«Фразеологія»

ВИКОНАЛА
СТУДЕНТКА 1 КУРСУ
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНА ОСВІТА
УДОВІКА СНІЖАНА
 План.
1. Фразеологія як розділ мовознавства.

2. Фразеологізм. Співвідношення між лексичним

значенням слова та значенням фразеологізму.

3. Типи фразеологічних одиниць (за класифікаціями

В.Виноградова та Л.Булаховського).

4. Джерела і розвиток української фразеології.

5. Використання фразеологізмів у різних стилях мови.

Фразеологією (гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття, вчення)
називається  розділ  мовознавства, що  вивчає  усталені  мовні  звороти.

 Об’єктом  дослідження  фразеології як  розділу  мовознавства  є  стійкі

вислови, їх  семантика, структура, походження, роль  у  мові,
взаємозв’язок  з  іншими  мовними  одиницями, зокрема  словом  і
реченням.
Фразеологізм - це два або
більше самостійних слів,
неподільних лексично і стійких
за змістом, які відтворюються в
мові як готові словесні
формули, автоматично.

 ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИРАЖАЄТЬСЯ

СПОЛУЧЕННЯМ КІЛЬКОХ СЛІВ,
ЗНАЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ ЄДИНЕ.
 “
”
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗРОЩЕННЯ - ЦЕ ТАКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, ЯКІ Є СЕМАНТИЧНО НЕПОДІЛЬНИМИ, І ЇХ ЦІЛІСНЕ
ЗНАЧЕННЯ НЕ ВИПЛИВАЄ ІЗ ЗНАЧЕННЯ СЛІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ ЗРОЩЕННЯ: ЗБИТИ З ПАНТЕЛИКУ, ПЕКТИ
РАКИ.
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЄДНОСТІ - ЦЕ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, У ЯКИХ ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ ПЕВНИЙ ЛОГІЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК ІЗ
ЗНАЧЕННЯМ ТИХ СЛІВКОМПОНЕНТІВ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ: ТАНЦЮВАТИ ПІД ЧУЖУ ДУДКУ,
МІЛКО ПЛАВАТИ.
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СПОЛУЧЕННЯ - ЦЕ СТІЙКІ МОВНІ ЗВОРОТИ, У ЯКИХ СЛОВА-КОМПОНЕНТИ МАЮТЬ ПЕВНУ
САМОСТІЙНІСТЬ: ПОКЛАСТИ ГОЛОВУ, РОЗБИТИ ВЩЕНТ.
Л.А.Булаховський запропонував класифікацію, за якою усі фразеологізми поділяються на дві групи:

Ідіоми (від гр. idioma - особлива властивість) - це стійкі, специфічні звороти, що означають єдине
поняття: гріти руки, п'ятами накивати.

Фразеологізми - це стійкі мовні сполучення, які характеризуються певною змістовою цілісністю. До

фразеологізмів належать прислів'я і приказки, влучні вирази з художньої літератури, крилаті вислови:
Все йде, все минає... .

Прислів'я - це короткий вислів, який має будову речення і в стислій формі виражає повчальний зміст.
Нерідко прислів'я має ритмічну будову: як постелиш, так і виспишся.

Приказка - стислий вислів, близький до прислів'я, який влучно характеризує якесь життєве явище, але
не має повчального змісту був кінь, та з'їздився .
 Джерела фразеології:

1. Фразеологічні вислови, прислів'я та приказки народного походження: "про вовка помовка, а вовк у хату".
2. Вирази професійно-виробничого походження: "сім раз відмір один раз відріж" (з мови кравців), "провести
артпідготовку" (з мови військових).
3. Крилаті вислови українських письменників: "Караюсь, мучусь, але не каюсь","...На всіх язиках все мовчить...«
4. Крилаті вислови письменників інших країн, перекладені на українську мову: "Бути чи не бути" (В.Шекспір),
"Останній із могікан" (Ф.Купер).
5. Біблійні та євангельські вирази, які засвоювала українська мова ще з часів проголошення християнства з мови
церковної літератури: "берегти, як зіницю ока", "бути притчею во язицех", "блудний син".
6. Античні вислови - древньогрецькі та древньоримські вислови: троянський кінь - таємний задум, підступний
дарунок  (грецьке), дамоклів меч - близька й страшна небезпека (грецьке).
7. Переклади фразеологізмів з інших мов: дати спокій - польське, ставити крапки над і - французьке, з гуся вода, де
Макар телят ганяв, діло табак - російське.
8. Вирази іншомовного походження, вжиті в оригіналі. Такі вирази мовою оригіналу використовуються рідко.
Здебільшого це вислови з латинської мови. Наприклад: omnia mea me cum portoусе - своє ношу з собою. Цей вислів
приписують грецькому філософу Біанту (VІ ст.до н.е.). Мається на увазі, що лише духовні цінності є справжнім
багатством.
У багатій фразеології нашої мови закладено великі синонімічні можливості, що дає підстави її широкого
використання як стилістичного засобу.
Фразеологічні звороти широко вживаються в усіх мовних стилях, але в різній функції.
У науковому та офіційно-діловому мовленні, як правило, використовуються загальнолітературні стійкі звороти,
що виступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу, підбивати підсумки; тут не бажані
дублети на зразок підводити підсумки.
У публіцистичних і особливо художніх творах та в розмовному мовленні на перший план виходить експресивно-
стилістичний бік фразеологізмів як книжного, так і розмовно-побутового характеру.
Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються в усіх стилях мови: у всякому
(кожному) разі, гра слів, сидіти склавши руки, відігравати роль (пор. семантично відмінне грати
роль), один з одним (одна з одною, одне з одним, одні з одними).

Книжні фразеологізми характерні для наукового, офіційно-ділового й публіцистичного стилів, але

використовуються вони і в художньому стилі: авгієві стайні, мертва точка, посіяти іскру, заснути
вічним сном, вогнище освіти, осідлати Пегаса; у цій групі виділяються суто книжні звороти:
доповідна записка, договірні сторони, на рівні послів, з позиції сили, променева хвороба, формальна
логіка, космічний корабель.
У публіцистиці й художній літературі фразеологічні звороти використовуються в
авторському мовленні, роблячи його різноманітнішим, більш мальовничим, сповненим
почуттів, а також у мовленні персонажів як один із засобів їх характеристики. Якщо в
художньому стилі образність виявляється в багатоплановому, організованому
системному викладі, то в публіцистиці образна оповідь переривається безпосередньо
авторськими мікуваннямир.

Розмовні фразеологічні одиниці наділені безпосередністю, невимушеністю; їм

властивий побутовий характер, певна вільність, інтимна пом'якшеність: вискочив, як
Пилип з конопель; замилювати очі; голодній курці просо на думці; не києм, то
палицею; хоч ґвалт кричи, наша Орина вашій Катерині двоюрідна Одарка; наше діло
півняче — прокукурікали, а там хоч і не розвидняйся.