Це задачі на тему Припинення права власності.

1. Мозоліна отримала у спадщину від свого батька зібрання рідкісних картин художників
XVIII ст. Оскільки квартиру батька необхідно було звільнити, Мозоліна перевезла
картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дізнавшись про це, міське
управління культури (далі - управління) направило Мозоліній попередження про
забезпечення належного утримання картин, які становлять значну художню цінність та є
національним культурним надбанням. Мозоліна пояснила, що неспроможна ні фізично,
ні матеріально здійснювати ремонт і опалення дачі, а без цього неможливо забезпечити
належне зберігання картин. Управління заявило позов про відібрання картин у Мозоліної
з виплатою їй визначеної грошової компенсації. Мозоліна проти позову заперечувала,
пояснюючи, що картини для неї - пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона
просила допомогти їй відремонтувати дачу і погоджувалася в обумовлені дні надавати
бажаючим доступ для огляду зібрання картин.

На яке питання розраховане це завдання? Розберіть доводи сторін.

Відповідь:

1. Як міське управління культури дізналося що картини були перевезені? Як управління

дізналося що вони почали псуватися? Як управління знає що ці картини не є підробкою?

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про охорону культурної

спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати
пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження,
руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Стаття 27. Забезпечення заходів щодо охорони пам'яток

  1. У разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи

знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння,
користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану
(змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації,
реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

2. Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права
володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів,
передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної
спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне
розпорядження.

3. У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права
володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу
охорони культурної спадщини щодо охорони пам'ятки, орган охорони культурної
спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або
частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування
охорони культурної спадщини.

Стаття 30. Заборона діяльності, яка створює загрозу пам'яткам

Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність

юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує
законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної
спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма

юридичними та фізичними особами.

Стаття 21. Примусове відчуження або викуп пам'яток

1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки їй загрожує

пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить
власнику пам'ятки відповідне попередження.

2. Якщо власник пам'ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з

неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного
органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки

позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.

4. Викуплена пам'ятка переходить у власність держави.

Викупна ціна пам'ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору – судом

Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини ЦК

1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки культурної спадщини їй

загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини
робить власнику пам'ятки відповідне попередження.

2. Якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження,

зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом
відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її
викуп.

3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам'ятки

культурної спадщини позов про її викуп може бути пред'явлено без попередження.

4. Викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави.

5. Викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі

спору - судом.
2. Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. У квітні 2012 р., коли
сталася повінь, працівники служби спасіння вилучили в нього мікроавтобус для
перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса
на його рахунок у банку. У вересні Пивоваров переконався на власні очі, що його
мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з
вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши,
що мікроавтобус було реквізовано, і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній
звернувся до суду з позовом про повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування
збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На
думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для
реквізиції дій райдержадміністрація не провадила.

На яке питання розраховане це завдання? Проаналізуйте доводи сторін.

Відповідь: відповідно до ЦК Стаття 353. Реквізиція

1. У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з

метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на
підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного
відшкодування його вартості (реквізиція).

2. В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у
власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

3. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

4. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого

майна, може бути оскаржена до суду.

5. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому
іншого майна, якщо це можливо.

6. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа,

якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку.

У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно,

одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у
зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

3. Баєв мешкав зі своєю дружиною та дітьми в одноповерховому житловому будинку,

який належав йому на праві приватної власності. Будинок розташований неподалік від
центра м. Харкова у приватному секторі. У цьому будинку Баєв жив ще з дитинства.
Оскільки його батьки та дід з бабою свого часу також проживали в ньому, тому не дивно,
що він вважав це місце “родовим гніздом” і дуже дорожив ним, доглядав за старим
садочком та вів невелике господарство. Одного дня Баєв несподівано отримав
повідомлення, в якому сповіщалося, що Харківською міською радою було прийняте
рішення про доцільність заснування на місці, де розташовувався будинок Баєва, парку
культури та відпочинку, у зв’язку з чим Баєв, як і всі інші мешканці сусідніх будинків,
повинен покинути дане приміщення у відповідний строк. У цьому ж листі зазначалося,
що Баєву буде надано у власність аналогічне житло з житловою площею не меншою, ніж
він має на теперішній час та з кращими умовами проживання. Для отримання більш
детальної інформації щодо цього питання він повинен був з’явитися за вказаною в листі
адресою. Пізніше Баєву пояснили, що територіальна громада м. Харкова має намір
примусово позбавити як його самого права власності на вказаний житловий будинок, так
і всіх інших мешканців сусідніх будинків, і на місці їх теперішнього розташування
побудувати парк культури та відпочинку місцевого значення. При цьому Баєву
пообіцяли надати у власність квартиру у сучасному високо поверховому житловому
будинку, що вже зданий в експлуатацію, з наданням відповідної додаткової грошової
суми, яка необхідна для здійснення ремонту нового житлового приміщення. Баєв
категорично був з цим не згоден та пояснив, що його будинок є для нього дещо більшим,
ніж просто житло, і що він не хоче проживати у високоповерхівці, хоча б і самій новій та
високо технологічній, оскільки він, Баєв, є власником свого житла і відповідно до
положень Конституції та ЦК України здійснює своє право власності на свій розсуд та
незалежно від волі інших осіб, включаючи державу та органи місцевого самоврядування.
Він також наголосив на порушенні територіальною громадою м. Харкова його
конституційних прав і свобод та пообіцяв, що буде скаржитися у вищі судові інстанції,
включаючи Європейський суд з прав людини, не змінить своєї правової позиції та не
покине власний житловий будинок, а, навпаки, буде захищати його від незаконного
втручання чужих осіб на його територію відповідним чином.

На яке коло питань розраховане це завдання? Чи має право територіальна громада міста
примусово позбавити Баєва права власності на житловий будинок? Чи правильна позиція
Баєва?

Відповідь: