Психологічна безпека — багаторівнева динамічна система, що визначає рівень захищеності
психіки людини, її здатність підтримувати оптимальний рівень функціонування, усувати виникаючі зовнішні й внутрішні загрози і можливість збереження на досить стійкому дієздатному рівні. Процес формування і розвитку психологічної безпеки передбачає відображення людиною зовнішніх умов у вигляді деякої суб'єктивної моделі, яка служить основою для попереднього психологічного програмування дій, для їх регуляції в будь-якої діяльності. Психологічна безпека особистості визначена особливостями індивідуального осмислення дійсності у сукупності її соціальних процесів, подій, відносин.
Проблема розуміння психологічної безпеки особистості, призводить до теорії краудінга
(стрес, викликаний суб'єктивним відчуттям дискомфорту простору, середовища, в якому знаходиться людина). Краудінг активно почали досліджувати з 70-х рр. 20 ст. Всі теоретичні концепції, що пояснюють краудінг, можна звести у шість великих груп: 1. Теорії, що пояснюють феномен перевантаженням надлишком інформації або необхідністю за короткий період часу прийняти безліч рішень. Чим більше відхилень від адаптаційного рівня, тим більше стрес. 2. Стрес пов'язують зі зменшенням свободи вибору і свободи дій. 3. Екологічний підхід – недонаселеність/перенаселеність. У разі перенаселеності, виникає напруга, і інші людю сприймається негативно. 4. Теорії атрибуції - велике значення має, як людина пояснює своє роздратування, приписує він причину оточуючим людям/іншим обставинам. 5. У дослідженнях використовується поняття локусу контролю. Причина стресу - у втраті контролю над середовищем. 6. Будь-яка біологічне істота реагує на порушення кордонів своєї території і екологічних норм його життя.
У психології найчастіше під психологічної безпекою особистості розуміється "певна захищеність
свідомості від впливів, здатних проти її волі змінювати психічні стани, психологічні характеристики, що може кардинальним чином впливати на людину". Н. Шликова розглядає психологічну безпеку особистості, детерміновану рівнем суб'єктивності і об'єктивними факторами - рівнем розвитку середовища. В.Пилипенко визначає безпеку особистості як "формування комплексу правових і моральних норм, суспільних інститутів і організацій, які дозволяють їй розвивати і реалізовувати соціально-значущі здібності і потреби, не відчуваючи протидії держави і суспільства". І.Баєва розглядає структуру психології безпеки у двох аспектах: психологічна безпека середовища і психологічна безпека особи.
Поняття безпеки особистості
Складники і механізм функціонування психологічної безпеки Складовими психологічної безпеки є протиріччя між цінностями суб'єкта й характеристиками реальної дійсності. Функціонування психологічної безпеки відбувається як процес емоційно-ціннісного відбиття, результатом якого є сукупність порівнюваних суб'єктом еталонних і реальних образів соціальних об'єктів. Отже, психологічна безпека особистості проявляється в її здатності зберігати стійкість в середовищі з певними параметрами, у тому числі і з психотравмуючої впливами, в опірності деструктивним внутрішнім і зовнішнім впливам.