Поняття безпеки особистості

Розпочати нашу доповідь ми хочемо із розбору самого поняття «безпеки».

Безпека - поєднання внутрішніх і зовнішніх факторів, що сприяють збереженню
повноцінної здібності людини, суспільства, держави функціонувати і розвиватися. Безпека
можна розглядати в різних сферах: індивідуальна безпека людини, безпека суспільства і
сім'ї (як осередку суспільства), державна безпека, планетарна безпеку. При цьому
важливо пам'ятати, що людина як суб'єкт безпеки може стати і організатором, і
руйнівником одночасно і власної, і громадської, державної безпеки, а також поставити під
загрозу існування нашу планету. Крім зовнішніх факторів психологи звертають увагу на
"внутрішні обставини", тобто особливості психічних процесів, станів і властивостей
особистості.
Абсолютно протилежним поняттям до «безпеки» є «небезпека». За Ю.Г. Носковою
ми можемо виділити 4 основних видів небезпеки:
- Потенційна небезпека виражається в розумінні індивідом загроз, що виходять від стану
об'єктів навколишнього середовища або людей з асоціальною поведінкою, з проявами
рис характеру агресивності, жорстокості, грубості і т.д .;
- Уявна небезпека розкривається в тому, що реально загроза відсутня, але у конкретної
людини створений вигаданий образ небезпечної ситуації і відповідний цьому образу план
дій;
- Спровокована небезпека характеризується віктимна поведінкою жертви;
- Реальна небезпека проявляється у вигляді об'єктивно існуючої загрози фізичному і
психічному здоров'ю людини.
Залежно від напрямку загрози виокремлюють:
1) Фізичну небезпеку – загроза фіз.стану, організму та його нормальному
функціонуванню.
2) Психологічну небезпеку – психологічні потрясіння через погрози, образи,
приниження, переслідування від деких кримінальних авторитетів
Психологічна безпека це поняття складне та не є одностайним. Різні довідники та
словники видають різне трактування, але більш-менш єдине поняття «особистої безпеки»
пов’язано зі станом, почуттями та переживаннями людини, що мають відношення до його
становища в сьогоденні та перспективам на майбутнє.
Отже, психологічна безпека – інтегрована характеристика суб’єкту, де відражаюча
ступінь задоволення його базової потреби та інтенсивність переживань визначає
благополуччя або ж неблагополуччя.
У структуру психологічної безпеки особистості входять:
- Темпераментальні-характерологічні характеристики;
- Спрямованість на безпеку по відношенню до себе, інших людей і навколишньої
дійсності;
- Компетентність у сфері психологічної, соціальної, професійної безпеки;
- Особистісні характеристики, складові, що визначають гнучкість суб’єкту та його здатність
до витримки емоційних потрясінь;
- Самосвідомість: самопізнання (характеристики безпечної особистості), самоставлення
(адекватна самооцінка), саморегуляція (врівноваженість).
На основі теоретичних і практичних досліджень (Шликова, 2004, Єфімова, 2010)
представлена рівнева організація безпеки особистості.

 Перший рівень - оцінка і первинний аналіз навколишньої дійсності щодо критерію

"небезпечно - безпечно" - відбувається на основі інформаційної обробки
психічними процесами (відчуттів, почуттів, сприймань, мислення, уявлень).
 На другому рівні вторинна оцінка та аналіз навколишньої дійсності, прогнозування
безпечного майбутнього переломлюється через особистісні характеристики
людини (спрямованості особистості, індивідуальних особливостей характеру,
світогляду).
 На третьому рівні відбувається прийняття рішення і реалізація поведінкової моделі
на основі соціальних, професійних, психологічних компетенцій в області безпеки.
Дана модель являє схематичну спробу відобразити психологічний зміст безпеки.
Одним з перших механізмів засвоєння соціального досвіду, в тому числі безпечної
поведінки є наслідування дитини зразкам безпечної поведінки дорослої людини. Дитина
імітує слова, жести, міміку, дії і вчинки своїх батьків. По тому, як дитина грає, ми можемо
судити, що він бачив і який досвід засвоїв. Наприклад, граючи в "дочки-матері", дівчинка
відтворює зразок взаємин і поведінки своїх батьків.
Завдяки механізму ідентифікації відбувається засвоєння зразків поведінки в
афективної, соціальної, професійної сферах. Ідентифікація, будучи одним з провідних
механізмів соціалізації людини в суспільстві, супроводжує реалізацію багатьох інших
механізмів, таких як соціальна оцінка бажаної поведінки, конформізм та інші. Вона
залежить від чинників культури, релігії, епохи і зазнає істотні зміни в сучасному світі, що
сприяє появі негативних соціальних психологічних явищ.
Механізм соціальної оцінки бажаного поведінки здійснюється в процесі соціального
контролю. Підкріплювальним і формує чинником служить реакція оточуючих, а образ
взаємного сприйняття є регулятором поведінки. Позитивна соціальна оцінка (оцінка-
підтримка, оцінка-схвалення) активізує дії суб'єкта на безпечне поводження, підвищує
його самооцінку, сприяє творчій активності. Постійна негативна оцінка породжує почуття
невпевненості, сорому за свої дії, переживання викриття і ганьби, почуття провини і т.п.
Поширеним механізмом соціалізації є конформність. Дане поняття тісно пов'язане з
терміном "соціальний конформізм", тобто некритичне прийняття пануючих у суспільстві
стандартів, норм, стереотипів і т.п. Конформність можна розглядати як механізм, що діє на
рівні всього суспільства. Всю сукупність факторів, що спонукають людину до конформізму,
можна умовно розділити на зовнішні і внутрішні. При цьому зовнішні фактори діють як
загроза, а внутрішні - як потреба.
 Таким чином, психологічна безпека особи визначена особливостями індивідуального
осмислення дійсності у всій сукупності її соціальних процесів, подій, відносин. Зміна
дійсності призводить до зміни показань свідомості, до породження нових цілей
життєдіяльності. Це дозволяє говорити про психологічної безпеки, як про результат
безперервної роботи когнітивного та оціночного процесів.