МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ПРАВА ТА ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК
З ПІДГОТОВКИ КУРСОВИХ РОБІТ
для студентів спеціальності
081 ПРАВО
денної та заочної форм навчання

Маріуполь – 2018
 2

УДК 378-057.87:001.89(07)

Кузьменко С. Г., Черних Є. М., Барегамян С. Х., Микитенко Є. В.

Науково-практичний посібник з підготовки курсових робіт для студентів
спеціальності 081 Право денної та заочної форм навчання. – Маріуполь: МДУ,
2018. – 39 с.

Обговорено, схвалено, рекомендовано до друку та використання в

навчальному процесі на засіданні кафедри права та публічного адміністрування
Маріупольського державного університету від 19.06.2018 року, протокол № 14.

Укладачі:
Кузьменко Сергій Георгійович – доктор наук з державного управління,
професор кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського
державного університету;
Черних Євген Миколайович – кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського
державного університету;
Барегамян Сюзанна Хоренівна – кандидат юридичних наук, старший
викладач кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського
державного університету;
Микитенко Євген Вікторович – кандидат юридичних наук, доцент
кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського державного
університету.

З рекомендаціями та пропозиціями звертатися на кафедру права та

публічного адміністрування Маріупольського державного університету за
адресою: м. Маріуполь, проспект Будівельників 129а.

© МДУ, 2018 рік

 3

ПЕРЕДМОВА

«Курсова робота – це просто!»

Студенти закладів вищої освіти навіть за наявності відповідної науково-

методичної літератури, популярного викладу елементарних і
загальнодоступних способів організації та методики науково-дослідної роботи,
у більшості випадків залишаються наодинці з питанням написання курсової
роботи. Складнощі виникають у зв’язку з тим, що протягом шкільного
навчання недостатньо уваги приділяється написанню наукових робіт.
У навчально-практичному виданні докладно йдеться про те, як студенту
зорієнтуватись поза аудиторією університету та самостійно підготувати та
захистити курсову роботу. В популярній формі подано відповіді на питання: що
таке курсова робота як один з видів науково-дослідної роботи, порядок обрання
теми, добору літератури, складання змісту, написання основної частини, вступу
та висновків, вимоги до оформлення, порядок захисту самостійно написаної
науково-дослідної роботи. У додатках надано довідкові матеріали. Вимоги
подаються з урахуванням існуючих на момент виходу рекомендацій та вимог
Міністерства освіти і науки України для оформлення наукових робіт.
У методичних рекомендаціях розкрито погляд авторів на проблеми, які
виникають у студентів при написанні курсових робіт. Обгрунтовується думка,
що студенти здатні самостійно виконати вказану дослідницьку роботу. Для
цього наводиться ряд теоретичних та практичних рекомендацій, які
допоможуть студенту самостійно провести наукове дослідження з обраної
теми та успішно захистити курсову роботу.
 4

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ

РОБОТИ…………………………………………………………………………..…5
1.1 Вибір теми курсової роботи…………………………………………………….5
1.2 Порядок затвердження тем курсових робіт………………………….………...6
РОЗДІЛ 2 ПОШУК ЛІТЕРАТУРИ З ОБРАНОЇ ТЕМИ І РОБОТА З
НЕЮ………………………………………………………………………..………...7
РОЗДІЛ 3 СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ………………………………...9
3.1 Складення змісту курсової роботи…………………………………..………....9
3.2 Написання вступу курсової роботи…………………………………..……….11
3.3 Робота над основною частиною курсової роботи…………………….……...16
3.4 Визначення висновків одержаних результатів проведеного
дослідження…………………………………………………………………………18
3.5 Додатки………………………………………………………………………….20
РОЗДІЛ 4 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ…………………………....21
РОЗДІЛ 5 ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ НА
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА…………….............................................................23
РОЗДІЛ 6 ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ……………………………………………………………………..……..26
РОЗДІЛ 7 ЗАХИСТ ТА ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ
РОБОТИ……………………………………………………………………....…....27
7.1 Перевірка роботи…………………………………………………………...…..27
7.2 Захист курсової роботи………………………………………………………...28
7.3 Загальна оцінка роботи………………………………………………………...29

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….32
 5

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Увесь перебіг наукового дослідження, який триває під час підготовки і

написання курсової роботи, можна представити у вигляді наступних етапів:
- Вибір теми.
- Добір літератури за обраною темою.
- Складання Змісту (плану) курсової роботи.
- Визначення і обґрунтування актуальності дослідження.
- Постановка мети і конкретних завдань дослідження.
- Визначення об’єкта і предмета дослідження.
- Визначення методів проведення дослідження.
- Написання основного змісту роботи.
- Формулювання висновків.
- Оформлення результатів дослідження в письмовій формі.
- Захист роботи.

1.1 ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Студент починає роботу з вибору теми (проблеми), яка здається йому

цікавою і корисною. Теми курсових робіт пропонуються кафедрами у І семесті
навчального року. Орієнтовний список рекомендованих тем студент може
отримати на кафедрах університету. При цьому, до уваги студента
пропонується лише список тем без змісту (плану) роботи.
Студент може самостійно обрати іншу (будь-яку) тему з навчального
курсу, яка не входить до переліку, але при цьому йому необхідно обґрунтувати
свій вибір (участь у науковому гуртку, практична зацікавленість вказаною
проблемою, продовження дослідження на старших курсах тощо) та обов’язково
узгодити свій вибір з науковим керівником. Треба зазначити, що зацікавленість
темою не виникає сама собою, а зазвичай з’являється вже у процесі роботи,
після ознайомлення із джерелами, статтями, після формування хоча б
початкового враження про проблему, завдання роботи тощо.
Необхідно обирати тему, яка хоча б мінімально була забезпечена
джерелами та літературою. Звісно, що не кожна цікава тема такими джерелами
забезпечена належним чином. Тому слід отримати відповідні попередні
 6

консультації у викладача (із яким студент планує надалі працювати як з

науковим керівником) щодо забезпеченості теми літературою. Але якщо
студентом обрана тема, яка є цілком новаторською, то вона потребує
додаткових творчих зусиль і більш пильного пошуку літератури.
Бажано, щоб студент, хоча б у першому наближенні, мав уявлення про
подальшу розробку обраної теми. Непогано, коли є можливість забезпечити
послідовний зв’язок між темами курсових робіт на різних курсах навчання. У
цьому випадку для курсового дослідження на першому курсі студент може
обрати тему, розробляючи яку він отримає загальне уявлення про ті чи інші
важливі проблеми, увійти в коло актуальної проблематики, розібратися із
ключовими категоріями тощо.
Вважаємо, що надалі на цій основі студент зможе поглиблювати
опрацювання проблеми, підійматися на наступні щаблі дослідження,
розширювати коло джерел і літератури (використовуючи вже отримані раніше
знання), перейти до практичних проблем. Наприклад, 1-й курс – Теорія держави
та права (Правова природа інституту місцевого самоврядування в Україні);
Конституційне право (Органи місцевого самоврядування – самостійний орган
влади); 2-й курс – Кримінальне право (Кримінальна відповідальність посадових
осіб місцевого самоврядування); 3-й курс – Цивільне право (Цивільно-правовий
статус органів місцевого самоврядування). Якщо додержуватись
запропонованих рекомендацій, то в цьому випадку напрацювання курсових
робіт за весь період навчання можуть бути використані під час підготовки
кваліфікаційної (магістерської) роботи. Можна спланувати таким чином, щоб
теми та питання, які розглядалися в курсових дослідженнях на попередніх
курсах, складали розділи, пункти, підпункти змісту кваліфікаційної
(магістерської) роботи.

1.2 ПОРЯДОК ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ

Обрану тему студент повинен зареєструвати у теміни, визначені

кафедрою. Термін подання курсової роботи – це термін представлення на
кафедру завершеної і оформленої роботи. У разі, якщо студент не зареєстрував
тему курсової роботи на кафедрі у встановлений термін, тема роботи
реєструються кафедрою самостійно. Реєстрація одночасно двох і більше
курсових робіт за однією темою не допускається.
 7

РОЗДІЛ 2
ПОШУК ЛІТЕРАТУРИ З ОБРАНОЇ ТЕМИ І РОБОТА З НЕЮ

Після обрання теми курсової роботи необхідно здійснити добір

літератури. Вивчення літератури за обраною темою потрібно починати із
основних робіт, щоб одержати загальне уявлення про основні питання.
На наш погляд, від якісного добору літератури залежить наступне: буде
робота над курсовою – науковою, або це буде механічне переписування чи
копіювання готових текстів.
Вивчення наукових публікацій бажано проводити поетапно: загальне
ознайомлення з роботою в цілому відповідно до її змісту; швидкий перегляд
усього змісту; читання в порядку послідовності розташування матеріалу;
вибіркове читання певної частини роботи; виписка найважливіших матеріалів;
визначення фрагментів тексту, на які доцільно посилатися в роботі або, які
доцільно цитувати.
Вважаємо, що добір літератури необхідно проводити поетапно. Так,
1) Пропонуємо звернутися до бібліотеки університету і переглянути
системний каталог літературних джерел та періодичних видань, тобто
визначити:
- коло вчених та їхні думки за темою роботи;
- загальне відображення теми в науковій та навчальній літературі.
2) Після вивчення наукових монографій, підручників беремо юридичні
журнали загальної спрямованості: «Право України», «Держава і право»,
«Вісник Академії правничих наук», «Підприємництво, господарство та право»
та інші, для того щоб визначитися з добором статей (загальних проблем) з теми
курсової роботи. Корисна порада: доцільно переглядати останні журнальні
номери року, в яких наводиться довідковий перелік всіх публікацій за
відповідний рік.
3) Крім того, перевіряємо наявність спеціальних видань (джерел) з
обраної теми, у тому числі практичної спрямованості, наприклад, журнали
«Місцеве самоврядування в Україні», «Місцеве та регіональне самоврядування
України» та інші.
4) Треба звертати увагу також на публікації у виданнях вищих закладів
освіти тобто в інститутських та університетських Вісниках та Часописах за
 8

серією Право. Наприклад, Вісник Львівського університету (Серія Право),

Вісник Маріупольського державного університету (Серія Право), Правничий
часопис Донецького національного університету та ін.
5) Можливе також використання матеріалів мережі «Іnternet», але при
цьому необхідно наводити не тільки адресу сайту, але й номер (інші точні дані)
документу, на який робиться посилання.
6) Також пропонуємо робити добірку статистичних даних, прикладів
судової практики та інших матеріалів практичної діяльності для використання в
роботі над курсовою роботою при коментуванні теоретичних питань.
7) Також пропонуємо з обраної літератури зробити ксерокопії або
нотатки для подальшого використання (при цьому необхідно відразу ж робити
повний опис обраної літератури). Наприклад: Іванов І. С. Правові гарантії
захисту місцевого самоврядування. Держава і право. 2018. №1. С. 166–171.
ТАКИМ ЧИНОМ, ДОБИРАЮЧИ ЛІТЕРАТУРУ НЕОБХІДНО
ОБОВ’ЯЗКОВО ПЕРЕГЛЯНУТИ:
1) системний каталог літературних джерел та періодичних видань
бібліотеки;
2) наукові видання, монографії, юридичні журнали загальної
спрямованості;
3) спеціальні видання;
4) Вісники та Часописи закладів вищої освіти;
5) матеріали мережі «Іnternet»;
6) статистичні дані, приклади судової практики та інші матеріали
практичної діяльності.
 9

РОЗДІЛ 3
СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Обов’язковими частинами роботи є: титульний аркуш, зміст; вступ;

основна частина (розділи і підрозділи); висновки; список використаних джерел.
Перераховані частини прошиваються в роботу з дотриманням вказаної
послідовності:
1. Титульний аркуш (Додаток 1);
2. Зміст (Додаток 2);
3. Вступ;
4. Основна частина роботи (розділи і підрозділи);
5. Висновки;
6. Список використаних джерел;
7. Додатки (за доцільності).

3.1 СКЛАДАННЯ ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Після визначення списку джерел курсової роботи переходимо до

складання приблизного змісту (плану) курсової роботи. У Змісті відбивається
структура роботи: вступ; нумерація і назви розділів, підрозділів (підпунктів);
список використаних джерел і додатки. В змісті вказуються тільки перші
сторінки перерахованих частин (Додаток 2). Бажано коротко і чітко
формулювати назви розділів, підрозділів (підпунктів). Треба пам’ятати, що
назва розділів та підрозділів не можуть повторювати назву теми роботи.
Назви розділів повинні відповідати завданням дослідження і
формулюватися з урахуванням рекомендацій. Необхідно пам’ятати, що зміст
курсової роботи зазвичай складається із трьох розділів, кожен із яких містить
не менше двох підрозділів. Кількість підрозділів не повинна бути великою, бо
це не дає розкрити повно їх зміст. Але за згодою з науковим керівником може
бути обрана й інша структура роботи.
 10

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ. Зазвичай в ньому розкриваються
загальні поняття, історія виникнення та розвитку понять або концепцій, що
досліджуються, методологія питання (зазвичай має підрозділи)……………….
1.1 …………………………………………………………………………….…
1.2………………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНИЙ – більш конкретизований та наближений до
змісту теми (зазвичай має підрозділи)…
2.1………………………………………………………………………………..
2.2……………………………………………………………………………......
2.3 ……………………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 3 ЗАКЛЮЧНИЙ – спрямований на проблеми практичного
характеру, які виникають у сферах застосування теоретичних понять або
концепцій в юридичній діяльності, або удосконалення законодавства,
механізмів регулювання соціальних відносин, або застосування норм права
тощо (зазвичай має підрозділи)……………………
3.1………………………………………………………………………………..
3.2………………………………………………………………………………..
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...

Після складання приблизного плану, студент разом з науковим

керівником вирішує питання: чи розкривається тема курсової роботи через
використання добраних літературних та нормативних джерел? Або, можливо,
доведеться поновити пошуки, розширити їх, використати якісь інші можливості
(це може бути, наприклад, інша бібліотека, або інші сайти з правознавства,
допомога наукового керівника тощо).
Ще раз наголошуємо, що самостійно складений студентом зміст (план) є
«приблизним» до тих пір, поки він не буде узгоджений з керівником курсової
роботи і не стане документом, який свідчить про самостійну роботу студента на
етапі добору літератури та складання змісту.
Під час роботи над курсовою роботою, узгоджений із керівником зміст,
може змінюватися студентом, але вже тільки за згодою керівника!
Таким чином, досягається мета навчального процесу, яка стосується
 11

роботи над курсовою:

– це самостійна робота студента з джерельною базою;
– це вироблення навичок роботи з системним каталогом літературних
джерел та періодичних видань;
– це вміння визначати коло вчених та їхні думки за темою роботи;
– це відображення теми в навчальній та науковій літературі;
– це узагальнення першоджерел;
– це відокремлення важливого від другорядного чи непотрібного.
Обов’язково необхідно звертати увагу студента на заборону плагіату та
компіляції в поданому ним матеріалі.
При виконанні подальших етапів студенту необхідно бути уважним до
компонування тексту, визначення актуальності роботи, мети та завдання
дослідження, предмету та об’єкту, висновків.

3.2 НАПИСАННЯ ВСТУПУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Вступ розкриває сучасний стан наукової проблематики за темою, її

значення, підстави і початкові дані для розробки теми, обґрунтування
необхідності проведення дослідження, окреслює предмет та об’єкт
дослідження, мету та завдання дослідження, а також методи, які
використовуються в дослідженні (тобто пізнавальні засоби, підходи).
Актуальність теми дослідження. У вступі дається загальна
характеристика курсової роботи. Почати слід з актуальності теми
дослідження, яка вказує на доцільність роботи для розвитку відповідної галузі
науки або суспільних відносин. При цьому, такий аналіз повинен свідчити про
наявність проблем (невирішених питань) в теоретичній або практичній площині
права, для чого, отже, потрібні подальші дослідження. Зміст проблематики, яка
зазначається в актуальності роботи, описується чітко та конкретно. Дуже
важливо, щоб студент самостійно сформулював сутність проблем, які він
досліджує, що вказує на їх усвідомлення та розуміння. Доречно стисло вказати
контрверсійні позиції відомих дослідників проблематики, які закладають
наукові засади її розробки. Є помилкою використання загальних формулювань,
що не вказують на конкретні проблеми, на кшалт того, що тема є дуже
важливою, значущою тощо.
На наш погляд, актуальність наукової роботи розкривається у двох
 12

основних аспектах:
1) науково-практичному або нормотворчому значенні обраного предмету
в контексті його важливості;
2) виявляється через визначення конкретних проблем дослідження
(наукового або практичного характеру), які потребують розв’язання.
Наприклад, актуальність теми «Місцеве самоврядування в Україні» у
першому аспекті можна визначити через висвітлення важливості та значення
обраної теми як предмету дослідження з погляду науки, законодавства,
юридичної практики, суспільного життя і почати так: «Проголосивши себе
демократичною, соціальною, правовою державою, Україна поставила перед
собою безліч невирішених проблем, однією з яких є проблема розвитку
місцевого самоврядування в Україні. Місцеве самоврядування визначається в
законодавстві як гарантоване державою право та реальна здатність
територіальної громади самостійно або під наглядом органів та посадових осіб
місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України. 21 травня 1997 року в Україні набув чинності
Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Це досить суттєвий крок до
підтримки та розвитку місцевого самоврядування в Україні». Далі зазначити,
чим важливий розвиток місцевого самоврядування на сучасному етапі
суспільного життя в Україні.
У другому аспекті розкриття актуальності необхідно безпосередньо
визначити саме ті конкретні проблемні питання, які автор буде досліджувати в
курсовій роботі (ці проблеми пов’язані з пунктами Змісту (плану) роботи).
Треба стисло але конкретно вказати в чому полягає сутність цих проблем.
Підсумувати актуальність можна висновком, в якому, наприклад,
вказати об’єктивні та суб’єктивні причини нерозв’язаності проблем за темою.
Проблеми, які визначені в актуальності роботи, повинні мати
обов’язковий зв’язок із структурними частинами Змісту (плану) роботи.
Тобто, є неприпустимим, якщо студент при визначенні актуальності, вказує
проблемні питання, які потім не будуть ним досліджені в роботі. Таким чином
студент виходить за рамки складено ним Змісту, і, відповідно, виходить за межі
предмету дослідження.
Теоретична база дослідження. У Вступі роботи зазначається теоретична
база дослідження, яка складається із літературних джерел та основних
нормативних джерел. Для цього потрібно провести аналіз останніх досліджень
 13

і публікацій із зазначенням дослідників даної теми та їх робіт. Як правило,

наводяться найбільш відомі дослідники за обраною темою. Огляд літератури
можна робити за проблемним критерієм. Ця частина вступу завершується
висновком про стан висвітлення та розв’язання проблематики в літературних та
нормативних джерелах.
Визначення теоретичної бази та стану розробки теми може бути
зроблено, наприклад, в такому вигляді: «Проблеми розвитку місцевого
самоврядування в Україні досліджувались і досліджуються багатьма вченими.
Розробкою та аналізом аспектів проблеми зокрема займалися:
Я. С. Крижанівський «Територіальній громаді – належні повноваження»;
В. М. Кампо «Місцеве самоврядування в Україні»… та інші вітчизняні вчені».
Потрібно вказувати саме тих дослідників, на роботи яких спирається
автор курсової роботи, за умови наявності на них посилок в тексті роботи
та у списку використаних джерел.
Мета і завдання дослідження. В науковій роботі обов’язково
формулюється мета роботи. Мета дослідження повинна конкретно
формулюватися і знаходити своє вираження в описі того прогнозованого стану,
в якому бажано бачити предмет дослідження, тобто мета виступає як якісний
новий стан - результат подолання протиріччя між сущим і належним.
Не слід формулювати мету у таких висловах, як «Дослідити...»,
«Вивчити...», «Проаналізувати…», тому що ці слова вказують на засіб
досягнення мети (тобто на метод), а не на саму мету.
Мета роботи пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його
кінцевим результатом і шляхами його досягнення. Метою дослідження є
кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано дослідження, вирішення
проблем і усунення недоліків. При формулюванні мети рекомендовано
використовувати слова: «Обґрунтувати…», «Уточнити…», «Конкретизувати
…», «Аргументувати …», «Розробити …», «Підготувати пропозиції…» тощо.
Мета курсової роботи повинна конкретизуватися, не правильним є
формулювання, наприклад, як «Підготувати пропозиції з вдосконалення
законодавства…», оскільки треба конкретизувати зміст таких пропозицій. Не
може бути метою роботи і підготовка тез наукової доповіді, виступи на
конференції, оскільки вони є апробацією результатів курсової роботи.
Завдання дослідження. В курсовій роботі обов’язково формулюються
завдання дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої
 14

мети. Завдання треба формулювати влучно, для чого потрібно чітко бачити
прогалини та дискусійні моменти в теорії та практиці питань, які
досліджуються в підрозділах роботи. Тому завдання повинні логічно витікати із
структурних підрозділів змісту (щонайменше по одному із кожного підрозділу).
Наприклад, у нашому випадку за темою «Місцеве самоврядування в
Україні» завдання можна сформулювати так: «Для досягнення поставленої
мети в роботі вирішуються наступні завдання:
– уточнити історичний вплив на формування місцевого самоврядування в
Україні з боку інших держав;
– з’ясувати правову природу місцевого самоврядування, його поняття та
зміст;
– порівняти функції самоврядних представницьких органів;
– з’ясувати природу функцій виконавчих органів місцевого
самоврядування в Україні.
– визначити особливості участі громадян у місцевому самоврядуванні;
– порівняти правові гарантії захисту місцевого самоврядування.
Як бачимо, для визначення завдань роботи, тобто конкретизації
дослідження, необхідно до пунктів змісту (плану) додавати відповідні вислови:
«ПОРІВНЯТИ...», «ВИЗНАЧИТИ...», «З’ЯСУВАТИ...»,
«КЛАСИФІКУВАТИ…» тощо.
У вступі потрібно визначити об'єкт і предмет дослідження.
Об’єкт дослідження розуміється як процес або явище в широкому сенсі,
яке породжує проблематику, що досліджується в роботі.
Предмет дослідження розуміють як фрагмент об’єкта, який співпадає із
назвою теми дослідницької роботи, визначеною на титульному листі.
Відповідно до предмета дослідження будується структура (зміст) роботи.
Об’єкт і предмет дослідження дуже близькі, відповідають на питання «що
досліджується?», і співвідносяться між собою як загальне до часткового. Тож в
об’єкті виокремлюють предмет дослідження і саме на нього спрямована
основана увага дослідника. В залежності від назви теми об’єктом дослідження
можуть бути а) наукові уявлення, пізнавальні методи (гіпотези, концепції,
теорії тощо); б) суспільні відносини, які унормовуються соціальними нормами,
в тому числі, правовими; в) засоби та механізми правового регулювання
суспільних відносин (джерела права, юридична діяльність: нормотворча,
 15

правозастосовна, юридична практика тощо), засоби забезпечення

правопорядку, правосвідомості, правової культури.
Наприклад, за темою «Місцеве самоврядування в Україні» ОБ’ЄКТОМ
дослідження є наукові уявлення щодо управління в людських спільнотах та
самі суспільні відносини у сфері публічного управління»; а ПРЕДМЕТОМ
дослідження є місцеве самоврядування як фрагмент публічного управління в
аспеті накової теорії, суспільної практики та нормотворчого регулювання.
Методи дослідження. Обов’язковим елементом вступу є вказівка на
використані методи наукового дослідження. Методи дослідження розуміють як
пізнавальні іструменти дослідника тобто розумові підходи, прийоми, способи,
алгоритми пізнання предмету. В якості методу часто виступають накові теорії
та концепції. У вступі необхідно стисло вказати методи дослідження та
конкретний результат їх застосування за текстом роботи. Це дасть змогу
пересвідчитися в логічності та доцільності вибору методів дослідження та
визначити методологічну основу дослідження. Слід враховувати, що існують
різні види дослідницьких методів, тому їх зазвичай наводять в ієрархічному
порядку, починаючи від загальних до конкретних.
Наприклад, опис методів можна почати так: «Методологічну основу
дослідження складають загальнофілософський метод, який дозволив дослідити
на рівні філософського осмислення природу та походження самоорганізації
людських спільнот; історичний метод, який дозволив виокремити періоди
формування місцевого самоврядування як соціального явища; системно-
структурний метод, який дозволив визначити роль та зв’язки місцевого
самоврядування в системі публічного управління та суспільної саморегуляції;
формально-логічні методи (дедукції, індукції, інтерполяції, аналізу, синтезу);
формально-юридичний метод, який дозволив висвітлити компекс нормативних
актів та інших джерел, що регулюють місцеве самоврядування в Україні; метод
критичного аналізу, який дозволив автору вказати недоліки (потрібно
конкретизувати) у вітчизняному інституті місцевого самоврядування»;
порівняльно-правовий метод, який дозволив висвітлити окремі переваги в
різних системах місцевого самоврядування».
Апробація результатів дослідження. Для робіт студентів 3-4 курсів, які
претендують на оцінку не нижче С 74 – «добре», вказати апробацію
дослідження із зазначенням конкретної форми такої апробації (наприклад, тези
доповіді, стаття, тощо) та її вихідних даних.
 16

У кінці вступу бажано обґрунтувати структуру роботи і послідовність

викладу матеріалу із зазначенням загального обсягу роботи (без врахування
списку використаних джерел) та кількості використаних джерел.
Завершується Вступ описом структури роботи, наприклад: «Структура
роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із
Вступу, трьох озділів та дев’яти підрозділів, Висновків та Списку використаних
джерел (27 найменувань). Загальний обсяг роботи – 30 сторінок».
Рекомендований об’єм Вступу – 3-4 сторінки комп’ютерного тексту.

3.3 РОБОТА НАД ОСНОВНОЮ ЧАСТИНОЮ

КУРСОВОЇ РОБОТИ

Основна частина роботи складається з розділів (як правило, трьох), та

підрозділів. Кількість розділів може бути більше або менше трьох за
узгодженням з науковим керівником. Кількість підрозділів у розділі не може
бути менше двох. Кожний розділ починають з нової сторінки.
Основному тексту розділу може передувати передмова з коротким
описом обраного напряму і обґрунтуванням використаних методів
дослідження. У кінці кожного розділу можна наводити виводи з коротким
викладом наукових і практичних результатів.
У кожному розділі основної частини бажано зазначити:
 огляд літератури з даного питання, основні етапи розвитку наукової думки,

стислий критичний аналіз робіт попередників з вказівкою на ті питання, які

залишилися невирішеними;
 за умови наявності нормативно-правового регулювання з даного питання –

аналіз законодавства, обґрунтування наявних в нім недоліків і необхідності

його вдосконалення, пропозиція форм і шляхів такого вдосконалення з
урахуванням законодавства інших країн;
 за умови наявності нормативно-правового регулювання з даного питання –

аналіз практики застосування законодавства на прикладі конкретних

підприємств, об’єднань, організацій, установ, державних органів;
 власні висновки про наявність невирішених практичних проблем, шлях їх

розв’язання, пропозиції щодо розв’язання виявлених проблем з вказівкою

форми реалізації таких пропозицій, наприклад, пропозиції щодо
вдосконалення правозастосовної діяльності або законодавства.
 17

Слід пам’ятати, що куросова робота є різновидом наукової роботи, що

відрізняє її від реферату. В рефераті автор зазвичай описує, узагальнює наявні
погляди та інформацію за темою. Автор курсової роботи не тільки узагальнює,
систематизує наявні знання, а й викладає власне бачення щодо наявних знань,
намагається їх покращити. Його наміри не обмежуються описом наявного стану
у знаннях, вони націлені на збільшення, уточнення, конкретизацію знань,
розв’язання проблем. Тому дуже цінним в курсовій роботі є обгрунтування
авторської позиції, власні думки та їх аргументація.
Як зазначалося, при написанні наукової роботи слід уникати плагіату та
компіляцій. Робота не може складатися переважно із скопійованого тексту.
Наукова робота не повинна мати вигляд літературного довідника за темою
дослідження, який складається із фрагментів чужих робіт, навіть за умови
наявності посилок на них. Потрібно своїми словами наводити основні ідеї
попередніх дослідників та опрацьовувати ці ідеї: аналізувати, критикувати,
порівнювати, розвивати, конкретизувати тощо. Цитування чужих думок
допукається, але їм не можна зловживати. Цитати повинні бути доцільними:
вони наводяться для того, щоб точно викласти провідну, базову для
дослідження ідею, тезис або погляд, які визначають відомі в науці позиції щодо
питання. Такі позиції або обгрунтовують точку зору автора або навпаки, є
предметом його критики. Цитати повинні бути стислими але змістовними. Тож,
не потрібно давати цитати на чверть і більше сторінки тексту.
Під час написання курсової роботи окрім дослідницької мети також
досягається важливе дидактичне завдання, що полягає в оволодінні навичками,
вміннями набуття знань через роботу з літературними джерелами. В цьому
сенсі важливо, що студент самостійно:
 знайшов необхідні джерела (книги, статті тощо);
 читав джерела;
 зробив відповідні висновки, а вже потім
 вирішив застосувати вказані думки у своїй роботі (при цьому,
зробив відповідні посилання на використані джерела).
Тому, вважаємо за необхідне, у списку джерел обов’язково наводити
загальну кількість сторінок книжки (наприклад, – 750 с.), зазначати номери
сторінок, на яких надруковано статтю в журналі або науковому збірнику
(наприклад, С. 50–58), що використовується.
 18

3.4 ВИЗНАЧЕННЯ ВИСНОВКІВ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У Висновках на 2-3 сторінках викладають наукові і практичні

результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної
проблеми, обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення
отриманих результатів для науки і практики. У висновках доцільно наводити
рекомендації відносно наукового і практичного використання отриманих
результатів, вказувати перспективи подальших розробок досліджуваної теми. У
висновках необхідно наголосити на якісних або кількісних показниках
здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів.
Слід пам’ятати, що зміст висновків визначається змістом
(спрямованістю) дослідницьких завдань, які логічно витікають із
проблематики, зазначеної в актуальності роботи, та із мети дослідження. Так,
якщо, наприклад, було поставлено завдання відносно методів дослідження
проблематики, то у висновках розкриваються методи вирішення поставленої в
курсовій роботі наукової проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з
відомими вирішеннями. Отож висновки повинні давати відповіді на поставлені
дослідником завдання. Тому висновки зазвичай формулюються за допомогою
тих самих ключових термінів, які використовувалися у завданнях. Для опису
результатів дослідження рекомендуються слова «класифіковано…»,
«конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…»,
«встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для
вказівки міри новизни – «вперше», «отримало подальший розвиток…»,
«вдосконалено…».
Також треба знати, що висновки не повинні мати описовий,
констатуючий характер тобто у висновках дослідження не потрібно описувати
що саме було зроблено автором у розділах та підрозділах роботи – треба
наводити результат. Тому слід уникати таких формулювань, як «був
проведений аналіз…», «було вивчено…», «був зроблений порівняльний
аналіз…», «було розглянуто …» і тому подібне.
Висновки повинні бути конкретними. Слід уникати безадресних порад
загального характеру («поліпшити», «поглибити», «удосконалити»). У роботі
 19

треба запропонувати конкретні міри правового, організаційного, ідеологічного

характеру для поліпшення досліджуваної ситуації та розв’язання проблеми.
Висновки кількісно відповідають завданням і наводяться в тому порядку,
що й завдання дослідження.
В якості приблизного зразка можна навести прилад висновків за темою
«Місцеве самоврядування в Україні»:
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Завдання: уточнити історичний вплив на формування місцевого
самоврядування в Україні з боку інших держав.
Висновок: Місцеве самоврядування України за тисячолітню історію свого
існування накопичило великий власний національний досвід, який частково
увібрав у себе традиції місцевого самоврядування сусідніх держав, до складу
яких входила свого часу територія України, а саме (конкретизувати, що саме
перейняло вітчизняне місцеве самоврядування).
РОЗДІЛ 2. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Види та функції виконавчих органів місцевого самоврядування в
Україні.
Завдання: з’ясувати природу функцій виконавчих органів місцевого
самоврядування в Україні.
Висновок: «Виходячи із аналізу змісту повноважень, що законодавчо
закріплені за виконавчими органами місцевого самоврядування в Україні,
можна зробити висновок про їхню подвійну природу функцій, які вони
здійснюють. Передусім, виконавчі органи місцевого самоврядування
здійснюють суто муніціпальні функції територіальних громад, які віднесені до
компетенції органів місцевого самоврядування, та мають громадську або
суспільну природу. Але разом з тим, виконавчі органи місцевого
самоврядування вирішують також державні справи на місцевому рівні в межах
повноважень, які делеговані їм місцевими державними адміністраціями, що є
проявом публічно-державної природи функцій, які вони здійснюють».
 20

3.5 ДОДАТКИ

Додатки оформляють як продовження роботи після списку використаних

джерел. В якості додатків можуть бути тільки матеріали, що підтверджують
отримані результати по темі дослідження. Нумерації підлягає тільки перша
сторінка додатків. Таблиці, данні практики, статистика, інші матеріали,
використовувані при підготовці роботи, розміщуються в додатках до роботи.
Кожне застосування слід починати з нової сторінки з вказівкою в правому
верхньому кутку слова «Додаток». Якщо в роботі більше одного застосування,
їх нумерують послідовно арабськими цифрами без знаку № (Додаток 1).
У тексті роботи посилання на наявність додатка відзначається в круглих
дужках, наприклад, «Складені рекомендації по укладенню договору (Додаток
2)».
Рекомендований об’єм основної частини курсової роботи, включаючи
вступ та висновки (без списку використаних джерел) – 25-30 сторінок тексту
комп’ютерного набору, шрифтом 14 Times New Roman через півтора інтервали.
Порушення обсягу курсової роботи не припустимо.
 21

РОЗДІЛ 4
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Роботу друкують за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого

паперу формату А4 (210×297 мм) через півтора міжрядкового інтервалу до
тридцяти рядків на сторінці з використанням шрифту Times New Roman 14
розміру текстового редактора Word.
Поля в тексті роботи таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє –
20 мм, нижнє – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка чорного
кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.
Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначки
можна чорнилом тільки чорного кольору.
Друкарські помилки можна виправляти підчищенням або зафарбуванням
коректором, наносячи на ці місця правильний текст або фрагмент рисунка.
Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці.
Не можна виділяти текст роботи чи окремі його фрагменти курсивом або
жирним шрифтом, окрім назв структурних частин роботи (ЗМІСТ, РОЗДІЛ,
ПІДРОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ). Текст основної частини роботи
поділяють на розділи, та підрозділи.
Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ»,
«ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» –
друкують великими літерами симетрично до тексту жирним шрифтом.
Заголовки структурної частини «РОЗДІЛ» також друкують великими літерами
симетрично до тексту жирним шрифтом.
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не
ставлять (наприклад, РОЗДІЛ 1), потім з нового рядка великими літерами
симетрично до тексту жирним шрифтом друкують заголовок розділу.
Крапку в кінці заголовка розділу не ставлять. Відстань між заголовком
розділу і текстом (або заголовком підрозділу) повинна становити 2 строки.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої
великої) з абзацу жирним шрифтом. У кінці заголовка підрозділу крапка не
ставиться. Нумерація розділів та підрозділів виконується арабськими цифрами.
Нумерація заголовка підрозділу складається із двох цифр розділених крапкою,
перша з яких відповідає номеру розділу, а друга є порядковим номером
підрозділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу
складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими
 22

ставлять крапку, наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у

тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Відстань між заголовком підрозділу та текстом повинна становити 1
строку.
Кожну структурну частину роботи (розділ) треба починати з нової
сторінки (це не стосується підрозділів).
Нумерацію сторінок, рисунків, таблиць, формул подають арабськими
цифрами без знака «№».
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до
загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не
ставлять. На наступних сторінках (починаючи зі змісту) номер ставлять у
правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно
подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній
сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають
до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і
нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у
додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового
номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис. 1.2 Номер
ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під
ілюстрацією.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у
додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці
розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен
складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться
крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). У разі
переносу частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер
її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими
частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці,
наприклад: «Продовження табл. 1.2».
 23

РОЗДІЛ 5
ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ
НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

У науковій роботі використовують цитати для того, щоб без

перекручувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації
поглядів під час порівняння різних наукових позицій тощо.
Поряд із прямим цитуванням часто застосовують переказ тексту
першоджерела, який слід ретельно звіряти з першоджерелом. Аналіз літератури
з проблеми повинен бути не описовим і констатуючим, а критичним,
орієнтованим на ознайомлення з існуючим досвідом та з’ясування невирішених
питань, на пошук оригінальних шляхів розв’язання проблеми і повинен
презентувати власну позицію автора стосовно позиції інших дослідників.
Обов’язковим є посилання на використану літературу згідно з існуючими
правилами для запобігання плагіату. У разі виявлення випадків плагіату робота
не допускається до захисту.
У курсових роботах необхідно прагнути дотримуватися прийнятої
термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується
вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: «Я спостерігав», «Я
вважаю», «Мені здається», «На мою думку». Рекомендуються наступні
вислови: «На нашу думку», «На думку автора». Слід уникати в тексті частих
повторень слів чи словосполучень.
При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали,
як правило, ставляться перед прізвищем (В. М. Петров, а не Петров В. М., як це
прийнято в списках літератури).
У курсовій роботі необхідно давати посилання на кожну цитату,
запозичену думку, цифру, приклад з досвіду роботи тощо. Наявність у роботі
цитування чужих думок без посилання на них неприпустиме і як наслідок
спричиняє відмову у прийнятті роботи до захисту. Посилатися слід на останні
видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій,
оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні
необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з
відповідного джерела.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за
переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у
 24

працях [1–7]...». Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням

номера джерела зі списку літератури і сторінки, з якої наведено цитату, які
записують у квадратних дужках, наприклад: [3, с. 42]; [12, с. 33].
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне
джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід
наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в запозичених
словах та реченнях не допускаються.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками («») і наводиться в тій
граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей
авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення
авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень,
абзаців у цитаті позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь якому
місці цитаті (на початку, всередині, вкінці);
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні
думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.
Цитування чи переказ використаного джерела (документів, наукової
літератури, періодики) здійснюється українською мовою, а сам бібліографічний
опис використаних матеріалів – мовою оригіналу, тобто тією мовою, якою вони
написані або надруковані.
Посилання оформляються в основному тексті із зазначенням номера
джерела зі списку літератури (список використаних джерел виконується в
алфавітному порядку) і сторінки, з якої наведено цитату, яку записують у
квадратних дужках, наприклад: [3, с. 42].
При посиланнях на наукові публікації, учбову й іншу літературу в списку
використаних джерел вказувати їх один раз, а в тексті роботи – в квадратних
дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25].
При повторному посиланні на те ж джерело в тексті роботи вказується
раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне
джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід
наводити цитати. Цитата має бути точною, жодні виправлення в запозичених
словах та реченнях не допускаються.
 25

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками («») і наводиться в тій
граматичній формі, в якій він наданий у джерелі, із збереженням особливостей
авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського
тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у цитаті
позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь якому місці цитаті (на
початку, всередині, вкінці);
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні думок
автора і також давати відповідні посилання на джерело.
 26

РОЗДІЛ 6
ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

В роботі має бути використано не менш 25 джерел.

Список використаних джерел розміщується після висновків. Список
літератури має самостійну нумерацію. Відомості про джерела, включені до
списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту. Зокрема,
потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких
стандартів: 1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний
опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)»; ГОСТ 7.1-
84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила
составления», ДСТУ 358297 «Інформація та документація. Скорочення слів в
українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ
7.1293 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие
требования и правила».
Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів:
а) у порядку появи посилань у тексті (кожне джерело записується в
список джерел лише один раз);
б) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Складаючи список використаних джерел в алфавітному порядку,
необхідно врахувати такі умови:
1. На перше місце у списку виносяться: Конституція України, закони України,
укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови та
розпорядження Кабінету Міністрів України.
2. Решта літератури розміщується в алфавітному порядку прізвищ авторів чи
перших слів назви. Авторів, які є однофамільцями розміщують за алфавітом їх
ініціалів, а праці одного автора – за алфавітом заголовків його видань чи згідно
з хронологією написання робіт.
Назви використаних робіт перекладу не підлягають, їх подають мовою
оригіналу.
Необхідно мати на увазі, що у списку використаних джерел обов’язково
вказуються джерела, на які автор посилався в роботі, а також ті, на які немає
посилань, але їх опрацювання допомогло авторові більш змістовно написати ті
чи інші розділи.
 27

РОЗДІЛ 7
ПЕРЕВІРКА, ЗАХИСТ ТА ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

7.1 ПЕРЕВІРКА РОБОТИ

Надрукована та належним чином оформлена курсова робота подається
науковому керівникові для перевірки, і після виправлення зауважень робота
допускається до захисту.
При перевірці звертається увага на:
1) оформлення;
2) обсяг;
3) структурованість, тобто на «зовнішні» критерії.
У разі їх недотримання робота повертається на доопрацювання, а
науковий керівник вправі навіть не розглядати її змісту.
Згаданими критеріями є такі:
1. Робота повинна бути зібрана у папку або переплетена.
2. Титульний аркуш має бути оформлений відповідно до вимог, які
визначені у зразку:
3. Мінімальний обсяг роботи становить 25 сторінок, максимальний – 30
сторінок тексту, при цьому не враховується обсяг ілюстрацій, таблиць, схем та
малюнків, які займають більш ніж сторінки, а також список використаних
джерел;
4. Зміст курсової роботи повинен характеризуватися:
- системністю та цілісністю її структурних компонентів, відповідати
темі дослідження, а зміст окремих структурних компонентів – їх назвам;
- у вступі мають бути визначені актуальність, теоретична база
дослідження, мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, методологічна
основа, структура роботи, апробація (для студентів 3-4 курсів, які претендують
на оцінку не нижче С 74 «добре»);
- обов’язкова наявність кінцевих висновків. Вони мають відповідати
завданням дослідження та висунутим й обґрунтованим в курсовій роботі тезам;
- робота повинна містити список використаних джерел, який має
складатися не менше ніж з 20-25 найменувань та відповідати використаним в
роботі цитатам, думкам інших вчених, положенням нормативних документів.
Робота також може бути відхилена від подальшого розгляду в разі, якщо:
 28

1) у ній буде виявлений плагіат;

2) науковий керівник встановить несамостійність її написання автором
(наприклад, буде виявлено дві однакові роботи);
3) автор обґрунтовує свої положення, посилаючись на закони та
нормативні документи, які втратили чинність;
4) не дотримані строки виконання та подання роботи для перевірки (не
пізніше ніж за 10 днів до дня захисту);
5) відсутні посилання на джерела в тексті роботи;
6) відсутні списки використаних джерел;
7) джерела оформлені без дотримання стандартних вимог.
ТАКИМ ЧИНОМ, ЯКЩО РОБОТА НЕ ВІДПОВІДАЄ ЗАЗНАЧЕНИМ
ВИМОГАМ, ВОНА НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ.

7.2 ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Захист відбувається у присутності комісії з 3 викладачів кафедри.

Виступ на захисті роботи є надзвичайно важливим завершальним етапом,
від якого значною мірою залежить її загальна оцінка. Захист передбачає
доповідь автора перед аудиторією, яка коротко розкриває, перш за все,
структуру роботи та зміст питань, що розглядаються. Рекомендована тривалість
доповіді – 5-7 хвилин. Для успішного захисту необхідно заздалегідь
підготувати виступ (доповідь), що містить обґрунтування актуальності обраної
тематики, мету і завдання дослідження, об’єкт і предмет, методологічна основа
дослідження, яким чином відбулася апробація, в чому полягає теоретичне та
практичне значення дослідження, подається стислий огляд отриманих
результатів, тобто розкривається зміст висновків.
У доповіді основна увага повинна приділятися власним результатам
дослідження, авторським розробкам та самостійно отриманим науковим
результатам.
Крім того, студент повинен, у разі необхідності, бути готовим відповісти
на запитання керівника або осіб, присутніх в аудиторії під час захисту, за
питаннями теми курсової роботи або щодо методики свого наукового
дослідження. Публічний захист курсової роботи ставить на меті засвідчити,
якою мірою автор опрацював тему, наскільки добре він володіє матеріалом,
 29

наскільки вміло використовує аргументи, володіє риторикою. Захист курсової

передбачає вміння відповідати на запитання, відстоювати свою точку зору.

7.3 ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА РОБОТИ

Кінцева оцінка за курсову роботу виставляється з врахуванням її заочного

оцінювання та оцінювання її публічного захисту.
Оцінювання роботи здійснюється з урахуванням таких вимог до неї:
1. Логічна обґрунтованість структури (плану) роботи з врахуванням
викладених у вступі мети й завдань, коректна послідовність викладу матеріалу.
2. Широта охоплення, глибина й коректність використання літератури. У
роботі повинні використовуватися основні чинні нормативно-правові акти,
присвячені проблемі дослідження, основна монографічна література, публікації
в наукових і науково-практичних виданнях. Перевагою роботи є наявність
аналізу, узагальнення вітчизняного і закордонного досвіду розв’язання
відповідної проблеми, обґрунтування доречності й правомірності його
використання в конкретних умовах. Найважливішою вимогою є дотримання
правил посилання на використану літературу, запобігання плагіату.
3. Самостійність проведених досліджень, наявність очевидного власного
внеску в розв’язання досліджуваної проблеми.
4. Обґрунтованість пропозицій і рекомендацій, висновків з роботи, їх
зв’язок з проведеними дослідженнями і викладеним матеріалом, конкретність
практичних рекомендацій.
5. Коректна мова і стиль викладу матеріалу. Робота повинна бути
написана українською мовою без помилок, ретельно відредагована.
6. Якість оформлення роботи відповідно до рекомендованих норм і
стандартів.
7. Якість презентації роботи під час її захисту із застосуванням
ілюстративних матеріалів, переконливість відповідей на додаткові питання.
Підсумкова оцінка роботи визначається за наступними критеріями:
«Відмінно». В роботі чітко визначені та обґрунтовані: актуальність,
проблема, об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, крім того, визначені
такі характеристики, притаманні ґрунтовним науковим роботам, як наукова
новизна одержаних результатів та їх практичне значення. Зміст викладеного
матеріалу повною мірою відповідає структурній побудові роботи, розкрито
 30

сутність кожного структурного компонента. Вдало використані ілюстрації,

схеми, таблиці та малюнки. Чітко сформульовані та відповідають викладеним у
роботі думкам висновки. Обсяг роботи становить 25-30 сторінок. Автор володіє
відповідним стилем викладання наукового матеріалу.
Захист: доповідь охоплює всі аспекти та напрями наукового дослідження,
які наведено в курсовій роботі. Мова доповідача є чіткою, не містить елементів
позанаукової лексики. Доповідачем надано чіткі та ґрунтовні відповіді на всі
поставлені запитання;
«Добре». В роботі чітко визначені та обґрунтовані актуальність,
проблема, об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження. Зміст роботи
відповідає зазначеним характеристикам роботи. Допустимі зауваження щодо
необхідності додаткового дослідження окремих аспектів проблеми у разі, якщо
в роботі все ж таки існує логічно побудована структура викладеного матеріалу.
Висновки сформульовані чітко. Автор володіє відповідним стилем викладання
наукового матеріалу, але при цьому допустив декілька граматичних та
пунктуаційних помилок.
Захист: доповідь охоплює всі аспекти та напрями проведеного наукового
дослідження, у промові існують поодинокі лексичні та стилістичні помилки.
Відповідь на окремі додаткові питання – не досить чітка.
«Задовільно». В роботі визначені: актуальність, проблема, об’єкт,
предмет, мета і завдання дослідження потребують корекції або доповнення.
Зміст викладеного матеріалу потребує додаткового опрацювання, але в роботі
присутня логічна побудова та закінченість думки автора щодо вивчення
проблеми дослідження. Висновки відповідають викладеному матеріалу. Наявні
лексичні, стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки, але їх загальна
кількість не перебільшує 2-х на сторінку.
Захист: доповідь не має системного характеру, викликає багато
додаткових питань, на більшість із яких доповідач все таки знаходить
відповідь. Відповіді дещо відрізняються від думок, викладених у роботі.
Доповідач погано володіє науковою термінологією, допускається в промові
лексичних та стилістичних помилок;
У результаті прилюдного захисту можлива і незадовільна оцінка, не
дивлячись на позитивну заочну оцінку.
«Незадовільно». Захист: доповідь не охоплює всього кола питань, які
описані в роботі. На додаткові питання доповідач не знаходить відповіді, хоча
 31

вони розкриті в роботі. Думки доповідача суттєво відрізняються від викладених

у курсовій роботі, що свідчить про несамостійність виконання роботи.
Доповідач не може назвати джерела, які він використовував при написанні
роботи, або не може назвати дослідників за темою. Доповідач не володіє
науковою термінологією, допускає в промові багато лексичних та стилістичних
помилок.
 32

Додаток 1
Міністерство освіти і науки України
Маріупольський державний університет
Кафедра права та публічного адміністрування

Курсова робота
з ___________________________________________________________
(назва дисципліни)
на тему:_____________________________________________________
____________________________________________________________

Студента (ки) _ курсу ___ групи

спеціальності 081 Право
денної/заочної форми навчання
_________________________

Керівник: ________________
Національна шкала _______
Кількість балів: __________
Оцінка: ECTS ___________

Члени комісії __________ _______________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ _______________
(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ _______________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Маріуполь – 2018
 33

Додаток 2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 НАЗВА РОЗДІЛУ…………………………………………………..

…..8
1.1 Назва підрозділу………………………………………….……………………...8
1.2 Назва підрозділу……………………………………………..…………………11
1.3 Назва підрозділу……………………………………………..………………....14
РОЗДІЛ 2 НАЗВА РОЗДІЛУ……………………………………………….
….....15
2.1 Назва підрозділу…………………………………………….…..………..........15
2.2 Назва підрозділу……………………………………………..…………….......17
2.3 Назва підрозділу……………………………………………..…………….......19
РОЗДІЛ 3 НАЗВА РОЗДІЛУ……………………………………………………..21
3.1 Назва підрозділу………………………………………….…….………...........21
3.2 Назва підрозділу……………………………………………..….…………......23

ВИСНОВКИ.......................................................................................................25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................29

ДОДАТКИ.................................................................................................................32
 34

Додаток 3

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Приклади оформлення бібліографічного опису

у списку джерел до наукової роботи:
 
Характеристика
Приклад оформлення
джерела
Книги: 1. Бичківський О. О. Міжнародне приватне право : конспект лекцій. Запоріжжя :
ЗНУ, 2015. 82 с.
Один автор
2. Бондаренко В. Г. Немеркнуча слава новітніх запорожців: історія
Українського Вільного козацтва на Запоріжжі (1917-1920 рр.). Запоріжжя,
2017. 113 с.
3. Бондаренко В. Г. Український вільнокозацький рух в Україні та на еміграції
(1919-1993 рр.) : монографія. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 600 с.
4. Вагіна О. М. Політична етика : навч.-метод. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2017.
102 с.
5. Верлос Н. В. Конституційне право зарубіжних країн : курс лекцій.
Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 145 с.
6. Горбунова А. В. Управління економічною захищеністю підприємства: теорія і
методологія : монографія. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 240 с.
7. Гурська Л. І. Релігієзнавство : навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ :
ЦУЛ, 2016. 172 с.
8. Дробот О. В. Професійна свідомість керівника : навч. посіб. Київ : Талком,
2016. 340 с.
Два автори 1. Аванесова Н. Е., Марченко О. В. Стратегічне управління підприємством та
сучасним містом: теоретико-методичні засади : монографія. Харків : Щедра
садиба плюс, 2015. 196 с.
2. Батракова Т. І., Калюжна Ю. В. Банківські операції : навч. посіб. Запоріжжя :
ЗНУ, 2017. 130 с.
3. Білобровко Т. І., Кожуховська Л. П. Філософія науки й управління освітою :
навч.-метод. посіб. Переяслав-Хмельницький, 2015. 166 с.
4. Богма О. С., Кисильова І. Ю. Фінанси : конспект лекцій. Запоріжжя : ЗНУ,
2016. 102 с.
5. Горошкова Л. А., Волков В. П. Виробничий менеджмент : навч. посіб.
Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 131 с.
6. Гура О. І., Гура Т. Є. Психологія управління соціальною організацією : навч.
посіб. 2-ге вид., доп. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. 212 с.
Три автори 1. Аніловська Г. Я., Марушко Н. С., Стоколоса Т. М. Інформаційні системи і
технології у фінансах : навч. посіб. Львів : Магнолія 2006, 2015. 312 с.
2. Городовенко В. В., Макаренков О. Л., Сантос М. М. О. Судові та
правоохоронні органи України : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 206 с.
3. Кузнєцов М. А., Фоменко К. І., Кузнецов О. І. Психічні стани студентів у
процесі навчально-пізнавальної діяльності : монографія. Харків : ХНПУ,
2015. 338 с.
4. Якобчук В. П., Богоявленська Ю. В., Тищенко С. В. Історія економіки та
економічної думки : навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2015. 476 с.
Чотири і 1. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : станом на
 35

більше авторів 10 жовт. 2016 р. / К. І. Бєліков та ін. ; за заг. ред. О. М. Литвинова. Київ :
ЦУЛ, 2016. 528 с.
2. Бікулов Д. Т, Чкан А. С., Олійник О. М., Маркова С. В. Менеджмент : навч.
посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 360 с.
3. Операційне числення : навч. посіб. / С. М. Гребенюк та ін. Запоріжжя : ЗНУ,
2015. 88 с. 
4. Основи охорони праці : підручник / О. І. Запорожець та ін. 2-ге вид. Київ :
ЦУЛ, 2016. 264 с.
5. Клименко М. І., Панасенко Є. В., Стреляєв Ю. М., Ткаченко І. Г. Варіаційне
числення та методи оптимізації : навч. посіб. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 84 с.
Автор(и) та 1. Березенко В. В. PR як сфера наукового знання : монографія / за заг. наук. ред.
редактор(и)/ В. М. Манакіна. Запоріжжя : ЗНУ, 2015. 362 с.
упорядники 2. Бутко М. П., Неживенко А. П., Пепа Т. В. Економічна психологія : навч.
посіб. / за ред. М. П. Бутко. Київ : ЦУЛ, 2016. 232 с.
3. Дахно І. І., Алієва-Барановська В.М. Право інтелектуальної власності : навч.
посіб. / за ред. І. І. Дахна. Київ : ЦУЛ, 2015. 560 с.
Без автора 1. 25 років економічному факультету: історія та сьогодення (1991-2016) : ювіл.
вип. / під заг. ред. А. В. Череп. Запоріжжя : ЗНУ, 2016. 330 с.
2. Криміналістика : конспект лекцій / за заг. ред. В. І. Галана ; уклад.
Ж. В. Удовенко. Київ : ЦУЛ, 2016. 320 с.
3. Миротворення в умовах гібридної війни в Україні : монографія / за ред.
М. А. Лепського. Запоріжжя : КСК-Альянс, 2017. 172 с.
4. Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. / за ред.: С. О. Якубовського,
Ю. О. Ніколаєва. Одеса : ОНУ, 2015. 306 с.
5. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / за заг. ред.
Т. А. Латковської. Київ : ЦУЛ, 2017. 176 с.
6. Службове право: витоки, сучасність та перспективи розвитку / за ред.:
Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Запоріжжя, 2017. 328 с.
7. Сучасне суспільство: філософсько-правове дослідження актуальних проблем :
монографія / за ред. О. Г. Данильяна. Харків : Право, 2016. 488 с.
8. Адміністративно-правова освіта у персоналіях : довід. / за заг. ред.:
Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Київ : Ін Юре, 2015. 352 с.
9. Підготовка докторів філософії (PhD) в умовах реформування вищої освіти :
матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 5-6 жовт. 2017 р.
Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 216 с.
10. Країни пострадянського простору: виклики модернізації : зб. наук.
пр. / редкол.: П. М. Рудяков (відп. ред.) та ін. Київ : Ін-т всесвітньої історії
НАН України, 2016. 306 с.
11. Антологія української літературно-критичної думки першої половини ХХ
століття / упоряд. В. Агеєва. Київ : Смолоскип, 2016. 904 с.
Багатотомні 1. Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба та ін. Київ : САМ,
видання 2016. Т. 17. 712 с.
2. Лодий П. Д. Сочинения : в 2 т. / ред. изд.: Н. Г. Мозговая, А. Г. Волков ; авт.
вступ. ст. А. В. Синицына. Киев ; Мелитополь : НПУ им. М. Драгоманова ;
МГПУ им. Б. Хмельницкого, 2015. Т. 1. 306 с.
3. Новицкий О. М. Сочинения : в 4 т. / ред. изд.: Н. Г. Мозговая, А. Г. Волков ;
авт. вступ. ст. Н. Г. Мозговая. Киев ; Мелитополь: НПУ им. М. Драгоманова ;
МГПУ им. Б. Хмельницкого, 2017. Т. 1. 382 с.
4. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. / Акад. прав.
наук України. Харків : Право, 2009. Т. 2 : Конституційні засади правової
системи України і проблеми її вдосконалення / заг. ред. Ю. П. Битяк. 576 с.
5. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права : в 6 т. Харьков : Право, 2007. Т. 4 :
 36

Особенная часть. Косвенные налоги. 536 с.

Автореферати 1. Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством
дисертацій України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Київ, 2005. 20 с.
2. Гнатенко Н. Г. Групи інтересів у Верховній Раді України: сутність і роль у
формуванні державної політики : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02.
Київ, 2017. 20 с.
3. Кулініч О. О. Право людини і громадянина на освіту в Україні та
конституційно-правовий механізм його реалізації : автореф. дис. ... канд.
юрид. наук : 12.00.02. Маріуполь, 2015. 20 с.
Дисертації 1. Авдєєва О. С. Міжконфесійні відносини у Північному Приазов'ї (кінець XVIII
- початок XX ст.) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Запорізький національний
університет. Запоріжжя, 2016. 301 с.
2. Левчук С. А. Матриці Гріна рівнянь і систем еліптичного типу для
дослідження статичного деформування складених тіл : дис. ... канд. фіз.-мат.
наук : 01.02.04. Запоріжжя, 2002. 150 с.
3. Вініченко О. М. Система динамічного контролю соціально-економічного
розвитку промислового підприємства : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04.
Дніпро, 2017. 424 с.
Законодавчі та 1. Конституція України : офіц. текст. Київ : КМ, 2013. 96 с.
нормативні 2. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Голос України.
документи 2017. 27 верес. (№ 178-179). C. 10–22.
3. Повітряний кодекс України : Закон України від 19.05.2011 р. № 3393-VI.
Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48-49. Ст. 536.
4. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII. Дата
оновлення: 28.09.2017. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата
звернення: 15.11.2017).
5. Деякі питання стипендіального забезпечення : Постанова Кабінету Міністрів
України від 28.12.2016 р. № 1050. Офіційний вісник України. 2017. № 4.
С. 530–543.
6. Про Концепцію вдосконалення інформування громадськості з питань
євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки : Указ Президента
України від 21.02.2017 р. № 43/2017. Урядовий кур'єр. 2017. 23 лют. (№ 35).
С. 10.
7. Про затвердження Вимог до оформлення дисертації : наказ Міністерства
освіти і науки від 12.01.2017 р. № 40. Офіційний вісник України. 2017. № 20.
С. 136–141.
8. Інструкція щодо заповнення особової картки державного службовця : затв.
наказом Нац. агентства України з питань Держ. служби від 05.08.2016 р.
№ 156. Баланс-бюджет. 2016. 19 верес. (№ 38). С. 15–16.
Архівні 1. Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради Міністрів
документи УРСР В. А. Масола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки Статуту. 14
грудня 1989 р. ЦДАГО України (Центр. держ. архів громад. об'єднань
України). Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64 зв., 71.
2. Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки.
ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф.
1061. Оп. 1. Спр. 8–12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1–3.
3. Наукове товариство ім. Шевченка. Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН
України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1–7.
Патенти 1. Люмінісцентний матеріал: пат. 25742 Україна: МПК6 С09К11/00, G01Т1/28,
G21НЗ/00. № 200701472; заявл. 12.02.07; опубл. 27.08.07, Бюл. № 13. 4 с.
2. Спосіб лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей: пат.
76509 Україна. № 2004042416; заявл. 01.04.2004; опубл. 01.08.2006, Бюл. № 8
 37

(кн. 1). 120 с.
Препринти 1. Панасюк М. І., Скорбун А. Д., Сплошной Б. М. Про точність визначення
активності твердих радіоактивних відходів гамма-методами. Чорнобиль : Ін-т
з проблем безпеки АЕС НАН України, 2006. 7, [1] с. (Препринт. НАН
України, Ін-т проблем безпеки АЕС; 06-1).
2. Шиляев Б. А., Воеводин В. Н. Расчеты параметров радиационного
повреждения материалов нейтронами источника ННЦ ХФТИ / ANL USA с
подкритической сборкой, управляемой ускорителем электронов. Харьков :
ННЦ ХФТИ, 2006. 19 с.: ил., табл. (Препринт. НАН Украины, Нац. науч.
центр«Харьк. физ.-техн. ин-т»; ХФТИ2006-4).
Стандарти 1. ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках.
[Чинний від 2010-02-18]. Вид. офіц. Київ, 2010. 16 с. (Інформація та
документація).
2. ДСТУ ISO 6107-1:2004. Якість води. Словник термінів. Частина 1 (ISO 6107-
1:1996, IDТ). [Чинний від 2005-04-01]. Вид. офіц. Київ : Держспоживстандарт
України, 2006. 181 с.
3. ДСТУ 3582:2013. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень
українською мовою. Загальні вимоги та правила(ISO 4:1984, NEQ;
ISO 832:1994, NEQ). [На заміну ДСТУ3582-97; чинний від 2013-08-22]. Вид.
офіц. Київ : Мінекономрозвитку України, 2014. 15 с. (Інформація та
документація).
Каталоги 1. Горницкая И. П. Каталог растений для работ по фитодизайну / Донец. ботан.
сад НАН Украины. Донецк : Лебедь, 2005. 228 с.
2. Історико-правова спадщина України : кат. вист. / Харків. держ. наук. б-ка ім.
В. Г. Короленка; уклад.: Л. І. Романова, О. В. Земляніщина. Харків, 1996. 64 с.
3. Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області : кат.-довід. / авт.-упоряд.:
М. Зобків та ін. ; Упр. культури Львів. облдержадмін., Львів. іст. музей.
Львів : Новий час, 2003. 160 с.
Бібліографічні 1. Боротьба з корупцією: нагальна проблема сучасності : бібліогр. покажч. Вип.
покажчики 2 / уклад.: О. В. Левчук, відп. за вип. Н. М. Чала ; Запорізький національний
університет. Запоріжжя : ЗНУ, 2017. 60 с.
2. Микола Лукаш : біобібліогр. покажч. / уклад. В. Савчин. Львів : Вид. центр
ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 356 с. (Українська біобібліографія ; ч. 10).
3. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича в незалежній
Україні : бібліогр. покажч. / уклад.: Н. М. Загородна та ін.; наук. ред.
Т. В. Марусик; відп. за вип. М. Б. Зушман. Чернівці : Чернівецький
національний університет, 2015. 512 с. (До 140-річчя від дня заснування).
4. Лисодєд О. В. Бібліографічний довідник з кримінології (1992-2002) / ред.
О. Г. Кальман. Харків : Одісей, 2003. 128 с.
5. Яценко О. М., Любовець Н. І. Українські персональні бібліографічні
покажчики (1856-2013). Київ : Національна бібліотека України
ім. В. І. Вернадського, 2015. 472 с. (Джерела української біографістики ;
вип. 3).
Частина видання: 1. Баймуратов М. А. Имплементация норм международного права и роль
Конституционного Суда Украины в толковании международных
договоров / М. А. Баймуратов. Михайло Баймуратов: право як буття
книги
вченого : зб. наук. пр. до 55-річчя проф. М. О. Баймуратова / упоряд. та відп.
ред. Ю. О. Волошин. К., 2009. С. 477–493.
2. Гетьман А. П. Екологічна політика держави: конституційно-правовий аспект.
Тридцать лет с экологическим правом : избранные труды. Харьков, 2013.
С. 205–212.
3. Коломоєць Т. О. Адміністративна деліктологія та адміністративна
 38

деліктність. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред.

Т. О. Коломоєць. Київ, 2009. С. 195–197.
4. Алексєєв В. М. Правовий статус людини та його реалізація у
взаємовідносинах держави та суспільства в державному управлінні в Україні.
Теоретичні засади взаємовідносин держави та суспільства в управлінні :
монографія. Чернівці, 2012. С. 151–169.
Частина видання: 1. Антонович М. Жертви геноцидів першої половини ХХ століття: порівняльно-
правовий аналіз. Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації :
матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 4 жовт. 2016 р. Київ, 2017.
матеріалів
С. 133–136.
конференцій
2. Анциперова І. І. Історико-правовий аспект акту про бюджет. Дослідження
(тези, доповіді)
проблем права в Україні очима молодих вчених : тези доп. всеукр. наук.-практ.
конф. (м. Запоріжжя, 24 квіт. 2014 р.). Запоріжжя, 2014. С. 134–137.
3. Кононенко Н. Методология толерантности в системе общественных
отношений. Формирование толерантного сознания в обществе : материалы
VII междунар. антитеррорист. форума (Братислава,18 нояб. 2010 г.). Киев,
2011. С. 145–150.
4. Микитів Г. В., Кондратенко Ю. Позатекстові елементи як засіб формування
медіакультури читачів науково-популярних журналів. Актуальні проблеми
медіаосвіти в Україні та світі : зб. тез доп. міжнар. наук.-практ. конф.,
м. Запоріжжя, 3-4 берез. 2016 р. Запоріжжя, 2016. С. 50–53.
5. Соколова Ю. Особливості впровадження проблемного навчання хімії в
старшій профільній школі. Актуальні проблеми та перспективи розвитку
медичних, фармацевтичних та природничих наук : матеріали III регіон. наук.-
практ. конф., м. Запоріжжя, 29 листоп. 2014 р. Запоріжжя, 2014. С. 211–212.
Частина видання: 1. Кучеренко І. М. Право державної власності. Великий енциклопедичний
юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. Київ, 2007. С. 673.
довідкового 2. Пирожкова Ю. В. Благодійна організація. Адміністративне право України :
видання словник термінів / за ред.: Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова. Київ, 2014.
С. 54–55.
3. Сірий М. І. Судова влада. Юридична енциклопедія. Київ, 2003. Т. 5. С. 699.
Частина видання: 1. Коломоєць Т. О. Оцінні поняття в адміністративному законодавстві України:
реалії та перспективи формулювання їх застосування. Вісник Запорізького
продовжуваного національного університету. Юридичні науки. Запоріжжя, 2017. № 1. С. 36–
видання 46.
2. Левчук С. А., Хмельницький А. А. Дослідження статичного деформування
складених циліндричних оболонок за допомогою матриць типу Гріна. Вісник
Запорізького національного університету. Фізико-математичні науки.
Запоріжжя, 2015. № 3. С. 153–159.
3. Левчук С. А., Рак Л. О., Хмельницький А. А. Моделювання статичного
деформування складеної конструкції з двох пластин за допомогою матриць
типу Гріна. Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій.
Дніпропетровськ, 2012. Вип. 19. С. 212–218.
4. Тарасов О. В. Міжнародна правосуб'єктність людини в практиці
Нюрнберзького трибуналу. Проблеми законності. Харків, 2011. Вип. 115.
С. 200–206.
Частина видання: 1. Кулініч О. О. Право на освіту в системі конституційних прав людини і
громадянина та його гарантії. Часопис Київського університету права. 2007.
періодичного № 4. С. 88–92.
видання 2. Коломоєць Т., Колпаков В. Сучасна парадигма адміністративного права:
(журналу, ґенеза і поняття. Право України. 2017. № 5. С. 71–79.
газети) 3. Коваль Л. Плюси і мінуси дистанційної роботи. Урядовий кур'єр. 2017.
 39

1 листоп. (№ 205). С. 5.
4. Біленчук П., Обіход Т. Небезпеки ядерної злочинності: аналіз вітчизняного і
міжнародного законодавства. Юридичний вісник України. 2017. 20-26 жовт.
(№ 42). С. 14–15.
5. Bletskan D. I., Glukhov K. E., Frolova V. V. Electronic structure of 2H-SnSe2: ab
initio modeling and comparison with experiment. Semiconductor Physics Quantum
Electronics & Optoelectronics. 2016. Vol. 19, No 1. P. 98–108.
Електронні 1. Влада очима історії : фотовиставка. URL:
ресурси http://www.kmu.gov.ua/control/uk/photogallery/gallery?galleryId=15725757&
(дата звернення: 15.11.2017).
2. Шарая А. А. Принципи державної служби за законодавством України.
Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 5. С. 115–118. URL:
http://lsej.org.ua/5_2017/32.pdf.
3. Ганзенко О. О. Основні напрями подолання правового нігілізму в Україні.
Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки.
Запоріжжя, 2015. № 3. – С. 20–27. – URL:
http://ebooks.znu.edu.ua/files/Fakhovivydannya/vznu/juridichni/
VestUr2015v3/5.pdf. (дата звернення: 15.11.2017).
4. Яцків Я. С., Маліцький Б. А., Бублик С. Г. Трансформація наукової системи
України протягом 90-х років ХХ століття: період переходу до ринку. Наука
та інновації. 2016. Т. 12, № 6. С. 6–14. DOI:
https://doi.org/10.15407/scin12.06.006.