1

Лекція 4
ФРАЗЕОЛОГІЯ
1. Поняття про фразеологічну одиницю.
2. Особливості будови фразеологізмів..
3. Зміни у формі фразеологізмів.
4. Класифікація фразеологізмів
5. Джерела української фразеології..
6. Фразеологічні словники.
7. Висновки.
Література до теми лекції:
Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ . – 5-те вид. –
К.,2005.- С.137-140.
Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. Вид. 3.-
Перероб. і доп.- К.: Вища школа, 2002 . – С. 203-213.

1. Поняття про фразеологічну одиницю.

Слово фразеологія (від гр. phrasis— зворот, вислів; logos— учення) має
два значення: перше — це розділ мовознавства, в якому вивчається склад
мови – фразеологічні одиниці, їх ознаки, закономірності функціонування у
мовленні та процес утворення. Друге значення - слово фразеологія означає
сукупність фразеологічних одиниць мови.
Фразеологічною одиницею (фразеологізмом) називається лексико-
граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів,
граматично організованих за моделлю словосполучення або речення, яка,
маючи цілісне значення, відтворюється в мовленні за традицією,
автоматично.
Фразеологізми нерідко можуть виступати образними еквівалентами
окремих слів, наприклад: задирати ніс — зазнаватися, душу вивертати—
мучити, узятися за розум — порозумнішати, покласти на лопатки—
перемогти, замилювати очі – обманювати та ін.
 2

1.1. Спільні ознаки слова і фразеологізму:

1) і слово, і фразеологізм відтворюються у мовленні автоматично;
2) і слово, і фразеологізм співвідносяться з одним, а не кількома
поняттями . Пор., слово байдуже і фразеологізм дивитися крізь пальці мають
спільне значення «недбале ставлення до праці». Проте значення слова і
фразеологізму не тотожні. Фразеологізм, називаючи певне поняття, образно
характеризує його (дрімати – клювати носом, перешкода – камінь спотикання,
вигадувати – дуба смаленого правити). Значення фразеологізму не завжди може
бути передане одним словом: не ликом шитий – про тих, хто вміє гідно
поводитися за будь-яких обставин, розібратись у чомусь складному; спочивати
на лаврах (заспокоюватися на досягнутому).
3) і слово, і фразеологізм вступають у синонімічні й антонімічні
відношення. Акт мовлення може бути виражений синонімічними рядами:
говорити, казати, гомоніти, щебетати, патякати, варнякати … і пісню
співати, теревені правити, ляси точити, дурниці молоти. Приклад антонімії :
добрий – лихий і останнє віддасть - з батька рідного здере; далеко – близько та
не близький світ – рукою подати; багато – мало та хоч лопатою загрібай, хоч
греблю гати – кіт наплакав, на заячий скік, крапля в морі.
4) і слово, і значна кількість фразеологізмів характеризуються
багатозначністю (полісемією): стати на ноги - а) « одужувати після хвороби»,
б) «вирости, набути самостійності», в) «поправити своє матеріальне становище»;
розкрити рота – а) «починати говорити після мовчання», б) «здивовано або
захоплено слухати кого-небудь», в) «лаяти кого-небудь, кричати на кого-
небудь», г) « посягати на що-небудь».
5) виконує синтаксичні функції в реченні.
1.2. Різне між словом і фразеологізмом:
1) лексичне значення виражається сполученням кількох слів;
2) компоненти фразеологізму не можуть вільно сполучатися з усіма
словами ( дуже обмежене коло слів), напр., значення «переживати за когось»
 3

можна передати фразеологізмами болить голова , болить душа, болить серце за

когось, але сполучення болить нога - це вільне словосполучення.
3) фразеологізм характеризується стійкістю граматичної форми й
усталеністю порядку слів ( не можна: У нього грошей не клюють кури, замість:
У нього грошей кури не клюють).
4) Слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення :
дуба врізати .
1.3. Різниця між вільним словосполученням та фразеологізмом
1) фразеологізм відтворюється як цілісна структура, а не будується
щоразу за певними синтаксичними моделями;
2) функціонує як один член речення на відміну від вільного
словосполучення.
Отже, фразеологізми характеризуються відтворюваністю, цілісністю
значення, стійкістю, непроникністю.
1.4. Як виникають фразеологізми
Фразеологізми є знаками вторинної номінації, де образ словосполучення,
його первинна мотивація переносяться на нову (іншу) ситуацію. Через те
фразеологізмам притаманна образність : Йому цей капелюх не потрібен і Йому
цей капелюх так потрібен, як рибі зонтик ( як корові сідло, як п’яте колесо до
воза).
Очевидно, колись усі фразеологізми були вільними словосполученнями.
Вільне словосполучення, потрапляючи в інший, не характерний для нього
контекст, набуває переносного значення (пор. грати першу скрипку в
симфонічному оркестрі і грати першу скрипку в компанії бізнесменів)
1.5. Українська фразеологія відображає національну картину світу
Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що
пов’язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури та загалом ментальності
народу. Фразеологізми з одним і тим значенням у різних мовах мають
неоднакову внутрішню форму (мотивацію): Пор.: укр. коли рак свисне, рос.
 4

после дождика в четверг, англ. when the pigs fly ( коли свині літатимуть).
В українській фразеології зафіксовано реалії життя народу, його історію:
на рушник стати, дістати гарбуза, передати куті меду, наче набігла
татарська орда, язик до Києва доведе.
Фразеологія пов'язана з політичними, соціально-економічними й іншими
умовами життя народу. Зміни цих умов ведуть і до змін у фразеології. Так,
частина фразеологізмів, яка не відповідає новому часу, випадає з мови, перестає
вживатися (наприклад: іду на ви; жіноча річ коло припічка; жіночий волос
довгий, а розум короткий; люби жінку як душу, а тряси як грушу тощо), інша
частина фразеологізмів, що відображає нові умови життя, з'являється й
закріплюється у мовному вжитку. (за себе і за того хлопця (патетично або з
іронічним відтінком); оксамитова революція, холодна війна, процес пішов)
Особливо активно поповнився фразеологічний фонд української мови
термінологічними словосполученнями з різних галузей наук, зокрема з
економічної сфери, що пов'язано з упровадженням в Україні ринкової
економіки, наприклад: банківська позика, довгостроковий кредит, акціонерне
товариство, орендне підприємство, валютне регулювання, конвертована
валюта, біржа праці, інвестиційні банки та ін.

2. Особливості будови фразеологізмів

За будовою фразеологізми є :
а) самостійними реченнями (одного поля ягода, рука руку миє, розумному
легко пораду давати, з краси не пити роси;
б) підрядними реченнями (куди ворон і кісток не заносить, де Макар
телят не пасе, де Сидір козам роги править;
в) порівняльними зворотами (мов сіль в оці, мов теля на нові ворота,
наче з неба впасти, наче вкопаний)
г) окремими словосполученнями, що виступають у ролі членів речення,
переважно присудків та обставин (за серце взяти — зворушити; задніх пасти
 5

— відставати; заказана дорога— заборонений доступ; йти по п'ятах — слідом,

не відстаючи переслідувати; ні на копійку — зовсім нічого).
2.1. Зв'язок фразеологізмів з частинами мови
Фразеологізми співвідносяться з різними частинами мови за
приналежністю стрижневих компонентів до відповідних лексико-
граматичних класів слів.
Розрізняють такі лексико-граматичні розряди фразеологізмів:
а) дієслівні: бити байдики, витрішки продавати, світити ребрами;
б) іменникові: бабине літо, білий світ, вавилонське стовпотворіння велика
цяця;
в) прислівникові: без задніх ніг, від роду і до роду, через пень колоду, ні сіло ні
впало;
г) прикметникові: кров з молоком, ні риба ні м'ясо, гострий на язик;
д) вигукові: ну й ну, от тобі й на, чорта з два, чорти б його забрали.
3. Зміни у формі фразеологізмів
У процесі використання з часом фразеологічні одиниці можуть
змінювати свою форму. Деякі фразеологізми вживаються у скороченому
вигляді : Попасти, як пальцем у небо – попасти пальцем в небо; порохом піде
за вітром – за вітром піде.
Виникають варіанти фразеологізмів і внаслідок заміни одного з
компонентів синонімічними словами: фразеологізм сім мішків гречаної
вовни вживається у варіантах сім кіп гречаної вовни, три мішки гречаної
вовни. Кожен із них може бути продовжений словами і всі неповні або та
чотири копи гречки – отже, виникають нові варіанти фразеологізму.
В українській мові функціонують таки варіанти фразеологізмів : лягти
головою – полягти головою; у своїй сорочці бути – у своїй льолі бути , у своїй
сорочці, у своїй льолі; кісткою в горлі стати – поперек горла стати, кістка в
горлі, як кістка в горлі;оскому зігнати – оскому збити та ін. Ці вислови
міняють свою форму, не змінюючи значення.
 6

4. Класифікація фразеологізмів
У лінгвістиці існує проблема складу фразеології. Одні мовознавці до
неї відносять лише номінативні форми, тобто словосполучення. Інші, котрі
дотримуються широкого розуміння фразеології, сюди відносять й комунікативні
форми – крилаті вирази у формі речень.
Є різні класифікації фразеологічних одиниць – на семантичному,
функціональному, граматичному (морфологічному і синтаксичному), історичному
рівнях. Широке визнання здобула семантична класифікація В.В.Виноградова: до
уваги береться ступінь з’єднаності (злютованості) складових частин і
співвіднесеність значення усього вислову з семантикою його окремих складників
За цим критерієм В.В.Виноградов виділяє три типи фразеологізмів:
фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення - це неподільні, нерозкладні фразеологізми,
цілісне значення яких не збігається зі значенням окремих слів, які входять до їх
складу, наприклад: дати драла — втекти, замилювати очі – обманювати,
розбити глек — посваритися, свиню підкласти – підвести когось, смалити
халявки — залицятися, пекти раків — червоніти від сорому, на руку ковінька —
вигідно і т. ін. До фразеологічних зрощень також належать мовні звороти, які
містять застарілі граматичні форми, наприклад: притча во язицех — предмет
багатьох розмов, звичайно з осудом; нічтоже сумняшеся— не роздумуючи, без
сумнівів, глас вопіющого в пустині – даремні думки, марні заклики та ін., та
застарілі слова: бити байдики, бити баглаї — ледарювати , дати кучми -
побити, збити з пантелику – заважати правильному рішенню.
Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами ( від гр. idioma
«самобутній зворот») під якими розуміють фразеологізми з повною втратою
внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, - складна
етимологічна проблема. Вислів з’їв собаку означає «досвідчений у якійсь
справі». Вловити якийсь безпосередній зв'язок між значенням фразеологізму
 7

і словами не можна.
Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову – можна лише
відшукати ідіому відповідник , якщо така є, або перекласти її одним словом
чи вільним словосполученням.
Ф р а з е о л о г і ч н і єдності — це стійкі, неподільні словосполучення,
загальне значення яких певною мірою пов'язане зі значенням слів, що входять
до їх складу. Фразеологічні єдності ширші за обсягом і різноманітніші за
будовою, ніж фразеологічні зрощення, й характеризуються образністю та
емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: тримати язик за зубами
(мовчати), набивати кишені (наживатися), заливатися слізьми (безутішно,
плакати), скалити зуби (сміятися), дивитися крізь пальці (навмисне не помічати
чогось) та ін. До фразеологічних єдностей належать каламбурні вислови,
прислів'я і приказки, влучні вирази з літературних джерел, або крилаті слова,
яким властиві лаконізм і афористичність висловленої думки, наприклад: звичка
— друга натура; житейське море; прикусити язика; кров з молоком; вивести
на чисту воду; наче води в рот набрати; тиха вода греблі рве; вік живи — вік
учись; вчитися ніколи не пізно; сім п'ятниць на тиждень; тринди-ринди —
коржі з маком та ін.
Фразеологічні сполучення— стійкі мовні звороти, яким властива певна
самостійність складових частин. У таких зворотах одне слово центральне, інші
— залежні від нього і можуть сполучатися з іншими словами, наприклад: сміх
бере, зло бере, нетерплячка бере, страх бере (але не можна радість бере,
задоволення бере); порушити питання, порушити справу; чиста душа, чиста
совість, чисте поле тощо. За будовою фразеологічні сполучення складаються з
двох (справа честі, храм науки, плід натхнення, глухий кут) і більше компонентів
(людина великої душі, людина світлого розуму) та ін.
М.М. Шанський виділив ще четвертий тип – фразеологічні вирази, до
яких відніс стійкі за складом і вживанням звороти, що складаються із слів з
вільним значенням. Це:
 8

а) прислів’я - влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою,

синтаксично завершений, має повчальний зміст ( Хто багато обіцяє, той рідко
слова дотримує. Вік живи, вік учись.);
б) приказки – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів’я,
але без повчального змісту ( Як рукою зняло. І стіни вуха мають);
в) народні примовки –жартівливі, переважно римовані вислови, що
вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст
(Здорові будьте ! Яким вітром ? Хліб та сіль ! Ні пуху ні пера ! Кіно й німці.)
г) крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти, джерело
яких може бути встановлене ( Всякому городу нрав і права (Г. Сковорода), А все-
таки вона крутиться (Галілео Галілей);
д) афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки і культури –
узагальнена закінчена думка і глибока думка певного автора, висловлена у
відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами є влучність, виразність,
несподіваність судження, здатність до самостійного існування. (Тільки той
ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка)
е) сентенція – афоризм, що має повчальний зміст( Учіться у всіх, не
наслідуйте нікого (М.Горький);
є) максима – афоризм, у якому в короткій формі виражене певне
моральне правило, принцип ( Коли хочеш бути щасливим, будь ним
(Дж. Вашингтон);
ж) парадокс - думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і
спочатку ніби суперечить собі ( Не говори своєму другові того, що не повинен
знати твій ворог (А. Шопенгауер);
з) літературна цитата – фрагмент іншого тексту, що в художньому
творі використовується для надання експресії (Могутній голос говорить
стиха:»Нічого, брате, я не зрікаюсь, караюсь, мучусь, але не каюсь»
(А. Малишко).
Окрему групу фразеологізмів становлять складені терміни на зразок :
 9

неозначена форма дієслова, атомна енергія, Далекий Схід, волоський горіх,

коротке замикання та ін. Такі словосполучення від інших фразеологізмів
відрізняються тим, що вони не мають емоційно-експресивних відтінків.
Інші класифікації.
Л.А.Булаховський здійснив класифікацію фразеологізмів за джерелами їх
походження: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з
анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6)
крилаті вирази письменників; 7) влучні вирази видатних людей.
Л.Г.Скрипник пропонує генетичну класифікацію, за якою виділяє
фразеологізми двох груп:
1) фразеологізми, організовані за моделлю словосполучення (рідше – речення),
які за семантикою і структурою співвідносяться з окремим словом
(функціонують як один член речення): танцювати під чужу дудку, без задніх
ніг;
2) фразеологічні одиниці – фрази, що мають організацію простих або складних
речень: Далеко куцому до зайця. Приший кобилі хвіст.

5. Джерела української фразеології

Фразеологізми за походженням поділяють на дві групи:
народнорозмовну і книжно-літературну.
5.1. Народнорозмовна ф р а з е о л о г і я , походить із розмовного джерела,
зокрема з усної розмовної мови народу та фольклору. Вона становить основу
української національної фразеології, її ядро. Вона включає різні типи
фразеологізмів, а саме: ідіоматичні вирази
( гріти руки— наживатись; ухопити на зуба -— кепкувати з когось), ходові
образні вислови (довгий карбованець; до кривавого поту; капля в каплю),
усталені порівняльні звороти (мов громом прибитий; немов води в рот
набрати; наче крізь землю провалитися; як укопаний), прислів'я і приказки (де
господар добре робить, там і поле добре родить; хто кого любить, той того й
 10

голубить; часом густо, а часом і пусто), стійкі експресивні вислови

лайливого характеру (щоб ти пропав, щоб тобі повилазило, щоб ти не
діждав), усталені вигукові сполучення, які виражають різні почуття (чи ба)—
незадоволення, осуд; от тобі й маєш — здивування; цур тобі — (обурення),
стійкі словосполучення, що виступають у функції вставних слів (чого
доброго, як то кажуть, хоч убий), жартівливі й анекдотичні вирази (ні в тин
ні в ворота; дрижаки хапати; дурня клеїти; дуба врізати), фразеологізми-
каламбури (сім мішків гречаної вовни; приший кобилі хвіст; сьома вода на
киселі) тощо.
Саме народнорозмовна фразеологія визначає національну специфіку
української мови, забезпечує разом з лексикою її великі виражальні
можливості.
У межах народнорозмовної фразеології на особливу увагу заслуговують
п р и с л і в ' я та приказки, в яких відбивається глибока мудрість народу, його
вікова історія і культура. У прислів'ях і приказках даються різні рекомендаційні
настанови, поради, підказані багатовіковим досвідом людей, певними життє-
вими закономірностями, схвалюються чи засуджуються свої або чиїсь
вчинки.,наприклад: учись замолоду— пригодиться на старість; для приятеля
нового не цурайся старого; чого сам собі не зичиш, того й другому не бажай;
поспішиш — людей насмішиш; під лежачий камінь вода не тече; двічі молодим
не бути; згаяного часу і конем не доженеш; згода будує, а незгода руйнує; мир
та лад — великий клад; радість красить, а печаль палить; ( з іронічним
відтінком) Ой мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я – вас. та ін. Приказки можуть
мати форму простих речень (глузд за розум завернув; льоду серед зими не
випросиш; молоко на губах не обсохло); словосполучень: дієслівних (замітати
сліди; міряти на свій аршин; каламутити воду), іменникових (велике діло; на
швидку руку; ведмежа послуга), прислівникових (не на життя, а на смерть; ні
світ ні зоря; ні туди ні сюди), зворотів зі словами так, мов, немов, наче,
 11

неначе, хоч (як язиком злизало; мов муха в окропі; наче крізь землю провалився;
хоч на край світу) і т.п.
5.2. Близько до народнорозмовної фразеології стоять вислови, що
походять із в и р о б н и ч о - п р о ф е с і йної мови. Такі влучні вирази, в яких
відбився досвід людей певної професії, теж виникли в усній розмовній мові,
відшліфувалися в ній, набули узагальнюючого значення і засвоїлися
загальнонародною мовою у формі стійких зворотів образного характеру,
наприклад: дружній череді вовк не страшний (з мови чабанів); лити воду на
млин (з мови мірошників); не святі горшки ліплять (з мови гончарів); брати в
шори (з мови лимарів, тобто майстрів, які виготовляють ремінну збрую) тощо. До
них же належать такі усталені вирази, як: грати першу скрипку, підвищувати
тон (з мови музикантів); взяти під обстріл, іти в ногу (з мови військових);
відігравати роль, цей номер не пройде (з мови артистів) та ін.
5.3. Книжно-літературна фразеологія - ц е усталені словосполучення і
вирази з різних літературних джерел.
За своїм складом і походженням книжно-літературна фразеологія теж
дуже неоднорідна. У її межах насамперед виділяємо фразеологію наукову,
вживану в науковому стилі сучасної української літературної мови.
5.3.1. Н а у к о в і ф р а з е о л о г і з м и — це переважно сталі
словосполучення, утворені з іменника і прикметника, з іменника в називному та
іменника в непрямому відмінку або з двох іменників і прикметника чи з трьох
іменників, які набули значення термінів, тобто термінологізувалися і саме
тому виступають як цілісні мовні одиниці.
Наукова фразеологія поділяється на загальнонаукову і
вузькотермінологічну, або спеціальну.
З а г а л ь н о н а у к о в а ф р а з е о л о г і я містить усталені словосполучення,
вживані в різних галузях науки, наприклад: порушити питання, розв'язати
проблему, перевірити гіпотезу, знайти вихід, дійти висновку, залишити питання
відкритим, проаналізувати факти, зробити аналіз, вивчити питання поставити
 12

проблему, об'єкт дослідження, опубліковані матеріали, методика наукового

дослідження та ін. Такі усталені словосполучення можуть виходити за межі
наукового стилю і вживатися в науково-популярному, науково-публіцистичному
і газетно-інформаційному стилях.
Вузькотермінологічна, або спеціальна, ф р а з е о л ог і я
складається з термінологізованих словосполучень, властивих лише певним
галузям науки.
Так, в економіці у зв'язку з упровадженням ринкових відносин активно
функціонують такі усталені словосполучення, які можуть бути
двокомпонентними, наприклад: малий бізнес, великий бізнес, міжнародна
торгівля, мале підприємство, договірна ціна, оптова торгівля та ін., або
трикомпонентними, наприклад: Світові економічні стосунки; міжгалузеве
державне об'єднання; індекси біржової кон'юнктури; канали розподілу товару;
зона вільного підприємництва та ін.
Термінологізовані сполучення вживаються і в інших науках, зокрема, в
лінгвістиці (доконаний вид, дзвінкі приголосні, короткі прикметники, пряма мова,
взяти в лапки), медицині (шуми в серці, шуми в легенях, прискорений пульс,
артеріальний тиск), фізиці (атомне ядро, атомна енергія, атомний реактор,
початкова енергія, ядерна температура) та ін.
До н а у к о в о ї ф р а з е о л о г і ї належать також наукові вислови різного
типу, узагальнюючі формули основних наукових положень, законів, стійкі
сполучення слів узагальнюючого характеру з певних галузей науки, а також
словосполучення, які наближаються до трафаретних висловів ділової мови:
поставити (провести) експеримент, зробити аналіз, сформулювати думку,
поставити крапку, провести дослідження, брати до уваги, та термінологічні
сполучення, широко вживані в наукових працях, наприклад: виходити у світ,
виходити на орбіту, ставити дослід, робити висновок та ін.
Наукові фразеологізми, як і лексичні терміни, є однозначними,
характеризуються абстрагованістю, відсутністю образності й емоційного
 13

забарвлення, вони можуть виражати складну конденсовану думку.

Знання наукової фразеології та уміння нею користуватися має велике
значення при оволодінні різними спеціальностями.
До фразеологізмів книжного походження належать у с т а л е ні
сп ол уч ен ня слів з незнач ним ем оц і й ни м забарвленням, основне
призначення яких— сприяти посиленню логізації тексту: знайти вихід,
підготувати грунт, мати вплив, притягти до відповідальності, розгорнути
дискусію, відігравати роль, обмінятися досвідом, обходити мовчанням, знайти
вихід, дати відсіч, покласти край, іти в ногу, вузлове питання, почесний обов'язок та
ін. Серед цих фразеологізмів виділяються публіцистичні стійкі сло-
восполучення, які не втратили своєї образності: холодна війна, міжнародна арена,
гонка озброєнь, вогнище війни, боротьба за мир, боротьба за роззброєння, зірвати
маску, розкрити карти та ін.
Сфера функціонування таких фразеологізмів — переважно
публіцистичний і газетно-інформаційний стилі.
5.3.2. Значне місце в книжно-літературній фразеології належить
к р и л а т и м в и с л о в а м . Наявність в українській фразеології крилатих
висловів, запозичених з інших мов, є наочним свідченням тісних і різнобічних
зв'язків українського народу з багатьма народами світу.
До таких належать:
слова узагальнено-метафоричного характеру, слова-символи (Едем,
Парнас, Голгофа, Олімп, Мекка);
особові назви певних історичних, міфологічних і літературних
персонажів світової та вітчизняної класики (Антей, Крез, Колумб, Геркулес,
Сократ, Дон Кіхот, Робінзон, Тартюф, Шерлок Холмс, Калитка). Кожне з цих
слів має певне закріплене за ним значення, наприклад: Сократ — дуже мудра
людина, Отелло — надзвичайно ревнива людина, Тартюф — ханжа і лицемір,
Дон Жуан — людина, схильна до любовних пригод, Мавка — втілення ніжності,
 14

благородства, самопожертви, Кобзар — так ще з XIX століття почали називати

Т. Г. Шевченка, Каменяр — епітет І. Франка та ін.
Крилаті вислови за походженням можна поділити на кілька груп.
1) Вислови, що належать до спільного культурного фонду
європейської цивілізації. До них відносять:
а) крилаті вислови з античного джерела, зокрема з грецької
(гомеричний сміх — нестриманий, голосний сміх; гордіїв вузол —
заплутана справа; дамоклів меч — постійна небезпека; прокрустове ложе—
надумане мірило упередженої людини, яка підганяє під нього факти дійсності;
драконівські закони — надзвичайно суворі закони; крокодилячі сльози—
лицемірні,фальшиві сльози; спалити кораблі — рішуче порвати з минулим;
яблуко незгоди — причина суперечок; троянський кінь — підступний по
дарунок ворогам тощо) та римської (мовчання — знак згоди; людина людині
вовк— формула крайнього егоїзму; лукуллівський
бенкет — розкішний бенкет; лебедина пісня — останній прояв
таланту; тримати камінь за пазухою — приховувати недобрі на
міри; перейти Рубікон — зробити безповоротний крок, рішучий
вчинок та,ін.) культури;
б) крилаті вислови, з релігійних джерел, зокрема з Біблії,
Євангелія та ін. (хто не працює, той ж їсть; хто взяв меч, від
меча й загине; Хома невіруючий — про людину, що не вірить очевидним
фактам; випити чашу до дна— іти до кінця в якійсь тяжкій справі; камінь
спотикання— перешкода, на яку наражаються в певній справі; не хлібом
єдиним живе людина— людина не може обмежитися лише задоволенням
матеріальних потреб; золотий тілець — багатство; книга за сімома печатями-
— щось приховане, неприступне; манна небесна— несподівано одержані
життєві блага; берегти, як зіницю ока— берегти, як щось найдорожче;
блудний син — людина, що розкаялася у своїх гріхах; хліб насущний— основа
існування; ходіння по муках — тривалі поневіряння людини та ін.);
 15

в) переклади влучних висловів з інших, переважно європейських мов,

засвоєні української мовою в різні часи, зокрема: — з німецької : люди
гинуть за метал; спинись, хвилино (Й.-В. Гете); Мавр зробив своє діло, Мавр
може йти (Ф. Шиллер); весна народів; на крилах пісень (Г. Гейне);
переоцінка цінностей; по той бік добра і зла (Ф. Ніцше); річ у собі; чисте
мистецтво (І. Кант) тощо;
— з французької: мир хатам, війна палацам (М.-Ф. Вольтер); буря у
склянці води (Ш.-Л. Монтеск'є); жертва громадського темпераменту (П.-Ж.
Прудон); лицар без страху і догани; людина-звір (Е. Золя); людська комедія
(Оноре де Бальзак); медовий місяць (М. Ф. Вольтер); три мушкетери (Дюма-
батько); спляча красуня .(III. Перро); тюрма народів (Адольф де Кюстін) та
ін.;
— з а н г л і й с ь к о ї : бути чи не бути; король Лір; Ромео і
Джульетта; померти - спочити; багато галасу даремно (В. Шекспір);
факти —уперта річ (Е. Елліот); час працює на нас (В. Гладстон); Шерлок
Холмс (А. Конан-Дойль) та ін.;
— з і н ш и х н е с л о в ' я н с ь к и х мов, а саме: з і талій ської:
Дантове пекло (Д. Аліг'єрі); все ж вона крутиться] (Галілео Галілей); з
іспанської: Дон Кіхот з Ламанчі; боротися з вітряками; вірний Санчо Панса
(М. Сервантес); з бельгійської: синій птах (М.Метерлінк); з датської: голий
король (Г.-К. Андерсен); аристократи духу (X. Стеффенс); з норвезької:
любовний трикутник; трикутник кохання (Г. Ібсен). Із фразеологічного
фонду східних народів запозичені такі вислови: коли гора не йде до
Магомета, то Магомет іде до гори; Сезам, одчинись; випустити духа з
пляшки; тисяча і одна ніч; сади Семіраміди; курити фіміам; воскресіння з
мертвих та ін.
Українська літературна мова засвоїла чимало крилатих висловів з
р о с і й с ь к о ї к л а с и ч н о ї л і т е р а т у р и , наприклад: з корабля на бал;
підписано — з пліч вагу геть (О. С. Грибоедов); скупий лицар; золота рибка;
 16

над розбитим коритом; живий курилка; Моцарт і Сальєрі (О. С Пушкін);

герой нашого часу (М. Ю. Лермонтов); сміх крізь сльози; є ще пороху
порохівницях; мертві душі; а подать сюди Ляпкіна-Тяпкіна (М. В. Гоголь);
дем'янова юшка; рильце в пуху (І. А. Крилов); поет і громадянин; світильник
розуму (М. О. Некрасов); штурмани майбутньої бурі (О. І. Герцен); карась-
ідеаліст; Помпадури й Помпадурші; Угрюм-Бурчеєв; Іудушка Головльов (М.
Є. Салтиков-Щедрін); зайва людина; батьки й діти (І..С. Тургенев); влада
темряви; живий труп (Л. М. Толстой); людина в футлярі; як би чого не
вийшло (А. П. Чехов); людина — це звучить гордо (О. М. Горький) та ін.
2)Крилаті в и с л о в и д а в н ь о р у с ь к о г о походження, засвоєні в
основному східнослов'янськими мовами, наприклад: За землю Руськую; Коні
іржуть за Сулою; Лисиці брешуть на щити; Свиснув Овлур за рікою; криваве
вино; ламати списи; напитися шоломом з Дону; орати тугу, сіяти смуток;
розтікатися мислію по древу та ін. («Слово о полку Ігоревім»). Видатним
політичним діячам Київської Русі належать вислови: Іду на ви; Мертві сраму не
імуть та ін.
3) Багатий фонд української фразеології становлять слова й крилаті
вислови, що виникли на власне українському ґ р у н т і. Це переважно рядки
з творів українських письменників або назви їхніх творів, що є
«конденсаторами» змісту цих творів. У скарбницю української фразеології
ввійшли такі крилаті вислови українських письменників: Кожному рот дере
ложка суха; Всякому городу нрав і права; Ой, ти, птичко жовтобока, не
клади гнізда високо (Г. Скоровода); Де згода в сімействі, там мир і тишина;
Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча; Не із нашого села;
Хитро, мудро і недорогим коштом (І. її. Котляревський); Смерть одна
розлучить нас; І як воно зробилось так, що в турка я перевернувся (П. П.
Гулак-Артемовський); пан Халявський; конотопська відьма (Г. Ф. Квітка-
Основ'яненко); а віз і нині там; Нащо йому про теє знати; А молодість не
вернеться, не вернуться літа; А, кіт ковбаску уминає, Немовби й не до нього
 17

річ (Л. Глібов); Суєта суєт і всяческая суєта; Катай, Матюшо, гуси; вам і
книгу в. руки; любити свій ідеал; хто сміється своєму остроумію, той не
острдумний (І. Карпенко-Карий); пропаща сила; голодна воля; Лихо давнє й
сьогочасне (П. Мирний); Коні не винні; тіні забутих предків; для загального
добра (М. Коцюбинський); Нове життя нового прагне слова; Як парость
виноградної лози, Плекайте мову; Троянди й виноград (М. Рильський);
безпартійна галушка; Галушка і Часник (О. Є. Корнійчук); самостійна дірка
(О. Вишня); не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина) та ін.
Більше 120 крилатих висловів увійшло до скарбниці української
фразеології з творів Т. Г. Шевченка, наприклад: Адамові діти; апостол правди
і науки; споборники святої волі; лани широкополі; оновлена земля; славних
прадідів великих правнуки погані; громадою обух сталить; вигострить сокиру;
на сторожі поставить слово; вражою злою кров'ю волю окропити; в сім'ї
вольній новій; за шмат гнилої ковбаси; заросли шляхи тернами; наша дума, наша
пісня не вмре, не загине; у,всякого своя доля і свій шлях широкий; все йде, все
минає— / краю немає; невесело на світі жить, коли нема кого любить; раз
добром нагріте серце — вік не прохолоне; якби ви вчились так, як треба, то й
мудрість би була своя; отаке-то на сім світі роблять людям люди та ін.
Великий внесок в українську фразеологію зробили Леся Українка
(досвітні огні; слово, чому ти не твердая криця; той, що греблі рве; я вийду
сама проти бурі; хто вам сказав, що я слабка; поки стане снаги мені й хисту та
ін.) та Іван Франко (я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох; з
вершин і низин; зів'яле листя; голос духа чути скрізь; земле моя, всеплодющая
мати; прийде нове життя, добро нове у світ; лиш боротись — значить жить;
свинська конституція; шпіонське ремесло; украдене щастя та ін.).
Крилаті вислови українських письменників, особливо Шевченка, Лесі
Українки і Франка, відзначаються глибоким узагальнюючим змістом,
досконалістю художньо-естетичної форми.
 18

7. Багатство української фразеології фіксується у словниках.

Заслуговують на увагу такі з них, які вийшли в дожовтневий період: Українські
приказки, прислів'я і таке інше— спорудив М. Номис (СПб., 1864); Галицько-
руські народні приповідки, /зібрав І. Я. Франко (Львів, 1901—1910). Після 1917
р. найважливіші зі збірок фразеологічного матеріалу такі: Українські народні
прислів'я та приказки (К., 1955); Батюк Н. О. Фразеологічний словник (К.,
1964); Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній
мові (К., 1975); Удовиченко Г. М. Словник українських ідіом (К., 1968); Олійник
І. С, Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український
словник(К., 1971); Фразеологічний словник української мови. -—Кн. 1, 2. — К.:
Наук, думка, 1993. У словниках пояснюються значення фразеологізмів, їх
походження, даються їх переклади на іншу мову або фразеологізми-
відповідники та ін.
Висновки. Отже, фразеологізми, що є предметом вивчення фразеології, —
це важливий і незамінний компонент української мови, який разом з лексикою
визначає її національну специфіку. Фразеологічний фонд української мови, що
формувався протягом віків, багатий і різноманітний. Його основа —
народнорозмовна фразеологія, яка є національним здобутком українського народу.
Народнорозмовну фразеологію доповнює фразеологія книжно-
літературного походження, в межах якої можна виділити крилаті вислови, що
становлять спільний фонд європейської цивілізації. Наявність таких висловів в
українській фразеології наочно свідчить про тісні й різнобічні зв'язки
українського народу з багатьма народами світу.
Особливо цінними в українській фразеології є крилаті вислови, що
виникли на власне українському ґрунті. Велику роль у поповненні
фразеологічного фонду української мови відіграли Т. Г. Шевченко, Леся
Українка, І. Я. Франко та інші українські письменники-класики.
В українській фразеології є чимало фразеологізмів, спільних з російською
мовою, особливо в науковій сфері, що пояснюється історично.
 19

Фразеологічні звороти - це яскравий стилістичний засіб, який широко

використовують для увиразнення мови. Побутуючи в різних сферах, вони
виконують різні стилістичні функції.
Багатство української фразеології фіксується в словниках.
В українській фразеології, як у дзеркалі, відтворюється історія
українського народу, його мудрість, життєвий досвід, прагнення, мрії й усе те
нове, що виникає в його житті.