Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського»

Факультет дошкільної та спеціальної освіти

Кафедра сімейної та спеціальної педагогіки і психології

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Роль неповної сім’я у формуванні психологічних особливостей

дітей дошкільного віку

Студента _____ курсу ______ групи

«Дошкільна освіта»
___________________
Керівник
___________________

Національна шкала
________________

Кількість балів:
__________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ______________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

______________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Одеса - 20 __ рік
 ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
В НЕПОВНІЙ СІМ’Ї 5
1.1. Дослідження проблеми неповної сім’я в психології 5
1.2. Проблемні аспекти та психологічні особливості розвитку дітей
дошкільного віку у неповних сім’ях 8
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА
ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У НЕПОВНІЙ СІМ’Ї 15
2.1. Рівні психологічних особливостей неповних сімей 15
2.2. Методики експериментального дослідження дітей дошкільного
віку у неповних сім’ях 16
2.3. Особливості психологічного супроводу дітей дошкільного віку з
неповної сім'ї 21
ВИСНОВКИ 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25
ДОДАТКИ 27
 3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблеми сім’ї — соціальні та

психологічні особливості, які пов’язані з динамічною структурою сімейних
стосунків, атрибутами їх впливовості на розвиток дитячої особистості,
надання психологічної підтримки сім’ям, які опинилися в неблагополуччому
стані. Ці проблеми з самого початку пов’язані з психологією та педагогікою.
Проблеми типології сімей, їхні специфічні умови, головні питання та
види психологічної підтримки були в епіцентрі уваги багатьох відомих
психологів: А. Адлера, Е. Берна, Л. Виготський, Е. Еріксон, В. Огборн, Ф.
Педерсон, З. Фрейд, К. Юнг та інших.
В умовах національного розвитку в Україні формування дитячої
особистості, є дуже реалістичним і їх соціалізація зумовлена пошуком
найкращого способу підготовки дітей до незалежного життя. Сьогодні в
Україні помічаються негативні тенденції у всіх сферах життя людини: на
високому рівні безробіття, падіння цінностей моралі, соціальна
дезадаптованість, недостатній правовий захист дітей, підлітків та їхніх сімей,
що спричинює низьку соціальну підліткову компетентність.
Враховуючи те, що сім’я є основним центром формування та
виховання дитячої особистості, не можна не зважати на їх специфічне
соціальне середовище. Останніми роками зросла кількість розлучень,
позашлюбних дітонароджень, смертність, що є наслідком зростання кількості
неповних сімей. При цьому визначення психологічних дитячих особливостей
з неповних сімей є актуальним питанням.
Перспектива національного духу та соціального та економічного
прогресу, розвиток української демократії та громадянського суспільства
невимушено залежать від психологічної атмосфери в сім’ї та цілісності її
внутрішніх стосунків.
Об'єкт дослідження: умови формування психологічних дитячих
особливостей з неповних сімей.
 4

Метою дослідження є основа вітчизняних та зарубіжних

психологічних та теоретичних досліджень та емпіричного аналізу сімейної
психотерапії визначають головні психологічні характеристики та проблеми
неповних сімей, а також вплив даних проблем на психологічне формування
дитячої особливості.
Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання:
1. Провести теоретичний та методологічний аналіз теорій сімейної
психології, у тому числі неповних сімей.
2. Визначити головні психологічні особливості неповних сімей та
розвитку в них дитячої особистості.
3. Вивчити психологічні дитячі особливості з неповних сімей.
4. На основі теоретичних та емпіричних результатів дослідження
опрацювати програми психологічної підтримки дітям з неповної сім’ї у
діяльності практичних психологів у закладах дошкільної освіти.
Методи дослідження: теоретичні: аналіз та узагальнення науково-
дослідницького матеріалу з даної проблеми; емпіричні: спостереження за
дитячою поведінкою у ЗДО, застосування методів психологічної діагностики
такі, як проекційний метод «Сімейна соціограма», метод вивчення дитячої
самооцінки Дембо-Рубінштейна, метод А. Прихожан для визначення
індивідуальної тривожності; статистичні: кількісний та якісний аналіз,
обробка отриманих даних.
Дослідницько-експериментальна база: експериментальне
дослідження проводилося на базі Одеського ЗДО№15 в експериментальному
дослідженні взяли участь 56 реципієнтів, з них 35 з неповної сім’ї та 21 з
повних сімей.
Наукова новизна та теоретична значущість даного дослідження полягає
у визначенні комплексу головних психологічних особливостей та
проблемних сфер неповних сімей.
Структура курсової роботи: робота складається із вступу, двох
розділів, висновків, списку використаної літератури (30 назв) та додатків.
 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ

ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
В НЕПОВНІЙ СІМ’Ї

1.1. Дослідження проблеми неповної сім’я в психології

У ХХ ст. сформована порівняно міцна система психологічної

підтримки сім’ї, яка відіграє активну роль та досягає успіхів у розвинених
країнах світу [15]
Представники всіх потужних галузей сучасної психології вивчають
сімейні проблеми з метою координації сімейних стосунків, утворення
найкращих умов для індивідуальної соціалізації, забезпечення відповідного
рівня психологічної консультації та сімейної психотерапії. Поки що існує
кілька основних методів психологічної консультації та сімейної психотерапії:
психоаналітичний напрямок (З. Фрейд, Е. Еріксон та ін.), гуманістичний
напрямок (Е. Фромм та ін.), транзакційний та аналітичний напрямок (Е. Берн
та ін. ), індивідуально-терапевтичний напрямок (А. Адлер та ін.) [15].
Серед вітчизняних вчених, які проводили глибокі дослідження
сімейних психологічних проблем, є: Т. Алексієнко, О. Бондарчук, О. Власова,
К. Маннапова, А. Капська, І. Юрченко та інші. Українськими науковцями
розробка сімейної проблематики базується переважно на результатах
досліджень зарубіжних дослідників стосунків в сім’ї та порівняльному
аналізі багатьох сімейних традицій нашого українського народу [8]
Виходячи з їхнього дослідження, ми погоджуємося з пропозицією Р.
Овчарової назвати батьківство родительством, щоб уникнути неточності
термінології, можливо, через те, що слово «батько» в українській мові
означає один із батьків – чоловік. Ми вважаємо, що батьківство – це складне,
багатогранне та багатофункціональне явище, яке об’єднує переконання,
судження та очікування подружжя щодо дитячого виховання. Початковий
етап формування констелляції батьківської ідентичності в психології
 6

особистості припав на дошлюбний період, а потім заклав основу її

когнітивних, емоційних та поведінкових складників. Наступним етапом
даного процесу є координація реалізації батьківської ідентичності обох із
подружжя та їхніх батьківських ролей в практиці.
Матері відіграють важливу роль у формуванні емоційної прихильності
та соціальних інтересів дітей. Для дівчат вона є прикладом розпізнавання
гендерних ролей — моделей навчання, поведінки жінок, дружин, матерів, для
хлопчиків — прототипом майбутньої дружини, створюється модель певного
рольового співвідношення в сім’ї.
Батько оптимізує розвиток пізнавальної та соціальної практики дітей
для формування їх емоційної самостійності. Для хлопчиків батько є зразком
гендерно-рольової ідентифікації, ідеалом чоловічої поведінки, сприяє
розвитку жіночності у дівчат.
Батьківські стосунки в сім'ї мають значний вплив на емоційний
дитячий розвиток, формування в них «життєвих ситуацій», життєвих
стратегій [8].
Психологічна допомога сім’ї є предметом пильної уваги українських
дослідників (Т. Алексієнко, О. Бондарчук, О. Власова, К. Маннапова, А.
Капська, І. Юрченко та інші). Активно вивчати особливості зміни функцій
сім’ї в сучасному кризовому суспільстві, розробку нових методів і нових
технологій у психотерапії та консультуванні тощо. Створюються школи
молодих батьків, центри сімейної психології та психолого-просвітницької
допомоги, батьки готуються до народження та виховання дітей [8].
Сім'я відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні та розвитку
особистості дітей. З самого початку свого життя вона перетворилася на
соціальну особистість. Батьки автоматично отримують статус важливих
людей, адже саме від них залежить матеріальне життя, у майбутньому
потреба в любові та визнанні для них матиме те саме значення для дітей. У
стосунках з батьками діти вчаться і засвоюють поведінкові навички,
міжособистісного спілкування, гендерно-рольові моделі поведінки тощо.
 7

Відносини батьків і дітей є одним з найважливіших аспектів сімейних

відносин.
Родина завжди була в центрі уваги суспільності. Своєрідної уваги
заслуговує становище неповних сімей у нашому суспільстві. Неповна сім'я –
один з головних соціальних та демографічних типів сучасної сім'ї. Неповна
сім’я – це невелика група з неповними зв’язками, традиційної системи
стосунків матері, батька та дитини немає [6].
Для збільшення кількості неповних сімей у сучасному житті є вагомі
причини. Зростання неповних сімей безпосередньо пов'язане зі сферою
сімейних стосунків: зміненні моральні норми у сфері сексуальних стосунків;
поширені дошлюбні стосунки; зміненні традиційні ролі чоловіка і жінки;
втрачені виробничі функції сім'ї; молоді люди не підготовлені до шлюбу;
завищені вимоги до подружжя; зловживання алкоголем і наркотиками.
Є кілька джерел для формування неповних сімей. Більшість із них
пов’язана з розпадом сім’ї через розлучення. Зібрана дослідниками
соціологічна інформація свідчить, що найпоширенішими причинами
розлучення є алкоголізм, особистісні відмінності, зрада чи утворення іншої
сім’ї. Варто відзначити, що в більшості випадків ініціатором розлучення є
жінка. Що стосується ранніх шлюбів, то вони менш здійсненні, ніж зазвичай.
Безсумнівно, цей процес стимулюється незрілістю чоловічого та жіночого
суспільства та громадян, їх безвідповідальним і легковажним ставленням до
сім’ї, збільшенням кількості вимушених шлюбів у зв’язку з вагітністю та
пологами. Непропорційне зростання смертності чоловіків працездатного віку
через неприродні причини (отруєння, виробничі травми, бойові дії тощо), що
спостерігається за останнє десятиліття, також значною мірою сприяло
формуванню неповних сімей [2].
Через зміни етики у сфері статевих стосунків, поширення дошлюбних
стосунків, недостатню підготовку молодих людей до шлюбу, надмірні
вимоги до шлюбних партнерів, збільшується кількість дітей, народжених
поза шлюбом.
 8

Нині, окрім вищезазначеного, до неповних сімей входять чоловіки та

жінки, які фактично розлучені; у зв’язку з усиновленням дітей одинокими
матерями та встановленням опіки чи піклування у разі дітей-сиріт [1].

1.2. Проблемні аспекти та психологічні особливості розвитку дітей

дошкільного віку у неповних сім’ях

Сім'я виконує такі функції: виховна; економічна (бажання членів сім'ї

удовольнити власні матеріальні потреби); емоційна (задовольняти базові
психологічні потреби); духовного спілкування (спільне дозвілля, взаємне
духовне збагачення); первинного та соціального контролю (забезпечення
дотримання членами сім’ї соціальних норм тощо).
Очевидно, що дані функції не можуть бути певною мірою реалізовані в
домогосподарстві з одним батьком. Неповні сім’ї мають багато проблем,
зокрема соціальних та економічних, освітніх, медичних, психологічних.
Серед проблем неповних сімей у більшості випадків особливо помітні
проблеми економічного характеру. Загальний бюджет домогосподарства
включає особистий трудовий дохід, пенсії, компенсації та пільги, надані
державою, аліменти на дитину після розлучення, подарунки грошей чи
товарів, продукти родичів і друзів [7].
Оскільки головою таких домогосподарств зазвичай є жінки, то варто
звернути увагу на політику зайнятості країни в даний час. Сьогодні жінок
витісняють із робочої сили і потрапляють у сферу біржі праці чи бюджетних
установ з низьким рівнем доходу. Потреба у вихованні дітей, спонукає жінок
активніше шукати високооплачувану роботу чи додатковий заробіток.
Останнім часом перелік соцзабезпечення значно скорочено, рівень
соціального забезпечення знизився. Жінка, яка виховує дитину без батька,
повинна відповідати за благополуччя своєї родини. Особливо бракує
неповних домогосподарств, де ростуть діти з фізичними чи нервово-
психічними відхиленнями, особливо діти з обмеженими можливостями.
 9

Якщо дитина-інвалід потребує постійного догляду, жінки не можуть

покращити свій матеріальний добробут, і вони повинні жити за рахунок
пенсії по інвалідності дитини [4].
Навіть у найбільш турботливої жінки в неповній сім’ї не вистачає часу
на виховання дітей. Оскільки їхні матері перевтомлені й перенавантажені,
діти залишаються напризволяще.
Серед проблемних моментів неповних сімей особливо помітною є
проблема функції як інституту виховання та дитячої соціалізації. Великий
вплив на виховний процес має специфічний спосіб життя неповних сімей.
Відсутність одного з батьків у сім’ї призведе до поганого та невдалого
виховання дитини. У неповних сім'ях хлопчики не бачать в сім'ї прикладів
чоловічої поведінки, що призводить до формування у них неадекватних
уявлень про ролі чоловіка і батька в процесі соціалізації. Поведінка
незаміжніх матерів у сім’ї пов’язана переважно з відсутністю другого з
батьків. Це також позначилося на соціалізації дівчат, які виросли в неповних
сім’ях, спотворюючи їх уявлення про ролі та функції жінки, дружини та
матері. Діти, які виховуються в неповних сім’ях, позбавлені своїх зразків для
наслідування у стосунках між чоловіком і жінкою в сім’ї, що негативно
позначається на їх загальній соціалізації і особливо підготовці до
майбутнього сімейного життя.
Психолого-педагогічна оцінка ідентифікації дітей з батьками є одним із
основних критеріїв ефективності сімейного виховання. Таким чином дитина
виражає прийняття моральних та світоглядних норм батька. Реалізація цієї
складової навчального та виховного процесу в неповних сім’ях деформується
відсутністю одного з батьків. У неповних сім’ях до вищезазначених проблем
додається відсутність материнської опіки, без якої неможливе виховання
дітей [9].
Батькам важко повністю контролювати дитину та впливати на її
загальну поведінку в рамках навчальної діяльності. Ефективному батьківству
заважає багато об’єктивних причин: порушується звичайна тріада в сім’ї:
 10

«батько + мати + дитина», головна причина – перевтома, яка залишає дитині

недостатню увагу.
Наступні соціальні характеристики неповних сімей з неповнолітніми
дітьми, які потребують уваги громадськості, пов’язані з якістю свого
здоров’я. Педіатри, які вивчають здоров’я дітей, прийшли до невтішного
висновку, що діти з неповних сімей частіше хворіють на гострі та хронічні
захворювання. По-перше, жінки змушені виконувати функції матеріального
забезпечення сім'ї, що ставить під загрозу традиційні материнські обов'язки
щодо виховання та зміцнення дитячого здоров'я [9].
У сім’ї з одним батьком тому члену сімї, який залишився, легко дати
дитині негативне ставлення до зниклого батька, особливо якщо розпад стався
через розлучення, що спричинило серйозні переживання. Жінка з дітьми і без
чоловіка повинна робити все можливе, щоб її діти не думали, що всі чоловіки
погані. Хлопчику, який почув це, було важко повірити, що бути чоловіком –
це добре.
Оскільки діти в неповних сім’ях не можуть спостерігати за стосунками
між чоловіками та жінками, вони ростуть без цілісної моделі стосунків.
Проте всі ці питання вирішені. Жінка-мама, швидше за все, матиме
відповідне, сприйнятливе ставлення до чоловіків і буде достатньо зрілою,
щоб не утворювати в них негативного образу своїм дітям. Вона може
допомогти своїм дітям налагодити добрі та близькі стосунки з чоловіками,
яких вона знає і поважає.
Хлопці в неповних сім’ях стикаються з більш серйозними проблемами,
вони заклопотані матерями або вважають, що панівні жінки в суспільстві
починають відчувати, що чоловіки відіграють другорядну роль як у домі, так
і в сімейному житті [9].
Дівчата в неповних сім’ях також можуть мати спотворене уявлення про
стосунки. Чи готова вона до ролі служниці? Віддавати все і нічого не
отримувати, або відчувати, що ти можеш зробити все і бути повністю
незалежним.
 11

На розвиток дитячої особистості впливає безліч факторів. Головний із

них? Атмосфера родини, клімат сімейних стосунків, якою дихають діти. У
стосунках з батьками вони черпають досвід спілкування з іншими людьми.
Діти розуміють сімейні цінності і прагнуть дотримуватися певних звичаїв, та
традиціям, які склалися в родині батьків.
Діти сильно чутливі і швидко сприймають навіть найдрібніші нюанси
батьківських стосунків. Відносини між мамою і татом поступово стають
взірцем для дітей. Якщо батьки дружні, доброзичливі та підтримують один
одному, то вони розвивають схожі стосунки зі своїми дітьми, які, у свою
чергу, однаково ставляться до усіх, хто їх оточує. Якщо батьки ворожі й
часто лаються за першість в сім’ї, діти поводяться так само [9].
Коли тато диктаторський і суворий, а мати ніжна і добра, «чоловічий
ідеал» може стати взірцем для наслідування. Особливо це стосується
хлопчиків. Проте в період сучасності, коли чоловіки і жінки рівні, швидше за
все, слідувати моделям чоловічої поведінки. Відносини між батьками? Це
основа для того, щоб людина сама обирала свій спосіб життя.
Найпоширенішою характеристикою дітей у сім’ї є відображення атмосфери,
що панує в їхньому домі. Хоча діти з однієї сім’ї можуть бути зовсім не схожі
один на одного. У більшості випадків вони абсолютно різні [10].
Важливим чинником, що визначає вплив сім’ї на формування дитячої
особистості, є сімейне середовище. Кожна сім’я характеризується певними
відносинами між її членами. Кожна сім’я має власні унікальні особливості.
Сім'я бере початок з мами, тата і дитини. Безпосередня роль мами
різниться від ролі дружини, також роль тата різниться від ролі чоловіка. С
появою малюка вносяться нові характеристики у стосунки між батьками. А
дитина? Вся увага батьків прикута до неї. Між усіма трьома членами сім’ї
існують певні стосунки. У більшості випадків діти є центром усього
сімейного життя. Звичайно, відповідальність матері перед дитиною, особливо
в перші роки її життя, набагато ширша, ніж у батька. Це призначення матері
[15].
 12

Коли народжується друга дитина, положення кожного члена сім’ї знову

змінюється. «Короля – малятко» одразу «скинуто з престолу». Відтепер він
має зайняти своє місце відповідно до мінливих обставин, і я не знаю, чому
мама і тато це дозволили. Це сталося тому, що нова людина — дитина —
замінила першу дитину, яка шукала можливості повернутися на попередню
посаду і служити старшим. При цьому новонароджена дитина звикає до
свого місця в сім’ї як «дитини». Але його позиція означає щось зовсім інше
для старшої дитини.
З появою третьої дитини ситуація для всіх членів сім’ї знову змінилася.
З тих пір у неї вже троє дітей. Раніше первістка «скинули з престолу», а тепер
постала черга другої дитини. Він зараз посередині? Між старшим і
молодшим із кожного народженого сімейні спільноти набувають нових
форм, з новими впливами та новими стосунками один з одним. Напевно,
тому діти однієї сім'ї так відрізняються один від одного, хоча і росли разом.
Схожість частіше зустрічається між дітьми одного віку в двох різних сім’ях,
ніж між першою та другою дітьми в одній сім’ї. У міру зростання сім’ї кожна
дитина самостверджується по-своєму. Багато разів здається, що хтось із дітей
перебуває в кращому становищі. Іноді здається, що друга дитина є
«загрозою» для першої. Іноді те саме стосується і старших дітей, якщо
дитина намагається її перевершити [3].
Роль старшого сина в сім'ї повністю залежить від розуміння кожної
дитини. Не всі первенці бажають бути лідерами. Кожна сім’я унікальна в
цьому плані завдяки тлумаченню взаємин. Раннє розуміння ролі лідера
залишає на людину незабутнє враження. Це залежить від виховання
батьківської родини.
Якщо сім’я є неповною, то всі ці закони індивідуального
психологічного розвитку змінюються, тому що один із батьків, ні мати, ні
батько, не можуть врахувати всі нюанси виховання дитини. В результаті
психічне здоров’я дітей з неповних сімей порушується і може бути надмірно
емоційним, тривожним, замкнутим тощо.
 13

На жаль, переважна більшість психолого-соціальних дитячих

характеристик, які переживають батьківське розлучення, свідчать про
негативний вплив їх на дитячу особистість. В розлучених родинах діти
народжуються з високим рівнем тривоги, тому що: по-перше, дитяча
тривожність є реакцією на об'єктивні утруднення функціонування неповних
сімей; по-друге, особистісні дитячі проблеми як результат сімейного
неблагополуччя. До першої частини входять такі показники: занепокоєння
дітей через матеріальні сімейні труднощі, занепокоєння про здоров'я родичів,
через конфлікти між батьками.
Діти, які пережили розлучення батьків, все більше хвилюються за
здоров’я своїх близьких, бо бояться втратити єдиного батька. Ця тривога
розвивається у розлучених родинах де у дітей на перших етапах
супроводжується їх набуття повної соціальної та матеріальної незалежності.
Логічно також виявити, що конфлікти між батьками в повних сім'ях і між
батьками в сім'ях після розлучення вирішуються більшою мірою. Отже – у
зв’язку з цим у дітей знижується тривожність щодо розлучення, тому у дітей
із непошкоджених сімей рівень тривожності відносно вищий.
Причини тривожності у дітей другої групи були пов'язані з їхніми
проблемами особистості.
Дитячі страхи проявляються у розбіжностях з батьками та труднощах у
засвоєнні шкільної програми. Розлучення в сім’ї значно збільшує частоту
конфліктів між дітьми та їхніми батьками. Високий рівень тривожності через
необхідність розвивати стосунки з кожним із батьків окремо і не вступати в
конфлікт лояльності (тобто не розкривати своїх уподобань ні одному з
батьків). Розлучення батьків породжує в душі дитини ворожість до батька,
який його покидає, і матері, яка дозволяє батькові піти. Агресія розвивається
і проявляється в поведінці обох батьків, особливо матері, яка несе
відповідальність за відхід батька.
Тривога щодо неуспішності серед старшокласників пов’язана з
перспективними ситуаціями. Розлучені діти дуже цінують обмежені
 14

можливості сімейної допомоги та підтримки, більше турбуються про

виконання своїх життєвих планів.
Особливу увагу слід приділити також підвищеній уразливості
хлопчиків у неповних сім’ях та іншим причинам тривоги. Оскільки в
неповних сім’ях бракує стандартів чоловічої ідентичності, матері-одиначки
намагаються компенсувати це, змінюючи свої батьківські ролі. Однак ця
зміна стратегії взаємин із синами призвела до драматичних результатів:
жінки не змогли поєднати з батьком материнські функції любові, терпимості
та теплоти, засновані на чоловічій суворості, вимогливості та авторитаризмі.
В результаті хлопчики втратили не тільки батька, а й частину матері.
Хлопчики в неповних сім’ях мають нижчий емоційний стан, ніж дівчата, і
пов’язані з почуттям особистої ізоляції. Хлопчики в неповних сім’ях частіше
відчувають самотність і труднощі в спілкуванні, ніж дівчата або діти з повної
сім’ї.
Діагностики психологічного розвитку дітей з неповних сімей включає:
провести комплексне клініко-психологічне дослідження дитячої особистості
та систему відносин; проаналізувати сфери мотивації та потреби дітей та
членів їх сімей; проаналізувати розвиток сенсорного сприйняття та
інтелектуальних процесів та їх функцій.
 15

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА

ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У НЕПОВНІЙ СІМ’Ї

2.1. Рівні психологічних особливостей неповних сімей

У зв'язку з розлученням, смертю одного члена родини, народженням

дитини в не шлюбі, усиновленням дитини жінкою яка не перебуває в шлюбі,
тривалою відсутністю одного із батьків, які на законних підставах є
знаходяться у шлюбі. У науковій літературі дослідники часто розглядають
неповні сім’ї як неблагополучні. Ми вважаємо, що детермінантою сімейного
щастя є не стільки структурний склад сім’ї, скільки психологічна атмосфера
у ній, що сприяє взаєморозумінню, виконання освітнього потенціалу,
адаптації в суспільстві та дитячої індивідуалізації.
Зарубіжні вчені (Ф. Райс, Д. Кун та ін.) також вказували, що джерелом
сімейного неблагополуччя є соціальні та матеріальні проблеми. Ми
стверджуємо, що матеріальний статус певною мірою впливає на реалізацію
освітнього потенціалу, але матеріальна стабільність не залежить
безпосередньо від структурного складу [16].
Неповні сім’ї характеризуються більш високим рівнем конфліктності у
стосунках, ніж повноцінні сім’ї, і характеризуються розмитими межами між
сім’єю та поза її межами. Більш високий рівень конфліктності та розмиті
психологічні межі в неповних сім’ях можна вияснити неможливістю або
дуже важкою задовольнянням деяких потреб, які сім’я має задовольнити в
разі розлуки: спільне виховання дитини, спільне дозвілля. Як наслідок, якщо
подружжя не взаємодіє оптимально, рівень незадоволеності сімейними
стосунками та емоційної відчуженості зростають, що призводить до
посилення конфліктів.
Діти дошкільного та початкового шкільного періоду, які виховуються в
неповних родинах, характеризуються: підвищеною тривожністю, емоційною
 16

віддаленістю від батьків, які не проживають вдома (78,3% неповних сімей,

батько яких не проживає з сім’єю, 10,7% – мати, 11,0% – обидва батьки, дітей
виховують бабусі, рідше тітки), і сім’ї мають нижчий емоційний стан, ніж
діти такого ж віку з повноцінних сімей [17].
Психологічна дисгармонія у внутрішньому житті сім’ї після переходу у
неповну, а нездатність батьків налагодити конструктивні стосунки при
розлученні негативно впливає на емоційний дитячий стан. Переважна
більшість батьків, які залишаються в неповних сім’ях для виховання дітей, не
обговорюють власний досвід і переживання з дітьми, вважаючи, що діти
дошкільного та початкового шкільного періоду не можуть зрозуміти таких
складних питань, або свідомо це приховують. щоб не нашкодити дитині. Так,
у більшості випадках дружини бояться висловити свої почуття, образу,
невдоволення та злість на чоловіка, коли говорять з дітьми про батьківство.
Дитина помічає, що мати починає плакати або нервувати під час розмови зі
старшими людьми про батька. Вона розуміє, що в сім’ї «щось не так» і що від
неї приховують щось погане.
В результаті дитина лишається наодинці з тривожним переживанням,
що з членом сім’ї який залишився трапиться щось погане, але не знає, що
саме. Така ситуація може призвести до поступового емоційного відчуження
членів сім’ї [10].

2.2. Методики експериментального дослідження дітей дошкільного

віку у неповних сім’ях

Для вивчення дитячої самооцінки використовували метод Дембо-

Рубінштейна, індивідуальної дитячої тривожність в неповних сім’ях – метод
А. Прихожана, проекційний метод «Сімейна соціограма».
Експериментальне дослідження проводилося на базі Одеського
ЗДО№15 в експериментальному дослідженні взяли участь 56 реципієнтів, з
них 35 з неповної сім’ї та 21 з повних сімей.
 17

Метод вивчення індивідуальної дитячої тривожності в неповних сімях

А. Прихожан
Для визначення основних систем особистісної взаємодії, що сприяють
індивідуальній дитячій тривожності з неповних сімей, ми використали
анкетування за методом А. Прихожан (див. Додаток А).
Експериментальні тести з використанням цього методу показали, що
діти, які виховуються у неповних сім’ях, мали високий рівень тривожності (9
реципієнтів), рівень тривожності вище середнього (12 реципієнтів), трохи
підвищену тривожність (10 реципієнтів) і нормальний рівень тривожності (4
реципієнти). Діти, які виросли в повноцінних сім’ях, мали значно нижчий
рівень тривожності – нормальний рівень тривожності (14 реципієнтів), трохи
підвищений рівень тривожності (5 реципієнтів), і зовсім не характерний
даний стан (2 реципієнти).

Рівень прояву тривожності у дітей з повної

родини
10 %
25 % нормальний
підвищений
не характерний
70%

Рис. 2.1. Рівень прояву тривожності у дітей з повної родини за методом

А. Прихожан

Отже, на підставі результатів методу А. Прихожан можна зробити

висновок про підвищену тривожність дітей, які ростуть в неповних сім’ях,
що підтверджує гіпотезу про впливу роль неповної сім'ї на психологічний
дитячий розвиток.
 18

Проекційний метод «Сімейна соціаграма»

Тестування відносять до тестів графічної проекції. Він дозволяє
визначити місце суб'єкта в міжособистісній системі і, крім того, характер
прямого чи опосередкованого спілкування всередині сім'ї. Опис методу (див.
Додаток Б).
Інтерпретація результатів. Автори пропонують критерії оцінки
результатів тесту: кількість членів сім'ї в зоні кола; розмір кола; положення
кіл по відношенню один до одного; відстань між ними.
На основі результатів першого критерію оцінки дослідники порівняли
кількість членів сім’ї в зоні кола, з фактичною кількістю членів сім’ї. Член
сім'ї, якому загрожує конфлікт з суб'єктом, не потрапить в коло, про нього
«забудуть». При цьому членами сім'ї можуть бути зображені незнайомці,
тварини, улюблені предмети.
Далі звертаємо увагу на розмір кола (другого критерію). Коло «Я»
більше інших кіл, що свідчить про достатню або завищену самооцінку, а
менше – про низьку. Розмір кіл інших членів сім'ї свідчить про їх важливість
в очах піддослідних.
Необхідно звернути увагу на положення кіл у зоні тестового поля кола
та їх співвідношення один з одним (третього критерію). Розміщення об’єкта
його кола в центрі кола може вказувати на езопівську орієнтацію індивіда,
розміщення його внизу від кола, що символізує інших членів сім’ї, може
свідчити про переживання емоційного відторгнення.
Найважливіші члени сім’ї зображені у вигляді великих кіл у центрі або
верхній частині тестової зони.
Нарешті, більше інформації можна отримати, аналізуючи відстань між
колами (четвертого критерію). Віддаленість одного кола від інших кіл може
свідчити про конфліктні стосунки в сім'ї, емоційне неприйняття суб'єктом.
Своєрідне «злипання», в якому кола перекриваються, торкаються і
зустрічаються, свідчить про існування недиференційованого «Я» серед
членів сім’ї, симбіотичних стосунків.
 19

Використовується дана методика для того, щоб за кілька хвилин уявити

ідею сімейних стосунків у ситуації «тут і зараз», а потім розібрати отримані
результати.
Існують різноманітні варіанти цього методу:
1. Стандартна соціальна діаграма із зображенням суб'єкта та всіх членів
його сім'ї.
2. Соціограми, де можуть бути відсутні певні члени сім'ї та/або можуть
існувати особи та речі, які номінально не є частиною сім'ї.
3. Соціограми, які стосуються різноманітних етапів сімейного
життєвого циклу.
Що дозволяє з’ясувати характеристики стосунків у різноманітних
сімейних контекстах та визначити найкращі стосунки на основі членів сім’ї
та фактичних систем стосунків. Порівняння та спільне аналізування
одержаних соціограм дозволяє психологам та членам сім’ї пізнати проблему
з різноманітних точок зору, що може допомогти поставити більш точний
діагноз та знайти ефективний вихід із скрутного становища.
Отже, аналізуючи метод «Сімейної соціограми», ми отримали такі дані:
18 реципієнтів, які виросли в неповній сім'ї з браком спілкування; 5
реципієнтів, які виросли в неповній сім’ї, відчували себе вилученими та
непотрібними; 2 реципієнти, які виросли в неповній сім'ї, не пов'язані з
сім'єю; 4 реципієнти, які виросли в неповній сім'ї, вибирають лише одного
члена сім'ї та ігнорують інших; 6 реципієнтів, які виросли в неповних сім'ях,
відчували емоційний зв'язок з всіма її членами.
Для дітей, які виросли в повноцінних сім'ях, дані такі: 16 реципієнтів
відчувають емоційний зв'язок з всіма членами сім'ї; 3 реципієнти вибирають
лише одного члена сім'ї та ігнорують інших; 2 реципієнти не вистачає
спілкування в сім'ї.
Дані, отримані в результаті тесту, показали, що діти з неповних сімей
відчувають менший емоційний комфорт і зв’язаність у своїх сім’ях, багато з
них пов’язані лише з одним членом сім’ї, можна припустити батьків, з якими
 20

вони проживали. У нашій вибірці є також категорія дітей з неповних сімей,

які відчувають себе покинутими та відкинутими, що викликає особливе
занепокоєння, коли з такими дітьми консультує практичний психолог.
Метод вивчення дитячої самооцінки Дембо-Рубинштейн
Це тестування призначене для проведення психодіагностики
самооцінки на основі наступних параметрів: висота самооцінки (емоційний
контекст), стабільність самооцінки (емоційна стійкість), реалістичний або
адекватний ступінь самооцінки (її підвищення), критичність, вимогливе
ставлення до себе (коли самооцінка знижена), задоволеність собою (через
прямі та непрямі показники), рівні оптимізму (через прямі та непрямі
показники), інтеграція свідомих та несвідомих рівнів самооцінки,
непослідовність в показниках самооцінки, значення у формуванні
«концепції» (див. Додаток В).
Таблиця 2.1
Результати тесту дитячої самооцінки у повноцінних та неповних сім’ях
Рівні самооцінки Діти з неповної сім'ї Діти з повноцінної сім'ї

Високий 14 8

Нормальний 5 19

Низький 2 8

З отриманих даних можна зробити наступний висновок: що дана

гіпотеза яка розкриває роль виховного впливу у неповній сім'ї, який
сформовує у дитини низьку самооцінку, що з часом негативно вплине на
психічне дитяче здоров’я та її взаємодію з іншими людьми.
 21

2.3. Особливості психологічного супроводу дітей дошкільного віку

з неповної сім'ї

Отримані дані в нашому дослідженні дозволяють нам сформувати

рекомендації практичним психологам. У роботі з дітьми, яких виховує один
із батьків, психологам варто повернути увагу на дітей дошкільного та
початкового шкільного періоду, оскільки неповні сім’ї можуть вплинути на
дитячу особистість. Слід пам'ятати, що сім'ї після розлучення по-різному
впливають на хлопців та дівчат. Враховуючи тривожність і низьку дитячу
самооцінку в неповних сім’ях, корекційна робота може спрямовуватись на
зменшення тривожності та підняття самооцінки та впевненості. Робота з
дівчатами з неповних сімей може спрямовуватись на розвиток абстрактних
форм мислення, тому що їх інтелектуальне функціонування менш
сформовано і переважа специфічні форми мислення.
Неприсутність одного з батьків призводить до того, що дитина певною
мірою позбавлена важливої соціальної інформації. Діти з неповних сімей
рідко мають можливість дізнатися про різноманітні варіанти соціального
досвіду, про інтимну та емоційну сторону сім’ї, що утворюється
особливостями подружніх стосунків – це позбавлення неповних сімей до
сімейне життя має негативний вплив. Ця ситуація характеризується браком
чітких подружніх стосунків, що утворює ризик спотворення поняття шлюбу
та сім’ї, що в свою чергу впливає на формування власної сім’ї. Тому
розроблений практичним психологам програма психологічної підтримки
неповних сімей цілеспрямована на виховання відповідальності батьків за
виховання дітей та координацію сімейних стосунків.
Психологи повинні працювати з дітьми дошкільного віку в
різноманітних сферах залежно від типу сім’ї. Давайте відкриємо ці напрямки.
Діти дошкільного віку з розлученої сім'ї: підтримка в адаптації до нової
ідентичності та відчуття повноцінного члена суспільства; підтримка у
 22

пошуку конструктивних напрямів виходу з кризової ситуації; будування

взаємостосунків розлучених батьків.
Діти дошкільного віку з напівсирітських сімей: підтримка у пошуку
конструктивних напрямів виходу з кризової ситуації; навчити дитину жити
без померлого коханого.
Діти дошкільного віку з позашлюбних та прийомних сімей: формувати
правильні стосунки між батьками і дітьми.
Діти дошкільного віку з віддалених сімей: адаптуватися до вимушеної
самостійності та правильного ставлення до батьків.
Підходи до розвитку соціальної компетентності мають передбачати
тренінг дитячої особистості та сім’ї: «Хто я», «Як стати особистістю», «Як
боротися з емоціями», «Як поводитися з іншими», «Як стати впевненим у
власних силах», «Як поводитися в суспільстві», «Соціальна роль, яку я
відіграю у своєму житті», «Як ужитися з сім’єю», «Життя, яке ви обираєте».
 23

ВИСНОВКИ
Протягом всього дитячого періоду сім’я відіграє важливу роль у
розвитку дитячої особистості. Те, як дитина поводиться, чимало залежить від
її поточного емоційного стану та від того, чи імпонує їй те, що її просять
зробити.
Крім того, важливо не забувати, що емоції та стрес, пережиті у
дитячому віці, можуть мати великий вплив на все подальше життя. Якщо ви
можете вкласти в дитину знання, розвинути мову, розвинути різноманітні
навички тощо, ви не зможете утворити все це без допомоги емоційного
підсилення.
Психологія сучасності розглядає сім'ю як систему, в якій кожний член
сім'ї має численні та різноманітні зв'язки причинно-наслідкового характеру з
усіма іншими членами. Тому всі форми психологічної підтримки сім’ї
повинні охоплювати всіх членів сім'ї.
Ретроградна трансформація українських сімей привела до послідовного
занепаду її традиційних цінностей любові як постійної основи встановлення
гармонійних шлюбно-батьківських стосунків, взаємоповаги та
взаємодопомоги, поважання старших, цінування матері. На його місці
відбувається знецінення шлюбно-сімейних вузів як соціальних інститутів де
духовно збіднюються сімейні відносини. Все це яскраво проявляється в
неповних сім’ях. В Україні, дедалі більше функціонально неповних сімей, де
один із подружжя змушений деякий час знаходитися в трудових мігрантах.
Функціонально неповна сім'я - сім'я з чоловіком і дружиною, але
професіональна зайнятість, трудова міграція, позбавлення волі, хвороба
визначають його протяжну розлуку зі своєю сім'єю.
Порівняно з дітьми повноцінної родини того ж віку, діти, які виросли в
неповних сім’ях, мали вищий рівень тривожності, вищий рівень емоційного
відчуження від батьків поза домом, нижчий рівень емоційного благополуччя
в сім’ї та нижчий рівень особистої самооцінки.
 24

Головні психологічні проблемами неповних сімей: неусвідомлення

важливості дитячого впливу на розлуку з батьком/матір’ю, відсутність знань,
як спростити дитячі переживання та притримати її прив'язаність до батьків,
які відлучилися; відсутність позитивних, хистких, довірчих відношень у сім'ї,
що веде до емоційного відчуження між батьками та дітьми; брак єдиного
батьківського погляду на дитяче виховання, що ускладнює повну
ефективність вихованого процесу; поступово наростає ступінь емоційної
відчуженості та конфліктності серед членів сім'ї; важко задовольнити
потреби членів сім’ї в функціонально неповній сім'ї, а потрібні для
нормального функціонування сім’ї.
Отримані експериментальні результати розкривають нові перспективи
для наукових досліджень такого феномену як неповна сім’я та його впливу
на психологічний дитячий розвиток. Тому відкритою темою є вивчення
впливу виховання в неповній сім'ї на його життя в подальшому, формування
батьківства, системи цінностей, ставлення до будови сім’ї. Залишилося
невивченим і питання відновлення родинних зв’язків після потенціального
повернення батьків, які деякий час не перебували в сім'ї. Необхідно вивчити
основні психологічні проблеми, які виникають на даному етапі розвитку
сім'ї, і знайти оптимальні шляхи для їх вирішення або запобігання. Ці та інші
питання є перспективними для подальшого дослідження неповних сімей.
 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексієнко Т. Формування соціально-рольової позиції дітей в

умовах повної і неповної сучасної сім'ї. Рідна школа. 2002. №6.
2. Андрущенко В.П., Мигович І.І., Бех В.П., Михальченко М.І.
Соціальна робота: менеджмент соціальної роботи. Київ: ДЦССМ, 2003. Кн.7.
3. Бондарчук О.І.Психологія сім′ї: Курс лекцій. Київ: МАУП. 2001р
4. Ващук Ф.Г., Козубовська І.В., Сагарда В.В. Шкільна
психологічна служба. 2001. №5. С. 19-24.
5. Введення у соціальну роботу: навчальний посібник. Київ: Фенікс.
2001.
6. Власова О.І. Педагогічна психологія: навч. посіб. Київ: Либідь,
2005. 400с.
7. Головатий М.Ф., Лукашевич М.П., Дмитренко Г.А. Управлінські
аспекти соціальної роботи: Курс лекцій. Київ: МАУП, 2002. 376 с.
8. Лілія Пугач. Все починається з сімї // Психолог. №6, 2008. С.25-
30.
9. Маннапова, К. Р. Неповна сім’я як чинник, що впливає на
формування життєздатності підлітків / К. Р. Маннапова // Вісник
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: № 959. Сер.:
Психологія. 2011. Вип. 46. С. 102-105.
10. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Лекції з загальної педагогіки:
навчал. посібн. Київ: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2003.
11. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчал. посібн. 3-є видання, 2001.
12. Капська А.Й. Соціальна педагогіка. Підручник. Київ: Центр
навчальної літератури, 2003.
13. Основні проблеми навчання. Психолог. №9. 2007. с. 22-26.
14. Теорії розвитку поведінки людини П. Блонського // С.Розвиток
психології в онтогенезі.: В2 Т1: Теорет.-метод проблеми генетичної
психології. Київ., 2002. №2. с. 82-91.
 26

15. Юрченко І.В. Психологічні особливості внутрішньо-сімейних

відносин у неповних сім'ях (на матеріалі аналізу методики «Малюнок
сім'ї») // Збірник наукових праць «Соціалізація особистості в умовах
системних змін: теоретичні і прикладні проблеми». Київ: Інститут психології
ім. Г. С. Костюка АПН України, 2008. Ч. 2. С. 506−512.
16. Юрченко І.В. Психологічний супровід неповних сімей
(утворених внаслідок еміграційних процесів) в умовах роботи школи-садка //
Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні
науки. Київ, 2007. Вип. 14 (38). С. 108−111.
17. Юрченко І.В. Функціонально неповна сім'я: характерні риси
та проблеми // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.
Івано-Франківськ: ВЦВ ЦІТ, 2008. Вип. 13. Ч. 2. С. 207−216.
18. Юрченко І.В., Психологічна характеристика неповної сім'ї //
Альманах студентського наукового товариства «Актуальні питання
психологічної науки». Рівне: РДГУ, 2008. Вип. 1. С. 119−24.
19. Юрченко І.В., Шевчук Г. С. Дослідження особливостей
внутрішньо-сімейної ситуації у функціонально неповних сім'ях за допомогою
проективної методики «Малюнок сім'ї» // Збірник наукових праць
«Актуальні проблеми практичної психології». Херсон: ПП Вишемирський В.
С., 2008. Ч. 1. С. 460−465.
 27

ДОДАТКИ
Додаток А
ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ШКІЛЬНОЇ
ТРИВОЖНОСТІ (А.М.ПРИХОЖАН)

Задля збереження психічного здоров’я Ваших дітей результати тесту

може інтерпретувати лише досвідчений психолог!
Методика була розроблена в 1980-1982 рр. А.М.Прихожан на підставі
методики Amen Е.W., Renison N. (1954) і призначена для діагностики
шкільної тривожності в учнів 6-9 років.
Опис тесту
Для проведення тесту необхідно 2 набори по 12 малюнків розміром 18
х 13 см. у кожному. Набір А призначений для дівчаток, Набір Б – для
хлопчиків. Номера зображень ставляться на звороті малюнку.
Методика проводиться з кожним досліджуваним індивідуально.
Вимоги до проведення стандартні для проективних методик. Перед початком
роботи надається загальна інструкція. Крім того, перед показом деяких
малюнків даються додаткові інструкції.
Інструкція до тесту
 28

Зараз ти будеш придумувати розповіді за картинками. Малюнки у мене

не зовсім звичайні. Подивися, усі – і дорослі, і діти – намальовані без облич.
(Пред’являється картинка № 1.) Це зроблено спеціально, для того щоб
цікавіше було вигадувати. Я буду показувати тобі картинки, їх всього 12, а ти
повинен придумати, який у хлопчика (дівчинки) на кожній картинці настрій і
чому саме такий настрій. Ти знаєш, що настрій відображається у нас на
обличчі. Коли у нас гарний настрій, обличчя у нас веселе, радісне, щасливе, а
коли поганий – сумне.
Виконання завдання по картинці №1 розглядається як тренувальне. У
ході його можна повторювати інструкцію, домагаючись того, щоб дитина її
засвоїла.
Потім послідовно пред’являються картинки №2-12. Перед
пред’явленням кожної повторюються питання: Яке у дівчинки (хлопчика)
обличчя? Чому саме таке обличчя?
Перед пред’явленням картинок №2, 3, 5, 6, 10 дитині попередньо
пропонується вибрати одного з персонажів-дітей і розповідати про нього.
Тестовий матеріал можна скачати тут:
Набір А
Набір В
Обробка результатів тесту
Оцінюються відповіді на 10 картинках (№2-11). Картинка №1 –
тренувальна, №12 виконує «буферну» функцію і призначена для того, щоб
дитина закінчила виконання завдання позитивною відповіддю. Разом з тим
слід звернути увагу на рідкісні випадки (за даними А.М.Прихожан, не більше
5-7%), коли дитина на картинку №12 дає негативну відповідь. Такі випадки
потребують додаткового аналізу і повинні бути розглянуті окремо.
Загальний рівень тривожності обчислюється за відповідями
досліджуваних, які характеризують настрій дитини на зображенні як сумний,
печальний, сердитий, нудний. Тривожною можна вважати дитину, яка надала
7 і більше подібних відповідей з 10.
 29

Зіставляючи відповіді досліджуваного з його інтерпретацією картинки,

а також аналізуючи вибір героя на картинках (наприклад, на малюнку № 6 –
вибирає він учня на першій парті, який вирішив задачу, чи то учня на другій
парті, який не вирішив її), можна отримати багатий матеріал для якісного
аналізу даних.
 30

Додаток Б
Т Е С Т “ СІ М ЕЙ Н А СО Ц І О Г РА МА ”

Тест “Сімейна соціограма” дозволяє виявити місце досліджуваного в

системі міжособистісних відносин і, крім того, визначити характер
комунікацій в сім’ї – прямий або опосередкований.
Автор: Є.Г. Ейдеміллер
Дана методика є прекрасним терапевтичним інструментом, адже
допомагає батькам подивитись на ситуаціє в сім’ї «зверху» і оцінити
існуючі взаємозв’язки.
Для проведення тесту досліджуваним видають бланки: на кожному
бланку намальований круг діаметром 110 мм.
 31

Члени сім’ї виконують завдання індивідуально.

Інструкція: “Перед Вами на аркуші зображено коло. Намалюйте в
ньому самого себе, членів сім’ї у формі кружечків і підпишіть їх імена”.
Існує інший варіант методики, який запропонований В. В.
Ткачьовим. В даному варіанті роздається три бланки із зображенням кола
і інструкція звучить так: «Перед вами три кола. Кожен з них зображує вашу
сім’ю на певному етапі її життя (моя сім’я до народження дитина, моя сім’я
після народження дитини, моя сім’я зараз). Намалюйте в кожному з кіл себе
самого і членів своєї сім’ї у формі кіл та надпишіть їх.»
Інтерпретація результатів
Існують критерії, за якими проводиться оцінка результатів
тестування:
1) число членів сім’ї, які потрапили в площу кола і черговість їх
зображення;
2) величина кіл;
3) розташування кіл відносно один одного, дистанція між ними –
говорить про характер взаємин між членами сім’ї.
Оцінюючи результат за першим критерієм, слід зіставити число
членів сім’ї, які зобразив досліджуваний з реальним. Можливо, що члени
сім’ї, з якими досліджуваний перебуває в конфліктних відносинах, не
потраплять у велике коло, вони будуть забуті. У той же час хтось із
 32

сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як член

сім’ї.
Далі ми звертаємо увагу на величину кіл. Більше порівняно з іншими
коло “Я” говорить про достатню або завищену самооцінку, менше – про
знижену самооцінку. Величина кіл інших членів сім’ї говорить про їх
значущість їх в очах досліджуваного.
Слід звернути увагу на розташування кіл в площі кола і по
відношенню один до одного. Розташування досліджуваним свого кружка в
центрі кола може говорити про егоцентричність особистості, а розташування
себе внизу, осторонь від інших кіл, які символізують інших членів сім’ї,
може вказувати на переживання емоційної відторгнутості .
Найбільш значимі члени сім’ї зображуються у вигляді великих за
розміром кружечків в центрі або у верхній частині тестового поля.
Нарешті, велику інформацію можна отримати,
проаналізувавши відстані між колами. Віддаленість одного кола від інших
може говорити про конфліктні стосунки в сім’ї. Своєрідне “злипання”, коли
кола нашаровуються один на один, стикаються або знаходяться один в
одному, говорить про недиференційованіть “Я” у членів сім’ї, наявність
симбіотичних зв’язків.

Кола можуть бути розташовані в лінійному порядку, що свідчить про

формальний підхід до дослідження або відсутності теплих відносин;
 33

Якщо кола розташовані у вільному розташуванні, в  різній

віддаленості один від одного, це свідчить про певний ступінь близькості між
членами сім’ї.

Матері інколи ніби приліплюють до свого кола маленьке коло, яке

означає дитину, а коло колишнього чоловіка та батька дитини може
опинитися за великим колом, тобто за межами сім’ї, або взагалі зникнути.
Зустрічаються також варіанти, коли в коло поміщається обличчя
члена сім’ї, таким чином формальна схема олюднюється.
Зображення членів сім’ї на трьох етапах її життя дозволяє
визначити структуру сім’ї та тих осіб, які не витримали труднощів,
пов’язаних з доглядом за дитиною. Важливою перевагою цієї методики
також є той короткий час, протягом якого можна отримати результат і
скласти уявлення про сім’ю.
 34

Додаток В
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ САМООЦІНКИ
ДЕМБО-РУБІНШТЕЙНА

Мета: вивчити особливості самооцінки особистості.

Необхідний матеріал: бланки із зображенням відповідної оцінюваним
характеристикам кількості відрізків-шкал або сходинок (з їх словесним
описом чи без нього) або чистий аркуш паперу, олівець.
Хід проведення.
Метод оцінки людиною свого щастя був запропонований
американським психологом Т.Дембо (1962) Потім С.Я. Рубінштейн (1970)
включив ще три шкали у цю методику: здоров'я, розумовий розвиток та
характер.
Запропонована методика досить проста, оскільки її проведення
можливе за наявності лише аркуша паперу та олівця.
На аркуші паперу проводять вертикальну лінію (довжина 10 см),
пояснюючи досліджуваному, що крайня її точка зверху позначає щабель, де
розташовані найщасливіші люди, а знизу — щабель, де розташовані
найнещасніші люди. Потім досліджуваного просять позначити своє місце на
цій лінії. Такі самі лінії проводяться і для визначення самооцінки за шкалами
здоров'я, розум, характер. Для спрощення роботи Т.М.Габріял пропонує
кожну шкалу розділити на кілька градацій, що дозволить досліджуваному
швидше визначитися на вказаній шкалі.
1. Найздоровіші 1. Найрозумніші
2. Дуже здорові 2. Дуже розумні
3. Здорові 3. Розумні
4. Більш або менш здорові 4. Більш або менш розумні
5. Більш або менш хворі 5. Середнього розуму
6. Середнього здоров'я 6. Більш або менш нерозумні
 35

7. Хворі 7. Нерозумні
8. Дуже хворі 8. Дурні
9. Найбільш хворі 9. Найдурніші
1. З прекрасним характером 1. Найщасливіші
2. З хорошим характером 2. Дуже щасливі
3. З більш або менш хорошим характером 3. Щасливі
4. З непоганим характером 4. Більш або менш щасливі
5. Зі звичайним характером 5. Не дуже щасливі
6. З неважним характером 6. Мало щасливі
7. З поганим характером 7. Нещасливі
8. З дуже поганим характером 8. Дуже нещасливі
9. З важким характером 9. Самі нещасні
Можна запропонувати оцінити вираженість у себе цих якостей на
зображених сходинках*.
* Атлас для экспериментального исследования отклонений в
психической деятельности человека / Под ред. Полищука И.А., Видренко А.Е.
2-е изд.– К.: Здоровья, 1974. – 124 с., вкладка 32 с.).
Інструкція: "Нижче намальовані шкали (сходинки) позначають
здоров'я (І), розумовий розвиток(ІІ), характер (III), щастя (IV). Якщо умовно
на тих шкалах (сходах) розмістити всіх людей, то на верхній сходинці сходів
розмістяться «найбільш здорові», а на нижній «найбільш хворі». За
аналогічним принципом розташуються люди і на решті сходів. Позначте
своє місце на сходинках».
Бланк відповідей

I 9.Найбільш здорові
8.Дуже здорові
7.Здорові
6.Більш-менш здорові
5.Середнього здоров'я
 36

4.Більш-менш хворі
3.Хворі
2.Дуже хворі
1.Найбільш хворі

II 9.Найбільш розумні
8.Дуже розумні
7.Розумні
6.Більш-менш розумні
5.Середнього розуму
4.Більш-менш нерозумні
3.Нерозумні
2.Дурні
1.Найбільш дурні

III 9.З прекрасним характером

8.3 добрим характером
7.3 більш-менш добрим характером
6.3 непоганим характером
5.Із звичайним характером
4.3 неважним характером
3.3 поганим характером
2.3 дуже поганим характером
1.3 важким характером

IV 9.Надмірно щасливі
8.Дуже щасливі
7.Щасливі
6.Більш-менш щасливі
5.Не дуже щасливі
4.Мало щасливі
 37

3.Нещасливі
2.Дуже нещасні
1.Найбільш нещасні

У бесіді з досліджуваним з'ясовуються особливості його самооцінки,

наявні проблеми, з'ясовуються уявлення про щастя та нещастя, здоров'я та
хворобу, поганий та хороший характер тощо. Для цього досліджуваного
просять дати відповідь на такі питання:
1. Яких людей ви вважаєте здоровими? розумними? з добрим
характером? щасливими?
2. Яких людей вважаєте хворими? дурними? з поганим характером?
нещасливими?
3. Як ви розумієте здоров'я? розум, характер? щастя?
4. Чому вибрали таку сходинку сходів «здоров'я», сходів «розум», сходів
«характер», сходів «щастя»?
+5. Чого вам не вистачає, щоб бути здоровим; розумним; з добрим
характером; щасливим?
У протоколі дослідження фіксуються всі висловлювання
досліджуваного, а також його відповіді на поставлені питання.