Українська мова.

Колоквіум №2
2. Стилістична диференціація української лексики.
Українську лексику зі стилістичного погляду традиційно поділяють на
стилістично нейтральну (міжстильову, загальновживану), що
використовують в усіх стилях мови, і стилістично забарвлену (стилістично
марковану), яка є типовою для окремого стилю.
Стилістично забарвлена лексика поділяється на такі групи:
Офіційно-ділова лексика — це назви державних
організацій; найменування осіб, що обіймають певні посади; назви
документів тощо (заява, розпорядження, звіт).
Науково-термінологічна лексика в якій присутні слова-терміни,
які використовують у різних галузях знань (аргумент, абстракція,
положення, синтез).
Професійно-виробнича лексика властива мовленню осіб певного фаху.
Це переважно назви знарядь і матеріалів праці, виробничих процесів
(інформатизація, оранка, сівба, високовольтна дуга).
Побутова лексика тобто назви деталей побуту, одягу, їжі,
предметів, меблів тощо.
Емоційна лексика як стилістично виразна та експресивна група слів теж
наявна в мові ЗМІ.
Характеристику додаткового стилістичного значення подають за допомогою
системи позначок: розм. (розмовне), прост. (просторічне), книж. (книжне).
3. Загальна характеристика лексики ЗМІ.
Лексику, що використовують у ЗМК, умовно можна поділити на кілька груп.
1) Концептуальна лексика, що відображає певний історичний період;
це насамперед суспільно-політична лексика: демократія, державність,
партія, президент, громадянський, вибори, патріотизм, політичні блоки
тощо.
2) Оцінна лексика – пов’язана з емоційно-експресивною функцією ЗМІ,
тобто це соціально-оцінні слова, крім суспільно-політичної лексики.
Наприклад:
- із військової лексики до мови ЗМІ потрапили такі слова: атака, маневр,
мобілізація, стратегія, тактика, озброєння, бій тощо (битва за ефір, бійка
за крісло мера);
- із медичної: агонія, хвороба, галюцинації, гіпноз, зондувати, симптом,
хронічний, епідемія тощо;
- із галузі мистецтва та літератури: грим, декорації, драма, маніпуляції,
маріонетки, пародія, комедія;
- із галузі спорту: бар’єр, гра, команда, рекорд, марафон, раунд, фініш,
допінг, нокаут, тайм-аут.
3) Неоцінну лексику виокремлюють на підставі інформативної
функції ЗМІ:
а) слова на позначення часу, місця події, а також ті, що відповідають на
запитання де, коли, що, хто, як; це так звані інформативні слова: день,
місяць, дата, сьогодні, місце, власні імена, числівники;
б) функцію інформування може виконувати і тематична лексика, що
повністю залежить від теми журналістського матеріалу;
в) будівельна лексика, що слугує для створення численних стійких
словосполучень нефразеологічного типу. Її призначення – типізація,
стандартизація мови ЗМІ, такі слова дають змогу легко та оперативно
оформити будь-яке повідомлення: завдання, роль, шлях, умова, ґрунт, річ,
справа.
4. Лексичні зміни та їх відображення в мові засобів масової
інформації.
1) Відродження (реактивація) українських або запозичених слів:
очільник, ятка (палатка), заручник (заложник), наплечник (рюкзак), тло
(фон), меценат, оберіг, приватник, просвіта, соборність, тризуб, фундація,
фундувати, віче, правник, довкружжя, твоя правда (замість ти правий),
гаразди (замість благополуччя), потяг, віншувати, сиротинець
(дитбудинок), продавчиня.
2) Процес десуржикізації – відмова від слів суржикового походження та
заміна їх питомою лексикою: вуз (внз), виступаючий (промовець),
благородний (шляхетний), благодійний (доброчинний).
3) Активне запозичення слів іншомовного походження: легітимний,
індульгенція, бонус, постер, пролонгація, спіч, кастинг, лізинг, біг-борд та ін.
4) Тенденція до використання гіперизмів – слів і форм не завжди
вдалих, що пропонують як єдину норму для російських відповідників: гребля
– хвилеріз, спортсмен – змагун, пилосос – пилосмок, хмарочос – хмародер,
вертоліт – гвинтокрил, акушерка – пупорізка, парасолька – розчепірка,
мордогляд – фотоальбом.
І. Нечуй-Левицький пропонував замінювати загальновживані українські
вислови давніми, маловживаними словами: назва – назвище, складні слова –
складчасті, різні – усякові. Уживав як „зразцеві” такі словосполучення:

розшолопавши та промикитувавши про ці тенденції, стосунки

закостричилися.
В українській термінології створюють нежиттєздатні терміни: тягунець
– магніт, цідило – фільтр, хитник – маятник, сторч – перпендикуляр.
5) Ширше використання регіональної лексики: наразі, радше,
уродини, культурні вартості, натепер, здибанка, ґазда, філіжанка,
колежанка, штибу;
6) Насичення мови ЗМІ жаргонізмами:
- професійними (мистецька сфера: попса, шоу, хіт-рок; міліцейська:
барига, бригадний, кватирник, застукали, пресувати, кукла, нарко-хіт-
парад; наркоманська: ширка, маляса, сісти на голку, корабель, гнати
кораблі; бандитська: мочити, бабки, менти тощо);
- соціальними (міняйли, лимон, зам’яли [інцидент], тусовка, тусуватися,
тусовочник, мобілосмітник, мобілка, труба, трасовички та ін.)
Напр.: Віктор Ющенко їздив до Москви „вламувати” свого колегу не
вводити додаткове мито...
7) Поява численної кількості вульгаризмів і лайливих слів (на
письмі іноді передають за допомогою трьох крапок): одноразовий перепис,
Україна: штани подерті, дупа гола, а діти грають у футбола
(МолодьЧеркащини), „депутатам пофіг” та ін.
8) Функціювання радянізмів – назви реалій, явищ і понять радянського
періоду: совєтський, совіцький, совєти, совок, товариш, СРСР-ство:
„Кримське керівництво мріє про повернення до щасливих часів СРСР-ства”
(УС), “На таких просторах „родіни чудєсной” можна створити що
завгодно, навіть новий СРСР”.
9) Творення ситуативних лексем – оказіоналізмів: кучміст,
кравчучка, кучмостан, кучмовоз, заєдинщики, наметяни, кліпоманія, екс-зек,
нашисти.
10) Лексико-семантична деривація слів (набуття словом нового
значення): крутий, крутизна, крутелик, зелені, сирітські будинки.
11) Творення фірмонімів та українського фірмонікону: фірма
“Сандерс”.
12) Продуктивні процеси абревіації для економії мовної площі:
ЗАЗ, ТОВ, СТОВ, СНД.

13) Активне використання шрифтових, графосемантичних

виділень, що дають змогу чітко диференціювати межі слів:
ДЕмоБІЛІЗАЦІЯ української армії, поROSHENко. локДАУН.
14) Поява нових фразеологізмів: свободу не спинити; при любій владі
Порошенко в шоколаді; маємо те, що маємо.
15) Посилення особистісного фактора: звертання на ім’я та
прізвище, активізація звертань на ти, розмовні формули прощань (Ходіть
здорові, шануймося, кохайтеся).
16) Використання біноменів, що дають змогу зручно й
компактно висловитися: бізнес-план, виставка-дегустація. Такі слова
не є автоматичним поєднанням двох компонентів, а виконують нове
смислове навантаження.
Велику групу становлять ті біномени, що мають у складі компонент
іншомовного походження: арт-тусовка,байк-шоу, шопінг-терапія.

Частина 2
2. Поняття про багатозначність слова. Стилістичний
потенціал полісемії.
Багатозначність (полісемія) – це наявність в одного й того самого
слова двох чи кількох пов’язаних між собою лексичних значень.
У медіалінгвістиці існує кілька прийомів використання полісемії:
1) уживання в одному контексті двох значень або двох значеннєвих
відтінків одного слова; напр.: Гасячи вогонь, пожежники чекають, коли ж
їм погасять борги із зарплати (Черкаський край);
Настоятеля Свято-Троїцького храму Черкас Сергія Холода світські
політики змусили покласти на стіл партквиток члена Української
республіканської партії „Собор”.
З-поміж двох соборів отець Сергій обрав Свято-Троїцький (Вечірні Черкаси)
[собор – головна чи велика церква міста; Собор – назва політичної партії];
2) зведення в одному контексті вільного й стійкого словосполучень,
напр.: Уряд прийняв програму захисту соціально вразливих громадян,
соціально вразливі громадяни приємно вражені (Вечірні Черкаси);
Відбірні мати від губернатора (ВЧ).
3) поєднання в одному контексті двох фразеологічних значень, напр.:
На організації таких колективів Михайло набив собі руку й кишеню (Молодь
Черкащини);
Інший кинувся навтьоки, залишивши товариша напризволяще (Молодь
Черкащини).
3. Функціювання метафори, метонімії, синекдохи та інших
тропів у мові ЗМІ.
Тропи – це слова і словосполучення, вжиті в переносному значенні для
образного, яскравого й точного відтворення життя.
Метафора – художній троп, побудований на вживанні слів і словосполучень
у непрямому значенні на основі подібності за кольором, формою,
призначенням.
Загальномовні метафори – це такі вислови, що частково або повністю
втратили здатність створювати виразний стилістичний ефект через свою
стерту образність. Такі метафори є джерелом виникнення нових лексичних
значень.
Наприклад: вушко голки, язик полум’я, мозковий центр;
В Україну прийде китайський грип;
Наша область скотилася на останнє місце по розрахунках серед регіонів
держави;
Подарунок долі в образі елегантного американського мільйонера.
Індивідуально-авторські метафори – це такі метафори, що виникають як
результат несподіваних асоціативних зв’язків між віддаленими поняттями та
найчастіше є знахідкою автора.
Напр.: Але опозиційні акумулятори вже почали „сідати”, і про це свідчило
стрімке зниження кількості учасників мітингу (Вечірні Черкаси);
Зважаючи на нинішню фінансову калюжу, у яку посадили безплатну
медицину (Голос України).
Метонімія – це троп, побудований на перенесенні значення за суміжністю,
тобто на сонові тісного зв’язку між поняттями, що зіставляють. Метонімія
виникає завдяки тому, що замість назви однієї реалії пропонують назву
іншої, яка має з нею певні асоціативні зв’язки:
1) назву матеріалу вживають як назву речі, напр.: Тож без золота, але зі
сріблом, двома бронзами і з почуттям виконаного обов’язку повертаються
українські грації з Мадрида (Україна молода);
2) прізвище автора замість його творів, напр.: Коли шістдесятники
кажуть культура, то я бачу в театрі Ступку, в музиці – Станковича
(Україна молода);
3) назву країни замість народу, напр.: США обіцяють суворо помститися
не тільки українським аудіопіратам (Україна молода);
4) назву місцевості замість людей, напр.: Столиця уже уклала чимало угод
з обласними центрами (Вечірні Черкаси);
5) назву знаряддя замість дії, напр.: усе пішло під ніж.
Основна відмінність метонімії від метафори полягає в тому, що метонімія не
передбачає схожості порівнюваних предметів.
Антономазія – використання власної назви в значенні загальної, напр.:
Станемо духовно високі, як Жулинські, побратані, як Ющенки, багаті, як
Щербані.
Синекдоха – троп, в основі якого лежать кількісні відношення між
предметами:
1) назву частини предмета вживають замість цілого, напр.: Здавалося,
що на
так званий східняк зібралися всі, проте незабаром показалася ще одна шия в
ланцюгу (Молодь Черкащини);
2) видове поняття замість родового, напр.: „Сичуань” кличе у ліжка.
Епідеміологи пророкують, що в Україні очікуваний грип досягне піку після
Нового року (Україна молода);
3) однину в значенні множини або навпаки, напр.: „Обереги”
повертаються (Україна молода).
4. Використання синонімів, омонімів, антонімів у фактурі
журналістського тексту.
Синоніми – це слова, що тотожні або близькі за значенням, але
відрізняються за звучанням, а також семантичними відтінками чи емоційно-
експресивним забарвленням.
1. Ідеографічні, або семантичні синоніми – відрізняються додатковими
значеннєвими відтінками, тобто обсягом семантики, яка притаманна
кожному з них: вік, століття, сторіччя; батьківщина, вітчизна; основний,
головний, істотний, суттєвий, кардинальний.
2. Стилістичні синоніми мають емоційно-експресивне забарвлення. Не всі
синонімічні ряди, що належать до цієї групи, однотипні. У деяких з них
можуть бути емоційно забарвленими всі слова, а в інших – одне слово або й
кілька з погляду емоційного залишаються нейтральними, решта ж –
емоційно-оцінні.
Наприклад: підстава, рація, сенс, глузд, резон; кущ, корч, купина;
незграбний, неповороткий, вайлуватий, тюхтіюватий, вахлакуватий;
п’янкий, хмільний.
3. Семантично-стилістичні синоніми відрізняються значеннєвими
відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням:
зразок, приклад, взірець; ікона, образ, боги.
Контекстуальні синоніми. Скажімо, синонімізуються слова яскравий,
виразний, талановитий, вдалий, майстерний, високохудожній, якщо вони є
означеннями до іменника твір.
Перифраз, перифраза, – це описовий зворот мови, поетична фігура, троп, за
допомогою якого передають зміст іншого слова чи вислову: вершителі
народних доль – депутати, біле золото – бавовна, місто каштанів – Київ,
народний Президент – Віктор Ющенко.
Омоніми – слова, що мають однаковий звуковий склад, але відрізняються
значенням.
Наприклад: гостинець 1 (подарунок) і гостинець 2 (битий шлях), побувати
на дні науки (на дні – від день і дно).
Антоніми – слова, що називають протилежні за змістом поняття. Слова з
конкретним значенням, як правило, антонімів не мають. Не мають антонімів
числівники, більша частина займенників. Найбільше антонімів серед
прикметників, прислівників.
Контекстуальні антоніми вживають переважно з метою надання оцінного
значення, для різкого й несподіваного зіткнення понять, для протиставлення,
розмежування понять за семантичними ознаками (Фундаментом будь-якої
демократії є право людини, а не право держави); для зіставлення,
порівняння різних реалій і понять, для антонімічної градації понять тощо.
Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: уява –
уявлення, дипломник – дипломант.
Звукова близькість паронімів спричинює сплутування їхньої семантики.
Наприклад: Я про це уяви не маю (правильний варіант – уявлення). Мій
електронний адрес (норма – адреса).

Лекція №10
1. Лексика іншомовного походження в журналістських
текстах: особливості застосування.
Джерелами запозичень іншомовних слів найчастіше є англійська,
італійська, німецька, французька мови та ін.
Тематичні групи лексики, найбільш уживані в ЗМІ:
1) суспільно-політична лексика: іміджмейкер, бренд, ньюсмейкер,
модератор тощо;
2) лексика з економічної галузі та сфери бізнесу: факторинг, франшиза,
іпотека, депозит;
3) виробничо-технічний лексикон: сканер, флешка, парк-тронік,
імобілайзер, смартфон;
4) слова з культурно-мистецької галузі та спорту: сейшин, ринг-тон,
пауерліфтинг;
5) побутова сфера: шопінг, ланч, гриндер.
Функції іншомовних слів у мові медіа:
1) уживаючись у переносному значенні, слугують засобом іронії, створення
комічного, сатиричного ефекту;
2) функціюють як засіб створення образності, контрасту;
3) стають компонентами стилістичних фігур та тропів;
4) забезпечують наявність колоритності.
Умови доцільного, виправданого використання іншомовної
лексеми:
1) відсутність питомого відповідника: сканер, принтер.
2) є потреба уникнути повторів та урізноманітнити виклад: гелікоптер,
вертоліт, гвинтокрил; нагнітання, ескалація; абітурієнт, вступник;
3) наявність у слові іншомовного походження додаткових семантичних
відтінків: ампутувати, відрізати; комунікація, спілкування;
4) дія закону економії мовних засобів.
Способи введення іншомовної лексеми в медіатекст:
1) після малозрозумілого слова в дужках подати український відповідник за
першого вживання цього слова в тексті;
2) обіграти іншомовну лексему, з’ясувавши її семантику;
3) подати визначення в тексті;
4) зробити поклики внизу сторінки, колонки, рубрики в газеті чи рухомим
рядком на телебаченні;
5) у разі насиченості тексту порівняно новими іншомовними словами
запропонувати читачам в кінці матеріалу короткий словник.
Для створення колориту зображуваного довкілля застосовують варваризми
й екзотизми.
Варваризми – це іншомовні слова та звороти, що повністю не засвоїлися в
мові, нерідко зберігають іншомовну графічну форму: no problem, упс, окей,
тет-а-тет, хепі-енд. Варваризми використовують під час описування
чужоземних звичаїв, звичок та ін.
Екзотизми – запозичені слова для позначення реалій життя іншого народу
чи країни: меджліс, гейша, барбекю, сер, мадам, сарі.
2. Неологізми в мові ЗМІ: різновиди, особливості
функціонування, причини та шляхи появи.
Неологізми – це слова, а також їхні окремі значення, вислови, що
з’явилися в мові на певному етапі її розвитку, новизну яких усвідомлюють
мовці або які вжито тільки в певному акті мовлення, тексті чи мові автора.
Фактори, які спричинюють появу неологізмів, поділяють на
такі групи:
1) позамовний – потреба назвати нові предмети і явища: дисплей, принтер,
йогурт, гіпсокартон, клонування;
2) інтралінгвальний – для заміни попередніх найменувань новими,
зумовленої різними чинниками – тенденцією до мовної економії, уніфікації
номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-
стилістичного оновлення, із причин соціально-політичного, пуристичного,
евфемістичного характеру та інше, напр.: компакт замість компакт-диск,
теракт замість терористичний акт, літак замість аероплан, мобільник
замість мобільний телефон.
Різновиди неологізмів:
І. Неологізми поділяють на лексичні й семантичні. Новизна лексичних
новотворів виявляється у формі (євро, сайт, дизайнер, дисплей, принтер).
Семантичні неологізми – це нові значення, які розвиваються у словах, уже
наявних у мові (меню, фанера, піратство).
ІІ. Загальномовні, що називають нові поняття, тобто виконують
номінативну функцію, та індивідуально-авторські, які по-іншому
називають не нове поняття, а те, що вже має словесне позначення в мові
(мобілосмітник, ситуація упікантнюється).
Шляхи появи неологізмів
1) творяться з наявного в мові матеріалу властивими для певної мови
словотвірними способами, інколи штучно;
2) часто запозичуються літературною мовою з діалектів і з інших мов.
Іншомовні запозичення становлять найчисленнішу групу серед неологізмів;
3) авторські неологізми, які називають стилістичними, індивідуально-
авторськими, оказіоналізмами, становлять окрему групу.
Так, у поезії І. Драча є такі його новотвори, як журбота, засмута,
чорнобров’я, у Д. Павличка – ластівочість, у М. Вінграновського –
зненавидь.
Згідно з визначенням О. Сербенської, неологізми сучасної української
мови поділяють на такі групи:
1) новотвори, тобто творення ситуативних лексем-оказіоналізмів, на зразок
кравчукізм, кучмізм, кучмісти, кучмономіка, ЗМІшники, ющенківці,
тузлитися (події навколо острова Тузла), наметяни, майданники, та
оказіональних словосполучень: протестний електорат; силовий тиск;
виборчий загал; виконавча вертикаль; прохідний кандидат, не гальмуй –
снікерсуй; шейканемо;
2) запозичення: арт-салон, брифінг, ваучер, відеокліп, діджей, екстрадиція,
імідж, імейлик, креативний, мас-медіа, попса, римейк, топ-модель, фанта,
хіт, шоу-бізнес.
3) перерозподіл значень, тобто лексико-семантична деривація слів:
крутий, крутизна, круто, помаранчевий, голубі, тінь, тіньовик, більшовики
(більшість у парламенті), рекрут; такі лексичні новації поповнюють
загальний жаргон сучасної української мови: засвітитися (виявити себе),
зависнути (затримати увагу), наїжджати (мати претензії), прокручувати
(одержувати прибутки).
4) відродження слів і висловів з минулого: гімназія, гімназист,
гімназистка; ліцей, ліцейний, ліцеїст; бакалавр, магістр; акція, акціонер,
гривня, комерція, комерсант, комерційний, оренда, орендний, орендатор;
містяни, віче, гуртовий, достойник, городина, садовина, поземний і
прямовисний (горизонтальний і вертикальний), крам (товар), кошторис
(витрати), чота (взвод), чарунка (заглибина, отвір), скарбниця (установа)
та багато інших.
Неологізми мови ЗМІ мають специфічні особливості:
1) на відміну від художньої літератури, мова медіа ускладнює з’ясування
авторства неологізму, оскільки нові слова сприймаються як колективні
утворення через поширення в багатьох матеріалах;
2) можуть не бути продуктом мовотворчості журналіста, а лише проходять
апробацію на доцільність подальшого вживання в мові;
3) неологізми оцінює численна кількість реципієнтів, а не вузьке коло
читачів;
4) тимчасовість функціонування, оскільки не всі новоутворення стають
загальновживаними, окремі, невдало створені, зникають; інші, хоч і
засвоюються мовою, перестають бути продуктивними, тому що зникають
поняття й реалії, які вони позначали.
3. Хронологічно маркована лексика в проекції на публіцистичний
стиль.
Застарілі слова – слова, а також їхні окремі значення, що вийшли із
загального вжитку.
За ступенем застарілості виокремлюють:
1) слова, що вже зовсім не вживають у мовній практиці, напр., такі назви
спорідненості, як братучадо, братанич, братичич, синовець (син брата),
сестричич, сестринець (син сестри), нетій (племінник); назви одиниць
виміру – волока, корх, полуланок та ін.;
2) слова, що в сучасній мові вживають рідко (належать до пасивного
словника), із певними, переважно стилістичними настановами і здебільшого
зрозумілі мовцям: брань (битва), вікторія (перемога), панотець і паніматка
як шанобливі назви батька і матері, ясновельможний і т. ін.
Історизми – це слова або їхні окремі значення, що вийшли з ужитку разом
із позначуваними ними реаліями й не мають у сучасній мові синонімічних
відповідників.
Це назви:
- давніх суспільно-політичних реалій (одиниці адміністративно-
територіального поділу; грошові одиниці й різні міри; часові поняття;
предмети побуту; назви родинної спорідненості; назви осіб за професійною
діяльністю, ремесел, предметів виробництва; військові формування, особи та
їхня роль в ієрархічній адміністративній і військовій організації): смерд,
кріпак, вельможа, дворянин, поміщик, князь, княгиня, цар, цариця, боярин,
воєвода, війт, жандарм, гайдук, осавула, бурмістр, урядник, становий,
возний, виборний, подушне, подимне, чинш, соцький, бунчужний, хорунжий,
волость, повіт, ратуша, магістрат, нарком, політрук, райком, партком;
- застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, жорна, прядка, кайло,
сагайдак, келеп, ратище, кобеняк, саламаха, рало, гаківниця, рогатина,
мушкет, гаківниця, фальконет, пістоль;
- колишніх професій, звичаїв та обрядів і т. ін.: мечник, лучник, списник,
кожум’яка, вугляр, гутник, дігтяр, чумак, камердинер, лакей, козачок,
гувернер, досвітки, справляти колодія.
Архаїзми – це витіснені іншими синонімами назви понять, що існують і в
наш час (напр., аероплан – літак, перст – палець).
Розрізняють такі типи архаїзмів:
1) власне лексичні – слова, що застаріли в цілому (чадо, ректи, понесе,
десниця – права рука, зигзиця – зозуля, брань – битва, ланіти – щоки, ректи –
говорити, перст – палець, оний – той, зане, зануж – тому що, бо);
2) лексико-фонетичні, що відрізняються від сучасних варіантів тільки
одним чи кількома звуками або місцем наголосу (сей, пашпорт, глас, піїт,
філософ, вольний – вільний, вражий – ворожий, глас – голос, піїт – поет,
ріжниця – різниця, шкло – скло, сей – цей, серебро – срібло);
3) лексико-морфологічні – застарілі словоформи та граматичні
характеристики слова (люде – сучасні люди, авто – раніше чол. p.);
4) лексико-словотвірні, що відрізняються від сучасних однокореневих
синонімів словотвірним формантом – суфіксом або префіксом (податель,
подаяніє, возгордитися, вой – воїн, велій – великий, пребути – бути, миса –
миска);
5) лексико-семантичні, у яких застарілим є лише окреме значення (броня у
значенні „зброя”, худий – „поганий”, машина – „паровоз, поїзд”, пор.
машиніст).

Лекція №11
1. Особливості фразеологізмів за складом, значенням і
стилістичним уживанням у мові ЗМІ.
Журналістські матеріали виконують дві основні функції:
- функцію повідомлення, тобто передачі певного логічного змісту, іншими
словами – інформативну функцію;
- функцію впливу; експресивну, тобто вираження емоцій, почуттів
волевиявлення.
За способом з’єднання складників фразеологізми поділяють на:
фразеологіні зрощення – семантично неподільні одиниці, значення яких не
випливає зі значень компонентів (скребти моркву, бабин смик);
фразеологічні єдності – семантично неподільні звороти, цілісне значення
яких здебільшого вмотивоване значенням компонентів (накивати п’ятами;
спустити справу на гальма; чухати потилицю);
фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологічні звороти, у
яких є стрижневе слово, залежно від зв’язків його з іншими словами
змінюється значення фразеологізмів (серце – відлягло на серці, ворухнутися в
серці, гірко на серці, каменем лягти на серце, краяти ножем по серцю, не
мати Бога в серці; мати – мати дах, мати на думці, гадки не мати, не мати
ріски в роті, мати голову, мати довгий язик тощо).
1) Прислів’я – влучний вислів, що має повчальний зміст: згаяного часу й
конем не наздоженеш; що вміти, то за поясом не носити.
2) Приказки – образний вислів, близький до прислів’я, але без повчального
змісту: ні світ, ні зоря; ґедзь укусив; із хворої голови на здорову; яке коріння,
таке й насіння; не жаль плакати, коли є за чим, ні до ради, ні до звади.
3) Крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти мови,
джерело яких може бути визначене: олімпійський спокій, нести хрест,
маємо, те що маємо; не словом, а ділом.
4) Афоризм – це думка автора, висловлена у відточеній, відшліфованій
формі: “Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”
(А. Сент-Екзюпері).
5) Сентенція – афоризм, що має повчальний зміст, життєву настанову
“Раніше старості намагайся добре жити”.
6) Максима – афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне
правило, етичний принцип: “Хочеш бути щасливим, будь ним”.
7) Парадокс – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і
спочатку ніби суперечить здоровому глузду: Істинна ціна людини
вимірюється калібром її ворогів.
8) Літературна цитата – цитата, яку використовують для надання експресії,
функціонує як засіб створення образності.
9) Стійкі словосполучення нефразеологічного типу: військовий
переворот, демонстрація протесту, міжнародний тероризм, війна
соцопитувань. Таким словосполученням невластива образність,
експресивність. Це одиниці, що передають поняття політичного життя,
суспільних відносин тощо. Вони є характерними для певного часу.
10) Термінологізовані фразеологізми: мийні засоби, індивідуальні
замовлення.
11) Сталі дієслівно-іменні словосполучення, різні за семантикою і
семантичними зв’язками компонентів. Такі словосполучення емоційно
нейтральні, за своїм характером книжні і мають обмежену кількість залежних
іменників при стрижневому слові. Їх використовують переважно в офіційних
повідомленнях, замітках, рідше – у нарисах, фейлетонах: зустрічати
високого гостя, прибути з офіційним візитом, підписати угоду про
економічну ситуацію, бажати подальших успіхів, надсилати вітальну
телеграму.
2. Фразеологія в контексті. Прийоми використання
фразеологізмів у журналістських матеріалах.
1) Актуалізація фразеологізму – наповнення стійкого словосполучення
новим суспільно-політичним змістом. Напр.: Кадри цілі й депутати ситі!
2) Нанизування синонімічних фразеологізмів, що дає змогу акцентувати
увагу читача на зображуваних предметах, поняттях, явищах.
Напр.: І хоч як намагалася громадянка замилювати усім очі, обводити усіх
навколо пальця, проте їй цього так і не вдалося.
Голодній кумі – хліб на умі. Кому що, а курці просо. Голодній курці все просо
на думці.
Рудій лисці курчатко сниться.
3) Нанизування стилістично маркованих фразеологізмів-синонімів,
(належать до різних стилів). Такий прийом породжує наростання
інтенсивності ознаки до найвищої межі її вияву.
Напр.: ...відсутність тренажу давалася взнаки, вилазила боком .
4) Використання фразеологічних антонімів, що дає змогу яскравіше й
більш наочно, шляхом зіствавлення чи протиставлення описати реалію.
Напр.: Та й ці ді сусідки живуть, як у відомому анекдоті: одна язика за
зубами не втримає, а інша – як у рот води набрала.
Від горшка до вершка – Через хату перехелиться і моркву вирве.
5) Прийом фразеологічної алюзії – натяку на відомий вислів.
Н.: В. Литвин відповів журналістам: Вам же відомо, як слід поводитися
біля
криниці.

3. Трансформація фразеологічних одиниць у мові ЗМК.

Трансформація фразеологізмів – це часткова або повна видозміна
фразеологічної одиниці, що породжує структурно-семантичні перетворення.

Напр.: Ти признайся мені, де горілку сховала;

Працюйте, чорнобриві, та не секс-рабинями;
Не все те помаранчеве, що йде в “Нашу Україну”.
 Типи фразеологічних трансформерів

1) Лексична заміна компонентів фразеологічної одиниці, суть чого

полягає в заміні одного, кількох чи всіх компонентів фраземи функціонально
схожими елементами.
Н.: А футбол-то голий!
а) Заміна антонімом (загальномовним чи контекстуальним):
Напр.: Чорний день календаря.
У здоровому тілі – грабіжницький дух. Дошка ганьби.
б) Заміна синонімом.
Напр.: У тихому болоті бузувіри водяться.
в) Заміна співзвучним (паронімічним) елементом.
Напр.: Ой очі, очі, очі котячі.
Без вина винні.
г) Заміна традиційного компонента фразеологічної одиниці
словосполученням.
Напр.: Нова мітла – по-новому й цеглу кладе.
ґ) Заміна кількох компонентів.
Напр.: Не такий страшний ректор, як наце сподівалися.
д) Абсолютна заміна (змінюються всі компоненти). Максимальна
мобільність лексичного складу не перешкоджає розпізнаванню
загальновідомого фразеологізму, тому в разі абсолютної заміни структурна
модель та цілісне значення зберігаються.
Напр.: Приїхали... побачили... відібрали...
З каналу по кадру – народові трансляція.
2) Поширення фразеологізму – додавання до складу стійкого
словосполучення препозитивних, інтерпозитивних та постпозитивних
компонентів, що відіграють роль інтенсифікаторів експресії.
Істина – в Юлиній вині?
Мовчання – не золото.
Кожній тварі по парі. Джинсів.
3) Усічення – скорочення складу фразеологізму, зумовлене прагненням до
економії мовних засобів і лаконізація мовлення.
Напр.: Бачили очі, що купували...
Рада душа в рай... На тобі, небоже...
4) Контамінація – поєднання двох і більше фразем або їхніх компонентів.
Напр.: Яблуку немає де плюнути, яйця від курки недалеко падають,
шкідливий кіт Леопольд.
Бісики в ребро сивочолому чоловіку, випущені його ученицею, тепер
називають зґвалтуванням (бісики пускати – сивина в бороду, біс в ребро).
5) Контекстне обігрування.
Напр.: Кажуть горобець у руці краще, ніж синиця в небі.
Нам синицю пропонують, а я хочу горобця не втратити (Кучма Л. Д.)
4. Поняття про мовні кліше, штампи та складені
найменування.
Кліше – зворот, регулярно повторюваний у певних умовах для позначення
стандартних ситуацій.
Ознаки кліше:
- відтворюваність як цілісної одиниці;
- стійкість складу та структури;
- постійне місцерозташування компонентів.
Мовні кліше функціонують у різних сферах:
- етикетні кліше (добрий день, якщо Ваша ласка, глибоко вдячний, на все
добре);
- суспільно-політична сфера (правляча верхівка, посадова особа,
організована злочинність, передвиборча агітація, маніпулювання
свідомістю, професійна сфера, госпіталізація хворого, тимчасова
непрацездатність);
- офіційно-ділова сфера (згідно з розпорядженням, на підставі наказу,
довести до відома, укласти договір, надати допомогу).
Штампи – мовні звороти, що внаслідок частого механічного повторення без
творчого осмислення, втратили інформативне навантаження.
Ознаки штампів:
- механічна відтворюваність;
- у момент виникнення зворот мав позитивний стилістичний ефект;
- невмотивована частотність уживання.
Напр.: після здобуття Україною незалежності, мати велике значення,
червоною ниткою проходить, відігравати важливу роль, по великому
рахунку, чорним по білому написано.
Складені найменування – сукупно позначають одне поняття чи називають
одне явище і мають сталий склад.
Напр.: продуктивні сили, додана вартість, центральна нервова система,
надзвичайний і повноважений посол.

5. Особливості перекладу фразеологізмів. Типові фразеологічні

анормативи.
1) якщо фразеологічні одиниці збігаються за значенням, образами й
лексичним складом, їх перекладають за допомогою еквівалентів:
Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить;
2) добір аналогів, що відрізняються образним й лексичним складом, але
збігаються за значенням.
Напр.: С кем поведёшься, от того и наберешься. – До кого пристанеш –
тим і станеш; Хто з собаками лягає, той з блохами встає;
3) дослівний або описовий переклад;
4) антонімічна заміна, напр.: Незванный гость хуже татарина. – Гарні
гості, та не в пору. Прийшов непроханий – підеш недякуваний.
Фразеологічні анормативи:
1) дослівний переклад, напр.: груз воспоминаний – вантаж спогадів* –
тягар спогадів;
бросаться в глаза – кидаться в очі* – впадати в око;
не лыком шитый –не ликом шитий* – не в тім’я битий;
2) невмотивована контамінація: шкідливий кіт Леопольд, справляти
враження;
3) відхилення від граматичної форми компонентів: грати перші скрипки,
пройшов крізь вогні і води;
4) ненормативна заміна компонентів: Кінь не валявся – кіт не валявся.
На тобі, Боже, що мені негоже.