Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського»

Факультет дошкільної та спеціальної освіти

Кафедра сімейної та спеціальної педагогіки і психології

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Дослідження змісту та причин виникнення страхів у дітей старшого

дошкільного віку

Студента _____ курсу ______ групи

«Дошкільна освіта»
___________________
Керівник
___________________

Національна шкала
________________

Кількість балів:
__________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ______________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

______________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Одеса - 20 __ рік
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СТРАХ ЯК ПРИРОДЖЕНА РЕАКЦІЯ ЛЮДСЬКОГО
ОРГАНІЗМУ 5
1.1. Сутність та змістовність структурного поняття страху 5
1.2. Психологічні аспекти, що впливають на появу страхів у дітей
старшого дошкільного віку 10
1.3. Психологічні особливості страхів у дітей старшого дошкільного
віку 16
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 19
2.1. Первинний аналіз психолого-діагностичних методик спрямованих
на з’ясування причин виникнення страхів у дітей старшого дошкільного віку
2.2. Методики подолання дитячих страхів та поради для батьків
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 32
ДОДАТКИ 34
 3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Страх є однією з найнебезпечніших

емоційних проявів. Хоча він часто корисний (оскільки допомагає врятувати
наше життя), він часто є причиною безліч невдач. Страх спонукає до проблем
зі здоров’ям: безсоння, тривога, сумніви. Це, в свою чергу, призводить до
зниження ефективності. Крім того, велика кількість страхів походить з
дитинства. Якщо ви не подолаєте їх в цьому віковому періоді, дорослому
буде важче це зробити. Якщо ми хочемо бути щасливими, нам потрібно
вивчити свої страхи та розшукати шляхи для їхнього подолання. У
майбутньому, можливо, можна буде стати у пригоді дітям, які бороться з
ними або взагалі обійти їхню появу.
Об’єкт дослідження: дитячі страхи.
Предмет дослідження: особливості прояву страху у дітей старшого
дошкільного віку.
Мета дослідження: виявлення психологічних факторів, які впливають
на виникнення страхів у дітей старшого дошкільного віку, та розшукування
напрямів для їхнього подолання.
Завдання дослідження:
1) Розкрити сутність та змістовність структурного поняття страху;
2) Окреслити психологічні аспекти, що впливають на появу страхів у
дітей старшого дошкільного віку;
3) Аналізувати психологічних та діагностичних методів, які спрямовані
на з'ясування причин страху у дітей старшого дошкільного віку;
4) Розробити методичну програму для подолання страхів у дітей
старшого дошкільного віку та батьківські поради.
5) Експериментально перевірити методичну програму для подолання
страхів у дітей старшого дошкільного віку.
Метод дослідження. теоретичні: аналізування наукової літератури,
порівняння різноманітних методів та підходів, теоретичне синтезування,
 4

класифікування, методологічного узагальнення; емпіричні: проекційні

методи «Неіснуюча тварина», «Сімейний портрет», «Чого я боюся уві сні,
чого я боюся вдень»; статистичні: контент-аналіз, методи математичної
статистики.
Дослідницько-експериментальна база: в експерименті взяли участь
23 дітей старшого дошкільного віку Одеського ЗДО № 239 Одеської міської
ради.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, трьох
розділів; перший – теоретичний, другий – розкриває стан психологічної
особливості прояву дитячого страху, третій – експериментальне дослідження
страху у дітей старшого дошкільного віку; висновку, список використаних
джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. СТРАХ ЯК ПРИРОДЖЕНА РЕАКЦІЯ ЛЮДСЬКОГО

ОРГАНІЗМУ
 5

1.1. Сутність та змістовність структурного поняття страху

Страх – це психологічний стан, заснований на інстинкті

самозбереження, який є реакцією на серйозний емоційний стан, реальний чи
уявний [13]. Виникає у відповідь на загрозливу дію для об’єкту. За
розвиненість страху відповідають нейроні шляхи, які зобов'язані
функціонувати спільно. Перший відповідає за головні емоції, раптово реагує,
супроводжується багатьма помилками та допомагає нам раптово реагувати на
загрозу, хоча «помилкові тривоги» звичайно спрацьовують. Другий реагує
точно, хоча й повільніше та дозволяє краще оцінити ситуацію та швидше
реагувати на небезпеку.
У ситуаціях, коли людина боїться, що спрацьовує першим шляхом,
перешкоджають функції другого шляху, останній оцінює риси небезпеки як
нереальні. Коли виникають фобії, другий шлях починає не функціонувати
належним чином, що викликає страх перед небезпечними подразниками.
Хоча страх часто асоціюється з негативними емоціями, він відіграє
різноманітні ролі в людському житті. Протягом усієї історії людства страх
супроводжував людей по всьому світу, виражаючись у страху темряви,
грому, блискавки, хуртовини, пожежі. Страх змушує людей розкрити свій
потенціал, щоб знайти шляхи боротьби з невідомим. Страх все ще відіграє
захисну роль, оскільки уникає небезпеки [3, 6].
Взагалі страхи поділяють на ситуативні (виникають у своєрідних
ситуаціях, які бентежать дитину) та особистісно-обумовлені (визначені
природою людини). Страхи можуть бути реальними та уявними, гострими та
хронічними. Є також віковий страх, який є відображенням розвитку
особистості. Їхня поява часто викликана виразними подіями, які змінюють
життя дитини.
Навіювальні страхи у дітей зустрічаються частіше. Коли дорослі
наполягають на тому, щоб емоційно підкреслювати наявність загрозливих
 6

предметів, кажучи «не лізь — впадеш!» і так далі, вони заражають дітей
страхом. Дитина бачить попереджувальні знаки і, таким чином, відчуває
страх, хоча ще не розуміє, що це за загроза.
У надмірно стурбованих батьків створюються страхи, які також можна
занести до зовнішніх страхів. На дитячу психіку також сильно впливають
діалоги про смерть, убивство, недуги (тому якщо вам потрібно обговорити
дані теми, то робить це обережно). Крім того, різкий звук у поєднанні з вкрай
досадним переживанням, відображеним у пам’яті, який колись
супроводжував, набув певного емоційного відображення, тепер поневолі
асоціюється з цим звуком [12].
Страх і тривога поєднуються з почуттям не покою. Це проявляється в
тому, що дитина розгублюється, коли її запитують, її голос починає тремтіти,
долоні стають вологі. Віна стає занадто сильно рухатися або, навпаки,
завмирати.
Крім того, ця тривога затяжного характеру, може призвести до
клінічних симптомів. Наприклад, щоб подолати шкільну тривогу, дитина
може нарікати на біль у животі. Сам страх дитини перед страхом свідчить
про дуже високий рівень тривожності, про те, що вона лякається усього, що
може погрожувати її життю. Наприклад, дитина стала «боїтися собак», тому
що їй сказали, що дані тварини можуть відчувати людський страх.
А. Орлов усі страхи класифікує на такі категорії: біологічні, соціальні
та екзистенційні [13].
До біологічних страхів належать ті, які безпосередньо загрожують
життю. Сюди входить інстинкт самозбереження.
Соціальний страх заснований на характері масовості і не завдає шкоди
людині. Тобто людина може побоюватися власного начальника, який має над
нею владу, страх брати відповідальність за власні вчинки, рішення, страх
публічного виступу. Сюди також входить страх залишитися на самоті, і
навпаки – страх підпускати до себе дуже близько. Усі ці страхи викликані
 7

ситуаціями, які можуть ослабити суспільний статус та занижувати

самооцінку [7].
Екзистенційний страх пов'язаний з інтелектом особистості і
викликається людським рефлексом. Це духовні страхи, викликані внутрішнім
людським досвідом, а не зовнішніми факторами. До них відноситься страх
смерті та безглуздого існування.
Крім того, між цими категоріями також існують форми страху. До яких
відноситься страх перед недугами. З одного боку, недуг приносить біль і
страждання (біологічні фактори), з іншого – соціальні фактори
(відокремлення від суспільства і колективу, відсторонення від звичних дій).
Таким чином, ситуацію відносять до «межі» біологічних і соціальних груп;
страху купатися – як біологічних та екзистенційних категорій; страху втрати
близьку людину – біологічних та соціальних категорій. Слід зазначити, що
усі страхи мають ці три складові, але одна із них домінує.
Стійкий прояв страху називається фобією. Протилежними словами,
фобія – стійкий і неконтрольований страх, який заважає людському здоров'ю
і всій її діяльності. Фобії бувають нав’язливими, неконтрольованими,
ірраціональними та неадекватними [5].
Страх впливає на людей по-різному: в одних інцидентах він помагає
вижити, в других може призвести до смерті. Страх впливає на дитячий
розвиток, він стає менш доступним та агресивним, у дитини порушується
сон, зникає емоційна загальмованість мислення, вона втрачає гнучкість,
потрапляє в нескінченну небезпеку, передчуття. Сприйняття втрачає
цілісність і безпосередність. Зниження пізнавальної активності,
допитливості, зацікавленість.
Однак страх може мати і позитивні якості. Перш за все, це мобілізує
людську сили для активної діяльності, що дуже важливо в небезпечних
ситуаціях. Це пов’язано з викидом адреналіну в кров; це, в свою чергу,
покращує постачання м’язів киснем та іншими поживними речовинами.
Блідість шкіри і озноб – це адреналін: кров, яка потрібна м’язам, надходить зі
 8

шкіри та шлунка. По-друге, страх може допомогти вам краще запам’ятати

небезпечні або нестерпні події. Особливо легко запам’ятати речі, пов’язані з
болем і муками. По-третє, страх диктує стратегії поведінки, коли інформації
недостатньо для прийняття зваженого рішення. Зокрема, ця емоція
розвивається за відсутності знань, необхідних для захисту особистості від
різних небезпек. В. Андрущенко виділив (як і усі емоції) такі функції страху:
оцінювальна; синтезуюча; сигнальна; організаційна та дезорганізаційна;
евристична.
Синтезуюча та організаційна та дезорганізаційна в цьому списку
функцій викликають сумніви. Наприклад, чи створює природа емоцію, яка
порушує поведінку людей і тварин? Очевидно, автор переплутав два поняття:
функція та роль. Функції показують, для чого потрібні емоції, а роль
стосуються того, як емоції впливають на людську поведінку.
В. Гуляіхін наводять інший список функцій страху [13]: мотиваційна,
адаптаційна, оцінююча, сигнально-орієнтаційна, організаційна,
соціалізаційна, мобілізаційна, передбачувальна, змісто-творна.
На жаль, у даному випадку автор також визначив функції та роль
страху. Мотиваційна функція пов’язана із заохоченням пошуку безпечного
середовища, уникнення небезпеки та запобігання загрозливим ситуаціям.
На думку автора, адаптаційне функціонування відображає страхітливі
переживання та більш обережну поведінку в цьому контексті.
Мобілізаційна функція – це мобілізація енергії та сили волі для
подолання небезпечних ситуацій. Багато разів люди в страху демонструють
таку фізичну силу і швидкість бігу, яких взагалі неможливо досягти, як би не
старалися.
Оцінююча функція — це оцінка ступеня небезпеки та ступеня
захищеності. Вибір цієї ознаки в описуваному автором в формі є
проблематичним, оскільки людина оцінює ситуацію не емоціями, а
інтелектом. Тому замість того, щоб говорити про цю функцію страху,
розумніше говорити про наступну.
 9

Сигнально-орієнтаційна функція: страх є сигналом, який попереджає

про небезпеку, спонукаючи людину до певної поведінки, пов’язаної із
самозбереженням.
Організаційна функцій, на думку автора, асоціюється зі смиренням і
послухом через страх.
Соціалізаційна функція: трансляція моделей поведінки для суспільства.
Страх гальмує прояв соціально неприпустимих якостей та сприяє
формуванню суспільно потрібних людських якостей. Розподіл цієї функції
фактично повторює попередню функцію (страх покарання). Крім того,
перехід від біологічного до соціального статусу страху передбачає «зміщення
стрілки» від функції страху до його ролі в поведінковій організації.
У деяких випадках функція прогнозування може передбачити типову
поведінку.
Насправді зробити це досить складно, враховуючи три варіанти страху:
кома, втеча і «бойове збудження» (агресія). Для таких прогнозів необхідно
розуміти психологічні особливості людей.
Як пишуть автори, змістовні функції сприяють формуванню нових
форм у структурі особистості (зміна картин світу, переосмислення
світоглядів, формування нових смислів). Звичайно, якщо ви продовжуєте
бити дитину, ви можете змінити його ставлення до людей і його загальне
ставлення до свого існування, але в цих випадках людина використовує
страх, щоб змінити свій світогляд, а не страх.
Тому в цьому переліку функцій страху йдеться про його роль в
поведінковій організації, яка пов’язана зі сприйняттям та оцінкою певної
ситуацій, прогнозуванням їхніх наслідків [11]. Крім того, функції включають
роль, яку ця емоція може відігравати в організації людської поведінки. Страх
діє так само – захисний, тобто адаптивний, через попередження про
небезпеку та мобілізацію енергетичних запасів організму, щоб уникнути
небезпеки.
 10

1.2. Психологічні аспекти, що впливають на появу страхів у дітей

старшого дошкільного віку

У психології проблема дитячих страхів розглядалася не так давно. С.

Холл, представник напрямку біологічної спадковості, проводить закони
біологічної спадковості та онтогенезу страху. Він вважає, що діти в
дорослому віці відчувають усі страхи, які відчувають люди на різних стадіях
розвитку тварин і людей. Свідченням біологічного генетичного детермінізму
є страх перед дітьми, який неможливо раціонально роз'яснити. Наприклад,
страх тварин у порівнянні з другими страхами якнайбільше нагадує відсутні
рефлекси, відлуння психологічних станів первісної людини, які є у дітей
сьогодні і не можуть бути пояснені фактами їхнього життя чи сучасного
життєвими умовами. Автор називає це інстинктивним страхом. Особисті
переживання та оточення також можуть впливати на прояви дитячого страху
[8]. Основною причиною дитячого страху є попередні травмуючи ситуації.
Наприклад, якщо дитина ледь не втопилася, вона боїться йти у воду. Діти
можуть боятися залишатися вдома самі, якщо батьки для досягнення певних
цілей лякають їх неіснуючими персонажами (наприклад, «бабайкою»).
Основою формування страху у дітей є середовища та його тривожність. Цей
страх виникає, коли дорослий обговорює питання вголос, використовуючи
багато жестів, а дитина навіть не розуміє характеру розмови, особливо коли
батько постійно говорить про небезпеку зовні.
Є й інші поштовхи для розвитку страху у дітей:
1. Гіперопіка
У сучасному світі у дітей, які живуть у чималих містах, часто надто
піклуються батьки. Такі батьки скажуть, що на світі багато небезпек і що їм
потрібно бути обережними, тим самим утрудняючи своїх дітей з благих
мотивів. Але це також може призвести до невпевненості та боязкості у дітей.
Крім того, життя у чималому місті спонукає до стресу, і це не може не
впливати на психіку дитини – роблячи її більш сприйнятливою.
 11

2. Відсутність батьківської уваги

Сьогодні життя настільки стрімке, що батьки часто не виділяють
достатньо часу своїм дітям. За статистикою, матері проводять з дітьми 20
хвилин на день, продуктивного часу, а тато – 10 хвилин (це не включає
домашнє завдання, оскільки продуктивний час – це певна кількість годин, які
проведені безпосередньо в спілкуванні з дітьми, не відволікаючись на хатні
справи). Таким чином, необхідно приділити цей час найдорожчим речам у
житті батьків.
3. Відсутність фізичної активності
Ми живемо в епоху цифрових технологій, які мають багато недоліків.
Одна з них полягає в тому, що ми нехтуємо своїм здоров’ям. Це торкається і
дітей, адже будь-яка дитина воліє сидіти вдома за комп’ютером, ніж
виходити і грати з м’ячем. Це впливає не тільки на фізичне, а й на психічне
здоров’я і може призвести до страху у дітей [13].
4. Агресивність матері по взаємовідношенню к дитині
У сучасних сім'ях роль голови часто грають матері. В результаті вона
може дозволити насильству з боку рідних. Така поведінка може негативно
вплинути на дітей і викликати страх.
5. Нестабільна сімейна атмосфера
У родині часто виникає непорозуміння: велике і мале. Наприклад, одна
людина в сім’ї може стати алкоголіком, і страждає вся сім’я, особливо діти. У
цій ситуації дитина часто буде відчувати збентеження і страх, тому що
ніколи не знаєш, чого очікувати від такої людини.
6. У дитини наявний психічний розлад
Крім того, страх може бути викликаний наявністю неврозів у дітей,
діагностика та лікування яких належать до компетенції медичних
працівників. Проявом неврозу є дитячий страх, який не притаманний віку
дитини і не властивий цьому віковому періоду, а набуває патологічного
прояву.
Крім того, причини дитячого страху можна розділити на [11]:
 12

1. Біологічні:
 особливості центральної нервової системи, збільшена загальна та
емоційна сентиментальність;
 недостатня рухова активність через погане емоційне життя, що
призводить до ранньої інтелектуалізації психіки; страх перед самотністю,
темрявою, деяких тварин, болю, неочікуваних звуків.
2. Соціальні:
 урбанізація (менше страху серед сільських дітей);
 кількість членів у сім'ї (у неповноцінних сім'ях діти більше
бояться);
 наявність однієї дитини в сім'ї (оскільки страх інших членів сім'ї
може бути для нього заразним);
 вік батьків (як правило, старше 30-35 років то діти в такій родині
більш неспокійні);
 мати рано виходить на роботу, якщо дитина вважає її основною в
сім'ї (оскільки працюючі матері більш дратівливі).
3. Психоемоційні:
 індивідуальні особливості матері:
 строгість, принциповість, амбітність, безкомпромісність і високо
відповідальність;
 страхи батьків, переважно матерів;
 тривожність у стосунках з дітьми, надмірний захист від
небезпеки та ізоляція від взаємодії з однолітками;
 масова заборона батьком або матір'ю (залежно від статі дитини)
одностатевих та протилежних статей, що дає дітям повну свободу, і багато
нереалізованих загроз всім дорослим у сім'ї;
 відсутність можливостей для рольової ідентифікації з
одностатевими батьками (переважно хлопчиками), що утворює проблеми з
ровесниками та брак впевненості в власних силах;
 13

 конфліктні стосунки між батьками у сім’ї;

 психологічні травми (наприклад, переляк), які посилюють у дітей
вікову сентиментальність до певних страхів;
 психологічне зараження страхом у спілкуванні з ровесниками та
дорослими [5].

1.3. Психологічні особливості страхів у дітей старшого дошкільного

віку 16
 14

Страх є найнебезпечнішим з усіх емоцій. Це відчуття, яке приходить з

досвідом: як тільки ми відчуваємо страх, ми відчуваємо подібні емоції в
подібних ситуаціях. Зверніть особливу увагу на страхи вашої дитини,
оскільки, пізнаючи світ, у неї можуть виникнути різні страхи, які можуть
негативно вплинути на її подальше життя. У дітей розрізняють кілька видів
страхів: нав’язливі, параноїдальні, завищені. Навязливі страхи де дитина
переживає ситуації, які можуть викликати страх у певних ситуаціях —
високо, закритий простів, натовп.
Параноїдальні страхи це найскладніша форма, дитина чомусь боїться
одягати деякий одяг і грати з певною лялькою. Їх причину винекнення важко
визначити, і іноді вони можуть свідчити про упередження в психіці дитини.
Але не хвилюйтеся відразу, можливо, ваша дитина не хоче носити туфлі,
тому що, коли вона послизнеться в них, вона впаде. Найбільш поширені
завищені оцінки, і вони можуть бути викликані дитячою уявою. Він був
залежний від цих страхів, не в змозі їх подолати [4].
Що може злякати:
1. Найпоширеніший страх – темрява.
Даний страх на першому місці, тому що навіть дорослі бояться
темряви. Цей страх є фактично у всіх дітей різноманітного вікового періоду.
Це тому, що дитина безпорадна і їй незручно в темряві, нічого не бачить,
тому не знає, що відбувається, не знає, чи відбувається щось поруч з нею
[15].
2. Сумнозвісний «монстр» під ліжком.
Ми всі пам’ятаємо, ким ми були в дитинстві, як розвивалися наші
фантазії та уява. Тому наші діти такі ж винахідники, як і ми, і вони
переплітають уяву з реальністю. Переглянувши різноманітні казки чи
фільми, почувши різні історії та розповіді, діти починають вигадувати й
уявляти будь-яких чудовиськ та невідомих істот. Тож вони можуть отримати
це від вас чи ваших бабусь і дідусів, намагаючись залякати їх, підкорюючи.
3. Кошмар.
 15

Маленьким дітям ще важко навчитися відрізняти мрії від того, що

відбувається наяву. Тож реальність про свої мрії та те, що з нею сталося,
викликає у неї різноманітні емоції та, на жаль, іноді страх. Щоб уберегти
малюка від кошмарів, слід розповісти йому хорошу історію, наспівати
колискову або приєднати тихеньку релаксуючу мелодію перед сном.
4. Страх перед незнайомцями.
Ще в дитинстві, 7-9 місяців, діти вже знають, де вони, а де чужі люди, і
можуть почати ставитися до них з обережністю і навіть страхом. І хоча ви
можете давати їм усі можливі іграшки і всіма силами намагатися їх заманити,
але якщо дитина боїться чужих дядьків і тіток, дитина навіть не знатиме, як з
цим поводитися. Це нормально, оскільки малюк в основному прив’язаний до
матері і не хоче відлучатися від неї, тому, якщо хочуть змусити його взяти на
руки або потримати незнайомця, він може влаштувати істерику і влаштувати
скандал [8]. Даний страх вважається цілком нормальним розвитком малюка.
Це ще раз покаже вам, наскільки ваша дитина прив’язана до вас і скільки
йому років, щоб знати, де його сім’я та друзі, а де він ще не знайомий.
5. Перукарня, тобто стрижка.
Дорослі діти можуть провести паралельну лінію між порізом пальця і
болем. Діти не терплять болю, а також не терплять бажання і сили в обличчя
– інстинкту самозбереження. Підстригати волосся зовсім не шкідливо, ми,
дорослі, це знаємо, і навіть любимо ходити в салон краси. Але звідки наші
діти знають про це? Це не просто нова і незнайома процедура: він кудись
поклав, він бачить купу різних пристроїв, навколо багато незнайомих людей,
він одягнений в накидку, йому не дозволено озиратися, так це все одно якась
незнайома тітка зробила, вона явно не мама! Все це його жахнуло, чому б не
боятися!
Психологи кажуть, що певні дитячі страхи є нормою в певному віці і
зникають з нормальним розвитком.
0-6 місяців – тільки при народженні у немовлят з’являються основні
емоції та реакції. Страх проявляється у вигляді несподіваних дзвінких звуків,
 16

бурхливих рухів, падіння предметів. Страх може виникнути і за відсутності

матері, і коли її настрій може раптово змінитися. Ці рефлекторні реакції є
джерелом страху в майбутньому.
7-12 місяців – справжній страх починає з'являтися в цьому віці, коли
дитина все ще знаходиться в комі, але боїться втратити захист і емоційну
підтримку матері. Діти в цьому віці чутливі до емоцій матері, її страхи або
занепокоєння можуть викликати те ж саме у дитини [16]. Саме в цьому віці
малюк повинен потроху залишатися з іншими родичами, потім звикнути до
того, що мама на деякий час може зникнути, а потім обов'язково повернеться.
У цей період діти бояться незнайомих людей, і вони часто можуть давати такі
переваги: довіряють чоловікам і бояться жінок, і навпаки. Діти часто бояться
жінок, які не схожі на своїх матерів: якщо мати брюнетка, вони побоюються
блондинок.
1-2 роки – у даному віці страх перед розлукою з батьками та
незнайомцями. Але зазвичай до 1,5 років страх проходить, хоча все залежить
від вродженого емоційного стану дитини і поведінкових проявів батьків. До
18 місяців цей страх може змінитися сором’язливістю. Крім того, діти
можуть боятися заснути, прокинутися і, звичайно, мати кошмари. Оскільки в
цьому віці діти переважно вчаться ходити, вони бояться травм.
2-3 роки – у даному віці страх стає більш усвідомленим. Наприклад, у
дитини може виникнути страх перед медичними працівниками, знаючи, що
похід до поліклініки закінчиться уколом. Діти в цьому віці також бояться
втратити батьків і емоційного відторгнення. Страх перед гучним шумом
припадає на пік у цей період, але при правильній поведінці батьків цей страх
не тільки зникає, а може змінюватися прихильністю іграшок [5]. У міру
розвитку абстрактного мислення з’являються нові страхи. Тепер ведмідь або
злий чарівник у казках може не тільки налякати дитину, а й переслідувати її
уві сні. Страх темряви і самотності має зовсім інший характер: тепер його
джерелом є не лімбічна система, а підкіркова мозкова область.
 17

3-5 років – у даному віці ще здаються страшними казковими

персонажами, але психологи пов'язують ці емоції з основним страхом -
батьківським покаранням і неприйняттям. До чотирьох років емоційні
уподобання немовлят у сім’ї чітко змінилися або проявилися — дівчата
віддають перевагу батькам, хлопчики більше прив’язуються до матері. Таким
чином закладається основа майбутніх стосунків з гетеросексуальними
партнерами [16]. Занепокоєння дитини або його неприйняття об’єкта його
уваги дуже турбує. Крім того, діти в цей період бояться стихійних лих. Страх
висоти, темряви, болю характерний для дошкільнят, тоді як діти з особливо
розвиненою уявою страждають суттєво сильніше. Боріться з цим страхом за
допомогою «протилежного» підходу, а саме: страх темряви – вимкнути
всюди світло, страх висоти – ми будемо проводити час на колесі огляду, що
не тільки безжалісно і даремно, але й небезпечно. Ризик зробити дитину
невротиком високий, і він буде лікуватися все життя.
6-8 років – найбільша характеристика дитини цього даного вікового
періоду це страх смерті, коли усвідомлюючи, що кінець життя реальний,
може загинути не тільки птах або хом'як, але і його мати або навіть він сам.
Даний страх дуже потужний, що може зникнути так раптово, що
запам'ятається на все подальше життя. Також в даному віковому періоді
посилюється страх темряви. Із-за чого діти бояться темних кімнат (підвалів,
комір), втрати уваги, прийняття і любові оточуючих людей (ровесників,
вчителів, батьків), запізнення до школи, відсторонення від школи та
домашнього життя, тілесних покарань [3].
Вікові страхи зазвичай з’являються через три-чотири тижні після
появи, але якщо інтенсивність збільшується, діти схильні до панічних атак –
невротичного страху. Він є більш інтенсивним та тривалим і може тривати в
дорослому віці.
Звичайно, це може негативно вплинути на дітей та підлітків, які в такі
моменти схильні встановлювати захисні бар’єри, щоб ухилитися від всього
новочасного та незрозумілого. Невротичні страхи нездоланні, і в даному
 18

випадку краще всього звернутися за допомогою до практичного психолога,

інакше з віком у вас з’являться фобії.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ

СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Первинний аналіз психолого-діагностичних методик

спрямованих на з’ясування причин виникнення страхів у дітей старшого
дошкільного віку

Для аналізу проблем дитячого страху ми вибрали та використали ряд

методик у нашому дослідженні.
 19

Тестування на наявність тривожності (Р. Темпл, В. Амен, М. Доркі).

Метод був розроблений для визначення рівнів дитячої тривожності (див.
Додаток А).
За протокольними даними розраховується індекс дитячої тривожності
(ІТ), який дорівнює кількості емоційно негативних варіантів (сумних облич)
у відсотках від загальної цифри (14):
ІT = (кількість емоційно негативних варіантів / 14) * 100%.
Діти були поділені на 3 групи за рівнем індексу дитячої тривожності:
 на високому рівні ІТ (понад 50%);
 на середньому рівні ІТ (від 20% до 50%);
 на низькому рівні ІТ (від 0 до 20%).
Якісний аналіз: аналізуючи відповідь кожної дитини окремо. Зроблено
висновок про можливий характер емоційного переживання дітей у цій (і
подібній) ситуації. Особливо високі проектні значення мають малюнки: №4
«одягатися», №6 «спати в самотності», №14 «їсти в самотності».
Діти, які зробили негативний емоційний варіант у даних ситуаціях,
частіше мали найвищі показники ІТ; діти, які зробили негативний емоційний
варіант у ситуаціях, які зображені на малюнку: №2 «дитина та мати з
малюком», №7 «умиватися», №9 «ігнорувати» і №11 «збирати іграшки»
частіше мали високі або середній рівень ІТ.
Найбільший рівень тривожності виражається в ситуаціях, що є
моделлю стосунків дитина-дитина («ігри з меншими дітьми», «агресивний
об’єкт», «ігри з первістками», «агресивний напад», «ізолюватися»). Рівні
тривожності були значно нижчі в ситуаціях, які моделювали стосунки
дитини-дорослого («дитина і мати з немовлям», «засуджувати»,
«ігнорувати», «дитина з батьками») та в ситуаціях де моделюються
повсякденне життя («одягатися, «спати в самотності», «їсти в самотності»,
«збирати іграшки») [1].
У дослідженні прийняло участь 23 реципієнти (експериментальна
група) та 21 реципієнтів КГ.
 20

Таблица 2.1
Якісний аналіз результатів після проведення
тестування на тривожність в ЕГ та КГ
Страхи ЕГ КГ
Страх великих вулиць 2 рец. (8,69%) 3 рец. (14,30%)
Страх смерті батьків 19 рец. (82,60%) 16 рец. (76,20%)
Страх своєї смерті 18 рец. (78,26%) 17 рец. (80,95%)
Страх вогню 17 рец. (73,91%) 15 рец. (71,43%)
Страх темряви, кошмарних снів 15 рец. (65,22%) 13 рец. (42,86%)
Страх при спілкуванні 11 рец. (47,82%) 9 рец. (42,86%)
Страх замкненого простору 10 рец. (43,47%) 8 рец. (38,09%)

Результати показали, що найбільше діти боялися смерті батьків

(82,60%) та своєї смерті (78,26%). Страх смерті частіше зустрічається серед
дівчат, ніж у хлопців. Це можливо пояснити тим, що у дівчат більш
розвинені інстинкти самозбереження. Невелика кількість дітей боїться
виходити на великі вулицю (8,69%) та страх темряви, кошмарних снів
(65,22%). Страхи першого типу були більш вираженими у 6-річних дівчаток,
ніж у хлопців (страх болі, війни, уколів, хвороби, висоти, вогню). У другому
типі страху їм найбільше притаманний страх самотності і темряви, а в
третьому типі – страх перед батьками, запізнення до школи і покарання.
Серед хлопчиків, порівняно з дівчатами, більш вираженими були страхи
глибини (50%), страх при спілкуванні (41,7%), вогню (51%), замкненого
простору (44%). Отже, страхи 6-річних дітей є унікальними та гендерно-
диференційованими.
Проекційний метод «Неіснуюча тварина». Метою даного методу є
виявлення дитячих страхів, аналізуючи їхні малюнки, і ми отримуємо їхній
емоційний і психологічний стан [4].
Для виконання даного методу дайте дитині чистий паперовий аркуш і
кольорові олівці. Ви можете сказати їй: «Я хочу побачити, наскільки
 21

розвинена твоя уява. Придумай тварину, щоб намалювати її, якої не існує». У
процесі малювання ви можете задати дитині деякі запитання:
1. Яка це за тварина?
2. Який її розмір?
3. Чим вона харчується? 4. Чи має вона друзів? 5. Чи має вона ворогів?
6. Де вона мешкає?
Обробка результатів передбачала створення шкали, за допомогою якої
можна було б визначити основні страхи у дітей. Його головні критерії: страх,
агресія, невпевненість у собі.
Розташування малюнку на аркуші паперу
Зазвичай малюнок повинен бути в центральній частині паперу. Чим
вище малюнок, тим вище дитяча самооцінка. Отже, якщо малюнок дитини
знаходиться нижче, то у неї знижена самооцінка, депресія, невпевненість у
собі.
Центр малюнку (голова або її замінник)
Повернуто вправо – витривала схильність до активності, майже все
заплановано. Все задумане активно виконується.
Повернуто вліво – схильність до роздумів та рефлексії. Зазвичай
означає страх активно діяти, нерішучість.
Спрямована на дитину, яка малює – егоцентризм. Розміщення органів
чуття на голові — очей, вух, носа — значить, що дитину цікавить, що про неї
думають інші. Рот відкритий з язиком без губ, що значить балакучий, а з
губами – чуттєвий.
Відкривання рота без губ і язика значить схильність до страху. У роті є
зуби – словесно агресивні, в більшості випадків захисні. Дітям притаманний
заштрихований рот, що значить боязкість і тривожність.
Очі є важливим елементом в нашому дослідженні, оскільки саме вони є
емблемою дитячого страху, про це свідчить наявність чітко промальованих
рогівок.
 22

Велика (порівняно з тілом) голова говорить про те, що людина цінує

ерудицію себе та інших.
Часто зображуються і інші елементи голови: роги – захищеність,
агресивність. З допомогою певних елементів (гілки, кігті) можна обчислити
характер агресивності. Пір’я – це схильність захищатися і показувати власну
хорошу сторону. Грива, волосся, такі речі, як зачіски – читливість,
підкреслюють власну стать.
Опорні частини даної фігури (кінцівки) пов’язані з усією фігурою:
1. Продумане та раціональне прийняття рішень, спираючись на наявні
позиції та актуальну інформацію.
2. Поверхневі судження, легковажність, а іноді і імпульсивне
прийняття рішень (малі ноги або їх немає взагалі).
Також слід звернути увагу на характерні особливості зв’язку кінцівок і
тулуба – це характер контрольного рішення. Послідовність і спрямованість
форми кінцівок – узгодженість суджень і установок прийняття рішень, їх
стандартність та банальність. Різноманітність форм і розташування цих
деталей – незалежність, а не посередність, креативність.
Частина вище рівня тіла
Це можуть бути крила, пір'я, щупальця, бантики всіх видів – все це є
свідченням впевненості, цікавості і сміливості у тому, що він робить.
Наявність прикрас – демонструє, прагнення бути в центрі уваги.
Хвіст
Виражає ставлення людини до своїх дій, слів, думок. Якщо він
повернутий вправо – ставлення до дій і вчинків; вліво – до своєї думки і
рішення: втрачені можливості і власна нерішучість [1].
Проекційний метод «Сімейний портрет». Більшість страхів походить
від сім’ї, тому цей метод може допомогти визначити саме причину страху.
Він заснований на тому, що діти по-своєму оцінюють поведінку дорослих,
щоб побачити те, що їхні батьки, здається, не сприймають або сприймають
інакше. У рамках нашого дослідження цей проекційний метод допомагає
 23

зрозуміти особливості сімейного життя в даній дитині, а також її емоційні

стосунки з кожним членом сім’ї, а також загальні почуття щодо сімейного
життя [2].
Дайте дитині шматочок звичайного білого паперу і кольорові олівці.
Інструкції для дитини такі: «Будь ласка, намалюйте свою сім’ю». Якщо у
дитини є питання, кого намалювати чи як малювати, ми повинні пояснити їй,
що тільки вона знає, хто належить до її сім’ї, і ми хочемо з’ясувати хто саме
належить до її родини.
Проекційний метод «Чого я боюсь уві сні, чого боюсь вдень?» Дітям
поставлено завдання поміркувати над своїми найсильнішими страхами.
Конкретність у завданні не пояснюється. Перш ніж дати завдання, поясніть,
що кожен вибирає те, що він хоче намалювати.
Малювання дитячих страхів не посилює його, а зменшує напругу
тривожного очікування реакції. На малюнках страх значною мірою
усвідомлювався, тому що те, що сталося, залишається менш несвідомим,
недоведеним, неясним, невизначеним. При цьому усувається емоційно-
травмуюче страхове значення в дитячій психології. Важливо, перш за все,
дати це завдання останнім, і коли дитина довіряє практичному психологу.
По-друге, сам розпис здійснюється в приємній атмосфері спілкування з
ровесниками, які пропонують підтримку, не кажучи вже про схвалення
самого практичного психолога.
Звичайно, майте на увазі, що емпіричний матеріал не можна зібрати
безпосередньо за допомогою проекційних методик нашого дослідження, і для
нього є кілька інших психологічних методів дослідження, але ми вважаємо,
що в центрі уваги дитячих досліджень мають бути проекційні методики.
За допомогою цих методик було обстежено 23 реципієнти старшого
дошкільного віку.
За результатами, отриманими за допомогою цих методик, були
одержані інформаційними матеріалами (дитячими малюнками), щоб
визначити, чи є у дитини страх.
 24

За проекційним методом «Сімейний портрет» є результати, які дають

підстави до такого висновку.
Багато дітей, які взяли участь у нашому дослідженні, відчували брак
батьківської уваги та емоційної теплоти. Це підтверджує віддаленістю
дитини та відстань від інших членів сім’ї (41%). Деякі діти мають негативні
почуття до певних членів сім’ї (мама, тато, брат, сестра) або не мають
емоційного зв’язку з ними. На дитячих малюнках відстань між членами сім'ї
велика, деякі фігури або частини тіла затемнені (15%).
Чимало дітей не малювали себе, що свідчить про труднощі у
самовираженні по відношенню до близьких та про нездатність дітей
осмислити, яке саме місце вони займають у даній сім’ї (44%). Деякі з дітей на
малюнках зображували себе дуже маленькими, що свідчить про їх нинішню
низьку самооцінку та невпевненість у собі (10%).
Деякі діти намалювали сонечко, дівчинку – веселку – елементи, які
вказували на відсутність душевного комфорту в родині та нестачу тепла,
уваги та любові у стосунках (29%).
Виходячи з цього, робимо висновок, що існують певні «умови» для
виникнення різних страхів у дітей і можна припустити, що ці дані можна
отримати лише проекційним методом.
Дослідження страхів за допомогою методу «Чого я боюсь уві сні, чого
боюсь вдень?».
Певна кількість дітей (9%) взагалі не малювали власні страхи (з різних
причин: «Я нічого не боюся», «Я не знаю, що намалювати», «Я не вмію
малювати», «Я не хочу»), але більшість з них це зробили (91%). Вони
подолали блок страху у своїй свідомості, і вони здатні з сильною волею,
цілеспрямованим зусиллям замислитися над тим, про що намагаються не
думати, чого бояться, що їх стримує.
Після того, як дитина викликала страх, їй задали кілька запитань:
1. Що саме ти намалював?
2. Цей страх твій чи чужий?
 25

3. Чому ти це боїшся?
Завершальним етапом діагностики за допомогою проекційної методики
є вправа, яку можна віднести до збірки, мета якої – зменшити прояв страху та
врятувати дитину від переслідування. Коли дитина відповіла на запитання, її
страхи намалювали на аркуші паперу, щоб картинку більше не було видно, і
помістили в красиву велику коробку з написом: «Він у цій красивій коробці,
він більше ніколи не вийде». Замість даного страху дам тобі цукерку! Після
такого «обміну» всі діти залишилися задоволені [7].
За результатами досліджень, проведених з використанням проекційних
методик, було встановлено наступне. У всіх дітей є певний страх, в більшості
випадків він обумовлений страхом перед смертю, цей страх найчастіше
зустрічається у дітей старшого дошкільного віку. У більшості випадків
агресія та тривожні розлади мають «сімейне» коріння, ставлення батьків до
своїх дітей через психологічний клімат сім’ї.
Батькам важливо пам’ятати, що будь-який страх може стати
невротичним, якщо у дитини зберігається внутрішній дискомфорт.
Невротичні переживання особливо яскраві і супроводжуються серцебиттям,
застудою, пітливістю, порушенням сну, втратою апетиту. У цьому випадку
потрібно негайно звернутися за допомогою до практичного психолога.

2.2. Методики подолання дитячих страхів та поради для батьків

На формувальному етапі експерименту було запропоновано методики

подолання страху у дітей дошкільного віку, а також зроблені батьківські
поради для усунення дитячої тривожності.
Боротьба зі страхами дитини є специфічною, тому що дітям важко
звертатися з проханням про допомогу. Коли вони бояться, їм дуже важко
пояснити, чого саме бояться. Отже, щоб досягти успіху в психотерапії,
потрібно спершу зрозуміти, чого лякається дитина – вигаданого «бабая», а
може, темряви чи самотності. Для цього можна попросити її намалювати
 26

власні страхи. Але це не завжди працює, тому що дитина може відмовитися

від даної робити. Дана відмова може бути пов’язана з тим, що вона в даний
момент не має бажання малювати, або не готова до відкритості. Тому
необхідно готуватися до невдачі [4]. У цьому випадку можна розповісти про
страхи дитини і намалювати їх. Але якщо дитина все одно не хоче це робити,
не змушуйте.
При наявності малюнку, сміятися над страхом допоможе впоратися з
ним. В даній ситуації допоможе казкотерапія. Ви повинні схилити дитину
перетворити даний страх на те, що змусить її посміхнутися: малювати ріжки,
бороду, окуляри тощо. Ви також можете намалювати малюнок розсіювання
страху. Наприклад, діти бояться павуків. Можна намалювати, як цей павук
впав у склянку з молоком. Тим не менш, образи, які колись викликали страх,
тепер необхідні, щоб викликати сміх. Важливо, щоб дитина намалювала її
сама, щоб їй було легше долати страхи в житті.
Також важливо пам’ятати, що не варто висміювати дитину і називати її
боягузом. Слід зазначити, що страх є нормальною реакцією організму, і
дорослі часто бояться певних речей, вони просто вчаться контролювати свої
страхи [6].
Єдиний і найефективніший спосіб подолати страхи вашої дитини – гра.
Діти повинні вміти відкрито і вільно висловлювати свої почуття. Адже часто
існують соціальні рамки, певні поведінкові норми та багато інших правил,
яких необхідно дотримуватися в житті. В результаті у дитини немає шансів
реалізувати себе, тому і виникає страх. Звісно, є й інші фактори, які можуть
вплинути на страхи дитини, і найпоширенішими причинами є поради батьків
та їхня неадекватна поведінка.
Тож що ж має бути основою для дитячих ігор, що знищують страх? По-
перше, це залежить від особливостей страху. Але є деякі загальні
рекомендації, які допоможуть дітям з будь-якими страхами. Ігрову терапію
слід поєднувати з іншими методами [9]. Вона також повинна навчити дітей
 27

повноцінно сприймати свої емоції, сприяти активізації розумових процесів,

утворювати чудовий настрій. Під час гри дітей потрібно хвалити.
Рухливі ігри також створені для боротьби з дитячими страхами.
Наприклад, страх перед самотністю допомагає подолати групові ігри в
«хованки». Якщо дитина боїться темряви, можна грати в такі ігри, як пошук
скарбів, переважно в темряві. Вам не потрібно повністю вимикати світло,
просто приглушіть його.
Психологи також рекомендують батькам стати «чарівниками». Тобто
їм потрібно придумати «заклинання» — набір слів або фраз, здатних розвіяти
жахливий предмет. Але під час боротьби зі страхом найкраще зробити
профілактичні методи цього [6]. Профілактичні методи дитячих страхів
включає деякі правила, які мусять дотримуватися батьки:
1. Дитину не слід навмисно залякати. Не можна дозволяти іншим
залякувати її.
2. Якщо дитина не їсть кашу, не потрібно залякувати її лікарем, який
зробить їй укол.
3. Якщо не розповідати дитині про «бабайку», яка може прийде за нею,
якщо вона буде нечемно себе поводити, то дитина його не буде боятися.
4. Не варто розповідати дітям страшилки.
5. Не давайте дитині заснути, коли у неї поганий настрій.
6. Важливо також контролювати, які відео дивиться ваша дитина, в які
ігри грає, оскільки там може бути безліч непотрібної їй інформації
(різноманітні монстри, вбивство, страшна музика тощо).
7. Не нав'язуйте дитині власні страхи. Їй не обов’язково знати, що їхні
батьки бояться мишей, тарганів чи деяких комах. Навіть якщо ви побачите
таргана, докладіть зусиль не кричати. Протиставтеся своїм страхам разом з
дитиною.
8. Не забороняйте дитині лякатися і лаятися. Батьки мусять розуміти,
що страх не є ознакою слабкості, примхливості чи впертості. Страх також не
варто ігнорувати.
 28

Страх у дітей є нормальним і природним явищем, яке знаменує стадію

розвитку центральної нервової системи [15]. Вам не потрібно боротися з
ними радикально, але і потакати йому не варто. Ці етапи переносяться легше,
якщо мати спокійна і розуміє проблеми дитини.
До страхів у дітей варто ставитися серйозно, навіть якщо вони бачаться
смішними та вигаданими. Батьки повинні розуміти, що шлях від
«звичайного» страху до допомоги спеціаліста короткий і, на жаль, іноді
винуватцями є ми самі.
Зверніть увагу на висловлювання, які ви використовуєте під час
спілкування з дитиною, не маніпулюйте, не користуйтеся страшилками, щоб
отримати бажаний результат за короткий проміжок часу.
Що робити, якщо у дитини з’являються деякі страхи?
1. Дізнайтеся чому.
2. Творіть і малюйте разом – нехай дитина висловить власні страхи на
аркуші паперу, складе історію де зробить себе головним героєм – сильним та
сміливим [17].
3. Якщо дитина побоюється спати в темній кімнаті, увімкніть їй нічник,
розкажіть казкову історію, дайте кохану іграшку і нехай вона спить з нею,
щоб відчувати себе в безпеці.
4. Програвайте ситуації, які допомагають справитися зі страхами,
наприклад, якщо дитина лякається лікаря – грайте в госпіталь, якщо дитина
лякається темряви – станьте шукачами скарбів.
5. Частіше обіймайте дитину і більше розмовляйте з нею про її
переживання, вона повинна відчувати вашу любов та турботливість.
6. Будьте терплячими до страхів вашої дитини, подолання їх потребує
певного часу та злагоджених зусиль. Ви можете допомогти своїм дітям вийти
з емоцій, щоб вони не ставали невротичними, тривожними, соціально-
боязливими [10].
7. Не сваріть дитину, за прояв страху.
 29

8. Виховуйте дитячу незалежність, даючи їй зрозуміти, що вона вже

чимало вже знає і може.
9. Слідкуйте за тим, що ваша дитина дивиться, і не допускайте їй
проводити велику кількість часу за планшетом або телевізором. Дивіться
добрі комедії, читайте разом чисті книги, слухайте релаксуючу музику.

ВИСНОВКИ

1. Страх – це те, що переслідує людину все життя, виникаючи с самого

дитинства. Він забирає важливе місце в дитячому житті: з одного боку, він
перешкоджає небезпечній і необдуманій діяльності, а з іншого – позитивний
страх перешкоджає розвитку дитячої особистості.
2. Вчені по-різному трактують страх та його види. А. Орлов усі страхи
класифікує на такі категорії: біологічні, соціальні та екзистенційні.
 30

Психологи також по-різному формували функцію страху, і всі вони

погоджуються, що головне завдання страху — рятувати людське життя.
3. Є багато причин, чому діти відчувають страх. Основна причина –
попередня травматична ситуація. Базою формування страху у дітей є
середовище та його тривожність. Тому ви повинні бути обережними, що
говорите при своїх дітях. Наприклад, не потрібно згадувати стихійні лиха,
злочини чи просто щось, що засмучує вашу дитину, тому що це викличе у неї
страх.
4. Так, страхів багато, але ми сформулювали найпоширеніші дитячі
страхи. Серед них: страх темряви, страх перед усілякими монстрами,
незнайомцями, кошмарами та перукарями.
5. Кожна вікова група має певну схильність до страху. Ми визначили
головні страхи, з якими наштовхуються діти у своєму житті. Але треба
пам’ятати, що певні страхи є нормою в певному віковому періоді і не треба
робити великою проблеми, але також поважайте та допомагайте своїй дитині
подолати їх.
6. На сьогоднішній день існує велика кількість методик, призначених
для подолання страхів у дітей. Сюди входять різноманітні проекційні методи,
тести, ігротерапія, казкотерапія тощо. Батьки повинні привертати увагу на
страхи своїх дітей і не нехтувати ними, оскільки це може привести до
проблем у майбутньому. Набагато краще витратити трохи часу на розмову з
дитиною, з’ясувати її страхи та пограти так, щоб звільнити або принаймні
пригальмувати їх, ніж потім звертатися за допомогою до психолога у
дорослому житті.
7. Також є багато речей, які батьки можуть зробити, щоб стати у
пригоді своїм дітям в боротьбі зі страхами та запобігти винекненню нових: їм
краще не розповідати дитині історії про різноманітних монстрів і не лаяти її
за те, що вона чогось лякається. Крім того, обмежте кількість часу, протягом
якого діти дивляться відео та ігри, а також те, які саме ігри та відео вони
дивляться; якщо вони пропагують насильство та спіритизм, краще загалом
 31

заборонити їх, оскільки це не тільки посилить страх дитини, а й може також

призвести до дитячої агресії.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вікова і педагогічна психологія: навч. посіб. О.В.Скрипченко,

Л.В.Волинська та ін. Київ: Каравела, 2006. 344 с. (5)
2. Волошок О.В. Психологічний аналіз проблеми тривожності
особистості / О.В. Волошок // Проблеми сучасної психології. Збірник
наукових праць Кам’янець Подільського національного університету імені
 32

І.Огієнка, Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. 2010. №10.
120-128 с.
3. Гірняк А. Н. Глибинно-психологічне підґрунтя суїциду / А. Н.
Гірняк // Психологія і суспільство. 2010. №1. С. 151-158. (6а)
4. Дитячі психологічні травми, страхи. Як їх запобігти // Завуч. –
2002. №17–18. С. 62–63. (9)
5. Захаров О. І. Денні і нічні страхи у дітей / О. І. Захаров. СПб.:
Союз, 2005. 448 с.
6. Зонова О.І. Сутність феномену страху особистості в історичному
екскурсі філософії та психології / Збірник наукових праць Інституту
психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2007. Т.7, вип. 10 С. 122 -
130. (12)
7. Карпенко Н. Диференціація та діагностика окремих видів страху
у дітей. Початкова школа. 2002. № 3. С. 4-7. (13)
8. Карпенко Н. Профілактика дитячих страхів. Дошкільне
виховання. 2003. № 9. С.14 - 15. (14)
9. Корненко Н. В. Діагностика психічного розвитку дитини в роботі
педагога (вчителя, вихователя): навч. посібник. Київ: Коравелла, 2008. 192 с.
(17)
10. Лебединський, В. В. Емоційні порушення в дитячому віці та їх
корекція / В. В. Лебединський, О. С. Нікольська. М., 2010.
11. Мазур О. Дитячі страхи: Діагностика та подолання //Психолог.
2006. С.15-18.
12. Мутліна Л. Психолого- педагогічні дослідження страхів у
молодшому шкільному віці //Соціальна психологія. 2004. №5. С.144-152.
13. Орлов А. Б. Психологічні механізми виникнення і корекції
нав'язаних дитячих страхів / А. Б. Орлов, Л. В. Орлова, Н. А. Орлова.
Питання психології. 2011. № 3. С. 7.
14. Осадько О. Страх як прояв особистiсних самообмежень//
Психолог. – 2004 – №7.- С.25-29.
 33

15. Слабик Я. Подолання тривожності та страху. Психолог. 2008.

№21. С.8. (26)
16. Громадський моніторинг роботи судів Тернопільщини / Анатолій
Фурман, Андрій Гірняк, Галина Гірняк. Психологія і суспільство. 2016. № 3.
С. 122-128. (27а)
17. Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини
від А до Я. Харків: Веста, 2007, С.141. (28)

ДОДАТКИ
Додаток А
Інструкція до Тесту тривожності
1. Гра з молодшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде у дитини:
веселий чи сумне? Він (вона) грає з малюками».
2. Дитина і мати з немовлям. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї
дитини: сумне чи веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою і малюком».
 34

3. Об'єкт агресії. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе
або сумне?»
4. Одягання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини? Він (вона)
одягається».
5. Гра зі старшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї
дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає зі старшими дітьми».
6. Вкладання спати на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї
дитини: сумне чи веселе? Він (вона) йде спати».
7. Умивання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе
або сумне? Він (вона) у ванній».
8. Догана. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або
сумне?»
9. Ігнорування. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне
чи веселе?».
10. Агресивний напад. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини:
веселе або сумне?»
11. Збирання іграшок. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини:
веселе або сумне? Він (вона) прибирає іграшки».
12. Ізоляція. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи
веселе?»
13. Дитина з батьками. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини:
веселе або сумне? Він (вона) зі своїми мамою і татом».
14. Їжа на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне
чи веселе? Він (вона) їсть». Тест 41 42 43 44