МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Факультет екології і права

Кафедра правознавства

Методичні рекомендації до написання курсової роботи з навчальної

дисципліни

Цивільне право України

спеціальність 081 «Право»

освітній ступінь перший (бакалаврський)

Укладач: к.ю.н., доцент кафедри Правознавства

Василенко Л.П.

2020
 ЗМІСТ

Вступ 4
1. Обсяг, структура й узагальнений зміст
кожноїчастини курсової роботи 7
2. Вимоги до технічного оформлення 21
курсової роботи
3. Захист курсової роботи 25
4. Тематика курсових робіт 27
5. Список рекомендованої літератури 29
Додатки 34
 ВСТУП

Курсова робота здисципліни «Цивільне право України» передбачена

навчальним планом підготовки студентів за спеціальністю 081 «Право», її
підготовка і захист студентамитретьогокурсу завершує вивчення
дисципліни «Цивільне право України».
Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й
узагальнення знань, одержаних студентами під час опанування
дисципліни «Цивільне право України», а також застосування їх для
комплексного вирішення конкретного фахового завдання з цієї дисципліни.
Цивільне право — фахова юридична дисципліна. Вона має
фундаментальний характер і є підґрунтям для подальшого опанування
студентами інших юридичних дисциплін.
Саме тому написання курсової роботи зцього предмета має на меті
сприяти поглибленню отриманих теоретичних знань, їх систематизації,
розвитку науково-теоретичного мислення, розширенню понятійного
апарату, практичному застосуванню наукових методів (системного,
функціонального, порівняльного та багатьох інших) у процесі вирішення
поставлених завдань.
Успішне виконання такої роботи свідчить про те, що її автор оволодів
методикою проведення наукового пошуку, навчився аналізувати складну
правову проблему, формулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо
її вирішення.
Для досягнення цієї мети студент має продемонструвати:
1) знання теорії предмету дослідження;
2) здатність до самостійної дослідницької роботи в обраній сфері,
оволодіння методикою наукового дослідження;
3) уміння збирати, систематизувати, узагальнювати та аналізувати
нормативні та спеціальні джерела, юридичну практику, робити практичні
висновки та формулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства
та покращання практики його застосування відповідно до об`єкту
дослідження;
4) спроможність ефективно використовувати набуті теоретичні
знання при вирішенні конкретних практичних ситуацій;
5) уміння в процесі публічного захисту викласти основні положення
роботи, сформульовані висновки і рекомендації.
Загалом, рівень підготовки курсової роботи та її захист дає змогу
робити висновки про ступінь засвоєння студентом теоретичних знань і
вміння їх застосовувати в науковій і практичній діяльності.
Написання курсової роботи має сприяти максимальному
використанню одержаних у процесі вивчення предмета «Цивільне право
України» знань.
Найважливішими вимогами, що пред’являються до курсової роботи є:
 актуальність обраної теми дослідження;
 самостійність написання;
 новизна отриманих в ході дослідження результатів;
 дослідницький характер;
 відповідність змісту роботи сучасному рівню розвитку юридичної
науки, законодавства та юридичної практики;
 об’єктивність та неупередженість;
 логічність та послідовність структури роботи і викладу матеріалу;
 глибина дослідження та повнота висвітлення питань;
 точність та конкретність викладу матеріалу;
 аргументація та обґрунтованість сформульованих в результаті
дослідження висновків та рекомендацій;
 грамотне оформлення роботи з дотриманням технічних вимог.
Для якнайповнішого розкриття теми курсової роботи студенти
працюють над поглибленим вивченням чинного законодавства України,
спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, юридичної практики з
проблеми, яка досліджується, а також використовують результати
проведених ним власних аналітичних досліджень.
Курсова робота виконується студентом особисто
 1. ОБСЯГ, СТРУКТУРА Й УЗАГАЛЬНЕНИЙ ЗМІСТ КОЖНОЇ
ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Обсяг курсової роботи
Обсяг курсової роботи – 30-35 сторінок. Рекомендований обсяг
структурних частин курсової роботи: вступ – 2-3 сторінки, основна частина –
25-30 сторінок, висновки – 2-3 сторінки.
Структура й узагальнений зміст кожної частини курсової роботи
Курсова робота повинна мати такі структурні елементи.
- титульну сторінку;
- зміст;
- вступ;
- основну частину;
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки (якщо необхідно).
Курсова робота має бути оформлена відповідно до встановлених
вимог. Якість оформлення роботи обов'язково враховується при її
оцінюванні.
 З урахуванням сучасних методів наукового дослідження можна
починати роботу над курсовою роботою за такою логічною схемою:

Відбір нормативних та спеціальних джерел з теми, матеріалів юридичної

практики та їх опрацювання

З’ясування об’єкта та предмета дослідження, визначення мети, завдань

та методології дослідження

Складання попереднього плану роботи та його узгодження з науковим

керівником

Викладення тексту роботи відповідно до її структури

Формулювання висновків та рекомендацій

Оформлення списку використаних джерел та додатків

Доопрацювання роботи з урахуванням зауважень наукового керівника та

її підготовка до захисту

Відбір нормативних та спеціальних джерел з теми, матеріалів

юридичної практики та їх опрацювання
Відбір нормативних та спеціальних джерел з теми, матеріалів
юридичної практикипередбачає:
- опрацювання відповідних розділів підручників та навчальних
посібників, роботу з бібліографічними довідниками, бібліотечними
каталогами, збірниками судової та іншої правозастосовчої практики тощо;
- оформлення даних щодо авторів і назв тих наукових праць, що
стосуються теми дослідження, року і місця їх опублікування, загальної
кількості сторінок, їхніх шифрів;
- визначення емпіричної бази дослідження.
Для добору наукового матеріалу доцільно використовувати ресурси
таких наукових бібліотек, як бібліотека Національна бібліотека України імені
В.І.Вернадського (м. Київ), Національна парламентська бібліотека України
(м. Київ), бібліотека Української Правничої Фундації (м. Київ) тощо. Для
пошуку нормативних джерел, матеріалів юридичної практики можна
скористатися відповідним Інтернет-ресурсом (в т.ч. Google Академія),
інформаційними ресурсами органів державної влади, органів місцевого
самоврядування тощо, наприклад:
www.rada.gov.ua/ - Верховна Рада України
www.president.gov.ua/ - Президент України
www.kmu.gov.ua/ - Кабінет Міністрів України
www.ccu.gov.ua/ - Конституційний Суд України
www.scourt.gov.ua/ - Верховний Суд України
www.ombudsman.kiev.ua/ - Уповноважений ВРУ з прав людини
www.un.org/ - Організація Об’єднаних Націй
www.mfa.gov.ua/ - Міністерство закордонних справ України
www.minjust.gov.ua/ - Міністерство юстиції України.
Результатом проведеної роботи має стати складання
систематизованого списку бібліографії з теми курсової роботи, який у
подальшому повинен постійно уточнюватись та доповнюватись.
Опрацювання літературних джерел полягає у їх вивченні та
конспектуванні, при цьому першочергову увагу доцільно приділяти працям,
де проблема, що досліджується, відображена в найбільш загальному вигляді.
При написанні курсової роботи обов’язковим є використання
Конституції України, міжнародних договорів, законів України та інших
нормативно-правових актів. При їх опрацьовані слід використовувати чинні
нормативно-правові акти, з останніми змінами та доповненнями до них.
Посилання на застарілий нормативний матеріал є підставою для зняття
курсової роботи із захисту.
Нормативно-правові акти, що втратили чинність, можуть
використовуватись в роботі лише з метою проведення порівняльного аналізу.
Аналіз літературних джерел доцільно здійснювати в такій
послідовності:
1) наукові праці, які повністю присвячені теоретичній стороні
проблеми;
2) наукові праці, що розкривають проблему частково, окремі її
аспекти;
3) наукові праці, у яких формулюються різні підходи до вивчення
теми, містяться суперечливі або недостатньо обґрунтовані висновки.
Певні особливості має робота з нормативним матеріалом, що
обумовлено змістом і формою викладення норм права. Зокрема, в процесі
аналізу цих джерел, в першу чергу, слід виявити систему побудови, зміст
окремих глав, розташування нормативного матеріалу в статтях, нумерацію і
літерацію статей. Важливо також ознайомитися з постатейним матеріалом,
додатками і алфавітно-предметним покажчиком. Вивчаючи будь-яку певну
норму права (стаття в Конституції, кодексі або законі, окремий акт, що
містить норму права), слід аналізувати зміст кожного слова, пам'ятаючи, що в
правовій нормі немає жодного зайвого символу і її невірне розуміння може
призвести до помилкового тлумачення, викривлення змісту норми.
При написанні курсової роботи слід опрацювати не лише нормативні
та літературні джерела, що стосуються теми та змісту дослідження, але, що
дуже важливо, і матеріли юридичної практики (судової практики,
правозастосовної діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування тощо).
 При написанні окремих курсових робіт доцільним може стати
проведення соціологічних досліджень, опитувань та використання інших
методів збору інформації, які також варто провести на цій стадії виконання
курсової роботи.
З’ясування об’єкта та предмета дослідження, визначення мети,
завдань та методології дослідження
Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну
ситуацію і обране для вивчення (відповідні групи суспільних відносин).
Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет
дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як
загальне і часткове.
В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження,
іншими словами - це теоретичне відтворення суттєвих зв'язків і відношень,
які підлягають безпосередньому вивченню у даній курсовій роботі
(наприклад, акти законодавства, практика їх застосування тощо). Саме на
нього спрямована основна увага дослідника, оскільки саме предмет
дослідження визначає тему курсової роботи, яка визначається на титульному
аркуші як її назва.
Визначення предмета дослідження передбачає з’ясування кола
питань, які мають бути в ній розглянуті. При цьому слід врахувати, що, з
одного боку, за своїм змістом робота не може виходити за межі затвердженої
теми дослідження, з другого – в ній мають бути достатньо повно розкриті всі
питання, що досліджувалися.
Мета дослідження становить собою той кінцевий результат, на
досягнення якого спрямоване дослідження. Мета повинна узгоджуватися з
назвою курсової роботи і визначати очікувані результати й основні шляхи,
способи, методи їх досягнення. При цьому, слід мати на увазі, що не можна
формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова
вказують на певні засоби досягнення мети, а не на власне мету. Мета
курсової роботи, як і будь-якого іншого наукового дослідження,
реалізовується через конкретні завдання. Завдання формулюються у формі
переліку певних дій, наприклад, "проаналізувати ...", "вивчити ...",
"з'ясувати..." тощо.
Визначаючи методи дослідження доцільно звертати увагу на
використання найбільш поширених в практиці наукових досліджень методів
пізнання, таких як: логічно-семантичний – застосовується при аналізі
понятійного апарату, історико-правовий – застосовується при аналізі етапів
становлення та розвитку досліджуваного явища, порівняльно-правовий -
застосовується при аналізі тенденцій розвитку досліджуваного явища в
Україні та зарубіжних країнах, структурно-функціональний – застосовується
при аналізі структури досліджуваного явища та правового статусу його
елементів, статистичні методи дозволяють проаналізувати кількісні
параметри досліджуваного явища тощо.
Складання попереднього плану роботи та його узгодження з
науковим керівником
Формування плану роботи студент здійснює з урахуванням наявної
джерельної бази. План курсової роботи має відображати її структуру, під
якою розуміється порядок компонування роботи та взаємозв’язок її окремих
частин – вступу, розділів та підрозділів, висновків, списку джерел, додатків.
В Розділі 1 викладається методика дослідження, аналіз літератури з
обраної теми (з обов’язковим зазначенням найменш опрацьованих аспектів
дослідження, недоліки у попередніх розробках з даної тематики) та
постановка проблеми.
В Розділі 2 наводиться ґрунтовний аналіз теми дослідження та її
новизна.
Розділ 3 присвячується аналізу практики та подальші плани з наукової
розробки обраної теми дослідження.
Кожний розділ містить підрозділи (2- 4) у кількості, яку вважає за
необхідне студент.
План курсової роботи має бути чітко структурований та відбивати
основні напрями дослідження. Він затверджується керівником курсової
роботи одночасно із завданням на курсову роботу студента.
Викладення тексту роботи відповідно до її структури
ЗМІСТ
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та
номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони
мають заголовок), які є в роботі, зокрема вступу, висновків до розділів,
загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.
ВСТУП
У вступі міститься постановка проблеми у загальному вигляді, її
значущість, зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями,
обґрунтовується необхідність проведення дослідження.
Далі подається загальна характеристикароботи в рекомендованій
нижче послідовності:
1) актуальність теми, яка розкривається кількома реченнями (3-4),
Лаконічно визначаються фактори, що свідчать про необхідність та
доцільність проведення дослідження для розвитку юридичної науки та
вдосконалення юридичної практики;
2) об’єкт та предмет дослідження;
3) мета і завдання дослідження;
4) методи дослідження перераховуються відповідно до змісту роботи,
визначаючи при цьому, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це
дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору зазначених в
роботі методів;
5) науково-теоретична основа виконання дослідження (перелік
вітчизняних та зарубіжних вчених, які прямо чи опосередковано
досліджували в своїх роботах питання, що становлять предмет даного
дослідження);
6) нормативно-правова база дослідження (перелік (найважливіших
актів, що становлять нормативно-правову основу досліджуваного явища,
зокрема, Конституція України, 2-3 Закони України, акти Президента України,
Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування);
7) емпірична база виконання дослідження ( перелік основних
матеріалів з практики діяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, суб’єктів господарської діяльності, джерел статистичних
даних, даних соціологічних досліджень тощо);
8) наукова новизна та практичне значення отриманих
результатівкоротко наводяться найбільш вагомі здобутки, наприклад:
- вперше здійснено класифікацію..., сформульовано авторське
визначення..., обґрунтована позиція щодо..., запропоновані рекомендації...,
доведено доцільність вдосконалення нормативно-правової основи... тощо;
- результати дослідження можуть бути використані в процесі
оновлення законодавства про..., в навчальному процесі, при підготовці курсу
лекцій з дисципліни... тощо. Можна навести також і короткі відомості щодо
впровадження результатів досліджень (якщо це мало місце) із зазначенням
назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів
відповідних документів;
9) структура роботи. Коротко визначається кількість структурних
частин та загальний обсяг роботи. Наприклад: “Відповідно до мети та
завдань дослідження робота складається зі вступу, … розділів, …підрозділів,
висновків, списку використаних джерел із … найменувань, … додатків.
Загальний обсяг роботи …сторінок”.
Обсяг Вступу не повинен перевищувати 2-3 сторінок.

ОСНОВНА ЧАСТИНА
Розділ 1 _____(назва)____(оглядовий).
У цій частині (розділі) роботи обґрунтовуються теоретичні та
нормативно-правові засади щодо об’єкта дослідження, теоретична база
обраної проблеми, дається огляд нормативних та літературних джерел, нових
наукових розробок, іншої інформації, пов'язаної з темою. На основі вивчення
нормативних актів, наукової, навчально-методичної літератури дається
оцінка стану наукової розробки проблеми в історичному контексті та
розвитку її правової бази, критично аналізуються підходи різних авторів до її
вирішення, показується, у чому єдність та відмінність їх поглядів, а також
визначається і обґрунтовується точка зору автора курсової роботи на цю
проблему.
Після аналізу літературних та нормативних джерел виокремлюються
питання, які, на думку автора, залишилися невирішеними та потребують
подальшого наукового вивчення, що, в свою чергу, дозволить предметно
визначити місце курсової роботи у розв’язанні проблеми. Подається
аргументована оцінка використання теоретичної бази і впливу нормативно-
законодавчої бази на динаміку розвитку об’єкта дослідження, наводяться (на
основі теоретичних обґрунтувань, вітчизняного чи зарубіжного досвіду,
власних висновків тощо) шляхи підвищення ефективності розвитку цього
об’єкта, розкривається методологія і техніка дослідження, яка буде
використовуватись для аналізу предмета дослідження у наступних частинах
роботи та при формуванні висновків.
Розділ завершується викладенням короткого висновку про ступінь
висвітлення в науковій літературі основних аспектів теми та про сучасний
стан їх нормативно-правового забезпечення.
Обсяг першого розділу не повинен перевищувати 25% загального
обсягу роботи.
Розділ 2 _____(назва)____(аналітичний).
Ця частина роботи має бути найбільшою за обсягом (до 35% - 40% від
обсягу роботи), в її рамках аналізується проблема, що досліджується, і
наводиться аргументації отриманих результатів. Використовуючи
розроблену в першому розділі методологію і техніку дослідження, подається
аналіз досліджуваної проблеми. На конкретних даних ілюструється
відповідність теорії і практики, розкривається суперечність між теорією та
нормативно-правовою базою, висвітлених в першому розділі, з одного боку, і
реальною дійсністю об’єкта дослідження – з другого.
Розділ 3 _____(назва)____(рекомендаційний).
Ця частина курсової роботи має включати в себе перелік
рекомендованих заходів, які логічно випливають із попередніх розділів і
спрямовані на подолання суперечностей між реальним і бажаним станами
об’єкта дослідження. Зокрема, студент підтримує висловлені в літературі чи
вносить власні пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення
практики його застосування, формулює інші рекомендації спеціально-
юридичного, методологічного та теоретичного характеру.
Обсяг третього розділу може становити до 25% загального обсягу
роботи.

ВИСНОВКИ курсової роботи

У висновках чітко (по пунктах) викладаються найбільш важливі
наукові та практичні результати, одержані в процесі дослідження, які повинні
містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення
для юридичної науки і практики.
Так, у першому пункті висновків коротко оцінюється стан наукового
дослідження проблеми.
У другому пункті розкриваються методи вирішення поставленої в
курсовій роботі наукової проблем, із зазначенням конкретних методів, що
застосовані при дослідженні конкретного питання.
У наступних пунктах формулюють висновки, зроблені автором
особисто, та його рекомендації щодо наукового та практичного використання
здобутих результатів, що мають наукову новизну та практичну значущість.
Особливу увагу, при цьому, доцільно звернути на:
- вдосконалення нормативно-правової основи досліджуваного явища
(щодо внесення змін до чинного законодавства, розробки проектів
нормативних актів, підготовки концепції нормативного акту тощо). При
цьому доцільно зосередитися на змінах до підзаконних актів, актів органів
місцевого самоврядування, це придає роботі більш прагматичний характер, а
сформульовані пропозиції реально зможуть бути використані в
нормопроектувальній діяльності;
- вдосконалення практики діяльності відповідних органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, неурядових організацій у сфері,
що досліджувалася (мова, зокрема, має йти про конкретні науково-практичні
та методичні рекомендації щодо покращення форм та методів такої
діяльності, організаційної структури зазначених органів тощо).
Висновки повною мірою мають давати відповідь на поставлені у
курсовій роботі завдання, у них відображуються основні результати
дослідження. Рекомендується починати кожен з висновків з дієслів
доконаного виду (наприклад: «проаналізовано…», «досліджено…»,
«встановлено…», «розглянуто…», «рекомендовано…» тощо).
Слід пам’ятати, що при захисті курсової роботи будуть
обговорюватися, в першу чергу, саме пропозиції і рекомендації,
сформульовані у висновках.
Обсяг загальних висновків не повинен перевищувати 2-3 сторінок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Загальні правила оформлення посилань на використані джерела
та цитат
При використанні матеріалів з літературних джерел необхідно
правильно оформляти посилання та цитування.
Неприпустимо без посилань і цитування використовувати будь-які
матеріали, в тому числі і з джерел літератури Інтернету. Привласнення
авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття,
винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх
працях чужого твору без посилання на автора вважається плагіатом та
суперечить Закону України “Про авторське право і суміжні права”, який
базується на Конституції України і складається з відповідних норм
Цивільного кодексу України, законів України “Про кінематографію”, “Про
телебачення і радіомовлення”, “Про видавничу справу”, “Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інших
законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права
суб’єктів авторського права і суміжних прав.
Для забезпечення наукової добросовісності виконавців курсових робіт
в Університеті проводиться їх антиплагіатна перевірка шляхом
інструментального дослідження тексту роботи. За результатами
антиплагіатної перевірки, залежно від значення показника унікальності
тексту, курсова робота вважається:
- самостійною з високим рівнем унікальності тексту – 80% та вище;
- самостійною з достатнім рівнем унікальності тексту – 65-79%;
- умовно самостійною з середнім рівнем унікальності тексту – 50-64%;
- несамостійною з низьким рівнем унікальності тексту – менше 50% .
Відповідальність за плагіат персонально несе автор курсової роботи.
Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити
достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну
інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту,
обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні
видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний
матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються
відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з
великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати
номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано
посилання в роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати
порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними
дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".
Посилання на джерела робляться згідно з їх порядковим номером
у списку використаних джерел у квадратних дужках.Наприклад, у тексті
наводиться: …Кравченко В.В. зазначає, що “з огляду на політичну
структурованість парламенту постає проблема відповідності принципу
вільного мандата вимогам фракційної дисципліни…” [25, c. 17] , де – 25 – це
номер джерела у списку використаних джерел, а 17 – сторінка праці, з якої
використана цитата. Відповідний опис у списку джерел оформлюється
наступним чином:
25. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний
посібник. Вид. 4-те, виправл. та доповн. 2007. 568с.
Посилання може носити і непрямий характер. Наприклад, по тексту:
…в літературі зазначається, що український народ є пріоритетним суб’єктом
конституційно-правових відносин [4, с. 78].
Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело, або групу джерел,
то в дужках зазначаються лише номери посилань. Наприклад, Тодика Ю.М.,
Тодика О.Ю., Рабінович П.М. стверджують про……[13, 87, 86].
Коли необхідно послатись на конкретні сторінки декількох джерел, то
слід зазначити і номери джерел у списку, і номери сторінок у джерелах,
розділяючи між собою різні джерела крапкою з комою. Наприклад, і
Погорілко В.Ф., і Кравченко В.В. вказували на …. [45, с. 86; 67, с. 27]
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне
джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід
наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований
текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст,
закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій
граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням
особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані
іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали
загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення
авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень,
абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і
позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати
(на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним
стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів
своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним
у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і
давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або
думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак
оклику або знак питання;
є) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться
спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення,
ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст
застереження вміщується у круглі дужки.
 2. ВИМОГИ ДО ТЕХНІЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ
РОБОТИ
Курсова робота має бути надрукована чи написана чітко, розбірливо,
без помилок і виправлень, з одного звороту білого аркушу паперу формату
А4 (210x297).
1. Текстовий редактор - MS Word 2003 i вище.
2. Шрифт основного тексту - TimesNewRoman.
3. Розмір шрифту (кегель) – 14; вирівнювання основного тексту – за
шириною,
4. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.
Текст розташовується через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти
рядків на сторінці.
5.Поля: зверху - 2 см; знизу - 2 см; ліворуч - 3 см; праворуч - 1,5 см.
Текст основної частини роботи поділяється на розділи, підрозділи,
пункти та підпункти згідно з планом, затвердженим у завданні на виконання
кваліфікаційної роботи.
Назви структурних частин роботи у змісті друкуються від межі лівого
берегу великими літерами звичайним жирним шрифтом – ВСТУП, РОЗДІЛ,
ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої
великої) з абзацного відступу.
Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП",
"РОЗДІЛ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ",
друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів
друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапка в
кінці заголовка не ставиться.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом
має дорівнювати 3-4 інтервалам в основному тексті.
Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони
розділяють крапкою.
 Кожний розділ курсової роботи слід починати з нової сторінки.
Абзаци в тексті потрібно починати з відступу, що дорівнює 5-и
знакам. Відступи мають бути однаковими впродовж всього тексту.
До загального обсягу роботи не входять додатки, список
використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу
сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації
на загальних засадах.
6.Нумерація сторінок — наскрізна: перша сторінка — титульна, яка
включається до загальної нумерації сторінок курсової роботи і на якій номер
сторінки не ставиться, друга – зміст тощо. Номер сторінки проставляється
арабськими цифрами в правому верхньому кутку. Якщо у курсовій роботі
містяться додатки (таблиці, схеми тощо), їх необхідно нумерувати саме як
додатки з посиланням на них в тексті.
7.Нумерація структурних частин роботита оформлення їх
заголовків: Номер розділу арабськими цифрами ставиться після слова
«РОЗДІЛ», наприклад «РОЗДІЛ 1». Крапка в кінці номеру розділу та
підрозділів не ставиться. Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у
межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого
порядкового номера, розділених крапкою, наприклад ”2.1”(перший підрозділ
другого розділу). Пункти нумеруються також арабськими цифрами у межах
кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу,
підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У
кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій
пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде
заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і
пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка
абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не
повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то
їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Оформлення списку використаних джерел
 Список використаних джерел оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ
7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої
справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та
правила складання» та наказу ВАК України № 63 від 26 січня 2008 року «Про
внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку
джерел».
Рекомендується включення до списку використаних джерел робити
у порядку появи посилань в тексті роботи.
Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо)
має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання,
видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.
Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи
чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у
якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять
кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з
ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця
видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна
скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).
Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище
та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії
(якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких
розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у
періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”.
Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад,
C.32-39.
При використанні інформації з мережі Інтернет слід пам’ятати про
правильність оформлення відповідних джерел. Якщо опрацьовуються
нормативно-правові акти, то обов’язковим є посилання на джерело
офіційного опублікування. Лише в крайніх випадках допускається посилання
на Інтернет-сайт (щодо окремих міжнародних договорів, текст яких офіційно
не публікувався в українських друкованих виданнях; акти, прийняті за часів
Радянського Союзу тощо) з дотриманням вимог щодо оформлення таких
посилань.
Допускаються інші способи складання бібліографічних списків,
наприклад, спочатку вказуються використані нормативно-правові акти в
порядку ієрархії (Конституція України – включається до списку обов’язково,
закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України,
акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, локальні
нормативні акти), далі окремо зазначається наукова література в алфавітному
порядку згідно з вимогами держаного стандарту, спочатку кирилицею,
потім — латиницею. Нумерація джерел в разі поділу списку на нормативні та
доктринальні є наскрізною, а не автономною.
Можливий варіант складання бібліографічного списку і в алфавітному
порядку без поділу на нормативні та наукові джерела.
Склад та кількість використаних джерел мають бути достатніми для
належного розкриття теми курсової роботи (рекомендується: 20 – 30).
 3. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Підготовлена до захисту курсова робота має бути відрецензована

науковим керівником не пізніше, ніж за два тижні до захисту курсової
роботи. В рецензії науковий керівник дає їй стислу характеристику, оцінює
загальнотеоретичний рівень, глибину проведених досліджень, послідовність
викладення матеріалу, відповідність оформлення роботи вимогам
Методичних рекомендацій, розкриває її недоліки й можливі шляхи їх
усунення.
До захисту курсової роботи студент допускається після оформлення
роботи відповідно до встановлених вимог й одержання позитивної рецензії
керівника курсової роботи.
Захист робіт відбувається згідно з планом навчального процесу та
розкладом захисту студентами курсових робіт перед комісією у складі двох-
трьох викладачів кафедри за участю керівника курсової роботи.
Захист курсової роботи починається з представлення студента і теми
його роботи. Потім слово надається студентові, який протягом 7-10 хвилин
розкриває суть роботи, обґрунтовуючи тему й теоретичні висновки.
У доповіді необхідно:
- показати актуальність та значущість теми;
- сформулювати основну мету і завдання дослідження;
- окреслити структуру роботи;
- доповісти про результати роботи, зроблені висновки й пропозиції.
Після цього науковий керівник, викладачі кафедри, запрошені
студенти, практичні працівники ставлять студентові запитання за темою
дослідження. Керівник курсової роботи характеризує курсову в цілому,
наголошує на її позитивних сторонах: науково-дослідному характері,
актуальності дослідження, новизні, практичній цінності; вказує на недоліки.
Захист курсової роботи завершується стислим заключним виступом
студента, в якому він дає відповіді на запитання і зауваження тих, хто бере
участь в обговорені. Після захисту курсових робіт викладачі обговорюють
результати захисту кожної курсової роботи і виставляють оцінки. Результати
захисту курсової роботи оцінюються за стобальною шкалою («А» 100 – 90
балів – відповідає оцінці «відмінно»; «BC» 89–74 балів – відповідає оцінці
«добре»; «DE» 73–60 балів – відповідає оцінці «задовільно», «FX» менше
60 балів – відповідає оцінці «незадовільно»). В оцінці враховують повноту
розкриття теми роботи, послідовність і логічність викладеного матеріалу,
дотримання вимог щодо оформлення курсової роботи, зміст доповіді й
відповідей на запитання під час захисту курсової роботи, відгук наукового
керівника. Оцінка ставиться в залікову відомість навчальної групи та в
заліковій книжці студента. У разі незадовільної оцінки курсову роботу
необхідно доопрацювати або виконати нову за іншою темою.
 4. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
1. Множинність осіб у цивільно-правовому зобов’язанні.
2. Прощення боргу як спосіб припинення зобов’язання.
3. Набувальна давність як підстава виникнення права власності на
житло.
4. Захист майнових прав співвласників багатоповерхових будинків
при створенні ОСББ.
5. Витребування майна від добросовісного набувача як спосіб
захисту права власності.
6. Зобов’язання відшкодування шкоди завданої без вини.
7. Склад спадщини за цивільним законодавством України.
8. Теоретичні та практичні аспекти відшкодування моральної
шкоди.
9. Правові проблеми відшкодування шкоди за цивільним
законодавством.
10. Правові аспекти визнання фізичної особи недієздатною.
11. Договір дарування в цивільному праві та в нотаріальній
діяльності.
12. Правова природа договору позички.
13. Актуальні проблеми споживчого кредитування в умовах
фінансової кризи.
14. Кондикційний позов як спосіб захисту права власності.
15. Загальнотеоретичне розуміння односторонніх договорів у системі
цивільно-правових договорів.
16. Охорона прав спадкоємців шляхом зміни черговості спадкування
за законом.
17. Спадковий договір у цивільному праві України.
18. Особливості законодавчого забезпечення захисту виключних
прав на результати інтелектуальної творчої діяльності.
19. Інноваційні напрями правового забезпечення охорони
комерційної таємниці.
20. Захист прав споживачів в Інтернет торгівлі.
21. Науково-практичні проблеми розірвання договору довічного
утримання (догляду).
22. Право на недоторканість житла за цивільним законодавством
України.
23. Електроенергія як об’єкт цивільних прав.
24. Договір довічного утримання в цивільному праві України.
25. Цивільно-правові способи захисту права спільної власності.
26. Захист права власності в аспекті практики Європейського суду з
прав людини.
27. Охорона права на персональні дані в Україні (цивільно-правовий
аспект).
 28. Правова природа неспроможності та банкрутства у цивільному
праві України.
29. Речові права на чуже майно за цивільним законодавством
України.
30. Припинення права приватної власності за цивільним
законодавством.
31. Правові наслідки визнання заповіту недійсним.
32. Свобода заповіту у спадковому праві.
33. Особливості припинення спільної часткової власності на
нерухоме майно.
34. Межі здійснення житлових прав.
35. Правове регулювання відносин щодо компіляції даних (бази
даних)
36. Заміна сторін у цивільному зобов’язанні.
37. Захист прав споживачів за договором постачання електричної
енергії через приєднану мережу.
38. Захист спадкових прав у цивільному праві України.
39. Визнання права власності як спосіб захисту цивільних прав.
40. Виконання договорів з передачі майна у власність.
41. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей
суб'єктів авторського права.
42. Зобов'язання відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої
необхідності за цивільним законодавством України
43. Нікчемні правочини.
44. Приватизація державного майна як спеціальна підстава набуття
права власності.
45. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом
підвищеної небезпеки.
46. Зобов’язання по вчиненню дій в майнових інтересах іншої особи
без її доручення.
47. Зобов’язання із відшкодування шкоди, завданої недоліками
товарів (робіт, послуг).
48. Зобов’язання із відшкодування шкоди, завданої правомірними
діями.
49. Договір страхування цивільно-правової відповідальності.
50. Договірні відносини в сфері туризму.
51. Відповідальність за порушення транспортних зобов’язань.
52. Цивільно-правовий аспект договорів про надання медичних
послуг.
53. Особливості договору купівлі-продажу земельної ділянки.
54. Енергосервісний договір в цивільному праві України.
55. Банківська гарантія як спосіб забезпечення виконання
зобов’язання.
56. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
57. Договір лізингу як різновид договору найма.
 58. Проблемні аспекти правового регулювання договорів з надання
послуг.
59. Інститут позовної давності в цивільному праві.
60. Особливість припинення оспорюваних правочинів.
61. Суперфіцій у цивільному праві.
62. Емфітевзис та договір оренди землі: порівняльний аналіз.
63. Сервітут як речове право на чуже майно.
64. Право державної власності та право власності Українського
народу.
65. Неюрисдикційні форми захисту цивільних прав.
66. Солідарна відповідальність у цивільному праві.
67. Довірча власність.
68. Правові механізми застосування аналогії закону та аналогії права
у цивільному законодавстві.
69. Держава як учасник цивільних правовідносин.
70. Особливості виникнення права власності на об’єкти
самочинногобудівництва.
 5. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амеліна А. С. Поняття та ознаки спадкового договору Тези

доповідей учасників наукової конференції "Актуальні питання правових
реформ в Україні". Часопис Академії адвокатури України. 2011. №. 11. С.
284

2. Баранова, Л. (2010). Охорона прав спадкоємців шляхом зміни

черговості спадкування за законом. Вісник Академії правових наук України,
(4), 138-144.

3. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя

фізичних осіб //автореферат на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук:
спец. 2004. Т. 12. №. 03.

4. Бойченко Г. М., Шум С. С. Правові та процесуальні аспекти

визнання особи недієздатною. Форум права. 2011. №. 1. С. 94-99.

5. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у

цивільному праві України. Івано-Франківськ, Нова зоря.2008.141 с. 205.

6. Вавженчук С. Я. До питання договірної відповідальності за

договорами на постачання електроенергії. Юридичний вісник. Повітряне і
космічне право. 2009. №. 1. С. 51-56.

7. Головкін О. Набувальна давність як спосіб набуття права

власності на майно.Вісник Національної академії прокуратури України. 2014.
№. 3. С. 42-48..

8. Гриняк А. Б. Спільна сумісна власність фізичних осіб: окремі

питання виникнення та припинення. Приватне право і підприємництво. 2009.
Вип. 2008. Т. 8. С. 29-32.

9. Гриняк А. Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення

права спільної власності фізичних осіб. 2008. С. 50

10. Єфименко І. В. Види кондикційних зобов’язань. Проблеми

законності. 2011. №. 113. С. 205-212.
 11. Кальтагейсер М. Створення та діяльність об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку: практичний посібник/М
//Кальтагейсер, Н. Лисенко [та ін.]. – 2007.

12. Клименко О. М. Співвідношення публічного та приватного

інтересів у аспекті примусового відчуження об’єктів права приватної
власності, зумовленого суспільною необхідністю (конституційно-правовий
аналіз): монографія //К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. –
2011.

13. Кольцова Д. В. Об’єднання співвласників багатоквартирних

будинків як нова форма органів самоорганізації населення //Зб. наук. праць
ДонДАУ:„Соціальний менеджмент і управління інформаційними
процесами”: серія „Державне управління”, т. VІІ, вип. – 2006. – Т. 61. – С. 35-
45.

14. Кот О. Теоретичні та практичні проблеми визнання недійсними

правочинів, які порушують публічний порядок //Право України. – 2012. – №.
9. – С. 95-101.

15. Кутателадзе В. О. Право користування чужою земельною

ділянкою для забудови за цивільним законодавством України : дис. – ступеня
канд. юрид. наук: спец. 12.00. 03/ВО Кутателадзе, 2011.

16. Куц В., Кириченко Ю. Об’єкт незаконного використання

електричної та теплової енергії //Вісник Національної академії прокуратури
України. – 2008. – №. 3. – С. 49-54.

17. Кучерук К. І., Євдокимова М. С. Спірні питання спільної

власності подружжя //Режим доступу: http://archive. nbuv. gov.
ua/portal/soc_gum/Dtr_pravo/2009_4/files/LA409_04. pdf.

18. Лаптош М. В., Куртакова А. О. Договір довічного утримання:

питання теорії //Трипільська цивілізація. – 2012. – №. 8. – С. 58-62.
 19. Лещенко Л. Загальна характеристика прав і обов’язків фізичної
особи, що не входять до складу спадщини //Конституційне право. – 2014. – С.
24.

20. Литвин С. Й. Правове регулювання відносин щодо компіляції

даних (бази даних) в міжнародно-правових актах та законодавстві ЄС
//Часопис Київського університету права. – 2012. – №. 2. – С. 252-256.

21. Лічман Л. Г. Судовий захист прав і інтересів членів сім'ї власника

жилого приміщення : дис. – О. : ЛГ Лічман, 2005.

22. Майданик Р. А. Спадковий договір у цивільному праві

України //Університетські наукові записки. – 2007. – №. 2. – С. 90-105.

23. Маланчук Т. В. Проблеми споживчого кредитування в умовах

фінансової кризи. – 2011.

24. Мельниченко Ю. Особливості законодавчого забезпечення

захисту виключних прав на результати інтелектуальної, творчої
діяльності //Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №. 4. – С. 9-13.

25. Мироненко І. В. Види обмежень права власності на землю

//Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – 2008.
– №. 20. – С. 107-111.

26. Мовчан О. В. Цивільно-правові способи захисту права власності

дитини на житло //Вісник Харківського національного університету
внутрішніх справ. – 2015. – №. 1. – С. 144-153.

27. Мороз О. В. Цивільно-правова відповідальність за порушення

сторонами умов договору постачання енергетичних ресурсів через приєднану
мережу //Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ.
– 2010. – №. 2. – С. 228-234.

28. Осетинська Г. А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за

законодавством України //Дис. к. ю. н., Київ.—2006. – 2006.
 29. Особливості зобов’язань із відшкодування шкоди за
законодавством україни //Науковий вісник Херсонського державного
університету. – 2015. – С. 54.

30. Перова О. В. Правові наслідки виконання правочину, який

порушує публічний порядок //Вісник Харківського національного
університету внутрішніх справ. – 2009. – №. 4. – С. 260-268.

31. Печений О. П. Спори про спадщину: аналіз типових помилок у

справах про спадкування за заповітом //Вісник Верховного Суду України. –
2010. – №. 9. – С. 33-38.

32. Пешкова А. Класифікація телекомунікаційних послуг як об’єктів

цивільних прав //Юридична Україна: Питання розвитку приватного права. –
2010. – №. 7. – С. 58-62.

33. Письменна О. П., Письменная Е. Ф., Pysmenna O. P.

Правовідносини, що виникають в зв’язку з порушенням прав споживачів
внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). – 2007.

34. Процьків Н. М. Правове регулювання розірвання цивільно-

правових договорів за цивільним законодавством України //К.: Інститут
держави і права імені ВМ Корецького Національної академії наук України. –
2003.

35. Рябоконь Є. О. Інститут прийняття спадщини в цивільному

законодавстві України: проблеми і перспективи //Вісник КНУ ім. Т.
Шевченка. Юрид. науки.–2004.–Вип. – 2005. – С. 67-69.

36. Рябоконь Є. Особливості спадкування підприємства як єдиного

майнового комплексу //Вісник Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – №. 74-76. – С. 28-32.

37. Смілянець І. П. Поява інституту переведення боргу або заміни

боржника у зобов'язанні //Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – С.
38.
 38. Спасибо-Фатєєва І. В. Право спільної власності подружжя на
частку в статутному капіталі господарського товариства:«за» і «проти»
//Мала енциклопедія нотаріуса. – 2008. – №. 6. – С. 31-38.

39. Стельмах І. В. Основні засади та проблематика застосування

норм спадкового законодавства України //Бюлетень Міністерства юстиції
України. – 2007. – №. 2. – С. 64.

40. Топоркова М. М. Сторони договору постачання теплової енергії

побутовому споживачу //Право і суспільство. – 2014. – №. 2. – С. 109-115.

41. Черновалюк Ю. Ю. Проблеми збереження житлових та майнових

прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та шляхи їх
вирішення //Університетські наукові записки. – 2012. – №. 3. – С. 67-71.

42. Шевчук С. Концепція позитивних обов’язків держави у практиці

Європейського суду з прав людини //Право України. – 2010. – №. 2. – С. 55-
64.

43. Яворська О. С. Розірвання договору довічного утримання

(догляду) //Університетські наукові записки. – 2014. – №. 2. – С. 130-136.
 ДОДАТКИ
Додаток А
Зразок титульної сторінки курсової роботи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра правознавства

КУРСОВА РОБОТА

з цивільного права
на тему:
«Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб’єктів
авторського права»

Студентка 4 курсу ПБ-12-2 групи

Напряму підготовки «Правознавство»
Спеціальності «Правознавство»
Русланова Леся Петрівна

Науковий керівник:
доцент, кандидат юридичних наук
Василенко Леся Павлівна

Національна шкала _____

Кількість балів___ Оцінка: ECTS ___
Члени комісії: ________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Житомир - 2015
 Додаток Б
Зразок оформлення змісту курсової роботи

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАБАНКРУТСТВА ЗА
ЗАКОНОДАВСТВОМУКРАЇНИ

1.1. Поняття банкрутства та його характерні ознаки

1.2. Сторони у справах про банкрутство
1.3.Стадії провадження справи про банкрутство

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОЦЕДУРИ, ЩО

ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО БОРЖНИКА
2.1. Розпорядження майном боржника у процедурі банкрутства
2.2. Процедура санації у справі про банкрутство
2.3. Укладення мирової угоди та її умови

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ
3.1. Проблеми правового регулювання процедури банкрутства в Україні
3.2. Шляхи вдосконалення процедури банкрутства

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 Додаток В

Зразок оформлення списку використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України.

– 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради
України. – 2003. – № 40 - 44. – Ст. 356.
3. Цивільно-процесуальний кодекс Українивiд 18.03.2004 р. //
ВідомостіВерховної Ради України. – 2004. – № 40 – 42. – Ст. 492.
4. Господарський кодекс Українивiд 16.01.2003 р. // ВідомостіВерховної Ради
України. – 2003. – № 18 – 22. – Ст. 144.
5. Кодекс законів про працювiд 10.12.1971 р.// ВідомостіВерховної Ради
України. –1971. – N 50. – Ст. 375.
6. Постанова КабінетуМіністрівУкраїни «Про порядок виплати та
розміригрошовихкомпенсацій на бензин, ремонт і технічнеобслуговуванняавтомобілів та
на транспортнеобслуговування» від 14.02.2007 № 228 // ОфіційнийвісникУкраїни. - 2007
р. - № 12. - Стор. 85. – Ст. 446.
7. Постанова КабінетуМіністрівУкраїни «Про затвердженняПоложення про
використанняповітряного простору України» від 29 березня 2002 р. № 401 //
ОфіційнийВісникУкраїни. – 2002. - № 14. - Стор. 85. - Ст. 727.
8. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища
України «Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації» від
18 грудня 2003 р. №169 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2004 р. за
№ 156/8755) // Офіційний вісник України. - 2004. - № 6. – Стор. 228. - Ст. 358.
9. Про розгляд проекту Статуту територіальної громади міста Славутича :
Рішення Славутицької міської ради Київської області від 05 жовтня 2007 р. № 348-16-V
[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://slavuta.km.ua
10. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах
(1959) та Додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Офіційний вісник України. –
1998. – № 13. – Стор. 346 – 360. – Ст. 23.
11. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах
(1959) та Додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Відомості Верховної Ради
України. – 1998. - № 23. – Ст. 130.
12. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950) // Практика
Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – Вип. 1. – К., 1999. – С. 25 – 42.
13. Кримінальне право України: Особливачастина: Підручник для студ. юрид.
вузів i факультетів/За ред. П. С. Матишевського, С. С. Яценка, П. П. Андрушка. - К.:
ЮрінкомІнтер, 1999. - 903 с.
14. Кримінальне право України: Особливачастина: Підручник для
студентіввищ. навч. закл. освіти/ За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К. -
X.: ЮрінкомІнтер - Право, 2001. - 494 с.
15. Andrzej Marek. Prawokarne. - Warszawa: WydawnictwoС. Н. BECK, 2001. - S.
393-690.

Вимоги ДСТУ до оформлення списку використаної літератури

Оформлення списку використаної літератури повинно відповідати вимогам

ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальнівимоги та
правила складання».
Книги одного, двох або трьох авторів
 Лубківський, Роман Мар'янович Громове дерево [Текст]: вибр.твори
/Р.М.Лубківський; вступ.ст. Д. Павличка. - К. : Український письменник, 2006. - 525 с.

Мюссе, Л. Варварскиенашествия на ЗападнуюЕвропу [Текст]: втораяволна /

Люсьен Мюссе ; перевод с фр. А. Тополева ; [примеч. А. Ю. Карчинского]. – СПб.:
Евразия, 2001. – 344 с.

Бородіна А.І. Бібліографічний словник діячів в галузі математики [Текст] /

А.І.Бородіна, А.С.Бугай; ред. І.І. Гіхман. – К. : Рад. шк., 1979. – 606 с.

Костюк П. Г.Іони кальцію у функції мозку – від фізіології до патології / П.Г.

Костюк, О.П. Костюк, О.О.Лук'янець; НАН України, Ін-т фізіології ім. О.О. Богомольця.–
К. : Наук. думка, 2005. – 197 с.

Erdmann K. RegierungsorganisationundVerwaltungsaufbau [Text] / K. Erdmann, W.

Schafer, E. Mundhenke. — Heidelberg : D.v. Decker’sVerl., 1996. — 114 p.

Книги чoтирьох авторів

Основысозданиягибкихавтоматизированыхпроизведений [Текст] / Л.А.

Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов; ред. Б.Б. Тимофеева. – К. :
Техника, 1986. – 144 с.

Книги п’яти чи більше авторів

Сучасні міжнародні відносини та зовнішня політика України [Текст] / В.В.

Александров, В.Ф. Возний, Б.П. Камовников та ін. – К. : Арбис, 1992. – 158 с.

Книги під назвою

Адміністративна реформа в Україні. Проблеми підвищенння ролі Міністерства

України і Національного банку України як інститутів регулювання економіки [Текст] :
наук.-практ. конф., м. Київ, 17-18 черв. 1998 р. / Держ. комісія з проведення в Україні адм.
реформи; редкол.: Г. О.П’ятаченко (голова), В.І. Кравченко(заст. голови) та ін. – К., 1998.
– 320 с.

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України:

Ювілейне видання з нагоди сімдесятип’ятиріччя Інституту літератури / Відп. ред. та
упоряд. О.В. Мишанич, НАН України. Ін–т літератури ім. Т.Г. Шевченка. – К.: Наук.
думка, 2003.– 587 с.

Замки та фортеці [Текст] = CastlesandFortresses / упоряд., вступ. ст., комент. Л. В.

Прибєги ; перед. сл. М. Жулинського ; пер. англ. мовою О. Подшибіткіної ; пер. фр.
мовою О. Кобушкіної. - К., 2007. – 351 с.

Українці у світовій цивілізації [Текст] : довідник / Упоряд. Т.В. Копань. – К.:

Пульсари, 2006. – 58 с.

«Воспитательныйпроцесс в высшейшколеРоссии», межвузовскаянауч.-

практическаяконф. (2001; Новосибирск). Межвузовскаянаучно-практическаяконференция
«Воспитательныйпроцесс в высшейшколеРоссии», 26–27 апр. 2001 г. [Текст] : [посвящ.
50-летию НГАВТ : материалы] / редкол.: А. Б. Борисов [и др.]. – Новосибирск : НГАВТ,
2001. – 157 с.

NewTrendsinPublicAdministrationandPublicLaw [Text] : EGPA Yearbook / Ed. by

H.V. Hassel; editors: G. Jenei, M. Hogye. — Budapest : EGPA; CPAS, 1996. — III, 449 p.

StateManagementofTransitionalSocietiesunderGlobalization [Text] :
ProceedingsoftheInternationalRoundTableSitting / B. Hubskiy, O. Onyschenko, F. Rudych, V.
Luhoviy, V. Kniazievetal.; FoundationforIntellectualCooperation,
TheAkademyofStateManagementunderthePresidentofUkraine. — K. :
UkrainianPropylaeumPublishers, 2001. — 32 p.

Багатотомні видання в цілому

Енциклопедія історії України [Текст]: у 5-ти т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова),

Я.Д. Ісаєвич, С.В. Кульчицький та ін.; ред. рада: В.М. Литвин (голова) та ін.; НАН
України, Ін-т іст. України. – К.: Наук. думка, 2003.

Гиппиус, З. Н. Сочинения [Текст]: в 2 т. / ЗинаидаГиппиус ; [вступ. ст., под-гот.

текста и коммент. Т. Г. Юрченко; Рос. акад. наук, Ин-тнауч. информ. по об-ществ.
наукам]. – М. : Лаком-книга : Габестро, 2001.

Окремі томи багатотомного видання

Олійник Б.Д.. Вибрані твори [Текст] : у 2 т. Т. 2 . Переклади. Публіцистика / Б.

Олійник ; уклад. А. Я. Слободяник та ін. ; ілюстр. В. Є. Перевальського, М. І. Омельчук ;
фотопортр. В. В. Ларіна. - К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2006. - 605 с.

Брик М. Т. Енциклопедія мембран [Текст]: У 2–х т. = EncyclopediaofMembranes

:intwovolumes. – К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. – Т.1. – 700 с.

Казьмин В. Д. Справочникдомашнеговрача [Текст]: в 3 ч. / Владимир Казьмин. –

М. : АСТ : Астрель, 2001.
Ч. 2: Детскиеболезни. – 2002. – 503 с.
або

Казьмин В. Д. Справочникдомашнеговрача [Текст]. В 3 ч. Ч. 2. Детскиеболезни /

Владимир Казьмин. – М. : АСТ : Астрель, 2002. – 503 с.

Щорічники

Населення України, 1998 рік [Текст]: демографічний щорічник / Держ. ком.

статистики України, Упр. статистики населення / Л.М. Стельмах (відп. за вип.). – К.: Б.в.,
1999. – 466 с.

Серійні видання

Микола Ільницький [Текст] : біобібліограф. покаж. / Уклад. Л. Ільницька. – Л. :

Львів. Нац. ун– т ім. І. Франка, 2004. – 253 с.

Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і

природоохоронної діяльності [Текст] / уклад. В. Шевчук... [та ін.].– К.: Геопринт, 2000.–
411 с.
 Дисертації

Баштанник В. В. Державне управління в системі владно-партійної взаємодії

[Текст] : дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 : захищена 15.01.02 : затв. 27.09.02 /
Баштанник Володимир Володимирович. — К., 2002. — 220 с.

Вишняков, И. В. Модели и методыоценкикоммерческихбанков в

условияхнеопределенности [Текст] : дис. … канд. экон. наук : 08.00.13 : защищена
12.02.02 : утв. 24.06.02 / Вишняков ИльяВладимирович. – М., 2002. – 234 с. – Библиогр.: с.
220–230. – 04200204433.

Автореферати дисертацій

Кірсенко М. В. Чеські землі в міжнародних відносинах Центральної Європи 1918-

1920 років (Політико- дипломатична історія з доби становлення Чехословацької
республіки) [Текст] : автореф. дис... д-ра іст. наук : 07.00.02 / НАН України. — К., 1998. —
36с.

Стандарти

ГОСТ 7. 53–2001. Издания. Международнаястандартнаянумерация книг [Текст]. –

Взамен ГОСТ 7.53–86 ; введ. 2002–07–01. – Минск : Межгос. совет по стандартизации,
метрологии и сертификации ; М. : Изд-востандартов, cop. 2002. – 3 с. – (Система
стандартов по информации, библиотечному и издательскомуделу).

або за назвою

Видання. Поліграфічне виконання : терміни та визначення [Текст] : затверджено і

введено в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23лютого 1995 р. / УНДІПП ім. Т.
Шевченка ; розробники : В.Й. Запоточний, Л.М. Тяллєва, Н.Й. Куновська, Л.М.
Лопушинська. – К. : Держстандарт України, 1995. – 23 с.

Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила

складання [Текст] : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. - Вид. офіц. - Вперше (зі скасуванням ГОСТ
7.1-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82) ; введ. 2007-07-01. - К. :
Держспоживстандарт України, 2007. - III, 47 с. - (Система стандартів з інформації,
бібліотечної та видавничої справи).

Електронні ресурси

Художественнаяэнциклопедиязарубежногоклассическогоискусства [Электронный
ресурс]. – Электрон. текстовые, граф., зв. дан. и прикладнаяпрогр. (546 Мб). – М. :
Большая Рос. энцикл. [и др.], 1996. – 1 электрон. опт. диск (CD-ROM) : зв., цв. ; 12 см +
рук. пользователя (1 л.) + открытка (1 л.). – (Интерактивный мир). – Систем. требования:
ПК 486 иливыше ; 8 Мб ОЗУ ; Windows 3.1 или Windows 95 ; SVGA 32768 и болеецв. ;
640х480 ; 4х CD-ROM дисковод ; 16-бит. зв. карта ; мышь. – Загл. с экрана. – Диск и
сопровод. материалпомещены в контейнер 20х14 см.