність, біль, путь, доповідь, запис, меч.
II. С кладіть речення з цими словами.

18. П рочитайте словосп олучен н я. П о я сн іть м о ж ли в і випадки

подвійного тлумачення.
Легка промисловість, легка ноша, легкий на руку; бити во­
рогів, бити байдики, бити олію, бити поклони; дати книжку,
дати пораду, дати слово, дати дорогу, дати місце, дати приклад,
дати притулок, дати роботу; іти вслід, іти геть, іти за велінням
совісті, іти на приступ, іти на ура, іти до товариша; лити воду,
лити сльози; мати досвід, мати вигляд, мати вагу, мати репу­
тацію, мати на увазі, мати право, мати рацію; підняти ногу,
підняти на ноги, підняти завісу, підняти плечі, підняти дух,
підняти мішок; приносити іграшки, приносити воду, приноси­
ти користь; чорна земля, чорна смородина, Чорне море.
19. Прочитайте текст. Визначте його тему і основну дум ку. До я к о ­
го стилю належ ить текст? О бґрунтуйте. Випиш іть іменники, зробіть
морф ологічний розбір виділених слів.

ЗИМ ІВЛЯ Л И С ТЯ Н И Х ДЕРЕВ

Хоч як лютує мороз узимку, не вбити йому ж ит т я в дереві.
Є у дерев спеціальний хімічний захист від холодів. Щ е з осені
в клітинах дерева відбуваються складні перетворення. Не­
12
потрібні речовини переганяються в лист, який опадає, і одно­
часно збільшується кількість жирів і цукрів. А відомо, що
рослинні жири, розчини цукрів замерзають при значно нижчій
температурі, ніж вода. От і виходить, що і в морози дерево
не промерзає. До того ж, у ньому є ще кора, яка, наче теплий
кожушок, захищає стовбур і гілки від холоду (Б. П архом енко).

20. Пригадайте, щ о таке опис, я к і види описів ви знаєте. В икори

стовую чи ім ен н и к и в орудн ом у в ід м ін к у однини та м нож ини,
створіть словесний портрет найдорожчої вам лю дини.

Культура мовленая*
Р о д о в и й чи з н а х і д н и й ?

Як буде правильно сказати: писати ( чит ат и) листа чи

лист, пришити ґу дзи к чи ґу дзи к а ?
В українській мові іменник-додаток при перехідному
дієслові стоїть у знахідному відмінку. В назвах істот його фор­
ма збігається з родовим, а в назвах предметів — із називним. У
розмовному мовленні, в художніх текстах можуть бути пара­
лельні форми. Наприклад: 1. Бабуся пильнує малої (М а рко В о­
вчок). 2. Гляди, дядьку, порядку ( М . Н ом и с). 3. Заспівай мені,
доню, т ієї В країни ( Г . К осинк а). 4. В ін дасть пораду, як і що ,—
знайшов ви хід А н т ін (С. Чорнобривець). Отож у першій фразі
краще сказати: писати (чит ат и) лист а; та й у другій теж
буде ближче до народнорозмовної української традиції:
пришити ґудзика . Наведені приклади засвідчують тільки
варіантність знахідного в уснорозмовному мовленні, в худож­
ній літературі, але не норму взагалі.

Р о д о в и й чи о р у д н и й часу?

У живій народній мові часто чуємо: О дн ої ночі приснився

мені сон... і поряд: Уж е я думала-гадала про тебе днями й ноча­
м и , тобто на позначення часу вживається родовий і орудний
відмінки.
То як же правильно?
Якщо порівняємо обидва речення, то відчуємо, що в першо­
му реченні говориться конкретніше про якийсь час ( одної
ночі), ніж у другому, де йдеться взагалі про невизначений час
(іднями й ночами).
У діловій і науковій мові орудний відмінок часу мало вико­
ристовується, зате в мові художніх творів, публіцистиці й що­

* Р озд іли , позначені зірочкою , подаються за Б. Антоненком-Дн

видовичем. Я к ми говоримо.— К ., 1994.
денному мовленні треба вживати, залежно від нюансових
потреб, обидві відмінкові форми.
Не слід забувати й про такі вислови з орудним відмінком
часу, як: ост а н н ім часом , замість в ост анній час; цим и
дням и, замість на цих днях; інш им часом , замість в інший час.
Правильно сказати у вівторок, у п ’ятницю або щовівт ор­
ка, щ оп’я т н и ц і, а не по вівт ор к а х і т. п. Наприклад:
К онсульт ації відбуваються у вівт орок ( щовівт орка ).
Родовий відмінок множини
1. Багат о ст ат т ів написано на цю тему. 2. Я прочитав
кілька доповідів. 3. Й ом у бракує ще знаннів. 4. М и цікавимося
літературою з р ізн и х галузів т ехніки.
Чи помітили ви помилки у вживанні іменників жіночого ро­
ду ст ат тя, доповідь, галузь та іменника середнього роду знан­
ня ? Так, ці іменники вжито в родовому відмінку множини із
закінченням -ів, властивим іменникам чоловічого роду: ліс —
лісів, робіт ник — робіт ників. Літературна норма в іменниках
жіночого роду — закінчення -ей : статей, доповідей, галузей.
Іменники слов’янин, селянин і подібні в родовому відмінку
множини мають форму слов’ян, селян (а не слов’янів, селянів).
Наприклад: К иївська Русь гартувала слов’ян.
Місцевий відмінок множини
Під впливом російської мови помилково ставлять у місцево­
му відмінку множини іменників закінчення -ам, -ям, а не -ах,
-ях: читає по складам; мандрує по горам і долинам. За прави­
лами української мови в цих і аналогічних випадках треба
ставити закінчення -ах, -ях: по пальцях; по складах; по горах
і долинах.

Користуйтеся багатствами рідної мови!*

У сучасній українській офіційній і діловій мові слово мага­

зин замінило всі інші синоніми. Заклад, де продаються харчі
та речі (тобто крам), у нашій класичній літературі й народній
мові називали й називають крамницею: Завів крамницю з т ю ­
тюном (І . Н ечу й -Л еви ц ь к и й ). Крамниці, де продаються
спеціальні вироби, мають теж свої назви: книгарня, де прода­
ють літературу, цукерня, де продають солодощі тощо. Якщо
мовиться про дрібну сільську крамницю, вживають зменшено­
го іменника — крамничка. Заміна всіх цих слів одним-
однісіньким словом магазин збіднює багату на різноманітну
лексику українську мову.
Чи знаєте ви, що означають слова ґандж а, ґандж , ґанжа?
1. Бувають люди з природною ґанджею (І. Нечуй-Левицький).
14
’ . У всій ст айні нема коня без ґанджу. Із цих прикладів бачимо,
що ці слова близькі за своїм значенням до слів недолік, вада.
21. Пригадайте, на я к і групи за значенням п оділяю ться прикм ет­
ники. Р озп од іліть подані прикметники на групи за значенням.

Міцний, важкий, дерев’ яний, Миколин (м ’яч), дорогий,

червоний, гарний, лисий, приміський (сад), гарбузове
(насіння), соловейкова (пісня), Сергіїв (брат), захисний, вчо­
ра шній, високий, залізний (міст), залізна (воля), лебедина
(нісня), лебедине (перо).
22. Згадайте, як утворюю ться ступені порівняння прикметників.
Утворіть їх від поданих слів, де це мож ливо.
Чорний, новий, густий, холодний, гіркий, рідний, великий,
мідний, довгогривий, непохитний, вишневий, шоколадний,
мертвий, чіткий.
23. Усно провідміняйте подані прикметники.
Східний, тямущий, Андріїв, Галин, верхній, повнолиций,
оезкраїй, довговіїй.
2 4 .1. П оясніть способи творення поданих прикметників.
Сильний, в’ юнкий, колючий, правдивий, балакучий, робо-
і ящий, русявий, мерзлякуватий, гарнесенький, тонюсінький,
український, батьків, Мотрин, прабатьківський, безшумний.
II. Зробіть морфемний і словотвірний розбір слів прабат ьків­
ський, правдивий.
III. Пригадайте правила правопису складних прикметників.

25. З ’ ясуйте смислове значення і правопис поданих прикметників,

доберіть до них ім ен н и к и , щ об п рикм етники ви ступ али в р о лі
епітетів. С кладіть з цими словосполученням и речення.
Легко/крилий, ясно/зорий, темно/зелений, високо/вро­
жайний, першо/рядний.

26. Опиш іть своє перше враження від зустрічі з незнайомою л ю д и ­

ною, вживаючи прикметники.

Культура мовлення*
1. С т у п е н ю в а н н я я к і с н и х п р и к м е т н и к і в .
Відомо, що існують дві форми ступенювання прикметників:
проста ( червоніш ий, найчервоніш ий) і складена ( більш довгий,
найбільш довгий). Жива природна мова надає перевагу простій
({юрмі: 1. Взяла б цю спідницю, якби ж трошки довша була. 2. 1 бу­
ли вони люди з найбідніш их бідні, з найт ем ніш их темні. Од-
15
пні' дужо чисто можна почути форми типу: 1. Самі передові
/'інший області. 2. Забрали самих кращих. Слово самий в
у».ішпісі.кій мові означає «один тільк и »: їм о самий хл іб, тобто
• один хліб*. Поєднуючись з часткою т ільки, слово самий
підкреслює винятковість: У нашій област і самі тільки пере­
ївші райони ... Отже, слово самий не вказує на вищий ступінь
порівняння прикметників і не може вживатися з цією метою.
Вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає
після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними
словами або сполучників як, ніж : 1. Страх більший від пере­
полоху (М . Н ом и с). 2. Ц ей твір кращий за ті, я к і читали.
3. Видим іст ь у горах краща, ніж на рівни ні.
Відступи від ц&ого правила, наприклад: В ін розумніш е
свого брат а, — помилкові. Треба говорити: В ін розумніш ий за
свого брата.
Українська мова засвідчує і дієслова, утворені від вищого
ступеня порівняння прикметників за допомогою інфінітивного
суфікса -ти, а іноді й префікса по- : широкий — ширший —
ширшати; холодний — холодніш ий — похолодніш ати. Ц і
дієслова вживають замість зворотів із дієсловом ст ат и або
зробит ися і прислівником (чи прикметником) у вищому сту­
пені порівняння. Порівняйте: ст ало хол одн іш е — п охо­
лоднішало. Така форма відповідає нормі літературної мови.
2. Особливості вживання деяких при
кметників у словосполученнях.
Прикметники багатий, гарний, поганий, високий, бистрий
та інші вимагають після себе прийменника на з іменником у
знахідному відмінку: 1. Н а ст я т ака багат а на слово
(Г. Б арвінок). 2. Удався бідний на розкош і, та бистрий на р о­
зум. 3. Н а зріст височенька (Б. Грінченко).
Прикметники заздрісний і ласий вживаються або з при­
йменником на і знахідним відмінком, або з прийменником до і
родовим відмінком іменника: заздрісний на чуже; ласий на
ковбаси; заздрісний до чуж ого; ласий до ковбас.
Прикметник свідомий стоїть у реченні з іменником у родо­
вому відмінку — свідомий (ч о г о?): Д овж енко був свідомий ве­
ликого значення кіно (3 журналу).

Користуйтеся багатствами рідної мови!*

1. Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний.
Останнім часом прикметник вірний заполонив як усне, так і
писемне мовлення, часто вживаючись у невластивому йому
значенні: повів на вірну загибель бійц ів; знайш ов вірний ш лях;
вірно робить син. А тим часом в українській класиці і фольк­
лорі ці слова вживались у вужчому значенні. Слово вірний оз-
мичає «відданий»: 1. Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная (Нар.
чіги я). 2. Б ез вірного друга велика туга (П р и с л ів ’я ). Якщо мо-
ни йде про правильність, слушність, певність, то вживали
прикметники певний, правильний, правдивий : 1. А щоб пев­
нії була правда, — нехай ш лях покаж е ( Т . Ш е в ч е н к о ).
М а н д р ів н и к и намагались зн а йт и правильний напрям.
і Лртем чекав на слушну хвилину ( А Головко). Отже, слід го-
інірити і писати: на певну загибель; правильний шлях, слушно
робить син.

2. Д ом аш ній і свійський.
Прикметник домашній означає «той, що живе в домі або
стосується дом у»: Домаш нього злодія не встережеш (М . Н о-
нис); а свійський — «не дикий, приручений»: П о двору ходили
спійські гуси.

3. Військовий і воєнний.
Обидва слова є в українській мові, але означають вони не од­
но і те саме. Прикметник військовий позначає те, що сто­
сується війська: військова служба, військовий суд, військова
частина тощо: У хат у вст упив гість... військовий лікар
(М . К оцю бинський). А ле те, що походить від слова вій н а ,
українською мовою — воєнний: воєнна перемога, воєнна пораз­
ка, воєнний час тощо: Я згадую т яж кі воєнні дні.

4. В ірогідний та імовірний.
Ц і прикметники часто вважають за тотожні й помиляють­
ся: 1. Я знаю про це з ім овірних джерел. 2. Таке припущення —
«ірогідне. А треба було написати навпаки: в першій фразі —
вірогідних, у другій — імовірне. Прикметник вірогідний озна­
чає «цілком певний, цілком правдивий, достеменний, пе­
ревірений», а ймовірний — це «той, що його можна тільки при­
пустити». Наприклад: 1. В ір о гід н і н аписання букви « і »
іамість « о » починаються з X I V — X V ст. (А. К рим ський).
2. П ригоди були довгі, плут ані і завж ди переходили межі
ймовірного (В . К озаченко).

27. П ровідм іняйте числівники.

П ’ ять, дві, сімдесят, шістсот, п’ ятеро, чотириста сорок
вісім, одинадцять, двісті дев’яносто дев’ ятий, вісім тисяч три­
ста тридцять шість, півтора.

28. П оясн іть граматичні зв’ язки числівників з іменниками.

Один день, троє хлопців, півтора відра, шість екзаменів, три
сестри, сім цілих і одна друга гектара, два озера, чотири сини,
три брати.
 20. І. І Ісрппипііть, числівники запиш іть словами.

ПІСНІ У К Р А ЇН С Ь К И Х СІЧОВИХ С ТРІЛ ЬЦ ІВ

Перші пісні з ’ явились тоді, коли ще не було добровільних
формувань українських січових стрільців. Сумну долю віщу­
нали стрільцям «Ж уравлі» Богдана Лепкого з 1910 року. Впер­
ше ноти і слова пісні було надруковано у збірці «Тим, що по­
лягли у 1914— 1915», яка вийшла у Відні 1916 року. Степан
Чарнецький написав у 1911 році «Ой у лузі червона калина».
Стрілецькі загони було створено після Маніфесту 3 серпня
1914 року. Перший бій відбувся 2 вересня 1916 року під Бере­
жанами, де загинули 700 стрільців. Над ними тужила пісня
Романа Купчинського «Заквітчали дівчатонька стрілецьку мо­
ги лу» (3 журналу).
II. Зробіть морф ологічний розбір трьох чи слівників (на вибір).

30. Спиш іть, виправляючи пом илки.

I. У нашому місті нараховується двадцять два дитячих яс­
ла. 2. У класі знаходилось двадцять три дівчата. 3. До школи
зайшли пара хлопців. 4. Моя мама доглядає на фермі п ’ятдесят
чотири теляти. 5. Майстри виготовили тридцять три сани.
31. І. Прочитайте. З ’ясуйте, я к і числівники вжито в прямому, а
я к і — в переносному значенні. С кладіть речення з кожним сп олучен ­
ням слів.
Наговорили сім мішків гречаної вовни — сім мішків жита;
п’ яте кільце — п’яте колесо до воза; сім п’ ятниць на тижні —
сім днів тижня.
II. Пригадайте і запиш іть приказки, п р и слів ’ я, загадки, що мають
у своєму складі числівники.

Культура мовлення*
1. З в ’ я з о к ч и с л і в н и к і в з і м е н н и к а м и .
Як відомо, числівник один (одна, одно ( є ) узгоджується з
іменниками в роді, числі й відмінку ( один учень, одна ст ат т я,
одно вікно, одні ворота; одного учня, одн ієї ст ат т і, одного
вікна, одних воріт ).
Числівники два, дві, обидва, обидві, три, чотири, а також
складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири
в називному і тотожному з ним знахідному відмінках мають
при собі іменники у формі називного відмінка множини ( два
дні, обидва гім назист и, дві черешні, три метри, чотири зош и­
ти, сорок два учн і). А в називному і знахідному, починаючи від
п ’ять, числівник керує іменником у родовому відмінку мно­
жини: П ’ять маленьких діт ок сплять ( Л еся Українка). Із
18
 іфоОовими числівниками іменники стоять у родовому
ні дмінку множини: 3 того часу минуло півтора десятка років.
II « кладеними числівниками відмінок іменника залежить від
їм пшнього числа, коли це два, три, чот ири , тоді буде назив­
ний: сто сорок два карбованці; з числами п ’ять і далі — родо-
ми іі відмінок множини: триста п ’ят десят сім карбованців.
2. К і л ь к і с н і і п о р я д к о в і числівники часу.
Як треба точно означити час? Часто чуємо: Скільки зараз го-
іііиі? — замість — Котра година?
Ііаша мовна традиція стоїть за порядкові числівники:
І О сьомій годині вийш ли з міста. 2. Завтра об одинадцят ій
ті мене чекатиме інженер ( Ю . Смолич). Вживання приймен­
ника о говорить про точно означений час.
Якщо треба приблизно назвати період між годинами, тоді
< і ід перед порядковим числівником ставити прийменник н а :
>1 прийду на п ’яту годину.
Дробові числівники часу передаються відповідним дробом
1.1 прийменником на до половини години: чверть на третю ,—
і прийменниками на або до , коли буде половина години: пів на
•■ьому, або п ів до сьомої ; чи з прийменниками до або за, коли
перейшло вже за половину години: за чверть сьома , або
чверть до сьомої.
Коли ж мовиться не про означення часу доби, а про
кількість часу, витрачену на якусь роботу або дію, тоді слід ко­
ристуватись кількісними числівниками: 1. Я к ось із неба дощ
полився, в годину весь пожар залив ( І . К от ляревський). 2. В и ­
тратили на це діло сім годин.

Користуйтеся багатствами рідної мови!*

1. Другий та інший.
Слово другий найчастіше виступає порядковим числівни­
ком, але зрідка вживається як синонім до займенника інший:
1. А в другий раз пройшла, не глянувш и на нього ( Л еся
Українка). 2. Сам він не знав, не м іг сказат и, а другі з нього
сміялися ( М . Коцюбинський).
У сучасній мові часом надуживають займенником інший і
ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: В ід
цього берега до інш ого біля двадцяти метрів. Тут неодмінно
треба вжити другий: В ід цього берега до другого..., бо в річки два
береги — один і другий.
2. Пара і кілька.
Чи правильно: Зустрінемось через пару днів? Так сказати
по-українському не можна, а слід: Зустрінемось через кілька днів.
Числовий іменник пара вживається при іменниках, що оз­
начають однакові речі — пара чобіт, пара білі зни — або лю
10
дей, чимось між собою пов’ язаних: Ц в іт лине, лине і закриває
закохану пару ( Л еся Українка ); худобу: Ой на тобі пару волів
лисих (Н ар. пісня).
3 2 .1. П рочитайте текст. На щ о вказую ть займенники? Я к і грама
тичні ознаки вони мають? Я ки м членом речення виступають? Дайте
визначення займенника.
Де живуть наші батьки й матері, там живуть і вітри, які нас
обдували в дитинстві. Оті перші вітри, що пестили нас на ма­
миних руках, і ми, відкриті їм, захлиналися від того надзви­
чайного потоку безмежжя, краси і неосяжності. Здригалися,
мружили очі, починали входити у світ, який звемо життям.
Живуть там, довкола маминої і батькової хати, вітри і пта­
хи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки.
Більшість людей це носить у серці повік. І якщо є щось свя­
те на землі, то це перш за все мама і батько (О. Сизоненко).
II. Випиш іть займенники, розподіляю чи їх за розрядами.

33. Запиш іть займенники і поясніть їх правопис.

Де/хто, де/що, де/який, хто/сь, що/сь, який/сь, хто/не-
будь, який/небудь, будь/хто, будь/що, будь/який, аби/який,
аби/що, казна/хто, казна/що, хтозна/який, хтозна/що,
будь/у/кого, хтозна/в/чому, казна/з/ким, де/в/кого.
34. Поставте займенники в орудному та місцевому відмінках.
Хто, ніщо, будь-який, будь-чий, дехто, той, він, вона, вони,
казна-що, що таке, абищо, що-небудь, одне і те саме.
35. У сно провідміняйте займенники.
Я, він, моя, це, чий, весь, себе, абихто, чийсь, щось.

Культура мовлення*
Особливості вживання займенників
Особовий займенник я в знахідному відмінку з прийменни­
ком про може мати два значення. Порівняйте: 1. Вони говори­
ли про мене (тобто про мою особу). 2. П ро мене, хоч вовк траву
їж ! (цебто мені байдуже). У другому реченні про мене — встав­
не слово.
Слід запам’ ятати вислів із прийменником на та означальним
займенником самий у знахідному відмінку: на саму згадку; на
саму думку (замість нього помилково пишуть: при одній думці).
Означальний займенник усе у місцевому відмінку з при­
йменником по становить образний вислів по всьому , рівно­
значний висловам кінець усьому, з цим покінчено: А тепер уже
по всьому. Тепер я спокійна (/. Франко).
 Користуйтеся багатствами рідної мови!*
І Ноно — він, вона.
« д обовий займенник середнього роду воно може вживатись
ям «'кнівалент іменника середнього роду: П ослухає моря, що во-
н<> говорить ( Т . Ш евчен к о ); інколи може заступати собою
І М ) II пики чоловічого та жіночого роду, щоб висловити певну

їй имгу: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке

мин)е (Б. Грінченко ); також ласкаве та пестливе ставлення до
нгось: Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж наро-
» ч пленталось, та й бачило доволі... говорить до мене, а я усе
>')ч>млюсь ( Г . Б арвінок ); коли мовиться про невідому, лиху
Ні'иОу: Чую, а воно вже в комору залізло.
ї х і їх н ій .
Іаііменник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком
множини від займенника вони: Товкло б їх от ак головами
Ш І*убаиіов).
Займенник їх н ій вживається на означення приналежності,
Присвійності: У їх н ій ст ороні і зимою сонце ( Л еся Українка).
ІШ. І. Дайте визначення дієслова. Я к і форми дієслова ви знаєте?
Прочитайте текст. Знайдіть і випиш іть усі форми дієслова. Р о з ­
м а їт ь , як утворюються дієприкметники і дієприслівники.

( ’ прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі

і карби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління,
.... ртаючи глибинним чаром людську душу. До таких
національних скарбів належить і наша лірична пісня.
Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хви-
інночі слова пісень — і вам відкриється багато поетичних
ми мниць, ви почуєте голоси великих творців, чия поетична
ниаа, ставши народною, квітує по всій землі українській
І М Стельмах).
II. П оясніть усі орфограми та пунктограми в тексті.
III. Визначте дієвідм іну дієслів.

.47. Я к і ви знаєте особливості дієвідмінювання дієслів? Відповідь

•Уґрунтуйте на прикладах.
Колоти, робити, гоїти, муркотіти, спати, побороти.
Л8. Щ о таке дієприкметниковий зворот? П роаналізуйте речення,
поясніть, чому в одних реченнях він відокрем лю ється на письмі, а в
Інших ні.
1. Повітря, густо нагріте пекучим сонцем, ворушилося...
{(>. Копиленко). 2. Неорана земля була густо зрита окопами
і І. Ш иян). 3. З-під гори, порослої виноградною лозою, дзюрчав
>грумок (В. П ет ренко). 4. Тьмяно полискували наповнені во-
21
ДЛ^ЙЦШМ' {♦» І ■> Ч » '• І'и » ЦПП|МІМ нагріте серце вік не прохо-
л
' іч в иі їй пропущені розділові знаки.

І Чеінм міг іімиїмінімись лягла вузька дорога (А. Ш и я н ).

2 П|'*‘іНн*»**іи« і. іі ОІЙцлми, які збившись навколо свого коман­
дора «*- ііінно шічили йому щастя, Брянський заспокоював їх
((» Іппчир). ‘А. Х лоп ’ ята насторожено вслухались у тишу нама­
гаючись щось почути в повитій туманом долині (Ю . Збанаць-

40. Прочитайте речення. Спишіть, виправляючи помилки.

I. Спускаючись з гори, у нього зламалась лижа. 2. Читаючи
кригу, у нього завмирало серце. 3. Проходячи повз будинок,
3 вікна почувся крик. 4. Простягнувши руку по ягоду, з куща
П()чулося шипіння.
41. І. Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку, стиль
Уривка. Випиш іть особові та особливі форми дієслова, зробіть їх мор­
фологічний розбір.

НОВА СІЧ
Після смерті Івана Сірка сила й вага Війська Запорозького
х^тко почала падати. Осівши напровесні року 1834 новим ко-
шйм над річкою Підпільною, запорожці, почуваючи себе в не­
безпеці від помсти татар, почали зміцнювати своє нове гніздо
засіками. Навколо копали окопи, всередині будували курені
й інші січові будови, на майдані підіймали закладену ще на
псчатку дерев’ яну церкву святої Покрови (За А. Кащенком).
II. Поясніть правопис великої букви.
III. Розберіть за будовою слово напровесні.

Культура мовлення*
1. Д і є в і д м і н ю в а н н я слів дати, їст и, відповіст и,
р ^ п овіст и , бути.
Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та майбут­
нього часу доконаного виду мають закінчення -еш (є ш ), -иш
( Щ)'- хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш , збудуєш, звариш,
за}оїш. Виняток становлять слова дати, їст и, відповіст и, р оз­
м іс т и : ти даси, їси, відповіси, р озп ов іси , а не даш, їш, роз-
п$ іш , як-то часом кажуть.
Дієслово бути має в усіх особах однини й множини форму
є> ноді єст ь : 1. Зазнаю чуж ої ст орони, яка вона є (М а р к о Во-
вчж). 2. Я єсть народ, якого П ра вди сила ніким звойована ще
небула (П . Т и чин а ).

22
 2. Д а в н о м и н у л и й ч а с .
Іі українській мові є два минулі часи — минулий і давноми-
му л и й . Давноминулий час, який твориться з форм минулого
'ін('у відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, оз­
начає, що одна минула дія відбулась раніше від іншої: Я читав
Оце цю книжку, та забув її зміст . Цією складеною формою
цннноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати
мннулу перервану дію: Лукаш... знаходит ь вербову сопілку, що
пі/в кинув, бере її до рук і йде (Л еся Українка).
3. Н а к а з о в и й с п о с і б .
Дієслова в наказовому способі мають не тільки форми 2-ї
особи однини й множини — читай і читайте, роби і робіт ь , а
ще й форму 1-ї особи множини — читаймо, робімо. Вживання
дієслів у наказовому способі 1-ї особи множини надає фразі ди­
намічності, заклику: Заспіваймо пісню веселеньку.
Часто до дієслова в наказовому способі 1-ї особи множини
помилково додають закінчення т е , наприклад: ходім т е. Щоб
иисловити заклик чи прохання, треба вживати форму: ходімо,
спечімо, виконаймо.
Для вираження наказу, прохання чи побажання користу­
ються описовою формою, додаючи до дієслова теперішнього
часу частки хай або нехай: 1. Н еха й я заплачу, нехай свою
Україну я ще раз побачу! ( Т . Ш евченко). 2. Х а й колосяться уро­
жаї і живлят ь людст во трудове (М . Рильський).
4. Д і є с л і в н і ф о р м и н а -но, -то й п а с и в н і
дієприкметники.
Однією з синтаксичних особливостей української мови є
широке вживання дієслівних форм на но, -то в ролі присудка:
Ой у полі жито Ой убито, вбито,
Копитами збит о , Зат ягнено в жито,
Під білою березою Червоною китайкою
Козаченька вбито. Личенько накрито.
Нар. пісня
У всіх цих сурядних реченнях немає підмета, а в функції
присудка виступають дієслівні безособові форми на -но, -то:
збито, вбито, зат ягнено, накрито.
Пасивні дієприкметники в українській мові вживаються в
ролі означень, рідше — іменної частини складеного присудка:
1. Кадри, зн я т і в павільйоні, були дуже вдалі. 2. Ц ей глечик
уже розбитий.
Користуйтеся багатствами рідної мови!*
1. Узят и себе в руки чи опанувати себе?
Незнайомець узяв себе в руки й говорив далі... читаємо в су­
часному творі. А ле по-українському можна взят и в руки щось
або когось, тільки не себе: — Н у ,— гукнув Бертольд ,— то бай­
ка! Я візьму сп івців т их в руки (Л еся Українка). Російському
взят ь себя в руки відповідають українські вислови опанувати
себе, запануват и над собою.

2. Вибачаюся чи вибачте?
Часто чуємо вираз: Я вибачаюся. Так говорити не можна, бо
частка -ся означає себе , отже, виходить, що людина вибачає са­
му себе, тим часом як вважає, що завинила (чи помилилась)
перед кимось. Треба говорити: вибачте мені, пробачте мені,
простіть мені, даруйте мені або я перепрошую ; так само не
можна говорити: За ці слова треба вибачит ись ,— а слід: тре­
ба попросити вибачення або перепросити.

3. В ідкриват и чи відчинят и?
В українській мові слово відчинят и вживається тоді, коли
йдеться про двері, вікна, браму, ворота, кватирку, тобто про
те, що потребує певного зусилля рук людини: відчинили вікно.
Якщо йдеться про початок функціонування певного закладу,
виявлення властивостей або про те, що стає відомим для всіх,
то слід говорити відкриват и, відкрит и: 1. Переможці торіш­
н іх змагань відкривають спартакіаду (/. Багмут). 2. Х ім ік и
планети відкривають нові х ім ічн і речовини. Отже, правильно
буде сказати: Н а нашій вулиці відкрит о нову крамницю, яку
відчиняют ь щодня о восьмій годині.
Коли мовиться про книжку або зошит, то треба говорити:
розгорнут и, а не розкрит и: Я розгорнула книж ку і прочитала
епіграф (Л еся Українка).

4. Займатись чи робити щось?

Під впливом російської мови в сучасній українській мові
вживається дієслово займатися: займатися вчителюванням,
займатися пасічництвом ( пасічникуват и, вчителювати).
Основне значення дієслова займатися в українській мові —
«починати горіти, спалахувати»: І в той час скирти і клуня
зайнялися ( Т . Ш евченко). У мові дієслово займатися заміню­
ють багато висловів: жити з чогось або чимось (І дід, і батько
його ж или з кравецтва ), трудитися чимось (У нас тут усі тру­
дяться гончарст вом ), робити щось ( Н ат алці треба хазяїна
доброго, щоб умів хл іб робит и).
Замість говорити: Брат зараз займ аєт ься і не може
п іт и у— слід: брат зараз працює, замість: Треба займатися са­
мим собою ,— правильніше: треба взят ися за самого себе.

5. Почат кую чий чи початківець?

Почат куючий письменник ,— часом читаємо в газеті. Так
говорити не можна. Слово початкуючий — це калька від
24
російського начинаю щ ий. У сучасній українській літера­
турній мові вживається слово почат ківець: почат ківець-
письменник, почат ківець-худож ник тощо.

42. Прочитайте текст. Визначте тем у і дайте заголовок. Випиш іт

прислівники. Я ка їх роль у цьом у тексті? Я к і граматичні ознаки має
прислівник?
Був хмурий день восени. Сиві важкі хмари облягли все не­
бо. Повітря було повне вогкості, і дощ мав збиратися щохвили­
ни. Сумно виглядав залитий водою шлях, і густі ліси понуро
стояли навкруг, тихі, нерухомі, мовчки скидаючи листок за
листком на мокру листяну настілку. Пташки розлетілись, по­
ховались, і гучливий, в’їдливий крик мокрого крука панував
сам навколо. Сумний краєвид, очевидячки, впливав і на двох
людей, що верхи їхали тією мокрою, розтоптаною дорогою
(За М . Грушевським).
4 3 .1. П оясніть спосіб творення і правопис прислівників.
По-батьківськи, набагато, ліворуч, по-перше, удвоє, вгору,
нишком-тишком, так-сяк, любо-дорого, по-вашому, тричі,
коли-не-коли, де-не-де, заодно, вголос, натроє, вчетверо,
по-українському, босоніж, навпочіпки, рік у рік, час від часу,
з дня на день, натщесерце, дощенту.
II. П оясніть лекси чн е значення слів навпочіпки, натщесерце,
дощенту.
III. Зробіть морфемний і словотвірний аналіз слова навпочіпки.

44. Замість крапок поставте букви -н- чи -нн-. О бґрунтуйте свій

вибір.
Навмис..о, мрій..о, страше..о, багря..о, меле..о, зеле..о, ста­
ра..о, несказа..о, черво..о, незрівня..о, незмі..о.

Культура мовлення*
Уживання прислівників.
В українській мові прислівники вживаються часто. Напри­
клад: 1. «Н іч о го ви не знаєт е! » — нетерпляче перебила вона
{Леся Українка). 2. — Гармаші не відст аю т ь, — задоволено
промовив Чумаченко (О. Гончар). 3. Гафійка раптом почер­
воніла і нерішуче стояла (М . Коцюбинський).
Вживання замість прислівників прийменниково-іменнико­
вих конструкцій є порушенням норм сучасної української мо­
ви. Не можна писати і говорити: в нерішучості, із заздріст ю, із
задоволенням тощо. Треба: нерішуче, заздрісно (заздро), задо­
волено.

25
 Користуйтеся багатствами рідної мови!*
1. Виключно чи винятково?
Прислівник виклю чно — калька з російського исключи-
тельно. Українській мові притаманні такі слова: винят ково,
тільки, суто, єдино. Наприклад: 1. В ін їв тільки черствий
хліб. 2. З усіма він чемний і винят ково ввічливий (Я к ів Баиі).
3. П іднеси їй на болячку ту суто золоту гіллячку (І . К от ля­
ревський). 4. М е н е судит и могли б єдино т ільки королі
(Б. Грінченко).
2. Д овж иною чи завдовжки?
1. Кім нат а була довж иною вісім метрів. 2. Ставок глиби­
ною три метри. Такі неукраїнські вислови часто трапляються
в публіцистиці. Замість них в українській мові вживаються
такі прислівники: Р оги по аршину завдовжки... Ям а завглиб­
шки... Р іч к а завширшки... Кам інь завбільшки...
3. Зрідні чи бути ріднею?
Прислівника зрідн і немає в українській мові, це невдала
калька з російського сродни. Українська мова, щоб передати
це поняття, вдається до дієслова з іменником або прикметни­
ком та іменником: бути ( доводит ися ) родичем, бути ріднею,
рідний брат комусь або чомусь,— чи самим іменником: Вони
йому родичі... Х и бна думка — рідна сестра {родичка, рідн я )
тій плутанині...
4. Н авш пиньках чи навшпиньки?
Слово навш пиньках набуло закінчення -ах за аналогією до
російського відповідника на цьіпочках ; друге слово навш пинь­
ки має закінчення -и у характерне для українських
прислівників: наввипередки, навперемінки тощо. Отже, пра­
вильно буде навш пиньки: Щ об краще бачити, навшпиньки по­
ставали (М . Рильський).
5. Одноразово чи одночасно?
Чуємо інколи по радіо таке дивне повідомлення: Одноразово
працює радіост анція «П р о м ін ь ». По-українському це означає,
що радіостанція «Промінь» працює чомусь тільки один раз.
Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, на­
гадати про щось, наприклад: Вам можуть дати субсидію
тільки одноразово.
Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один
час з іншою дією: 1. Одночасно пробитися всім підводам — не­
можливо (О. Гончар). 2. Чикаленко одночасно їв, запивав ви­
ном і розповідав безперестану (Л . Смілянський).

4 5 .1. Випиш іть з тексту служ бові частини мови, заповнивши таб­
лицю .

26
 Службові частини мови
Прийменник С получник Частка

ДНІПРО!
Одне слово — і спадає з тебе полуда зневіри та втоми, одне
слово — і зцілюєшся від кривдних ран, очищуєшся від накипу
злоби й, ослаблений, повертаєш собі життєдайні сили й жадо­
бу творення.
Якщо ти маєш у душі те слово...
Не в образі водного ш ляху для воїв і купців, не у вигляді по­
вені, що бурхотить із зелених джерел незагнузданою силою, а
в символі нашої сутності, вічного буття народу, його багатства,
сили і здоров’ я.
Коли не згубив його, не спродав, не пропив, не зрікся — у
кожну мить, висвітливши в своїй душі цей символ, воскре­
саєш, як тлінний Лазар з небуття, і стаєш видний світові, мов
хрест на церковній бані,— святий і чистий Дніпро (Р. Іваничук).
II. П оясніть у тексті всі орфограми, вживання ком.
III. П оясніть лексичне значення слів полуда, сут ніст ь.

46. Прочитайте. П оясн іть правопис складних і складених при­

йменників.
Поза, з-за, навколо, з-під, навкруги, поруч з, на випадок, із-
за, з-поміж, на відміну від.
47. С кладіть усне повідомлення на тему «Р о з д іл о в і знаки і сп о луч ­
н и к и ».
48. Складіть таблицю «П равопис частки не з різними частинами
м ови».

49. Щ о слід пам ’ ятати про правопис і розділові знаки при ви гу­
ках? П роілю струйте свою відповідь прикладами з вправи.
1. Гей, народи, всі до згоди! 2. О, як чудесно навкруги! (В. Со
сюра). 3. А х , як всього багато: неба, сонця, веселої зелені
(М . К оцю бинський). 4. Ой, яка чудова українська мова!
(О. П ідсу ха ). 5. О рідне слово, хто без тебе я? ІД. П авличко).
6. Закувала зозуля: ку-ку, ку-ку. 7. «Гов, Лукашу, гов, го-го-
го-го! А де ти?» (,Леся Українка).
5 0 .1. Прочитайте текст. Зробіть розбір за частинами мови.

ВЕРБА
Ой у полі вербиченька, там стояла криниченька...
Пісня лилась і лилась, несучи притаєний сум і зажуру...
Вербовий сум. Гарний і гордий, як те дерево, що в низинних
27
місциник |)(м"Г(* здебільшого поодинці або рядочком над річкою
чи г гииіім, игорнувшись у срібно-зелені шати аж по кісточки.
< |м краси суму, що промовляє до людського серця, верба
чмру» Оигато корисного. Вона ніби позначка води на землі. То­
му іі криницю копають завжди під вербою. На сухому місці це
перино ніколи не ростиме. Де срібліє вербиця, там здорова во­
ди ця,— говорить народне прислів’я. Ось чому люди брали воду
для пиття у річці під вербою ( Л . П авленко).
II. П оясніть правопис слів низинни х, срібно-зелені.

III. Знайдіть дієприслівникові звороти, обґрунтуйте вживання

розділових знаків при них.

Культура мовлення*
1 . П р и й м е н н и к и у (в ) — до, в — на.
Коли мовиться про рух у напрямі міста, села, тоді треба ста­
вити прийменник до: Через кілька днів вилет іли до Києва', ко­
ли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користу­
ватися прийменником у (в): У К и єві на риночку ой пив чумак
горілочку (Н ар. пісня).
У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середо­
вищ, абстрактних понять, ставиться прийменник у (в ): 1. В ін
вст упив у сад ( Є. Гуцало). 2. Закрадається в серце ст рах
(М . Рильський). 3. Кидаєт ься у свою ст ихію . Рух до приміщен­
ня позначається дієсловами з тим і другим прийменником:
1. Уваливсь у хату (77. К уліш ). 2. А н на мовчки зайшла до
хат и (О. Кобилянська). Російському вислову дом в три окна
відповідає український — будинок на три вік н а , а вислову дом
в пять зтажей — будинок на п ’ять поверхів.
2. П ри чи за?
З прийменниками при і за трапляється чимало помилок в
усному й писемному мовленні: П ри баж анні цього можна
досягт и. У нашій класиці й живому народному мовленні ко­
ристуються прийменником при для позначення місця: 1. Три
явори посадила сестра при долині (Т . Ш евченко). 2. П ри мені
вона й зросла (М а р к о В овчок). Вживається цей прийменник у
таких висловах, як при розум і, при здоров’ї: Був чоловік при
здоров’ї.
Якщо у фразі мовиться про історичний або тривалий час із
життя певної людини чи багатьох людей, тоді класика і народ­
не мовлення вдаються до прийменника за: 1. За Хмельницько­
го Ю рася пуста Україна звелася... (М . Н ом ис). 2. Ц е було ще за
ж ит т я мого батька (Н ар. творчість).

28
 Користуйтеся багатствами української мови!*
1. С п о л у ч н и к и і — й — та.
Якщо між сполучниками і та й немає ніякої значеннєвої
різниці, то сполучник та може бути в значенні і: Тільки він та
нона, та старий, та стара (Н ар. т ворчіст ь), а також у зна­
ченні слова але: Ой п ’є Байда мед-горілочку, та не день, не два,
та й не годиночку (Н ар. творчість).
Якщо в реченні вже є і, тоді для стилістичної різно­
манітності може прислужитися сполучник та: Вона й ї ї мати
та багато інш их людей знали про це. Сполучником та в зна­
ченні і поєднуються також близькоспоріднені поняття, стани й
явища, а, крім того, стани й явища, які чергуються або випли­
вають одне з другого: батько та мати; ходит ь та плаче;
сміється та плаче; блискає та гримить.
Я к би не чи хоч би як?
У сучасному мовленні трапляються кальки з російських
как ни, какой б и ни: Без освіт и нічого не осягнеш, як би не
хот ів того. Це неправильно.
Треба говорити так: Без освіт и нічого не осягнеш, хоч би як
того хот ів.

2. Ч а с т к и лише, тільки, лиш, лишень.

Істотної різниці між словами тільки й лише нема, в міру по­
треби користуються обома словами: 1. Тільки т оді і полегша,
як нишком заплачу (І. Кот ляревський). 2. Х о т ів говорити і не
міг. Лиш е дивився (М . Коцюбинський).
Близькою за звучанням і значенням до слова лише (л и ш ) є
частка лишень: А покажи лишень, скільки в тебе грошей?
(Г. К віт к а -О сн ов’яненко). Лиш ень дорівнює частці -бо або -но,
тобто це не видільна частка, а модальна; здебільшого ця част­
ка стоїть із дієсловом у наказовому способі: 1. Стривай л и ­
шень! 2. П ід іт ь лишень умийтеся!
Н е то, не то — чи то, чи...
Чи правильний вислів: Н е то спати хот ів справді, не то
тільки вдавав ? Такого вислову нема в українській мові — його
механічно перенесено з російської. Українським відповідни­
ком до російського не то — не то буде чи то — чи, наприклад:
Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! (Т . Ш евченко).
Отже, у першому реченні треба було написати: Чи то спати
хот ів справді, чи тільки вдавав.
3. В и г у к и їй-право, далебі, справді.
Відповідно до російських вигуків ей-ей, ей-же-ей є чимало
українських: їй-право, далебі, справді, справді-бо, бігме, таки
так: їй-право, я нічого не знав; Далебі, не знаю, що й діят и;
20
Справді, нічого не знаю; Каж у вам, справді-бо, нічого не чув!;
Бігме, я не брав т воєї сокири; Таки так, не було його там.
Леле, от біда, ой горе...
Наша мова багата на вигуки-синоніми, що передають захоп­
лення або подив: 1. Ой леле! Д арем ні пит ан ня! ( Л еся
Українка). 2. Леле, лелечко м ені! (М . Н ом ис). Вигук леле не є
абсолютним синонімом до вигуків ой біда, ой горе, ой лихо, ой
лишечко, ой лишенько. Ц і вигуки передають почуття більшого
жалю, ніж вигук леле , за яким чути легкий смуток чи невдово­
лення: 1. Ой біда мені з тобою, не знаю, що й робит и! 2. Ой го­
ре тій чайці, чаєчці небозі... (Н ар. пісня). 3. Ой лиш ечко! Х т о
іде! ( Т . Ш евченко).

П о р я д о к м ор ф ол огічн ого р озбору

са м ост ій н и х част ин м ови
Кожний розбір починається з назви частини мови і визна­
чення початкової форми (якщ о слово відмінюється або
дієвідмінюється). Потім слід визначити лексичні й граматичні
ознаки слів різних частин мови.
І м е н н и к — власний чи загальний, назва істоти чи неісто­
ти, рід, відміна, група, відмінок, число, спосіб творення, син­
таксична роль.
П р и к м е т н и к — якісний, відносний чи присвійний,
ступінь порівняння (якщо є), рід, число, відмінок, тверда чи
м’яка група, спосіб творення, синтаксична роль.
Ч и с л і в н и к — кількісний (назва цілого числа, збірний,
дробовий) чи порядковий, простий чи складений, відмінок, рід
і число (якщо є), синтаксична роль.
З а й м е н н и к — розряд за значенням, рід (якщо є), число
(якщо є), відмінок, синтаксична роль.
Д і є с л о в о — вид, перехідне чи неперехідне, спосіб, час,
особа, число, рід (якщо є), дієвідміна, спосіб творення, синтак­
сична роль.
Д і є п р и к м е т н и к — особлива форма дієслова, вид, ак­
тивний чи пасивний стан, час, рід, відмінок, число, синтаксич­
на роль.
Д і є п р и с л і в н и к — особлива форма дієслова, вид, час
(минулий чи теперішній), синтаксична роль.
П р и с л і в н и к — розряд за значенням, ступінь порівнян­
ня (якщо є), спосіб творення, синтаксична роль.
П ор я док м ор ф ол огічн ого р озбор у служ бових част ин мови
Назвати частину мови.
П р и й м е н н и к — похідний чи непохідний, простий,
складний чи складений, з яким відмінком уживається.
ЗО
 С п о л у ч н и к — простий чи складений, сурядний (підгрупа:
<днальний, протиставний, розділовий) чи підрядний (підгрупа:
з’ясувальний, означальний, обставинний), що поєднує.
Ч а с т к а — розряд (словотворча, формотворча чи модаль­
на), як пишеться з іншими словами.
51. Прочитайте. Розберіть текст за частинами мови. Зробіть мор­
фологічний розбір кож н ої частини мови (по 2— 3 слова на вибір).

ЗВЕРНЕННЯ ДО У К Р А ЇН Ц ІВ
Де той рік, де той місяць,
той проклятий тиждень і день,
коли ми перестали гордиться,
що ми — українці.
І що ми на Вкраїні
таки український народ,
а не просто юрба...
І що є у нас мова,
і що українська вона,
без якої наш край —
територія, а не Вкраїна.
Запитаймо себе,
відколи, з якої пори
почали українці себе у собі забувати,
що солодшим від меду
нам видався час забуття
рідних слів і пісень,
і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил.
Можна жити хохлом, і від того
не згіркне хлібина,
тільки хто колись небо
прихилить до наших могил,
як не зраджена нами,
зневажена нами Вкраїна.
В. Баранов

52. Прочитайте. Розберіть за частинами мови: служ бові слова —

усно, а самостійні — письмово.

Н А П У Ч У В А Н Н Я СІЛЬСЬКОГО ВЧИ ТЕЛЯ

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти,дитино,
покликана захищати своїми долоньками
 крихітну свічечку букви « ї » ,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є »,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
Щ о мова наша — солов’їна.
Правильно кажуть.
А л е затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.
І. М ал кови ч

Зв'язне мовлення
Загальні відомості про мовлення. Усне й писемне мовлення.
Повторення відомостей про текст, стилі мовлення.
Усний і письмовий переказ розповідного тексту
за складним планом
53. І. Прочитайте. Я ка з двох груп речень є текстом? Я к і ознаки
тексту ви знаєте? З як и х частин складається текст?
1. У наших краях водиться три види ластівок.
Терень по голосах відзначав, де і яка пташка співає.
Десь у житах перегукувались перепілки.
Над лісами, над полями на хмарині сірій відлітає журавля­
ми наше літо в ірій (/. Н ехода).
2. Чи не вперше в житті я встав так рано, вийшов на
подвір’я і побачив досі не бачене мною диво — ранкову заграву
сонця. В левадах перекликалися горлиці, щебетали на різні
голоси птахи. Десь вистукував своїм дзьобом дятел. Закувала
зозуля. Прилетів із саги лелека й приніс лелечатам якусь по­
живу. Я стояв заворожений. Потім схаменувся і побрів по ран­
ковій росі, що густо впала на зелений шпориш (За І. Ц ю пою ).
II. П оясніть лексичне значення ви ділен и х слів.
III. Визначте тем у і підтеми у тексті. Д оберіть заголовок.
IV . Розкрийте основну дум к у висловлю вання.

32
 V. Визначте у тексті вступ, основну частину, висновок.
VI. Знайдіть мовні засоби, за допом огою я к и х здій сн ю ється
- цеховий зв’ язок між частинами (реченнями, абзацами).

Т е к с т (від лат. іе х іи т — тканина, зв’ язок, побудова) —

лв’ язне висловлювання, яке складається з кількох речень і
має певну змістову і структурну завершеність.

Основні ознаки тексту:

1) сукупність речень, що об’єднані змістом і мовними за­
собами (узгодження форм часу і способу дієслів, використан­
ня займенників, споріднених чи синонімічних слів тощо);
2) факти і певна інформація висвітлюють одну тему;
3) наявність основної думки.

54. Прочитайте. Ч и становлять подані речення текст? О бґрунтуй­

мо свою дум ку. П оясніть відм інність м іж мовою і мовленням.
Опис, розповідь та роздум є основними типами мовлення.
Значним досягненням в обробці загальнонародної мови була
і иорчість І. Котляревського. Діалог та монолог існують в усно­
му мовленні поряд. Т. Шевченко є великим народним поетом,
кшовоположником літературної мови.

55. Прочитайте. Ч и є підстави вважати записане текстом? Я к і

»>.інаки тексту ви можете назвати? До якого стилю можна віднести
цей уривок? Свою д ум ку обґрунтуйте.
Мовлення — це мова у дії, в роботі, це використання мовних
іасобів у процесі спілкування, що відбувається у звуковій
(усній) чи писемній формі.
Усне мовлення — це мовлення, яке сприймається на слух,
ідресується безпосередньо співрозмовникові. Його мета —
швидко сприймати висловлюване. Існує усне розмовне та усне
книжне мовлення. Усне розмовне — характеризується віднос­
но вільним добором мовних засобів. Тут наявні просторічні,
інколи діалектні слова, буденна фразеологія. Трапляються та­
кож повтори окремих слів або словосполучень. Синтаксис ха­
рактеризується використанням простих та неповних речень.
Крім мовних, використовуються допоміжні засоби вираження:
інтонація, міміка, жести.
Усне книжне мовлення у формі лекції, доповіді, офіційного
виступу орієнтується на традиції писемного мовлення (проду­
маність, старанний відбір фактів, мовних засобів, послідов­
ність і логічний виклад думок).
Писемне мовлення — це мовлення, зафіксоване на папері
(пергаменті, бересті, камені) за допомогою спеціальних
і рафічних знаків. Адресується читачеві й розраховане на зоро­
р
ве сприйняття. Його мета — д о с я г т ї точної передачі й сприй­
няття висловлення. Писемне мовлешя характеризується суво­
рим добором мовних засобів, дотріманням літературних та
стильових норм, стилістичною вирізністю. Речення здебіль­
шого складні. Прості ж речення, як правило, поширені й
ускладнені. Великого значення набивають порядок слів у ре­
ченні та логічна послідовність у зв’ язному мовленні.
Усне мовлення функціонує у форлі як діалогу, так і моноло­
гу. Діалог у художніх текстах є засобом мовленнєвої характе­
ристики літературних персонажів (£ підручника).
56. Спиш іть, вставляючи замість краю к пропущ ені букви. Щ о дає
підстави вважати записане текстом? Прігадайте визначення тексту.
Д о якого стилю належ ить поданий тексі? Свою д ум ку аргументуйте.
Н азвіть відомі вам сти лі мовлення.

СЕЛО
І ось слиз..ка дорога несподіванозникла. Вона западалась,
як під землю, а за провал..ям, гл..біни якого не можна було
помітити, ст..рчали з..лені шпилі гі). Візник припинив баскі
коні і поволі спустився в кручу. Віз з..їхав у вуз..ке міжгір..я.
З одного боку дороги ст..рчала жовті стіна урвища. А з друго­
го ч..рніла широка безодня, дно якої мабуть, ніколи не бачило
сонця. Зубчасті гори кидали різ..бл<ну тінь на дорогу, піт..ма
лізла з безодні, виповняла міжгір..^, п..ялась по горах аж до
сяючих на сонці шпилів. Стягн..ні ажками, під нат..ском во­
за коні крутились, як змії, помалу сіускали віз по покруч..ній
слиз..кій дорозі, що, здавалось, прсиалиться на той світ. Рап­
том, немов від маху чарівної пал..чш, пасмо гір розірвалося; в
широкому отворі, наче у вікні, бліснула річка, а за річкою
розкинулись плавні, щедро зали і південним промін..ям.
Тепер ясно в..днілось село, мал..овнічо ро..кидане над річкою
на горі. Б ілі чепурнен..кі хати під очеретяними стріхами, з
широкими під..аш..ями на мал..овгичих стовпах, дерев..яні
кошниці під кукуру..зу, дерев..яні лів к и , крислаті акації та
журавлі над кр..ницями — все це свдчило про достаток та лад
у селі (М . Коцю бинський).

5 7 .1. П орівняйте два тексти.

1. РОЗДІЛОВІ З ІА К И
В українській пунктуації в ж и й ю т ь с я розділові знаки:
крапка, крапка з комою, кома, двок]апка, тире, знак питання,
знак оклику, крапки, дужки, лапки
У кінці розповідного речення стшиться крапка, питально­
го — знак питання, якщо виражаєтеся наказ, оклик
ставиться знак оклику. За допомогою коми відділяються
прості речення в складному і однорідні члени речення.
У складному реченні, якщо між його частинами відношен­
ий пояснення, доповнення, причини, ставиться двокрапка.
Для відкриття і закінчення цитат і прямої мови вживають­
ся лапки. Для передачі незакінченого мовлення використо-
нується багатокрапка.
Розділові знаки допомагають точніше, виразніше розкрити
думку (3 підручника).
2. ПРО КОРИСТЬ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ
Людина загубила кому і почала боятися складних речень,
шукала фрази простіші...
Потім вона загубила знак оклику і почала говорити тихо,
рівно, з однією інтонацією. Її вже ніщо не бентежило, не раду-
нало, вона до всього ставилася без емоцій.
Потім вона загубила знак питання і перестала запитувати,
жодні події не викликали її цікавості, де б вони не відбували­
ся: в космосі, на землі чи навіть у її власній квартирі.
Щ е через кілька років вона загубила двокрапку і перестала
пояснювати іншим свої вчинки. Врешті у людини залишились
самі лапки. Вона не могла висловити жодної власної думки чи
ідеї, весь час когось цитувала — так вона зовсім розучилася ду­
мати і дійшла до крапки.
Бережіть розділові знаки (3 журналу).
II. Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання.
1. Я ки й із цих текстів належ ить до наукового стилю ? О бґрунтуйте
і пою відповідь.
2. Я к і ознаки наукового стилю ?
3. Ч и однакові тема і мета висловлю вання в обох текстах? Я к у до-
читкову мету ставить автор другого тексту?
4. Який худ ож н ій прийом використовує автор другого тексту, щоб
іробити його цікавіш им ? В и д іліть слова і вирази, що допомагають у
цьому.
5. Спробуйте самі, добираючи потрібні слова і вирази, «ож и в и ти »
>іке-небудь орфографічне чи пунктуаційне правило.
5 8 .1. Пригадайте, щ о вам відомо про сти лі м овлення. Н азвіть сфе
ри використання кож ного стилю . Я кий розділ науки про мову вивчає
Функціонування стилів? П рочитайте тексти. Визначте сти ль кож но­
го, аргументуючи свою дум ку. До якого (усн ого чи писемного) мов-
іення відноситься кож ний текст?
1. Шторм — сильний вітер, швидкість якого за Бофорта
шкалою перевищує 20,8 м/сек, сила — 9 балів. Виникають
шторми головним чином при проходженні інтенсивних цик­
лонів. Зумовлюють сильні хвилювання на морі та руйнування
на суходолі ( У Р Е ).
35
 2. Б темний вечір сиджу я в хатині,
Буря грає на Чорному морі...
Гомін, стогін, квиління пташині,
В’ється хвиля, як в лютому горі.
Вдарить вал і гукне, мов з гармати,
Скрізь по березі гук залунає;
Хоче море човна розламати,
Трощить, ломить, піском засипає.
Л еся Українка

3. О г о л о ш е н н я

Купатися в морі під час шторму суворо забороняється.

Дирекція пляжу.

4. — Галю! Галю, а що це там плаче за вікном?

— То море, Ніно.
— Не може бути, просто як дитина.
— Бо на ньому шторм балів п’ять. Вітер виє, от і здається,
що дитя плаче (О. Д онченко).
5. О п’ ятій ранку вилітаю на палубу. Де «Тигрис»? Ось «Ти-
грис»! Який же він маленький, і як його гойдає і б’ є! Хвилі три­
метрові, вітер штормовий у сім-вісім балів, човном керувати
неможливо, бо може рознести по соломинці буквально на на­
ших очах! (ІО. Сенкевич ).
II. Охарактеризуйте мовні засоби визначених стилів; вкаж іть с л о ­
ва і форми, характерні для розмовного писемного мовлення.

59. У я в іт ь , щ о вам доручили: а) розказати про походж ення назв

днів тиж ня; б) скласти план тиж ня уроків ук раїн ської мови і літер а ­
тури в ш к олі. У як ом у сти лі ви будете це викладати?

60. З акріпіть знання про сти лі мовлення: допиш іть зам ість крапок
назву стилю (сти лів ).
У сучасній українській літературній мові розрізняють такі
основні стилі: ...
1. Стиль ... характеризується порушенням прийнятих у
літературній мові норм спілкування, наявністю діалектних
форм.
2. ... стиль дає точне висвітлення наукових понять.
3. Стиль ... характеризується яскравістю, образністю,
емоційністю викладу.
4. ... стиль — це стиль агітації і пропаганди.
5. Стиль ... мови — це канцелярський стиль, характерний
для документів.
36
 61. П ідготуйте усне повідомлення на тем у «С т и л і м о в лен н я », ви­
користовуючи подані запитання.
1. Щ о таке стиль? Чим викликана поява основних мовних
стилів?
2. Як характеризується лексика за віднесеністю до того або
іншого стилю?
3. Чи допускається взаємопроникнення стилів? Чому?
62. П рочитайте текст. Визначте тем у, основну д ум к у, сти ль.
С кладіть план. П ідготуйте усний і письмовий переказ тексту.

ТРАГЕ Д ІЯ І ВЕЛИЧ П А В Л А П О ЛУБО ТКА

Душа, дух... Власне, він і є народом, нацією. Ми любимо
свою Вітчизну за все — і за оту річку невеличку, яка тече з
вишневого саду, і за ясні зорі, Чумацький Ш лях над нашою го­
ловою, по якому наші предки мандрували і знаходили ш лях у
Крим та по морю в Стамбул, і за карі очі наших коханих, за ма­
теринську пісню, лебедіння діток, але найбільш за те, що ви­
роїлося в душі народу й передається у спадок від покоління до
покоління: працьовитість, лагідність, мрійливість, пісенність,
мужність, зичливість до інших народів.
Здається, нічого особливого не зробив наказний гетьман
Павло Полуботок, тільки постраждав. Життя його вплітається
в історію України червоно-чорною крайкою. Це — одна з най-
трагічніших її сторінок.
Тільки й того, що посилав цареві Петру І «чолобитні», де
просив повернути одібрані «права й вольності козацькі, грамо­
тою царя Олексія Михайловича та гетьмана Богдана Х м ель­
ницького стверджені»... Полуботок боровся методами легаль­
ними, бився, як птах у сільцях. Скількох людей намагався він
перехилити на свій бік, розупевнити, переконати, скільки пе­
тицій-«чолобитних», листів написав безуспішно!
Петро І, приймаючи петиції, водночас віддає наказ зібрати
проти Полуботка «компромат», за яким наказного гетьмана
було звинувачено у державній зраді.
З петропавлівських підземель Павло Полуботок уже не
вийшов. Його було закатовано за те, що хотів відстояти ос­
танні вольності українського народу, за його любов до рідної
землі.
Полуботкові боріння є одною з вершин нашої національної
свідомості, наукою іншим Полуботковим співвітчизникам, як
любити Вітчизну. Високим почуттям патріотизму, мужністю
Полуботок підніс ціле покоління людей, цілий народ, ще раз
утвердив його право на свободу і вільне життя серед інших на­
родів (За Ю. М у шкетиком).

37
 Орієнтовний складний план
I. За що ми любимо Вітчизну.
II. Ж иття гетьмана Полуботка — одна з найтрагічніших
сторінок історії України.
1. Легальні методи боротьби гетьмана за права і свободи
українського народу.
2. Звинувачення в державній зраді.
3. За віщо закатовано Полуботка?
III. Боротьба Павла Полуботка — один з прикладів
національної свідомості.
63. Прочитайте текст. Визначте тему, основну дум ку. До якого
стилю належ ить текст? Обґрунтуйте свою відповідь. Складіть склад ­
ний план. Зробіть стислий переказ тексту. Значення невідомих вам
слів з ’ ясуйте за тлум ачним словником.

СИМВОЛИ КОЗАЦЬКОЇ В ЛАД И

Німецьким словом «клейнод» називають дорогоцінну річ чи
коштовність. У запорозьких козаків так називалися військові
знаки, регалії чи атрибути влади, при котрих у них відбували­
ся великі чи малі ради і які вживалися старшинами відповідно
до посади кожного з них.
Булавою називалася срібна, позолочена, часом прикрашена
коштовними каменями куля, насаджена на металеву чи де­
рев’ яну палицю. Булаву використовували у найвіддаленіші
від нас часи, її знали вже сучасники Троянської війни,
оскільки булави знайдено при розкопках Трої. Булаву давали
кошовому, він тримав її у правій руці під час військових рад.
Прапором, хоругвою чи корогвою називалася шовкова яск­
раво-червона хустка із зображенням посередині. Прапор дару­
вався всьому війську, але носив його хорунжий.
Бунчуком називали просту, помальовану начорно палицю,
на верхній кінець якої насаджували мідну кулю, а під кулю
вставляли волосся з кінського хвоста з чотирма чи шістьма ко­
сами поверх волосся. Бунчук давався кошовому, але носив йо­
го бунчужний, який тримав його під час походу над головою
отамана, щоб подавати знак козакам у бою, куди веде їхній ва­
тажок ( За Д . Яворницьким ).
 С ИНТА КС И С І П У Н К Т У А Ц ІЯ
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ

Ні слово, ні словосполучення не здатні повною мірою за­

довольнити різноманітних потреб людського спілкування,
оскільки вони лише називають окремі предмети, ознаки, дії
і не передають закінченої думки. Основною комунікатив­
ною одиницею в усіх мовах виступає речення. Воно є голо­
вним засобом формування, вираження і повідомлення дум­
ки. Наприклад: 1. Щ едро смагляве літ о землю промінням
поїть (О. П архом енко). 2. Солоно дихало море ( М . К оцю ­
бинський). Слово і словосполучення входять у речення як
його структурні компоненти.
Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення
словосполучень і речень, називається с и н т а к с и с о м .
Термін синт аксис походить від грецького зу п іа хіз, що
означає складання, впорядкування. Синтаксис як розділ
граматики, що вивчає будову зв’язної мови, складається з
двох частин: 1) вчення про словосполучення і 2) вчення про
речення.
64. П рочитайте вірш. Зверніть увагу на розділові знаки. Яка їх
роль у тексті?
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь
У писемному мовленні для більш точної передачі змісту
користуються різними розділовими знаками.
39
 Системи загальноприйнятих правил про вживання
рвіїділомих знаків називається п у н к т у а ц і є ю (від лат.
р и п січт — крапка). Основне призначення пунктуації —
иказуннти на смислове, синтаксичне та інтонаційне члену­
вання написаного тексту.
Пунктуаційне оформлення речень, закономірно вжитий
розділовий знак, який визначається певним пунктуаційним
правилом, називається п у н к т о г р а м о ю .

Типи пунктограм
В українській пунктуації вживаються такі розділові зна­
ки: крапка, крапка з комою, кома, двокрапка, тире, знак
питання, знак оклику, крапки, дужки, лапки. Роль
розділового знака виконує також абзац.
Розділові знаки поділяються на дві групи: знаки відділя­
ючі і знаки відокремлюючі.
Знаки в і д д і л е н н я служать для розмежування
речень та однорідних членів тощо. До знаків відділення на­
лежать крапка, знак питання, знак оклику, кома, крапка
з комою, двокрапка, тире і крапки.
Знаки в і д о к р е м л е н н я служать засобом виділення
в реченнях звертань, вставних, вставлених слів, словоспо­
лучень і речень, відокремлених та уточнюючих членів ре­
чення. Розділові знаки відокремлення бувають завжди пар­
ними (дві коми, два тире, дужки, лапки).
У кінці речення вживаються крапка, знак питання, знак
оклику, крапки, в середині речення — кома, крапка з ко­
мою, двокрапка, тире, зрідка крапки.

65. Прочитайте. Назвіть знаки відділення і відокремлення.

У Д З Е РК А ЛІ СЛОВА
0 слів жорстока і солодка влада!
Не опечись на їхньому вогні...
Такі ж близькі звучанням: «рада» й «зрада»!
Які ж провалля поміж них страшні!
Закони літер — не разок намиста:
Одну хитнеш — і поміняєш суть.
1 спробуй-но тоді межу збагнуть,
Приміром, між «обчислить» і «обчистить».
Ти — весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини на горбі...
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.
40
 Маестро був. Умів приборкать слово.
Зім’ять, як віск, і сотворять дива.
І непокірне слово, як шовкове,
Стелилося з рясного рукава.

Учись у нього. Легшої з наук

І важчої! — нема у цьому світі.
І що простішого: писать — як жити,
Покіль перо не випаде із рук?!
Учись у нього.
Б. О лійник

§ 2. Словосполучення
66. Порівняйте словосполучення із реченнями. Яка м іж ними
різниця і що спільне?
Рясний дощ. Дощ рясніє.
Червоні жоржини. Червоніють жоржини.
Мерехтять росами. Мерехтять роси.
Основною синтаксичною одиницею є речення, яке скла­
дається із словосполучень, зрідка — з окремого слова. На­
приклад: Н а майдані пил спадає. Замовкає річ. Вечір. Н іч
(77. Тичина).
С л о в о с п о л у ч е н н я — це смислове й граматичне
об’єднання двох або кількох повнозначних слів. Напри­
клад: говорити з друзями, сонячний день, міцніший за
сталь, рожевий від сонця, повний води. Словосполучення
складається з г о л о в н о г о і з а л е ж н о г о слова (слів).
Головним є те слово, від якого ставиться питання, а залеж­
ним те, яке відповідає на це питання. Лексичне значення го­
ловного слова виступає цілком самостійно, а лексичне зна­
чення залежного слова служить для уточнення чи поширен­
ня значення головного. Наприклад: високий урожай (головне
слово — урожай, залежне — високий, відповідає на питання
який?) .
Словосполучення, на відміну від слова, не тільки називає
предмет чи дію, а й водночас називає предмет та його ознаку
(вишневий сад), дію та місце її перебігу ( ходит и по саду).
Отже, словосполучення становить розчленовану, більш ши­
року назву певного явища.
Відрізняється словосполучення і від речення. Реченням
ми називаємо не тільки певні предмети, їх дії та ознаки, а й
щось повідомляємо про них, виражаємо до них наше став­
лення, запитання або спонукання (наказ, прохання, заклик
тощо). За допомогою речень ми спілкуємось між собою, ви­
ражаємо думки, передаємо інформацію.
41
Ші.
 07. І ї й , іі і д ч гг головне й залеж не слова в кож ному словосполученні.

Мптпрішська пісня, старанний у роботі, розповідати захоп­

лено, уднічі дешевший, виховання культури, наша перемога,
надзвичайно складний, абсолютно протилежний, перші троє.
08. Утворіть словосполучення, в як и х подані слова виступали
б у ролі головних.

Мова, мріяти, краса, першопочаток, завершений, жоден,

опанувати.
69. Визначте і обґрунтуйте, які з поданих сполучень слів є слово­
сполученнями.

Любити Україну, найбільш вдалий, чарівна мелодія, буде­

мо оволодівати, край дороги, наставники і вихованці, легенда
про Київ, вода з криниці.
70. Утворіть словосполучення, вибравши правильні варіанти.
Обґрунтуйте свій вибір.

Враження (про, від) людин (-у, -и), думки (про, від) зустріч
(-і), згідно (з) постанов (-ою, -и), відповідно (до) положення ( - Я ,
-ю), рекомендації (щодо, з) організації учнівського самовряду­
вання, жити (в, на) Україні, вступати (до, в) університет (-у).
Залежне слово у словосполученні може поєднуватись із
головним як безпосередньо, так і за допомогою приймен­
ників. Наприклад: земля України, ніж ніст ь матері, робо­
та в саду, вода з річки.
Залежно від того, до якої частини мови належить головне
слово, словосполучення поділяються на такі групи: і м е н ­
н и к о в і — крик чайки , п р и к м е т н и к о в і — мокрий від
д о щ у , ч и с л і в н и к о в і — п 'я т ь д н ів у з а й м е н н и к о в і —
хтось із нас , д і є с л і в н і — вивчив уроки , п р и с л і в н и к о ­
в і — вдвічі краще.
П р и м і т к а . У мові є словосполучення, різні за будовою, але
однакові або бли зьк і за лексичним значенням. їх називають
синонімічними, наприклад: бат ьків за повіт — заповіт бат ька ,
книж кова полиця — полиця для книж ок.
Не кожне сполучення слів є словосполученням. Окремий
фразеологізм ( байдики бити, т римат и язик за зубами ),
поєднання іменника з прийменником ( у місті, за м і с т о м )у
дієслова з часткою ( ходіть ж е ) тощо називають не словоспо­
лученням, а сполученням слів.
71. П одані словосполучення запиш іть у такій послідовності:
іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслів­
ні, прислівникові. Поставте питання від головного слова до за л е ж ­
ного.

42
 Дніпровські береги, згадувати події, добірна мова, подава­
ні надії, велич героїзму, з в о р у ш е н а с Я і з , сьомий за спис­
ком, котрийсь4з нас, надзвичайно завзятий, оздоблена майст­
ром, виразно д^кІЇаііУвати, зніяковілий ^їд сорому, удвічі
дорожче.
72. У поданих реченнях виділіть словосполучення. Визначте типи
■ ювосполучень за морфологічним вираженням головного слова.

1. Багатьом поколінням роман «Маруся Чурай» відкривати­

ме образний світ нашої непростої історії, ошляхетнюватиме
душі високим патріотичним почуттям, даруватиме естетичну
имсолоду ( Г . К л о ч ек ). 2. Уста отверзлися — і слово, лихим без-
гштченкам на зло, під сонцем істини раптово, як зерно в ґрунті,
ожило (І. Г н а т ю к ).

73. Випишіть у два стовпчики прості і складні словосполучення.

Чим ви керувалися?

Виховання культури почуттів, вияв глибокої шаноби, дитя­

ча безпосередність, активно сприймати почуте, витвір талано-
митого майстра, біля швидкоплинної річки, зустріти доброзич­
ливим поглядом, розмова очима, напрочуд гарно.
П р и м і т к а . За будовою словосполучення бувають прості і
складні. П р о с т і складаються з двох членів: зелен іє ж и т о , д у м а ­
т и про м а й б у т н є ; с к л а д н і об’єднують у собі кілька простих:
го лів к и б і л и х л іл ій , д о т р и м а н н я норм ет и к ет у .

74. У поданих реченнях виділіть прості і складні словосполучення.

1. Олесь радісно мружився сонцю назустріч, ловив золоту

мушку на кінчикові носа. 2. На початку Другої світової війни
дядько пішов на фронт ( Григір Т ю т ю н н и к ).

§ 3. Підрядний зв’язок слів у словосполученні

75. Знайдіть головне і залеж не слова у кож ному словосполученні.
Змінюйте головне слово. Ч и впливає це на зміну форми залеж ного
слова в кож ному з трьох груп словосполучень? Я к і слова у словоспо­
лученні можуть бути незмінними?

1. Новий день, третя година, моє життя, загублені листи.

2. Виконати вправу, виїхав з міста, милуватися пейзажем, ви­
могливий до всіх. 3. Впевнено говорити, працював мовчки,
надзвичайно щедрий, прочитати тричі.

Розрізняють три основних способи підрядного зв’ язку слів

у словосполученні: узгодження, керування і прилягання.
У з г о д ж е н н я м називається такий спосіб зв’ язку між
словами, коли залежне слово вживається в тому самому
 роді, числі, відмінку, що й головне слово. Наприклад: у сло­
восполученні тепла вода залежне слово тепла узго­
джується з головним словом вода в роді, числі й відмінку.
При узгодженні зміна форми головного слова обов’ язко­
во викликає зміну форми залежного слова. Наприклад:
людська совість, людської совіст і; наша земля, наші землі.
К е р у в а н н я м називається такий спосіб зв’ язку між
словами, коли залежне слово (без прийменника чи з при­
йменником) ставиться в певному відмінку, якого вимагає
головне слово. Наприклад: 1) у словосполученні розв'язува ­
ти задачу головне слово р о зв’язуват и вимагає, щоб залеж­
не слово задачу стояло в знахідному відмінку без приймен­
ника; 2) у словосполученні вийшли в поле залежне слово
поле вжито в знахідному відмінку з прийменником в. При
керуванні зміна форми головного слова не викликає зміни
форми залежного слова. Наприклад: любит и природу,
любив природу, люблять природу.
П р и л я г а н н я м називається такий спосіб зв’язку між
словами, коли залежне слово, будучи незмінним, пов’ я­
зується з головним лише за змістом. Прилягають звичайно
прислівники, неозначена форма дієслова, дієприслівники.
Наприклад: 1) у сполученні рухат ися обережно прислівник
обережно прилягає до дієслова р у ха т и ся ; 2) у словосполу­
ченні навчилися писати неозначена форма дієслова писати
прилягає до дієслова навчилися ; 3) у словосполученні спав
сидячи дієприслівник сидячи прилягає до дієслова спав.
П р и м і т к а . К ількісн и й числівник у називному і знахідному
відмінках керує іменником, а в непрямих відмінках (крім знахідно­
го) узгодж ується з іменником, наприклад: три мільйони (називний
і знахідний відм інки) — керування, трьом мільйонам — узгодж ен­
ня. Ч ислівник один узгодж ується з іменниками у всіх відмінках.

76. Прочитайте. Визначте способи зв ’язку слів у словосполученнях.

Зелена трава, думати про роботу, високі дуби, писати без
помилок, пити молоко, йти далеко, говорити тихо, подруга
сестри, вітер з полонини, сільська школа, земля батьків.

77. З поданих пар слів утворіть словосполучення, запиш іть у три

колонки залеж но від граматичного зв’ я зк у м іж словами.
Йти, пішки. Рідний, село. Писати, українці. Сміятися,
голосно. Стати, навшпиньки. Пружний, струмінь. Пташиний,
гнізда. Пробити, ополонка.

78. Дайте повну характеристику словосполученням : а) за морфо­

логічн и м вираженням головного слова; б) за будовою; в) за способом
підрядного зв ’ язку.

44
 Узори на рушниках, давні символи, мандрівка восени, за-
мчнчуємо долі, з трьох книжок, вочевидь переконливо, знак
Аі'регині, надія на зустріч, про культуру мови, бажання досяг-
і и майстерності, проаналізувати ґрунтовно.

79. С кладіть словосполучення, у як и х опорні слова виступали б то

Головним, то залеж ним компонентом.
Зразок. Червоні м аки — червоний від сорому.
Добрий, важкий, зелений, будувати, писати, вчитися, дум­
ки, життя, вище, близько, дякувати, говорити, бажання, хо-
модно.

Культура мовлення

Синтаксичні норми.
Запобігання помилкам в узгодженні й керуванні
80. Пригадайте, як узгодж ую ться прикметники з незмінюваними
Іменниками та іменниками сп ільн ого роду; розкрийте д уж ки , узгодь-
и- іменники з прикметниками.
Маленький (поні), цікавий (шимпанзе), чудовий (кафе), мо-
чодий (кенгуру), довгий (шосе), яскравий (какаду), горіховий
ігморо), дорогий (фортепіано), гарний (тюль), гарячий (рагу),
новий (роль), надзвичайний (базікало), неперевершений (скна­
ри), бідолашний (роззява).

81. Прочитайте. Знайдіть словосполучення з пом илкам и у керу-

ниііні, виправте і запиш іть правильно.
1. У гурток записували по бажанню. 2. Нещасний випадок
і гався по вині водія. 3. По дорученню бібліотекаря ми закупи-
іи книжки. 4. Згідно наказу директора завтра день здоров’я у
школі. 5. Дякую вас за допомогу. 6. У вагонах ми поїхали по
нласній ініціативі. 7. Наш клас навчається по новій програмі.

82. Виправте п ом илки у будові поданих речень, запиш іть речення

правильно, поясніть причини помилок.
1. їх вчинки вселяють віру й упевненість за прийдешнє.
На це вона сама не раз наголошувала. 3. План по продажу
кукурудзи виконали. 4. Умови по забезпеченню засобами ви­
робництва добрі. 5. Необхідно підвищувати знання серед
юнаків та дівчат. 6. Пальне у господарстві використовується
не по призначенню.

83. Зам ініть подані словосполучення синонім ічним и.

Зразок. С пит ат и вчит еля — звернут ись із запит анням до вчи ­
теля.
45
 Вплинути на товариша; подякувати гостям; турбуватися
про батьків; пам’ ятати дружбу.

84. У творіть словосполучення дієслова з іменником (де треба, з

прикметником).
Дякувати...; турбуватись...; думати...; вчитися ...; навча­
ти ...; протестувати ...; розповідати ...; змагатися ...; повідо­
мляти ...; рухатися ....
85. Спиш іть. У кож ном у словосполученні визначте головне слово і
поясніть, як пов’ язані з ним залеж н і слова.
Говорити по телефону, рухатись за сонцем, доходити ви­
сновку, запрошувати до столу, зайти до товариша, піти до
річки, увійти в приміщення, працювати за сумісництвом,
з ’ явитися в пресі, видавати за рахунком, подякувати друзям.

П о р я д о к си н т а к си чн ого розбору
сл овосп ол у чен ня
1. Скласти словосполучення самостійно або виділити його з
речення.
2. Визначити тип словосполучення за головним словом.
3. Визначити спосіб підрядного зв’ язку між словами.

Зразок у сн ого р озбор у

М овчи т ь земля, ладнаючись віддат и людям увесь урожай
(М . Стельмах).
В іддат и людям — у словосполученні головне слово відда­
ти. В іддат и (к о м у?) людям. Головне слово виражене дієсло­
вом, залежне — іменником. Спосіб зв’ язку — керування; за­
лежне слово ставиться при головному в давальному відмінку
множини без прийменника. Граматичне значення словосполу­
чення — дія і її спрямування на користь адресата.
Увесь урожай — у словосполученні головне слово урожай.
Урожай ( я к и й?) увесь. Головне слово виражене іменником,
залежне — займенником. Спосіб зв’ язку — узгодження; за­
лежне слово узгоджується з головним у чоловічому роді одни­
ни знахідного відмінка. Граматичне значення словосполучен­
ня — предмет і його ознака за мірою охоплення дією предмета.
Зразок п и сьм ового р озбор у
М іся ц ь серп щербатий гострить на зарошену траву
{В. М ордань).
Серп ( я к и й?) щербатий.
Іменникове.
Узгодження.
46
 Гострить (щ о?) серп.
Дієслівне.
Керування.
Гострить (н а в і щ о?) на траву.
Дієслівне.
Керування.
На траву (я к у?) зарошену.
Іменникове.
Узгодження.

86. Розкрийте дужки. Запишіть словосполучення. Підкресліть за-

ігжні слова, у дужках вкажіть спосіб зв’язку з головним словом.
На (крутий) березі; виголосити (доповідь); йти по (дорога);
І палаючий) вогнище; зустріти (весна); (скошений) трави; бігти
(навперейми); в’їхати в (ліс); розповісти про (війна); лежати
(горілиць); (тричі) написати; повернути (ліворуч); пливти на
(пароплав); (наростаючий) буря; (виконаний) робота.
87. Прочитайте. В и д іліть у кож ном у реченні словосполучення.
Розберіть їх за схемою , поданою вище.
Осіннє повітря було прозоре, тихе. На заході під безхмар­
ним небом стояло здорове золоте сонце. Під його скісним
промінням сяло жовте листя лип та беріз. Червоні черешні по­
лум’ ям горіли на сонці. Сухе листя дощем спадало з дерев.
На серці у Насті було тихо та весело (За М . Коцюбинським ).

§ 4. Речення.
Підрядний та сурядний зв’язок слів у реченні.
Типи речень за метою висловлювання
88. Спиш іть текст, поділивш и його на речення. Поставте розділові
шаки. Д оберіть заголовок.
Якось узимку я поглянув у вікно і застиг від несподіванки
шадвору на гілці горобини гойдався красивий сірий птах і я
ідогадався то дрізд-горобинник він ласував примороженими
плодами затамувавши подих я стежив за кожним його рухом
одне мені не сподобалось як дрізд не по-хазяйськи розтриньку-
мав ягоди одну проковтне іншу на землю кине аж згодом я зро­
зумів чому дрізд це робив у лютому коли сонце пригріло і сніг
розтав ягідки з ’явились на світ цілі-цілісінькі наче щойно з
гілки зірвані значить дрізд-горобинник не смітив ними він
ощадливо тримав їх у снігу аби було що їсти й весною розумна
пташка (За К. Н а ріж н им ).
Р е ч е н н я м називається мінімальна інтонаційно і гра­
матично оформлена одиниця мовного спілкування, що фор-
47
 мус і виражає окрему, відносно закінчену думку і відношен­
ня змісту цієї думки до дійсності. Наприклад: П о росах кра-
пеляст их ніч дзвони на коромислі несе ( Н . Кащ ук). Будь-
яке судження виражається у формі речення, однак не всяке
речення виражає судження. Речення, що виражають питан­
ня або спонукання, не містять судження. Втілюючи думку,
речення разом з тим може виражати різні емоції та волеви­
явлення. Наприклад: 1. Спасибі, земле, за т вої щедроти!
(Л . Кост енко). 2. Д е ти бродиш, моя доле? (Н ар. пісня). 3. Я к
усе розрослось, розцвіло! (О ст ап Виш ня).
Те, про що говориться в реченні, може бути виражене як
ствердження, заперечення, вірогідність, невірогідність,
непевність тощо. Наприклад: 1. Театр, музика, пісня — це
вияв культури народу, багат ст ва його душі (М . Ш елгунов).
2. Н апевне, сонце у цей л іс не проникає.
Основна функція речення — служити одиницею спілку­
вання, повідомляти щось про явища дійсності.

8 9 .1. Визначте, що виражають подані речення.

I. Не вмирає душа наша, не вмирає воля. 2. Ой тумане,
тумане, мій латаний талане! Чому мене не сховаєш отут серед
лану? 3. А сльоз, а крові? Не ріки,— море розлилось, огненне
море! (З те. Т. Ш евченка).
II. П оясніть правопис частки не з інш им и частинами мови.

Ознаки речення
Основними ознаками речення є смислова закінченість,
предикативність, модальність, інтонаційна завершеність,
наявність граматичного і смислового зв’ язку його компо­
нентів, наявність головних членів (головного члена).
Речення характеризується відносною з а к і н ч е н і с т ю
в и с л о в л е н о ї д у м к и і в мовному потоці становить ча­
стину розгорнутого повідомлення. Наприклад: Світ мови
оточує нас від народження. М ова нікому не прощає недба­
лого ст авлення до неї (І. Вихованець).
П р е д и к а т и в н і с т ь — це віднесеність змісту речен­
ня до дійсності. Наприклад: Т и хо падає багряний лист.
М о д а л ь н і с т ь — це оцінка висловлення з погляду ре­
альності чи нереальності. Якщо повідомлення повністю
відповідає дійсності — це реальна модальність. Наприклад:
Я бачив море. Якщо повідомляється про щось можливе, ба­
жане, очікуване — це ірреальна (нереальна) модальність.
Наприклад: 1. От з Д н іп ра б зачерпнути води! 2. М ож ливо,
вночі буде гроза.
І н т о н а ц і я відмежовує речення від словосполучення,
48
 але не виступає засобом формування і вираження думки. Є
інтонація повідомлення, питання, спонукання тощо.
Істотними ознаками речення є н а я в н і с т ь г р а м а ­
т и ч н о г о і с м и с л о в о г о з в ’ я з к у всіх його компо­
нентів та наявність г о л о в н и х ч л е н і в (головного чле­
на).
П і д м е т і п р и с у д о к становлять граматичну основу
речення. Вони пов’ язуються предикативним зв’ язком.
Якщо у словосполученні зв’ язок слів є лише
п і д р я д н и м , то в реченні, крім підрядного зв’ язку, буває
й с у р я д н и й зв’ язок — між синтаксично рівноправними,
незалежними один від одного членами речення. Наприклад:
Його « К обзар» читали в К иєві, у Х а ркові, у П ол т а ві та в
інш их м іст ах і селах. У цьому реченні сурядний зв’язок
між однорідними обставинами.

90. І. З поданих сполучен ь слів випиш іть ли ш е ті, що становлять

і|шматичну основу речення. Пош ирте їх другорядними членам и,
і порені речення запиш іть.
Щиро любити, національне відродження, будувати держа­
ну, суверенітет України, вітер зі степу, боротися за правду,
І ні про заграв, невтомна праця, друзі зустрілися.
II. Зробіть фонетичний розбір слова Україна.

91. І. П ерепиш іть речення, п ідкресліть їх граматичну основу, ви­

чиніте граматичне значення способу вияву д ії (реальна — нереальна).

I. Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину

І І І ар. т вор чіст ь). 2. Пісня і праця’ — великі дві сили
( І Франко). 3. Пісня порушує найтонші струни душі людини.
Питворена народом, пісня пахне майовими дощами, синіми
м.онами, материними руками (В . К а ч к а н ). 4. Мамонько,
иоблю я пісню про зозулю і про гай ( П . Т ичина). 5. О вечори на
'^'країні! О сльози щастя на зорі! (В. Сосюра). 6 . А починалось
панування пісенними скарбами народу, прилучення до його
"Ь|>ядів, уявлень, вірувань з дитинства (О. Д овж енко).
II. Зробіть морф ологічний розбір слів людину, материними.

92. Випиш іть речення, я к і передають нереальну дію.

1. А журавлі летять собі ключами. 2 .1листя пожовкле вітри
І мнесли. 3. У цю пору в поле вже виїхали б трактори з сівал-
і мми. 4. Гей, вдарте в струни, кобзарі, натхніть серця піснями!
І II. Тичина). 5. Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну
і Іеся У країнка ). 6 . Не плакали б діти, мати б не ридала, не чу­
ні б у Бога вашої хули (Т . Ш евченко).
49
 П р и м і т к а . Д ієслова умовного і наказового способів ук а зу­
ють на нереальну, але м ож ливу, бажану дію , яка може здійсни­
тись, а може залиш итись і нездійсненою.

93. Спиш іть. П ід к р есліть граматичні основи у власне українських

словах (властивих т іль к и українській м ові), підберіть синоніми.

РАНОК
Ранок справляв свій тріумф. Його блакитне чоло не затьма­
рилось сьогодні жодною хмаринкою. Він легко перекинув за
обрій ніч і звитяжцем простував назустріч дневі. Тисячі пта­
шиних голосів співали йому урочисті кантати, якісь занедбані,
певно, від старих ще хазяїв, жоржини і червоні невибагливі
півники побіля веранди в саду, здавалося, по-особливому сьо­
годні прибрались, і, вмиті, чепурні, трохи засмучені від своєї
одвічної мовчанки, лагідною посмішкою вітали переможця
(Б. А нт оненко-Д авидович).

Речення класифікуються за такими ознаками: 1) за

функцією та емоційним забарвленням, 2) за структурою,
3) за характером вираженого ставлення до дійсності.
За функцією речення поділяються на р о з п о в і д н і ,
питальні, спонукальні.
П р и м і т к а . Розповідні речення п оділяю ться на с т в е р ­
д ж у в а л ь н і і з а п е р е ч н і . У ствердж увальних реченнях д ум ­
ка ствердж ується незаперечно: К ож не людське ж ит т я неповт ор­
не. З а п е р е ч н и м и вважаються речення, у як и х заперечується
присудок або якийсь інш ий член. Я к щ о заперечується присудок,
речення визначається як з а г а л ь н о з а п е р е ч н е : І неситий
не виоре на дн і моря поле ( Т . Ш евченко)', якщ о ж заперечується
якийсь інш ий член , то речення буде ч а с т к о в о з а п е р е ч н и м :
Арт ем відп о вів не одразу (А. Головко). М ож е підсилю вати запере­
чення частка ні: Н е дивилась ні вправо, ні вліво (О. К обилянська).
За характером питань пи тальн і речення можна поділити на
такі групи:
1 . В л а с н е п и т а л ь н і , що м істять питання, яке вимагає
відповіді: Щ о то за люди біля вогню? ( Ю . М у и ік ет и к ).
2. Р и т о р и ч н о - п и т а л ь н і , щ о м істять твердження або за­
перечення і не вимагають відповіді: Х т о може випит и Д ніпро?
Х т о власт ен виплескат и море? (М . Рильський).
3. П и т а л ь н о - с п о н у к а л ь н і , щ о м істять у собі спонукан­
ня, виражене через питання: Ч ого ж^ти сидиш ? (В . Собко).

Розповідні, питальні і спонукальні речення можуть бути

емоційно забарвленими. У такому разі вони стають
о к л и ч н и м и : Вчіт ься складно говорити своїм рідним
словом! (С. Воробкевич).

50
 9 4 .1. Прочитайте, визначте вид питальних речень.
I. О краю мій! Чи можна не любити твоїх просторів, верб
твоїх розлогих, нових будов, піднесених в блакить? 2. Ну хто б
V римській «Е неїді» Хоролу й Ворскли не пізнав? 3. Та й хто б
нас міг насправді розлучити? (З те. М . Рильського). 4. Ти лю ­
биш дивитися на небо? (77. Загребельний). 5. Чи не піти'б до
міста? (М . Коцю бинський). 6. Чому б з тобою нам не поєднати
дружбу? ( Л . Гл ібов).
II. Я ким и граматичними засобами оф ормлені ц і речення?
III. Зробіть морф ологічний розбір слова любиш.

95. Прочитайте. Випиш іть сп он укальн і речення. П ід к р есліть с л о ­

т і, які передають наказ, прохання, пораду, побажання, закли к та ін.

1. Води! (О. Гончар). 2. Л ягла зима. 3. Полуменіють сосни.

І Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й нена-
гтпнно політь бур’ ян. Чистіша від сльози вона хай буде,
і. Гей, розчищайте путь для нової тематики (3 те. М . Риль-
■і'Кого). 6. Хоча б скоріше почало світати! (/. В ільде). 7. Сійся,
родися, зерно, на золотий врожай! ( В . Б ичко). 8. Ти шапку
і кинь і низько поклонись, бо ліс — це світлий храм. Святиня
ііпша (В. Б ичко). 9. А в тебе є мрія? 10. Щ о з тобою? Заспокой-
• н! Чи тобі допомогти? (В. Собко).

96. Випиш іть з творів ук раїн ської літератури по два о к ли ч н и х ре-

•і. пня різних видів: розповідно-окличних, питальн о-окли чн и х, спо-
НVкально-окличних.

97. П обудуйте усну розповідь на тему «Г н ів — сліп и й п орадник»,

никористовуючи різні типи простих речень.
Різноманітні за змістом речення з погляду їх
с т р у к т у р и об’єднуються в декілька типів. Речення мо­
же мати одну, дві і більше граматичних основ. За кількістю
граматичних основ речення поділяються на прості і склад­
н і . П р о с т и м и є речення з однією граматичною основою.
Наприклад: 1. Ж овт огаряча осінь ст оїт ь над осокорами
(І. Ц ю па). 2. Прийш ла зима. 3. Завіяло дороги.
Речення з двома і більше граматичними основами нази-
маються с к л а д н и м и . Наприклад: 1. Сонце зовсім сіло,
чечірня зоря погасла; над містом спускалася ніч ( П анас
М ирний). 2. Кож ен народ, що дбає про своє майбутнє, бере­
те рідну мову (К . М от ри ч).
За структурними ознаками граматичної основи розрізня­
ють два типи простих речень — двоскладні і односкладні.
Якщо в реченні є два головні члени — підмет і присудок, то
це речення д в о с к л а д н е . Наприклад: Н а ш і предки знали
 таїни землі ( К . М от рин). Речення, граматична основа яких
включає лише один головний член (підмет або присудок), є
о д н о с к л а д н и м и . Наприклад: І світає... І смеркає...
О безмежне і плідне ж ит нє поле! ( Л . Первомайський).
Навколо головних членів речення групуються другорядні.
Другорядні члени речення, які пояснюють підмет, утворю­
ють групу підмета; члени речення, що поширюють присудок,
входять до групи присудка. Наприклад: І завирувало, загра­
ло жовтогаряче море навкруги Б іл огір’я ( І . Ц ю па). У цьому
реченні означення жовтогаряче входить до групи підмета,
а обставина навкруги Б іл огір'я формує групу присудка.
Другорядні члени не є обов’ язковими у кожному реченні.
Речення, до складу яких входять тільки головні члени, на­
зиваються н е п о ш и р е н и м и . Наприклад: П овіва в віт е­
рець. П осип а в сніж ок. Сонце сховалось. Л іс завмер (М . Коцю ­
бинський).
Речення, до складу якого входить хоч один другорядний
член, є п о ш и р е н и м . Наприклад: Н асунули сн ігові хм а­
ри. Василько в ’їха в у ліс. У л ісі зовсім зат емніло (М . Коцю ­
бинський).
98. П рочитайте. Я к і речення є пош иреними, а я к і — непош ире­
ними?
1. Дрімає соняшник. Смачніше пахне м’ ята (М . Рильський).
2. Місяць піднімається вище. Все меншає тіней. Чіткішають
далі і співи. Осінь. Золота осінь (М . Стельмах). 3. Осінь обпа­
лила лісисті схили. Яскраво горять факели осик і кетяги калини.
В’яне ліс. Довкола — шум вітру і шелест. Останні квіти
погойдуються під вітром (3 журналу).

99. С к ладіть текст-розповідь за поданим початком, використовую ­

чи пош ирені й непош ирені речення. Зробіть висновок про частоту
вживання речень обох видів.

С ТРАХ
Зненацька екран погас. І в ту мить Дмитро Іванович відчув
на своєму плечі чиюсь руку. Він потягнувся своєю лівою
рукою, хотів скинути руку того, хто стискав йому плече, але не
зміг: пальці були неначе залізні. І вся рука була важка, нещад­
на, ворожа ( Ю . М у ш к ет и к ). ^

Культура мовлення
Правильне інтонування речень різного типу
Інтонаційна виразність мовлення може допомогти слуха­
чеві (співрозмовнику) сприймати творчий задум автора або
підкреслено реально, або у спотвореному вигляді. Численні
52
 нідтінки людського голосу повинні використовуватися
нідповідно до змісту висловлювання, збігатися з ним, а не
суперечити задумові.
У р о з п о в і д н и х реченнях голос підвищується на
.логічно виділеному слові і знижується в кінці речення:
Пливе перон за сизими шибками (Л . Кост енко).
Д ля всіх п и т а л ь н и х речень головним і обов’ язковим
показником питальності є інтонація. Логічний наголос па­
дає на питальні слова, виражені займенниками та іншими
частинами мови. Підвищення тону спостерігається і в кінці
речення: Так^оце ми так довіку й будемо будувати? І ніхт о
н ам не поможе?
Інтонаційний малюнок с п о н у к а л ь н и х речень такий:
голос підвищується на логічно наголошеному слові, потім
знижується, а в кінці знову підвищується, коли це речення
окличне: Н і, не готуй собі вінок, забудь про славу та окра­
су!.. (С. Руданський).
Усі названі речення можуть бути о к л и ч н и м и , це за­
лежить від змісту висловлюваного. У кінці окличного ре­
чення голос обов’ язково підвищується: Обпали мене, часе,
своїм диханням ! Х т о згасит ь промінь той, що вік в душ і х о ­
в а є чоловік?! (М . Рильський).

100. Прочитайте, правильно інтоную чи речення.

1. О милий Боже з України! Не дай пропасти на чужині,
м неволі вольним козакам! ( Т . Ш евченко). 2. Запорозька Січ —
•дин із світових феноменів, це надзвичайно рідкісне явище у
иітовій історії (З журналу). 3. Любіть Україну, як сонце любіть
і/{. Сосюра). 4. Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону
(/. Чубинський). 5. Край дороги, як пісня чаїна, починається
Україна (П . Осадчук). 6."Чуєш козацький спів? Встане із вічних
снів Україна! (Б. Ш овкош ит ний). 7. Дарма ніщо не пропада.
Працюй, і слід твій не загине (М . Чернявський). 8. Чому,
коли шукаєш слово, чому одне бринить — сльоза?! (7. Д рач).
0 вільний степ! О золоті часи! Я вас благословляю за
помірність (М . Руденко).
101. Спиш іть. Позначте інтонування речень стрілочкам и. Визнач­
те тип речень за метою висловлю вання.
А чого то думи людські бувають ясні, мов день, і темні, як ніч?
1 чи приходять радісні думи вночі?
Думи людські ясні, коли на землі тепло і сонячно і барометр
епохи ніякої негоди не віщує. А нині земля тримається і на
своїй орбіті, і на наших думах і діяннях. Нині на грані загибелі
життя на Землі. Нікому лиха не бажаю і не хочу, аби ти сум-
ЙЯ
ною була, мамо-земле! Ти будеш і після мене. Ти повинна буті
для доньок і синів. Для внуків і правнуків!
Хай весняні дощі напоять землю цілющими, живлющими,
молодильними водами, аби нову силу мала (За С. П уш иком ).
102. С п и ш іть. Визначте м о д а льн і типи речень. Н а к р есліт
стрілочкам и інтонаційний малю нок речення. Прочитайте речення
окличною інтонацією . Ч и змінився інтонаційний м алю нок речення?
1. За Києвом, коло Дніпра, як синь, синіє ліс дрімучиі
(С. Руданський). 2. Чого ти стогнеш, море синє, об скелю хвш
лями б’ ючи? (В. Забаш танський). 3. Хай же думка моя вільно
лине! 4. Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас вихо
вать, слова (З те. Л е с і У країнки). 5. Вічна пам’ять полеглил
героям. 6. Наближайся, весно волі (3 газет и).

§ 5. Порядок слів у реченні.

Логічний наголос
103. Прочитайте речення. П роан алізуй те їх щодо порядку слів (н*
як ом у місці підмет відносно присудка, означення — відносно означу­
ваного слова).
1. Пісню калинову я складаю знову (В. Сосюра). 2. Блищить
ріка, метляє вітер чуба, і сонце світить гаряче (Л . КостенА
ко). 3. Вересень-місяць добре ґаздує, овоч свіженький дітям
дарує (М а р ій к а П ід гір я н к а ). 4. П оля, мов токи скляні,
попідмітала люта хвища (Д. П а вл ичко).
Порядок слів у реченні є вільним, бо за кожним членом
речення в українській мові не закріплене якесь постійне
місце. Порядок слів у реченні має кілька функцій: синтак­
сичну (Б ат ько поїхав на вокзал зуст річат и сина. — Син
поїхав на вокзал зуст річат и бат ька)усемантичну (Зуст річ
відбулася о сьомій годині. — Зуст річ відбулася годині о
сьом ій) і стилістичну.
З погляду стилістичного розрізняють прямий і
з в о р о т н и й п о р я д о к с л і в , або і н в е р с і ю (від лат.
і п у є г з і о — перегортання, перестановка). При прямому по­
рядку слів кожне слово має^воє місце відповідно до ролі в
реченні. Слово, що стоїть не на звичайному для нього місці,
набирає додаткового значення. Наприклад: Великі гілляст і
верби розкидалися над ставком ..— Н а д ставком розкидали­
ся великі верби гіл ляст і (Б. Грінченко).
При прямому порядку слів традиційно підмет стоїть пе­
ред присудком: 1. Т е п л о х ід пішов по Д н іп ру вниз. 2. В о­
ни спинилися біля струмка. 3. Л о в и т ь — його смішна робо­
та (Л . Гл ібов). Додаток ставиться після того слова, яке ним
керує: М а р ія забула про свою вроду (П . Загребельний). Узго-
 і пене означення здебільшого ставиться перед означуваним
• коном: П е р е д ве ч ір н і сут інки спадають у лощину (О. Г он ­
чар), а неузгоджене — після означуваного слова: Д о школи
Іідґ дівча із р у си м и косам и.
Місце обставин при прямому порядку слів залежить від
• 11 особу їх морфологічного вираження. Обставини способу
дії, виражені прислівником, в основному стоять перед при­
судком, а всі інші, зокрема виражені сполученням іменника
і прийменником, можуть стояти як перед присудком, так і
після нього. Наприклад: 1. Ш ви д к о наближався л іт н ій
і віт анок ( Григір Тю т ю нник). 2. Д е-не-де у вік н а х світ ло
янтаріє (Б. Сосюра). 3. Громи боїв лиш илися позаду.
Прямий порядок слів найчастіше використовується у на­
уковому та діловому стилях, а зворотний — у художньому
та розмовному.
Найважливіше слово в повідомленні можна виділити не
тільки зміною порядку слів, а й л о г і ч н и м н а г о ­
л о с о м . Від місця логічного наголосу залежить смисл вис­
ловленої думки. Наприклад: 1. Щ од ен н о чесно заробляй
свій х л іб (О. Кравченко). 2. Щ оден но чесно заробляй свій
хліб. 3. Щ оденно чесно за робл яй свій хл іб. 4. Щ оден но чес­
но заробляй свій хліб. 5. Щ оден но чесно заробляй свій хліб.
Логічний наголос є одним з важливих виражальних за­
собів усного мовлення.

104. П р очи тай те речення. В изначте порядок сл ів . П оставте

югічний наголос. Обґрунтуйте його постановку.
1. Щось ніжне-ніжне і духмяне тобі сказати я хотів (Б. К ри­
в е н к о ). 2. Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту (С. П у ­
пі ик). 3. Вечір був темний та тихий. Кругом стояли верби,
і руші та вишні, мов вирублені з каменя, а під вербами розсте-
інлось глибоке темне небо (І . Н ечуй-Л евицький). 4. Щовесни
проростають з кореня буйним зелом полини (/. Ц ю п а ).
Збудившись, леви з грив стрясають зорі й сніг (Б. - І.А н т он и ч).
(>. І назустріч сонній, стомленій природі тільки жовкле листя
гн вітри летять (Д. Ф альківський).

105. Прочитайте речення вголос. Визначте порядок слів у них. П о ­

ставте логічн и й наголос у кож ном у реченні. У сн о зам ініть зворотний
порядок слів прямим. Я к це вп ли н уло на зміст і худож нє звучання
речень?
1. Пронеслось над нами літо молоде, жовтими ланами вере­
сень іде (М . У спенський). 2. І сонця золотий горіх тримає
нивірка у лапах (Д. П а вл и чк о). 3. Травень очі голубі розгубив у
травах (Б. Л у чу к ). 4. На поклик весни піднялись незабудки
(Л . Талалай).
55
 106. Спиш іть. П ід кресліть слова, на як і падає логіч н и й наголос.
Вкаж іть інверсовані слова.

Ц А Р ІВ Н А КВІТІВ
«Царівною квітів» назвала троянду ще давньогрецька Сафо,
яка жила за кілька століть до нашої ери.
Із сивої давнини троянди були поширені в різних місцево­
стях, улюблені і шановані в різних народів — насамперед у
країнах Сходу... Троянди вирощували ще древні єгиптяни. У
Римі на честь троянд влаштовували спеціальне свято. В Ірані
ця рослина вважалася священною.
З трояндою пов’ язані найшляхетніші людські почуття. Це і
краса, і досконалість, і радість, і любов (З календаря).

107. С кладіть і запиш іть речення за поданими схемами. Вкаж іть,

у як и х реченнях зворотний порядок слів. Поставте л о гіч н і наголоси.

108. С кладіть по два речення, в яких був би прямий і зворотний по­

рядок слів. П ід к р есліть слова, що виражають найбільш важ ливі
повідомлення.

109. П ереробіть розповідні речення на питальн і. Запиш іть пара­

ми. П ід к р есліть у кож ном у реченні логіч н о наголош ені слова. Ч и є
різниця?

1. Під час літніх канікул наші школярі відпочивали на Чор

ному морі. 2. Електромонтер полагодив розетку. 3. Андрій
закінчив курси менеджерів. 4. Хор виконував пісні на слова
Тараса Шевченка.

З в ’язне мовлення
Систематизація дібраного матеріалу
до докладного переказу
1 1 0 .1. П рочитайте текст. Визначте його тему й головну дум ку.

КАЛИНА
Калина уже по ярах стоїть у червоних кетягах, як у зорях.
Кожна ягода аж дзвенить достиглим соком, так і жевріє сипким
жаром. А ле не може підпалити ні віття, ні стверділого листя. Го­
56
робці клюють ягоди, кетяги ворушаться, і набубнявілі сузір’я
ідригаються, ніби хочуть злетіти. І від того, що на калині
стільки ягід, вона здається усміхненою. Щасливою й усміхне­
ною.
Орють. Переорана чорна земля піднімає вище груди,
шільна зітхає. Її огортає солодка втома: за літо вона намори­
лась, вигойдуючи на собі збіжжя, бита громом, лякана блис­
кавкою. Тепер вона позіхає, сивими ранками вкривається
і уманом, до полудня тримає на собі колючу росу, а тепло її вве­
чері швидко простигає, залазячи вглиб... Земля жде на облож­
ну мокву, на сірі пронизуючі вітри, на безпроглядні ночі. Вся
іа негода буде їй байдужою, вона засинатиме. І коли хуга
співатиме од яру свою перемерзлу пісню, вона вже спатиме.
Все більше вкриватиметься глибокими заметами. І снитиметь­
ся їй, мабуть, легкий весняний дощ, який лунко стукає у її
снігову хату. І так довго снитиметься їй той дощ, аж поки
справді не розбудить.
А тепер — орють, і калина по ярах стоїть у вогні. А тепер
м(‘бо сизе, і по ньому пасуться сизі хмари. А тепер — лисиця
шібігає з нори, вже пухнастіша, і хоч не залишає поки що
слідів, але така ж обачна, як і тоді, коли сніг буде продзьоба­
ний торочками її лап. А тепер — повітря пронизане сумом, і
гой сум тонко блищ ить на поверхні польової річечки-
крутійки, ним пахне димок з багаття, у якому пастухи печуть
картоплю, тим сумом дзвенить торохка бадилина, за яку вче­
пилась, цідиться і не може процідитись нитка бабиного літа.
А тепер тітка Солоха ламає калину. Зірвані кетяги складає в
і орбу. Сама вона — згорблена та немічна. Щоб стара була така —
і о ні; а всеньке життя прослабувала, нездужалося їй. Якого ке-
гяга не дістає, то нагинає гілляку. А якої гілляки не нагне, то
рогачиком її притягує. Ягоди сяють у сузір’ї, не опадають і
мимоволі соком не бризкають. Вони терпкувато пахнуть, і гірко-
іцами од них несе, і вже долоні натерлись калиною, і одяг, і коси
просякли також. Поступово худі бабині щоки теж починають
смітитись, ніби калина покропила їх своїм соком (Є. Гуцало).
II. Чи можна дати текстові ін ш у назву?
III. Я к і типи мовлення поєднані в тексті?
IV. Визначте дієслів н і форми у кож ном у реченні, абзаці. Дайте
характеристику їх за морф ологічним и ознаками і синтаксичною
роллю в реченні, тексті.
V. В и п и ш іть д ієп ри км етн и ков і та д ієп р и слів н и к о в і звороти,
Гясуйте їх синтаксичну роль.

111. Прочитайте текст до вправи 110. Випиш іть худ ож н і засоби,

які використовує автор у зображенні калини, чорної зем лі, неба,
хуги, ли си ц і, повітря, річечки-крутійки, бадилини, тітки Солохи.

57
 II р и м і т к а . Щ об надати своїй розповіді б іль ш о ї виразності
викликати у читача відповідні почуття, письменники вдаються до
використання таких х уд ож н іх засобів, як епітети, метафори,
порівняння.

1 1 2 .1. Ознайомтесь із вимогами до ан а лізу тексту. Відтворіть кон

текст кож ного абзацу тексту «К а л и н а » (вправа 110) відповідно до
комунікативного (передача інф орм ації) завдання тексту.
Аналізуючи текст, необхідно зосереджувати увагу і на спо­
лучуваності слів та їх форм у словосполученні та реченні, а та­
кож на функціях відносних займенників, займенникових
прислівників, сполучників, які відіграють важливу роль при
формуванні складного речення, надфразної єдності або склад­
ного синтаксичного цілого.
Створення тексту вимагає вмілої побудови речень, правиль­
ного розташування їх членів, мовного оформлення (добір
лексики, виражальних засобів, особливостей синтаксису та
стилістики). Тексти-зразки митців слова допомагають зро­
зуміти, чому добираються саме такі, а не інші слова, як буду­
ються речення, як добираються мовні засоби тощо.
Аналізуючи основні частини тексту, зверніть увагу на мовні
засоби зв’ язку між реченнями. Наприклад, у третьому абзаці
автор вживає єднальний сполучник і (4 рази), протиставний
але (один раз), а також підрядні сполучники у якому, коли, за
яку, як: А тепер орють, і калина по ярах ст оїт ь у вогні. А те­
пер небо сизе, і по ньому пасуться си зі хмари. А тепер — лиси­
ця вибігає з нори, вже пухнаст іш а, і хоч не залиш ає поки що
слідів, але така ж обачна, як і тоді, коли сн іг буде продзьоба­
ний торочками її лап. А тепер — повіт ря пронизане сумом, і
той сум т онко блищ ит ь на п оверхн і п ольової річечки -
крут ійки, ним пахне димок з багатт я, у якому паст ухи
печуть картоплю, тим сумом дзвенить торохка бадилина, за
яку вчепилась, цідиться і не може процідитись нитка бабиного
літа.
А н аліз готового тексту передбачає визначення основної
думки висловлювання або ж тієї частини тексту, в якій по­
дається розповідь, опис того чи іншого явища дійсності;
доцільності уживання тих чи інших мовних засобів залежно
від завдань висловлювання.
II. Випиш іть один абзац тексту «К а л и н а » (на вибір). Передайт
особливості актуальн ого членування речень: відділяю чи відоме від
нового вертикальною рискою, п ідкресліть нове однією лін ією .

П р и м і т к а . Знання прямого порядку слів і причини інверсії

(зворотний п орядок с л ів ) н еобхід н і д л я п рави льн ої побудови
речень, д ля чіткого вираження дум ки, д л я гли бок ого розум іння
тексту і його виразових засобів.

58
 Так, у поданому тексті Є. Гуц а ло оперує прямим порядком
слів. Відом е з попередніх речень виражається підметом або його
групою і передує другій частині речення, в як ій м іститься невідо­
ме, нове, виражене присудком або його групою , наприклад:
Калина уже по ярах ст оїт ь у червоних кет ягах, як у зорях.
Кожна ягода аж дзвенит ь дост иглим соком, т ак і ж евріє сипким
жаром. А ле не може підпалит и ні віт т я, ні ст верділого лист я.
Горобці клюют ь ягоди, кет яги ворушаться, і набубнявілі су зір ’я
здригают ься, ніби хочут ь злет іт и. У поданих реченнях присудок
(або його група) виражає найваж ливіш у в см исловом у віднош енні
частину повідом лення і йде за підметом (прям ий порядок сл ів ).
Саме прямий порядок слів і характерний д ля стилістично нейт­
рального мовлення.

113. П ереробіть поданий простий план тексту «К а л и н а » (впра-

мн 110) на складний і запиш іть.

Зразок.
П л а н
1. Червоні кетяги калини.
2. Солодка втома переораної землі.
3. Небо в сизих хмарах.
4. Дзвенить сумом бадилина.
5. Тітка Солоха збирає калину.
114. І. Ознайомтесь з орієнтовним планом самостійної роботи над
іткстом.
II. Прочитайте текст «Автобіограф ія народу» (вправа 515) і на­
пишіть його докладний переказ.

Орієнтовний план самостійної роботи над текстом

1. Уважне ознайомлення з текстом.
2. Усне переказування тексту.
3. Поабзацне читання тексту.
4. Мовний аналіз тексту.
5. Стилістичний аналіз тексту.
6. Суцільний аналіз мови тексту.
7. Складання плану.
8. Повторне читання тексту.
9. Письмове відтворення тексту.
10. Самоперевірка й самоаналіз написаного тексту.
 ДВОСКЛАДНЕ ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
ГОЛОВНІ Ч Л Е Н И РЕЧЕННЯ

Речення з обома головними членами називається

д в о с к л а д н и м . У такому реченні є два граматичних цен­
три — підмет і присудок або група підмета і група при­
судка.
Так, у реченні: Вечірні рож еві сут інки спадають на зем­
лю (О. Гончар) група підмета — вечірні рож еві сут інки, гру­
па присудка — спадають на землю.
115. І. Пригадайте, що становить грам атичну основу речення
Прочитайте. Знайдіть граматичну основу кож ного речення.
Талантами українців Бог не скривдив. Ми мали й маємо ба­
гато ерудитів і поліглот ів. Наші сільські жінки пам’ятають
сотні й тисячі народних пісень та мелодій. Фольклорна
пам’ ять українського народу безмежна. Та наша історична
пам’ ять — це питання болюче. А ле ж усім відома істина: істо­
рична пам’ ять є ознакою розвиненої культури (3 журналу).
II. П оясніть лекси чн е значення виділених слів.

Г р а м а т и ч н а о с н о в а — це частина речення, яка

служить для вираження предикативності, тобто відношен­
ня змісту висловленого до дійсності. Граматична основа
складається з підмета і присудка. Оскільки підмет означає
предмет думки, а присудок виражає його ознаку, то за
змістом ці члени речення становлять центр висловлювання.
П і д м е т — це головний, граматично незалежний член
речення, що означає істоту, предмет, явище, поняття, про
який що-небудь говориться в речеині, і відповідає на питан­
ня х т о ? або щ о ? Наприклад: 1. Д . Я вор н и ц ьк и й зібрав ве­
ликий матеріал з іст о р ії за п орозьких козаків
(З журналу). 2. Н а зірваних маках ще жила роса (Б. Бойко).
П р и с у д о к — це головний член речення, що виражає
ознаку, приписувану підметові, і відповідає на питання щ о
р о б и т ь п р е д м е т ? що з н и м р о б и т ь с я ? я к и й
в і н є ? щ о в і н т а к е ? х т о в і н т а к и й ? Наприклад:
1. М ій товариш навчаєт ься у музичній школі. 2. Син­
таксис — це р о з д іл грам ат ики.
60
 116. П р игадай те, як и й ч лен речення н азивається п ідм етом
н лкий — присудком. П ід к р есліть у реченнях підмет і присудок.

ПО ЛІГЛО Т
Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський.
Нін знав понад шістдесят мов. У дитячі роки хлопець доскона­
л о вивчив німецьку, французьку, польську та англійську
мови. Пізніше юнак добре оволодів грецькою, турецькою,
італійською, давньоєврейською, санскритом. Після того він
мивчав мови до кінця життя.
Кримський став визначним світового рівня ученим —
орієнталістом, спеціалістом з арабістики, тюркології та іра­
ністики (В . Ш е вч у к ).

§ 6. Підмет.
Способи його вираження
Підмет, виражений одним словом, називається п р о ­
с т и м . Формою вираження підмета є називний відмінок:
а) іменника: Садок вже одцвівся, зем ля густ о вкрилась
білими пелюстками ( Григір Тю т ю нник );
б) займенника; особового: Н а т ренуваннях вона досить
швидко опанувала майстерністю (І. К он он чук); питально­
го: Х т о допом іг розвинут и її чудові ф ізичні дані? (І. К онон ­
чук); відносного: П очалися вист упи, що позначилося на
довгій, але блискучій спорт ивній кар’єрі М а р ії Ковач (І. К о ­
н ончу к ); неозначеного: Л и ш е дехт о знав, що скромна
санітарка — чемпіон з класичної боротьби М а р ія Ковач
(І. К онончук); заперечного: Н іх т о й не здогадувався, який
це був важ кий х л іб (І. К онончук);
в) субстантивованого прикметника: Ст арий підбадьорю­
вав своїх дітей вигуками ( О . Гончар);
г) субстантивованого дієприкметника: П ор а н ен і прибу­
вали щодня (О. Гончар);
ґ) числівника: У великій світ лиці за столом сиділо т роє
(Ю . М уш кет ик).
Підмет може також виражатися:
а) прислівником: Ц е «д о б р е » звучало тепер м ’яко, як
сердечна иросьоа [І. Вільде);
б) неозначеною формою дієслова: Ж и т и — це не значит ь
тільки брати, а й давати (Д. Ткач);
в) вигуком або службовим словом, якщо вони вжива­
ються замість іменника: Д есною кот илося переможне
« у р а » (О. Д е с н я к ); І кож не н і — вогненне чує т ак
(І. Вільде).

61
 117. Прочитайте. Визначте, якою частиною мови вираж ений про­
стий підмет.

1. К у л ьту р а мови починається із сам оусвідом лення

мовної особистості ( С У М ) . 2. X X сторіччя принесло нашій
мові високі злети і найскладніш і випробування. 3. Ж иття
прожити — не поле перейти (Н а р . т ворчіст ь). 4. Ц е — мій
народ! (Б. О л ій н и к ). 5. Ми з дитинства навчаємося мови. 6. Світ
мови оточує нас від народження (3 те. І . В и х о в а н ц я ). 7. Х то
серця чистого добро злобою чорною поборе? 8. П ечаль і радість
наша, пісне, що муж ність будиш у серцях (3 те. М . Р и л ь с ь ­
кого).

118. Складіть речення, у яких би в ролі підмета були слова: ш е с т е ­

ро, військов ий, ого-го-го, в изво лені, варит и, хтос ь.

С к л а д е н и м називається підмет, виражений словоспо­

лученням , утвореним з двох або к ільк о х повнозначних слів.
У ролі складеного підмета можуть виступати такі нероз­
кладні словосполучення:
1. Складні географічні й астрономічні назви: 1. Ч у м а ц ь ­
к и й Ш л я х о п е р із у в а в небо в е л е т е н сь к и м м и г о т л и в и м
поясом ( І . Ц ю п а ) . 2. К и їв с ь к а Р у с ь з а х и с т и л а Європу в ід
м он го л о -т а т а р ськ о ї навали.
2. Назви установ: В е р х о в н а Р а д а У к р а ї н и — з а к о н о д а в ­
чий орган.
3. С тій к і словосп олучен н я: С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о
країни багат огалузеве.
4. Сполучення іменника у формі називного відмінка
з іменником в орудному відмінку з прийменниками: М а т и
з д о ч к о ю щовечора виш и вал и руш ни ки.
5. Сполучення іменника, що має значення сукупності,
з іменником у родовому відмінку: В е л и к а з г р а я ж у р а в л ів
круж ляла невисоко й пл авн о над землею ( М . Ри л ьськ и й ).
6. Сполучення числівника з іменником у називному або
родовому відмінку: Т и х о л и ст о м край печери два ду б к и
ш епт али (С. Руд а н с ь к и й ).
7. Сполучення іменника або числівника чи займенника
у формі називного відмінка й іменника (або займенника)
в родовому відмінку з прийменником з ( із ) : І к о ж н и й з на с
те зна в, що с лави нам не буде ( І . Ф р а нко).
8. П ідм ет може бути вираж ений ц іли м реченням:
« Щ е не в м е р л а У к р а ї н а » на в іки ж и т и м е в н а щ а д к а х
(З га зе т и ).

119. Спишіть. Виділіть граматичну основу в кож ному реченні,

охарактеризуйте підмет.

62
 Б И Т В А З ОРДОЮ

І була під Києвом січа велика. Тисячі стріл закрили сонце, а

ні а тупоту копит, іржання коней і брязкоту заліза не чути було
іюдського голосу. Ц іл а орда з ханом Отроком прийш ла під
І Н ІН . У ж е манилися їм київські поволоки, б іл і киянки-поло-
мипки, повні пригорш ні золота, н епочисленні ряди
м і ч і і л ь н и к і в . А л е стояла Русь, мов стіни святої Софії.

Половецькі стріли застрявали в дереві, списи лам алися

пґі щити, а коли падав один, над ним знов стискалися щи-
• и неприступним муром. Об цей мур розбивалися хви лі поло-
нсцького моря, як Дніпрові х в и лі об скелі порогів. А золота
Иоругва князя м аяла грізна й непохитна серед руського
нІЙська.
І не витримала нарешті половецька орда. Один за одним
прибігали до Отрока перестрашені вожді: багато упало вояків,
н<ідуть далі, а Р усь стоїть, як і стояла! Самому Отрокові почала
зраджувати відвага, і сумнів ухопив його за серце міцними
І' пщами. К оли ж натиснула Русь і перелякалася орда, перший
Покинув поле бою, а за ним гнали врозтіч його розтрощені ор-
ш. гнали в ж аху перед страшною княж ою коругвою ( Л . М о -
іччідз ).

І 20. Складіть речення за схемами. Використовуйте як прості, так

і і кладені підмети.

і ♦
4 .© ©
п = 1 * №
5 .© © е © © © .

6. © і © © © .

121. І. Спишіть речення. Підкресліть підмет і присудок. Зверніть

мнгу на число присудка при підметі, вираженому словосполученням.

I. Ми знов у Києві з тобою у сяйві й гомоні йдемо (В. Сосю-

/•</). 2. А кожен з них — сестра і брат (А. М а л и ш к о ) . 3. Про яго-
шнський період перебування Ш евченка в У країні збереглося
шмало свідчень (С. Ж у р а х о в и ч ). 4. А л е дехто з учнів викликав
нього глибоке занепокоєння (О. Д о н ч е н к о ). 5. Ми їх али
моички з тобою, д ля щастя не знаючи слів. (М . Р и л ьс ьк и й ).
0 Н машині стояли ще кілька полкових розвідників з автома-
іііми, в п ілотках набакир (О. Гонч ар).
II. Підкресліть і поясніть орфограму «Н ен аголош ен і е, и » .
63
 122. Спишіть речення, підкресліть підмети. Визначте способи
вираження складеного підмета. Обґрунтуйте власну думку.

1. Святослав Гординський увійшов в історію нашої к у л ьту ­

ри як поет, як м аляр, іконописець, перекладач поезії, літера­
турознавець, літературний критик (Л . Р у д н и ц ь к и й ). 2. Народна
творчість, народне мистецтво — м огутнє духовне древо
(Л . Д у н а є в с ь к а ). 3. Багато хто з нас ще добре пам’ ятає, як вхо­
див Іван Драч у літературу (О. Г онч ар). 4. Щ е батько з матір’ ю
сном-духом не знають, як у вони долю в колисці гойдають
(М . Л у к і в ) . 5. «Х іб а ревуть воли, як ясла п овні?» — найкращий
твір Панаса Мирного ( П . Х р о п к о ). 6. А поставити крапку над
« і » — то неабияке мистецтво в ж итті ( Н . Р и б а к ). 7. ... Рідна
мова — скарб, якого ти не згубиш ( Б . - І . А н т о н и ч ).

123. Випиш іть із худож ніх творів п’ять речень з підметом, вира­
женим займ енником у називном у відм інку, субстантивованим
словом, словосполученням.

§ 7. Простий присудок
124. Знайдіть у реченнях присудок. Якою частиною мови він
виражений?

1. Очі розкрила конвалія біла і в здивуванні застигла,

зом ліла... 2. Л лється море, плещ е в берег, б’ ється в сірі скелі,
мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (З те. О л е к са н д ­
ра Олеся). 3. Лю дино вільна, завжди будеш ти, як дзеркало
своє, лю бити море (Є. М а л а н ю к ). 4. Зацвіли вже липи й щедро
ллю ть навколо аромат солодкий, повний світлих чар (В. Со-
сюра).

П р о с т и м п р и с у д к о м називається присудок, який

виражений дієсловом у формі одного із способів — дійсного,
умовного або наказового. Наприклад: 1. Р о з т а н у в сніг. Г а ї
п р и в іт н і ш у м л я т ь над маревом л а н ів (В. Сосюра). 2. П о ­
п л и в л а б я на с х і д сон ц я ( Л е с я У к р а їн к а ). 3. Н е х а й г н е т ь ­
с я лоза, а т и, дубе, к р іп и с ь (С. Р у д а н с ь к и й ); ро з т а н у в,
шумлять — дієслова дійсного способу минулого і теперішньо­
го часу; поп л и вл а б — дієслово умовного способу; нехай
гнет ься, к ріпись — дієслова наказового способу.

П р и м і т к а. Простим є також присудок, який виражений:

а) дієсловом у складеній формі майбутнього часу: Б у д у я н а в ч а ­
т и с ь м ови з о л о т о ї у т рави-в есн янк и, у гори к рут ої ( А . М а л и ш к о ) ;
б) неозначеною формою дієслова: Я їй р о з к а з у в а т и , а вона
с м і я т и с ь т а р а д іт и ( М а р к о В о в ч о к ) ; в) вигуковою формою
дієслова, яка передає коротку, миттєву дію: З а рид ала К а т е р и н а
т а б у х йом у в ноги ( Т . Ш е в ч е н к о ) ; г) звуконаслідувальними сло­

64
 вами: А чобітки їх н і — д з е н ь -д з е н ь ( О. Г о н ч а р ) ; ґ) фразеологічни­
ми та іншими стійкими сполученнями: 1. В і н без у г а в у правит ь
т е р е ве н і. 2. Ч е р н и ш к озир ну в і п о д а в к о м а н д у на п ’я т и й р ейс
( О. Го н ч а р ) .

До складу простого дієслівного присудка мож уть входи­

ти модальні частки як, я к не, ну, давай, ніби, наче, мов, не­
мов, начебто, собі, т а к і, а ж : Сонце н і б и з а л я г л о на далекій
см уж ці л ісу ( Ю . З б анацький).

125. Знайдіть у реченнях присудки. Якою формою дієслова вони

ииражені?

1. Садами день уж е одмріяв, заснуло місто жовтим сном.

І лиш шумить осінній Київ за голубим моїм вікном. 2. Дзвени,
моя радісна ліро, хай звуків лунає прибій! Всім серцем і піснею
щиро я Київ лю блю золотий. 3. Переливаються і тануть мрійні
гони (3 те. В. Сосюри). 4. М ені і в непроглядній пітьмі днів твоя
ііунала б мова солов’їна. 5. Х ай наша рідна У країна в добрі
І мирі прожива (3 т в . Д . П а в л и ч к а ).

126. Спишіть. Підкресліть присудки. Чим вони виражені? Йк на-

шваються такі сполучення?

1. Я печу раки і мовчки стою на одному місці ( М . С т е ль­

мах). 2. П іш ов батько навпростець, не скоро вернеться,
і І гуси вола з ніг звалять, як їх багато. 4. Бдж оли раді цвіту,
« люди раді л іт у . 5. Одна бджола меду не наносить. 6. Півень
ринку криком не закличе (Н а р . т ворчіст ь).

127. Складіть речення, у я к и х би присудок був вираж ений:

І > дієсловом м а й с т р у в а т и в м инулом у часі дійсного способу;
*) дієсловом к р е с л и т и у теперіш ньом у часі дійсного способу;
І) дієсловом ш и т и у майбутньому часі дійсного способу; 4) дієсловом
працю вати в умовному способі; 5) дієсловом в и к о н у в а т и в наказово-
IV способі; 6) інфінітивом о т р и м а т и .

§ 8. Складений дієслівний присудок

128. Прочитайте. Чим вираж ені виділені присудки?

1. П о ч а л о рясно о си п а т и ся на бульварах Києва ж овтогаря­

че листя (С. С кл я ренко). 2. Танкісти зм уш ені були з а л я гт и
коронку ( І в а н Л е ). 3. За рідний край в ід д а т ь го т о в і вони
мою гарячу кров (В. Сосюра). 4. Великий, довгий ш лях зум іл и
\и пройт и (А. Гол о в к о ). 5. Р а д би ще він раз побачит ь отаку зи-
му ( П . Т и ч и н а ).

С к л а д е н и м д і є с л і в н и м п р и с у д к о м нази­
вається присудок, що складається з неозначеної форми
дієслова, яка виражає його основне лексичне значення,
іі і ’ і ц і і п м о в а , 8 к л . 65
 і змінюваного допоміжного дієслова, що виражає граматич­
не значення присудка. Наприклад: Д і д л ю б и в с п а т и п ід
дубом (О. Д о в ж е н к о ). Основна частина присудка с п а т и
у реченні називає дію, а допоміжна л ю б и в показує, що дію
виконувала у м инулом у часі особа чоловічого роду, в од­
нині. К рім граматичного значення способу, часу, особи (чи
роду), допоміж ні дієслова виражають значення: 1) початку,
кінця, продовження д ії ( п о ч а т и , с т а т и , в з я т и ся , за х о ди - ]
т ися, к и н у т и ся , п у с т и т и с я , м е т н у т и с я ; к ін ч а т и , пере­
с т а т и , к и н у т и ; продовж уват и, л и ш и т и с я , з о ст а т и ся , не
п е р е с т а в а т и ): Я х у т к о н а б и р а ю п о в іт р я і п е р е с т а ю
д и х а т и (О. Д о в ж е н к о ); 2) мож ливості, немож ливості дії,
прагнення, бажання, процесів мислення (м о гт и , м у си т и ,
н а м агат ися , нам іря т ися, см іт и, у м іт и , х о т іт и , баж а т и , і
л ю б и т и , д у м а т и ): Я м іг щось з а б у т и ; 3) у р олі допоміж них
д ієслів м ож уть виступати прикметники типу: з д а т н и й , і
згод н и й , марний, радий, повинен, спром ож ний, схиль- ]
н и й ; дієприкметники типу: зм уш ений, зо бо в'я з а н и й , п о к л и ­
к а н и й та ін. за участю дієслова-зв’ язки бу т и у різних спосо-
бово-часових формах: Я з о б о в 'я з а н и й д о п о м о г т и старому
( М . С т е л ь м а х ); 4) стійкі сполучення слів з модальним
значенням типу: в и я в и т и баж а нн я, м ат и зм огу, м ат и
думку, м а т и м о ж л и віст ь , м ат и намір, м а т и право, не
в зм озі, не в с и л і та ін.: 1. Х л о п е ц ь дав з г о д у с п ів а т и у хорі
( І в а н Л е ). 2. Т и м а т и м е ш з м о г у п е р е в ір и т и свій запис.

1 2 9 .1. Спишіть. Підкресліть складені дієслівні присудки.

I. Думав ж ити, поживати та Бога хвалити, а довелось на
чуж ині тільк о сльози лити! 2. Не хочу я, моя мати, за плугом
ходити, оксамитові жупани на р іл л і носити... На Хортиці
у матері буду добре жити, в оксамиті ходити, меди-вина пити.
3 . 1 четвертий рік минає тихенько, поволі. І четверту починаю
книж ечку в неволі мережати... А я таки буду мережать ти­
хенько б іл ії листи. 4. О Господи! Дай мені хоч глян уть на народ
отой убитий, на тую Україну! 5. А ти, старий Дорошенку, ;
запорозький брате! Нездужаєш чи боїшся на ворога стати?
(З те. Т. Ш е в ч е н к а ).
II. Поясніть орфограму «З н ак м’я к ш ен н я ».

130. Спишіть. Доберіть заголовок до тексту. П ідкресліть головні

члени речення. Визначте способи вираження підмета і присудка.

Українською Сафо називають Марусю Чурай, бо вважають її

автором багатьох народних пісень. Зокрема, їй приписуються
«Засвіт встали козаченьки», «В ію ть вітри, віють б уй н і», «Ой не
ходи, Грицю », «В кінці греблі ш умлять верби», «Грицю, Грицю,
до роботи», «О й Боже мій, Боже, милий покидає».

66
 Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського
народу проти польської ш ляхти . Піднявся на боротьбу П о л ­
емнський полк, в яком у був і коханий М арусі Грицько Бобрен-
ко. Д л я дівчини розлука з коханим була тяж ким ударом. Саме
годі вона склала чудову пісню, сповнену глибокого болю й
страху перед невідомим. Ц я пісня в наші дні співається в мар­
шовому темпі і починається словами «Засвистали козачень­
ки*. Зовсім не так співала цю пісню Маруся. Вона співала її
повільно, виповнювала кожний рядок глибоким сумом і печал­
лю (За О. К озул ею ).

131. Замініть прості присудки складеними, ввівши в речення

дієслова, що виступатимуть у ролі допоміжних.

1. А день зростав ( М . Р и л ьс ьк и й ). 2. Табір ще спить. 3. Я

о.іирнувся (3 те. М . К о ц ю б и н с ьк о го ). 4. Дівчина вишивала
сестричці невеличку батистову хустину. 5. Б іля казанка ча­
клував Марцинюк. 6. О льга Дмитрівна міцно притискує дітей
до серця і нестримно плаче від радості (3 те. Ю . Зба нац ького).
V. У селі блим али рідкі вогники (Ю . М у ш к е т и к ) .
Д о в і д к а : закінчувати, почати, ходити, хотіти, продовжувати,
•шмагатися, переставати, не переставати.

132. Складіть по одному реченню із складеним дієслівним присуд -

• ом, допоміжним компонентом у якому будуть такі слова: рад, ладан,
і/одний, змушений.

133. Випиш іть з оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною »

шість речень зі складеним дієслівним присудком.

§ 9. Складений іменний присудок

134. Прочитайте. Поясніть, чим вираж ені виділені присудки в
кожній парі речень.
1. Петро М ихайлович непокоївся. — Петро М ихайлович був
не спокійний. 2. Дома, в Галичині, він учит елю вав. — Дома, в
Галичині, він за в ч и т е л я був (А. Г о л о вк о ). 3. Повітря н а с и т и ­
шся пахощами достиглих яблук , меду й квітів. — Повітря було
насичене пахощами достиглих яблук, меду й квітів (С. Склярен-
/к>). 4. Л іси гу с т іш а л и й густ іш а ли . — Л іс и ст а ва л и г у с т іш і й
і/стіші ( П . З а гребельни й ).

С к л а д е н и м і м е н н и м п р и с у д к о м називається
присудок, утворений з іменної частини, яка виражає його
зміст (лексичне значення), і допоміжного дієслова-зв’ язки,
що виражає граматичне значення способу, часу та опо^и.
67
 Найчастіше використовується зв’язка бути в усіх способово- і
часових та особових формах, рідше — дієслова ст а ва т и , ]
р о б и т и ся, н а зи в а т и с я , вва ж а т и ся . Наприклад: 1. М е н і
о сін н я ніч корот кою здаєт ься (Л е с я У к ра їн ка ). 2. В есна с т о ­
яла суха і в іт ря на ( М . Коц ю би нськи й). 3. Будь мені братом.

Іменначастинаскладеного присудка

У р олі ім енної частини складеного присудка можуть

вживатися різні частини мови, а саме:
1. Ім ен н и ки в називному, родовому або орудному і
відмінках без прийменника і в непрямих відмінках з при- !
йменниками: 1. М а р т а б у л а ще д и т и н а ( М . С т ельм ах). |
2. Я б у в б ез і м е н і, р о д у й п л е м е н і ( М . К о ц ю б и н с ь к и й ).
2. Прикметники в називному або орудному відмінках,
а також у формі вищого або найвищого ступеня: 1. Н і ч б у л а
т и х а і т ем н а. 2. Г а р н и м був К и їв у цей с в іж и й о с ін н ій \
р а н о к (В. Собко). 3. У с м іш к а з р о б и л а п р и в а б л и в іш и м його і
довгаст е, за м к н у т е о бли чч я ( М . С т ельм ах).
3. Ч ислівники: І в ш колі, і в ін с т и т у т і в ін був перш и м .
4. Займенники: П а р ч е в с ь к и й з о с т а в с я с а м (Ю . Смолич). І
5. Д ієприкм етники: Г ір с ь к і печери з а т о п л е н і в о д о ю
(Ю . Б е д з и к ).
6. Р о л ь іменної частини присудка мож уть також викону- і
вати прислівники або ф разеологічні сполучення слів, тоді
вони заступають прикметник ( я к и й б у в ? я к и й є?):
1. Го луб и т і б у л и н а в д и в о в и ж у ко ж н о м у ( П а н а с М и р н и й ).
2. У т а к и х в и п а д к а х в ін т о н к и й на с л ь о з у ( Я к і в Баш ).

П р и м і т к а . 1. Іменна частина складеного присудка може

включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, неначе,
ніб ит о, начебт о та ін.: Д у ш а — як п іс н я с о л о в ’їна ( В . Сосюра ). !
2. П ри ім енниках у називному відмінку вживаються також частки
це, то, о с ь : Л і с — то н аш добрий друг.

135. Прочитайте. Знайдіть складені іменні присудки. Чим вира

жені в них зв’язки та іменна частина?

Н АЙДОРОЖ ЧЕ

Я кщ о ти не лю биш свого народу, нехтуєш його мовою, то

хто ж тобі повірить, що ти любиш і поважаєш сусідні народи?..
Мова — це глибина тисячоліть. Вона — найдорожчий скарб,
переданий нам сотнями й сотнями попередніх поколінь. Д ити­
на росте, чує першу казку, загадку, пісню, вбирає в себе ра­
дощі і сподіванки, звичаї й традиції своїх предків через слово.
Мова — то бездонна криниця народного досвіду ( М . Ш у м и л о ).
68
 І НІ, Прочитайте. Випиш іть граматичні основи речень. Якою час-
•ммі по мови і в якому відмінку вираж ена іменна частина складеного
И|*н< удка?
І І небо сковане, і скована зем ля (М . Ф іл я н с ь к й и ). 2. Оця
|м ии.па мить вже завтра буде сном (Л . К о с т е н к о ). 3. Перш им
п\ и ік> Господь і не геній. Перш им був простий чоловік (В. Си-
мхпенко). 4. Її зорею називали, ясною зіркою (М . Р и л ьс ьк и й ).
Ь Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами
і мінових квітів (О. Го н ч а р). 6. Н адія тоді вже була помічником
ммйстра ( Я к і в Б а иі).
1.47. Подані слова введіть у речення, щоб вони входили до складе­
нню іменного присудка.
Ставати, вважатися, видаватися, доводитися, залишатися.

1.48. Прочитайте. Перебудуйте речення, заміню ю чи дієслово-

ии'нику б у т и іншими дієсловами-зв’язками, і запишіть.

І . Сінокіс у нас був гуртовий (О. Д о в ж е н к о ). 2. М икола Хви-

іімжий був високоосвіченою людиною, грізним полемістом,
ніжним ліриком . 3. Одне слово, був звичайною людиною, в
мкій жив, боровся і утверджувався великий талант ( М . Ж у-
’іинський). 4. Український ренесанс 20-х років був явищем
і мропейського і світового масштабу (О. Гончар).

139. Прочитайте. Усно перекажіть. Н апиш іть самодиктант, вж и ­

ті ііте речення зі складеними іменними присудками.

З А П О Р О З Ь К А Р Е С П У Б Л ІК А
Головною характеристикою Запорозької республіки був
щирий демократизм. Він випередив Європу на ц іл і століття.
Нін проявився у нас тоді, коли по всій Європі проста людина
мважалася робочим скотом. Отож, к оли у ц ілій Європі панував
різкий поділ на класи і стани, то на Запорожжі всі вважали
себе браттями з рівними правами і обов’ язками. У Європі були
писані закони, на Запорожжі нема писаного закону, лиш
право звичаєве, котрого всі мусили слухати. Запорозька земля
мала лиш два слова, котрі притягали до неї людей: воля
і рівність ( З а А. Ч а й к о в с ь к и м ).
140. Н апиш іть твір-мініатюру «О с ін ь », вживаючи у ролі при­
судків такі слова і сполучення слів: п р и й ш л а , х о л о д н іш а ю т ь , по чи­
нає ж о в т іт и , с т а є зол от и м , за к ін ч у ю т ь збират и, буде вінцем.

§ 10. Складний присудок

141. П роаналізуйте речення. Визначте присудок. З яких частин
він складається? Якими частинами мови виражений?
1. Діти були раді стати помічниками батькові. 2. М икола
69
був готовий заплакати. 3. Вона, М алуш а, повинна була бути са­
мо такою ( З те. С. Скл я р енка). 4. Н і, Богдане, я ще не перестав
бути козаком ( П е т р о П а н н ).
С к л а д н и м називається присудок, утворений з двох,
трьох чи чотирьох компонентів, як і поєднують ускладнену
зв’ язкову та прив’ язкову частини.
П р и в ’ я з к о в а ч а с т и н а виражається інфінітивом
або іменною частиною.
З в ’ я з к о в а ч а с т и н а — це складений присудок.
Складні присудки мож уть бути дієслівними й іменними.
Наприклад: Н і х т о мене не м о ж е п р и с и л у в а т и ж и т и на
х у т о р і ( І . Т о б іл е ви ч). Зв’ язкова частина — не може пр и си лу­
в а т и ; прив’ язкова частина — інфінітив ж и т и .

142. І. Прочитайте. Визначте, з я к и х частин складається склад­

ний присудок.

I . Море може бути повним і невичерпним тільки тоді, коли

весь час до нього будуть стреміти ріки (77. Т и ч и н а ). 2. Н у, а вмів
же бути і суворим, і безжальним бути Вишня м іг ( М . Р и л ь с ь ­
кий). 3. Р ев іли геть червоні хви лі, ти радий був би їх спинить
( П . Грабовський ). 4. Ж олкевський ладен був зникнути, так
ображали його незалеж ні манери цього хлопа ( І в а н Л е ). 5. Ц ей
обряд може бути пов’ язаний і з весіллям (Б. С к у р а т івс ьк и й ).
II. Поясніть значення слова с т р е м іт и .

143. Заповніть таблицю.

Типи присудків і способи їх вираження

Спосіб вираження
Тип присудка основний допоміжний П риклади
компонент компонент

144. Вивчіть порядок синтаксичного розбору присудка.

1. Визначити, який присудок: простий, складений (д іє ­

слівний чи іменний), складний.
2. Вказати, чим виражений присудок:
а) якою формою дієслова, якщ о присудок простий;
б) словами яких частин мови, якщ о присудок складений,
складний.
3. Охарактеризувати зв’язку, пояснити наявність чи відсут­
ність тире на місці нульової зв ’ язки.

1 4 5 .1. Прочитайте. Зробіть письмовий розбір присудка.

 П РИ СВЯТА
Нін був сином муж ика, а став володарем у царстві духа. Він
пум кріпаком, а став велетнем у царстві лю дської культури.
Пін був самоуком, а вказав нові, світлі і в ільні ш ляхи професо­
ри м і книжним ученим.
Д оля не ш кодувала йому страждань, але не пож аліла і втіх,
що били із здорового джерела життя. Найкращ ий і найцін­
ніший скарб доля дала йому лиш е по смерті — невмирущу
• лаву і всерозквітаючу радість...
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко ( І. Ф р а н к о ).
II. Розберіть за будовою прикметники н ай к ращ и й, н а й ц інніш ий.
І Іригадайте, як утворюються вищий і найвищ ий ступені порівняння
прикметників.

§ 11. Тире між підметом і присудком

146. Прочитайте. Поясніть, на місці я к ої частини мови стоїт
і пре. Яким и частинами мови виражені підмет і присудок?

Х л іб — це ж иття. Х л іб — святиня. З давніх-давен народ над

усе цінував х ліб , с іль і честь. Х л іб — то багатство, достаток,
гіль — гостинність і щирість, а честь — то лю дська гідність, за
я к у предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані
дрібки солі. І нам заповідали стояти на тому ( Д . П р и л ю к ) .
М іж підметом (групою підмета) і присудком (групою при­
судка) з усіх розділових знаків уживається тільк и т и р е .
Воно ставиться на місці пропущеної у теперішньому часі
зв’ язки бут и у складеному іменному присудку.
Тире ставиться:
1. Я кщ о підмет та іменна частина складеного присудка
виражені іменниками у називному відмінку: М а м а — вірна
порадниця.
2. К оли підмет і присудок виражені неозначеною формою
дієслова: Ж и т т я п р о ж и т ь — не поле п е р е й т и (Н а р .
т ворчіст ь).
3. Я кщ о один з головних членів речення виражений
інфінітивом, а другий — іменником у називному відмінку:
1. Я к е т о щ а с т я — свій народ у с в іт л і б а ч и т и (Д. П а в л и ч -
ко). 2. З н я т и кап е л ю х а — т р у д не дуж е в а ж к и й (Ю . Зба-
нацький).
4. Я кщ о обидва головні члени виражені числівником:
Т р и по т р и — д е в ’я т ь .
5. Я кщ о перед присудком стоять слова — це, то, ось,
значит ь: 1. В ір н и й друг — т о н а й б іл ь ш и й скарб.
2. С м іх — це з д о р о в ’я. 3. Т урб о т а — ось р у х душі.
 Тире не ставиться:
1. К оли підмет-займенник стоїть м іж двома компонента­
ми присудка, вираженого сполученням іменника з при­
кметником, займенником, порядковим числівником: Д и в ­
ний т и х л о п е ц ь ( В . Собко).
Я кщ о підмет-займенник стоїть перед присудком, тире
мож е ставитись і не ставитись, залеж н о від ло гіч н о го
наголосу: 1. М и — к р и л а бур, ми — в е л е т н і, ми — д і т и !
(В. Сосюра). 2. Т и за н а д т о р о м а н т и к .
2. Я кщ о підмет виражений словами це, то, тире ставить­
ся залеж но від логічного наголосу на ньому: 1. Ц е — с ив ий
л ір н и к ( Л . К о с т е н к о ). 2. Т о кремінь, а не ч ол о в ік (Ю . Зба-
нацький).
3. Я кщ о перед присудком стоять сполучники як, мов,
немов, наче, ніби та ін. Тире ставиться лиш е при логічно
наголош еному присудку і наявній паузі між підметом
і присудком: 1. Земля — мов казка (Б. Симоненко). 2. Зимове
сонце я к вдовине серце (Н а р . т ворч іст ь).
4. Я кщ о іменна частина складеного присудка виражена
прикм етником , дієприкм етником , прикметниковим за­
йменником, порядковим числівником: 1. Г о л о д н о м у с в іт не
м и л и й (Н а р . т ворчіст ь). 2. П о г о д а у го р а х м ін л и в а ( П . Д о -
рош ко). 3. Д в е р і й досі не з а ч и н е н і ( М . С т ельм ах). 4. Я п е р ­
ш ий у шерензі.

147. Прочитайте. Визначте головні члени речення. Поясніть на­

явність тире між підметом і присудком.
1. Яка совість, така й честь. 2. Совість — найкращий порад­
ник. 3. Кров людська — не водиця, проливати не годиться
(Н а р . т во р ч іст ь). 4. Земля — хлібодарка і медоносиця ( А М а ­
лиш ко ). 5. Щ астя — це вміння трудитись. 6. Л и ш боротись —
значить ж ить ( І . Ф р а нко). 7. Тікать — дієслово, що виключно
стосується живих речей (О с т а п В и ш н я ).

148. Спишіть прислів’я. Де треба, поставте між підметом і присуд­

ком тире.
1. Без каші обід сирота. 2. У полі пашня як лава. 3. Вода не
кума. 4. Час найліпш ий лікар. 5. Огонь і вода то добро і біда.
6. Каша то мати наша. 7. Н іч ночувати не вік горювати.
8. Тиха вода глибока. 9. Без діла ж ить тільк и небо коптить.
10. Ситий голодному не товариш.

149. Спишіть. Поставте, де треба, тире. Обґрунтуйте свій вибір.

1. Лю дина і природа ось ті два крила, на як і спирався
худож ник. Композиція «Р а д іст ь» вогненний танець гуц улів,
а «В івчар » уособлення народної мудрості ( І . Герет а ). 2. Гумор
72
 " ч юя н а ш а в іч н а , щ о н ід е не п ідведе ( М . Р а ч у к ). 3. Р о б о т а л ік и
мої н а й с и л ь н іш і, р о б о т а в т іх а м о я й п е ч а л ь ... ( П . С ин-
пнський). 4. З у п и н и т и ч ас ц е з ір в а т и з е л е н у в и ш н ю ... К а з к а
ін* те, ч о го м и х о ч е м о ... Ц е св о єр ід н і с и м в о л и н а ш и х б а ж а н ь .
Иоиа б агатств о п о л ів і л іс ів , б у я н н я б ар в весн и ( М . Воробйов).

150. Перебудуйте подані речення так, щоб між підметом і присуд-

» іїм можна було поставити тире.

1. Іс т о р ія н о в о л іт у в а н н я д л я н ас, у к р а їн ц ів , є н а в д и в о в и ж
• ір о к а т е я в и щ е . 2. С у ч а с н е й о го в ід з н а ч е н н я с т а л о ч етверти м
V л іт о ч и с л е н н і н а ш о г о н а р о д у (В. С к у р а т ів с ь к и й ) 3. С ем ен
І. м им овський був ав т ор ом п іс н і « ї х а в к о з а к з а Д у н а й » ( М . Сла-
ш т и ц ь ки й ). 4. В а с и л я С и м о н е н к а в в а ж а ю т ь поетом п р о б у -
д м ен ої совісті {О. Гончар). 5. С теп весною був н ач е к и л и м ... Степ
ішмою був мов п е р л и н а . Б іл а , р ів н а і м ’я к а ( Олександр Олесь).

151. Складіть речення, щоб подані слова і словосполучення були в

них підметом і присудком. Де треба, поставте тире.

1. Ім е н н и к , частина м ови. 2. К о р ін ь , частина слова.

Iі П ід м ет, г о л о в н и й ч л е н р е ч е н н я . 4. О з н а ч е н н я , д р у г о р я д н и й
і ієн р е ч е н н я . 5. Р е ч е н н я , с и н т а к с и ч н а о д и н и ц я . 6. У з г о д ж е н ­
ії н, сп осіб з в ’я з к у .

152. Доповніть речення підметами з довідки.

1. ... — ц е о с т а н н ій д ен ь зи м о в о го п о ст у — «П И Л И П ІВ К И ».
' ... — гу ст и й с о л о д к и й к о м п о т із с у ш е н и х ф р у к т ів . 3. ... —
ри т у а л ь н а к а ш а з м едом . 4. ... — н а й б іл ь ш е свято в л ю т о м у .
'» ... — свято п о ч а т к у г о с п о д а р с ь к о го р о к у .
Довідка. Святвечір. Стрітення. Введення. Узвар. Кутя.

153. Спишіть. Підкресліть присудки, визначте їх вид. Поясніть

ипитання тире.
ПТАХИ

% Ч и з а д у м у в а л и с ь ви к о л и -н е б у д ь , ч о м у т ак б агат о п о р и в а н ь
.... і’я з а н о у н а ш ій свід ом ості з п т а х а м и ? Г о л у б — од и н з н а й -
н грш и х п т а х ів , приручених лю диною . В ін уособлю вав
мірність, л а с к у і л ю б о в , а н и н і є с и м в о л о м м и р у . Л е л е к а — це
і пм вол с ім е й н о г о зати ш ку і благоп олуччя. Л е б ід ь — то
і ордість, ч и стота і к о х а н н я . Ж у р а в е л ь з а в ж д и був в існ и к о м
іитни. Н е д а р е м н о ж у р а в л ів щ е д р ев н і с л о в ’я н и н а з и в а л и «в е -
■г л и к а м и » ( 3 ж у р н а л у ) .

154. І. Прочитайте. Визначте тему і основну думку тексту, стиль.

Поберіть заголовок. Напиш іть переказ, вживайте речення з тире між
підметом і присудком.
Н а й в и д а т н іш и й представник давньоруського л іт о п и с а н -

73
ня — Нестор, прозваний Літописцем. Маючи 17 л іт , став він
монахом Печерського монастиря, де і розквітнув його літера­
турний талант.
Перш і його твори — це повість про початки Печерського мо­
настиря та переказ про печерських подвижників. А л е головна
справа його ж иття — «П овість врем’ яних л іт » . Цей видатний
твір — найважливіша пам’ ятка давньоруської історіографії.
М удрий старець склав беззастережний «Ізв іт нащ адкам»:
єднатися заради волі і процвітання рідної зем лі. «П овість
врем’ яних л іт » — гострий, емоційний твір. Ц е літописне зве­
дення, написане тисячоліття тому, для нас — глибока неза­
пам’ ятна старовина, яка у часи творення У країнської держави
звучить напрочуд по-сучасному ( М . Б р а й ч е в с ь к и й ).
II. Поясніть правопис складних слів.

У загальн ен н я і систематизація вивченого

Запитання і завдання д л я повторення

1. Щ о називається реченням?
2. Я к і речення називаються двоскладними?
3. Щ о таке підмет? Я к і є підмети? Ч им виражається підмет?
Наведіть приклади.
4. Щ о таке присудок? Я к і є присудки? Охарактеризуйте
кожний вид. Наведіть приклади.
5. Я к і розділові знаки ставляться м іж підметом і присуд­
ком? За яких умов? Наведіть приклади.

Культура мовлення
Погодж ення граматичних форм підмета і присудка
М іж підметом і присудком існує тісний смисловий і гра­
матичний зв’ язок. У більш ості випадків числові, особові
та родові форми підмета і присудка взаємозумовлені.
Правильне мовлення вимагає від мовця знання таких
правил зв’ язку підмета з присудком:
1. Я кщ о підмет виражений числівником, інфінітивом,
займенником (питальним, заперечним, неозначеним), суб-
стантивованим словом, словами це, т о, цілим реченням, то
присудок має форму м инулого або теперіш нього часу: Н а
д ів ч и н у н і х т о не з в е р т а в у в а ги (Ю . З б анацький).
2. Я кщ о підмет виражений сполученням кількісного або
збірного числівника з іменником, присудок може вжива­
тись і в однині, і в множині: 1. Д в а б ій ц і в е л и п ід р у к и пора­
нен ого ( Ю . Зба нац ьк и й). 2. У п о л і п р а ц ю в а л о два комбайни.
3. К о л и ж підмет вираж ений сполученням збірного
числівника із займенниками нас, вас, їх , присудок стоїть
 н однині середнього роду третьої особи: Н а човн і нас б у л о
т ільки д воє (Л е с я У к р а ї н к а ).
4. П ри п ідм еті, вираж еном у словосп олучен н ям слів
більш іст ь, м е н ш іст ь , ч а с т и н а та іменника в родовому
нідмінку множини, присудок має форму ж іночого роду (м и ­
нулий час) або третьої особи однини: Б іл ь ш іс т ь м ін о м е т ­
ни к ів л я г а є с п а т и (О. Гонч ар).
5. Я кщ о підмет виражений займенником або числівни­
ком у називному відмінку, у сполученні з іменником, за­
йменником у родовому відмінку з прийменником з (із), то
присудок вживається в однині: К о ж е н з нас ще з ю н а ц ь к и х
літ п р о н іс у ду ш і п о ч у т т я л ю бові до р і д н о ї землі.
6. При підметах-іменниках, що називають осіб за фахом,
присудок вживається і у формі ж іночого роду, і у формі мно­
жини (пошанна форма) залеж но від зм істу висловлювання:
і. Л і к а р м ені п р и з н а ч и л а водн і процедури. 2. Я к тепер
ж и ву т ь д ід у с ь ?
7. При однорідних підметах присудок має форму і одни­
ни, і множини (п ісля підмета — в основному в множині):
1. Л і с и і переліски, горби і ви д о л и н к и в м и в а л и с ь росою.
2. Н а в к о л о л у н а є р е г іт і ж арти.
У м инулом у часі присудок узгодж ується в роді з най­
ближчим предметом: П о п і д в ік н о м В а си л ь к о чи Т е т я н к а
п р о б ігл а .

155. Спишіть речення. Підкресліть граматичні основи. Поясніть

"і обливості вживання присудка з підметом, вираженим СЛО В О СП О ЛУ ­
ЧЕННЯМ.

I . 1. М инуле в пам’ яті живе. Сьогоднішнє в душі палає (Д. П ав-

тчко). 2. Василь Симоненко — талант щедрий і самобутній
І. і журналу). З. Київська Русь вступила у друге тисячоліття силь-
ною, могутньою державою (З підручника). 4. Двоє вершників
охороняли залізні ворота ( П е т р о П а нч ). 5. Василько з батьком
підійшли до ялинки (М . Коцюбинський). 6. «Садок вишневий
♦ коло хати» — зразок геніальності і простоти в поезії (З журналу).
II. 1. Щ е три хвилини вдарять, наче дзвін, тобі у серце
(Д. М а л и ш к о ) . 2. Двоє робітників обережно брали ящ ики
і машини і ставили на землю. 3. З вули ц і увійш ло шестеро
солдатів. 4. Б іля санвзводів уж е назбиралося к ілька десятків
поранених (3 те. О. Гончара). 5. Один з партизанів підвівся на
стременах (А. Г о л о в к о ). 6. Т іль к и вночі Остап з Соломією
,«нажились податися на берег ( М . К о ц ю б и н с ьк и й ).

156. І. Спишіть, розкриваючи дуж ки. Поясніть уж ивання форм

присудка при однорідних підметах.

1. Перед нею яскравим видивом (пролинути) її країна, Київ,

75

■і
Весела К а м ’ янка ( Ю . Я н о в с ь к и й ) . 2. Безнастанний гу л ,
тріскотнява і хмари диму (стояти) над висотою (О. Гончар).
3. Т ут його зі сльозами радості на очах (зустріти) дружина
й Галя ( Ю . Зба нац ьки й). 4. Іноді глибоку тиш у (поруш ити)
стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки
(О .Д о н ч е н к о ). 5. З світанкової ім ли (виступити) вітряк, схожий
на сплячого ворона з перебитим крилом, копиці сіна, луг,
байрак ( Г р и г ір Т ю т ю н н и к ) . 6. Рівними-рівними рядами
(стояти) розлогі яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси [О. Копи-
ленко).
II. Складіть і запиш іть речення, використавши як підмети подан
словосполучення.

Кож ний з нас; один із гвардійців; багато з них; чимало к ло ­

потів; хтось невидимий; виховувати дітей.

157. Замініть однорідні підмети складеним підметом. Перебудо­

вані речення запишіть.

1. Ш евченко й Гребінка вируш или в У країну Білоруським

трактом (77. Ж у р ). 2. На великій к лум бі серед подвір’ я багряно
горіли червоні півонії та бархатисті гвоздики ( Ю . Збанацький).
3. Х ло п ц і та дівчата провели свято Івана Купала б іля Дніпра.
4. Ш епочуться над водою калина і верба.
158. Спишіть, поставте присудок у потрібній формі, обґрунтуйте
свій вибір.
ОС/
1. З сусіднього дота дрібно (застукотів, застукотіло, засту
котіли ) наші кулем ети ( Ю . Зба нац ьки й). 2. К ільк а фашист­
ських транспортерів (завмерло, завмерли) з другого боку —
іржаві, горілі. 3. На л у з і (зібралося, зібралися) чимало чорно­
гузів (З те. Ю . Я н о е с ь к о г о ). 4. Половина л іс у вже (піш ло,
піш ла, п іш ли ) н^сахарні (/. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ). 5. Півтори го­
дини вже (м инуло, м и н ули ) і^ісля закінчення занять.
6. Троє прикордонників тепер (сиділо, сиділи ) поруч, плече в
плече (3 те. Ю. Збанацького).

Зв'язне мовлення
Переказ розповідного тексту
з елементами опису місцевості

159. І. Прочитайте. Визначте тему. Доберіть заголовок. До якого

стилю належ ить текст? Доведіть.

Степове безмеж ж я тече буйною зеленавістю хлібів, мерех­

тить нагрітим від сонця повітрям. Степовий океан манить і
кличе. Х оч би показалась якась щ огла серед зеленаво-голубих
хвиль — звичайна тополя чи явір! Півдня ідемо, і тільки пше-
76
ми ці та ще соняш ники, як і ледь-ледь розплю щ ую ть свої золоті
• її крізь волохаті вії.
І раптом на обрії випливає оазис. Щ о це — марево чи при-
< іриа видимість дерев, що ген-ген синіють на видноколі? Н а­
гни жаємося, та марево не відпливає, а виступає ще зриміше,
м кч‘ видно м огутні крислаті дуби, кучеряві липи, кронисті
нПнуні і навіть одну білок ору березу, що вибігла, ніби дівчина
И пілому, з гаптованими зеленим шовком рушниками. Так от
икий він, хутір Надія, закладений давно-давно в степу лю ди­
ною дивної і суворої д олі, ратаєм і драматургом — Іваном
Кпрповичем Тобілевичем — Карпенком-Карим.
У тіняві дерев дрімає стара батьківська хата, в якій народи­
шся сини-соколи, корифеї українського театру: Іван, Панас
і Микола, що стали відомими на весь світ акторами. Серед
широкого подвір’ я звелися могутні кронисті дуби, мов козаць-
нн сторожа в степу. їх посадили багато л іт тому славнозвісні
актори під час перебування на хуторі ( З а І. Ц ю п о ю ) .
II. Ознайомтеся з вимогами до докладного, стислого і вибіркового
переказів, поданими в таблиці (с. 78). Усно зробіть докладний переказ
м іссту, потім — стислий і вибірковий. Завдання до вибіркового
ниалізу тексту: опишіть хутір Надія.

160. Прочитайте. Визначте тему та основну думку тексту. До яко-

111 типу мовлення належ ить текст? Доберіть заголовок. Визначте його
і пль, обґрунтуйте свою думку. Складіть план. Н апиш іть докладний
переказ.
Кому доводилось бувати на Прикарпатті, той переконався в
ьмгатстві форм опорядження колодязів. Б іля кож ного обійстя,
немов м аленькі диво-музейчики, стоять криниці з вежами, по-
•и«рх яких прикріплено флюгер або вирізьблено зображення го-
і уба. На фронтончиках — різноманітні силуети тварин, квітів,
краї оздоблено контурною різьбою або худож німи розмальов-
кпми...
А яка криниця без зелені? Традиційно обіч них висаджують
калину. І обсаджують вербами. Це дерево не тільки прикрашає
місце, а й оберігає воду від спеки. Б іля верб, начебто, лю блять
оселятися добрі духи вод і опікуни лю дського роду.
Селяни чотири рази на рік освячували криниці, вичищали
днища, лагодили старе цямриння, упорядковували огорожі. З
ранньої весни духм янію ть б іля криниць квіти, гудуть бджоли,
питьохкують солов’ї, а восени на рябчастих гілк а х калини баг­
ровіють пучки соковитих ягід. У дбайливих господарів обіч ко­
лодязя ще й клум ба з квітами сусідитиме чи проляж е вузький
і природного каменю пішник, стоятиме чепурненька лавка,
мідерце й п оли в’ яний к ух ли к (За В. С к у р а т ів с ь к и м ).
 Вимоги до переказу

Докладного Стислого Вибіркового

1. Зміст епізодів викла­ 1. Добирайте найваж­ 1. Добирайте з тексту

дайте повно, не обмина­ ливіше і найцікавіше тільки ті місця, які
ючи деталей; в чіткій в тексті відповідають вузькій
часовій послідовності, темі
правильно, не відхиля­
ючись від теми
2. Хід подій висвіт­ 2. Відкидайте друго­ 2. Усно побудуйте
люйте плавно, послі­ рядне зв’язний переказ
довно, у нерозривній
композиційній єдності
3. Максимально вжи­ 3. Дотримуйтесь теми 3. Логічно викладай­
вайте наявні в тексті й не відходьте від за­ те матеріал
мовні конструкції і даного змісту
художні засоби
4. У своєму викладі 4. Не допускайте ба­ 4. Доберіть відповід­
представляйте не тіль­ гатослів’я, повторень ну лексику
ки хід подій, а й усю си­
стему наявних описів,
роздумів, висновків
5. Виклад будуйте, ви­ 5. Пам’ ятайте про по­ 5. Правильно будуйте
ходячи з конкретно по­ слідовність у викладі речення
ставленого завдання подій
6. Уникайте зайвого
розтлумачування
зрозумілих речей
7. Дбайте про мовне
оформлення, уникай­
те невиправданих вста­
вних слів
8. Стислість поєднуй­
те з точністю, ясніс­
тю, образністю, праг­
ніть сказати багато
небагатьма словами
 ДРУГОРЯДН І Ч Л Е Н И РЕЧЕННЯ

К рім підмета і присудка, до складу речення найчастіше

нходять й інш і повнозначні слова, які пояснюють головні
члени і вступають з ними в атрибутивні (означальні),
об’ єктні чи обставинні відношення. Такі слова називають­
ся д р у г о р я д н и м и ч л е н а м и речення. У сучасному
синтаксисі виділяю ть такі другорядні члени речення:
о з н а ч е н н я (його різновидом є прикладка), д о д а т о к
і обставина.
У реченні кожний другорядний член підпорядкований
лиш е одному ч лен у речення. Н априклад: Б і л я криниці_
коней на пу ва т ь с п и н и л и с ь к о з а к и . П ідм ет к о з а к и , прису­
док спин ил ись. Обставина місця біл я к р и н и ц і і обставина
мети напувать пояснюють присудок і перебувають з ним в об­
ставинних відношеннях. Додаток коней залеж ить від обста-
нини напувать і перебуває з нею в об’ єктних відношеннях.
У практиці визначення членів речення широко викорис­
товують ло гіч н і питання. Проте синтаксичні питання не
завжди збігаються з морфологічними. Наприклад: З гадка
про са н в з во д з б ен т е ж и л а о б ох Б л а ж е н к ів (О. Гонч ар). З г а д ­
ка ( п р о щ о ?) про с а н в з в о д чи з га д к а ( я к а ? ) про с а н в з в о д .
У першому випадку — морфологічне питання, яке ставить­
ся до форми слова, а в другому — синтаксичне, яке ставить­
ся до члена речення. У таких випадках другорядні члени ре­
чення визначаються:
а) на основі питання, що відображ ає стилістичний
зв’ язок між словами: т овариш ( ч и й ? ) М и к о л и — означен­
ня; буди н о к ( я к и й?) з балконом — означення; керував
( ч и м ? ) уст а но в о ю — додаток; пр и їх а в (з я к о ю м е т о ю ? )
від п о ч и в а т и — обставина;
б) за допом огою однорідних ч лен ів: Г о в о р и л а моя
бесідниця дрібно, ш видко, т он к и м сопрано, перебиваючи
себе р а з у р а з ( Л е с я У к р а їн к а ). Другорядні члени т он к и м
сопрано, перебиваючи себе р а з у р а з визначаються як обста­
вини способу дії, оскільки сум іж ні члени речення дрібно,
ш видко виконують ту саму функцію;
в) за морфологічним вираженням пояснюваного ними
79
 слова. Наприклад, у реченні Е к с к у р с а н т и по їх а л и до К и єв а
другорядний член до К и є в а пояснює дієслово поїх а л и і є об - 1
ставиною. У реченні Д о р о га до К и є в а була неблизька друго-1
рядний член до К и є в а є означенням до слова д о р о га ;
г) за синонімічним морфологізованим другорядним ч л
ном: л іж к о з дерева — дерев'яне л іж к о , розм ова по щ ирості
— щира розм ова ;
ґ) за визначенням того, якою мірою іменник зберігає чи
втрачає в реченні значення предмета: 1. Н а т ол оці вівчар
в брилі на с о п іл к у грає (Л . Гл іб о в). 2. Х в о р и й с и д ів на
ст іль ці. У перш ому реченні другорядний член речення
на т ол оці (обставина) означає місце, де відбувається дія,
а в другому реченні на с т іл ь ц і (додаток) не має просторово­
го значення.

161. Спишіть. Виділіть головні і другорядні члени речення.

ВИР
Там, де Ташань робить круте коліно, напроти садиби,— вир.
Багато страшних легенд складено про той вир, і Тимко хоч і не
вірив у них, проте кожного разу, коли плив Ташанню, обминав
страшне місце. А л е зараз якось зовсім забув про нього і
опам’ ятався лиш е тоді, коли човен рвонуло вбік, він перевер­
нувся, холодна вода стьобнула Тимка по самі ніздрі, закрутила
його, всмоктуючи в чорну глибину, що в’ юнилася під ногами
густими русалчиними косами. Тимка стало тягнути вниз, і хто
його знає, чим би все це закінчилося, та нагодився на ту хвили­
ну Д ж м елик на човні... Він і врятував Тимка, забравши на своє
суденце ( За Г ри го рієм Т ю т ю н н и к о м ) .

§ 12. Означення узгоджене і неузгоджене

162. Прочитайте. Знайдіть означення, визначте спосіб зв’ язку
означення з означуваним словом. На що вказують означення (якість,
порядок при лічбі, приналежність тощо)? Якими частинами мови во­
ни виражені?
СОНЯШ НИКИ
Ц вітуть соняшники. Озвучені бджолами, вони чомусь схож і
для мене на к р углі кобзи, які земля підняла з свого лона на ви­
соких живих стеблах. Ж иве тіло кобз, пахуче, вкрите жовтим
пилом, проросле пелю стками,— світиться й золотіє, щось про­
мовляє своєю широкою, незгасаючою усміш кою. С кільки того
см іху на городі — всі соняшники смію ться... Веселі, але водно­
час по-доброму замислені, кожен щ ось хоче сказати тобі,
тільки підійди до нього, наблизь своє обличчя до його уважно­
го й доброзичливого обличчя (Є. Гуцало).

80
 О з н а ч е н н я — це другорядний член речення, який вка-
іує на ознаку предмета (його якість, властивість, прина­
лежність, к ільк існ у характеристику, порядок при ліч б і),
підповідає на питання я к и й ? чий? к о т р и й ?
« к і л ь к о х ? с к і л ь к о м ? і т. п. і пояснює члени речен­
ня, виражені іменниками: 1. І н е в и д и м і в к у щ а х со л о в ’ї
жагу с о л о д к у в звуки вил и в а ю т ь ( М . Р и л ь с ь к и й ). 2. Т и, зем ­
ле наш а р і д н а я , с в я т а я (77. Т и ч и н а ). 3. З туману в и п л и в
перш ий віт рил ьн ик.
Залежно від типу зв’ язку між означенням і означуваним
словом означення поділяю ться на узгодж ені і неузгоджені.
У з г о д ж е н и м називається означення, яке поєднується
:» головним словом зв ’ язком узгодж ення. Ф орми
узгоджених означень залеж ать від форм пояснюваних слів:
1. Т и х і , н і ж н і з о р і с п а д а л и з неба ( Л е с я У к р а їн к а ).
2. З д и т и н с т в а несемо в душ і образ м а т е р и н с ь к о ї л ю б о в і
(Я . Гоян).
Узгодж ені означення виражаються:
1) прикметниками: 1. З віт ром в е с н я н и м сосна р о з м о в ­
ляла ( Л е с я У к р а їн к а ). 2. В ік н о Н і н и н о ї к ім н а т и в и х о д и л о
в сад (О. Д о н ч е н к о ) ;
2) дієприкметниками (в тому числі і дієприкметникови­
ми зворотами): 1. Гуде, кл ек от ит ь р о з т р и в о ж е н а К а х ов ка .
2. Сліпуче повіт ря, п е ре п о в н е н е н а д м і р о ю с в іт л а , боляче
різало очі (3 те. О. Г о н ч а р а );
3) займенниками прикметникової форми: А х , я к в ін
мить о ц ю з у с т р ів ! {А. М а л и ш к о ) ;
4) порядковими чи слівн и кам и : П е р ш и й т а н к з а н у ­
рюється у воду (Ю. З б а н а ц ь к и й );
5) кількісн и м и числівниками в непрямих відмінках,
крім знахідного: Т у т р о зго р н у л и ся с а н іт а р н і в зв од и д в о х
бат ал ьй он ів (О. Гончар).
Узгодж ене означення, що має при собі залеж ні слова,
називається п о ш и р е н и м : Г о л у б — один з найп ер ш и х
п т а х ів , п р и р у ч е н и х л ю д и н о ю .

163. І. Спишіть речення. Підкресліть узгоджені означення хвиля-

іою лінією, а означуване слово — прямою. Якими частинами мови
ипражені узгоджені означення?

К В ІТ И
Щ е з ночі впала роса на кож ну стеблинку, на кожний листо­
чок і леж ить там холодною окрасою. Застигли в палісаднику
мовні махрові жоржини. П оплелися вздовж тину кручені па­
ничі. Ось-ось прокинуться вони від сну і заграють барвами сво­
81
го цвітіння — синім, рожевим, фіалковим. їм не поступляться
ані кольорами, ані ряснотою квіток славнозвісні ружі.
Т ут же духм яно пахнуть жовтогарячі чорнобривці, рожеві
шапки флокс, тендітні м агн олії і буйна всюдисуща красоля.
ІІсе це купчиться в палісаднику, розростається, цвіте, напов­
нює ароматами подвір’я настільки, що забиває дух розквітлих
троянд, яким припало красуватися перед самісінькими вікна­
ми охайної голубостінної хати (А. Ш и я н ).
II. Поясніть правопис складних прикметників.
III. Розберіть як частину мови слово холодно.

164.1. Спишіть, поставте узгоджені означення у потрібній формі.

Обґрунтуйте свій вибір.
БАШ ТАН
Не можна ні пройти, ні проїхати мимо баштана, щоб не за-
милуватись його красою. Леж ать (крутолобий) (здоровенний)
кавуни один побіля одного, наче їх позносили сюди з (уся)
округи. Вранці їх (смугастий) або (темний) та (блискучий), як
у дельф інів, спини виграють у промінні сонця (іскристий) ро­
синками. Здається, що кавуни пливуть по (сизувато-зелений)
морю огудиння у (ф іалковий) далечінь степу. А поміж них то
тут, то там виблискую ть (м ’ як и й ) позолотою (д остигли й )
запашні дині. І схоже, що в отому (сизувато-зелений) морі
купаються (спокійний) (задум ливий) зорі (Є. Д о л о м а н ).
II. Зробіть морфологічний розбір слова задумливі.
165. Прочитайте текст. Випишіть узгоджені означення разом із
означуваними словами, визначте способи вираження узгоджених
означень.
У Л ІС О В ІЙ Г Л У Ш И Н І
У сосновому л іс і, обіч дороги, за два кілометри від села оди­
ноко притулилося лісникове подвір’ я.
Р озкіш тут улітк у. На старій гіл ля ст ій тополі — лелечине
гніздо. І бузько, стоячи в ньому на одній нозі, розливає навко­
ло веселий клекіт. У палісаднику між розлогих кущ ів сморо­
дини та малини — вулики. Над ними від ранку до вечора за­
клопотано гудуть бджоли. Б іля хліва, подалі від ш ляху, на
двох соснових стовпах зелена го лу б ’ яча будка, вічно обліплена
сизими, білобрунатними, попелястими птахами.
Д алі за подвір’ ям у глибінь лісу — старий сад. Часом він
мовчазний і сторожкий, ніби наслухає щось далеке і тільки
йому чутне, часом сам зашепче якусь давно забуту легенду. А ліс
то дихне на лісникову хату вільгістю вибалків та струмків, то
огорне подвір’ я пахощами трав, перемлілого торішнього листу
і розтопленої на сонці соснової живиці (А. Дрофань).
82
 ІШІ. Запишіть поданий текст без узгоджених означень. Порівняй-
I' И'КСТИ. Зробіть висновок про стилістичну роль узгоджених озна-
чим». у художніх творах.
НИВИ
На небі сонце — серед нив я. Б ільш е нікого. Й ду. Гладж у
\пою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої х в и лі. Вітер
нгніна мені вуха шматками згуків, покош ланим ш умом. Т а -
ий він гарячий, нетерплячий, що аж к и п лять від нього
|»(Оиоволосі вівса. Й ду далі — киплять. Ти хо пливе блакитни-
|м річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що
і ''їсться сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться
і •!<*... тче з тонких вусів зелений серпанок. Й ду д алі. Все тче.
І« жки зміяться глибоко в ж иті, їх око не бачить, сама ловить
ні і. А я все йду, самотній на землі, як сонце на небі, і так мені
нпре, що не паде між нами тінь когось третього. Прибій колоси-
імго моря йде через мене кудись у безвість (М . Коц ю би нськи й).
І І е у з г о д ж е н и м називається означення, яке пов’ язу-
1 <ться з пояснюваним (означуваним) словом зв’язком пр и ля­
гання чи керування. Н априклад: 1. Б а ж а н н я вчитися
[ Оуло в нього ще зм а л ку ( М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 2. Д ів ч и н а
« рожевому намисті ди ви т ьс я на сонце з -п ід р у к и ( М . Г о д о ­
ванець).
Неузгодж ені означення виражаються:
1) іменником у родовому відмінку без прийменника:
ІІо в і к в іт к и на к и л и м а х рука ( ч и я ? ) дівчини виш и ває
(А/. Р и л ь с ь к и й );
2) іменником у непрямому відмінку з прийменником:
І Дорога ( я к а ? ) до Губич була далека. 2. Н а кормі л юдина
( и к а ?) без кашкета;
3) іменником у знахідному відмінку з прийменниками
ті, у ( в ) ; Д ів ч и н а п р и х оп и л а бідон ( я к и й ?) на молоко;
•1) іменником в орудному відм інку з прийменниками
• під: В го р і висіл а лам па ( я к а ? ) під абажуром;
5) іменником у місцевому відмінку з прийменниками по,
І // ( в ) , на: 1. Л ю б л ю я чесні рук и (я к і ?) в людини (А. М а ­
чинко). 2. Оля була м оєю сусідкою (я к о ю ?] по парті;
в) присвійними займенниками його, ї ї, ї х : Й о г о гармата
мішсрнулась м ай ж е сторч, і краї (я к і? ) ї ї були розщ еп лен і,
пиче дерево (Ю . Я н о в с ь к и й ) ;
7) неозначеною формою дієслова:' Б а ж а н н я (я к о г о?)
ті х о д и т и на сонце не було;
Н) прислівником: Д о р о га ( я к а ? ) ліворуч була небезпеч-
мою;
9) дієприслівником: З м а га н н я із ст рільби ( я к о ї ?) лежа-
* чи видались н е л е гк и м и ;
83
 10) синтаксично нерозкладним сполученням іменника
у непрямому відм інку з залеж ними від нього словами:
Н ауковець ( я к и й ? ) б о т а н і ч н о г о с а д у по ка зува в на кущу
ва т у росл ин у.
У в а г а ! Щ об відрізнити неузгоджене означення від
додатка, проведіть:
а) заміну неузгодженого означення узгодженим: с ік з яб
л у к а — я б л у ч н и й с ік (означення);
б) перетворення неузгодженого означення у сполучення
підмета з присудком: з іт х а н н я м ат ері — м а т ір з іт х а є ;
в) перетворення неузгодженого означення у речення а
присудком д а в а т и : вогонь б а г а т т я — б а га т т я дає в огон ь;}
г) перетворення неузгодженого означення у поширене
означення чи підрядне речення: п л а т т я для балу — п л а т ­
тя, п ри зна чене для балу.
Я кщ о такі перетворення немож ливі, залеж ний іменник
виступає додатком.

167. Випишіть речення з неузгодженими означеннями. Якою часі

тиною мови вони виражені?

1. Я блукав містом своєї юності (В . С т ус). 2. Золоті верболої

зи розплели свої коси ( Н . К а щ у к ). 3. Сагайда подав команду!
в’ ючитись. 4. Брянський з К П передав наказ перейти під саму]
висоту (О. Г о н ч а р ). 5. Козаков був задоволений вилазкою
розвідників (ІО. Збанацький). 6. У рок історії в десятому класі!
наближався до кінця. 7. Вони вийш ли на галявину з високими
березами (О. Д о н ч е н к о ).

168. Складіть речення з поданими неузгодженими означеннями. І

У кліти н ку; з кришталю; на два поверхи; творити.

169. Перетворіть неузгоджені означення на узгоджені, введітм

кожну пару в речення. Які означення стилістично доречніші, виразі
ніші? Чи різняться такі словосполучення смисловими відтінками? І
Промені сонця; вулиці міста; товариш по ш колі; масло дліі
бутербродів; шапка брата; масло з троянд.

170. Спишіть. Підкресліть означення, визначте їх вид. Яким спої

собом зв’ язку пов’язуються вони з означуваними словами?

Р ІЗ Д В Я Н А Н ІЧ
Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настаї
ла. В и глян ули зірки. М ісяць величаво зійшов на небо посвітиі
ти добрим лю дям і всьому світові, щоб усім було весело к оляд уі
вати і славити Христа. М орозило дужче, ніж зранку; проте тая
було тихо, що скрип морозу під чоботом чутно за півверсти. Щ І
84
м піл юрба парубків не з ’ являлася під вікнами хат; один
іі м.ки місяць заглядав у них крадькома, ніби викликаючи
ІИ'ІМТ, що чепурилися, вискочити швидше на скрипучий сніг.
V і через димар однієї хати заклубочився дим і пішов хмарою
.. небу, і разом з димом піднялася відьма верхи на м ітлі
ін М . Гоголем).

171. Спишіть, вставляючи замість крапок означення — найбільш

Інїмінідний за змістом та стилістичним забарвленням синонім
Г НІДКИ. Вибір обґрунтуйте.
І Іерепели давали ... вечірній концерт. Я йшов серед пташи-
н пісень, серед ... колосків жита, що гнулися з ... шепотін-
м і вклонялися зем лі, сонцю і лю дині (О. К о п и л е н к о ).
Д о в і д к а: а) натхненний, піднесений, захоплений, окрилений,
|*мгграсний; б) замислених, задуманих; в) тихим, спокійним, негуч-
нм, нечутним, беззвучним, безшумним.

§ 13. Прикладка як різновид означення

172. Прочитайте. На які питання відповідають виділені слова? Що
ииімчають?
І. Пісенна зоря б у к о в и н с ьк о го соловейка Н азарія Яремчука
» мідила у дзвінкоголосом у талановитому ансамблі «С м ер іч-
м и — у тому юнацькому гроні, де заспівав свою неодцвітну
• Червону р у т у » б у к о в и н с ь к и й Орфей В олодим ир Івасюк
і інідки вийш ли добре знані сьогодні співаки Софія Рот а р у,
/Іпсиль З ін к е ви ч . 2. Та пісенна червона рута-квітка стала сим-
номом співучої душ і українського народу (В. Герасим ов).

П р и к л а д к о ю називається означення, яке вира­

жається іменником, дає предметові другу назву і відповідає
на питання я к и й ? Наприклад: У з я л а д ів ч и н а -У к р а їн а
дарунок і м іц н о п ри т и сн у л а його до серця ( Г . М е д в ід ь ).
П рикладка може означати: .
1) характеристику особи: за професією, родом занять:
лікар-терапевт, д ід у с ь -ш а х іст ;
за національною приналежністю: д ів ч и н а -у к р а їн к а ;
за соціальним походженням: ж ін к а -с е л я н к а ;
за місцем проживання: бабуся-к ия нка ;
за віком: х л о п е ц ь -п ід л іт о к ;
за родинними стосунками: дів ч а т а -с е ст р и ч к и ;
2) родову назву при видовій: Д н іп р о -р ік а , К и їв -м іс т о ;
3) видову назву при родовій: т рава з в ір о б ій , м іс т о
Х а р к ів ;
4) якісну характеристику особи чи предмета: дуб-веле-
тень.

85
 З означуваним словом прикладка узгодж ується у віі
мінку і, як правило, у чи слі: Ч е к а л и ми да в но весни-посесі
р и (родовий відмінок, однина).
Н е узгодж ую ться з означуваним словом, а приєднують!
за типом прилягання назви установ, підприємств, газе
ж урналів, книг, кіноф ільмів, поїздів, пароплавів, станції
портів тощо: П о ї з д прибув до с т а н ц і ї Дарниця.
Прикладка буває непоширеною (виражена одним сл<
вом): Сторож-дід зм ете з порога с н і г (А. М а л и ш к о ) і поші
реною (вираж ена стійким сполученням слів ): С л у х н я )
п ід к о р я ю т ь с я т еп л о х о ду «Тарас Шевченко» х в и л і Дніпре
П рикладки до означуваного слова можуть приєднуві
тись за допомогою слів імені, п а м ’я т і, на і м ’я, по імеч\
на при кла д, т обт о, як, або: А р и к и , тобто канали, течут\
через весь аул.

У в а г а ! Щ об не помилитися, треба брати до уваги та

ознаки прикладки:
1. П рикладка конкретніша, вона уточнює, дає якісн
характеристику означуваному слову: Ш е в ч е н к а радувалц і
з у с т р іч і з сел я н а м и -к р іп а к а м и .
2. Власні назви неістот є прикладками до загальних назві
Село Троянівка гн із д и т ь с я в долині.
3. Прізвищ а, імена, по батькові є прикладками, якщо
вони уточнюють загальну назву. Порівняйте: Професор
Б у й к о й собі завернув на ш пи ль .— К р а й п л о т а окремо сто4
я в ко в а л ь із з а л і з н и ч н и х м а й ст е р е н ь, Пет ро Гонтар
{ Я к і в Б а ш ).

173.1. Прочитайте і спишіть речення. Виділіть прикладки і пояс

нювані ними слова. Чим виражені прикладки?
I . Велес був одним із найшанованіших Богів у древніх
слов ’ян-язичників. 2. У науці широко знаний манускрипт під!
назвою «Л іт о п и с Самовидця» (3 те. М . С л а б о ш п и ц ь к ого ),
3. П ливе за кормою осінній берег Дніпра-Славути (Р . Ів а н ч е н -
ко). 4. На Великом у ш ля х у з липами перемежовуються старі
велетні-дуби ( М . С т ельм ах). 5. Ми м ріяли, що у с ім ’ ї і в ш колі
твердиня мови, світла і струнка, колись устане — книга слов­
ника, ж иві народні радощі і болі ( М . Ри л ь с ь к и й ). 6. Вдяг ясен-
князь кирею золоту, а дика рожа — буйнії корали ( Л е с я
Українка ). 7. Чим тобі, любий краю, віддячу, де слова-самоцвіти
зберу? (Л . Д м и т е р к о ). 8. Тато мій родом був із містечка Ромни,
що на Сумщ ині (З ж урналу).
II. Поясніть орфограму «Велика буква».
III. Розберіть за будовою слова найшанованіший, перемежовуються.
86
 1. Я к щ о непоширена прикладка і пояснюване слово є за­
гальними назвами, то м іж ними ставиться дефіс: Д о нього
< ю вк и -сір о м а н ц і до х о д ж а л и , о р л и -ч о р н о к р и л ь ц і на л іт а л и
{Нар. т в о р ч іс т ь ).
2. Я к щ о родове поняття передує видовому, то прикладка
пишеться окремо (прикладкою є видове поняття): Трава п о ­
л и н має л ік у в а л ь н і в л а с т и в о с т і. При зворотному порядку
ставиться дефіс: п о л и н -т р а в а , дуб-дерево. А л е складені
терміни типу заєць-русак, льон-довгунець пиш уться через
дефіс.
3. К о л и спочатку стоїть власна назва, а за нею загальна,
то прикладка пишеться через дефіс: Ш е в ч е н к о - х у д о ж н и к ,
перебуваючи в К и є в і, зроби в б а га т о м а л ю н к ів олівцем.
4. Я к щ о прикладкою є загальноприйняті у побуті назви
людей, то вона пишеться окремо: Г р о м а д я н и п а с а ж и р и ,
будьте в з а є м н о в в іч л и в і!
5. У м ов н і власні назви підприємств, установ, організа­
цій, пароплавів, поїздів, творів мистецтва, ж урналів, газет
і под. пиш уться в лапках: Ц я поезія п ід н а звою « К о л і с н и ­
ц я » в и з н а ч и л а подальш у долю Т о д о с я Осьм а чк и ( Н . Збо-
ровська).

174. І. Спишіть. Поставте, де треба, розділові знаки при при-

к надці.

I. В особі Вернадського блискуче поєднувалися геніальність

ученого теоретика, талант практика експериментатора, хист
організатора ( 3 ж у р н а л у ). 2. У книзі Історія України Руси
М ихайло Гр уш евськ и й вивів ж иттєпис У к р аїн и з істо р ії
Київської Р у с і. 3. І якщ о материк Груш евського історика ми
мочали потроху освоювати, то гли би н у творів Грушевського
мі'летриста нам щ е треба відкрити і належ но поцінувати
(('. Б іл о к ін ь ). 4. Великий Гете дуж е любив природу і навіть на­
писав працю Метаморфоз рослин (3 ж у р н а л у ). 5. Він був у чу^
дернацькому довгому пальті з численними довгими комірами
мелеринами (О . Ів а н е н к о ) .
II. Провідміняйте іменник пальто, визначте його відміну.
175. Спишіть. Замість крапок поставте відповідне означуване сло-
ио, подане у довідці. Обґрунтуйте,
чому вставлені слова є означувани­
ми, а не прикладками.
1. ...-саморуб! Порубай військо враже! 2. А мій ...-чоботар
черевички полатав! 3. ...-друж ечки вінок загинали, а ...-сва­
шечки в д о ло н і плескали, а ...-батько розгулявся гладко. 4. Ой
ни ... -запорож ці, вернітесь додому! Ой ви ...-сизокт>йлочки,
підніміться вгору! 5. Обізветься доля на тім боці моря: ...-бур­
лаче, дурний розум маєш, що ти свою долю марно проклинаєш!
87
(І М ию ... дрімоту, маю ...-зівоту, всі вони допомагають: сон-.., І
нппіннють {Н а р . творчість).
Д о в і д к а : батько, меч, ластівочки, чорногуз, кумонька, хлопці, І
галочки, тітонька, козак, дрімота, орлики.

176. До поданих слів доберіть прикладки і складіть з ними р е ч е н н ^ И

Учень, директор, кабінет, восьмикласник.

177. Прочитайте, проведіть спостереження: розділові знаки при II
прикладці. Чому одні прикладки пишуться через дефіс, другі —-Ж
окремо, а треті — в лапках?

1. Берези білі в перлах-росах (С. Черкасенко). 2. Майор І

Коваленко командував танковим десантом {Ю . Ян ов сь к и й ). І
3. Тарас Шевченко написав поему «М ар ’ яна-черниця». І
4. Річка Дніпро — одна з найбільших судноплавних річок 1
світу. 5. Пісня широко пливе, як Дніпро-ріка. (О. Ю щ ен -Щ
ко ). 6. Раптом на березі виріс могутній завод «Запоріжсталь»
{Я к і в Ба ш ). 7. Наш народ-волелюб наперекір ворогам заклав у І]
пам’ яті пісні — велику правду про народних месників-борців ■
за волю України ( 3 ж урналу). Н
178. Доповніть речення, добираючи до виділених слів відповідні І{
прикладки, подані у довідці. Я

Ліс ... Над головою чарівні смарагдові крони, підперті ст ов­

бурами. Довгі та вузькі хвоїнки сосни завжди зібрані у пари.
Після відмирання такі хвеїнки відпадають укупі. Якийсь не­
виразний шум іде по лісу, може, то вітер гонить його.
Спокійно стоять обіч дороги непорушні д у б и , а берези вже дав­
но звісили мало не до землі свої віти. На дубах поліщуки вла­
штували справжні пасіки. Метушаться бджоли над квітами
росли н (З ж урналу).

Д о в і д к а : колони, шатра, близню ки, медоноси, велетні, пусту­

нець, сережки, бортники, трудівниці, сестриці.

179. З поданими словосполученнями складіть речення. Визначте,

як у синтаксичну функцію виконує означуване слово.

Козак-бандурист, роман «Роксолана», річка Роставиця,

журнал «Вітчизна», поет-філософ Григорій Сковорода, чеб-
рець-трава.
180. Прочитайте речення, знайдіть прикладки. Чому не всі при-
кладки-назви установ беруться в лапки?

1. У палаці культури «Україна» відбувся святковий кон­

церт, присвячений творчому ювілею поета-пісняра Вадима
Крищенка (3 га з ет и ). 2. Композитор Моцарт почав у три роки
грати на клавесині, а в дванадцять написав свою першу оперу
88

ч
<С. О р л о в ). 3. Мистецька спадщина Шевченка-художника ви-
інається сьогодні явищем світової культури (О. Г о н ч а р ).
І. Влітку 1952 року Василь Симоненко вступив на факультет
журналістики Київського державного університету імені
Тараса Шевченка (В . Г ончаренко). 5. У книзі «Дош кільне
ииховання» Софії Русової опрацьовано вихідні положення
національної системи виховання (О. П р о ск у р а ).
181. Складіть і запишіть по п ’ять словосполучень: а) з пояснюва­
ного (означуваного) слова і прикладки; б) з означуваного слова і узго­
дженого означення.
Зразок. Сяйво-золото — золоте сяйво.
182. Напиш іть твір-роздум « І від солодких слів буває гір к о », вж и ­
вайте прикладки.

Узагальнення і систематизація вивченого

Запитання для повторення

1. Який член речення називається означенням?

2. Як поділяються означення?
3. Якими частинами мови виражаються узгоджені означен­
ня? Неузгоджені?
4. Чому прикладка є особливим видом означення?
5. На які ознаки вказує прикладка?
6. Яким типом зв’язку поєднується прикладка з пояснюва­
ним словом?
7. Як пишеться прикладка з пояснюваним словом?

§ 14. Додаток прямий і непрямий

183. Прочитайте. Чим виражені і на які питання відповідають
виділені члени речення? Яким способом вони з ’єднані з членами
речення, від яких залежать?

1. Боже великий, єдиний! Н а м Україну храни! Волі і світла

промінням Ти ї ї осіни (О. К ониськ ий). 2. Сьогодні письм енни­
кові випав урожайний день ( Ю . Я н о в сь к и й ). 3. І серця стлілого
останки зібрав, на груди приховав (А. М а л и ш к о ). 4. Народе
мій, до тебе я ще верну (Б. С т у с). 5. Слава т обі , Україно, не­
вмируща слава ІД. П а в л и ч к о ).
Д о д а т о к — це другорядний член речення, що означає
предмет, на який спрямована дія або по відношенню до яко­
го ця дія відбувається. Додаток відповідає на питання не­
прямих відмінків: к о г о ? ч о г о ? к о м у ? ч о м у ? к о г о ?
щ о ? к и м ? ч и м ? (н а ) к о м у ? (н а ) ч о м у ?
Виражається додаток формами непрямих відмінків імен­
ників чи займенників з прийменниками або без приймен-
89
 ників. Наприклад: 1. Щ е н а м , б р а т т я українц і, у с м іх н е т ь ­
ся доля ( П . Ч у б и н с ь к и й ). 2. В с ім серцем л ю б іт ь У к р а їн у
свою — і в іч н о ми будемо з н е ю ! (Б. Сосюра).
У р олі додатка виступають також слова інш их частин
мови, вжиті в р олі іменників: 1. Черн иш ди в ився на п о р а н е ­
н и х м а й ж е з п о б о ж н о ю ш аною (О. Г о н ч а р ). 2. Х л о п е ц ь
с к а з а в « є с т ь » і вий ш ов ( Ю . Я н о в с ь к и й ).
Я к додатки можуть функціонувати числівники: С т р іл к а
г о д и н н и к а н а б л и ж а є т ь ся ( д о ч о г о ?) до д в а н а д ц я т о ї;
дієслова у формі інфінітива: Ж и т и чесно, т р у д и т и с я для
людей вчи ли його і вдома, і в ш к о л і ІД. Б е д з и к ) — в чи ли
( ч о г о ? ) ж и т и , вчи л и ( ч о г о ? ) т р у д и т и с я ; сполучення
кількісн ого числівника у знахідному відмінку з іменником
у родовому відмінку: О х, т р ь о х же д р у з і в я ж и в и х з у с т р ів !
( М . Р и л ь с ь к и й ) — з у ст р ів ( к о г о ? ) т рьох д р у зів ; синтак­
сично н еп од ільн і словосп олучен ня: Д і в ч и н а т и х е н ь к о
н а сп ів у є « О й не х о д и , Г р и ц ю , т а й на в е ч о р н и ц і ».
Додатки бувають п р я м і і н е п р я м і залеж но від зв’ я з­
к у з пояснюваним словом.
П р я м и й додаток виражається:
1) ім енником , займенником, словами інш их частин
мови, вжитими у р олі іменників, у знахідному відмінку без
прийменника: 1. М о х н а т и й дж м іл ь із бу дя к ів ч ервоних
с п и ва є (щ о ?) м ед. 2. Кучерявен ко ш ви д к о за п и су ва в (щ о ?)
щ ось. 3. В о н а к у пи ла (щ о ?) два о л і в ц і . Знахідний відмінок
додатка показує, що дія, названа присудком, повністю пере­
ходить на предмет;
2) іменником, займенником, субстантивованим словом
у родовому відмінку без прийменника:
а) якщ о при дієслові-присудку є заперечна частка не: С о­
н я ш н и к и зо в сім не воруш ат ься й н ік у д и не поверт аю т ь
( ч о г о ? ) го л ів ;
б) коли дія переходить не на весь предмет, а лиш е на
якусь його частину: В и х о д и т ь дів ч и н а з х а т и набрат и
( ч о г о ? ) в о д и з к р и н и ц і;
в) якщ о можлива паралельна форма знахідного відмінка:
О л я купила ( ч о г о ? ) х л іб а . — Ол я к у пи ла (щ о ?) х л і б ;
г) якщ о іменник позначає неістоту і залеж ить від пре­
дикативного слова м о ж н а , шкода, ж аль у безособовому
реченні: Чом усь а ж ш кода зроби лося ц іє ї ( ч о г о ? ) р о с ­
лини.
У сі інш і додатки, тобто додатки, виражені непрямими
відмінками і знахідним відмінком з прийменником, є н е-
п р я м и м и , наприклад: 1. В і т ч и з н і х о чу я своїй зрост и д о ­
с т о й н и м с и н о м . 2. З х л і б о м у нас з у ст р іча ю т ь гост ей, х л і б
на ве сіл л я х цвіт е в к о р о в а ї ( П . Воронько).

90
 184. Спишіть. Визначте прямі і непрямі додатки.
СЕРЕД Х В И Л Ь
Відчуваючи, як б ’ ють х в и лі у борт пароплава, Кар жахався
іа долю м ален ьк ої ш лю п ки . Ш турм ан ш кодував, що дав
тривожний гудок. Він мусив би знятися з якоря й одразу ж ви­
ходити в море. Нехай би всі залиш ились на час шторму на
острові. Найгірш е, що було б з ними, так це довелося б трохи
поголодувати — день-два — доки пароплав повернеться до
острова.
Такі думки промайнули в голові штурмана, бо всю його
увагу притягла ш лю пка, що акробатично підплигувала на
хвилях.
Лю ди в ш лю пці м али шестеро весел, і, хоч звичайно вона
ходила під чотирма веслами, тепер вони налягали на всі шість.
На фоні похмурого острова, що виступав з П олярного моря,
дев’ ятеро лю дей змагалися з розлю ченими хвилями за своє
життя. Той, що сидів на кормі, у п ’ явшись руками в стерно,
скеровував ш лю пку на пароплав. Та навряд чи знайшлася б та­
ка залізна рука, яка спромоглась би скерувати ш лю пку проти
мавіженого вітру, щ о здіймав одинадцятибальний шторм
( М. Тр убла їн і).

185. Складіть речення, вживаючи при дієслові-присудку додатки.

<Характеризуйте засоби вираження додатків.
Поділитися (з ким? про щ о?); переконувати (кого? в чому?);
мріяти (з ким? про щ о?); обрати (кого? ким ?); розпізнати (щ о?
кого?); пишатися (ким? чим?); запросити (кого?); пройтись (по
чому? з ким?).

186. Прочитайте. Випишіть речення з прямими додатками, ви­

значте відмінок кожного з них.

Р ІД Н А М О ВА
Промовлю слово «м а т и », промовлю слово «с и н »,
А потім ще два слова — «к а л и н а » і «ж у р б а »...
Пречиста рідна мова з непам’ ятних глибин —
Співуча, як весілля, ж ивуча, як верба.
Рідна мова, перше слово
Ти в устах м оїх плекала,
Перш у пісню колискову
Наді мною вознесла,
І як я рідні печальній
Прош епчу слова прощ альні,
Присягаю, рідна мово,
Будуть це твої слова.
91
 Промовлю слово «батько» і слово «б ур ев ій »,
А потім знов два слова — «к р и н и ц я» і «к о б за р »...
М огутня рідна мова народ водила мій
По мисленому древу — від мурави до хмар.
Б. Ст ельм ах

187. Прочитайте текст. Випишіть додатки і розберіть їх за табли­

цею.

Додаток Від якого На яке Якою Вид додатка

слова питання частиною
залежить відповідає мови
виражений
хлібом пахне ч и м? іменником непрямий

Р ук и гончарові... Ц е вони перетворюють звичайну гли н у на

худож ній виріб. Цікаво спостерігати процес його творення.
Ось на гончарному станку леж ить безформний кавалок глини.
Майстер його змочує водою, встромляє великі пальці рук у се­
редину цупкої грудки і поступово починає на рухливом у крузі
формувати об’ єм. Скоро в ньому впізнаємо глека, макітру чи
вазу. Глина має чудову властивість зберігати, а після обпален-
ня і фіксувати всі доторки пальців майстра. Вироби зберігають
тепло лю дських рук ( Н . К рут енко).

188. Спишіть. Підкресліть додатки. Чим вони виражені? Визнач

те, які вони: прямі чи непрямі. З’ясуйте, які члени речення та які
частини мови керують додатками.

З В ІД К И П О Х О Д Я Т Ь Ф Р А З Е О Л О ГІЗ М И ?
За фразеологією можна простежити, які сторони життя і як
відтворені у цих згустках розуму, бо світ ф разеологізмів
невіддільний від світу речей.
Свист ш абель, тупіт коней безж алісної орди, зойки полоне­
них вчуваються у виразах «набігла, як татарська орда», «к р и ­
чать, мов підступає орда»...
А хіба не промовляють за міцність духу, взаємовиручку,
невибагливість «к о за ц ьк і» фразеологізми «козак з біди не
зап лаче», «добрий козак бачить, де отаман ска че»...
Народний вираз «рукою подати» вказує на те, що нею м іря­
ли віддаль.
З повагою ставилися в давнину до солі. С іль стала мірилом
і дружби, і знайомства. Я з ним «н е один пуд солі з ’ їв » —
каж уть про лю дину, з якою прожили тривалий час і добре її
вивчили (З а В. У ж ч е н к о м ).

92
 189. Складіть речення так, щоб подані слова в одних реченнях
пули прямими додатками, в інших — непрямими.
Землеробство, хлібороб, рільництво, обробіток, земля.

§ 15. Обставина. Види обставин

190. Прочитайте. Знайдіть обставини. На які питання відповіда­
ють обставини? До якого члена речення відносяться?
У театрі поночі й порожньо. По лож ах, по партері де-не-де
мріють лю ди, ніби сховавшись по закутках. А л е сцена освіче­
на, аж сяє від світла. Х ор співців в українських вбраннях. За­
мита світлом сцена, декорації, артисти й хор в театрі ефектно
сяють, неначе на чудовій картині часом виступає десь далеко
і» лісі або на воді ясно освічене місце на темному фоні і притя­
гує до себе очі.
Я осторонь сидж у і думаю. М узика почалась. Я заплю щ ую
очі. Гарно мені й приємно... М елодії сиплються, переплуту­
ються в яком усь хаотичному безладді. Сумно, темно.
Я забув, що сидж у у театрі, на мене дихнула весна своїм
теплом десь у селі, над водою, в зеленом у л у зі. І знову бачу
тебе, мій рідний краю! Бачу тебе весною у всій красі ( І .Н е ч у й -
Л е в и ц ьк и й ).

О б с т а в и н а — це другорядний член речення, який ук а­

зує на спосіб здійснення дії, міру і ступінь, а також місце,
час, причину, мету та умову, з якими пов’ язана дія або вияв
ознаки, і відповідає на питання я к ? д е ? к о л и ? д л я
ч о г о ? ч о м у ? та ін. Наприклад: 1. Там, далеко, на
Вкраїні, сяє сон ечко я сн е ( П . Грабовський ). 2. Щедро
на си чен ий си м в о л ік о ю обряд з к в іт а м и ( М . С т ельм ах).
3. У м и в а л и с я ж ін к и вранці росою з л ипи, берези.
Обставини насамперед відносяться до присудка, але мо­
ж уть залеж ати і від означень та інш их обставин, виражених
прикметником, дієприкметником, прислівником: 1. Коса-
чов поспішив (к у д и ?) на заставу (ІО. Зба нац ьк и й). 2. Н а д
зруйнованим ( я к о ю м і р о ю?) до голої землі селом
п оп ли вл а п іс н я ( Ю . Зба нац ьки й). 3. В а си ль Ів а н о в и ч іш ов
дуже ( я к о ю м і р о ю?) поволі.
Обставини вираж аю ться прислівникам и: Ч о р н ію т ь
здалека л о з и ( М . К о ц ю б и н с ь к и й ); дієприслівникам и
і дієприслівниковими зворотами: 1. Д о в г о вони йш ли не роз­
мовляючи. 2. Відповівши на всі запитання, в ін в ий ш ов на
п о д в ір 'я у н ів е р с и т е т у ( Г р и гір Т ю т ю н н и к ) ; іменниками
з прийменниками і без них: 1. С т р у н к и м и пру ж н и м и клин­
цями піш ла а в іа ц ія (О. Гончар). 2. Д о д о м у Д е м и д повернув­
ся через тиждень (В. С о б к о ); інфінітивом: В о н и п р и х од я т ь

93
 1

п о с л у х п т и С окра т а ( Ю . М у ш к е т и к ) ; порівняльним зворо­

том: Кругом поле, я к т е м о р е ш и ро ке , с и н іє ( Т . Ш е в ч е н к о ) ;
фрп неологізмом: Н е один там п о л іг у бою с м е р т ю х о р о б р и х
( I I . Р иба к).
З головним словом обставини поєднуються зв’ язком при­
лягання або керування.

191. Прочитайте. Знайдіть обставини. Визначте, до якого члена

речення вони відносяться і чим виражені.
Вишнева зоря зайнялася на світанні. С палахнула і вже не
гасла. Край неба висвітлювався, рожевів, небо займалося вище
і вище, з бірюзового ставало блакитним, ясним і чистим. Т у ­
манці, немов серпанки, потекли над землею по ярочках і ви­
балках, осідали на верхівках зеленого гаю.
За селом на ш л я х у стояла мати (В. Г р ін ч а к ).

192. Спишіть. Замість крапок поставте обставини, подані

у довідці.
1. Л іт а мої м олодії... пропадають, очі плачуть, чорні брови
... линяю ть. 2. Не гріє сонце ... , а ....... вже пекло. 3. М оя ти д о ­
ле молодая! Не покидай мене ..., і ..., і ..., і ... . Витай за мною
і учи. 4. Тече вода ... та ... . Х лю почуться качаточка... ( З те.
Т. Ш е в ч е н к а ).
Д о в і д к а : марно, од вітру, на чужині, дома, надто, вночі, вдень,
ввечері, рано, із-за гаю, попід горою, поміж осокою.
Види обставин за значенням

Види Питання Приклади

обставин

Способу як? 1. Нові люди мислять п о - н о в о м у .

Дії яким 2. Обабіч виструнчились с т і н о ю
способом? сосни (М. Рильський).

як? 1. Село було засипане снігом до

Міри половини ( М. Коцюбинський).
я к о ю мі рою?
і ступеня 2. Чернииі зупинявся перепочити
с к і л ь к и разів?
як ч а с т о ? раз у раз(О. Гончар).
1. П і д г о р о ю веселками блищав
де? к у д и ? Дніпро (Я к ів Баиі). 2. Та стежка
Місця вела д о Дикого с т р у м к а ( Ю . М у ш ­
звідки?
кетик). 3. З д а л е к у повіяло вог­
кістю ( Ю . Яновський).
коли? 1. Д р у г о г о д н я р а н о небо було
Часу відколи? синє надзвичайно (Леся Україн
доки? ка). 2. На передову треба було
пробратися д о с х і д с о н ц я ( Петро

94
 П р о д о в ж е н н я т абли ці
Панч). 3. 3 ранньої весни до піз­
ньої осені школа була ніби у вели­
кому букеті (О. Іваненко).

чому? 1. Ось прийшов батько і закаш­

ч е р е з що? лявся од радості ( Ю . Яновський).
Іричини 2. Павло за співами та розмова­
3 якої
причини? ми не пив чаю в гостях ( Леся
Українка). 3. Гнат зрадів, побачив­
ши Настю та сина (М . Коцюбин­
ський).
1. Бурлаки завернули в яр на
для чого? відпочинок (І. Нечуй-Левицький).
Мети
з якою метою? 2. Незабаром прибігли в ліс діти
збирати гриби (0. Іваненко).
Іі р и такому стані здоров’я йому
за я к о ї треба було зробити три операції
Умови
умови? ( М . Бажан).

незважаючи 1. Незваж аючи на маленький

на щ о ? вітерець, парило і робилося душно
•шустові
всупереч (Григір Тютюнник). 2. Наперекір
чому? вогню й залізу ми наступали на
село (В. Сосюра).
.

О б с т а в и н и д о п у с т о в і (допусту) вказують на умо-

ву, всупереч якій відбувається дія. Відповідають на питан­
ня н е з в а ж а ю ч и на що ? в с у п е р е ч ч о м у ?
Виражаються іменниками, займенниками, прийменника­
ми всупереч, наперекір, н езваж аю чи на. Наприклад: 1. Б у ­
ло, незваж аю чи на т аку рань, душ но, я к у л іт к у ( М . К о ц ю ­
бинський). 2. Всупереч п рогнозу с и н о п т и к ів зран ку піш ов
дощ. 3. Н а п е р е к ір усьому вони віри ли в щ асливе м а й б ут н є
(З газет и ).

193. Спишіть. Підкресліть обставини, визначте їх вид, спосіб

ін’язку з пояснюваним словом.
1. П ісля грози в оту ніч випали ще дощі, тихі, з сонцем
і \ Головко). 2. Сонце схи ли лось на захід і не пекло вже так до­
шкульно, як раніше ( Г р и гір Т ю т ю н н и к ). 3. Щ ирим золотом
юрить молода сосна у надвечірнім промінні ( М . Ст ельм ах).
І Блакитними очима дивиться мені в очі весна (Є. Гуцало).
’• Єдиний дубок ріс розкидисто, глуш ачи навколо себе молоду
іоснову парость (Ю . Я н о в с ь к и й ). 6. Він ішов з великою обе­
режністю ( Ю . Збанацький).

95

^ і * * * "
 194. ггь із тексту обставини місця. Визначте, до яких слів
П и т н ії ]
ВОНИ , на які питання відповідають, яке їх значення т а
п ід ій н я т ь с я

ний м и частинами мови вони виражені.

;1алишившись наодинці, він не збився з дороги. Він знав, що
ще трохи — і він підійде до того місця, де сухі ялиц і та ялини,
низенькі і ч а х лі, оточують маленьке озеро Т итчиннічилі, що
місцевою мовою означає: «К раїн а М аленьких П а ли ц ь ». А в
озеро впадає струмок, і вода в ньому не каламутна. По берегах
струмка росте комиш — це він добре пам’ ятав,— але дерев там
немає, і він піде вгору по струмку до самого водорозділу. Від
водорозділу починається інш ий струмок, що протікає на захід;
він спуститься по ньому до річки Диз і там знайде свою схован­
ку під перекинутим човном, закиданим камінням ( З а Д ж . Л о н ­
дон ом ).

195. Спишіть. Числівники'запишіть словами. Підкресліть обста­

вини часу. Чим вони виражені?
1. Ш евченко мав намір побути в Я готині два тиж ні, а про­
жив майж е три місяці ( П . Ж ур). 2. Поетична спадщина К обза­
ря н алічує понад 240 творів, живописна — близько 1200 робіт.
3. М истецька спадщина Ш евченка довгий час знаходилась у
приватних к олек ц іях і не була доступна ш ироким масам. 4. За
півроку до смерті Ш евченка 2 вересня 1860 року Рада А кадем ії
художеств присвоїла йому звання академіка гравюри (О. Гла-
зова).

196. Спишіть речення. Підкресліть обставини причини, поясніть

способи їх вираження.
1. М олодість не вміє філософствувати не лиш е за браком
знань, а й за браком часу ( Ю . М у ш к е т и к ) . 2. Слова линяю ть
лиш від позолоти, іржавіють від фальш і та прикрас ( В . Б и ч к о ).
3. Ж и т тя не кінчається смертю , якщ о залиш ається сад
(Б. Терен).
197. Поширте речення обставинами мети з довідки і запишіть.
I. П ри літає зозуленька над нами ... 2. Квіти мої, діти! ... ж
вас кохав я, ... доглядав? 3. І дуб посадили ... проїжджим.
4. Ідуть собі парубки ... до гаю (3 те. Т. Ш е в ч е н к а ).

Д о в і д к а: на нічліг, на прикмету, кувати, нащо.

198. І. Складіть і запишіть речення, в яких обставинами були б

подані словосполучення.
Сотні кілометрів; крок за кроком; далеко-далеко; на пере­
довій; за десятки кілометрів від Києва.
II. Визначте вид обставин.
96
 Н)9. Випишіть з тексту обставини і охарактеризуйте їх за такими
мітками: 1) вид обставини; 2) на яке питання відповідає; 3)відяко-
і <>слова залежить; 4) чим виражена.
Осінь, увійшовши в свої права, повелась спочатку суворо,
мес чогось хм урилась, сльозилась, а потім пом’ якш ала. Очис-
і илось небо від хмар, по густій блакиті вийш ло погуляти золо-
іс сонце. Воно вже не гріло по-літньому, але золотило дерева,
«триваючи кожен листочок такими витонченими мережками,
що навряд чи й худож ник зм іг би намалювати їх на папері.
Соколиний бір тепер золотився, багрянів, палав холодним
полум’ ям, і кожен ранок готував усе нові і нові візерунки,
/(«давав гарячих фарб ( Ю . Зба нац ьки й).
П р и м і т к а . У конкретних реченнях деякі обставини
можуть наближатися до додатка чи неузгодженого означен­
ня. У такому разі варто зважити на ступінь конкретності чи
абстрактності іменника. Іменник з конкретним предметним
значенням більш е тяж іє до додатка, іменник з менш кон­
кретним значенням — до обставини. Наприклад: 1. Б і л я
стерна ст о я в командир, маневруючи ш аландою ( Ю . Я н о в с ь ­
к и й ) — б і л я с т е р н а має більш конкретне предметне значен­
ня; отже, це — додаток. 2. П о л ь о в а дор іж к а с т ели ла сь м іж
високим и х л іб а м и (О. Г о н ч а р ) — м і ж х л і б а м и має просторо­
ве значення; отже, це — обставина.

200. Зробіть повний синтаксичний розбір речень (див с. 101).

1. Моя Україно! Я к я тебе любив! Твої луги , твої степи роз-
югі, Дніпра ревучого славетнії пороги і хви лі золоті твоїх роз-
ю гих нив! (М . С т ельм ах). 2. Земля мені пахне терпко і солод-
' о, аж до болю, як завжди вона лиш пахне — Вітчизни земля
і пита (В. Кучер). 3. Я — українець. Краю мій, та як ж е можна
не любити Дніпра в замрії голубій, донецький степ, морський
прибій, спів вечорової трембіти ( І . Н е х о д а ).

§ 16. Порівняльний зворот

201. Прочитайте. Яким членом речення виступають виділені
юва? На яке питання відповідають? Від якого члена речення зале-
•ІЧІТЬ?

1. І знов мене зем ля напоїть,

мов кв іт р о с о ю , поцілунком тьмяним ( Б . - І . А н т о н и ч ).

2. Серпневий день, мов золот авий п л ід —

Такий же круглий, стиглий, повнозвукий,
Щ о хочеться струсить його із віт
І взяти, наче я б л у к о , у руки (В. К р и щ е н к о ).
97
 П о р і в н я л ь н и й з в о р о т — це сполучення слів, яке
ш ляхом порівняння образно характеризує дію чи якісну
ознаку предмета думки. Наприклад: 1. П л и в у т ь , як пух,
л егенькі білі х м а р и н к и (77. Воронько). 2. Тум ан, ніби тепле
море, х в и л я м и покривав землю (7. Ц ю п а ).
П орівняльний зворот у простому реченні найчастіше
виступає обставиною способу дії: Як море лазурне, ц віт е
с т е п ; рідше означенням: А згори л ине ж а йворонк ова пісня,
д о н ос и т ь ся голос, як срібний дзвіночок ( П а н а с М и р н и й ) ;
присудком: Б ула т и наче лісова царівна ( Л е с я У к р а їн к а ).
П орівняльний зворот приєднується сполучником як, мов,
немов, наче, неначе, ніби та ін.
П орівняльний зворот на письмі виділяється комами.
Наприклад: М о в зачарований, ст о їт ь Б а х чи са р а й (Л е с я
У к р а їн к а ).
П орівняльний зворот не виділяється комами в таких
випадках, коли він:
а) є іменною частиною складеного присудка: А д івчи на
б у л а я к сонце ( М а р к о В о в ч о к );
б) є простим присудком: П о п ш е н и ц і т еп л и й віт е р
х в и л я м и гуляє, молодую пш ен ичен ьку неначе гойдає
( Л . Г л іб о в );
в) став частиною стійкого словосполучення: 1. Д о щ лив
як з відра. 2. Ц і л и й день вона кру т и л а ся як білка в колесі
( М а р к о В о в ч о к );
г) супроводж ується часткою не або словами м а й ж е ,
го во р и л а майже як доросла ( М а р к о
з о в с ім : Д і в ч и н а
В о в ч о к );
ґ) замінюється орудним відмінком іменника: 7 с п ів його
зв уча в не р а з як плач, і плач його зву ча в як гімн народу
(Д. П а в л и ч к о ).

202. Прочитайте речення. Знайдіть порівняльні звороти, охар ак ­

теризуйте їх.

1. Роки промчали, як райдужний вітер, і зупинилися біля

жоржин. 2. Не злякавш ись колю чих розмов, ти до мене, як
мрія, прийшов. 3. Ми з тобою схож і і не схож і, наче небо і оця
земля. 4. Згадка в небі зірки малинові знов засвітить, як серця
розмай. 5. Відлітаю ть, мов листя на вітрі, наші дні за німий не­
бокрай ( З те. В. К р и щ е н к а ).
203. Спишіть речення. Підкресліть обставини, виражені порів-)
няльним зворотом. Поясніть розділові знаки.

1. Ще димна даль бриніла в зорях, мов криш таль!

(А. М а л и ш к о ) . 2. Над Ай -П етрі летів, як розливи ріки, тихий
вересень, сонячний, любий (В. Сосюра). 3. Земля, як в горні,

98
г

• їй (А. М а л и ш к о ) . 4. Д ві години зб ігл и , мов одна мить

І \І. О л ій н и к ). 5. Н евели чкі хатки кругом дворища, неначе
і риби, виростали (П а н а с М и р н и й ) . 6. Я к попіл, падали на гай
«іолодні присмерки (М . Р и л ь с ь к и й ).

‘2 0 4 .1. Спишіть речення, розставляючи розділові знаки.

I . Україно, п’ ю твої зіниці го лу бі й тривожні ніби рань.

' 'Жваві цифри стрибають в зін и ц ях як зорі і думки кудись
•іминуть мов ранні дими (3 те. В. С и м о н е н к а ). 3. У мами рука
і легк а, і прекрасна, і серце гли бо к е як сивий Д ніпро
І/Г К ри щ енко). 4. Л и ш ти стоїш як та твердиня рідна мово,
«кирбе мій (С. Ч ерка сенко). 5. Піднявся день мов олень з кручі
міч відплила мов корабель. К рилатий вітер і пахучий мов
/менькіт сріблених шабель. 6. Калина похилилась вниз мов
ягода росте червоне слово (3 те. Б.-І. А н т о н и ч а ).
II. Зробіть фонетичний розбір слова дзе нькіт.

205. До поданих слів доберіть по к ілька порівнянь.

Солодкий, як старий, мов прогудів, як ш ум лять,

инче б ’ ються, мов ...; співає, як червоний, мов бурх-
мIIкий, ніби ... .

206. Складіть речення з порівняльними зворотами.

Мов калина; як срібло; неначе блискавка; як у воду; як сир

и маслі; як сніг на голову; як зіницю ока; як сонце.

207. Запиш іть образні народні порівняння, вставивши на місці

і |>ипок пропущені слова, подані у довідці.

1. ..., як кіт до сала. 2. ..., як баран на нові ворота. 3. ..., як

іуха в окропі. 4 .. .. , як смола. 5. ..., як курка в борщ. 6. ...,
тс мокре горить. 7. ..., як цап. 8. ..., як сльоза. 9. ..., як руде
п ля. 10. ..., як ковальський міх. 11. ..., як цвяха забив. 12. ...,
нк свинячий хвіст. 13. ..., як собаці редька.

Д о в і д к а : допався, крутиться, дивиться, попав, пристав, робить,

иірнобрива, чистий, сопе, прямий, обрид, сказав, упертий.

208. Прочитайте. Н а які моральні та фізичні якості людини вказу­

ють подані порівняння? Введіть їх у речення (усно).
1. Торохтить, як пуста бочка. 2. Пиш ається, як курча в по­
пелі. 3. Поспішає, як черепаха. 4. Доладна, як писанка. 5. Ти-
ча, як ягниця. 6. К услива, як мухи в Спасівку. 7. Ш ипить, як
імія. 8. Ходить, як овечка, а буцькає, як баран. 9. Виріс, як кіт
навсидячки.
209. Спишіть. Визначте, яким членом речення виступає порів­
няльний зворот. Поясніть відсутність коми перед як, м о в , ніби.

99
 1. Кож на нова книга повинна бути як сповідь. 2. Обличчя її
стало мов біли й камінь. Вона стала мов сама не своя (3 те.
О. Гончара ). 3. Спомин був як блискавка (М . Ри л ьськ и й ).
4. Іван Мороз був ніби батьком ( М . Ч а ба н ів сь ки й ). 5. Княжич
стояв як зачарований (В. М а л и к ).

210. Прочитайте. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Зробіть

синтаксичний розбір першого речення, дотримуючись схеми розбору
простого речення.

В долині в’ ється ще й досі Черемош як зелена гадюка. Д о­

вкола бабусиного дому цвіли як бур’ ян на волі запахущ і к в і т
всіляких родів передусім бурякові васильки георгінії і далії <і
по ґанку пнулася шипшина... Направду, ніде не можна найти
кращого закутка під ясним сонцем! Ночами не видно тих барні
вони тонуть у надрічних мряках і сутінках але чути до боли*
гостру свіж ість і шум ріки. К оло дому поставали собі яи!
достойні молодиці груш і смереки і горіхи переплітані по Ш
власній волі ( В. В о в к ).
П о р ів н я льн і звороти с лід відрізняти від неповніїЧ
підрядних порівняльних речень, у яких відсутній прису*
док. Щ об не помилитись, міркуйте так:
1. Це порівняльний зворот, якщо:
а) порівняльна структура відповідає на питання означиш
ня (я к и й ? ч и й ?): Я т іл ьк и що прочит ала ваш дужиііш
н е н а ч е у к р и ц ю з а к о в а н и й , вірш (Л е с я У к р а їн к а );
б) порівняльна структура складається із сполучним *
і прикметника чи дієприкметника: Б ій ц і вслухалися, » я
з а ч а р о в а н і (О. Г о н ч а р );
в) у структурі немає ні іменника в називному відм інку, ні
дієслова: Б л а к и т н і т ін і р о з к р и в а л и свою гли бінь і приіі н і
ли, я к в м 'я к е л ож е, Г а ф ій ч и н і думки... ( М . К оцю бинська НЩ
2. Це підрядне речення, якщ о:
а) в порівняльній конструкції є іменник у назипиоїм
відмінку, а пропущений присудок легк о ВІДНОВЛЮ* ТІ І Я
Чум а ки л ет я т ь у даль серцями, я к чайки ( М . Р и л ь с ь к и й ) ■
я к л ет я т ь чайки ;
б) порівняльну конструкцію можна замінити о р у д н е
відмінком іменника: Слова пролунали я к д о к ір — про.іу/Ш
ли докором.
211. Прочитайте. Визначте, чим виступають структури з їм |іМ
няльним значенням: порівняльним зворотом чи підрядною ЧЙСІНІМ
складного речення. Обґрунтуйте свою думку.
1. Великі, як блюдця, темні очі коричнево-карого, аж
вонуватого, кольору виглядають із довжелезних вій (/І і 1!
ко). 2. Сіра паморозь блищ ала на зем лі, як сіль ( Г ригір ТюНШ

100
тис). 3. Л е гк і мармурові сходи дзвенять, як струна співуча.
І. І місяць в небі, як підкова, безумно котиться у світ (3 те.
\ М а л и ш к а ).

У загальн ен н я і систематизація вивченого

Запитання і завдання д л я повторення
1. З’ ясуйте поняття граматичної основи речення.
2. Чим відрізняється складений дієслівний присудок від
простого? Наведіть приклади.
■'і. Розкрийте зміст пунктограм «Т и р е між підметом і при-
рудком», «К ом а при порівняльному звороті». Аргум ентуйте
їі \місу прикладами.
І Поясніть різницю між узгодж еним і неузгодженим озна-
ііііи м . Наведіть приклади.
і». Яке означення називають прикладкою? Я к і прикладки
дуться в лапки?
0 І Іазвіть види обставин за значенням.
і 7 Що таке порівняльний зворот? К оли він виділяється ко-
|вми, п коли — ні? Наведіть приклади.
М Який член речення називається додатком? Ч им виража­
нь м додатки? Наведіть приклади прямих і непрямих до-
ІІиїм ,
І М Як иідрізнити додаток, виражений іменником з приймен-
і. під обставини, вираженої іменником з прийменником?
Г
П ор я д ок синт аксичного розбору
двоскладного пр ост ого речення

1 ' иимати, що речення просте.

Гни речення за метою висловлювання: розповідне, пи-
;і м* , спонукальне.
І І ■ ІІ'ІІНЯ неокличне чи окличне.
«• Nмрактеризувати речення за його будовою:
..... ...ладне чи односкладне (тип односкладного);
..... .. чи непоширене;
Н1•мін* чи неповне (вказати, який член речення пропу-
•I
іи • і> ііпднене чи ускладнене (вказати, чим ускладнене).
І І і і і иіч’, його тип, чим він виражений.
Н і"" удок, його тип, чим він виражений.
ї|р Мірндні члени, їх тип, чим вони виражені, від яких
к и ..... .. залежать, яким типом зв’язку з ними пов’ язані.
її , розглядається група підмета, а потім група при-

ми і н розділові знаки.

101
 І
Зразок усного розбору
Ми/ііика м овчки дивилась на зди в о в а н у подругу.
І’ичоїіня просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поши­
риш*, повне, неускладнене.
І Іідмет М а р ій к а , простий, виражений іменником; присудок
<)ивилась, простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного
способу.
У групі присудка є другорядні члени речення: обставина
м о в чк и , виражена прислівником, залеж ить від присудка диви
лась ( ди в и л а сь я к ? м о в ч к и ) і поєднується з ним зв’ язком при­
лягання; непрямий додаток на подругу, виражений іменником
із прийменником, залеж ить від присудка ( дивилась н а к о -
г о 1 на п о другу) і поєднується з ним зв’ язком керування; узго ­
джене означення здивовану, виражене дієприкметником, зале­
ж ить від додатка ( подругу я к у ? з д и в о в а н у ) і поєднується з
ним зв ’ язком узгодження.

Зразок письмового розбору

Ц віт верби — ^ірек^асне^і зворуш ливе диво природи.
Р еч . просте, розпов., н е о к л., д воск л., пош ир., повне,
усклад, однор. членами.
Ц в і т — підмет, простий, імен.
Д и в о — присудок, склад, іменний, імен, (нульова зв’ язка).
Група підмета: ц віт ( я к и й ? ) верби — неузгодж. означ.,
ім ен., керув.
Група присудка: диво ( ч о г о ?) природи — непрям. додат.,
імен., керув; ди во ( я к е ? ) прекрасне і зворуш ливе — однор.
узгодж . означ., прикм., узгодж ., єднальний сполучи.
Тире м іж підм. і прис., пропущено дієсл.-зв’ язку.

212. Спиш іть. Зробіть синтаксичний розбір речень.

1. Д ві хати стояли одна від одної далеченько (Б. Г р ін ч ен к о ).

2. Ч ом у щ ороку цього дня усе видається сповненим смислу?
(€. Гу ц а л о ). 3. Я к і це були гарні, повні, ок р углі руки! (У. Сам-
чук). 4. А наш човен все летів, як стріла, самою серединою
річки ( І . Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ).

Культура мовлення
П равильне вж ивання другорядних
член ів речення у м овленні

В українській мові для узгодж еного означення типовою

є позиція перед означуваним словом. П ісля означуваного
слова воно вживається рідше, здебільш ого це означення,
102
 ми ражені дієприкм етниковим зворотом, та означення-
иіітети: І плем ені н е з н а н о м у , н о в о м у несу п о к л ін я з б ат ь­
ківського дому (М . Ри л ь с ь к и й ).
Я кщ о узгодж ене означення залеж ить від числівникового
словосполучення «два (три, чотири) + іменник у називному
відм інку», то воно має форму або родового, або називного
нідмінка: 1. М и н у л о д е в'я т ь т р у д н и х д н ів ( М . Б а ж а н ).
2. Д в і т оп о л і в и с о к і ї одна одну х и л и т ь ( Т . Ш е в ч е н к о ).
Я кщ о означення при однорідних членах відноситься до
них усіх, воно здебільш ого стоїть у множині, хоч не виклю ­
чена і форма однини: Ю н а ц ь к и й запал і з а в з я т т я час в ід
часу ш т о в х а л и х л о п ц я на р изи к.
Я кщ о ж означення пояснює лиш е один із однорідних
членів, то воно узгодж ується в числі з ним: Н а й м е н ш и й
шерхіт, т р іс к г іл л я ч к и , шум п т а ш и н о го крила, ц о к а нн я
копит — все т у т звуча ло н а дзв и ч а й н о л у н к о (О. Гончар).

213. І. Узгодьте слова, що в дуж ках, з іменниками. Обґрунтуйте

і мій вибір.

I. (Н е зл іч ен н и й ) зір к и сяю ть у воді (О. Д о в ж е н к о ) .

‘ (Веселий) скляр (у м іл и й ) рукою засклив блакиттю (райдуж ­
ний) вітраж (В . Б и ч к о ). 3. П ом алу к р уж ляла край (жовта)
гкроні (червоний) планетка гвоздик. 4. М инуло п ’ять (тривож ­
нії й) днів. 5. Я візьм у (твій) смутку і горя (важ кий) половину
(розтерзаний), (гордий), (нескорений) серце моє! (З те.
і М а л и ш к а ). 6. І на снігах паперу (дивний) повість (свій)
мережку вирізьбить (ясний) про молодості (легк и й ) випад­
ковість і старості (суворий) сивину (М . Ри л ьськ и й ).
II. Поясніть правопис н і як у прикметниках і дієприкметниках.

214. Словосполучення з узгодженим означенням часто заміняють

іншими словосполученнями — синонімами з неузгодженими озна­
ченнями. Проведіть таку заміну, порівняйте словосполучення. Чи
різняться такі словосполучення смисловими відтінками? Введіть
кілька пар у речення (усно й письмово), зробіть власний висновок.

1. Львівська траса. 2. Чорноволосий хлопець. 3. Соколине

полювання. 4. Одеський дядько. 5. Срібна монета. 6. Безмежна
свобода. 7. Н ічна робота. 8. Креслярський набір. 9. Гірські вер­
шини. 10. Геройський вчинок. 11. Двадцятирічний юнак.

П р и м і т к а . Узгодж ені означення лиш е констатують певну

ознаку предмета, неузгоджені — виділяють, підкреслюють наяв­
ну ознаку, зосереджуючи на ній наш у увагу. Неузгоджені озна­
чення можна поширити узгодженими.

Узгодж ені означення належать до яскравих худож ніх за­

собів, які в худож ньом у мовленні називають е п і т е т а м и .
103
 215. Поясніть, у яких реченнях означення є епітетом або метафо­
ричним образом.

1. От стеляться розлож исті, як скатерть, зелені левади

(/. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ). 2. Здалека доносились крики череди,
співи дівочі. 3. Одарка сиділа на лаві й любувалася синовою
забавою, щебетанням дочки. 4. Грицьків докір дуже вразив
Ч іп ку. 5. Мов хто обложив кригою Петрове серце ( З те. П а н а ­
са М и р н о г о ).

Прикладка є одним з дійових засобів увиразнення усного

мовлення. Одиничні прикладки вживаються тоді, коли тре­
ба розповісти про швидкі, напружені події, а поширені при­
кладки — в розповідях, описах, пейзажах.

216. Складіть усний опис квітки, назва я к ої — прикладка, спочат­

ку в художньому, потім у науковому стилях. 1

217. Прочитайте. Простежте, яку роль виконують обставини часу

і місця у тексті. Ч и можна їх назвати засобом зв’язку речень?

ЯК Н АРОДЖ УЄТЬСЯ СТЕЖ КА

С кільки не переорювали поле, а стежка народжувалась знов
і знов. Спочатку вона губилась у високому ж иті, пірнала під
важке волоття проса або темним шнурком тяглася серед білого
квіту гречки. П іс ля збирання_врожак^напіа доріж ка якось
блякла серед ^олоїстер н і (В. Б л изн ец ь). '

218. Складіть невеликий текст (усно), вживаючи як засіб зв’язку

обставини часу і місця.

Орієнтовні теми: « Л і т о » . «В ер есен ь». «О станній г р ім ».

«В осінньому л іс і» . «П ерш ий с н іг». «Зима в м істі».

219. Прочитайте речення. Знайдіть порівняння. Проведіть експе­

римент: прочитайте вголос речення без порівнянь, а потім з порівнян­
нями. Обґрунтуйте зображ альн о-ви раж альн у функцію їх у худ ож ­
ньому мовленні.

1. Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вон

просвічувалась наскрізь, як синій коштовний камінь чистої
води (О. Гончар). 2. Немов барвінок, зацвіли світанки ( М . Син-
гаївський). 3. З неба, як розтоплене золото, ллється на землю
блискучий світ сонця ( П а н а с М и р н и й ). 4. День, мов крапля у
криницю, у глибоку ніч упав. 5. У травах коник, мов зелений
гном, на скрипку грає. 6. Осінь, як розумна господиня, у засік
зерно запашне склада (З те. М . Ри л ьсько го ).

220. Складіть речення з порівняльними зворотами.

1. Наче блискавиці. 2. Мов очко синє. 3. Червоним яблуком.

104
І Як срібний дзвіночок. 5. Мов діамантові корони. 6. Щ о
Пімкрає море.

З в ’язне мовлення
Вибірковий переказ розповідного тексту
з елем ентам и опису місцевості

2 2 1 .1. Прочитайте текст. Визначте тему і основну думку. Я к і типи

мовлення поєднані в ньому і як вони допомагають у розкритті думки?
Пригадайте композиційні особливості опису (загальн е враження,
послідовний опис окремих частин, висновок). Складіть складний
н пан опису місцевості. Усно перекажіть опис Запорозької Січі за п л а ­
ном. Напиш іть вибірковий переказ.

З А П О Р О З Ь К А С ІЧ
Осідком козаків була Запорозька Січ на Д ніпрі, нижче по­
рогів, на островах серед ріки. Там запорожці ж или постійно:
іонралися, вчилися військової справи і готувалися до воєнних
походів.
Січ — то була простора площ а на Дніпровім острові Хортиці
(потім на Базавлуці і Том аківці). Зо всіх боків обливала цей
острів глибока вода Дніпра, крім того, на самім острові був ви­
копаний глибокий рів, наповнений водою, поставлено високий
гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч
інмикалися, стояли гармати й чатувала козацька сторожа. Не
диво, що неможливо було дістатися на Січ. І хоча не раз пробу-
пали здобувати Січ турки, татари й інш і вороги, та це їм не
пдавалося.
Довкола п лощ і стояли побудовані хатки, так звані «к о ш і»
(;і плетеними стінками), або «к у р е н і». Т і хатки були криті оче­
ретом або кінськими шкірами. В такій хатці жив один курінь
.і курінним отаманом. Та козаки тільки спали тут або переси­
джували негоду й дощ і, латаючи одяг або чистячи зброю.
Іі погідні дні перебували на площ і чи в степу за рікою. Там
мправлялися в їзді верхи, в стрільбі з руш ниці і гармат та
ремонтували човни.
Посередині Січі стояла невелика церква святої Покрови,
шадвору дуже скромна, але всередині повна золота й срібла, бо
козаки були побожні й дуж е дбали про свою церкву, а під час
читання Євангелія тримали ш аблі, наполовину витягнуті
$піхов, на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою
міру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву
і купували щораз кращі нові хоругви та ікони.
На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гар­
матами, з човнами та харчами. К оло складів стояла вночі
сторожа.
105
 Про звичаї й побут козаків-запорожців є багато свідчень
очевидців, які були на Січі. Х то хотів стати козаком, мав напе­
ред служ и ти три роки в старого козака за дж уру (с л у гу
й помічника). Дж ура робив усяку роботу й носив за козаком
другу рушницю й потрібні йому клунки. К оли ж навчався в
нього орудувати зброєю й набирав вправності в битвах, ставав
правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис,
лук і стріли.
Славне Військо Запорозьке близько трьохсот літ обороняло
Україну від усяких нападників. Відвага й хоробрість козаків
були відомі в ц ілій Європі (З а А. Л о т о ц ь к и м ).
II. Поясніть значення слів частокіл, брама, кіш, от а м а н , х оругва.

Орієнтовний план опису місцевості

І. М ісце поселення запорожців.
1. На Д ніпрі, нижче порогів, на островах серед ріки.
2. Січ — простора площ а на Дніпровім острові Хортиці.
3. Глибокий рів, наповнений водою, обнесений високим гос­
трим частоколом з міцними брамами.
4. Гармати й козацька сторожа на брамах.
II. Опис ж итла козаків.
1. «К о ш і» з плетеними стінками, або «к у р е н і».
2. Покриття з очерету та кінських шкір.
III. Оберіг запорожців.
1. Церква святої Покрови на Січі.
2. Знадвору скромна, всередині повна золота й срібла.
IV . Ж иттєво необхідні елементи життя і побуту козацтва.
1. Склади зі зброєю, човнами та продуктами харчування.
2. П ильна сторожа.
III. Щ о вам відомо про побут і звичаї козаків-запорож ців? Я к і сп
соби ведення бою використовували козаки? Хто з майстрів худ ож ­
нього слова описав трьохсотлітню діяльність Війська Запорозького?
 ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

222. Пригадайте, як характеризуються речення за структурними

п пінками граматичної основи. Визначте в кожному реченні грама-
і мчну основу. Вкаж іть речення двоскладні й односкладні.

І . О мово рідна ! їй гаряче віддав я серце недарма. Без мови

Мідної, юначе, й народу нашого нема. 2. Л ю біть У кр аїн у у сні й
иннву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мо-
ну її солов’їн у ( 3 те. В. Сосюри). 3. Лю бо в саду соловейко
нигпівує, слухаю ніжне лящ ання. Чистую , щирую річ україн-
• і.кую чую я в тім щебетанні (А. К р и м сь к и й ). 4. Лю блю , мов
•нице, материнську мову... (С. Л и т о в ч е н к о ). 5. Чуєте, скільки
мнгню в нашій мові, в жаркому, гарячому, гарному слові?
(.//. П ерв о м а й сь ки й ).

223. Прочитайте. Випиш іть односкладні речення. Чим виражені в

них головні члени? Ч и є залеж ні другорядні члени речення? Я к і це
речення: поширені чи непоширені?

Пізня осінь. Вечоріє. Сонце торкається чорного небосхилу.

Гори й долини огортає вечірня мла. В степу тихо, тихо. Зача­
ровані красою нашої рідної природи, стоїмо на високій могилі.
1(пхається легк о і вільно. Краса, простір, воля. Перед нами
розкинулись села, на видноколі — ліс (В. С у х о м л и н с ь к и й ).

О д н о с к л а д н і р е ч е н н я — це такий тип простого

речення, організую чим центром якого є один головний член
— підмет або присудок. Головний член односкладного
речення називає предмет або явище і разом з тим стверджує
його наявність, характеризує дію в її зв’ язку з предметом,
виражає відношення до дійсності.
Односкладні речення можуть бути п о ш и р е н и м и
й н е п о ш и р е н и м и : Р и с у н о к . Креслення. Сніжок...
Л ю б л ю зим и ж и в і к а р т и н и ( П . У се н к о ).
Головні члени в односкладних реченнях мож уть бути
однорідними: В п о віт р і т ихо, х о л о д н о і м орозно ( П а н а с
М и р н и й ).
За морфологічними ознаками головного члена односкладні
речення поділяються на іменні, дієслівні та прислівникові.

107
 Н і м е н н и х реченнях головний член виражений імен­
ником, який формально співвідноситься з підметом дво­
складного речення: Зима. К ри ни ця . С т у к обмерзлого відра.
Ж і н о ч і голоси і перегук д и т я ч и й ( М . Р и л ь с ь к и й ).
За значенням іменні односкладні речення поділяються
на два підтипи — н о м і н а т и в н і (називні) і в о к а т и в н і .
Наприклад: 1. Варшава. Театр. А к о р д и пісенні. В іт а л ьн і
промови. О в а ц ій грім ( Л . Д м и т е р к о ). 2. — Ч і п к о ! Ч іп к о !
( П а н а с М и р н и й ).
Головний член д і є с л і в н и х речень, виражений дієсло­
вом, формально співвідноситься з присудком двоскладного
речення: Н а с зу ст р іча ю т ь хлібом і с іл л ю (С. Скл яренк о).
Д іє с л ів н і речення п од іля ю ться на п ’ ять підтипів:
означено-особові, неозначено-особові,
уз аг альнено- особові , безособові й інфінітивні.
Речення з головним членом, вираженим п р и с л і в н и ­
к о м , відносяться до безособових: У в іт р я к у тепер завізно,
і гам ірно, і добре в ід р я с н о т и л ю д с ь к и х очей ( М . Ст ельм ах).

224. Визначте за морфологічними ознаками головного члена тип

односкладного речення (іменний, дієслівний, прислівниковий).
Ж нива... На току на тебе струменем ллється живе, тепле
зерно,— долоні самі тягнуться до нього. Жнива! Пахне зерном.
У полі, в селі, на кожному подвір’ ї, в кож них сінях, хаті —
всюди розлиті пахощ і зерна. Солодкуваті, щемкі! Ж итня,
пшенична, хлібо сільн а пора. На ланах багатоголосий гу л мо­
торів, у засіки течуть ріки молодого зерна... М олотять хліб
( М . С и н г а їв с ь к и й ).

Д ІЄ С Л ІВ Н І О Д Н О С К Л А Д Н І Р Е Ч Е Н Н Я

§ 17. Означено-особові речення

225. Спишіть речення. Чим виражений головний член речення?
Який це тип речення? Визначте спосіб, час, особу і число дієслова-
присудка. Чи потрібний у реченні підмет?
1. П огуляю понад морем та розважу своє горе. Та Україн
згадаю, та пісеньку заспіваю. 2. Вибачайте, люди добрі, що
козацьку славу так, навмання розказую, без книжної справи
(З те. Т. Ш е в ч е н к а ) . 3. На Вкраїні й для Вкраїни будем жити
й помремо (В. С а м ій л е н к о ). 4. Не співай мені, землячко, на
ч уж ій ч уж и н і, не нагадуй мені, сестро, рідної Вкраїни
( П . К у л іш ).
О з н а ч е н о - о с о б о в и м и є односкладні речення,
в яких повідомляється про дію конкретної особи, на яку
вказує особове закінчення дієслова-присудка. Формальний
108
 підмет у таких реченнях може бути, але потреби в ньому
немає. Головна увага в таких реченнях зосереджується не
на виконавцеві, а на самій дії, наприклад: 1. В іт ч и з н у
с о н я ч н у с во ю люблю в и с о к о ю л ю б о в 'ю ( В . С о с ю р а ).
2. Бережімо Б а т ь к ів щ и н у !
Головн и й ч лен в означено-особових реченнях вира­
жається дієсловами у 1-й особі однини і множини дійсного
або наказового способу, а також у 2-й особі, якщ о є звертан­
ня, яке вказує на адресата (до кого звертається мовець). На
певну особу (я, ти, ми, ви ) вказує закінчення дієслова.
226. І. П роаналізуйте подані означено-особові речення. Визначте,
■мсою формою дієслова виражені в них головні члени.
I. Лю бім о Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою д у­
то ю (О. П і д с у х а ) . 2. Наливайтесь, житечко й ячмінь, теплови-
иою (Б. Б и ч к о ). 3. Згадую давнії дні, згадую давні розмови
і />'. Грінченко). 4 . 1 мене в с ім ’ї великій, в с ім ’ ї вольній, новій не
иібудьте пом ’ янути незлим тихим словом ( Т . Ш е в ч е н к о ). 5. Са-
ди свій сад, плекай свої надії, зневірою душ і собі не рань
( I I . Д о р о и ік о ). 6. Л ю блю пісні мойого краю, та не спинюсь на
і їм лиш ень: з лю бов’ ю вухо привертаю до братніх на зем лі
пісень ( М . Р и л ь с ь к и й ).
II. Поясніть орфограми і пунктограми.

227. Із поданих речень випишіть означено-особові. Підкресліть у

них головний член і поясніть спосіб його вираження.
I. Відмикаю світанок скрипичним клю чем ( Л . К о с т е н к о ).
Я візьму шматочок літа, кину в воду і зварю чистим золотом
« повиту нерозбризкану зорю (Б. Б и ч к о ). 3. П отім із моря звуків
вирізалися дзвінкі, мов із срібла виковані, слова пісні (С. Ва-
п іл ь че н к о ). 4. Д ля добрих друзів відчиняю дім (А. М а л и ш к о ) .
228. І. Прочитайте текст. Пригадайте порядок розбору простого
речення. Випиш іть означено-особові речення. Зробіть їх синтаксич­
ний аналіз.
Ми з дитинства навчаємось мови. Н е залиш айте цього
потрібного для думки заняття і далі.
Мова розвивається, вдосконалюється.
Хай мова викликає подив і зачарування. А л е надовго не
(упиняйтесь у зачаруванні. Проникайте своєю допитливістю
н механізм д ії мови, у її творчі спроможності, у широту її
функцій.
Л ю біть мову. Береж іть її — вірну помічницю у вашому зро­
станні. Ш ануйте граматику — незмінного диригента незлічен­
ного оркестру слів (За І. В и х о в а н ц е м ).
II. Зробіть розбір слова зача рування за будовою, а потім — сло­
вотвірний.

109
 ■

229. Підготуйте виступ на молодіжному радіоканалі за темою «Ч

можна домогтися друж ніх взаємин у класі? » , вживайте означено-осо
бові речення.

2 3 0 .1. Прочитайте. Використовуючи у ролі присудків дієслоі

наказового способу з довідки, допишіть правила тактовної поведінки

Безтактність ображає не менше, ніж грубість. А як поводи

тися, щоб не бути безтактним? Є кілька універсальних правил,
які допомагають за будь-яких обставин зорієнтуватися, лц
діяти.
...ч уж і смаки, чуж у точку зору.
...в собі душевної глухоти.
...чемним і чуйним до людей — близьких і незнайомих, ро^
весників і дорослих.
Довідка: поважати, бути, боятися.
II. Н апиш іть невеликий твір-роздум на тему «Щ о таке п р и н и ж
н я?».

§ 18. Неозначено-особові речення

231. Прочитайте. Визначте головний член речення, його морфи
логічні ознаки (особу, час, число). Чи вказує присудок у цих речення ч
на конкретних осіб?
1. Весною в селі встають рано ( Г р и гір Т ю т ю н н и к ). 2. П ісля
вечері зразу ж лягали спати (О. Д о в ж е н к о ). 3. По обіді дякували
батькові-м атері ( І в а н Л е ) . 4. П рацю ю ть на зе м лі важки,
щоденно.
Н е о з н а ч е н о - о с о б о в и м и називаються такі одно*
складні речення, в яких присудок означає дію, виконувану
невизначеною особою. П рисудок у цих реченнях вири
жається дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього,
майбутнього або ж у формі множини м инулого часу. Напри
клад: 1. П о с а д и л и над козаком явір та я ли ну (Т . Ш е в ч е н к о),
2. Сьогодні с п ів а ю т ь н о в и х пісень. 3. П о д і л я т ь тебе, земле,
ой п о д іл я т ь (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). Дійова особа тут відсутня
й точно назвати її не можна. Важлива сама дія, а не її
виконавець.
Неозначено-особові речення широко вживаються в нн«
укових творах — при описі дослідів чи процесів: Солі одер
ж у ю т ь за доп ом огою х ім і ч н и х реакцій.

232. І. Прочитайте. Визначте тип односкладних речень. Обґруп

туйте свою думку.

Ум ивалися ж інки вранці росою з липи, берези, яблуні,

вишні... Раз на тиж день робили маски з листків кульбаби, кро­
пиви, соку алое.
110
 Підбілювали обличчя масками з хрону, сиру, яб лук , омоло-
Цінумилися петрушкою з медом. Волосся м и ли в к и п ’ яченій
■ " ні . додаючи лю бисток, м ’яту, ромашку. П о ло ск а ли відваром
р м и їстк у й васильків.
і А після купання ополіскувалися настоєм м ’ яти із свіжим
■Йнуїсом (З ж у р н а л у ).
і II І П,о нового ви дізнались про цілю щ і властивості рослин?
[ III Визначте вид додатків.

І ІІ1ІІ1. І. Прочитайте. Випиш іть неозначено-особові речення, п ід ­

п ій ііть головні члени, визначте їх морфологічні ознаки.

11 У країні традиційно наносили рослинний орнамент на біле

Ял- 'Гак споконвіку творили в наших селах. Т ак звикли малю-
■ іи на стінах хат, димарів. М алю вали часом і на папері, як
Пінній, «м а льо в к и ».
Ги 1916 року селянка Ганна Собачко з В еселинівки на
ВіПміцині раптом створює не на білом у, а на темно-зеленому
Шші дивовижні за формою квіти-вихори. Червоно-вогняні рос­
т и и палали на зеленому, наче віщ ували бурю. Т о були не про-
№•• і' піти, а квіти-роздуми про л и х оліття та ж ах П ерш ої світо-
■И мійни.
Такого в У кр аїн і ще не знали. По сьогодні намагаються
■ м и сли ти сим волічну суть такої новації. М истецтво народу
Вій» ди віддзеркалює настрій народу, його почуття і пережи-
Пннн (За Г. М є с т є ч к і н и м ) .
11 І Іоясніть правопис ненаголош ених голосних.
•'.її. Складіть три неозначено-особових речення, використавши
р І > и присудка дієслова теперішнього, майбутнього і минулого часів.

м:>. Опишіть один із хім ічних дослідів, використовуючи неозна-

■м> • особові речення.

и;і(і. Зробіть синтаксичний ан аліз односкладних речень. Визначте

■ піп. Спишіть, вставте пропущені букви.

Д О М А Ш Н ІЙ Х Л ІБ
І*о..ведіть у літр і теплої сироватки ло ж к у со лі, дві оцту
Кіні< тдесят грамів дріж джів, всипте всю порцію просіяного бо-
ш піїті і замісіть круте тісто. Щ об хліб був смачним, вимішува-
іп і риба довго, потім на 2— 3 години поставити його на тепле,
■іоГі 11 і., ходило.
Потім викладіть на стіл, перемісіть, ро..ріж те на частини,
■І" рмуйте паляниці і покладіть у ..мащені олією форми. Дайте
ІИпму підійти, і — в духовку. Перед випікан..ям х л іб змазують
рНні'м ( 3 кн. « Г о с п о д а р о ч к а » ) .
111
 § 19. Узагальнено-особові речення
237. І. Прочитайте текст. Знайдіть означено-особові і неозначено-
особові речення і обґрунтуйте свій вибір. Випиш іть односкладно-
дієслівні речення, що нагадують прислів’я.
Л ю блю природу, а також тварин. Завжди записую історії,
пов’язані з ними. Ось одна з таких історій.
їдемо в парк Д еналі на А ля с ц і. По дорозі нам розповіли про
облогу ведмедя вовками. Одного вовка бачили просто біля до­
роги. Вовки оточили ведмедя, який наздогнав оленя й бенкету­
вав, відібрали у нього здобич і зм усили його піти. Ш кода
оленя. А л е сльозами горю не зарадиш. Тварини, на ж аль, не
можуть діяти за принципом: слабих захищай, скривдити не
давай (За В. П є с к о в и м ).
II. До якої особи відноситься дія у виписаних реченнях? За якого
часу вона відбувається? Чи можна у ці речення підставити слова к о ж ­
ний, всякий , будь-який, все, за в ж д и , в с ю д и ?

У з а г а л ь н е н о - о с о б о в и м и є односкладні речен­
ня, в яких виражається дія, що стосується однаковою мірою
будь-якої особи. Головний член у них виражається д ієсло­
вом у 2-й особі однини (рідко у множ ині). Узагальнено-осо­
бові речення мають такі ознаки:
1) відтворюються в мові у вигляді готових одиниць для
позначення однакових ситуацій: В і к ж и ви — в ік учись
(Н а р . т в о р ч іс т ь );
2) не мають просторово-часової конкретно-ситуативної
співвіднесеності: Чесне діл о роби см іло (Н а р . т ворчіст ь). У
реченні є віднесеність до координат «усе — завжди — всю­
д и » . Це ніби формула для всіх людей взагалі;
3) виражають узагальнені судження, поради, застере­
ження на основі досвіду, звичаю тощо: Х в а л о ю не нагодуєш
(Н а р . т в о р ч іст ь).
Узагальнено-особовими є також речення, які виражають
психічний стан особи у певних типових ситуаціях тощо: Д и ­
виш ся і не надивиш ся, дишеш і не на ди ш еш ся т им чистим,
гарячи м і па х у чи м повіт ря м ( І . Н е чу й -Л е ви ц ь к и й ).
Узагальнено-особові речення мож уть бути й складними
реченнями з різними видами зв’язку (безсполучниковим,
сурядним, підрядним тощ о). Наприклад: 1. З розум ним р о ­
зуму наберешся, а з дурнем і о с т а н н ій загубиш . 2. Н е погань
крин иц і, бо схочеш води ці {Н ар. т во р ч іст ь).
Узагальнено-особові речення поширені в публіцистично­
му, худ ож н ьом у (в п о езії), розмовному (приказки,
прислів’ я, повчання, поради тощ о) стилях.
112
 238. Прочитайте. Доведіть, що ці речення узагальнено-особові.

1. Не поклавши, не бери. 2. Згаяного часу і конем не наздо-

кенеш. 3. Скажеш гоп, коли перескочиш. 4. Неправдою світ
пройдеш, та назад не вернешся. 5. Бездонної діж ки не наллєш .
<>. Не спитавши броду, не л із ь у воду. 7. Чого собі не зичиш,
того й інш ому не бажай (Н а р . т во р ч іст ь).

239. І. Допиш іть прислів’я, добираючи слова з довідки. П ід-

кресліть головні члени речення. Чим вони виражені? Я к і це речення?
<>Г>ґрунтуйте свою думку.

I. Вчись не до старості, а ... . 2. Будь швидким не на обіцян­

ку, а на .... 3. Працюй плечима, а не ... .4 . Б ільш е роби, а мен­
ше ... . 5. П ’ ятами киває, бо ... . 6. Я к маєш збрехати, то краще

Д о в і д к а : виконання, до смерті, говори, очима, діла не має,

імовчи.
II. Чого вчать ці п рислів’я?

240. Вивчи подані прислів’я і під власну диктовку запиш и.

1. Ч уж ого не гудь, свого не хвали. 2. Не розхитуй човна, бо

иивернешся. 3. Я к постелишся, так і виспишся. 4. Наперед не
виривайся, а ззаду не лиш айся. 5. Роби надворі, буде і в ко­
морі. 6. Здобудеш освіту, побачиш більш е світу. 7. Відстанеш
годиною — не здоженеш родиною.

241. Визначте типи речень. В якому стилі їх можна використати?

1. П ік луєш ся про свою землю , дбаєш про неї — і завдяки

цьому вигідно продаєш ( Ю . Б е д з и к ). 2. Т у ношу не збудиш гро­
мом, ні вітром у понизов’ ю. Т у ношу нічим не купиш: ні щас­
тям, ані лю бов’ ю (А. М а л и ш к о ) . 3. Переконаний: з почуття
помсти і злоби не побудуєш кращ ого, лю дяного ж иття
(Г. К о с и н к а ). 4. Посій в пору, будеш мати зерна гору. 5. У ч и ­
теля і дерево пізнають з плодів (Н а р . т в о р ч іст ь). 6. Лю біть
:*емлю! Л ю біть працю на зем лі, бо без цього не буде щастя нам
і дітям нашим ні на якій планеті (О. Д о в ж е н к о ).

242. Складіть узагальнено-особові речення за поданими схемами.

1. 0 0 © ,© © © . 3. © © - © © .
2. © 0 © . 4. © О © , а © © .

243. Випишіть із збірника усної народної творчості п ’ять узагаль-

нено-особових речень.
 § 20. Безособові речення
244. Спишіть. Підкресліть головні члени речення. Визначте, дво
складні чи односкладні ці речення. Ч и є у реченнях вказівка на пред­
мет, який виконує дію? Щ о означає присудок (дію, стан, процес)?

Навколо справді було казково. Вечоріло. Незважаючи на

малесенький вітерець, парило і робилося душно. П ахло теп­
лим снігом. В есніло... (За Григором Т ю т ю н н и к о м ).

Б е з о с о б о в и м и називаються такі односкладні речен­

ня, у яких г о л о б н и й член позначає дію, процес або стан, що
мислиться незалежно від виконавця. Наприклад: А в ст епу
весніє, весніє (О. Гонч ар).
Безособові речення вказують на стан природи, навко­
лиш нього середовища, фізичний або психічний стан людини,
незалежні від самої особи: 1. Світало. 2. Зробилося страшно.
3. М е н і було прикро.
Головний член безособових речень може бути вираже­
ний:
1) безособовим дієсловом. Воно має форму 3-ї особи одни­
ни теперішнього чи майбутнього часу або форму середнього
роду однини минулого часу, але вказівка на особу в таких
дієсловах має формально-граматичний характер: 1. Ш в и д к о
розвиднілося (Ю . Б е д з и к ). 2. Т а не судилося М а р і ї зберегти
діт ей (О. Д о в ж е н к о );
2) особовими дієсловами в безособовому значенні. Такі
дієслова мають форму 3-ї особи однини або форму середнього
роду: 1. Пахне в ’я лою травою, к в іт а м и (О. Д о в ж е н к о ).
2. Чим ось особливо р ід н и м повіяло в ід мальв (А. Ш и я н ) ;
3) дієслівними формами на -но, -т о: 1. Там усе правильно
з а п и с а н о (В. Сосюра). 2. Н а л у зі траву ско ш е н о ;
4) словом немає: Б іл я аф ін ськ и х с т ін сьогодні немає в о ­
р о г ів ( Ю . М у ш к е т и к ) ; іменником із запереченням: У д а р ! Н і
стогону, ні крику (В. С о сю ра); ж
5) прислівниками (словами категорії стану): добре, в а ж ­
ко, х олодн о, гр іх, жаль, м ож на, слід, шкода, треба, час із
зв’ язкою або без неї: 1. У к ім н а т і світло, тепло. 2. М а т е р і
к о ж н о ї д и т и н и жаль.
Головний член безособового речення часто буває складе­
ним: 1. Приємно зараз було Сагайді дивитися на с во їх л ю ­
дей (О. Го н ч а р ). 2. Починає дніти ( М . К о ц ю б и н с ь к и й ).
У в а г а! В односкладному безособовому реченні предика
тивний прислівник (ва ж к о , жаль, боляче, добре тощ о) стоїть
перед інфінітивом і утворює з ним один складений головний
член: Я к важко перші кроки йти (А. М а л и ш к о ). Я кщ о
ж спочатку йде інфінітив, а потім прислівник, то речення

114
 буде двоскладним: 1. Згори б іг т и н а б а га т о легше (О. Г о н ­
чар). 2. Т е р п іт и біль вж е було несила (В. Собко).
Безособові речення поширені в розмовному та худож ньо­
му стилях. У науковому активно використовуються безосо­
бові речення з головним членом, вираженим формою на -но,
-т о та безособовими дієсловами на -ся.

245. Спишіть. П ідкресліть головний член речення. Чим він вира­

жений? Доведіть, що ці речення безособові.

1. Морозом вікна позамуровано. 2. На селі світиться скрізь

(З те. П а н а с а М и р н о г о ) . 3. У зем лянці було жарко. 4. Довко-
/іа було тихо й безлюдно. 5. Чернишеві стало приємно ( 3 те.
О. Го н ч а ра ). 6. Опівдні зробилось зовсім тепло. 7. Від борозни
повівало гіркими корінцями і розпареним душ ком зем лі ( 3 те.
І'ригора Т ю т ю н н и к а ).

246. Прочитайте безособові речення. Поділіть їх на групи за мор­

фологічним вираженням головного члена.

1. У хаті тепло. Пахне деревиною. Коріння повно, всякої

різьби. 2. Я к пощ астило дівчинці в сімнадцять, в сімнадцять
гарних, неповторних літ! 3. Багато слів страшних тут наговоре­
но. 4. Ч и нам за це віддячиться в раю? 5. Скасовано угоду.
(>. Заморосило осінь у сльозу. 7. Трохи полегш ало, та сумно на
Ауші. 8. Щ е осені такої не було (3 те. Л . К о с т е н к о ).

247. Перетворіть безособові речення на синонімічні двоскладні і

шпишить. Підкресліть у них підмет і присудок.
Зразок.
Односкладне безособове речення
Нам дуже хочеться побачити море.
Двоскладне речення
М и дуже хочемо побачити море.

1. П ахло смолою і хлібом житнім ( П . Д о р о ш к о ). 2. Сьогодні

4 чомусь не спалось хлопцеві ( М . С т е л ь м а х ). 3. Потім несподіва­
но зразу труснуло сніжком (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 4. Надворі
осінню пахне ( П а н а с М и р н и й ). 5. Козакам поталанило проби­
тися до фортеці. 6. Добуто у турків один прапор і одну добру
гармату ( Г . К о л іс н и к ).

248. Перебудуйте подані речення на безособові.

1. Т у т п ахли нагріта зем ля , соняш ники, хрін ( Г р и г ір

2. Ж а л ь здавив серце. 3. Д уш а за н ім іла та
Т ю т ю н н и к ).
стерпла. 4. П овіяли осінні вітри. 5. Вітер ш пурляв у вікна
сніжинки. 6. Зал був затишний. 7. Василина чогось сороми­
лась.

115
 241). Прочитайте речення і визначте їх вид. Випиш іть безособові
речення у такому порядку: а) з головним членом, вираженим безосо­
бовим дієсловом; б) з головним членом, вираженим особовим дієсло­
вом з безособовим значенням; в) з головним членом, вираженим
словом категорії стану; г) з головним членом, вираженим предика­
тивною формою на -но, -то.

1. Д ивлю ся, аж світає, край неба палає ( Т . Ш е в ч е н к о ).

2. Проса накошено (М . Ри л ь с ь к и й ). 3. Сіро і сумно ставало на
заході сонця (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 4. їй зробилось душно, немов
шось стискало груди ( І . Ф р а н к о ). 5. А тихо б іля тебе, як зача­
ровано ( М а р к о В о в ч о к ). 6. Надворі стало ясно, хоч голки ви­
збируй (І. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ). 7. Світає, Господи, світає, земля
у росах, як в парчі (Л . К о с т е н к о ). 8. М ирославі ще якось щас­
тило (А. Г о л о в к о ).

§ 21. Інфінітивні речення

250. Прочитайте речення обох колонок. Чим виражений головни
член речення? Ч и є відмінність між реченнями першої і другої к оло­
нок?

Безособові речення
1. Отепер уж е можна пока­
затися й дядькові ( Я к і в В а ш ).
2. У ж е час було Косачову
повернутись ( Ю . Збанацький).
1. Негайно зупинити ворога
над Д ніпром... ( І в а н Л е ).
2. Ш евченкових дубів в
Україні не полічить (В. Б и чко ).

І н ф і н і т и в н и м и називаються такі односкладні

речення, головн и й член я к и х вираж ений незалеж ним
інфінітивом.
На відміну від безособових речень, до складу головного
члена яких теж може входити інфінітив, але залежний,
підпорядкований предикативним словам, в інфінітивних
р еченнях д ієслово в неозначеній формі є незалеж ним
і самостійно виступає в р олі головного члена, наприклад:
С он ц ю над світ ом г о р і т и (М . Н а г н и б ід а ) .
Інфінітивні речення різноманітні за своїм значенням.
Серед інфінітивних речень виділяють:
1. Розповідні речення із значенням простого стверджен­
ня чи заперечення дії, її неминучості, можливості чи не­
можливості: Н і к о л и не з у п и н и т и бл и ск а в и ц ь (О. Го н ч а р), і
2. Спонукальні речення, що виражають поради, поба­
жання, пропозицію, прохання, наказ, заклик: 1. С т о я т и
т у т ! (М . Б а ж а н ). 2. П е р е б у д у в а т и о ч і! (О. Гонч ар).
3. П итальні речення: Я к мені да лі ж и т и ? (В. Собко).

116
 4. Речення, як і виражають бажаність чи небажаність дії,
її доцільність: Н а з а в ж д и б в и к р е с л и т и вій н у з ж и т т я л ю ­
д и н и ! ( І в а н Л е ) . У таких реченнях до складу головного ч л е ­
на входить частка б (б и ).

251. Спишіть. Підкресліть головний член речення. У к аж іть, яке

шачення він вираж ає.

I. Не злічи ти мені тих зірок (В. Сосюра). 2. Простір не осяг­

нути й не обняти ( Л . Д м и т е р к о ). 3. Роботящ им умам, роботя­
щим рукам перелоги орать... (Т . Ш е в ч е н к о ). 4. Одібрать землю!
*М. К о ц ю б и н с ь к и й ). 5. Сонця злиток, і правду, й гнів — тобі не­
сти (А. М а л и ш к о ) . 6. К оли б хоч з чоловіком словечко промови­
ти ( М а р к о В о в ч о к ).

2 5 2 .1. Спишіть. Визначте види односкладних речень.

С К АРБ И БАБУСИНОЇ С КРИ Н І

Ви бачили справжню скриню? Таку, од якої очі розбігають­
ся, серце калатається, таку, в яку хочеться пірнути, мов у бар-
иисте літо?
У моєї бабусі була така скриня. Н е скриня — скарб! Вона
стояла у кутку, застелена веселковим вовняним рядном, повна
таїни, розмаю, стояла міцно й урочисто.
Ч ого тільки не було в тій скрині! Святковий одяг, рядна, по­
душки, сорочки, намисто. До скрині ховали «спомини про
дівування» та скарби, надбані за самостійного господарюван­
ня, рушники повивальні, рушники весільні, сорочки ш любні
та великодні, скатертини святкові та на щодень ( 3 ж ур н ал у).
II. Зробіть повний синтаксичний розбір останнього речення.

253. Придумайте і запиш іть по два односкладних речення різних

иидів: означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особо-
них, безособових, інфінітивних.

254. Н апиш іть твір-опис «Зим овий веч ір», використовуючи різні
* ииди односкладних речень.

ІМ Е Н Н І О Д Н О С К Л А Д Н І Р Е Ч Е Н Н Я

§ 22. Називні речення

255. І. Спишіть. Замість крапок поставте пропущені букви. В и ­
значте головний член в односкладних реченнях. Чим він виражений?

П О Л ІС ..К Е Ж И Т О
Звичайні озерця. Сосонки. В ільхи .
М іж ними й за ними піщаний лан.

117
 І не просивши в природи піль ги
Та перемігши цупкий бур..ян,
К вітує жито. С оло..кі соки
Н ..суть колоскам корінця рясні.
Х оча ст..бел..ц я не дуж е в..сокі,
Та сила т у ж ава бр.м ит ь у з..рні.
Б..різки. П ісок. Сосняк сум о в и т и й ,
А колос у ж иті і тут густий.
На те воно й жито, щоб всюди жити
І радість ж ..ттєву ж ..ттям н..сти.
І . Савич
II. З ’ясуйте лексичне значення виділених слів.
Н а з и в н и м и (або н о м і н а т и в н и м и ) називаються
такі односкладні речення, в яких стверджується наявність
існування предмета або явища, названого іменником — го­
ловним членом. Наприклад: С н іг і вітер. Хур д ел иц я. М о р о з
(А . Г о л о в к о ).
Головний член називних речень виражається іменником
у називному відмінку: Топол і. П а л а ц и . Н е б о (А. М а л и ш к о ) .
Частина іменників не утворюють називних речень, якщо
вони не мають буттєвого значення. Ц е, зокрема, абстрактні
і збірні іменники. З цієї ж причини називні речення не бува­
ють заперечними, вони тільк и стверджувальні.
За структурою ці речення бувають поширені і непоши-
рені. Непош ирені номінативні речення складаються тільки
з іменника у називному відмінку: Тиша... Блакить... Сонце...
(О. Д о н ч е н к о ).
Пош ирені називні речення включають головний член і
залеж не від нього означення. Це означення може бути узго­
дженим і неузгодженим, відокремленим чи невідокремле-
ним. Узгоджене означення в основному стоїть п е р е д г о ­
ловним ч л е н о м , п ісля підмета воно буває рідко і
здебільш ого є відокремленим: В и с о к і айст ри, небо синє,
т в ій погляд, м ил ий і я сн и й ( М . Р и л ь с ь к и й ).
У в а г а ! П рикм етник, що стоїть п ісля підмета, у
більш ості випадків є іменною частиною складеного присуд­
ка, а саме речення є двоскладним: Д о р о г а довга. Я р глибокий.

Неузгодж ене означення вживається як перед головним

членом , так і п ісля нього: 1. К а ш т а н і в шум. Д н і п р а п ри віт
(Б. Сосю ра). 2. Н і ч н а с т у п у ( П . Д о р о ш к о ).
Додатків і обставин, що входять до групи присудка,
у номінативних реченнях не буває. Том у речення типу:
Н а в к о л о т іл ьки дрім учий т ю т ю н , м а к та к у куруд зя н і
 т оп олі й с о н я ш н и к и (О. Д о в ж е н к о ) — розглядаються як
неповні двоскладні з пропущеним присудком.
Н омінативні речення є завжди п о в н и м и . Д еякі називні
речення мають вказівні частки ось, он, о т : А ось л іси
( Л . Д м и т е р к о ).

256. Спишіть. Підкресліть головні члени у називних реченнях.

Нкажіть поширені і непоширені називні речення.

1. Ж орстокий к лек іт бою і дзвін мечів до третьої весни. 2. О,

перший біль тих не дитячих вражень. 3. І тільки степ, і тільки
спека... 4. Спокійні очі. Сива голова. Ж орстка кирея кольору
пічного. 5. Козацька ш кола, крита очеретом, благенькі стіни,
плетені з лози ... три лави, стіл, псалтир і образи ( З те. Л . К о ­
ст е нко ). 6. І ось дощ і осінніх сліз, і самота, і згасла ватра.
7. Т ільк и б рідного поля зворушлива стрічка! Т іль к и б сіра
солома прабатьківських стріх (3 те. Є. М а л а н ю к а ) .

257, Спишіть. Підкресліть головні члени у називних реченнях.

1. Р озлогі верби. Затишок і тіні. П ід ними тихо плещ етьс

ріка. 2. Верби й тополі, діброви й гаї. Стежка між нивами
плідними. 3. Ой, зима! Біж ить, регоче біло. 4. Умань! Добра л а ­
скава Умань. Хмари в небі — мов сива шаль. 5. Гей, нові Ко-
лумби й М агеллани! К ли ч уть нас у мандри океани. 6. К о ­
раблі! Ш икуйтесь до походу! 7. Мрійництво! Ж аго моя! Ж иви!
(З те. В. С и м о н е н ка ).
Номінативні речення за значенням і функцією в мов­
ленні поділяю ться на:
1) б у т т є в і (екзистенційні), що стверджують існуван­
ня, буття предметів, подій, явищ: Вечір. Н і ч ( П . Т и ч и н а );
2) в к а з і в н і з частками ось, он, от: Ось собор (О. Г о н ­
чар);
3) е м о ц і й н о - о ц і н н і зі словами я к и й (яка , яке, я к і) ,
т акий (т а к а , таке, т а к і), що за, ну й та окличною інто­
нацією: Я к і с т е п и ! (О. Г о н ч а р );
4) в л а с н і н а з в и книг, ж урналів, організацій, уста­
нов, заголовків тощо: « С о б о р » (роман О. Гончара).
У в а г а ! Речення-звертання, в яких передається те чи
інше почуття, волевиявлення (радість, страх, прохання, забо­
рона іт.д .), називаються в о к а т и в н и м и . Наприклад: Вона
забула п о с т у к а т и , сіп н у л а двері: — В а р ю ! (О. Д о н ч е н к о ).
За формою вокативні речення бли зькі до номінативних,
але головний член їх може бути виражений не тільки назив­
ним, а й кли чн и м відм інком ім енника: — М е м е т е ! ..
Н у р л а !.. п ом ож іт ь, люди, а т о сіль підмочить!... А л і ! Й д и
ж т у д и ,— х р и п ів грек ( М . К о ц ю б и н с ь к и й ).
 2ЙН. І. Прочитайте. Випиш іть називні речення. Визначте, які це
речення за значенням.

АКВАРЕЛЬ
Прозорий гай. Тремтячий лист.
Осіння світла акварель.
Проходить пізній падолист
Серед полів, серед осель.
Осіння позолоть левад.
Тремтячий лист. Прозорий гай.
Проходить пізній падолист
І золотить весь рідний край.
С. З ін ч у к
II. Розберіть як частину мови слова тремтячий, осіння.

259. Пош ирте подані називні речення другорядними членами. Я кі

другорядні члени можуть бути у називних реченнях?

Зима. Мороз. Сніги. Село. Л іс. Річка.

260. Перетворіть речення на пош ирені і непоширені називні.

Порівняйте поданий і утворений тексти. Я к и й з них відзначається
більшою виразністю?
Зразок. Прийшла весна. — Весна!
Настав пекучий полудень. Яскраво світило сонце. Перед на­
ми відкрилась лісова поляна. Н авколо буяли соковиті трави.
П алахкотіли веселкою лісові квіти.

261. Вдома уважно прочитайте розділ «Односкладні речення».

Складіть план. Підготуйтесь до усного зв’язного викладу матеріалу
всього розділу в класі.

У загальн ен н я і систематизація вивченого

Запитання і завдання д ля повторення
1. Я к і речення називаються односкладними?
2. Назвіть типи односкладних речень.
3. Я к і речення називаються означено-особовими? Наведіть
приклади.
4. Назвіть характерні ознаки неозначено-особових речень.
5. Ч им відрізняються узагальнено-особові речення від озна­
чено- і неозначено-особових? Доведіть відмінність їх на при­
кладах.
6. Я к і речення називаються безособовими? Наведіть при­
клади безособових речень з присудками різних типів. Чим
безособові речення відрізняються від інфінітивних? Доведіть
на прикладах.

120
 7. Охарактеризуйте називні речення. Ч им вони відрізня­
ти ,с я від односкладних речень інш их типів? У чому від­
мінність називних і вокативних речень? Наведіть приклади.
8. Я к і речення називаються повними, а які — неповними,
поширеними і непоширеними? Наведіть приклади. Ч и можуть
Нути односкладні речення неповними, поширеними, повними,
мпіоширеними реченнями? Доведіть на прикладах.
9. Складіть таблицю «О дноскладні речення».

Односкладні речення

Дієслівні Іменні
Типи озна­ неозначе- узагальне­ безосо­ інфіні­ нази­ вока-
речень чено- но-особові но-особові бові тивні вні тивні
особові
Що
означає
ГОЛОВНИЙ
член
Чим він
иираже-
II ий

202. Визначте вид односкладних речень.

1. У нас воля виростала, Дніпром умивалась, у голови гори

і 'іала, степом укривалась. 2. Задзвонили в усі дзвони по всій
Україні. 3. Зима. Сиди один в холодній хаті. 4. Сльозами моря
не долить (3 те. Т. Ш е в ч е н к а ).

263. Н апиш іть рецепт приготування улю бленої страви, викорис­

товуючи означено-особові речення.

Д о в і д к а : береш (беру), наливаєш (-ю ), кладеш (-у ), ставиш

(ставлю).
%
264. Прочитайте діалог. Знайдіть у ньому неповні односкладні ре­
чення. Доведіть свою думку.

— Хочеш суниць?
— Н і, не хочу.
— Бери, я ще назбираю. Т ут їх багато.
— Правда, смачні?
— Смачні...
— А як тебе звати?
— Любою.
— А що ти робиш тут?
— П асіку доглядаю (За М . Ст ельм ахом ).

121
 рші Ді. її 11 >к11 ої з поданих тем складіть простий план, вживаючи
МН'ИІНМІ рпчіміня.
І Широкий світ захоплень. 2. У музеї. 3. Пісні мого краю.
2<И>. Сформулюйте й запишіть поради «Як вивчати іноземні мо
ііи»,використовуючи різні типи односкладних речень.
2 6 7 .1. Спишіть. Поясніть розділові знаки в реченнях.

НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ
Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культу
ра, ступінь нашої свідомості. Мова — це форма нашого життя
життя культурного й національного. Мова — душа кожно
національності, її святощі, 'її найцінніший скарб... Звичайно,
не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, тра
диції. В мові — наша стара й нова культура, ознака нашого
національного визнання.
Мова — це не тільки простий символ розуміння. Мова — то
найясніший вираз нашої психіки, нашого «я». Ось чому мові
надають великої ваги в національному рухові (За І. Огієнком).
II. Визначте і охарактеризуйте присудки в реченнях.
III. Зробіть синтаксичний розбір останнього речення.

Порядок синтаксичного розбору

односкладного речення
Зразок усного розбору
Страждаю, мучусь, і живу, і гину, благословляю біль твоїх
тенет (Л . Костенко).
Речення просте, розповідне, неокличне, односкладне озна
чено-особове, поширене, повне, ускладнене однорідними голов
ними членами речення страждаю, мучусь, і живу, і гину, бла­
гословляю , з ’єднаними сполучниковим і безсполучниковим
зв’язком.
Присудки прості дієслівні, однорідні, виражені дієсловами
теперішнього часу 1-ї особи однини.
До групи головного члена входять: прямий додаток біль, ви­
ражений іменником у знахідному відмінку без прийменника
(благословляю іц о? біль); неузгоджене означення тенет, вира­
жене іменником у родовому відмінку множини (біль я к и й ?
тенет); узгоджене означення твоїх, виражене присвійним
займенником у родовому відмінку множини (тенет ч и ї х?
твоїх).
У реченні ставляться коми між однорідними членами,
з ’єднаними безсполучниковим зв’язком та повторюваним
єднальним сполучником.
 268. Прочитайте. Випишіть односкладні речення. Зробіть їх повний
і имтаксичний розбір.

ДИВНИЙ ВЙТВІР ЛЮДИНИ

Слово... Дивний витвір людини. Слово народилось в праці,
пк і пісня. Завдяки слову розуміємо одне одного. За допомогою
мови творяться великі дива на землі. Без слова не було б ні
писемності, ні літератури, ані пісні. Відберіть у людини мову
і вона здичавіє.
І кожна мова по-своєму прекрасна. Дивуєшся доро­
гоцінності мови нашої. Інше слово часом дорогоцінніше самої
речі. Пригадаймо такі слова, як оксамит, перла, намисто, руш­
ник, хустка. Глибинна суть! Краса! Той, хто не знає рідної ма­
теринської мови або цурається її, сам себе засуджує на зли­
денність душі, стає безбатченком (За І. Цюпою ).
269. Напишіть твір-мініатюру «Бабине літо», вживайте різні види
односкладних речень.

Культура мовлення
Вживання односкладних речень
з певною стилістичною настановою
270. Прочитайте перший раз уривок в авторській редакції, не
оеручи до уваги слів у дужках, вдруге — розкриваючи дужки. Який
паріант менш емоційний, громіздкий і немилозвучний? Чому пи­
сі.менник вдався до означено-особових речень?
Увечері відбулися перші партизанські збори. (Я) Оголошую
наказ про те, що Остерський партизанський загін створено.
Наказ прослухали по команді «струнко». Опісля того (я) зачи­
тую текст клятви. (Я) Приймаю урочисту клятву перший. (Я)
Читаю слово за словом. (Я) Ледь-ледь стримую сльози, (я) бою­
ся захлинутися ними, розплакатися од щастя (За Ю. Збанаць-
ким).

Односкладні речення роблять висловлення динамічним,

дають змогу зосередити увагу на дії. Означено- і неозначено-
особові речення використовуються в розмовному
(діалогічному) усному мовленні, в художньому та публіцис­
тичному стилях, узагальнено-особові — переважно в усній
народній творчості. Безособові речення властиві книжним
стилям (науковому, діловому, публіцистичному), а також
розмовному для передачі психологічного стану людини.
Широко вживані вони й у фольклорі: Ой у полі жито копи­
тами збито, під білою березою козаченька вбито (Нар.
творчість).
123
---- —^
 2 7 1. 11ростежте, яка роль односкладних особових речень в усному
діалогічному мовленні.
Самі карасі, кажеш? — перепитав.
Дівчинка кивнула головою...
— А знаєш, що ми зробимо з ними? — підходить дід Данило
до верби, що всім стовбуром тягнеться до води.
— Не знаю.
— Візьмемо знову кинемо у воду (М. Стельмах).
272. Складіть усну розповідь за поданим кінцем, вживаючи одно­
складні особові речення.

ЗУСТРІЧ З ДУБКОМ
Приносимо лопату, викопуємо велику брилу землі, перено­
симо ніжну стеблину з коренем і землею. Викопуємо яму в ти­
хому, затишному куточку. Опускаємо брилу в ямку, і ось наш
дубок у безпеці (Б. СухомлинськиІЇ).
273. Пригадайте приказки і прислів’я, до складу яких входять по­
дані дієслова-присудки.
Не втаїш, пройдеш — не вернешся, не возять, заблудився,
не викинеш.
274. Складіть на основі власних спостережень (усно) опис на тему
«Ранкова зірниця», використовуючи в ролі присудків такі слова:
світає, тихо, розвидняється, не видно, ввижається, не вірилось, хо
четься бачити, пахло, повіяло, гарно стояти, легко, приємно і
радісно жити.
275. Використовуючи подані називні речення, складіть твір-опис
у художньому стилі. Доберіть заголовок.
Літо. Небо чисте й високе! Перші ягоди. Липнева спека,
сінокіс. Духмяні золоті меди. Багатий урожай. Малинові яблу­
ка. Рум’яні, підсвічені жовтизною груші. Підсинені туманцем
дозрілі сливи. Смугасті кавуни, жовтогарячі дині. Перезрілі
сині озерця. Дрібненький дощик. Тихий вечір.
Н а з и в н і р е ч е н н я відіграють важливу роль
у художніх описах. Вони краще передають почуття, лірич­
ний настрій, залишають багато простору для творчої уяви.
276. Прочитайте, визначте тип речення. Які з них більш образні?
1. Вечір.— Настав вечір. 2. Звуки мелодії.— Здалеку доли­
нали звуки мелодії. 3. Морозець.—Щипає морозець.
4. Сніжок.— Порипує сніжок.
277. Замініть називні речення синонімічними особовими, поясніть
відмінність між ними.
124
 І. Вечірній вітер. 2. Пахощі лугів і стиглих яблук,
к и . Перші зорі.
і ( ’у т і н
278. Усно замініть особові речення називними, поясніть, як впли-
н на ця заміна на характер розповіді.
І'усті чорні хмари швидко вкривали ясну блакить. Рвучкий
ні тор подув від заходу. Блискавки оперезали небо. Загуркотів
І рім. Полив теплий дощик.
279. Виразно прочитайте речення і скажіть, як вплинуло на
образність висловлювань поєднання кожної пари називних речень
модне особове.
1. Дніпро! Колиска слави народної! — Дніпро — колиска
глави народної. 2. Книга... Найкращий друг.— Книга — най-
і ращий друг. 3. Карпати! Край казкової краси.— Карпати—
нрай казкової краси.
280. Складіть усну розповідь на одну з поданих тем: «Степова ти­
ша», «Запах свіжого хліба», «Ранок міста».

З в ’язне мовлення
Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису
пам’яток історії та культури.
Твір-опис пам’ятки історії та культури
281. Описуючи історичні пам’ятки і пам’ятки культури, часто до-
подиться звертатись до архітектурних термінів. Опрацюйте поданий
нижче словник, переконайтесь, чи правильно ви називаєте елементи
пам’ятників, будівель.
Архітектура — мистецтво проектування, спорудження та
художнього оформлення будівель.
Ансамбль — сукупність будівель, споруд, що є частиною од­
ного цілого.
Пам’ятник (монумент) — архітектурна або скульптурна
споруда в пам’ять чи на честь кого-, чого-небудь.
Меморіал — архітектурна споруда для увічнення пам’яті
якої-небудь особи чи визначної події.
Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого
мають рельєфну або об’ємну форму і виконуються способом ви­
ливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних
матеріалів.
Стела — кам’яний стовп чи плита з написом або рельєфним
зображенням, що ставиться як надмогильний пам’ятник або
на згадку про якусь подію.
Барельєф — скульптурна прикраса на плоских поверхнях,
що виступає над площиною фону менш як на половину своєї
товщини.
125
 аиа, їм тлумачним словником уточніть і запам’ятайте лексичнп
іІНйчічіин поданих термінів.
ООвліск, статуя, рельєф, горельєф, бюст, п’єдестал, колона,
сиїлюстрада, фасад, фронтон, арка, портик, цоколь, пілони,
пілястри.
283. Ознайомтесь з порядком роботи над описом пам’ятника.

Порядок роботи над описом пам’ятника

1. Зібрати відомості про те, де встановлено пам’ятник і хто
його автор.
2. Дати стислу інформацію про людину, якій поставлено
пам’ятник.
3. Подати загальне враження від монумента (йому підпо­
рядковуватиметься увесь наступний опис).
4. Описати саму скульптуру.
5. Описати постамент.
6. Зазначити, чи гармонує пам’ятник з місцевістю.
7. Дати загальну оцінку пам’ятнику, значення його для
історії культури народу.

284. Прочитайте текст. Визначте тему, основну думку, тип мов­

лення, стиль тексту. Складіть план. Підготуйте усний і письмовий
переказ тексту.

ПАМ’ЯТНИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ В ХАРКОВІ

Визначним твором української монументальної скульптури
є пам’ятник Т. Г. Шевченку в Харкові.
У 1930—49 3 3 роках, коли столицею України був Харків,
оголошено було кілька конкурсів на проект пам’ятника Шев­
ченкові. Переможцями конкурсу стали скульптори Матвій
Генріхович Манізер та архітектор Йосип Григорович Ланг-
бард.
Пам’ятник спорудили на центральній Сумській вулиці
у парку. Висота його — 16,5 метра, постаті поета — 5,5 метра.
Відкриття монумента відбулося 1935 року.
Постамент зі східцями було виготовлено із сірого лабрадо­
риту, постать поета та шістнадцять фігур, які по східцях наче
піднімаються вгору, оточуючи постамент, відлито з бронзи.
Статуї довкола п ’єдесталу символізують історичне минуле
України. Тут і Шевченкова Катерина з дитям (позувала відома
актриса Н. Ужвій), і Ярема (моделлю був народний артист
О. Сердюк), і Гонта (позував народний артист І. Мар’яненко),
і селянин, і солдат-рекрут (моделлю був народний артист
А. Бучма)...
126
 Головним завданням скульптора було не тільки відтворити
І > мнішню подібність, а й передати думки, почуття поета. І це
В И"му вдалося.
Титанічна постать Кобзаря на високому п'єдесталі підно-
І і нп.ся на тлі неба. Вона сприймається надто реально.
I М Манізер писав, що під час роботи він настільки яскраво уяв-
В чин собі зріст, ходу, вираз обличчя, очей, усмішку і навіть
I I и/юс Шевченка, що, зустрівши його живим на вулиці, нітрохи
І н<> здивувався б.
Усі деталі скульптури відкривають світову велич Кобзаря.
багатофігурна композиція символізує тісний зв’язок поета-
I пророка з народом, його долею (За О. Довгою).
285. Що вважається пам’яткою історії та культури? Назвіть
В иідомі вам пам’ятки. Ознайомтесь із поданим порядком опису
І иим’ятки-будівлі.

Порядок опису пам’ятки-будівлі

1. Загальне враження від пам’ятки.
2. Центральний фасад, його членування: відповідно до по-
■ нгрхів вертикальне (виступи, колони, пілястри, пілони, аркади);
горизонтальне (лоджії, карнизи, фронтони, балкони).
3. Оформлення порталу.
4. Загальне сприймання будівлі в архітектурному ансамблі
міста.
286. Прочитайте поданий текст-опис. З ’ясуйте значення незро­
зумілих слів за словником. Підготуйте складний план. Зробіть усний
і письмовий переказ тексту.

ПЕРЛИНА СВІТОВОЇ АРХІТЕКТУРИ

Собор Паризької Богоматері належить до тих пам’яток
світової архітектури, що мають відтінок перехідних епох — ро-
* іранського стилю і готики. Це вже не романський, але ще й не
готичний храм.
В історії архітектури мало залишилось сторінок, кращих за
ту, якою є фасад Собору, де послідовно і в сукупності постають
перед нами три стрілчасті портали, над ними — ажурний кар­
низ із двадцяти восьми ніш із статуями королів; кращих за ве­
личезне центральне вікно-розетку між двох бакових вікон —
наче священик із дияконом та іподияконом; кращих за висо­
кий філігранний ряд арок трилистої форми, що на своїх тон­
ких, тендітних колонах тримає важку площадку; кращих, на­
решті, за дві похмурі масивні вежі з шиферними піддашками.
Усі ці гармонійні частини прекрасного цілого, споруджені од-
127
ми н м ц минімо у п'яті, неличезних ярусів, розгортають перед
нчнмм Пиииіімиїїітно і водночас пластично численні детплі
•» \ іьіі«\ і*и, різьби й карбування. Все — це величезна кам’яні*
і ммфимія, пеновторне творіння однієї людини й одного народу,
» цим п складне, немов вірші «Іліади» (своєю величчю наго*
ниті, жах на глядачів). Це чудовий витвір спільних зусиль
цілої епохи, на кожному камені якого відбиті сотні виявів фан«
тазії робітника, керовані генієм художника.
Це будівля перехідного періоду. Саксонський архітектор
закінчував споруджувати перші стовпи нефа, коли стрілчасте
склепіння, принесене з хрестових походів, переможно лягло
на широкі романські капітелі, призначені тримати тільки
напівкруглі арки. Стрілчасте склепіння, неподільно пануючи
відтоді, визначило стиль побудови Собору. Скромне й боязко
спочатку, це склепіння розгортається, збільшується, але стри­
муване сусідством важких колон, ще не сміє злетіти в небо
своїми гострими шпилями, як це воно зробило згодом у безлічі
чудових соборів.
Кожен камінь цієї поважної пам’ятки є сторінкою не т?льки
історії країни, а й історії науки та мистецтва (За В. Гюго). '
287. Опишіть пам’ятник, що є у вашому місті (селі). Кому він вста­
новлений? Зверніть увагу на матеріал, з якого виготовлена скульпту­
ра. Яке враження на вас справляє цей пам’ятник?
288. Ознайомтеся з матеріалами до твору-опису Михайлівського
собору в Києві, відбудованого нещодавно. Опишіть споруду, передав­
ши загальне враження від будівлі. В описі використайте відомі вам з
уроків історії та літератури подробиці про зруйнування і відбудову
собору.
Орієнтовний план
1. Історія заснування храму.
2. З якого матеріалу збудовано собор?
3. Що надає особливої вишуканості споруді?
4. Яке значення в духовному житті нашого народу має па­
м’ятка?
Матеріал до твору-опису
МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СОБОР
Для розповіді
У 1108 році сини київського князя Ізяслава Ярославича
Петро Ярополк і Михайло Святополк заснували на місці древ­
нього Дмитріївського монастиря Михайлівський монастир.
У цьому ж році на честь перемоги над половцями розпочато
будівництво головної споруди нової обителі — Собору в ім ’я
128
 \і иігела Михайла. Михайлівський собор збудовано на схилі
і ні|иікиївської гори способом мішаної кладки, в якій чергува-
ні і. ряди каменю і пласкої цегли. Вперше в практиці кам’яно-
іі нідчества купол собору було покрито позолотою, за що він і
ціп мав назву — Золотоверхий. У XVII—XVIII століттях храм
і мі.ка разів перебудовувався. Замість одного в нього з ’явилось
Ім куполів.
11«міересічну славу Михайлівському собору здобули його мо-
п и і фрески, що, на думку мистецтвознавців, відкрили но­
ни тип живопису Давньої Русі, так званий «мерехтливий
І И ІІО П И С ».
У 1935 році собор було зруйновано, а відбудовано за часів
Мімнлежної України.
Для опису
Михайлівський собор як пам’ятка світової культури — не-
нг|>евершений взірець давньоруського мозаїчного мистецтва.
V ньому збережено 45 квадратних метрів мозаїк, які колись
повністю покривали стіни собору. Фасади храму оздоблені
пішими прикрасами, орнаментом. Основи барабанів прикра­
шені оригінальними яскравими розетками. Стіни собору з усіх
Поків закріплено контрфорсами.
У мозаїках переважає поєднання бурштиново-зелених,
і іро-синіх, фіолетових, блідо-зелених, золотистих і білих ко­
мкорів.
Словник
Мозаїка — візерунок, зроблений з окремих, щільно припа-
гованих один до одного і закріплених на цементі чи мастиці
різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.
Фреска — картина, написана водяними фарбами по свіжій
ногкій штукатурці.
Контрфорс — вертикальний виступ стіни, що надає їй
міцності та стійкості.
Барабан — циліндрична чи багатогранна частина будівлі,
на яку спирається купол.
Розетка — орнаментальний малюнок у вигляді квітки з од­
наковими пелюстками або вписаного в коло листя.
Фасад — зовнішній лицьовий бік будівлі.
 ПОВНІ Й НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ

§ 23. Неповні речення

289. Прочитайте діалог. Зверніть увагу на речення-відповіді. Як
звучатиме повна відповідь? Які члени речення в них пропущені?
— А куди ти мандруєш, парубче?
— Додому.
— А де ж твоя домівка, небораче?
— У Кирилівці (С. Васильченко).
За структурою розрізняються п о в н і і н е п о в н і ре­
чення.
П о в н и м и є речення, в яких наявні усі необхідні для
цього структурного типу члени речення,— як головні, так
і другорядні. Наприклад: Збиралося на досвіт. М ат и були
вся в роботі. В печі варилось снідання (В. Скуратівський).
Н е п о в н и м и називаються речення, в яких пропуще­
ний головний або другорядний член або кілька членів одно­
часно.
Неповними реченнями можуть бути розповідні, питальні,
спонукальні, о д н о с к л а д н і і д в о с к л а д н і , поширені
й непоширені речення. Наприклад: 1. Не місце красить лю­
дину, а людина — місце (Нар. творчість). 2. Д ід мене не
помітив. «М аб ут ь, не почув »,— подумав я (О. Довженко).
Неповні речення зрозумілі тому, що в свідомості мовця
наявні всі структурні частини їх. Пропущені неназвані чле­
ни речення встановлюються:
а) з попередніх речень: М ат и рве на городі росисту цибу­
лю. Кладе з сухою паляницею до моєї торбини (Г . К осинка );
б) з наступного речення: Чому він не вирізав, не випа­
лив? — Кого, сину? — Панів! — одказує твердо Чіпка
(Панас Мирний). Такі неповні речення називаються
контекстуальними;
в) із ситуації, в якій відбувається розмова: — Не густо!
Н е густо! — несхвально сказав Хворостенко, який хотів
одразу притлумити оплески, та не зміг (М. Стельмах).
Такі речення називаються с и т у а т и в н и м и ;
г) із змісту неповного речення, зокрема наявних у ньому
членів: Н ад степом — небо (Ю. М уш кет ик). Такі речення
називаються е л і п т и ч н и м и .
130
 290. Розгляньте таблицю. Визначте, які члени речення можуть
пропускатись у неповних реченнях.
Н а й у ж и в ан іш і типи неповни х речень

Неповні речення з пропущеними головними членами — підметом

чи присудком
,* неназваним підметом А степ принишкне, зачарований
Зітхне (-) (А. Головко).
і! неназваним присудком Нетерплячі тільки зітхали.
Найбільш усіх (=) Василь
(Панас Мирний).
Неповні речення з пропущеним головним членом односкладного
речення
Н неназваним головним Можемо виробляти, що хочеш!
членом або частиною його Свистіти, співати (=) (О. Гончар).
Неповні речення з пропущеним другорядним членом
(одним чи кількома)
неназваним додатком — Ти мене не забула?
— Ні, не забула (------ ) (М. Коцю­
бинський).
іі неназваним означенням Крижана хвиля піднялася перед бать -
ком. І він пірнув у (----) хвилю
’(М. Хвильовий).
неназваними кількома лровалляж починається болото,
членами речення поросле очеретами, а д а л і(— = )
— річка... (Остап Вишня).

291. Прочитайте. Визначте повні й неповні речення. Обґрунтуйте

свою думку.
1. — Скоро? — Недалеко в ж е...— Женіть же! Не шкодуйте!
(І. Микитенко). 2. — Що ти любиш найбільшою любов’ю? —
Сонце, небо, далі і тополі (В. Сосюра). 3. Одні залюблені в старі
міста. Ті — в музику. А ті — в руді томища (Б. Олійник).
4. Скільки тобі вчитися в училищі? — Два роки (Григір Тютюн­
ник). 5. Що я для тебе маю? Серце! Руки! Уста! (Д. Павличко).
Серед неповних речень виділяється група еліптичних ре­
чень. Е л і п т и ч н і р е ч е н н я — це такі неповні речення,
в яких уявлення про неназваний головний член двоскладно­
го речення встановлюється з їх власного змісту й будови (не
з ситуації або контексту). В еліптичних реченнях опус­
кається присудок.
131
 Наприклад: 1. А т ут і Чіпка в хат у (П анас Мирний).
2. Я вперше в Києві (Л . Костенко).
Зі структурного боку еліптичні речення складаються
здебільшого з головного члена — імені в називному
відмінку, обставин та додатків: Тиша над містом.
Неповні речення треба відрізняти від односкладних,
у яких наявний тільки один головний член, а другого немає
і не може бути в їх структурі. На місці пропущеного члена
у неповних еліптичних реченнях може ставитись тире.
Порівняйте:

Односкладні повні речення

1. І згадуєт ься Дорошеві. Ніч. Мороз. Сніг (Григорій
Тютюнник). 2. Що посієш, те й пожнеш (Нар. творчість).
3. Розбиті ноги остужу в росі (Л. Кост енко). А . Н ас
зустрічають хлібом-сіллю (Леся Українка).

Двоскладні неповні
еліптичні речення
1. Н а душі — дивна тривога (Ю. Бедзик). 2. По однім
боці хвилювалося жито, а по другім — глиняна круча
(М. Коцюбинський).

2 9 2 .1. Прочитайте. Знайдіть неповні речення.

Додому полетів би на крилах, і на батьківську хатку гля­
нути закортіло. Та й недалеко ж тут, з півкілометра від
лісової дороги.— Піду!..— рішуче взяв він праворуч лісом
(О. Десняк).
II. Чи зрозумілий вам зміст неповних речень? Чи можна установи
ти пропущені в них члени речення? Яка мета таких речень?

Неповні речення слід розглядати як певне стилістичне

явище. Широко вживаються вони в розмовному, художньо­
му та публіцистичному стилях.
Наприклад:
1. У діалогах:
— Що пишете?
— Листа.
2. У складних реченнях з метою:
а) виділити головне в реченні: Н а широкій лаві — сивову­
сий кобзар з бандурою, поруч — хлопець білявий ;
б) уникнути повторів: За словом діло поспішає, за ділом —
час (В. Бабляк).
132
 293. Порівняйте речення, визначте їх типи. Яке серед них (у
кожній групі) виражає найбільш динамічну дію? Який член речення
н них пропущено? Що надає енергійності реченням?
1. Іван вибіг з хати. А Іван як кинеться з хати! А Іван ну
і>ігти з хати! А Іван — з хати! 2. Та з тим ми знову перебігли на
берег, сіли там на човна і переправилися на той бік. Та з тим
•шову перебігли на берег, сіли на човна і переправилися на той
пік. Та з тим знову перебіжками на берег, на човна і на той бік
(Остап Вишня). 3. А він мене взяв за руку, потім пригорнув
і поцілував. А він мене хвать за руку,— пригорнув і поцілував.
Л він мене за руку,— пригорнув і поцілував (М арко Вовчок).

§ 24. Тире в неповних реченнях

Якщо на місці пропуску члена речення робиться пауза,
то на письмі ставиться тире.
294. Прочитайте речення. Визначте, які члени речення пропу­
щені. Поясніть уживання тире в неповних реченнях.
1. Жайворонок з ’явився — до тепла, а зяблик — до холоду.
2. Перший грім при північному вітрі — холодна весна, при
східному — суха й тепла. 3. Глухий грім — на тихий дощ,
голосний — на зливу. 4. Комарів багато — врожай на ягоди,
н мошки — на гриби. 5. Багато ягід на горобині — осінь буде
дощовою, а мало — сухою. 6. Вересень пахне яблуками, а жов­
тень — капустою (3 те. В. Скуратівського).
295. Складіть діалог на тему «У бібліотеці», використовуючи
повні й неповні речення.
296. Складіть речення за схемами.
1. © © © © . 4. © @ (Пропущено: 0 © ) .
2. © ? (Пропущено:©). 5. © — © © (Пропущено © ).

% 3. © ? (П р о п у щ ен о :© © ). 6. © © © , а © — © .
297. І. Підготуйте усне повідомлення на тему «Неповні речення»
«а поданими запитаннями.
1. Чим відрізняються неповні речення від повних? Які ре­
чення (за граматичною структурою) можуть бути неповними?
2. Які члени речення можуть пропускатись?
3. Як сприймається зміст неповного речення?
4. Які є види неповних речень?
5. Що таке еліптичні речення?
6. Де вживаються неповні речення?
II. Розповідь ілюструйте прикладами.
Ш
г

29Н. І Ірочитайте. Випишіть еліптичні речення.

1. Всі барви світу в себе увібрала і квітами убралася всіма
легка веселка. Та вона не грала. Стояла сумовита і німа (В . Бич­
ко). 2. Надворі ясна холодна ніч (І. Вільде). 3. У тебе зараз
вигляд наполоханого зайця (В. Собко). 4. В піснях і труд, і даль
походу, і жаль, і успіх, і любов, і гнів великого народу, і за
народ пролита кров (М. Рильський). 5. Тиша на Дніпрі. 6. Хо­
роша вода в степовій криниці? — Свіжа, міцна (М. Стельмах).
299. Прочитайте текст. Випишіть неповні речення. Зробіть їх син­
таксичний розбір.
Яка хвилина! Уявіть собі, тітко, що наші батьки й брати
пішли в похід. Але не на приказ царя й за царя, а за Україну,
за її визволення. Борються, як боролися предки, побіджують.
І отже, Бог дав, що остаточна побіда за нами. Уявіть собі, тіту­
сю: ми побідили. Україна вольна! І нема вже ні чужих регимен-
тарів у нас, ні московських воєводів, ні цар нам не пан, ні
король, ні хан — гетьман заправляє нашою країною — наш,
український гетьман! І ось на сивому коні в’їжджає з поля боїв
в золотоверхий Київ (Б. Лепкий).
Порядок синтаксичного розбору
неповного речення
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення неповне.
3. Визначити, який член речення пропущено.
4. Вказати тип неповного речення:
а) з неназваним підметом (двоскладне);
б) з неназваним присудком (двоскладне);
в) з неназваним головним членом (односкладне);
г) з неназваним додатком або означенням (двоскладне або
односкладне);
ґ) з неназваними кількома членами речення.
5. Вказати, як встановлюються пропущені неназвані члени
речення:
а) з попередніх речень;
б) з наступного речення;
в) із ситуації, в якій відбувається розмова;
г) із змісту неповного речення.
6. Характеристика головних та другорядних членів, наяв­
них у реченні.
7. Пояснити розділові знаки.
Зразок усного розбору
(А куди поспішаєш, козаче?) — Н а Хортицю (А. К ащ енко).
134
 Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, пошире­
ні-, неповне з неназваними підметом і присудком (або односклад­
не означено-особове, неповне з неназваним головним членом),
гитуативне. Неназвані члени речення встановлюються із ситу-
мції, в якій відбувається розмова. У групі присудка є обставина
місця на Хортицю ( к у д и ?).

§ 25. Слова-речення
300. Прочитайте. Вкажіть, яку роль виконують слова так і ні
(слова чи речення).
— Петре Михайловичу, можна?
— Можна! — каже.
Упхались гуртом.
— Добридень!
— Добридень! Що, робота нудна?
— Ні! Ні! Робота цікава!..— гаряче запротестували.
— Так! Тоді чого ж? (З а С. Васильченком).
Серед простих речень виділяється особлива група речень,
виражених одним словом або нерозкладним словосполучен­
ням слів. Причому ці слова є частками, вигуками, фразео­
логічними зворотами і навіть звуконаслідувальними слова­
ми. Наприклад: Так. Атож. Ні. Невже? Геть! Ну! Караул!
О! Ох! Ех! тощо. Такі речення синтаксично не членовані,
тобто не мають у своєму складі окремих членів речення (ні
головних, ні другорядних), тому й не можуть бути віднесені
ні до двоскладних, ні до односкладних речень. Вони назива­
ються с л о в а м и - р е ч е н н я м и . Слова-речення переда­
ють реакції, відгуки мовця на висловлення співрозмовника.
Це може бути ствердження: Так! Авжеж!', заперечення: Ні.
Н авпаки; згода: Ще б пак! Угу!; незгода: Ба ні... Ані чуть;
спонукання до дії: Марш! Цить!; емоційна оцінка поперед­
нього висловлення: Ага! Овва! Ого-го!
301. Прочитайте. Визначте, що передають слова-речення.
1. Ні, голосу я гучного не маю! (Леся Українка). 2. Чи ви не
з Запорожжя? Ви не з Січі? — Ні, ні... (А Малишко). 3. Ор-
люк?..— Еге ж (О. Довженко). 4. Отож бо й є. Це такі дні, що
наше життя до сонця повертають (М. Стельмах). 5. Я закохана
у ваше село.— Невже? (М. Стельмах). 6. Ах, он як! Розумію
(О. Довженко). 7. Я льотчиком б у д у ...— Ага! — хихикає
Корній (О. Гончар).
Залежно від значення і функцій слова-речення поділя­
ються на кілька груп:
1 ) с т в е р д ж у в а л ь н і , які означають ствердження, зго­
135
 ду і передаються модальними тастками і словами. Наирм
клад: — Н у, і вивчив? — посміхнулась Ж ук о ва . — Авж>
'Гак само, я к і ти .— Н у , гараід. Це піде нам лише на нЩ
ристь (О. Д онченко);
2) з а п е р е ч н і , які передають заперечення, незгоду, щШ
ражаються заперечними частками. Наприклад: 1. А було (Ж
цікаво? — Зовсім ні (7. Франю). 2. Д івчат а, вам не бощш
ко? — Аніскільки (М. Стельмас );
3) п и т а л ь н і , які містять гитання і передаються за ЦШ
помогою питальних часток і вигуків. Наприклад: ТоЩ
лист .— Що-о? — аж підстриСнув К у к у л и к (77. ЗагребеїШ
ний);
4) с п о н у к а л ь н і , які містягь спонукання до дії. НапрЯ
клад: Братці мої! — кричав в ін — Ура! Перемога! (С. СклЩ
ренко);
5) е м о ц і й н о - о ц і н н і , яківиражають емоційну оцінив
висловленого або чиїхось дій (схвалення, радість, здивуїшіД
ня і под). Наприклад: 1. Я к а краса! — тихо вигукнула шЯ
ти. 2. Україна подобається? — З/ (3 те. О. Гончара);
6) с л о в а - р е ч е н н я , які виражають привітання, подя мж
вибачення, інші форми мовного етикету. Наприклад: 1. Нт
добраніч, ниви і поля (М. Коцюбинський). 2. Щасти топШ
(А. Головко).
3 0 2 .1. Укажіть, в яких прикладах пак і ні є словами-реченнямм
а в яких — прислівниками і сполучниіами.
I. Ні! Сьогодні він не хоче спогадв (А. Головко). 2. Все звіди
лиі, але на глум і на важку поталу ве віддали ні землю, ні сади
й Дніпро не віддали. 3. Так, мо»на мрію наздогнати, колі
натхнення окриля (3 те. О. Ющенка). 4. Ні, світла не здо.Міи
тьіма (В. Сосюра). 5. Так пахне світ юнваліями, зіллям, так лея
ко нюхать це до забуття, так легке говорити з Ізергіллю ир«
дивний цвіт минулого життя. 6. Тік п’яно пахнуть полуниц
м іж трав у лісі повесні (3 те. К. Герасименка).
II. Проведіть спостереження: які резділові знаки ставляться пр»|
словах-реченнях.
Слова-речення на письмі відокремлюються від наступній
го речення крапкою або комою, :рідка знаком оклику, в у<и
ному мовленні — паузою.
303. Спишіть, розкриваючи дужки.Поставте розділові знаки.
1. Ні (І, і) тиха колисанка, і сіятий образ мами, і сонц
в блакитному небі, і земля — все це дається, як найдорожчії!
дарунок світу... (Я. Гоян). 2. Овва (Н, н)е вихоплюйся, синку,
з нерозумним словом, бо назад нпково вертатися (М. КоцнА
136
Ви < і,кпи). 3. О-о-о — (У, у) свій час за цю картину дали б золо-
пм (О. Копиленко). 4. Оце життя (Щ, щ)одуху мчать — їм
Н * іо. Г>. Спасибі друже (П, п)роща-а-ай — доноситься з тай-
Во (О. Довженко). 6. Так (У, у) сторожці живе людина...
Ш', ( 11 АІ'/І/к).
іИН Складіть і запишіть діалог і полілог на тему «На стадіоні»,
В |н ними слова-речення.

; іІОІУ Підготуйтесь до усного повідомлення на тему «Слова-речен-

Н ’ Доберіть приклади для ілюстрації правил.

З в ’язне мовлення
Ділові папери. Протокол
ИН» І. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Підготуйте усний пе-
ІЙЙі
• Іфіці йно-діловий стиль — це мова ділових паперів: заяв,
НіоЩпграфій, оголошень, розписок, актів, доручень, наказів,
П*>Ноколів тощо. Основна функція офіційно-ділового стилю —
Н|ін|іммтнвна (повідомлення), полягає в тому, що він надає
Н і <м«плюванню характер документа.
І Документ (слово латинського походження, що означає «до-
■I і це засіб закріплення на папері інформації про факти,
Н|ніі, ииища дійсності і про діяльність людини. Ділові папери
■І мім ішдів оформлюються за певними стандартами, що по-
Н м и у недення документації, ділового листування. Напри-
Ш> І п р о т о к о л — це документ, в якому фіксуються хід
В|н і п.тати роботи нарад, засідань, зборів. У протоколах відо-
■}><• і піогі.ся всі виступи з питань, що розглядаються,
В|нпн ипя, прийняті в результаті обговорення.
Текс т протоколу складається з двох частин: вступної та ос-
В іиіюі, У вступній частині вказується номер протоколу, дата
■|кни чгння зборів, засідань, зазначаються прізвища та
Ні нін ні всіх присутніх (відсутніх), запрошених. У цій частині
Н і і н п.ся також порядок денний зборів, засідань з переліком
Н * ' "||*. що розглядаються.
І Пі повний текст протоколу складається з розділів, що від-
Н'і" пиоть питанням порядку денного. Кожен розділ містить
І є н -щетини: СЛУХАЛИ; ВИСТУПИЛИ; УХВАЛИЛИ.
Протоколи загальних зборів (засідань, нарад) підписують
Н 11 •ті й секретар, а протоколи засідань комісій — усі члени
ШШІ' ІІІ.
11 <)шшїомтесь із порядком оформлення протоколу.

137
 Порядок оформлення протоколу
1. Назва виду документа.
2. Заголовок (вказується структурний підрозділ або ко­
легіальний орган).
3. Дата засідання.
4. Номер.
5. Гриф (якщо потрібно).
6. Прізвища та ініціали присутніх (відсутніх).
7. Текст.
8. Підписи голови й секретаря.
III. За поданим зразком напишіть протокол засідання гуртка
зборів класу тощо.
Зразок.
Протокол № 5
Засідання редакційної колегії газети «Посвіт» клубу «Старшо­
класник» ЗНЗ № 2 м. Ромни
від 29 березня 2004 р.
Присутні: Тищенко Юлія
Вахтеров Юрій
Терещенко Наталя
Бадикова Марина
Чумак Тетяна
Голова засідання Тищенко Юлія
Секретар Чумак Тетяна
Порядок денний:
Про випуск святкового номера клубної газети «Посвіт».
Слухали:
Інформацію Терещенко Наталі про випуск святкового номе­
ра газети «Посвіт» до Дня Перемоги.
Висловились:
1. Вахтеров Юрій. Запропонував збільшити формат газети
вдвічі, підібрати матеріал про ветеранів Другої світової війни,
що живуть у місті, використати матеріали міського архіву,
зібрати вірші клубних поетів, присвячені цій даті, і кращі на­
друкувати.
2. Бадикова Марина. Запропонувала провести конкурс усіх
художників клубу «Старшокласник» на краще оформлення
святкової газети «Посвіт».
Ухвалили:
1. Підготувати святковий номер газети «Посвіт», присвяче
ний Дню Перемоги, до 8 травня.
138
 ии* і м конкурс художників на краще оформлення га-
Ій имітііл.
Жмім п підготовку матеріалів до газети Чумак Тетяні,
ІН Ми галі, Вахтерову Юрію.
■Мначпти відповідальною за проведення конкурсу
І оформлення газети Бадикову Марину.
ви* Ідпння (підпис)
Н|і (підпис)

Культура мовлення
( гилістична функція неповних речень
іИ* І неповні речення забезпечують синтаксичну різно-
І* 11 гсксту, його виразність. Уживання повних і не-
Р* -н-нь зумовлене сферою їх використання. Повні
їй Переважають у книжних стилях, а неповні — у роз-
\ V художньому стилі неповні речення використо-
И1 ІІІС тоді, коли треба відбити живе розмовне мов-
\ діалогах).
м .нм подані діалоги. Як вплинула на діалог заміна неповних
*..... VЗа допомогою яких речень легше спілкуватися? Які
ам.имі і, діалогу чіткості, лаконічності?
'?інм7 — Ви десь навчаєтесь?
НЙНІП.ОМУ курсі бу- — Я вчуся на останньому
рНІнституту. курсі будівельного інституту.
1ц» і пУ — І ви також працюєте?
— Так, я працюю.
|И Прмцюєте? — Ким же ви працюєте?
на будівництві. — Я працюю шофером на
будівництві.
В\ іс і г по закінченні — А ким ви будете по за­
кінченні будівельного інсти­
туту?
і*с ю р о м . (П. Загре- — Після закінчення будівель­
ного інституту я буду архітек­
тором.

"И.-/0 ті. спостереження над текстом байки П. Гулака-Арте-

11 иі та Собака». Яка роль неповних речень у байці? Спро-
Німии їх повними. Як зміниться текст?
шю'ііінеповні речення, пам’ятайте про інтонаційні
на місці пропущеного присудка в неповному
роПиться пауза.
139
 309. Імпровізуйте бесіду із співрозмовником-однокласником на
теми: «Важлива подія», «Про телепередачу», «Цікава книжка»,
«У транспорті», «У крамниці».

З в ’язне мовлення
Робота над творами. Твір-опис місцевості
310. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Обґрунтуйте свою думку.
Твір — це оригінальний зв’язний текст, самостійно складе­
ний в усній чи письмовій формі за даною темою.
За способом викладу матеріалу є такі види творів: твір-роз-
повідь, твір-опис і твір-роздум.
Твір-розповідь — це зв’язний текст, усний чи письмовий,
у якому послідовно повідомляється про якісь події.
Твір-опис — це зв’язний текст, який дає словесне зображен­
ня основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмо­
вій формі.
Твір-роздум — це зв’язний текст, у якому в логічній
послідовності передаються думки, міркування як доказ чи по­
яснення чогось, робляться відповідні висновки.
Роздум складається з таких частин: теза, докази, висновок.
Речення перебувають у відношеннях причини і наслідку.
За джерелом матеріалу твори бувають на літературні і поза-
літературні теми (на основі життєвих вражень та твори про ми­
стецтво).
311. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Підготуйте усний пере­
каз.
ВИМОГИ ДО ТВОРУ
Слово «твір» походить від слова «творити», що означає пи­
сати самостійно, не списуючи звідкись, не переказуючи
підручник чи інше джерело.
Письмова робота (твір) має повністю відповідати темі.
У творі-роздумі не слід підміняти роздум (аргументацію,
тези) розповіддю.
Тему слід розкривати в логічній послідовності. Кожна
наступна думка повинна випливати з попередньої.
У роботі треба виявляти своє ставлення до того, про що гово­
риться.
Характеризуючи літературний персонаж, слід наводити
конкретні факти з його біографії, підтверджувати думки влуч­
ними цитатами.
Робота має бути написана грамотно, охайно, літературною
мовою.

140
 112. І. Прочитайте уривки і визначте стиль кожного з них, аргу-
мимгуючи свою думку. Чи передає якесь ставлення до описуваного
йти- науковий? Яким настроєм перейнято художній опис? Вкажіть
і • 'ичіня, які передають авторське сприймання. Назвіть художні засо­
пи, ііжиті письменником.
1. Ярами ж називаються діючі балки з крутими, оголеними
о. «рогами, що обвалюються від весняних і дощових розливів і
♦"Му пропускають воду в шари свого підґрунтя. Байраками на-
ішшються ті самі яри, але неодмінно вкриті лісом, більш чи
мічіш густим і високим (За Д. Яворницьким).
2. Перед нами чорнів Кривий Яр. Я знав, що вночі кожний
И|> кидається глибшим, ніж є в дійсності. Але цей був як безод-
нм. кострубата, чорна, вогка. З обох боків його непорушно і по­
нуро стояв ліс, одсвічуючи проти місяця стовбурами дерев.
Цавалося, що поблизу сидить хтось і пильно стежить за нами.
Дорога круто спускалась вниз, сіра, самотня, порожня. З яру
і нгнуло холодом (За В. Винниченком).
II. Скажіть, чи відповідають тексти будові опису:
а) загальне враження від побаченого;
б) опис найважливіших частин (у певній послідовності);
в)висновок.
III. Яким з нижче вказаних особливостей опису місцевості
індповідають прочитані вами тексти?
Особливості опису місцевості
1. Під час опису місцевості (особливо вулиці, площі) вжи-
иайте архітектурні терміни.
2. Описуючи місцевість, площу чи вулицю, слід ураховува­
ні місце, звідки ведеться спостереження, час доби, а також
пору року і характер погоди.
3. Площа, як правило, описується по колу: зліва направо чи
павпаки.
4. Головне для опису місцевості — назвати наявні там пред­
мети, вказати місце їх розташування, описати ці предмети.
5. Опис місцевості рідко має самостійне значення, а
здебільшого є складовою частиною художнього твору, вклю­
чається в нього з певною метою. Опис має бути підпорядкова­
ний цій меті.
6. Описуючи місцевість у художньому стилі, слід пам’ятати
про одну з важливих особливостей цього стилю: наявність
такої лексики, через яку б виражалось ваше ставлення до зо­
бражуваного.
313. І. І Прочитайте тексти. Яка різниця між описом місцевості
і описом природи? Визначте стиль мовлення обох описів, обґрунтову­
ючи свою думку.
 І Пін /іи по городу, і ніхто їм не шкодив. Могло видатися,
що імфіпі засновники Радогості вибрали досить нездатно
мігц«- кілька пагорбів і глибокі западини... На головному з па­
троні стояла святиня, а решта то й зовсім світилася нагістю,
нн пісній землі не росла навіть трава, зате в балках, де тулили­
ся хати радогощан, аж кипіло від зелених садів, левад і дворів,
блищали там струмки, а над ними тихо стояли верби, берези
і вільхи, поміж дворів латками йшло жито, просо й різний
овоч, паслася худоба, вівці, коні, в сажах кувікали свині.
Зустрічалися часто люди... (77. Загребельний).
2. Справді вечір спадав, як лебедині крила на плесо. Ще за
сонця над лісом вставала велетенським стовпом біла хмара, во­
на все росла, вгору і вгору, як дивний, ніким не бачений храм.
Просвічена сонцем хмара здавалася вилитою з прозорого лег­
кого металу. А потім похилилася баня, хмара вкрила півнеба,
все небо, кольори в ній тверднули й тверднули до сталевого
полиску. Вона обійняла небо високе, здавалося, над землею
звівся велетенський дзвін (Ю. М уш к ет и к ).
II. Визначте стиль обох описів, обґрунтовуючи свою думку. Чи є в
описах авторська оцінка, чи виражається авторський настрій? .
III. Розгляньте дієслова в описах. У формах якого часу вони вжи­
ваються? Зробіть висновок.
314. На основі власних спостережень напишіть твір-опис місце­
вості, вибравши одну з тем: «Вулиця мого дитинства», «Бабусине
обійстя», «Улюблене місце відпочинку».
315. Уявіть, іцо вам доручили спроектувати вулицю. Опишіть,
який би вигляд вона мала. Твір може мати назву «Вулиця майбут­
нього».
 РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

§ 26. Однорідні члени речення

316. Прочитайте речення, знайдіть однорідні члени, визначте,
чим вони виражені, які це члени речення, до якого слова в реченні
підносяться. Який зв’язок між однорідними членами?
1. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине... 2. Розказали
кобзарі нам про війни й чвари. 3. Вже не три дні, не три ночі
п’ється пан Трясило. 4. Дивлюсь на море, широке, глибоке...
Море синє звірюкою то стогне, то виє (3 те. Т. Шевченка).
У реченні слова поєднуються с у р я д н и м і п і д ­
р я д н и м зв’язком. Підрядним зв’язком поєднуються
нерівноправні з граматичного погляду слова: одне з них ви­
ступає головним, а інше — залежним. Такі слова є різними
членами речення:
на кого?

Оленка дивилась на подругу (присудок —>додаток).

Сурядним зв’язком поєднуються рівноправні, граматич­
но незалежні одне від одного слова, які у реченні залежать
від того самого слова, відповідають на те саме питання, ви­
конують однакову синтаксичну функцію. Такі члени речен­
ня називаються о д н о р і д н и м и .
Логічно однорідні (видові) поняття об’єднуються понят­
тям більш загальним (родовим). Отже, однорідні члени ста­
новлять результат поділу родових понять на видові. Тому не
завжди одноіменні члени речення є однорідними. Так, у ре­
ченні: 3 Асканії-Нової в Київ везу я золото снопів обставини
місця з Асканії-Нової і в Київ не будуть однорідними, тому
що перша вказує на вихідний пункт руху, а друга — на
кінцевий.
Однорідні члени функціонально рівноправні і граматич­
но не залежать один від одного.
Однорідними можуть бути підмети, присудки, означен­
ня, прикладки, додатки і обставини: 1. Крокують ст рільці
і танкіст и, бійці, генерал и і м арш али (підмети) (М. Ба-
жан). 2. М ене все життя ваб л ят ь і хви лю ю т ь зорі (при­
судки). 3. Вітер в гаї нагинає л о зу і т ополю (додатки).
143
 І ІПприють світ лі, золот і меди веселокрилі та прозорі
бджоли (означення) (М. Рильський). 5. Агроном перевіряє, як
почуває себе озимина — жито, пш ениця (прикладка),
(і. Нас зустрічали тепло й привіт но (обставини).
Однорідні члени речення бувають непоширеними і поши­
реними, тобто мають при собі залежні слова, наприклад:
Дніпрогес з його крилатими щоглами, могутньою греблею,
арками мостів відпливав у далину (М. Бажан). Однорідні
неузгоджені означення з щоглами, греблею, арками відно­
сяться до підмета Дніпрогес. Кожне з однорідних неузго-
джених означень має залежні слова-означення: з його кри­
латими щоглами, могутньою греблею, арками мостів.
Однорідні члени речення здебільшого мають однакове
морфологічне вираження, тобто виражаються однією части­
ною мови, але можуть бути виражені словами різних частин
мови. Наприклад: К арт уз був на Кузьмі якийсь ч у д е р н а ц ь­
кий, не наш ої ери, з п ер ел а м а н и м к ози рком (О. Гончар) —
іменні частини однорідних складених іменних присудків
виражені: перша — прикметником, а дві наступних — сло­
восполученнями.
У реченні може бути кілька р я д і в о д н о р і д н и х ч л е ­
н і в . Наприклад: То ливарі і ковалі в січневі ночі, в ран ки
маю могутній плуг кують землі для дружби, щастя і в р о ­
жаю (В. Сосюра) — перший ряд — однорідні підмети, дру­
гий — однорідні обставини часу, третій — однорідні обста­
вини мети.
Однорідні члени речення з ’єднуються один з одним:
а) сурядними сполучниками (сполучниковий зв’язок);
б) тільки інтонацією (безсполучниковий зв’язок);
в) обома цими способами (змішаним — сполучниковим
і безсполучниковим зв’язками). Наприклад: 1. Любив дід
гарну бесіду й добре слово (О. Довженко). 2. Кожна професія
цікава, потрібна й захоплююча (О. Копиленко). 3. І так
повзла зима, зам ет ільна, сніжна, морозна і чарівна
(М. Рильський).
Найчастіше однорідні члени вимовляються перелічу­
вальною інтонацією: однаковим тоном, окремо або по двоє
(парами): 1. А тим часом місяць пливе оглядати і небо,
і зорі, і землю, і море ( Т. Шевченко). 2. Вона [пісня] говорила
про красу і щастя, про відвагу і радість ( М. Трублаїні).
При протиставленні однорідних членів перший з них
вимовляється висхідною інтонацією, а другий — спадною,
/ \
наприклад: Х а т а хоч старенька, та чепурна, біла (П анас
Мирний).
144
 Не є однорідними членами:
1) повторення того самого слова: У безмежній чорноті і
тиші пливе й пливе своїм шляхом рідна планета ( Р . ГІо-
лонський );
2) цілісні вирази фразеологічного характеру: і день, і ніч;
ні тс ні се; ні риба ні м ’ясо і под.;
3) поєднання двох дієслів в одній і тій самій формі, які
виступають у ролі єдиного присудка: П ід у подивлю ся р о з­
клад у р о к ів;
4) уточнюючі і пояснюючі члени речення: У темному
гаю, в зеленій діброві, на припоні коні от аву скубуть:
осідлані коні, вороні, гот ові ( Т. Шевченко).
317. Спишіть, підкресліть однорідні члени речення. Визначте, на
які питання вони відповідають, якими частинами мови виражені,
якими членами речення виступають і як поєднані між собою.
Велетенський чоловік чаклував над полум’ям. Червоне,
жовте, сизе, а то зненацька шугне звідти чорне і сховається :м
миготливу червоність. Бузкова каламуть розчиняється і?
ніжній синяві. Барви народжувалися, вигравали, мінилися,
жили буйним, веселим життям спершу в горні, потім на об­
личчі, на широких дідових руках, на всій його могутній по­
статі (77. Загребельний).
318. Спишіть, замість крапок поставте пропущені букви. Визнач­
те ряди однорідних членів речення. Поясніть розділові знаки.
Любити СВОЮ СІМ..Ю, свій дім, свою школу, своє село, своє
місто, свою країну, свою культуру і мову, всю земну кулю не­
обхідно, абсолютно необхідно для моральної осілос..ті лю ди­
ни. Людина — це не степова рослина перекотиполе, яку
осінній вітер ж ене по степу.
Якщо людина не любить хоча б зрідка дивитись на старі
фотографії своїх батьків, не цінує пам..ять про них, залишену
в саду, який вони обробляли, у речах, які їм належали, зна-
^ чить, вона не любить їх. Якщо людина не любить старі будин­
ки, старі вулиці, хоч навіть й п..ганенькі, значить, у неї немає
любові до свого міста. Якщо людина байдужа до пам..ятників
історії своєї країни, значить, вона байдужа до своєї країни
(Д. Л и х а ч о в).
319. Спишіть. Знайдіть слова, до яких відносяться однорідні чле­
ни, визначте, які члени речення є однорідними. Дайте повну характе­
ристику їм (поширені, непоширені, чим виражені, який між ними
зв’язок, інтонація). Поясніть розділові знаки.
Здавна вважали, щоб полюбити — треба знати, а щоб зна­
ти — маєш полюбити. І той ставок, освітлений серпиком міся-
145
ця, і леваду з попасом корів, й крислате дерево на краю села, і
Чумацький Шлях, усміх незрадливої юнки, мудрий погляд
бабусі, чарівний гук кобзи, поклик освітлених вікон маминої
хати. Не забудьте, не збайдужійте, не зрадьте цих духовних
оберегів, з якими ми виростали й виходили в широкий і три­
вожний світ, щоб завжди повертатися, бодай у спогадах, до
родинного вогнища — до свого посвіту! (В . Скуратівський).
320. І. Спишіть речення, вставляючи пропущені розділові знаки.
Однорідні члени підкресліть. Укажіть, які з них є поширеними.
Вареники — одна з найпоширеніших в Україні страв з варе­
ного тіста з начинкою. Начинка могла бути пісною чи скором­
ною залежно від релігійного календаря. Як начинку викорис­
товували сир смажену капусту варену товчену картоплю мак
калину вишні та інші ягоди варені та товчені сухофрукти
(суіііину) варену квасолю горохове пюре пшоняну чи гречану
кашу і навіть борошно.
У повсякденному меню українського селянина вареники
вживались нечасто, вони були окрасою недільного і святкового
столу. Вареники вживались також під час урочистих трапез
на весіллях хрестинах поминках на гостинах, присвячених
храмовим святам, їх варили на толоку і обжинки (За Л. Артю-
хом).
II. Зробіть словотвірний аналіз виділених слів.
321. Запишіть, вставляючи замість крапок однорідні члени. З яко­
го твору взято поданий уривок? Перевірте написане за оригіналом.
До чого ж гарно й ... було в нашому городі! Ото як вийти з
сіней та подивитись навколо — геть-чисто все зелене й... .А сад
було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа —
огірки цвітуть, ...цвітуть, ...цвіте. Цвіте малина, ..., ..., ... .
А соняшника, а ..., ..., ..., ..., ...! Чого тільки не насадить наша
невгамовна мати (О. Довженко).
322. Подані пари слів уведіть у речення в ролі однорідних членів.
Молоді й старі; сади й городи; веселі й сумні; далеко і близь­
ко; сьогодні і завтра; батьки і діти; тут і там.
323. Прочитайте текст. Визначте тему і основну думку. Доберіть
заголовок. Перекажіть текст, вживаючи однорідні члени речення.
Обґрунтуйте розділові знаки.
Жито — символ життя, плодючості, достатку, здоров’я,
щастя, символ неперервності роду, етнічної свідомості, духов­
ності українців. Жито — одна з найдавніших злакових куль­
тур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними,
символічними ще з часів Трипільської культури. Праукраїнці,
146
'•ДІ1ІЧНІ хлібороби, розглядали жито як основу життя. В. Коле-
*ов наводить такі цікаві лінгвістичні докази.
Майже все, що пов’язано з існуванням живих організмів,
іюдини, слов’яни позначали коренем жи-: «жила» (по ній тече
кров, що дарує життя); «жило» (житло) — місце проживання
'іюдини; «жирь» — у давнину це слово означало їж у взагалі.
І, звичайно, «жито» — хліб, плід, колос. Митрополит Іларіон
також зазначав, що на Русі-Україні «жито особливо поважало­
ся як правдивий середник до життя (житло від ж ити)». Воно —
символ плодючості, і тому часто в ритуалі, особливо весільно­
му, вживається або в зерні, або в снопах. Жито було фактично
символом усіх етапів життя людини (Із «Словника символів
культури України»).
Між однорідними членами речення встановлюються такі
відношення:
1 . Є д н а л ь н і . Використовуються сполучники і ( й ), та
(у значенні і) , ані, і — і, ні — ні, ані — ані та інтонація пе­
реліку. Наприклад: 1. Н е страшна тобі посуха, ані дощ
(М. Коцюбинський). 2. Сидить ворон на могилі та з голоду
кряче (Т. Шевченко).
2 . П р о т и с т а в н і . Поєднуються за допомогою сполуч­
ників а, але, та (в значенні а, але), однак, зат е, проте,
тільки. Наприклад: 1. Сова спить, а кури бачить (Нар.
творчість). 2. Тече вода в синє море, та не ви т ікає (Т. Шев­
ченко). 3. Було тісно, зат е тепло (М. Шеремет).
3. Р о з д і л о в і . Сполучники або, чи, або — або, чи — чи,
то — то, не то — не то, чи то — чи то. Наприклад: 1. У
кожного з нас є дома або дружина, або діти, або мати, або
наречена (О. Гончар). 2. Чи то подив, чи то ст рах майнув
в Олексиних очах (А. Дімаров).
4 . Г р а д а ц і й ні . Засобом їх вираження є парні сполуч­
ники як — т ак і, не тільки — а й , не т ак — як, не лише —
але й, якщо не — то, не стільки — скільки. Наприклад:
Його полонили не т ак багатства наявних рослин, як їх
життєва сила. (Іван Ле).
5. П р и є д н у в а л ь н і . Сполучники та й, а також
приєднують до перелічуваних предметів ще один, який
виник у свідомості мовця пізніше, уже під час мовлення.
Наприклад: Сірі хмари стали на заході та й закаменіли
(В. Стефаник).

§ 27. Однорідні і неоднорідні означення

324. Прочитайте. Визначте в реченнях означення, з ’ясуйте, які
з них є однорідними й чому.
1. Сонце вже сховалося за вільшєчки, пустило крізь листя
тоненькі рожеві стріли. 2. В хаті стояв густий передсвітанко­
вий морок (З те. Григора Тютюнника). 3. Золоті, прекрасні
мрії, незабутні дивні сни. Ви справдились! Сонце гріє. Сонце
нашої весни! (Олександр Олесь). 4. На бруньках лип сережка­
ми звисають прозорі синюваті краплини (М. Стельмах). 5. Ро­
жеві, зелені, голубі, оранжеві, білі кольори заливали світ
і п’янили свідомість. Мріялось про щось гарне, високе і земне
(О. Чорногуз).
О д н о р і д н і означення, безпосередньо пов’язуючись з
означуваним словом, виражають видові поняття, які підпо­
рядковуються родовим поняттям. Наприклад, у реченні
Сиві, рожеві, блакит ні дими кучеряві плинуть з високих,
мов башти, стрімких димарів (М . Рильський) видові понят­
тя сиві, рожеві, блакитні об’єднані широким поняттям —
«різнобарвні дими».
Однорідними слід вважати:
1) означення, які характеризують предмет з одного боку
(кольору, розміру, смаку, температури і под.): Голубі, зелен­
куват і, фіолетові присмерки спадають степом (7. Цюгга);
2) означення, що вказують на споріднені ознаки одного
предмета: 7 пада сніг лапатий, волохатий спокійно й вели­
чаво над селом (М. Рильський);
3) означення, які підсилюють, пояснюють одне одного:
І зразу Демид із надхмарних, космічних висот повернувся
на грішну землю (В. Собко);
4) означення-синоніми, означення-епітети, означення-
антоніми: 1. Знайомий голос в душ у лине з старого, сивого
Д ніпра (М. Терещенко). 2 . 1 хвилі моря далекі й близькі мені
шумлять (В. Сосюра). 3. А там, за річкою, сплелися пару­
бочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (Л7. Рильський);
5) означення, які становлять ряд позитивних чи негатив­
них ознак: Сліпий, кістлявий, сивий дід з ’явивсь у колі;
6) означення, зв’язані відношеннями причини і наслід­
ку: 'Зачарування найвище організованої, розумної техніки
впливало на нього (В. Собко);
7) два означення, перше з яких є непоширеним, а друге
поширеним: Сірі, глибоко запалі очі майора р а з у раз спиня­
лись на Черниші (О. Гончар);
Н е о д н о р і д н и м и виступають означення, коли вони
характеризують предмет з різних боків, зокрема:
1) означення, одне з яких виражене займенником,
а друге — прикметником чи дієприкметником: Д ід витяг
в у зл у в а т и м и р у к а м и якісь дбайливо складені лист ки
(М. Рильський);
148
 *ничгпня, виражені прикметником і дієприкметни-
Ч'ічюні язи к и виривались з горн а , л и за л и сіру
£§»«її ну :лину печі (Ю . М уиікетик);
рйнмчічпія, виражені прикметниками різних лексико-
ін шик розрядів: Густий вечірній промінь падав із
Щш,Ічіпи)ві на голову (Ю . М уиікетик);
Кінімчоння, виражені якісними прикметниками,
Р|п=діііоть різнопланові характеристики предмета
■ щл Ііесь час чарівний барвист ий світ м інився

неоднорідними означеннями сполучники не вжива-

| »■•>ми не ставляться.

ні гпйте. Визначте однорідні і неоднорідні означення. До-

1И аумку.
■ »м>иомого пагона зірвався широкий жовтий лист
щнцюнник). 2. На жоржини, на троянди ранок чистий,
імі сипле сльози-діаманти, сипле іскорки перлисті
іін *•<(). 3. Спиваю сік густий з терпких морозних грон
)і І Дідові очі — неначе притрушені попелом: сиві,
[ нльки на самому денці горять маленькі яскраві
ИІ /п М уиікетик).
М мніііі,. Підкресліть однорідні означення. Обґрунтуйте своє

ргь -«ти , велике, високе, наче вічність, бездонне, глибо-

Шгмм///). 2. Він вийшов з дому, супроводжуваний
*•■ пиекавою, ніжною материнською усмішкою
■н| і Нс./іика, грізна тиша висить над степом, над зали-
Шн «мисотою (О. Гончар). 4. Холодне, молоде срібло сон-
ІІ^ііі ні імі і розлито по землі (Є. Гуцало). 5. Глибоке небо
Ш... нінляло до моря огнисті слова, а море співало урочи-
.......... . могутню, величну, вічну пісню (Леся Українка).
ж и 'іисі. важкі, кошлаті хмари.

І Пншипіть, розставляючи розділові знаки, спочатку речен-

І|І > ппіми, а потім з неоднорідними означеннями.
Щі* "Пюртав їх холодний сумний та мовчазний. 2. Твер-
ЗМ'М.иіі сніг грав на сонці самоцвітами (М. Коцюбинсь-
} Шуміли верби над ставом хором жіночим тужливим.
Ірі і ми ;»апахло листом дубовим жовтавим (А. Головко).
♦ мін дозрілий колос розвивається із зеленого. 6. Скром-
брунька дає початок розкоші золотого багряного
^иін листя (3 журналу).
шп» |*| 11 , речення за частинами мови.
 328. Спишіть. Поясніть розділові знаки. Проаналізуйте однорідні
члени речення: до якого члена речення відносяться, яке їх значення,
засоби зв’язку між ними.
Зі сходу від Дніпра, коли перейти мертву зону жовтувато-
сірих кучугур, зеленою скатертиною простяглись родючі землі
Таврії. Подме злий, колючий вітер, здійметься вгору темна
хмара. Не жаданий дощ упаде з неї, а піском сипоне на око­
лиці села, на сади, на поля. Розшаленіє буря, почне сікти,
з корінням рвати кволі саджанці й молоді деревця (С. Жура-
хович).

329. Спишіть, ставлячи пропущені розділові знаки. Поясніть уж и­

вання розділових знаків при однорідних членах за допомогою схем.
Зразок. Зозуля, справді, не такий птах, я к інші.
... не такий (^) , я к (3 .

ЗОЗУЛЯ
Зозуля, справді, не такий птах як інші. Вона не будує гнізда
не висиджує пташенят. Свої яєчка вона підкладає іншим пта­
хам — вівчарикам горихвісткам трясогузкам синицям. Але,
викохане названими батьками, зозуленя лишається дитиною
справжніх батьків. На місяць раніше від батьків воно летить
на південь. Самостійно. І не просто на південь а якраз туди де
перебуває зиму рідна мати.
Там, на далекому півдні, зозуленя не співає, голос у нього
прорізається пізніше, коли воно вертається додому, в ті місця,
де виросло (С. Пасько).
3 3 0 .1. З поданими групами прикметників та іменниками складіть
речення. Визначте, які прикметники виконують роль однорідних
означень, а які — неоднорідних. Чому? Поясніть розділові знаки.
I. Великий, перелітний, сірий, незвичайний, хижий
(птах). 2. Пишний, січневий (ранок). 3. Чисте, морозне (повітря).
4. Тепла, полуднева (країна). 5. Мовчазний, замріяний, зимо­
вий (ліс). 6. Весела, радісна, щаслива (мати).
II. Розберіть два прикметники (на вибір) як частину мови.

331. Випишіть із підручника «Українська література»: а) два ре­

чення з однорідними означеннями, у яких наступне (наступні)
означення підсилювало б попереднє; б) два речення з неоднорідними
означеннями, які б характеризували предмет з різних боків.

332. Напишіть твір-опис «Весільна фотокартка моїх батьків».

Вживайте однорідні й неоднорідні означення.

150
 § 28. Кома між однорідними
членами речення
333. Прочитайте. Визначте однорідні члени речення. Якими спо
лучниками вони з ’єднані? Дослідіть, які розділові знаки ставляться
між однорідними членами і за яких умов.
1. Спали речі чарівничі у душі хлоп’ячій, прокинулись, роз­
кинулись у думці козачій (П. Куліш). 2. На поля, дороги і сте­
жинки падають і падають сніжинки (Г. Кривда). 3. Сонце було
ласкавим і до води, і до дерев, й до квітів, і до дівочої краси
(М. Стельмах). 4. Вітер був хоч холодний, зате приємний
( Ю . Шовкупенко). 5. Чергують рядками дуб і клен, акація
і ясен (С. Ж урахович). 6. Зойкнуло чи то дерево, чи то залізо
(А. Дімаров). 7. Митець думає не тільки розумом, але і серцем
(О. Довженко).
Між однорідними членами речення ставиться кома:
1) якщо однорідні члени поєднуються безсполучниковим
зв’язком: Недарма осінь нас охотить до дії, р у х у , поривань
(В. Бичко);
2) якщо однорідні члени поєднані протиставними спо­
лучниками: 1. Н е вітер, а буря завіяла (П анас Мирний).
2. Світить місяць, та не гріє {Нар. творчість );
3) якщо однорідні члени з ’єднані повторюваними сполуч­
никами: 1. І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене
(В. Сосюра). 2. В небі то розгораються, то погасають
сліпучі ракет и (70. Збанацький);
4) якщо частина однорідних членів поєднана без сполуч­
ників, а частина вживається із повторюваними сполучника­
ми: Н ад висотою ракет и хотіли сягнути неба, і, знесилив­
шись, гнулися, і вмирали, розсипаючись холодним сяйвом
(О. Гончар);
5) якщо однорідні члени речення з ’єднані сполучниками
попарно, то кома ставиться між парами: Н а у к а й труд,
знання і школа манливо кличуть до мети (77. Усенко);
6) якщо однорідні члени з ’єднані парними сполучниками
як — т ак і, хоч — але, не тільки — а й , якщо не — то, не
т ак — як, кома ставиться перед другою частиною парного
сполучника: Н е тільки будівельники, а й селяни з довко­
лишніх сіл ще вночі збирались на берег (Я к ів Баш).
П р и м і т к а . Якщо однорідні члени дуже поширені і мають
свої розділові знаки, то між ними може ставитися крапка з комою:
Розжеврене, червоне сонце низько спустилося; багряним світлом
грало на деревах {Леся Українка).

151
 334. Спишіть, розставляючи розділові знаки.
I. Рідну матір ніхто не замінить. З дитинства ми це знаєм в
годину щасливу й сумну (Р. Гамзатов). 2. Материні руки
завжди пахли чимось чи свіжовипраною й щойно випрасува­
ною білизною або пшеничним борошном і гарячим хлібом а то
кропом і петрушкою і терпким гудинням огірків або яблуками
грушами і медом у Спасівку а то просто вітряним осіннім полем
або шпарким морозцем і снігом або першими весняними брунь­
ками. Десь поїхавши тримав у пам’яті образ матері і образ її
рук яким судилась вічна невсипуща робота. А ще її очі...
Постійно освітлені зсередини м’яким живим сяйвом були нена­
че видимим предметним вираженням її душі. Це погляд самої
щирості добра (За Є. Гуцалом).
335. І. Визначте, якими частинами мови виражені однорідні чле­
ни. Спишіть, поставте пропущені коми, поясніть їх уживання.
Нема на світі нічого луччого і Богу милішого, як серце ма­
тері до своїх діточок! Скільки б їх у неї не було, чи десятком
Бог благословив чи одним одно — для неї рівні, кожного лю­
бить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається. Дев’ять
здоровенькі край неї потішають її а одно морщиться кисне, не­
дуже; вже вона за ним вбивається, тужить вже і боїться, щоб
ще дужче не занедужало або щоб — нехай Бог боронить,— щоб
ще і не вмерло. Вона їх обмива обпатрює обшива зодяга і ніко­
ли ж то не втомиться ніколи не поскуча з ними... Коли ж з
дітей є якесь шалівливе неслухняне, то батько — як батько —
гримне на такого, скубне щипки дасть попоб’є; а мати — як ма­
ти! Вона почне його уговорювати пестувати: «Не роби того, си­
ночку, не роби того, голубчику! Так негаразд...» (За
Г. Квіткою Основ’яненком).
II. Розберіть друге речення за частинами мови.
III. Доберіть заголовок до тексту, визначте тему, основну думку,
стиль.
336. Закінчіть подані речення однорідними членами із сполучни­
ками. Запишіть їх, ставлячи розділові знаки.

1. Є багато книг радісних... . 2. Час від часу я купую то

книжки... . 3. Я маю підручники з історії... . 4. Вчитися треба
старанно... .

337. Напишіть твір за поданим початком. Доберіть заголовок.

Використовуйте однорідні члени речення з різними сполучниками.

Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній!..

Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до лю-
152
 до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні ви
І»<«стали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної
«смлі, філософи та мудреці, усі люди. Якби не мамина пісня,
«казав якось один древній історик, яким убогим було б наше
ж и т т я ...

§ 29. Узагальнюючі слова в реченнях

з однорідними членами.
Синтаксична роль узагальнюючих слів
338. Прочитайте групи слів. Укажіть в кожній групі слово з більш
широким, узагальнюючим значенням.
1. Картопля, цибуля, морква, городина, горох. 2. Іменник,
ирикметник, частина мови, дієслово. 3. Іван Драч, Василь
*'тус, Дмитро Павличко, Павло Тичина, поет.
При однорідних членах речення можуть уживатися
у з а г а л ь н ю ю ч і с л о в а . Кожне з таких слів (словоспо*
лучень чи сполучень слів) виступає об’єднуючою назвою до
перелічених у реченні предметів, явищ, істот, ознак, дій.
Між собою узагальнююче слово і однорідні члени речення
співвідносяться як родове і видове поняття. Узагальнюючі
слова виступають у тій самій синтаксичній функції, що й
однорідні члени речення. Наприклад: 1 . Лози, висип, кручі,
ліс — все блищить і сяє на сонці. 2. Неспокій, р у х і бороть
бу я бачив скрізь — в дубовій, вербовій корі, в старих
пеньках, у дуплах, в болотній воді, на поколупаних стінах
(З те. О. Довженка).
У першому реченні узагальнююче слово й однорідні чле­
ни виступають підметами, у другому — обставинами місця.
Узагальнюючі слова можуть стояти перед однорідними
членами або після них. Наприклад: 1. Багат о ворогів м аг
виноград: і посуху, і шкідників, і бур’яни (І. М икитенко).
2. Н а будинках, на деревах, на парканах — всюди червоний
відблиск (М арко Вовчок).
У ролі узагальнюючих слів вживаються слова різних
частин мови, однак найчастіше — займенники і прислівни­
ки: все, всі, ніхто, ніщо, ніде, всюди, скрізь та ін.
339. Прочитайте речення. Визначте, яку синтаксичну роль вико­
нують слова при них. Сформулюйте правила про вживання розділо­
вих знаків у реченнях з однорідними членами і узагальнюючими
словами.
1. Насправді ж музика — це все: і спів, і чистота, й птахи ц і.
і хмаровиння, й твердість криці — безсмертя й смерть в собі їм

ІМ
о\ гін і\ що музика — це все (В . К орот ич). 2. І на тім рушнич-
. ..........ти- псе знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя
м.і іі'ішпгька любов ( А М а л и ш к о ). 3. Був гарний літній день, і
їм «• млнколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшник,
і) м а к , і ниви за городом {О. Д о в ж е н к о). 4. На все осінь щедра —
па кавуни, і на дощі, і на холодні роси (Ю . Збанацький).

340. Спишіть. Підкресліть однорідні члени речення. Узагальню ­

ючі слова виділіть прямокутниками. Поясніть розділові знаки.

1. У довгих великих коболах складено було найліпші

двінські хутра: чорні куниці, соболі, бобри, веретища з ніжно­
го козиного пуху... 2. Скрізь: у кузні, у вовниці, на складах і у
церкві — Ярослава зустрічав староста або тисяцький з сотни­
ками. 3. Золоторукий навалював на столик коло Ярослава цілі
гори речей, а саме: зоіютих і срібних прикрас, іконок, хрестів,
ковчежців, ларців, скриньок — усе найкоштовніше, найтонше
зроблене (3 те. П . Загребельного).
Розділові знаки вживаються так:
1) якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними
членами, то перед першим однорідним членом ставиться
двокрапка, рідше тире. Наприклад: І все поволі зникає:
море, скелі, земля (М . К оцю бинський );
2) якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних
членів, то перед ним ставиться тире. Наприклад: Н а вер­
шечку стрілецької гори, на горах і видоли н ка х — скрізь уже
панувала тиша (/. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й );
3) якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними сло­
вами, а після них речення продовжується, то перед одно­
рідними членами ставиться двокрапка, а після них — тире.
Наприклад: Т вор и Ш евченка: поетичні і прозові, його щоден­
ник, листи — пройняті любов'ю до знедолених (3 журналу );
4) перед словами як-от, наприклад, а саме, т о б т о , що
стоять після узагальнюючого слова, ставиться кома, а після
них двокрапка. Наприклад: У с е його цікавило, а саме: доро­
га, ліс, окопи під лісом.

3 4 1 .1. Спишіть. Підкресліть однорідні члени речення. У загальн ю ­

ючі слова виділіть прямокутниками. Обґрунтуйте розділові знаки.
1. В саду бурхнув вітер, закружляв білою метелицею,
в котрій на мить потонуло все: і три насторожені постаті, й зем­
ля, і небо, і життя та смерть ( Ю . М у ш к е т и к ) . 2 . 1 хати, й люди,
і навіть повітря — все було чуже. 3. До самісіньких обійстів
підступають дерева: ялини, сосни, берези, вільхи... 4. Навесні
лівий берег геть затоплювало водою, була вона всюди: на го­
роді, у садку, на вулиці, у дворі, а інколи і в хаті. 5. У діда
розпливлося все перед очима, закружляло: город, левада, кущі
154
нерболозу — легке від незайманого снігу. 6. Люди бувають
різні: добрі й жорстокі, веселі й сумні, балакучі й мовчазні, яс­
краві, як зірки, і сірі, як миш і,— аби тільки не були байдужи­
ми до любові (За Є. Г у ц а л о м ).
II. Поясніть орфограми у п ’ятому і шостому реченнях.

342. Уведіть кож ну групу слів у речення, дібравши до них узагаль­

нююче слово. Поясніть уж ивання розділових знаків.
Зразок. М о р с ь к а ри ба: тріска, оселедець, п а л т у с . — З морської
риби: тріски, осе ледця, п а л т у с а — г о т у ю т ь см а чні ст р а в и .

1. Боровики, лисички, підберезники, моховики. 2. П олу­

ниці, чорниці, суниці. 3. Капуста, буряк, морква, квасоля.
4. Жито, пшениця, ячмінь. 5. Дніпро, Вісла, Дністер, Дунай.
6. Київ, Чернігів, Черкаси, Львів.

343. Перебудуйте речення, міняючи місце узагальню ю чих слів

відносно однорідних ч ленів речення. Обґрунтуйте постановку
розділових знаків.

1. Все прагнуло дощу: поля, гаї, переліски. 2. Усякі люди

трапляються на містку: і щирі, і скупі, і веселі, і сумні, і мов­
чазні, і говіркі. 3. Усюди: на Дніпрі, на білих кучугурах, на
піщаних берегах — лежав туман. 4. Все спить ще: і небо, і зорі
безсилі (3 те. П . Т и чи н и).
344. Випишіть із худож ніх творів такі речення, щоб: 1) узагальню ­
юче слово стояло перед однорідними членами; 2) узагальнююче слово
стояло після однорідних членів; 3) однорідні члени стояли між уза­
гальнюючим словом та іншими членами речення. Поясніть, як зале­
жить уживання розділових знаків від інтонації, з якою вимовляються
речення з однорідними членами.

345. За поданими схемами складіть і запиш іть речення.

1.10- О Ю -Оі-
2. [О: 0 . 0 і О]-
м О Ю . О іО - 4
Узагальнення і систематизація вивченого
Запитання і завдання для повторення
346. Прочитайте запитання і завдання для повторення, підготуй­
тесь до усного повідомлення на лінгвістичну тему «Р о л ь однорідних
членів речення у м ові».
1. Які члени речення називаються однорідними? Наведіть
приклади речень з однорідними: а) підметами; б) присудками;
в) додатками; г) означеннями; ґ) обставинами.
155
 2. Ліс пов’язуються однорідні члени в реченні? Наведіті.
приклади однорідних членів речення із сполучниковим, без­
сполучниковим і змішаним зв’язками.
3. Які сполучники вживаються при однорідних членах ре
чення?
4. Як відрізнити однорідні означення від неоднорідних?
5. Що таке узагальнюючі слова? Наведіть приклади речені,
з узагальнюючими словами при однорідних членах.
6. Розкажіть про вживання розділових знаків при од­
норідних членах речення. Наведіть приклади.
7. Яка роль однорідних членів речення у вираженні думки?

П оря док синт аксичного р о з б о р у речен н я

з однорідним и ч л енам и
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення ускладнене однорідними членами.
3. Характеристика головних та другорядних членів, наяв­
них у реченні.
4. Визначити:
а) якими членами речення є однорідні члени;
б) якими частинами мови виражені однорідні члени речення;
в) як зв’язані між собою однорідні члени (сполучниковим,
безсполучниковим, змішаним зв’язком);
г) до якого слова в реченні вони відносяться.
5. Побудувати схему речення з однорідними членами.
6. Пояснити правила вживання розділових знаків між од­
норідними членами речення.

З р а зо к усного р о зб о р у
Він не боявся ані реву бурі, ані гуркот у громів (/. Франко).
Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поши­
рене, повне, ускладнене однорідними членами.
Підмет в ін , простий, виражений особовим займенником;
присудок не боявся, простий дієслівний, виражений дієсловом
дійсного способу із заперечною часткою.
До групи присудка входять однорідні члени речення ані ре­
ву бурі, ані гуркот у громів : непрямі додатки, виражені іменни­
ками в родовому відмінку однини, поширені неузгодженими
означеннями. Зв’язані сполучниковим зв’язком. Відносяться
до присудка.
Схема: ... £ ) ані О , ані .
Кома ставиться між однорідними членами речення, зв’яза­
ними повторюваним єднальним сполучником.
 347. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень з одно­
рідними членами.
I. Багато країн є на нашій землі. У кожній країні є діти малі
і іюлоссям чорнявим, русявим, білявим, і зовсім гладеньким,
і кучерявим (М. Познанська). 2. Маленька пташка уперто літа­
ми над головою... То підіймалась, то опускалася з писком
І дрібним тріпотінням коротких крил (М. Коцюбинський).
■І. Грім розколює небо в різних його секторах — то ближче, то
далі, то вище, то нижче (О. Гончар).
3 4 8 .1. Спишіть текст, розставляючи розділові знаки. Зробіть син­
таксичний розбір передостаннього речення.
ІДИЛІЯ
Хутірець ще зоддалік принадив мені зір я не міг одірвати від
иього очей. Чарівне місце яких так багато на нашій землі де ти­
ша де спокій де праця й спочинок де немає суєти захланності
жадоби.
Біля воріт стояв дід у солом’яному брилі в полотняній
сорочці в новеньких личаках, мабуть, він помітив мене давно
п підійшов до воріт тримав дашком долоню дивився на мене бо
(>уло йому проти сонця. Очі в старого вицвілі добрі спокійні.
(>бличчя в зморшках не вельми засмагле. З цього я зробив ви­
сновок що старий у полі не працює порядкує на подвір’ї або
доглядає пасіку (Ю . М уиікетик).
II. Поясніть лексичне значення слів ідилія, захланніст ь. '
III. Поясніть правопис слів зоддалік, обличчя.
349. Спишіть. Обґрунтуйте розділові знаки. Про кого говорить
французький військовий інженер — про козаків чи взагалі про
українців? З ’ясуйте значення виділених слів.
Говорячи про відвагу козаків, цілком доречним буде роз­
повісти і про їхні звичаї та заняття. Отож ви дізнаєтесь, що
серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх
необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва жител
% і човнів, с т ел ьм ахи , ковалі, зброярі, кож ум’я к и , р и м а р і ,
шевці, бондарі, кравці. Жінки займаються прядінням льону
і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного
ижитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати,
випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед
(За Л . Бопланом).
350. Доберіть до поданих однорідних членів узагальнюючі слова.
Складіть речення і запишіть.
1. Європа, Азія, Африка, Америка, Австралія. 2. Болгарія,
Франція, Німеччина, Австрія. 3. Альпи, Карпати, Гімалаї,
Піренеї. 4. Дарданелли, Босфор, Гібралтар.
153
 351. Напишіть твір у публіцистичному стилі «Мій улюблений дик­
тор телебачення», вживаючи однорідні члени речення й узагальню­
ючі слова при них.

Культура мовлення
Як уникнути помилок у реченнях з однорідними членами
Будуючи речення з однорідними членами, уникайте
таких помилок:
1) не плутайте рід і вид (Ми вирощуємо овочі, фрукти
і п о м ід о р и );
2) не дублюйте українські слова словами з іншої мови
(У творі багато дійових осіб і персонаж ів );
3) не вставляйте зайвих особових займенників між од­
норідними присудками (Люди не мали землі, і вони працю­
вали на панів);
4) узгоджуйте присудок з однорідними підметами (У цьо
му творі головний герой П анько і його дружина);
5) не порушуйте перелічувальної інтонації.
352. Прочитайте речення, дотримуючись перелічувальної інто­
нації між однорідними членами речення та попереджувальної паузи
перед ними. Яка роль логічного наголосу в цих реченнях?
1. Була весна весела, щедра, мила, промінням грала, сипала
квітки (Леся Українка). 2. Був гарний літній день, і все навко­
лишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і
ниви за городом (О. Довженко). 3. Моя мати перша в світі на­
вчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий
любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину. 4. Заси­
наючи, я ще чув, як увійшла мати, як кропом, соняшником і
росою запахли її одіж і руки (3 те. М. Стельмаха).
353. Узгодьте в числі присудок з однорідними підметами. По­
ясніть вибір форми узгодження. Перевірте за оригіналом.
1. Хай (квітне, квітнуть) злагода і праця на всіх полях, у
всіх серцях (М. Рильський). 2. (Чорніє, чорніють) поле, і гай, і
гори. 3. І на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану
весною, вранці (зустрічає, зустрічають) (3 те. Т. Шевченка).
4. Старий Джеря й Микола ледве (встиг, встигли) змолоти свою
частку до вечора (І. Нечуй-Левицький).
354. Прочитайте. Знайдіть помилки, поясніть їх.
1. Всім добре відомі шапкові гриби: сироїжки, рижики
підосичники, білі гриби, шампіньйони, пластинчасті, труб­
часті. 2. До родини злаків належать такі хлібні рослини:
жито, пшениця, овес, просо, рис, горох, картопля, кукуру-
158
 ми. 3. Найпоширенішими представниками тваринного світу в
пустелі є плазуни: ящірки, змії, черепахи, тушканчики, анти-
нпій. 4. В степах треба насаджувати більше садів і дерев.
355. Складіть усну розповідь на одну з тем: «Різдвяні свята»,
- 11а Великдень». Вживайте однорідні члени речення.

Зв'язне мовлення
Твір-роздум у публіцистичному стилі на суспільно-
політичну тему
356. І. Прочитайте уривок з газетної публікації, визначте його
і і иль. Сформулюйте ознаки публіцистичного стилю, розкажіть про
неповне призначення публіцистики. До якого типу мовлення відно-
і иться наведений уривок? Які з проблем суспільного життя порушує
іііпор?
Один з багатьох уроків Чорнобиля — відповідальність за
• іово. Тепер ми любимо казати: з атомом треба на «ви». А що,
юсі цього ніхто не знав? Знали. Багато хто з учених попере-
і кав: атом вимагає обережності, розсудливості та й тої ж таки
чесності. Але чесні, попереджальні слова тонули в потоці слів
і учних, порожніх і безвідповідальних.
Ми помилялися, бо помилятися було вигідніше, аніж каза-
і и правду. Хіба ми вже у ті роки не відчували тривоги, хіба
пули такі недалекоглядні? Знали ми, бо письменнику злочин-
ііо такого не знати. Єдиного не знали, не припускали: нашими
охопленими словами торуємо дорогу великій біді, великому
людському горю.
Чорнобиль сьогодні — своєрідний дозиметр нашої совісті.
Шукаймо винних не десь. Спершу шукаймо винних у самих
тобі. Лиш за цієї умови може відбутися наше духовне відро-
мсення (За В: Дроздом).
II. З ’ясуйте за тлумачним словником значення виділених слів.
III. Доведіть, що уривок з публікації побудовано у формі роздуму
♦ і гоза, аргументи і висновок).

357. Прочитайте уривок статті. Визначте його стиль. Яку пробле­

му суспільного життя порушив автор? Випишіть суспільну лексику.
Доведіть, що уривок побудовано у формі роздуму. З ’ясуйте за тлумач­
ним словником лексичне значення виділених слів.
Початок тисячоліття,— нації, що й досі ще не збулися, нації
« іабкі й нестабільні перспективи не мають. Нині в дію входять
ювсім інші механізми. Вони жорстокі. Слабкі народи будуть
перемелені в цьому млині.
То, може, ставити питання про гуманітарну ауру України
ще не слід, може, ще передчасно і навіть по-своєму некорект-
159.
по? Україна ще перебуває в іншій системі координат. Думаю,
що слід. Треба робити все, що може прискорити процес ї ї опри
тпмпсння, її повноцінного входження в світове суспільств
І Іиніть якщо для цього потрібна шокова терапія.
Карамзін відкрив Росію, як Колумб Америку,— сказ
Пушкін. Додамо: відкрив великою мірою за рахунок укрн
їнської історії. Америку Колумб відкрив, шукаючи Індію,
Доля аборигенів відома.
Ми ж Україну відкриваємо в Україні, і це нікому не загро
жує ні втратою території, ні духовних цінностей. Це липи
вимагає перегляду звичайної схеми. Перестановки некоректно
поставлених дзеркал.
Українці — це нація, що ї ї віками витісняли з життя
шляхом фізичного знищення, духовної експропріації , генетич
них мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на и
території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті
і якісні втрати самого національного генотипу. Велике диво,
що ця нація сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюва
тися і зникнути. Вона чекає своїх філософів, історикіи,
соціологів, генетиків, письменників, митців ( За Л. Костенко ),
Особливості твору на суспільно-політичну тему
1. Робота над твором-роздумом на суспільно-політичну тему
передбачає з ’ясування проблем, що стосуються життя і політи
ки нашої держави.
2. Композиція тексту-роздуму має такі обов’язкові компонен
ти, як теза (основна думка), докази (прямі, коли теза обґрунто*
вується безпосередньо, і непрямі, коли тезу обґрунтовують
шляхом спростування інших думок, протилежних тій, що дово­
диться), висновки. Теза, як правило, міститься на початку ви­
словлювання, проте іноді перед нею ще буває невеликий вступ.
3. Характерним для творів-роздумів є вживання вставних
слів (на мою дум ку, по-моєму, наприклад, скажімо) і речень
(Я вважаю; Можна навести приклад; Я міркую так), що слу­
жать засобами зв’язку між реченнями та абзацами. Крім того,
для творів-роздумів на суспільно-політичні теми характерне
активне вживання суспільної лексики.
4. Змістовність і переконливість складеного твору-роздуму
залежить від уміння дібрати, осмислити найцікавішу інфор­
мацію з газет, журналів, радіо- і телепередач й інтерпретувати
її відповідно до обраної теми твору.
358. Складіть і запиш іть твір-роздум у публіцистичному стилі на
одну з тем: «Не шкода власності, а шкода людської гідності», «Хто
поважає себе — викликає й повагу інш их», «Найвищі думки нам
підказує серце», «Дружба — не послуга».
 РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМИ,
ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ
(СПОЛУЧЕННЯМИ СЛІВ, РЕЧЕННЯМИ)

Крім головних і другорядних членів, у реченні можуть

Гіути слова, які відносяться до речення в цілому або якоїсь
ііого частини. Такі слова не є членами речення, вони не
зв’язані підрядним або сурядним зв’язком з головними чле­
нами речення чи з його другорядними членами. Мовець
використовує їх, щоб привернути увагу слухача до повідом­
лення чи дати повідомленню якусь оцінку. Наприклад,
у реченні Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема
{В. Сосюра ) словом юначе називають того, до кого зверта­
ються. У реченні Певне, дороги звитяг доля нікому не сла­
ла (М. Сингаївський) слово певне відноситься до всього
речення і служить для вираження припущення. Слова, які
синтаксично не поєднуються з членами речення, звичайно
виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знака­
ми. До таких слів належать звертання і вставні слова (спо­
лучення слів, речення).

§ ЗО. Звертання
359. Прочитайте. Знайдіть у реченнях слова, що називають осіб чи
предмета, до яких звертається мовець. Чим виражені такі слова?
1. Мово ненина, батьківська мово, що здолала найтяжч
піки, що засяяла так веселково, перелившись в пісенні рядки
(М. Карпенко). 2. Ти постаєш в ясній обнові, як пісня линеш,
рідне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!
(/(. Білоус). 3. Народе мій, до тебе я ще верну... (В. Стус).
І. Жніте, жніте, женчики, жніте живо, дожинайте, женчики,
щедру ниву! (О. Орач). 5. Хліб, владико земний, ти годуєш пла
мету віками, не для війн — для життя виростаєш на грудях
юмлі (Д. Луценко).
З в е р т а н н я — це слово або сполучення слів, що нази
ває особу чи предмет, до якого безпосередньо звернена мови
того, хто говорить або пише. Наприклад: 1. Д ай мені ти
крила, Україно, в нинішні і всі прийдешні дні (77. Син
гаївський). 2. П рипливайт е до колиски, лебеді, як мрії,
опустіться, т ихі зорі, синові під вії {В. Симоненко).
 Найчастіше звертання буває виражене іменником
у кличному відмінку або в називному, у множині — тільки
у формі називного відмінка і вимовляється з кличною інто
нацією. Воно буває поширеним і непоширеним. Наприклад
1. Гей ви, грізн і чорні хм ари \ Я на вас збираю чари (Леся
Українка). 2. Д ід у , а які у сонця ключі? (М. Стельмах),
Звертання може поширюватись узгодженими (як у першо
му реченні) і неузгодженими означеннями, прикладками
і цілими підрядними реченнями: 1. Красо України, Подол
ля! Розкинулось мило, недбало! (Леся Українка) — речення
включає звертання П о д о л л я і прикладку до нього краса
У к р а їн и . 2. Х т о в п ол і, хт о в л ісі — стережися
(Леся Українка) — звертання — підрядні речення.
Іноді в реченні кілька звертань стоять підряд: Прийми
мою любов, народе рід н и й , р іч к а велика, і м ісяцю ясний,
і берег мій чистий (О. Довженко).
Звертання займають позицію на початку, в середині і м
кінці речення.
1. Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється
комою або знаком оклику (якщо вимовляється підвищеним
тоном): 1. Сонце! Я тобі вдячний (М. Коцюбинський),
2. К раю , мій краю, хвилями Д ун аю я лелію зір (В. Сосюра).
Після знака оклику наступне слово пишеться з великої бук­
ви (зрідка з малої).
2. У середині речення звертання виділяється з обох бокіи
комами: 1. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. 2. Я про
щаюсь нині з тобою, р ід н а хат о моя, назавжди (3 те. В. Си
моненка).
3. Звертання в кінці речення виділяється комою зліва,
після звертання ставиться той знак, якого потребує зміст
речення (крапка, знак питання чи знак оклику): 1. Що ска
жеш ти на се, м алий філософ? 2. Прощай, Волинь, про
щай, р ід н и й кут очок! (З те. Лесі Українки).
Звертання може виражатися іменниками, прикметника-
ми, порядковими числівниками та іншими частинами
мови, вжитими у значенні іменника: 1. Спи ж ти, м а л е ­
сеньки й , пізній бо час (Леся Українка). 2. П ерш и й , почи­
най! 3. Ох, я к же далеко ти, завт ра!
Перед звертанням можуть вживатися підсилювальні
частки о, ой. Кома після них не ставиться: О зе м л е рідна,
знаєш ти свій шлях у бурі, у негоді! (М. Рильський).
П р и м і т к а . Особові займенники ти, ви, які виконуюті.
функцію підмета і стоять після часток о, ой, не входять до звертан­
ня, тому в реченні відокремлюється тільки звертання. Наприклад:
1. Ой ти, дівчино, з горіха зерня (/. Франко). 2. Ой ви, сльози, дрібні
сльози! Ви змиєт е горе (Т. Шевченко).
162
 Звертання можуть виконувати функцію речення, яке на­
зивається в о к а т и в н и м або р е ч е н н я м -
з в е р т а н н я м : Терпилиха ( підбігає, обнімає Петра):
Петре! (І. Котляревський).
Культура мовлення
Правильне інтонування речень із звертаннями
Якщо звертання стоїть на початку речення і вимов­
ляється з особливим почуттям, то після нього робимо трива­
лу паузу, наприклад: О слово рідне! Ти стоїш на чаті пред­
ковічних п ам ’ят ок святині (77. Куліш).
Коли звертання стоїть у середині речення, то воно не має
помітної окличної інтонації, вимовляється прискорено,
з великим підвищенням голосу, наприклад: Ти дав мені,
о краю м ій , життя (М . Рильський).
Якщо звертання стоїть у кінці розповідного речення, то
його треба вимовляти з незначною паузою, без особливого
підкреслення голосом, наприклад: Слава ж вам навіки,
р у к и т р уд о ві (В. Сосюра).
В окличних реченнях звертання вимовляються з чіткою
паузою та окличною інтонацією, наприклад: Вставай же,
сонце! (М. Бажан). Сильним логічним наголосом вимов­
ляється звертання в кінці питальних речень, наприклад: Д е
ж ви, де, м ої щирі, одважні слова'? (Леся Українка).
У художньому стилі звертання використовуються як за­
соби образності, виконують емоційно-експресивну
функцію, наприклад: Ой не шуми, луже, зелений байраче
(Нар. творчість).
У монологічному мовленні поширені р и т о р и ч н і
з в е р т а н н я , тобто не розраховані на конкретного адреса­
та. Це своєрідний стилістичний прийом для створення
емоційно напруженого мовлення, активізації читача або
слухача.
Риторичні звертання ,— це звернення до назв
людей, історичних осіб, явищ природи, абстрактних і кон­
кретних понять. Вони використовуються в публічних висту­
пах, у поезії, наприклад: Ви, співці славетні наші, ви, кра
со всього народу! Ви нам честь відрят ували, вам ми винні
нагороду (Леся Українка).
У діловому мовленні використовуються звертання —
пані, пане, добродію, добродійко, панове т овариство,
шановна громадо, громадяни тощо. Такі звертання часто
супроводжуються означеннями шановний, вельмишанов
ний, поважаний, високоповажний, ласкавий і под.

163
 МИ). Прочитайте відповідно до вимог інтонування. Зіставте інто­
наційне оформлення кож ної пари речень. Чим воно відрізняється?
I. Квітнуть народні таланти. — Квітніть, народні таланти!
2. Моя Україна в синів своїх вірить. — Моя Україно, в синів
своїх вір! 3. Майстри слова оспівують людей праці. — Майстри
слова, оспівуйте людей праці! 4. Весніють далі сині, налива­
ються сонцем дні. — Веснійте, далі сині, наливайтесь сонцем,
дні! (З те. В. Сосюри).
3 6 1 . Проведіть ситуативну гру «Чи знаєш ти про походження імен
своїх однокласників?». Вживайте звертання.
3 6 2 . 1. Прочитайте. Знайдіть у реченнях звертання. Які з них сто­
суються співрозмовника, а які є риторичними, тобто відносяться до
неістот, осіб, що відсутні? Яка роль риторичних звертань у мовленні?
1. Роде рідний! Не стлумить
Нашу жилаву породу...
2. Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
З те. І. Драча
3. Чую, земле, твоє дихання,
Розумію твій тихий сум,
Як на тебе холодні світання
Ронять пригорщами росу.
4. Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я своє синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
5. Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова.
6. Любове грізна! Світла моя муко!
Непереможна радосте моя!
Бери мене! У материнські руки
Бери моє маленьке гнівне Я!
З те. В. Симоненка
II. Визначте відмінок іменників-звертань. Розберіть як частину
мови слова рідного, м а т ір ’ю.

3 6 3 .1. Випишіть у два стовпчики поширені й непоширені звертання.

1. Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесен
ко в неволі з тобою. 2. Зоре моя! Мій друже єдиний! І хто знає,
164
що діється в нас на Україні? (З те. Т. Ш евченка). 3. Чом, чом
чом, о земле ти моя, чарує так мене ясна твоя краса? ( Ч а і іК (
/ ністрова). 4. Хвилюють, маюють, квітують поля — добри
день тобі, Україно моя! (77. Тичина), 5. Я розумію вас, звірята
рослини... (Б. ■І. Антонич). 6. О, Львівщино — святий, родин
ний світе, на твоїм полі молоді женці (О. Л упій). 7. Давайте
розчистимо, хлопці, щоб зовсім джерело не пропало..
(Д7. Кравчук).
II. Поясніть правопис ненаголошених голосних е, и.
364. Спишіть, розставляючи розділові знаки при звертаннях.
1. Повстань майбутнього сурмач, що конструює День над
Піччю. 2. Куди ж поділа Степова Елладо варязьку сталі
І візантійську мідь? 3. Прабатьківщино Годі, годі: вся серци
кров отам, на Сході, де недовершеная — Ти. 4. Ти красо землі
несказанна нам немудрим — даремний дар! 5 . Знаю — медом
сонця ой Ладо в твоїм древнім тілі — весна (3 те. Є. М алан ю
/га). б. Куди ж ти ділась річенько? Воскресни! У берегік
потріскались вуста. 7. Спасибі земле за твої щедроти! За білий
цвіт, за те, що довші дні. 8. О синій день о синій день о синійі
( >санна осені о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! — та самл
(З те. Л. Костенко).
3 6 5 .1. Прочитайте. Від іменників, що в дуж ках, утворіть зверта
ми, поставте і поясніть розділові знаки.
I. Посилала мене мати до криниченьки: «Принеси же моя
(доня) та водиченьки». 2. Стелися (барвінок) низенько, при
сунься (козак) близенько. 3. Покинь (Байда) байдувати, сватай
мою доньку та йди царювати. 4. Куди їдеш, од’їжджаєиі сизо
лрилий (орел), а хто ж мене, молодую, до серця пригорне ? { Пар
творчість).
II. Поясніть написання виділених слів.
366. Випишіть із підручника «Українська література» шість-сім
речень із звертаннями — іменами та іменами по батькові у формі
кличного відмінка. Перебудуйте деякі з них, щоб вони сприймалигм
ніс риторичні запитання. Чи завжди це можливо?

367. Перебудуйте і запиш іть текст так, щоб у кожному реченні

оуло звертання. Дайте текстові заголовок-звертання.
Самому містечку, в якому я живу, моря не видно. Дві зуО
часті гори з старовинною баштою назавжди відгородили його
під моря, і тепер воно щоліта, в нестерпну кримську спеку, он
дихається від пилюки і в’яленої риби. Навіть голуба бухта, я ку
кивить своїми ~туденими приливами ніколи не бачене непі
море, теж мліє іі>д шпарким сонцем. Дивишся тоді на ту бу»ту,

ІвА
 1

і помп нагадує тобі велику рибину, яка щойно сплила на по

норхню, перекинулась набік і блищить зеленим полиском
сріблястої луски (В. Логвиненко).

368. Подані слова введіть у складені вами речення так, щоб в од­
них вони були підметами, а в інш их — звертаннями.
Мати і батько. Столиця України. Калина.

3 6 9 . Спишіть, замість крапок поставте звертання, що подані

у довідці. Розставте розділові знаки.
1. Все, більше нікому писать мені листи. Залишилась
тільки ти. 2. ...! Не стлужить нашу жилаву породу — сто вітрім
в ногах лежить мого роду і народу. 3. Тримай ... шаблю, це ;і
правіку закон. 4. О ... нам волю спороди! 5. Ой ти ... моя
вір’янонько, у тебе личко — рум’яне яблунько (З те. І. Драча).
Д о в і д к а : калино, роде рідний, козаче, шабле-полонянко, дівчи
нонько.

3 70. Спишіть речення. Обґрунтуйте розділові знаки. Чому після

слів о, ой немає коми?
1. О пісне! Ти — плескіт рік, ти — переливи мідні
(М. Рильський). 2. О мово, ноче колискова! Прийми мій
радісний привіт (Олександр Олесь). 3. Обнімає землю небо го­
лубе. О моя Вітчизно, я люблю тебе! 4. Ой сніги, мої сніги,
срібні та пухнасті, наче все, що навкруги, потонуло в щасті.
5. О світе зелений, для тебе у мене багато, багато пісень
(З те. В. Сосюри). 6 . Ой жалю, мій жалю, гіркий непомалу!
(І. Франко). 7. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, бо на
вечорницях дівки-чарівниці (Нар. творчість).

3 7 1 .1. Спишіть, підкресліть звертання, визначте їх структуру, п

ясніть розділові знаки.
I. Я вірю, рідна наша мово, що твоя сила воскресне, що ти
розвинешся чудово (Б. Лепкий). 2. Фантазіє, богиня легкокри­
ла, ти світ злотистий мрій для нас відкрила і землю з ним ве­
селкою з ’єднала (Леся Українка). 3 . Прийди, весно, прийди,
рясна, новим життям заграй (Олександр Олесь). 4. Вітре ду­
жий, вітре вільний, скинь з плечей моїх вагу! Батьку-Дніпре
буйнохвильний, збий, розлий мою нудьгу (Г. Чупринка).
5. Мово рідна! Ти ж як море — безконечна, могутня, глибинна
(С. П лачинда). 6 . Мій друже незнаний здалека, чи дійде до тебе
цей вірш? (Б. - І.Ант онич).
II. Зробіть синтаксичний розбір третього і шостого речень.

166
 П о р я д о к синт аксичного р о з б о р у р еч ен н я
із з ве р т а н н я м
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення ускладнене звертанням.
3. Назвати способи вираження звертання.
4. Характеристика головних та другорядних членів, нами
пиху реченні.
5. Побудувати схему речення із звертанням.
6. Пояснити правила вживання розділових знаків при звер
тинні.
З р а зо к усного р о зб о р у
Мріє, не зрадь! (Леся Українка).
Речення просте, спонукальне, окличне, односкладне ознн
мспо-особове, поширене, повне, ускладнене непоширеним З В С р
пінням, вираженим іменником у кличному відмінку однини.
Схема: ( з ) ? @ »
Кома ставиться після звертання на початку речення.
372. І. Спишіть текст. Визначте тему, основну дум ку, стиль.
<Уґрунтуйте розділові знаки. Чому автор дав такий заголовок?

ПРЕЧИСТА ЛЮБОВ
...Так, я люблю її, мою Юлю, і з того щасливий. Хто послам
мені любов? Пречиста вода великої Ріки мого народу! Се її
цілюща волога оповила, омила мене, її вічно дівоча українсько
іаска і бездоганна чистота її багатощедрих фарб.
М’яка тепла вода її оповила мою душу, очистила від журби
і скорбот, повернула до краси. І став я тим, для чого родила мо
по Мати моя, добрим і радісним. Вона наповнила серце моє
’іюбов’ю, миром, щастям. І я благословлятиму тепер усе життя
чисті її береги, і плескіт ласкавий її хвиль, і синє небо в її по
дах ніжних, теплоту материнсько-дівочу, святу від кожного
дотику її рідної води до мене.
Річко, річко, душа мого народу, який безцінний дар ти при
несла мені! З кожним спогадом я купаюсь в тобі, з кожною
світлою думкою лину до тебе на тихії води, на ясні зорі, носу
гобі в жертву найдорожчі мислі, припадаю до тебе.
Свята моя, незабутня, вічна! Поклич мене, прийми ми
свої береги, де трудяться мої люде, де чую спів... (О. Доп
женко).
II. Зробіть морфологічний розбір слів благословлятиму, ю.
бутня. '»

107
 # 11. І{ставні слова, сполучення слів, речення
\ГЛ. Прочитайте. З ’ясуйте, які з виділених слів виступають члс
ними речення, а які — не виступають. Чому? Поясніть.
1. Звичайно, серйозні речі вимагають часу і затишку.
2. День збігав звичайно. 3. Може, тому, що так його бачила, п
може , через те, що промовляла до нього словами неньки.
4. Але Роман знав, що поруч у будинку може світитися вікно.
5. До села йому, правда, не близько. 6. Краще гірка правда ,
ніж солодка брехня (3 те. О. Гижі).
В с т а в н и м и називаються слова або сполучення слів,
що виражають ставлення мовця до висловлюваного ним
повідомлення і не виступають членами речення. Напри­
клад: 1. І щось в мені таке болить, що це і є , н апевно,
Україна (Л . Костенко). 2. І найвища, п о -м о єм у , це краса
вірності (О. Гончар).
У першому реченні мовець за допомогою вставного слова
напевно виражає впевненість у сказаному, а в другому ре­
ченні за допомогою вставного слова по-моєму вказує, що
думка належить йому.
Вставні слова, сполучення слів та речення вимовляються
з особливою інтонацією: швидшим і нижчим тоном, ніж
слова того речення, в яке вони введені, і виділяються пауза­
ми.
Вставні слова і сполучення слів поділяються на групи за
вираженням ставлення мовця до повідомлюваного.
Групи вставних конструкцій за значенням
Що виражають Вставні слова Приклади
і сполучення слів
Впевненість напевно, дійсно, справ­ Кожному, звичайно,
ді, безперечно, авжеж, приємно, коли д а р у ­
безумовно, без сумніву, ють квіти.
звичайно, певна річ,
правда
Невпевненість, можливо, може, мабуть, З даст ься , часу і не
припущення здається, очевидно, тре­ гаю, а не встигаю! не
ба думати, видно, певно, встигаю! (Л. Костен­
може бути ко).
Почуття (радість, на радість, на щастя, 1. Н а жаль, чудес на
задоволення, на жаль, я к на біду, на світі не буває (77. Во­
жаль, сором, як на зло, я к н а­ ронько).
здивування, вмисне, дивна річ, н ав­ 2. Ш кода, ми в т р а ­
незадоволення) дивовижу, нівро к у, со­ чаємо прекрасного
ромно сказат и, шкода солдата (В. Собко).

<>цінку фактів як водиться, як завж­
і погляду їх ди, було, бувало
шичайності
Мказівку на кажуть, я к кажуть, к а ­
джерело же, мовляв, на мою д у м ­
повідомлення ку, гадаю, з погляду..., за
повідомленням..., я к ві­
домо, я к указано, по-мо­
єму, п ам ’ятаю
ІІослідовність по-перше, по-друге, по-
викладу думок, третє, нарешті, зреш­
зв ’язок їх тою, до речі, крім того,
отже, між іншим, з н а ­
чить, зокрем а, н ап р и ­
клад, проте, однак, н ав­
паки, ін а кш е кажучи,
т а к и м чином, в и х о ­
дить
Спосіб оформ­ словом, правду кажучи,
лення думки, с казат и правду, правди
експресивний ніде діти, грубо вислов­
характер люючись
висловлювання
Продовж ення та б і ш
Отак, бува, німі піт
ри ячат ь, гойдаючі
небес я сн у колисщ
(А. Малишко).
1. Кажуть, мудріспп
приходит ь з рокимі
(Л. Дмитерко).
2. Н а його дум ку, єн
т уація зм інилась ні і
краще.
1. Н іж ніст ь, напри
клад, м ат ем ат ичш
описат и не можна
(В. Собко).
2. Тільки в червні робо
т у, нареш т і, були
закінчено.
Хоч, п равду кажучи,
не вважав спів за про
фесію (І. М и ки т ен
ко).

Ввічливість, пробачте, вибачте, будь А ле доля звела нас ду

привернення, л а с к а , дозвольт е, ч ує­ же близько і, повіри
активізація те, знаєте, вірите, у я ­ те, здруж ила (Ю . Зба
уваги слухача віть собі, зверніть у в а ­ нацький).
гу, зрозумійте

Вставні сполучення слів і речення виражають ті самі

значення, що й вставні слова.
У реченні вставні конструкції звичайно виділяються ко­
мами: 1. Гори, здав а л о с я , стояли т ут поруч (О. Гончар).
2. К аж ут ь, весна буде теплою.
Вставні речення, що виражають додаткове зауваження
чи пояснення, відокремлюються дужками, рідше тире:
1. Там батько, плачучи з дітьми ( а ми м а л і б у л и і г о л і ) не
витерпів лихої долі, умер на панщині ( Т . Шевченко),
2. Коли тут — лихо мені тяжке — рознедуж ався П авло
мій (М арко Вовчок).
Вставні слова слід відрізняти від однозвучних з ними
слів, які є членами речення. Порівняйте: 1. Я гня, зд а єт ь ­
ся, веселилось {Т. Шевченко). 2. М ені осіння ніч корот кою
здаєт ься (Леся Українка).
169
 II р и м і т к а . Д уж е подібними до вставних слів є в с т а в л е н і
к о н с т р у к ц і ї , але, на відміну від перш их, вставлені слова, спо­
лучення слів і речення не виражають ставлення мовця до вислов­
леної думки. Вони вносять в основне речення додаткові відомості,
супровідні зауваж ення, уточнення, пояснення, поправки. Напри­
клад: 1. Д емид зр а зу скочив (коліно різко заболіло ), схопив дівчи­
ну за плечі, підвів (В. Собко). 2. Д іт и — вона це добре пам ’ят а­
л а ! — були т ут поруч (Ю . Збанацький).
Вставлені речення можуть приєднуватись сполучниками
або без сполучників, наприклад: Він був маленький, неза­
видний, але з густою гривою і — як пізніше виявилось —
разюче невтомний (О. Гончар).
3 ? 4 . Прочитайте. Поясніть, чому повторювані слова в одних
реченнях виділені комами, а в інш их — ні.
1. Під столом пішки пройде, не зачепиться, а, дивися, вже
розміновує міни... 2. Дивися, Сашко, пильнуй. 3. Скочило з
печі ще трійко, ощасливлені, справді, як соняшники, що поба­
чили сонце. 4. Зброю цвірінчата справді мали. 5. Ну, спокійної
ночі* спіть, бо Дуняшу, бачу, зморює сон. 6. І раптом бачу:
поміж гілля згойднулася дніпрова вода (3 те. О. Дмитренка).
3 7 5 . Спишіть речення. Поставте розділові знаки. Вставні слова
підкресліть.
1., Бережись поете бо нівроку звуть Халтурою десяту з муз
(М. Доленго). 2. Я не гірший за інших на щастя і за інших не
кращий на жаль (Б. Забаиїтанський). 3. Ну словом є чимало
дивних див у цім саду (М . Рильський). 4. Отут бувало із-за тину
вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко). 5. Може то птахи
приносять на своїх крилах весну (Є. Гуцало).
3 7 6 . Випишіть тільки ті речення, де виділені слова є вставними
словами, визначте їх значення.
1.. У світлиці стало видно , хоч голки збирай (П анас Мир
ний)). 2. Видно, дуже неприємним було це доручення. 3. Ско­
ро це стало всім відомо. 4. Відомо , кого вогнем пече, тому
скрізь вода мріється (М арко Вовчок). 5. Головне , не слід зупи­
нятись на досягнутому. 6. Головне речення у складнопідрядно­
му пояснюється підрядним. 7. Павло усім одвітував звичайно ,
розмовляв до ладу, добре (М арко Вовчок). 8. Так, звичайно,
крімі таланту, потрібне ще й уміння!
3'77. Складіть і запиш іть чотири пари речень, у яких слова вихо
дитіь, очевидно, можливо, здават ися були б спочатку вставними,
а потгім — членами речення.
З разок. 1. Тут нема, виходит ь, чого чекати. 2. З хати виходиш
дівчіина.
 378. Спишіть, вставляючи на місці крапок вставні слова. Розстав­
те розділові знаки.
І. Висловте думки зі значенням упевненості.
I. Щоденна зарядка ... зміцнює здоров’я. 2. Режим дня ...
допомагає у навчанні. 3. Ти ... станеш хорошим ученим.
II. Висловте думки як припущ ення.
1. Цю книгу ти ... читав. 2. Там ... водяться зайці.
3. Грому ... не буде.
III. Висловте думки з почуттям задоволення або незадоволення.
1. Погода ... зіпсувалась ще вчора. 2. Туристи ... не збились
з дороги. 3. Настя ... не була терплячою.
379. Введіть у речення слова, що вказують на послідовність або
зв’язок думки.
Ось коли нарешті я знову став найпершим спільником і со­
юзником Льоні Шляхтича, і аж тепер ми стали запроваджува­
ти в нашій монтажній зоні принцип ДОРО, тобто Добра Робота.
Ми виробили основні правила нашого принципу ДОРО.
... не шукай винних — шукай причини неполадок. ... краще
працює той, хто вчиться. ... нема анонімних виконавців, ко­
жен відповідає за зроблене, а тому кожному дається робочий
номер.
... ми вирішили, що праця заслуговує відзнак, і придумали
собі золоту, срібну і бронзову (З а П. Загребельним ).

П орядок син т акси чн ого р о зб о р у речен н я із вст авним и

словам и , с п о л у ч е н н я м и слів і ре ч е н н я м и
1. Загальна характеристика простого речення.
2. Вказати, що речення ускладнене вставними словами (спо­
лученнями слів, реченнями).
3. Вказати, що виражають вставні слова (сполучення слів,
речення).
4. Характеристика головних та другорядних членів, наяв­
них у реченні.
5. Пояснити правила вживання розділових знаків при
ік тавних словах (сполученнях слів, реченнях).
З р а з о к усного ро зб о р у
Мабуть, всі ви бачили годинник (М. Коцюбинський).
Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поши­
рене, повне, ускладнене вставним словом м абут ь , що виражає
припущення.
Підмет всі ви, складений, виражений сполученням займен*
171
никіи; присудок бачили, простий дієслівний, виражении
дієсловом дійсного способу.
До групи присудка відноситься прямий додаток годинник,
виражений іменником у знахідному відмінку.
Вставне слово виділяється комою.
380. І. Розгляньте таблицю. З ’ясуйте відмінність вставних слів
речень від вставлених слів і речень.

Вставні речення.
Вставлені слова, сполучення слів і речення

Слова і речення, Особливості слів, речень, граматично не

граматично не зв’язаних із членами речення
зв’язані з члена­
ми речення Основне значення Н ай уж и ван іш і способи
вираження
1. Вставні речен­ виражають оцінку речення
ня висловлюваного
І золотої, й дорогої мені,
щоб зн ал и ви, не жаль
моєї долі молодої (Т. Шеа
ченко).
2. Вставлені розкривають або пояс­ самостійні слова
слова і спо­ нюють значення як о­ А це вміння {розмовля­
лучення слів гось члена речення чи ти і слухат и) дуже важ­
уточнюють або допов­ ливе для письм енника
нюють його новою ін ­ (М. Рильський).
формацією
речення
3. Вставлені ре­
чення А л е ось зі скреготом і
брязкотом у двір ,— я к ­
що те, що залишилося,
можна назват и дво­
ром ,— заїжджають два
бульдозери (0. Довженко).

II. Спишіть. Поставте й обґрунтуйте розділові знаки при вставних

словах і вставних та вставлених реченнях.
1. Колись онук, забравшись на коліна дідусеві цікавий як
дитина між сивиною знайде в нього шрам. 2. Хтось чи це зда­
лось мені? чайку змалював шовкову на небеснім полотні. 3. І
щось бадьоре сниться а може то ява немов лице в криниці чу­
довно ожива. 4. Так уродилась пісня України,— і в дальнє мо­
ре у суботній час вона зове і пориває нас. 5. Безумовно розумна
172
II гпця, просто Гегель серед дроздів. 6. Осінь звісно пора розмов
"станніх,— але й сходить пшениця теж восени! (З те.
М. Рильського).

381. і . Прочитайте. Що означають вставні речення? Поясніть вжи-

иііиня розділових знаків.
I. Загадкове справді звичайне (як ми кажемо про геніальне
Vпростоті), коли ми вже знаємо. 2. Значить, Андрійко (а з ним,
може, ще хтось із пожаровців!) переходив удруге Дніпро... 3 . А
ипбігають за годинами дні, за днями роки — довга відстань
Vтридцять два роки,— і вже не пригадує людина. 4. Бо такий
усесильний чоловічий — крізь вуса! — повногрудий, здоровий
сміх... (З те. О. Дм ит ренка).
II. Зробіть синтаксичний розбір другого і четвертого речень.

382. Прочитайте. Введіть, де можливо, у речення вставні слова,

словосполучення, речення, подані у довідц і. В каж іть, що вони
ииражають і як зміню ється зм іст речення. О бґрунтуйте розділові
ішаки.
Під час розкопок на території України часто знаходять три-
іуб, який мав важливе значення для давніх слов’янських пле­
мен. Це міг бути або символ, або знак вождя племені. Згодом,
V часи Володимира Святославича, тризуб з ’являється на моне­
тах Русі й стає князівським знаком, добре знаним і за її межа­
ми. Його разом із владою успадковують Володимирові наступ­
ники на престолі. Тризуб часто зустрічається на варязьких ме­
чах, знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава
Мудрого, королеви Франції. Цим знаком володарі руських зе­
мель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на
поясах княжих дружинників (З а М. Федотівим).
Д о в і д к а: на дум ку вчених; його ще називали Володимиром
Великим; тих воїнів, які були на служ бі в київських князів; як пра­
вило.

Культура мовлення
Особливості використання вставних слів,
сполучень слів і речень у різних стилях
Вставні слова, сполучення слів і речення широко вжива­
ються у розповідному та діалогічному різновидах усного
мовлення.
У розмовному і художньому стилях вставні слова, сполу­
чення слів надають мовленню різних смислових та експре­
сивних відтінків. Наприклад: 1. Н у та й гарна ж, н івроку,
У
173
 уіїооина дочкаї (І . Нечуй-Левицький). 2. Н у що ти, на
м иліст ь Бож у , скажеш? (М. Ст ельмах ).
У науковому, діловому, публіцистичному стилях вони
служать для логічного зв’язку в тексті, допомагають чітко й
послідовно викласти думку, розкрити послідовність явищ,
подій, фактів, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Це
такі слова і сполучення слів: наприклад, отже, т аким чи
ном, щоправда, точніше, на нашу дум ку, очевидно, по-пер
те та ін.
383. Прочитайте. Яких смислових відтінків надають реченням
вставні слова?
Сади вже відцвіли. Сади, на жаль, уже відцвіли.
Сади, може, вже відцвіли. Сади, по-моєму, вже відцвіли.
Сади, звичайно, вже відцвіли. Сади, кажуть, уже відцвіли.
Сади, напевно, вже відцвіли. Сади, знаєте, уже відцвіли.
384. До слова здавалось доберіть синоніми. Введіть їх по черзі в са­
мостійно складені речення. Простежте, як це впливатиме на зміст
висловлювання.

385. Об’єднайте кожну пару речень так, щоб одне з них стало встав­
ним. Поясніть структурні та інтонаційні особливості утворених речень.
1. Художня література допомагає нам глибше розуміти
життя. Це відомо кожному. 2. На плантації між рядками куку­
рудзи виросло багато соняшників. Торік на ділянці був соняш­
ник. 3. Той, хто творить красу, творить щастя для людей і для
себе. Про це не слід забувати. 4. Свято садіння столітнього де­
рева у школі стало традицією. Так учні називають дуб.
386. Прочитайте. Вмотивуйте авторський добір вставного слова у
кожному конкретному випадку. До якого стилю належать подані ре­
чення?
1. Здається, під саме шатро синього літнього неба сягали
верхи дерев (Є. Гуцало). 2. Напевне, до останньої хвилини
мені в очах будуть стояти оці розколихані блакитні світи
(М. Стельмах). 3. Може, то казка знадлива — тії смарагдові
луки, плеск тепловодної річки, злотоіскристі піски. 4. Глянь,
як хвилі від срібла блищать (3 те. Лесі Українки).

Узагальнення і систематизація вивченого

387. Прочитайте запитання і завдання для повторення. П ідготуй­
тесь до уроку-заліку з тем «Звертання», «Вставні слова, сполучення
слів і речення».
1. Що називається звертанням?
2. Назвіть способи вираження звертання, наведіть приклади.
174
 3. Які звертання називають поширеними?
4. Якими мовними засобами розкривається ставлення мов­
ця до висловленого?
5. Які слова, сполучення слів і речення називаються встав­
ними? Вставленими?
6. Назвіть групи вставних слів за значенням.
7. Якими розділовими знаками виділяються на письмі звер-
гання, вставні слова, сполучення слів і речення?
Завдання до уроку-заліку
Залікова картка 1
1. Самодиктант з наукових термінів, понять, засвоєних з
гем «Звертання», «Вставні слова, сполучення слів і речення».
2. Дайте визначення наукових понять: звертання, вставні
слова,вставлені слова.
3. Підготуйте повідомлення на одну з лінгвістичних тем:
«Інтонування речень із звертаннями, вставними словами, спо­
лученнями слів і реченнями»; «Використання звертань, встав­
них слів, сполучень слів і речень у різних стилях мови».
4. Дайте рецензію на виступ з повідомленням.
Залікова картка 2
1. Замініть, де можливо, вставні слова синонімічними.
Обґрунтуйте заміну.
1. То була, дійсно, прекрасна мрія. 2. Зуст річ із зірками
естради, звичайно, ви кл икає захоплення в молоді. 3. Театр,
напевне, створений на радіст ь людям.
2. Складіть речення, в яких звертання мій народе стояло
б на початку, в середині, в кінці речення.
3. Замініть виділені слова вставними: 1. Можете б ут и пев­
ними: ми зробимо місто казково гарним. 2. Я ч ув легенду:
Прометей добув вогонь для всіх людей. 3. П а м ’ятаю: на
Дніпрі од берегів т ак пахли трави.
4. Розставте і поясніть розділові знаки.
1. Ой чому ж ти не літ аєш орле сизокрилий? (С. Рудансь-
кий). 2. Рости рости моя пташко мій маковий цвіте
(Т. Ш евченко). 3. Ой Дніпре мій Д ніпре Гучна твоя слава
(М. Терещенко).
Залікова картка З
1. Зробіть повний синтаксичний розбір речень.
1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна
тільки Б ат ьківщ ину (В. Симоненко). 2. Бо на Вкраїні в нас,
бувало, у козаки охочі йшли. 3. Кобзар вш кварив — козаки —
аж Хортиця гнеться — метелиці та гопака гуртом оддира­
нь
ють, \ . А ти, моя Україно, безталанна вдово, я до тебе літа
тиму .і хмари на розмову (3 те. Т. Шевченка).
2. Вживаючи звертання і вставні слова, складіть на тему
«Шкільний ювілей»: 1) діалог; 2) запрошення; 3) замітку до
шкільної газети.
3. Дайте рецензію на виступи.

З в ’язне мовлення
Оповідання з обрамленням
3 8 8 .1. Прочитайте початок і закінчення оповідання С. Васильчеп
ка «Чайка». Що спільного м іж ними?
Початок. По садах вітри гасають, а над садами зоріє нм
бо осіннє. Маленьку хату обступили кругом ви
сокі ясени... Крізь бур’яни блимає низенькя
віконце, блакиттю мальоване, у віконце шматок*
білої стіни видно в хаті, а на стіні на білій з-під
чола позирає невеселий селюк у шапці. Чорно
бривцями заквітчаний, у рушники прибраний,
а сам думний та сумний...
Очима до нього сидить на полу мати — праву
руку на груди поклала, а на ліву — голову схилила.
Вітри гудуть, а ясени скриплять, а матері
дрімається. Дрімається та й вчувається, що то,
пустуючи, на гіллях гойдаються діти.
Го-ой-да! Го-ой-да-ша!..

Основна Було у матері їх, синів, троє...

частина.
Закінчення. Співали півні.
Одні й другі — сидить мати, як сиділа.
А вітри гудуть...
Вітри гудуть, а ясени риплять, а матері
дрімається... %
Затріщав каганець — гасне.
Глибоко-глибоко зітхнула, підвелась, налаго- і
дила ґніт.
Стала посеред хати, на того селюка, що на
стіні, очі зводить...
Підійшла до малюнка, обсмикала рушник,
краще квіти порівняла, починає говорити до
нього стиха:
— Скажи, сумний, скажи, невеселий, ще й не­
радісний: куди мої діти позаводив? Де мені їх
шукати? Куди листи слати?
176
 II. Чому, на вашу дум ку, автор створив таке обрамлення для цьо
м> твору? Яка ідейно-композиційна роль початку і закінчення? При-
• мдайте, що таке оповідання. Які його побудова, стильова відне-
• ш ість, тип мовлення?
О б р а м л е н н я — це такий композиційний прийом,
коли споріднений сюжетний твір включається в розповідь,
немов у рамку, яка безпосереднього зв’язку з розвитком
сюжету не має.
.489. Прочитайте оповідання, придумайте до нього обрамлення.
Доберіть заголовок.
Це було дуже давно. В одному селі в Україні дівчата і жінки
вирішили показати свою майстерність. Домовились, що в
неділю прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкра­
щ е, що зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно,
і катерку, одяг...
У призначений день усі дівчата і жінки прийшли на майдан.
Принесли безліч дивовижних речей. У старійшин очі розбіга­
лись. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і
і ріблом шовкові покривала, тонкі мережані фіранки, на яких
<>ули вив’язані дивні птахи.
Але переможцем стала дружина бідняка Марія. Вона не ма-
’ім дорогих речей. Вона принесла п’ятирічного сина Петруся.
\ Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева.
11риклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебета-
ін пташка, як жива. Всі стояли зачаровано і слухали той спів.
І раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайво­
ронок, якого привабив спів на землі.
«Хто творить розумну і добру людину,— найкращий май­
стер»,— таке було рішення старійшин ( З а В. Сухомлинсь-
I. чм ).

390. Напишіть твір за поданим обрамленням.

Початок. Прізвища, на жаль, не знаю. їй було, здається,
сімнадцять... Бачу її болісні дитячі очі (війна — не місце для
кінок), пам’ятаю, спитав ім ’я. Галинка. Медсестро! Сестро! Ти
не бачила того бою до кінця...
Закінчення. Медсестрі Галинці (прізвище невідоме) було
'інше сімнадцять років... Вона не бачила того бою до кінця...
 РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

§ 32. Поняття про відокремлення.

Основні умови відокремлення другорядних
членів речення
391. Прочитайте виразно, дотримуючись подани,х позначень
Знак / означає, що голос треба підвищити, знак \ — зниження голо­
су, знак | — паузу.
Святкування Івана Купала в Україні відбувається в лйпні,|
саме в розквіті літа.) На мальовничих просторах збирається
молодь,| влаштовуючу гуляння.| На видному місці,| посеред
поляни, | розводиться цргнище.| 3 розгону хлопці й дівчата пе­
рестрибують через нього,| очищаючись від гріхів, хвороб, усьо­
го поганого.| Поблизу багаття ставиться деревце,| прикрарене
квітами,[ біллям.| Кругом нього дівчата водять хороводи,|
співаючи купальських пісень.| Починають піснею «Купало,
Купало, де ти зимувало?» | Пізно увечері,| близько до півночі,|
дівчата плетуть вінки і пускають їх на в^ду.| Крім молоді,|
у святі беруть участь старші люди і діти (3 кн. «Культура і по­
бут населення України»).
Другорядні члени речення можуть виділятися інто­
наційно з метою надання їм більшої виразності, підкреслен­
ня їх особливого смислового навантаження.
Другорядні члени речення, які для підсилення їх смис­
лової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією й пау­
зами, а на письмі — комами (рідше тире), називаються
в і д о к р е м л е н и м и . Наприклад: 1. Божий світ, опови­
тий красою, задрімав у легенькому сні (П . Грабовський).
2. А я не знаю нічого ніжного, о крім берези (Леся у к р а їн к а ).
3. Тарас трохи постояв, ніяково попрощ авш ись, пішов
з хат и (С. Васильченко).
Відокремлені члени речення несуть на собі елемент
додаткового повідомлення. На письмі відокремлені члени
виділяються комами, рідше тире, а в усному мовленні перед
відокремленими членами і після них робиться тривала пау­
за. Порівняйте: 1. П оза містом лежали Кримські гори,
вкрит і гу с т и м лісом. 2. П оза містом лежали вкриті гу с ­
тим лісом Кримські гори. На означенні вкриті густим
лісом у першому реченні зосереджується особлива увага, во­
но, крім означальної функції, має відтінок додаткового
178
 повідомлення. У другому реченні дієприкметниковий
зворот виконує тільки означальну функцію, без додаткових
відтінків.
Загальні умови відокремлення:
1. Порядок слів у реченні. Від порядку слів залежить
відокремлення означень, прикладок, обставин. Порушення
звичного порядку слів у реченні сприяє відокремленню тих
другорядних членів, які потрапляють у нетипову для них
позицію. Наприклад, для означення характерне місце перед
означуваним словом; у цьому разі воно, як правило, не від­
окремлюється. Якщо ж поширене означення потрапляє в
позицію після означуваного слова, воно відокремлюється.
Наприклад: 1. Ш умів розгойданий вітрами хлібів великий
океан. 2. В рань, розбуркану і свіжу, я напну вітрила білі
(З те. М. Нагнибіди).
2. Ступінь поширеності члена речення. Частіше від­
окремлюються поширені другорядні члени речення, непо-
ширені відокремлюються рідко. Наприклад: 1. Оксана дов­
го стояла на дорозі в осінньому степу, зачарована тишею і
привіллям (Григорій Тютюнник). 2. П ливе місяць моло­
денький, розігнувш и роги (Л. Боровиковський).
3. Додаткове смислове навантаження. Поширені озна­
чення перед означуваним словом відокремлюються, якщо
мають додатковий відтінок причинового значення. Напри­
клад: Небайдужий до малярства, Уралов і сам деколи по­
троху малював (О. Гончар).
4. Граматична несполучуваність слів. Такі слова поєдну­
ються лише за смислом. Наприклад, в українській мові
особові займенники граматично не пов’язуються з прикмет­
никами, тому узгоджені означення, які відносяться до
займенників, завжди відокремлюються: Приголомшений
велем удрою наукою, я підводжуся з охололої стерні
(М. Стельмах).
Крім загальних, є й часткові умови, які сприяють від­
окремленню лише окремих різновидів другорядних членів.
392. Прочитайте речення, правильно їх інтонуючи. Вкажіть
відокремлені члени речення. Чим вони виражені?

ВЖЕ НЕ КУЄ ЗОЗУЛЕНЬКА

12 липня — день пам’яті Святих апостолів Петра і Павла.
В Україні більше чомусь шанувався Петро, прикликаний Хри-
стом бути стовпом його церкви («Петро» у перекладі означає
«камінь»). За народними переказами, Святий часто мандрував
по землі сам і разом з Богом, заступаючись за скривджених,
170
встановлюючи справедливість. Від Петра, за народними
повір’ями, переставала кувати зозуля, «вдавившись мандри
кою», тобто галушкою з сиром. З цього часу починались жни
на (Г. Золотник).
3 9 3 .1. Спишіть. Підкресліть відокремлені члени речення. Визна
те загальні умови відокремлення їх.

ДО СВЯТОЇ ТРІЙЦІ
Напередодні Святої Трійці, в суботу ранком, до схід сонця,
дівчата й молодиці йдуть на левади або в поля рвати запаїші"
зілля: чебрець, полин, любисток, татарське зілля. Ввечері того
ж дня квітчають свої хати, прибрані до свята, зеленим гіллям
клена, липи, яссна та маслини. Перед дверима будівель, на во­
ротах, ставлять гілля зеленої осини. Гілля і молоді деревця,
зрубані в цей день для оздоби двору й хати, називаються кле-і:
чанням, а весь тиждень перед Святою Трійцею — Клечальним,
Зеленим або Русальним (З а О. Воропаєм).
II. Знайдіть слова, в яких о, е може чергуватись з і.
394. Прочитайте. Знайдіть відокремлені члени речення. Спишіть.
Поясніть пунктограми.
СПАСА
Свято Преображення Господнього, або Спаса, завжди
19 серпня. У церкві цього дня святять груші, яблука, мед і об­
жинкові вінки або жмут жита й пшениці. За народними віру­
ваннями яблука, не посвячені в церкві, гріх було їсти до Спаса.
Повернувшись із церкви, родина збиралася за святковим
столом і розговлялася. їли яблука з медом і запивали вино­
градним або яблучним вином — щоб садовина родила.
А ще цього дня годиться пом’янути покійних родичів,
близьких (Р. Кобальчинська).
395. Напишіть твір-роздум на тему «Лови летючу мить життя!»,
вживайте відокремлені означення, прикладки, додатки, обставини. |

§ 33. Відокремлені означення

396. Прочитайте. Знайдіть відокремлені члени речення. На які
питання вони відповідають? Чим виражені? Яке місце займають що­
до означуваного слова? Якою частиною мови виражене означуване
слово?
1. Діла мої, буденні і великі, відкриті перед людство
(Б. Олійник). 2. О, принесіть мені пролісок з лісу, ніжний і чи­
стий, як неба блакить. 3. Мовчать каштани, стомлені і мляві
(Б. Симоненко). 4. Повненька, жвава і весела, з сірими прудки-
180
 ні оченятами, з ямочками на щоках і двома косами каштніїп
ного волосся, вона справляла приємне враження (О. Десняи)
• Ми спочивали серед буйних трав, цяцькованих, мережаних
і нітками. 6. Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт ;и»
’ігних (З те. М . Рильського).
Відокремлюються, виділяючись комами на письмі ти пн
узами у вимові, як поширені, так і непоширені означений,
узгоджені і неузгоджені.
Узгоджені означення в і д о к р е м л ю ю т ь с я :
1. Якщо вони виражені прикметниковим або дієприкмет
никовим зворотом і стоять після означуваного слова:
1. Спідні галузки смерек, мокрі від густого туману, звиси
ли додолу. 2. Акації стояли в цвіту, заквітчані безліччю
білих китиць (7. Нечуй-Левицький).
2. Якщо вони поширені, стоять перед означуваним
словом і мають додатковий відтінок обставинного значення
умови або причини: Зайнятий цією думкою, Копиленко не
помітив, як добрів до хати (77. Вершигора) — означення мн<
причиновий відтінок.
3. Якщо вони відділені від означуваного слова іншими
словами, найчастіше — присудками; в цьому випадку ознн
чення може відокремлюватись або комою, або тире: Батько
сидів з веслом на кормі — веселий і дужий (О. Довженко).
4. Якщо вони відносяться до особового займенника (неза­
лежно від позиції): 1. А він, самотній, уночі ще довго в во
гнище дивився (А. Малишко). 2. Сильна і вправна, вони
працювала завзято й самовіддано ( В . Собко).
5. Якщо вони відносяться до головного члена, виражено
го дієсловом 1-ї особи, що співвідноситься з особою мовця
(я): 1. Не відомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дии
люся ( М . Коцюбинський). 2. Розтаю у просторах, спрямо
ваний очима до урочистого неба (О. Довженко).
6. Якщо вони непоширені і стоять після означуваного
іменника, перед яким уже є залежне від нього означення:
В ’ється степова дорога, безконечна, покручена, запет
льована, як слід хижого звіра (Григір Тютюнник).

397. Спишіть. Підкресліть відокремлені означення. Обґрунтуй

відокремлення.
1. Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву но
[Леся Українка). 2. Степ, оповитий тишею, дихав пахощами
росяних трав (Петро Панч). 3. Стривожені світлом, звіряти
заворушились, збилися в одну купку ( О.Донченко ). 4. Жадібний
і пильний, тихо перегортає він аркуш за аркушем (А. Головки)
ін і
5. Вернувся з поля й сів, аж сірий від утоми. 6. Нова хата стоя
ла вже майже готова — біла, чиста, весела, як свято (О. Копи
лейко).
398. Спишіть, розставляючи розділові знаки.
1. Село сівбу скінчивши прилягло край польового стану
відпочити. У молочай занурило чоло — високе смагле зморш­
ками порите. Мов гілочку акації в рупД затисло в’язку хат... І
тої ж миті у сон його ступили пшениці — густі гарячі зрілістю
налиті... 2. Килимом зорями густо розшитим ніч вереснева над
краєм звиса. 3. Сурма ковзнула у ячмінь гарячий шелесткий...
4. В господаря сьогодні свято велике світле: він поведе з плуга­
ми трактор в широти світу ( 3 те. Р. Качуровського).
399. Перебудуйте речення так, щоб невідокремлені означення ста
ли відокремленими. Запишіть речення попарно, порівняйте. Д ля чо*
го вживаються відокремлені члени речення?
1. Наближається повний спеки і світла червневий південь.
2. І настала довгождана і прекрасна осінь. 3. Надворі засрібле­
на місяцем ніч. 4. Дорога повертала у затишну і привітну
діброву. 5. Погожий вітер ще й не погасив розкиданих над
обрієм самородків золота, а вже небо розливалось. 6. Тепло
і принадне сонце усміхається в небі.
400. Замініть підрядні речення відокремленими поширеними оз­
наченнями. Порівняйте їх будову і стилістичні особливості.
Зразок. Там прохолодні лісові яри, що заросли осикою та ліщи
ною, підповзають до пш еничних л а нів .— Там прохолодні лісові яри,
зарослі осикою та ліщиною, підповзають до пш еничних ланів.
1. Найкращий дарунок матері — квіти, що ти виростин
своїми руками. 2. Рясно зацвіли молоді яблуні, які посадили
п’ ять років тому школярі. 3. У степу темніли ряди копичок,
що їх розкуйовдив вітер. 4. Відділення складалося з солдатів,
які були вже обстріляні, знайомі з фронтом.

401. Доповніть речення відокремленими узгодженими означення­

ми і запишіть. Поставте розділові знаки.
1. Дерева ( я к і ? ) . . . затримували гарячі сонячні промені.
2. Ліс ( я к и й ? ) . . . смутно шелестить листям. 3. (Я к і ?) ...
хлопці кинулися навтьоки. 4. Через балконні двері ллється
вечірнє повітря ( я к е ? ) . . . .
402. Спишіть, замінюючи іменники особовими займенниками;
поставте розділові знаки.
1. Застебнутий на всі ґудзики туго підтягнутий чистий сто­
яв Брянський на бруствері справді мов соняшник у цвіту
182
(О. Гончар). 2. Великий і трохи незграбний Роман Герасимош
сів між дочкою і дружиною. 3. Попереджена про приїзд мат»
телеграмою Марійка виїхала на вокзал зустрічати (О. Д о н ч і
ко). 4. Високий сутулий Прокіп Тетеря ходив із сажнем і
полю, заміряв виоране ( Григір Тютюнник).
403. Спишіть. Поставте розділові знаки. Охарактеризуйте
окремлені узгоджені означення, поясніть умови їх відокремленії
Зробіть повний синтаксичний розбір останнього речення.
1. Смагле довгообразе лице Костянтина обрамлене коро
кою чорною борідкою зарожевілось (Р. Іванченко). 2. Саг
вона вродлива струнка вище середнього зросту. 3. Товста
лискуча коса вінком лежить на її круглій голівці (О. Козулі
4. Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак стрункий і до
гоногий вибилися з сил налягаючи на весла однак їм не вдал
ся розігнати човен на береговий пісок (М. Коцюбинськиі
5. Устим Кармалюк символізував свою епоху неодномірі
суперечливу й складну (Л . Киридон).

П оря док синтаксичного розбору

речення з відокремленими д ругорядним и членами

1. Загальна характеристика простого речення.

2. Вказати, що речення ускладнене відокремленими другі
рядними членами і якими саме.
3. Характеристика головних та другорядних членів, наяі
иих у реченні.
4. Пояснити правила вживання розділових знаків при лі;
окремлених другорядних членах.

Зразок усного розбору

Волохатий джміль, неповороткий і вайлуватий, домовиш

гуде (Ю. Яновський).
Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, П О І І І І
рене, повне, ускладнене однорідними відокремленими оапі
ченнями.
Підмет джміль , простий, виражений іменником; присуди
гуде, простий дієслівний, виражений дієсловом дійсної
способу.
До групи підмета входять узгоджені означення: володг<
тлй — невідокремлене, неповороткий і вайлуватий
нідокремлені непоширені однорідні, з’єднані сполучнико
сурядності і; виражені прикметниками в називному відмінк
однини. >.
До групи присудка — обставина способу дії домовито , вирі
кена прислівником.
 Непоширені однорідні узгоджені означення стоять після
ознпчуваного іменника, перед яким є ще одне залежне від
нього узгоджене означення, тому виділяються комами.
404. Спишіть речення. Підкресліть неузгоджені означення разом з
означуваними словами. Поясніть розділові знаки.
1. Ночували гайдамаки в зеленій діброві, на припоні пасли
коні, сідлані, готові ( Т . Шевченко). 2. В обличчя так і вдарив
свіжий погожий день пізньої осені — з веселим холодком,
з неласкавим сонцем {О. Довженко). 3. Мар’яна метнулась до
мисника, вихопила з якоїсь блакитної, у лілеях, посудини
пундики і почала запихати в мою торбину (М. Стельмах).

Неузгоджені відокремлені означення

1. Неузгоджені означення, виражені іменниками в не­

прямих відмінках з прийменниками або без них, в і д ­
о к р е м л ю ю т ь с я в таких випадках:
а) коли вони пояснюють власні імена: Ростислав, у сол­
датській фронтовій шинелі, поспішав на вокзал (Іван Л е );
б) коли вони відносяться до займенників: А вони,
у піджаках, у шапках, сиділи за книжками (А. Головко );
в) якщо вони пояснюють пропущений підмет: У білій
сукенці, тонесенька в талії, під хвилям и буйного волосся,
скидалась на велику ромашку (/. Вільде);
г) коли вони стоять в одному ряду з узгодженими,
можуть відокремлюватись комою або тире: Стоять в шине­
лях, забрьохані, без шапок... (О. Гончар);
ґ) коли вони відносяться до загальних іменників, можуть
відокремлюватись і не відокремлюватись залежно від
інтонації: 1. Прибували з моря рибалки, стали виходити на
берег, у своїх зюйдвестках, у важких рибальських чобо­
тях (О. Гончар). 2. Вагони обліпили фронтовики у сірих
шинелях, фуфайках, гімнастьорках (О. Десняк).
2. Неузгоджені означення, виражені порівняльними зво­
ротами, відокремлюються завжди: Стукнувшись об
пом’я т і , ніби пош м ат овані з у б а м и , дошки помосту,
паром зупинився (Ю. Мушкетик).
3. Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, від­
окремлюються лише в тому випадку, коли перед ними мож­
на поставити слова а саме. В інших випадках вони не від­
окремлюються. Наприклад: 1. Взагалі він має дивну
властивість — зникати при очах , ставати зовсім не­
п ом іт н им (О. Гончар ). 2. Стала наближатися година
руш ат и в дорогу (С. Васильченко).

184
 405. Спишіть. Поясніть умови відокремлення неузгоджених озна­
чень.
1. Річка Оскол — чудесна річка, з прозорою лагідною водою,
» очеретом й рукавами, з широкими на лівому березі луками
(О. Воропай). 2. Перший з них був високий на зріст, кремезний
юнак, з кучерявим розкішним волоссям, орлиним носом, по-
ч мурий і мовчазний (В. П ід могильний). 3. Це були неприємні і
страш ні озера, з чорною водою і чорними торф’яними берегами
( І. Багряний). 4. Все небо буде їй підвладне, з блискавицями, з
дощ ами, з нуртуванням хмар (О. Гончар).

4 0 6 .1. Спишіть. Поставте розділові знаки, неузгоджені відокрем-

поні означення підкресліть.
I. Хіба ж не дивна — ця їх планета Земля з містами
мільйоннолюдними з університетами з хмарочосами з підзем­
ними палацами метро і спортивними аренами. 2. Чайка
гидить, куняє коло води біла непорушна мов з алебастру.
.4. По-флотському підтягнутий зібраний з міцно розправлени­
ми вусами Омелян Прохорович не терпить відхилень від
порядку (3 те. О. Гончара). 4. Маленька й метушлива з чубчи­
ком на стриженій голівці з ластовинням на кінчику гострого
носика вона нагадувала скуйовдженого березневого горобця
(О. Донченко).
II. Поясніть всі орфограми.

407. Найчастіше відокремлюються неузгоджені означення, що ха­

рактеризують особу (зовнішній вигляд, зріст, одяг та інші прикмети).
Л огляду на це придумайте шість речень — характеристик на своїх
однокласників, вживаючи в них відокремлені узгоджені означення.
Зразок. Г а л я , з л у к а в и м и очима, к и р п а т и м но сиком і л а г ід н о ю
цсміиікою, б ула д у ш е ю класу.

§ 34. Відокремлені прикладки

408. Пригадайте, що таке прикладка. Прочитайте речення
і вкажіть у них відокремлені та невідокремлені прикладки.
1. Нас, прозаїків, багато прийшло в літературу, але Смо-
'іич — один (77. Загребельний). 2. А він, вітер, шугав між бла­
китним небом і зеленим морем, і перекидався, і купався в про­
сторах (Б. Грінченко). 3. Зараз тут бібліотека, чудова
книгозбірня україністики (С. Плачинда). 4. Сестра Михайла
Драгоманова Ольга Петрівна широко відома під прибраним
прізвищем Олена Пчілка (77. Одарченко).
В українській мові відокремлюються як поширені, так і
непоширені прикладки. Розділові знаки при відокремлених
прикладках — коми, рідше — тире.
185
 В і д о к р е м л ю ю т ь с я і виділяються на письмі кома-
ми (рідше — тире):
1. Поширені прикладки, виражені іменником — загаль­
ною назвою, якщо стоять після означуваного слова, вираже­
ного загальним іменником, власною назвою, займенником:
1. Поспішав кудись Василь Моренко, коногон, молодий ще
хлопець. 2. Капітан, хоробрий воїн, ніколи не розгублював
ся в бою (З те. О. Гончара). 3. А ми, молоді хірурги, вчилися
майстерності у нього (3 журналу).
2. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним
словом, відокремлюються, якщо вони відносяться:
а) до особового займенника: П ри родн и й співак, він
любив народні пісні ;
б) до іменника власної назви, якщо мають відтінок обста­
винного значення причини: Син титаря, Павло Грабовсь-
кий пізнав злидні з дитинства (О. Десняк).
3. Відокремлюються прикладки, які відносяться до пояс­
нюваного слова, відсутнього в реченні, але зрозумілого
з контексту: До кімнати зайшов Василь. Широкоплечий,
міцний чоловік, нагадував казкового богатиря ( Ю . Вед-
зик).
4. Непоширені прикладки, виражені загальним іменни­
ком, відокремлюються, якщо стоять після означуваного
слова — власної назви або особового займенника: 1. Поряд
рив траншею Сава Григорович, учитель (Є . Гуцало).
2. Втрьох тягли ми його з поля бою — малюки ( В. Бичко).
5. Поширена і непоширена прикладка — власна назва
відокремлюється, якщо стоїть після означуваного слова і
служить для пояснення або уточнення загального іменника:
Другий сусід мій, Григорій Шиян, вирішив не покидати
своєї хати (О. Довженко).
6. Завжди відокремлюються прикладки, приєднувані до
означуваного слова за допомогою слів або, чи, тобто, напри
клад, як-от, а саме, навіть, зокрема, родом, на ймення, на
ім’я, на прізвище та ін.: Нам дали тракториста Сергія, на
прізвище Півень ( Ю . Яновський).
7. Прикладка, приєднувана сполучником як, відокрем­
люється, якщо має відтінок причини: І, як у справжнього
митця, були в нього шукання (О. Донченко).
Якщо прикладка зі сполучником як вказує, в ролі кого
(чого) виступає предмет, то комами не виділяється: Л іс як
сировина широко використовується в народному госпо­
дарстві (3 газети).

409. Спишіть речення. Підкресліть відокремлені прикладки.

Поясніть уживання розділових знаків.

186
 1. А сонце ставить ногу через тин, а в сонця хмара — золої
кресаня... 2. Та ще й Бах — імператор органа — зводиться на
короварнею з репродуктора. 3. А дві донечки — вмиті суниі
— повнощоко крізь шибу цвіли! 4. Баба сиділа, картоплю пер<
бирала. Подивилась на мене, малого горобчика в білій сор(
чечці і з переляком в очах (З те. І. Драча). 5. Вальс Ізидор
Воробкевича грав скрипаль, на ім’ я Ян. 6. На вечорі Шевченк
у Кракові Стефаника познайомили з професором літератури
на прізвище Морачевський (Р. Іваничук).
410. Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. Відокрем
лені прикладки підкресліть.
1. На всю Польщу густою пеленою падала грізна тінь вели
кого гетьмана Богдана Хмельницького (І. Цюпа). 2. Та все >і
знайшовся відвідувач якого вразила саме ця непоказна фігур
ка геолог Андерсен (Г. Бур ганський). 3. Олекса Стефанови'
філософ за своєю мистецькою натурою заглиблюється думкок
і почуттям у внутрішній сенс ідеї державності звертається д<
перших її витоків і проектує їх на сучасну добу. 4. Історичні
традиція формування української державницької ідеї прохо
дить у творчості Стефановича через образ дохристиянської
епохи Перуна через образ князівської доби Святослава череа
образи часів козаччини Конашевича і Хмельницького (3 те.
О. Сліпушко).
411. І. Об’ єднайте кожну пару речень в одне, щоб група присудки
другого речення стала відокремленою прикладкою.
I. Київ святкує День Перемоги. Київ — столиця України.
2. Максим Рильський збагатив українську літературу майстер
ними перекладами. Максим Рильський — знавець багатьох
мов. 3. Карпати займають значну територію України. Карпати
— одні з найбільш мальовничих гір. 4. Леся Українка одною ;і
найвищих чеснот людини вважала почуття обов’ язку. Лоєм
Українка — співець героїчного вольового начала особистості.
II. Поясніть орфограму «Знак м’ якшення».

412. Складіть і запишіть кілька речень з відокремленими при

кладками в поєднанні зі словами на ім'я,родом, т ак званий, зокрема

413. Прочитайте. Поясніть, яку роль у наведених реченнях вико

нують відокремлені прикладки.
1. Найближчі родичі людини — орангутанги — живуть іш
островах Суматра і Борнео в Південно-Східній Азії. 2. Аральсі.
ке море — одне з найбільших водоймищ — з давніх-давен ми
користовується як резервуар для зрошувальних систем
3. Відірвані від шельфових льодовиків частини — айсберги
ІН7
можуть бути величезних розмірів. 4. Комети — дрібні небесні
тілп — обертаються навколо Сонця по кілька разів.

414. Прочитайте текст. Щ о ви дізнались про національний одяг

українців? Випиш іть речення з відокремленими прикладками.
Зробіть синтаксичний розбір одного з речень (на вибір).

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ КОСТЮМ

Кожен народ вкладає в своє національне вбрання чимало ви­
гадки, майстерності і винахідливості. Український народний
костюм радує око розмаїттям барв, крою, оздоблення. Не­
одмінним складником як чоловічого, так і жіночого вбрання
українців є вишита сорочка — вишиванка. Візерунок вишивки
й дібрані кольори ниток можуть бути різними. Крім вишиван­
ки, до складу жіночого одягу входила плахта — спідниця, зроб­
лена з двох зшитих до половини полотнищ картатої тканини.
Підперізували плахту крайкою, тобто поясом з грубої тканини з
китицями. Заміжні жінки носили очіпок — головний убір
у вигляді шапочки, під яким ховалося волосся. Поверх очіпка
голову пов’язували наміткою — покривалом з тонкого серпанку.
Чоловіки і жінки в Карпатах носили кептар — верхній одяг
з сукна або хутра з багатою вишивкою та оздобами. На ноги
взували чоботи або постоли — м’яке шкіряне взуття, яке
прив’язували до ніг мотузками, себто волоками. До вбрання
жінки та дівчата добирали яскраві стрічки, намисто, дукачі,
ґудзики, квіти ( 3 журналу).

§ 35. Відокремлені додатки

415. Пригадайте, що називається додатком. На які питання
відповідають додатки? Чим вони виражаються? Які є види додатків?
З яким членом речення пов’ язаний додаток у реченні? Знайдіть у ре­
ченнях додатки, охарактеризуйте їх. Зверніть увагу на розділові зна­
ки при додатках.

1. Крім акації, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград

по верандах в’ється (О. Гончар). 2. Ні птиць, ані людей, опріч
ясної зірки в високості (А. Малишко). 3. Ягід навколо, особли­
во дикої малини, була сила-силенна (О. Донченко). 4. Замість
тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку
тополю (О. Гончар).
Додатки відокремлюються рідше, ніж означення.
В і д о к р е м л ю ю т ь с я додатки, виражені іменниками зі
словами крім, окрім, опріч, всупереч, замість, зокрема,
за винятком, особливо, на відміну від, не рахуючи, вклю­
чаючи, починаючи з... і кінчаючи, поряд з та ін.
188
 Такі додатки вказують на виділення когось (або чогось) із
ряду інших осіб або предметів: На весілля прийшли усі
запрошені, окрім Нечуйвітра ( М . Стельмах), на заміну
певного предмета (чи факту), що міг би відбутися, іншим
фактом, явищем, дією: Замість майстерні художника,
Тарас опинився на панській кухні (77. Федченко).
Відокремлені додатгл відповідають на питання непря­
мих відмінків і з’єднуються з іншими членами речення спо­
собом керування.
У в а г а! В деяких випадках додатки з прийменником
замість не відокремлюються. Кома при такому додатку не
ставиться:
а) якщо прийменник замість можна замінити приймен­
ником за: Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись
служили замість ліхтарів (Л. Дмитерко); порівняйте: слу­
жили за ліхтарі;
б) якщо можлива заміна такого додатка: Замість квіток
шаблі, списи виблискують в долині (77. Тичина); порівняй­
те: Не квітки, а шаблі, списи виблискують в долині.

416. Прочитайте виразно речення, виділяючи інтонацією від­

окремлені додатки. На яке питання вони відповідають, чим виражені,
що означають, яке місце займають у реченні? Запишіть речення в
такій послідовності: а) відокремлений додаток на початку речення;
б) в середині; в) у кінці речення.

1. Крім Запорозької Січі, була ще Кам’янська. 2. Значну

роль у становленні Кам’ янської Січі відіграв, окрім Костя
Гордієнка, кошовий отаман Яків Богуш. 3. На відміну від бага­
тьох козацьких отаманів, Кость Гордієнко був сподвижником
Івана Мазепи. 4. Починаючи з весни 1709 року і кінчаючи
літом 1711, ця Січ будувалася на мисі Стріла річки Кам’янки.
5. Багатьох дослідників цікавило господарство Кам’ янської
Січі, особливо металургійний комплекс. 6. Крім нього, Січ ма­
ла господарство, зокрема виробничі майстерні, зброярню,
січові будівлі, сорок куренів, церкву (З журналу).

417. Побудуйте з двох речень одне і запишіть, ставлячи розділові

знаки. Підкресліть відокремлені додатки.
«
1. Філософія, літературні твори і музика Г. Сковороди хви­
люють і сьогодні. Лишився нам і урок його рідкісного життя.
2. Всі дивувалися Володимирові Мономаху, бо не було меж йо­
го безкорисливості. Навіть ченці з печер захоплювалися ним
(За М . Слабошпицьким). 3. Розмова йшла про нас. Про батька
говорили (За О. Довженком). 4. Треба чимось обігріти хату.
Хоч соломою протопити ( Петро Панч).
189
 418. І. ('пиш іть, розставляючи розділові знаки. Підкресліть від
окремлені додатки.
Про сімейні обставини братів у школі знали. Сергій навчав
ся у восьмому, Вітя — в шостому класі. Батько цих хлопців,
інвалід-афганець, був прикутий до ліжка. Після уроків хлопці
відразу поспішали додому. Крім навчання вони мали обов’ язок
доглядати за хворим батьком. Це тривало не місяці, а роки.
Окрім цього хлопці нічим не виділялися серед інших дітей: бу­
ли товариські, веселі, добре вчилися.
Усім чотирьом було уже й не так важко. За винятком тих
днів коли хворому бувало зовсім зле у домі чувся сміх, бадьо­
рий голос батька, турботливе воркування матері. Тут любили
пожартувати, ніхто ніколи не скаржився і не потребував чужої
жалості. Діти росли чуйними і працьовитими, вміли цінувати
родинний затишок і шанувати батьків.
Бо ніщо так не збагачує людину, як доброта (За Л. Суслопа
ровою ).
II. Поясніть вживання розділових знаків.

419. Складіть п’ять речень з відокремленими додатками, вираже­

ними іменниками зі словами крім, всупереч, за винятком, замість,
зокрема.

§ 36. Відокремлені обставини

420. Пригадайте, що таке обставини. Які види обставин ви знаєте?
Чим вони виражаються? Прочитайте, знайдіть у реченнях обставини.
Чим вони виражені? До якого члена речення відносяться? Чому нн
письмі виділяються комами?
1. Повіяв легенький вітрець, струшуючи з листу неопалі
краплі ( Панас Мирний). 2. Пахнуть, сохнучи від спеки, ва­
сильки. Сонце, зупинившись посеред неба, здавалось, уже не
рухається (О. Гончар). 3. Обережно іду по баштані, вибираючи
стиглий кавун (С. Олійник).
1. Відокремлюються, виділяючись інтонацією в усному
мовленні, а комами на письмі, обставини, виражені одинич­
ними дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами
незалежно від позиції відносно пояснюваного слова: 1. За
Таманню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води (Григір
Тютюнник). 2. Чорне небо висіло над степом, граючи
незліченним розсипом зоряних іскор (3. Тулуб).
2. Відокремлюються обставини-дієприслівникові зворо­
ти, приєднані до пояснюваного слова порівняльними спо­
лучниками ніби, як, мов, немов, наче, неначе, неначебто та
ін.: Вона стояла закам’яніло, мовби не дихаючи, нічого не
чуючи і не бажаючи знати (П. Загребельний).
190
 3. Відокремлюються незалежно від позицій у реченні
обставини допусту, виражені іменниками з прийменниками
наперекір, всупереч, незважаючи на, за наявності, за
відсутністю, у^зв’язку, на випадок, за умови і под.: Незва­
жаючи на погану погоду, біля під’їзду театру панувало
пожвавлення (В. Собко).
4. Обставини місця, часу, способу дії і причини відокрем­
люються зрідка, за бажанням автора. Такі обставини, як
правило, поширені або однорідні, або уточнюють одна одну.
Наприклад: 1. Звідси, особливо вночі, у всій своїй величі й
красі виступає древній Київ (обставина часу). 2. Стіни, від
підлоги до стелі, були завішані безліччю картин (обстави­
на місця). 3. Два метелики, один за другим, злітають
звідкись на тихі трави (обставина способу дії). 4. Роту, за
традицією, ще й досі багато хто називав ротою Брянсько
.'о (О. Гончар) — обставина причини.
У в а г а ! Не відокремлюються:
1. Одиничні дієприслівники, які набувають значення
прислівника, стоять зразу ж після присудка або в абсолют­
ному кінці речення і вказують на спосіб виконання дії: Там
могили з буйним вітром в степу розмовляють, розмовля
ють сумуючи (Т. Шевченко ).
2. Дієприслівникові звороти, тісно поєднані за змістом із
дієслівним присудком: Цю гімнастичну вправу викону­
ють лежачи на килимі.
3. Дієприслівникові звороти із частками тільки, лише:
Хороших результатів можна досягнути тільки наполег­
ливо працюючи.
4. Дієприслівникові звороти фразеологічного типу:
( івчина все ще стоїть заломивши руки.
5. Дієприслівниковий зворот, який виступає однорідним
членом до невідокремленої обставини: Партизани боролися
мужньо і не шкодуючи свого життя.
6. Дієприслівниковий зворот, який складається із
дієприслівника і сполучного слова (ставляться розділові
інаки складного речення): Він з радістю покинув місто,
живучи в якому натерпівся стільки лиха.
7. Дієприслівниковий зворот чи одиничний дієприслів­
ник, який починається підсилювальною часткою і: І працю­
ючи він увесь час озирався.
■121. Прочитайте. Поясніть розділові знаки (чи їх відсутність) при
*-і писремлених обставинах.
І . Велична мелодія, широко наростаючи і міцніючи, розгор
• ічась у могутнє гармонійне море. 2. Він лежав розпластав
ншсь. 3. На плацдармі, незважаючи на ранній час, ніхто вж«»
ПИ
не спай. І. Черниш, притримуючи рукою бінокль, став швидкм]
спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи
и них землю. 5. Мчали не переводячи подиху (3 те. О. Гончарц)

42 2 .1. Спишіть речення. Виділіть, де треба, обставини, вираже

одиничним дієприслівником або дієприслівниковим зворотом. 11.. і
ясніть умови відокремлення обставин.
Тимко знав, що по-народному ромашку називають
«невісточкою», і те, що вона така прекрасна, і те, що її так знн
ти, зачарувало його, і він, присівши, дивився на неї, не звод>і«|
чи очей, усміхаючись, як до гарненького маляти, і все шепотіп
«Невісточка, невісточка», і йому хотілося доторкнутися до нон
(Григорій Тютюнник).
II. Визначте вид дієприслівників.

423. Спишіть, визначте обставини, виражені іменником з при

йменником, підкресліть. Поставте, де треба, розділові знаки.
1. Ростить Дніпро світам на подив нові сади нові полн
(М. Рильський). 2. Незважаючи на травень було душно як
улітку. 3. Край шляху в долинці догорає огнище (М.-Коцю
бинський). 4. Другого дня тільки спалахнули перші промепІ
сонця Аркадій Лукич вже будив дочку ( Ю . Збанацький). 5. І»
жнива у спеку на далекому обрії біжать кучеряві отари хмар
(Є. Гуцало). 6 . Письменник ніколи не має права на вигадку
всупереч життєвій правді (Ю . Смолич).

424. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Підкресліть від

окремлені обставини. Чим вони виражені?
1. Над хатою піднялись у небо голуби знаменуючи мир і бла­
годать. 2. Всю зиму підіймалися води Дніпра заливаючи
плавні озера (3 те. О. Довженка). 3. Пором плив трохи навкіс
перерізаючи пощерблену хвилями місячну доріжку ( Ю. Муш
кетик). 4. Гроза стріляючи в темну долину блискавицями пе­
рекотилася через місто й сипала дощем у море (Петро Панч ).
5. Очерети перешіптуючись добігають до повороту ріки і жур­
но киваючи пухнастими верхівками спиняються над широким
лиманом рівною стіною (С. Скляренко). 6 . Щовечора зірки
в далекому просторі мінливо миготять хвилюючи серця (М. Те­
рещенко).
425. Доповніть речення обставинами, вираженими дієприслівни­
ковими зворотами. Поставте розділові знаки.
1. Тиша ходить між деревами ... . 2. На обрії червоно
сходить сонце ... . 3. Соняшники світяться ... . 4. Часом війне
вітерець ... . 5. Трави плачуть ....
192
 ■126. Виправте помилки у вживанні обставин, виражених діє
прислівниковими зворотами.
1. Побачивши знайому стежку у мене вирвався крик
радості. 2. Довго гуляючи по вулицях мені стало холодно,
і Весело поспівуючи почалася наша подорож. 4. Вийшовши
на галявину переді мною з’ явилось море квітів. 5. Одержавши
подарунок їм було дуже приємно.
427. Складіть речення, використавши відокремлені обставини,
наражені дієприслівниковим зворотом.
1. Слухаючи одностайний плюскіт настирного осіннього
доіцу... 2. Спираючись на свідчення відомих авторів... 3. Зази­
раючи яскравими своїми квітучими оченятами прямісінько в
гною душу... 4. Обережно ступаючи по принишклій землі...
Переборюючи легкий острах у грудях... 6. Розливаючись
по горах, лісах, по високих будівлях... 7. Розпластавши
крила...
428. Спишіть, замінюючи складні речення простими з відокремле-
иими обставинами.
Зразок. Я к б и я т у р бу в а в сь л и ш е про себе, д а в н о в ж е б онім ів від
са м от и (Д. П а в л и ч к о ) . — Т урбую ч и сь л и ш е про себе, я да в н о в ж е
0 онімів від са моти.

1. І нині, коли проходимо вулицями Києва, ми бачимо

шдображення минулої слави у мармурі і бронзі (І. Цюпа).
Чоловік зрікається великого щастя, коли зрікається бо­
ротьби (М . Коцюбинський). 3. Коли піднявся наверх, Омельчук
іадивився на знайому картину заводу. 4. Нерчин знав,
коли він встане, то вдруге не впаде, вистоїть (З те. Якова
Чаша).

429. Перепишіть речення, замінюючи один з однорідних при­

судків дієприслівником, поставте потрібні розділові знаки. Доберіть
іаголовок.
Вночі почалася переправа. Густо, настирливо мрячило.
1Ііби саме небо зглянулось на Білогурових хлопців, материнсь­
ким тілом своїм прикрило їх від ворожого ока, від невблаган­
ної смерт^.
Андрій був у самому пеклі боїв і в ці хвилини особливо гос­
тро збагнув силу спаяності свого взводу. Його взвод ходив у
атаки і один на один приймав удари цілих ворожих баталь­
йонів. Ставав грудьми проти танкових колон, наводив жах на
німецьких солдатів нічними нальотами, бився і вмирав і не ба­
чив для себе землі позаду, бо життя було тільки попереду
(Ю. Бедзик).

• ............ 193
 430. Складіть і запишіть речення, ввівши в них подані відокрем
л»чіі обставини.
всупереч прогнозам синоптиків; наперекір розбурхп
ній стихії; незважаючи на спеку; у зв’язку з ранніми заморо;і
ками.
431. Поясніть, чому не відокремлюються виділені обставини.
1. Мати не сиділа склавши руки. 2. Всякому своя доля: о д и і і
рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту
поїдає ( Панас Мирний). 3. Петро все спочивав не бравшись і лі
холодну воду.
432. Введіть у речення фразеологізми.
Не кажучи лихого слова. Не моргнувши оком. Не розгинаю
чи спини. Не шкодуючи сил.
433. Прочитайте. До якого стилю належить текст? Яку стилістич
ну роль у ньому відіграють відокремлені обставини? Спишіть,
поясніть розділові знаки.
Мати стала біля вікна. Зашуміла, глибоко зітхнувши, за
вікном смерека. На горбі, мов когось шукаючи, розбрелися
молоді дубки. «Вам лист. З армії хтось пише... А гляньте — що
й квіти на конверті намальовані».
Взяла листа. Задивившись кудись за село, мати не поміти
ла, як стягла на груди свою чорну хустку. Підгорнувши
непокірні пасма волосся, тихо промовила: «Квіти?.. Так, це
хороша звістка!» (В. Басараб).
434. Прочитайте. Доберіть заголовок. Випишіть речення з від
окремленими обставинами, зробіть повний синтаксичний розбір двох
речень (за вибором).
Істина (а в лікарів — діагноз) — це переконання, що ґрун­
тується на життєвому досвіді.
Ви, Анастасіє Костянтинівно, не відкидаючи внутрішньої
інтуїції, завжди спираєтесь на найновіші досягнення науки
і свою власну практику. Загалом кажучи, 20-річним лікарсь­
ким стажем треба гордитися.
Виходивши чергового (такого «цікавого»!) хворого Ви
ствердили істину. У пошуках істини найповніше і найяс­
кравіше проявляється добро. Ви завітали до редакції і, не роз­
раховуючи на мою догадливість, керуючись, певно, істиною,
що розділяла радість, хвилюючись, збиваючись, почали
оповідь про нову перемогу над хворобою... (77. Інгульський).
435. Випишіть із підручника «Б іо ло гія » п’ять-шість речень з
відокремленими обставинами. Яку стилістичну роль відіграють від­
окремлені обставини?
194
 $ \М. Уточнюючі члени речення
11|М>•»їїтлйте речення. До яких членів речення відносяться
1 М'іиии речення? Чим вони виражені?
ми *\ . над самим Дніпром, розкинувся П о д іл (/. Цюпа).
їм» перед відльотом у вирій , тривожиться і табунами
і • н птаство (М. Стельмах). 3. М о к р и й сніг, легко пада-
цпіт пишні , лягав на землю ( М . Коцюбинський). 4. В
пі і дороги стояли високі, вже сизуваті , х л іб а (ІО. Зба-
I > >1 дав слово при їхати в гості до мого друга, лісни-
VI 11етровича (О. Копиленко). 6. Квітів навколо, особ-
ппішок, б у л о безліч. 7. Обидва, Діденко і Чумак,
н мисі, до ш ереху в передпокої (А. Головко).

ПІНІ і словосполучення, я к і уточнюють або пояснюють

головного або д р у го р я д н ог о ч л е н а , називаю ться
Цн и ю ч и м и ч л е н а м и речення.
?ич н ию ч ий член, я к правило, ви раж ає вужче поняття,
|^і"*іміоианий, і рідше — ш ир ш е. Уточню ючі завжди
И " і 'і ю і о т ь с я . Вон и стоять безпосередньо п ісля одно-
Нн'ііп члена речення, зміст якого вони уточнюють або
йнніоіоті .: Десь за селом, на згонах далеких, гасло сонце
Імімго).
їй и чисті і не уточнюються обставини місця і часу:
ут на узліссі, розкіш була вітрові. 2. Рано, разом з
Ці і* прокинулась і Харитя (М . Коцюбинський). Від-
іем чиниться обставини способу дії, причини, вираж ені
міми ііними форм ам и , ім ен ни м и с ло в о с п о л у ч е н н я м и ,
і •І мішками, щ о уточнюють з н а ч е н н я попередньої
рнн н її, п також поширені п р и к ла д к и до підмета, додат-
И1" нінии, ви ра ж ен и х іменниковими формами, що уточ-
*і» іч значення: 1. Рівно, на повні груди, дихає степ
Ьнриченко). 2. З найменшого приводу — за поламані
ІИі .кі порвану косу — Гаркуша рвав і метав
І'іиічпр). Так олень добував з-під снігу мох та лишай-
н ітії харч (М. Трублаїні).
Оути також уточнення до уточнення: 1. Село зник­
лі' і позаду, вдалині, у вечірнім тумані (М. Рябчук).
шип тут, в неоліті... може, ще давніше... М о ї
'і і/ буйволів замазав місяць ( Б. - 1. Антонич).
||ш иідокремлених уточню ючих ч л е н а х речення ста-
* і <• міми, тире.

ІІ с н м і т к а . При відокремлених уточнюючих членах можуть

о слова крім, замість, за винятком та ін.: Щоб ви зн
01 нч тії/ іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася
(М Цппжснко).
195
г

437. Спишіть речення. Підкресліть уточнюючі члени речення.

1. На Володимирській гірці, в Києві, над Дніпром, граються

мирно діти, бризкає сміх сріблом (/. Нехода). 2. Лунає він над
рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій
помагає по світлому шляху іти (С. Воскрекасенко). 3. Ніколи
я не знав, що так люблю — до болю, до смертельного жалю —
понад Дніпром сріблясті верболози (М. Рильський). 4. І сьо­
годні, в цей вечір іскристий, не забуть мені слів тих твоїх
( В. Сосюра). 5. Над полем, у високості, співали жайворонки
(М. Коцюбинський).
43 8 .1. Спишіть. Поставте розділові знаки.
I. Поряд із словом таким найтоншим засобом впливу на юну
душу є краса. 2. Ми йшли в природу в ліс в сад на поле луг бе­
рег річки (З те. В. Сухомлинського). 3. Просто насолода диви­
тись на людину ось таку розкрилену одухотворену (О. Гончар).
4. Вився жайворонок в небі у блакиті (М . Рильський). 5. Давно
в дитячий любий вік в далекім ріднім краю я чула казку ( Леся
Українка).
II. Зробіть фонетичний розбір слів бл ак ит і, краю.
439. Складіть речення, використовуючи подані словосполучення
в ролі уточнюючих обставин, і запишіть. Поясніть розділові знаки.
Десь за обрієм; несподівано; один за одним; до схід сонця;
з великою радістю; біля самої води.
440. Впишіть замість крапок відокремлені уточнюючі члени
речення, що подані у довідці. Поставте розділові знаки.
1. Під Києвом ліс єсть ... ніхто ним пройти не посміє (Л. Бо-
ровиковський). 2. І ось я тут ... але не ті уже тепер степи! Нема
вже тут тих трав нема просторів тих (Б. Грінченко). 3. Десь
так близько ... соловей співав так голосно так відрадісно
(О. Пилявський). 4. На краю села ... ріс каштан що світився
їжачкуватими плодами (Є. Гуцало). 5. Там ... листячка не ста­
ло. Там ... пташенятко спало (Б. Лепкий).
Д о в і д к а : серед степів моїх широких; над самим Дніпром; у лісі
при горісі; в гущавині; над самою дорогою.

441. Складіть і запишіть речення з уточнюючими членами, які

приєднувались би словами на віт ь, або, г о л о в н и м чином, тобто, а са ­
ме, у т о м у числі, особливо.

442. Запишіть речення з творів Леоніда Глібова, ставлячи замість

крапок уточнюючі члени речення, що подані у довідці.
1. Край берега ... прив’язані човни. 2. На гарбузі ... козак
Нюхайлик проживав. 3. У степу ... коник, вдатний молодець,
196
там цілісінькеє літо не вгаваючи співав. 4. В одній долині ...
високий явір зеленів.
Д о в і д к а : під горою; в траві пахучій; десь в огороді;
у затишку.

443. Спишіть речення, розставте розділові знаки, підкресліть від­

окремлені члени речення. Поясніть умови відокремлення означень.

КВІТНЕВА ПОВІНЬ
Над луками залитими квітневою повінню холонув оранже­
вий вечір зануривши в мілкі прибережки далеке полум’ я
хмар.
Андрій підвівся з'пенька на якому відпочивав розшукав
між кущами свого човна. Човен лежав на березі присмоктаний
мулом. Цепок яким він був прикований до вільхи натягло:
видно повінь покидаючи цю місцину хотіла забрати з собою й
човна та не подужала прив’язі.
На сухому пагорбі по той бік річища маячило село майже зо
всіх боків обступлене тихим оранжевим як і небо паводком.
Там бубоніло радіо співали півні низько слався дим розбавляю­
чи лугове повітря гірким тліном торішнього листя ( За Григо-
ром Тютюнником).
444. І. Спишіть, вставляючи замість крапок пропущені букви і
ставлячи розділові знаки. Яку стилістичну роль виконують відокрем­
лені члени речення?

ЛИСТІВКА
Милуючись листівкою (поштовою карткою) ми рідко замис­
люємось над її «біографією». Тим часом допитливий дослідник
може дізнатися тут багато цікавого.
От хоч би про народження поштової листівки яке датується
1 жовтня 1869 року коли в Австро-Угорщині з’явилась пер­
ша в світі картка для відкритого листа. 16 липня 1870 року
німецький книготорг..вець А. Шварц з Ольденбурга видав
іл..юстровану листівку зобразивши на ній солдата-арт..л..рис-
та. Під час франко-прус..ької війни книготорг..вець Леон Бе-
нардо^устив у продаж шматочки бристольського картону при­
красивши їх він..єтками патріотичного змісту. Листівки
розійшлися блискавично.
З цього часу й починається тріумфальне поширення пошто­
вої листівки. Зручна й проста в користуванні вона легко заво­
ювала собі популярність (А. Комарницький).
II. Зробіть повний синтаксичний розбір першого й останнього
речень. ^
III. Поясніть орфограми у словах із пропущеними буквами.

197
 Культура мовлення

Інтонаційне оформлення речень

з відокремленими членами
445. Проведіть інтонаційно-смисловий аналіз речень через їх
зіставлення.
1. Розгойдувані вітром каштани хилили долі крислаті віти.
2. Каштани, |розгойдувані вітром, |хилили долі крислаті віти.
3. Сон уже давно упав на мороком повите місто.
г І ^
4. Сон уже давно упав на місто, |мороком повите (В. Сосюра).
5. Просторе й безхмарне голубіло небо.
6. Голубіло небо, і просторе і безхмарне.

Під час читання другого речення означуване слово

вимовляємо з підвищеним тоном, робимо значну паузу, а
потім виголошуємо дієприкметниковий зворот з логічним
акцентом на останньому його слові, після звороту робимо
ще одну паузу й дочитуємо речення з поступовим понижен­
ням голосу.
Подібно вимовляємо й четверте і шосте речення, тільки
без другої паузи, яка збігається з кінцем речення.
Речення з відокремленими членами вимовляються спо­
вільнено, плавно. Такі речення характерні для роздумів,
портретних описів, плавних розповідей.

446. Прочитайте. Зіставте речення за змістом, структурою та ін­

тонацією.
1. Маляр-штукатур працює завзято. 2. Маляр, штукатур,
працює завзято. 3. Маляр, штукатур будівельної фірми, пра­
цює завзято.
Відокремлені прикладки, як одиничні, так і поширені,
виділяємо паузами; вимовляємо їх дещо прискорено, пони­
женим тоном.

447. Зіставте інтонаційно-смислові особливості поданих речень.

1. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуди дов­
гої літньої днини (С. Васильченко). — Весело гуторячи та жар­
туючи, робітники йшли до заводу. 2. Дівчата йдуть, співаючи ,
з ланів (Леся Українка). — Лісова стежка, збігаючи вниз перед
самим селом, заходила до дороги. 3. Чіткі проспекти міста
йдуть вдалину прямо, не відхиляючись. — Золотою хвилею
бурхнуло сонячне світло до світлички, заливаючи її осліпляю­
чим блиском (/. Франко).
198
 Найбільше інтонаційно-смислове наголошення у процесі
мовлення припадає на одиничний відокремлений дієпри­
слівник, що стоїть на початку речення.
Поширені обставини, виражені дієприслівниковим
зворотом, вимовляються прискореним темпом, якщо стоять
на початку речення, і сповільненим — у кінці. Наприклад:
1. Зачувши на собі незвичайного вершника, коник рвонув
ускач (/. Цюпа). 2. Ненька клали паляницю на рушник,
злегка поплескавши верхівку (В. Скуратівський).
Уточнюючі обставини в усному мовленні відразу привер­
тають увагу слухача, бо виділяються значними паузами,
вимовляються прискорено, з деяким пониженням тону. На­
приклад: А вздовж тину, за старою повіткою, росли ве­
ликі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин
(О. Довженко).

448. Прочитайте речення, правильно інтонуючи. Обґрунтуйте пра­

вильність інтонування.
1. Звабні, рясні, налиті плоди, червоні, сині, воскові, обтя­
жували гілля ( К . Гордієнко). 2. Соснові шишки, великі й по­
рожні, котились під ноги (М . Коцюбинський). 3. В саду
шумнім, на вишні молодій, звиса ягіддя, кругле й соковите
(А. Малишко). 4. Сонце виткнулось з-за гори, іскристе, гаряче
(Панас Мирний).

449. Прочитайте, інтонаційно правильно виділяючи відокремлені

члени речення. Перебудуйте речення так, щоб члени речення не від­
окремлювались. Зіставте синонімічні варіанти. Як змінюється
відтінок висловлювання? Поясніть авторський добір.
1. А сніг усе падав, густий, лапатий, холодний (А. Шиян).
2. Синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над
нею своє блакитне, незмірно-високе, безодньо-глибоке шатро
( Панас Мирний). 3. Клониться дерево, плодом обтяжене
(І. Франко). 4. Шепче вітер щось між віт квіткам, росою вми­
тим (В. Сосюра). 5. Шуміла річка, вкрита білими сережками
піни (О. Гончар). 6. Під нами прокидались тумани, а над ними
падало й падало листя — золоті сльози осіннього лісу
(М. СТпельмах).
450. Прочитайте. Проведіть експеримент: замініть місце
дієприслівникового звороту. Поясніть доцільність розміщення
дієприслівникових зворотів у поданих реченнях.
1. Перестрибуючи одна через одну, хвилі кидались на бере
і тут знесилено затихали (О. Копиленко). 2. Сонце опускається
за тихими вербами, запаливши червоним полум’ям береги
(/. Цюпа). 3. Чайки цілими зграями літали над водою, жалібно
199
 1

скиглячи (Леся Українка). 4. Здалека під небом, в вирій летячи,

голосно курличуть журавлів ключі (Я. Щоголів).
У в а г а ! Обставини, виражені одиничним дієприслівни­
ком або дієприслівниковим зворотом, виражаючи другоряд» ]
ну дію, відносяться як до дієслова-присудка, так і до підмета, і
Тому в таких реченнях виконавець основної і другорядної
дій спільний: Напившись досхочу вологи, квіти
палахкотіли всіма барвами (І. Цюпа).
Не відповідають нормі сучасної літературної мови речен­
ня, в яких дієслово-присудок основної частини і відокрем­
лена обставина-дієприслівник характеризують різних вико­
навців дії.
451. Виправте, де треба, помилки у вживанні обставин, вираже­
них дієприслівниковим зворотом.
1. Почувши це слово, перед нами постає передова лінія
фронту. 2. Читаючи роман, серце наповнюється болем.
3. Будучи перевірені часом, їх почуття стали міцнішими.
4. Шукаючи того будинку, нас застала ніч. 5. Повернувшись з
роботи, їм хотілося відпочити. 6. Повернувшись зі школи,
його радісно зустрів собака. 7. Пропустивши багато занять,
нам не вдалося швидко надолужити прогаяне.

Зв’язне мовлення
Твір-роздум у публіцистичному стилі
на морально-етичну тему

452. І. Прочитайте уривок з тексту. Визначте його стиль, тип

мовлення, тему й основну думку. Які проблеми порушує автор? Чи
можна їх назвати морально-етичними? Обґрунтуйте свою відповідь.
Моя цивілізація тримається на культі Людини, що проби- ]
вається крізь осіб. Віками вона прагне показати Людину, так
само, як вчить крізь каміння бачити Собор. Щоб залишитись
людиною, вона мусить важити хоча б стільки... Але для цього
їй потрібні найвищі зусилля розуму й Духу. Вона мусить відро­
дитись, щоб зрозуміти, що на ній, особисто на ній, все лежить
— і спадщина предків, і доля землі — вітчизни людей.
Нині кожен, хто це усвідомив, розуміє, що йдеться не про
поетизацію вселюдського Собору, а передусім про цілком кон­
кретні втілення його в собі, про вироблення власної індивіду­
альності як частки власного народу, як надійної опори для
культури та духовного життя. І перед кожним — різка альтер­
натива — бути або сином свого народу, або його лукавим най­
митом і мародером (Є. Сверстюк).
200
 II. Прочитайте пояснення слів мораль і етика, взяті з тлумачног
словника української мови. Як ви розумієте слово морально-етич­
ний ?

М ораль — система норм і принципів поведінки людей у

ставленні один до одного та до суспільства.
Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил
якого-небудь класу, суспільної організації, професії тощо.
Особливості творів-роздумів на морально-етичні теми:
а) в основі лежить з’ясування проблем моралі;
б) матеріалом для творів є саме життя — навколишній
світ, вчинки і дії людей;
в) композиційно такі роботи оформлюють як звичайні
твори-роздуми: вступ, теза, докази, висновок.
453. Прочитайте уривок з листа героя оповідання Григора Тютюн­
ника «Три зозулі з поклоном». Визначте стиль уривка. Про які мо­
ральні якості автора листа ви можете сказати? Свої міркування
обґрунтуйте.

Софіє! Соню! Учора дав мені товариш скалку від дзеркаль­

ця, і я вперше за два роки себе побачив. Побачив і не впізнав.
Не тільки голова вся, а й брови посивіли. Зразу подумав був:
може, то іній (це на дворі було, не в бараці), тернув долонею —
ні, не іній...
Соню! Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав не­
правди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене
ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що
я послав їй, як співав на ярмарках зіньківських бандуристоч-
ка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи
перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу.
Сходи, моя єдина в світі Соню! Може, вона покличе свою ду­
шу назад і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку.
Обнімаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й
житиму...
454. Прочитайте план до твору-роздуму на морально-етичну тему
«Проблеми екології і м и». Доберіть матеріал. Складіть усний твір на
іуо тему.

Орієнтовний план

1. Бережливе ставлення до природи пов’язане з усвідомлен­

ням своєї батьківщини.
2. Шанувати природу неможливо без глибоких знань про
навколишній світ.
3. Приклади байдужого ставлення до црироди.
4. Берегти природу — наш святий обов’язок.
201
 455. Напишіть твір-роздум у публіцистичному стилі на одну з мо­
рально-етичних тем: «Краса врятує світ», «Роби добро — добром оз­
веться», «Екологія природи — екологія душ і».

Узагальнення і систематизація вивченого

456. Приготуйтесь до усного повідомлення на лінгвістичну тему
«Речення з відокремленими членами».

457. Перевірте, чи добре ви знаєте правила відокремлення озна­

чень, прикладок, обставин, заповнивши з пам’яті таблицю.
Зразок.
Відокремлені означення

Характеристика від­ Позиція відокремле­ Приклади

окремленого означен­ ного означення в ре­
ня (пошир., непо- ченні
шир., чим виражене)
1. Поширені, узго­ П ісля пояснюваного Я люблю українське
джені слова село, повне шуму,
повне дум ( В . Сосюра).

458. Використовуючи подані запитання, побудуйте зв’ язну роз­

повідь про відокремлення уточнюючих членів речення.

1. Що таке уточнюючі члени речення?

2. Які члени речення можуть бути уточнюючими?
3. Які уточнюючі члени речення відокремлюються комами
(тире), за яких умов? Наведіть приклади.

45 9 .1. Прочитайте текст. Визначте тему і основну думку, доберіть

заголовок. Випишіть речення з відокремленими членами, поясніть
розділові знаки.
Ледь-ледь збиралось на досвіт, і мати, вмившись, зодягали
чисту сорочку, підв’язувалися карунковим, вишитим у хрес­
тик, фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх
лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!»
Доки варилося снідання, мати місили тісто, раз у раз занурю­
ючи руки в діжу.
Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши хо­
лоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустя­
них листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На
ліжкові, засланому простирадлом, а поверх ще й рушником,
пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в
роботі — легкими помахами рук вони витягували опецьок
тіста й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круг­
лу, наче сонце, хлібину. Розіславши капустяний листок по­
202
верх ясеневого язика лопати, вони змащували його олією або
притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши ви­
делкою кілька проштриків, мати метко шугнули лопату з
хлібиною в гарячу утробу печі (Б. Скуратівський).
II. Як називається такий опис? Визначте стиль уривка.

460. Випишіть п’ять речень з відокремленими членами речення з

твору М. Коцюбинського «Дорогою ціною».

461. І. Складіть з кожних двох речень одне, зробивши присудок

другого речення прикладкою.
I. Борошно буває пшеничним, житнім, ячмінним, вівсяним
та ін. Борошно — продукт розмолу зерна. 2. Звіробій щороку
виростає до ЗО— 100 см заввишки. Звіробій — корисна лікарсь­
ка рослина. 3. Воду завжди шанували наші предки. Вода — мо­
гутня стихія Всесвіту. 4. Дерево має свою біографію і гео­
графію. Дерево — диво природи, унікальне її творіння.
II. Складіть і запишіть два речення з відокремленим означенням,
вираженим дієприкметниковим зворотом, і два — з відокремленою
обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом.

462. Складіть і запишіть речення, де б при відокремлених уточню­

ючих членах речення вживалися слова наприклад, тобто, особливо,
переважно, на ім ’я, окрім.

463.1. Прочитайте текст. Визначте тему. Доберіть заголовок. Зробіть

синтаксичний розбір речень, ускладнених відокремленими членами.
II. Як називається такий опис? Яким описом він доповнений? Який
стиль уривка? Назвіть його характерні ознаки. Складіть план тексту.
Обеліск-комин у Брацаловичах... Високий, рівний чотири-
кантовий стовп, усередині порожній. А боки з пробоями, як у
справжньому комині після пожару. Тільки пробої ці утворю­
ють візерунок — стилізовану віть лавра. Це вам, мученики,
трудівники землі-матері, від тих, кому судилося вціліти й про­
довжити життя рідного села. Крізь прорізи-листки видно по­
рожнє нутро обеліска, воно відсвічує білим — це незвичайне
жерло комина. Вночі там спалахує електричне світло, і лавро­
ве щистя світиться, горить на зоряному тлі нічного неба.
Дві грані обеліска, заповнені барельєфами, лаконічною мо­
вою символів розповідають про перемогу життя над смертю.
Неподалік обеліска — стара сосна з лелечим гніздом на
верхівці. Сосна-віковуха всохла. Може, від старості, може, від
пекучого горя її земляків-людей... Гніздо, як терновий муче­
ницький вінок, коронує її поруділу голову.
Ця сосна, гніздо й мешканці його — продовження
меморіалу. І сосна, і черідка дубів, що тягнеться від сосни до
203
річки. Дуби на піщаному згір’ї ростуть буйно, щедро вигнавши
л и с т , прикривають ним жовті горбки і сіру бетонну рівнину
масивних меморіальних дощок з 676 прізвищами жертв фа­
шистської розправи... (А. Адамович).
464. Спишіть текст. Підкресліть відокремлені члени речення. Як
називається такий опис? Які його особливості? Зробіть докладний ус­
ний переказ опису. Доберіть заголовок.
Хата діда Омелька на краю села. А сам край села був незви­
чайним: чим далі в степ, тим менше хат. Вони, мов подруги,
що разом повертались із гуляння додому: одна по одній зверта­
ла кожна до свого двору, залишаючи інших. Отією останньою
подругою була Омелькова хата, що городом та двором уклини­
лась у степ, як човен, прив’язаний до берега.
Олька більше жила в дідуся, ніж удома. Тут, за селом, було
незвичайно. Коли станеш спиною до двору, а обличчям до сте­
пу, то здається, що ти сама-самісінька в цілім світі: серед си­
нього безмежжя неба, серед золотого безмежжя сонця, серед
зеленого безмежжя недозрілих хлібів і трави. А польова доро­
га — немов тепла ріка.
Верхівку старого гіллястого клена золотить призахідне сон­
це. Воно спускається повільно і велично, щедро роздарюючи
останні промені. Сонце ще ніколи не сідало так близько. Он
там, прямо за старою скиртою соломи, окрайчик сонця на
стерні... (За Т. Голобородько).
 П Р Я М А І Н Е П Р Я М А М О ВА. Д ІА Л О Г

§ 38. Речення з прямою мовою.

Розділові знаки в них. Діалог
465. Прочитайте. Пригадайте, що ви знаєте про пряму мову
розділові знаки при ній. Чим відрізняється пряма мова від непрямої?
Порівняйте перше і шосте речення і обґрунтуйте свою думку.
1. Колега відрекомендував: «Знайомтесь, поет Василь Симо-
ненко». 2. «Добре пишуть хлопці. Нині взагалі цікава по­
езія»,— і Василь згадав Івана Драча, Миколу Вінграновського.
3. «Головна сила його таланту,— сказав Борис Олійник про Си-
моненка, — уміння знаходити в знаному незвичайне».
4. «Щ о я можу сказати про себе? — зніяковів Симоненко. —
Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться
бути людиною, хочеться писати такі вірші, які б мали право
називатися поезією». 5. «У нас був поетичний курс,—
посміхнувся Василь. Потім згадав щось і додав: — Борис
Олійник, Микола Сом були його гордістю». 6. Про плани на
майбутнє сказав лиш, що хотів би, щоб друга збірка була кра­
щою за першу (З те. А. Гатненка).
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається
п р я м о ю м о в о ю.
При прямій мові завжди є речення, що вказує на те, кому
належить вимовлена пряма мова і якими діями вона супро­
воджувалась. Таке речення називається словами
а в т о р а . Наприклад: «А дерево ж яке рясне та веселе/» —
говорила Антоніна, дивлячись з любов'ю на грушу (О. Д о ­
вженко).
Пряма мова може мати в своєму складі вигуки, вставні
% слова, звертання, що надають їй емоційності, експресив­
ності. Наприклад: 1. «Чому ж ти не спиш, доню?» — питає
мати (М. Коцюбинський). 2. «Е х , і славно з житом на ма­
шині по шляхах промчати восени!» — захоплено вигукнув
Андрій. 3. «А й справді, скільки новосіль цієї осені!» — зди­
вувалась Оля.
У в а г а ! Слова автора і пряма мова утворюють особливий
тип речення, який називається р<е ч е н н я м з п р я м о ю
мовою.
205
 Культура мовлення
Правильне інтонування і вживання
різноманітних конструкцій
з прямою і непрямою мовою
Слова автора й пряма мова оформляються різною інто­
нацією.
Інтонація кожного речення прямої мови — це інтонація або
розповідного, питального, спонукального речень, або оклич­
ного. Інтонація слів автора є тільки розповідною. Її відтінки
найбільше залежать від місця слів автора щодо прямої мови.
Перед прямою мовою слова автора вимовляються з по­
переджувальною паузою, що вказує на незавершеність думки
без прямої мови.
Після прямої мови слова автора вимовляються більш
прискорено і з невеликим зниженням голосу; після них
витримується пауза, характерна для кінця розповідного ре­
чення.
Слова автора, що стоять у середині прямої мови, вимов­
ляються або з інтонацією, характерною для вставних ре­
чень, або зі зниженням голосу й попереджувальною паузою
після слів автора перед продовженням прямої мови.

466. Прочитайте, дотримуючись правил інтонування речень з пря­

мою мовою.
1. Показує дід на темне небо, на зорі і каже Тарасові: «Ото
Чумацький Ш лях». 2. «А вони ж, чумаки, коло нас Чорним
шляхом ідуть?» — питає малий Тарас. 3. «А чого він Чорний?
— дивується Тарас. І висловлює власний здогад: — Тому що
чумаки чорні?» 4. «А того він Чорний, — сміється дід, — бо
страшний» (З те. О. Іваненко).

467. Виразно прочитайте кожну пару речень. Зіставте їх інто­

наційні особливості.
1. Капітан, скликавши нараду, запитав: «Щ о робити?»
(М. Трублаїні ).— Капітан, скликавши нараду, запитав, що ро­
бити. 2. Учителька поцікавилась: «Чому Петренко не був у
школі?» — Учителька поцікавилась, чому Петренко не був у
школі.

468. Відредагуйте речення.

1. «Хлопець гукав, що нумо, до роботи!» 2. «Оксана запита­
ла агронома, чому ще рано сіяти кукурудзу?» 3. «Василь ска­
зав екскурсоводові, що він буде сьогодні чергувати в шкільно­
му музеї». 4. «Люба запитала, що чого ж вони мої?»
206
 Р о з д і л о в і з н а к и при п р я м і й мові
У написанні речень з прямою мовою прийнято користу­
ватись певними правилами пунктуації, а також правилами
вживання великої букви.
П р и м і т к а . Для накреслення схем речень з прямою мовою
користуються такими умовними позначеннями: А, а — слова авто­
ра, П, п — пряма мова.

Правило Приклади

1 Якщо слова автора стоять пе­ Понад дві тисячі років тому, ще
ред прямою мовою, то після в античні часи, греки висунули
них ставиться двокрапка, а тезу: «П ізн а й самого себе».
пряма мова береться в лапки:
А: «П (? !)».

2 Якщо пряма мова стоїть перед 1. « Я Калнаиіевський » ,— від ­

словами автора, то після неї
ставиться кома (знак питання,
знак оклику або три крапки),
тире і слова автора починають­
ся з малої букви: «П (? !)> ,— а.
казав старець ( Р . Ів аничук).
2. «Д ід у , ви були колись ма­
л и м ? » — питає онук.
3. «Ч у д о в и й Д н і п р о !» — скаже
всякий, хт о гляне (С. Олійник).
4. «З аспокойся, Аркадій...» —
бл агала Софія П е т р ів н а
( М . Коцюбинський).

3 Якщо слова автора розривають 1. « Щ о ж ,— Влас п и т а ,— чи

пряму мову, то перед ними ста­ справивсь молодцем ?» ( Л . Глі-
виться кома і тире (якщо роз­ бов).
ривається одне речення); кома 2. «А , це ти, М аксим е? — зра­
(знак оклику, знак питання) й дів Карно .— Заходь, за ход ь !»
тире (якщ о розриваються (/. Нечуй-Л евицький).
кілька речень); після слів авто­ 3. « Ч и бачили таке! — сказав
ра ставиться у першому випад­ батько і, помовчавши, додав:
ку кома і тире, у другому — — Г о т о в и й хлібороб, одним
крапка й тире. Якщо у словах словом » (А. Головко).
1 автора є вказівка на продов­
ження прямої мови (і додав, і
доказав, і згад ав тощо), то
після слів автора ставиться
двокрапка й тире, а пряма мова
починається з великої букви.
1. «П , — а, — п (? !)». 2. «П ,
(?!) — а. — П (? !)». 3. «П , (?!) —
а: — П (? !)».

207
 4в9. І. Спишіть, поясніть уживання розділових знаків при прямііі
моиі.
I. «Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника,
ииразне завдання: хочу бути літописцем українського простору
в добі, яку сам бачу, чую, переживаю»,— писав якось Улас Сам-
чук. 2. У передньому слові до роману «Юність Василя Шереме-
ти» він писав: «Нам судилося бачити, чути і переживати
більше, ніж можна було сподіватися протягом одного життя лю­
дини...» (За Г. Костюком). 3. «Годі злобитись,— вирішую
собі,— душа занедужає. Легко досконалих любити, спробуй
тих, хто зачіпає твою особистість» (В. Барка). 4. Вуса погладжує
котрийсь із курінчиків: «І які вони тут є, теперішні? Чи є ли­
царі серед них? Чи самі гречкосії? Не може ж так бути, щоб ла-
кизи та казенники, крутії та трусії? Бо ж з усього найгіршого,
що може бути в людині, душа заяча, душа раба!» (О. Гончар).
II. Розберіть за будовою слова літописець, досконалий.

470. Спишіть, визначте слова автора і пряму мову, поставте

розділові знаки.
Коляда зачинає зимові хліборобські святки, а кожне з
дійств розпочинається Святим Вечором. Основною ритуаль­
ною стравою його є кутя. Перший до столу сідає батько. Перед
ним гірка пирогів. Із-за неї батько запитував Діти, ви мене
бачите? Ні, батьку, не бачимо дружно відповідали ми. Як ви
мене не бачите зараз, то щоб цілий рік із-за хліба не бачили
відказував він і запрошував Сідайте до вечері. Батько першим,
узявши ложку куті з медом, маком, узваром, здоровив усіх
Будьмо здорові з Колядою, з ясним-красним Сонцем, з медовою
кутею, з живлющою водою! З’ївши ложку куті, зичив Хай вони
додають нам здоров’я і сили у Новому літі! (За В. Мициком).
471. І. Спишіть, вставляючи слова автора, подані в дужках. По­
ставте розділові знаки.
В устах народу живе багатющий запас легенд і вірувань про
походження світу, неба і землі, сонця і місяця. Переміна пір ро­
ку скрізь пояснюється наближенням і віддаленням сонця. Літо
уособлюється в образі багатої і дуже щедрої дівчини, а зима —
в образі старої бабусі. Легенда розповідає так. На свято Стрітен-
ня Господнього літо і зима зустрічаються і ведуть між собою та­
ку розмову Навіщо ти йдеш (питає літо) і що доброго зробила
Нічого вже мені бути (відповідає зима) все, що було, я з’їла, ви­
черпала комори, клуні і склади і тепер, гадаю, не скоро це по­
повниться. Жаль мені людей (каже літо) Треба поспішати до
них — я всім, чим можу, обдарую їх (За Г. Булаиіовим).
II. Поясніть значення слова клуня.
III. Розберіть як частину мови слова сонця, дівчини, місяця.
208
 472. Спишіть, поставте й поясніть розділові знаки у реченнях
прямою мовою.
I. Мати украдьки висушує очі кінцями хустки й наче ви­
правдовується Ось повечеряємо і я наспіваю тобі колискових...
Ти ж минулого разу просив... (В. Скуратівський). 2. То, ма­
буть, заробітчани подумав я яких дощ загнав у колибу (М. К о­
цюбинський). 3. Гулак закінчив вступ до книги ось такою
політичною прокламацією Отже, ми, слов’яни, можемо пиша­
тися двома славними іменами в галузі математичних наук: Ко-
перником і Лобачевським (Р. Іваничук).
4 7 3 .1. Випишіть з байок Л . Глібова шість речень з прямою мовою
обґрунтуйте вживання розділових знаків.
II. Складіть речення з прямою мовою за поданими схемами.
1. А : « П (?!)». 2. « П » , — а. 3. «П, — а. — П (?!)».
4. « П, — а, — п (?!)». 5. «П, — а : — П (?!)».
474. Спишіть, виправляючи пунктуаційні помилки в оформленні
речень з прямою мовою.
1. «Якщо хочете вивчити музикальну індивідуальність яко­
гось народу, то найкращий спосіб — це його народні пісні».—
Радив Ромен Ролан. 2. Наші предки часто уникали прямої
відповіді на запитання: «Куди ви йдете (їдете)»? Замість неї
приказували — «Не кудикай, бо старим будеш», «Куди йду,
туди йду»,— «На кудикину гору» тощо (О. Потебня). 3. «Де
співають»,— нагадував Ф. Шиллер,— «Там охоче лишайся
жити, лихі люди не складають пісень».
475. Утворіть з кожного речення три, в одному з яких слова авто­
ра були б перед прямою мовою, в другому — в середині і в третьому —
в кінці.
1. Підведи мої вії зелені (просить дерево в лузі). 2. Ти по­
глянь, розквітла ромашка біля хати (мені сказала мати). 3. Не
барися, мій синочку, швидше повертайся (просив старий).
4. Швидко, швидко повернуся, не журись, дідусю (пообіцяв я).
476. Запишіть речення, замінюючи непряму мову прямою, по­
ясніть розділові знаки.
1. Тут варто навести слова відомого критика й літературо
знавця Анатолія Шевченка про те, що можна приймати поезію
Павличка цілком, а можна щось у ній не приймати..., але не
можна не захоплюватися цією яскравою особистістю
(Б. Неділько). 2. Олег Зуєвський, подібно до заклику Сковоро­
ди пізнати себе, закликав українських поетів спізнати слово
(Б. Яременко). 3. Джалапіта відповів, що справедливість — це
доброта, міряна на міліметри (Е. Андієвська).
8 \!»Ш . 209
 477. І. ('пиш іть текст, розставте розділові знаки при прямій мові.
Усе треба віддати в музеї говорив батько, тільки в музеї. Але
ж це не варто виставляти в музеях заперечували йому і не все
миставляється там, хіба що краще, щоб не пропадало, як про­
падає маса звичаїв, слів, котрі вмирають разом з речами і зви­
чаями. А ти скажи, скажи кричав на батька приятель, з чого
починалася «Третьяковка»? О, це ви знаєте, ви знаєте надто
багато уже втрачав аргументи батько (За Н. Бічуєю).
II. Скільки осіб бере участь у розмові? Чи можна записати цю роз­
мову інакше?

Пряма мова часто буває діалогічною.

Дослівно відтворена розмова двох осіб називається
д і а л о г о м , а кількох осіб — п о л і л о г о м .
Кожне окреме висловлювання учасників діалогу нази­
вається р е п л і к о ю .
Кожна репліка діалогу звичайно починається з нового
рядка; перед нею ставиться тире, а пряма мова в цьому ви­
падку не береться в лапки.
Наприклад:
— А чи не можна ,— питав Темар ,— приручити кита?
Зробити його свійською твариною?
— Спробуємо ,— сказав зоолог.
— Го-го-го! Хлопці, тоді ми станемо пастухами
китів! — гукав Анкауге (М. Трублаїні).
Якщо репліки записуються в рядок (одна за одною), то
вони беруться в лапки і між ними ставиться тире. Напри­
клад: «Сом! Рятуйте!» — «Де сом, який сом?» — «Зашморг­
нуло на руці, не відчепимо!» — «Рубайте шворку! » — « Н е ­
ма чим рубати » (Остап Вишня).
478. Спишіть. Поставте пропущені розділові знаки у реченнях з
прямою мовою. Письмово продовжіть уявний діалог з поетом. Дайте
текстові заголовок.
Був поет, що жив з письменницької праці і мав велику сла­
ву. Але раптом поет замовк. Якось хитрий видавець вибрався
до далекої вілли поета над морем і застав його в саду, коли той
щепив дички.
Приходжу до тебе як посланець тих, хто любить тебе і зату­
жив за твоїм словом.
Поет подумав, а потім сказав
Всі ви, мов діти, любите, щоб вас обманювали. Ви прозвали
мене оригінальним за те, що я відвертав ваші очі від землі і вів
вас у царство своєї уяви. Тепер домагаєтесь від мене нових ду­
мок, щоб я вас вивів з царства уяви знову на землю...
(За І. Вільде).
210
 479. Запишіть подані речення двічі: у формі діалогу і як пряму мо-
иу. Поставте пропущені розділові знаки.
1. Ми кажуть Маріїні очі не вимагаємо багато щастя (У. Сам-
чук). 2. Зірвати, зірвати квітку подумав я. Нехай мої руки
нідчують її ніжні, як сама молодість, пелюстки (Д. Ткач).
Л. Сльозу солону втерши на вустах, розчулений батько промов-
ііяє синочку мій дбай про корінь на ниві орній і в житті людсь­
кому. Чим корінь витриваліший і дужчий, тим колосок
рясніше зерном родить (Д. Косарик).
480. Прочитайте і перепишіть, розставляючи розділові знаки.
Скільки він живе, орел?
Та більше нас. Часом дивишся на нього й думаєш: що той
птах бачив на своєму віку? Від чумаків до ракет — усе він оком
своїм ввібрав...
Хижак...
Хижак-то хижак, а ти придивися до нього. В нього свої
закони. Навіть шуліка не б’є пташенят, коли вони ще в
І'НІЗДІ...
Хто це бачив?
У народі давно помічено... Доки пташка сидить на гнізді,
він ніколи її не зачепить... (О. Гончар).
481. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Мову кожної дійової
особи записуйте з нового рядка.
Миколо Івановичу прошептав Петро он на березі го­
рихвістка сидить. Підійдемо ближче, подивимось, як спалахує
у неї хвіст. Як це спалахує здивувався Костя. Микола Іванович
мовчки подав йому свій бінокль. І справді промовив невдовзі
Костя на хвості спалахують якісь іскорки. А-а здогадався то
яскраво-червоні пера. Як пташка співає, смикає хвостом і
відкриває їх. Хвіст немов загорається. Ось чого вона нази­
вається горихвісткою (А. Давидов).
482. Пригадайте, що ви знаєте про зозулю. Складіть і запишіть у
формі діалогу розмову з однокласниками (чи учителем) про цього
птаха.

,,483. Складіть і запишіть діалог за поданою схемою:

—П ,—а.
— П!
—П ,—а.
— П ! — а.
484. Складіть і запишіть діалог на одну з тем: «Б іля книжкової по­
ли ц і», «Телефонна розмова», «Природа — одному мати, іншому —
мачуха».
211
 1НГ>, Ііимишіть діалог з оповідання М. Коцюбинського «Дорогою
ціною ». Поясніть розділові знаки.

§ 39. Цитата як спосіб передачі чужого мовлення

Різновидом прямої мови є цитати.
Ц и т а т а — це дослівний (точний) уривок з чийого-ш*
будь тексту або висловлювання, що служить для підтвер
дження чи пояснення певної думки.
Цитати завжди беруться в лапки. Наприклад: «Борімось
за красу мови, за правильність мови, за доступність мови,
за багатство мови...» ( М . Рильський).
Цитати наводяться в супроводі слів автора або без них.
1. Цитати можуть стояти «М а ю ч и вісімнадцять
при словах автора і станови- років, я ще нічого не здійснив
ти собою пряму мову. В та- для безсмертя!» — написав
ких випадках розділові зна­ у своєму щоденнику Антуан
ки при цитатах ставляться, де Сент-Екзюпері, фран­
як у реченнях з прямою мо­ цузький письменник. .
вою.
2. Якщо цитата є части­ Правильно говорять, що
ною речення і зливається з «х л іб — усьому голова».
словами автора, то вона бе­
реться в лапки і пишеться з
малої букви.
3. Якщо цитата наводить­ «... Наш ідеал — праце­
ся не повністю, то на місці любна людина ,— пише
пропущених слів ставиться В. Сухомлинський.— Вду­
три крапки. майтесь у ці слова: любов до
праці, органічна потреба в
праці».

П р и м і т к а . Лапки не ставляться при цитуванні вірша з до­

триманням віршованих рядків.

486. Прочитайте. Прокоментуйте використання поетом рядків з

вірша В. Симоненка «Л ебеді материнства». Поясніть уживання
розділових знаків.

П АМ ’ЯТІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

Пісню задушевну, пісню лебедину
Розстелила мама, ніби скатертину:
«Можна все на світі вибирати, сину,
212
 Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Скільки тих стежинок у житті сплелося,
Скільки снів рожевих так і не збулося...
Летять лебедята через Україну:
«Вибрати не можна тільки Батьківщину».
У борні затятій, може, я загину...
«Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Дивимося чесно людям ми у вічі,
У планети мудре мамине обличчя.
О. Єрмолаєв

487. Спишіть. Підкресліть цитати. Поясніть розділові знаки.

Іван Франко мав рацію, коли стверджував, що в кінцевому
результаті «історію літератури творять переважно визначні,
творчі одиниці, що підносяться духом понад загал, не раз
відгадують його устремління, а іноді показують нові шляхи
розвою».
Сьогодні, з висоти нашої драматичної історії, ми можемо
зрозуміти внутрішнє сум’яття душевного, лагідного, чутливого
до краси і гармонії молодого Тичини, який так вразливо перед­
чував трагічні події тридцятих років. Поет випростовувався,
мобілізувався, мов ті «тополі під хмарним вітром — на горі»...
«Все можна виправдати високою метою — та тільки не
порожнечу душ і»,— писав Павло Тичина в збірці «Замість со­
нетів і октав». Цей заповіт геніального співця ми сьогодні
нагадуємо для того, щоб не обміліти душею, не звиродніти в го­
нитві за примарним щастям одноденного благополуччя, щоб не
втратити совісного ставлення до свого роду і народу (М. Жу-
линський).
488. Прочитайте. Спишіть, розставляючи розділові знаки.
Існує багато чудових слів про Батьківщину. Письменник
Василь Скуратівський пише Куди б доля не закинула людину
але їй завше має світити отой найперший і найдорожчий вог­
ник великої любові до отчого краю. І поет Іван Нехода
продовжує цю тему. Багато бачив я країв та отчий дім з топо­
лею мов зірочка мені світив. Любити рідну землю закликав Во­
лодимир Сосюра. Любіть Україну у сні й наяву вишневу свою
Україну красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну. Відірва­
ний від батьківщини Тарас Шевченко з болем вигукував Я так
її я так люблю мою Україну убогу що проклену святого Бога, за
неї душу погублю! Кращі сини України вмирали з іменем її на
устах з єдиним бажанням яке поет Василь Стус виразив так
Дозволь мені, мій вечоровий світе упасти зерном в рідній
стороні (3 журналу).
213
 4М0 ( 'кладіть і запишіть речення, використовуючи в ролі цитат
полоні иисловлювання про мову. Доберіть слова автора до цитат.
1. «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й
сам викликати поваги до себе» (О. Гончар). 2. «Мова живе
завжди поряд з піснею, сестрою її рідною» (77. Тичина).
3. «Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ»
(К. Ушинський). 4. «Найбільше й найдорожче добро в кожного
народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, йо­
го багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя, і
свої сподівання, розум, досвід, почування» ( Панас Мирний).
490. Використовуючи як цитати наведені крилаті вислови з лати-
но-українського словника, напишіть невеликий твір-роздум на тему
«М олодь повинна гартуватись у праці й терпінні».
1. Людина народжена для мислення і діяльності. 2. Нічого
для людей нема недосяжного. 3. Ти б рідше помилявся, якби
знав, чого ти не знаєш. 4. Втіха в науках. 5. Докази треба не ра­
хувати, а зважувати. 6. Завдяки сміливості мужність зростає,
а від зволікання — страх. 7. Слід ходити не тим шляхом, яким
ходять, а яким потрібно йти.

§ 40. Способи заміни прямої мови непрямою

491. Прочитайте речення парами. Порівняйте їх. Чим вони
відрізняються?
1. Маковейчик дзвінко оголосив: «Піхота піднялась!» —
Маковейчик дзвінко оголосив, що піхота піднялась. 2. «Сюди,
в оці Альпи, можна лише наступати», — каже Брянський. —
Брянський каже, що сюди, в оці Альпи, можна лише наступа­
ти. 3. «А тепер... куди?» — запитав Павлюга Казакова. — Пав-
люга запитав Казакова, куди тепер (3 те. О. Гончара).
Чуже мовлення передається не тільки реченням з пря­
мою мовою, а й іншим способом: мовець з певних причин
переказує зміст чужої думки лише приблизно. Така мова
називається н е п р я м о ю . Синтаксично непряма мова ви­
ступає у вигляді підрядного речення, яке підпорядковане го­
ловному: Черниш скомандував, щоб бійці піднімались (голов­
не речення — це слова автора, а підрядне — непряма мова).
Пряма мова з а м і н ю є т ь с я на непряму так:
1. Зміст розповідних речень чужого мовлення пере­
дається непрямою мовою за допомогою сполучників що,
ніби, щоб. Порівняйте:
«Всяке нове діло вимагає досвіду», — говорив Майборода
(В. Кучер).
Майборода говорив, що всяке нове діло вимагає досвіду.
214
 2. Зміст спонукальних речень чужого мовлення пере­
дається за допомогою сполучника щоб:
« Принеси, будь ласка, води», — попросила мати Дмитрика.
Мати попросила Дмитрика, щоб він приніс води.

3. Зміст питальних речень чужого мовлення пергдш гм м

за допомогою речень із відносними займенниками і
прислівниками хто, що, який , як, коли, де та ін. або і нїї
тальною часткою чи :
«Х т о підготувався до диспуту?» — запитала вчителька.
Вчителька запитала, хто підготувався до диспуту.
«Коли відбудеться д и с п у т ? »— запитали учні.
Учні запитали, коли відбудеться диспут.
«Т и прочитав статтю?» — запитав я товариша.
Я запитав товариша, чи він прочитав статтю.
Питання в прямій мові — пряме, а питання, що пере­
дається непрямою мовою,— непряме. Після непрямого
питання знак питання не ставиться.
П р и м і т к а . 1. У ряді випадків пряму мову недоцільно
замінювати непрямою, бо при такій заміні спотворюється смисл
висловлюваної думки, наприклад: « Кармелюк ! Кармелюк! Ц е Кар-
мелюк! Д е він? О т в і н ! » — пронеслось у натовпі ( М а р к о Вовчок).
2. Вигуки, зрідка вставні слова і частки звичайно випускають­
ся у непрямій мові, наприклад: Коли зайшла мова про Берлін, Р о ­
ман Блаженко поскаржився: «О й , далеко, браття, до нього
й т и » (О. Гончар ).— Коли зайшла мова про Берлін, Роман Блажен­
но поскаржився, що далеко до нього йти.
3. Звертання опускаються або перетворюються на члени речен­
ня, займенники першої і другої особи замінюються формами тре­
тьої особи, наприклад: «Ти справді хочеш зі мною друж ит и?» —
допитувався Г Іавлик .— П а в л и к допитувався, чи справді він хоче
з ним дружити.

492. Спишіть, замініть пряму мову непрямою. Поясніть уживання

розділових знаків.
1. На Стародавньому Сході говорили: «Молодь — найбільша
загадка сучасності, бо в ній — таємниця майбутнього».
2. І мовлять учні: «Землю милу навік любить не перестанеш»
(З те. М. Сома). 3. «А як ти розумієш щастя?» — спитала в
свою чергу Рая. 4. «Чи є що золота дорожче на землі?» — у муд­
реця спитали якось люди. Подумав трохи й відповів мудрець:
«Дорожча дружба є, була і буде!»(З те. М. Познанської).
5 .1 хочеться вдихнуть на повні груди, на всю планету крикнути
аж-аж: «Ви чуєте? Ви чуєте нас, люди? У космосі — наш
перший екіпаж!» (В. Лагода).
215
р

І нші с п о с о би п е р е д а ч і ч у ж о г о
мовлення
Крім прямої і непрямої мови, існують інші способи пере­
дачі чужого мовлення, а саме:
1. Безпосереднє включення чужого мовлення в розповідь
без авторських слів. Сама ситуація мовлення вказує, кому
належить чуже мовлення. Наприклад: Мама дістала з гар­
дероба доньчине пальто .— Доню, накинь (О. Гончар).
2. Невласна пряма мова. Це так зване внутрішнє мовлен­
ня, яке передає автор твору, ніби перевтілюючись у свого
героя. Невласна пряма мова, або вільна непряма мова,
становить суміш непрямої мови з елементами прямої мови.
Наприклад: Соломія сиділа, обнявши голову руками, і дума­
ла. Ні, вона не хоче гинути отут! Я к тільки на світ
займеться і можна буде йти, вона піде, піде просто...
(М . Коцюбинський).
Характерні особливості невласної прямої мови:
а) зберігає порядок слів, інтонацію, дослівні вирази,
емоційність дійової особи або стилізує під пряму мову;
б) з граматичного боку дієслова першої особи замінюють­
ся формами третьої особи, що властиво непрямій мові.
Невласна пряма мова, як видно з прикладів, розділовими
знаками не виділяється.
3. Включення чужого мовлення в мову того, хто гово­
рить, за допомогою вставних слів і вставних речень на
зразок: як каже (хтось), як кажуть (десь), як про це
кажуть (десь), за повідомленням (когось). Наприклад:
Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде
(Нар. творчість).
4. Передача теми чужого мовлення. Тема чужого мовлення
може бути виражена простим реченням за допомогою додатків
при дієсловах із значенням мислення або мовлення. Напри­
клад: Сербська письменниця Десанта Максимович вважа­
ла Лесю Українку геніальним стилістом, поетом, що
мислить образами.
493. Прочитайте. Знайдіть невласну пряму мову, з ’ясуйте її особ­
ливості.
1. Вона кинулась було розважати Пріську, що то, може, ще
й брехня... чого люди не скажуть? — та ще гірше розразила її
серце, ще більше виточила сліз із старих очей. 2. Вирядили
Остапа на Дін у великий піст, а так — к зеленій неділі — при­
ходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак Ос­
тап Хрущ? і де він у вас узявся?.. 3. Вона згадала про ті два
карбованці, що у волості зоставили. Навіщо вони їх задержа­
216
ли? Хіба не все з нас узяли, що треба було? Піду... піду... своє
візьму... (З те. Панаса Мирного).

494. Перебудуйте і запишіть подані висловлювання, користую­

чись різними способами передачі чужого мовлення.
Зразок. Н ім ецький письменник Рудольф Пресбер казав: л Щ а с ­
тя — це слово, яким ми позначаємо те, чого досягли і н ш і » . - - Щ аст я,
як сказав німецький письменник Рудольф Пресбер ,— це слово, яким
ми позначаємо те, чого досягли ін ш і .— Німецький письменник Ру
дольф Пресбер вважав щастя словом, яким ми позначаємо те, ного
досягли інші.
1. Мовознавець Олександр Білецький писав: «Науки про
людей прийнято називати гуманітарними, тобто прикметни­
ком, в основі якого в кінцевому підсумку лежить латинське
слово, що означає — людський, властивий людям». 2. Максим
Рильський сказав: «В історії світової культури мало є людей з
такою різносторонністю інтересів, з таким багатством виявів
свого духовного Я, як Іван Франко». 3. «Гідність — це мудра
влада тримати себе в руках»,— писав Василь Олександрович
Сухомлинський.

Узагальнення і систематизація вивченого

Запитання для повторення
495. Прочитайте запитання. Продумайте відповіді. Підготуйтесь
до усного повідомлення на лінгвістичну тему «Способи передачі чу­
жого мовлення».
1. Які є способи передачі чужого мовлення?
2. Яка різниця між прямою і непрямою мовою?
3. Як інтонуються речення з прямою мовою?
4. Які розділові знаки ставляться при передачі чужого мов­
лення?
5. Яка стилістична роль речень з прямою (непрямою) мо­
вою?

496. І. Ознайомтесь із порядком синтаксичного розбору речення з

прямою мовою. Випишіть з поданого тексту два речення з прямою мо­
вою, зробіть їх повний синтаксичний розбір.

Порядок синтаксичного розбору речення

з прямою мовою
1. Назвати речення з прямою мовою.
2. Вказати слова автора і пряму мову.
3. Слова автора і пряму мову розібрати як умовні речення.
4. Побудувати схему речення з прямою мовою.
5. Пояснити розділові знаки.
217
 Зразок усного розбору
«До булави треба голови!» — казали між собою запорожці
стару приказку (О. Іваненко).
Речення з прямою мовою. До булави треба голови — пряма
мова; казали між собою запорожці стару приказку — слова ав­
тора.
Слова автора виражені простим, розповідним, неокличним,
двоскладним, поширеним, повним, неускладненим реченням.
Підмет запорожці , простий, виражений іменником; прису­
док казали , простий дієслівний, виражений дієсловом дійсно­
го способу.
У групі присудка є другорядні члени: прямий додаток при
казку , виражений іменником у знахідному відмінку однини;
узгоджене означення стару , виражене прикметником у
знахідному відмінку однини; обставина місця між собою, вира­
жена сполученням займенника з прийменником.
Пряма мова виражена простим, спонукальним, окличним,
односкладним безособовим, поширеним, повним, неускладне­
ним реченням.
Головний член треба виражений словом категорії стайу.
Від головного члена залежать непрямі додатки голови і до була­
ви , виражені іменниками в родовому відмінку однини без
прийменника та з прийменником.
Схема: «П !» — а.
Пряма мова стоїть перед словами автора, вимовляється з ок­
личною інтонацією, тому після неї ставиться знак оклику, ти­
ре і слова автора пишуться з малої букви; пряма мова береться
в лапки.

БЕРІЗКА
Після обіду Василь чекав її в новому костюмі. В петлиці
біліла пишна маргаритка.
— Мені? — вказала на квітку.
Василь вийняв маргаритку й подав, посміхнувшись.
— Тобі...
Помовчав, хоч на вустах були слова: «Для тебе мені нічого
не шкода».
Проходили стежкою.
— Стривай, стривай! — схаменулася Настя, коли були в
кінці городу старого Грицака.— А де берізка, що росла тут? —
вказала рукою.
Василь зашарівся, та вона того не помітила. Згадала
заквітчане деревце в себе під вікном, що виросло за одну ніч,
як у казці...
— То... для тебе! — мовив хлопець.
218
 А вона хутко подалася стежкою, де колись біліла берізка.
Зустрілася з старою Грицайкою, почула:
— А бодай на нього впали всі святі! Він сліпий за берізкою в
ліс піти? Хіба берізка, що старий посадив, не могла собі рос­
ти?..
Ішли мовчки.
— І розгнівалась стара, мов кедра ліванського в неї зрізали.
Ади, яка шкода! — почав Василь.
Та Настя його не чула. Вона йшла, і весь світ мінився в її
очах. «Ні, справжню, велику радість не сміє тьмарити нічиє
горе, нічия кривда!» — думала вона (За І. Чендеєм).
II. Визначте тему, основну думку тексту.
III. Щ о ви знаєте про звичай ставити весною перед вікнами дівчи­
ни березу?

497. Перебудуйте речення так, щоб у нових, крім прямої мови,

містилась вказівка на те, хто саме говорить, використовуючи для цьо­
го вставні слова, непряму мову. Поясніть розділові знаки в кожному ре­
ченні.
Зразок. Н а думку письменника І в а н а Ц ю п и , доброта — це
найбільше досягнення людини, найбільш прекрасне і святе .— Ів а н
Ц ю п а писав, що доброта — це найбільш е д о с я гн е н н я людини,
найбільш прекрасне і святе .— «Доброт а — це найбільше досягнення
людини, найбільш прекрасне і свя т е » , — писав Ів а н Ц ю п а .

1. Патріотизм починається зі ставлення до своєї мови (В. Р

санівський). 2. Могутність мови — це духовна могутність наро­
ду (М . Шумило). 3. Мова й пісня — дві найважливіші фортеці,
які народ повинен оберігати пильніше, ніж свої кордони
(Г. Шульга).
498. Складіть речення з прямою мовою, використовуючи у словах
автора, які були б у середині прямої мови, дієслова промовити, кр ик­
нути, зрадіти, посміхнутись, здивуватись, шепнути.

499. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Визначте тему і ос­

новну думку тексту.

ПСИХОЛОГІЯ
Вузькою вуличкою словника поволі простувало дуже неве­
личке, з однієї лише букви, Слово. Раптом над ним виріс гру­
бий басище
Ей, ти! Куди повзеш? Повилазило?
Слово звело очі і побачило здорованя, разів у десять за ньо­
го більшого
Це ви до мене?
До тебе, до тебе. А до кого ж? Бачу, познайомитись хочеш?
Дякую. Вважав би за честь для себе.
219
 Ги ї м пі! Начебто воно щось тямить у честі.
Л мтім голос у здоровила трохи пом’якшав Ти мені до вподо­
би Давай лапу. Я — Внаслідок. Може, чув? Прийменник та­
кий. Дійшло?
Дійшло. Дуже приємно. Я теж у реченні працюю. Підметом.
Моє ім’я — займенник Я. Чували?
Що? дико вереснув прийменник і кинувся навтьоки. Мало
півсловника не пролетів, аж поки зупинився.
Ох відсапувався розпачливо. І чого те начальство ще й
пішки ходить? Машина в ніс йому коле?..
Сполучник Й посміхнувся, вдоволений своєю ви­
нахідливістю. Провчив задаваку (С. Павленко).
500. Прочитайте смішинки. Спишіть і поставте розділові знаки.
Поясніть їх уживання. Спробуйте скласти свою смішинку з прямою
мовою.

ПРЯМ А МОВА
1. На уроці мови вчителька питає Галю
Що таке пряма мова?
Це коли говорити правдиво й відверто.
2. Ігоре що ти знаєш про Робінзона Крузо? запитав учитель.
Це людина яка сама заселила острів.
3. Батько питає свого Івася
Чому ти тільки четвірки та п’ ятірки приносиш?
Треба тату з меншого починати...
4. Учителька попросила Петрика провідміняти дієслово
ходити.
Я йду, ти йдеш... почав повільно учень.
Швидше Петрику.
Я біжу, ти біжиш...

Зв'язне мовлення
Про культуру читання.
Тематичні виписки як засіб засвоєння
і запам’ятовування почутого і прочитаного

501. Прочитайте і перекажіть текст. Як досягти культури чЙтання?

Щоб добре оволодіти вмінням правильно, швидко й виразно

читати, потрібно докласти багато зусиль та праці. Читаючи
будь-який текст, книжку, намагайтеся завжди працювати з
олівцем у руці для того, щоб позначити ті місця, на які треба
звернути увагу, вибравши саме те, що необхідно запам’ятати
як ядро нового матеріалу. У книжках із бібліотеки не слід ро­
бити жодних поміток. Найважливіші частини тексту не­
220
обхідно конспектувати в спеціально заведеному зошиті для
тематичних виписок.
Перше читання повинно підпорядковуватися принципу:
доцільніше вивчати ціле, ніж його окремі частини одна за
одною. Вже під час першого читання створюється загальне
уявлення, яке при наступному читанні доповнюється новими
деталями.
Після першого прочитання треба осмислити швидко прочи­
таний матеріал і тільки потім приступити до детального
вивчення його. Якщо матеріал великий за обсягом і вимагає
тривалого часу на опрацювання, важливі думки тексту варто
позначати (у власних книжках) кольоровими лініями, а слова,
що виражають тему окремих абзаців, брати у рамку.
Друге читання проводиться повільно, щоб з’ясувати деталі і
місця, які під час першого читання були не зрозумілі, пов’яза­
ти нові факти з відомими.
Після другого читання корисно переказувати прочитане і
звіряти з написаним у книжці, щоб не припуститися помилки.
502. Прочитайте і перекажіть текст. Випишіть речення, в яки
ідеться про способи і форми запису інформації.

ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ
Щоб повно й змістовно запам’ ятати і переказати текст,
його слід виразно прочитати. Правильне читання вимагає
уважного, вдумливого виділення основних положень, форму­
лювання висновків із прочитаного, роботи над незрозумілими
словами, висловами, записування власних думок з приводу
прочитаного.
Для кращого запам’ятовування і засвоєння почутого і про­
читаного доцільно складати план, тези, робити тематичні
виписки, конспектувати.
Одним із способів запису змісту почутого чи прочитаного
матеріалу є т е м а т и ч н і в и п и с к и . Опрацьовуючи будь-
які джерела інформації, корисно виписувати цікаві думки,
важливі факти, вислови, щоб можна було скористатися ними
під час підготовки наукового повідомлення, виступу, доповіді,
захисту реферату тощо.
Тематичні виписки можуть мати різні форми: а) дослівний
запис найважливіших думок; б) передача прочитаного чи по­
чутого своїми словами; в) повний чи скорочений запис цитати.
Оформлення запису змісту почутого чи прочитаного у ви­
гляді ц и т а т и (дослівного наведення чиїхось слів) — найужи­
ваніший спосіб, оскільки він надає викладу матеріалу
точності, достовірності, виразності і сприяє кращому
запам’ятовуванню фактів.
 50.4. І. Прочитайте уривок із книжки Б. Антоненка-Давидовичи
«Я к ми говоримо». Користуючись зразком, оформіть виписку «Вираз
і ви слів».

Зразок.
« К о л е д ж , -у, ор. -ем. Вищий або середній навчальний заклад в
А н глії, С Ш А та деяких інших країнах.
Колеж, -у. Середній навчальний заклад у Франції, Бельгії і Ш вей­
царії».
«Г о л о в а щ у к С. І. Українське літературне слововживання:
Слов.-довід.— К.: Вища шк., 1995.— С. 137.

ВИРАЗ І ВИСЛІВ
Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній
літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: «Поча­
ла... солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй-Ле-
вицький); « Вираз на лиці понуро-урочистий» (П. Куліш).
У сучасній українській літературній мові ці слова розрізня­
ються за значенням: там, де йдеться про якусь думку чи мірку­
вання, передані небагатьма словами, кажуть вислів: «За висло­
вом чиїм»... (Російсько-український фразеологічний словник
І. Виргана й М. Пилинського), у всіх інших випадках, зокрема
й у математиці, користуються іменником вираз: «Ротмістр і
очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть» (Пет­
ро Панч); вираз а2 + Ь = с.
II. Підготуйте тематичні виписки до виступу на одну з тем:
«Українська мова серед інших слов’янських мов», «Творчий ш лях
М. Коцюбинського», «Поет-пісняр Ю. Рибчинський».
 ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО
в КІНЦІ РОКУ

504. Випишіть словосполучення, залежне слово підкресліть.

Назвіть спосіб підрядного зв’ язку між головним і залежним словами.
Обґрунтуйте свою думку.
1. Любов до рідної землі починається з отчого дому, краю, де
ти народився. 2. Чи можеш ти уявити собі наш край без верби
над ставом, калини у лузі, тополі край дороги, соняшника у го­
роді? 3. Давайте ж ми повернемось серцем до краси народної.
505. Подані речення перебудуйте на речення з прямим порядком
слів. Щ о називається реченням? Чим відрізняється речення від сло­
восполучення? Який порядок слів у реченні називається прямим,
який — непрямим (зворотним)?
1. Земля відроджена встає і знов народу подає скарби свої
нетлінні (Т. Масенко). 2. Багряне листя в жовті коси вплітає
осінь у садах (Б. Сосюра). 3. Пливли ми по Десні у гості — у світ
добра, в Довженків край. 4. Зоріла зірка з високості і падала у
водограй (М. Сингаївський).
506.1. Спишіть. Виділіть підмети і присудки. Чим вони виражені?
Назвіть різновиди присудків.
I. Ранок, мов білий лелека, махає мені крилом. Чую знайо­
мий клекіт за барвінковим вікном (М. Сингаївський). 2. За то­
бою завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата
(Б. Симоненко). 3. Не золото, не долари й дукати, насущний
хліб був завжди у ціні! (Д. Луценко). 4. Земля своя здається ви­
ще вирію, до неї завжди серцем долинав (О. Ющенко). 5. Верба,
калина, тополя, соняшник — одвічні символи України.
6. Символи, звичаї, традиції, рідна мова, мамина пісня, бабу­
сина казка — це корені народу. Давайте ж ми повернемось до
них серцем (З те. В. Скуратівського).
II. Як визначити вид присудка? Назвіть способи вираження про­
стого дієслівного присудка, складеного іменного присудка.

507. Складіть і запишіть по одному реченню: а) з підметами:

Дніпро, шість школярів, більшість ш ахіст ів; б) з присудками: на­
вчають, почало спадати, став веселим, це мати.

223
 50Н. І. Спишіть. Підкресліть другорядні члени речення. Доберіть
заголовок. Визначте стиль.
У вишитій багрянцем широкополій сорочці по узгір’ях сту­
пив жовтень. Зривав листя з дерев і стелив багатобарвну ков­
дру на стежці і полях. Патлата груша-дичка, що росла обіч Се-
менишиного саду, усипана тисячами мідяків. У гіллі пурхали
зграйки перелітних пташок. Вони співали журних пісень —
прощалися з садом, полем і лісом, де знаходили привілля ціле
літо і куди знову повернуться після снігу і березневих морозів.
Дятел заклопотано підстрибував на дуплястому стовбурі яб­
луні. Підкидаючи голівкою в червоній шапочці, вистукував
«тук-тук»... (І. Чендей).
II. Доберіть п’ять узгоджених і неузгоджених означень до слова
жовтень.
50 9.1. Прочитайте. Визначте тип односкладних речень.
I. В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу го­
ловою. 2. Там найдете щиру правду, а ще, може, й славу...
3. Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони. 4. Самому чудно.
А де ж дітись? 5. Сльозами моря не долить. 6. Поховайте та
вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ ю волю
окропіте. 7. Червоніє за горою. 8. Защебечи, соловейку, в лузі
на калині (З те. Т. Шевченка).
II. Випишіть дієслова, згрупуйте їх за дієвідмінами.

510. Прочитайте. Випишіть неповні речення і визначте, які члени

речення в них пропущені.
1. Дерево міцне корінням, а людина — друзями. 2. Носить
голову тільки для шапки. 3. Яка головонька, така й розмо­
вонька. 4. Сонце відкриває світ, а книга — очі. 5. Земля має су­
путника Місяць, а людина — книгу (Нар. творчість).
511.1. Спишіть, розставляючи розділові знаки. Поясніть орфограми.

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ
Українська пісня одне з найцінніших духовних надбань на­
шого народу. Вона виникла в трудовій діяльності людей у ній
відбиті їхні звичаї і вірування змагання за кращу долю боротьба з
поневолювачами та загарбниками. В пісні знайшли своє відобра­
ження характер народу його доброта щирість душевна щедрість
та весела вдача. В ній проявились людські мрії надії сподівання.
Сьогодні в благословенний час відродження української духов­
ної культури до нас повертаються найдавніші пісні календарно-
обрядового циклу веснянки і гаївки купальські петрівочні об­
жинкові й весільні співання колядки й щедрівки.
 Високою громадянськістю й патріотизмом позначені давні
козацькі думи історичні пісні про боротьбу народу України за
свою волю і незалежність про жорстокі бої з турками й татара­
ми польською шляхтою та іншими загарбниками про славні
походи та блискучі перемоги тяжкі дороги ратної слави. Зліта­
ючи з кобзаревих вуст під тихий гомін кобзи оповідають пісні
про народних героїв Байду і Дорошенка Нечая і Морозенка
Сагайдачного і Сірка Хмельницького і Кривоноса Залізняка і
Гонту Палія Швачку Довбуша Кармелюка...
А скільки краси витонченості ніжності і щирості в україн­
ській ліричній пісні! Воістину пісенність України то її
душа слава і гордість. Пісенність України це високе поетичне
мистецтво неперевершене в своїй правдивості природності
простоті безпосередності й глибині почуттів (3 журналу).
II. Підкресліть займенники, визначте їх розряд.

512.1. Прочитайте. Знайдіть вставні слова. Яку роль вони викону

ють у реченні? Спишіть, розставляючи розділові знаки. Підкресліть
вставні слова, визначте групу за значенням.
Відомо що мова кожного народу явище давнє. Її коріння ся­
гають у доісторичні часи. Безперечно вона є найгеніальнішим
витвором багатьох поколінь. Справді кожне витворене і при­
йняте до вживання слово це своєрідний символ сформованої
ідеї... Вироблення граматичних законів творення нової лекси­
ки це безумовно справа тисячоліть. У великому творчому
процесі народжується мова людини а з нею треба думати наро­
джується й найприродніше єднання народу.
На жаль дехто ладен зарахувати мову тільки до засобів
порозуміння між людьми. На мою думку це не так. По-перше у
мові закодовує нація всю свою історію свій всебічний бага­
товіковий досвід здобутки культури свою самобутність. По-
друге у ній вся розгадана і нерозгадана природа нації, її духу
прагнень ідей. Зрештою з нею і тільки через неї розвивається
культура (За Г. Нудьгою).
II. Розберіть за частинами мови останнє речення.
III. Виконайте словотвірний розбір слова багатовіковий.
IV. Випишіть і розподіліть іменники за відмінами.

513. І. Прочитайте текст. Знайдіть відокремлені члени речення.

Я кі члени речення відокремлюються і за яких умов? Спишіть,
поставте пропущені розділові знаки.

МАЙСТЕР
Один з ковалів досвідчений мечник пізнав Сагайдачного і
знайшовши десь у кутку шматок шабельної криці кинув на ко­
вадло. Задихав ще один міх, і, коли криця стала червоною,
мечник почав лупати по ній важким молотом. Золоті бризки
полетіли з-під нього. Народжувалася шабля ще м’ яка розпале­
на до червоного і нібито вмита кров’ю. І колишній гетьман
дивився на неї і на ковалів освітлених зісподу багряним
полум’ям і здавалося йому, що якісь невідомі і непереможні
сили мабуть сам підземний огонь колись бачений у жерлі Ве-
зувію кують йому зброю для боротьби, а він ще не наважується
простягти до неї руку.
Мечник насолоджувався силою і спритністю своїх рухів;
коли шабля стала під молотом тонка і ледь-ледь вигнута наче
виточена за найтоншим рисунком обробив її меншим легшим
молотом і підхопивши кліщами занурив у воду. Вода скипіла
від її вогняного дотику, над казаном звився стовп рожевої пари,
а загартоване лезо вже лягало зі сталевим дзвоном на точильне
коло, і полетіли з-під нього останні золоті іскорки (3. Тулуб).
II. Випишіть дієприкметники в одну колонку, а дієприслівники —
в другу. Поясніть спосіб творення їх.
III. Розберіть за будовою слово насолоджувався.
51 4.1. Прочитайте. Доберіть заголовок до тексту. Знайдіть прям
мову та цитати. Щ о таке пряма мова, цитати? Спишіть, поставте і по­
ясніть розділові знаки.
Першим пам’ятником для могили Кобзаря мусив стати ча­
вунний хрест з барельєфом поета вагою 250 пудів. Його було
відлито на одному з київських заводів. У кутку ескізного про­
екту зберігсь напис Прошу прийняти замовлення й за цим ма­
люнком відлити хреста для могили Шевченка В. Тарновський.
Автор проекту вибрав для пам’ятника рядки якими поет-
громадянин закликав «і мертвих, і живих, і ненарожденних
земляків» своїх
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!
Такий вибір «оцінив» і царський генерал-губернатор давши
розпорядження Не допускать и крест заказнику не вьідавать до
уничтожения надписей. Хрест видано не було...
Про Василя Васильовича Тарновського із заможної родини
у якій бував Кобзар «Шевченківський словник» пише так
Хлопчиком познайомився з Шевченком вдруге зустрівся з по­
етом 1859 року в Качанівці. Листувався з ним збирав його ру­
кописи автографи малюнки офорти. На основі цих матеріалів
створено музей у Чернігові. Усі свої кошти В. Тарновський ви­
тратив на шевченківську колекцію та дослідження пам’яток
української культури (3 газети).
226
 II. Випишіть прикметники, визначте групу за значенням.
III. З’ ясуйте морфемну будову і спосіб творення слів чавунний, за ­
мовлення, ненарожденних, шевченківську.
IV. Зробіть повний синтаксичний розбір двох останніх речень.

515. Спишіть текст. Визначте у ньому складні речення. На які ви­

ди поділяються складні речення? Яка різниця між складним і про­
стим реченнями? Зробіть синтаксичний розбір двох простих речень
та накресліть схеми.

АВТОБІОГРАФІЯ НАРОДУ
Чого тільки не осягнуто людиною, чого тільки не виверше­
но людством, а мова — чи ж не найвизначніше, що створив ко­
жен народ! Вона воістину — всеісторія. Найправдивіший літо­
пис за всі часи буття народного. Автобіографія народу. Кожне
слово — лазерний промінь у віки і через віки, тисячоліття. За
однією лише мовою відкривається, що наш народ, кровинка
слов’янства, піднімався до цивілізації тими ж щаблями, що й
усі найдревніші. Як за в той чи той спосіб добутими що­
найдрібнішими, які тільки можна уявити, частками матерії з
Космосу здогадуємося про мільйони й мільярди років розвитку
Сонячної системи, всесвіту, так за матерією мови, пізнаючи її
глибше й повніше, чи ж не побачимо проминувшину — всі, по­
чинаючи від найпервиннішого, тисячоліття й тисячоліття на­
родного буття, виявимо щонайсуттєвіше, чого донині не роз­
крили ні історія, ні археологія, ні етнографія, ні щось інше із
здобутого наукою. На всьому обширі всебуття народного — що
в просторі, що в часі — розсипи не коштовних каменів, а
безцінних крупинок мови, які — мовби затверділі згустки
людської мислі. Мовби вічність відкривається, бачимо, як у
дзеркалі, і себе, і пращурів аж до стотисячного коліна — дідів,
прадідів, шаноба до яких була такою святою за звичаєм наших
предків (В. Пепа).
516. Напишіть твір-роздум на тему «Я — людина третього тися­
чоліття ■».
 Ч ЕСТИ І З А В Д А Н Н Я Д Л Я Т Е М А Т И Ч Н О Г О
КОНТРОЛЮ

Словосполучення і речення

I. Середній рівень
1. У якому рядку всі словосполучення поєднані підрядним зв’яз­
ком узгодження?
а) сріблястий туман, єднаймося щиро, густі ліси, рожеве яб­
луко; б) голуб із тіста, умілі руки, світлі думки, подарунок
онуці; в) гаряче сонце, легенька хмаринка, вогненний диск, зе- \
лене поле; г) бабусині руки, ніжні квіти, м’яке тісто, ходить
під вікнами.
2. Знайдіть синонімічні словосполучення.
Шкарпетки з вовни, графітний стержень, вовняні шкарпет­
ки, полтавські рушники, стержень з графіту.
3. Назвіть основні ознаки речення.
4. Вкажіть спонукальне речення:
а) Мовчить сталева гладь моря; б) Тихо шепчуться з берегом
хвилі; в) «Зігрій нас, зігрій!»; г) Невже замерзне берег мій?
II. Достатній рівень
1. Визначте, яким підрядним зв’ язком поєднані слова у словоспо­
лученнях.
Бурхливе море, любимо весну, спускається повільно, квітка
троянди, будинок з каменю.
2. Знайдіть серед поданих сполучень слів ті, що не є словосполу­
ченнями.
Розквітла пишно, поза селом, дрімаїоть степи, будемо пра­
цювати.
3. Наведіть приклади речень, різних за метою висловлювання.
4. З’ясуйте, до якого виду речень (за будовою) належать подані:
а) Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі (Леся
Українка ); б) Чужим добром не забагатієш (Нар. творчість);
в) А там і ліс, і гай, і поле... (Т. Шевченко ); г) Життя — то мить!
(Л. Забашта).
 III. Високий рівень
1. Запишіть по два приклади словосполучень на кожен тип
підрядного зв’язку.
2. Запишіть по два приклади іменникових, прикметникових та
дієслівних словосполучень.
3. Знайдіть помилку в характеристиці речення: Безмежне море,
ліниво зітхнувши біля берега, заснуло.
Просте, розповідне, поширене, неускладнене, односкладне,
повне.
4. Наведіть приклади простих і складних речень, різних за метою
висловлювання.
5. Охарактеризуйте речення.
О думи мої! О славо злая! За тебе марно в чужому краю кара­
юсь, мучуся, але не каюсь!.. (Т. Шевченко).
Головні і другорядні члени речення
І. Середній рівень
1. Визначте, яким членом речення є виділене слово.
Рід великий , а пообідати ніде (Нар. творчість).
2. Вкажіть речення, у якому граматична основа складається з
підмета й присудка:
а) Кожна пригода — до мужності дорога; б) На чужий труд
ласий не будь; в) Із пісні слова не викинеш; г) Світи, зоре, на
все поле (Нар. творчість).
3. У якому реченні підмет складений?
а) Баштан був далеко від села; б) На баштані вилежувалися
проти сонця кавуни, дині; в) Господар баштану — старий дід;
г) Ми з дідом обходимо баштан (За В. Чухлібом).
4. Складіть поширене речення зі слів: вернутися, ти, з подару­
нок, батьківщина, Вкраїна, рушничок, на.
5. Напишіть невеликий твір-опис на тему «Акварелі*, вживайте
всі типи простого речення.

II. Достатній рівень

1. За якою ознакою об’єднано речення?
а) Майська роса краща вівса; б) Кінець діло хвалить; в) По­
служлива дитина — потіха для батьків; г) Без роботи день ро­
ком стає (Нар. творчість).
2. У якому реченні присудок дієслівний складений?
а) Ярослав звелів будувати Софію; б) Ніч була світла, як
229
день; и) М любив ліпити іграшки з глини; г) Дорога пролягли
чврші степи.
Л. Складіть речення зі складеним підметом.
Складіть просте речення з усіма головними і другорядними
членами.
5. Напишіть твір-розповідь на тему «Подорож до моря», вживай
те всі типи простого речення.

III. Високий рівень

1. Вилучіть «зайве» речення:
а) Журавлі летять на північ; б) Весна уже бродить полями;
в) Потім ми з Марійкою пішли до школи; г) Солов’ї щебетали в
гаях.
2. Складіть речення, у яких складений дієслівний присудок мав
би модальне дієслово, що вказує на початок дії, кінець дії, мож­
ливість чи неможливість дії.
3. Складіть речення з іменним складеним присудком.
4. Визначте в реченні групу підмета і групу присудка, охаракте­
ризуйте їх.
Минулого року я зерна садив по весні, у землю пахучу, теп­
лом і дощами зігріту (В. Тарасенко).
5. Напишіть твір-роздум на тему «Слово про рідну мову».

Односкладні речення

І. Середній рівень
1. Яке з речень є неозначено-особовим?
а) Над чолом моєї мови ще горить вінець терновий; б) Ну що
ж, добраніч, дві мої Надії; в) О Господи! Лиши їх за мою
спокійну душу молитися ще довго на землі; г) Наповнюймо до­
бром по вінця свої душі... ( Н . Матюх).
2. У якому рядку всі речення називні?
а) Міцнюща моя кров! Жаркіша від огнива (Б. Олійник );
б) Даруй нам, Земле, за слова! (М . Сингаївський ); в) Моя
Вкраїна, голубі лани... (В. Мирниц); г) Я тут родивсь. І просто
жив. І горе знав. І щастя пив (Б. Олійник ).
3. Визначте тип односкладного речення за морфологічним вира­
женням головного члена:
а) головний член виражений безособовим дієсловом; б) го­
ловний член виражений дієсловом 1-ї особи однини; в) голов­
ний член виражений іменником у називному відмінку; г) голов­
ний член виражений дієсловом у 3-й особі множини.
230
 4. Складіть односкладне речення, яке відтворювало б фізичні яви­
ща природи.
5. Напишіть твір-розповідь на тему «П о гриби», вживайте одно­
складні речення.

II. Достатній рівень

1. Яке з речень безособове?
а) Стоїть наша доля над плином на вічнім посту... (Б. Тарасен-
ко)\ б) Все нам треба ревно берегти... (В. Женченко); в) Родинна
хата в маминих узорах... (М. Сингаївський); г) І тихий край роз­
казує легенди словами української землі... (М. Сингаївський).
2. Складіть односкладне речення, у якому присудок виражений
інфінітивом.
3. Перетворіть двоскладне речення на односкладне:
а) Пахла скошена трава; б) Що вона тепер буде робити?
в) Хотіла б я поїхати до моря; г) І злякалась дівчинка у голому
степу.
4. Складіть односкладне речення, яке передавало б фізичний стан
людини або її переживання.
5. Напишіть твір-опис на тему «О сінь», вживайте односкладні ре­
чення.

III. Високий рівень

1. Складіть по одному односкладному реченню всіх типів.
2. За якою ознакою об’єднані речення?
а) Молімося Правді; б) Вклоняймось лиш Богу; в) Плекаймо
надію; г) І душу свою збережемо і здіймем ї ї над Ельбрус (І. Пе-
репеляк).
3. Замініть безособові речення особовими:
а) За літо вітром нанесло гори піску; б) Пахло яблуками в са­
ду; в) Не спалося парубкові; г) Про це розказано кобзарями.
4. Складіть односкладне речення, у якому присудок не потребує
другорядних членів.
5. Напишіть твір-роздум на тему «Краса — поняття вічне», вжи­
вайте односкладні речення.
Просте ускладнене речення
І. Середній рівень
Однорідні члени речення
1. Вкажіть речення з однорідними членами:
а) Дощ по річці вперіщив; б) Аж закипіла вода; в) Дощ
231
кип’ятить асфальти вулиць, проспектів, площ; г) Гайда хова­
тись під літній дощ! (/. Чернецький).
2. У якому реченні є узагальнююче слово при однорідних членах?
а) Небо все нижче й нижче клубочиться, осіда (І. Чернець­
кий)-, б) Немудрою забавкою, весело та бездумно вистрибнув із
колиски материн радісний біль (І. Чернецький); в) А дівчата в
тузі калинами в лузі чи тополями в полі милих дожидали, ви­
глядали ( Г . Гордасевич); г) Покручені ліжка, умивальники,
відра та свічники, дрібне залізне начиння — все, що лишилося
погорільцям ( Ю . Смолич).
3. Складіть речення, у якому однорідні члени речення з ’єднува­
лися б сполучниками і, й, та, що не повторюються.
4. Яке правило ілюструє подане речення?
І тієї ночі завірюха ревла, шаленіла, стогнала (/. Сенченко).
5. Побудуйте діалог, вживаючи однорідні члени речення.

Звертання. Вставні слова і вставлені

конструкції
1. У якому реченні є звертання?
а) Слова!.. Слова!.. А де ж вони, скажи? б) Важкий твій, кня­
зю, хрест, як долі вимір... (Б. Бровченко); в) Присіла Мудрість
край мого стола: — Ти звала,— каже (Г. Світлична); г) Осінь!
Стоять городяни в черзі, осінь купуючи на кіло (Г. Світлична).
2. Поставте розділові знаки в реченнях.
Байдужосте
Озлобо
Неуваго
Не обійди мене,
Смертельно не порань.
Ти ж доброто
хлюпни мені відваги,
Щоб вирватись з безволля і вагань.
Б. Бровченко
3. У якому реченні повторюване слово вставне? Поставте
розділові знаки.
а) Видно шляхи широкії і славну Полтаву; б) Видно не до
смаку прийшлась йому мужицька арифметика (За С. Василь-
ченком).
4. Знайдіть і виправте помилку в реченнях:
а) Здається байка просто бреше, а справді ясну правду чеше
(Л. Глібов); б) Можливо, це суперечить законам Природи;
232
в) Безперечно Сашко, буваючи вдома, допомагав матері; г) Ма­
буть Зінчина доброта привертала до неї птаство.
5. Побудуйте діалог, використовуючи звертання.

Речення з відокремленими членами

1. Вкажіть речення з відокремленими членами:

а) І живемо ми в космічних тенетах, кинувши серце на тере

зи... (М . Руденко ); б) Козуля тут бере з руки людські дарунки,
мов теля (М . Руденко)-, в) Натомлені руки нили; г) Він жив
один... Сокира і рубанок — його сім’я... Усе, що тесля мав
(І. Шевченко).
2. Чому не поставлено в реченні коми?
Через півгодини вкриті снігом козаки проїхали крізь сніго­
ву браму (М . Савіцький).
3. Я кі члени речення відокремлені?
Ти стоїш, небагата й непишна,
виглядаючи з саду в луг.
Рясний цвіт обтрусили вишні
на солом’яний твій капелюх.
В. Симоненко
4. Складіть словник лінгвістичних термінів до теми «Відокрем­
лені члени речення».
5. Напишіть твір-розповідь на тему «М оя майбутня професія»,
вживайте відокремлені члени речення.

II. Достатній рівень

Однорідні члени речення

1. Визначте, які члени речення є однорідними.
Що ж людині потрібно для щастя? Трохи злості і трохи не­
нависті, трохи голоду, холоду, болю, трохи вітру у чистім полі,
трохи вимушених розлук, трохи примхливих коханих рук,
трохи невдач і страху. Якщо спіткати цього не вдасться, то чи
пізнає людина щастя? (І. Чернецький).
2. Доберіть однорідні члени до поданих узагальнюючих слів,
складіть речення.
Всюди, скрізь, все, будь-які.
3. Складіть речення, в яких однорідні члени з ’ єднані повторюва­
ними сполучниками і, й, та.

233
кь
 4. Яке правило про розділові знаки при однорідних членах ілюст­
рує подане речення?
Голос духа чути скрізь: по курних хатах мужицьких, по
верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз (І. Франка).
5. Побудуйте діалог, вживаючи однорідні члени речення.

Звертання. Вставні слова і вставлені

конструкції
1. Визначте, чим морфологічно виражене звертання:
а) Гучними словесами не грішу, твоїм ім’ям, народе мій, не
бавлюсь; б) Дитинство сиве, ти отам стояло, пригадуєш?
в) О, далека весно! О, вічний зваб високих берегів! Струмить
потік і пінисто, і весело, струмить жага поміж його валів; г) Не
спопелій, красо моя, лілеє! ( Г . Світлична).
2. Перебудуйте речення на речення із звертанням:
а) Летить над землею світанковий кінь; б) Родиться жито й
пшениця і проростає на світ зело; в) Весняне сонце віта крила­
те плем’я; г) Чисті води, рідний степ й трави зелене дрібно-
тем’я у гарну тему проросте (Г. Світлична).
3. У якому реченні повторюване слово вставне? Поставте
розділові знаки.
а) Зазвичай у нашім краї цих традицій дотримуються; б) Ге-
родот прийняв його за звичай скіфів.
4. Знайдіть помилку в постановці розділових знаків:
а) Голуби напевно освідчувались один одному в любові;
б) Ясна річ пісні народні — то велика виховна сила; в) На жаль
Іван Богун не встиг зі своїм загоном; г) Мабуть наші пращури
найбільше любили Сонце.
5. Складіть текст-запрошення, використовуючи звертання.

Речення з відокремленими членами

1. Чим різняться речення?
Далі лежало поле. Воно було припорошене чистим білим
снігом.— Далі лежало поле, припорошене чистим білим
снігом.
2. Знайдіть і виправте помилки в реченнях:
а) Зойкнула мати ковтнувши ридання душа моя зойкнула
на прощання; б) А рушники півнями промовчали дотулюю-
чись губами до печалі (3 те. І. Драча); в) По вигону, що зразу
коло хати, ішла вода, шукаючи ріки ( В . Бровченко); г) І запа­
лимо лицарські зорі зітерши рабське клеймо! (І. Перепеляк).
234
 3. Визначте в уривку з поезії відокремлені члени речення і спосо
би їх вираження.
Петербурзьким шляхом, по коліна
Грузнучи в наметах, боса йшла
Зморена, полатана Вкраїна,
Муку притуливши до чола.
І. Драч
4. Складіть речення з уточнюючими членами речення.
5. Напишіть твір-опис за початком: «Осінь грімливо в’їжджала в
місто...*, вживайте відокремлені члени речення.
III. Високий рівень
Однорідні члени речення
1. Складіть речення з однорідними підметами.
2. Поставте розділові знаки в реченні: В небі жайворонки в’ються
заливаються-сміються грають дзвонять цілий день і щебечуть і
співають і з весною світ вітають дзвоном радісних пісень ( Олек­
сандр Олесь ).
3. Знайдіть і виправте помилки в реченнях:
а) А там, і ліс, і гай, і поле ( Т . Шевченко)', б) Усе святе від
рідної землі і мати — небокрай мій недосяжний, і іцира
усмішка, і дружба, і любов... (О. Завгородній)', в) Ревло, хребти
знімаючи горбато, несло крижини, паркани, гілки (Г. Світлич­
на); г) Завжди ж душа, і хата відкрита людям, сонцю, і вітрам
(Б. Бровченко).
4. Вкажіть відмінне в реченнях:
а) Вогонь, як і людина, має характер: то він — творець, то —
знищувач (В. Беспалов); б) Вогнища то згасали, то спалахува­
ли, жахаючи собою темряву‘(Л'«:/в Баиі).
5. Побудуйте діалог, вживаючи однорідні члени речення й уза­
гальнюючі слова при них.
Звертання. Вставні слова і вставлені
конструкції
1. Доповніть речення звертанням:
а) Ми поети... а так у поетів ведеться; б) Чуєш... друзі знову
нас кличуть на свято врожаю; в) ...поведіть з нами теплу роз­
мову; г) Прийди до мене... !
2. Допишіть вірш, вживаючи звертання.
Горобину в червонім намисті
Клич до хати...
235
 3. Складіть речення, в яких би вставні слова виражали:
л) ипевненість; б) почуття радості; в) порядок викладу думок;
г) ввічливість.
4. Чому в реченні вжито дужки?
Слова!.. Слова!.. А де вони, скажи?
(І як ти мовиш, не знайшовши слова?)
Шукай їх, і грани, і возвеличуй...
Його скажи, неначе мовиш вперше,
Неначе мати (коли воду п’ ють коло криниці люди спраглі):
— Доброго здоров’я пивши... (В. Бровченко).
5. Складіть кросворд на тему «Звертання» або «Вставні слова».
Речення з відокремленими членами
1. Знайдіть «зайве» речення:
а) Сонце, вимите в росах, близьке і немовби земне; б) Упоко­
рений мною скакун горде серце моє несе (М. Руденко); в) Я рад
прийнять на себе всі вогні. За матерів, змарнілих у труді...
(В. Симоненко); г) Струмок, засипаний опалим листям, при­
тих.
2. Обґрунтуйте доцільність вжитого автором відокремлення.
Сама собі не заламавши руки
Й синам своїм не скручуючи теж,
З глибин, з надій, з могил своїх і муки,
Зоринонько,
Вкраїнонько... грядеш!
М . Шевченко
3. Яка роль уточнень і відокремлених членів речення в уривках?
а) Головне ж, щоб на світі було це ім’ я найхимерніше — Та-
ценки, білохате маленьке село; б) Я пам’ятаю їх, барвінків, на­
весні. Цвіли вони синющі, навісні, такі блакитні, буйні, небо-
окі, такі безжальні і такі жорстокі (З те. І. Драча).
4. Складіть асоціативний словник до поняття «Відокремлені при­
кладки».
5. Підготуйте і запишіть диспут на тему « Відокремлювати чи ні? »
 Ю ні д р у з і ! .................................................................................З
Вступ. Розвиток української мови.................................. 5
Культура м о в л е н н я ...................................................... 8

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

§ 1. Частини мови................................................................. 11
Культура м о в л е н н я ................................................................ 13
Культура м о в л е н н я ................................................................15
Культура м о в л е н н я ...................................................... 18
Культура м о в л е н н я ...................................................... 20
Культура м о в л е н н я ...................................................... 22
Культура м о в л е н н я ...................................................... 25
Культура м о в л е н н я ...................................................... 28
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 32

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ І РЕЧЕННЯ.................................39
§ 2. Словосполучення............................................................ 41
§ 3. Підрядний зв’язок слів у словосполученні....................... 43
Культура м о в л е н н я ...................................................... 45
§ 4. Речення. Підрядний та сурядний зв’язок слів у реченні. Типи
речень за метою висловлювання...................................... 47
Культура м о в л е н н я ...................................................... 52
§ 5. Порядок слів у реченні. Логічний наголос......................... 54
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 56

ДВОСКЛАДНЕ ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ..........................................60
§ 6. Підмет. Способи його вираження...................................... 61
§ 7. Простий присудок.......................................................... 64
§ 8. Складений дієслівний присудок...................................... 65
§ 9. Складений іменний присудок..........................................67
§10. Складний присудок........................................................ 69
§11. Тире між підметом і присудком...................................... 71
Культура м о в л е н н я ...................................................... 74
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 76

23
 ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ.................................. 79
§12. Означення узгоджене і неузгоджене................................ 80
§13. Прикладка як різновид означення.................................. 85
§14. Додаток прямий і непрямий........................................... 89
§15. Обставина. Види обставин............................................... 93
§16. Порівняльний зворот.................................................... 97
Культура м о в л е н н я ...................................................... 102
Зв'язне м о в л е н н я .......................................................... 105

ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ........................................... 107

Ді є с л і в н і о дно с кл а дні речення
§17. Означено-особові речення............................................... 108
§18. Неозначено-особові речення........................................... 110
§19. Узагальнено-особові речення..........................................112
§20. Безособові речення........................................................ 114
§21. Інфінітивні речення...................................................... 116
І ме нні о д но с к л а д ні речення
§22. Називні речення............................................................117
Культура м о в л е н н я ...................................................... 123
З в ’язне м о в л е н н я .............. .......................................... 125

ПОВНІ Й НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ

§23. Неповні речення............................................................130
§24. Тире в неповних реченнях............................................. 133
§25. Слова-речення............................................................... 135
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 137
Культура м о в л е н н я ...................................................... 139
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 140

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

§26. Однорідні члени речення................................................. 143
§27. Однорідні і неоднорідні означення.................................. 147
§28. Кома між однорідними членами речення......................... 151
§29. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами.
Синтаксична роль узагальнюючих слів........................... 153
Культура м о в л е н н я ...................................................... 158
З в'я зне м о в л е н н я .......................................................... 159

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМИ, ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ

(СПОЛУЧЕННЯМИ СЛІВ, РЕЧЕННЯМИ)
§30. Звертання..................................................................... 161
Культура м о в л е н н я ...................................................... 163
§31. Вставні слова, сполучення слів, речення......................... 168
Культура м о в л е н н я ...................................................... 173
З в ’язне м о в л е н н я .......................................................... 176

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

§32. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення
другорядних членів речення........................................... 178
238
§33. Відокремлені означен ня......................................................... 180
§34. Відокремлені прикладки......................................................... 185
§35. Відокремлені додатки............................................................. 188
§36. Відокремлені обставини......................................................... 190
§37. Уточнюючі члени р е ч е н н я ..................................................... 195
Культура м о в л е н н я ............................................................... 198
З в ’язне м о в л е н н я ....................................................................200

П Р Я М А І Н Е П РЯ М А МОВА. Д ІА Л О Г
§38. Речення з прямою мовою. Розділові знаки в них. Д іалог. . . 205
Культура м о в л е н н я ................................................................206
§39. Цитата як спосіб передачі чужого м о в л е н н я ....................... 212
§40. Способи заміни прямої мови неп р ям ою ................................214
З в ’язне м о в л е н н я ....................................................................220

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В К ІН Ц І Р О К У ...............223

ТЕСТИ І ЗА В Д АН Н Я Д Л Я ТЕМ АТИЧНОГО К О Н Т Р О Л Ю ........ 22Н
З В ’Я З Н Е М О В Л Е Н Н Я
Загальні відомості про мовлення. Усне й писемне мовлення.
Повторення відомостей про текст, стилі мовлення. Усний
і письмовий переказ розповідного тексту за складним планом . . .42
Систематизація дібраного матеріалу до докладного переказу . Г»П
Переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості . , . 76
Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису
м ісцевості......................................................................................... 105
Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток
історії та культури. Твір-опис пам’ятки історії та культури........ 125
Ділові папери. П р о т о к о л ................................................................137
Робота над творами. Твір-опис м ісц евості.................................... 140
Твір-роздум у публіцистичному стилі на суспільно-політичну
тем у....................................................................................................159
Оповідання з обрамленням............................................................. 176
Твір-роздум у публіцистичному стилі на морально-етичну тему . . 200
Про культуру читання. Тематичні виписки як засіб засвоєння
і запам’ ятовування почутого і прочитаного.................................. 220
 #
Навчальне видання

Т И Х О Ш А Валентина Іванівна
К А Р А М А Н Станіслав Олександрович

Р ІД Н А МОВА
Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл
з поглибленим вивченням української мови
За редакцією доктора філологічних наук, професора М . Я. Плющ

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Видання перероблене і доповнене

Відповідальна за випуск Н. В. Заблоцька. Редактор О. С. Криворучко.

Художній редактор Н. Г. Антоненко.
Технічний редактор Ц. Б. Федосіхіна.
Коректори Н. Г. Сніцарук, Л. В. Липницька.
Комп’ютерна верстка К. П.Дворської, Ю. С. Лисенка

Здано до набору 21.04.04. Підписано до друку 04.06.04.

Формат 60x90/16. Гарнітура шкільна. Друк офс. Ум. друк. арк. 15.
Ум фарбовідб. 15,5. Обл.-вид. арк. 13,77. Тираж 10 000 прим.
Вид. № 36981. Зам. № 4-448.

Видавництво «Освіта». 04053, Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 5

Свідоцтво ДК № 27 від 31.03.2000 р.

Л

ВАТ «Харківська книжкова фабрика “ Глобус” »

61012, Харків, вул. Енгельса, 11