ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ІМ. КНЯЗЯ
ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

ЗВІТ
про виконання програми науково-дослідної та педагогічної практики

студента: Кирпичнік Олександра Анатолійовича

Група: П-8-19-М1ККП (1,6з)-1

Спеціальність: 08 Пpaвo, 081 Пpaвo

База практики: кафедра адміністративного, фінансового та банківського права

Навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого
Міжрегіональної Академії управління персоналом

Керівник практики:
Заступник завідувача кафедри
адміністративного, фінансового
та банківського права
к.ю.н., доцент Бортник В.А.

Звіт захищений: «___» ______________2020р.

Київ 2020
 2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І
ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ………...5
1.1 Загальні засади науково-дослідної роботи студентів ……………………...5
1.2 Види і форми науково-дослідної роботи студентів ……………….…..…...7
1.3 Оформлення результатів дослідження ………….....................................…13

РОЗДІЛ ІІ
ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАНИХ РОБІТ …………………………...16
2.1 Розкриття змісту практичної діяльності відповідно до розділів програми
практики…………………………………………………………………...…16
2.2 Стислий аналіз особливостей кредитно-модульної системи організації
навчального процесу.......................................................................................21

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….………32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….33

 3

ВСТУП

Я проходив науково-дослідну та педагогічну практику на кафедрі

адміністративного, фінансового та банківського права Навчально-наукового
інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії
управління персоналом, де мною були закріплені та поглиблені знання з
методики наукових юридичних досліджень та з правової педагогіки.
Практична підготовка студентів - обов'язковий компонент освітньо-
професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня, і є нормативною
частиною змісту освіти, що має на меті набуття студентами професійних
навичок і вмінь. Вона передбачає неперервність і послідовність її проведення
при одержанні достатнього для професійної діяльності обсягу знань і вмінь
відповідно до кваліфікаційної характеристики фахівця певного освітньо-
кваліфікаційного рівня.
Мета практики полягає в закріпленні та поглибленні знань студентів,
здобутих при вивченні дисциплін, удосконаленні професійних вмінь і навичок,
набутті студентами досвіду практичної роботи.
Основні завдання практики:
1. закріплення, поглиблення теоретичних знань з майбутньої
спеціальності, одержаних студентами у процесі навчання;
2. набуття навичок самостійної практичної діяльності з обраної
спеціальності;
3. виховання професійно значимих якостей особистості;
4. вироблення творчого, дослідницького підходу до професійної
діяльності;
5. збирання матеріалу для написання магістерської роботи;
6. оволодіння сучасними методами та формами організації праці в галузі
майбутньої професії.
Програма проходження кожного виду практики передбачає три етапи:
 4

1) підготовчий — ознайомлення з програмою практики і вимогами до

оформлення її результатів. Вирішення організаційних питань;
2) робочий – ознайомлення з умовами проходження практики. Виконання
програми практики;
3) підсумковий — підготовка звіту про проходження практики.
Підбиття підсумків практики. Підсумкова конференція.
Практика поділяється на навчальну, виробничу, науково-дослідну і
педагогічну. Вид практики для кожної спеціальності, її тривалість та терміни
проходження визначаються навчальними планами. Студенти освітньо-
кваліфікаційного рівня «магістр» проходять науково-дослідну та педагогічну
практику.
З метою набуття студентами під час науково-дослідної та педагогічної
практики умінь і навичок самостійного розв'язання теоретичних, практичних
завдань та активізації їхньої діяльності вони повинні виконати індивідуальні
завдання.
Індивідуальні завдання студентів, які навчаються за освітньо-
кваліфікаційним рівнем "магістр", під час проходження науково-дослідної
практики, мають носити науково-дослідний характер, їх зміст встановлюється з
урахуванням теми магістерської роботи та тематики досліджень, які студенти
проводили протягом навчання в інституті. В результаті цього студенти мають
змогу використати свої наукові розробки при підготовці магістерської роботи й
водночас значно поглибити свої знання з досліджуваної проблематики.
При проходженні науково-дослідної та педагогічної практики мною були
використані нормативно-правові матеріали, навчальні посібники, наукові
матеріали, перелічені у списку використаних джерел, наявні на базі практики
навчальні методичні матеріали, сучасні засоби технологій - комп’ютерна
мережа Інтернет та комп'ютерно-пошукова система «Ліга–практик», тощо.
Дані завдання були виконані із використанням сучасних наукових,
науково-педагогічних і дидактичних методів, поставлені цілі були досягнуті в
повному обсязі, що втілилося у науково-дослідних і педагогічних (наукових)
 5

матеріалах, наведених у додатках до даного звіту та висвітлені у самому звіті.

 6

РОЗДІЛ І
ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1.1. Загальні засади науково-дослідної роботи студентів

Науково-дослідна робота студентів вищого навчального закладу є одним

із напрямів їх самостійної роботи, важливим чинником підготовки
висококваліфікованих спеціалістів.
Науково-дослідна робота студентів (далі НДРС) охоплює два
взаємозв'язаних аспекти:
а) навчання студентів елементів дослідної діяльності, організації і
методики наукової творчості;
б) наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом
професорсько-викладацького складу.
Зміст і характер науково-дослідної роботи студентів визначаються:
- проблематикою науково-дослідної і науково-методичної діяльності
кафедр, факультетів, вищого навчального закладу загалом;
- тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій
співпраці із виробництвом;
- умовами дослідної роботи студентів, наявністю бази дослідження,
можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю
комп'ютерної техніки, наявністю кваліфікованого наукового керівництва.
Зміст і структура НДРС забезпечує послідовність її засобів і форм
відповідно до логіки і послідовності навчального процесу. Це зумовлює
спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від
однієї дисципліни до іншої, поступове зростання обсягу і складності набутих
студентами знань, умінь і навичок у процесі виконання ними наукової роботи.
Науково-дослідна діяльність студентів вищого закладу освіти
здійснюється в таких напрямах:
- науково-дослідна робота як невід'ємний елемент навчального процесу,
 7

що належить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних

програм і є обов'язковою для всіх студентів;
- науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у
межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках,
проблемних групах тощо;
- науково-організаційні заходи (конференції, конкурси, олімпіади тощо).
У деяких вищих навчальних закладах запроваджено спеціальне вивчення
курсу з основ організування та методики проведення наукових досліджень.
Окрім того, приступаючи до вивчення кожної навчальної дисципліни, викладачі
на перших лекціях ознайомлюють студентів зі специфікою методів
дослідження науки.
Належно організована науково-дослідна робота студентів у навчальному
процесі сприяє поглибленому засвоєнню навчальних дисциплін, виявленню
індивідуальності, формуванню власної думки щодо конкретної дисципліни.
Залучення студентів до науково-дослідної роботи здійснюється через
академічну групу. На початку навчального року на стаціонарі, під час
настановчої сесії на заочному відділенні, в групах, на курсах і факультетах
проводять бесіди, в яких надають докладну інформацію щодо запланованої
наукової тематики вищого навчального закладу, факультетів, кафедр.
Студент, який займається науковою роботою, відповідає лише за себе:
тільки від нього самого залежить вибір теми досліджень і терміни виконання
роботи. Затрачаючи особистий час, студент розвиває такі важливі для
майбутнього дослідника якості, як творче мислення, відповідальність і уміння
відстоювати власний погляд.
Реалізована в комплексі науково-дослідна діяльність студентів забезпечує
розв'язання таких завдань: формування наукового світогляду студентів,
оволодіння методологією і методами наукового дослідження; надання
допомоги їм у прискореному оволодінні спеціальністю; розвиток творчого
мислення та індивідуальних здібностей у розв'язанні практичних завдань;
прищеплення навичок самостійної науково-дослідної діяльності; розвиток
 8

ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання у своїй практичній

роботі; залучення найздібніших студентів до розв'язання наукових проблем, що
мають суттєве значення для науки і практики; постійне оновлення і
вдосконалення своїх знань; розширення теоретичного кругозору і наукової
ерудиції майбутнього фахівця тощо.
Науково-дослідну роботу студентів слід спрямовувати на розвиток
системи інтелектуальних творчих якостей особистості: інтуїції (пряме бачення
суті речей без обґрунтування); креативності (творче) мислення (здатність
продукувати нові ідеї, гіпотези, способи розв'язання проблемних задач); творчої
уяви (самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних
результатах діяльності); дивергентності мислення (здатність запропонувати
декілька підходів до розв'язання задачі та міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в
різних ракурсах); оригінальності мислення (своєрідність якостей розуму,
способу розумової діяльності); асоціативності мислення (здатність
використовувати асоціації, в т. ч. аналогії).
Для науково-дослідної роботи студентів характерною є єдність цілей і
напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і
методів роботи, що реалізується в навчальному процесі і в позанавчальний час.
Це забезпечує безперервну їх участь у науковій діяльності протягом періоду
навчання.

1.2. Види і форми науково-дослідної роботи студентів

У вищому навчальному закладі функціонують два основних види

науково-дослідної роботи студентів: навчальна науково-дослідна робота,
передбачена навчальними планами, і науково-дослідна робота студентів, яка
здійснюється під керівництвом професорсько-викладацького складу.
Навчальна науково-дослідна робота. Такий вид роботи студентів у
межах навчального процесу є обов'язковим для кожного і охоплює майже всі
форми навчальної роботи:
 9

- написання рефератів з конкретної теми у процесі вивчення дисциплін

соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно орієнтованих,
спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;
- виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних
завдань, контрольних робіт, які містять елементи проблемного пошуку;
- виконання нетипових завдань дослідницького характеру під час різних
видів практики, індивідуальних завдань;
- розроблення методичних матеріалів з використанням дослідницьких
методів (спостереження, анкетування, бесіда, соціометрія тощо);
- підготовку і захист курсових і дипломних робіт, пов'язаних з
проблематикою досліджень кафедр.
Згідно з навчальними планами і програмами загальноосвітніх і фахових
дисциплін кожний студент повинен оволодіти процесом наукового пізнання,
виконуючи протягом усього періоду навчання завдання, які поступово усклад-
нюються і поглиблюються.
Перші етапи набуття наукового досвіду передбачають ознайомлення
майбутніх фахівців з прийомами, методами, видами наукового дослідження,
основними поняттями наукового апарату, правилами підбору потрібної
інформації та підготовки доповідей, рефератів, рецензій та ін. На другому курсі
студенти повніше ознайомлюються з фаховими напрямами роботи кафедр,
беруть участь у гуртках наукової творчості студентської молоді, проблемних
групах, а також особисто обирають конкретну тему для самостійної пошукової
роботи. На третьому курсі, крім рефератів, студенти пишуть курсові роботи з
навчальних дисциплін. Вони, як правило, мають реферативний і прикладний (в
окремих випадках) характер. На четвертому курсі рівень підготовленості
студентів уже достатній для проведення значущих самостійних наукових
досліджень, написання курсових робіт з фахових дисциплін. Сприятливі умови
для цього створює активна виробнича практика. На п'ятому курсі, який
наближає студентів до кваліфікаційної межі професійної підготовки, вони
виконують і захищають дипломну роботу, що є підсумком всієї науково-до-
 10

слідної роботи.
Інноваційною технологією навчання є впровадження в навчальний процес
індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ). Це вид позааудиторної
індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи про-
ектно-конструкторського характеру, яке виконується в процесі вивчення
програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням
підсумкового іспиту чи заліку. ІНДЗ спрямовані на самостійне вивчення
частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення,
закріплення, практичне застосування знань студента з навчального курсу та
розвиток навичок самостійної роботи.
Серед ІНДЗ найпоширенішими є: конспект із теми (модуля) за заданим
планом або планом, який студент розробив самостійно; реферат з теми (модуля)
або вузької проблематики; розв'язування та складання розрахункових або
практичних задач різного рівня з теми (модуля) або курсу; розроблення
теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів,
конструкцій тощо; комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ,
об'єктів, конструкцій тощо; анотація прочитаної додаткової літератури з курсу,
бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.
ІНДЗ оцінює викладач, який читає лекційний курс з дисципліни і приймає
іспит чи залік. Оцінка за ІНДЗ виставляється на завершальному занятті
(практичному, семінарському, колоквіумі) з курсу на основі попереднього
ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання у формі
усного звіту студента про виконану роботу. Оцінка за ІНДЗ є обов'язковим
компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і
враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома
вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту
завдання, може становити від 30% до 50%.
У навчальній НДРС особлива роль належить підготовці курсових робіт на
всіх курсах, а також дипломної роботи. Під час виконання курсових робіт
студент робить перші кроки до самостійної наукової творчості. Він вчиться
 11

працювати з науковою літературою, набуває навичок критичного добору й

аналізу необхідної інформації. З кожним курсом вимоги до курсової роботи
помітно підвищуються і їх написання стає справжнім творчим процесом.
Дипломна робота як завершальний етап навчання у вищому навчальному
закладі спрямована на розширення і закріплення теоретичних знань і
поглиблене вивчення обраної теми. На старших курсах багато студентів уже
працюють за спеціальністю, і це впливає на вибір дипломної роботи. У такому
разі, крім аналізу літератури, дипломна робота може містити власний
практичний досвід, що збагачує її наукову цінність.
До НДРС відносять також реферати з тем семінарських і практичних
занять за умови, що вони написані на основі кількох десятків статей і джерел.
Науково-дослідна робота студентів. Науково-дослідна робота студентів
поза навчальним процесом є одним з найважливіших засобів формування
висококваліфікованого спеціаліста. Вона передбачає участь у роботі пред-
метних наукових гуртків; проблемних груп, секцій, лабораторій; участь у
виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт; проведення
досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів; роботу в
студентських інформаційно-аналітичних і культурологічних центрах,
перекладацьких бюро; рекламну, лекторську діяльність; написання статей, тез,
доповідей, інших публікацій.
Предметний науковий гурток як форма НДРС найчастіше
використовується в роботі зі студентами молодших курсів. Члени наукового
гуртка готують доповіді і реферати. Згодом їх заслуховують на засіданнях
гуртка чи науковій конференції. Членами гуртка можуть бути студенти групи,
курсу, факультету, всього навчального закладу. Останній варіант найчастіше
стосується гуртків, які вивчають проблеми суспільних і гуманітарних наук,
тому що в технічних і природничих гуртках наукові дослідження студента
п'ятого курсу будуть малозрозумілі студентам першого, що спричинить втрату
інтересу до гуртка.
Для успішного функціонування і результативної діяльності наукових
 12

студентських гуртків необхідне дотримання таких основних організаційних

принципів: доцільність, добровільність, плановість, реальність тематики,
різноманітність методів роботи, стабільність складу, врахування інтересів і
можливостей студентів, висока наукова кваліфікація і зацікавленість викладача,
спадкоємність і формування традицій в роботі, стимулювання, високий ідейно-
теоретичний рівень.
Діяльність студентських наукових гуртків сприяє оволодінню
спеціальністю, розширенню теоретичного кругозору і наукової ерудиції
майбутніх спеціалістів, ознайомленню студентів зі станом розроблення
наукових проблем у різних галузях науки, техніки, культури, формуванню
здібностей застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності,
прищепленню студентам навичок ведення наукових дискусій тощо.
На організаційних зборах за вибором студентів розподіляють теми
доповідей і рефератів, ознайомлюють їх зі списком основної і додаткової
літератури і пропонують обміркувати план роботи. Керівник наукового гуртка
повинен спостерігати за усіма студентами, допомогати їм у розробленні
обраних тем. Доцільно прочитати студентам дві-три лекції про методи і
способи наукового дослідження, збирання матеріалу, роботу над літературою,
про користування науковим апаратом тощо.
Заслуховування доповідей здійснюється за заздалегідь складеним
графіком. Як правило, на одному засіданні гуртка заслуховують не більше двох
виступів, щоб мати змогу детально обговорити їх, поставити запитання і
отримати розгорнуті відповіді. Більша кількість доповідей важко сприймається,
що спричиняє зниження активності і зацікавленості членів гуртка. Формами
підведення підсумків роботи гуртка можуть бути конкурс доповідей, участь в
наукових конференціях і предметних олімпіадах, круглі столи, зустрічі з
ученими, а також публікації тез кращих робіт у наукових збірниках вищого
навчального закладу.
Діяльність студентів у проблемних групах має багато спільного із роботою
в наукових гуртках. Вона може об'єднувати студентів різних курсів і
 13

факультетів вищого навчального закладу. Об'єктом наукового дослідження

може бути проблема, якою займається науковий керівник цієї групи. Перевагою
такої форми НДРС є можливість дослідження обраної теми значно глибше і
різнобічніше. Проблемні групи організовують зустрічі з людьми, що
стикаються з проблемами, обраними групою для наукових пошуків.
Проблемні студентські лабораторії (ПСЛ). Робота в ПСЛ охоплює
різні види моделювання, вивчення й аналіз реальних документів, програм,
ділові ігри, проведення експерименту, створення чогось нового. Тут
надзвичайно важливе значення має здатність студентів працювати колективно.
Якщо в групі кожен студент відповідає переважно тільки за себе, то в ПСЛ, де
теми досліджень більш глобальні, однією самостійною роботою обійтися
практично неможливо. Керівник лабораторії повинен допомогти студентам
поділити тему на окремі питання, розв'язання кожного з яких полегшуватиме
розв'язання головної проблеми. Необхідно брати до уваги інтереси кожного
студента, його схильності і можливості. Працюючи в ПСЛ, студент має змогу
здобуті за час навчання і роботи в гуртках знання реалізувати в дослідженнях,
що мають практичне значення. Отже, робота в ПСЛ є важливим кроком до пов-
ноцінної науково-дослідної роботи і цінним досвідом для наукової та
практичної діяльності.
На наукових конференціях молоді дослідники виступають з результатами
своєї наукової роботи. Це змушує їх ретельно готувати виступ, формує
ораторські здібності. Кожний студент має змогу оцінити свою роботу на тлі
інших і зробити відповідні висновки. Оскільки на конференціях, як правило,
відбувається творче обговорення доповідей, то кожен доповідач може
почерпнути оригінальні думки, ідеї.
Науково-практичні конференції спрямовані на обговорення шляхів
розв'язання практичних завдань. Часто їх проводять поза стінами вищого
навчального закладу, на території заводу, фабрики, фермерського господарства,
школи. Наприклад, науково-практична конференція може проводитися за
результатами літньої практики студентів, на якій вони зіткнулися з певними
 14

проблемами і за допомогою працівників підприємства і викладачів можуть

знайти шлях до їх подолання. Такі конференції сприяють встановленню тісних
зв'язків між вищим навчальним закладом і підприємствами, а також формують
вміння у студентів застосовувати теорію на практиці.
Художньо-творча діяльність студентів здійснюється практично в усіх
вищих навчальних закладах, особливо в музичних, театральних, на творчих
факультетах інститутів культури, в таких формах: робота у творчих секціях і
студіях (літературній, композиції, режисури, скульптури та ін.); участь у
концертах, конкурсах, виставках на рівні ВНЗ, регіональному, всеукраїнському
та міжнародному рівнях; виступи на радіо, телебаченні, в пресі; розроблення
сценаріїв, підготовка і показ спектаклів, шоу-програм, тематичних вечорів
тощо.
Цей напрям НДРС забезпечує тісний зв'язок з творчими організаціями,
самодіяльними колективами, закладами дозвілля, сприяє постійному
вдосконаленню художньої майстерності і ефективному використанню творчого
потенціалу студентської молоді.

1.3. Оформлення результатів дослідження

Протягом навчання у вищому навчальному закладі студенти виконують

різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи:
реферати, курсові, дипломні, магістерські, доповіді.
Найпростішою формою наукової роботи є реферат. Оглядовий реферат
містить огляд і аналіз певного кола наукових джерел, а пошуковий - висвітлює
певну інформацію і має елементи самостійного пошуку.
Робота над рефератом спрямована на формування у студентів уміння
аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний
матеріал; розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, робити на цій
основі правильні обґрунтовані висновки. Метою написання рефератів є
розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з предмета; розвиток
 15

основних практичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, вміння

знаходити спеціальну літературу і працювати з нею, складати список
використаних джерел і оформляти опрацьований матеріал); формування
наукових умінь; оволодіння стилем наукового мовлення та етикою наукового
диспуту.
Самостійним дослідженням на основі здобутих знань із курсу основної
фахової дисципліни, що передбачає певний науково-теоретичний та
практичний досвід студента, є курсова робота. За своїм змістом вона повною
мірою відповідає науково-методичному пошуку, тому не може обмежуватися
реферуванням наукових джерел, а має містити елементи нових знань та
експериментального досвіду.
Дипломна робота є підсумком навчальної та науково-практичної
діяльності студента за період навчання у ВНЗ. Це комплексна форма контролю
досягнутого студентом кваліфікаційного рівня, яка відповідає позиціям
професіо-грами спеціаліста певного профілю.
Магістерська робота є завершеним самостійним дослідженням, у якому
висунуті для публічного захисту наукові положення є свідченням достатнього
науково-теоретичного і науково-практичного рівня, уміння творчо
використовувати сучасні методи досліджень.
Доповідь - це усний виклад самостійно опрацьованої теми за навчальними
посібниками, спеціальною літературою та іншими джерелами. Різновидом
доповідей є невеликі (3—5 хв.) повідомлення про найцікавіші факти в даній
галузі.
Метою наукової доповіді є формування у студентів вміння пов'язувати
теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними,
популярно викладати складні питання, триматися перед аудиторією. Студенти
отримують також завдання виступити із запитаннями, коментарями до доповіді,
а згодом оцінити її. Досконалі доповіді подаються на конкурси студентських
робіт.
Отже, організація навчально-дослідної роботи студентів є важливим
 16

чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця

у вищому навчальному закладі передовсім тому, що передбачає ін-
дивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати особистісно орієнтоване
навчання, розширює обсяг знань, умінь та навичок студентів, сприяє
формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислення,
спонукає до самостійних пошуків.
 17

РОЗДІЛ ІІ
ЗМІСТ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАНИХ РОБІТ

2.1. Розкриття змісту практичної діяльності відповідно до розділів

програми практики

Під час проходження практики на кафедрі адміністративного,

фінансового та банківського права, я ознайомився із структурою навчального
закладу, із організацією роботи кафедри та навчально-методичним
забезпеченням (навчальними планами, програмами, тестами, екзаменаційними
білетами, тощо), сформулював уявлення про сутність викладацької роботи,
ознайомився із змістом викладацької діяльності, ознайомився із сучасним
станом педагогічної діяльності в навчальному закладі, відвідував заняття
провідних викладачів кафедри, складав план-конспект семінарського заняття,
підбирав завдання для самостійної роботи, відвідував заняття інших
однокурсників, давав їм аналіз в усній та письмовій формах, спостерігав за
навчальним процесом у навчальному закладі, аналізував і планував свою
роботу як викладача, вивчав колектив навчального закладу, застосовував різні
види, форми і методи роботи із студентами. Проаналізувавши процеси
організації праці, викладацької діяльності на базі практики можна зробити
висновок, що ефективність навчання як цілеспрямованого, систематичного й
організованого процесу „ведення учнів від незнання до знань" зумовлена
багатьма чинниками, зокрема, ставлення учнів до навчання. Рівнем розвитку
їхніх здібностей. Здатністю до самоорганізації, саморегуляції, тощо.
Навчання - складний багатогранний процес взаємодії основних
компонентів: учителі - учні - навчальні предмети (зміст навчання) - засоби
навчання.
Вартий уваги висновок вченої Калмикової К.В. про те, що „однакові
умови навчання можуть бути оптимальними для одних і менш сприятливими
для розвитку продуктивного мислення інших учнів".
 18

На теперішній час на кафедрі адміністративного, фінансового та

банківського права успішно впроваджується удосконалена форма програмного
навчання - модульне, побудоване на автономних, логічно завершених порціях
навчального матеріалу, підібраних відповідно до індивідуальних особистостей
учнів. Модульне навчання дає змогу організувати процес на дискретному рівні,
тобто за умов доцільного дозування змісту навчального матеріалу та
методичного забезпечення процесу його засвоєння.
В Україні проблема організації і впровадження технології модульного
навчання (модульне - розвиваюче навчання) у вищій школі знайшла своє
відображення у працях А.М. Алексюка, В.О. Огнев'юка, А.В. Фурмана.
Особливістю модульного навчання є:
- відкидання матеріалу, який є „зайвим" для конкретного виду робіт;
- максимальна індивідуалізація навчання;
- дроблення фаху на закінчені частини (модулі та його елементи, що
мають самостійне значення).
На мою думку, застосовуючи комплекс методів науково-педагогічного
дослідження (критичний аналіз різних педагогічних технологій, вивчення
вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки фахівців, метод моделювань,
методи систематичного аналізу змісту освіти та інші) можна вийти на досить
високий рівень знань.
Семінарське заняття - одна з найбільш універсальних і ефективних форм
навчальної роботи у вищому навчальному закладі. Йому притаманна одна
загальна і дуже важлива педагогічна закономірність - ідея навчання
здійснюється в умовах наближених до майбутньої практичної роботи. На
семінарському занятті здійснюється соціально-психологічний тренінг:
формується вміння спілкуватися на професійному рівні, набувати нових знань
із джерел, що самостійно опрацьовуються, вміння логічно мислити,
висловлювати і відстоювати власну точку зору публічно.
Оволодіння методикою проведення семінарського заняття - складний і
тривалий процес. Не кожний викладач, який працює в навчальному закладі,
 19

навіть достатньо довгий період, оволодіває цим мистецтвом і проводить заняття

на рівні, необхідному для досягнення максимального ефекту. Але те, що таким
мистецтвом необхідно оволодівати, сумніву не підлягає.
Для того, щоб організувати семінарське заняття з максимальною користю
для студента, викладач повинен передусім чітко усвідомлювати мету його
проведення. Для його необхідно визначити цілі викладача і студента, які
необхідно реалізувати на семінарському занятті.
Метою викладача на семінарі є:
1) перевірка оволодіння студентами положеннями теорії дисципліни
на відтворювальному рівні;
2) активізація пізнавальної діяльності студентів;
3) інтенсифікація процесу самостійного оволодіння студентами
теорією;
4) упорядкування знань студентів відповідно до логіки дисципліни;
5) закріплення студентами основних теоретичних положень в пам'яті;
6) заохочення аудиторії до творчої праці, до розширення меж знань за
допомогою вивчення матеріалу не тільки підручників, а й іншої літератури;
7) формування навичок застосування теоретичних знань у практичній
діяльності;
8) заохочення студентів до обговорення окремих проблем, створення
умов для дискусії;
9) визначення ступеня оволодіння аудиторією, змістом питань
семінару, використання різних форм оцінювання знань.
10)набуття навичок застосування теоретичних знань в практичній
діяльності;
11)демонстрування своїх знань для об'єктивного оцінювання їх групою і
викладачем.
Мета студента може бути постановлена ним і реалізована за умови, що
викладач зуміє зорієнтувати його на початку вивчення дисципліни. Викладач
повинен довести до відома кожного студента, що на семінарі не тільки
 20

показується рівень знань, а й здійснюється процес навчання. Студенти

вчаться аргументувати свою думку, у них формується вміння триматися перед
аудиторією, вільно і логічно викладати матеріал з визначеного питання чи
проблеми, вони оволодівають мистецтвом дискутувати із співбесідником, не
ображаючи його.
Готуючись до семінару, викладач повинен закласти в план такі елементи
заняття, які максимально інтенсифікують навчальних процес. Адже на добре
організованому семінарі, при використанні активних методів навчання
інтенсивність інтелектуальної роботи така, що здійснюється до 90 % учбового
матеріалу порівняно із 20 %, що засвоюються під час лекції.
Семінарське заняття порівняно з лекцією характеризується більш
складною структурою. Можна визначити класичну структуру семінарського
заняття. В основному така структура буде зберігатися при використанні різних
форм семінарського заняття. Вибір форми заняття суттєво впливає лише на
основну частину семінару.
На вибір форми семінарського заняття, а зрештою і на структуру його
основної частини, впливають складність теми, що вивчається, кількість питань,
що виносяться на семінарське заняття, загальний рівень підготовки групи,
кількість студентів у групі, які навчаються на „відмінно" і „добре", досвід
участі студентів у семінарських заняттях, володіння ними методикою
підготовки до семінару певної форми, досвід і кваліфікація викладача тощо.
Якщо спробувати класифікувати семінарські заняття, то можна визначити
такі групи форм занять, як семінари колективного обговорення питань,
семінари-конференції, семінари-навчальні ігри. Кожна з цих груп семінарів
включає семінарські заняття декількох форм, на яких застосовуються
специфічні для цих форм методи проведення занять.
В процесі проходження практики мною проводились заняття у формі
лекцій.
Метою лекції є розкриття основних положень, досягнень науки з питань,
що розглядаються, з'ясування невирішених і дискусійних проблем,
 21

узагальнення досвіду роботи, подання рекомендацій щодо використання

основних висновків з тем на практичних заняттях, основних форм навчальних
занять, передбачених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Вузівська лекція має структуру набуття нових знань і містить такі
обов'язкові елементи: - вступ;
- викладення в логічній послідовності, розподіл та взаємозв'язок
окремих частин лекції;
- висновки та підведення підсумків;
- конкретне завдання на самостійну роботу;
- відповіді на запитання студентів.
Види лекцій: вступна, тематична, оглядова, інформаційна, підсумкова
(заключна), комплексна. В залежності від методів викладу навчального
матеріалу лекції поділяються на монологічні, інформаційно-проблемні,
проблемні, лекції-бесіди, тощо.
У вищому навчальному закладі, який є базою проходження практики є
наступні форми організації навчання: навчальні заняття, виконання
індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка,
контрольні заходи.
Під час проходження практики мною також здійснювався підбір завдань
для самостійної роботи студентів.
Самостійна робота студентів з одного боку ототожнюється з самостійно
діяльністю і тому розглядається в системі лекцій, практичних занять,
лабораторних занять, семінарів як сприйняття і самостійне осмислення
студентами нової інформації, відтворення її під час розв'язування навчальних
задач.
З іншого боку, самостійною роботою вважається лише така, у процесі
якої студент без допомоги викладача проаналізував і узагальнив навчальний
матеріал, перевірив зроблені висновки і результати. Існує також думка, що
самостійною є лише робота студента у вільний від занять час.
На мою думку, ставлення до самостійної роботи як до самостійної
 22

діяльності учня - це не вдосконалення існуючої форми організації навчального

процесу, а певні вимоги до нього. Реалізація цих вимог - запорука підготовки
висококваліфікованого фахівця з рисами особистості.
Кожен викладач кафедри адміністративного, фінансового та банківського
права під час проведення занять організовував навчальний процес так, щоб він
відповідав системі функцій, адекватній структурі, особистості, і водночас
сприяв засвоєнню знань і умінь, формував особистість у цілому.
Спостерігаючи за навчальним процесом у навчальному закладі, який став
базою проходження практики, і плануючи свою роботу як викладача, я можу
зробити висновок, що для забезпечення високої організації педагогічного
процесу необхідною умовою є професійне вміння викладача оптимізувати всі
види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх па всебічний розвиток та
удосконалення особистості студента.
На мою думку, одним із провідних напрямків вдосконалення
педагогічного процесу є його інтенсифікація, тобто розробка та впровадження
таких форм і методів навчання та навчально-методичного матеріалу, який би
передбачав цілеспрямований розвиток розумових здібностей студентів,
розвиток у них інтересу до навчальної роботи, самостійності та творчості.

2.2. Стислий аналіз особливостей кредитно-модульної системи

організації навчального процесу

Для сучасного стану розвитку національної вищої освіти характерні

модернізація і реформування, спрямовані на приєднання до Болонського
процесу з метою входження в європейський освітній і науковий простір.
Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої
освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю й
оцінювання навчальних досягнень студента для підвищення якості освіти,
спроможності випускників вищих навчальних закладів працевлаштуватися на
європейському ринку праці.
 23

Болонський процес — добровільний, полісуб'єктний, поліваріантний,

відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської
освіти і культури й не нівелює національних особливостей освітньої системи
України. Його мета - прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів,
ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури освіти (бакалавр-
магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ -
Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до
дипломів, розроблення, підтримання і розвиток європейських стандартів якості
освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів,
викладачів, науковців.
Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб учені ступені
відповідали європейському ринку праці, а отже, були свідоцтвом кваліфікації
під час працевлаштування в галузі, за якою здобуто освіту.
Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх
надання свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку
праці в межах конкретної країни. Підписання Україною Болонської конвенції
передбачає впровадження в практику роботи вищих навчальних закладів
кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Мета впровадження кредитно-модульної системи:
■ досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка
відштовхується від знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;
■ затребування українських освітянських кваліфікацій європейським
ринком праці;
■ затвердження загальноприйнятої та порівняльної системи освітньо-
кваліфікаційних ступенів;
■ упровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого
розроблено Європейською системою і який містить докладну інформацію про
результати навчання випускника;
■ стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до
вдосконалення системи об'єктивної оцінки якості знань;
 24

■ забезпечення прозорості системи вищої освіти та академічного

професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень та ін.).
Кредитно-модульна система як невід'ємний атрибут Болонської декларації має
дві основні функції.
Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення
переходу з одного університету до іншого.
Друга - акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом
роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума
кредитів засвідчує, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою
програмою.
Однак для студента - майбутнього фахівця - важливо не лише осмислити
й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування і
прийняття рішень. За таких умов зменшується частка прямого, ззовні заданого
інформування, і розширюється застосування інтерактивних форм і методів
роботи студентів під керівництвом викладача (тьютора) та повноцінної
самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об'єктах майбутньої
професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного
навчання.
Щоб окреслити термін "тьюторське заняття", пояснимо слово "тьютор",
тлумачення якого подано в педагогічному словнику. Тьютор (з. англ. tutor -
спостерігаю, піклуюся) -педагог-наставник, якого призначають з числа
досвідчених викладачів; у навчальний час ці педагоги викладають предмет за
своєю спеціальністю, після занять ведуть виховну роботу з 5 - 10 або 15
студентами. Під їхнім керівництвом студенти самостійно працюють над
певними темами.
Особливо широко "тьюторіальну систему" застосовують в англійських
педагогічних коледжах, а також в Оксфордському й Кембриджському
університетах, де вона виникла ще в XIV ст.
Тьюторське заняття - такий вид організації навчальної діяльності
студентів, у якому процес учіння побудовано в основному на самостійній
 25

роботі студентів, а процес викладання полягає у здійсненні контролю за рівнем

виконаних завдань, а також у наданні проміжної консультативної допомоги.
Ефективність тьюторських занять у тому, що вони містять різні види
навчальної роботи: письмове опитування, дискусію за змістом опрацьованих
джерел, аналіз ситуацій, розв'язок педагогічних задач, ділові ігри тощо.
Упровадження кредитно-модульної системи навчання передбачає
реорганізацію традиційної схеми "навчальний семестр - навчальний рік -
навчальний курс", раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на
модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу
кожного модуля, використання ширшої шкали оцінювання знань, вирішальний
вплив суми балів, одержаних упродовж семестру, на підсумкову оцінку.
Кредитно-модульна організація навчання за своєю суттю є
гуманістичною. Вона базується на засадах суб'єктно-суб'єктної, толерантної,
партнерської педагогіки. Траєкторію свого навчання, індивідуальну програму
своєї освіти визначає студент з допомогою викладача-тьютора (опікуна).
Навчання має рівномірно розподілений, рівномірно напружений характер
упродовж усього терміну перебування студента у вищому навчальному закладі.
І найголовніше, ця система гарантує високу якість підготовки, а значить,
убезпечує студента від професійної непридатності після завершення навчання.
Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації
передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50 - 60
%), індивідуалізацію навчання, що, відповідно, потребує належного науково-
методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази,
поліпшення фінансово-побутового стану студента.
Усі ці зміни вимагають від науково-педагогічних працівників ВНЗ
ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій
методичній і технологічній базі — кредитно-модульній трансферній
накопичувальній системі навчання (ЕСТБ).
А. В. Фурман вважає, що суть модульного навчання в тому, що студент
більш самостійно' або повністю самостійно може працювати із запропонованою
 26

йому індивідуальною навчальною програмою, яка містить цільовий план дій,

банк інформації і методичне керівництво з досягнення висунутих дидактичних
цілей. Функції педагога можуть коливатися від інформаційно-контролюючої до
консультативно-координуючої.
Взаємодія педагога та студента в навчальному процесі відбувається на
принципово новій основі: за допомогою модулів ті, хто навчається, усвідомлено
й самостійно досягають певного рівня попередньої підготовленості. Успішність
модульного навчання залежить від дотримання паритетних взаємин між
педагогом і студентами.
Модульне навчання сприяє комплексному підходу до розгляду та
розв'язання таких завдань:
■ формування змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні
умови навчання, потреби практики;
■ стимулювання самостійності та відповідальності студентів;
■ реалізація творчого потенціалу педагога, звільнення його від рутинних
обов'язків;
■ забезпечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та
диференціації змісту навчання;
■ здійснення якісного процесу навчання, унаслідок якого досконало
оволодівають знаннями, навичками та вміннями всі студенти або переважна їх
більшість.
Модуль (лат. modulus - міра): і) назва, яку дають якомусь особливо
важливому коефіцієнту чи величині; 2) система логарифмів; з) уніфікований
вузол радіоелектронної апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі та
будівництві (зазвичай, розмір одного з елементів будівлі); 5) відокремлювана,
відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою тощо.
На думку А. М. Алексюка, "модуль - це відносно самостійна частина
навчального процесу, яка містить насамперед одне або кілька близьких за
змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів".
Автори давали різні визначення дидактичного модуля. Отже,
 27

дидактичний модуль - це:

• одиниця змісту навчання, створена й дидактично опрацьована для
досягнення певного рівня знань, умінь і навичок, в якій наявні засоби контролю
на вході і виході;
■ навчальний пакет (концептуальна одиниця навчального матеріалу);
засіб навчання (оскільки в ньому закладено зміст навчання, наочність тощо);
метод навчання (передбачає певну систему дій під час вивчення матеріалу);
■ логічна і допустима частина роботи в межах теоретичного виробничого
навчання, професії або сфери трудової діяльності з чітко окресленими початком
та завершенням, що її, як правило, не ділять на менші частини;
■ логічно завершена частина теоретичних і практичних знань з
навчальної дисципліни, адаптована до індивідуальних особливостей тих, хто
вчиться. У педагогіці модуль - функціональний вузол навчально-виховного
процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Навчальний
модуль - цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психосоціальний
розвиток того, хто вчиться, і того, хто навчає. Отже, навчальний модуль -
змістовий модуль, сконструйований особливим чином. Він набуває
процесуально-функціонального втілення у наперед спроектованому модулі.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель
організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних
технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
Кредит (лат. сгедй - він вірить) - числова міра повного навчального
навантаження студента з конкретної дисципліни, яка становить 36 годин роботи
студента самостійно і під керівництвом науково-педагогічного працівника.
Вона спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного
їх засвоєння і є одним з критеріїв порівняння навчальних систем вищих
навчальних закладів. Час, наданий для підсумкового контролю, не входить у
кредит.
Заліковий кредит є одиницею виміру навчального навантаження,
необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів. Він
 28

становить кілька кредитів.

Змістовий модуль - система навчальних елементів, поєднана за ознакою
відповідності певному навчальному об'єктові (частина залікового контролю).
Впровадження КМСОНП (кредитно-модульної системи організації
навчального процесу) сприятиме розв'язанню важливих завдань вищої освіти:
■ адаптація ідей ЕСТБ (Європейська кредитно-трансферна
накопичувальна система) до системи вищої освіти України з метою забезпечити
мобільність студентів у процесі навчання та гнучкість підготовки фахівців з
огляду на швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;
■ забезпечення студентам можливості навчатися за індивідуальною
інваріантною частиною освітньо-професійної програми, сформованої за
вимогами замовників та побажаннями студентів, що сприятиме їх саморозвитку
та підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;
■ стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення;
високої якості вищої освіти;
• унормування порядку надання студенту можливості отримати професій
кваліфікації відповідно до ринку праці.
Для впровадження КМСОНП слід дотримуватися певних принципів.
Розглянемо їх.
Принцип порівняльної трудомісткості кредитів, суть якого - у досягненні
кожним студентом встановлених ЕСТБ норм, що забезпечують академічну
мобільність студентів, державне й міжнародне визнання результатів освіти на
конкретних етапах виконання індивідуального навчального плану.
Принцип кредитності полягає в декомпозиції змісту освіти й навчання на
відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частини,
які забезпечують:
■ на рівні індивідуального навчального плану - набір (акумулювання)
заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій
нормі виконання навчального навантаження в умовах кредитно-модульної
організації навчального процесу;
 29

■ на рівні вивчення навчальної дисципліни - набір (акумуляція) заданої

для цієї дисципліни кількості кредитів, що містять виконання необхідних видів
діяльності, передбачених програмою вивчення дисципліни.
Принцип модульності визначає підхід до організації оволодіння
змістовими модулями і виявляється через специфічну для модульного навчання
організацію методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом
яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.
Принцип методичного консультування полягає в науковому та
інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього
процесу.
Принцип організаційної динамічності полягає у забезпеченні
можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального
замовлення і потреб ринку праці.
Принцип гнучкості та партнерства полягає у побудові системи освіти
таким чином, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та
професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям
студента.
Принцип пріоритетності змістової й організаційної самостійності та
зворотного зв'язку полягає у створенні умов організації навчання, що
вимірюється та оцінюється за результатами самостійної пізнавальної діяльності
студентів.
Принцип науковості та прогностичності полягає у побудові
(встановленні) стійких зв'язків змісту освіти з науковими дослідженнями.
Принцип технологічності та інноваційності полягає у використанні
ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприятиме якісній
підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та
освітній простір.
Принцип усвідомленої перспективи полягає у забезпеченні умов для
ґрунтовного розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а
також можливостей їх успішного досягнення.
 30

Принцип діагностичніше полягає у забезпеченні можливості оцінювати

рівень досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих у системі
цілей освіти та професійної підготовки.
Для впровадження КМСОНП вищий навчальний заклад повинен мати
такі основні елементи ЕСТЗ:
■ інформаційний пакет - загальна інформація про університет, назва
напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, анотації (змістові
модулі) із зазначенням обов'язкових та вибіркових курсів, методики і технолога
викладання, залікові кредита, форми та умови проведення контрольних заходів,
система оцінювання якості освіти тощо;
■ договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом
(напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування,
порядок розрахунків);
■ академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення
студента в системі кредитів і за шкалою успішності на національному рівні та
за системою ЕСТ8.
Індивідуальний навчальний план студента формують на підставі переліку
змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що
сформовані на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-
логічної схеми підготовки фахівців. Навчальну дисципліну формують як
систему змістових модулів, передбачених для засвоєння і об'єднаних у блоки
змістових модулів - розділів навчальної дисципліни.
Індивідуальний навчальний план студент реалізовує впродовж часу, який
не перевищує граничного терміну навчання. Нормативний термін навчання
визначають на підставі галузевих стандартів вищої освіти. Граничний термін
може перевищувати нормативний на і рік. Різницю між граничним і
нормативним термінами не фінансують з державного бюджету.
Індивідуальний навчальний план студента містить нормативні та
вибіркові змістові модулі, що можуть поєднуватися у певні навчальні
дисципліни.
 31

Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог нормативної

частини освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Вибіркові змістові модулі забезпечують підготовку для виконання вимог
варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, зокрема
відповідність обсягу підготовки, передбаченому нормативним терміном
навчання. Вони дають змогу здійснювати підготовку за спеціалізацією певної
спеціальності та сприяють академічній мобільності й поглибленій підготовці за
напрямами, визначеними характером майбутньої діяльності.
Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну
(обов'язкову) складову індивідуального навчального плану студента.
Змістові модулі навчальних дисциплін з циклу гуманітарної та соціально-
економічної підготовки, а також циклів природничо-наукової і професійної та
практичної підготовки на споріднених напрямах потрібно уніфікувати в
установленому порядку.
Індивідуальний навчальний план студента за певним напрямом формує
особисто студент під керівництвом куратора в КМСОНП.
У формуванні індивідуального навчального плану студента на наступний
навчальний рік враховують фактичне виконання індивідуальних навчальних
планів поточного і попередніх навчальних років.
Формування індивідуального навчального плану студента за певним
напрямом передбачає .можливість індивідуального вибору змістових модулів
(дисциплін) з дотриманням послідовності їх вивчення відповідно до
структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Сума обсягів обов'язкових та
вибіркових змістових модулів, передбачених для вивчення впродовж
навчального року, має становити не більш ніж бо кредитів.
Система дає змогу здійснювати перехід студента в межах споріднених
напрямів підготовки (певної галузі знань).
Спорідненість напрямів підготовки визначають спільністю переліку
змістових модулів, які належать до нормативної складової індивідуального
навчального плану студента цих напрямів підготовки, коли різницю між
 32

обсягами необхідних змістових модулів студент може засвоїти в межах

граничного терміну підготовки.
Змістові модулі (дисципліни), що входять до індивідуального
навчального плану, зараховують за результатами певного виду контролю якості
освіти студента протягом навчального року, як правило, без організації
екзаменаційних сесій.
Система оцінювання якості освіти студента (зарахування залікових
кредитів) має бути стандартизованою та формалізованою.
Форми організації навчального процесу в умовах КМСОНП: лекційні,
практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, усі види практик
та консультацій, виконання самостійних завдань студентів та інші форми і види
навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.
 33

ВИСНОВКИ

В результаті проходження науково-дослідної та педагогічної практики

мною були поглиблені та практично закріплені знання з правової педагогіки,
методики викладання юридичних дисциплін та методики проведення наукових
юридичних досліджень.
Педагогічна частина практики дала можливість усвідомити зміст таких
основних категорій педагогіки, в тому числі і правової, без яких неможливо
уявити педагогічний процес, як «освіта», «навчання», «розвиток», а також
основні завдання, на досягнення яких спрямована правова педагогіка.
Крім цього мною були засвоєні такі основні групи методів, що
застосовуються правовою педагогікою, як: методи науково-педагогічного
дослідження; методи збору даних; методи обробки даних; методи інтерпретації
та оцінки; методи педагогічного спостереження та ін.
Отже, педагогічна частина практики дала мені можливість набути
теоретичні знання та практичні вміння, необхідні в педагогічному процесі.
В результаті проходження науково-дослідної практики я з’ясував зміст та
особливості процесу наукового пізнання.
Мною були засвоєні основні групи методів наукового дослідження, такі,
як: загально-філософські (аналітичний, інтуїтивний, логічний,
герменевтичний); загальнонаукові (метод емпіричного й теоретичного
дослідження та загально логічні методи наукового дослідження); приватно-
наукові методи; дисциплінарні та міждисциплінарні методи.
Науково-дослідна частина практики дала можливість набути необхідні
практичні навички та вміння роботи в бібліотеках з науковою літературою, яка
включає в себе вміння здійснювати пошук, систематизацію, аналіз та обробку
вже існуючої інформації з метою одержання нового об'єктивного пізнання.
Зазначені вміння були використані мною на практиці в процесі складання
лекційних занять, підготовки семінарських занять, складання навчальних
програм та написання наукових статей.
 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Право. Опит комплексного исследования (переизданное).

— М., 2011.
2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: модульне навчання. - К., 2009.
3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. Історія. Теорія: Підруч.
-К.: Либідь, 2008.
4. Артемчик Г.І., Курило В.М., Кочерган М.П. Методика організації
науково-дослідної роботи. - К., 2012.
5. Архангельская С. Некоторые проблемы теоретического обучения в
высшей школе. - М.: Знание, 2003.
6. Бабаїв А.В. Активні методи навчання. - М.: Профиздат, 2012.
7. Баранов С.П. Сущность процесса обучения. - М.: Просвешение, 2013.
8. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования. - К.,
2002.
9. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти.
– К., 2013.
10. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи. – К., 2005;
11. Гончаренко С.У. Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2007. - №
1.-С. 97
12. Гусареєв С.Д. Юридична діяльність методологічні та теоретичні аспекти.
– К.: Знання, 2005.;
13. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень. –
К.: КОНДОР, 2006;
14. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи : Навчальний посібник - К.:
Знання, 2005;
15. Лернер И.Я. Проблемное обучение. - М., 2004.
16. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка: Навч. метод.
Посіб. – К., 2013.
17. Луговий В. І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування,
тенденції розвитку/ за заг. ред. О. Г. Мороза. - К.: МАУП, 2014.
 35

18. Малафіїк І. В Дидактика : Навчальний посібник - К.: Кондор, 2009.;

19. Матвеева Е.А. Основы научных исследований. К., 2009.
20. Махмутов Н.Й. Организация проблемных уроков в школе. - М., 1977.
21. Организация самостоятельной работы студентов в условиях
интенсификации обучения: Учебное пособие / Сост. А.М. Алексюк и др.
—К., 2013.
22. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології
навчання. – К. 2014;
23. Пуман С.А., Чечет В.В. Практикум по педагогике. - Минск, 2003 -172 с.
24. Рейтингова система оцінки успішності студентів: 36. наук. доп. / за ред.
В.А. Козакова та ін. - К.: УМК ВО, 2014.
25. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. Навч.пос.
- К.: РННЦ «ДІНІТ», 2010;
26. Фаренік С.А. Логіка і методологія наукового дослідження. – К., 2000;
27. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2011;
28. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень Навчальний посібник /
Київ: Видавничий Дім «Слово», 2013.;
29. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-
дослідницької діяльності. Підручник. -К.: Знання-прес, 2012;

30. Яворська Г.Х.. Педагогіка для правників: Навч. посіб.- К.: Знання, 2014.