3.1. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.

Лексико-семантична група - це сукупність слів, що відносяться до однієї і тієї ж частини мови

Тематична група - це сукупність об’єднаних слів слів.Це є сукупність предметів або явищ,об'єднаних за
певною ознакою і виражених різними словами

Наприклад, тематична група корова, яка об'єднує слова бик, теля, яловичина

Семантичне поле - це сукупність мовних одиниць, які представляють предметне, понятійне або явище.
Одні слова того чи іншого семантичного поля називають певний клас предметів (осіб, тварин, рослин,
дій, станів), а інші- їх різновиди, види.

Існують такі семантичні поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху),поле температури

Архісема це спільна (інтегральна) ознака, яка об'єднує всі одиниці поля.

3.2. Внутрішня форма слова, деетимологізація, народна етимологія, катахреза

Вну́ трішня фо́ рма сло́ ва — ознака реалії, покладена в основу її мовної назви. Наприклад, внутрішньою формою
іменника склянка («скляна посудина циліндричної форми, без ручки, призначеної для пиття, зберігання рідини
тощо») є ознака «скляна». Отже, той, хто придумав цю назву, взяв до уваги матеріал, з якого зроблено предмет.
Внутрішня форма слова є мовною універсалією, тобто притаманна абсолютно всім словам усіх мов світу.

Називаючи ту саму реалію (денотат), носії різних мов нерідко використовують різні ознаки. Так, квітка родини
гіацинтових у російській мові зветься подснежник, а в українській — пролісок. Росіянин при номінації використав
той факт, що квітка проростає під снігом, а українець – що вона пов'язана з лісом.

Внутрішня форма може повністю збігатися з лексичним значенням слова (водонос, скрипаль), може бути вужчою,
ніж лексичне значення (столяр – крім столів, столярі виготовляють й інші вироби з дерева) чи ширшою за
лексичне значення (водосховище – це не будь-яке сховище для води, а лише «штучне водоймище, створене
шляхом перегороджування греблею річки для зберігання та регулювання запасів води»), а також суперечити
лексичному значенню (білка – тварина зазвичай руда).

Деетимологізація

З погляду мовця внутрішня форма слова буває ясною та затемненою, прихованою. Такою для україномовця є
внутрішня форма більшості чужих слів (абажур, сальто, кімоно); хоч носії мов, з яких ці слова запозичено, можуть
її розуміти. Внутрішня форма зазвичай затемнюється через звукові та значеннєві зміни, втрату мовою твірного
слова. Наприклад, росіяни не усвідомлюють внутрішньої форми слів колесо, кольцо, около, бо російська мова
втратила слово коло, яке, однак, є збереженим в українській.

Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й
первинного значення), називають деетимологізацією.

Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотивоване
значенням "та, яка народжує", що слова початок і кінець мають один корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом
горло, що нім. elephant "слон" і укр. верблюд походять від одного й того самого слова.

Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець походять
від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і [е] - кон/кен; [к] перед голосним переднього ряду [е]
перейшло в [ч]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедельник деетимологізувалося, оскільки неделя "день
тижня, коли нічого не роблять (не делают)", стало використовуватися на позначення тижня).
Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя
білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешествовать поездом).

Народна етимоло́ гія (помилкова етимологія, лексична асоціація) — хибне пояснення походження слів, засноване
на випадковій подібності або тотожності з іншими, більш знайомими словами.

Народна етимологія характерна для сприймання незрозумілих слів (іншомовних, застарілих та ін.) і найчастіше
трапляється в мові дітей чи малоосвічених людей, або використовується як стилістичний засіб в іронічно-
гумористичних, сатиричних творах.

Наприклад: «нервоз» замість «невроз», , «страшний тиждень» замість «страсний тиждень», «мазелін»
замість «вазелін» (під впливом «мазати»).

Катахреза — різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені
(«червоне чорнило», «пекучий лід» тощо). Часто подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони
створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (напр. назва збірки В. Стуса «Веселий цвинтар» тощо).
Подеколи катахреза вживається і в ширшому розумінні — як сполучення несумісних понять: «Я вже човен в
снігах. Я в сніги вже гребу».
3.3 Лексикалізація. Фразеологізми. Різниця між термінами „лексикалізоване словосполучення” та
фразеологізм.

Лексикалізація — перетворення окремого елемента мови (морфеми словоформи), поєднання слів в

окреме знаменне слово, поповлення лексики.

Фразеологізм — це стійка комбінація слів (словосполучення), що наділене переносним (не буквальним)

або метафоричним значенням.

Щоб усвідомити різницю між фразеологічними й словосполученнями, порівняємо фразеологізм кури не

клюють і словосполучення кури не клюють.

Фразеологізм:

1)Переставити слова не можна, бо перестановка слів руйнує фразеологізм. 2)Від слів не можна утворити
зменшувальні (пестливі) форми.

Словосполучення:

1)Перестановка слів допускається, і вона не впливає на значення словосполучення. 2)Від компонентів

словосполучення можна утворити зменшувальні (пестливі) форми. 3)У середину словосполучення
можна вставити якесь слово

•На відміну від вільного словосполучення, де кожне повнозначне слово є окремим членом речення,
фразеологізм у цілому виступає єдиним членом речення.

3.4. Класифікація фразеологізмів

Фразеологізм - відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка
за складом та структурою.

Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем

злютованості їх компонентів.

За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та

фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі

значень їх компонентів.

Напр. укр. точити баляндраси "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", рос. бить
баклуши "нічого не робити, байдикувати", англ. a fishy story "видумка" .

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми).

Пояснити, як склалося значення ідіом є складною етимологічною проблемою бо, наприклад, англ. tit to
tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може.

Фразеологічні єдності-семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких

умотивоване значенням їх компонентів.
Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного
словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Напр.:
зробити з мухи слона "перебільшити щось", прикусити язика "замовчати".

Для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих таких зворотах,
ізольованих від контексту, не можна однозначно встановити їх значення, бо такі словосполучення
можуть уживатися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в переносному. Наприклад: Дівчина
намилила голову, а потім змила її теплою водою. На зборах йому добре намилили голову.

Фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким,
але один із компонентів має зв'язане значення.

Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс; англ. to break silence "порушити мовчання", to
make friends "подружитися".

У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення,
як правило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розквасити реалізує значення "розбити до крові"
лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами.

В широкому розумінні фразеології виділяють ще 4 тип фразеологізмів.

Фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються
повністю зі слів із вільним значенням.

Це прислів'я, приказки, афоризми відомих письменників тощо. Напр. Сім раз відмір, один відріж;
Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко).