Стилістичні варіанти фразеологізмів української мови в газетному

тексті.
Розвиненість певної мови, її гнучкість, образність і експресивність
характеризуються багатством не тільки її словникового складу, а й
фразеології, що складається з різноманітних видів стійких сполучень слів.
Українська мова, як відомо, відзначається багатством і яскравістю
фразеологічних зворотів, що надають їй оригінального національного
характеру.
Українська мова має дуже багату фразеологію, яка складалася протягом
віків і виявляє велику стійкість. Фразеологізми здавна вважаються однією зі
специфічних рис мови. Містячи у собі велику силу експресії й емоційної
наснаги, такі мовні одиниці є яскравим виявленням зображальних і
естетичних якостей мови у сучасній українській літературній мові певною
колоритністю відзначаються ті експресивні явища, які постають на грунті її
фразеологічних норм.
Використовуючи фразеологізми з художньою метою, письменники
можуть вдаватися до їх семантико-стилістичного оновлення, не тільки
створюючи нові звʼязки й контексти, а й (при відносній стабільності змісту)
модифікуючи, видозмінюючи форму традиційного звороту мови. Потенційні
можливості фразеологізмів, як і слів, виявляються у контексті.
Фразеологізми є вдалим засобом впливу на читача, вони активізують
увагу і мислення. Використання фразеологічних одиниць дає змогу
виконати провідну функцію публіцистики – поєднати оперативність подачі
інформації з експресивністю тексту та емоційною наповненістю.
Внутрішні вимоги публіцистики постійно змушують звертатися до
експресивних, емоційних, почуттєвих зaсобів мовлення, якими значною
мірою зaбезпечується його фігуральність, виразність і навіть певна
стислість. Фразеологізми водночас забезпечують також простоту стилю,
допомагають уникнути повторень, збагачують та урізномaнітнюють мову
газети.
Фразеологічні одиниці з погляду сучасної мовознавчої науки – це
усталені мовні конструкції, пов’язані сполучення слів, які, на відміну від
речень чи словосполучень, не створюються у процесі мовлення, не
створюються на основі загальних граматичних і значеннєвих
закономірностей поєднaння слів, а відтворюються у вигляді фіксованих
зворотів. У науковій праці Л. Скрипник зазначає, що термін «фразеологія» у
сучасній мові функціонує в чотирьох значеннях:
1) розділ мовознавства;
2) сукупність фразеологічних одиниць у мові;
3) засоби вираження думки;
4) сукупність нещирих висловів, позбавлених внутрішнього зміст.
А. Григораш зазначав: «Уже стала традиційною думка про дві функції
газетної мови – інформативну та експресивну. Функцію експресеми можуть
виконувати марковані слові й цілі висловлювання, покликані оживити
виклад, зацікавити читача, дати матеріалу емоційний заряд. Цю ж функцію
можуть виконувати і фразеологічні одиниці. Вони не тільки називають
предмети, явища різного порядку, вони ще й характеризують їх. За ознакою
суб’єктивної оцінки фразеологізми можна поділити на дві групи: одні дають
позитивну оцінку явищу, інші – негативну. Вони загострюють увагу читача
на тих чи тих особливостях, виявляють ставлення автора до описуваного,
допомагають логізувати думку». У газетних текстах фразеологізми дуже
широко використовуються як у формі, у якій вони зафіксовані у словнику,
так і у видозміненому вигляді.
Академічний тлумачний словник української мови подає таке
визначення фразеологізмів: «Фразеологізм – стійке поєднання слів, у мові
виступає як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів».
У сучасному публіцистичному дискурсі привертають увагу
фразеологізми з компонентами-соматизами. Саме фразеологізми з
компонентами рука, око, голова, язик, горло, зуби, рот, п’ята, печінка тощо
вносять у газетні тексти колорит національного гумору, іронії, сарказму
тощо. Найбільшу фразеотворчу потенцію має соматизм рука. Метонімічне
позначення людини, її дій, вчинків за допомогою висловів із компонентом
рука часто використовують і для підкреслення значення сили, влади,
керівництва, а також механізму привласнення, підкорення тощо. Наприклад,
у вислові простягати загребущі руки поєднано значення двох
фразеологізмів: простягати руки «намагатися заволодіти чим-небудь,
захопити, привласнити щось» та руки загребущі «хто-небудь дуже жадібний,
ненаситний, хто прагне до наживи». Значення «захоплювати, забирати щось,
заволодівати чим-небудь» передає фразеологізм прибрати до рук. Ця
фразеологічна одиниця прибрати до рук у контексті набуває нової
негативної семантики — «приватизувати нечесним шляхом». Іноді
журналісти вдаються до семантико-стилістичної модифікації
загальномовного фразеологізму, вводячи його в новий контекст. Так,
розширення семантики спостерігаємо у фраземі заламувати руки, яка в
загальномовному словнику має значення «жестами, виглядом виражати
переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися, плакати». У
новому контексті фразеологізм набуває оказіональної інноваційної
семантики, характерної для політичного дискурсу, — «примушувати когось
коритися; перемагати, знищувати когось».
Фразеологізм важка рука зазнає семантичної трансформації,
переосмислення за рахунок розширення сполучних можливостей. На
відміну від усталеного значення — «хто-небудь, хто може дуже боляче
вдарити» — фразема важка рука за спеціально створеної ситуативної умови
набуває значення «відчути жорстокість» (тут — служб безпеки). За
допомогою такої семантичної двоплановості фразеологізму автор досягає
значної емоційності й стилістичного ефекту.
Велику тематичну групу складають фразеологізми з соматизмом голова
на позначення процесів мислення людини. Особливо помітна актуалізація
таких усталених висловів у публіцистичних контекстах під час
передвиборних кампаній або у зв’язку із загостренням політичного моменту.
Характерно, що розумове напруження асоціюється із процесом руйнації:
ламати голову, сушити голову. Фразеологізм ламати голову в словникові
має такі значення:
1) напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в
чомусь;
2) напружено працювати над розв’язанням якогось складного питання;
робити щось;
3) перейматися турботами, переживати, шукаючи розв’язання якогось
питання, виходу зі скрутного становища.
У газетних текстах частотнішими є 1 і 3 значення, проте автор статті
може вносити у контекст додатковий відтінок іронії, оскільки фразема
ламати голову (думати) у контексті набуває іронічної оцінки —
характеризує негативні вчинки людини, її дії (наприклад, думати не про
інтереси компанії, а про власне збагачення: Та й пан Мостовий може бути не
в курсі, адже, за внутрішніми чутками компанії, на роботі він здебільшого
ламає голову над тим, як би «не образити» власну кишеню (УМ)).
Для сучасного політичного дискурсу характерні усталені вислови із
семою «думати». Так, зі значенням «напружено думати, роздумувати над
чимось, шукаючи розв’язання якихось проблем» уживається фразеологізм
сушити голову. Однак у політичному контексті до нейтрального значення
«напружено думати над чимось» додається відтінок негативної оцінки
«мудрувати, хитрувати задля досягнення своєї мети», наприклад: Серед них
є і ті, які свого часу зробили чимало для перемоги Леоніда Кучми на
виборах, а тепер сушать голову над тим, як обмежити його повноваження
(УМ). Вислів очей у Сірка позичити, тобто «втратити почуття сорому,
власної гідності», має виразне народнорозмовне забарвлення: А надто уряд
занепокоєний тим, що від боргового неподобства бюджетники потерпають
більше, ніж працівники приватного сектору. Тобто держава, позичивши очі
у Сірка, знову «здає» своїх (УМ).
У сучасній газетній публіцистиці спостерігаємо тенденцію до
використання розмовних фразеологізмів зі зниженою оцінною семантикою.
Такі оказіональні одиниці здатні оживити матеріал, привернути увагу до
проблеми, ситуації, внести емоційний заряд у текст.
Прагнення автора увиразнити газетний текст, зробити його більш
емоційним, образним продукує уживання саме розмовних фразем, особливо
в заголовках. Крім того, фразеологізми явище досить поширене як у
художній літературі, так і в повсякденному мовленні, а відтак, відомі
широкому загалові читачів, що дозволяє авторові газетного заголовка
варіювати різні види трансформації фразеологічних одиниць. Влучно
використаний фразеологізм або вміла його трансформація неодмінно
привертають увагу читача до статті. Використання фразеологізмів у
заголовках періодики – явище дуже поширене. Проте не слід забувати й
того, що лише грамотно і доречно використаний фразеологізм дасть
очікуваний ефект. Отже, використовуючи фразеологізми, як і інші мовні
засоби, що містять оцінний елемент, потрібно відчувати міру, а при
трансформації стійкої сполуки зберігати її внутрішній стрижень, ідею,
закріплений у свідомості змістовий та оцінний образ.