Ткаченко Карина УФР-20

Самостіна робота №3
Тлумачні словники
1. 1) Великий тлумачний словник сучасної української мови
2) В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник,
Г. В. Степенко; 2005 рік
3) Мета: допомогти студентам і фахівцям майже всіх спеціальностей
правильно розуміти і вживати слова в наукових та літературних текстах,
так як, в сллвнику наводиться основна термінологія (номенклатура)
сучасної науки і техніки і реалії виробничого, культурного життя та
побуту українського народу.
4) Словник містить близько 250 тис. слів та словосполучень.
5) До реєстру Словника внесено:
 активну лексику української літературної мови;
 терміни і номенклатурні слова;
 загальновідомі народів, племен;
 поширені і засвідчені джерелами назви людей за назвою міста або
місцевості проживання;
 слова позначення характерних предметів або явищ пов'язаних із
національною специфікою різних народів і держав, слова на
позначення понять пов'язаних із подіями світової історії;
 млова історичного фонду;
 широковживані складноскорочені слова;
 продуктивні в словотворенні частини складних слів;
 зменшені, пестливі, збільшені, зневажливі слова;
 найвідоміші у вжитку слова, пов'язані з релігійними поняттями
 найуживаніші архаїзми;
 лексичні діалектизми, зафіксовані у літературних творах;
 терміни (математичні, фізичні, пов'язані з астрономією,назви всіх
хімічних елементів і їхнії простих речовин);
6) Слова внесені до реєстру Словника, розміщуються за абеткою.
Заголовкові слова (гасла), що відкривають словникову статтю, подаються
у Словнику так:
 іменники наводяться в називному відмінку однини, відтак подається
закінчення родового відмінка однини, або ж,. якщо флексія відсутня (у
множині), - закінчення давального відмінка та рід іменника: ч. –
чоловічий, ж. – жіночий, с. – середній.
ТРИЗУБ, -а, ч,; СУРМА, -й, ж.; ГАСЛО, -а, с.
У називному відмінку множини подаються іменники, які взагалі не
мають однини, або ж вживаються переважно у множині. У першому
 випадку після називного відмінка наводиться лише форма родового
відмінка множини, напр.: НОЖИЦІ –жиць, мн. У другому випадку, крім
родового відмінків однини, напр.: КОВЗАНИ –ів, мн. (одн. ковзан, -а, ч.) За
цим же зразком оформлюються і назви народів.
При збірних іменниках подається позначка збірн. напр.: ПРИЧАНДАЛЛЯ –я,
с., збірн.
 Прикметники подаються у називному відмінку чоловічого роду в повній
формі, напр.: БУЦМАТИЙ, -а, -е;
 Кількісні числівники оформляються, як іменники, і подаються у
називному відмінку із формами родового відмінка та супроводжуються
відповідними граматичними позначками, напр.: ДЕСЯТЬ, -ти і _тьох, числ.
кільк.;
Числівники порядкові подаються як похідні від кількисних у називному
відмінку чоловічого роду в повній формі, напр.: ДЕСЯТИЙ, -а, -е;
 При займенниках після граматичних форм ставиться позначка займ.,
зазаначається розряд. Займенники прикметникової форми оформляються
у назівному відмінку із наведенням усіх необхідних відмінкових та інших
родових форм у раззі, якщо вони мають форму роду, напр.: ВІН, його (з
прийм. від нього, у нього і т. Ін.) займ. особ. 3 ос. одн.,ч.
 При дієсловах наводяться їх осговні форми. До особових дієслів
подаються форми 1-ої і 2-ої особи однини теперішнього часу (дієслів
недоконаного виду) або майбутнього часу (дієслів доконаного виду):
ПРАТИ, перу, переш, недок.;
При дієсловах, що не мають форми1-ої і 2-ої особи однини теперішнього
(майбутнього)часу, а також при дієсловах із кінцевим –ся середньо-
зворотного стану, наводиться лише форма 3-ої особи однини: ПОСТАВАТИ,
-ає, недок. (у значенні «виникатии»);

7) док. – доконаний вид

недок. – недоконаний вид.
перех. – перехідність дієслова
ч. – чоловічий рід
ж. – жіночий рід
с. – середній рід
8) У тлумачені стисло розкривається значення слова і його відтинки. Переносне
значення слова, яке існує рівнобіжно із прямим, при тлумаченні подається під
окремою цифрою з позначкою перек., або ж подається як відтінок значення.
9) Книговедение: єнциклопедический словарь / Гл. ред. Н. М. Сикорский;
Російсько – український словник наукової термінології. Суспільні науки. – К.:
Наук. думка, 1970
Большая Рос. энциклопедия,. 1992

2. 1) Одинадцятитомний «Словник української мови»

2) І. К. Білодід, 1970-1980
3) Мета: відобразити стан і розвиток лексики сучасної української мови,
справжній розквіт якої став можливим лише після Великої Жовтневої
соціалістичної революції завдяки успішному здійсненню ленінської
національної політики. Словник засвідчує значне поповнення лексико-
фразеологічного фонду української мови, особливо у галузі науки,
публіцистики, законодавства і ділової мови.
4) У словнику зафіксовано, описано й розтлумачено 134 тис. слів.
5) Словник подає насамперед загальновживану лексику й фразеологію. Однак у
межах можливого в ньому представлена й та частина української лексики, що
відійшла до пасивного фонду, але свого часу побутувала досить широко і
засвідчена як усною традицією, так і визначними майстрами слова. У Словнику
зафіксовано також чимало широко вживаних діалектизмів, застарілих слів,
елементів розмовної лексики та ін.

6) АПАРА́Т, ч.
1. род. а. Прилад, пристрій для виконання якої-небудь роботи.
2. род. у. Установа або сукупність установ, що обслуговують яку-небудь
ділянку державного управління чи господарства
3. род. у, фізл. Сукупність органів, які виконують певні функції в організмі.

ВДА́ВЛЮВАТИ (УДА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., 

7) застар. — застаріле значення

ч. – чоловічий рід
ж. – жіночий рід
с. – середній рід
док. – доконаний вид
недок. – недоконаний вид.
8) Подання усталених граматичних форм та наголосів реєстрових слів
відповідно до норм сучасного правопису; стилістична характеристика слів і
визначенн сфери їх уживання; показ тих значень (і відтінків значень), які мають
слова в літературній мові; ілюстрації, що дають живі приклади правильного
вживання слів та підтверджують їх стилістичну характеристику.
9) Рукописний Словник української мови П. Білецького-Носенка, Малорусько-
німецький словник Є. Желехівського (Львів, 1886), Словник української мови
за редакцією Б. Грінченка (К., 1907— 1909), Російсько-український словник
(М., 1948), Українсько-російський словник в шести томах (К., 1953—1963),
Словник мови Шевченка (К., 1964), у серії термінологічних словників та ін.

3. 1) Словник української мови

2) Б. Д. Грінченко, 1907-1909
3) Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка цінний як
лексикографічна пам’ятка, як історичний документ, як широке зібрання
матеріалів живої народної мови, поєднаних з даними літературних джерел і
може бути дуже корисним у спеціальних лексичних дослідженнях. 
4) Словник містить до 68 тис. Слів
5) Словник охоплює живу мову українського народу з майже завжди точною
його документацією, здебільшого точну передачу значень слів та різних їх
відтінків. Тут є чимало брутальних і лайливих слів, а також слів, які
відображають реакційну ідеологію або становлять неприпустимі образливі
назви різних народів.
6) ДЕБА́ТИ, тів, мн. Обговорення якого-небудь питання, обмін думками. 
ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок.
1. без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні,
бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких
тварин). 
7) мн. – множина
ч. – чоловічий рід
ж. – жіночий рід
с. – середній рід
док. – доконаний вид
недок. – недоконаний вид.
8) Словник української мови є першим в українській лексикографії великим
зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до
нього слів на російську мову (значно рідше — з тлумаченням значення слова
російською мовою) і здебільшого з відповідним українським ілюстративним
текстом до кожного з поданих значень слова. В реєстрі словника представлена
лексика як літературної мови XIX ст. і фольклору, так і більшості українських
діалектів. Словник досить широко подає українську фразеологію, часто з
поясненням її походження.
9) Словник української мови за редакцією Б. Д. Грінченка становить зведення
праці багатьох кореспондентів журналу «Киевская старина», кваліфікований
добір матеріалів з творів художньої літератури та численних фольклорних
джерел з частковим використанням попередніх словників такого ж типу і з
значним доповненням записами діалектного і фольклорного матеріалу,
зробленими самим редактором Словника. У редакторській передмові Б. Д.
Грінченко подає огляд попередніх лексикографічних праць на Україні і
докладно висвітлює історію збирання, систематизації і редагування матеріалів
цього Словника.
0